Культура як смислова детермінанта розуміння

У статті проаналізовано вплив культури, у межах якої існує інтерпретатор, на розуміння дійсності. Культурна традиція є смисловим тлом локального акту розуміння. Інтерпретатор як носій цінностей певної традиції розуміє, як інтерпретується світ, саме в межах тієї чи іншої культурної традиції, його...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Фітьо, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2012
Schriftenreihe:	Схід
Schlagworte:	Філософія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62473
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Культура як смислова детермінанта розуміння / В. Фітьо // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 150-153. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-62473
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-624732014-05-22T03:01:49Z Культура як смислова детермінанта розуміння Фітьо, В. Філософія У статті проаналізовано вплив культури, у межах якої існує інтерпретатор, на розуміння дійсності. Культурна традиція є смисловим тлом локального акту розуміння. Інтерпретатор як носій цінностей певної традиції розуміє, як інтерпретується світ, саме в межах тієї чи іншої культурної традиції, його рідної мовної картини світу. The influence of culture within which interpreter exists onto understanding of the reality is analyzed. Cultural tradition is the sense background of local act of understanding. Interpreter as the bearer of the values of certain tradition understands according to the ways of interpreting the world within the given cultural tradition, his or her native linguistic picture of the world. 2012 Article Культура як смислова детермінанта розуміння / В. Фітьо // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 150-153. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62473 81:1+801.73 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософія Філософія
spellingShingle	Філософія Філософія Фітьо, В. Культура як смислова детермінанта розуміння Схід
description	У статті проаналізовано вплив культури, у межах якої існує інтерпретатор, на розуміння дійсності. Культурна традиція є смисловим тлом локального акту розуміння. Інтерпретатор як носій цінностей певної традиції розуміє, як інтерпретується світ, саме в межах тієї чи іншої культурної традиції, його рідної мовної картини світу.
format	Article
author	Фітьо, В.
author_facet	Фітьо, В.
author_sort	Фітьо, В.
title	Культура як смислова детермінанта розуміння
title_short	Культура як смислова детермінанта розуміння
title_full	Культура як смислова детермінанта розуміння
title_fullStr	Культура як смислова детермінанта розуміння
title_full_unstemmed	Культура як смислова детермінанта розуміння
title_sort	культура як смислова детермінанта розуміння
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Філософія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62473
citation_txt	Культура як смислова детермінанта розуміння / В. Фітьо // Схід. — 2012. — № 3 (117). — С. 150-153. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT fítʹov kulʹturaâksmislovadetermínantarozumínnâ
first_indexed	2025-07-05T13:20:47Z
last_indexed	2025-07-05T13:20:47Z
_version_	1836813278614913024
fulltext	№ 3 (117) травень-червень 2012 р. 150 ЕКОНОМІКА УДК 81:1+801.73 КУЛЬТУРА ЯК СМИСЛОВА ДЕТЕРМІНАНТА РОЗУМІННЯ ВІКТОР ФІТЬО, здобувач кафедри філософії Львівського національного університету ім. Франка ФІЛОСОФІЯ У статті проаналізовано вплив культури, у межах якої існує інтерпретатор, на розуміння дійсності. Культурна традиція є смисловим тлом локального акту розуміння. Інтерпретатор як носій цінностей певної традиції розуміє, як інтерпретується світ, саме в межах тієї чи іншої культурної традиції, його рідної мовної картини світу. Ключові слова: культура, традиція, розуміння, знак. Постановка проблеми. Сучасний європейський філософський дискурс прийшов до однозначного висновку про радикальну культурно-історичну зумов- леність пізнання та розуміння. Чисте пізнання вия- вилось не більш як абстракцією раціоналізму. Дійсність не дається людині безпосередньо у своїй об'єктивності, а тільки в схемах та конструктах світу, вироблених культурною традицією. Філософія вже відійшла від негативного тлумачення факту впливу культури на можливості та горизонти розуміння та пізнання. У сучасному герменевтичному дискурсі факт смислової детермінації розуміння культурою є ключовим постулатом філософського тлумачення феномена розуміння. Аналіз досліджень і публікацій, у яких за- початковано вивчення проблеми. Аналіз фено- мена культури в контексті герменевтичної пробле- матики був започаткований Мартіном Гайдеґґером у класичній праці "Буття і час". Визначальний вплив на формування цієї теми мали праці Г.- Ґ. Ґадамера "Істина і метод", К.-О. Апеля "Трансформація філо- софії" та К. Ґірца "Інтерпретація культур". Що стосується українського філософського дис- курсу, то ця тематика була проаналізована в моно- графіях таких вітчизняних філософів, як О. Юрке- вич "Герменевтичні ідеї в східнослов'янській філо- софській традиції", П. Матвієнко "Трансформація епістемологічних концепцій у філософії ХХ ст.", А. Ко- шарний "Біля джерел філософської герменевтики", В. Бугуров "Мова та символ у контексті проблем розуміння". Частково тематиці культури присвячені праці А. Карася "Філософія громадянського сус- пільства в класичних теоріях та некласичних інтер- претаціях" та С. Квіта "Основи герменевтики". Також тематиці впливу культури на розуміння були присвячені статті А. Рогачова "Релятивізм і філо- софська герменевтика", В. Горського "Історико-філо- софське тлумачення тексту", А. Карася "Міфо- творчість як соціокультурна проблема розуміння та раціональності" і "Гуманітарні знання в аспекті ко- мунікативної прагматики", А. Дахнія "Діалог Гада- мера з традицією", І. Пухти "Онтологічний статус мови у філософській герменевтиці", Т. Возняка "О-мовлення світу як його творення", О. Юркевич "Герменевтический круг и вчувствование", а також В. Фітьо "Феномен розуміння у герменевтиці Гада- мера" та "Герменевтична інтерпретація мови як се- редовища розуміння". Мета статті - аналіз механізму впливу культур- ної традиції на розуміння дійсності. Виклад основного матеріалу. Проблему впли- ву культурної традиції, у яку вкорінений інтерпре- татор, на розуміння як позитивний факт описав Мартін Гайдеґґер. Відбулось це значною мірою через мислення М. Гайдеґґером історії не як за- вершеного минулого, а як незавершеного руху, а також історичної конечності як суттєвої характери- стики людського буття. Історичність буття людини закладена у факті ставлення людини до світу як до можливості себе. Інтерпретація людини як онтоло- гічного проекту пов'язана з онтологічною ситуацією як вихідним пунктом здійснення власного буттєво- го проекту [7, с. 170-173]. Кожен віднаходить себе в певній історичній ситуації, яка є передрозумін- ням та корелятом власного проекту, який, за М. Гай- деґґером, і є розумінням. Тому кожне нове розу- міння неминуче ґрунтується на попередніх інтер- претаціях, зафіксованих у культурі. Для Джона Макліна, американського філософа, факт детермінації розуміння культурою також є по- зитивним та набуває етичного значення. Філософ трактує традицію як форму вдосконалення. Потре- ба вдосконалення притаманна життю людини, і вона може здійснюватися лише за умов вияву волі і є основою людських відносин, що покликані підтри- мувати життя. Ідеться про те, що оцінки доброго або злого речі можуть отримувати лише в контексті культури. Самоздійснення людини полягає, влас- не, у подоланні вузької самозацікавленості та ус- відомленні себе в контексті взаємин з іншим. Ро- зуміння як форма самоздійснення себе через іншо- го виступає і як форма вдосконалення в плані роз- ширення своїх горизонтів та набуття чеснот. Це дає можливість людині в інформаційному потоці, розу- міючи, структурувати цей потік знання, тобто яке знання можна прийняти як добре, а яке - відхилити [4, c. 389]. Тема відношення "культура - розуміння" є клю- човою для класика сучасної філософської герме- невтики Г.- Ґ. Ґадамера. Для німецького філософа факт приналежності інтерпретатора до певної куль- турної традиції виступає як умова розуміння. Тра- PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 3 (117) травень-червень 2012 р. ЕКОНОМІКА 151ФІЛОСОФІЯ диція є джерелом самоідентифікації інтерпретато- ра, можливість визначеного позиціонування щодо тексту, що розуміється, та протиставлення його як іншого в його конкретності. Зрозуміти дещо можна лише через протиставлення його собі, тоб- то у формі досвіду іншого. Власне, культурна тра- диція виступає фактором визначення фактичності інтерпретатора та тексту, що й робить розуміння можливим [1, с. 256-257]. У герменевтиці Г.- Ґ. Ґадамера тема культурної традиції розглядається в контексті дискусії про ме- тодологію гуманітарного пізнання. Сфера гуманітар- ного - це сфера досвіду, що принципово не піддаєть- ся науковій верифікації, тобто це сфера, до пізнання якої неможливо застосувати будь-яку методологію. Утім, гуманітарна сфера не позбавлена власної істи- ни, гуманітарна істина - це істина життєвого дореф- лексивного досвіду, яка не може бути формалізова- на в аксіоми наукового кшталту. Формою існування істини у сфері гуманітарного є інтерпретація. Відпо- відно формою пізнання у сфері гуманітарного є ро- зуміння. Подія істини для Ґадамера вивершується не в результаті вмілого застосування методу до об'- єкта пізнання, не може вона бути результатом ви- вільнення інтерпретатора від своєї історичної дійс- ності з метою кристалізації об'єкта пізнання. Інтер- претатор та текст співмірно включені в подію істини. Ґрунтуючись на вченні Гайдеґґера про історичність людського буття, Ґадамер доводить, що розуміння відбувається на основі культурного досвіду інтер- претатора, здобутого через належність до певної тра- диції. Іншими словами, суб'єктом розуміння є не самозредукована свідомість, ідеал об'єктивістської науки, а людина з усім багажем власного життєвого досвіду. "Традиція великою мірою визначає наші настанови та поведінку", - пише Ґадамер, маючи на увазі, що розуміння світу відбувається на ґрунті попередніх інтерпретацій, які ми отримали через тра- дицію [1, c. 261]. Ми прийшли до ключової тези герменевтики Ґада- мера. Вирішальну роль у процесі розуміння відігра- ють настанови інтерпретатора. Настанови (Vorurteil) - це легітимізовані культурою інтерпретації речей та дійсності загалом, вони є передструктурою розумі- ння. Пізнавальна продуктивність настанов прояв- ляється в тому, що вони виступають смисловим тлом розуміння, корелятом напрямку розуміння тексту. Для Ґадамера розуміння є зведення власних наста- нов та інформативного наповнення тексту до спільно- го знаменника [1, c. 247-252]. Розуміння відбуваєть- ся в конкретній герменевтичний ситуації, якій ми не можемо себе протиставити чи вийти за її межі, тобто предметно осмислити. Смислові інтеграли ситуації - настанови - безсвідомо беруть участь у формуванні смислу зрозумілого. Наша історична ситуація імплі- цитно визначає те, що ми звемо світоглядом та світо- розумінням. Таким чином, усе, що ми розуміємо, ми розуміємо виходячи із власної ситуації, зістав- ляючи незрозумілий текст зі смисловими константа- ми нашої конкретної ситуації. Важливим для аналізу нашої теми є поняття історії впливів (Wirkungsgeschichte дослівно можна пере- класти як "дієва історія"). У цьому понятті розкри- вається теза, що в усякій герменевтичний ситуації інтерпретатор відчуває вплив традиції, дію історії. Сама герменевтична ситуація є моментом традиції, а отже, - локальним проявом загальних культурних тенденцій. Ситуація є моментом здійснення традиції, а інтерпретатор, розуміючи, є частиною такого здійс- нення. "Влада історії над конечною людською свідо- містю полягає саме в тому, що вона здатна вияви- тись навіть там, де людина, вірячи у свій метод, заперечує власну історичність" [1, c. 280; 6, с. 34]. Кожне розуміння зумовлене попередньою традицією та саме є моментом в історичному русі культурної традиції. Процес розуміння Ґадамер метафорично описує як злиття горизонтів. Горизонт - це культур- но-історичне середовище інтерпретатора, точка зору, через яку він бачить дійсність. Горизонт - це су- купність культурних, мовних чи соціально-політич- них настанов, тобто визначене місце в просторі куль- тури. Існують також й інші горизонти. Злиття гори- зонтів означає, що розуміння не може бути перене- сенням себе в чужий горизонт (як пропонував Діль- тай). Смисл зрозумілого визначається актуальними для нас настановами, вони є смисловим тлом та визначають перспективу розуміння. Отже, розумін- ня можливе тільки як включення незрозумілого в наш культурно-історичний горизонт, побачити текст через призму культурних настанов. Таким чином, початком розуміння є не культурно ізольований, позачасовий суб'єкт. Такий суб'єкт по суті не може мати абсолютно ніякого уявлення про свій предмет. Розуміння можливе завдяки дієвій історії, яка виз- начає наші питання й інтереси та є смисловим натя- ком у кожному розумінні. Розглянемо концепцію культури Кліфорда Ґірца. Аналіз цієї концепції дасть нам підстави стверджу- вати, що культура не лише є смисловим тлом нашої герменевтичної поведінки, але й формує тип пове- дінки та спосіб життя загалом. Вихідним пунктом тлу- мачення культури Ґірцом є заперечення інтерпре- тації культури як надорганічної реальності, відірва- ної від людини. Культура не є трансцендентальною системою цінностей, яка є декорацією в буттєвій ситуації конкретної людини чи громади. Така інтер- претація культури робить людину незалежною від культури, культура виступає лише як конкретний істо- ричний прояв загальнолюдської природи. Думка Ґірца в іншому. Загальнолюдських універсалій, які були б патернами поведінки для всіх людей, не існує. Тому культура не є конкретним проявом за- гальнолюдських універсалій, а вона сама радикаль- но детермінує те, якою є людина, носій певної куль- тури. "Природи людської як такої не існує, і люди стають такими, якими їх робить культура" [2, c. 47]. Таким чином, конкретність певної культурної традиції не є проявом загальнолюдських універсалій у конк- ретному історичному місці, а щоразу нова уні- кальність. Ґірц прагне показати, що поведінка лю- дини зумовлена не загальними біологічними та пси- хічними універсаліями, притаманними всім людям. Культура також не є духовною надбудовою до пси- хофізіологічно сформованої людини. Навпаки, тип людини та спосіб її поведінки й розуміння світу ра- дикально залежить від типу культури. В "Інтерпретації культур" знаходимо таке визна- чення культури: "Культура - це набір контрольних механізмів - планів, рецептів, правил, інструкцій, які керують поведінкою" [2, c. 56]. Важливою характе- ристикою таких контрольних механізмів є знакова природа. Культура як система контрольних меха- нізмів чи поведінкових програм є системою знаків та знакових систем. Мислення та життєва активність людини ґрунтується на рухові культурних знаків та їх відношень між собою. Знаки для людини є дані- PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 3 (117) травень-червень 2012 р. 152 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ стю в тому сенсі, що їхній рух відбувався до її на- родження і не припиняється після її смерті. Знаки для людини є засобом надавання значення пере- житому досвіду, структурування досвіду в осмис- лену та зрозумілу систему. Без існування знаків досвід людини був би хаотичним потоком пережи- вань, не пов'язаних між собою. Фактично життя лю- дини є вписуванням себе в маршрути руху знаків та користування ними з метою структурувати чи си- стематизувати події та обставини, які переживає людина. Опираючись на дані нейрофізіології, Ґірц ствер- джує, що осмисленість та раціональність людської поведінки ґрунтується на існуванні знаків як коре- лятів та векторів поведінкової активності людини. Фізіологічно закладені в людини моделі поведінки не покривають усієї сукупності сфер людської ак- тивності. Це пояснюється тим, що природнім сере- довищем для людини є не фізична природа, а влас- не культурно оформлений простір, двір, ринок чи міська площа, як пише Ґірц. Через це без існування знаків як програм поведінки людська поведінка була б не осмисленою активністю, а хаотичном набором рухів та дій. Відношення "людина - культура" не має хроно- логічно послідовного характеру. Ідеться про те, що формування людини як природного виду і як творця культури не є послідовним. Культура не є пізнішим додатком до сформованої людини. Навпаки, проце- си фізичної та культурної еволюції є паралельними. Нomo Sapiens як вид зміг відділитися від інших видів через те, що його еволюційний процес набув куль- турної форми. На певному етапі свого філогенетич- ного розвитку адаптаційна здатність людини набу- ла, крім суто генетично-біологічних форм (як у всіх тварин), також і культурного характеру. Таким чином, подальший розвиток людини від австралопітека до сучасної людини має подвійний характер - біологіч- ний та культурний. Це означає, "що культура не стала додатком до вже готової людини, а була безпосе- редньо причетною до її "виробництва" [2, c. 59]. Роз- виток людини безрозривно пов'язаний із розвитком самих знакових механізмів, власне такий розвиток і створив нове природне середовище для людини - культуру. Це призвело до того, що в процесі розвит- ку нашої нервової системи та півкуль головного моз- ку нервова система втратила здатність керувати поведінкою людини без існування знаків та знако- вих систем. Поведінка людини, її побутова, прак- тична та герменевтична активність, зміст знань та інтерпретацій, якими вона користується, та резуль- тати розуміння нових феноменів цілковито залежить від знаків та символів її рідної культури. Як ми бачи- мо, зв'язок типу поведінки та форми культури має глибинний та навіть генетичний характер. Людина не може жити та осмислено діяти без існування куль- турних механізмів поведінки - знаків. Людина пово- диться так як прийнято в її рідній культурній традиції не тільки тому, що вона цьому навчилася в процесі соціалізації, а й тому, що в ній існують генетичні задатки до такого типу поведінки. Очевидно, що знаки є корелятами не лише простої емпіричної по- ведінки людини. Механізм відношення "культура - поведінка" однозначно можна екстраполювати на відношення "культура - розуміння". Можливості та смислові вектори розуміння дійсності містяться в семантиці знакових систем, що формують культур- ну традицію. Таким чином, головним висновком із концепції культури Ґірца є принципова неможливість розуміти світ без наявності знаків та знакових сис- тем. Вони не тільки є інтерпретаціями дійсності, смисловим ґрунтом для подальшого рефлексивно- го розуміння оточуючого світу певним індивідом. Існування знакових систем є такою ж умовою по- вноцінного життєфункціонування розуму людини, як і, скажімо, необхідність сну чи органічних речовин для організму. Справа в тому, що культура не є над- будовою до психофізичної структури людини, а про- дуктом еволюції людського виду, специфічно людсь- ким способом пристосування до довколишнього середовища. Отже, з одного боку, культура є прин- циповою умовою здатності розуміти загалом, з іншо- го, змістове наповнення розуміння залежить від типу культури, від семантики знаків та знакових систем, що утворюють певну культурну традицію. Це дає підстави стверджувати те, що кожна культура ви- робляє свої перспективи розуміння дійсності. Відношення "людина - природне довкілля" не є безпосереднім, воно семіотично опосередковане. Культура виконує роль посередника, а крім цього є для носія певної культури тим, що можна віднести до рубрики "світ". Іншими словами, світ є культурне опосередкування між людиною та її довкіллям, що має семіотичну природу. Світ є системою знаків, що були спродуковані певним соціумом на певній гео- графічній території в певний час, тому відношення між знаками в межах цієї семіосфери визначає струк- туру світу для носіїв певної культурної традиції. З іншого боку, функціонування знаку можливе лише в певній системі. Тут ми апелюємо до Юрія Лотмана. Таку систему філософ Тартуської школи назвав се- міосферою [5, c. 6]. Семіосфера є смисловим кон- тинуумом, який володіє ознаками, притаманними замкнутому простору, знак набуває значення лише через включення його до семіосфери. Семіосфера є цілком окресленою та структурованою системою з досить чітким тілом та визначеними межами. У ній існують єдина система позначень, правил кодуван- ня та декодування інформації, власне системи ко- дування та декодування є симетричними. Це озна- чає, що адресант, посилаючи певне повідомлення, кодує його відомим принципом. Знаючи його, адре- сат, приймаючи повідомлення, розшифровує його. Це й робить розуміння можливим. Говорячи про семіосферу, мусимо зазначити, що остання є сферою функціонування знаків та систе- мою їх взаємозв'язків. Тому від їх дії й залежить те, як ми розуміємо дійсність. Знаком є будь-який чут- тєвий об'єкт, котрий через себе репрезентує, собою позначає інший об'єкт. Об'єктом позначення може бути як власне фізична річ, так і певна ситуація чи стан справ. Важливо буде визначити деякі поняття. У семіотиці розрізняється річ, об'єкт та знак. Річ є елементом фізичних взаємодій, тобто елементом фізичного, природного буття. Об'єкт існує завжди в системі нашого досвіду. Знак, поза тим, що він існує в досвіді як об'єкт, через своє існування репрезен- тує ще й інший об'єкт. Знак завжди потрійний, існує власне сам знак (фізичний об'єкт), річ, яка позначається, та інтер- претатор, який прочитує знаки. Слід зазначити важ- ливу обставину: відношення знаку до позначувано- го. Це відношення можна представити через понят- тя інтерпретанта. Пірс називав інтерпретант сигніфі- кативним наслідком позначування [3, c. 62]. "Інтер- претант - це все те, що чітко можна побачити й що PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 3 (117) травень-червень 2012 р. ЕКОНОМІКА 153ФІЛОСОФІЯ чітко висловлене поза контекстом та умовами вис- ловлювання" [3, c. 62]. Іншими словами, інтерпре- тант є наслідком переведення речей у сферу дос- віду, тобто об'єктивування речі. Продукування інтер- претанта - це обов'язковий наслідок сигніфікації. Коли позначається певна річ, вона стає об'єктом, тобто переводиться в стан досвіду. Знак створює менталь- не зображення того, що позначає, але знак та по- значувана річ є відмінними одне від одного й лише в окремих випадках збігаються. Тобто інтерпретант завжди конструюється самим інтерпретатором і є інтерпретацією позначуваної речі, а не відображен- ням її, це гіпотетичний проект того, що позначаєть- ся. Позначення - це завжди інтерпретація. Людська дійсність, культура, суспільство - це знакова систе- ма, сприйняття та розуміння людиною навколиш- нього світу не безпосереднє, а завжди опосередко- ване знаками. Розуміння світу залежить від систе- ми знаків, котрі існують тут і тепер. Знак, який сприй- має інтерпретатор, завжди відсилає останнього до свого інтерпретанта. Отже, ми живемо в дійсності, яка є сукупністю інтерпретацій і не більше. Знак, позначаючи, інтерпретує свій об'єкт. Межа семіосфери є достатньо важливим інте- гралом семіотичної системи, вона виконує дві важ- ливі функції. По перше, вона визначає окремішність та єдність системи, виокремлює її з поміж інших знакових систем, а по друге, є білінгвальним меха- нізмом трансляції текстів. Через межі семіосфери здійснюється комунікація певної знакової системи з іншими та позасеміотичним простором, а також адап- тація отриманої ззовні інформації та текстів до мови цієї семіосфери. Ми актуалізуємо увагу на понятті межі, тому що нам важливо підкреслити однорід- ність, відмінність та окремішність певної знакової системи. Семантика будь-якого знаку визначається тільки в межах однієї знакової системи, й адекватне розуміння його можливе тільки в її межах. В інших системах існують інші знаки та інші механізми ко- дування та розшифровування. Кожна культура ви- будовує свій світ, який із більшою чи меншою ра- дикальністю відрізняється від іншого. Утім, голов- ним висновком є те, що можливості розуміння об- межуються простором рідної культури: навіть іншу культуру ми розуміємо через систему значень рідної. Тому відношення "людина - світ" доречно інтерпре- тувати не як пізнання, а розуміння. Поняття пізнан- ня є концептом об'єктивістської філософії та перед- бачає можливість об'єктивного осягнення суті пев- ного феномена. Та незаангажованого пізнання не буває. Сприйняття світу завжди рухається в межах системи координат нашої культурної традиції, наше ставлення до об'єкта розуміння є накидання на ньо- го наших власних значень. Висновки Культурна традиція не лише спрямовує наше розуміння в певне русло, задає йому смислового вектора, культура, у принципі, робить пізнання мож- ливим. Ми визначили культурну традицію смисло- вою детермінантою розуміння, тому що всяке розу- міння зумовлене тими значеннями та інтерпретація- ми речей, які існують у культурі. Іншими словами, процес розуміння схематично можна подати як впи- сування об'єкта розуміння (незрозумілого) у схеми опису та структурування дійсності, які легітимні в культурній традиції. Культурні настанови є апріор- ними по відношенню до окремої людини У процесі життя та соціалізації вона засвоює (часто несвідо- мо) усі інтерпретації через тексти, навчання, со- ціальні практики, які легітимні в межах рідної куль- турної традиції, і протягом усього життя їх практикує через так звані дискурсивні практики, тобто пово- диться так, робить те, що існує як загальноприйня- те в межах культури. Відношення культурної традиції та розуміння доречно пояснити через дихотомію метафізика - прагматика або ж універсального та локального. Універсальність культурної традиції по- лягає в тому, що її смисли не прив'язані до конкрет- ної ситуації та конкретної особи, тобто культурна тра- диція є трансцендентальною по відношенню до осо- би. Розуміння є практикування текстів культури в конкретній ситуації, воно трансформує універсальні норми культури при вирішенні конкретної проблеми. Розуміння у такому сенсі є дійсністю культури. ЛІТЕРАТУРА: 1. Ґадамер Г.- Ґ. Істина і метод / Г.- Ґ. Ґадамер. - К. : Юні- верс, 2000. - Т. 1. - 457 с. 2. Ґірц К. Інтерпретація культур / К. Ґірц. - К. : Дух і літера, 2001. - 541 c. 3. Ділі Дж. Основи семіотики / Дж. Ділі. - Львів : Арсенал, 2000. - 231 с. 4. Карась А. Філософія громадянського суспільства в кла- сичних теоріях та некласичних інтерпретаціях / А. Карась. - Львів, 2004. - 555 с. 5. Лотман О. О семиосфере / О. Лотман // Структура диалога как принципа работы семиотического механизма. Труды по знаковым системам. - Тарту, 1984. - Т. 17. - № 641. - С. 5-23. 6. Малахов В. Герменевтика и анализ отношения культу- ра - человек / В. Малахов // Метафизические исследования : альманах лаборатории метафизических исследований при философском факультете СПбГУ. - 1997. - Выпуск 4. Культу- ра. - C. 27-49. 7. Хайдеггер М. Бытие и время / М. Хайдеггер. - Харьков : Фолио, 2003. - 510 c. V. Fityo CULTURE AS SENSE DETERMINANT OF UNDERSTANDING The influence of culture within which interpreter exists onto understanding of the reality is analyzed. Cultural tradition is the sense background of local act of understanding. Interpreter as the bearer of the values of certain tradition understands according to the ways of interpreting the world within the given cultural tradition, his or her native linguistic picture of the world. Key words: culture, tradition, understanding, sign. © В. Фітьо Надійшла до редакції 25.04.2012 PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Культура як смислова детермінанта розуміння

Institution

Ähnliche Einträge