Феномен алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі Старого світу

У статті розглянуто буття феномена алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі Старого світу. Компаративний аналіз типових проявів алхімії виявляє есенціальну єдність цього соціокультурного феномена на Сході та Заході. У контексті питання щодо часопросторової локалізації первинного осередку в...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автори:	Родигін, К., Родигін, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2012
Назва видання:	Схід
Теми:	Філософія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62535
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Феномен алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі старого світу / К. Родигін, М. Родигін // Схід. — 2012. — № 4 (118). — С. 164-172. — Бібліогр.: 67 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-62535
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-625352014-05-23T03:01:40Z Феномен алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі Старого світу Родигін, К. Родигін, М. Філософія У статті розглянуто буття феномена алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі Старого світу. Компаративний аналіз типових проявів алхімії виявляє есенціальну єдність цього соціокультурного феномена на Сході та Заході. У контексті питання щодо часопросторової локалізації первинного осередку виникнення феномена видається вірогідною поліцентрова модель його розвитку та культурної дифузії. На думку авторів, алхімія в усьому розмаїтті конкретно-історичних проявів спрямована на здобуття необмеженого ресурсу - матеріального, темпорального, креативного тощо. Специфіка проявів феномена є обумовленою відмінностями між глибинними колективними установками - інтровертованою позицією Сходу та екстравертованою позицію Заходу. Притаманна західній алхімії суперечність між зовнішньою спрямованістю спектра ідей та містико-езотеричним характером традиції спричиняє "дегерметизацію" феномена з виходом його за власні межі. The paper deals with the phenomenon of alchemy in the temporal, spatial and mental dimensions of the Old World. The comparative analysis of the typical features of alchemy reveals the essential unity of this phenomenon in the West and the East. The authors consider the polycentric model of the origin of alchemy to be probable. Alchemy in all the variety of manifestations is focused on obtaining an unlimited resource - material, temporal, creative etc. The specifics of the manifestations of alchemy are caused by difference between the deep collective settings - introverted position of the East and extraverted position of the West. In the Western alchemy, the collision between the external orientation of ideas and the mystico-esoteric nature of tradition causes the breakthrough of "hermetic sealing" of the phenomenon. 2012 Article Феномен алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі старого світу / К. Родигін, М. Родигін // Схід. — 2012. — № 4 (118). — С. 164-172. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62535 133.5:54 + 1(091) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософія Філософія
spellingShingle	Філософія Філософія Родигін, К. Родигін, М. Феномен алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі Старого світу Схід
description	У статті розглянуто буття феномена алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі Старого світу. Компаративний аналіз типових проявів алхімії виявляє есенціальну єдність цього соціокультурного феномена на Сході та Заході. У контексті питання щодо часопросторової локалізації первинного осередку виникнення феномена видається вірогідною поліцентрова модель його розвитку та культурної дифузії. На думку авторів, алхімія в усьому розмаїтті конкретно-історичних проявів спрямована на здобуття необмеженого ресурсу - матеріального, темпорального, креативного тощо. Специфіка проявів феномена є обумовленою відмінностями між глибинними колективними установками - інтровертованою позицією Сходу та екстравертованою позицію Заходу. Притаманна західній алхімії суперечність між зовнішньою спрямованістю спектра ідей та містико-езотеричним характером традиції спричиняє "дегерметизацію" феномена з виходом його за власні межі.
format	Article
author	Родигін, К. Родигін, М.
author_facet	Родигін, К. Родигін, М.
author_sort	Родигін, К.
title	Феномен алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі Старого світу
title_short	Феномен алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі Старого світу
title_full	Феномен алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі Старого світу
title_fullStr	Феномен алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі Старого світу
title_full_unstemmed	Феномен алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі Старого світу
title_sort	феномен алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі старого світу
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Філософія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62535
citation_txt	Феномен алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі старого світу / К. Родигін, М. Родигін // Схід. — 2012. — № 4 (118). — С. 164-172. — Бібліогр.: 67 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT rodigínk fenomenalhímíívčasoprostorovomutamentalʹnomuvimírístarogosvítu AT rodigínm fenomenalhímíívčasoprostorovomutamentalʹnomuvimírístarogosvítu
first_indexed	2025-07-05T13:23:33Z
last_indexed	2025-07-05T13:23:33Z
_version_	1836813452724666368
fulltext	№ 4 (118) липень-серпень 2012 р. 164 ЕКОНОМІКА L. Rabadanova PHILOSOPHICAL FOUNDATIONS OF SCIENCE ON RELIGION IN THE WORK OF THE REPRESENTATIVES OF THE KIEV THEOLOGICAL ACADEMY SECOND HALF OF XIX-EARLY XX CENTURY The article is revealed religion-philosophical principles of perspective in the creative legacy of thinkers of the Kiev Theological Academy, which appears as a gradual transition from the fundamental theology of religious philosophy, religious philosophy and of a sound amplification techniques to study the philosophy of religion. Analyzed questions that implicitly reveal problems, the philosophy of religion, and phenomenology and ontology of religion. Key words: philosophy of religion, theology, religious philosophy, phenomenology of religion, religious ontology, representatives of the Kiev Theological Academy. © Л. Рабаданова Надійшла до редакції 25.06.2012 ФІЛОСОФІЯ УДК 133.5:54 + 1(091) ФЕНОМЕН АЛХІМІЇ В ЧАСОПРОСТОРОВОМУ ТА МЕНТАЛЬНОМУ ВИМІРІ СТАРОГО СВІТУ КОСТЯНТИН РОДИГІН, аспірант кафедри філософії Донецького національного університету МИХАЙЛО РОДИГІН, кандидат хімічних наук, науковий співробітник Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, м. Донецьк У статті розглянуто буття феномена алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі Старого світу. Компаративний аналіз типових проявів алхімії виявляє есенціальну єдність цього соціокультурного феномена на Сході та Заході. У контексті питання щодо часопросто- рової локалізації первинного осередку виникнення феномена видається вірогідною пол- іцентрова модель його розвитку та культурної дифузії. На думку авторів, алхімія в усьому розмаїтті конкретно-історичних проявів спрямована на здобуття необмеженого ресурсу - матеріального, темпорального, креативного тощо. Специфіка проявів феномена є обумов- леною відмінностями між глибинними колективними установками - інтровертованою пози- цією Сходу та екстравертованою позицію Заходу. Притаманна західній алхімії суперечність між зовнішньою спрямованістю спектра ідей та містико-езотеричним характером традиції спричиняє "дегерметизацію" феномена з виходом його за власні межі. Ключові слова: алхімія, Старий світ, часопросторовий та ментальний вимір, культурна ди- фузія, Схід, Захід. Постановка проблеми та стан її наукового вивчення. Алхімія може вважатися одним із най- стійкіших культурно-цивілізаційних феноменів люд- ства [1]. Природно, що ступінь реалізації феномена та типові форми його конкретно-історичних проявів зумовлені загальними станом та специфікою буття соціуму на певних етапах цивілізаційної ґенези, тоб- то є унікальним історичним результатом поєднання одиничного та загального. Завдяки високій варіа- бельності та культурно-історичному різноманіттю форм [1] - від герметизму Єгипту [2] та даосизму Китаю [3] до природознавчої [4; 5] та містичної [6-9] традиції європейського Середньовіччя й Нового часу з їх наступною трансформацією в езотеризм та окуль- тизм сучасності [10] - феномен алхімії вже близько двох тисяч років [11, с. 11-12] зберігається в соціо- культурному просторі Старого світу1. 1 Феномен алхімії як специфічна форма адаптованого запози- чення має місце й на теренах Нового світу, але розгляд його буття виходить за межі цієї роботи. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 4 (118) липень-серпень 2012 р. ЕКОНОМІКА 165ФІЛОСОФІЯ Ефект стійкого збереження феномена не є ви- падковістю - результатом спонтанної історичної колізії або артефактом фізико-психічної реальності. Він є логічним наслідком багатофакторних та су- перечливих трансформаційних процесів у менталь- ному та соціокультурному просторі людства [12]. Завдяки перманентним адекватним мутаціям за- садничі ідеї алхімії не були соціально знівельова- ними. Вони лишилися органічною складовою ца- рини людської ментальності, хоча й набували в конкретно-історичних умовах специфічних рис, обумовлених потребами адаптації до змін у соціо- культурному середовищі [1]. Остаточно сформована в 30-х рр. ХХ ст. позиція, що дослідження феномена алхімії не варто штучно обмежувати історико-природознавчою складовою [13, с. 42], на сьогодні є поза сумнівами. Розвине- на у творчості К. Ґ. Юнґа [14; 15] та М. Еліаде [13; 16] методологія психологічної та культурологічної оцінки явища дозволила суттєво наблизитися до розуміння глибинної сутності феномена [17]. Воче- видь, найбільшою за рівнем узагальнення є точка зору, представлена в концепції В. Л. Рабиновича [18], де алхімія розглядається як породжений се- редньовічною культурою синкретичний феномен. Наведені на мапі хронологічні віхи вибрано за- кономірно. ІІІ ст. є класичною добою розвитку ран- ньої алхімії в Китаї [3, с. 8] та початком у Європі «Довгого Середньовіччя» [19], що народжується в надрах пізньоантичного світу. На VII ст. припадає пік експансії Арабського халіфату та вкорінення вченої традиції на його теренах. XII ст. - трансмісія алхіміч- ного знання з арабського світу в Європу [20], якій сприяла, зокрема, геополітична ситуація часів хре- стових походів. XVII ст. позначене внутрішніми транс- формаціями феномена алхімії паралельно з форму- ванням нової природничонаукової та натурфіло- софської парадигми [14, с. 248]. Нечіткість меж роз- повсюдження феномена алхімії в просторі та часі є закономірно зумовленою дифузним характером про- цесів культурної трансмісії. У соціокультурний простір Європи феномен ал- хімії потрапив або безпосередньо з арабського світу [20], або опосередковано через Візантію [21]. Таке перенесення знання - translatio studii - образно та Рис. 1. Діахронна мапа поширення алхімії на теренах Старого світу. Множинність смислових вимірів та багатий інтер- претаційний потенціал феномена алхімії зумовлю- ють актуальність його подальших досліджень. Відтак, принципової значущості набуває історико- філософський аналіз проявів феномена - есенціаль- них, акцидентальних, темпоральних, просторових тощо. У такий спосіб можна визначитися із сутніс- ними дефініціями та місцем феномена в загальній картині світу. Метою роботи є проведення історико-філо- софського аналізу феномена алхімії в часопросто- ровому та ментальному вимірі Старого світу; визна- чення есенціальних характеристик та акциденталь- ної специфіки соціокультурного буття феномена алхімії. Виклад основного матеріалу. У певні історичні епохи феномен алхімії набув соціально значущого розповсюдження та розвитку на гігантських терито- ріях від атлантичного узбережжя Європи до тихоо- кеанського узбережжя Азії, у Північній Африці - ел- ліністичному Єгипті, середньовічному Магрибі тощо. Видається доцільним змоделювати поширення алхімії на цьому історико-географічному просторі за допомогою діахронної мапи (рис. 1). афористично описане висловом Оттона Фрейзин- генського: «Уся могутність і людська мудрість, що народилися на Сході, завершуються на Заході»2 [22, с. 143]. Саме в арабському світі феномен власне набув назви - al-khemi. Уперше термін «алхімія», вочевидь, з’явився в принца Халіда ібн Язида (VII ст.) [23, с. 196], листування якого з легендарним олександ- рійським монахом Маріаносом [24] уважається пер- шим арабським алхімічним текстом, перекладеним латиною [23, с. 196]. Відтак феномен алхімії є дав- 2 Вочевидь, образ «мудрості Сходу» в Оттона Фрейзингенсь- кого (ХІІ ст.) ґрунтується на біблійній традиції та стосується мудрості, сформованої на теренах Єгипту та Близького Схо- ду: «І Мойсей був навчений усієї премудрости єгипетської» [Дії 7:22], «І збільшилася Соломонова мудрість над мудрість усіх синів сходу та над усю мудрість Єгипту» [1 Цар. 5:10] (цит. за перекладом митрополита Іларіона (проф. І. Огієнка)). PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 4 (118) липень-серпень 2012 р. 166 ЕКОНОМІКА нішим за свою назву. Цей факт можна тлумачити в дусі номіналізму - nomina post rem (імена після ре- чей), або ж розглядати назву al-khemi як конкретно- історичну акциденцію по відношенню до певного сутнісно-інваріантного ядра феномена. У будь-якому разі, у Європу феномен алхімії по- трапив унаслідок культурної дифузії, але був при- родно інтегрованим до західного соціокультурного універсуму, оскільки на той момент там склався ком- плекс необхідних та достатніх умов для його існу- вання [25]. Історична наявність полярних умовно Західного (арабо-європейського) та Східного (китайського) осередків алхімії відбилася у створенні двох доко- рінно відмінних наукових поглядів на регіон первин- ного, сутнісного формування феномена - «єгипетсь- кої» концепції, започаткованої М. Бертло [26] й роз- виненої А. Дж. Гопкінсом [27], та «китайської», пред- ставленої, зокрема, у роботах Дж. Р. Партінґтона [28; 29], Т. Девіса [30; 31] та Г. Дабса [32]. Осторонь цього усталеного розподілу залишається Індія, що мала контакти як із Китаєм [33], так і з арабським світом [34; 35]. Індійська алхімічна традиція базувалася на власній релігійно-філософській платформі - ідеях буддизму [33], джайнізму [36], тантризму та йоги [13, с. 62-63]. Т. Девіс припускав можливість індійсько- го походження китайської алхімії, хоча й уважав це малоймовірним [37, с. 557]. Загалом питання щодо ролі Індії в ґенезі феномена алхімії на теренах Ста- рого світу залишається відкритим. В історії природознавства існує усталена точка зору щодо домінування адаптованих попарних за- позичень алхімічних ідей у системах елліністичний - арабський та мусульмано-арабський - християно- європейський світи [38, с. 3]. Однак обмеження цієї концепції розглядом культурних стосунків Європа- Азія видається штучним. Досягнення сучасної орі- єнталістики незаперечно доводять, що в межах аз- ійського континенту також мали місце активні та різноспрямовані процеси культурної дифузії [33]. Ґрунтовне вивчення алхімічної спадщини Сходу свідчить, що принаймні в певні історичні епохи внут- рішньоазійські процеси обміну алхімічним знанням за своєю інтенсивністю в цілому були зіставними з його міграцією з арабського світу до християнської Європи3 . Алхімічним трактатам арабського періоду, неза- лежно від географії походження, притаманна певна єдність форми та змісту, що передбачає існування на величезному просторі спільної традиції. Зокре- ма, порівняльний аналіз змісту та форми «Книги тає- мниці таємниць» [40] видатного представника баг- дадської течії алхімії Разеса (IX-X ст.) та трактату Ґебе- ра-Іспанця (XIV ст.) «Summa Perfectionis Magisterii» [41] свідчить про їх спорідненість. Поширеність арабських алхімічних манускриптів у старовинних бібліотеках Індії [34; 35] підтверджує існування розвинених культурних та інформаційних контактів між цими регіонами. Однак, власне індійське алхімічне вчення «расаяна», за свідчен- ням хорезмського вченого Біруні (X - XI ст.) є відмін- ним від алхімії арабів [13, с. 62-63] та поєднаним із духовними техніками йоги й тантри. Згадки про індійських йогів, що готують певну «мікстуру з суль- фуру та меркурію» для продовження життя, зали- шив і Марко Поло (XIII - XIV ст.) [13, с. 60-61]. Таким чином, завдяки культурній дифузії алхімічне знання арабів стало відомим на теренах середньовічної Індії, але на той момент там уже існувала власна алхіміч- на традиція [13, с. 64-67]. У свою чергу, наявність алхімічної інформацій- ної комунікації між середньовічними Індією та Ки- таєм також є доведеним історико-науковим фактом [33]. Важливу роль у цій трансмісії алхімічного знання відігравали мандрівні буддійські монахи. Трактати індійських та китайських алхіміків демонструють стильову подібність та окремі випадки обопільних запозичень [33]. Таким чином, думка щодо єдності соціокультур- ного феномена алхімії Європи, Азії та Північної Аф- рики видається небезпідставною. Отже, питання щодо пріоритетності єгипетського або китайського джерела виникнення алхімії знімається. Найбільш вірогідною видається поліцентрова модель культур- ної дифузії феномена алхімії. Пояснити глобальність буття, природу унікальної темпоральної та соціокультурної стійкості феномена алхімії можна в межах юнґівської концепції щодо його фізико-психічної природи - результату підсвідо- мої проекції людської ментальності на матерію4 [14, с. 248]. Оскільки ментальна проекція здійснюється на спільне тло, її результат повинен мати спільні риси. На користь цієї концепції свідчить безумовна схожість засадничих алхімічних символів та понять, що існували у віддалені епохи в різних народів у докорінно відмінних соціальних умовах та культур- них традиціях. Уявлення щодо єдності Мікро- та Макрокосму, хоча й набували певної специфіки внас- лідок соціокультурної адаптації, проте не зазнали докорінних змін [42; 22, с. 55-99]. Змій елліністич- ного гностицизму та Змій етичного ідеалізму Григо- рія Сковороди мають більше спільного, ніж відмінно- го, до того ж, спільне є сутнісним, а відмінне друго- рядним5 [43]. 3 Європейській алхімічній літературі доби християнських докт- рин [18, с. 279] властиві численні посилання на авторитети арабської алхімії, зокрема, на Авіценну [5, с. 2]. Творчість цього центральноазійського вченого припадає на першу по- ловину ХІ ст. [39, с. 124]. Навіть якщо в ХІІІ ст. європейські алхіміки дійсно й не були ознайомленими зі змістом власне творів Авіценни, то слава авторитету приблизно за два сто- ліття розповсюдилась на багато тисяч кілометрів азійського та європейського просторів - від Бухари до Парижа та Кель- на. Це спостереження дозволяє оцінити високу ступінь інтен- сивності культурної дифузії феномена у визначальну епоху його розвитку. 4 «Усе невідоме та незаповнене доповнюється психічною проекцією; це відбувається так, неначе підоснова психіки дослідника відбивалася б у темряві. Те, що він бачить у ма- терії або вважає, що бачить, є, головним чином, даними його несвідомого, які він проектує на матерію» [14, с. 248]. ФІЛОСОФІЯ 5 Якщо подібність греко-єгипетського Уробороса [44] та ки- тайського символу Інь-Ян [13, с. 45-47] якоюсь мірою можна віднести на певну схожість філософських абстракцій вчен- ня Дао та елліністичного герметизму, то це не пояснює сно- видіння Августа Кекуле, що, за історико-науковими легенда- ми, навіяло вченому іншого часу та традиції думку щодо бу- дови молекули бензолу. Питання, чи дійсно мало місце сно- видіння Кекуле, чи був його фігурантом змій, або ж мавпи зчіплювалися колом, хапаючи одна одну за хвости, у цьому випадку не є значущим. Принциповим є створення легенди та її загальна спрямованість. Китайський Інь-Ян лишився в уявленнях Нільса Бора практично незмінним, хоча й набув ознак символічного втілення принципу доповнюваності в будові матерії [45]. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 4 (118) липень-серпень 2012 р. ЕКОНОМІКА 167 Якщо спільне джерело алхімічного символізму полягає в царині колективного несвідомого [14], то, вочевидь, там слід шукати й мотиви виникнення та живлення власне самого феномена. Зафіксована Платоном ідея «пригадування знання»6 [46] була актуалізованою в «поєднанні платонізму, аристоте- ліанства та неоплатонізму» [16, с. 248] за часів, коли власне відбулося сутнісне формування алхімії як історичної даності, окремого інтегрального соціокуль- турного феномена. В алхімічній гносеології процес пізнання - це передусім віднайдення сокровенної Істини, ремінісцентне з платонівським анамнезисом [12]. Ця ідея стала органічною складовою феноме- на. Принаймні, такою вона постає в літературній рефлексії алхімії - від соціальної сатири Джеффрі Чосера (XIV ст.) [47] до алхіміко-містичних візій Ґус- тава Майрінка (початок XX ст.) [48]. Вона зміцнила свої, дещо втрачені в ХІХ ст., позиції в сучасному соціумі, що, вочевидь, є пов’язаним із кризою рац- іонального світогляду та посиленням суспільного скепсису щодо можливостей науково-технічного прогресу [49]. Незнищенна віра в існування утаємниченого сак- рального знання, у можливість його віднайдення та конкретно-предметного втілення є невичерпним дже- релом духовного живлення центральної алхімічної ідеї «філософського каменя» в його різноманітних термінологічних, аксіологічних та світоглядних вар- іаціях. Алхімік не має сумнівів ані в реальності філо- софського каменя й трансмутації природних тіл, ані в принциповій можливості Великого Діяння. Питан- ня лише в спроможності конкретної людини пізнати глибинну сутність буття, закони Макро- та Мікрокос- му, оволодіти таємним знанням [50]. Природно, що духовний мотив не слід розгляда- ти штучно відокремленим від матеріального. У нау- ковому середовищі широкого розповсюдження на- була точка зору, що зачатки європейського приро- дознавства було сформовано в елліністичному світі внаслідок поєднання натурфілософської традиції античності з досвідом предметно-операційної ремі- сничої практики [23, с. 186-187]. Тобто матеріальний мотив як частина природничої складової алхімії при- наймні опосередковано мав місце під час первин- ного формування цього соціокультурного феноме- на. Матеріальна вмотивованість класичної алхімії арабської доби7, на відміну від типово елліністичної [51], часто має суто технохімічні вирази й не криється за формою філософських абстракцій та неоднознач- них алегорій8. Історико-філософський аналіз буття соціокуль- турного феномена алхімії на християно-європейсь- кому етапі розвитку свідчить, що в царині його «зов- нішнього» сприйняття [54] одним із визначальних факторів було прагнення необмеженого фінансового ресурсу для досягнення тривіально особистих, по- літичних або світоглядних цілей. Ця тенденція чітко відстежується від легендарного алхімічного золо- та Раймонда Луллія для фінансування хрестового походу та досягнення світового домінування хрис- тиянства [55] до цілком історичних мізантропічних намагань Августа Стріндберґа знищити існуючий соціальний устрій шляхом повалення золотого па- ритету9 [56]. Зрозуміло, що й у царині «внутрішнього» сприй- няття феномена, будучи втіленням досконалої ма- терії та метою пізнання, «алхімічне золото» не втра- тило значущості цінового еквівалента. Живучи в реальному світі матеріальних стосунків, пересічний алхімік природно прагнув збільшення власних статків та виступав уже не лише як дослідник гер- метичного мистецтва, заняття яким теж вимагало певних коштів10, але і як типовий представник свого суспільства11. 6 «Сократ. Виходить, що в людині, яка не знає чого-небудь, живуть вірні думки про те, чого вона не знає? - Менон. Воче- видь, так. - Сократ. А тепер ці думки заворушилися в ній, наче сни. А якби її почали часто та по-різному питати про те ж саме, будь певний, що врешті-решт вона анітрохи не гірше за інших набула би точних знань щодо цього. … Але ж знайти знання в самому собі - це й значить пригадати, чи не так?» [46, с. 595]. ФІЛОСОФІЯ 7 «Книга таємниці таємниць» Разеса не лишає в цьому сумнівів. «За тим розітри в порошок вапно … та занур в нього цей зливок кілька разів; з повелінням Аллаха він пере- твориться на червоне золото. Продай його, як тобі захочеть- ся», - пише автор [40, с. 80]. 8 Навіть сульфур-меркуріальна теорія Ґебера - певно, найва- гоміший внесок арабської алхімії в загальний онтологічний розвиток феномена, - цілком прив’язана до майже матері- альних носіїв, тобто є матеріально обумовленою. Це дозво- ляє розглядати її як першу природознавчу спробу створення загальної хімічної теорії будови речовини. Подальший розви- ток сульфур-меркуріальної доктрини, її філософське переос- мислення та формування суто алхімічних за духом ідіом є переважно здобутком християно-європейської доби [52]. Це спостереження в жодному разі не слід трактувати як відсутність в арабській алхімії або непритаманність їй [23, с. 201] містико-алегоричної компоненти, що мала місце на рівні з технохімічною й відноситься дослідниками до розвит- ку духовного первня елліністичної доби [53]. 9 Тут яскраво виявляється діалектична суперечність орга- нічної єдності та глибинного непримиренного антагонізму ідеї алхімічного золота з історично усталеним соціальним уст- роєм буття людства. Видається вірогідним, що саме ця су- перечність є одним із визначальних факторів неоднозначно- го соціального сприйняття алхімії, що врешті-решт й стиму- лювало адаптивні мутації феномена. 10 «Я виявив, що багато вчених мужів - багатіїв, абатів, єпис- копів, каноніків, знавців натуральної філософії, - так само, як і люди неосвічені, витратили безліч грошей і доклали великих зусиль задля потреб цього мистецтва, та все ж зазнали кра- ху…», - писав Альберт Великий [5, с. 2]. 11 Переконливим свідченням цього є «Оповідь Слуги каноні- ка» Джеффрі Чосера [47], герой якої стверджує: «Яких би ми не докладали сил, // Знайти нам не вдається Еліксир. // За- ради нього ладні все втрачати // Та майже божевільними ставати, // Проте надія добра в серці є, // І впевненість вона нам надає, // Що недаремні наші всі труди, // Що Еліксир нас витягне з біди» (рядки 147-154), «Зробило жебраком учення слизьке, // І жодного немає з нього зиску» (13-14). Вочевидь, в антагонізмі ідеалів високого пізнання Істини та якщо не жаги надмірного збагачення, то принаймні мінімаль- но достатніх вимог до матеріального забезпечення дослід- ження та дослідника криється причина поширеного в Європі явища «пафферства» (від англ. to puff - 1) дмухати, диміти; 2) чванитися) - алхімічного шахрайства, що також відбито у творі Чосера: «Але не все те злато, що блищить - // Нас недарма цьому прислів’я вчить. <…> І, бачить Бог, так само серед нас: // Розумним нам здається невіглас, // Який на- справді нічого не знає; // І злодій маску чесності вдягає» (243-250). Питома вага сумлінних дослідників ідеальної гер- метичної Істини, шукачів алхімічного збагачення та спритних пройдисвітів від алхімії в різних конкретно-історичних умо- PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 4 (118) липень-серпень 2012 р. 168 ЕКОНОМІКА Аналіз проявів китайської алхімії [3, с. 5-23; 13, с. 42-59] виявляє її паралелі з класичною європейсь- кою, хоча, безумовно, має місце різниця в методо- логії, системі вираження та визначення аксіологіч- них пріоритетів. Дійсно, у традиції китайської та індійської алхімії алхімічне золото як мірило вартості не набуло пріоритетної значущості. Інтуема «філо- софського каменя» мислилася переважно в кон- тексті особистісного самовдосконалення - необме- женого пізнання, набуття безсмертя, лікування хво- роб, збереження тілесного та духовного здоров’я [13, с. 56-57]. Елементи цієї системи цінностей є притаманни- ми й традиції Заходу. Як філософські абстракції вони представлені в елліністичну добу [57], але найбіль- шого соціального навантаження набули в пізній євро- пейській алхімії. Це яскраво виражено в ідеалах парацельсіанської революції з ятрохімічною пере- орієнтацією алхімічних пріоритетів [58]. У будь-якому разі йдеться про цілеспрямоване здобуття методами та засобами алхімії необмеже- ного ресурсу. Не є докорінно принциповим, чи йдеть- ся власне про необмежений фінансовий ресурс - здобуття та подальше введення в обіг алхімічного золота як мірила цінності12, чи набуття безсмертя. Безсмертя, тобто вічне життя, теж є необмеженим ресурсом, тільки вираженим у вимірі часу, а не ма- терії. Матерія існує в часі13, тобто необмежений ре- сурс часу врешті-решт означає безмежність матер- іального14 . Повною мірою це стосується й іншої модифікації алхімічної ідеї - Панацеї, універсально- го засобу лікування. По-перше, здоров’я - це дуже цінний ресурс, дорожчий за будь-які гроші; необме- жена можливість його збереження - це також без- межний ресурс. По-друге, ідея Панацеї може роз- глядатися якщо не як модифікація алхімічної ідеї Еліксиру Безсмертя, то принаймні дуже спорідне- ною з нею у своїх наслідках. Цікавим проявом ал- хімічного мислення є ідея палінґенезії - відтворення істоти з попелу. Тут, вочевидь, ідеться про безмеж- ний креативний потенціал алхімії - можливість не лише збереження, але й повернення життя. Сутніс- но близькою до палінґенезії є ідея Гомункула: маєть- ся на меті вже не збереження чи повернення втра- ченого, а штучне створення життя. Логічним на- слідком синтезу окремих алхімічних цілей є ідея Абсолютного знання, що на якісно новому рівні ге- нералізує складові феномена. Scientia potentia est: безмежне знання - це безмежні можливості. Тобто сутнісна різниця між усіма відомими проявами алхімії в часі та просторі врешті-решт нівелюється. Отже, алхімія є есенціально єдиним загальносвіто- вим феноменом попри певні акцидентальні відмін- ності в конкретно-історичних проявах. Чому ж, незважаючи на принципову сутнісну єдність, у своїх типових проявах на Сході та Заході феномен алхімії набув докорінно різних за своїм спрямуванням наголосів? Найбільш яскраво ці відмінності відбито в аксіологічному вимірі та у формі й шляхах філософського узагальнення думки. «Навіть поверхневого знайомства зі східною дум- кою достатньо, щоб виявити фундаментальну відмінність, що відокремлює Схід та Захід. Схід базується на психічній реальності, тобто на душі ... це типово інтровертована позиція, що протистав- ляється настільки ж типовій екстравертованій по- зиції Заходу. Як відомо, інтроверсія та екстравер- сія - це ... конституційно обумовлені установки, що за звичайних умов ніколи не обираються свідомо. ... Інтроверсія, якщо можна так висловитися, є “сти- лем” Сходу, звичною та колективною установкою, так само як екстраверсія є “стилем” Заходу»15 [60, с. 507], - пише К. Ґ. Юнґ. Заходу є притаманними манія «об’єктивності» та аскетизм ученого, що відкидають красу та повноту життя заради ідеальної, чи не такої й ідеальної, мети [60, с. 522]. Ця юнґівська дефініція чітко накладаєть- ся на загальне тло європейської алхімії, органічно поєднуючи в нероздільне ціле діяння легендарного монаха Маріаноса [24], подвижництво Роджера Бе- кона [61] та Альберта Великого [38] із відвертим шахрайством каноніка з «Оповіді …» Джеффрі Чо- сера [47]. «На Сході цінуються мудрість, спокій, відсторо- неність та інерція душі, що повернулася до своїх туманних витоків» [60, с. 522]. Саме цим духом на- сичена творчість китайських адептів - Ко Хунга [30], Вей По-Янга [13, с. 43, 50], Чжан Бо-Дуаня, Ґе Хуна [3] та ін. Завдяки певній однобічності установок Сходу та Заходу діяльність алхіміків в обох випадках на- буває вельми подібних форм, що забезпечують відлюднику або вченому непорушну цілеспрямо- ваність [60, с. 522]. Аналіз зв’язків між основними алхімічними ідея- ми дозволяє схематично формалізувати їх розподіл у ментальному просторі Сходу та Заходу (рис. 2). 15 «У будь-якому разі, за своєю психологією Захід лишається цілком та докорінно християнським ... не в релігійному ..., але в психологічному сенсі. ... Західна людина — це християнин, незалежно ... до якого віросповідання його християнство належить. Для нього людина - ... майже ніщо. ... “перед Богом людина завжди грішна”. Цілком Інший, абсолютно бездоган- ний та “зовнішній”, [Бог - Авт.] є єдина реальність. Якщо ... замінити Бога якоюсь іншою силою, наприклад, світом чи гро- шима, то виходить завершена картина західної людини: ста- ранної, упокореної, благочестивої, схильної до самоприни- ження, підприємливої, жадібної та несамовитої в гонитві за благами цього світу, такими як майно, здоров’я, знання, тех- нічна майстерність , суспільне положення, політична вла- да ... Я утримаюсь від опису того, що сталося б зі східною людиною, якщо вона забуде свій буддистський ідеал, оскіль- ки не хочу давати таку незрівнянну перевагу моїм західним упередженням» [60, с. 508-510]. ФІЛОСОФІЯ вах, напевно, не була постійною величиною. Проте слід зау- важити: якщо означені перші дві категорії алхіміків належать до власне внутрішніх проявів феномена алхімії, то наявність шахраїв є неминучим супровідним ефектом його зовнішньо- го соціального буття. 12 У літературній рефлексії алхімії помітну роль відіграє сати- ричне змалювання пошуків золота. Поряд із «Оповіддю Слуги каноніка» Джеффрі Чосера цей мотив є провідним у комедії Бенджаміна Джонсона «Алхімік» (початок XVII ст.), один із героїв якої заявляє: «Цієї ночі я перетворю // На золото увесь метал у домі, // А завтра рано вранці по свинець // Та олово пошлю я своїх слуг // До всіх майстрів-лудильників, а ще // У Лотбері по мідь» [Акт ІІ, сцена 1; переклад наш]. 13 Більше того, згідно з Блаженним Августином, матеріаль- ний світ було створено разом із часом: «Бо ж той самий час, що створив Ти, ані будь-який інший час не міг проминати раніше, ніж Ти його створив. Коли ж, навпаки, до створення неба і землі зовсім не було часу, то чому ж питати про те, що Ти “тоді” робив? Там, де не було часу, не було ще й “тоді”» [59]. 14 Тут варто згадати економічну установку: «час - це гроші». PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 4 (118) липень-серпень 2012 р. ЕКОНОМІКА 169 Центральні ідеї філософського каменя, трансму- тації металів, Еліксиру безсмертя та Абсолютного знання становлять сутнісне інваріантне ядро алхімії і на Сході, і на Заході. У свою чергу, у західній алхімії вони породжують широкий спектр дотичних ідей та концепцій зовнішнього спрямування, у яких фено- мен наближається до виходу за власні межі. Ідея алкагесту - універсального розчинника - є дотичною до сфери хімічної технології та пов’язаною з ідеєю Панацеї через проміжну ланку - приготування пит- ного золота (Aurum potabile), наділеного лікарськи- ми властивостями [62, с. 304]. У свою чергу, ідея Панацеї належить до царини ятрохімії й фармації. З іншого боку, від універсальних ліків через ідею па- лінґенезії (що має зв’язки з некромантією та спіри- тизмом) можливий перехід до ідеї створення штуч- них істот (Гомункула, Голема тощо) - своєрідного прообразу біотехнології та машинної революції16. Розгалуження та взаємовплив ідей західної алхімії демонструють активні процеси диференціації та інтег- рації знання, подібні до динаміки розвитку сучасної науки зі спеціалізацією «не за науками, а за пробле- мами» [64]. Західна алхімія виступає «зорею при- родничонаукової ери» та живильним корінням сил, що діють у сучасному світі [15, с. 91-92]. Відтак, і духовна криза сучасного світу має серед своїх дале- ких передумов деміургічні мрії алхіміків про підко- рення Природи та Часу, хоча модерна людина на- близилася до їх здійснення в парадоксальний спосіб, відмовившись від їх одвічних смислів [16, с. 253]. Алхімія Сходу з її інтроверсійними установками не має аналогів такого концептуального розгалужен- ня. М. Еліаде у своїй ранній творчості навіть прово- див протиставлення між алхімією Китаю та Індії як духовною технікою, спрямованою на досягнення безсмертя, та олександрійсько-арабською алхімією як протонаукою в класичному розумінні історії при- родознавства [13, с. 64]. Історія алхімії Сходу не знає й різких переламів на кшталт парацельсіансь- кої революції. Також слід звернути увагу, що прита- манні Заходу соціокультурні та світоглядні супереч- ності типу «релігія-наука» на Сході є відсутніми або невираженими [60, с. 506]. Засадничі алхімічні ідеї тут природно інтегровані в єдиний комплекс внут- рішнього спрямування, відсутня фасеточність у сприйнятті складових буття. Фактично, обмежена «внутрішньою сферою» східна алхімічна традиція майже не зазнала «дегерметизації», була й лиши- лася утаємниченою справою обраних, на кшталт японського ніндзюцу, закритого світу медитацій ти- бетських лам та явища індійської йоги, інших «інтро- версійних» за духом досягнень Сходу. Алхімія Європи теж позиціонована як «герметич- не мистецтво». Але чи може так дійсно бути? У «внутрішній сфері» феномена ці тенденції, безумов- но, мають місце. Це беззастережно підтверджуєть- ся аналізом змісту та форми європейських алхіміч- Рис. 2. Основні алхімічні ідеї в ментальному просторі Сходу та Заходу. Екстравертована позиція Заходу Інтровертована позиція Сходу Філософський камінь Алкагест ~ Ідея, дотична до сфери хімічної технології Панацея ~ Ідея, пов’язана з ятрохімією та фармацією Гомункул, Голем ~ Ідея на межі магії, механіки та біології, предтеча машинної революції Абсолютне знання Aurum potabile Еліксир Безсмертя Палінґенезія ~ Ідея на межі хімії та магії, пов’язана з некромантією та спіритизмом Духовна цілісність, спрямованість на нескінченне вдосконалення власної душі Широкий спектр ідей, спрямованих назовні. Парадоксальне наближення феномена до виходу за власні межі з одночасною інтенцією збереження сутнісної єдності. Трансмутація металів Відсутність фасеточного сприйняття проявів реальності, нерозмежованість духовної та матеріальної складових буття. Засадничі алхімічні ідеї природно інтегровані в комплекс внутрішнього спрямування. 16 «Наскільки старанно вишукували ми в середньовічній ци- вілізації паростки сучасної культури! … Дійсно, за часів, що колись уважалися закостенілими, мертвими, нове скрізь вже давало паростки», - міркував славетний медієвіст Йохан Хейзінґа [63]. ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 4 (118) липень-серпень 2012 р. 170 ЕКОНОМІКА них трактатів17 . Проте неминуче виникає принципо- ва суперечність, що, вочевидь, і зумовлює суттєву «дегерметизацію» феномена - величезну розпов- сюдженість, багатство та різноманіття форм його існування в європейському соціокультурному про- сторі. «… Історія займається діяннями людей, а діян- ня ці є ні чим іншим, як результатом зіткнення між явищами зовнішнього та внутрішнього світів», - пи- сав Г. Бокль [66]. Властиві Заходу «напруженість конфліктів, свобідна гра сил, величезна роль вели- ких особистостей» [67] знайшли яскраве відобра- ження в бурхливій та контраверсійній історії інтелек- туального розвитку Європи [62]. Повною мірою це стосується феномена алхімії та супутньої натурфі- лософської традиції. Арабська алхімія містить як «інтроверсійну» (ти- пово китайську), так і «екстраверсійну» (типово європейську) компоненти, можливо, зі значною пе- ревагою останньої. Саме ця обставина, вірогідно, і зумовила те, що в процесі міграції в Європу фено- мен алхімії не було ментально відторгнуто. Навпа- ки, як близький за духом, його було стрімко асимі- льовано. У різних історичних та ментальних умовах Схо- ду і Заходу, на базі різноманітних філософських систем феномен алхімії набуває специфічних форм та проявів, але його глибинне сутнісно-інваріантне ядро залишається єдиним та сталим. Висновки Проведений історико-філософський аналіз про- явів соціокультурного феномена алхімії в часопрос- торовому та ментальному вимірі Старого світу доз- воляє дійти таких висновків: 1. Окремі форми та прояви алхімії в різних про- сторових та часових координатах виявляють есен- ціальну єдність цього соціокультурного феномена на Сході та Заході. 2. У контексті питання щодо часопросторової ло- калізації первинного осередку виникнення феноме- на видається вірогідною поліцентрова модель його розвитку та культурної дифузії. 3. Алхімія в усьому розмаїтті її проявів є есенці- ально спрямованою на здобуття необмеженого ре- сурсу - матеріального, темпорального, креативного тощо. 4. Специфіка проявів феномена алхімії в менталь- ному просторі Старого світу є обумовленою відмінно- стями між глибинними колективними установками - інтровертованою позицією Сходу та екстравертова- ною позицією Заходу. 5. Притаманна західній алхімії суперечність між зовнішньою спрямованістю спектра ідей та містико- езотеричним характером традиції спричиняє «дегер- метизацію» феномена з виходом його за власні межі, зумовлює розвиток низки різновекторних природни- чих дисциплін, чого практично не спостерігається на Сході. ЛІТЕРАТУРА: 1. Родигін К. Соціокультурна адаптивність та лабільність «Scientia Immutabilis» / К. Родигін, М. Родигін // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. - Т. 34. - Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. - С. 287-298. 2. Высокий герметизм / [пер. с древнегреч. и лат. Л. Ю. - Лукомского]. - СПб. : Азбука; Петербургское Востоковеде- ние, 2001. - 416 с. 3. Даосская алхимия / [пер. с кит. Е. А. Торчинова]. - СПб. : Азбука; Петербургское Востоковедение, 2001. - 470 с. 4. Steele R. Practical Chemistry in the Twelfth Century. Rasis de Aluminibus et Salibus / R. Steele // Isis. - 1929. - No. 12. - P. 10-46. 5. Magnus Albertus. Libellus de Alchimia / Albertus Magnus: [translation by Sister Virginia Heines]. - Cambridge Univ. Press, 1958. - 79 p. 6. Мейстер Экхарт. Духовные проповеди и рассуждения. - Репринтное издание 1912 г. / Мейстер Экхарт; [пер. М. В. Са- башниковой]. - М. : Политиздат, 1991. - XLVII, 192 с. 7. Беме Я. Аврора, или Утренняя заря в восхождении. - Репринтное издание 1914 г. / Я. Беме; [пер. А. Петровского]. - М. : Политиздат, 1990. - 415 с. 8. Беме Я. Ключ / Я. Беме // Герметическая космогония / [пер. с англ. Г. А. Бутузова]. - СПб. : Азбука; Петербургское Востоковедение, 2001. - С. 170-246. 9. Ди Дж. Иероглифическая монада / Дж. Ди // Гермети- ческая космогония / [пер. с англ. Г. А. Бутузова]. - СПб. : Азбука; Петербургское Востоковедение, 2001. - С. 275-341. 10. Шварц Ф. Алхимия в ХІХ столетии // Теории и симво- лы алхимиков / Ф. Шварц, А. Пуассон, Е. П. Блаватская. - М. : Новый Акрополь, 1995. - С. 145-175. 11. Linden S.J. Darke Hierogliphicks: Alchemy in English Literature from Chaucer to Restoration / S. J. Linden. - Lexing- ton : The Univ. Press of Kentucky, 1996. - 373 p. 12. Родигін К. М. Ментальне підґрунтя та історичні умо- ви буття феномена алхімії / К. М. Родигін, М. Ю. Родигін // Сучасний соціокультурний простір 2011: матеріали восьмої міжнародної науково-практичної інтернет-конференції 22-24 вересня 2011 року. Частина 3. - К.: ТОВ «ТК Меганом», 2011. - С. 86-89. 13. Элиаде М. Азиатская алхимия / [пер. с рум. А. А. Ста- ростиной] // Азиатская алхимия / М. Элиаде. - М. : Янус-К, 1998. - С. 41-76. 14. Юнг К. Г. Психология и алхимия / К. Г. Юнг; [пер. С. Л. Удовик]. - М. : Рефл-бук, К.: Ваклер, 1997. - 592 с. 15. Юнг К. Г. Парацельс как духовное явление / [пер. А. Гараджи] // Дух Меркурий / К. Г. Юнг. - М. : Канон, 1996. - С. 71-163. 16. Элиаде М. Кузнецы и алхимики / [пер. с франц. Н. А. - Михайлова, Т. В. Цивьян] // Азиатская алхимия / М. Элиаде. - М. : Янус-К, 1998. - С. 140-253. 17. Weyer J. Neuere Interpretationsmoglichkeiten der Alchemie / J. Weyer // Chemie in unserer Zeit. - 1973. - № 6. - S. 177-181. 18. Рабинович В. Л. Алхимия как феномен средневеко- вой культуры / В. Л. Рабинович. - М. : Наука, 1979. - 392 с. 19. Ле Ґофф Ж. Середньовічна уява / Ж. Ле Ґофф; [пер. з франц. Я. Кравця]. - Львів : Літопис, 2007. - С. 13. 20. Ruska J. L’Alchimie a l’Epoque du Dante / J. Ruska // Annales Guebhard-Severine. - 1934. - P. 410-417. 21. Mertens M. Graeco-Egyptian Alchemy in Byzantium / M. Mertens // The Occult Sciences in Byzantium / [ed. by P. Magdalino, M. Mavroudi]. - Geneva : La Pomme d’Or, 2006. - P. 205-230. 22. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры / А. Я. Гуревич. - М. : Искусство, 1984. - 350 с. 17 М. Кросланд виділяє такі характерні ознаки трактатів за- хідної алхімії: «1) Алхімічні знання не були призначеними для випадкового читача, сторонньої людини; 2) практичні навич- ки зазвичай було неможливо отримати з книг; 3) лише нечис- ленні автори описували свій особистий досвід; 4) алхімічна література містить багато помилкових тверджень» [65]. ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 4 (118) липень-серпень 2012 р. ЕКОНОМІКА 171 23. Возникновение и развитие химии с древнейших вре- мен до XVII века / [отв. ред. Ю. И. Соловьев]. - М. : Наука, 1983. - 399 с. 24. Liber de Compositione Alchemiae, quem edidit Morienus Romanus, Calid Regi Aegyptiorum: quem Robertus Castrensis de Arabico in Latinum transtulit // Bibliotheca Chemica Curiosa / [ed. J. Manget]. - Geneva, 1702. - T. 1. - P. 509-518. 25. Родигін К. Алхімія та натурфілософське знання в мен- тальному та геополітичному просторі Східної Європи XV - XVII століть / К. Родигін, М. Родигін // Схід. - 2012. - № 2 (116). - С. 164-172. 26. Berthelot M. Les Origines de l’Alchimie / M. Berthelot. - Paris, 1885. - 445 p. 27. Hopkins A. J. A defence of Egyptian Alchemy / A. J. Hopkins // Isis. - 1938. - Vol. 28. - P. 424 - 431. 28. Partington J. R. The Relationship between Chinese and Arabic Alchemy / J. R. Partington // Nature. - 1927. - Vol. 120. - P. 158. 29. Partington J. R. Chinese Alchemy / J. R. Partington // Nature. - 1931. - Vol. 128. - P. 1074-1075. 30. Davis T. Ko Hung on the Gold Medicine / Tenney L. Davis, Lu-Ch’iang Wu // J. Chem. Educ. - 1936. - Vol. 13. - P. 103-105. 31. Davis T. The Problem of the Origins of Alchemy / Tenney L. Davis // The Scientific Monthly. - 1936. - Vol. 43, No. 4/6. - P. 551-558. 32. Dubs H. The Beginnings of Alchemy / H. Dubs // Isis. - 1947. - Vol. 38. - P. 62-86. 33. Deshpande V. Medieval Transmission of Alchemical and Chemical Ideas between India and China / V. Deshpande // Indian Journal of History of Science. - 1987. - Vol. 22, No. 1. - P. 15-28. 34. Stapleton H. E. Note on the Arabic MSS. on the Asafiyah Library, Hyderabad (Deccan), India / H. E. Stapleton // Archeion. - 1932. - Vol. 14, No. 1. - P. 57-61. 35. Stapleton H. E. Further Notes on the Arabic Alchemical Manuscripts in the Libraries of India / H.E. Stapleton // Isis. - 1936. - Vol. 26. - P. 127-131. 36. Sikdar J. C. Jaina Alchemy / J. C. Sikdar // Indian Journal of History of Science. - 1980. - Vol. 15, No. 1. - P. 6-17. 37. Davis T. The Problem of the Origins of Alchemy / Tenney L. Davis // The Scientific Monthly. - 1936. - Vol. 43, No. 4/6. - P. 551-558. 38. Partington J. R. Albertus Magnus on Alchemy / J. R. Partington // Ambix. - 1937. - Vol. 1, No. 1. - P. 3-20. 39. Holmyard E. J. Alchemy in Medieval Islam / E. J. Holmyard // Endeavour. - 1955. - Vol. 14. - P. 117-125. 40. Каримов У. И. Неизвестное сочинение Ар-Рази «Кни- га тайны тайн» / У. И. Каримов. - Ташкент : Изд. АН Узб. ССР, 1957. - 192 с. 41. Gebri, Regis Arabum Philosophi Perspicacissimi Summa Perfectionis Magisterii in sua natura // Bibliotheca Chemica Curiosa / [ed. J. Manget]. - Geneva, 1702. - T. 1. - P. 519-557. 42. Titley A. F. The Macrocosm and the Microcosm in Mediaeval Alchemy / A. F. Titley // Ambix. - 1937. - Vol.1, No.1. - P. 67-69. 43. Родигін К. М. Алхімічний вимір філософії Григорія Ско- вороди / К. М. Родигін // Дні науки філософського факультету - 2012: Міжн. наук. конф. [матеріали доповідей та виступів] / редкол.: А. Є. Конверський [та ін.]. - К. : Видавничо-поліграф- ічний центр «Київський університет», 2012. - Ч. 2. - С. 69. 44. Sherwood Taylor F. The Origins of Greek Alchemy / F. Sherwood Taylor // Ambix. - 1937. - Vol. 1, No. 1. - P. 44-45. 45. Пономарев Л. И. Под знаком кванта / Л. И. Понома- рев. - М. : Наука, 1989. - С. 164-165. 46. Платон. Менон / Платон; [пер. с древнегреч. С. А. О- шерова] // Соч. в 4-х тт. / Платон; [ред. А. Ф. Лосев]. - М. : Мысль, 1990. - Т. 1. - С. 588-596. 47. Чосер Дж. Оповідь Слуги каноніка / Джеффрі Чосер; [пер. К. Родигіна] // Отражения: Выпуск 5. Первые опыты ху- дожественного перевода / [отв. ред. и сост. О. В. Матвиен- ко]. - Донецк : ДонНУ, 2012. - С. 5-23. 48. Майринк Г. Голем / [пер. Д.Л. Выгодского]// Голем. Валь- пургиева ночь / Г. Майринк. - М.: Прометей, 1989. - 334 с. 49. Юнг К. Г. Духовная проблема современного челове- ка // Сознание и бессознательное / К. Г. Юнг; [пер. с англ. А. А. Алексеева]. - СПб. : Университетская книга, 1997. - С. 482-483. 50. Родигін К. Гносеологічний аспект феномена алхімії в рефлексії Джеффрі Чосера / К. Родигін // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. - Т. 30. - Донецьк : Східний видавничий дім, 2010. - С. 271-273. 51. Sherwood Taylor F. The Visions of Zosimos / F. Sherwood Taylor // Ambix. - 1937. - Vol. 1, No. 1. - P. 88-92. 52. Морозов В. Н. Теория трех начал в алхимии: науч- ная революция или былая традиция? / В. Н. Морозов // На- учная и техническая рациональность. Возможности диало- га. - СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2009. - С. 57-59. 53. Абу Бакр Ар-Рази. Духовная медицина / Абу Бакр Ар- Рази; [пер. с араб. Т. Мардонова]. - Душанбе : Ирфон, 1990. - 88 с. 54. Родигін К. М. Соціокультурні суперечності феномена алхімії в рефлексії Джеффрі Чосера / К. М. Родигін // Вісник Донецького національного університету. Серія Б. Гуманітарні науки. - 2011. - № 2. - С. 245-256. 55. Karpenko V. Alchemistische Munzen und Medaillen / V. Karpenko // Anzeiger des Germanischen Nationalmuseums. - Nurenberg, 2001. - S. 53. 56. Kauffman G. August Strindberg, Goldmaker / G. Kauffman // Gold Bulletin. - 1988. - Vol. 21, No. 2. - P. 69-75. 57. Семушкин А. В. Литературный корпус греко-египетс- кого философского синкретизма / А. В. Семушкин // Человек как философская проблема: Восток - Запад. - М. : Изд-во УДН, 1991. - С. 90-106. 58. Морозов В. Н. Numerus и Quantitas Николая Кузанско- го: от неопифагорейства к «парацельсианскому повороту» / В. Н. Морозов, С. Н. Никаноров // Coincidentia oppositorum: от Николая Кузанского к Николаю Бердяеву. - СПб. : Алетейя, 2010. - С. 362-375. 59. Св. Августин. Сповідь / Св. Августин; [пер. з лат. Ю. Мушака]. - Львів : Свічадо, 2008. - С. 255. 60. Юнг К. Г. Различие между восточным и западным мышлением // Сознание и бессознательное / К. Г. Юнг; [пер. с англ. А. А. Алексеева]. - СПб. : Университетская книга, 1997. - С. 500-522. 61. Рабинович В. Л. Созерцательный опыт Оксфордской школы и герметическая традиция / В. Л. Рабинович // Вопр. философии. - 1977. - № 7. - С. 137-147. 62. Дрэпер Дж. История умственного развития Европы / Дж. Дрэпер; [пер. М. В. Лучицкой]. - К. - Харьков : Южнорус- ское книгоиздательство, 1896. - 634 с. 63. Хейзинга Й. Осень средневековья / Й. Хейзинга; [пер. Д. В. Сильвестрова]. - М. : Наука, 1988. - С. 5. 64. Соловьев Ю. И. Химия на перекрестке наук: Истори- ческий процесс развития взаимодействия естественнона- учных знаний / Ю. И. Соловьев, В. И. Курашов. - М. : Наука, 1989. - С. 3. 65. Crosland M.P. Historical Studies in the Language of Chemistry / M. P. Crosland. - Cambridge, Massachusetts: Harvard Univ. Press, 1962. - P. 45. 66. Бокль Г. Т. Что такое история как опытная наука? / Г. Т. Бокль // История средних веков / [сост. М. М. Стасюле- вич]. - СПб. : Полигон, М. : АСТ, 1999. - С. 32. 67. Донцов Д. Підстави нашої політики / Д. Донцов. - Відень, 1921. - С. 20. ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 4 (118) липень-серпень 2012 р. 172 ЕКОНОМІКА K. Rodygin, M. Rodygin THE PHENOMENON OF ALCHEMY IN THE TEMPORAL, SPATIAL AND MENTAL DIMENSIONS OF THE OLD WORLD The paper deals with the phenomenon of alchemy in the temporal, spatial and mental dimensions of the Old World. The comparative analysis of the typical features of alchemy reveals the essential unity of this phenomenon in the West and the East. The authors consider the polycentric model of the origin of alchemy to be probable. Alchemy in all the variety of manifestations is focused on obtaining an unlimited resource - material, temporal, creative etc. The specifics of the manifestations of alchemy are caused by difference between the deep collective settings - introverted position of the East and extraverted position of the West. In the Western alchemy, the collision between the external orientation of ideas and the mystico-esoteric nature of tradition causes the breakthrough of "hermetic sealing" of the phenomenon. Key words: alchemy, Old World, temporal, spatial and mental dimensions, cultural diffusion, East, West. РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ: АГАПОВ В. Л. ШАХТАРСЬКІ КОЛЕКТИВИ В УМОВАХ КРИЗИ 1976 - 1991 рр. : [МОНОГРАФІЯ] / В. Л. АГАПОВ. - ДОНЕЦЬК : СВІТ КНИГИ, 2012. - 663 с. © К. Родигін, М. Родигін Надійшла до редакції 12.06.2012 Період другої половини 70 - 80-х рр. ХХ ст. був знаменний тим, що саме в ці роки форму- валися передумови відродження й був запо- чаткований небачений в історії українського суспільства страйковий рух. Аналіз причин входження шахтарів у конфлікт із власником (державою), вивчення розвитку цього конф- лікту, отримання уроків із протистояння й боротьби 1989 -1991 рр. викликають особли- вий інтерес. У рецензованій монографії на основі сучас- них методологічних поглядів розглянуто про- цес формування передумов потужного соціаль- ного конфлікту, який відбувся в липні 1989 р., та вивчено перехід конфлікту із латентного стану у відкриту фазу, його розвиток, зміну політики держави та спрямованості історич- ного процесу під впливом боротьби гірників. Сучасна історіографія з питань формування пе- редумов створення Української державності попов- нилась нещодавно фундаментальним досліджен- ням донецького історика, кандидата історичних наук, доцента, зав. кафедри соціально-гуманітар- них дисциплін Донецького інституту залізничного транспорту Володимира Агапова "Шахтарські колек- тиви в умовах кризи 1976 - 1991 рр.". Автором про- ведено копітку роботу з пошуку джерел, наукового аналізу та узагальнення науково-фактичного мате- ріалу; зроблено ґрунтовний історичний огляд; з'я- совано особливості партійно-державної політики щодо вугільної галузі та її ефективності, визначено чинники, які впливали на її коливання; простежено процес формування передумов (виробничих, со- ціальних, морально-психологічних, економічних, політичних) відродження шахтарського руху, об- ґрунтованість вимоги соціальної справедливості як головного лейтмотиву боротьби гірників у 1989 р; висвітлено боротьбу гірників за екологічну безпеку Донбасу та еволюцію шахтарського руху, його ре- альні досягнення; показано вплив страйкових дій гірників на виробничі й соціальні відносини, на ево- люцію органів шахтного самоврядування; вивчено вплив шахтарського руху на суспільно-політичну ситуацію в СРСР і УРСР, трансформацію внутріш- ньої політики держави під впливом боротьби шах- тарів; розглянуто процес налагодження й розвитку співпраці між шахтарським і національно-демокра- тичним рухами, її форми та результативність. Розглядаючи стан шахтарських колективів у 1976 - першій половині 1989 рр., автор показує особливості партійно-державного управління вугіль- ною галуззю, кількісні та якісні зміни в колективах, зміни в організації, змісті та умовах праці, поглиб- лення конфліктності в соціально-виробничих відно- синах, весняні страйки 1989 р. Він доводить, що після відновлення в 1965 р. діяльності Мінвугле- прому УРСР галузь не виокремилася в підсистему промислового комплексу республіки. Вона перебу- вала в союзній власності. Мінвуглепром УРСР був створений "як виняток" і мав права промислового об'єднання. Авральний режим, у якому функціонувала га- лузь, постійне недофінансування, психологічний пресинг з боку апарата ЦК КПРС і МВП СРСР уне- можливлювали раціональне ведення шахтної спра- ви. Упровадження елементів ринкової економіки (1987 р.) посилило проблеми матеріально-технічного РЕЦЕНЗІЇ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Феномен алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі Старого світу

Репозитарії

Схожі ресурси