Пояснення, розуміння, усвідомлення: від фактологічного опису предмета до його символу
У статті розглядається специфіка процедур усвідомлення, виражених у формі пояснення й розуміння. Показано їхню концептуальну специфіку й співвідношення, виділена гносеологічна недостатність трактування пояснення як вичерпного розуміння. Разом із тим, автор показує, що розуміння як таке також не є за...
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62466 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Пояснення, розуміння, усвідомлення: від фактологічного опису предмета до його символу / А. Гіжа // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 124-127. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-62466 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-624662014-05-22T03:01:46Z Пояснення, розуміння, усвідомлення: від фактологічного опису предмета до його символу Гіжа, А. Філософія У статті розглядається специфіка процедур усвідомлення, виражених у формі пояснення й розуміння. Показано їхню концептуальну специфіку й співвідношення, виділена гносеологічна недостатність трактування пояснення як вичерпного розуміння. Разом із тим, автор показує, що розуміння як таке також не є завершальним етапом пізнання. Цим феноме-ном є усвідомлення, що робить пояснюване й зрозуміле остаточним фактом свідомості, перетворює його на справжній смисл. У свою чергу, усвідомлення апелює не до пояснення або розуміння змісту предмета, а до його символу The specific of procedures of awareness, expressed in form explanation and understanding is examined in the article. Their conceptual specific and correlation is rotined, gnosiological insufficiency of interpretation of explanation is selected as an exhaustive understanding. An author shows that understanding also is not the finishing stage of cognition. There is an awareness, which does the object of explanation and understanding of consciousness a fact, gives him the real sense, them. An awareness here appeals not to explanation or understanding of sense of object, but to his character. 2012 Article Пояснення, розуміння, усвідомлення: від фактологічного опису предмета до його символу / А. Гіжа // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 124-127. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62466 10(09) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Гіжа, А. Пояснення, розуміння, усвідомлення: від фактологічного опису предмета до його символу Схід |
| description |
У статті розглядається специфіка процедур усвідомлення, виражених у формі пояснення й розуміння. Показано їхню концептуальну специфіку й співвідношення, виділена гносеологічна недостатність трактування пояснення як вичерпного розуміння. Разом із тим, автор показує, що розуміння як таке також не є завершальним етапом пізнання. Цим феноме-ном є усвідомлення, що робить пояснюване й зрозуміле остаточним фактом свідомості, перетворює його на справжній смисл. У свою чергу, усвідомлення апелює не до пояснення
або розуміння змісту предмета, а до його символу |
| format |
Article |
| author |
Гіжа, А. |
| author_facet |
Гіжа, А. |
| author_sort |
Гіжа, А. |
| title |
Пояснення, розуміння, усвідомлення: від фактологічного опису предмета до його символу |
| title_short |
Пояснення, розуміння, усвідомлення: від фактологічного опису предмета до його символу |
| title_full |
Пояснення, розуміння, усвідомлення: від фактологічного опису предмета до його символу |
| title_fullStr |
Пояснення, розуміння, усвідомлення: від фактологічного опису предмета до його символу |
| title_full_unstemmed |
Пояснення, розуміння, усвідомлення: від фактологічного опису предмета до його символу |
| title_sort |
пояснення, розуміння, усвідомлення: від фактологічного опису предмета до його символу |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62466 |
| citation_txt |
Пояснення, розуміння, усвідомлення: від фактологічного опису предмета до його символу / А. Гіжа // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 124-127. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT gížaa poâsnennârozumínnâusvídomlennâvídfaktologíčnogoopisupredmetadojogosimvolu |
| first_indexed |
2025-07-05T13:20:30Z |
| last_indexed |
2025-07-05T13:20:30Z |
| _version_ |
1836813260467208192 |
| fulltext |
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
124 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
УДК 10(09)
ПОЯСНЕННЯ, РОЗУМІННЯ, УСВІДОМЛЕННЯ:
ВІД ФАКТОЛОГІЧНОГО ОПИСУ ПРЕДМЕТА
ДО ЙОГО СИМВОЛУ
АНДРІЙ ГІЖА,
кандидат філософських наук, доцент
Донецької академії автомобільного транспорту
У статті розглядається специфіка процедур усвідомлення, виражених у формі пояснен-
ня й розуміння. Показано їхню концептуальну специфіку й співвідношення, виділена гносе-
ологічна недостатність трактування пояснення як вичерпного розуміння. Разом із тим, ав-
тор показує, що розуміння як таке також не є завершальним етапом пізнання. Цим феноме-
ном є усвідомлення, що робить пояснюване й зрозуміле остаточним фактом свідомості, пе-
ретворює його на справжній смисл. У свою чергу, усвідомлення апелює не до пояснення
або розуміння змісту предмета, а до його символу.
Ключові слова: пояснення, розуміння, усвідомлення, символ.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Тема виявлення процедур усвідомлення в тих або
інших його формах виникає з моменту виникнення
філософії як форми узагальненого концептуального
міркування. Особливої актуальності вона набуває в
теології, в аспекті раціонального осмислення релі-
гійного досвіду й у науковому знанні. У XX столітті
питання теолого-догматичного плану відійшли на пе-
риферію філософської антропології, проблеми нау-
кового пізнання вирішувалися в сталій гносеологічній
традиції - у рамках, насамперед, завдань теоретич-
ної фізики. Але все більшого значення почало набу-
вати історичне пізнання. І в цьому випадку виявило-
ся необхідним значно посилити філолофсько-концеп-
туальний компонент трактування основних категорій
та етапів усвідомлення. З'являється ряд основних
праць власне філософської спрямованості. Це, на-
самперед, роботи Л. Вітгенштейна [2], Х.-Г. Гадамера
[4; 5], Г. Х. Врігта [3], К. Г. Гемпеля [6]. Заслуговує
на увагу системний підхід, розвинутий А. Ю. Цоф-
насом [8], де строго-логічний і системний виклад
органічно поєднується з філософським ракурсом
проблеми. Різні переклади Л. Вітгенштейна до сьо-
годні є джерелом активних дискусій (М. Козлова й
В. Бібіхін), що порушують супутні проблеми автен-
тичності перекладу. У свою чергу, ці дискусії гово-
рять про те, що в питаннях свідомості та усвідом-
лення сутнісне розуміння поки що не досягнуте.
Основною причиною цього є той факт, що не всі
"філософії" виражають власне філософський підхід.
Він нерідко приховується під вираженою логічною
стилістикою або потрапляє в орбіту галузевих про-
блем. У зв'язку із цим виникає нагальна потреба
продовжити аналіз етапів усвідомлення й привер-
нути увагу до теми пояснення, розуміння усвідом-
лення з її сутнісної сторони. У цьому й полягає мета
нашої роботи.
Виклад основного матеріалу. Пояснення - це
одночасно певне розуміння. Я пояснив щось - отже,
визначив, передусім, його причину: пояснив, "як це
могло відбутися?". Це генетичне пояснення, що
розкриває походження явища. Ставиться й інше
запитання: "Яким чином воно функціонує?" Від-
повідь є, відповідно, поясненням функціональним.
Ці два типи пояснень часто нерозрізнені, наприк-
лад, відповідь на запитання "Як відбувається со-
нячне затемнення?" одночасно розкриває його внут-
рішні механізми, суть цього явища.
Ставлячи перше запитання, ми передбачаємо
відоме явище - ми знаємо "це", нас цікавлять ті об-
ставини, які призвели до його появи. Така постанов-
ка питання характерна для еволюційних систем - як
фізичних (природних), так і соціальних. Знаючи суть
явища, ми доповнюємо своє знання з'ясуванням
закономірності його появи.
Коли перед нами невідоме явище, ми запитує-
мо: "Що це?". Причому на різних рівнях пізнання,
точніше, у різних формах знання це питання обу-
мовлює істотне неспівпадіння методології відпові-
дей. Так, у науковому підході відповідь спрямова-
на на розкриття внутрішніх фізичних закономірнос-
тей явища, що збігається з реалізацією другого за-
питання ("як воно функціонує?"), що досить близьке
до першого ("як це могло відбутися? Як це можли-
во?"). Природно-наукова методологія не розрізняє
загалом ці три запитання - кожне з них плавно пере-
ходить у два, що залишилися.
Питання "що це?" має продовження й принаймні
подвійний підтекст. Перше: що це таке?, що воно
собою являє?, чим воно є (у чому його буття?), як
його йменувати? Друге: що це означає, що звідси
випливає, на що потрібно очікувати, як це варто
розуміти? У цьому випадку виникає проблема інтер-
претації, логічного аналізу, виходу до того змісту,
що "приховується" в певному явищі, яке здобуває,
таким чином, знакову природу. Причому форма "як
це варто розуміти?" охоплює обидва підтексти, які
за своєю суттю різноспрямовані:
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 125ФІЛОСОФІЯ
означуване знаковий феномен його наслідки
як означуваного
напрямок обумовленості
перший підтекст другий підтекст
Пояснення будь-якого рівня можна зрозуміти.
Розуміння ж не обов'язково повинне бути виражене
у формі пояснення. Ми розуміємо - отже, знаємо,
чим це є, що це є. Розуміння є іменування, при-
своєння імені, ідентифікація.
Пояснення тексту і його розуміння: зрозуміла
відмінність між цими двома способами спілкування
з текстом. Розуміння тут жодним чином не пов'яза-
не з якимось поясненням тексту, що виявляє істо-
рію його написання. Навіть коли перед нами склад-
ний математичний текст, ми запитуємо "як це зрозу-
міти?", але не "як це пояснити?", якщо йдеться про
суть його змісту. Пояснити можна появу цього тек-
сту, виявити причини його виникнення, історію ство-
рення.
Щоб досягти своєї мети, пояснення має бути зро-
зумілим. Розуміння ж - самодостатнім. Розуміння,
таким чином, є метою пояснення й інтерпретації.
Пояснення виступає як спосіб розуміння. Розумін-
ня самому собі пояснювати не треба. Розуміння у
формі прийняття взагалі проходить поза поясненням.
Пояснення залишається в області істинного (об-
ласті визначення), доки говорить про об'єкти емпі-
ричного рівня буття, про матеріально-предметний
світ, таким чином, у природничих науках пояснення
доречне й можна говорити про його істинність. Тут
пояснення збігається з розумінням, контекст пояс-
нення входить у саме пояснення природно й стано-
вить ідеальний рівень відповідної теорії. Пояснення
в цьому випадку поглинає контекст і стає самодос-
татнім. Поглинання контексту надає йому риси уні-
версальності, певну подобу універсальності. Усео-
сяжним пояснення стає тоді, коли воно, не задо-
вольняючись своїм природним контекстом, розши-
рюється до контексту універсального, утворюючи
феномен світогляду.
Пояснення апелює до причини, підстави або ж
спрямоване в область наслідків. Таким чином воно
виводить за межі пояснюваного, шукає його вко-
рінення в зовнішньому наявному бутті, в історико-
культурному контексті.
Розуміння у власній формі фіксується на само-
му феномені, вникаючи в його сутність, у його особ-
ливість й одиничність, установлюючи його ім'я. Після
встановлення імені феномен починають розглядати
в зовнішніх зв'язках причин і наслідків.
Усі ці кроки й етапи відтворюють різний ступінь
розуміння. Пояснення виникає під час передаван-
ня, коли ми пояснюємо комусь своє розуміння: по-
яснити щось - означає зробити це зрозумілим.
Розуміння, як правило, з'ясовне, але не завжди,
пояснення ж спрямоване до розуміння. Пояснення
для розуміння - несуттєвий момент, але розуміння
для пояснення становить його мету. Розуміння
містить у собі пояснення як свій підпорядкований
момент, розуміння ж є необхідною умовою пояснен-
ня. Якщо немає розуміння - пояснення не відбуло-
ся. Пояснити, щоб зрозуміти; зрозуміти й пояснити
розуміння: два нерівнозначних аспекти загального
процесу усвідомлення.
Аспект містифікованого імені: щось, будучи на-
званим, стає нібито поясненим, нібито зрозумілим.
Суб'єкт заспокоюється, підібравши назву для невідо-
мого змісту. Це рівень псевдознання, знання як
форми незнання, що наявна в загальному процесі
пізнання.
"Що це? Що ми спостерігаємо перед собою?" -
перший рівень усвідомлення, на ньому реалізуєть-
ся власне розуміння.
"Яке воно?" - тобто що із цього випливає й чим
воно обумовлене - продовження розуміння у формі
пояснення, що вписує це щось у наявний контекст
культури. Як це зрозуміти? Пояснити? Потрібне по-
яснення. Як це можливо?
Правильне найменування може знімати не-
обхідність подальших пояснень. Воно взагалі має
надзвичайне значення, будучи першим кроком у
пізнанні досліджуваного феномена. Воно має бути
вільним від усіляких трактувань. Повною мірою ця
вимога не виконується, і видимість втручається у
встановлення імені. Ім'я необхідно відрізняти від
простого опису.
Розширення й поглиблення в контексті культури
призводить до того, що вже іменоване й безупин-
но пояснюване щось стає фактом свідомості, а не
просто відображеною і якось відзначеною зовніш-
ньою даністю. Як факт свідомості щось - уже не
взагалі щось, а своє, прийняте, і як таке воно має
абсолютну незаперечність, його не можна не по-
мітити й ігнорувати. Це етап усвідомлення, вклю-
чення у свідомість - останнє при цьому збільшує
свою "мірність" новою координатою безумовної
самодетермінації. На рівні усвідомлення знання
вичерпує для певного випадку потенціал свого
збільшення - суб'єкт досяг тут повного знання, ос-
кільки характеристика останнього як безумовного
й незаперечного належить до остаточної реальності,
і цю реальність суб'єкт зрозумів і прийняв. Тепер
він у своїх діях виходить із цього усвідомлення,
діючи із чітким розумінням того, що відбувається.
Усвідомлення утворює саму особистість людини,
вона при цьому справді є, реальна і в такій якості
сама стає втіленою реальністю, із якою зобов'язані
рахуватися інші. Чим ширше усвідомлення, що пе-
реходить від окремих феноменів й об'єктів до більш
загальних, що мають більшу значущість, тим більш
значущу реальність утілює в собі людина. На межі,
усвідомивши границі людського світу, місце й функ-
ції людини в ньому, суб'єкт стає власником доско-
налого (абсолютного) знання, повністю реалізуючи
свою природу.
Чи є ознаки, на підставі яких можна говорити про
перетворення пояснюваного у факт свідомості? Коли
робота з укорінення означеного феномена в контексті
культури досягає рівня дійсного розуміння й усві-
домлення? Коли ми справді знаємо? Що ми може-
мо знати точно? Ці старі кантівські запитання зали-
шаються, оскільки змінюється їхній контекст: "ми"
вже не ті, що в часи Канта, "знати" - теж необхідно
пояснити по-новому. Змінюється визначеність запи-
тання, сама його підстава.
Залучати категорію суспільно-історичної практи-
ки як остаточний критерій істини вже недоцільно -
цей підхід мав сенс, коли практика переважала, тобто
була відчужена від суб'єкта, протистояла як знео-
соблено-байдужа сила, якій він міг тільки сприяти.
Будь-яка матеріальна діяльність завжди завершуєть-
ся певним фіксованим емпіричним фактом, і сам по
собі цей факт у своїй одиничності й навіть безліч
фактів аж ніяк не дають підтвердження або спрос-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
126 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
тування тієї концепції загального, того бачення зміс-
ту, що лежить в основі цієї діяльності. Більше того,
той факт, що зовнішній спостерігач може оцінити,
перебуваючи в гострому протиріччі ідеології діяль-
ності, як її наочне заперечення, без найменших ут-
руднень трактується внутрішнім учасником на її ко-
ристь. Коли йдеться про виправдання й (або) підтвер-
дження певного розуміння поточної чи історичної
практики - це свідчить про наявність розколу у свідо-
мості людини.
Наукова експериментальна практика також не є
достатнім критерієм істини. Вона реалізує зовнішнє
виправдання тієї або іншої гіпотези, теорії тощо, бу-
дучи необхідною умовою їхньої істинності. Вона має
бути доповнена критерієм внутрішньої досконалості
(за А. Ейнштейном) передбачуваного трактування.
Розуміння й відчування досконалості - справа есте-
тичного смаку, до кінця не формалізованого й, отже,
такого, що має певну неминучу невизначеність і
неостаточність прийнятого вибору.
Поставлене питання про перетворення поясню-
ваного на факт свідомості не є повторенням питан-
ня герменевтики про "прояснення тих умов, за яких
відбувається розуміння" (Х.-Г. Гадамер). Тут розу-
міння вже є. Феномен упізнаний, тобто зрозумілий
у своїй суті, але перебуває ще на периферії свідо-
мості, він не усвідомлений повною мірою.
Різні форми розуміння: безпосереднє, просте
розуміння феномена у встановленні його імені, а
також найближчих його причин і наслідків; розумін-
ня розширене, перехідне в усвідомлення - зростає
знання обумовленості феномена, його зв'язків й опо-
середкувань.
Розуміння тоді досягає рівня повного усвідом-
лення, коли у своєму русі в контексті культури ви-
ходить на власну межу, тобто коли воно вичерпує
свою понятійну форму й стає, за Гегелем, ідеєю,
об'єктивно істинним. Щось стає істинним - і його по-
дальший рух припиняється. Більше пояснень для
суб'єкта не потрібно. Пояснення були потрібні, щоби
вписати шуканий феномен у загальнокультурне поле.
Якщо він цілком вичерпується поясненням - це го-
ворить про його абстрактно-формальний характер
або ж про таке розуміння його суті.
Якщо феномен не фіксується повністю в існу-
ючій культурі, то він має бути просто прийнятий як
наявно даний із поступовим розвитком практики ро-
боти з ним. Причому його сторонність і незрозумілість
можуть бути принципово непереборними фактами
такої роботи. Є речі зрозумілі, а є такі, які повному
розумінню взагалі не підлягають.
Упізнаний феномен може так і залишитися на
периферії свідомості, якщо він зрозумілий й оціне-
ний як незначний. Справжнім фактом свідомості стає
тільки значуще явище.
Далі охарактеризуємо об'єкти, які підлягають
розумінню:
1. Текст:
а) формалізований (математичний, у першу чер-
гу, узагалі - теоретичний);
б) неформалізований (усі інші, включаючи про-
стий опис).
2. Ситуація:
а) локальна (щодо людини) - внутрішня (зрозу-
міти себе як особистість, ситуація-міркування);
б) загальна (колективна, соціальна, суб'єктивна)
- зовнішня (зрозуміти себе у світі, міжособистісних
відносинах, ситуація-відношення, спілкування);
в) загальна (історія);
г) універсальна (усвідомлення себе в усіх видах
ситуацій, в історії, природі, соціумі, спілкуванні, у
дусі).
3. Предмет:
а) культури;
б) цивілізації;
в) природи.
Усе існуюче, таким чином, здатне постати у сфері
розуміння, але не все може бути охоплене нею. Ро-
зуміння, таким чином, не вичерпує практики усві-
домлення.
Повне розуміння претендує на вичерпаність
змісту об'єкта. Варто подумати про те, що ми тільки-
но встановили, у такому аспекті: що є зміст й у яко-
му відношенні він перебуває до розуміння? Чи є
зміст сам по собі або ж він є результатом гносеоло-
гічної взаємодії суб'єкта, що пізнає, і предмета знан-
ня? Не усвідомивши чітко сутність змісту, неможли-
во розкрити феномен розуміння.
Повсякденне слововживання розглядає зміст
чого-небудь просто як вміст, що ніби перебуває все-
редині форми, яка сприймається зовні. Зміст фено-
мена - це, як видається, його "все", тож про що
можна говорити, розглядаючи певне явище, як не
про його зміст?
Зміст є форма, у якій об'єкт розкривається суб'-
єктові, що пізнає. Об'єкт подає себе, представляє в
цій формі, що засвідчує його як такий. Звідси та
увага до форми, властива взагалі глибокій філософії.
Форма предмета, що саморозкривається, постає
як його зміст.
Предмет, явище природи осмислюється з точки
зору його сутності, що становить необхідне предме-
та, єдино значуще в ньому з погляду пізнання. Зна-
чуще виявляється сутнісним, необхідним аспектом
у предметі. Сутність, однак, не несе в собі змісту
об'єктивованого природного буття. Змістом тут є
простий зовнішній опис явища, що становить опе-
рацію його іменування. Сутність і зміст у природно-
му існуванні роз'єднані, зміст реалізується в зов-
нішніх проявах, у зовнішній формі, що може бути
описана, а сутність представлена в поясненні, тлу-
маченні, вона додається до зовнішнього опису.
Зовнішнє в природі не протистоїть внутрішньому
аспекту, оскільки останній, хоча й перебуває поза
певним явищем, однак залишається приналежним
природі. Природа з'ясовна із самої себе, вона са-
модостатня в семантичному відношенні.
Неспівпадіння в природних об'єктах сутності й
змісту дає основу для їх причинно-наслідкового
опису. Причинно-наслідкові відносини, що доміну-
ють у науковому дослідженні, їхня структура є ре-
зультатом метафізичного вписування в навколишній
світ парадигмальної установки, що задає границі
об'єктів, які становлять світ природного буття.
Похідна від слова "зміст" - це змістовність.
Змістовність протилежна зовнішній і несуттєвій
формі, але безпосереднє відношення вона має тільки
до текстів і міркувань, до іншого матеріалу - відно-
шення непряме, змістовність виникає при його трак-
туванні.
Зміст об'єкта будь-якого типу, насамперед, фік-
сує, "тримає" цей об'єкт у його межах, установлю-
ваних при особистій участі суб'єкта пізнаня. Таким
чином, зміст виступає не як "уміст", що перебуває
десь "усередині" зовнішньої форми, а є самою цією
зовнішньо-фіксуючою формою, але не поверхнево-
зовнішньою й несуттєвою, а саме такою, що три-
має в собі все буття об'єкта.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 127ФІЛОСОФІЯ
У процесі розуміння суб'єкт починає зі змісту, але
не зупиняється на його з'ясуванні, на фактично да-
ному, а переходить до його інтерпретації, усвідом-
лення. Власне розуміння вловлює саме зміст, тут
воно досягає всієї повноти й закінченості свого ви-
раження. Однак зміст як форма предмета, що са-
морозкривається, є завжди в буквальному значенні
видимість.
Видимість утворює власну істину повсякден-
ності, але, оскільки вона говорить про видимість,
що видає себе за інше, то ця істина постійно прий-
мається за не-істину. Виявивши не-істину, суб'єкт
прагне позбутися її на користь істини, але, як і слід
було сподіватися, припускається помилки, і над ним,
над його марними зусиллями історія насміхається1,
своєю іронією намагаючись змінити його свідомість,
налаштувати його більш продуктивно. Вона має виг-
ляд поточних обставин і щось йому пропонує, підка-
зує, але треба витончувати свій слух, щоб її почути.
Споглядальне, далеке від "насущних" питань облаш-
тованості побуту міркування - такою має бути прак-
тика по стоншенню якостей свідомості. Надалі вона
позначиться й на самій цій облаштованості, і на всій
якості життя суб'єкта, знявши одні питання як сум-
нівні, інші переформулювавши більш чітко, поста-
вивши нові треті. Мирське існування орієнтує суб'-
єкта лише на "розуміння". "Ти мене розумієш?" -
сакраментальне питання побутових відносин. Але
розуміння тільки виділяє предмет без урахування
контексту, тоді як усвідомлення вбачає й контекст
(тло), нівелюючи предмет у нього, уписуючи його
якнайповніше й подаючи, таким чином, предмет
конкретно, у справжньому багатстві всіх його зв'язків
і відносин.
Висновок
Операція нівелювання предмета означає досяг-
нення максимальної конкретності - у межі мірку-
вань - щодо його змісту. Предмет при цьому, по-
перше, зникає як відокремлений об'єкт і, таким чи-
ном, почасти втрачає себе, але, по-друге, він по-
чинає функціонувати як текуче різноманіття відно-
син і визначень, прив'язане до первісного імені як
символу. В останньому випадку він справді стає
ідеальним і як такий виявляється співрозмірним
істиннісній свідомості. Свідомість, у свою чергу,
одержує при цьому адекватний зміст, виражений у
символі як основі культури. І тут актуально звучать
слова М. К. Мамардашвілі й А. М. П'ятигорського:
"Ми закінчуємо ці міркування скептично: чому,
власне кажучи, потрібно настільки довго й склад-
но міркувати для розуміння й пояснення символіч-
ного життя свідомості тоді, коли символічне життя
свідомості передбачає в принципі безпосереднє
розуміння?.. На нашу думку, символ може бути
безпосередньо зрозумілий тільки тим, хто свідомо
пов'язаний із ним у своєму житті" [7, с. 213]. У цьо-
му завершальному висловлюванні як у краплі води
сфокусувалися не тільки всі головні складові про-
блеми усвідомлення - розуміння, пояснення, сим-
вол, але й певний напрямок практичного виходу за
рамки абстрактного теоретизування.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Автономова Н. С. Познание и перевод. Опыты филосо-
фии языка / Н. С. Автономова. - М. : Российская политичес-
кая энциклопедия (РОССПЭН), 2008. - 704 с.
2. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат (выдер-
жки, примечания переводчика, комментарии) / Л. Витгенш-
тейн ; [пер. М. С. Козловой] [Електронний ресурс]. - Режим
доступу : http://www.philosophy.ru/library/witt/01/94.html.
3. Вригт Г. Х. фон. Объяснение и понимание // Вригт Г. Х.
фон. Логико-философские исследования : Избр. труды /
Г. Х. фон Вригт ; [пер. с англ.]. - М. : Прогресс, 1986. - 241 с.
4. Гадамер Х.-Г. Истина и метод: Основы философской
герменевтики / Х.-Г. Гадамер ; [пер. с нем.]. - М. : Прогресс,
1988. - 704 с.
5. Гадамер Х.-Г. О круге понимания // Гадамер Х.-Г. Акту-
альность прекрасного / Х.-Г. Гадамер ; [пер. с нем.]. - М. :
Искусство, 1991. - С. 72-82.
6. Гемпель К. Г. Логика объяснения : сб. статей / К. Г. Гем-
пель ; [пер. О. А. Назарова]. - М. : Дом интеллектуальной
книги : Русское феноменологическое общество, 1998. - 208 с.
7. Мамардашвили М. К. Символ и сознание. Метафи-
зические рассуждения о сознании, символике и языке /
М. К. Мамардашвили, А. М. Пятигорский. - М. : Школа "Языки
русской культуры", 1997. - 214 с.
8. Цофнас А. Ю. Теория систем и теория познания /
А. Ю. Цофнас. - Одесса : АстроПринт, 1999. - 308 с.
© А. Гижа
Надійшла до редакції 13.04.2012
1 Іронія однаково належить і до історії епохи, і до історії життя.
Тільки іронія життя найчастіше трагічна, на відміну від абст-
рактної іронії епохи. Як ще вплинути на свідомість індивіда,
якщо не захопити його особистою трагедією? Від іншого він
легко відмовиться.
A. Hіga
EXPLANATION, UNDERSTANDING, AWARENESS: FROM DESCRIPTION OF OBJECT
AS FACT TO HIS DESCRIPTION AS CHARACTER
The specific of procedures of awareness, expressed in form explanation and understanding is examined in the
article. Their conceptual specific and correlation is rotined, gnosiological insufficiency of interpretation of explanation
is selected as an exhaustive understanding. An author shows that understanding also is not the finishing stage of
cognition. There is an awareness, which does the object of explanation and understanding of consciousness a fact,
gives him the real sense, them. An awareness here appeals not to explanation or understanding of sense of object,
but to his character.
Key words: explanation, understanding, awareness, character.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.philosophy.ru/library/witt/01/94.html
http://www.pdffactory.com
|