Взаємозв'язок світоглядних парадигм в історії української культури
У статті теоретично осмислюється взаємозв'язок міфологічної, релігійної та наукової парадигми у витоках української духовності. Робиться висновок про те, що парадигми взаємодіяли на основі взаємодоповнення світоглядних основ, умови якого диктував історичний час....
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62580 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Взаємозв'язок світоглядних парадигм в історії української культури / В. Федь // Схід. — 2012. — № 5 (119). — С. 137-141. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-62580 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-625802014-05-24T03:01:52Z Взаємозв'язок світоглядних парадигм в історії української культури Федь, В. Філософія У статті теоретично осмислюється взаємозв'язок міфологічної, релігійної та наукової парадигми у витоках української духовності. Робиться висновок про те, що парадигми взаємодіяли на основі взаємодоповнення світоглядних основ, умови якого диктував історичний час. The article is devoted to theoretical consideration of interconnections of the mythological, religious and scientific paradigms in the origins of Ukrainian spirituality. Author came to conclusion that the paradigms interacted on the basis of complementarity of the philosophical foundation, conditions of which were dictated by historical time. 2012 Article Взаємозв'язок світоглядних парадигм в історії української культури / В. Федь // Схід. — 2012. — № 5 (119). — С. 137-141. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62580 168.522.001.8 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Федь, В. Взаємозв'язок світоглядних парадигм в історії української культури Схід |
| description |
У статті теоретично осмислюється взаємозв'язок міфологічної, релігійної та наукової
парадигми у витоках української духовності. Робиться висновок про те, що парадигми взаємодіяли на основі взаємодоповнення світоглядних основ, умови якого диктував історичний час. |
| format |
Article |
| author |
Федь, В. |
| author_facet |
Федь, В. |
| author_sort |
Федь, В. |
| title |
Взаємозв'язок світоглядних парадигм в історії української культури |
| title_short |
Взаємозв'язок світоглядних парадигм в історії української культури |
| title_full |
Взаємозв'язок світоглядних парадигм в історії української культури |
| title_fullStr |
Взаємозв'язок світоглядних парадигм в історії української культури |
| title_full_unstemmed |
Взаємозв'язок світоглядних парадигм в історії української культури |
| title_sort |
взаємозв'язок світоглядних парадигм в історії української культури |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62580 |
| citation_txt |
Взаємозв'язок світоглядних парадигм в історії української культури / В. Федь // Схід. — 2012. — № 5 (119). — С. 137-141. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT fedʹv vzaêmozvâzoksvítoglâdnihparadigmvístorííukraínsʹkoíkulʹturi |
| first_indexed |
2025-07-05T13:25:32Z |
| last_indexed |
2025-07-05T13:25:32Z |
| _version_ |
1836813578109190144 |
| fulltext |
№ 5 (119) вересень-жовтень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 137
ЛІТЕРАТУРА:
1. Бёме Я. Аврора, или Утренняя зоря в восхождении /
Я. Бёме. - СПб. : Азбука, 2000. - С. 245.
2. Указ. праця. - С. 246.
3. Указ. праця. - С. 11-12.
4. Бердяев Н. А. Царство Духа и царство Кесаря // Дух и
реальность / Н. А. Бердяев. - М. : АСТ, Харьков : Фолио, 2006.
- С. 585.
5. Бердяев Н. А. Опыт эсхатологической метафизики :
Творчество и объективация // Дух и реальность / Н. А. Бер-
дяев. - М. : АСТ, Харьков : Фолио, 2006. - С. 461.
6. Там само.
7. Бердяев Н. А. Смысл творчества : Опыт оправдания
человека / Н. А. Бердяев. - М. : ООО "Издательство АСТ" ;
Харьков: "Фолио", 2004. - С. 279.
8. Бердяев Н. А. Самопознание / Н. А. Бердяев. - М. :
Книга, 1991. - С. 101.
9. Там само.
10. Бердяев Н. А. Философия свободного духа /
Н. А. Бердяев. - М. : Республика, 1994. - С. 113.
11. Бердяев Н. А. Истина и откровение / Н. А. Бердяев. -
СПб. : Изд-во Русского Христианского гуманитарного инсти-
тута, 1996. - С. 68.
12. Бердяев Н. А. Опыт эсхатологической метафизики :
Творчество и объективация // Дух и реальность / Н. А. Бер-
дяев. - М. : АСТ, Харьков : Фолио, 2006. - С. 461.
H. Savonova
ASPECTS OF PERCEPTION CONCEPT "UNGRUND" IN PHILOSOPHICAL STUDIES
M. BERDIAEV
In this article is speaking about the specific of perception the concept "Ungrund" in philosophical studies of
М.О.Berdiaev. There is also a comparison of J.Beme's teo-of-centre concept doing on about concept of God's and
Freedom's unfoundation. In this article it is analyzed new understanding of concepts of Evil and Good that had composed
in N.Berdiaev's philosophy of Freedom. It is ascertained that differentiation of unfoundation Freedom that is main
impulse for understanding the whole positiveness of Freedom.
Key words: Ungrund, the Freedom of Good, the Freedom of Evil, the Freedom of Mega-Absolute, the God-chaos, the God-abuss.
© Г. Савонова
Надійшла до редакції 23.08.2012
УДК 168.522.001.8
ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК СВІТОГЛЯДНИХ ПАРАДИГМ
В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
ВОЛОДИМИР ФЕДЬ,
доктор філософських наук, професор кафедри естетики, історії та культури
Донбаського державного педагогічного університету
У статті теоретично осмислюється взаємозв'язок міфологічної, релігійної та наукової
парадигми у витоках української духовності. Робиться висновок про те, що парадигми взає-
модіяли на основі взаємодоповнення світоглядних основ, умови якого диктував історич-
ний час.
Ключові слова: світоглядна парадигма, світоглядна традиція, культуротворчість, буття,
язичництво, православ'я.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Становлення сучасної української культурної пара-
дигми неможливе без усвідомлення логіки розвит-
ку та взаємодії універсальних світоглядних пара-
дигм, у контексті яких розвивається українська
культура. Проблема парадигми в науці вперше була
поставлена Г. Бергманом і набула розвитку у твор-
чості Т. Куна. Питання парадигмалістики культурних
форм досліджено сучасними російськими (Н. Бакач,
А. Кармін та ін.) і вітчизняними вченими в станов-
ленні: мистецьких парадигм та їх змін (Д. Кучерюк,
В. Личковах), сучасної світоглядної парадигми (В. Па-
зенок), медіально-мережевої парадигми (О. Со-
боль), ціннісних парадигм (С. Уланова).
Проте виокремлені параметри парадигмальної
проблематики не досліджувались у взаємообумов-
леності своїх складових в українському контексті.
Авторський підхід полягає в систематизації різно-
маніття парадигмальної динаміки культури, виходя-
чи з основних типів світогляду, зокрема виділяєть-
ся міфологічна, релігійна й наукова світоглядна па-
радигма.
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (119) вересень-жовтень 2012 р.
138 ЕКОНОМІКА
У науковій літературі зв'язок названих парадигм
досліджений недостатньо, хоча саме розгляд взає-
мозв'язку і взаємодії парадигм дозволяє подивитись
на культуротворчий процес системно й допомагає
краще зрозуміти динаміку культури в історичному
часі та на сучасному етапі.
Мета статті полягає в дослідженні цього взає-
мозв'язку в контексті витоків української культури.
Виклад основного матеріалу. Міфологічна па-
радигма в українській та світовій історії духовності
була власне "колискою" світогляду, віддзеркалю-
валась у релігійних та наукових парадигмах та, при
уважному вивченні, утворювала різноманітні
імплікації з ними. Спільність міфологічного та релі-
гійного, зокрема християнського, світовідчуття по-
лягає в тому, що, на думку С. С. Аверинцева,
"власне християнське віровчення відкриває особ-
ливі можливості вторинної міфологізації матеріалу"
[1, с. 195]. Міфологічна парадигма також внутріш-
ньо пов'язана з науковою, що може віддзеркали-
тися, наприклад, в абсолютизації певних наукових
положень до рівня їх міфологізації (безмежній та
самовідданій вірі в їх цінність), а наукова - із релі-
гійною, зокрема в реалізації принципів та підходів
релігійної філософії та ін. Без занурення в подро-
биці імплікаційної динаміки парадигм залишається
очевидним їх внутрішній зв'язок.
З іншого боку, міфологічні, релігійні та наукові
світоглядні конструкти мають власне "обличчя" саме
через те, що вони виражають відмінні між собою
форми ставлення людини до навколишньої дійсності
(пізнавальне, гедонічне, практично-утилітарне та ін.)
та є своєрідними способами смислового синтезу-
вання та впорядкування розрізнених у світогляді
етносу подій у єдиний образ, або картину світу. Усе
це призводить до різного пояснення ними просторо-
во-часового континууму, зокрема уявлення про цик-
лічний, або історичний час.
Важливу роль у цьому процесі відіграла тради-
ція. Саме традиція несла функцію акумулювання
(збереження й передавання) творчої енергії назва-
ного смислового синтезу та виражалась як на рівні
світоглядних основ обряду, ритуалу, побуту, так й у
вимірі їх практичних форм діяльності, зокрема ви-
робленні предметного світу культури. Адже культу-
ра, на думку М. О. Булатова і В. Т. Табачковського,
розкриваючи свій зв'язок із людською діяльністю,
виступає необхідною опосередкованою ланкою в
трансформації законів природи та реально перетво-
рюючої практики в принципи свідомості та пізнання,
є предметною передумовою пізнавального ставлен-
ня. Натомість закономірності практики, предметно-
перетворюючого освоєння світу природи відобра-
жаються в культурі у вигляді стабільних, традицій-
них схем колективної діяльності [2, с. 96].
Традиційні схеми колективної діяльності мають
світоглядний вимір, який виявляє різні спектри (від
епігонства до інновації) динаміки культурних прак-
тик історичної традиції. Міфологічні, релігійні та нау-
кові світоглядні й практичні форми буття етносу мож-
на розглядати з позиції експлікації ними принципо-
вого способу зв'язку людини і світу. У цьому плані
названі форми буття становили собою діалогічну
парадигму й через розглянуті вище моделі (людина
- світ, людина - людина, людина - культура та ін.)
розкривали суттєвий зміст культуротворчого буття.
Міфологічна парадигма рідко постає у вигляді
міфу як такого. Ця парадигма може розвиватися у
формі язичницької, християнської парадигми, а та-
кож у політиці, ідеології як вимірів міфотворчості.
Міф може нести конструктивні та деструктивні еле-
менти культуротворчості. Він виконує свою куль-
турну місію лише тоді, коли сприяє розвиткові лю-
дини, як це було в його витоках, та виступає дес-
труктивним, коли утверджує парадигму жорстокості
та насилля. У ХХ ст. у "радянський" період украї-
нський етнос часто потрапляв у полон догматичної
парадигми мислення, яка по суті була міфологіч-
ною: вона міфологізувала окремі світоглядні ідеї.
Хоча не можна заперечувати й очевидних здобутків
радянської культури. Те саме відбувається й сьо-
годні, коли відбувається міфологізація окремих сто-
рінок української історії, а здобутки в практичних
кроках щодо проголошеної незалежності залиша-
ються скромними.
Окрім міфологічної та релігійної парадигми, в ук-
раїнській історії можна виділити наукову парадиг-
му, яка (якщо її розуміти як розвиток природничих
наук) не існувала в "чистому" вигляді до ХІХ ст. і
мала більш стабільний розвиток у ХХ ст. Її історичні
початки пов'язані насамперед із релігійною пара-
дигмою.
До зародження наукової парадигми мають бес-
посереднє відношення єретики, які критикували схо-
ластів та окремі церковні догмати. Схоластично-дог-
матичному світогляду протидіяв також гуманістич-
ний світогляд, виникнення якого в Україні пов'язу-
ють з іменами згадуваних вище Павла Русина, Луки
із Русі, Станіслава Оріховського, до яких можна
додати Юрія Дрогобича (1450 - 1494). І тим не менш
гуманізму як широкого культурного явища на Ук-
раїні в цей час не було. Названі гуманісти були
відділені від загальнонародного рівня дверима
університетів та братських шкіл, із яких їх учення
майже не виходило.
Згодом, через століття, зявляється Києво-Моги-
лянська колегія (1632 - 1659), а пізніше, на її основі
- Києво-Могилянська академія (1659 - 1817). Але це
суттєво не вплинуло на становлення української
наукової парадигми, яка в Західній Європі розвива-
лась швидкими темпами. І хоча в Академії в цілому
формувалася філософська думка слов'янського
світу, зокрема через діяльність Й. Кононовича-Гор-
бацького, І. Гізеля, Ф. Прокоповича, Г. Сковороди,
М. Ломоносова та ін., усе-таки в цей час наукові
знання (відповідно до традицій Київської Русі) по-
єднувались із релігійними та в практичному вимірі
мали виразний етичний зміст. З іншого боку, Акаде-
мія існувала при польському та російському прав-
ліннях, і це наклало свій відбиток на полікультурність
та на вивчення різних мов, зокрема на "слов'янсь-
ку", українську літературну, грецьку, латину, поль-
ську, російську французьку, німецьку та староєв-
рейську. У цьому плані можна наголосити не тільки
на духовних впливах на Київ, а й на культурних впли-
вах Києва, унаслідок чого в другій половині ХVІІ -
на початку ХVІІІ ст. Москва стала його "літератур-
ною філією".
Саме в середині ХVІІ ст. відбулося політичне та
економічне об'єднання України та Росії, яке призве-
ло до неоднозначності об'єднання культурно-духов-
них основ та чисельних конфліктів культур, закріп-
лених в історичній пам'яті представників цих на-
родів. Збільшується полікультурна динаміка, яка
накладала відбиток на формування історичної, ес-
тетичної та моральної свідомості нашого народу,
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (119) вересень-жовтень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 139
відображалась у культурних практиках. Багатона-
ціональний склад населення України та відсутність
у ньому чіткого розподілу на міське та сільське,
багатоукладність економічних відносин та широкі
торговельні й культурні зв'язки зі східними й захід-
ними країнами виступають визначальними факто-
рами історичного становлення та розвитку українсь-
кої культури. Світоглядні форми українського етно-
су неодноразово перетиналися зі світоглядом
близьких (російського, білоруського, польського,
литовського, румунського, болгарського й ін.) та
далеких (грецького, німецького, італійського та ін.)
народів, стояли на перехресті західноєвропейсь-
кої та арабо-мусульманської традиції.
Проте наукові знання цього часу ще не утворили
парадигмального рівня проектування культуротвор-
чого буття, вони органічно були поєднані з релігією
і міфом. Показовим прикладом виступає творчість
Г. Сковороди, який мандрував не тільки землями
Вітчизни, а бував і в Західній Європі, тому якоюсь
мірою зазнав її впливів (наприклад Б. Паскаля).
Звернемось до ідей, які мали світоглядне значення
для становлення українського етносу. У монографії
Л. А. Софронової "Три світи Григорія Сковороди"
виділяється міфологічний аспект сковородинських
творів, розроблений у термінах смислових опозицій,
культурних кодів, концептів та художніх дефініцій.
Автор виділяє опозиції: сакральне/світське, істин-
не/хибне, нове/старе, світло/темрява, видиме/не-
видиме, внутрішнє/зовнішнє, таємне/явне, плоть/
дух, життя/смерть, час/вічність, високе/низьке,
ліве/праве, солодке/гірке, чисте/брудне, важке/лег-
ке, потрібне/не потрібне, язичництво/християнство
[3, с. 447]. Можна зазначити, що ці смислові опо-
зиції мають дуалістичний зміст і засвідчують син-
тез парадигм, насамперед міфологічної та релігій-
ної. Важливо й те, що смислові опозиції середньо-
вічного "верх - низ" (високе/низьке, сакральне/
світське, світло/темрява, видиме/невидиме, плоть/
дух та ін.) мають тенденцію до втрати своєї "катего-
ричності" та парадоксальним чином можуть тлума-
читися в соціальному вимірі відродженського "ліве
- праве": істинне/хибне, нове/старе, таємне/явне,
життя/смерть, час/вічність, солодке/гірке, чисте/
брудне, важке/легке, потрібне/непотрібне та ін. З
огляду на вчення про дві натури, видиму та невиди-
му, можна виділити ключовий принцип об'єднання
виділених нами двох типів смислових опозицій. Ви-
дима натура належить до зовнішнього, а невидима
(Бог) - до внутрішнього, отже, це опозиційний прин-
цип "зовнішнє - внутрішнє".
Звернемось до іншого вчення Г. Сковороди. Учен-
ня про нерівну рівність також ґрунтується на взає-
мозв'язку внутрішнього та зовнішнього, воно розк-
риває суттєві елементи барокової світоглядної спе-
цифіки через моделювання таких образів і символів,
які відносяться і до міфологічної, і до релігійної па-
радигми. Уже зазначалося, що вода (як і вогонь) у
язичництві та християнстві має очищувальну силу,
напевно, тому Г. Сковорода звертається до води
як символа Бога, джерела божественної чистоти та
благодаті.
Якщо символ води є типовим символом язич-
ництва, який використало християнство, то виноград
є типовим символом християнства. Виноградна лоза,
як і вода, в'ється та чимось нагадує струмок, вони
виступають важливими засобами зв'язку Бога й
людини через таїнство причастя. Важливо й те, що
засоби ці божественного походження, тобто Бог Сам
є засобом зв'язку, Він перебуває в людині. При цьо-
му за напрямком цей зв'язок - комунікативний (од-
носпрямований), а не діалогічний. Людина (чаша та
чаші) тут повністю залежить від Бога (фонтан-дже-
рело та вода). Можна відмітити й те, що третій світ
Г. Сковороди тут є і світом символів, і світом Бога, і
людини.
Окрім того, з огляду на вищеозначене можна
виділити такі світоглядні ідеї: просторово-часовий
модус Бога й людини збігаються; відбувається зв'я-
зок людини з Богом та постійний вплив Бога на лю-
дину; Бог-фонтан змінює погляд людини на уста-
лені речі; поєднання різних символів (язичницьких
та християнських) призводить до появи синтетично-
го елемента - емблематичного образу як відобра-
ження змістовних зв'язків цих символів, що мають
дефініційну наукову форму; накладання принципу
внутрішнього на зовнішнє. Виходячи з інших творів
Г. Сковороди, до цих положень можемо додати такі
ідеї-конструкти, які відіграють світоглядну роль у бутті
людини, визначаючи його, це - любов, віра, щастя.
Антеїстична світоглядна традиція випливає з прак-
тичної діяльності українського етносу - господарю-
вання на землі наших пращурів, починаючи ще з
трипільців. У той час міфологічна парадигма у своїх
витоках була домінуючим принципом проектування
культуротворчого буття. Парадигма розкривала та
сакралізувала духовний зв'язок людини та землі (лю-
дини й світу), на якій вона мешкає і яка її годує.
Антеїстична світоглядна традиція праукраїнства ґрун-
тується на органічному зв'язку людини із землею як
образом "нижнього" світу, у якому відбувається та
здійснюється "верхній" світ солярних божеств. У
русичів Сонце було творінням Лади і Сварога, опі-
кунами Сонця називали Ярила, Семиярила, Коля-
ду, згодом Хорса та Дажбога. Світоглядний зв'язок
"Земля - Сонце" опосередкувався в результатах
людської праці, а поєднання та перевернення "низу"
і "верху" характерне для язичницької парадигми.
У межах кордоцентричної світоглядної традиції
(як і в антеїстичній) відбувається осмислення зв'яз-
ку людини зі світом на засадах більш почуттєвого,
емоційного, ніж розумового переживання подій цього
світу. Проте образом центру переживання була вже
не Земля, а Серце як духовно-творча, пізнавально-
генеруюча сила в естетичній та релігійно-етичній
свідомості людини. Кордоцентрична традиція світо-
сприйняття виникає на основі етнотеїстичного (єди-
ного) трансцендентального божественного джерела,
що обумовлює поділ світу на "низ" і "верх", які були
в православній традиції, на відміну від католицької,
взаємопов'язаними, а в українській Бог перебував
у серці людини (Г. Сковорода, П. Юркевич та ін.).
Софійна світоглядна традиція зародилась у ме-
жах релігійної парадигми насамперед як Божеська
мудрість, передана в Слові (Святому Письмі), як
спроба осмислення зв'язку людини й світу на заса-
дах усвідомлення Божественної першопричини ви-
никнення та існування як людини, так і світу. Проте
становлення наукової парадигми в ХІХ ст. передба-
чало новий зміст поняття "мудрість", який пов'язу-
вався вже не стільки з Божественними, скільки з
природничо-науковими, еволюційними закономірно-
стями взаємодії людини й світу, яка відбувається
на раціоналістичних засадах.
Західноєвропейська наука в українському кон-
тексті набувала нових культуротворчих імпульсів
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (119) вересень-жовтень 2012 р.
140 ЕКОНОМІКА
розвитку. Специфіка світоглядних впливів полягала
в тому, що західноєвропейські віяння та впливи
сприймались не однозначно на західноукраїнських
та східноукраїнських землях. Якщо на західних зем-
лях України він (розвиток) сприймався та виробля-
лись способи його адаптації для національної твор-
чості, то на сході цей вплив сприймався критично
через історичний вплив Росії.
З іншого боку, український етнос у цілому не
схилявся до раціональних основ, саме тому по суті
ірраціональна західноєвропейська модерна тради-
ція була сприйнята та розвинута в національних ви-
мірах. Український етнос унаслідок іраціональних
конструктів культуротворчого буття відображав ало-
гічний зміст української історії та української люди-
ни, показував антеїстичну та кордоцентричну спе-
цифіку буття. Саме тому інтенції українського духу
осмислювалися у формі такого ірраціонального на-
прямку, як екзистенціалізм. Екзистенціальне світо-
відчуття української людини, як і попередні світо-
глядні конструкти (антеїзм, кордоцентризм), вира-
жали її почуттєво-ірраціональне ставлення до на-
вколишнього світу. При цьому екзистенціальний
світогляд розуміється нами значно ширше одной-
менного філософського напрямку, він виступає
своєрідною моделлю синтезу провідних тенденцій
світогляду української культури як ХХ ст., так і історії
її розвитку.
Важливим для розуміння світоглядних форм бут-
тя українського етносу, які розвивались у межах
наукової парадигми, є загальнотеоретичне положен-
ня українських дослідників, згідно з яким світоглядні
орієнтири етносу характеризуються "амбіпотенцій-
ністю", яка визначається "…не тільки тим, що орі-
єнтує, спрямовує, володарює, а й тим, що є рани-
мим, гостро чутливим, підвладним" [4, с. 3]. Отже,
після події "зустрічі" та "розуміння" іншої етнокуль-
турної традиції представники українського етносу
могли переживати не тільки настрої оптимізму та доб-
розичливості, але й нерідко відчуття ворожості, при-
гніченості, непримиримості, тотальності, відчаю. Й
останнє мало таке саме відображення у світогляді,
як і перше.
У контексті названих положень можна виділити
взаємопов'язані форми буття, які, з огляду на
трагічні історичні події (війни, відсутність держав-
ності та розкол на дві частини, згодом голодомори,
тоталітаризм та ін.), відіграли провідну роль у фор-
муванні світогляду українського етносу, зокрема
"філософію серця" - як кордоцентризм, "любов до
природи" - як антеїзм, софійність, цінування слова
- як моделі світу. Ці форми буття спираються як на
раціональні, так і на ірраціональні принципи, проте
останні переважають та виступають конструктами
моделювання українського буття. Вони є своєрід-
ною ірраціональною відповіддю на усвідомлення
ірраціональних основ буття.
У принципі це не означає, що не існувало раціо-
нальної традиції, яка також була основною у форму-
ванні та розвитку наукової парадигми, просто вона,
на нашу думку, усе-таки поступалася історичним і
сучасним світоглядним традиціям ірраціоналізму.
Якщо християнська парадигма не може остаточно
"порвати" з міфологічною, то наукова парадигма,
"відштовхуючись" від міфологічної та релігійної, зав-
жди зберігає з ними духовний зв'язок.
Якщо міфологія в просторово-часовому модусі
розвивалася як часова зміна матерії (або певного
простору) у ритмі циклічності, із поверненням у
минуле, природні ритми опосередковувалися в ка-
лендарно-обрядових святах, а релігія, наслідую-
чи цю ідею, додавала до неї фактор історичності й
конечності цього простору, то наука намагається
віднайти об'єктивні чинники нескінченності або, на-
впаки, конечності матерії і простору. При цьому час
може змінюватися, і цей процес залежить не тільки
від суб'єктивної свідомості людини, а й від об'єктив-
ної, що було доведено за допомогою точних наук,
насамперед, ейнштейнової фізики.
Напевно, кожний культурний тип має своєрідну
швидкість та ритміку часового плину, опосередко-
вану у світогляді та практиці. У західній культурі та
її цивілізаційних формах плин часу протікає більш
динамічно, ніж на Сході, часова ритміка простору
відрізняється. Можливо, такі світоглядні традиції
української наукової парадигми як кордоцентризм,
антеїзм, софійність з'явились унаслідок поєднан-
ня "східного" та "західного" часу. При цьому ан-
теїзм як духовний зв'язок людини з природою (зем-
лею), з огляду на циклічність природних процесів,
більше тяжіє до міфологічної парадигми, кордоцен-
тризм - до релігійної ("Бог перебуває в серці" Г. Ско-
вороди), а софійна форма буття українського етно-
су стояла біля витоків релігійної парадигми та слу-
гувала за основу наукової парадигми. Якщо перші
дві форми грунтуються на ірраціональних принци-
пах моделювання, то наукова схиляється до раці-
ональних основ.
Проте вже на початку ХХ ст. відбувається пере-
осмислення цих основ, зокрема, критикується раці-
оналізм та усвідомлюється науковий світогляд як
одна з багатьох світоглядних парадигм. Своєрідним
наслідком названих тенденцій став проект глобалі-
зації як найефективнішої форми буття етносів у по-
лікультурному світі. Але він має багато не розв'яза-
них на сьогодні проблем, а тому ще не може вважа-
тися ефективною моделлю буття етносу у світі.
Висновки
Таким чином, світоглядні парадигми виступають
основоположними принципами побудови просторо-
во-часової моделі буття, які пройшли інваріантом усю
історію, а тому набули універсального характеру.
Вони можуть накладатися на національну специфі-
ку буття етносів та набувати при цьому нових своє-
рідних рис. Зокрема, можна зробити висновок про
те, що міфологічна парадигма в українському типі
культури була провідним принципом моделювання
буття та мала відображення в релігійній (зокрема
двовір'я) та науковій парадигмах.
Міфологічна (язичницька), релігійна (християнсь-
ка) та наукова парадигми взаємодіяли на основі
взаємодоповнення світоглядних основ, умови яко-
го диктував історичний час. Якщо простір є зовніш-
ньою формою вияву культуротворчого буття, то час
є внутрішньою зміною цієї форми в контексті різних
світоглядних парадигм, у яких можна виділити дом-
інуючі принципи зміни цього простору. У контексті
міфологічної парадигми можна виділити циклічний
принцип, релігійної - поєднання принципів циклічності
та лінійності, а в контексті наукової парадигми до-
мінуючим був принцип лінійності.
Якщо буття європейського культурно-історично-
го типу ґрунтується на виробленні світоглядних тра-
дицій раціоналізму та емпіризму, то українського типу
культури - більше на виробленні ірраціоналістичних
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (119) вересень-жовтень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 141
традицій, зокрема антеїстичних, кордоцентричних та
екзистенціальних.
Язичницька й християнсько-православна пара-
дигми схиляються до традиції як найбільш конст-
руктивного елемента моделювання, а наука нама-
гається, з одного боку, виявити інноваційний, креа-
тивний потенціал традиції, а з іншого, прагне відійти
від усталених світоглядних форм традиції.
Якщо язичницька парадигма може розглядатись
як світоглядно-практичний спосіб адаптації людсь-
кого начала до умов конкретного просторово-часо-
вого природного середовища, що відбувалось на
засадах гармонії, а християнська парадигма розви-
ває цю думку, адже Бог створив світ прекрасним і
"розумним", то наукова парадигма виникає з необх-
ідності видозміни природного світу залежно від зро-
стаючих потреб людства й адаптації людини не до
природи як такої (оскільки людина вже стала віднос-
но незалежною від природних стихій), а до її опосе-
редкованої ланки зв'язку - соціокультурного сере-
довища.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Аверинцев С. С. София-Логос : словарь / С. С. Аверин-
цев. - К. : Дух і Літера, 2001. - 450 с.
2. Булатов М. А. Категории философии и категории куль-
туры / М. А. Булатов, В. Т. Табачковский. - К. : Наук. думка,
1983. - 343 с.
3. Софронова Л. А. Три мира Григория Сковороды /
Л. А. Софронова. - М. : Индрик, 2002. - 464 с.
4. Лук'янець В. С. Світоглядні імплікації науки / В. С. Лук'я-
нець, О. М. Кравченко, Л. В. Озадовська. - К. : ПАРАПАН,
2004. - 408 с.
V. Fed'
THE INTERCONNECTION OF IDEOLOGICAL PARADIGMS IN THE HISTORY OF
UKRAINIAN CULTURE
The article is devoted to theoretical consideration of interconnections of the mythological, religious and scientific
paradigms in the origins of Ukrainian spirituality. Author came to conclusion that the paradigms interacted on the basis
of complementarity of the philosophical foundation, conditions of which were dictated by historical time.
Key words: ideological paradigm, philosophical tradition, culture creation, existence, paganism, Orthodoxy.
© В. Федь
Надійшла до редакції 15.08.2012
УДК 296.67
ПРОБЛЕМА ТЕОДИЦЕЇ В ХАСИДИЗМІ XVIII СТОЛІТТЯ
ВІКТОРІЯ ФУРКАЛО,
кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та суспільствознавства
Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
Статтю присвячено особливостям теодицеї в хасидизмі XVIII століття. Проаналізовано
еволюцію проблеми від староєврейських міфів до ортодоксального іудаїзму. Установлені
особливості хасидської теодицеї: антропоцентризм, есхатологізм, діалектичність, містицизм
й одночасно із цим: відсутність діалогу з Божественним (монологізм).
Ключові слова: іудаїзм, теодицея, антропоцентризм, есхатологія, справедливість, космо-
центризм, хасидизм.
Постановка проблеми. В умовах «скасування
метафізики» виникає аксіологічний вакуум, який при-
зводить світ до антропологічної й культурної кризи,
тому звернення до проблеми теодицеї є допоміж-
ним фактором у духовному відродженні. За слова-
ми відомого поета-символіста А. Бєлого: «Культура
- це Теодицея, яка поєднує в собі Антроподицею з
Космодицеєю [4, с. 3]». Таким чином, культура шукає
свого виправдання, свого втраченого смислу, своєї
правди в людині.
Що ж до сфери застосування теодицеї - філософії
хасидизму, ми можемо стверджувати, що тема є
малодослідженою (про що свідчить практично по-
вна відсутність спеціальних досліджень) і перспек-
тивною для наукових розробок. Певна закритість
окресленої тематики для української філософії ще
раз підкреслює всю важливість звернення до про-
блеми. Отриманий результат свідчить про констата-
цію тих духовних чинників, які важливі не тільки
безпосередньо для хасидизму, але й примушують
замислитись сучасну людину, яка обирає прагма-
тичний шлях свого існування.
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|