Україна і Росія - сучасний військово-історичний вимір
У статті розглянуто україно-російські військово-політичні взаємовідносини в новітній період історії. Проаналізовано зовнішньополітичні погляди представників Російської Федерації на роль та місце незалежної України в геополітичному просторі....
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62536 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Україна і Росія - сучасний військово-історичний вимір / Б. Левик // Схід. — 2012. — № 4 (118). — С. 98-104. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-62536 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-625362014-05-23T03:01:40Z Україна і Росія - сучасний військово-історичний вимір Левик, Б. Історія У статті розглянуто україно-російські військово-політичні взаємовідносини в новітній період історії. Проаналізовано зовнішньополітичні погляди представників Російської Федерації на роль та місце незалежної України в геополітичному просторі. Bilateral Russian-Ukrainian military and political relationships in modern history have been reviewed. Foreign policies of Russian Federation policymakers towards independent Ukraine in geopolitical sphere have been analyzed. 2012 Article Україна і Росія - сучасний військово-історичний вимір / Б. Левик // Схід. — 2012. — № 4 (118). — С. 98-104. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62536 355(470+571):355(477)](093) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Левик, Б. Україна і Росія - сучасний військово-історичний вимір Схід |
| description |
У статті розглянуто україно-російські військово-політичні взаємовідносини в новітній
період історії. Проаналізовано зовнішньополітичні погляди представників Російської Федерації на роль та місце незалежної України в геополітичному просторі. |
| format |
Article |
| author |
Левик, Б. |
| author_facet |
Левик, Б. |
| author_sort |
Левик, Б. |
| title |
Україна і Росія - сучасний військово-історичний вимір |
| title_short |
Україна і Росія - сучасний військово-історичний вимір |
| title_full |
Україна і Росія - сучасний військово-історичний вимір |
| title_fullStr |
Україна і Росія - сучасний військово-історичний вимір |
| title_full_unstemmed |
Україна і Росія - сучасний військово-історичний вимір |
| title_sort |
україна і росія - сучасний військово-історичний вимір |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62536 |
| citation_txt |
Україна і Росія - сучасний військово-історичний вимір / Б. Левик // Схід. — 2012. — № 4 (118). — С. 98-104. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT levikb ukraínaírosíâsučasnijvíjsʹkovoístoričnijvimír |
| first_indexed |
2025-07-05T13:23:36Z |
| last_indexed |
2025-07-05T13:23:36Z |
| _version_ |
1836813455417409536 |
| fulltext |
№ 4 (118) липень-серпень 2012 р.
98 ЕКОНОМІКА
49. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 708, арк. 7.
50. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 708, арк. 8.
51. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 708, арк. 9.
52. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 708, арк. 10.
53. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 708, арк. 11.
54. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 708, арк. 13.
55. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 708, арк. 14.
56. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 708, арк. 12.
57. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 708, арк. 14.
58. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 708, арк. 14 зв.
59. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 708, арк. 16
60. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 708, арк. 21.
61. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 708, арк. 22.
62. Beck A. Uniwersytet lwowski w czasie inwazyi rossyjskiej
/ A. Beck. - Lwów, 1936. - S. 74.
63. Ibid. - S. 62.
64. ДАЛО, ф. 26, оп. 5, спр. 225, арк. 43.
65. ДАЛО, ф 26, оп. 5, спр. 225, арк. 44.
66. ДАЛО, ф. 26, оп. 5, спр. 225, арк. 49.
67. ДАЛО, ф. 26, оп. 5, спр. 225, арк. 53.
68. ДАЛО, ф. 26, оп. 5, спр. 225, арк. 65.
69. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 869, арк. 24зв.
70. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 962, арк. 11зв.
71. ДАЛО, ф. 26, оп. 13, спр. 962, арк. 9.
О. Isayuk
LVIV UNIVERSITY DURING THE FIRST WORLD WAR (1914 - 1918)
There are researched relations between Lviv university and military authorities in Lviv during the First world war.
There are three relations models analyzed: University and Russian, Austrain and Polish military command. The main
problems of these relations were requisitions of University buildings for military targets and continuous mobilizations,
which deprived University from professors and technical workers. Thanks to these fact, University administration
was forced to cooperate with military command for own inrterests defense. This article reviews pecularities of
relations with each mentioned army.
Key words: Lviv Univercity, army command, mobilization, hospital, Red Cross.
© О. Ісаюк
Надійшла до редакції 29.06.2012
УДК 355(470+571):355(477)](093)
УКРАЇНА І РОСІЯ -
СУЧАСНИЙ ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИЙ ВИМІР
БОГДАН ЛЕВИК,
кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник
Національного університету "Львівська політехніка"
У статті розглянуто україно-російські військово-політичні взаємовідносини в новітній
період історії. Проаналізовано зовнішньополітичні погляди представників Російської Фе-
дерації на роль та місце незалежної України в геополітичному просторі.
Ключові слова: незалежна Україна, Російська Федерація, військово-політичні взаємовідносини,
українсько-російські взаємовідносини.
Постановка проблеми. Зростання інтересу до
власної історії - характерна риса розбудови нової
державності. Українці переосмислюють своє мину-
ле, і в цьому значну роль відіграє сучасна націо-
нальна історіографія [1]. Важливим чинником для
оцінки сучасного стану історичної науки є науково-
практичні конференції, які носять творчий пошуко-
вий характер. Історична наука не може бути факто-
графією об'єктивної дійсності, але історична інтер-
претація має бути максимально доведена та обґрун-
тована [2]. Це повною мірою стосується й україн-
сько-російських відносин, які склались у новітній пе-
ріод історії [3]. "… Історія України має зайняти на-
лежне місце в уже практично розділеному світі все-
світньої історії, яка у значній своїй частині побудо-
вана на міфах панівних націй щодо України і щодо
себе і яка досі ігнорує українську історію" [4].
У своїй книзі "Велика шахівниця" американський
політик, учений, експерт із питань безпеки З. Бже-
зінський писав: якщо Україна хоче зберегти свою
незалежність, їй необхідно стати частиною Централь-
но-Східної Європи, а не Євразії. За умови вибору
євроінтеграції Україна змушена буде співпрацюва-
ти з Європейським Союзом та НАТО [5]. Понад 20
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (118) липень-серпень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 99
років наша держава не може вибрати остаточний
стратегічний зовнішньополітичний курс, залишаю-
чись лімітрофом на периферії європейської спільно-
ти. І в цьому "виборі" поточної історії не останню роль
відіграла Російська Федерація.
Обидві держави на офіційному рівні визнали одна
одну стратегічними партнерами, хоча між ними на-
копичилось достатньо суперечок. Це - демаркації
чорноморського морського кордону, діаметрально
протилежні погляди на історію, у деяких випадках
спільну: протистояння УНР [6] та більшовицької Росії
[7], Голодомори 1921-1923 рр. [8], 1932-1933 рр. [9],
1946-1947 рр. [10], сталінські репресії 1920-1930 рр.
[11], 1937-1941 рр., зрадницький пакт Рібентропа-
Молотова про насильне приєднання Західної Украї-
ни до СРСР [12], участь українців у Другій світовій
війні [13], ліквідація УГКЦ 1939-1946 рр. [14] та її
заборона [15], роль і місце УВО [16] та ОУН [17],
визвольні змагання ОУН-УПА [18], акція "Вісла", істо-
ричне значення постатей С. Бандери [19], Р. Шухе-
вича [20], Є. Коновальця, С. Петлюри, дисидентство
[21], оголошення та утвердження незалежності [22],
поділ союзного майна, добровільна відмова Украї-
ни від ядерної зброї та гарантії Росії про забезпе-
чення захисту її національної безпеки, "помаранче-
ва революція" [23], економічні газові війни тощо.
Ми не можемо й не маємо права уникати живої
дискусії в науковому середовищі щодо колишніх
та теперішніх україно-російських взаємовідносин.
Росія була імперією при царській монархії, вона за-
лишалась такою ж у часи СРСР та всіляко прагне
повернути втрачений статус зараз. Домінування й
ідеалізація російської імперської ідеології стали най-
важливішим аспектом історичної концепції сучасної
Росії [24].
Стан дослідження проблеми. Українсько-ро-
сійські відносини в новітній пострадянський пе-
ріод досліджували В. П. Горбулін, О. Литвиненко,
Я. Грицак, В. Баран, О. Бойко, Г. В. Касьянов, Я. Даш-
кевич, Л. О. Зашкільняк, Р. Б. Сирота, І. Підкова,
Р. Шуст, В. М. Литвин, В. В. Петровський, В. Г. Слю-
саренко, В. Тельвак, В. Смолій, Ю. Левенець,
Я. Д. Ісаєвич, О. А. Удод, С. В. Кульчицький,
С. Макарчук, М. Несук, В. Голубко, Ю. І. Шаповал
та багато інших сучасних українських та зарубіж-
них істориків.
Мета статті - огляд та аналіз сучасних українсь-
ко-російських військово-політичних взаємовідносин.
Виклад основного матеріалу. У передвибор-
чих програмах 2008 р. та 2012 р. кандидати на пост
президента Росії мали власну точку зору щодо місця
України в геополітичному просторі з Росією. В. Путін
пропонує Євразійський союз, Є. Зюганов - союзну
республіку, В. Жиріновський - статус федерального
округу.
Росія як євразійська держава відіграє важливу
роль у європейській та центральноазійській політиці.
Для Російської Федерації євроінтеграція - це взає-
мовигідна кооперація з європейськими країнами. РФ
не ставить питання свого членства в ЄС та НАТО,
ідеться тільки про взаємовигідну співпрацю. Росія
генерує ідеї самостійного інтеграційного центру для
пострадянських країн. Проти такої позиції на прак-
тиці не заперечують ні США, ні Європа. Вони визна-
ли російський пріоритет на геополітичне підпоряд-
кування простору СНД. Стратегічним інтересом Росії
залишається завдання утримати нашу державу у
сфері власного впливу. Для цього застосовуються
будь-які методи. Найбільш поширений - економіч-
ний тиск. Другий за вагомістю та сферами застосу-
вання метод - це втягування України в російський
проект та створення Євразійського союзу.
За даними Комуністичної партії РФ, країна втра-
тила промисловість та загубила село. Російська еко-
номіка залежна від нафтово-газової голки. Державу
накрила хвилею злочинність. Мільйони дітей безгра-
мотні й безпритульні. Міжнародні організації поло-
вину населення Росії визнають бідним. Країна на
другому місці у світі за кількістю мільярдерів і на
одному з останніх - за довголіттям. Уряд 600 млрд
дол. США зберігає в іноземних банках, не довіряю-
чи власній фінансово-банківській системі. Середня
пенсія становить 3,5 тис. рублів, що удвічі менше,
ніж на утримання російського засудженого. Із 74 млн
працездатних росіян 55 млн отримують 5 тис. руб.
зарплати на місяць. Прожитковий мінімум становить
2 600 руб., що на 700 руб. менше від світової межі
бідності. Росію розкрадають. З кожних 100 дол.
США, отриманих від продажу нафти, до державної
казни потрапляє 34 $, тоді як у США - це 60 $, а в
Арабських Еміратах - 91 $. На кожного росіянина
припадає природних багатств на 160 тис. $, у Європі
цей показник становить лише 6 тис. $ [25].
При такій ситуації в Росії Україна повинна дбати
про власні національні інтереси. Тиск із боку Росії
стає загрозливим для національної безпеки, про що
говорилось на засіданні РНБОУ в січні 2012 р.
Росія не проти української євроінтеграції, але за
умови входження разом із нею, точніше, у її фар-
ватері.
У непростих українсько-російських стосунках
важливе місце займає історична пам'ять. Слід зга-
дати тільки період новітньої історії. Перша світова
війна. Частина українців Галичини воювали на боці
Австро-Угорщини проти імперської Росії [26], військ
Тимчасового уряду Керенського. Інша частина Ук-
раїни знаходилась у царській армії. Згодом Украї-
на воювала на три фронти, два з них російські: Чер-
вона армія та Біла гвардія [27]. Після встановлен-
ня більшовицької влади на Східній Україні 1918-
1922 рр. прокотилась хвиля насильницької більшо-
вицької колективізації та боротьби українців Цент-
ральної частини за власну землю та зібраний уро-
жай [28]. Голодомор 1932-1933 рр. ініційований ко-
муністичним керівництвом довершив нищення ук-
раїнського села. Сталінські репресії 1937-1938 рр.
були спрямовані проти української інтелігенції. Ве-
ресень 1939 р. приніс на землі Західної України по-
чаток ліквідації УГКЦ (Української греко-католицької
церкви) та нищення західноукраїнської інтелігенції,
що продовжилось у післявоєнні 1944-1946 рр. [29].
Війна проти підпільного визвольного руху ОУН-УПА,
де представниками було корінне населення Захід-
ної України, теж ініційована комуністами та їхнім бой-
овим органом КДБ [30].
Друга світова війна забрала життя наших спів-
вітчизників, найбільше їх полягло в рядах Радянсь-
кої армії. Тільки в Дніпровській стратегічній операції
1943 р. загинуло до півмільйона українців, полови-
на з яких потонула через недолуге радянське війсь-
кове командування. Маловідомі факти існування
радянських польових комісаріатів із мобілізації чо-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (118) липень-серпень 2012 р.
100 ЕКОНОМІКА
ловічого українського населення перед Дніпровською
операцією жахають своєю ненавистю до українців.
Мобілізованих українців не одягали у військову фор-
му ("Чорні батальйони"), не озброювали, голіруч ки-
дали у бій, де вони гинули [30, 32, 33].
Післявоєнні репресії, розгорнуті на території За-
хідної України, до цих пір живі в пам'яті очевидців.
Боротьба КГБ/КДБ проти дисидентського руху
1960-1980 рр. була скерована проти найактивні-
ших українців, які насмілилися переглянути ленін-
сько-сталінські принципи вирішення національно-
го питання.
Розпад СРСР 1991 р. дав змогу 15 республікам
проголосити свою незалежність та обрати само-
стійний шлях розвитку. У більшості радянських рес-
публік при владі залишились колишні партійні керів-
ники, які зуміли очолити національні рухи. Стосунки
України з Росією налагоджувались у постійній на-
прузі. Це стосується ліквідації стратегічної й тактич-
ної ядерної зброї, знищення стратегічної авіації [34],
розподілу Чорноморського флоту [35], установлен-
ня сухопутного кордону, поділу союзного майна,
історико-культурних протиріч, визначення зовнішнь-
ополітичних напрямків, несприйняття співпраці із
США, НАТО та ЄС та ін.
20 жовтня 2005 р. у Харкові в рамках виїзного
засідання Північноатлантичної ради НАТО Інститут
трансформації суспільства м. Київ (директор О. Сос-
кін) провів міжнародний інтерактивний семінар на
тему: "Україна-Росія-НАТО: позитивні вектори євро-
атлантичної безпеки". На якому були висловлені
певні думки. Керівник Центру порівняльних політич-
них досліджень Інституту міжнародних, економічних
і політичних досліджень Російської академії наук дав
зрозуміти, що у випадку, коли Україна вирішить всту-
пати до НАТО без Росії, такий крок буде мати сер-
йозні негативні політичні й економічні наслідки. Ро-
сійський експерт підкреслив, що Росія вичерпала
взаємовідносини з Європою і її майбутня зовнішня
стратегія спрямована на Схід, тому позиція України
важлива для Росії як один із чинників впливу на її
західний зовнішньополітичний вектор. Росія не може
мовчки спостерігати зменшення свого впливу на
прийняття політичних рішень без неї. РФ вкрай не-
гативно оцінює можливість вступу України до НАТО,
тому що в цьому випадку протиставляються інтере-
си Росії і Заходу [36].
Голова послів НАТО, що прибули на семінар, Ігор
Слободнік указав, що НАТО не агітує, його пред-
ставники тільки доносять стратегію цієї організації у
ХХІ ст. Через дефіцит інформації про Північноатлан-
тичний альянс 60 % населення України не може зро-
бити усвідомленого вибору.
Доктор історичних наук, професор кафедри за-
гальної історії Бєлгородського державного універ-
ситету (Росія) Віра Малай акцентувала увагу на кон-
цепції необхідності формування європейського без-
пекового простору й відмову від військових блоків
як таких.
Завідувач кафедри соціальних наук Міжслов'-
янського університету (Харків) Петро Краснящих у
своєму виступі наголосив, що вступ України до НАТО
несе більше негативу, ніж позитиву. Свою позицію
він пояснив так: вступ до НАТО прямо заторкує на-
ціональні інтереси Російської Федерації; в України
немає довгострокової стратегії, вона щоразу зміню-
ється зі зміною глави держави; позиція держави не
відображає волю народу України.
Постійний представник Болгарії в НАТО Любомир
Іванов повідомив, що болгарські військові підпри-
ємства відродились після входження країни до Аль-
янсу й перейшли на модернізацію відповідно до
встановлених стандартів. На його думку, НАТО сьо-
годні відіграє роль миротворця [37].
12 травня 2009 р. Президент РФ, голова Ради
безпеки РФ Д. Медведєв підписав Указ № 537 про
затвердження Стратегії національної безпеки РФ до
2020 р. [38]. Відповідно до Стратегії Росія притри-
мується багатополярних міжнародних взаємовідно-
син, багатовекторної дипломатії. Багатосторонній
формат передбачає взаємодії в групі РІК (Росія,
Індія, Китай); БРІК (Бразилія, Росія, Індія і Китай),
групі восьми, групі двадцяти тощо. Залишається
пріоритетом у зовнішній політиці РФ і Союз Неза-
лежних Держав (СНД), Організація про колективний
договір безпеки (ОДКБ), Євразійське економічне
співтовариство (ЄАЕС), Шанхайська організація
співробітництва (ШОС). Росія декларує бажання
відмовитись від воєнно-політичного блокового про-
тистояння. Доказом цього служить розпочатий діа-
лог із НАТО в рамках комісії Росія-НАТО. У Стратегії
проголошується мета відновлення статусу лідера в
регіоні.
РФ не виключає співпраці з питань колективної
безпеки і з Європейським Союзом (ЄС). Росія роз-
глядає можливість співпраці з НАТО і США в питан-
нях створення глобальної протиракетної оборони та
глобального миттєвого стратегічного удару. Україна
не розглядається учасником цих стратегічних про-
ектів обома сторонами.
Росія прагне залишити назавжди свою військо-
во-морську базу на Кримському півострові, створю-
ючи для України прецедент можливого пасивного
втягнення в локальні й регіональні військові конф-
лікти та ескалуючи напруження в міжетнічних від-
носинах на півострові. Саме з території України бу-
ли доставлені російські морські спецпідрозділи
для ліквідації кораблів збройних сил Грузії у війні
8-13 серпня 2008 р.
Росія продовжує нарощувати свою військову
присутність у Криму. Ідеться про переозброєння та
модернізацію стратегічної морської авіації з вели-
ким радіусом дії, яка буде оснащена високоточни-
ми ракетами, що готові уражати цілі суперників без
заходу в зону ураження ППО. Ракетні удари можуть
бути використані й для ударів по морських кораб-
лях, включаючи авіаносці. Авіація ВМФ РФ попов-
ниться новими винищувачами СУ-30 СМ. Паралель-
но Чорноморський флот Росії отримав в оренду від
МО України полігон "НІТКА" - спеціальний наземний
випробовувально-тренувальний комплекс, призначе-
ний для відпрацювання техніки злету й посадки літа-
ка на авіаносець. Реальне переозброєння ЧФ РФ
займе 8-10 років.
У серпні 2011 р. мерія Москви виключила зі сто-
личного бюджету статтю про фінансування Чорно-
морського флоту РФ у Криму. До цього воно стано-
вило 70,6 млн руб. (2,4 млн $). Надання коштів роз-
почалось 1994 р. за особистою ініціативою екс-мера
Ю. Лужкова через фонд "Москва-Севастополь".
Мерія Москви приймала трирічні програми про ви-
ділення субсидій флоту та російській діаспорі в Ук-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (118) липень-серпень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 101
раїні. Гроші використовувались на ремонт казарм,
будівництво шкіл у Севастополі для дітей російсь-
ких моряків, виплату зарплати вчителям, будівницт-
во житла для моряків, навіть на організацію бойо-
вих чергувань корабля "Керч" та ракетного крейсе-
ра "Москва". 2006 р. фінансова допомога станови-
ла 100 млн руб (3,38 млн $), 2008 р. - 160 млн руб.
(5,4 млн $), 2009 р. - 69,9 млн руб. (2,35 млн $),
2010 р. - 85,8 млн руб. (2,9 млн $). Російські політи-
ки, у тому числі депутат Держдуми РФ К. Затулін,
уважають знаходження Чорноморського російсько-
го флоту у Севастополі стабілізуючим фактором зов-
нішньої політики Росії.
Росія знайшла із західними державами спільні
інтереси - боротьбу з тероризмом, який тривалий час
залишається однією з її внутрішніх загроз. Слід на-
гадати про деякі терористичні акти на території РФ.
8 серпня 2000 р. - вибух у підземному переході
станції метрополітену "Пушкінська" Москви, унаслі-
док якого загинуло 13 громадян, біля сотні поране-
но. 23 жовтня 2002 р. терористи захопили заручників
у театральному центрі на Дубровці в Москві. 26 жов-
тня внаслідок невдалого штурму загинуло 117 за-
ручників, із них 116 отруєні газом. Усі терористи вбиті.
1 вересня 2004 р. захоплені заручники в школі в
Беслані (Північна Осетія). Загинуло 330 осіб, з них
186 дітей, більше 800 поранено. 24 січня 2011 р.
унаслідок теракту в аеропорту "Домодєдово" заги-
нуло 36 осіб, постраждало 169. За півроку 2011 р. у
країні скоєно 169 злочинів терористичної спрямова-
ності. Найбільшим терористичним регіоном зали-
шається Дагестан, де за півроку зареєстровано 110
терористичних злочинів. Теракти зробили свій резо-
нанс у російському суспільстві, що дозволило сут-
тєво збільшити фінансування силових структур.
Серед умов забезпечення національної безпеки
Росія виділяє охорону кордонів. Сучасні загрози в
цій сфері вказують на можливість ескалації воєнних
конфліктів на сусідніх територіях та незавершеність
міжнародно-правового оформлення державних кор-
донів РФ. Особливо загострена увага на кордон із
Казахстаном, Україною, Грузією та Азербайджаном.
Воєнна безпека Росії базується на стратегічній
ядерній зброї. Росія допускає військову боротьбу
за енергоджерела та можливість входження в "ядер-
ний клуб" нових членів, можливу зміну існуючих
кордонів.
Заява В. Путіна про можливість першими засто-
сувати ядерний удар зміцнила позицію Росії. 10 лю-
того 2007 р. В. Путін у своїй мюнхенській промові
заявив про позицію РФ щодо неприйняття "однопо-
лярного світу" й про наміри РФ проводити таку по-
літику, яку вона вважатиме за потрібне.
Ідея позаблоковості й без'ядерний статус Украї-
ни були зафіксовані в Основних напрямках зовніш-
ньої політики (липень 1993 р.) та першій Військовій
доктрині (жовтень 1993 р.). На той час позаблоковість
використовувалась українськими політиками як
інструмент забезпечення національних інтересів краї-
ни проти реінтеграційних процесів на території ко-
лишнього СРСР. Україна, дотримуючись багатовек-
торного зовнішньополітичного курсу, залишається
тільки теоретичним стратегічним партнером Росії.
Справжній стратегічний партнер пов'язаний спільни-
ми інтересами у сфері безпеки, для Росії це швид-
ше США і Китай.
Бажанням одночасно вести активні стосунки із
Заходом і Сходом керівники нашої держави звужу-
ють геополітичний маневр України та унеможливлю-
ють її входження у військово-політичні союзи з Ро-
сією чи із США. Таке становище не може повноцін-
но забезпечити національну безпеку держави. Ро-
сія і США, знайшовши спільні інтереси в геополі-
тичній грі, не сприймають Україну як повноцінного
гравця світового масштабу, відводячи їй роль регіо-
нального партнера.
Україна задекларувала своє бажання вступити
до Північноатлантичного блоку (рішення прийняте
в травні 2002 р. на засіданні РНБОУ) при збере-
женні добросусідських відносин з РФ. Курс на
НАТО 2003 р. зафіксований у ЗУ "Про основи націо-
нальної безпеки України". 2010 р. українські керів-
ники відмовились від ідеї північноатлантичної інтег-
рації, замінивши її на співпрацю.
Керівник Координаційної ради Україна-НАТО Олег
Кокошинський наголосив на тому факті, що Росія
за своєю роллю та впливом фактично є членом
НАТО, вона представлена в 45 комітетах.
РФ використовує також "українську карту" в пи-
таннях транзитного забезпечення енергоносіями (на-
фтою та газом) країн Європейського Союзу (з ве-
ресня 2011 р. трубопровід "Північний потік" позбав-
ляє Україну монополії на транспортування газу в
Європу.
РФ прагне досягти паритету із США в стратегіч-
ному озброєнні. Україна як без'ядерна країна не
може бути учасником подібних переговорів. Росія і
США потерпають від терористичних актів. В Україні
не було терористичних актів за часів новітньої історії.
РФ запропонувала новий Договір безпеки для
Європи, де Україні відводиться другорядна роль.
Росія прагне втягнути Україну в СНД та ОДКБ, зро-
бивши її залежною у військових питаннях, а згодом
в економічних (Митний союз) та політичних (Євра-
зійський союз).
Бажання втягнути Україну в єдину економічну
зону унеможливлює майбутнє входження України в
Шенгенську зону.
Негативне, а іноді вороже ставлення представ-
ників РФ до справжнього історичного минулого Ук-
раїни вказує на неоімперські підходи до взаємовід-
носин із нашою країною.
Росія не готова вести політичний діалог з Украї-
ною як із рівноправним стратегічним партнером.
Втручання у внутрішні справи своїх країн-сусідів
стало нормою для зовнішньої політики РФ.
У цій ситуації Україна не може покладатись на га-
рантії країн-учасниць Бухарестського саміту 1994 р.,
серед яких була й Росія, які зобов'язались забезпе-
чити суверенітет і цілісність України за умови її відмо-
ви в односторонньому порядку від стратегічної і так-
тичної ядерної зброї. Україна повністю виконала взяті
на себе зобов'язання з ядерного роззброєння. Ук-
раїнська позаблоковість повинна розглядатись як
перехідний етап на шляху до вступу в Альянс. Наша
країна в стані позаблоковості чотири рази вносила
корективи до свого зовнішньополітичного курсу й, у
свою чергу, у політику національної безпеки (1994,
1997, 2002, 2005). Фактично вибір зовнішнього кур-
су народ України делегував Верховній Раді і Прези-
дентові. Сьогоднішня ситуація дистанціює Україну
як від Росії, так і від НАТО, ЄС.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (118) липень-серпень 2012 р.
102 ЕКОНОМІКА
Стратегія нацбезпеки України 2010-2015 рр. виз-
начає трьох стратегічних партнерів: Польщу, США
та Росію, які повинні виступати гарантами нашої краї-
ни у сфері міжнародної та регіональної безпеки.
Однак немає міжнародних договорів, де б ці країни
брали на себе такі обов'язки. Однією з форм захис-
ту національних інтересів Стратегія пропонує актив-
ну міжнародну інтеграцію. Через відсутність внут-
рішньополітичної та економічної єдності має місце
невизначеність України в зовнішньополітичних сто-
сунках, що вносить напруженість у взаємовідноси-
ни зі стратегічними партнерами, які починають самі
визначати місце України на геополітичній карті. Су-
сідство з РФ вимагає від України надзвичайної
уважності при послідовному стратегічному відсто-
юванні власних інтересів.
Динамічні зміни в геополітичному просторі ус-
кладнюють процес реалізації національних інтересів,
створюючи суперництво на міжнародній арені. У
цьому просторі появляються нові транснаціональні
суб'єкти, які мають свої інтереси, тим самим обме-
жуючи національні інтереси інших суб'єктів. Ство-
рюється конфлікт інтересів. Застосування сили в
сучасній міжнародній політиці неприпустиме. Тому
на передній план виходять співвідношення сил та
балансування інтересів при дотриманні моральності
та фундаментальних цінностей у прийнятті політич-
них рішень. Це розумний, загальноприйнятий вихід
зі становища латентного конфлікту в сучасному ци-
вілізованому світі. Час одиноких держав минув, усі
блокуються й шукають колективні системи.
У лютому 2011 р. Україна розробила проект
спільних із НАТО заходів у рамках комісії Україна-
НАТО на 2011 р. 23 лютого цей проект був схвале-
ний країнами Альянсу. Річну національну програму
співпраці (РНП) Україна-НАТО схвалив КМУ. У травні
в графік заходів було внесено деякі зміни. Допов-
нену версію документа підписав заступник Генераль-
ного секретаря НАТО з політичних питань Джеймс
Аппатурай. Графік передбачає проведення 64 за-
ходів. Серед питань, які винесені для обговорення:
безпека у Чорноморському регіоні, майбутнє дис-
локованого в Криму ЧФ РФ, протиракетна оборона,
Придністровське врегулювання, енергетична та еко-
номічна безпека України, реформування розвіду-
вальних структур, а також обговорення зовнішньо-
політичної стратегії України та розробка її проекту.
Виходячи з розділу "Внутрішня політика", Україна
зобов'язалась проводити демократичні реформи й
забезпечувати верховенство права.
Москва висловила своє незадоволення такою
програмою. У свою чергу МЗС України відреагува-
ло на випади з боку Росії роз'ясненнями, що Украї-
на задекларувала проведення політики позаблоко-
вості й продовження конструктивного партнерства з
НАТО та іншими військово-політичними блоками з
усіх питань, які становлять національний інтерес для
України. Україна не приймала закону про позабло-
ковість. Наша держава має бажання брати участь у
процесі створення та розвитку європейської систе-
ми безпеки.
Після президентських виборів 2010 р. Україна
відмовилась від курсу на євроатлантичну інтегра-
цію, що було відображено в Законі "Про засади внут-
рішньої та зовнішньої політики". У ст. 11 цього Зако-
ну зазначено: "дотримання Україною політики позаб-
локовості, що означає неучасть України у військо-
во-політичних союзах…". Зі ст. 6 ЗУ "Про основи
національної безпеки" вилучені положення щодо ме-
ти набуття членства в Північноатлантичної організації
та формулювання щодо інтеграції в євроатлантич-
ний безпековий простір. Єдиний документ, який збе-
рігає співпрацю між Україною та НАТО - це Річні на-
ціональні програми співробітництва (РНП). Якщо
Річна програма 2010 р. передбачала підготовку Ук-
раїни до набуття членства, то РНП 2011 р. обмежуєть-
ся суто співпрацею в рамках Україна-НАТО в по-
літичному, економічному, оборонному, правовому та
безпековому напрямках. Річні програми є елемен-
том отримання Плану дій щодо членства в Альянсі
(ПДЧ). Їх оцінка вказує на ступінь готовності країни
до вступу, у випадку з Україною - ситуація інша. Тому
виконання РНП є добровільна справа нашої країни.
Оцінку виконання РНП проводять експерти Аль-
янсу, що виливається в загальний оціночний доку-
мент секретаріату НАТО, який опрацьовується й
доповнюється всіма країнами-членами НАТО. До
уваги беруться не тільки дії у сфері безпеки та обо-
рони, але й питання дотримання демократичних
цінностей і проведення правових реформ як взає-
мопов'язаних елементів.
У квітні 2008 р. на саміті Північноатлантичної
організації в Бухаресті Україні відмовили у наданні
ПДЧ. Відносини втратили свою активність. Військові
експерти вважають причиною такої поведінки НАТО
вплив Росії на європейські держави-члени Альянсу
(Німеччину, Францію, Італію). Представники РФ не
приховують таких своїх дій щодо України. Так, пред-
ставник РФ при НАТО Д. Рогозін в ефірі радіо "Эхо
Москвы" 22 жовтня 2011 р. сказав: "Чого нам вда-
лося досягти? Нам вдалося добитися, що Україна -
не член НАТО, що Грузія - не член НАТО…". Ро-
сійський Президент Д. Медведєв на зустрічі з пред-
ставниками російських спецслужб (ФСБ) відкрито
подякував їм "за реалізацію важливих заходів, які
перешкодили вступу України до НАТО". Агресивність
Росії щодо колишніх республік СРСР та їхніх намірів
долучитись до Альянсу має виправдання тільки з
точки зору захисту національних інтересів Російсь-
кої Федерації.
Висновки
1. Росія збільшує свій військовий потенціал, ба-
жаючи відновити втрачений військовий паритет із
США. Прозахідна орієнтація колишніх країн-членів
Варшавського договору, розширення НАТО на схід,
бажання вступити до НАТО ряду пострадянських
республік розглядається як реальна загроза націо-
нальній безпеці РФ. Росія створює військово-по-
літичні союзи (ОДКБ, ШОС), у яких бажає займати
домінуючу позицію. Західні та південно-західні кор-
дони Росії залишаються незахищеними, що спону-
кає до активізації військово-політичного керівницт-
ва, до пошуку країн-сусідів, які б виконували роль
територіального буфера. Україні відводиться роль
буфера між Сходом і Заходом. Росія готова вести
військові дії проти свої "менших" сусідів під гаслом
"принуждение к миру", захисту своїх національних
інтересів на чужій території. Нова Військова доктри-
на РФ 2010 р. дозволяє завдати превентивний ядер-
ний удар по можливому агресорові. Росія бореться
за військову присутність у всіх можливих регіонах.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (118) липень-серпень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 103
Зовнішня політика РФ по відношенню до країн-
сусідів, зокрема України, Білорусії та Молдови, но-
сить дискредитаційний характер із використанням
економічних важелів впливу без поваги до їх суве-
ренітету. Існує критичний рівень неспівпадіння інте-
ресів Росії та України при критично високому впливі
Росії на Україну.
2. Україна намагається реформуватися та модер-
нізуватися, але її демократизація протікає складно.
Відмова з власної ініціативи від Північноатлантич-
ної інтеграції і від перспектив вступу до Євросоюзу
перетворить нашу країну на справжню сіру, буфер-
ну, транзитну державу. У країні немає конкретного
поетапного плану зовнішньополітичної діяльності,
звучать політичні декларації, які суперечать одна
одній. Україна протягом 1991-2012 рр. намагалася
знайти баланс між своїми національними інтереса-
ми й відносинами із США, Європою та Росією.
3. Провідні країни світу не можуть бачити в Ук-
раїні надійного та передбачуваного партнера через
часту зміну стратегії зовнішньополітичного курсу.
Відносини з Росією для України нерівноправні, без
дотримання балансу національних інтересів і взає-
мної поваги. Емоційне висловлювання В. Путіна на
Бухарестському саміті НАТО, що в разі вступу Ук-
раїни до НАТО "ця держава перестане існувати" крас-
номовно свідчать про ставлення до нас сучасної по-
літичної верхівки Росії. Тим паче, ідеться про вис-
ловлювання керівника однієї з п'яти держав-гарантів
безпеки України. Україна не може будувати свою
військову безпеку, не враховуючи позиції Росії до
цього геополітичного кроку. Росія прагне стратегіч-
ної залежності України, але стратегічне рівноправне
партнерство Україна-Росія не конкретизоване. Тиск
із боку Росії йде з використанням економічних (енер-
гетичних) важелів, дипломатичних, інформаційних.
РФ проникла в стратегічні галузі України: банківсь-
ку систему, енергетику, авіацію, космічні розробки,
агропромисловий комплекс, оборонно-промислові
об'єкти. Україна потребує політичної волі своїх ке-
рівників. Інтеграція України в НАТО - це суто укра-
їнська ініціатива, її геополітична перспектива. Великі
країни втратили інтерес до України, зокрема США
(адміністрація Обами). Питання вступу України до
НАТО було серйозним подразником в українсько-
російських відносинах.
4. Україна чітко (конкретно) не визначила своїх
військових ризиків, загроз та небезпеки (Придніст-
ровський конфлікт, наявність російського військово-
морського флоту на своїй території, невизначеність
кордонів, енергетична залежність). Україна не є грав-
цем у ТВД (театр військових дій) Європи, хоча ре-
формує збройні сили в контексті більшої оператив-
ної сумісності з НАТО. Підписавши 5 грудня 1994 р.
"Будапештський меморандум", Україна втратила
свій військовий ядерний стратегічний потенціал, не
отримавши реальної гарантії безпеки від інших підпи-
сантів: Великої Британії, США, Франції, Росії. Росія
відмовилась від надання додаткових гарантій, по-
силаючись на Договір про дружбу, співробітництво і
партнерство між Україною та Російською Федера-
цією (ст. 3: "Високі Договірні Сторони будують відно-
сини одна з одною на основі принципів взаємопо-
ваги суверенної рівності, територіальної цілісності,
непорушності кордонів, мирного врегулювання су-
перечок, незастосування сили або погрози силою,
включно з економічними та іншими способами тис-
ку…"). Характерний національний прагматизм ук-
раїнців не перенесений у сферу військової безпеки.
Відмовившись від силового фактора, Україна спро-
бує забезпечити національну безпеку, виходячи з
міжнародних домовленостей. В умовах позаблоко-
вості та задекларованого нейтралітету Україна може
розраховувати тільки на власні Збройні сили і на-
явні міжнародні механізми стримування агресора.
Стан військової безпеки України військовими фахів-
цями визначається як кризовий. 68 % українських
громадян уважають, що ЗСУ не здатні захистити
країну в разі виникнення реальної загрози. 73 %
впевнені, що збільшення фінансування не поліпшить
безпекових гарантій.
5. В оборонній сфері відбувається розрив між по-
літичною метою та фактичним фінансуванням Зброй-
них сил України. Оборонний бюджет країни вже кілька
років поспіль менший від мінімальних потреб армії і
становить 1,1 % ВВП. Країни-учасники НАТО дотри-
муються норми 2 % ВВП на оборону, це в умовах
колективного захисту. Держава не може профінан-
сувати задекларовані військові реформи. Оборонна
сфера не перебуває серед державних пріоритетів.
Армію змушують заробляти гроші на приватизації,
продажу власного майна та техніки, що не входить
до її функцій.
Вітчизняний військово-промисловий комплекс
низькорентабельний. Фінансування науково-дос-
лідної й конструкторської діяльності за межею ло-
гічного виживання (падіння фінансування 1992 р. з
72 % становить 0,01 % 1999 р.). Зношеність основ-
них фондів ВПК становить 60-70 %. Росія відходить
від кооперації з українськими підприємствами, роз-
глядаючи Україну як територію власних інтересів.
6. Прогноз геополітичної ситуації вказує на мож-
ливий варіант розвитку подій, коли свою неза-
лежність необхідно буде захищати й у сфері військо-
вого протистояння.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Кондратюк К. Сучасна національна історіографія новіт-
ньої історії України (1914-2009 рр.) / К. Кондратюк, О. Сухий. -
Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. -
С. 200.
2. Аліксієвець М. Українська історіографія ХІХ - на почат-
ку ХХ століть: Основні напрямки і концепції / М. Аліксієвець,
І. Куций, К. Кондратюк. - Львів, 2002. - 242 с.
3. Петровський В. В. Українсько-російські взаємини
в сучасній західній науковій літературі (1991-2001 рр.) /
В. В. Петровський. - Харків, 2003.
4. Потульський В. А. Українська та світова історична на-
ука: рефлексії на межі століть / В. А. Потульський // Укр. іст.
журн. - 2000. - № 1. - С. 16.
5. Бжезинський З. Великая шахматная доска / З. Бже-
зинський. - М. : Международные отношения, 1999. - С. 147.
6. Голубко В. Армія Української Народної Республіки (1917-
1918). Утворення та боротьба за державу / В. Голубко. - Львів,
1997.
7. Буравченко А. Час відновлення історичної пам'яті, або
дещо про гетьманат з погляду сьогодення / А. Буравченко //
Останній гетьман. - К., 1993.
8. Голод 1921-1923 років в Україні: Зб. докум. і матеріалів.
- К., 1993.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (118) липень-серпень 2012 р.
104 ЕКОНОМІКА
9. Голод 1932-1933 років в Україні: причини та наслідки /
[відп. ред. В. Литвин]. - К., 2003.
10. Голод в Україні 1946-1947: Документи і матеріали. - К.,
Нью-Йорк, 1996.
11. Даниленко В. Станілізм на Україні (20-30-ті роки) /
В. Даниленко, Г. Касьянов, С. Кульчицький - К., 1991.
12. 1939 рік в історичній долі України і українців: Матеріа-
ли між народ. наук. конф. 23-24 вересня 1998 р. - Львів, 2001.
13. Ніколаєць Ю. Моральний стан Червоної армії в Україні
в перший період війни проти німецько-фашистських загарб-
ників. Дезертирство та боротьба з ним / Ю. Ніколаєць. - К.,
1998.
14. Андрухів І. Галицька голгофа: ліквідація УГКЦ на Ста-
ніславщині в 1945- 1961 рр. / І. Андрухів. - Івано-Франківськ,
1997.
15. Боцюрків Б. Українська греко-католицька церква в
катакомбах (1946-1989) / Б. Боцюрків // Ковчег. Збірник ста-
тей з церковної історії. - Ч. І. - Львів, 1993. - С. 123-164.
16. Кенталій А. Українська військова організація (УВО) в
1920-1928 рр. Короткий нарис / А. Кенталій. - К., 1998.
17. Кагуй П. Матеріали до історії УПА, ОУН у фондах Цен-
трального архіву вищих органів влади і управління України /
П. Кагуй // Україна в минулому / [ред. кол. Я. Дашкевич,
М. Капраль, І. Скочиляс]. - Київ ; Львів, 1993. - Вип. ІІІ.
18. Літопис нескореної України. Документи, матеріали,
спогади / [Лялька Я., Максимчук П., Патер І., Сливка Ю., Даш-
кевич Я та ін.] ; за ред. Я. Лялька. - Книга 1. Інститут Україноз-
навства АН України. "Просвіта". - Львів, 1993 - 797 с.
19. Стасюк О. Ідейно-політична стратегія ОУН (б) по-
воєнного періоду / О. Стасюк // Український визвольний
рух / Центр досліджень визвольного руху, інститут украї-
нознавства ім. І. Крипякевича НАН України. - Львів, 2006. -
Збірник 8.
20. Боляновський А. Українські військові формування в
збройних силах Німеччини (1939-1945). - Львів, 2003.
21. Бажан О. Г. Український національний рух: основні ета-
пи і тенденції розвитку (кінець 50-х - 1980-ті рр.) / О. Г. Бажан,
О. З. Данилюк. - К., 2000.
22. Україна: утвердження незалежної держави (1991-
2001). - К., 2001.
23. Удод О. А. [Рец. на]: С. В. Кульчицький. Помаранчева
революція. - К.: Генеза, 2005. - 368 с. // Укр. іст. журн.- 2005. -
№ 6. - С. 218-220.
24. Ісаєвич Я. Д. ХІХ Міжнародний конгрес істориків в
Осло / Я. Д. Ісаєвич // Укр. іст. журн. - 2001. - № 1. - С. 159.
25. Денник начальника команди Української Галицької
армії. - Українська видавнича кооператива, Інк. "Червона ка-
лина". Нью-Йорк, 1974 - 325 с.
26. Коваль Р. М. Рейд у вічність / Р. М. Коваль, В. О. Рог,
П. А. Стегній. - К. : Видавництво "Діокор", 2001. - 128 с.
27. Стегній П. А. Козача Рада як центральний орган ке-
рівництва повстанських сил Правобережжя УСРР у 1921-
1922 роках / Павло Стегній // Аналітично-інформаційний жур-
нал "Схід". - 2012. - № 3.- С.120-123.
28. Федорів Ю. Історія церкви в Україні / Юрій Федорів. -
Львів: Свічадо, 2007. - 361 с. (Репринтне видання).
29. Міечук П. Українська повстанська армія 1942-1952 рр.
/ Петер Міечук. - Львів, 1991 - 319 с. (Репринтне відтворене
видання 1953 р. Мюнхен).
30. Лисенко О. Початок наступальних операцій 1-го Ук-
раїнського фронту на Правобережній Україні / О. Лисенко,
В. Грицюк // Матеріали Всеукраїнської наукової військово-істо-
ричної конференції. (Київ, 15 березня 2012 р.). Науковий
збірник. 2012. - К. : Національний військово-історичний музей
України. - С.581-583.
31. Там само. Ховрич С. Переправа радянських військ в
районі Букринського плацдарму 1943 р., її труднощі: очима
очевидців / С. Ховрич, І. Більченко. - С. 584-588.
32. Там само. Король В. Битва за Дніпро і Київ: героїзм і
трагедія / В. Король. - С. 589-596.
33. Топальський В. Дальня авіація України: історія ство-
рення і зникнення / В. Топальський // Матеріали Всеукраїнсь-
кої наукової військово-історичної конференції. (Київ, 15 бе-
резня 2012 р.). Науковий збірник. 2012. - К. : Національний
військово-історичний музей України. - С.753-757.
34. Деречина В. З історії діяльності вищих органів дер-
жавної влади України щодо створення Військово-Морських
Сил України (1992-1992 рр.) / В. Деречина // Матеріали Все-
української наукової військово-історичної конференції. (Київ,
15 березня 2012 р.). Науковий збірник. 2012. - К. : Національ-
ний військово-історичний музей України. - С. 743-747.
35. Матеріали міжнародного інтерактивного семінару на
тему "Україна-НАТО-Росія: позитивні вектори євроатлантич-
ної безпеки". - Харків, 20 жовтня 2005 р. [Електронний ре-
сурс]. - Режим доступу : http://ist.osp-ua.info/index.php?m
=ukr_nato.
36. Там само.
37. Указ Президента Российской Федерации "О Страте-
гии национальной безопасности Российской Федерации до
2020 года". 12 мая 2009 года № 537 [Електронний ресурс]. -
Режим доступу : http://www.scrf.gov.ru/documents/99.html.
B. Levyk
UKRAINE AND RUSSIA - A MODERN MILITARY AND HISTORICAL DIMENSION
Bilateral Russian-Ukrainian military and political relationships in modern history have been reviewed. Foreign
policies of Russian Federation policymakers towards independent Ukraine in geopolitical sphere have been analyzed.
Key words: independent Ukraine, Russian Federation, military and political relationships, Russian-Ukrainian military relationship.
© Б. Левик
Надійшла до редакції 05.06.2012
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://ist.osp-ua.info/index.php?m
http://www.scrf.gov.ru/documents/99.html
http://www.pdffactory.com
|