Міфологічна парадигма у витоках української культури
У статті досліджуються міфологічні світоглядні джерела української духовності в парадигмальному вимірі. Наголошується на органічному зв'язку культури й міфу, що втілюється в концепції міфологічної світоглядної парадигми....
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62472 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Міфологічна парадигма у витоках української культури / В. Федь // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 146-149. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-62472 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-624722014-05-22T03:01:48Z Міфологічна парадигма у витоках української культури Федь, В. Філософія У статті досліджуються міфологічні світоглядні джерела української духовності в парадигмальному вимірі. Наголошується на органічному зв'язку культури й міфу, що втілюється в концепції міфологічної світоглядної парадигми. The article devoted to investigation of mythological ideological sources of Ukrainian spirituality in paradigmatical measurement. The accent is made on the organic relations of culture and myth realized in the mythological concept of the ideological paradigm. 2012 Article Міфологічна парадигма у витоках української культури / В. Федь // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 146-149. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62472 168.522.001.8 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Федь, В. Міфологічна парадигма у витоках української культури Схід |
| description |
У статті досліджуються міфологічні світоглядні джерела української духовності в парадигмальному вимірі. Наголошується на органічному зв'язку культури й міфу, що втілюється
в концепції міфологічної світоглядної парадигми. |
| format |
Article |
| author |
Федь, В. |
| author_facet |
Федь, В. |
| author_sort |
Федь, В. |
| title |
Міфологічна парадигма у витоках української культури |
| title_short |
Міфологічна парадигма у витоках української культури |
| title_full |
Міфологічна парадигма у витоках української культури |
| title_fullStr |
Міфологічна парадигма у витоках української культури |
| title_full_unstemmed |
Міфологічна парадигма у витоках української культури |
| title_sort |
міфологічна парадигма у витоках української культури |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62472 |
| citation_txt |
Міфологічна парадигма у витоках української культури / В. Федь // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 146-149. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT fedʹv mífologíčnaparadigmauvitokahukraínsʹkoíkulʹturi |
| first_indexed |
2025-07-05T13:20:44Z |
| last_indexed |
2025-07-05T13:20:44Z |
| _version_ |
1836813276008153088 |
| fulltext |
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
146 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
УДК 168.522.001.8
МІФОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА
У ВИТОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
ВОЛОДИМИР ФЕДЬ,
доктор філософських наук, професор кафедри естетики, історії та культури
Донбаського державного педагогічного університету, м. Слов'янськ
У статті досліджуються міфологічні світоглядні джерела української духовності в пара-
дигмальному вимірі. Наголошується на органічному зв'язку культури й міфу, що втілюється
в концепції міфологічної світоглядної парадигми.
Ключові слова: міфологія, культуротворчість, буття, світогляд, язичництво, парадигма.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Протягом зародження, становлення й розвитку
людської духовності культура і міф, культуротвор-
чість і міфотворчість були й залишаються нерозрив-
ними інваріантами світової та вітчизняної історії. Зв'я-
зок культури і міфу особливо виразно проявлявся
на ранніх етапах становлення людської духовності,
коли відбувалось образно-символічне, інтуїтивно-
ірраціональне "конструювання" людиною світу.
Зв'язок культури і міфу змінювався протягом
історії за логікою: від синкретичних форм світогля-
ду (у яких культура, власне, була міфом) до синте-
зування культурних форм, серед яких є міфологічні,
що виступають поряд з іншими, зокрема мистець-
кими, науковими, релігійними та ін., тобто культура -
це і міф (сучасність). У будь-якому разі культура і
міф є тими нерозривними компонентами "еліксиру"
духовності, які не втратили, а, навпаки, набули ак-
туальності в сьогоденні.
У перехідні періоди становлення людської духов-
ності посилювалась міфологізація простору й часу,
міфотворення ставало фундаментальним елементом
структурування багатьох сфер соціокультурної свідо-
мості та практичної діяльності. На карколомних ета-
пах збільшувались апокаліпсичні передчуття, також
пов'язані з міфологічними рисами світогляду.
Очевидно, що сучасний етап розвитку культу-
ри не відрізняється стабільністю та сталістю, куль-
тура знаходиться під знаменами динамічних змін,
її боги - швидкість та рух, що мають не процесу-
альний, а "цілепокладальний" характер (тобто є
самоціллю). Вочевидь, уся епоха Постмодерну
представляє перехід до чогось нового, ще не відо-
мого й надто незрозумілого, часом страшного, не-
виразний образ якого починає вимальовуватись на
сторінках творів сучасних західноєвропейських
футуристів (Е. Тоффлера, Ф. Фукуями та ін.). Про-
те сучасна міфологізація образу майбутнього має
давні духовні корені.
Дослідженню міфологічних джерел культури при-
свячено солідний філософський, культурологічний,
історичний загальнотеоретичний і науково-практич-
ний доробок, серед якого можна виділити спеціальні
дослідження й окремі публікації російських (О. Ло-
сєв, Б. Рибаков й ін.) та українських (Г. Булашев,
С. Гатальська, В. Давидюк, О. Ковальський, М. Ко-
стомаров, Г. Лозко, В. Табачковский, М. Ткач, С. Ула-
нова та ін.) учених. Проте парадигмальний аспект
міфології культури як міфологічної парадигми на ма-
теріалі української культури в загальнофілософській
і спеціальній (культурологічній) літературі розкритий
недостатньо.
Мета статті полягає в дослідженні названого ас-
пекту в контексті витоків української культури.
Виклад основного матеріалу. Суттєві основи
філософського осмислення міфологічного світогля-
ду були сформульовані О. Ф. Лосєвим у праці "Діа-
лектика міфу". Концептуального значення набули по-
ложення про міфологічні принципи та світоглядні ос-
нови, які, зокрема:
- виступають необхідною логічною й діалектич-
ною формою свідомості та власне буття [1, с. 10];
- представляють буття особисте або образ буття
особистого [1, с. 73];
- не є ідеальною (раціональною) сутністю, а відно-
сяться до життєво споглядальної та створюваної
природної реальності й почуттєво-тілесної дійсності
[1, с. 183];
- являють собою символічну реальність;
- виступають вираженням у словах чудесної осо-
бистої історії [1, с. 195];
- можуть виступати у формі "абсолютної міфології",
що виступає як теорія актуальної безконечності та
перспективності буття всіх реальних, можливих і
мислимих об'єктів [1, с. 210];
- спираються на "фігурність" простору (синтез
його конечності та безконечності) та перетворю-
ваність кожного тіла на інше.
До наведених положень можна додати ще й те,
що міфологічна парадигма має певні загальні ха-
рактеристики, які поєднують у собі формальні та
змістовні ознаки. По-перше, ця парадигма є фор-
мою як особистої, так і колективної (родової) свідо-
мості та важливим способом проектування етнічно-
го буття, оскільки саме на етапі становлення міфо-
логічної свідомості родове, а пізніше етнічне спо-
чатку повністю, а згодом частково виконує культу-
ротворчі функції особистого буття. У родовому на-
чалі особисте буття повністю розчиняється, його не
існує як такого, а в етнічному - особисте буття роз-
вивається у формі колективного та в "традиційних"
формах його опосередкування.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 147ФІЛОСОФІЯ
По-друге, названа парадигма несе певні струк-
турно-змістовні та функціональні ознаки. Вона є куль-
турним "зразком" природного світу, що передаєть-
ся спочатку з вуст у вуста, а потім, за посередниц-
тва писемних та інших форм, - змістовною моделлю
пояснення природного світу та "почуттєво-тілесної
дійсності". На різних етапах становлення етнічного
буття ця модель не ідеалізує, а символічно пояс-
нює просторово-часову дійсність, отже, вона вико-
нує адаптаційну функцію й не є сукупністю певних
знань про світ, але є формою світогляду, яка моде-
лює ці знання навколо певного смислового центру.
По-третє, змістовною характеристикою міфологі-
чної парадигми виступає принцип синкретизму, який
дозволяє в етнічному бутті об'єднати різноманіття
матеріальності, предметності, уречевленості (у про-
сторовому вимірі) та миттєвих емоційних спалахів і
вражень (у часовому) у єдність міфологічної карти-
ни світу, закріпленої в символічних формах зв'язку:
природного й надприродного, тілесного й духовно-
го, індивідуального й родового, родового та природ-
ного, індивідуального та надприродного.
По-четверте, важливим структурно-змістовним
принципом міфологічної парадигми виступає прин-
цип повернення. У модусі часу єдність індивіду-
ального та надприродного експлікується в збігу "ро-
дового" (позаісторичного) часу й часу особистого,
що розвиваються в циклічному вимірі повернення,
який виражає творчу енергію буття певного роду
або етносу в духовному й матеріальному плані.
Ірраціональна творча енергія знаходить адекватне
вираження в традиції, яка акумулює в собі різні уяв-
лення про світ та природні явища в різних світо-
глядних формах та практиках і повертає особистість
в минуле.
П'яте, і найголовніше, що дозволяє узагальнити
попередні положення, це те, що міфологічна пара-
дигма не є самодостатньою, вона виступає у зв'яз-
ку з іншими парадигмами, оскільки неможлива без
релігії, тому що міфологічні форми виражають по-
чуття через художній образ, який потребує віри. Нія-
ка міфологія не може виникнути без релігії і без пи-
тань субстанціального самоствердження особистості
у вічності. Наука міфологічна в тому плані, що вона
гіпотетична, а гіпотеза може розглядатися як своє-
рідний міф, що чекає свого підтвердження або роз-
вінчання. З іншого боку, наукова парадигма ніколи
не може розвінчати міфологічну парадигму, оскільки
міф, будучи суб'єкт-об'єктною взаємодією та оду-
хотвореним спілкуванням, ґрунтується на особли-
вій позанауковій міфічній істинності, достовірності
та власній логічності.
Досліджуючи світоглядні витоки української му-
зичної культури, С. І. Уланова виділяє міфологічну
та релігійну світоглядні парадигми за важливі спо-
соби моделювання буття. Міфологічна світоглядна
парадигма, на думку автора, відображає три аспек-
ти взаємовідносин "людина - світ", "людина - со-
ціальний колектив": космологічний, родинно-шлюб-
ний та світоісторичний (походження та першопричи-
на світу). Понятійний зміст світоглядних категорій
розкривається через залучення до різних форм та
засобів діяльності. Міфологічний суб'єкт планує своє
майбутнє життя та себе за образом та подобою сво-
го предметного світу. Він моделює життєвий устрій
середовища на основі цілісного ставлення до буття
та формує символіку, яка виражає сутнісні власти-
вості людського світовідношення. Символіка фіксує
життєдіяльність суб'єкта у двох вимірах: просторо-
вому й часовому [2, с. 54].
Просторово-часовий континуум міфології спирав-
ся на уявлення про простір, який був вибірковим та
оцінювався, за визнанням українських дослідників,
через опозицію "ми-вони", яка в соціокультурному
плані осмислювалась у вигляді принципів "свій-чу-
жий" та "внутрішній-зовнішній" [3, с. 164].
Уявлення про час випливали з багатьох факторів
та обставин життя тогочасної людини, із них можна
виділити принаймні дві обставини: по-перше, відбу-
валось усвідомлення сезонних та природних змін
(ритмів) як певної закономірності світового порядку,
і, по-друге, людина переживала відчуття залежності
всіх форм своєї життєдіяльності та практики від цих
змін, оскільки саме світовий порядок визначав
людське буття.
Циклічність природних ритмів відображалась
у світоглядних формах буття "доосьової епохи"
(К. Ясперс) як повторюване коло подій (зміна дня
та ночі, пір року, природних явищ тощо), від яких
залежала людина, адже "ситуаційність життєдіяль-
ності, що була бажано або небажано підкорена сти-
хіям природи, знайшла відображення в ситуаційності
сприйняття часу" [4, с. 64]. Циклічний принцип світо-
розуміння реалізувався в дохристиянській культурі
як культурі західноєвропейського регіону та висту-
пав формотворчим світоглядним принципом найдав-
ніших витоків української самосвідомості.
Фундаментальний внесок у принципове розумін-
ня матеріальних та світоглядно-духовних основ язич-
ницького культурного спадку давніх слов'ян здійснив
видатний російський історик Б. А. Рибаков. У праці
"Язичництво Давньої Русі" автор звертається до
аналізу великого етнографічного масиву матеріаль-
ної культури впродовж І тис. н. е. та періоду утверд-
ження християнства, який дозволяє показати вплив
цього спадку на суспільне життя, прикладне мис-
тецтво та церковні обряди й подивитись у цьому
вимірі на Київську Русь не як на християнську, а як
на язичницьку державу.
Дотично до проблеми просторових вимірів язич-
ницької парадигми автор зазначає, що в заклиналь-
них практиках руського села ідея простору тлума-
чилася досить широко, по-перше, як макрокосм,
до складу якого залучалися: плоска земля, двоє
небес над нею, сонце, місяць, зірки й підземно-
підводний світ, по якому сонце подорожує вночі.
По-друге, як усвідомлення простору через його
відлік від людини назовні, на "всі чотири сторони".
Саме такий простір Б. А. Рибаков бачить у числен-
них замовляннях, що донесли майже до наших днів
анімістичні уявлення людей кам'яного віку. Простір
у замовляннях зовсім не безлюдний та не абстрак-
тний, він наповнений усім тим, що представляє бут-
тя, зокрема полями та лісами, річками та озерами,
горами та ярами, дорогами, селами, будинками,
людьми, птахами, звіриною й рибами. Волхви зму-
шували людей, які зверталися по їхню допомогу,
перераховувати сотні елементів, що наповнюють
цей простір.
Далі Б. А. Рибаков справедливо відзначає, що
одним із найдавніших виразників другої ідеї цього
простору був знак хреста, зафіксований (за кілька
тисяч років до виникнення християнства) у древніх
хліборобів енеоліту. Сакральний знак хреста поміща-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
148 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
ли всередині сонячного кола, щоб позначити по-
всюдність його світла, яке поширюється в усі чоти-
ри сторони ("пустити на всі чотири боки"). Ці орієн-
тири розкривають як географічні (схід та захід,
південь та північ), так і більш "прості" напрямки:
вперед та назад, праворуч та ліворуч. Додамо до
цієї думки й те, що знак хреста має архетипічне зна-
чення як для західної, так і для східної традицій.
Наприклад, верховний бог Месопотамії громовер-
жець Мардук мав чотири ока, чотири вуха, за ле-
гендами їхав на колісниці з чотирьох коней-вітрів, а
власне цифра "4" в цій культурі мала сакральне зна-
чення й на письмі відображалась тим самим зна-
ком, що і всеосяжність.
У слов'ян, зазначає Б. А. Рибаков, чотиригран-
ний ідол ІV ст. н. е. з Іванковиць, збруцький ідол і
дерев'яний чотиригранний ідол західних слов'ян
свідчать про те, що поняття чотирьох сторін також
було міцно пов'язане із захистом "із усіх чотирьох
сторін". Київський вівтар Роду з його строго орієнто-
ваними чотирма виступами говорить про чіткість
спрямувань на північ, південь, схід та захід. Хрес-
топодібність автор простежує на різних рівнях, у тому
числі й у заклинальному орнаменті, та зазначає, що
тема заклинання простору поєднує місто й село,
тому що її можна побачити як на міських (Чорна
Могила, Гніздово та ін.), так і на сільських виробах
матеріальної культури [5, с. 550-553].
Час у язичницькій парадигмі тісно пов'язаний із
простором, але, виходячи з вищеозначеного роз-
витку простору, час не поділяється ні на чотири, ні
на два (минуле - теперішнє) вектори, які розгорта-
ються "із середини" людини, а єднає ці вектори у
вимірі "тепер". Отже, циклічність з'являється як
світоглядний принцип повернення до різних конста-
тацій "тепер" насамперед у природі (наприклад пори
року), а культурні практики закріплюють це повер-
нення в обрядах, ритуалах тощо.
Українська дослідниця Галина Лозко характери-
зує міфологічне мислення людини у вимірах етніч-
них координат її розвитку. Міфологічне мислення
постає як "образне уявлення про навколишню
дійсність, яке ґрунтується на етнічному моделю-
ванні світу, традиціях зіставлення явищ у системі
"космос - хаос" та вираження його власними етніч-
ними мовними, образними та символічними засо-
бами" [6, с. 87].
Слід зазначити, що найзагальнішою специфікою
формування світоглядних форм буття українського
етносу й становлення національної самосвідомості
є поліетнічна наповненість соціокультурної сфери.
У міфологічній світоглядній парадигмі ця специфіка
відбилася в тому, що слов'янська міфологія скла-
далась із доробку різних систем моделювання, ос-
кільки кожен етнос мав власну специфіку міфоло-
гічної парадигми.
По-перше, велика кількість етносів, що прожи-
вали на території сучасної України та вносили свій
доробок у культурну спадщину, обумовлюючи її
своєрідність, та, по-друге, заглибленість у віках куль-
тур цих етносів привносили складність та певну "за-
плутаність" в аналіз історичних площин аналізу бу-
тійних основ цих етносів. Напевно, це призвело до
відсутності, як зазначають українські дослідники, на
сучасному етапі завершеного та систематичного
викладу слов'янської міфології [7]. І тим не менш,
це не завадило створити цілісне філософсько-тео-
ретичне уявлення про міфологічні світоглядні фор-
ми, адже, щоб вивести закономірність, треба знати
тенденції розвитку окремих світоглядних форм, їх
динаміку, а змістовна сукупність часто-густо постає
в статиці та є відносним явищем. Власне, така риса
як незавершеність виступає необхідною умовою
творчого пошуку.
За визнанням Г. Булашева, в основі циклу україн-
ських легенд про світобудову покладено загально-
арійський міф, який знайшов своє відображення
навіть у космогонічних переказах американських
індійців чипеваї. Натомість на українському ґрунті
він переплівся з буддійськими, магометанськими,
талмудистськими оповідями та з іранськими дуа-
лістичними поглядами й особливо з апокрифічними
легендами, що перейшли до нас із Візантії і через
Візантію [8, с. 49].
Міфологію, на думку С. М. Гатальської треба ро-
зуміти як "логос міфів", або метатеорію міфу, що
наближається до грецького уявлення про метафізи-
ку як розкриття "фюсису" (непідвладного людині
повновладдя природи) у "логосі" (явленому в слові),
звідки й виник шлях пізнання "від міфу до логосу"
як шлях розвитку знання [9, с. 162].
Цей шлях можна простежити на матеріалі різних
міфологічних уявлень праукраїнців, зокрема, у сис-
тематизації та відображенні уявлень про виникнен-
ня Всесвіту й Землі, згідно з якими у повітрі розір-
валася величезна куля, а з її шматочків й утворили-
ся Земля, Сонце і Місяць. Наша планета не полеті-
ла в безодню лише тому, що зачепилася за хвіст
величезної риби. Як зазначає О. О. Боряк, увагу
наших предків привертав образ крутіння: земна й
небесна твердь "викрутилася"; Земля напнута на
веретено й так і крутиться понині. Уявлення про центр
світу як основу буття передано в образі "діри", яка
є посередині Землі та звідки вибивається вода й
розтікається по всіх усюдах, щоб за сім років по-
вернутися назад. Сама планета уявлялася округлою
та плескатою, як хліб, що плаває в безкрайнім морі,
а зверху вона прикрита небесним дахом. Як та сама
риба вусом або пером поведе, то на іншім кінці світу
стається землетрус [10, с. 10].
Виникає й інший символічний образ центру та
першопричини світу - павук, що сидить у своєму
плетиві. Цей образ органічно ввійшов у християн-
ську обрядовість та зберігся понині в окремих етно-
культурних регіонах сучасної України, зокрема на
Прикарпатті, коли перед Різдвом жінки плели паву-
ка з соломи та на довгій волосині з конячого хвоста
підвішували його до сволока. Відбився цей образ і
в народних звичаях: хто вб'є павука, той накличе на
себе лихо. Цікавими виступають такі міфологічні
образи світу праукраїнців: яблуко - світ без початку
й кінця - та Земля, що знаходиться у Всесвіті як
жовток у яйці.
Названі міфи відображають важливі просторо-
во-часові світоглядні орієнтири, які можна класи-
фікувати за допомогою двох взаємопов'язаних груп:
1) за вираженням просторових уявлень про світ. Зок-
рема, це предметні образи, які відображають архе-
тип кола як вічне повернення - хліб, жовток, яблуко;
2) за образом стану або якості виникнення й зміни
(розгортання) цього простору в часі. І тут ми бачимо
суперечливу картину. З одного боку, це - активний
рух (виникнення землі внаслідок вибуху, крутіння -
образ веретена), з іншого - спокій (жовток у яйці),
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (117) травень-червень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 149ФІЛОСОФІЯ
які немовби об'єднує циклічність як перехід від од-
ного стану до іншого (саме за визначений час вода
повертається до центру світу).
Важливим принципом розвитку міфологічної па-
радигми була еманація як одухотворення природи,
буття живого духу в предметності матеріального
світу. За визнанням М. Костомарова, для слов'ян
було притаманне розуміння звичаєвої і фізичної при-
роди такою, що живе та "…містить у кожному своє-
му явищі життєвий дух, котрий виходить від зижди-
теля" [11, с. 201].
Іншим органічним принципом становлення міфо-
логічної парадигми було бінарне протиставлення
верху-низу та водночас їхнього синкретизму, що
втілився в слов'янському пантеоні божеств, чільні
місця в якому посідали Перун і Велес (Волос). При
цьому Перун був володарем верхнього, а Велес -
нижнього світу. Ці божества втілюють військову та
господарсько-природну функції. Вони пов'язані між
собою як учасники грозового міфу: бог грози Пе-
рун, що живе на небі, на вершині гори, переслідує
свого змієподібного ворога, що живе внизу, на
землі. Перемога Перуна завершується дощем, що
приносить родючість.
Висновки
Отже, не претендуючи на повноту аналізу міфо-
творчості у витоках української культури, можна
прийти до певних висновків. По-перше, міфологічна
парадигма в історії української духовності відобра-
жала не надуману, а достовірну картину світу, яку в
багатьох моментах підтверджує сучасна наука, на-
приклад теорія великого вибуху як започаткування
буття галактик, крутіння як обертання навколо своєї
осі та орбіти Сонця та інших зірок, жовток у яйці як
образ невагомості. Можна навіть насмілитися вис-
ловити гіпотезу, що майбутні наукові відкриття знай-
дуть своє "підтвердження" в міфологічній парадигмі.
Усе це говорить про те, що міфологія є формою відоб-
раження того змісту, який у науковій парадигмі та-
кож має місце.
По-друге, очевидно, що українська міфотворчість
органічно пов'язана з трудовою діяльністю людини.
Проте міфи дозволяють судити про розвиток цієї
діяльності, її ситуаційності в модусі часу. Наприк-
лад, образ "риби" як визначника напрямку руху
землі, напевно, відноситься до одних із надранніх
стадій розвитку культурних практик - рибальства та
визначається такою світоглядною формою, як то-
темізм. Тоді саме від риби залежало існування роду,
а уявлення про велич світу відображалось у розмі-
рах цієї риби. Натомість образи "хлібу", "жовтка",
"яблука" виникають дещо пізніше, коли з'явились
практики землеробства та скотарства, а "веретена"
та "павука" - коли виникли ремісничі виробничі прак-
тики. Це дозволяє висновувати, що людина проек-
тує свою діяльність у контексті тої парадигми, яка є
актуальною в певний час, отже, парадигма виконує
функцію традиції.
По-третє, у міфотворчості східних слов'ян спос-
терігаються підходи до розуміння діалектичної при-
роди буття світу та людини. Зокрема, підходи до
усвідомлення єдності та боротьби протилежностей
виражались у проектуванні двох протилежних ста-
нів розвитку світу: руху та спокою, верху та низу.
Проте моделювання зв'язку цих явищ буття вияв-
ляється вже на пізньому етапі розвитку міфології,
на ступені багатобожжя й особливо в християнській
парадигмі.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Лосев А. Ф. Миф - Число - Сущность / А. Ф. Лосев. -
М. : Мысль, 1994. - С. 5 - 216.
2. Уланова С. И. Мировоззренческие аспекты украинской
музыкальной культуры ХVІІ столетия : дис. … доктора фи-
лос. наук : 09.00.03 / С. И. Уланова. - К., 1995. - С. 52 - 104.
3. Категориальные структуры познания и практики /
В. Г. Табачковский, М. А. Булатов, Е. И. Андрос и др. ; [отв.
ред. В. Г. Табачковский]. - К. : Наук. думка, 1986. - 317 с.
4. Лой А. Н. Социально-историческое содержание кате-
горий "время" и "пространство" / А. Н. Лой. - К. : Наук. думка,
1978. - 135 с.
5. Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси / Б. А. Рыба-
ков. - М. : Наука, 1988. - С. 518 - 556.
6. Лозко Г. С. Етнологія України. Філософсько-теоретич-
ний та етнорелігієзнавчий аспект / Г. С. Лозко. - К. : АртЕк,
2001. - С. 80 - 90.
7. Ковальський О. В. Фольклор і міфологія слов'ян [Елект-
ронний ресурс] / О. В. Ковальський // Міфологічний простір і
час у сучасній культурі. Новий Акрополь 12-13 грудня 2003 р.
- Режим доступу : http://www.newacropolis.org.ua/ua/study/
conference/?thesis=3653.
8. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігій-
них поглядах та віруваннях / Г. Булашев ; [пер. Ю. Буряка]. -
К. : Довіра, 2003. - 383 с.
9. Гатальська С. М. Філософія культури / С. М. Гатальська.
- К. : Либідь, 2005. - 328 с.
10. Боряк О. О. Україна: етнокультурна мозаїка / О. О. Бо-
ряк. - К. : Либідь, 2006. - С. 9 - 32.
11. Костомаров М. І. Слов'янська міфологія. Вибрані праці
з фольклористики й літературознавства / М. І. Костомаров. -
К. : Либідь, 1994. - 384 с.
© В. Федь
Надійшла до редакції 19.04.2012
V. Fed'
MYTHOLOGICAL PARADIGM AT THE PRIMARY SOURCES OF
THE UKRAINIAN CULTURE
The article devoted to investigation of mythological ideological sources of Ukrainian spirituality in paradigmatical
measurement. The accent is made on the organic relations of culture and myth realized in the mythological concept of
the ideological paradigm.
Key words: mythology, culture creating, existence, ideology, paganism, paradigm.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.newacropolis.org.ua/ua/study/
http://www.pdffactory.com
|