Особисті відносини подружжя за нормами ранньовізантійського права

Особисті відносини подружжя за нормами ранньовізантійського права

Досліджуються юридичні аспекти особистих відносин подружжя в процесі еволюції їх сімейного становища на основі християнської ціннісної парадигми.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Дячук, Л.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2011
Назва видання:Держава і право
Теми:
Історія держави і права
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/63793
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Особисті відносини подружжя за нормами ранньовізантійського права / Л.В. Дячук // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 119-125. — Бібліогр.: 20 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-63793
record_format dspace
spelling irk-123456789-637932014-06-09T03:02:07Z Особисті відносини подружжя за нормами ранньовізантійського права Дячук, Л.В. Історія держави і права Досліджуються юридичні аспекти особистих відносин подружжя в процесі еволюції їх сімейного становища на основі християнської ціннісної парадигми. Исследуются юридические аспекты личных отношений супругов в процессе эволюции их семейного положения на основе христианской ценностной парадигмы. The legal aspects of the personal relations of the married couples are probed in the process of evolution of their domestic position on the basis of the christian valued paradigm. 2011 Article Особисті відносини подружжя за нормами ранньовізантійського права / Л.В. Дячук // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 119-125. — Бібліогр.: 20 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/63793 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія держави і права
Історія держави і права
spellingShingle Історія держави і права
Історія держави і права
Дячук, Л.В.
Особисті відносини подружжя за нормами ранньовізантійського права
Держава і право
description Досліджуються юридичні аспекти особистих відносин подружжя в процесі еволюції їх сімейного становища на основі християнської ціннісної парадигми.
format Article
author Дячук, Л.В.
author_facet Дячук, Л.В.
author_sort Дячук, Л.В.
title Особисті відносини подружжя за нормами ранньовізантійського права
title_short Особисті відносини подружжя за нормами ранньовізантійського права
title_full Особисті відносини подружжя за нормами ранньовізантійського права
title_fullStr Особисті відносини подружжя за нормами ранньовізантійського права
title_full_unstemmed Особисті відносини подружжя за нормами ранньовізантійського права
title_sort особисті відносини подружжя за нормами ранньовізантійського права
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate 2011
topic_facet Історія держави і права
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/63793
citation_txt Особисті відносини подружжя за нормами ранньовізантійського права / Л.В. Дячук // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 119-125. — Бібліогр.: 20 назв. — укp.
series Держава і право
work_keys_str_mv AT dâčuklv osobistívídnosinipodružžâzanormamirannʹovízantíjsʹkogoprava
first_indexed 2025-07-05T14:33:33Z
last_indexed 2025-07-05T14:33:33Z
_version_ 1836817857009156096
fulltext Л. В. ДЯЧУК ОСО­БИСТІ­ВІДНО­СИ­НИ­ПО­ДРУЖ­ЖЯ­­ ЗА­НОР­МА­МИ­РАН­НЬ­ОВІЗАНТІЙСЬКО­ГО­ПРА­ВА Досліджу ють ся юри дичні ас пек ти осо би с тих відно син по друж жя в про цесі ево­ люції їх сімей но го ста но ви ща на ос нові хри с ти янсь кої ціннісної па ра диг ми. Клю­чові­ сло­ва: по друж жя, пра во ве ста но ви ще, взаємні зо бов’язан ня, не май нові відно си ни, ево люція, хри с ти янсь ка па ра диг ма. Ис сле ду ют ся юри ди че с кие ас пек ты лич ных от но ше ний су пру гов в про цес се эво лю­ ции их се мей но го по ло же ния на ос но ве хри с ти ан ской цен но ст ной па ра диг мы. Клю­че­вые­сло­ва: су пру ги, пра во вое по ло же ние, вза им ные обя за тель ст ва, не иму ще­ ст вен ные от но ше ния, эво лю ция, хри с ти ан ская па ра диг ма. The legal aspects of the personal relations of the married couples are probed in the pro­ cess of evolution of their domestic position on the basis of the christian valued paradigm. Key­ words: married couples, legal status, mutual obligations, non­property relations, evolution, christian paradigm. Ак­ту­альність­досліджен­ня­осо­би­с­тих­відно­син­чо­ловіка­та­дру­жи­ни,­оче­вид- но,­зу­мов­ле­на­тим,­що­во­ни­тор­ка­ють­ся­са­мо­го­існу­ван­ня­людсь­ко­го­суспільства,­ ду­хов­ної­ та­про­фан­ної­ сторін­йо­го­жит­тя.­Не­ви­пад­ко­во­ з­ по­чатків­ ста­нов­лен­ня­ ста­ро­давніх­ цивілізацій­ та­ до­ нинішньо­го­ ча­су­ шлюбні­ відно­си­ни­ яв­ля­ють­ся­ однією­з­най­важ­ливіших­тем­ек­зи­с­тенційно­го­ос­мис­лен­ня­лю­ди­ни­на­рівні­міфо- логії,­бо­го­слов’я,­гу­манітар­них­на­ук,­літе­ра­ту­ри­та­різних­жанрів­ми­с­тецтва.­Дра- ма­і­ко­медія,­тра­вестія­і­тра­гедія­та­інші­жа­н­ри­те­а­т­раль­но­го,­а­та­кож­об­ра­зо­твор- чо­го­та­му­зич­но­го­ми­с­тецтва­бу­ли­при­свя­чені­вічним­про­бле­мам­чо­ловічо-жіно- чих­взаємин.­Взаємовідно­си­ни­чо­ловіка­та­дру­жи­ни­роз­гля­да­лись­в­ста­ро­давніх­ цивілізаціях­як­ме­ханізм­по­до­лан­ня­смерті.­Ра­зом­з­тим­шлюбні­відно­си­ни­сприй- ма­лись­ як­ про­ти­ва­га­ не­без­печ­но­му,­ про­сяк­ну­то­му­ не­ тільки­ політич­ною­ та­ соціаль­ною­бо­роть­бою,­але­й­пси­хо­логічним­ти­с­ком­на­осо­бу­ото­чу­ю­чо­го­се­ре­до- вищ.­Опер­шись­на­більш­ком­форт­ний­при­клад­відповідної­си­ту­ації­для­чо­ловіка,­ який­шу­кав­роз­ра­ду­в­осо­би­с­то­му­житті,­відо­мий­дослідник­взаємин­чо­ловіків­та­ жінок­на­межі­ан­тич­ної­та­хри­с­ти­янсь­кої­цивілізацій­Пітер­Бра­ун­пи­сав:­«Чо­ловік­ че­кав,­що­знай­де­в­шлюбі­те,­на­що­не­міг­роз­ра­хо­ву­ва­ти­(навіть)­се­ред­рівних­ собі­–­чесність»1.­Але­відсутність­відо­мих­чес­нот­у­дру­жи­ни­по­ро­д­жу­ва­ло­не­по- прав­ний­конфлікт­та­гли­бо­ке­роз­ча­ру­ван­ня.­Як­що­ан­тич­не­ми­с­тецтво­тра­гедії­на­ шлюб­но-сімей­но­му­ґрунті­вик­ли­ка­ло­пси­хо­логічний­ка­тар­сис­осо­би,­то­юри­дичні­ нор­ми­ інсти­ту­ту­ шлю­бу­ ство­рю­ва­ли­ нор­ма­тив­но-пра­вові­ умо­ви­ для­ на­леж­ної­ по­ведінки­у­взаємодії­чо­ловіка­та­дру­жи­ни,­які­ґрун­ту­ва­лись­на­ос­нові­прин­ци­пу­ спра­вед­ли­вості,­спе­цифіка­усвідо­млен­ня­яко­го­за­ле­жа­ла­від­особ­ли­во­с­тей­впли­ву­ релігійних­цінно­с­тей,­що­яв­ля­лись­аксіологічною­ос­но­вою­відповідної­пра­во­вої­ тра­диції.­ В­на­шо­му­ви­пад­ку­йдеть­ся­про­взаєми­ни­по­друж­жя­в­умо­вах­ціннісно-па­ра- диг­ма­тич­но­го­ співвідно­шен­ня­ ан­тич­ної­ та­ хри­с­ти­янсь­кої­ пра­во­вих­ до­к­т­рин­ в­ про­цесі­ге­не­зи­та­си­с­те­ма­ти­зації­ран­нь­овізантійсько­го­пра­ва­(ІV­–­VІ­ст.).­ За­та­кою­хро­но­логією­виз­на­ча­лись­досліджен ня з да ної про бле ма ти ки.­Осо- 119Юридичні і політичні науки бисті­ пра­вовідно­си­ни­ по­друж­жя­ ран­нь­овізантійсько­го­ періоду­ пе­ре­важ­но­ досліджу­ва­ли­фахівці­з­історії­та­дог­ми­римсь­ко­го­пра­ва­(Ф.­Шулін2,­В.­Хво­с­тов3,­ Й.­По­кровсь­кий4,­М.­Ка­зер5,­І.Но­виць­кий,­І.­Пе­ре­терсь­кий6,­Д.­Дождєв7,­О.­Підо- при­го­ра8,­ Є.­ Ха­ри­то­нов9­ та­ ін.),­ за­ ви­клю­чен­ням­ ок­ре­мих­ мо­но­графічних­ досліджень­та­фун­да­мен­таль­них­публікацій­з­юри­дич­ної­візан­ти­с­ти­ки,­що­тор­ка- ли­ся­ різних­ ас­пектів­ ран­нь­овізантійсько­го­ шлюб­но­го­ пра­ва­ (Є.­ Ліпшиц10,­ А.­ Ру­док­вас11).­ Сто­сов­но­ пер­шої­ гру­пи­ праць­ слід­ за­зна­чи­ти,­ що­ їх­ ха­рак­тер­ною­ ри­сою­є­ відсутність­кон­ста­тації­ змін­ в­пра­вовідно­си­нах­чо­ловіка­ та­дру­жи­ни­у­ шлюбі­sine­manu,­які­з’яви­лись­ще­в­кінці­кла­сич­но­го­періоду­римсь­ко­го­пра­ва.­ Що­прав­да,­ це­ сто­сується­ пе­ре­дусім­ літе­ра­ту­ри­ про­ си­с­те­му­ (дог­му)­ римсь­ко­го­ пра­ва­да­но­го­періоду. На ше за вдан ня­ по­ля­гає­ в­ аналітич­них­ оцінках­ вка­за­них­ взаємин­ в­ ме­жах­ відповідних­етапів­їх­ево­люції,­в­дослідженні­їх­юри­дич­но­го­змісту,­обу­мов­ле­но- го­си­с­те­мою­іде­аль­но-ма­теріаль­них­чин­ників,­які­в­свою­чер­гу­за­зна­ва­ли­важ­ли- вих­як­змісто­вних,­так­і­фор­маль­них­транс­фор­мацій.­ Ге­не­за­ візантійсько­го­ шлюб­но-сімей­но­го­ пра­ва­ та­ йо­го­ ок­ре­мих­ ас­пектів­ пов’яза­на­з­хри­с­ти­янізацією­норм­та­ інсти­тутів­римсь­кої­пра­во­вої­си­с­те­ми­кла- сич­но­го­періоду,­а­та­кож­з­ак­ту­алізацією­ок­ре­мих­пра­во­вих­явищ­гре­ко-еліністич- ної­пра­во­вої­тра­диції.­Особ­ли­вості­пра­во­вих­відно­син­чо­ловіка­та­дру­жи­ни­обу- мов­лю­ва­лись­у­гре­ко-римській­пра­вовій­тра­диції­ їх­сімей­но-пра­во­вим­ста­ту­сом­ до­всту­пу­у­шлюб­та­фор­мою­йо­го­ук­ла­ден­ня.­Пе­ред­тим,­як­по­ча­лась­хри­с­ти- янізація­ римсь­ко­го­ пра­ва,­ існу­ва­ло­ три­ легітимні­ фор­ми­ ук­ла­ден­ня­ шлю­бу­ та­ вста­нов­лен­ня­manus:­ confarreatio,­ coemptio­ та­ usus­ (Gai,­ І,­ 110–114),­ які­ відпо- відним­чи­ном­виз­на­ча­ли­пра­во­ве­ста­но­ви­ще­та­особ­ли­вості­осо­би­с­тих­і­май­но­вих­ пра­вовідно­син­по­друж­жя.­Роз­гля­да­ю­чи­особ­ли­вості­осо­би­с­тих­відно­син­осіб,­що­ пе­ре­бу­ва­ли­в­за­кон­но­му­шлюбі­(matrimonium)­не­обхідно­вра­ху­ва­ти,­що­в­римсь- ко­му­праві­спо­чат­ку­існу­вав­шлюб­з­чо­ловічою­вла­дою­(сum­manu),­а­зго­дом,­в­ період­прин­ци­па­ту,­по­ши­рив­ся­інший­–­sine­manu,­у­яко­му­жінка­не­по­трап­ля­ла­ під­вла­ду­чо­ловіка-до­мо­вла­ди­ки­чи­йо­го­pater­ familias,­як­що­він­був­persona­ jus­ alienі­(підвлад ний).­ Як­що­ фор­ми­ ук­ла­ден­ня­ шлю­бу­ за­сто­со­ву­ва­ли­ся­ за­ соціаль­ним­ кри­терієм­ (сonfаrreatio­–­тільки­для­па­т­риціїв,­coemptio­–­для­ос­нов­ної­ча­с­ти­ни­на­се­лен­ня,­ usus­–­ (як­пра­ви­ло)­для­ соціаль­них­низів),­ то­ ви­ди­шлю­бу­відно­си­лись­до­усіх­ вільно­на­ро­д­же­них­ гро­ма­дян­ Ри­му.­ Зви­чай­но,­ шлюб,­ ук­ла­де­ний­ за­ фор­мою­ сonfаrreatio,­ на­да­вав­жінці­ більше­ го­но­ру­ в­ сім’ї­ і­ суспільстві,­ ніж­ coemptio­ та­ usus,­ підтвер­див­ши­ її­ па­т­риціансь­ке­ по­хо­д­жен­ня­ та­ на­лежність­ до­ еліти­ суспільства.­Але­кар­ди­наль­но­пра­во­ве­ста­но­ви­ще­жінки­виз­на­ча­лось­не­стільки­ фор­мою,­а­на­лежністю­до­то­го­чи­іншо­го­ви­ду­шлю­бу.­Так,­за­нор­мою­шлю­бу­cum­ manu­ на­ре­че­на­ пе­ре­хо­ди­ла­ з­ сім’ї­ бать­ка­ чи­ іншо­го­ до­мо­вла­ди­ки­ під­ вла­ду­ чо­ловіка,­ в­ сім’ї­ яко­го­ зай­ма­ла­ ста­но­ви­ще­ filia­ loco­ (донь­ки).­ Без­пе­реч­но,­ та­ке­ сімей­не­ста­но­ви­ще­дру­жи­ни­впли­ва­ло­на­ха­рак­тер­осо­би­с­тих­відно­син­по­друж- жя.­На­при­клад,­чо­ловік­міг­на­кла­с­ти­на­жінку­будь-яке­по­ка­ран­ня,­аж­до­смерт­ної­ ка­ри. На­томість­шлюб­sine­manu,­що­в­хро­но­логічно­му­та­змісто­во­му­сенсі­без­по­се- ред­ньо­ до­тич­ний­ до­ на­шо­го­ досліджен­ня,­ мав­ важ­ливі­ юри­дичні­ наслідки­ для­ йо­го­ суб’єктів,­ суттєво­ впли­ва­ю­чи­ на­ ха­рак­тер­ осо­би­с­тих­ взаємовідно­син­ чо­ловіка­та­дру­жи­ни.­Ос­новні­на­пря­ми­осо­би­с­тих­відно­син­та­їх­відповідні­ру­б- ри­ки­мож­на­ кла­сифіку­ва­ти­ на­ступ­ним­ чи­ном:­ 1)­юри­дич­не­ ста­но­ви­ще­жінки­ в­ 120 Держава і право • Випуск 54 шлюбі;­2)­інди­віду­альні­нор­ма­тив­но-пра­вові­обов’яз­ки­жінки­та­чо­ловіка­в­сім’ї;­ 3)­взаємні­ пра­ва­ та­ юри­дичні­ обов’яз­ки;­ 4)­ деліктні­ відно­си­ни­ та­ юри­дич­на­ відповідальність­за­пра­во­по­ру­шен­ня­в­сім’ї;­5)­діти­в­кон­тексті­сто­сунків­чо­ловіка­ дру­жи­ни.­ От­же,­ після­ всту­пу­ у­ за­кон­ний­шлюб­ sine­manu­жінка­ зберіга­ла­ свій­ по­пе- редній­сімей­ний­ста­тус.­Як­що­во­на­бу­ла­persona­alieni­juris,­то­за­ли­ша­лась­чле­ном­ ро­ди­ни­сво­го­до­мо­вла­ди­ки,­а­як­що­persona­sui­juris,­то­скла­да­ла­familia­са­ма­для­ се­бе12.­Тим­не­мен­ше,­юри­дич­ний­факт­пе­ре­бу­ван­ня­навіть­у­шлюбі­ sine­manu­ ро­бив­ її­ persona­ відо­б­ра­жен­ням­ пра­во­суб’єктності­ чо­ловіка­ (D.­ 25.2.1)13.­ Він­ пе­ре­но­сив­на­дру­жи­ну­влас­ну­гідність­(gonore)­як­пред­став­ник­відповідно­го­ро­ду­ (gens)­та­familia­(D.­39.5.31).­Як­що­чо­ловік­був­persona­sui­juris,­то­во­на­на­бу­ва­ла­ matronae­nomen­et­honestatem­(D.­48.5.14).­Це­свідчи­ло­про­виз­нан­ня­чо­ловіком­ жінки­рівною су пут ни цею жит тя­(Ф. Шулін),­що­в за галь них ри сах­відповіда­ло­ відо­мо­му­виз­на­чен­ню­шлю­бу­римсь­ко­го­юри­с­та­Мо­дестіна­(D.­23.2.1). Шлюб­sine­manu­по­ро­д­жу­вав­та­кож­низ­ку­зо бов’язань­кож­но­го­з­по­друж­жя,­ що­бу­ли­ак­ту­аль­ни­ми­під­час­спільно­го­сімей­но­го­жит­тя.­Пе­ре­дусім­жінка­бу­ла­ зо­бов’яза­на­зберіга­ти­вірність­чо­ловіку­та­ви­яв­ля­ти­до­ньо­го­по­ва­гу­(D.­24.3.14.§1).­ На­томість­чо­ловік­був­зо­бов’яза­ний­за­хи­ща­ти­дру­жи­ну­від­по­ся­ган­ня­третіх­осіб­ на­її­сво­бо­ду,­честь­та­май­нові­інте­ре­си­(D.­47.10.2).­Це­зу­мов­лю­ва­лось­не­пе­ре- бор­ною­са­к­раль­ною­тра­дицією,­не­юри­дич­ною­ча­с­ти­ною­шлюб­ної­уго­ди­та­пра- во­вою­при­ро­дою­римсь­кої­(як­і­візантійської)­сім’ї,­яка­в­но­вих­умо­вах­тяжіла­до­ син­те­зу­ двох­ відо­мих­ видів­ шлю­бу,­ в­ яко­му­ пе­ред­ба­ча­ли­ся­ ли­ше­ два­ суб’єкти­ шлюб­них­відно­син:­чо­ловік­та­дру­жи­на.­ От­же,­не­зва­жа­ю­чи­на­те,­що­йдеть­ся­про­шлюб­sine­manu,­пи­тан­ня­честі­дру- жи­ни­тор­ка­ло­ся­не­тільки­її­бать­ка­(до­мо­вла­ди­ки),­але­й­чо­ловіка.­То­му­він­мав­ пра­во­по­зо­ву­ за­ об­ра­зу­дру­жи­ни,­не­за­леж­но­ від­ її­ пра­во­во­го­ ста­но­ви­ща­в­ сім’ї­ бать­ка­(D.­47.10.1.§­9).­Та­ка­об­ра­за­сприй­ма­ла­ся­що­до­ньо­го­як­injuria­mediata14.­ Ра­зом­з­тим,­як­підкрес­лю­вав­Domitius­Ulpianus,­пра­во­на­та­кий­по­зов­пе­ред­ба­ча- лось­і­для­са­мої­од­ру­же­ної­жінки,­як­що­навіть­во­на­persona­alieni­juris­і­зна­хо­ди- лась­ під­ manus­ бать­ка.­ Та­ка­ по­зиція­ Ульпіана­ свідчи­ла­ про­ пев­ний­ відхід­ від­ римсь­ко­го­юри­дич­но­го­фор­малізму,­оскільки­го­лос­в­суді­за­тра­дицією­мав­той,­ під­вла­дою­яко­го­бу­ла­заміжня­жінка.­Но­велістич­ний­підхід­Ульпіана,­який­опи- рав­ся­ на­ менш­ відо­мо­го,­ але­ ав­то­ри­тет­но­го­юри­с­та­Не­рація,­ збли­жу­вав­ йо­го­ з­ хри­с­ти­янсь­ки­ми­іде­я­ми,­які­зго­дом­ста­нуть­ціннісною­ос­но­вою­хри­с­ти­янізо­ва­но- го­римсь­ко­го­пра­ва. Од­нак,­ не­за­леж­но­ від­ відо­мих­ змін,­ важ­ли­ву­ роль­ в­ осо­би­с­тих­ відно­си­нах­ по­друж­жя­у­шлюбі­sinе­manu­про­дов­жу­вав­відігра­ва­ти­бать­ко­заміжньої­доч­ки.­В­ зв’яз­ку­ з­цим,­для­ зміцнен­ня­шлю­бу­в­умо­вах­спе­цифіки­взаємин­по­друж­жя­та­ бать­ка­дру­жи­ни,­пре­тор­ви­дав­спеціаль­ний­інтер­дикт­–­De­uxore­exhibenda,­який­ пе­ред­ба­чав­пра­во­чо­ловіка­на­її­по­вер­нен­ня­від­тре­тьої­осо­би­(окрім бать ка)­(D.­ 43.30.2;­С.­5.4.11).­ В­ ко­мен­та­рях­ Ульпіана­ та­ Гер­мо­геніана­ до­ пре­торсь­ко­го­ едик­ту­ з’яви­лась­ раніше­невідо­ма­нор­ма,­яка­ма­ла­порівня­но­з­по­пе­ред­нь­ою­тра­дицією­кла­сич­но­го­ пра­ва­(І­–­ІІ­ст.)­ре-ево­люційний­ха­рак­тер.­Як­що­в­по­пе­ред­нь­о­му­(пре­торсь­ко­му)­ по­ло­женні­ бать­ко­ дру­жи­ни­ не­ на­ле­жав­ до­ ка­те­горії­ третіх осіб,­ про­ти­ яких­ чо­ловік­міг­по­зи­ва­ти­ся,­то­на­звані­юри­с­ти­кінця­кла­сич­но­го­періоду­пе­ред­ба­чи­ли­ си­ту­ацію,­ко­ли­юри­дич­на­відповідальність­за­вка­зані­дії­по­кла­да­лась­і­на­бать­ка­ од­ру­же­ної­ донь­ки.­ Що­прав­да­ Ульпіан­ в­ 71-й­ книзі­ «Ко­мен­тарів­ до­ едик­ту»­ 121Юридичні і політичні науки (йдеть­ся­ про­ Edictum­ perpetum­ Сальвія­Юліана­ (ІІ­ ст.­ н.е),­ що­ си­с­те­ма­ти­зу­вав­ по­пе­редні­пре­торські­едик­ти)­оче­вид­но­мав­на­увазі­перш­за­все­поєднан­ня­пра- во­вої­і­мо­раль­ної­норм,­про­яке,­з­при­та­ман­ною­ла­конічністю­і­змістовністю,­він­ ска­зав­на­ступ­не:­«І,­без­сумнівно,­ми­ко­ри­с­туємось­(тим)­пра­ви­лом,­щоб­відповідно­ до­ пра­ва­ батьківської­ вла­ди­ не­ роз­ри­ва­лись­ concordantia­ matrimonia.­ Од­нак­ це­ тре­ба­бу­де­до­пу­с­ка­ти­та­ким­чи­ном,­щоб­пе­ре­ко­на­ти­бать­ка­не­за­сто­со­ву­ва­ти­су­во- ро­ батьківську­ вла­ду»­ (D.­ 43.30.1.§5).­ На­томість­ Гер­мо­ген,­ ав­тор­ пер­шо­го­ не­офіційно­го­Ко­дек­су­(імпе­ра­торсь­ких­кон­сти­туцій),­фор­маль­но­навіть­за­пе­ре­чив­ по­зицію­Ульпіана­(по­суті­її­до­пов­нив­ши).­«На­впа­ки,­–­за­ува­жує­Hermogenianus,­ –­пра­виль­но­при­тя­гу­ва­ти­чо­ловіком­до­відповідаль­ності­бать­ка­дру­жи­ни,­з­при­во- ду­її­за­три­ман­ня­і­по­вер­нен­ня,­навіть­то­го­(до мо вла ди ку),­який­має­донь­ку­у­своїй­ владі»­(D.­43.30.2).­Як­що­Ульпіан­ви­хо­див­з­по­зицій­гу­манізму,­то­Гер­мо­ген,­який­ оче­вид­но­ пи­сав­ свою­ пра­цю­ до­ офіційно­го­ виз­нан­ня­ хри­с­ти­ян­ст­ва,­ в­ ча­си­ правління­Діок­летіана­але,­ тим­не­мен­ше,­ви­ра­зив­свою­дум­ку­в­дусі­цінно­с­тей­ но­во­завітної­кон­цепції­шлю­бу. В­ цьо­му­ ж­ на­прямі­ зву­чить­ ви­мо­га­ до­ чо­ловіка­ про­ охо­ро­ну­ мо­раль­ності­ членів­йо­го­ро­ди­ни­і­про­йо­го­відповідальність­за­(адап­то­ва­ни­ми)­нор­ма­ми­Lex­ Julia­ de­ adulteries­ про­ роз­бе­щен­ня­ дру­жи­ни­ негідною­ по­ведінкою­ чо­ловіка­ (D.­48.5.13­ (14)­ §5).­ На­томість­ на­ по­чат­ку­ хри­с­ти­янізації­ римсь­ко­го­ пра­ва­ відповідальність­чо­ловіка­та­дру­жи­ни­знач­но­по­си­ли­лась.­Як­що­чо­ловік­всту­пав­ в­інтимні­сто­сун­ки­з­ра­би­нею,­то­во­на­стра­чу­ва­лась,­а­він­ви­си­лав­ся­на­ос­т­ро­ви,­ а­як­що­заміжня­жінка­всту­па­ла­у­відомі­відно­си­ни­з­ра­бом,­то­мірою­юри­дич­ної­ відповідаль­ності­та­санкцією­за­та­ке­зло­чин­не­діян­ня­бу­ла­смерт­на­ка­ра15.­Оче- вид­но,­ такі­нор­ми­не­ма­ли­постійно­го­ за­сто­су­ван­ня­у­ранній­Візантії,­ оскільки­ во­ни­відомі­ли­ше­за­Ко­дек­сом­Фе­о­досія,­а­в­за­ко­но­давстві­Юс­тиніана,­що­увібра- ло­пра­вові­нор­ми­кла­сич­но­го­та­пост­кла­сич­но­го­пра­ва,­такі­по­ло­жен­ня­відсутні.­ Мо­ти­ви­ по­си­лен­ня­ відповідаль­ності­ за­ по­ру­шен­ня­ норм­ шлюб­но­го­ пра­ва­ та­ суспільної­мо­ралі­Кон­стан­тин­Ве­ли­кий­ко­ре­лю­вав­ із­ за­без­пе­чен­ням­сво­бо­ди­ та­ по­кра­щен­ня­ ста­но­ви­ща­ ка­те­горії­ осіб,­ пра­ва­ яких,­ за­ римсь­кою­ пра­во­вою­ тра- дицією,­ за­зна­ва­ли­ об­ме­жень­ (дру­жи­на,­ соціальні­ ка­те­горії­ на­се­лен­ня)­ або­ бу­ли­ відсутні­(ра­би).­То­му­за­прин­ци­пом­–­більше­сво­бо­ди,­більше­відповідаль­ності­–­ про­ти­прав­на­по­ведінка­відповідних­осіб­сприй­ма­лась­як­по­ру­шен­ня­бо­го­вста­нов- ле­но­го­ла­ду­та­са­к­раль­ної­ідеї­єдності­чо­ловіка­та­дру­жи­ни.­Що­прав­да,­імпе­ра­тор­ вста­но­вив,­ що­ тільки­ чо­ловік­ чи­ най­б­лиж­чий­ ро­дич,­ а­ не­ будь-який­ римсь­кий­ гро­ма­дя­нин,­як­до­цьо­го,­міг­зви­ну­ва­чу­ва­ти­жінку­в­по­дружній­зраді16. Зви­чай­но,­ чо­ловік,­ який­ ко­ри­с­ту­вав­ся­ по­са­гом­ дру­жи­ни­ (в­ до­кла­сич­ний­ період­чо­ловік­був­влас­ни­ком­по­са­гу),­безвіднос­но­до­то­го,­яке­бу­ло­її­осо­би­с­те­ май­но­ве­ста­но­ви­ще,­зму­ше­ний­був­да­ва­ти­для­дру­жи­ни­alimenta17.­Без­по­се­ред­ньо­ зо­бов’язан­ня­чо­ловіка­виз­на­ча­лись­тим,­що­він­че­рез­шлюб­ну­уго­ду­на­бу­вав­пра- во­влас­ності­на­dotis­fructum­(при бу ток з по са гу)­(D.­23.­3.7).­ Май­нові­ відно­си­ни­ дру­жи­ни­ та­ чо­ловіка­ сто­сов­но­ по­са­гу,­ пе­ред­шлюб­но­го­ да­ру­та­parapherna,­які­не­яв­ля­ють­ся­пред­ме­том­досліджен­ня­статті,­без­пе­реч­но­ впли­ва­ли­на­осо­бисті­відно­си­ни­по­друж­жя,­але­во­ни,­як­пра­ви­ло,­мог­ли­спро­во- ку­ва­ти­ по­ведінку­ осіб,­ яка­ ли­ше­ в­ крайніх­ об­ста­ви­нах­ та­ діях­ обу­мо­ви­ла­ відповідні­юри­дичні­наслідки.­Так,­на­дум­ку­римсь­ких­юристів­ІІІ­ст.­н.е.­по­друж- жя­ в­шлюбі­ sine­manu­ не­ по­винні­ ста­ви­тись­ один­ до­ іншо­го­ як­ до­ зви­чай­но­го­ суб’єкта­цивільних­пра­вовідно­син.­Спірні­май­нові­про­бле­ми­чо­ловіка­та­дру­жи­ни­ за­ко­но­давці­про­по­ну­ва­ли­вирішу­ва­ти­за­bona­mores­(bona­fide)­(D.­24.3.14.1).­Це­ 122 Держава і право • Випуск 54 сто­су­ва­ло­ся,­ пе­ре­дусім,­ юри­дич­ної­ відповідаль­ності­ у­ май­но­вих­ відно­си­нах,­ ко­ли­ один­ з­ по­друж­жя­ відповідав­ пе­ред­ іншим­ не­ шля­хом­ по­вер­нен­ня­ усь­о­го­ втра­че­но­го­май­на,­а­тільки­в­ме­жах­платіжної­здат­ності­відповіда­ча­(beneficium­ competentio).­ Та­ка­ пільга­ пе­ред­ба­ча­лась­ як­ для­ чо­ловіка,­ так­ і­ для­ дру­жи­ни­ (D.­24.3.14.1).­ От­же,­в­до­бу­прин­ци­па­ту,­що­збігав­ся­з­кла­сич­ним­періодом­римсь­ко­го­пра­ва,­ ко­ли­ жінка­ мог­ла­ бу­ти­ суб’єтом­ цивільних­ пра­вовідно­син,­шлюб­ sіne­manu­ не­ об­ме­жу­вав­ її­прав­ук­ла­да­ти­з­чо­ловіком­уго­ди,­а­ос­таннє­на­кла­да­ло­на­кож­но­го­ відповідні­ зо­бов’язан­ня,­ не­ви­ко­нан­ня­ яких­мог­ло­ бу­ти­ підста­вою­ для­ пра­ва­ на­ по­зов. Од­нак,­ на­ дум­ку­ римсь­ких­ пра­во­знавців­ кінця­ кла­сич­но­го­ періоду,­ яка­ відо­б­ра­жа­ла­су­час­ну­для­них­су­до­ву­прак­ти­ку,­на­ос­нові­тра­диції­та­відповідних­ jus­ respondendi,­ чо­ловік­ та­дру­жи­на­не­по­винні­ бу­ли­ вда­ва­тись­до­ actiones­poe- nales­(штраф­ний­по­зов),­actiones­famoae­(по­зов­згань­блен­ня;­про­втра­ту­честі)­та­ actiones­furtiva­(по­зов­із­не­за­кон­но­го­при­влас­нен­ня­чу­жо­го­май­на;­про­крадіжку),­ окрім­по­зо­ву­про­крадіжку­ (25.2.1-30)18.­Та­ке­пра­во­ве­по­ло­жен­ня,­що­ви­ник­ло,­ оче­вид­но,­ще­на­світан­ку­історії­римсь­ко­го­пра­ва,­ко­ли­пра­во­здатність­усіх­членів­ аг­натсь­кої­ ро­ди­ни­ кон­цен­т­ру­ва­лась­ в­ пра­вах­ до­мо­вла­ди­ки,­ який­ пред­став­ляв­ і­ бо­ро­нив­ усі­ інте­ре­си­ familia,­ проісну­ва­ло­ з­ відо­ми­ми­ зміна­ми­ до­ падіння­ «Ро­мейсь­кої»­імперії­(1453­р.).­В­кінці­кла­сич­но­го­періоду­во­но­сприй­ма­лось­як­ ви­мо­га­відповідності­тра­диції­з­ме­тою­збе­ре­жен­ня­шлю­бу­та­сімей­них­свя­тощів.­ Та­ким­чи­ном,­в­кон­тексті­су­до­чин­ст­ва,­за­пра­во­вою­до­к­т­ри­ною­кінця­кла­сич- но­го­ періоду,­ про­це­су­альні­ пра­во­чи­ни­ чо­ловіка­ та­ дру­жи­ни­ не­ відповіда­ли­ деліктно-про­це­су­аль­ним­ відно­си­нам­ інших­ суб’єктів­ пра­ва. Сто­сов­но­ по­зовів­ про­крадіжки­теж­бу­ли­свої­особ­ли­вості,­оскільки­навіть­шлюб­sіne­manu­ро­бив­ пер­со­ну­ дру­жи­ни­ відо­б­ра­жен­ням­ пра­во­суб’єктності­ чо­ловіка.­ То­му,­ вва­жає­ Д.­ Дождєв,­крадіжка­дру­жи­ною­май­на­чо­ловіка­не­виз­на­ва­лась­за­furtum­(крадіжка)­ і­не­пе­ресліду­ва­лась­за­до­по­мо­гою­actio­furti,­а­при­тя­гу­ва­лась­до­відповідаль­ності­ за­ спеціаль­ним­ по­зо­вом­ action­ rerum­ amotarum­ (про­ за­брані­ речі)­ (D.­ 25.1.52),­ який­зго­дом­по­ши­рив­ся­і­на­чо­ловіка­(D.­25.2.21.6)19.­Мо­ти­ви­та­ко­го­про­це­су­аль- но­го­ підхо­ду­ роз­крив,­ при­ аналізі­ су­до­вих­ рішень,­ зна­ме­ни­тий­ (за­ тво­ра­ми)­ і­ таємни­чий­ (за­ по­хо­д­жен­ням­ і­ жит­тям)­ римсь­кий­ юрист­ Гай­ (ІІ­ ст.­ н.е.),­ який­ підкрес­лив­що­ «для­ віддан­ня­ на­леж­ної­ честі­шлю­бу­ за­пе­ре­чу­ють­ вчи­нен­ня­ до­ дру­жи­ни­по­зо­ву,­який­її­гань­бить»­(D.­25.2.2).­Вин­на­ж­осо­ба­за­beneficium­com- petentio­ відповіда­ла­ в­ ме­жах­ своїх­ ма­теріаль­них­ мож­ли­во­с­тей­ (D.­ 24.3.14.1).­ От­же,­крадіжка,­здійсне­на­однією­осо­бою­в­іншої,­як­що­во­ни­пе­ре­бу­ва­ли­у­за­кон- но­му­шлюбі,­роз­гля­да­лась,­оче­вид­но,­як­не­пра­вомірна­роз­тра­та­і­сприй­ма­лась­як­ сво­го­ро­ду­«сімей­ний­делікт»,­а­не­криміна­ль­ний­зло­чин,­який­міг­при­ве­с­ти­до­ infamia­і­ста­ти­юри­дич­ною­підста­вою­для­роз­лу­чен­ня. Важ­ли­вим­еле­мен­том,­що­був­підста­вою­для­сприй­нят­тя­дру­жи­ни­не­мен­ше­ як­на­рівні­най­б­лиж­чих­ро­дичів­та­сво­яків,­бу­ла­про­це­су­аль­на­нор­ма­із­відо­мо­го­ за­ко­ну­Ав­гу­с­та,­про­ко­мен­то­ва­на­в­праці­юри­с­та­Пав­ла­«Ad­Juliam­et­Papiam»,­яка­ пе­ред­ба­ча­ла­не­о­бов’яз­ковість­су­до­вих­свідчень­чо­ловіка­про­ти­дру­жи­ни­і­на­впа­ки­ у­спра­вах­інших­осіб­про­ти­од­но­го­з­по­друж­жя­(D.­22.5.4).­Од­нак,­у­відповідній­ нормі­ йдеть­ся­ сто­сов­но­ свічень­ осо­би­ про­ти­ своєї­ волі.­ За­ вла­сним­ ба­жан­ням­ ко­жен­з­по­друж­жя­міг­без­об­ме­жень­да­ва­ти­будь-які­по­ка­зи­на­іншо­го,­але­за­пра- ви­ла­ми­ бла­го­при­стой­ності­ і,­ оче­вид­но,­ за­ пра­дав­нь­ою­ тра­дицією­ ре­ко­мен­ду­ва- лось­не­вчи­ня­ти­та­ку­вер баль но­про це су аль ну дію.­ На­ступ­ний­сю­жет­в­ар­хаїчно­му­праві­сприй­мав­ся­як­зви­чай­на­пра­во­мочність­ 123Юридичні і політичні науки влас­ни­ка­на­об’єкт,­що­зна­хо­дить­ся,­що­прав­да,­не­у­влас­ності,­а­під­йо­го­вла­дою.­ Йдеть­ся­ про­ дітей­ від­ за­кон­ної­ дру­жи­ни,­ які­ за­ кла­сич­ним­ та­юс­тиніанівським­ пра­вом­після­на­ро­д­жен­ня­і­виз­нан­ня­ди­ти­ни­бать­ком­по­трап­ля­ли­під­йо­го­patria­ potestas­(дис­циплінар­на­вла­да,­ви­хо­ван­ня,­місце­про­жи­ван­ня,­дозвіл­на­шлюб­та­ ін).­На­томість­між­матір’ю­і­дітьми­відно­си­ни­ре­гу­лю­ва­лись­нор­ма­ми­ан­тич­ної,­а­ зго­дом­хри­с­ти­янсь­кої­мо­ралі.­Але,­на­відміну­від­шлю­бу­сum­manu,­в­по­дружніх­ відно­си­нах­sine­manu­жінка­не­пе­ре­бу­ва­ла­у­сім’ї­чо­ловіка-до­мо­вла­ди­ки­на­ста­но- вищі­доч­ки,­а­са­ма­скла­да­ла­влас­ну­сім’ю.­Її­по­зиція­що­до­шлю­бу­дітей,­як­ма­тері,­ не­ма­ла­на­відміну­від­чо­ловіка­жод­но­го­пра­во­во­го­зна­чен­ня,­оскільки­діти­зна­хо- ди­ли­ся­лиш­під­patria­potestas­(D.­23.2.2).­ Од­нак­в­про­цесі­ево­люції­суспільства­та­сімей­но­го­пра­ва­жінка­у­шлюбі­sine­ manu­по­сту­по­во­на­бу­ла­що­до­дітей­ок­ре­мих­прав,­які­су­пе­ре­чи­ли­римській­пра- вовій­до­к­т­рині­усіх­по­пе­редніх­періодів:­пра­во­на­ви­хо­ван­ня­влас­них­дітей­при­ відповідних­об­ста­ви­нах­(С.­5.49.1),­пра­во­мочність­на­спільне­про­жи­ван­ня­з­ди­ти- ною­(при­збе­ре­женні­над­нею­вла­ди­бать­ка)­(D.43.30.3.5),­пра­во­опіки­над­вла­сни- ми­дітьми,­але­ли­ше­за­де­к­ре­том­ імпе­ра­то­ра­ (D.­26.­1.18).­За­ко­но­давці­виз­на­ли­ та­кож­взаємний­обов’язок­ма­тері­та­дітей­сто­сов­но­alimenta­(D.­25.3.5.2;­5.).­Між­ ни­ми,­як­за­ува­жив­В.­Хво­с­тов,­спо­чат­ку­пре­торсь­ким­едик­том,­а­потім­за­се­нат- коль­сун­том­Тер­тулліана­та­Орфіціана­(обид­ва­ІІ­ст.­н.е),­бу­ло­вста­нов­ле­но­пра­во­ взаємно­го­ус­пад­ку­ван­ня20.­ От­же,­ в­ зв’яз­ку­ з­ по­явою­ та­ких­ не­тра­диційних­форм­пра­ва­ як­ пре­торсь­кий­ едикт,­імпе­ра­торсь­ка­кон­сти­туція,­jus­respondendi­та­до­пев­ної­міри­се­нат­кон­сульт,­ пра­во­ве­ста­но­ви­ще­ і­осо­бисті­відно­си­ни­по­друж­жя­по­сту­по­во­на­бу­ва­ли­невідо- мих­ за­ тра­дицією­ пра­во­вих­ рис.­ Про­дов­жу­ва­лась­ та­ка­ тен­денція­ че­рез­ праці­ римсь­ких­ юристів­ кінця­ кла­сич­но­го­ періоду,­ кон­сти­туції­ ран­нь­овізантійських­ імпе­ра­торів,­за­ко­но­давчі­збірки­Сorpus­juris­civilis­Юс­тиніана,­що­спри­я­ли­транс- фор­мації­сім’ї­sine­manus,­в­на­прям­ку­зро­с­тан­ня­зо­бов’язань­її­суб’єктів­у­шлюбі­ і­по­сту­повій­втраті­по­вно­ва­жень­бать­ка-до­мо­вла­ди­ки­сто­сов­но­заміжньої­донь­ки.­ Та­ким­ чи­ном,­ йдеть­ся­ про­ по­до­лан­ня­ подвійно­го­ ста­но­ви­ща­ дру­жи­ни,­ яка­ од­но­час­но­на­ле­жа­ла­як­до­сім’ї­бать­ка,­так­і­до­сім’ї­чо­ловіка.­Зви­чай­но,­на­звані­ дже­ре­ла­ суттєво­ спри­я­ли­ по­до­лан­ню­ су­пе­реч­ли­вої­ си­ту­ації,­ але­ ос­та­точ­не­ вирішен­ня­ про­бле­ми­ відбу­лось­ після­ важ­ли­вих­ суспільних­ змін­ у­ Візантії,­ у­ шлюб­но­му­ за­ко­но­давстві­ імпе­ра­торів­ Ле­ва­ ІІІ­ та­ Кон­стан­ти­на­ V.­ В­ ос­новній­ збірці­пра­ва­імпе­ра­торів­Ісаврійської­ди­настії,­у­кон­тексті­хри­с­ти­янсь­кої­ціннісної­ па­ра­диг­ми,­ бу­ла­ сфор­мо­ва­на­ кон­цепція­ шлюб­них­ відно­син­ по­друж­жя,­ яка­ поєдну­ю­чи­ок­ремі­ри­си­двох­по­пе­редніх­видів­шлю­бу­–­cum­manu­та­sine­manu,­ за­зна­ла­впли­ву­но­во­за­повітно­го­вчен­ня­та­цер­ков­них­пра­вил­і­найбільш­кон­сек- вент­но,­з-поміж­інших­дже­рел­візантійсько­го­пра­ва,­відповіда­ла­хри­с­ти­янсь­ко­му­ іде­а­лу­осо­би­с­тих­пра­вовідно­син­по­друж­жя.­ 1. Бра ун П.­Тіло­ і­суспільство.­Чо­ловіки,­жінки­і­сек­су­аль­не­зре­чен­ня­в­ран­нь­о­му­ хри­с­ти­янстві.­–­К.:­Ви­дав­ництво­«Ме­га­тайп».­–­C.­29.­2. Шу лин Ф.­Учеб­ник­ис­то­рии­ рим­ско­го­пра­ва­/­Пер.­с­нем.­И.­И.­Щу­ки­на;­Под­ред.­В.­М.­Хво­с­то­ва.­–­М.:­Тип.­Э.­Лисс- не­ра­и­Ю.­Ро­ма­на,­1893.­–­C.­222–226.­3. Хво с тов В. М.­Ис­то­рия­рим­ско­го­пра­ва.­–­Пя­тое­ изд.,­ис­правл.­и­до­полн.­–­М.:­Изд.­Т-ва­И.Д.­Сы­ти­на,­1910.­–­C.­255–256;­394.­4. По кров­ ский И. А.­Ис­то­рия­рим­ско­го­пра­ва.­–­Минск:­Хар­вест,­2002.­–­С.­432–433.­5. Ka ser M.­ Das­römische­Privatrecht.­Zweiter­Abschnitt.­Die­nachklassische­Entwicklungen.­–­Müncen,­ Verlag­C.H.Beck,­1975.­–­S.­158-160.­6.­Рим ское­ча­ст­ное­пра­во:­Уче­ник­/­Под­ред.­И.Б.­ Но­виц­ко­го­и­И.С.­Пе­ре­тер­ско­го.­–­М.:­Юристъ,­2003.­–­С.­134-135.­7. Дож дев Д.В.­Рим- 124 Держава і право • Випуск 54 ское­ча­ст­ное­пра­во.­ –­М.:­Из­дат.­ груп­па­ИН­ФРА­М­–­НОР­МА,­1997.­ –­С.­291-294.­8. Підо при го ра А. О.­Ос­но­ви­римсь­ко­го­при­ват­но­го­пра­ва.­–­К.:­Вен­турі,­1997.­–­C.­94-95.­ 9­Підо при го ра А. О., Ха ри то нов Є. О.­Римсь­ке­пра­во:­Підруч­ник.­–­К.:­Юрінком­Інтер,­ 2003.­–­С.286-289.­10. Лип шиц Е.Э.­Пра­во­и­суд­в­Ви­зан­тии­в­ІV–­VІІІ­вв.­–­Л.:­Из­дат.­ «На­ука»,­1976.­–­С.­46-49.­12. Ру док вас А. Д.­О­хри­с­ти­а­ни­за­ции­рим­ско­го­пра­ва­в­эпо­ху­ им­пе­ра­то­ра­Кон­стан­ти­на­Ве­ли­ко­го­//­Древ­нее­пра­во.–­М.,­2002.­–­№­9.­–­C.­161–181.­13. Дож дев Д.В.­Цит.­ра­бо­та.­–­С.­291.­14. Шу лин Ф.­Цит.­ра­бо­та.­–­С.­223.­15. Ру док вас А.­ Д. Цит.­ра­бо­та.­16. Дож дев Д.В.­Цит.­ра­бо­та.­–­C.­291.­17. Шу лин Ф.­Цит.­ра­бо­та.­–­С.­ 223.­18. Там­же.­19. Дож дев Д.В.­Цит.­ра­бо­та.­–­C.­291.­20.­Хво с тов В. М.­Цит.­ра­бо­та.­ –­С.­255–256. 125Юридичні і політичні науки

Схожі ресурси