Конституціональні аспекти теорії органу держави

Конституціональні аспекти теорії органу держави

Розглядаються конституціональні аспекти учення про орган держави, що виплива­ють із змішування різних концептуальних засад. У центрі аналізу знаходяться основні положення французької і германської теорій органу держави та їх вплив на вітчизняну доктрину, а також поняття народного суверенітету, народ...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2011
1. Verfasser: Черних, Є.М.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2011
Schriftenreihe:Держава і право
Schlagworte:
Конституційне право
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/63914
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Конституціональні аспекти теорії органу держави / Є.М. Черних // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 159-164. — Бібліогр.: 8 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-63914
record_format dspace
spelling irk-123456789-639142014-06-10T03:01:59Z Конституціональні аспекти теорії органу держави Черних, Є.М. Конституційне право Розглядаються конституціональні аспекти учення про орган держави, що виплива­ють із змішування різних концептуальних засад. У центрі аналізу знаходяться основні положення французької і германської теорій органу держави та їх вплив на вітчизняну доктрину, а також поняття народного суверенітету, народовладдя, державного суве­ренітету, компетенції, повноважень, суб’єктивних прав. Рассматриваются конституциональные аспекты учения об органе государства, вытекающие из смешения разных концептуальных начал. В фокусе интереса находятся основные положения французской и германской теорий органа государства и их влия­ние на отечественную доктрину, а также понятия народного суверенитета, народо­властия, государственного суверенитета, компетенции, полномочий, субъективных прав. Рассматриваются конституциональные аспекты учения об органе государства, вытекающие из смешения разных концептуальных начал. В фокусе интереса находятся основные положения французской и германской теорий органа государства и их влия­ние на отечественную доктрину, а также понятия народного суверенитета, народо­властия, государственного суверенитета, компетенции, полномочий, субъективных прав. 2011 Article Конституціональні аспекти теорії органу держави / Є.М. Черних // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 159-164. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/63914 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Конституційне право
Конституційне право
spellingShingle Конституційне право
Конституційне право
Черних, Є.М.
Конституціональні аспекти теорії органу держави
Держава і право
description Розглядаються конституціональні аспекти учення про орган держави, що виплива­ють із змішування різних концептуальних засад. У центрі аналізу знаходяться основні положення французької і германської теорій органу держави та їх вплив на вітчизняну доктрину, а також поняття народного суверенітету, народовладдя, державного суве­ренітету, компетенції, повноважень, суб’єктивних прав.
format Article
author Черних, Є.М.
author_facet Черних, Є.М.
author_sort Черних, Є.М.
title Конституціональні аспекти теорії органу держави
title_short Конституціональні аспекти теорії органу держави
title_full Конституціональні аспекти теорії органу держави
title_fullStr Конституціональні аспекти теорії органу держави
title_full_unstemmed Конституціональні аспекти теорії органу держави
title_sort конституціональні аспекти теорії органу держави
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate 2011
topic_facet Конституційне право
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/63914
citation_txt Конституціональні аспекти теорії органу держави / Є.М. Черних // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 159-164. — Бібліогр.: 8 назв. — укp.
series Держава і право
work_keys_str_mv AT černihêm konstitucíonalʹníaspektiteorííorganuderžavi
first_indexed 2025-07-05T14:38:59Z
last_indexed 2025-07-05T14:38:59Z
_version_ 1836818198346858496
fulltext Є. М. ЧЕР НИХ КОН­СТИ­ТУЦІОНАЛЬНІ­АС­ПЕК­ТИ­ТЕ­ОРІЇ­ОР­ГА­НУ­ДЕР­ЖА­ВИ­ Роз гля да ють ся кон сти туціональні ас пек ти учен ня про ор ган дер жа ви, що виплива­ ють із змішу ван ня різних кон цеп ту аль них за сад. У центрі аналізу зна хо дять ся ос новні по ло жен ня фран цузь кої і гер мансь кої те орій ор га ну дер жа ви та їх вплив на вітчиз ня ну до к т ри ну, а та кож по нят тя на род но го су ве реніте ту, на ро до влад дя, дер жав но го су ве­ реніте ту, ком пе тенції, по вно ва жень, суб’єктив них прав. Клю­чові­ сло­ва: ор ган дер жа ви, ком пе тенція, національ ний су ве ренітет, суб’єк­ тивні публічні пра ва. Рас сма т ри ва ют ся кон сти ту ци о наль ные ас пек ты уче ния об ор га не го су дар ст ва, вы те ка ю щие из сме ше ния раз ных кон цеп ту аль ных на чал. В фо ку се ин те ре са на хо дят ся ос нов ные по ло же ния фран цуз ской и гер ман ской те о рий ор га на го су дар ст ва и их вли я­ ние на оте че ст вен ную до к т ри ну, а так же по ня тия на род но го су ве ре ни те та, на ро до­ вла с тия, го су дар ст вен но го су ве ре ни те та, ком пе тен ции, пол но мо чий, субъ ек тив ных прав. Клю­че­вые­ сло­ва: ор ган го су дар ст ва, ком пе тен ция, на ци о наль ный су ве ре ни тет, субъ ек тив ные пуб лич ные пра ва. The article deals with the constitutional aspects of teaching authority of the State, arising from the mixing of different conceptual principles. In the center of the analysis are the main provisions of the French and German theories authority of the state and their impact on the domestic doctrine, as well as the concept of popular sovereignty, democracy, national sover­ eignty, jurisdiction, powers, subjective rights. Key­words: state bodies, competition, national sovereignty, subjective public rights. По­нят­тя­ ор­га­ну­ дер­жа­ви­ сьо­годні­ є­ невід’ємним­ і­ цен­т­раль­ним­ кон­цеп­том­ ши­ро­кої­сфе­ри­гу­манітар­них­знань.­Про­те­пра­во­ве­учен­ня­про­ор­ган­дер­жа­ви,­на­ на­ше­пе­ре­ко­нан­ня,­да­ле­ке­від­зла­го­д­же­ності­та­послідо­вності­внутрішньої­бу­до- ви;­ унаслідок­ ідей­ної­ не­розбірли­вості­ во­но­ страж­дає­ ек­лек­тичністю,­ ви­яв­ляє­ не­уз­го­д­женість­між­до­к­т­ри­наль­ни­ми­і­за­ко­но­дав­чи­ми­по­ло­жен­ня­ми.­Вітчиз­ня­на­ до­к­т­ри­на­ор­га­ну­дер­жа­ви­містить­прин­ци­по­во­відмінні­ідейні­за­са­ди,­які­роз­ви- ва­ли­ся­в­різних­політи­ко-пра­во­вих­умо­вах­фран­цузь­кою­та­гер­мансь­кою­кон­цеп- ціями.­Але­вітчиз­ня­на­до­к­т­ри­на­де­мон­ст­рує­бай­ду­же­став­лен­ня­до­та­ко­го­змішу- ван­ня­або­не­помічає­йо­го,­що­по­ро­д­жує­пи­тан­ня­в­ас­пекті­ге­не­ралізації­ба­зо­вих­ ідей­в­логічно­похідних­по­ло­жен­нях­та­відтво­ренні­їх­в­кон­сти­туційних­та­за­ко- но­дав­чих­нор­мах.­Плу­таність­ учен­ня­ у­ вихідних­ те­зах­ не­ми­ну­че­ ви­яв­ляється­ в­ пов’яза­них­з­ни­ми­те­о­ре­тич­них­по­гля­дах­і,­зро­зуміло,­у­їх­нор­ма­тив­но­му­втіленні,­ у­­тлу­ма­ченні­і,­на­решті,­у­юри­дичній­прак­тиці.­ На­жаль,­у­вітчиз­няній­пра­вовій­на­уці­обґрун­ту­ван­ню­по­нят­тя­ор­га­ну­дер­жа­ви­ або­ не­ приділя­ють­ ува­ги,­ або­ за­до­воль­ня­ють­ся­ по­верх­не­вим­ чи­ од­но­сто­роннім­ роз­гля­дом.­ Об­хо­дять­ або­ спро­щу­ють­ ос­новні­ про­блемні­ пи­тан­ня­ кон­ст­рукції­ ор­га­ну­дер­жа­ви,­се­ред­яких:­по­хо­д­жен­ня­йо­го­юри­дич­них­мож­ли­во­с­тей­(по­вно- ва­жень)­ і­ обов’язків;­ юри­дич­на­ пер­соніфікація­ ор­га­ну;­ на­явність­ суб’єктив­них­ прав;­ мож­ливість­ відно­син­ з­ дер­жа­вою­ як­ ко­лек­тив­ним­ цілим;­ юри­дич­на­ відповідальність­ ор­га­ну.­ В­ цьо­му­ сенсі­ є­ по­ка­зо­вим­ су­час­ний­ на­вчаль­ний­ ма­теріал­з­те­орії­дер­жа­ви­і­пра­ва­та­кон­сти­туційно­го­пра­ва:­за­за­галь­ним­пра­ви- 159Юридичні і політичні науки лом­ гли­бо­ке­ те­о­ре­тич­не­ обґрун­ту­ван­ня­ ор­ганів­ дер­жа­ви­ в­ них­ відсутнє,­ те­орія­ ор­га­ну­ви­кла­дається­спро­ще­но­ і­ еле­мен­тар­но.­Навіть­у­ та­ких­пра­цях,­ які­на­ле- жать­відо­мим­ав­то­рам­і­пре­тен­ду­ють­на­си­с­тем­ний­та­гли­бо­кий­підхід­як,­на­при- клад,­мо­но­графічний­підруч­ник­«Со­вре­мен­ное­пуб­лич­ное­пра­во»­Ю.О.­Ти­хо­ми- ро­ва­ (2008­р.)1,­ те­орії­ ор­ганів­ не­ має­ місця.­ Але­ і­ в­ на­уковій­ сфері­ по­ло­жен­ня­ без­ра­дісне,­ про­що­ свідчить­ відсутність­ мо­но­графічних­ праць­ і­ ук­рай­ рідкісні­ публі­кації­ що­до­ те­о­ре­тич­ної­ кон­ст­рукції­ дер­жав­но­го­ ор­га­ну.­ У­ ди­сер­таційних­ досліджен­нях,­наскільки­нам­відо­мо,­ці­про­бле­ми­та­кож­не­от­ри­му­ють­не­обхідно- го­аналізу.­Рідкісни­ми­по­зи­тив­ни­ми­при­кла­да­ми­є,­зо­к­ре­ма,­публікації­В.­Ша­по- ва­ла2,­про­які­мо­ва­піде­далі. Для­де­таль­но­го­ро­зуміння­суті­про­бле­ма­ти­ки­не­обхідно­звер­ну­ти­ся­до­роз­гля- ду­при­за­бу­тих­по­ло­жень­фран­цузь­кої­і­гер­мансь­кої­на­уко­вих­шкіл,­у­яких­учен­ня­ ор­га­ну­дер­жа­ви­на­бу­ло­найбільшо­го­роз­вит­ку.­Фран­цузь­ке­учен­ня­ор­га­ну­дер­жа- ви­ роз­ви­ва­ло­ся­ в­ XVIII–XIX­ століттях,­ на­ди­ха­ю­чись­ тек­с­та­ми­ дек­ла­рації­ прав­ лю­ди­ни­і­ре­во­люційних­кон­сти­туцій.­Їх­раціональні­за­са­ди­ут­во­рю­ють­ідеї­нації­ як­суб­ст­ра­ту­юри­дич­ної­осо­би­дер­жа­ви­та­національ­но­го­су­ве­реніте­ту,­а­ звідси­ особ­ли­во­го­ро­ду­пред­став­ництва­і­ман­да­та­(до­ру­чен­ня).­Вся­сутність­фран­цузь­кої­ до­к­т­ри­ни­ор­га­ну­дер­жа­ви­по­яс­нюється­че­рез­ці­за­сад­ничі­по­сту­ла­ти,­які­з’ясо­ву- ють,­чо­му­пред­став­ниць­кий­ре­жим­є­клю­чем­до­ро­зуміння­публічно­го­пра­ва­ре­с- публікансь­ко­го­ти­пу.­Во­ни­ж­по­яс­ню­ють­кон­ст­рук­тив­ну­особ­ливість­фран­цузь­кої­ до­к­т­ри­ни,­ що­ по­ля­гає­ в­ розділенні­ дер­жа­ви­ і­ ор­га­ну,­ ко­жен­ з­ яких­ виз­нається­ юри­дич­ною­осо­бою­(суб’єктом).­Ор­ган­і­дер­жа­ва­у­фран­цузькій­те­орії­співвідно- сять­ся­як­ча­с­ти­на­і­ціле.­Ор­ган­дер­жа­ви­є­пред­став­ни­ком­волі­дер­жа­ви­в­по­ряд­ку­ співу­часті­як­са­мостійна­осо­ба. Відправ­ним­мо­мен­том­фран­цузь­кої­ те­орії­ ор­ганів­ ви­с­ту­пає­ нація,­ яка­ ро­зу- міється,­го­ло­вним­чи­ном,­як­ви­ща­су­ве­рен­на­осо­ба,­від­пер­вин­но­го­су­ве­реніте­ту­ якої­похідні­пра­ва­вла­ди­всіх­інших­публічних­суб’єктів,­вклю­ча­ю­чи­са­му­дер­жа- ву.­У­цьо­му­сенсі­дер­жа­ва­стає­ви­тво­ром­нації­(на­ро­ду).­То­му­ідея­ор­га­ну­і­йо­го­ он­то­логічна­при­чи­на­ви­во­дить­ся­не­з­дер­жа­ви,­а­з­по­нят­тя­нації­і­національ­но­го­ су­ве­реніте­ту.­ В­ прин­ци­пах­ нації­ і­ національ­но­го­ су­ве­реніте­ту­ зна­хо­дять­ся­ від- повіді­на­най­важ­ливіші­пи­тан­ня­про­пра­ва­вла­ди. Не­обхідність­ ор­га­ну­ у­ фран­цузькій­ те­орії­ по­яс­нюється­ тим,­ що­ нація­ як­ ко­лек­тив­на­осо­ба­не­здат­на­в­по­всяк­ден­них­спра­вах­са­ма­ви­ра­жа­ти­і­здійсню­ва­ти­ свою­ во­лю,окрім­ ви­борів­ і­ то­му­ подібне.­ Як­ ко­лек­тив­на­ осо­ба­ во­на­ по­тре­бує­ пред­став­ників-індивідів,­що­від­ її­ імені­ви­ра­жа­ють­во­лю­і­діють­за­неї­в­якості­ ор­ганів.­Звідси­по­хо­дить­клю­чо­ва­ідея­пред­став­ництва­су­ве­реніте­ту­нації­(пред- став­ниць­ко­го­ ман­да­та).­ Те­ ж­ са­ме­ сто­сується­ і­ дер­жа­ви.­ Та­ким­ чи­ном,­ ор­ган­ не­обхід­ний­нації­і­дер­жаві­че­рез­їх­особ­ли­ву­при­ро­ду­як­ко­лек­тив­них­суб’єктів,­ оскільки­ їх­ во­ля­ мо­же­ бу­ти­ ви­яв­ле­на­ тільки­ че­рез­ їх­ пред­став­ників-індивідів.­ Звідси­ор­ган­дер­жа­ви­–­це­індивід­або­індивіди,­во­ля­яких­ви­дається­як­дер­жав­на.­ Про­те­тут­ви­яв­ляється­слаб­ке­місце­фран­цузь­ко­го­учен­ня­–­ото­тож­нен­ня­волі,­ су­ве­реніте­ту­ та­ прав­ нації­ з­ во­лею,­ су­ве­реніте­том,­ пра­ва­ми­ дер­жа­ви­ при­ тій­ об­ста­вині,­що­нація­і­дер­жа­ва­тут­є­ок­ре­ми­ми­суб’єкта­ми,­ко­жен­зі­своєю­во­лею,­ су­ве­реніте­том­і­пра­ва­ми­вла­ди.­ У­склад­но­му­пи­танні­де­ле­гації­національ­но­го­су­ве­реніте­ту­фран­цузь­ка­до­к­т- ри­на­ не­ завжди­ бу­ла­ послідо­вна,­ про­те­ з­ ча­сом­ цей­ прин­цип­ ут­вер­див­ся­ невід’ємним­ по­ло­жен­ням­ дер­жав­ної­ на­уки.­ За­ сло­ва­ми­Л.­Дю­ги,­ нація­ де­ле­гує­ 160 Держава і право • Випуск 54 шля­хом­пред­став­ництва­тільки­пре­ро­га­ти­ви­су­ве­реніте­ту,­а­йо­го­сутність­зберігає­ за­со­бою3.­Оскільки­пре­ро­га­ти­ви­є­ви­нят­ко­ви­ми­пра­ва­ми,­то­звідси­вип­ли­ває­важ- ли­вий­вис­но­вок­про­на­лежність­дер­жав­ним­ор­га­нам­суб’єктив­них­прав­(у­ши­ро- ко­му­зна­ченні­ком­пе­тенції). Та­ким­чи­ном,­ відмінною­особ­ливістю­фран­цузь­кої­ до­к­т­ри­ни­ є­ те,­що­ в­ ній­ між­ко­лек­тив­ною­осо­бою­дер­жа­ви­і­ор­га­на­ми,­що­її­кон­сти­ту­ю­ють,­ста­вить­ся­тре- тя­юри­дич­на­осо­ба­нації,­яка­виз­на­чається­пер­вин­ним­і­вер­хов­ним­по­відно­шен- ню­ до­ них­ ха­рак­те­ром.­ Ця­ об­ста­ви­на­ вик­ли­кає­ дорікан­ня­ що­до­ руй­ну­ван­ня­ цілісності­кон­цепції­ор­га­ну,­ек­лек­тич­ності­учен­ня­про­дер­жа­ву,­ду­алізму­при­ро­ди­ вла­ди­ор­ганів,­яка­ха­рак­те­ри­зується­як­дер­жав­на,­але­врешті­виз­на­чається­нацією­ (на­ро­дом).­ Фран­цузь­ка­ до­к­т­ри­на­ не­ по­яс­нює­ ме­ханізм­ пе­ре­дачі­ нацією­ вла­ди­ ор­га­нам­дер­жа­ви.­Во­на­роз­гля­дає­дер­жав­ний­су­ве­ренітет­похідним­від­національ- но­го­су­ве­реніте­ту,­але­не­по­яс­нює­все­мо­гутність­дер­жа­ви­в­дійсно­му­стані­ре­чей­ на­відміну­від­ідей­но­го.­Крім­то­го,­клю­чо­вий­прин­цип­пред­став­ництва­вла­ди­вза- галі­до­пу­с­кає­ідею­відчу­жен­ня­су­ве­реніте­ту. У­ відповідь­ на­ не­доліки­ фран­цузь­ко­го­ учен­ня­ бу­ла­ ви­су­ну­та­ гер­мансь­ка­ те­орія,­яка­бу­ла­ке­ро­ва­на­не­ре­с­публікансь­ки­ми­іде­я­ми,­а­прин­ци­па­ми­мо­нархічно- го­ правління.­ В­ ос­но­ву­ гер­мансь­ко­го­ учен­ня­ по­кла­де­но­ ро­зуміння­ людсь­ких­ суспільств­як­сво­го­ро­ду­соціаль­них­ор­ганізмів­(Елінек,­Гер­бер,­Гірке,­Ла­банд­та­ ін.).­Особ­ли­во­силь­ний­вплив­на­неї­спра­ви­ло­учен­ня­юри­дич­них­(ко­лек­тив­них)­ осіб­О.­Гірке.­Відправ­ним­мо­мен­том­гер­мансь­ко­го­учен­ня­є­ідея­цілісної­єдності,­ ут­во­ре­ної­дер­жа­вою­і­йо­го­ор­га­на­ми,­юри­дич­ної­роз­чин­ності­ор­ганів­дер­жа­ви­в­ дер­жавній­цілісності­як­її­невід’ємних­ча­с­тин.­Звідси­доміну­ю­ча­точ­ка­зо­ру­по­ля- гає­в­то­му,­що­дер­жа­ва­і­ор­ган­–­це­не­дві­осо­би,­а­завжди­сутнісно­скла­да­ють­од­не­ ціле,­що­діє­тільки­в­особі­дер­жа­ви,­на­відміну­від­зви­чай­но­го­пред­став­ництва,­в­ яко­му­ осо­ба,­ що­ пред­став­ляється,­ і­ пред­став­ник­ завжди­ за­ли­ша­ють­ся­ дво­ма­ різни­ми­осо­ба­ми.­Та­ким­чи­ном,­на­відміну­від­фран­цузь­кої­до­к­т­ри­ни­прин­ци­по- вим­тут­є­по­ло­жен­ня­про­те,­що­дер­жа­ва­та­її­скла­дові­ор­га­ни­завжди­суть­од­на­ осо­ба;­ор­га­ни­дер­жа­ви­ста­ють­кон­сти­ту­ю­ю­чи­ми­еле­мен­та­ми­са­мої­дер­жа­ви,­яка,­ за­ вис­ло­вом­Г.­Еліне­ка,­ без­ своїх­пря­мих­ор­ганів­ є­юри­дич­не­ніщо4;­ існу­ван­ня­ ор­ганів­ цілком­ підпо­ряд­ко­ва­не­ здійснен­ню­ функцій,­ цілей­ і­ за­вдань­ дер­жа­ви.­ Ор­ган­стає,­та­ким­чи­ном,­зна­ряд­дям­дер­жав­ної­волі,­че­рез­який­во­на­діє,­здійснює­ пра­ва­вла­ди,­але­єди­ним­носієм­яких­завжди­за­ли­шається­тільки­дер­жа­ва.­ Не­важ­ко­ поміти­ти,­що­ обґрун­ту­ван­ня­ ор­ганів­ дер­жа­ви­ в­ гер­манській­ те­орії­ ви­во­дить­ся­з­са­мої­дер­жа­ви;­з­вла­с­ти­во­го­їй­ви­нят­ко­во­го­по­вно­влад­дя­як­до­стат- ньої­при­чи­ни­їх­бут­тя.­Пи­тан­ня­відно­син­між­ко­лек­тивністю­(дер­жа­вою)­і­ор­га- ном­в­гер­манській­те­орії­вирішується­про­ти­леж­ним­чи­ном­ніж­у­фран­цузів:­юри- дичні­ відно­си­ни­між­ни­ми­ за­пе­ре­чу­ють­ся.­ Ідея­ ор­ганічної­ цілісності­ вза­галі-то­ до­пу­с­кає­прин­цип­особ­ли­во­го­пред­став­ництва:­ор­ган­тут­роз­чи­няється­в­по­нятті­ пред­став­ни­ка,­що­вис­лов­люється­за­ціле­як­один­індивід­за­іншо­го.­Але­прин­цип­ ман­да­та­ (до­ру­чен­ня)­ у­ такій­ кон­ст­рукції­ ви­клю­чається.­ То­му­ пред­став­ництво­ ор­га­ну­інтер­пре­ту­ють­як­за­кон­не,­що­по­хо­дить­без­по­се­ред­ньо­з­норм­об’єктив­но- го­пра­ва.­Мож­на­бу­ло­б­по­го­ди­ти­ся­ з­ та­ким­по­гля­дом,­ як­що­не­бра­ти­до­ува­ги­ оче­видні­пе­ре­шко­ди­у­ви­гляді­пи­тан­ня:­чия­во­ля­ви­ра­же­на­в­кон­сти­туції­і­за­ко­нах,­ з­яких­ви­во­дить­ся­за­кон­не­пред­став­ництво­ор­га­ну.­Відповідь,­оче­вид­но,­за­ле­жить­ від­фор­ми­правління:­у­ти­по­вих­мо­нархіях,­де­прин­цип­пред­став­ництва­вза­галі­не­ ха­рак­тер­ний­­–­во­ля­са­мої­дер­жа­ви,­мо­нар­ха;­у­ре­с­публіках­–­на­ро­ду­(нації).­Про- те­у­гер­манській­те­орії­на­род­(нація)­по­гли­нається­дер­жа­вою.­Але­сто­сов­но­дер- 161Юридичні і політичні науки жав­ної­волі­гіпо­те­за­до­ру­чен­ня­хит­ка,­оскільки­не­яс­но,­хто­дав­по­пе­реднє­до­ру- чен­ня­ор­га­ну,­що­ви­ра­жає­во­лю­дер­жа­ви. Най­важ­ливіший­мо­мент­гер­мансь­кої­те­орії­по­ля­гає­в­за­пе­ре­ченні­у­дер­жав­них­ ор­ганів­ суб’єктив­них­прав.­Во­ни­ ­підміня­ють­ся­по­нят­тям­ком­пе­тенції,­ яка­не­ є­ суб’єктив­ним­пра­вом,­а­ли­ше­вла­дою­здійсню­ва­ти­пра­ва,­суб’єктом­яких­є­дер­жа- ва.­ Сутнісні­ відмінності­ між­ суб’єктив­ни­ми­ пра­ва­ми­ і­ ком­пе­тенцією,­ або­ суб’єктив­ни­ми­пра­ва­ми­і­по­вно­ва­жен­ня­ми­чітко­не­виз­на­чені. Як­ ба­чи­мо,­ гер­мансь­ка­ те­орія­ теж­не­ поз­бав­ле­на­ знач­них­не­доліків.­Од­не­ з­ го­ло­вних­нарікань­спря­мо­ва­не­на­логічне­ко­ло,­ яке­в­ній­при­хо­вується.­Ор­га­ни­ дер­жа­ви­ ви­ра­жа­ють­ ко­лек­тив­ну­ во­лю,­ яка­ са­ма­ існує­ за­вдя­ки­ ор­га­нам.­ Та­ким­ чи­ном,­не­яс­но:­чи­во­ля­дер­жа­ви­є­при­чи­ною­існу­ван­ня­ор­ганів,­чи­ор­га­ни­є­при- чи­ною­і­спо­со­бом­існу­ван­ня­дер­жав­ної­волі.­Далі,­гер­мансь­ка­до­к­т­ри­на­не­по­яс- нює,­яким­чи­ном­од­на­во­ля­або­мно­жинність­індивіду­аль­них­воль­мо­жуть­скла­с­ти­ ор­га­ни,­ре­альність­яких­­у­цьо­му­ученні­відмінна­від­фікцій­і­ра­зом­з­тим­існу­ван- ня­яких­відмінне­від­ре­аль­ності­індивідів,­що­їх­скла­да­ють. Логічним­наслідком­ото­тож­нен­ня­волі­дер­жа­ви­та­її­ор­ганів,­ко­ли­во­ля­ор­га­ну­ ро­зуміється­як­во­ля­са­мої­дер­жа­ви,­є­відповідальність­дер­жа­ви­за­рішен­ня­ор­ганів­ як­за­свої­власні,­що­вик­ли­кає­пи­тан­ня­з­по­гля­ду­і­пра­во­вої­на­уки,­і­за­ко­но­дав­ства. Вста­но­вив­ши­виз­на­чальні­по­ло­жен­ня­кон­ст­рукції­дер­жав­но­го­ор­га­ну,­звер­не- мось­до­вітчиз­ня­ної­до­к­т­ри­ни.­У­літе­ра­турі­пи­тан­ня­за­зви­чай­ука­зується,­що­кон- цеп­ту­аль­но­во­на­ґрун­тується­на­гер­мансь­ко­му­ученні5.­Вва­жаємо,­що­це­не­точ­но.­ Аналіз­кон­сти­туційних­по­ло­жень,­ор­ганічно­го­за­ко­но­дав­ст­ва­і­національ­ної­пра- во­вої­на­уки­доз­во­ляє­впев­не­но­го­во­ри­ти­про­те,­що­вітчиз­ня­на­кон­ст­рукція­ор­га- ну­дер­жа­ви­по­бу­до­ва­на­на­різко­відмінних­за­са­дах,­що­сприй­няті­як­з­гер­мансь­кої,­ так­і­з­фран­цузь­кої­те­орій.­Ми­вва­жаємо,­що­вплив­цих­раціональ­них­ви­токів­є­ од­на­ко­во­кон­сти­ту­тив­ним,­що,­за­ве­ли­ким­ра­хун­ком,­не­до­пу­с­кає­між­ни­ми­відно- син­пе­ре­ва­ги.­То­му­роз­гля­да­ти­кон­ст­рукцію­ор­га­ну­од­но­сто­рон­ньо­з­по­зицій­гер- маністів­не­пра­виль­но,­оскільки­це­не­ми­ну­че­при­зво­дить­до­су­пе­реч­но­с­тей.­Те­о- ре­тич­на­не­уз­го­д­женість­національ­ної­дер­жав­ної­до­к­т­ри­ни­ви­яв­ляється­в­то­му,­що­ по­нят­тя­ на­род­но­го­ су­ве­реніте­ту,­ на­ро­до­влад­дя­ і­ пред­став­ництва,­ які­ в­ кон­сти- туційно­му­ ученні­ відігра­ють­ провідну­ роль,­ у­ за­галь­но­те­о­ре­тич­но­му­ ас­пекті­ ор­га­ну­дер­жа­ви­втра­ча­ють­виз­на­чаль­ну­си­лу,­ніби­кон­сти­туційне­учен­ня­і­за­галь- на­пра­во­ва­те­орія­в­пи­танні­про­ор­га­ни­дер­жа­ви­ніяк­не­пов’язані.­Це­мож­на­спо- с­теріга­ти­на­при­кладі­праць­В.М.­Ша­по­ва­ла.­З­од­но­го­бо­ку,­ав­тор­пря­мо­виз­нає­ прин­ци­по­ве­зна­чен­ня­ідей­на­род­но­го­су­ве­реніте­ту­для­роз­вит­ку­по­нят­тя­дер­жав- но­го­ор­га­ну6,­підкрес­лює,­що­«на­род­ний­су­ве­ренітет­–­це­найбільш­за­галь­на­за­са- да­ ор­ганізації­ та­ здійснен­ня­ вла­ди­ в­ дер­жаві»7.­ Про­те,­ з­ іншо­го­ бо­ку,­ ­ ви­клад­ те­о­ре­тич­ної­кон­ст­рукції­ор­га­ну­дер­жа­ви­об­ме­жує­по­гля­да­ми­Г.­Еліне­ка,­відповідно­ до­яких­зовсім­уни­кає­зга­да­но­го­су­ве­реніте­ту­на­ро­ду­та­йо­го­де­ле­гацію,­ви­во­дить­ ком­пе­тенцію­ор­га­ну­дер­жа­ви­без­по­се­ред­ньо­з­са­мої­дер­жа­ви8.­Уточ­ни­мо,­що­гер- манській­те­орії­в­кла­сич­но­му­ро­зумінні,­яка­фор­му­ва­ла­ся­під­впли­вом­учень­про­ при­ват­но­пра­во­ву­кор­по­рацію­та­ор­ганізацію­мо­нархічної­вла­ди,­цілком­не­вла­с- тиві­ідея­на­род­но­го­су­ве­реніте­ту­і­похідні­від­неї­по­ло­жен­ня.­Про­те­во­ни­дик­ту- ють­ся­ об’єктив­ною­ си­лою­ текстів­ кон­сти­туції,­ за­конів­ Ук­раїни­ та­ публічно­го­ пра­во­по­ряд­ку­і­сто­су­ють­ся­по­ло­жень­про­на­род­ний­су­ве­ренітет,­спо­со­би­і­фор­ми­ на­ро­до­влад­дя,­по­ря­док­фор­му­ван­ня­дер­жав­них­ор­ганів­вла­ди­на­ро­дом,­по­хо­д­жен- ня­і­при­ро­ду­влад­ної­ком­пе­тенції­всіх­без­ви­клю­чен­ня­ор­ганів­дер­жа­ви,­вер­хо­вен- ст­во­ ком­пе­тенції­ об­ра­них­ на­ро­дом­ ор­ганів­ дер­жа­ви­ і­ звідси­ їх­ вер­хо­вен­ст­во­ в­ 162 Держава і право • Випуск 54 струк­турній­ієрархії­апа­ра­ту­дер­жа­ви,­а­та­кож­про­підлеглість,­підкон­т­рольність­ ор­ганів­дер­жа­ви,­відповідальність­ор­ганів­дер­жа­ви­пе­ред­на­ро­дом­та­лю­ди­ною.­ Так,­пре­ам­бу­ла­Кон­сти­туції­Ук­раїни­ука­зує­на­дже­ре­ло­прав­вла­ди­за­ко­но­дав- чо­го­ ор­га­ну,­ який­ діє­ від­ імені­ ук­раїнсько­го­ на­ро­ду,­ ви­ра­жає­ су­ве­рен­ну­ во­лю­ на­ро­ду­як­йо­го­пред­став­ник.­У­пре­ам­булі­та­кож­закріплюється­прин­цип­національ- но­го­і­на­род­но­го­су­ве­реніте­ту­як­ви­нят­ко­ве­пра­во­на­са­мо­виз­на­чен­ня.­Ст.­5­Кон- сти­туції­Ук­раїни­закріплює­прин­цип­на­род­но­го­су­ве­реніте­ту­і­похідний­прин­цип­ пред­став­ництва:­ «Носієм­ су­ве­реніте­ту­ і­ єди­ним­ дже­ре­лом­ вла­ди­ в­ Ук­раїні­ є­ на­род.­ На­род­ здійснює­ вла­ду­ без­по­се­ред­ньо­ і­ че­рез­ ор­га­ни­ дер­жав­ної­ вла­ди­ і­ ор­га­ни­місце­во­го­са­мо­вря­ду­ван­ня.­Пра­во­виз­на­ча­ти­і­зміню­ва­ти­кон­сти­туційний­ лад­в­Ук­раїні­на­ле­жить­ви­ключ­но­на­ро­ду­і­не­мо­же­бу­ти­узур­по­ва­но­дер­жа­вою,­її­ ор­га­на­ми­або­по­са­до­ви­ми­осо­ба­ми».­ Похідне­ від­ кон­сти­туції­ по­зи­тив­не­ пра­во­ Ук­раїни­ так­ са­мо­ ви­яв­ляє­ ідейні­­ за­са­ди­фран­цузь­кої­те­орії.­Зо­к­ре­ма,­ст.­5­За­ко­ну­Ук­раїни­«Про­все­ук­раїнський­і­ місце­вий­ре­фе­рен­дум»­в­не­прямій­формі­містить­ідею­ото­тож­нен­ня­су­ве­реніте­ту­ на­ро­ду­і­дер­жа­ви,­що­ви­яв­ляється­в­зрівню­ванні­вирішаль­них­прав­вла­ди­на­ро­ду­ і­прав­вла­ди­дер­жа­ви­(«на­все­ук­раїнський­ре­фе­рен­дум­мо­жуть­ви­но­си­ти­ся­пи­тан- ня,­відне­сені­Кон­сти­туцією­Ук­раїни­до­ве­ден­ня­Ук­раїни»);­в­ ідеї­на­ро­до­влад­дя,­ що­зна­хо­дить­про­яв­у­прий­нятті­на­ро­дом­шля­хом­ре­фе­рен­ду­му­за­конів­та­інших­ важ­ли­вих­рішень,­які­не­ви­ма­га­ють­за­твер­д­жен­ня­ор­ганів­дер­жа­ви­і­мо­жуть­бу­ти­ змінені­або­ска­со­вані­в­особ­ли­во­му­по­ряд­ку.­Або­ж­в­пра­вах­вла­ди­на­ро­ду­че­рез­ ре­фе­рен­дум­прий­ма­ти,­зміню­ва­ти­і­відміня­ти­за­ко­ни­Ук­раїни­або­їх­ок­ремі­по­ло- жен­ня­відповідно­до­ст.­3­За­ко­ну­Ук­раїни­«Про­все­ук­раїнський­і­місце­вий­ре­фе- рен­дум».­ З­ цих­ по­ло­жень­ логічно­ ви­ни­кає­ ідея­ пред­став­ниць­ко­го­ ре­жи­му,­ яка­ відби­вається­у­то­му,­що­во­ля­на­ро­ду­про­во­дить­ся­че­рез­пред­став­ницькі­ор­га­ни.­ Те­о­ре­тич­на­ кон­ст­рукція­ дер­жав­но­го­ ор­га­ну,­що­ вла­с­ти­ва­ національній­ пра- вовій­до­к­т­рині,­по­ро­д­жує­чис­ленні­пи­тан­ня.­Од­не­з­них­пов’яза­не­з­та­кою­виз­на- чаль­ною­оз­на­кою­ор­га­ну­дер­жа­ви,­як­дер­жав­но-владні­по­вно­ва­жен­ня.­Ми­пе­ре­ко- на­ли­ся,­що­обидві­до­к­т­ри­ни,­які­виз­на­ча­ють­те­о­ре­тич­ну­кон­ст­рукцію­дер­жав­но­го­ ор­га­ну,­ у­ пи­танні­ по­хо­д­жен­ня­ йо­го­ вла­ди­ не­ поз­бав­лені­ не­доліків:­ гер­мансь­ка­ кон­цепція­при­хо­вує­логічне­ко­ло;­фран­цузь­ка­те­орія­страж­дає­ду­алізмом­на­род- но­го­та­дер­жав­но­го­су­ве­ренітетів,­які­во­на­не­спро­мо­гла­ся­роз­ве­с­ти. У­ те­орії­ ор­га­ну­ дер­жа­ви­ вка­зу­ють,­ що­ відповідно­ до­ ст.­ 19­ Кон­сти­туції­ Ук­раїни­по­вно­ва­жен­ня­ор­га­ну­дер­жа­ви­по­винні­бу­ти­виз­на­чені­кон­сти­туційно­ і­ (або)­за­ко­но­дав­чо,­що­на­во­дить­на­ідею­за­кон­но­го­пред­став­ництва,­вла­с­ти­ву­гер- мансь­ко­му­учен­ню.­Але­ця­ ідея­ спро­с­то­вується­кон­сти­туційни­ми­по­ло­жен­ня­ми­ про­на­род­ну­во­лю,­яка­виз­на­чає­зміст­кон­сти­туції­та­за­конів­і­вво­дить­їх­у­дію. Крім­то­го,­су­час­на­те­орія­пра­ва­виз­нає­за­дер­жав­ним­ор­га­ном­ста­тус­публічної­ юри­дич­ної­ осо­би­ і­ од­но­час­но­ роз­гля­дає­ йо­го­ іма­нент­ною­ча­с­ти­ною­юри­дич­ної­ осо­би­дер­жа­ви.­Та­ким­чи­ном,­од­на­юри­дич­на­осо­ба­вхо­дить­до­скла­ду­іншої­юри- дич­ної­осо­би,­але­не­цілком­яс­но,­в­яких­відно­си­нах­во­ни­пе­ре­бу­ва­ють.­ Ця­про­бле­ма­відно­син­відби­вається­у­пи­танні­відповідаль­ності­ор­ганів­дер­жа- ви,­в­яко­му­су­час­не­учен­ня­ви­яв­ляє­не­послідовність­внаслідок­відсут­ності­єди­но- го­прин­ци­пу.­В­од­них­ви­пад­ках­відповідальність­за­рішен­ня­дії­чи­бездіяльність­ ор­ганів­ по­кла­дається­ на­ са­му­ дер­жа­ву­ (ст.­ 56­ Кон­сти­туції­ Ук­раїни);­ в­ інших­ ви­пад­ках­кон­сти­туційну­відповідальність­не­суть­дер­жавні­ор­га­ни,­на­при­клад,­у­ ви­гляді­ до­ст­ро­ко­во­го­ при­пи­нен­ня­ по­вно­ва­жень,­ вис­лов­лен­ня­ не­довіри­ то­що;­ на­решті,­ відповідальність­ ор­га­ну­ –­ юри­дич­ної­ осо­би­ в­ криміна­ль­но-пра­вовій­ 163Юридичні і політичні науки сфері­мо­же­транс­фор­му­ва­ти­ся­у­пер­со­наль­ну­відповідальність­індивіда,­во­ля­яко- го­відповідно­до­ гер­мансь­кої­ те­орії­ є­во­лею­ор­га­ну,­на­при­клад,­ за­ зло­вжи­ван­ня­ вла­дою,­пе­ре­ви­щен­ня­вла­ди­або­служ­бо­вих­по­вно­ва­жень,­що­закріпле­но­у­статті­ 364,­ 365­ Криміна­ль­но­го­ ко­дек­су­ Ук­раїни.­ Звідси­ мож­на­ при­пу­с­ти­ти,­ що­ во­ля­ ор­га­ну­співпа­дає­ ­во­лею­дер­жа­ви­тільки­у­то­му­разі,­як­що­рішен­ня­ і­дії­ор­га­ну­ за­конні.­Інак­ше­во­ля­ор­га­ну­не­виз­нається­во­лею­дер­жа­ви­і­дер­жа­ва­не­відповідає­ за­ор­ган.­Але­це­при­пу­щен­ня­відки­дається­стат­тею­56­Кон­сти­туції­Ук­раїни,­яка­ пе­ред­ба­чає­ відповідальність­ дер­жа­ви.­ Во­че­видь,­ як­що­ дер­жа­ва­ не­ завжди­ відповідає­за­во­лю­ор­ганів­як­за­свою,­то­це­підри­ває­довіру­до­ба­зо­вої­ідеї­гер- мансь­ко­го­ учен­ня­ про­ ор­ганічну­ єдність­ ор­ганів­ і­ дер­жа­ви,­ відповідно­ до­ якої­ во­ля­ор­га­ну­суть­во­ля­дер­жа­ви,­або­ж­до­послідо­вності­її­втілен­ня­в­національній­ пра­вовій­си­с­темі. Вра­хо­ву­ю­чи­ска­за­не,­мож­на­зро­би­ти­вис­нов­ки.­Те­о­ре­тич­на­кон­ст­рукція­ор­га- ну­дер­жа­ви­пе­ре­бу­ває­у­прямій­за­леж­ності­від­мо­нархічної­або­ре­с­публікансь­кої­ фор­ми­правління. Ук­раїнська­ до­к­т­ри­на­ ор­ганів­ дер­жа­ви­ є­ ре­зуль­та­том­ комбіну­ван­ня­ різко­ відмінних­ ідей­них­ за­сад­фран­цузь­кої­ і­ гер­мансь­кої­пра­во­вих­шкіл:­містить­ ідеї­ са­мо­до­стат­ньої­кор­по­ра­тив­ної­єдності­і­про­ти­лежні­ідеї­на­ро­до­влад­дя.­Розділові­ межі­між­ни­ми­у­та­ко­му­ек­лек­тич­но­му­ученні­чітко­не­виз­на­чені.­В­ре­зуль­таті­ми­ маємо­те­о­ре­тич­но­не­уз­го­д­же­не­учен­ня­і­плу­та­не­по­нят­тя­ор­га­ну­дер­жа­ви. За­мов­чу­ван­ня­виз­на­чаль­но­го­впли­ву­фран­цузь­кої­до­к­т­ри­ни­в­по­яс­нен­нях­кон- ст­рукції­ор­га­ну­дер­жа­ви­су­пе­ре­чить­тек­с­там­Кон­сти­туції­Ук­раїни,­національ­них­ за­конів­і­не­мо­же­ви­прав­до­ву­ва­ти­ся­на­вми­сним­праг­нен­ням­до­ідей­ної­чи­с­то­ти­і­ уз­го­д­же­ності­кон­цепції­дер­жав­но­го­ор­га­ну. Зва­жа­ю­чи­на­кон­цеп­ту­аль­ну­не­без­до­ганність­обґрун­ту­ван­ня­ор­га­ну­дер­жа­ви,­ національ­не­ вчен­ня­ про­ ньо­го,­ оче­вид­но,­ по­тре­бує­ гли­бо­ких­ і­ си­с­тем­них­ досліджень. 1. Ти хо ми ров Ю. А.­Со­вре­мен­ное­пуб­лич­ное­пра­во:­Учеб­ник.­–­М.:­Экс­мо,­2008.­–­ 448­ с.­ ­ 2.­Ша по вал В.­ За­галь­не­ по­нят­тя­ дер­жав­но­го­ ор­га­ну­ //­ Дер­жав­не­ уп­равління:­ про­бле­ми­адміністра­тив­но-пра­во­вої­те­орії­та­прак­ти­ки­/­За­заг.­ред.­В.­Б.­Авер’яно­ва.­–­ К.:­Факт,­2003.­–­384­с.­­3.­Дю ги Ле он.­Кон­сти­ту­ци­он­ное­пра­во.­Об­щая­те­о­рия­го­су­дар- ст­ва.­–­М.:­Ти­по­гра­фия­Т-ва­И.Д.­Сы­ти­на,­1908.­–­С.­113.­4.­Ел ли нек Г.­Об­щее­уче­ние­о­ го­су­дар­ст­ве.­–­СПб.:­Юрид.­центр­Пресс,­2004.­–­С.­537.­­5.­Ша по вал В.­Фе­но­мен­дер- жав­но­го­ ор­га­ну­ (ор­га­ну­ дер­жа­ви)­ або­ ор­га­ну­ дер­жав­ної­ вла­ди:­ те­о­ре­ти­ко-пра­во­вий­ і­ кон­сти­туційний­ ас­пек­ти­ //­ Пра­во­ Ук­раїни.­ –­ 2003.­ –­ №­ 8.­ –­ С.­ 25.­ ­ 6.­ Там­ са­мо.­ –­ С.­25.­7.­Ша по вал В. М.­По­нят­тя­дер­жа­ви­і­су­ве­реніте­ту­в­кон­сти­туційно­му­праві­//­Віс- ник­Кон­сти­туційно­го­Су­ду­Ук­раїни.­–­2003.­–­№­1.­–­С.­16.­ ­8.­Ша по вал В.­Фе­но­мен­ дер­жав­но­го­ор­га­ну­…­//­Пра­во­Ук­раїни.­–­2003.­–­№­8.­–­С.­28. 164 Держава і право • Випуск 54

Ähnliche Einträge