Природа людини і її природне право у філософії Спінози

У статті розглядаються питання природного права у філософії Спінози, особлива увага приділяється його співвідношенню з природою людини в контексті суспільних відносин і відносин реалізації права. Показане реалістичне ставлення Спінози до людських афектів і їх впливу на суспільні відносини. Дослід...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Павлова, Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2012
Назва видання:	Схід
Теми:	Філософія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62577
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Природа людини і її природне право у філософії Спінози / Т. Павлова // Схід. — 2012. — № 5 (119). — С. 127-129. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-62577
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-625772014-05-24T03:01:50Z Природа людини і її природне право у філософії Спінози Павлова, Т. Філософія У статті розглядаються питання природного права у філософії Спінози, особлива увага приділяється його співвідношенню з природою людини в контексті суспільних відносин і відносин реалізації права. Показане реалістичне ставлення Спінози до людських афектів і їх впливу на суспільні відносини. Досліджуються різні аспекти ототожнення правових законів і законів природи, зокрема, розглядається закон, що залежить від природної необхідності, та закон, що залежить від людського волевиявлення. Аналізуються особливості договірної теорії виникнення держави та додержавного стану. The issue of natural law in the philosophy of Spinoza, focuses its relation to human nature in the context of social relations and relations of law. Shown realistic attitude Spinoza to human emotions and their impact on social relations. The different aspects of legal identification laws and the laws of nature, especially considered the law, which depends on natural necessity and the law, which depends on human will. The features of the contract theory of the state and pre-state condition. 2012 Article Природа людини і її природне право у філософії Спінози / Т. Павлова // Схід. — 2012. — № 5 (119). — С. 127-129. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62577 130. 40 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософія Філософія
spellingShingle	Філософія Філософія Павлова, Т. Природа людини і її природне право у філософії Спінози Схід
description	У статті розглядаються питання природного права у філософії Спінози, особлива увага приділяється його співвідношенню з природою людини в контексті суспільних відносин і відносин реалізації права. Показане реалістичне ставлення Спінози до людських афектів і їх впливу на суспільні відносини. Досліджуються різні аспекти ототожнення правових законів і законів природи, зокрема, розглядається закон, що залежить від природної необхідності, та закон, що залежить від людського волевиявлення. Аналізуються особливості договірної теорії виникнення держави та додержавного стану.
format	Article
author	Павлова, Т.
author_facet	Павлова, Т.
author_sort	Павлова, Т.
title	Природа людини і її природне право у філософії Спінози
title_short	Природа людини і її природне право у філософії Спінози
title_full	Природа людини і її природне право у філософії Спінози
title_fullStr	Природа людини і її природне право у філософії Спінози
title_full_unstemmed	Природа людини і її природне право у філософії Спінози
title_sort	природа людини і її природне право у філософії спінози
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Філософія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62577
citation_txt	Природа людини і її природне право у філософії Спінози / Т. Павлова // Схід. — 2012. — № 5 (119). — С. 127-129. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT pavlovat prirodalûdiniíííprirodnepravoufílosofííspínozi
first_indexed	2025-07-05T13:25:24Z
last_indexed	2025-07-05T13:25:24Z
_version_	1836813569531838464
fulltext	№ 5 (119) вересень-жовтень 2012 р. ЕКОНОМІКА 127 УДК 130. 40 ПРИРОДА ЛЮДИНИ І ЇЇ ПРИРОДНЕ ПРАВО У ФІЛОСОФІЇ СПІНОЗИ ТЕТЯНА ПАВЛОВА, доктор філософських наук, доцент кафедри філософії Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара У статті розглядаються питання природного права у філософії Спінози, особлива увага приділяється його співвідношенню з природою людини в контексті суспільних відносин і відносин реалізації права. Показане реалістичне ставлення Спінози до людських афектів і їх впливу на суспільні відносини. Досліджуються різні аспекти ототожнення правових за- конів і законів природи, зокрема, розглядається закон, що залежить від природної необхід- ності, та закон, що залежить від людського волевиявлення. Аналізуються особливості дого- вірної теорії виникнення держави та додержавного стану. Ключові слова: природа, людина, право, суспільство, суспільний договір, держава, влада, свобода. Постановка проблеми. Питання людської при- роди і властивого їй права залишаються сьогодні актуальними. Причин тому декілька, по-перше, лю- дина завжди намагається пізнати себе, свою сут- ність, по-друге, набувають розвитку концепції при- родного права, які розглядають основні правові принципи та ідеї як такі, що випливають із самої природи людини. До проблемних питань, що сто- ять перед теорією й практикою сьогодні, належить питання, що саме слід розуміти під природним пра- вом, у чому його значення й роль, а також яким чином воно може бути реалізоване в чинному за- конодавстві. Розгляд цих питань вимагає чітких ме- тодологічних визначень, аналізу різноманітних філо- софсько-правових підходів, урахування сьогодні- шнього рівня розвитку суспільства. Філософія Спі- нози в цьому сенсі є цікавою тим, що природа є основним об'єктом його досліджень. Він намага- ється визначитися, що є природа, як вона співвідно- ситься з Богом, людиною, яким чином право може бути реалізоване. Огляд й аналіз досліджень і публікацій з проблеми. Питаннями філософії Спінози, зокрема, його філософсько-правовою проблематикою займа- лися В. Соколов, М. Бєленький, у роботах яких роз- криваються не лише багатоаспектність філософії Спінози, а й деякі риси особистості мислителя в контексті існуючого на той час культурного, полі- тичного та економічного розвитку, особливості істо- ричного часу, у якому він жив. А. Майданський [5], Ф. Діттес [3; 4] проаналізували логічний метод Спінози, викладений зокрема в його "Етиці", зай- малися проблемними питаннями його моральної філософії. Об'єктом дослідження є філософсько-правові погляди Спінози. Предметом дослідження виступає природне пра- во, яке відноситься до природи людини у філософії Спінози. Мета дослідження - встановити характер зв'язку між природними основами права й можливістю його реалізації відповідно до природи людини в сус- пільстві. До завдань слід віднести аналіз природи людини у філософії Спінози; розгляд його концепції права; дослідження причин і природних основ дер- жави й громадянського стану. Виклад основного матеріалу. Спінозу цікавить природа людини, і він намагається визначити її че- рез природу людських афектів. Філософ зазначає, що до тих, кому погано, люди відчувають жалість, кому добре - заздрість, вони більш схильні до по- мсти, ніж до співчуття, крім того, кожен намагаєть- ся, щоб інші жили за його правом, схвалювали те, що він схвалює, і відкидали те, що відкидає він [8, с. 306]. Таким чином, на думку Спінози, сама при- рода людей зумовлює їх схильність до афектів, на- магання нав'язати свою волю іншим. Унаслідок цьо- го відбувається конфлікт інтересів та виникає праг- нення перемоги. Спіноза виступає у філософсько-правовій думці як відомий пантеїст: він ототожнює Бога й природу, уважає їх єдиною субстанцією. Держава й право виступають у нього як органічні частини природи, субстанції. Закони права мислитель ототожнює із законами природи. Під правом природи Спіноза ро- зуміє закони або правила, згідно з якими живе Всесвіт, усе відбувається у світі і які являють міць природи. Природне право людини містить у собі те, чого вона бажає і на підставі чого вона діє. За- кон є універсальною настановою, згідно з якою кожен індивід або всі індивіди мають діяти певним установленим чином. Закони можуть залежати або від природної необхідності, або від людського во- левиявлення. ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 5 (119) вересень-жовтень 2012 р. 128 ЕКОНОМІКА Закон, що залежить від природної необхідності, випливає із самої природи або визначення речі, є іманентним їй. Закон, що залежить від людського волевиявлення й зветься правом, люди приписують собі та іншим, частіше за все з метою безпеки та регулювання певних соціальних відносин. Влада й сила є необхідними умовами існування суспільства, закони ж у суспільстві приборкують пристрасті лю- дей, захищають їх одне від одного, допомагають сформувати соціально-культурний простір, придат- ний для нормального життя й розвитку особистості. Спіноза високо оцінює роль розуму у вирішенні правових питань. На його думку, якби приписи ро- зуму відігравали для особи визначальну роль, вона б визнавала природне право, але оскільки це є тільки бажаним, а не наявним, то людина схильна керува- тися у своїй діяльності бажаннями, за якими часто криються егоїзм і користолюбство. Оскільки від такої природи нікуди не подітися, то умовою загального блага може визнаватися право приватної власності. Людина, на думку Спінози, захищає інтереси інших лише тому, що хоче зміцнити свій добробут. Чим більше вона керується розумом, тим більшу свободу вона має, тим більш невідхильно вона буде дотримуватися права держави. У той же час і дер- жава буде більш міцною, якщо вона ґрунтується на розумі. Розумність є властивою природі, а відпо- відно вона є властивою й законодавству в державі, звісно, якщо йдеться про правовий закон. Спіноза реально й критично оцінює людську природу й ро- зуміє, що відносини ідеальної розумності можливі лише теоретично, практично ж інтереси різних осіб часто суперечать один одному й призводять до конфліктів, тому єдино розумним рішенням на рівні суспільства, держави є реалізація закону, по суті правового закону, який би вирішував можливі пра- вові конфлікти. За законами розуму людина проявляє себе як суспільна істота. Вона створена таким чином, що не може жити за межами загального права. На дум- ку Спінози, до виникнення держави люди жили, підпорядковуючись лише закону самозбереження, у стані "війни всіх проти всіх". У додержавному, природному стані кожен індивід мав природне пра- во на діяльність відповідно до своєї природи, воно визначалося бажаннями індивіда та його могутністю. Це стан свавілля, де кожен керується своїми ба- жаннями, де немає закону й релігії. Але розуміння того, що людина не може сама повністю задоволь- нити свої потреби, привело до створення держави, у якій могла б відбуватися така взаємодопомога. Держава виникає внаслідок суспільного дого- вору, у якому всі домовляються про збереження свого природного права й делегують частину своїх прав владі. У природному стані окремий індивід не може захистити себе від утиску з боку інших, тому доти, доки природне право належить кожному ок- ремо, воно є нікчемним, існує швидше в уяві, ніж у дійсності, його реалізація не є забезпеченою, ос- кільки таке право не об'єктивоване, не має загаль- ного характеру, а носить лише суб'єктивістський ха- рактер. У додержавному стані права людей не мо- жуть бути забезпеченими, лише в державі може гарантуватися природне право людей, лише дер- жава може давати законні приписи, узагалі ство- рювати позитивне право. Причини й природні основи держави слід шука- ти, на думку філософа, не у вказівках розуму, а виводити із загальної природи або стану людей. Держава виступає як спільність індивідів, діяль- ність яких спрямована на укріплення єдиного ціло- го - суспільства. Громадянський стан забезпечує наявність верховної влади; справи державної вла- ди звуться справами правління; люди, які користу- ються всіма вигодами держави, звуться громадя- нами, а оскільки вони підпорядковані законам дер- жави - підданими. І справа не в тому, що розум людини не здатний до самоконтролю й саморегу- лювання людини в суспільстві, а в тому, що ніхто не може гарантувати, що людина буде ним керу- ватися, а не створювати собі якісь вигадані права чи взагалі керуватися емоціями й бажаннями. Більш повно, на думку Спінози, свобода реалі- зується при такій формі державного утворення, як республіка, а суспільні інтереси співпадають з інте- ресами індивідуальними. До того ж зосередження влади в одних руках робить громадянина безправ- ним, оскільки воля однієї особи породжує суб'- єктивність при вирішенні питань. Мислитель не був прихильником абсолютної монархії, навпаки, він заз- начав, що вона не відповідає меті загального бла- га. На думку Спінози, метою монархічного правлін- ня є обман. Республіканські форми правління він по- діляє на аристократію й демократію. Демократична форма верховної влади - це коли обов'язок про вста- новлення, тлумачення, скасування права, укріплен- ня міст, вирішення питання про війну й мир та інші питання, що відносяться до справ правління, вирі- шуються зборами усього народу. Якщо до членів зборів входять лише обрані, - це аристократія, якщо ж верховна влада покладена на одну особу, то це є монархія. Кожна форма правління опирається на певні відносини власності: монархії властива дер- жавна власність на землю і нерухомість, аристок- ратії - землі не здаються громадянам в оренду, а продаються. Демократія ж, на відміну від монархії, спирається на розумні закони, які не суперечать інте- ресам народу й загальному благу. Свобода особи в демократії проявляється в тому, що вона діє не за авторитетом якоїсь особи, наприклад, монарха в монархії, а згідно із загальновстановленою волею, яка є узгодженою з волею індивідуальною. Таким чином, Спіноза розглядає демократію як крок до об- 'єктивації права, коли воно постає вже не як прояв волі однієї особи, якою б значущістю та впливом вона не володіла, а як загальна універсалізована воля, зведена у закон. Право верховної влади є природним правом, яке визначається не могутністю кожного окремо, а мо- гутністю народу, що керується єдиним духом, тоб- то виступає як окрема особа в природному стані. Кожен окремий громадянин має тим менше прав, чим більш потужною є держава. Тільки верховна влада має право вирішувати, що добре, що пога- но, що справедливо, що несправедливо, що роби- ти кожній окремій особі і всім разом. Узагалі, хід державних справ залежить від тих, хто знаходить- ся при владі, при цьому важливо, щоб кожен міг думати те, що він хоче, і говорити те, що він думає. Волю держави слід вважати волею всіх, рішення держави про справедливе й доцільне мають визна- ватися кожною окремою особою. Громадянин пови- ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 5 (119) вересень-жовтень 2012 р. ЕКОНОМІКА 129 нен виконувати накази держави, навіть якщо він вважає їх несправедливими. Історичний час, у яко- му жив Спіноза, та певні політичні обставини, що вплинули на його погляди, визначають таке вели- чезне значення верховної державної влади, але при цьому мислитель зазначає, що якою б потужною не була влада, їй не можуть належати всі природні пра- ва особи. Особа не може відмовитися від своїх природних прав, зокрема права на життя й безпеку, свободу совісті й думки остільки, оскільки вона не може відмовитися й від своєї природи. Спіноза зазначає, що ніхто не в змозі відмовитися від свого права на самозахист настільки, щоб перестати бути людиною, значить ніхто не може бути позбавлений свого при- родного права; піддані нібито за правом природи утримують дещо, що в них не можна забрати без великої небезпеки для держави, і вона тому або мовчки їм піддається, або домовляється про це з тими, у чиїх руках знаходиться влада [8, с. 15]. При- родне право кожного - захищати свою свободу, і поступитися цим правом можна, тільки якщо покла- сти на іншого обов'язок захищати себе. Головною метою громадянського стану, на дум- ку Спінози, є безпека. Війни, порушення законів слід приписувати не стільки злобній сутності підда- них, скільки поганому стану верховної влади. Вер- ховна влада в роздумах мислителя, з одного боку, є абсолютною, оскільки не обтяжена тими закона- ми, які вона створює, а з іншого боку, виступає як така, що сама підпорядковується законам приро- ди, які поширюють свою дію на сферу держави. У громадянському стані всі особи бояться одного й того ж, для всіх одна й та сама причина безпеки й загальний уклад життя, що передбачає одночасно здатність судження кожного. Той, хто вирішив підкорятися всім приписам держави, тому що боїть- ся її сили або тому що цінує свій спокій, - той, звісно, діє у відповідності зі своєю безпекою й користю [8, с. 300]. Такі поняття як злочин, покора, справедливість і несправедливість можливі лише в державі, оскіль- ки в природі немає нічого такого, про що можна було б сказати, що воно належить одному, а не іншому, у державі ж за загальним правилом визначається, що належить одному, а що іншому, і справедливим є той, хто вільний віддавати кожному те, що йому належить, а несправедливим є той, хто намагаєть- ся привласнити собі те, що належить іншому. Висновок Учення Спінози залишається видатним внеском у філософію права Нового часу. Його ідеї про закон і право, демократію й свободу, державу до сьогодні привертають увагу дослідників, зокрема, його пан- теїстичне розуміння природи взагалі й природного права зокрема. Звісно, суспільство не стоїть на місці, а його сучасний розвиток потребує все нових підходів до вирішення нових завдань, але питання взаємодії людини й суспільства не можуть бути дос- ліджені без з'ясування природи людини, природи права - вічних філософських питань. ЛІТЕРАТУРА: 1. Erhardt F. Die Philosophie des Spinoza im Lichte der Kritik / F. Erhardt. - Leipzig, 1908. - S. 184-185. 2. Беленький М. С. Спиноза / М. С. Беленький. - М., 1964. 3. Диттес Ф. Критические этюды о нравственной фило- софии Спинозы / Ф. Диттерс. - СПб., 1900. 4. Диттес Ф. Этика Спинозы, Лейбница и Канта / Ф. Дит- терс. - СПб., 1902. 5. Майданский А. Д. Геометрический порядок доказатель- ства и логический метод в "Этике" Спинозы / А. Д. Майданс- кий // Вопросы философии. - 1999. - № 11. - С. 172-180. 6. Нечипуренко В. Н. Спиноза в зеркале еврейской фило- софской и мистической традиции / В. Н. Нечипуренко // Изве- стия высших учебных заведений. Северо-Кавказский реги- он. Общественные науки. - 2005. - № 1. - С. 13-21. 7. Соколов В. В. Спиноза / В. В. Соколов. - М., Мысль, 1973. 8. Спиноза Б. Богословско-политический трактат / Б. Спи- ноза // Избранные произведения : в 2-х тт. / Б. Спиноза. - М. : Мысль, 1957. - Т. 2. - 228 с. 9. Спиноза Б. Сочинения : в 2-х тт. / Б. Спиноза. - СПб. : Наука, 1999. - Т. 1. - 489 с. 10. Спиноза Б. Сочинения : в 2-х тт. / Б. Спиноза. - СПб. : Наука, 1999. - Т. 2. - 629 с. 11. Спиноза Б. Трактат об очищении интеллекта / Б. Спи- ноза. - М. : Кушнерев и К°, 1914. - 188 с. 12. Спиноза Б. Этика / Б. Спиноза. - СПб. : Аста-пресс ltd, 1993. - 248 с. Т. Pavlova THE NATURE OF MAN AND HIS NATURAL RIGHT IN THE PHILOSOPHY OF SPINOZA The issue of natural law in the philosophy of Spinoza, focuses its relation to human nature in the context of social relations and relations of law. Shown realistic attitude Spinoza to human emotions and their impact on social relations. The different aspects of legal identification laws and the laws of nature, especially considered the law, which depends on natural necessity and the law, which depends on human will. The features of the contract theory of the state and pre-state condition. Key words: nature, man, law, society, the social contract, the state, power, freedom. © Т. Павлова Надійшла до редакції 02.10.2012 ФІЛОСОФІЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Природа людини і її природне право у філософії Спінози

Репозитарії

Схожі ресурси