Матеріали Литовської Метрики до вивчення інститутів “старини” та “новини” у Великому князівстві Литовському
В дослідженні представлено документи приватно-правового характеру Литовської Метрики для вивчення інституцій «старини» і «новини» в Великому князівстві Литовському. Проаналізовано переписи (пописи), люстрації (ревізії), інвентарі, рєестри (записи), застави (заклад), заруки, вінові записи, духовні...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Україна в Центрально-Східній Європі |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62889 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Матеріали Литовської Метрики до вивчення інститутів “старини” та “новини” у Великому князівстві Литовському / Д. Ващук // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — Вип. 11. — С. 207-216. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-62889 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-628892014-09-03T12:01:12Z Матеріали Литовської Метрики до вивчення інститутів “старини” та “новини” у Великому князівстві Литовському Ващук, Д. Історія. Литовська доба В дослідженні представлено документи приватно-правового характеру Литовської Метрики для вивчення інституцій «старини» і «новини» в Великому князівстві Литовському. Проаналізовано переписи (пописи), люстрації (ревізії), інвентарі, рєестри (записи), застави (заклад), заруки, вінові записи, духовні листи (тестаменти), менові листи (угоди обміну), дарчі. В исследовании представлены частноправовые документы Литовской Метрики для изучения институций «старины» и «новины» в Великом княжестве Литовском. Проанализировано переписи (пописи), люстрации (ревизии), инвентари, реестры (записи), заставы (заклады), заруки, тестаменты, договора обмена, дарственные и другие. In paper have been investigated private-law documents of Lithuanian Metric for studying institutions of «staryna» (tradition) and «novyna» (novelty) in Great duchy of Lithuania. The author analyzed censuses, lustrations, inventories, registers, pledges, testaments, agreements of exchange, grants etc. 2011 Article Матеріали Литовської Метрики до вивчення інститутів “старини” та “новини” у Великому князівстві Литовському / Д. Ващук // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — Вип. 11. — С. 207-216. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. XXXX-0035 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62889 94(477) «14/15» uk Україна в Центрально-Східній Європі Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія. Литовська доба Історія. Литовська доба |
| spellingShingle |
Історія. Литовська доба Історія. Литовська доба Ващук, Д. Матеріали Литовської Метрики до вивчення інститутів “старини” та “новини” у Великому князівстві Литовському Україна в Центрально-Східній Європі |
| description |
В дослідженні представлено документи приватно-правового характеру Литовської Метрики для вивчення інституцій «старини» і «новини»
в Великому князівстві Литовському. Проаналізовано переписи (пописи),
люстрації (ревізії), інвентарі, рєестри (записи), застави (заклад), заруки,
вінові записи, духовні листи (тестаменти), менові листи (угоди обміну),
дарчі. |
| format |
Article |
| author |
Ващук, Д. |
| author_facet |
Ващук, Д. |
| author_sort |
Ващук, Д. |
| title |
Матеріали Литовської Метрики до вивчення інститутів “старини” та “новини” у Великому князівстві Литовському |
| title_short |
Матеріали Литовської Метрики до вивчення інститутів “старини” та “новини” у Великому князівстві Литовському |
| title_full |
Матеріали Литовської Метрики до вивчення інститутів “старини” та “новини” у Великому князівстві Литовському |
| title_fullStr |
Матеріали Литовської Метрики до вивчення інститутів “старини” та “новини” у Великому князівстві Литовському |
| title_full_unstemmed |
Матеріали Литовської Метрики до вивчення інститутів “старини” та “новини” у Великому князівстві Литовському |
| title_sort |
матеріали литовської метрики до вивчення інститутів “старини” та “новини” у великому князівстві литовському |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історія. Литовська доба |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/62889 |
| citation_txt |
Матеріали Литовської Метрики до вивчення інститутів “старини” та “новини” у Великому князівстві Литовському / Д. Ващук // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — Вип. 11. — С. 207-216. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
| series |
Україна в Центрально-Східній Європі |
| work_keys_str_mv |
AT vaŝukd materíalilitovsʹkoímetrikidovivčennâínstitutívstarinitanoviniuvelikomuknâzívstvílitovsʹkomu |
| first_indexed |
2025-07-05T13:42:37Z |
| last_indexed |
2025-07-05T13:42:37Z |
| _version_ |
1836814652160344064 |
| fulltext |
УДК 94(477) «14/15»
Дмитро Ващук
Матеріали Литовської Метрики
до вивчення інститутів «старини»
та «новини» у Великому князівстві
Литовському
В дослідженні представлено документи приватно-правового харак -
теру Литовської Метрики для вивчення інституцій «старини» і «новини»
в Великому князівстві Литовському. Проаналізовано переписи (пописи),
люстрації (ревізії), інвентарі, рєестри (записи), застави (заклад), заруки,
вінові записи, духовні листи (тестаменти), менові листи (угоди обміну),
дарчі.
Ключові слова: «старина», «новина», Велике князівство Литовське,
Литовська Метрика.
В исследовании представлены частноправовые документы Литовской
Метрики для изучения институций «старины» и «новины» в Великом
княжестве Литовском. Проанализировано переписи (пописи), люстрации
(ревизии), инвентари, реестры (записи), заставы (заклады), заруки, тес -
таменты, договора обмена, дарственные и другие.
Ключевые слова: «старина», «новина», Великое княжество Литов -
ское, Литовская Метрика.
In paper have been investigated private-law documents of Lithuanian Metric
for studying institutions of «staryna» (tradition) and «novyna» (novelty) in Great
duchy of Lithuania. The author analyzed censuses, lustrations, inventories,
registers, pledges, testaments, agreements of exchange, grants etc.
Key words: «staryna» (tradition), «novyna» (novelty), Great duchy of
Lithuania, Lithuanian Metric.
Найголовнішим фундаментальним комплексом для вивчення історії
Великого князівства Литовського є архів великокнязівської канце-
лярії — Литовська Метрика (або Метрика Великого князівства
Литовського). В одній із попередніх наших публікацій об’єктом аналізу були
джерела публічно-правового характеру та судочинства1. Тепер же звернемо
увагу на те, як інститути «старини» та «новини» представлені у документах
приватно-правового характеру та облікових.
До приватно-правових документів, у яких знаходимо поклики на «ста -
рину», відносяться дарчі, купчі/продажні грамоти, менові листи (угоди обміну),
духовні (тестаменти), вінові записи, заруки та застави.
Дарчі — дарування маєтку чи земельної ділянки2. У документах цього типу
до «старини» часто покликаються для визначення того, що належало до об’єкту
дарування. 22 травня 1535 р. троцький воєвода, маршалок Великого князівства
Литовського Ян Заберезинський подарував підчашому Яну Івановському, його
дружині та потомкам двір Недвіч з усім, що «do tego dworcza z dawna
naliezączych»3. Князь Федір Іванович Ярославич разом із дружиною княгинею
Оленою 19 вересня 1515 р. надали попу Василю Дем’яновичу у пожиттєве
володіння двір у с. Вишевичі «со всим с тым, што и старыны к тому дворищу
прислухало»4.
Були випадки, коли «обычай» використовувався для позначення норм
звичаєвого права. Зокрема, 9 липня 1528 р. біскуп луцький Павло Ольшанський
подарував вічним правом біскупу київському Миколаю Кезгайлу двір у Вільно,
який він раніше отримав від підкоморого та ловчого Великого князівства
Литовського Миколая Миколайовича Пацовича «darownym obycziem»5.
«Обычаем обдарованья» Барбара Янушківна записала своєму чоловікові
Войтеху Шимковичу третю частину своїх маєтностей разом із людьми та
двором Сирмяжським, який підтвердив Сигізмунд I Старий 5 вересня 1532 р.6
Акти купівлі/продажу одночасно можуть відноситись і до групи публічно-
правового характеру.
Менові листи (угоди обміну) — договори обміну між окремими особами.
24 квітня 1490 р. Казимир Ягеллончик надав князям Олександру та Михайлу
Сангушкам маєток Сошно в Берестейському повіті, маєтки Хвалимичі, Бра -
туловське Заєчичі, Камчинське Тишковичі у Володимирському повіті в обмін
на маєток Тростяниця в Кам’янецькому повіті «со всим, што к тым именьям
слушает, по тому, как отцу их князю Санкгушку дал был тое именье Трыс -
тяницу великий князь Жикгимонт (тут і далі курсив наш. — Д.В.)»7. У цьому
випадку «старина» окреслюється періодом князювання Сигізмунда Кейсту -
товича. Тобто, маємо один з небагатьох документів, у якому присутні доволі
чіткий відлік «старини» — трохи більше 50-ти років.
В окремих випадках «старина» визначалася прилеглими територіями до
конкретного маєтку. Після смерті луцького старости Олізара Кирдиєвича
Олександр Ягеллончик віддав маєток Здолбицю, «со всим, што к тому именю
здавна слушало», князю Костянтину Острозькому (26 квітня 1498 р.). Однак
староста ще за життя надав прилеглий двір Окунін своєму слузі, зем’янину
волинському Олізару Петрашковичу Трісці. Щоб не відривати цей присілок від
Здолбиці, К. Острозький просив Олександра Ягеллончика обміняти його на
інші маєтності. Враховуючи прохання князя, господар в обмін на Окунін віддав
О. Трісці два двори у Луцькому повіті: Кракосовське та Лашовське «со всим
по тому, што здавна к тым дворищом слушало»8. 6 листопада 1542 р. Ждана
Федорівна з чоловіком Михайлом Бубновським обміняли свій маєток Бубнов
(«яко ся тое именье здавна в собе маеть и яко продкове наши и мы сами то на
208 ВАЩУК ДМИТРО
себе держали») на маєток Вічин («яко ся тое именье здавна в собе маеть»), який
належав писарю Михайлу Свинюському9.
Давність «старини» визначалась в обмінному листі між князем Іваном
Михайловичем Вишневецьким та Олександром Андрієвичем Сангушком-
Коширським (19 серпня 1540 р.). Зокрема, половину замку та міста Перемиль
у Луцькому повіті І. Вишневецький віддав «…с правом маитборским, которое
право тое место подле привилья господарского здавна маеть…» в обмін на
третю частину маєтку Деречинського у Слонімському повіті та дворів Бродне
та Нащарі10. При наявності магдебурзького привілею можна було б визначити
термін давності. В цьому відношенні цікавим є інший факт. 12 лютого 1533 р.
Федір Михайлович Вишневецький відписав половину Перемиля, який «вы -
служил посполу з братом Иваном Михайловичом Вишневециким», своїй
дружині — княгині Анастасії «водлуг обычая права земского» у пожиттєве
володіння. 23 квітня 1535 р. Сигізмунд I Старий підтвердив Анастасії запис її
чоловіка11. Яким чином половина Перемиля відійшла до брата покійного, наразі
не відомо.
Духовні листи (тестаменти) — документи, якими одні особи заповідали
майно (частину майна) іншим. Головна проблема полягає у тому, що власне
заповітів у Литовській Метриці не так уже й багато. Тому досить частими є
випадки, коли про наявність тестаменту дізнаємось із великокнязівських
підтверджень. Наприклад, коли особа просила підтвердити право на володіння
нерухомістю, покликаючись при цьому на заповіт попереднього власника. Саме
так 20 серпня 1516 р. троцький воєвода, маршалок двірний, пан Григорій
Станіславович Остікович просив Сигізмунда I Старого підвердити духовний
лист його тещі, княгині Олени Довкгирдової, яким вона «…даровала, и запи -
сала его милости данников своих отчинных, пятдесят человеков у Спягле и на
Лучеи и на Кривом… со всим с тым, как ся тые люди здавна в собе мают, на
вечность». Головним аргументом для підтвердження стала наявність теста -
менту: «ино мы (Сигізмунд I Старий. — Д.В.) выслухавши того листа тещы
его…»12. Аналогічно віленський воєвода, канцлер пан Ольбрахт Гаштольт став
власником маєтків Вишневе та Кушляни, які йому записала пані Катерина
Сутківна. Сигізмунд I Старий, «вглянувшы в тот тестамент», підтвердив право
воєводи на володіння, «со всим с тым, как ся тое имене здавна само в собе и в
границах ся своих мает, подлуг тестаменту тое панее»13.
У пізніший час до канцелярської практики ВКЛ запроваджувалось правило
вписування тестаменту до підтвердних листів. Враховуючи ту обставину, що
вписані документи практично не відрізнялись від оригіналів, маємо мож ливість
аналізувати безпосередньо текст духовних заповітів. Наприклад, 18 січня
1536 р. господарська зем’янка Ганна записала дворянам господар ським, пану
Юхну Якубовичу Волчковичу та Григорію Митковичу Петра шевичу отриманий
від покійного чоловіка Криштофа Ремезовича маєток Солшніцький в сумі
300 кіп грошей литовської монети «…со всим с тым, як ся тое именье з давных
часов само в собе маеть». Крім цього, Г. Петрашевич за «уставичною и верную
службу» отримав її материзний двір поблизу Великих Солшнік костьолу
МАТЕРІАЛИ ЛИТОВСЬКОЇ МЕТРИКИ... 209
Св. Миколая «со всим тым, як ся тот дворец з давных часов в собе мает, третюю
часть на вечность, а две части у восмидесять копах грошей держати»14.
Вінові записи — документи, якими юридично оформлялося право дру -
жини на отримання частини земель чи доходів із земельних володінь15. Чисель -
ність вінових записів у Литовській Метриці, так як і тестаментів, незначна.
Тому, аналогічно з попередніми документами, вінові записи часто згадуються
у підтвердних привілеях. Зокрема, 8 квітня 1524 р. княгиня Ульяна пред’явила
віновий запис свого чоловіка, князя Семена Олександровича Чорторийського:
«вена шестьсот коп грошей на именьи своем Спорове со всим с тым, как ся тое
именье Спорово здавна само в собе и в границах ся своих маеть и как сам он
тое именье на себе держал» і просила Сигізмунда I Старого підтвердити його
волю16. Аналогічне формулювання було у віновому записі князя Костянтина
Острозького своїй дружині княгині Олександрі на маєток Словенсько, який
вона просила підтвердити (25 грудня 1528 р.)17. 29 вересня 1525 р. підтвердити
віновий запис свого чоловіка просила княгиня Василіса. Вона пред’явила доку -
мент, у якому князь Михайло Мстиславський записав їй свою вислугу в Крев -
ському повіті: «людей спяголских и ожуницских, и на Ласе, сто и семдесят
дымов… два дворцы на имя Спяголо а Ожуничи, а замок на Ласе… А к тому
теж даровал и записал еи дворец свои купленый на имя Сырмеж со всим вечно
и непорушно, так широко и кругло, как ся в собе з стародавна и в своих
границах мает»18. Господарський скарбник Микита Андрієвич записав своїй
дружині Ганні Іванівні «водле обычаю захованья здешнего панства нашого
Великого князства Литовского и статуту земского вена осмсот коп грошей и
на третей части всих именей отчизных, и выслу жоных, и купленых…». Цей
запис на прохання вдови у грудні 1541 р. підтвердив Сигізмунд I Старий19.
Заруки — грамоти, які видавались великим князем литовським окремим
особам з метою захисту їхнього життя чи майна20. Серед опрацьованих нами
документів можемо виділити два типи грамот:
1) короткого змісту. У них господар лише вказував причину надання та
суму, а інколи спосіб вирішення проблеми. Тому прямих покликів на «старину»
ми не зустріли. Скажімо, 15 грудня 1512 р. господар встановив «заруку» в сумі
20 тис. кіп грошей між віленським воєводою Миколаєм Радзивилом та
троцьким воєводою Ольбрахтом Кгаштольдом з метою, «абы … были в миру
и во в покои сами межи собою и служебники вашими…»21. Кількіть схожих
прикладів можна збільшити22. В заручному листі на суму 5 тис. кіп грошей
(вересень 1524 р.) між панею Альжбетою, дружиною маршалка Миколая
Станіславовича, та її братом, паном Григорієм Остиковичем окремо визначався
механізм розв’язання кофлікту: «а которое будет дело мети, абы ся правом
обыходили»23. Аналогічне твердження знаходимо у заруці між господарським
крайчим, паном Григорієм Остиковичем та господарським дворянином Іваном
Перфуревичем (20 серпня 1530 р.): «а которое бы тобe было до него дeло, а ты
ся в том з ним правом обыходил»24.
2) розширеного змісту. Окрім вищезазначеної інформації докладно викла -
далась сутність справи, де можемо натрапити на окремі згадки про «старину».
210 ВАЩУК ДМИТРО
Саме таким документом є заручний лист між господарським дворянином
Федором Вколовим та паном Федором Святошою (лютий 1526 р.). Їхня
суперечка стосувалась 50-ти кіп грошів за челядь, які вироком новгородського
воєводи Яна Заберезинського отримав пан Ф. Святоша. У наративній частині
зазначалась причина такого рішення воєводи: «иж ты (Ф. Вколов. — Д.В.)
неслушным а нерядным обычаем челяди волное за неволную искал, которая ж
челядь и очевисто с тобою перед паном воеводою стояла и от тебе ся оттягала».
Тобто, Ф. Вколов порушив встановлений звичай («…то не так се нашло, как
ты перед нами (Сигізмундом I Старим. — Д.В.) поведил»), а новгородський
воєвода «тую речь слушным а радным обычаем межи вами нашол». Тому і
рішення господаря було на користь Ф. Святоши із встановленням «заруки» в
сумі 200 кіп грошей25. В заручному листі (22 лютого 1536 р.) між Миколаєм
Шимковичем та панею Лавриновою Шуковича (інтереси останньої представляв
кухмістр, пан Нарбут) стверджувалось, що майнова суперечка має вирішитись
«подле обычаю права». Однак не визначалась грошова сума26.
Застава (заклад) — документ, яким «від імені власника» (ним могли бути
як господар, так будь-яка приватна особа. — Д.В.) повідомлялося, кому, на який
термін і за яку суму закладався маєток, а також на яких умовах його можна було
тримати та повернути, коли «зуполная заплата станет» взятої в заклад суми»27.
Серед документів цього типу поклики на «старину» стосуються, як правило,
територій, які належали до маєтку, повинностей та сплати податків, рідше —
судочинства.
Одним із цікавих прикладів є застава маєтку Довкги Троцького повіту.
5 січня 1516 р. його отримав у заставне володіння маршалок і писар гос -
подарський, пан Богуш Боговитинович у сумі 600 кіп грошів. 4 липня 1518 р.
Сигізмунд I Старий передав цей маєток у заставу пану Юрію Немировичу, але
вже в іншій сумі: 700 кіп грошів. Спільним для обох застав було те, що двір
надавався з усіма прилеглими землями, чітко визначалась сплата податків та
відбування повинностей. Проте умови застави були частково змінені у тій
частині, де є поклики на «старину», що можна побачити у порівняльній таблиці:
МАТЕРІАЛИ ЛИТОВСЬКОЇ МЕТРИКИ ДО ВИВЧЕННЯ ІНСТИТУТІВ... 211
Застава 5 січня 1516 р.28 Застава 4 липня 1518 р.29
«а мезлева сполна, яловицы и вепры и
иныи речи мает с тое волости на давана
быти в кождый год подлуг давного
обычая»
«а к тому мезлеву всю сполна и
военную спижу по тому, как перед тым
бывало»
«А коли приедем до Довкгов, он мает
нас стацыями поднимати и подводы
под нас з места и з волости давати по
давному»
«коли мы сами, господарь, до двора
нашого приедем, тогды мает он нас
поднимати стацыями подле давности
(весь курсив наш. — Д.В.)»
«А што ся дотычет бояр повета
Довкговского, он мает их судити по
давному (весь курсив наш. — Д.В.)»
Це твердження відсутнє.
Наразі незрозумілими є декілька моментів: 1) чому збільшено заставну
суму; 2) з чим пов’язано зменшення податків та повинностей; 3) чому були
підсудні місцеві бояри; 4) що вважати «стариною»: умови першої застави чи
другої навіть при тому, що зміни відбулись не значні. Імовірно, відповідь
можуть дати попередні документи (в разі їх наявності), якщо зазначений маєток
до 1516 р. закладався.
Схожі твердження зустрічаємо у королівському заставному листі госпо -
дарському крайчому, пану Станіславу Крайчому на двір Мереч Троцького
повіту (4 липня 1518 р.): «а мезлева вся з волости Мерецкое маеть на нас же
быти подле давного обычая»30. Надавати стації та підводи виключно господарю
«по тому, как и перед тым бывало», покладалось на старосту городенського,
пана Юрія Миколайовича, який отримав у заставу городенські двори Горо -
денського повіту Озеро та Кринки в сумі 1000 кіп литовських грошів31. «Подле
давного обычая» до господарського скарбу мали сплачуватись «бобри и
куницы» із заставного замку та волості Свіслоцької, які тримав пан Гринько
Ісаєвич Громика (7 липня 1518 р.)32. Дещо інше формулювання зустрічаємо у
заставі пану Юрію Немировичу Любошанської волості в сумі 500 кіп грошів.
Сигізмунд I Старий (21 лютого 1520 р.) «водле писанья» Панів-Ради віддав у
заставу зазначену волость «со всими данми нашими грошовыми и медовыми,
и бобровыми, и куничными, и со всими иными платы и доходы нашими,
которие перед тым с тое волости на нас хоживали»33. Князь Василь Семе -
нович Жилинський 8 січня 1519 р. отримав у заставне володіння замок Кричів
з усіма міщанами та волосними людьми, службами, митом, корчмами, прису -
дом, винами і прибутками, «и со всими иными доходы, которыи здавна на
наместников крычовских хоживали». Стосовно стягнення податків зазначалося:
«што ся дотычет дани грошовое, и куниц, и иных доходов нашых, то маеть с тое
волости нам давано быти по тому, как и перед тым бывало»34.
Були випадки, коли господар порушував «старину» при наданні заставного
маєтку. Наприклад, віддавши у липні 1522 р. воєводі полоцькому, старості
дорогицькому, пану Петру Станіславовичу у заставне володіння замок Доро -
гицький з усіма людьми, доходами і податками, «которыи перед тым з волости
Дорогицкое на нас и на врадников наших хоживали», Сигізмунд I Старий
конкретизував: «нижли одно выймуем на нас мыто великое Дорогицкое и
комору соляную и восковую, и корчомныи пенязи дорогицкии и валцыш35».
Вочевидь, господар не хотів віддавати чималий прибуток на користь заставо -
отримувача. Тобто, черговий раз бачимо підтвердження висловленої нами
раніше тези про те, що «старина» часто використовувалась чи регулювалась на
власний розсуд господаря36.
До облікових документів, де зустрічається «старина», можемо віднести
реєстри (записи), інвентарі, люстрації (ревізії) та переписи (пописи).
Рєестри (записи) — список різних документів, які систематизувались
відповідно до змісту. Найбільш часто складались реєстри великокнязівських
пожалувань. Поклики на «старину» зустрічаються, але не часто. Зокрема, у
записі про роздачу волостей Казимиром Ягеллончиком близько 1488 р. міс -
212 ВАЩУК ДМИТРО
титься прохання київського боярина Пирхайла про надання йому на рік
Олевської волості («штож давно ему дана волость Олевско и он тое волости
ещо и до тых мест не держал») з продовженням тримання ще на рік, оскільки
його дружина та діти перебували в Орді. Великий князь литовський задоволь -
нив прохання боярина з цікавим зауваженням: «а кому первей его было дано,
тыи мають после его брати»37. На жаль, поки що ми не знайшли попередній
надавчий документ господарю. Тому не можемо встановити часовий вимір
давності пожалування.
Інвентарі — документи, у яких описувались конкретні великокнязівські
володіння та замки38. Поклики на «старину» також є доволі рідкісними.
Зокрема, цікавою є фіксація «старини» в інвентарному описі населених пунктів
на р. Рось. Зокрема, мешканці с. Терпсії сплачували подимщину так, як «за
великого князя Витовта на третии год». Аналогічно відбувалось і у селах
Цвітків, Гуляльники, Скочищів, Сокільче, Головчин, Почуйково, Іноходківці,
Євдад’їв, Охремовці, Онтонів. Болкуновщина стягувалась «на приезд князю
великому Витовту», тобто особисто господарю. Водночас службовець зафік -
сував запроваджені «новини». Зокрема, у с. Гуляльники «князь Семен (Олель -
кович. — Д.В.) увел был на них новину: сено косити, на толоку ходити а став
сыпати, а того деи им и с старины не бывало, то новина их». Ці ж новини були
впроваджені князем Семеном і у інших селах: Скочищеві, Сокільче, Головчин,
Ходорково, Почуйково. Крім цього, київський князь у с. Водотиїн впровадив ще
одну новину: «А в том селе деветь слуг конми служать, на войну хоживали,
сено кошивали, став сыпавали. А то деи княз Семен увел на них новину . А один
слуга девятый службу служить издавна за великого князя Витовта»39.
Люстрації (ревізії) — на відміну від інвентарів стосувались, як правило,
цілого регіону (волості, землі тощо)40. При проведенні ревізії українських
замків 1545 р. Сигізмунд II Август у листі до володимирських урядників
повідомляв мету заходу: «а наболеи за тым, которыи от оных замков у предков
наших, славное памети королеи и великих князей их милости литовских, иминя
и люди выслужили и тыми вже людми выслужеными яко оных замков будовати,
так и мостов робити и подвод, и стацеи давати, так и иных стародавных
повинностей земских полнити не хочут». Для здійснення попереднього огляду
був направлений господарський дяк Лев Патієвич Тишкович, який виявив, що
місцеві князі та старости «коморы наши мытныи и миста наши господарские
немалую шкоду и переказу приймують для того, што, дей, многии з вас, не
видати за каким правом, по иминям вашим новыи и незвычаиныи мыта на себе
держите и выбираете». Тому господар відправив до дяка біскупа луцького та
берестейського, князя Юрія Фальчевського з такими повноваженями: «…быти
и обо всих потребах замков наших тамошних и земских пилне а достаточне и
кгрунтовне ся выведати: хто из вас будовати и иншии повинности земские
полнити повинен и хто их полнить, а хто не полныть. Так теж што ся дотычеть
мыт, которыи вы по иминям вашим держите»41. Отже, мова йде про здійснення
перевірки стосовно виконання стародавніх повинностей та функціонування
митних тарифів.
МАТЕРІАЛИ ЛИТОВСЬКОЇ МЕТРИКИ ДО ВИВЧЕННЯ ІНСТИТУТІВ... 213
Заглиблюватись у результати перевірки ми не будемо, оскільки це виходить
за межі статті. Проте щодо «старини» проведемо порівняльний аналіз відбу -
вання мостової повинності у ревізіях 1545 та 1552 р. У першій зафіксовано, що
замковий міст у Володимирі зроблено новий, «который николи перед тым не
бывал». Його побудували князі, пани та шляхта Володимирського повіту, «абы
были через ласку господарскую вызволени от роботы мосту луцкого»42. Тобто,
згадані особи виступили ініціаторами зведення в’їздного мосту до міста і,
таким чином, старовинна мостова повинність зберігалась, але спрямовувалась
на інший об’єкт. Згідно ревізорського запису 1552 р. ситуація з мостом ви -
глядала досить пристойно: «Мост перед замком добр, на вязи моцной, а
повинни робити мост люди земянские повету всего». Тобто, «новина», яка була
вигідна обивателям і яку вони самі собі нав’язали, сприйнялась цілком адек -
ватно. Однак виникла інша проблема: «сторожа до замку, с которых селъ
бывала, тые села отъ замку розобраны, яко нижей писано, втепер сторожов не
маеть староста»43. І як вирішилось це питання, наразі нам невідомо. Маємо
лише свідчення володимирського старости за 1545 р. стосовно сторожової
повинності на замку: «Перед тым николи з стародавна сторожов ани кликунов
ни отколь не было, нижли, дей, предки мои — старостове — и я сам сторожов
повинни сами наимовати, часом на год тры сторожы, а иногды два, — тыи, дей,
и в ворот стерегут, и вночы на замку кличут»44. Вочевидь, що з будівництвом
нового мосту питання сторожової повинності вирішилось окремим господар -
ським привілеєм, до якою залучались мешканці навколишніх сіл. Однак зміна
власника та підпорядкування призвели до виникнення серйозної проблеми,
пов’язаної з охороною замку.
Переписи (пописи) — стосувались переважно перепису великокня зів -
ського війська, шляхетського ополчення тощо. Натяк на «старину» зустрічаємо
в арензі попису війська Великого князівства Литовського 1 травня 1528 р.
Зокрема, Сигізмунд I Старий на віленському сеймі «рачил ухвалити и уста -
новити оборону земскую, под которым обычаем мают Панове Рады и княжата,
и панята и вся шляхта у Великом князстве Литовском к службе земской завжды
поготову быти, и почот конеи з ыменеи своих конно и збройно ставити водлуг
уфалы и попису земского». Також встановлювався термін дії попису: «а тая
устава положена от того часу толко на десят год»45. Чи відбувся через 10 років
новий перепис на сьогоднішній день невідомо. До 1569 р. відомо ще два: 1565
та 1567 рр46.
Отже, серед документів приватно-правового характеру найбільш поши -
реним виявом «старини» є фіксація того, що «здавна» належало до маєтностей,
та період, коли хтось чи за когось володів нерухомістю. Також зустрічаються
вислови правового характеру: «обычай права», «обычай права земского», «водле
обычаю захованья здешнего паньства нашого», «неслушный, а неряд ный обы -
чай», «слушный, а радный обычай», «подле давного обычая», «как и перед тым
бывало». Крім цього, подекуди «старина» визначалась правлінням господарів.
В облікових документах зустрічається безпосередньо «старина» чи «новина»,
інколи вживаються терміни «стародавна», «издавна», «обычай», «новыи».
214 ВАЩУК ДМИТРО
1 Ващук Д. Інститут «старини» у Великому князівстві Литовському (аналіз матеріалів
Литовської Метрики) // Український історичний журнал. — 2011. — № 1. — С. 195–209.
На сторінках цієї ж публікації докладно з’ясовано історіографію проблеми.
2 Блануца А. Матеріали до реєстру земельних контрактів волинської шляхти (друга
половина XVI ст.). — К., 2005. — С. 13.
3 Lietuvos Metrika (далі. — LM). Knyga Nr. 1. (1380–1584): Užrašymų knyga 1 / Parengė
A. Baliulis ir R. Firkovičius. — Vilnius, 1998. — P. 31.
4 Российский государственный архив древних актов (далі. — РГАДА). — Ф. 389:
Литовская Метрика. — Оп. 1. — Ед. хр. 32. — Л. 51–51об.
5 LM. Knyga Nr. 1. — P. 31.
6 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 17. — Л. 315 об.–316 об.
7 LM. Knyga Nr. 4. (1479–1491): Užrašymų knyga 4 / Parengė L. Anužytė. — Vilnius,
2004. — P. 77.
8 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 6. — Л. 209–210; LM. Knyga Nr. 6. (1494–
1506): Užrašymų knyga 6 / Parengė A. Baliulis. — Vilnius, 2007. — P. 175–176.
9 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 22. — Л. 49–49 об; LM. Knyga Nr. 22. (1547):
Užrašymų knyga 22 / Parengė A. Blanutsa, D. Vashchuk, D.Antanavičius. — Vilnius, 2010. — P. 49.
10 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 22. — Л. 79 об.–81; LM. Knyga Nr. 22. —
P. 73–74; Ващук Д. До питання про обіг нерухомого майна на Волині в середині XVI ст.:
історія одного документу // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного універ -
ситету: історичні науки. — Т. 18: На пошану професора В.С. Степанкова. — Кам’янець-
Подільський, 2008. — С. 87–90.
11 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 22. — Л. 107 об.–111; LM. Knyga Nr. 22. —
P. 97–100. Типологічно, цей документ відноситься до вінових записів. Проте ми розлянули
його в контексті справи про місто Перемиль.
12 LM. Knyga Nr. 9. (1511–1518): Užrašymų knyga 9 / Parengė Krzysztof Pietkiewicz. —
Vilnius, 2003. — P. 306–307.
13 LM. Kn. 12. (1522–1529): Užrašymų knyga 12 / Parengė D. Antanavičius ir A. Baliulis. —
Vilnius, 2001. — P. 300–301.
14 LM. Knyga Nr. 19. (1535–1537): Užrašymų knyga 19 / Parengė D. Vilimas. — Vilnius,
2009. — P. 78–79.
15 Хорошкевич А., Каштанов С. Методические рекомендации по изданию и описанию
Литовской Метрики. — Вильнюс, 1985. — С. 32.
16 LM. Kn. 12. — P. 294–295.
17 Ibid. — P. 533.
18 Ibid. — P. 425.
19 Метрыка Вялікага Княства Літоўскага. Кніга 28 (1522–1552). Кніга запісаў 28 /
Падрыхтоўка тэкстаў і навук. апарат: В. Мянжынскі, У. Свяжінскі. — Менск, 2000. —
С. 67–68.
20 Хорошкевич А., Каштанов С. Методические рекомендации… — С. 30. Див. також
працю: Kulisiewicz W. Zaruka (vadium) w prawie litewskim XV-XVII wieku. — Warszawa,
1993. — 193 s.
21 LM. Knyga Nr. 10. (1440–1523): Užrašymų knyga 10 / Parengė E. Banionis ir A. Baliulis. —
Vilnius, 1997. — P. 58.
МАТЕРІАЛИ ЛИТОВСЬКОЇ МЕТРИКИ ДО ВИВЧЕННЯ ІНСТИТУТІВ... 215
22 LM. Knyga Nr. 11. (1518–1523): Užrašymų knyga 11 / Parengė A. Dubonis. — Vilnius,
1997. — P. 126; РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 6. — Л. 456–457; 551; LM. Knyga
Nr. 6. — P. 301; 344.
23 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 14. — Л. 166; LM. Knyga 14. (1524–1529):
Užrašymų knyga 14 / Parengė L. Karalius, D. Antanavičius (tekstai lotynų kalba). — Vilnius,
2008. — P. 196.
24 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 17. — Л. 107об
25 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 14. — Л. 212–212об; LM. Knyga 14. — P. 242–
243.
26 LM. Knyga Nr. 19. — P. 99–100.
27 Блануца А. Матеріали до реєстру… — С. 16
28 LM. Knyga Nr. 9. — P. 173.
29 LM. Knyga Nr. 10. — P. 41.
30 Ibid. — P. 42.
31 Ibid. — P. 44.
32 Ibid. — P. 42.
33 Ibid. — P. 57–58.
34 LM. Knyga Nr. 11. — P. 86.
35 Ibid. — P. 103–104.
36 Ващук Д. Дотримання та використання інституту «старини» у Великому князівстві
Литовському в достатутовий період (на прикладі земської служби) // Ukraina Lithuanica:
студії з історії Великого князівства Литовського. — К.: Інститут історії України НАН
України, 2009. — Т. I. — С. 42.
37 LM. Knyga Nr. 4. — P. 54; Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссиею для
разбора древних актов. (далі. — Архив ЮЗР). — Ч. VII. — Т. II. — К., 1890. — С. 9–10.
38 Хорошкевич А., Каштанов С. Методические рекомендации... — С. 40–41.
39 LM. Knyga Nr. 3. (1440–1498): Užrašymų knyga 3 / Parengė L. Anužytė ir A. Baliulis. —
Vilnius, 1998. — P. 86–88. У цій книзі точна дата та заголовок документа відсутні. Вочевидь,
що мова йде про люстрацію Київської землі близько 1471 р. (Архив ЮЗР. — Ч. VII. — Т. II. —
К., 1890. — С. 1–9; Жеребцова Л. Формування митної системи на українських землях
Великого князівства Литовського: джерела і методи дослідження // Дис. на здобуття
наукового ступеня канд. іст. наук. — Дніпропетровськ, 2008. — С. 109).
40 Хорошкевич А., Каштанов С. Методические рекомендации… — С. 41.
41 Литовська Метрика (далі. — ЛМ). Книга 561: ревізії українських замків 1545 /
Підготував В. Кравченко. — К., 2005. — С. 100–101.
42 Там само. — С. 110.
43 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 563. — Л. 194.
44 ЛМ. Книга 561. — С. 111.
45 Перапiс войска Вялiкага княства Лiтоўскага 1528 г. Метрыка Вялікага княства
Літоўскага. Кн. 523. Кн. Публічных спраў 1 (далі. — Перапiс войска 1528 г.) / Падрыхт.
А.І. Груша, М.Ф. Спірыдонаў, М.А. Вайтовіч. — Мінск, 2003. — С. 49–50; LM. Knyga Nr.
523 (1528): Viešųjų reikalų knyga 1. / Parengė A. Baliulis, A. Dubonis (ļvadas ir priedai). —
Vilnius, 2006. — P. 21.
46 Перапiс войска 1528 г. — С. 3–4.
216 ВАЩУК ДМИТРО
|