Порівняльно-правовий метод як методологічний інструментарій прихильників наукового напряму «політики права»
У статті розглянуто деякі аспекти застосування порівняльно-правового методу у розробленні концепції «політика права», а також у політико-правових галузевих дослідженнях....
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Альманах права |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/63904 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Порівняльно-правовий метод як методологічний інструментарій прихильників наукового напряму «політики права» / А.Ю. Іванова // Альманах права. — 2012. — Вип. 3. — С. 175-178. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-63904 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-639042014-06-10T03:01:49Z Порівняльно-правовий метод як методологічний інструментарій прихильників наукового напряму «політики права» Іванова, А.Ю. Загальна теорія принципів права У статті розглянуто деякі аспекти застосування порівняльно-правового методу у розробленні концепції «політика права», а також у політико-правових галузевих дослідженнях. В статье рассмотрены некоторые аспекты применения сравнительно-правового метода в разработке концепции «политика права», а также в политико-правовых отраслевых исследованиях. The article is dedicated to the issue of increasing attention to law policy at the modern jurisprudence on the basis of history, theory and methodology. The scientists find the root in pre-revolitional jurisprudence. Referring to the period the new scientific concept of Comparative Legal Method at the Law Policy was worked out. Their parallel development explains the interaction and relevance. It is necessary to state that pursuant to the extend scientist Yu. S. Gambarov, the Comparative legal method is used as dominant method of Law Policy legal school. There were two understandings of comparative legal method: 1) genetic method that means comparing the different state and law phenomenon in different historical conditions. Nowadays it’s the area of state and legal history researches; 2) typology method is used at the area of the modern comparative law. It supposes to compare different state and legal phenomenon of modern time. Pursuant to F. V. Taranovsky the main aim of comparative law is helping and co-working with the law policy. The article also investigates the aspects of comparative method which is used for the purpose of law policy. The author of the article try to apply the dialectic rules on relevance of the comparative law and the law policy as scientific sphere. 2012 Article Порівняльно-правовий метод як методологічний інструментарій прихильників наукового напряму «політики права» / А.Ю. Іванова // Альманах права. — 2012. — Вип. 3. — С. 175-178. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0113 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/63904 340.1 uk Альманах права Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Загальна теорія принципів права Загальна теорія принципів права |
| spellingShingle |
Загальна теорія принципів права Загальна теорія принципів права Іванова, А.Ю. Порівняльно-правовий метод як методологічний інструментарій прихильників наукового напряму «політики права» Альманах права |
| description |
У статті розглянуто деякі аспекти застосування порівняльно-правового методу у розробленні концепції «політика права», а також у політико-правових галузевих дослідженнях. |
| format |
Article |
| author |
Іванова, А.Ю. |
| author_facet |
Іванова, А.Ю. |
| author_sort |
Іванова, А.Ю. |
| title |
Порівняльно-правовий метод як методологічний інструментарій прихильників наукового напряму «політики права» |
| title_short |
Порівняльно-правовий метод як методологічний інструментарій прихильників наукового напряму «політики права» |
| title_full |
Порівняльно-правовий метод як методологічний інструментарій прихильників наукового напряму «політики права» |
| title_fullStr |
Порівняльно-правовий метод як методологічний інструментарій прихильників наукового напряму «політики права» |
| title_full_unstemmed |
Порівняльно-правовий метод як методологічний інструментарій прихильників наукового напряму «політики права» |
| title_sort |
порівняльно-правовий метод як методологічний інструментарій прихильників наукового напряму «політики права» |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Загальна теорія принципів права |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/63904 |
| citation_txt |
Порівняльно-правовий метод як методологічний інструментарій прихильників наукового напряму «політики права» / А.Ю. Іванова // Альманах права. — 2012. — Вип. 3. — С. 175-178. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Альманах права |
| work_keys_str_mv |
AT ívanovaaû porívnâlʹnopravovijmetodâkmetodologíčnijínstrumentaríjprihilʹnikívnaukovogonaprâmupolítikiprava |
| first_indexed |
2025-07-05T14:38:27Z |
| last_indexed |
2025-07-05T14:38:27Z |
| _version_ |
1836818164671840256 |
| fulltext |
175
УДК 340.1
Анастасія Юріївна Іванова,
науковий співробітник
Інститут держави і права
ім. В. М. Корецького НАН України,
кандидат юридичних наук
ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ МЕТОД
ЯК МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ПРИХИЛЬНИКІВ
НАУКОВОГО НАПРЯМУ «ПОЛІТИКИ ПРАВА»
Стрімке зростання уваги до сфери правової політики, що спостерігається сьогодні у вітчизня-
ній науковій думці [4; 6; 7; 8; 9; 15, c. 38], цілком закономірно зумовило звернення науковців до
теоретико-методологічних питань обґрунтування проблематики, її концептуального оформлен-
ня, а, відповідно, і питань становлення та розвитку цього напряму.
Історію появи концепції правової політики сучасні фахівці пов’язують із працями дореволю-
ційних вчених у галузі політики права. Автор вже звертався до питання, чи можна вважати ці два
напрями генетично пов’язаними [2] та дійшов висновку, що обидва терміна — «правова політика»
і «політика права» — не завжди співпадають за змістом. Відповідно, політика права досліджується
нами не як частина загальнодержавної політики в сфері права, а як коло питань de lege ferenda.
При цьому терміносполучення «політико-правовий», «політико-правові дослідження», «політи-
ко-правовий напрям» тощо, вживаються у цій розвідці як похідні від назви конкретного напряму
наукової думки — «політика права», що активно розвивався в дореволюційній юридичній науці.
Зауважимо, що дореволюційні правознавці не лише започаткували використання політико-
правового підходу у своїх дослідженнях, а й намагалися виробити концепцію політики права за-
галом. Нові для свого часу підходи не можна назвати однозначними, особливо це стосується їх
теоретико-методологічних засад, що відповідно спричинило неоднозначне ставлення до них з
боку наукової спільноти і що ставить на меті дослідити автор даної статті.
Водночас, незалежно від розуміння сутності політико-правового підходу (науковий напрям
чи метод), а також бачення перспективи його розвитку, більшість учених погоджувалися з назрі-
лою необхідністю зміни ракурсу юридичних досліджень з суто догматичного на питання de lege
ferenda, тобто з точки зору закону бажаного, такого, яким має бути ідеальний закон.
Неабияке місце в теоретичних напрацюваннях адептів політики права посіли питання методів,
серед яких одним з найзатребуваніших виявився порівняльно-правовий метод, що також активно
розвивався саме у цей період.
Сучасні дослідники порівняльного правознавства, розглядаючи його ґенезу, здебільшого звер-
таються до загальносоціальних, політичних, а також інституційних передумов поступових транс-
формацій поглядів та підходів до порівняльного правознавства [11; 13; 5, с. 431–432].
Водночас, такого роду дослідження не будуть повними без вивчення впровадження порівняль-
но-правового методу у дореволюційних політико-правових дослідженнях як загально-теоретич-
них, так і спеціально-галузевих. У цьому контексті особливо ілюстративною видається позиція
дореволюційних теоретиків та цивілістів.
Розглядаючи вплив інших наук на розвиток порівняльного правознавства, згадаємо, що го-
ловною передумовою його виникнення дореволюційні вчені вважали запозичення методології
природничих наук (біології), зокрема, методу спостереження, до соціології. Інший домінуючий
в природничих науках метод — експеримент — замінило порівняння, співставлення однорідних
явищ, що існують в історично та фактично різних умовах.
Цікаво, що автор однієї з найбільш виразних концепцій політики права, створеної у дорево-
люційній юридичній науці, — Л. Петражицький, обмежився спостереженням та відмовився від
порівняння. Головним методом політики права учений вважав психологічну дедукцію, а єдино
можливим методом спостереження правових явищ — інтроспективний метод самоспостережен-
ня. Звернення внутрішньої уваги на досліджуване психічне явище, а також внутрішнє спостере-
176
ження уявлень, «образів» уже пережитих та досліджених таким шляхом, учений вважав не лише
єдиним методом спостереження, і безпосереднього та достовірного пізнання правових явищ, але
й засобом, відсутність якого виключає будь-яку можливість пізнання правових явищ загалом [10,
с. 33].
Слід визнати, що такий методологічний інструментарій не знайшов у науковій спільноті бага-
то прихильників. А ті, хто визнавав можливість та необхідність розроблення політико-правового
наукового напряму, вирізняють різними підходами у баченні місця і ролі порівняльно-правового
методу у політико-правових дослідженнях дореволюційної науки.
Представники першого підходу були переконані, що порівняльно-правовий метод має ви-
користовуватися в соціальних або політичних цілях у вертикальному розрізі, тобто з позицій
порівняльної історії права — так званий генетичний підхід. Один з його апологетів — М. Кова-
левський — лише у порівняльній історії права вбачав саму можливість та доцільність наукової
постановки порівняльного правознавства. Обґрунтовуючи застосування історико-порівняльного
методу для політико-правового напряму, вчений зазначав, що саме «від порівняльної історії права
слід очікувати відповідей на запитання … що в тому чи іншому законодавстві вважати пережит-
ком минулого, що задатком майбутнього, що вимирає і що зароджується, що має бути усунено з
часом, і що доповнено й удосконалено» [3, с. 10].
Застосування генетичного підходу у політико-правових дослідженнях також має на меті від-
найти повторюваність певних правових явищ та причинно-наслідковий зв’язок їх між собою та з
зовнішніми явищами, виявити спільне у порівнюваних об’єктах і на підставі цього встановити за-
гальні закони розвитку права та дійсну природу досліджуваного явища. Для цього одні вчені про-
понують зіставляти однорідні об’єкти, наприклад, законодавства декількох народів, однієї стадії
розвитку (М. Ковалевський), а інші, навпаки, — порівнювати право різних народів на різних іс-
торичних етапах розвитку їх законодавства та культури загалом (Ю. Гамбаров, Г. Шершеневич).
Паралельно з тим розвивається порівняльно-типологічний підхід, з яким П. Мартиненко, до
речі, пов’язує виникнення науки порівняльного правознавства у сучасному розумінні. Такий
підхід співпадає з критичним напрямом (підходом) у юриспруденції — дослідженням сучасних
законодавств для порівняння їх з вітчизняним законодавством з суто прикладною метою його
з’ясування та удосконалення (Ю. Гамбаров, Г. Шершеневич) [14].
Так, у методологічних викладках Ю. Гамбарова порівняльно-правовий метод у політиці права
як науковому напрямі виглядає домінуючим. На користь цього свідчить і часте вживання термінів
«політика права» і «порівняльне правознавство» (за деяких умов) в деяких значеннях як сино-
німічних. Утилітарне значення порівняльно-правового методу для політики права обмежується
співставленням виключно споріднених або близьких між собою систем права [1, с. 8].
Висхідною прикладною метою порівняльного правознавства, яка відрізняє його від порів-
няльної історії права та від соціології, Ф. Тарановський вважав «служіння політиці права». Адже
«порівняльне правознавство створює певний відносний ідеал або абстрактний тип, що може за
певних умовах підлягати здійсненню» [12].
Співвідношення політики права та порівняльного правознавства неминуче зачіпає ще одне
суттєве питання філософського їх обґрунтування, а саме в межах якої парадигми виникали, роз-
вивалися та існували ці напрями. Звичайно, така проблематика потребує додаткового обґрун-
тування, технічно неможливого в межах цієї статті, та стане предметом окремої розвідки. Тому
обмежимося посиланням на авторитет класиків [12], які вважали, що розвиток політики права
неминуче матиме наслідком відродження права природного, адже політика права в працях до-
революційних вчених головною метою мала пошук відповіді на питання про ідеальний закон та
ідеальне право.
На нашу думку, застосування порівняльно-правових методів у політико-правовому напрямі
дореволюційної юридичної науки виявилося точкою перетину та певною мірою об’єднання в по-
літиці права основних моментів парадигм позитивного і природного права. Саме застосування
порівняльного методу до систем права різних держав, а, зрештою, до їх позитивного права, є од-
ним з можливих шляхів для пошуку ідеального права, що є центральним завданням права при-
родного.
177
Таким чином, політика права використовує висновки і побудови порівняльного правознавства
для виявлення «ідеального» або «правильного» права, а головним результатом її діяльності має
стати формування нового позитивного права, а, відповідно, й матеріалу для майбутніх порівнянь.
Отже, розвиток політики права і порівняльного правознавства є тісно пов’язаним та певною
мірою взаємообумовленим. Адже, як розвиток політико-правових досліджень дав значний по-
штовх та став важливою передумовою на шляху становлення юридичної компаративістики як са-
мостійної науки, так і методи порівняльного правознавства відкрили нові горизонти для розвитку
політико-правових досліджень у дореволюційній правовій науці загалом, й цивілістиці зокрема.
Використана література:
1. Гамбаров Ю. С. Задачи современного правоведения / Ю. С. Гамбаров. — СПб.: Сенатская типо-
графия, 1907. — 34 с.
2. Іванова А. Ю. До питання про «правову політику» та політику права» : історіографічний аспект
проблеми / А. Ю. Іванова // Правова держава. — Випуск 23. — К., 2012. — С. 30-35.
3. Ковалевский М. М. Историко-сравнительный метод в юриспруденции и приемы изучения исто-
рии права / М. М. Ковалевский. — М.: Тип. Ф.Б. Миллера, 1880. — 72 с.
4. Коробова А. П. Правовая политика (понятие, формы реализации, приоритеты в современной
России): дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / А. П. Коробова. — Самара, 2000. — 275 с.
5. Кресін О. В. Питання критеріїв вивчення генези порівняльного правознавства / О. В. Кресін //
Правова держава. — Випуск 21. — К., 2010. — Вип. 21. — С. 431-445.
6. Малько А. В. Современная российская правовая политика и правовая жизнь / А. В. Малько //
Правовая политика и правовая жизнь. Материалы «круглого стола» / [под ред. В. А. Казначеева]. — Пя-
тигорск: Изд-во Пятигорского Государственного Технологического Университета, 2002. – С. 15-27.
7. Матузов Н. И. Понятия и основные приоритеты российской правовой политики / Н. И. Мату-
зов // Правоведение. — 1997. — № 4. — С. 6-17.
8. Минькович-Слободяник О. В. Правова політика як чинник правотворчості і правозастосування:
автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / О. В. Минькович-Слободяник. – К., 2010. — 20 с.; Минько-
вич-Слободяник О. В. Правова політика: стратегічні пріоритети і напрями вдосконалення: [монографія]
/ О. В. Минькович-Слободяник. — К.: Логос, 2012. — 196 с.
9. Правовая политика и пути совершенствования правотворческой деятельности в Российской Фе-
дерации: [монография] / Н. В. Варламова, В. В. Лапаева, Е. А. Лукашева, В. П. Малахов, Г. И. Муромцев
и др.; [под ред. Н. С. Соколова]. — М.: Изд-во РУДН, 2006. — 542 с.
10. Петражицкий Л. И. Введение в изучение права и нравственности. Основы эмоциональной пси-
хологии / Л. И. Петражицкий. — [3-е изд.]. — СПб.: Типография Ю. Н. Эрлих, 1908. — 265 с.
11. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение. Основные правовые системы современности /
А. Х. Саидов. — М.: Юристь, 2003. — 448 c.
12. Тарановский Ф. В. Сравнительное правоведение в конце XIX века / Ф. В. Тарановский. — Варша-
ва: Типография Варшавского учебного округа, Краковское предместье. — 1902. — № 3. — 27 c.
13. Тихомиров О. Д. Юридична компаративістика: філософсько-методологічні засади: дис. … докт.
юрид. наук: 12.00.12 / О. Д. Тихомиров. — К., 2006. — 461 с.
14. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права / Г. Ф. Шершеневич. — СПб.: Изд. Бр.
Башмаковых, 1917. — 879 c.
15. Шемшученко Ю. С. Правова політика / Ю. С. Шемшученко // Юридична енциклопедія: В 6-ти т. /
[редкол. Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.]. — К.: Укр. енциклопедія, 2003. — Т. 5: П-С. — С. 38.
Іванова А. Ю. Порівняльно-правовий метод як методологічний інструментарій прихильників наукового на-
пряму «політики права».
У статті розглянуто деякі аспекти застосування порівняльно-правового методу у розробленні концепції
«політика права», а також у політико-правових галузевих дослідженнях.
Ключові слова: політика права, політико-правний підхід, порівняльне правознавство, порівняльно-пра-
вовий метод, дореволюційна юридична наука.
Иванова А. Ю. Сравнительно-правовой метод как методологический инструментарий сторонников научно-
го направления «политика права».
В статье рассмотрены некоторые аспекты применения сравнительно-правового метода в разработке
концепции «политика права», а также в политико-правовых отраслевых исследованиях.
178
Ключевые слова: политика права, политико-правовой подход, сравнительное правоведение, срав-
нительно-правовой метод, дореволюционная юридическая наука.
Ivanova A. The Comparative Legal Method as Methodology Tool of «Law Policy» Legal School Followers.
The article is dedicated to the issue of increasing attention to law policy at the modern jurisprudence on the basis
of history, theory and methodology. The scientists find the root in pre-revolitional jurisprudence. Referring to the
period the new scientific concept of Comparative Legal Method at the Law Policy was worked out. Their parallel
development explains the interaction and relevance.
It is necessary to state that pursuant to the extend scientist Yu. S. Gambarov, the Comparative legal method is
used as dominant method of Law Policy legal school.
There were two understandings of comparative legal method: 1) genetic method that means comparing the
different state and law phenomenon in different historical conditions. Nowadays it’s the area of state and legal
history researches; 2) typology method is used at the area of the modern comparative law. It supposes to compare
different state and legal phenomenon of modern time.
Pursuant to F. V. Taranovsky the main aim of comparative law is helping and co-working with the law policy. The
article also investigates the aspects of comparative method which is used for the purpose of law policy. The author of the
article try to apply the dialectic rules on relevance of the comparative law and the law policy as scientific sphere.
Key words: law policy, legal political approach, comparative law, comparative method, pre-revolitional
jurisprudence.
|