Ритуал як культурно-історична практика
Стаття присвячена теоретичному осмисленню ритуалу як специфічної культурно-історичної практики, окресленню його ролі в становленні людини як носія культурних сенсів, висвітленню соціокомунікативної функції ритуальної діяльності, показу місця, що посідає ритуальна практика в системі соціокультурних ц...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62469 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ритуал як культурно-історична практика / З. Пасько // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 135-138. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-62469 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-624692014-05-22T03:01:47Z Ритуал як культурно-історична практика Пасько, З. Філософія Стаття присвячена теоретичному осмисленню ритуалу як специфічної культурно-історичної практики, окресленню його ролі в становленні людини як носія культурних сенсів, висвітленню соціокомунікативної функції ритуальної діяльності, показу місця, що посідає ритуальна практика в системі соціокультурних цінностей. In the article a ritual as specific cultural and historical practice is intelligent in theory, the role of ritual is certain in becoming of man as a transmitter of cultural values, the social-communicative function of sacral activity, place of practice of ritual, is lighted up in the system of social and cultural values. 2012 Article Ритуал як культурно-історична практика / З. Пасько // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 135-138. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62469 008(075) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Пасько, З. Ритуал як культурно-історична практика Схід |
| description |
Стаття присвячена теоретичному осмисленню ритуалу як специфічної культурно-історичної практики, окресленню його ролі в становленні людини як носія культурних сенсів, висвітленню соціокомунікативної функції ритуальної діяльності, показу місця, що посідає ритуальна практика в системі соціокультурних цінностей. |
| format |
Article |
| author |
Пасько, З. |
| author_facet |
Пасько, З. |
| author_sort |
Пасько, З. |
| title |
Ритуал як культурно-історична практика |
| title_short |
Ритуал як культурно-історична практика |
| title_full |
Ритуал як культурно-історична практика |
| title_fullStr |
Ритуал як культурно-історична практика |
| title_full_unstemmed |
Ритуал як культурно-історична практика |
| title_sort |
ритуал як культурно-історична практика |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62469 |
| citation_txt |
Ритуал як культурно-історична практика / З. Пасько // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 135-138. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT pasʹkoz ritualâkkulʹturnoístoričnapraktika |
| first_indexed |
2025-07-05T13:20:37Z |
| last_indexed |
2025-07-05T13:20:37Z |
| _version_ |
1836813268166901760 |
| fulltext |
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 135ФІЛОСОФІЯ
УДК 008(075)
РИТУАЛ ЯК КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА ПРАКТИКА
ЗОЯ ПАСЬКО,
кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії
Донецького національного технічного університету
Стаття присвячена теоретичному осмисленню ритуалу як специфічної культурно-історич-
ної практики, окресленню його ролі в становленні людини як носія культурних сенсів, ви-
світленню соціокомунікативної функції ритуальної діяльності, показу місця, що посідає ри-
туальна практика в системі соціокультурних цінностей.
Ключові слова: ритуал, культурно-історична практика, комунікативна функція, сакральне,
профанне, ритуально-обрядова парадигма.
Постановка проблеми та стан її вивчення. У
чому полягає причина постійного поновлення інте-
ресу сучасної філософії до питання про роль релігії
як чинника еволюції соціокультурного буття і свідо-
мості? Чому інтерес до релігії не обмежується лише
її сучасними формами, повсякчас повертаючись до
осмислення її ролі в становленні конкретно-історич-
них культурних та комунікативних парадигм? Ці пи-
тання виглядають досить абстрактними, але акту-
альність звернення до них пояснюється тим, що
людині необхідно періодично повертатися до осмис-
лення метафізичних підвалин власного Я, оновлен-
ня онтологічних та когнітивних підмурків суспільних
процесів.
У цій розвідці ми маємо намір зупинитися саме
на висвітленні ролі ритуалу, ритуально-обрядової
діяльності та релігійної практики людства для само-
збереження й саморозвитку суспільства. Слід за-
значити, що в українському філософському здобут-
ку відсутні такі фундаментальні дослідження, які ста-
ли б нарівні з роботами М. Еліаде [12] чи Ж. Батая
[1], що вже отримали статус класичних праць у філо-
софії ХХ-ХХІ сторіччя. Тому ми мусили спиратися на
доробок не тільки українських, але й на твори зару-
біжних авторів. Серед вітчизняних авторів роль і
значення ритуальної практики розглядають у своїх
роботах В. А. Бодак [2], О. С. Григор'єва [4]. Серед
зарубіжних авторів можна вказати на цікавий аналіз
співвідношення мирського, священного й стилю
життя в Б. О'Брайна [14], комунікативної функції
релігії - у К. Добелера [13]. М. Захарченко в досить
фундаментальному дослідженні "Християнство: ду-
ховна традиція в історії та культурі" [5] розглядає
церкву як духовний феномен, релігійний та аскетич-
ний досвід, інтелектуальну традицію; С. Медведко
аналізує вплив культурно-конфесійних традицій на
характер цивілізації (на прикладі російської цивілі-
зації) [7]. Типологія сакрального та спроба його виз-
начення як поняття дається в дослідженні В. Ільченка
та В. Шелюто [6]. Ці автори особливу увагу приділя-
ють дослідженню феномена сакральної діяльності
в історії, релігіях та культурах різних народів.
Однак в існуючих дослідженнях ще недостат-
ньо звертається увага на осмислення функціональ-
но-комунікативної ролі ритуалу як культурно-історич-
ної практики в сучасному суспільстві. Отже, мета
статті полягає в теоретичному з'ясуванні питання про
те, на підставі яких причин суспільні індивіди виму-
шені постійно звертатися до рефлексії власного Я
саме через ритуалізацію комунікації та мислення.
Наше завдання - довести, що ритуально-обрядо-
ва парадигма суспільства врешті-решт детермінує
як особистністні образи культури, так і її соціально-
колективні наративи.
Виклад основного матеріалу. Як зазначає
Б. О'Брайн, діяльність, направлена на надприрод-
не, може бути утилітарною чи неутилітарною [14].
На парадокс культурного статусу релігійного ритуа-
лу, який полягає в тому, що ритуал може й не мати
якихось по-справжньому утилітарних цілей, указує
В. Бодак. Ритуальна діяльність у відповідності з
культурно-утилітарними схемами, що з самого по-
чатку закладені в неї, може мати цінність сама по
собі, а не тільки як засіб для досягнення яких-не-
будь практичних цілей [2]. Людському співтовари-
ству діяльність із відтворення певних ритуальних дій
служить способом і схемою для засвоєння певного
культурного зразка, зазначається в роботі О. Григор'-
євої [4]. Ми поділяємо думку, що саме в цьому - у
суспільній значущості й полягає зміст ритуальної
діяльності, а не в тому, що ритуал людину чому-
небудь навчає. Тому ритуальні, культові дії завжди
строго визначені, суб'єкт у них позбавлений можли-
вості діяти якщо не вільно, то хоча б привносячи
щось від себе.
У філософії постмодерну культурно-соціалізую-
ча роль релігії в становленні суспільства стає об'-
єктом інтересу для філософів, що належали до
різних шкіл. Але ще Л. Фойєрбах започаткував тра-
дицію, згідно з якою філософ повинен бачити не тільки
специфічну соціальну роль релігії в суспільстві, не
тільки її особисті дії щодо власного самозбережен-
ня й самооновлення, але вміти подивитися на пе-
рехід до релігійного шляху розвитку людства як на
необхідність для становлення суспільства і свідо-
мості. Значення релігійного комплексу в становленні
реалій культури значно ширше за безпосередні інте-
реси релігії, за ним стоїть не лише потреба в релігійній
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
136 ЕКОНОМІКА
компенсації за безсилля чи відчуження. Філософія
Нового часу започаткувала розуміння того, що за
допомогою релігії людство вирішує проблеми влас-
ного самоусвідомлення й самоствердження, які
значно ширші за безпосередні утилітаристські інте-
реси самої релігії. Цю традицію культурно-творчо-
го аналізу релігійної свідомості було продовжено
вже у філософії постмодерну. Загальна культурна
роль релігії в становленні людини і її свідомості,
культурно-творча функція релігійної свідомості по-
казана через генезу конкретних форм релігії, стала
однією з головних тем філософської антропології й
філософії релігії.
Уважається, що наукове вивчення релігії почи-
нається з 1870 року, коли професор Оксфордського
університету Макс Мюллер (1823-1900) обґрунтував
необхідність створення науки про релігію. На його
думку, наукове вивчення релігії має починатися з
емпіричного опису вірувань та ритуалів і завершу-
ватися створенням теорії, що пояснює ці факти. Ця
традиція, започаткована ще Гегелем і Фойєрбахом,
продовжується у творах сучасних філософів. Фе-
номен сакрального й сакральні дії, місце людини
всередині сакрального дійства, соціальні наслідки
певного ставлення до світу сакрального, притаманні
тій чи іншій релігійній культурі, стали темами твор-
чості М. Вебера ("Протестантська етика і дух капіта-
лізму"), Е. Дюркгейма ("Елементарні форми релігій-
ного життя"), М. Еліаде ("Священне і мирське; "Кос-
мос і історія", "Міф про вічне повернення"), О. Ко-
жева ("Вступ до прочитання Гегеля"), Ж. Батая ("Те-
орія релігії"), В. Ніскера ("Божевільна мудрість").
Погляди Р. Отто, М. Еліаде, Е. Дюркгейма на свя-
щенне проаналізовані в дисертаційному дослідженні
В. Токман [10].
Існування людини завжди відбувається в сис-
темі певної культури, завжди підпорядковується
певним схемам діяльності, прийнятим у цій куль-
турі. Входження людини у світ своєї культури, про-
цес соціалізації індивіда передбачає наявність у ньо-
го установки на прийняття певної схеми поведінки.
Обряд виступає як соціальне дійство, одна з ланок
у нерозривному ланцюзі діянь, що вироблені з ути-
літарною метою. Метою обряду в певному розумінні
є майбутнє, тому що його ціль - закріплення існую-
чих соціальних зв'язків, тобто гарантоване відтво-
рення їх у майбутньому.
Релігії - це завжди певні системи, що генетично
пов'язані з культурою: у релігії й у культури в цілому
- спільні корені. Спочатку культура була можлива
тільки як релігійна культура. Релігії ж, перш ніж вони
постали у вигляді вчень, мали свою передісторію,
що розгорталася в обрядово-ритуальній діяльності.
Суб'єкт духовної діяльності не тільки продукує
ідеї, він включений у повсякденне життя і тому по-
діляє з повсякденною свідомістю всі її захоплення
й пристрасті, так само як і її обмеженість. Обрядова
дія розглядається як така, в ефективності якої ніко-
му не спадає на думку сумніватися. Свій розумо-
вий, духовний досвід суб'єкт організує в системі
понять і категорій тієї форми свідомості, що утво-
рилася до нього. На обмеженість думки, на яку ніби
можна покладати безпередумовленість й оче-
видність (віру) в основу свідомості, указує В. Око-
роков [8]. Але зміст релігійних учень у свідомості
рядового віруючого існує саме на рівні неявного
розуміння. Як помітив ще Л. Фойєрбах, релігійне
вчення лише розгортає те, що для віруючого й так є
семантично очевидним, існує як чуттєво-зримий
образ, переживається в культі [11, 3, с. 36]. Однак
упорядкованість обряду має відношення до впоряд-
кованості вчення. Учення - погляд на обряд ззовні,
тобто його рефлексивне осмислення. Багато обрядів
нині існуючих релігій своїми коренями сягають у
минуле, але дістають у новій релігії іншу інтерпре-
тацію, новий погляд, що рухається вже понятійним
мисленням, тому що тільки воно дає уявлення про
мету й причину, осмислює дію, доповнює її асоціа-
ціями із сучасними процесами тощо. Для релігії її
ритуал - це семантично-віртуальний зміст, а вчення
- його відчужено-оповідальна форма. Свідомість, що
стала понятійною, або буденна, тверезо мисляча
свідомість, що оперує категоріями речей, відвер-
тається від індивідуально-інтимного змісту ритуалу,
але самосвідомість людини не може спиратися лише
на раціональну сферу, тому в глибинах будь-якого
мислення залишається відголос інтимно-чуттєвого
компонента свідомості. Переживання ритуальної дії
відповідає нашій потребі в емоційно-ірраціонально-
му сприйнятті буденної реальності, підносить нас над
рівнем цієї буденності.
Символічні дії в ритуалі існують у вигляді склад-
ної системи, але для віруючої людини віртуальна
реальність ритуалу є абсолютно цільною й органіч-
ною, вона виступає для неї як неявний чуттєвий
образ світу сакрального [11, 3, с. 76]. Але як тільки
зміст релігії стає предметом обов'язкового інтересу
для людини, тобто постає у вигляді відчуженого
змісту, як вчення, це приводить людину до рефлексії
щодо власної релігії. Не випадково дослідження
філософією феномена релігії найбільш широко пред-
ставлено саме в протестантській традиції, яка обме-
жує, практично усуває з релігійного життя обряд,
тому містичне переживання тут переключається на
вчення, тобто на раціональне. З виникненням проте-
стантизму почався той переворот у свідомості, на-
слідками якого стало звуження сфери сакрального,
перенесення її з області об'єктивного буття культу й
ритуалу у світ суб'єктивних переживань.
Будь-який ритуал має, так би мовити, дві сторо-
ни: зовнішню - те, що бачить у ньому сторонній спо-
стерігач і в чому таємний, тобто знаково-символіч-
ний зміст ритуалу є прихованим, доступним лише
для втаємничених, і внутрішню - той зміст, що відтво-
рюється у свідомості учасника ритуалу. Тому зов-
нішня сторона ритуалу, його театральний ефект не
головне, ритуал - це свідчення, а не зображення
певного змісту. Використання різних мистецтв у ри-
туальній діяльності покликані настроювати на те, що
час і місце відправлення ритуалу обіцяють пережи-
вання надзвичайного сплеску емоцій. Але ці емоції,
розгул пристрастей, викликаних спільною участю в
ритуальному дійстві й спільних переживаннях, при-
водяться у відповідність із вимогами тієї самої
дійсності, буденність якої заперечується святковим
характером ритуалу, що підносить людину над по-
всякденністю.
Але предмети в ритуалі є далеко не безглузди-
ми, вони є ключем до певної інформації, релігійний
ритуал уміщує, регламентує, підкоряє певному по-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 137
рядку весь процес життя людини - від народження
до смерті. Обрядово-ритуальне дійство включає у
своє семантичне поле все культурне життя люди-
ни, стає основою упорядкованих відносин людини
зі світом [4]. Релігія - це не тільки вчення, що опо-
відають про що-небудь, це особлива форма реаль-
ності, що наявна в житті людини, це сакральне бут-
тя, що має глибокий семантичний вимір. Як зазна-
чає О. Панич, ще Гоббс помітив, що на відміну від
єресі, "усі релігії - істинні і неістинні - споріднені бо-
дай у тому, що вони всі є визнаними якоюсь спільно-
тою, а отже, є насамперед засобами формування
цивільного суспільства" [9, с. 51]. Ритуал - не спосіб
передачі інформації, а певний міфо-семантичний
простір культури. Принцип багаторазової повторю-
ваності одного й того ж ритуалу не додає йому інфор-
мативності, але прилучає його учасників до сфери
сакрального. Стихія повторюваності ритуалу підтри-
мується вірою в магічну силу цієї повторюваності.
Ритуал не оповідає про релігійний зміст, відносно
релігійного змісту вчення ритуал є первинним, опо-
відання ж про вчення - це вже вторинна інтелекту-
альна обробка релігійної інформації. Потім вона по-
стане у вигляді тексту, і текст починає виступати як
первинний по відношенню до ритуалу, текст почне
виправдовувати й визначати певну форму ритуалу.
Насправді ритуал був первинним щодо тексту, ви-
ник раніше за нього. Віруюча людина може не зна-
тися на тонкощах віровчення, бути зовсім не обіз-
наною в догматичній стороні релігії, але завжди пер-
шорядне значення вона буде надавати своєму при-
лученню до ритуалу: тому звичайна віруюча люди-
на завжди відрізняє свою релігію від іншої саме за
культовими характеристиками. Оповідальна ж роз-
шифровка обрядів у свідомості релігійного індивіда
може бути відсутньою. Семантичним виробництвом
обряду є сакральне, обряд же про нього свідчить.
Релігійні вчення можуть існувати у відчуженій від
обрядовості й ритуальності формі, але релігійність
неможлива без ритуальності [11, 3, с. 7]. Релігійні
уявлення, що вже втратили ритуально-обрядову
форму, стають міфологічною літературою чи забу-
ваються. Якщо вони закріплюються у вигляді вчен-
ня, тобто певних теологій, то слід сказати, що тео-
логія - це інобуття релігійності, хоча її поява знаме-
нує перехід культури до нового рівня - до поєднан-
ня релігійної екстатичності й чуттєвості з раціональ-
ністю, і тому дає поштовх до розвитку принципово
нових форм культури [12, с. 37-47]. Ж. Батай заува-
жує, що, визнаючи за вищими божественними си-
лами здатність впливати на дійсність, людина прак-
тично підкорює божественне реальному, а це обер-
тається схваленням реального світоустрою у виг-
ляді моралі. Причому реальний порядок світу, на-
слідуючи мораль, підпорядковується універсаль-
ному порядку розуму. А розум, за своєю суттю, є
універсальним утіленням речі (тотожної самій собі)
та дієздатності (здатності впливати на що-небудь)
[1, с. 72].
Культура в цілому є нав'язуванням світу певного
порядку сприйняття цього світу, нав'язуванням світу
зовнішніх відносно нього, штучних йому сутностей.
Релігія - інститут, у якому зміст людської свідомості
вперше перестає бути суб'єктивною реальністю, а
стає реальністю в ранзі об'єктивності, тобто Богом,
що існує поза й незалежно від людини. Деякі філо-
софи вказують на те, що релігія, будучи формою
ірраціонального світовідношення, уже є неадекват-
ною, але буде відтворюватися, поки "саморозір-
ваність" земної основи не буде подолана [3, с. 12].
Але чому ж тоді вона є неадекватною? Основою
релігійного ставлення до світу є продуктивна
діяльність людини: дивлячись на зроблений продукт,
що від початку до кінця є плодом людських рук,
давній хлібороб і себе міг відчути деміургом. А "пер-
винне усвідомлення того, що являє собою знаряд-
дя праці, - зазначає Ж. Батай, - обумовлювало транс-
цендентність об'єкта, свідомість визначала об'єкт, на
який вона була спрямована, лише у вигляді смутно
сприйманого духу" [1, с. 97].
Але суб'єктність, індивідуальність народжуєть-
ся не з усвідомлення людиною права власності на
плоди праці своїх рук, а з усвідомленого розриву
між індивідуальним, кінцевим буттям і буттям родо-
вого цілого [4].
В основі обрядовості чи міфологічних уявлень,
зрозуміло, можна побачити сліди давньої матері-
ально-предметної діяльності людини. Але самі
предмети цієї діяльності зникли в глибині століть, а
їхня міфо-семантична обрядово-ритуальна оболонка
зберігається й існує в релігійній свідомості сама
по собі, відтворюючись вже незалежно від факту
існування предметів чи предметної діяльності, із
приводу яких обряди чи уявлення виникли. Л.Фой-
єрбах зауважує: "... уявлення, що зустрічаються в
різних народів..., які вражають своєю подібністю з
християнськими уявленнями, є не залишками
якоїсь попередньої релігії, що історично існувала,
або провісниками християнської релігії, але виник-
лими з природи релігії, з її внутрішніх законів, з її
сутності, необхідними для релігії уявленнями; різни-
цю, зрозуміло, істотну різницю, становить тільки
зміст цих уявлень, що може бути навіть нерелігій-
ним, тобто суперечним справжній сутності релігії"
[12, 3, с. 45].
Л. Фойєрбах, аналізуючи християнство, заува-
жував, що конкретна, історична людина творить
свою історію, звіряючи будь-який свій реально-істо-
ричний учинок із учинками тих богів (чи Бога), що
стояли біля витоків її релігійно-міфологічної історії:
"Христос є не що інше, як усвідомлення людиною
єдності своєї й божественної сутності, усвідомлен-
ня, що, коли наступив час її перетворення у все-
світньо-історичне, повинне було стати безпосереднім
фактом, з'єднатися в одній особистості, потім уті-
литися в одному індивідуумі й протиставити себе
світу, що перебував ще в давньому протиріччі на-
родних різниць, як творця нової світової епохи" [12,
1, с. 66]. Будь-яку конкретну дію, що її робить ре-
альна, окрема людина, вона чинить, оглядаючись
на ту релігійно-міфологічну послідовність, що, як лю-
дина вважає, лежить в основі її історичної культури.
Ритм тієї релігійної історії, що відчувається люди-
ною, визначає її історичне діяння, дає їй певне пра-
во на нього. Так історія через дії людини, що огля-
дається на релігію, визначається релігією. У свою
чергу, звіряючись із релігійною перспективою, лю-
дина знову й знову відтворює релігію. Ідея створен-
ня світу в релігії санкціонує людину на власну
творчість, у тому числі релігійну, тому вона прий-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
138 ЕКОНОМІКА
має як природний факт не тільки те, що одні релігії
змінюються іншими, але й те, що поруч існують різні
релігії. Так виявляється психологічно можливим
монотеїзм у картині релігійного різноманіття. Сак-
ральна історія, створюючи образ історії, тим самим
санкціонує право людини на зміну соціально-куль-
турних схем свого існування. Тільки з усвідомле-
ним розмежуванням між світом реального буття і
світом свідомості (чуттєвих переживань), що здійс-
нюється науковим мисленням, із заглибленням мис-
лення в автономний світ речей науці вдається поз-
бутися дуалістичних формулювань, що вироблені
свідомістю, спочатку заглибленою у світ міфологіч-
них уявлень та образів. Образ предмета в науці
поступово позбавляється образності, стає толерант-
ним щодо його естетичної чи етичної оцінки, але
при цьому наука віддаляє людину від самої себе,
низводячи життя в усій його різноманітності до ре-
ального світоустрою, поданого в єдиноможливому
(тому, що визнається за істинне) баченні. "Вагомість
й автентичність визнаються цілком за річчю, мате-
ріальним виробництвом й осмисленням виготовле-
ної речі. Усе інше - не більш ніж суєта і томління
духу" [1, с. 98-99].
Висновки
По-перше, слід відзначити, що на відміну від
предметно-утилітарної діяльності, яка, будучи обу-
мовленою можливостями матеріалу й прагматични-
ми задачами, усе ж дає суб'єкту відносну свободу
- суб'єкт тут має право на певний варіант у виборі
рішення, у пошуку засобів для виконання задачі, в
обрядово-ритуальній діяльності збереження всієї
структури, усього малюнка ритуалу є її метою. По-
друге, навіть той цілком позитивний і прагматичний
результат, що може бути досягнутий, у схемі такої
діяльності виглядає як побічний - утилітарна зна-
чущість ритуалу є другорядною. Отже, по-третє,
культовий обряд, ритуал має риси самоцінності, він
сам є предметом свідомого цілепокладання.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Батай Ж. Теория религии / Ж. Батай // Теория религии.
Литература и зло / [пер. с фр. Ж. Гайковой, Г. Михалковича].
- Мн. : Современный литератор, 2000. - С. 5-120.
2. Бодак В. А. Релігійна обрядовість в її соціальних реалі-
ях / В. А. Бодак. - К., 2000. - 197 с.
3. Боровская Л. А. К вопросу о социальных корнях ирра-
ционального мироотношения / Л. А. Боровская // Наукові за-
писки Приазовського державного технічного університету :
зб. наук. праць. - 2000. - Вип. 1. - С. 9-12. - (Гуманітарні науки.
Серія Філософія.).
4. Григорьева Е. С. Культ как один из способов существо-
вания "деятельности организации пространства" / Е. С. Гри-
горьева // Вестник Моск. ун-та. - 2000. - № 2. - С. 90-100. -
(Сер. 7. Философия).
5. Захарченко М. В. Христианство: духовная традиция в
истории и культуре / М. В. Захарченко. - СПб., 2001. - 348 с.
6. Ильченко В. И. Феномен сакрального в историко-куль-
турном пространстве / В. И. Ильченко, В. М. Шелюто. - К. :
АО "ИТН", 2002. - 324 с.
7. Медведко С. В. Влияние культурно-конфессиональных
традиций на характер российской цивилизации / С. В. Мед-
ведко // Российская цивилизация : Этнокультурные и духов-
ные аспекты. - М., 1998. - С. 241-247.
8. Окороков В. В. Очевидность как фундаментальная про-
блема "чистых наук" (Декарт и Гуссерль у истоков созна-
ния) / В. В. Окороков // Sententiae : зб. наук. праць Спілки
дослідників модернової філософії (Паскалівського товари-
ства). - ІІІ. - (№ 1 - 2001). - С. 30-38.
9. Панич О. Епістемологічний скептицизм як основа по-
літичної теорії Гоббса. Стаття друга. Віра та пізнання як
суспільний процес / О. Панич // Схід. - 2001. - № 2 (39). -
С. 49-55.
10. Токман В. В. Феномен священного : його сутність і
світоглядна природа : автореф. дис. на здобуття наук. сту-
пеня канд. філос. наук : спец. 09.00.11 / В. В. Токман. - К., 2001.
11. Фейербах Л. История философии. Собр. произв. :
в 3-х тт. / Л. Фейербах. - М. : Мысль, 1967. - Т. 1. - 544 с.; Т. 2.
- 478 с.; Т. 3. - 685 с.
12. Элиаде М. Миф о вечном возвращении. Архетипы и
повторяемость / М. Элиаде ; [пер. с фр.]. - СПб. : Алетейя,
1998. - 249 с.
13. Dobbelaere K. Relations ambiques des religions a la societe
globale / K. Dobbelaere // Sacial compass. - L., 1998. - Vol. 45. -
№ 1. - P. 81-98.
14. O'Brien B. Trivialising the sacred / B. O'Brien // Studies. -
Dublin, 1999. - Vol. 88. - № 352. - P. 408-416.
© З. Пасько
Надійшла до редакції 11.05.2012
ФІЛОСОФІЯ
Z. Pas'ko
RITUAL AS CULTURAL AND HISTORICAL PRACTICE
In the article a ritual as specific cultural and historical practice is intelligent in theory, the role of ritual is certain in
becoming of man as a transmitter of cultural values, the social-communicative function of sacral activity, place of
practice of ritual, is lighted up in the system of social and cultural values.
Key words: ritual, cultural and historical practice, communicative function, sacred, corporal, sacral-ceremonial paradigm.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|