Господарська політика королеви Бони у Великому князівстві Литовському (за матеріалами 32 книги записів Литовської метрики)
У статті досліджено окремі аспекти господарської політики королеви Бони на підвладних їй землях у Великому князівстві Литовському на основі аналізу документів книги записів № 32 Литовської Метрики....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Назва видання: | Україна в Центрально-Східній Європі |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62888 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Господарська політика королеви Бони у Великому князівстві Литовському (за матеріалами 32 книги записів Литовської метрики) / А. Блануца // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — Вип. 11. — С. 191-206. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-62888 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-628882014-09-03T12:00:49Z Господарська політика королеви Бони у Великому князівстві Литовському (за матеріалами 32 книги записів Литовської метрики) Блануца, А. Історія. Литовська доба У статті досліджено окремі аспекти господарської політики королеви Бони на підвладних їй землях у Великому князівстві Литовському на основі аналізу документів книги записів № 32 Литовської Метрики. В статье исследовано отдельные аспекты хозяйственной политики королевы Боны на подвластных ей землях в Великом княжестве Литовском на основе анализа книги записей № 32 Литовской Метрики. In article have been investigated separate aspects of economic policy of queen Bona in her lands in Grand duchy of Lithuania. In paper the author studied Queen’s economy on base analysis of book of writing № 32 of Lithuanian Metric. 2011 Article Господарська політика королеви Бони у Великому князівстві Литовському (за матеріалами 32 книги записів Литовської метрики) / А. Блануца // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — Вип. 11. — С. 191-206. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. XXXX-0035 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62888 94(477) «15» uk Україна в Центрально-Східній Європі Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія. Литовська доба Історія. Литовська доба |
| spellingShingle |
Історія. Литовська доба Історія. Литовська доба Блануца, А. Господарська політика королеви Бони у Великому князівстві Литовському (за матеріалами 32 книги записів Литовської метрики) Україна в Центрально-Східній Європі |
| description |
У статті досліджено окремі аспекти господарської політики королеви Бони на підвладних їй землях у Великому князівстві Литовському на
основі аналізу документів книги записів № 32 Литовської Метрики. |
| format |
Article |
| author |
Блануца, А. |
| author_facet |
Блануца, А. |
| author_sort |
Блануца, А. |
| title |
Господарська політика королеви Бони у Великому князівстві Литовському (за матеріалами 32 книги записів Литовської метрики) |
| title_short |
Господарська політика королеви Бони у Великому князівстві Литовському (за матеріалами 32 книги записів Литовської метрики) |
| title_full |
Господарська політика королеви Бони у Великому князівстві Литовському (за матеріалами 32 книги записів Литовської метрики) |
| title_fullStr |
Господарська політика королеви Бони у Великому князівстві Литовському (за матеріалами 32 книги записів Литовської метрики) |
| title_full_unstemmed |
Господарська політика королеви Бони у Великому князівстві Литовському (за матеріалами 32 книги записів Литовської метрики) |
| title_sort |
господарська політика королеви бони у великому князівстві литовському (за матеріалами 32 книги записів литовської метрики) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історія. Литовська доба |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62888 |
| citation_txt |
Господарська політика королеви Бони у Великому князівстві Литовському (за матеріалами 32 книги записів Литовської метрики) / А. Блануца // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — Вип. 11. — С. 191-206. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
| series |
Україна в Центрально-Східній Європі |
| work_keys_str_mv |
AT blanucaa gospodarsʹkapolítikakoroleviboniuvelikomuknâzívstvílitovsʹkomuzamateríalami32knigizapisívlitovsʹkoímetriki |
| first_indexed |
2025-07-05T13:42:34Z |
| last_indexed |
2025-07-05T13:42:34Z |
| _version_ |
1836814649223282688 |
| fulltext |
Литовська доба
УДК 94(477) «15»
Андрій Блануца
Господарська політика королеви Бони
у Великому князівстві Литовському
(за матеріалами книги записів № 32
Литовської Метрики)
У статті досліджено окремі аспекти господарської політики коро -
леви Бони на підвладних їй землях у Великому князівстві Литовському на
основі аналізу документів книги записів № 32 Литовської Метрики.
Ключові слова: королева Бона, Велике князівство Литовське, книга
записів № 32 Литовської Метрики, господарська політика.
В статье исследовано отдельные аспекты хозяйственной политики
королевы Боны на подвластных ей землях в Великом княжестве Литовском
на основе анализа книги записей № 32 Литовской Метрики.
Ключевые слова: королева Бона, Великое княжество Литовское, книга
записей № 32 Литовской Метрики, хозяйственная деятельность.
In article have been investigated separate aspects of economic policy of
queen Bona in her lands in Grand duchy of Lithuania. In paper the author
studied Queen’s economy on base analysis of book of writing № 32 of Lithuanian
Metric.
Key words: queen Bona, Grand duchy of Lithuania, book of writing № 32
of Lithuanian Metric, economy activity.
Ранній новий час в історії Великого князівства Литовського (далі —
ВКЛ) позначився кардинальними зрушеннями в розвиткові продук -
тивних сил та економіці загалом. Найбільш виразно ці зміни торк -
нулися сфери землеволодіння та взаємовідносин влади та привілейованої верстви
ВКЛ — шляхти — у процесі перерозподілу земельних ресурсів на користь
останньої. Ключовим моментом у розвитку земельних відносин стало введення
у дію норм Першого Литовського Статуту (далі — І ЛС), якими регу лювалися
практично всі сторони життєдіяльності держави, у тому числі й земельної
складової, що є предметом дослідження даної публікації. Яскравим підтверд -
женням цьому є низка транзакційних угод, внесених до Литовської метрики
(далі — ЛМ) — документації канцелярії ВКЛ. Чи не в кожній з книг ЛМ кінця
XV — першої половини XVI ст. вміщено від кількох до кількадесят договорів
купівлі-продажу землі, господарств, маєтків чи різних сільськогос подарських
угідь, суб’єктами яких виступали представники шляхетської кор порації — князі,
пани, шляхта-зем’яни. Найбільш репрезентативно книги записів ЛМ представ -
лено великокнязівськими привілеями, листами-надан нями, листами-підтверд -
женнями, а також судовими вироками щодо маєткових та земельних спорів.
Нашу увагу привернула 32 книга записів ЛМ, оригінал якої зберігається в
Російському державному архіві давніх актів у Москві1. Це книга записів часів
правління королеви Бони, що хронологічно охоплює документи за 1548–
1549 рр. загальною кількістю 85, без врахування двох, що були внесені до книги
відразу після реєстру документів мовою оригіналу2.
Отримавши від свого чоловіка, великого князя литовського й короля
польського Сигізмунда І Старого, частину повноважень щодо здійснення
незалежної господарської політики, Бона провела реструктуризацію земельного
фонду частини білоруських та українських земель ВКЛ3. Її діяльність у вка -
заній сфері задокументовано в кількох книгах ЛМ, зокрема, у книзі записів
№ 32. Так, до цієї книги ЛМ увійшли привілеї, листи-надання, листи-під -
твердження, а також судові вироки, накази та розпорядження королеви Бони
стосовно її підданих у Городенському, Кобринському, Пінському, Юрборському,
Кременецькому, Володимирському повітах, а також ряду волостей ВКЛ.
Із числа вміщених до книги записів № 32 ЛМ 85 документів левову частку
складають такі, що дають змогу проаналізувати господарську політику коро -
леви Бони й визначити її ставлення до упорядкування земельних відносин на
підвладних їй територіях ВКЛ. Влітку 1548 р. Бона, вступаючи в управління
наданими їй володіннями, спеціальним розпорядним листом наказувала наміс -
никам дворів Городенського староства сприяти призначеним нею реві зорам
(варшавський канонік й великокнязівський писар князь А. Пили ховський,
господарські служебники Т. Каменський та М. Лиса ковський) провести ревізію
Городенського староства. Дане розпорядження відбилося у відповідному листі
королеви, вміщеному до аналізованої книги записів4. Таку ж процедуру Бона
провела і в інших своїх повітах та староствах, розглядаючи її як неминучий
підготовчий захід для проведення волочної поміри.
Відправною точкою у регламентації земельних відносин слід вважати І ЛС,
який унормував усі аспекти господарської політики держави, у тому числі й
статус землеволодіння, користування, тримання, включно на правах власності.
Тобто з часу прийняття І ЛС у ВКЛ зароджується й стрімко розвивається
товаризація земельних відносин.
Відтак, товарних ознак земля набуває тоді, коли її власники, отримавши
дану маєтність з рук литовських володарів на умовах безумовного володіння,
192 БЛАНУЦА АНДРІЙ
можуть на власний розсуд вільно розпоряджатися нею: продавати, дарувати,
заставляти, передавати у спадок й віддавати в оренду. Деякі обмеження, що
стримували масовий характер товаризації землі у ВКЛ, були закладені кількома
артикулами І ЛС: 1) обмеження на продаж більше, ніж третини родових маєтків
(тут ключового значення набуває термін «родових» маєтків); 2) зобов’язання
отримувати дозвіл на транзакцію нерухомістю у великого князя литовського. Як
показала практика земельних відносин, такий дозвіл носив формальний харак -
тер, а його отримання учасники транзакції вбачали лише в легімітизації укла -
деного ними договору перед владою, а з іншого боку — фіксування угоди в
архіві канцелярії ВКЛ, що в подальшому мало прикладне значення — мож -
ливість отримання копії транзакції, засвідченої представниками влади5.
В аналізованій нами книзі записів кілька документів засвідчують купівлю-
продаж нерухомості. Так, це привілей королеви Бони юрборському міщанину
М. Клезсу від 8 грудня 1548 р. на будинок в Юрборку, проданий йому
королевою з її господарського фонду. Як видно з привілею, даний будинок було
збудовано юрборським намісником І. Кунцевичем «на кгрунте нашом (влас -
ність королеви Бони. — А.Б.) з дерева и людми нашими» і за наказом Бони
«тотъ домъ продалъ естъ мещанину нашому юръборскому М. Клезсу за
тридцать копъ грошей личъбы литовъское», й «оный Матыс Кла(з)с(к)и тотъ
домъ, такъ отъ насъ у Юрборъку купъленый, яко властность свою, на вечъные
часы с потомъки своими маеть держати и его вживати, яко хотячи ку пожитъку
своему обернути, только абы платъ нашъ и повинъности иньшие, с того дому
намъ повинные, з него з ыньшими мещаны н(а)шими тамошъними были
сполнываны и даваны»6. На таких же умовах Бона продала володимирському
владиці Івану Яцьковичу Борзобагатому маєтки Красне, Ставрів, Галичани та
половину села Зборошова. Дана транзакція також оформлена привілеєм Бони,
датованим 29 грудня 1548 р., яким вона продала володимирському владиці
указані маєтності за 2000 кіп грошів литовських «на вечность»7.
Договір купівлі-продажу, укладений між Боною та брацлавською старос -
тинею княгинею Беатою з Костельця від 29 грудня 1548 р., відображений
власне транзакційною угодою8 та листом-наказом Бони, адресованим креме -
нецькому старості пану Івану Богушевичу Боговитиновичу9, щоб той забез -
печив ув’язання княгині в набуте село Лепесівку у королеви Бони за 1000 кіп
грошів литовських «на вечные часы».
Дані купчі договори свідчать про поступове поширення товарних ознак у
сфері шляхетського землеволодіння. Такі ж договори купівлі-продажу містяться
в інших книгах записів ЛМ, а також існує низка окремих договорів, які не
ввійшли до жодної з книг ЛМ10.
Важливе місце у господарській політиці Бони займали питання земельних
пожалувань. Королева, як це видно з 32 книги записів ЛМ, жалувала окремі
земельні володіння й часто неосвоєні, так звані «пустовщини», шляхтичам на
підвладній їй території. Такі пожалування відображаються у даній книзі
листами-привілеями. Так, окремим привілеєм за 1549 р. господиня пожалувала
клецького боярина Б. Стецьковича та його дружину Марину п’ятьма пустими
ГОСПОДАРСЬКА ПОЛІТИКА КОРОЛЕВИ БОНИ... 193
землями Урвидевської волості у Клецькому повіті до їхніх животів. Це, власне,
вже був другий привілей на указані землі. У цьому ж привілеї дізнаємося, що
клецький боярин вже володів землями Урвидевської волості пожиттєвим
правом й просив королеву надати ці землі на таких же умовах йому та Марині,
господарській дворовій служебниці, яка щойно стала його дружи ною11. У липні
1549 р. Бона надала пунському зем’янину В. Одахов ському три волоки й
п’ятнадцять моргів землі «пустовської» на р. Мікусі вічним правом. Цей
документ цікавий ще й тим, що дане надання королева пожалувала на прохання
пунського зем’янина. Останній повідомляв, що тримав три «пустовські» землі
Василевщину, Сомиловщину та Войтковщину у Пун ській волості, отримані по
небіжчику Щ. Полячку, колишньому чоловіку його теперішньої дружини.
Внаслідок проведення волочної поміри у Пунській волості указані землі
відійшли до господарського домену, взамін яких королева пожалувала згадані
нами вище три «пустовських» та п’ятнадцять моргів землі у тій же Пунській
волості. Проте Бона у своєму привілеї наголосила на тому, що В. Одаховський
ніяких прав не мав на землі покійного чоловіка його дружини, а отримав заміної
нові земельні наділи у винагороду за вірну службу та із зобов’язанням
продовжувати нести «служъбу земъскую военную»12.
У червні 1548 р. до королеви звернувся з проханням підданий Кременець -
кого замку С. Стародубець, щоб її милість видала привілей на селище Молод -
кове на р. Жерді, яким від до цього часу володіє до господарської волі і ласки
на земській службі, що йому пожалував тодішній кременецький староста
С. Фальчевський. Коли ж С. Фальчевський був переведений Боною на коб -
ринське староство, то це й стало сигналом для С. Стародубця для отримання
нового привілею на право володіння своїм селищем. Розглянувши клопотання
С. Стародубця, королева видала свій привілей, у якому постановила: «Маеть
онъ тое селище на Жерди на имя Молодковъ зо въсимъ по тому, якъ ся в собе
и въ границахъ своихъ маеть и потомъ какъ его до сего часу трималъ, держати
и его с потомъки своими до ласки а воли нашое г(о)с(по)д(а)ръское вживати, а
с того служъбу военъную конемъ посполъ з ыншою шляхътою тамошнею
кремянецкою, коли кольвекъ потреба того будеть вказывати, маеть служити»13.
Практичну сторону дії І ЛС у частині заставного права відображено у
привілеї Бони (13 квітня 1549 р.) ковельському старості пану Б. Семашку на
дозвіл викупити село Сомине, належне до Ковельського замку, у госпо дар -
ського маршалка та луцького старости князя Андрія Сангушковича Кошер -
ського. Із господарського привілею дізнаємося, що луцький староста володів
селом Сомине на умовах застави, взятої у князя Василя Михайловича Сан -
гушковича Ковельського у сумі триста кіп грошів литовських. У знак вдяч ності
за служби Бона дозволила ковельському старості викупити указане село у
луцького старости тою сумою, в якій князь А. Кошерський у князя В. Ковель -
ського тримав, а викупивши «ку пожитъку своему в той же суме пенязей и тымъ
правомъ и властностью, яко княз Коширъский его живалъ, и со всимъ по тому,
яко и князь Коширский уживати и всякие пожитъки, которые бы с того именья
Соминского, яко ся у собе маеть прийти и прибавълены слушне быти могли,
194 БЛАНУЦА АНДРІЙ
держати, а с того имень Сомина через насъ и потомъковъ нашихъ не маеть
рушонъ быти»14.
Як бачимо, окрім дозволу, Бона давала гарантію на непорушність укла -
деного між князями договору. Окремо королева розпорядилася щодо вико -
ристання деревини із Соминського острова, належного до Вижви. Так, селянам
острова дозволялося безкоштовно викориристовувати острівне дерево на
потреби для опалювання власних будівель, а також будівлю та опалювання
Соминського двору15.
Актуальною статею прибутку у ВКЛ була здача в оренду господарських
мит16, які приносили до великокнязівської скарбниці щорічно у середньому по
200–300 або й більше кіп грошів литовських від одного митного округу. Як
правило, мита здавалися в оренду євреям, які справно сплачували орендну
плату. Зокрема, Бона заключила річний договір (від свята Михаїла Архангела
у 1548 р. до такого ж свята у 1549 р.) здачі в оренду пінським євреям Ізраїлю й
Нахиму Песаховичам та Ю. Мошеєвичу мит у Пінську, Клецьку та Городку.
Указані орендатори мали завідувати такими митами, як понизове, торгове,
важне, помірне, воскобійне, перевізне, корчемне, горілчане, медове, воскове,
та іншими «пожитъки, естли которые ку тымъ мытомъ нашимъ здавъна при -
слухалы», й по завершенню річного терміну мали сплатити до велико кня -
зівської скарбниці 875 кіп грошів литовських та 25 каменів топленого воску17.
13 січня 1549 р. королева видала орендний лист кременецькому міщанину
М. Скуйбіді, за яким він оримував у річну оренду всі мита та «доходи»
Кременецького замку. За змістом договору визначалися детальні умови
завідування кременецькими митами, у тому числі передбачалися умови т. зв.
форс-мажорних обставин, наприклад, прорив водою греблі тощо. По закінченні
оренди Скуйбіда мав передати через кременецького старосту до господарського
скарбу триста кіп грошів литовських. Утім, виплата мала здійснюватися у три
етапи, перші сто кіп на громниці, другі — на свято святих апостолів Петра і
Павла, а треті — по завершенню оренди за три тижні перед Різдвом18. 9 вересня
1549 р., за три місяці до того, як мав збігати термін першої оренди, Бона уклала
другий річний орендний договір з М. Скуйбідою на тих же умовах. Таке
рішення королева, очевидно, прийняла через ту обставину, що орендатор
кременецьких мит завчано сплатив частину коштів до великокнязівської скарб -
ниці, що було відзначено у листі: «и тежъ част пенязей на роки певъные ув
оной аренде нашой описаные, до рукъ старостъ нашихъ кремянецъкихъ п(а)на
Ивана Богушевича а п(а)на Петра Семашъка отдалъ и заплатилъ, што квитами
ихъ перед нами оказалъ»19.
Королева Бона контролювала й питання церковного землеволодіння.
Зокрема, після смерті пінського й турівського владики Варломія вона призна чила
нового владику, кобринського архімандрита Васіяна. Згідно «обычая захованого»
господиня наказала своєму служебнику господарському дворянину Дашку
Романовичу Гладкому на місці ув’язати новопризначеного владику у турово-
пінські церковні земельні володіння. Для цього Бона спеціальним листом від
12 лютого 1549 р. зобов’язувала троцьку воєводину княгиню О. Острозьку
ГОСПОДАРСЬКА ПОЛІТИКА КОРОЛЕВИ БОНИ... 195
(дружину князя Костянтина Івановича Острозь кого) подати владиці Васіяну
через господарського дворянина Турово-Пінське владицтво20.
У серпні 1549 р. Бона видала низку привілеїв на право тримання церков у
Ковельскому старостві місцевим попам. Новими призначеннями або підтверд -
женнями старих королева таким чином упорядкувала систему церковних
надань, у тому числі земельних володінь, належних до певних духовних осе -
редків. Це привілей попу Олексею Тришинцю Гайку на тримання ковельської
міської Воскресенської церкви, попу Михайлу — ковельської городової церкви
Благовіщення Пречистої Богородиці, попу Марку Кузьмовичу Жабі — ковель -
ської городової церкви Успіння Святої Пречистої, попу Кузьмі Васильовичу
Жабі — монастиря Святої Трійці під Ковелем (попереднє надання князя Василя
Сангушковича Ковельського) та привілей попу Лаврентію Івановичу на три -
мання міської церкви Святого Спаса з приділом Святого Семена у Вижві21.
Останнє надання цікаве тим, що його зміст яскраво репрезентує монастирське
господарство. Піп Л. Іванович тримав вижівську церкву, пожалувану свого часу
писарем Бони, її ковельським і вижівським старостою паном Б. Семашком у
двох частинах церковного комплексу, а третьою час тиною, розташованою у
Старій Вижві, розпоряджався за другим привілеєм Б. Семашка піп Степан.
Бона своїм привілеєм підтвердила надання ковель ського й вижівського ста -
рости й до того ж користування церковним фільварком у Вижві доручила
виключно попу Л. Івановичу, не розділяючи його на три частини22.
Усі відмічені церковні пожалування датовані одним днем — 17 серпня
1549 р. Це, на наше переконання, вказує на виважене рішення Бони щодо
упорядкування церковного господарства у Ковельскому старостві.
В аналізованій нами книзі записів № 32 ЛМ міститяся кілька підтвердних
або підтверджувальних листів, якими Бона, на прохання її підданих, підтверд -
жувала пожалування попередніх правителів ВКЛ або підпорядкованих їй
намісників чи державців. Наприклад, 10 квітня 1548 р. королева видала під -
твердний лист юрборському боярину П. Якгелковичу на «троху леса» та сіно -
жать поблизу р. Лепуні у Юрборській волості. Із змісту документа дізна ємося,
що згадане володіння П. Курцевич отримав від юрборського намісника коро -
леви І. Кунцевича, який «з воли а росказаня нашого (королеви Бони. — А.Б.)
почалъ люди садити на границы пруской по реце Ширъвинте подле Пуне на
кгрунъте нашомъ волости Юръборъское, далъ теж ему (П. Якгелковичу. — А.Б.),
назначилъ и завелъ на служъбу бояръскую троху леса на пашъню розробити,
который лес лежить под местомъ межи реки Побиржупы и Еклупы ку самой
реце Лепуни, и к тому сеножать, которая уво Купяхъ»23, а також отримав перед
цим й відповідний підтвердний лист Бони на умовах пожит тєвого тримання.
Підданий королеви, освоюючи ліс, розбудував фільварок та розробив
пашню, й при цьому поніс чималі витрати, через що звернувся з проханням до
Бони, щоб та «быхъмо обачили в тые утраты и накълады его, што на тую
пашъню и фольварокъ, съ сырого кореня ее выробляючи, наложилъ и праве,
дей, всю свою маетъность тамъ утратилъ, и тую пашню у волости нашой
Юръборъской в тых границах, веръху описаныхъ, водлугъ листу и заведеня
196 БЛАНУЦА АНДРІЙ
намесъника нашого юръборского И. Кунъцевича и того листу нашого, который
до воли нашое только на то мел, абыхъмо ему и потомъкомъ его з ласки нашое
на вечност (підкреслено нами. — А.Б.) листомъ нашимъ потверъ дили»24.
Звернемо увагу на одну прикметну особливість господарчої політики Бони,
що яскраво відображена у наведеному вище підтвердному листі, — шляхом
політики земельних надань або колонізації підданими на умовах земської
служби вічним правом на пограничних територіях ВКЛ неосвоєних земель
забезпечувалося зміцнення обороноздатності порубіжних кордонів держави, у
даному разі на литовсько-пруському пограниччі. Симптоматично, що подібну
політику активно впроваджували й попередники Бони — великі князі литовські
Казимир та Олександр Ягеллончики на литовсько-московському «українному»
порубіжжі. Незважаючи на те, що під час столітнього наступу Великого
князівства Московського на пограничні землі ВКЛ литовським правителям не
вдалося зберегти за собою значну частину північно-східних територій держави,
проте все ж таки стримування московської експансії тривало досить довго25.
Розглянемо, який механізм видачі підтвердних листів на надання попе -
редніх великих князів литовських або місцевих намісників чи державців
практикувався на підвладних Боні землях ВКЛ. Яскраве уявлення про це дає
підтвердний лист королеви від 18 грудня 1548 р., адресований мойшакголь -
ському боярину на земській (боярській) службі Я. Довцевичу, на пусту Яку -
бишську землю Мойшакгольського двора. Зі змісту листа дізнаємося, що цю
землю Я. Довцевич отримав від мойшакгольського намісника королеви
Я. Кгедройтя на боярській службі заміною за землю, яку тримав до цього:
«которую земълю пустовъскую двора нашого Мойшакгольского, то ест след
двухъ братей, Миколаевъский а Петрашовъский» (її було надано попереднім
мойшакгольським намісником Ф. Волком). Підставою теперішнього надання
стало повернення на службу попередніх тримачів, указаних вище двох братів.
Тому Бона наказала наміснику Я. Кгедройтю відшукати нову пусту землю й
надати її Я. Довцевичу26.
Про те, що королева прагнула підвищити ефективність господарства ВКЛ,
свідчить її ревне ставлення до різних його секторів, зокрема, рибного. Так, з
одного із документів (27 квітня 1549 р.) дізнаємося, як господиня намагається
з’ясувати пропажу риби із перштунських сажовок, яку там за її наказом
розводив перштунський врядник Б. Млинський. З цього приводу Бона створила
комісію у складі квасівського і котренського урядника А. Тар новського та
господарських дворян Щ. Толочка та Ш. Сопотка, які мали вивчити факти
пропажі риби та повідомити про це королеву27.
У книзі записів № 32 ЛМ відображено також економічну політику Бони
щодо великокнязівських міст та міщан. Зокрема, детальну інформацію про
служби, повинності та господарські пільги кринських міщан можемо почерп -
нути із королівського привілею від 16 липня 1549 р. Наприклад, Бона регу -
лювала податки, які накладалися на кринських міщан за право користуватися
міськими землями та угіддями. Так, за користування кожною міською волокою
грунту «лепъшого» кринчани мали сплачувати до скарбниці Бони по п’ятдесят
ГОСПОДАРСЬКА ПОЛІТИКА КОРОЛЕВИ БОНИ... 197
п’ять грошів литовських, а волокою грунту «подлейшого» — по сорок грошів
литовських28. Натомість королева дозволяла міщанам вільно користуватися
деревиною кринського «угола пущи» для будівничих потреб та опалення
власних осель, причому була чітко виміряна площа пущі, де могли брати
деревину кринчани («то естъ наперъвей з места Крынокъ выехавъши, мину -
въши копецъ волокъ местъскихъ дорогою Наревъскою, которая бежить с
Кринокъ до Наръви ажъ до дороги Поперечное, которая идеть через дорогу
Наревъскую от села Лапичъ у Пущу, и тою дорогою направо поверънувъши,
не доежд чаючи села Абъщаного направо у доброву, зася дубровою, оставуючи
Саковую долину, налево через дороги местъские, которые идуть з места у пущу,
а переехавши дороги дубровою направо до поль мещаньскихъ, не доежчаючи
леса острова, тамъ остаточъный копецъ»)29.
За вірну службу Бона пожалувала свого писаря пана Б. Семашка (він
тривалий час служив королеві писарем, ковельським старостою й виконував ряд
важливих доручень) господарським замком Мельницею на умовах вічного
тримання з правом на свій розсуд розширювати й осаджувати людьми надану
маєтність30. У 32-й книзі записів ЛМ один документ відображує діяльність
Б. Семашка на уряді ковельського старости. Зокрема, він дав на боярській службі
ковельскому зем’янину С. Олихверовичу Мартюховське і Совчинське дворища у
селі Дубні, а Бона вже за складеною у ВКЛ правовою практикою закріпила дане
пожалування своїм підтвердним листом, датованим 17 серпня 1549 р.31
Вельми цікавим й інформативно багатим є лист Бони від 16 липня 1548 р.,
адресований кременецькому старості Щ. Герцику, у якому зафіксовано низку
розпоряджень королеви щодо регулювання різних сторін економічного життя
Кременця32. З огляду на важливість цього документа вважаємо за до цільне
опублікувати його як додаток до статті.
Окремими листами-розпорядженнями Бона видавала накази щодо упоряд -
кування та механізму збору серебщизни з підданих господарських Кременець -
кого та Пінського замку, а також збору податків з підданих Лучицького села
Рогачевського замку33.
Важливе значення Бона надавала процесу передачі у володіння одного з
найважливіших в економічному плані міст — Кременця. Так, двома розпо -
рядними та одним листом-привілеєм від 8 грудня 1548 р. королева проконт -
ролювала процедуру введення у кременецьке війтівство нового війта, А. Поня -
товського, призначеного безпосередньо за її рішенням34.
Традиційно у господарській політиці великих князів литовських чільне
місце займали питання щодо надання певних економічних пільг окремим
категоріям населення ВКЛ та підданим, або дозволу на ведення прибуткових на
той час видів економічної діяльності. Не становила винятку і політика королеви
Бони, що проводилася на підвладних їй володіннях. Конкретно такі дії відбито
у привілеї Бони за першу половину 1549 р. (документ без датації), яким вона
звільняла городенського аптекара Станіслава від міських податків на шість
років. Підставою для подібного рішення стало прохання самого аптекаря та
городенського намісника пана В. Кимбаря, у якому йшлося про те, що
198 БЛАНУЦА АНДРІЙ
Станіслав висловив готовність бути господарським підданим й тому за власні
кошти побудував будинок на одному із вільних пляців у Городенському місті
(у чому поніс великий наклад, тобто витрати). Саме такі мотиви й дії горо -
денського аптекара стали підставою для видачі відповідного привілею35.
Піддані Бони намагалися отримати певні пільги за користування наданими
їм землями та маєтками, зокрема, звільненя від різних платежів («плату»). Так,
станом на кінець 1548 р. (точна дата у документі відсутня) господарський дво -
рянин Д. Гладкий володів Мойшакгольським та Піскалов ським дворищем у селі
Поросцях (пожалування Бони), належних до Пінського замку, «на плате нашомъ,
на копе грошей», та половиною Шабановського дворища у цьому ж селі (надання
пінського старости П. Миль ського спільно з господарським писарем В. Нар -
бутом) «на плате нашомъ врочистомъ, на полукопю грошей». Д. Гладкий, отри -
мавши підтримку пінського староти, звернувся до королеви з проханням звіль -
нити його від щорічної сплати господарській скарбниці півтори копи грошів
литов ських. Бона, «бачачи служъ бы его, которые намъ у потребахъ нашихъ и
подданыхъ нашихъ при старосте н(а)шомъ пиньскомъ пану Петру Кирдеевичу
Мыльскимъ мешъкаючи, чинить и упредку таковымъ служъбамъ хотячи его
охотънейшимъ учинити, з ласки нашое то есмо учинили и платъ врочистый,
полъторы копы грошей, што онъ с тыхъ полътретя дворища до скарбу нашого
давати былъ повиненъ, з него есмо зняли и тую полътретя дворища Мошко -
въщину, Пискаловъщину и полъ дворища Шабановъского ему есмо дали» до волі
і ласки господарської36. Таким же способом інший королівський підданий
(городецький зем’янин Ф. Олешич) отримав привілей Бони від 28 листопада
1548 р. на право володіння землею Тишковщиною у селі Бережній Городецької
волості із щорічною виплатою «до скарбу нашого по копе и по чотырох грошей
платити, а на тотъ платъ нашъ врочистый никоторыхъ иньшихъ платов платити
и служобъ, повинности с тои земъли Тишъковъщины служити и сполъняти не
будеть повиненъ»37.
У листі від 28 листопада 1548 р., адресованому господарському маршалку
й кременецькому старості пану І. Богушевичу Бона наказувала, щоб він дав і
поступив у держання лепесовському війту Яну місцевого млина. Зі змісту листа
дізна ємося, що згаданий війт тримав лепесовський млин ще за дозволами
колишніх кременецьких старост, панів Фальчевського та Герцика. До того ж
цей млин, за свідченнями старости Фальчевського, був малоприбутковим. Щоб
покращити роботу млина й у винагороду за службу, Бона наказала І. Богу -
шевичу, аби той «о томъ ведалъ и того млына ему (лепесовському війту Яну. —
А.Б.) поступил, и вымелъковъ всихъ, которые з него приходять, ему до воли а
ласки нашои вживати и на себе ихъ брати допустилъ»38.
У травні 1549 р. королева спеціальним привілеєм дозволила люблінському
міщану Я. Гебелеві протягом року займатися шинкуванням як при дворі, так і
в дорозі, звільняючи його при тому від міського присуду39. У серпні 1549 р.
Бона видала привілей ломженському підкоморію Я. Харинкові на млин на
р. Чорній у селі Визгові та поблизу підвладних їй сіл Седки і Холенки,
належних до Бранська40.
ГОСПОДАРСЬКА ПОЛІТИКА КОРОЛЕВИ БОНИ... 199
Звісно, що такі привілеї королева, як й інші правителі ВКЛ, надавала своїм
підданим за певні послуги й вірну службу.
Низка документів Бони являє собою різного роду розпорядження щодо
регулювання господарських відносин на підвладних їй землях. В одному із таких
розпоряджень від 29 червня 1549 р. Бона повідомляла господарського маршалка
пана І. Горностая, яким чином вона вирішила розв’язати проб лему конфлікту
між його сином І. Промезьким (прізвище отримав від маєтності, якою володів)
та її пунськими підданими про граничну землю. Королева направила на місце
конфлікту свого пунського намісника писаря Я. Івелецького, щоб той разом з
представниками сина господарського маршалка (він сам мав визначити, кого
вислати) «згодивъшися не в обычай якого права, только так згодливымъ спо -
собомъ тамъ выехали и обачивъши, што естъ властъного сына твоей м(и)л(о)сти
именья Промезского и к тому, штобы тежъ именю нашому Пунскому властъне
належати мело, абы то знаки гра ничъными певъными заграничоны и копъцы
закопали, ижъ бы на потом, якъ подданыє наши пунскиє такъ тежъ и люди сына
тоее м(и)л(о)сти ведали, хто з нихъ влосности а кгрунъту нашого уживати
маеть»41. Тобто, Бона прагнула шляхом полюбовної згоди, а не комі сарським
судом розв’язати земельний спір між її підданими.
За іншим листом від 17 серпня 1549 р. Бона наказувала луцькому старості
та урядникам разом з ковельським старостою О. Лащем (намісник Бони її
ковельских володінь) провести уточнене розмежування (поправълене) кордонів
Ковельського староства в межах Луцького повіту42.
Цікаву інформацію містить розпорядження Бони, адресоване кобринському
старості пану С. Фальчевському у 1549 р. (точна дата у документі не указана),
щоб той за судовими листами (у разі їх наявності) залишив за коб ринським
зем’янином Михном Єсковичем Федоровичем волосний ліс та бортну землю,
на який претендували кобринські піддані Бони з села Девятчич. На свою
правоту Михно Єскович пред’явив перед кобринським старостою три судових
листа з вердиктом на його користь. Виявляється, що девятчичі (люди села
Девятчич) неодноразово намагалися відібрати у кобринського зем’янина по
праву належні йому волосний ліс та бортну землю. У першому випадку девят -
чичі намагалися довести, що указані угіддя доводилися їм «отчизною». Проте
вердикт на той час кобринського державці пана Я. Литавора був винесений на
користь М. Єсковича. Друга спроба девятчичів також не увінчалася успіхом.
Тоді за наказом Сигізмунда І Старого справу розглядав кобринський державця
В. Костевич, який також присудив спірні угіддя М. Єсковичу. Відповідно його
рішення у вигляді судового листа й представив кобринський зем’янин
С. Фальчевському. Врешті третій судовий лист «певъныхъ судей под печатьми
ихъ» (імена суддів у листі не указано) також підтверджував право М. Єсковича
на володіння волос ним лісом і бортною землею. У цій справі Бона, по суті,
виступала арбітром й гарантом непорушності права на земельну власність:
«приказуемъ тобе (Станіс лаву Фальчевському. — А.Б.), ижъ был того Михъна
Есковича при той земъли и лесе водлугъ листовъ тыхъ судовыхъ, которые перед
нами покладал и по старымъ границамъ, якъ того до сего часу спокойне
200 БЛАНУЦА АНДРІЙ
уживалъ, заховалъ и ему того вживати не боронилъ. Нехай онъ тое земъли и
лесу водлугъ тыхъ листовъ судовыхъ и тежъ спокойного ажъ до сего часу ег(о)
вживаня и держаня, спо койне вживаеть и держить, конечъно»43.
Бона також виступила арбітром у вирішенні земельного спору між коро -
лівськими пивничим С. Вешеневичем, з однієї сторони, та лазебником
О. Юрійовичем та його батьком, братами і потужниками — з противної
сторони. Конфліктуючі сторони вчинили між собою єднальну угоду, за якою
С. Вешеневичу мала належати четверта частина землі Масевщини у Горо -
денському повіті, а решта три четвертих частини — О. Юрійовичу та його
родичам. Дану угоду королівські піддані пред’явили перед Боною, й вона своєю
владою гарантувала її правомочність, визначивши заруку у 50 кіп грошів
литовських на уряд Городенського замку у разі порушення якоюсь із сторін.
Для цього королева дала своєму лазебнику відповідний лист-гарантію, виданий
у Чирську 13 вересня 1549 р., завіривши підписом і печаткою44.
Королева практикувала винесення вироків у земельних спорах на основі
комісарських рішень. Так, у 1548 р. (дата у документі не указана) Бона роз -
глянула спір між пінським суддею С. Домановичем і його сином Іваном, з однієї
сторони, та пінським підстаростою (на момент розгляду справи — рогачев -
ським державцею) П. Попельжинським — з іншої. Конфлік стався через
володіння перших — половиною Батиївського дворища, Котовської землі і
третини Дідовського дворища Пінської волості, частини яких П. Попел жин -
ський надав до ласки пінського старости І. Михайловича (на момент розгляду
справи вже покійного) замковому слузі Ф. Стирському та пін ським підданим
Іванцю та Нацу Ігнатовичам. Бона призначила комісарський суд на чолі з
королівським писарем В. Ленартовичем Нарбутом й наказала на місці вияснити
усі обставини конфлікту й винести відповідний вирок. Для доведення свого
права на володіння указаними вище маєтностями пінський суддя з сином
представили надавчі документи на них, отримані від князя Ф. Ярославича, а
також підтвердні листи Сигізмунда І Старого й самої Бони. Тому комісарський
суд виніс рішення на користь С. Дома новича та його сина Івана. Ознайо -
мившись із рішенням комісарського суду, королева постановила, що «мають
они то со въсею властъностью, якъ ся в собе у гъраницахъ и обыходехъ своихъ
тые дворища Батиевское и Дедовъское моють водлугъ даты кн(я)зя Яросъ -
лавича и потверженья его королевъское м(и)л(о)сти, светои памяти, и тежъ
нашои, держати и того спокойне уживати»45.
На прохання своїх підданих Бона могла скасовувати транзакційні договори.
Так, вельми цікавий випадок зафіксований у листі королеви, адресованому
красосільському наміснику В. Юнкевичу, виданому у Варшаві на рубежі 1548–
1549 р. (точна дата у документі відсутня). Із його змісту дізнаємося, що
В. Юнкевич подарував королеві по своєму животі третину своєї маєтності, двір
Колмово та половину Зборошева у Волинській землі. Проте певний час по тому
він звернувся до Бони з проханням скасувати відповідний дарчий договір.
Очевидно, В. Юнкевич прагнув інакше розпорядитися своїми володіннями.
Зважаючи на заслуги свого підданого, господиня скасувала дарчу угоду й
ГОСПОДАРСЬКА ПОЛІТИКА КОРОЛЕВИ БОНИ... 201
видала відповідний лист-скасування, у якому гарантувала: «воленъ будеть тотъ
Василей Юнкевичъ и потомъкове его тые именья свои, верху писаные, где и
яко похочеть ку пожитъку своему обернути и ими справовати, а мы никоторое
переказы ему в тыхъ именяхъ, Колмове а половине Зборошева, делати не
будемъ»46.
Отже, документи книги записів № 32 ЛМ дають уявлення про різні аспекти
господарської політики Бони, що проводилася нею на підвладних їй землях.
Подальше дослідження інших книг ЛМ Бони Сфорци дозволить більш
детально та комплексно проаналізувати господарську політику королеви щодо
всіх підвладних їй земель, у тому числі окремо українських, у порівняльному
ракурсі.
Додаток:
1548.07.16. — Краків.
Лист, писаный до старосты Кремянєцкого Щасного Гєрцыка, абы на
потрєбу г(о)с(по)д(а)рскую волов не скуповалъ, такжє и о инъшие речы
стороны подданых тамошних кремянєцкихъ.
Бона, Божъю м(и)л(о)стью.
Старосте нашому кремянецкому Щасному Геръцику.
Мeли есмо листы твои на тотъ часъ до насъ писаные, с которых есмо добре
вырозумели все тое, о чомъ еси до насъ писалъ. Такъ што ся дотычеть тоє
вымовъки твоєе, ижъ || [5 v] еси водлугъ росказаня нашого волов ку потребе
нашой не купилъ, тая вымовъка твоя у насъ местъца не маеть, ани ее приймуем,
бо мы тую справу певъную маемъ, ижъ тамъ в томъ краи естъ быдла досыть.
И кгды быс былъ хотелъ в томъ пилность вчинити, тогъды бы еси былъ тыхъ
воловъ тамъ скупилъ, а такъ кгды жъ еси тыхъ воловъ первей сего не съкупилъ,
теперъ вжо ихъ не скупуй, бо кгды ся то не омешъкаю, тогды рачей будемъ
вeдати, ижъ замъковые потребы оправишъ и побудуешъ водлугъ первыхъ
листовъ и росказанья нашого. При томъ тежъ добре еси вчинилъ, ижъ еси намъ
выписалъ о тыхъ кривъдахъ, которые ся от кн(я)г(и)ни47 Ильиной намъ и
подданымъ нашимъ тамошънимъ деють, посылаемъ в томъ листы короля его
м(и)л(о)сти, до нее писаныє, за которыми у неи права подданымъ нашимъ
доводити будешъ и ей тыми листы обошлешъ, ижъ бы кгрунъту, властъности
нашой, покой дали и ей собе не привълащали. Пакъли жъ бы такъ упоръна
была, а на листы короля его м(и)л(о)сти мало дбала, и ты бы кгрунъту нашого
того, штобы справедливе а правъдиве властъность наша замъковая была, отъ
неи моцъно боронилъ.
Алей естли бы ся кривда, которая здати будеть48 вeдати, чого ся домыслити
маеть. А што кольвекъ за объсыланьемъ тыхъ листовъ королевъскихъ починати,
якъ ся заховывати будет намъ, потомъ о въсемъ отъпишешъ. Што ся дотычеть
тых двух ч(е)л(о)в(е)ковъ, которыхъ еси до вязєнья замъкового осадилъ, хочемо
202 БЛАНУЦА АНДРІЙ
мети, ижъ бысь ихъ кн(я)г(и)ни Ильиной || [6] на поруку далъ и пустилъ водлугъ
первого росказанья нашого. А Еловицъкому, естли до нихъ естъ которое дeло,
нехай ихъ тамъ собe правомъ поискиваеть и въмовъляеть, бось ихъ ты не възялъ
отъ него ани тежъ кгрунъту его, алесь ихъ взял отъ кн(я)г(и)ни Ильинои. А тежъ
тымъ припорученьемъ, што ихъ тобe припоручилъ Еловицкий на тебе, в томъ
дороги слушънои не маеть, бо естли бы му такъ много виньни были, яко онъ
поведаеть, тогъды перед тымъ нижъ лист ихъ былъ поймалъ, недалеко отъ него
были, много ихъ правомъ уживати. Естли мелъ до нихъ которое дело около
выбиранья мыта лепесовъского, хочемо мети, ижъ бы ся еси такъ заховалъ и
служебъникомъ своимъ заховати казалъ, яко было стародавъна, бо быхъмо того
не ради видели, абы ся тамъ, што нетрафного або неслушъного над обычай
стародавъный оказати мело о будованье мосту замъкового кремянецъкого,
посылаемъ городничому листъ короля его м(и)л(о)сти до всихъ кн(я)зей,
пановъ, земянъ, которые оный мост повинни будовати, писаный.
А такъ хочемо мети, ижъ бысь тежъ именемъ нашимъ оному городничому
росказалъ, абы за тымъ листомъ короля его м(и)л(о)сти о тотъ мостъ, якобы
заробъленъ былъ, пильность всякую вчинилъ и людей нашихъ кремянецъкихъ
отъчизныхъ збеглыхъ, посыламы тобe листъ выводчий короля его м(и)л(о)сти,
за которымъ листомъ, чиня пильность с тымъ дворяниномъ, абы тые люди на
отъчизны свои были поведены. А што ся дотычеть тыхъ людей, которые суть за
п(а)номъ познаньскимъ, || [6 v] о тыхъ иншои рады шукати мусимо. Про то тежъ
и тые земяны кремянецъкие, которые прошълого року серебщины до тебе з
ыменей своихъ тамошънихъ водлугъ листовъ короля его м(и)л(о)сти не
отъдали, тому есмо з листу твоего вырозумели, нижъли тежъ тое самъ вeдаешъ,
ижъ яко около служъбы земъскои, такъ тежъ и около даванья серебщизны,
тогды при головънейшимъ именью иньшие именья свои пописують и вос -
полокъ со въсихъ именей серебщину при головънейшимъ платять.
А нeкоторые тежъ, што суть с присудовъ поветовыхъ выняти, сами таковую
серебщину з людей своихъ выбравъши, до скаръбу короля его м(и)л(о)сти
отъносять, а тамъ присягають, гдe ся того домнимовали, ижъ и тамошъние
некоторые земяне при именьяхъ своихъ головънейшихъ до иньшого повeту
серебщину отъдати могъли, або тежъ которые суть заможныи и сами ее до
скаръбу отънесли. А однако жъ естли которые земяне были, а тое серебъщины
до скаръбу короля его м(и)л(о)сти певъне не отъдали, тогъды таковыхъ имены
ихъ властъными королю его м(и)л(о)сти ознайми, и его м(и)л(о)сть будеть
ведати, яко ся ку таковымъ маеть заховати, бо то не естъ речъ наша, але
властъна короля его м(и)л(о)сти.
А што ся дотычеть выбиранья серебъщины с подданыхъ тамошънихъ на
сей теперешъний рокъ, в томъ хочемо, штобы ся еси заховалъ и ее выбиралъ и
до скарбу отъдалъ подлугъ листовъ короля его м(и)л(о)сти и уфалы земъскои.
Около того грабежу жидовъ наших кремянецких || [7] посылаемъ к тобe листъ
короля его м(и)л(о)сти до того Лаща писаный, за которымъ листомъ ты з оными
жиди того грабежу доходити будешъ. Што ся дотычеть тыхъ кривъдъ, которые
кн(я)зь Дмитръ Вишъневецъкий земяномъ, иньшимъ подданымъ нашимъ
ГОСПОДАРСЬКА ПОЛІТИКА КОРОЛЕВИ БОНИ... 203
тамошнимъ дeлаеть, такъ што ся дотычеть земянъ, в то ся тобе такъ далеце
ненадобe вступовати, мають право. А такъ естли кому князь Вишневецъкий,
который кривъды дeлает, нехай ся правомъ, под которымъ вси седять, обходят.
А што ся дотычеть кривдъ подданыхъ нашихъ селянъ, ты намъ меновите
выпишъ, а мы потомъ от нихъ листъ короля его м(и)л(о)сти взявъши, до него
пошлемы, конечъно.
П(и)санъ у Крак(ове), под лет(о) Бож(его) нарож(еня) 1548, м(е)с(я)ц июл
16 ден, инъдиктъ 6.
Оригінал: РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 32. — Л. 5–7.
1 Российский государственный архив древних актов (РГАДА). — Ф. 389. — Оп. 1. —
Ед. хр. 32.
2 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 32. — Л. XVІІ–XVІІ об.
3 Економічну політику королеви Бони у ВКЛ свого часу досліджували польські
історики К. Пуласький, В. Почєха, А. Сухені-Грабовська та частково М. Богуцька. Див.:
Pułaski K. Szkice i poszukiwania historyczne. Gospodarka krόlewej Bony na kresach. — Krakόw,
1887; Pociecha W. Krόlewa Bona. — T. I–II. — Poznań, 1949; T. III–IV. — Poznań, 1958;
Sucheni-Grabowska A. Odbudowa domeny krόlewskiej w Polsce 1504–1548. — Wyd. 2. —
Warszawa, 2007 (перше видання 1967 р.); Bogucka M. Bona Sforza. — Wrocław, 2004
(видання перше та друге у 1989 та 1998 рр.).
4 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 32. — Л. 17 об.–18 об.
5 Детально див: Блануца А.В. Шляхетське землеволодіння у Великому князівстві
Литовському: джерела дослідження // Укр. іст. журн. — 2009. — № 2. — С. 194–20; Його
ж. Ринок землі у Великому князівстві Литовському в 1529–1566 рр.: джерелознавчі, правові
та соціально-економічні аспекти // Укр. іст. журн. — 2010. — № 1. — С. 52–65.
6 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 32. — Л. 36 об.–37.
7 Там же. — Л. 41 об.–43.
8 Там же. — Л. 43 об.–44 об.
9 Там же. — Л. 44 об.–45 об.
10 Див., наприклад, такі договори із фонду «Помісно-вотчинний архів Південно-
західних земель XVI–XIX ст.» Російського державного архіву давніх актів. Це —
1) 15.11.1549 р. — Купча Добрині Зубоєвича київському міщанину Фіцу Кобизеєвичу на
двір у Києві (РГАДА. — Ф. 1473. — Оп. 1. — Ед. хр. 175); 2) 4.03.1564 р. — Купча
київського міщанина Власа Сергійовича Митку Богдановичу на будинок у Києві (РГАДА. —
Ф. 1473. — Оп. 1. — Ед. хр. 21); 3) 22.05.1554 р. — Купча зем’янок Віленського повіту
Ганни і Марухни Богдановичів Олені Яковні на чотири служби людей (РГАДА. — Ф. 1473. —
Оп. 1. — Ед. хр. 23); 4) два купчі договори від 5.09.1554 р. та 7.09.1554 р. — Купча
віленських зем’янок Ганни і Марухни Богдановичів Явору Будоєвичу на третину маєтку
Януши у Віленському повіті та Олені Яковні на третину маєтку Януши у Віленському
повіті (РГАДА. — Ф. 1473. — Оп. 1. — Ед. хр. 24, 25).
11 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. Ед. хр. 32. — Л. 74 об.–75.
12 Там же. — Л. 81–82.
204 БЛАНУЦА АНДРІЙ
13 Там же. — Л. 4–4 об.
14 Там же. — Л. 56 об.–57.
15 Там же. — Л. 57.
16 Детально про мита у ВКЛ див. останні праці дніпропетровської дослідниці
Л. Жеребцової.
17 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 32. — Л. 21–23.
18 Там же. — Л. 47 об.–50.
19 Там же. — Л. 92 об.–94 об.
20 Там же. — Л. 57 об.
21 Там же. — ЛЛ. 85–85 об.; 85 об.–86; 86 об.–87 об. (пожиттєве надання); 87 об.–88
(пожиттєве надання); 88 об.–89 об.
22 Там же. — Л. 89 об.
23 Там же. — Л. 1.
24 Там же. — Л. 1 об.
25 Блануца А. Земельные пожалования Казимира Ягеллончика на украинские земли
Великого княжества Литовского: попытка реконструкции по источникам Литовской
метрики // Україна і Велике князівство Литовське в XIV–XVIII ст.: політичні, економічні,
міжнаціональні та соціокультурні відносини у загальноєвропейському вимірі / Тези
доповідей. — К., 2007. — С. 17–19; Його ж. Надання та підтвердження Олександра
Ягеллончика на українські землі Великого князівства Литовського // Terra cossacorum: студії
з давньої і нової історії України. Науковий збірник на пошану доктора історичних наук,
професора Валерія Степанкова. — К., 2007. — С. 434–455; Його ж. Земельні надання та
підтвердження Казимира Ягеллончика на українські землі Великого князівства Литовського
// Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIІI ст.). — К.,
2007. — Вип. 7. — С. 124–140; Его же. Земельные пожалования Ягеллонов на Сиверскую
землю (середина XV — начало XVІ столетия) // Российско-польский исторический аль -
манах. — Вып. 3. — Ставрополь–Волгоград., 2008. — С. 117–122.
26 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 32. — Л. 37–37 об.
27 Там же. — Л. 60–60 об.
28 Там же. — Л. 83.
29 Там же. — Л. 83 об.–84.
30 Там же. — Л. 84 об.–85.
31 Там же. — Л. 86–86 об.
32 Там же. — Л. 5–7.
33 Там же. — Лл. 11–12 (Кременецький замок); 12 об.–14 об. (Пінський замок); 16 об.–
17 об. (с. Лучицьке Рогачевського замку).
34 Там же. — Л. 34–34 об. («Лист, писаный до маршалъка г(оспода)рского, старосты
кремянєцкого пана Боговитиновича а до дворенина Дыбовъского, абы войтовство кре -
мянєцкоє у Вацлава Осецкого выкупившы, Андрєю Понятовскому в справу подали»);
Л. 35–35 об. («Лист, писаный до войта кремянецъкого Вацлава Осецкого, абы ставшы
перед комисарми, п(еня)зи за войтовство взялъ и войтовство Андрею Понятовъскому
здалъ»); Л. 35 об.–36 об. («Прывилєй на дозволєньє выкупить войтовства кремянєцъкого у
Вацлава Осецкого лянтвойту луцкому Андрею Понятовскому и держати его до ласки
г(оспода)рскоє»).
ГОСПОДАРСЬКА ПОЛІТИКА КОРОЛЕВИ БОНИ... 205
35 Там же. — Л. 70 об.–71 об.
36 Там же. — Л. 33.
37 Там же. — Л. 28 об.–29.
38 Там же. — Л. 29 об.
39 Там же. — Л. 61 об.–62.
40 Там же. — Л. 90–90 об.
41 Там же. — Л. 78 об.
42 Там же. — Л. 88–88 об.
43 Там же. — Л. 72 об.–73.
44 Там же. — Л. 95–95 об.
45 Там же. — Л. 40–41.
46 Там же. — Л. 46–46 об.
47 У ркп. слово вписане над рядком.
48 У ркп. слово написане двічі.
206 БЛАНУЦА АНДРІЙ
|