Загальна характеристика появи та розвитку законодавства про злочини проти життя
Розглядається питання загальної характеристики появи та розвитку законодавства про злочини проти життя. Висвітлюється виникнення та сутність поняття вбивства, яке бере свій початок з найдавніших часів, коли закладалися підвалини поняття цього злочину – починаючи з часів становлення Київської Русі до...
Gespeichert in:
Datum: | 2011 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
Schriftenreihe: | Держава і право |
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/63740 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | Загальна характеристика появи та розвитку законодавства про злочини проти життя / М.І. Зубрицький // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 517-526. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-63740 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-637402014-06-06T03:01:33Z Загальна характеристика появи та розвитку законодавства про злочини проти життя Зубрицький, М.І. Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Розглядається питання загальної характеристики появи та розвитку законодавства про злочини проти життя. Висвітлюється виникнення та сутність поняття вбивства, яке бере свій початок з найдавніших часів, коли закладалися підвалини поняття цього злочину – починаючи з часів становлення Київської Русі до сучасного періоду розбудови правової держави в Україні. Рассматривается вопрос общей характеристики появления и развития законодательства о преступлениях против жизни. Освещается появление и сущность понятия убийства, которое берет свое начало с самых давних времен, когда закладывались фундаменты понятия этого преступления – начиная со времен становления Киевской Руси к современным условиям перестройки правового государства в Украине. The article considers the general characteristics of the emergence and development of the legislation on crime against the life of the individual. The abovementioned article provides the emergence and the point of the "murder" concept dating back to the ancient times when the establishment of the basic foundations of the concept of the crime, since the time of Kievan Russia’s formation and up to the development of legislation system in the current conditions of building the lawful state of Ukraine. 2011 Article Загальна характеристика появи та розвитку законодавства про злочини проти життя / М.І. Зубрицький // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 517-526. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/63740 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика |
spellingShingle |
Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Зубрицький, М.І. Загальна характеристика появи та розвитку законодавства про злочини проти життя Держава і право |
description |
Розглядається питання загальної характеристики появи та розвитку законодавства про злочини проти життя. Висвітлюється виникнення та сутність поняття вбивства, яке бере свій початок з найдавніших часів, коли закладалися підвалини поняття цього злочину – починаючи з часів становлення Київської Русі до сучасного періоду розбудови правової держави в Україні. |
format |
Article |
author |
Зубрицький, М.І. |
author_facet |
Зубрицький, М.І. |
author_sort |
Зубрицький, М.І. |
title |
Загальна характеристика появи та розвитку законодавства про злочини проти життя |
title_short |
Загальна характеристика появи та розвитку законодавства про злочини проти життя |
title_full |
Загальна характеристика появи та розвитку законодавства про злочини проти життя |
title_fullStr |
Загальна характеристика появи та розвитку законодавства про злочини проти життя |
title_full_unstemmed |
Загальна характеристика появи та розвитку законодавства про злочини проти життя |
title_sort |
загальна характеристика появи та розвитку законодавства про злочини проти життя |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2011 |
topic_facet |
Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/63740 |
citation_txt |
Загальна характеристика появи та розвитку законодавства про злочини проти життя / М.І. Зубрицький // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 517-526. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT zubricʹkijmí zagalʹnaharakteristikapoâvitarozvitkuzakonodavstvaprozločiniprotižittâ |
first_indexed |
2025-07-05T14:31:06Z |
last_indexed |
2025-07-05T14:31:06Z |
_version_ |
1836817702304350208 |
fulltext |
М. І. ЗУБРИЦЬКИЙ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЯВИ ТА
РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ
Роз гля дається пи тан ня за галь ної ха рак те ри с ти ки по яви та роз вит ку за ко но дав-
ст ва про зло чи ни про ти жит тя. Висвітлюється ви ник нен ня та сутність по нят тя
вбив ст ва, яке бе ре свій по ча ток з най давніших часів, ко ли за кла да ли ся підва ли ни по нят-
тя цьо го зло чи ну – по чи на ю чи з часів ста нов лен ня Київської Русі до су час но го періоду
роз бу до ви пра во вої дер жа ви в Ук раїні.
Ключові слова: за ко но дав ст во про зло чи ни про ти жит тя, вбив ст во, пра во на
жит тя.
Рас сма т ри ва ет ся во прос об щей ха рак те ри с ти ки по яв ле ния и раз ви тия за ко но да-
тель ст ва о пре ступ ле ни ях про тив жиз ни. Ос ве ща ет ся по яв ле ние и сущ ность по ня тия
убий ст ва, ко то рое бе рет свое на ча ло с са мых дав них вре мен, ког да за кла ды ва лись фун-
да мен ты по ня тия это го пре ступ ле ния – на чи ная со вре мен ста нов ле ния Ки ев ской Ру си
к со вре мен ным ус ло ви ям пе ре ст рой ки пра во во го го су дар ст ва в Ук ра и не.
Ключевые слова: за ко но да тель ст во о пре ступ ле ни ях про тив жиз ни, убий ст во,
пра во на жизнь.
The article considers the general characteristics of the emergence and development of the
legislation on crime against the life of the individual. The abovementioned article provides the
emergence and the point of the "murder" concept dating back to the ancient times when the
establishment of the basic foundations of the concept of the crime, since the time of Kievan
Russia’s formation and up to the development of legislation system in the current conditions
of building the lawful state of Ukraine.
Keywords: the legislation on crime against the life of the individual, the murder, the right
to life.
РозбудоваправовоїдержавитагромадянськогосуспільствавУкраїніневід’єм-
навідміцнихправовихоснов,досконалихправовихнормувсіхсферахдержавно-
го і суспільногожиття. Тому вирішення проблем безпеки громадян, охорони їх
життя та здоров’я є сьогодніоднимзпріоритетнихнапрямів загальнодержавної
соціальноїполітики.Аджекриміногеннаситуаціявсуспільствіхарактеризується
значнимзростаннямпосяганьнажиттягромадян.Вивченняпроцесів,яківідбува-
ютьсявструктуріідинаміцітяжкихзлочинів,доводить,щойдевідхилення,спря-
мованенапосиленняорганізованості,жорстокостітазухвалостідійзлочинців.
Узаконодавствівсіхдержаввбивствоналежитьдонайтяжчихзлочинів.Іце
зумовленонетількисамиминезворотниминаслідкамиітяжкістювчиненого,ай
тим,щонасильницькепозбавленняжиттяздебільшоготягнезасобоюособливі
труднощіпідчасрозслідуваннятакихзлочинів,юридичноїкваліфікаціїіпризна-
чення покарання, через різноманіття численних ситуацій вчинення вбивств,
ретельноїпідготовкизлочину,приховуванняйогослідів,щовсвоючергупризво-
дитьдосуттєвоговикривленнядійсностіідокорінноїруйнаціїфактичнихознак
злочину.Середнасильницькихдій – війн, транспортних та виробничих аварій,
пожежтощо–особливемісцезаймаютьвбивства.Вонитяжкосприймаютьсяне
тільки близькими родичами потерпілого, а й колегами по роботі, знайомими,
сусідамиівикликаютьнегативнеставленнязбокусуспільства.
Зазначене зумовлює актуальність не лише теоретичного, а й історичного
дослідженняетапіврозвиткузаконодавствапровбивство.Аджевбивствобулоі
517Юридичні і політичні науки
©ЗУ Б РИЦЬ КИЙ Ми ко ла Іва но вич–начальниквідділуорганізаційно-методичноїта
координаціїдіяльностіправоохороннихорганівпоборотьбізізлочинністюГенеральної
прокуратуриУкраїни
залишається найбільш небезпечним та, на жаль, поширеним злочином, який
посягаєнаневід’ємнеправолюдини–правонажиття.
Охоронажиттякожногочленанашогосуспільствапотребуєпостійноїбороть-
бизізлочинамипротиособи.Побудовадемократичноїправовоїдержависуттєво
гальмується серйозним загостренням криміногенної обстановки, ескалацією
кримінальногонасильства.Аналізсоціальноїобстановки,щосклаласьвУкраїні
за роки незалежності, свідчить про загострення криміногенної ситуації. Це
пов’язано,впершучергу,зекономічноюкризою,падіннямвиробництва,знижен-
нямжиттєвогорівняокремихверствнаселення.Узлочиннудіяльністьвтягують-
ся все більшширокі прошарки населення, зокрема молодь, зростає рецидивна
злочинність.
Історичний досвід свідчить, що саме в період докорінних суспільних змін,
соціально-економічнихнаслідківспостерігаєтьсязначнезростаннярівнязлочин-
ностівцілому,аособливо–насильницькихзлочинів,доякихналежитьвбивство.
Аналізпоняттявбивстваслідрозпочинатизнайдавнішихчасів,колизакладалися
основніпідвалинипоняттяцьогозлочину–зчасівстановленняКиївськоїРусі.
Заборонанавбивствобулаоднимзпершихтабувлюдськійкультурі.Багатов
чому це пояснюється необхідністю продовження роду і зміцнення суспільства.
Безкарністьвбивствазагрожувалалюдствувинищенням,томуспочаткувбивство
було засуджено і заборонено в локальних співтовариствах – родах, племенах
тощо. Зі становленням більших людських співтовариств (аж до державних
об’єднань)табунавбивствоздобулоформузакону,обов’язковогодлявсіхйого
членів.
Термін«вбивство»услов’янзакріпивсяудругійполовиніХстоліття.Однак
ще праслов’янське законодавство знало таке поняття. У праслов’янському
суспільствіVІІ–ІХстолітьєдинимджереломправабувЗаконРуський,щосклав-
сяуперіод«військовоїдемократії»V–VІстоліть.Однимзосновнихзвичаївбула
заборонанавбивствовсерединіродуіобов’язокродичівпомститисязавбивство1.
З договорів великих князівОлега (911 р.) та Ігоря (945 р.) із греками вба-
чається, що Руській Правді передував Закон Руський. Текст цього Закону не
дійшовдонашихчасів.Дослідникивважають,що,можливо,цебувнезаконодав-
чийакт,азагальновизнанийнаРусізвичай,наякийопиралисякнязівськідогово-
ри.
УгодиКиївськоїРусізВізантієюпередбачалипокараннязазлочини,якімогли
вчинитируськілюдинатериторіїВізантіїігрекинатериторіїРусі.Удоговорі911
р. ішлося про взаємні зобов’язання щодо притягнення до відповідальності за
вбивство,крадіжку,іншізлочини2.
У договорі київського князя Ігоря (945 р.) зазначалося: «Якщо християнин
уб’єрусинааборусинхристиянина,тотой,хтовчиниввбивство,будезатриманий
родичамиубитогоінехай(вони)уб’ютьйого.Колижтой,хтовчиниввбивство,
втече,авінбудезаможнім,тохайвізьмутьмаєтокйогородичівбитого;якщож
той,хтовчиниввбивствобіднийівтече,тойого(треба)шукати,покинезнайдуть;
колижвінбудезнайдений,хайбудевбитий3.
Найвідомішоюпам’яткоюдавньоруськогоправа,щоміститьнормипрозло-
чиниіпокарання,єРуськаПравдаусвоїйраннійредакції(ХІст.).Їїположення
ґрунтувалисяпереважноназвичаях.
РуськаПравдаЯрославаМудрого(їїнайдавнішийсписокдатований1016р.)
даєбільшповнукартинувідповідальностізавбивство.Вонавиокремлюєлише2
видизлочинів:протиособиімайнові.Вонанерозрізнялавідповідальностізалеж-
новідсуб’єктивноїсторонизлочину.Внійнебулорізниціміжумисломінеобе-
518 Держава і право • Випуск 53
режністютарозмежуванняумислунапрямийінепрямий.ХочаМ.Грушевський,
досліджуючи її, виділив і початки суб’єктивної оцінки: з точки зору наявності
намірутаусвідомленняпідчасвчиненнякримінальногозлочину.Ужевнайдавні-
шій Правді карався намір удару, не доведений до кінця (ст.8), заподіяний удар
(ст.5),атакожобраза(ст.7)відповіднонакладеннямштрафуурозмірівід1до40
грн.4
УрозширенійредакціїРуськоїПравдисуб’єктивнаоцінкаотримуєщебільше
відображення,оскількитутужедиференціюєтьсявбивство:вчинененабанкеті,у
станісп’яніння,якіустаніафекту(заст.6вонокаралосясплатоювіритобтоспла-
чу вав ся гро шо вий штраф).Умисневбивство(свідомевбивство«підчасрозбою»)
заст.7каралося«потокоміпограбуванням»(виг нан ням зло чин ця та йо го сім’ї з
об щи ни і конфіскації йо го май на на ко ристь об щи ни) зодночасноюзабороною
общинідопомагатизлочинцеві,колимайновідбиралося,авбивцяразомзроди-
ноювиганявсязгромадиіпозбавлявсяїїзахисту.Такепокараннямоглодотогож
включатиіпозбавленняжиттявинногоувбивстві.
Стаття7РуськоїПравдивизначала:«Если(кто)совершитумышленноеубий-
ство(ктомуже)невовремякако-либоссора,тозапреступникалюдинеплатят
[виру],авыдадутегосамого[вместе]сженойидетьминапоток[т.е.дляпродажи
ихврабство,изгнания]идляконфискациивсегоимущества»5.
Деякідослідникивважають,щовцьомувипадкувідповідальністьзалежить
невідформиумислу,авідхарактеристикисамогозлочину6.Оскількивбивство
підчасрозбою–ценайтяжчийзлочин,якийвчиняєтьсяумисно,об’єктивнасто-
роназлочинухарактеризуєтьсяактивнимидіями.Особливанебезпекацьогозло-
чинузумовлюваласянавмисністю,одночаснимпосяганнямякнаособу,такінаїї
майно, тому відповідальність за ці дії завжди була посилена. У ст.1 короткої
редакції Руської Правди визнавалося право кровної помсти, але обмежувався
переліккровнихмесників:братмстивзабрата,син–забатька,батько–засина,
братсестри–заїїсина7.
Помстаякстародавній інститутзаРуськоюПравдоюзалишаласявсилі (ст.
ст.1, 2 короткої редакції Руської Правди), але підкорялася суду, який приймав
рішенняпроїїправомірністьабонеправомірність.Уразінеможливостіпомсти-
тися або відсутності месника, вбивця спокутував свій злочин грошима (ст.1
короткоїредакціїРуськоїПравди,ст.ст.1,2РуськоїПравди).
Вбивцінадавалосяправосамостійно залагодитисправу зродичамивбитого,
заплатившиїмсумуголовщини(відкупну),щосвідчитьпронаявністьелементів
правовогокомпромісувсуспільствітихчасів.Дотогоперіодувідноситьсяівста-
новленашкалацінностей:головавільногоміщанинаабоселянинаоцінюваласяв
40грн.,завбивствобояринаабоіншоговідомогогромадянинарозмірстягнення
збільшувавсяудвічі,завбивствохолопарозмірстягненнязменшувавсяудвічідо
12грн.Якщосторонинедосяглизгоди,родичівбитогозверталисязпозовомдо
суду:врезультатірозглядусудназивавсумувгривнях,якувбивцязобов’язаний
бувсплатитипозивачам.Уразінеспроможностівбивцівінвидавався«головою»
родичам,щомоглипокаратийогонасвійрозсуд,аленемоглипозбавитийогожит-
тя.
Родичівбивцінебралиучастівзадоволеннівимогродичівпотерпілого.Однак
суспільство(верв),демешкавубивця,ручалосязанього.Якщож,незважаючина
поруку,убивцяухилявсявідвідповідальності,суспільствосплачувалостягувану
суму родичам вбитого.Наприклад: ст.3: «Если кто злоумышленно убьет княжа
мужа,аубийцу[люди]небудутискать,товирув60гривенплатитвервь,вкото-
ройнайдентрупубитого;еслиже[убитый]простолюдин,то40гривен»8.
РуськійПравдівідомийінститутспівучасті(усіспівучасникинеслиоднакову
519Юридичні і політичні науки
відповідальність за власні дії), вона відрізняє необхідну оборону від її переви-
щення (заборонялося вбивати зв’язаного злодія), встановлювала підвищену
відповідальністьзавбивствопредставниківвлади(князівськихнаближених).
Слідзауважити,щоРусьчасівПравди,якправило,несприймалакалічниць-
кихтатілеснихпокарань,притаманнихвізантійськомуправутихчасів,азастосо-
вувалагрошовийштрафнакористьдержави,якийбувосновноюміроюпокаран-
ня і призначався за вчинення злочину проти особи або її майна (вбивство без
корисливої мети, членоушкодження, крадіжка тощо). Він передбачався за зло-
чиннідії,які,надумкузаконодавця,булименштяжкими,ніж«вбивствовроз-
бої»,заякепризначався«потокіпограбування».
ДослідникиправаКиївськоїРусізазначають,щозлочинуХстоліттірозумівся
якзаподіянняфізичної,матеріальноїтаморальноїшкодиособіабо(привчиненні
вбивства) моральної шкоди «ближнім». В подальшому в ХІ – ХІІІ століттях
поняттязлочинуускладнилося,крімзазначенихвидівшкодиякзлочинрозгляда-
лисьіпорушеннязакону,іпосяганнянадуховнучикнязівськувладу,іпорушен-
нягромадськогомиру.Термінологічнозлочинназивався«образою»,«гріхом»,а
на розвиток формального моменту злочину мали вплив як законодавча влада
князів,такіхристиянство9.
Після втрати Київською Руссю політичної незалежності українські землі
увійшлидоскладуЛитовськогокнязівства,основнимзаконодавчимактомякого,
бувЛитовськийСтатутуредакціях1529,1566,1588р.р.
УпершійредакціїЛитовськийСтатут,якіРуськаПравда,встановлювалагро-
шовістягненнянакористькнязязавбивствотазаіншізлочини,якіуКиївській
Русікаралиськримінальнимштрафом.Окрімтого,деякізцихштрафів,як і за
часівКиївськоїРусі,дорівнювалиприватнійвинагороді.Так,завбивствошляхти-
чанакористьдержавистягувавсяштраф(«вина»),рівнийголовщині(І,VІІ,1)(І,
VІІ,1–означаєІредакціяЛитовськогоСтатуту,VІІрозділ,1артикул).Подібна
рівновагавстановлюваласьйіншимиартикулами.Наприклад,уІ,VІІ,29зазнача-
лося,що завбивствопідчасбійкишляхтича, винниймаєсплатити головщини
100коп. грошей,акнязю–також100коп.Зберігся і головнийкритерійподілу
штрафунарозміри–затяжкістюзлочину.Найвищоюсумоюштрафубула«вина»
у100коп.(завбивство),50коп.і30коп.стягувалосявідповіднозачленоушкод-
женняіпоранення10.
Поступово під впливом польського та німецького права відбувалася транс-
формаціяставленнядопокарання.ІІіІІІредакціїЛитовськогоСтатутупередба-
чалипокаранняувиглядісмертноїкаризавбивство;калічницькепокарання–за
членоушкодженнятатюремнеув’язнення–запоранення:«ІІІ,розділ11,артикул
№1:Колибна чийсьшляхетськийбудинокнавмисно, насильнобув вчинений
нападабонападівтомубудинкубувбихто-небудьвбитий,зловмисникпіддавав-
ся смертній карі разом зі своїми спільниками. При цьому головщина повинна
бутивиплаченавідповіднодостанувбитоговподвійномурозмірі.
Аколибзловмисниккого-небудьпоранив,тотількивінсамзасуджувавсядо
смертноїкари,айогоспільникизасуджувалисядотюремногоув’язненнянадні
баштияккримінальнізлочинцітерміномодинрікішістьтижнів.
Аколинасильнонаїхавшичинапавши,нікогонепоранивіневбив,алеозна-
кинасиллязалишивабошкодупричинив,тодітількизанасиллябудеплатити12
рублівгрошей,атакожвідшкодовуватизбитки»11.
Найбільшнебезпечним злочиномвважалося вбивствобатьківдітьми.Ці дії
тяглиганебнеісуворепокарання:«ІІІ,розділ11,артикул№7:Колибсинчидоч-
касвоюматірчибатьканасильновбилиабопо-іншомупозбавили їхжиття,то
вонинетількисмертноюкароюпокаранібутиповинні,алейпозбавленічестіі
520 Держава і право • Випуск 53
майна, якепередаєтьсянакористь іншихбратівчисестерабородичів.Вбивця
ганебноюсмертноюкароюповиненбутипокараний:водитипоринку,кліщами
тілорвати,апотімпосадитиушкіряниймішокразомзсобакою,півнем,вужемі
котомівтопити.Такимжеспособомкаралисяспівучасники.
Занавмисневбивствобатькамисвогодитяти,вбивцякараєтьсяоднимрокомі
шеститижнямитюремногоув’язненнявбашті,авідсидівшистрок,повиннічоти-
риразиврікприцерквічикостьоліприноситипокаянняісповідатисявявному
гріхупередусімалюдьмихристиянськими12.
Смертнакаразавбивствозастосовуваласьшляхомутоплення,четвертування,
посадженнянапалю,відрубуванняголови.
Статутобмежувавкількістьосіб,якімалибутистраченізавбивствошляхтича
успівучасті,завиняткомвипадкуумисногонападунашляхетськийбудинок,під
час якого було вбито шляхтича – в такому разі усі співучасники підлягали
смертній карі, що свідчить про визнання законодавцем такого вбивства більш
небезпечнимдлядержави,ніжінші(ІІІ,ХІ,39)13.Виокремлювалосяівбивствоіз
застосуванням знаряддя злочину (ніж, кинджал),щопідкреслювало підвищену
суспільнунебезпечністьтакоговбивства(ІІІ,ХІ,16)14.Статутпередбачавістрок
давностіпритягненнядовідповідальностізавбивство–3роки.
Зазначенесвідчить,щовперіодрозробкиІІіІІІредакційЛитовськогоСтату-
ту відбулася переоцінка законодавцем цінності життя і підвищення небезпеки
вбивствадлясуспільства,прощосвідчитьпосиленняпокараннязацейзлочин.
Аналізпершихпам’ятокправа,якідіялинатериторіїукраїнськихземель,дає
підставизробитивисновок,щовбивствозаусіхчасіввусіхнародіввважалося
суспільнонебезпечнимдіянням,якезасуджувалосяякмораллю,такісанкціоно-
ванимивладоюзагальнообов’язковимиправиламиповедінки.Вбивствоврозбої
якрізновидумисногокорисливоговбивстватяглобільшсуворепокарання,ніж
простевбивство.Відповідальністьзавбивствобуладиференційованазалежновід
майнового та соціального становища особи,що свідчить про нерівноправність
різних групнаселеннявдержаві.Правовінормиохоронялипередусімпривілеї
князівтаосіб,наближенихдоних.
ПершийКримінальнийкодексУРСР,прийнятийу1922році,широкодифе-
ренціюваввідповідальністьзапосяганнянажиттялюдини.Насамперед,злочини
протижиттябулирозділенізаоб’єктомпосягання.Якщооб’єктомзлочинувисту-
палолишежиттялюдини,тоцейзлочинвизнававсявбивством.Колиокрімжиття
злочин посягав і на інший об’єкт, то був віднесений до відповідних статей.
Наприклад,ст.64КК(віднесенадорозділуІ«Державнізлочини»)передбачала
відповідальністьза«участьувиконаннізконтрреволюційноюметоютерористич-
них актів, направлених проти представників радянської влади і діячів рево-
люційних робітничо-селянських організацій»; ст.65КК – за диверсію «вибухи,
підпали,пов’язанізлюдськимижертвами»;ст.76КК–забандитизм,якийохоп-
лювавівбивство.Такийпідхіддовідмежуваннявбивствавідіншихзлочинів,що
посягаютьодночаснозжиттямінаіншісуспільнівідносини,збереженийівчин-
номукримінальномузаконодавстві.
Відповідальність, яка встановлювалася за злочини протижиття, передбача-
ласьуVрозділіКримінальногокодексу«Злочинипротижиття,здоров’я,свободи
і гідності особистості».У І розділі кодексу «Убивство» передбачалась відпові-
дальність:заумисневбивствозаобтяжуючихобставин(ст.142);заумисневбив-
ство без обтяжуючих обставин (ст.143); за умисне вбивство за пом’якшуючих
обставин(ст.144і145);занеобережневбивство(ст.147).
УсвоїйпершійредакціїКримінальнийкодексСРСР1922рокувідносивдо
521Юридичні і політичні науки
злочинівпротижиттяіпроведенняабортууневідповіднихумовахособою,яка
немаємедичноїпідготовки(освіти)(ст.146).Дообставин,якіобтяжувалиумисне
вбивство,зазначенихуст.142ККналежали:а)користь,ревнощі(привідсутності
сильногодушевногохвилювання)та іншіпориви;б)вбивствоособою,якауже
відбувалапокараннязаумисневбивствоаботяжкітілесніушкодження;в)вбив-
ствоспособом,небезпечнимдляжиттябагатьохлюдейабоспособом,якийвик-
ликавособливістражданнявубитого;г)вбивствозметоюполегшитиабоприхо-
вати іншийтяжкийзлочин;д)вбивствоособою,наякійлежалаособистаопіка
надубитим;е)вбивствозвикористаннямбезпорадногостанупотерпілого.
За умисне вбивство за обтяжуючих обставин передбачалося покарання у
виглядіпозбавленняволінеменшевосьмироків15.
За умисне вбивство без обтяжуючих обставин (ст.143) передбачалося пока-
ранняувиглядіпозбавленняволінастрокнеменшетрьохроківсуворогорежиму.
Цястаттямістилапримітку,уякійзазначалося,щовбивство,вчинененапрохання
убитогоізпочуттямилосердя,нетягнулозасобоюпокарання.Протесудовапрак-
тикапоказала,щоцяобставинасприялауникненнюпокаранняособами,яківчи-
няливбивствазаобтяжуючихобставин,ітомуприміткабуквальночерездекілька
місяців,післявведеннякодексувдію,булавідмінена16.
Стаття144ККпередбачалапозбавленняволідотрьохроківзаумисневбив-
ство,вчиненепідвпливомсильногодушевногохвилювання,якебуловикликане
протизаконним насиллям з боку потерпілого; ст.145 КК – позбавлення волі на
строкдоодногорокузаперевищеннямежнеобхідноїоборони,щопризвелодо
смерті нападаючого, а також за вбивство злочинця з перевищенням меж
необхіднихдляйогозатримання.
Кримінальний кодекс 1922 року визначав два види необережного вбивства:
ч.1 ст.147 за необережне вбивство передбачала позбавлення волі або виправні
роботинастрокдоодногороку;ч.2ст.147передбачаланеобережневбивство,
внаслідокпорушенняправилбезпеки,якетягнулозасобоюпокаранняувигляді
позбавленняволінастрокдотрьохроків.Крімцього,судмігзаборонитизасуд-
женомуназавждичинаякийсьперіоддіяльність,привиконанніякоївінзаподіяв
смерть. Аналіз ч. 1 і ч. 2 цієї статті показує, що у ч. 1 була передбачена
відповідальністьзанеобережневбивствочерезнедбалість,колиособанеперед-
бачаламожливості заподіяннясмертіпотерпілому,хочамогла іповиннабула її
передбачити,ауч.2–занеобережневбивствочереззлочинусамовпевненість,
колиособапередбачаламожливістьнастаннясмертіпотерпілоговнаслідоксвого
діяннячибездіяльності,алелегковажнорозраховуваланаїїпопередження.
З1січня1927рокубуввведенийвдіюзатверджений22листопада1926року
новий Кримінальний кодекс СРСР17. Цей кодекс залишив без суттєвих змін
відповідальністьзаумисневбивство.Булозміненолишесанкції–збільшувалась
вищамежапокарання,аненижча,якцебулоуКримінальномукодексіСРСР1922
року.Заумисневбивствоприобтяжуючихобставинах(ст.136КК)булопередба-
ченопокаранняувиглядіпозбавленняволінастрокдодесятироків;заумисне
вбивство без обтяжуючих обставин (ст. 137 КК) – до восьми років; за умисне
вбивствоустанісильногодушевногохвилювання(ст.138КК)–доп’ятироків
позбавлення волі або виправно-трудові роботи на строк до одного року. Було
збільшенопокарання до трьох років позбавлення волі за вбивство припереви-
щеннімежнеобхідноїоборониізавбивствочерезнеобережність(якчерезнед-
балість, так і внаслідок злочинної самовпевненості). Ці обидва види вбивства
булиоб’єднаніводнустаттю139КК,якадопускалатакожзастосуванняпокаран-
нядоодногорокувиправно-трудовихробіт.
522 Держава і право • Випуск 53
КримінальнийкодексУРСРневстановлювавспеціальнувідповідальністьза
вбивство злочинцянамісці злочину.Практикапоказала,щоці дії, залежновід
конкретнихобставинсправи,можутьбутикваліфікованінелишеяквбивствоз
перевищенняммеж,необхіднихдлязатримання,айяквбивствоустанісильного
душевногохвилюваннячияквбивствобезобтяжуючихобставин.
У Кримінальному кодексі УРСР 1927 року був введений новий склад, де
об’єктомпосяганнябуложиттяособи,–це«доведенняособи,якаперебувалау
матеріальній чи іншій залежності від іншої особи, жорстоким поводженням
останньоїчиіншимподібнимшляхомдосамогубствачипосяганьнанеї».Уч.1
ст.141зацейзлочинпередбачалосяпокараннянастрокдоп’ятироків.Разомз
цим,уч.2ст.141цьогожкодексузберігалосяположенняст.148ККУРСР1922
року, якепередбачало відповідальність за сприяннячипідмовудо самогубства
неповнолітньогочидушевнохвороїособи.
У1934році ст. 143ККСРСРбуладоповненачастиною2, якапередбачала
відповідальністьзавчиненнявійськовослужбовцемвбивствазаособливообтяжу-
ючихобставин.Зацейзлочинпередбачалосязастосуваннявищоїмірипокаран-
ня–розстріл18.Іншихзмінукримінальномузаконодавствіпровідповідальність
за злочини проти життя не вносилося до 1954 року. Президія Верховної Ради
СРСР30квітня1954рокувидалауказ«Пропосиленнякримінальноївідповідаль-
ностізаумисневбивствоприобтяжуючихобставинах».Застосуванняцьогоуказу
дозволило значно посилити боротьбу з умисними вбивствами за обтяжуючих
обставин,підвищитипрофілактичнуроботукримінальногозакону.Алецейуказ
незмігвирішитиіснуючихпроблеміпитань,якіставилапрактикащодоподаль-
шого удосконалення законодавства про вбивство. Так, виникло питання про
недолікич.1ст.136КК,якоювстановлювалисьобтяжуючіобставиниумисного
вбивства.Йогоправильнерішеннябулодужеважливим,оскількивіднесеннятих
чи інших обставин до обтяжуючих впливало на їх кваліфікацію, визначало
направленістьборотьбизцимизлочинами.За30роківдіїКримінальнийкодекс
набувзначногодосвідуборотьбизвбивствами,щодаваломожливістьпокращити
чинний тоді закон, забезпечити найбільш ефективну охорону життя громадян
відповіднодовимогтогочасу.
Так,післяприйняттяВерховноюРадоюСРСР25грудня1958рокуосновкри-
мінальногозаконодавстваСРСРісоюзнихреспубліквусіхсоюзнихреспубліках
протягом1959-1961роківбулиприйнятіівведенівдіюКримінальнікодекси.Кри-
мінальнийкодексСРСР1960року, зберігшипопереднюкласифікацію злочинів,
вніссерйознізмінидохарактеристикобставин,якіобтяжувалиумисневбивство.
Згідно зі ст. 93 КК України вчиненим за обтяжуючих обставин вважалося
вбивство:а)зкорисливихмотивів;б)зхуліганськихмотивів;в)вчиненеузв’язку
звиконаннямпотерпілимслужбовогоабогромадянськогообов’язку;г)двохабо
більшеосіб;д)жінки,яказавідомодлявинногоперебувалавстанівагітності;е)
вчиненезособливоюжорстокістюабоспособом,небезпечнимдляжиттябагатьох
людей.
Особливажорстокістьякобтяжуючаумисневбивствообставинавпершебула
введена до Кримінального кодексу УРСР, який був прийнятий 28 грудня 1960
рокуінабувчинності1квітня1961року.Застосуванняцієїобставининапрактиці
здебільшоговимагалоз’ясуванняпитанняпроте,чиневідпершогоудару(пора-
нення)насталасмертьпотерпілого.Дотогож,нанашпогляд,поняття«особливі
муки»вужчепоняття«особливажорстокість».Узв’язкузчим,деякіумиснівбив-
ства,якібуливчиненізособливоюжорстокістю,кваліфікувалисьяквбивствабез
обтяжуючихобставин.Цейнедолікбулоусуненоформулюваннямп.«е»ст.93КК
523Юридичні і політичні науки
України (1960 р.), але чіткого критерію у визначенні поняття «особлива жор-
стокість»ценедало.
Якщопорівнюватист.93ККУкраїнизранішечиннимзаконодавствоміновим
КримінальнимкодексомУкраїни,якийвступиввсилу1вересня2001року,тослід
зазначити, що вона містить неповний перелік обтяжуючих обставин. У ній
відсутнє визначення термінуобтяжувальної умисне вбивство обставини«серед
низкиіншихмотивів»,щодаваловминуломуможливістьґрунтовнорозширюва-
типерелікобтяжуючихобставинпідчаскваліфікаціїумиснихвбивств.
УКримінальномукодексі 1960рокудо обтяжуючихобставинне віднесено
вбивствазревнощів,помстинаґрунтіособистихнеприязнихвідносин,вчинення
вбивствавійськовослужбовцем,особою,наякійлежавобов’язокособливоїопіки
над убитим. Але віднесення умисних вбивств за наявності вказаних ознак до
обтяжуючих не виправдало себе.Навпаки, деякі з них, так само як і вбивство
дітей,нерідковизнавалисявчиненимиприпом’якшуючихобставинах.
Водночасбуливключенітакіобтяжуючіумисневбивствообставини,якумис-
невбивствожінки,яказавідомодлявинногоперебувалаустанівагітності,умис-
не вбивство двох чи більше осіб або вчинене особливо небезпечним реци-
дивістом.
Деякіобставини,якіобтяжуютьумисневбивство,уКримінальномукодексі
1960рокувикладенівіншій,більшточнійредакції.Ценалежитьдообставин,які
характеризуютьумисневбивство:зхуліганськихмотивів;узв’язкузвиконанням
потерпілим свого службового чи громадянського обов’язку; з особливою жор-
стокістю;зметоюприховатиіншийзлочинабополегшитийоговчинення,атакож
поєднане із зґвалтуванням; особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за
виняткомвбивства вчиненого у стані сильного душевного хвилюванняматір’ю
своєїновонародженоїдитиниіприперевищеннімежнеобхідноїоборони.
Вивчення практики, а також порівняльний аналіз обставин, які обтяжують
умисневбивство,передбаченихКримінальнимкодексомУРСР1926і1961років,
дає можливість зробити висновок про значні переваги чинногоКримінального
кодексуУкраїни (2001 р.) порівняно з попередніми. Так, у ст. 95 КК (1960 р.)
більшдетальнобулонаведеноознакивбивстваустаніраптововиникненогосиль-
ногодушевногохвилювання.Вбивство,вчиненеприперевищеннімежнеобхідної
оборониівбивствознеобережності,навідмінувідКримінальногокодексу(1926
р.),сформульованоурізнихстаттях,щодозволилоліквідуватиплутанину.Крім
того,буловизначенобільшчіткеформулюваннякожногозцихзлочинів.Уст.97
ККпередбачаласявідповідальністьзавбивствоприперевищеннімежнеобхідної
оборони, а в ст. 98 – за вбивство, вчинене з необережності. Більш точно була
сформульованадиспозиціяст.99КК,якапередбачалавідповідальністьзадове-
деннядосамогубстваособи,якаперебувалауматеріальнійчиіншійзалежності
від винного: де не лише зазначалась жорстокість поводження винного з
потерпілим,алезамістьслів«іншимподібнимшляхом»вводиласьознакасисте-
матичноїобразиособистоїгідностіпотерпілого.
Але,нажаль,ч.2ст.99КК(1960р.)непередбачалавідповідальністьзаспри-
яння або підмову до самогубства неповнолітнього або неосудної особи. Тим
часомсудовапрактикапішлашляхомвизнаннявбивствомсприянняабопідмови
досамогубстванеповнолітньоїабонеосудноїособи.
Характеризуючичиннезаконодавствопровідповідальністьзазлочинипроти
життя, необхідно зазначити, що порівняно зі старим законодавством воно
детальнішерегламентуєвідповідальністьзацізлочиниіпередбачаєбільшсуворі
санкції,особливозанавмисневбивствозакваліфікуючихобставин.Щеучинний
до1вересня2001рокуКримінальнийкодексУкраїнибуловнесенозміниЗаконом
524 Держава і право • Випуск 53
від6березня1992року,2жовтня1996року,якимивстановленовідповідальність
завбивствоназамовлення(п.«и»ст.93КК),ізавбивство,вчиненезапопереднь-
оюзмовоюгрупоюосібабоорганізованоюгрупою(п.«і»ст.93КК)19.
Усе це збільшило попереджувальне значення законодавства і давало право
ефективнішезабезпечуватигарантіїохоронижиттягромадянУкраїни.
Проте,якимбинебулодосконалимчиннезаконодавство(зокремаіпрозло-
чинипротижиття),йогойнадалінеобхідноудосконалюватизметоюпосилення
боротьбизізлочинністю.
Внесення змін ідоповненьдоКримінальногокодексу–цілкомзакономірне
явище,оскількидієвістьтаефективністьзаконодавствавідбиваєтьсянапрактиці
підчасйогозастосування.Іхочадост.94КК,щопередбачалавідповідальністьза
умисне вбивство без обтяжуючих обставин, уже в роки незалежності України
вносилися зміни, наприклад, була встановлена нижча межа санкції (від трьох
років),щоупочатковійредакціїнебуловраховано.Насьогодніжуч.1ст.115КК
Українизатакевбивствопередбаченавідповідальністьвід7до15роківпозбав-
ленняволііданийфактнічимнеобґрунтований20.
НовийКримінальнийкодексУкраїни,прийнятийВерховноюРадоюУкраїни5
квітня2001р.об’єднавпростевбивствоізкваліфікуючимиознакамивбивствав
однійстатті115,асамевчастині1.Кваліфікуючіознакизазначеноуч.2ст.115.
НавідмінувідпопередньогоКримінальногокодексу,щовтративсули1вересня
2001року,введеноновікваліфікуючіознаки:1)вбивствомалолітньоїдитини(п.2
ч.2ст.115);2)вбивствозаручника(п.3ч.2ст.115);3)відмежовановбивствозособ-
ливоюжорстокістю(п.4ч.2ст.115)відвбивства,вчиненогоспособомнебезпеч-
нимдляжиттябагатьохлюдей(п.5ч.2ст.115);4)введеноновуознакудовбивст-
ва особи, у зв’язку з виконанням цією особою службового чи громадянського
обов’язкущейвбивствочерездіяльністьїїблизькогородича(п.8ч.2ст.115);5)
відмежовановбивствозметоюприховатиіншийзлочинабополегшитийоговчи-
нення(п.9ч.2ст.115)відвбивства,поєднаногоіззґвалтуванням,доповнивши
йогоприцьомущеоднієюкваліфікуючоюознакою:абонасильницькимзадово-
леннямстатевоїпристрастінеприроднимспособом(п.10ч.2ст.115);6)ізпунк-
ту «з», який раніше поряд з повторно вчиненим вбивством передбачав
відповідальністьособливонебезпечногорецидивіста,виділенацякваліфікуюча
ознака(п.13ч.2ст.115);7)ізпункту«і»,щопорядзвідповідальністюзавбив-
ство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, передбачав і вбивство
організованою групою, остання кваліфікуюча ознака не врахована у чинному
Кримінальномукодексі(п.12ч.2ст.115).
Проте, статті Кримінального кодексу, що вступили у дію з 1 вересня 2001
року,щенеповністюстворюютьнеобхідніпередумовидляуспішноїборотьбизі
злочинамипротижиття21.Хоча,навідмінувідправомірногопозбавленняжиття
підчасвикористанняправананеобхіднуоборону,нещасноговипадкуісамогуб-
ства,вбивствовизнаєтьсяякпротиправнедіяння,передбаченеОсобливоючасти-
ноюКримінальногокодексу.
1.Жиль цов С.В.СмертнаяказньвисторииРоссии.–М.,2002.–С.34.2. Са ха ров
А.Н.ДипломатияДревнейРуси.–М.,1987.–С.84,87.3. Хре с то матіязісторіїдержа-
виіправаУкраїни:Навч.посібн./Упорядн.:А.С.Чайковський,О.Л.Копиленко,В.М.
Кривоніс,В.В.Свистунов,Г.І.Трофанчук.–К.,2003.–С.18.4. Гру шевсь кий М. Історія
України-Руси:В11-тит.–Т.3–К.,1993–С.360.5. Тамсамо.–С.27.6. Шар го род ский
М.Д.Преступленияпротивжизнииздоровья.М.,–С.92.7. Хре с то матіязісторіїдер-
жавиіправаУкраїни:Навч.посібн. –С.24.8. Тамсамо.–С.27.9. Кудін С.Поняття
злочину в кримінальномуправіКиївської Русі //ПравоУкраїни. – 2000. –№7. –С.
525Юридичні і політичні науки
101–104.10. Тамсамо.–С.141–144.11. Хре с то матіязісторіїдержавиіправаУкраїни:
Навч.посібн. –С.80.12. Тамсамо.13.Тамсамо.–С.81.14. Тамсамо.15. Ст.34КК
СРСРвстановиланайвищумірупокаранняувиглядіпозбавленняволі–10років.ЗаКК
АзейбарджанськоїРСР за умисне вбивствоприобтяжуючихобставинахдопускалося
застосування найвищої міри покарання – розстріл (Ст.142). 16. СУСРСР, 1922. –№
72-73.–Ст.906.17. СУСРСР,1926.–№80.–Ст.600.18. СУСРСР,1934.–№34.–
Ст.206.Це відповідало всесоюзному закону (див.ПостановуЦИКСРСР від 7 липня
1934р. –СЗСРСР, 1934. –№37,Ст. 295).19. Криміна ль не правоУкраїни.Особлива
частина.–К.:ЮрінкомІнтер,1999.–145с.20. Уго лов ное правоУССР.Особеннаячасть.
–К.:Высш.школа,1989.–160с.;Криміна ль неправо.Особливачастина:Підручник.–
К.:НАВСУ«Правовіджерела»,1998.–124с.;Криміна ль неправоУкраїни.Особлива
частина.–К.:ЮрінкомІнтер,1999.–145с.21. Кор жансь кий М.Й.Кримінальнеправо
України.Особливачастина.–К.:Генеза,1998.–141с.
526 Держава і право • Випуск 53
Розділ 8. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО, КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ТА КРИМІНАЛІСТИКА
М. І. Зубрицький. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЯВИ ТА РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ
|