Зміст і значення понять «взаємодія» та «система» у філософських і правових досліджень
Обґрунтовано, що зміст і значення поняття взаємодії є ключовими під час філософського обґрунтування специфіки детермінації. Будь-яка система є цілісною, в основі своїй має завжди певну структуру та наділена ієрархією причинно-наслідкових зв’язків і взаємодій. Категорія взаємодії є важливою ланкою...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
| Назва видання: | Держава і право |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64055 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Зміст і значення понять «взаємодія» та «система» у філософських і правових досліджень / О.О. Кваша // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 32-38. — Бібліогр.: 35 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-64055 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-640552014-06-11T03:01:22Z Зміст і значення понять «взаємодія» та «система» у філософських і правових досліджень Кваша, О.О. Теорія держави і права Обґрунтовано, що зміст і значення поняття взаємодії є ключовими під час філософського обґрунтування специфіки детермінації. Будь-яка система є цілісною, в основі своїй має завжди певну структуру та наділена ієрархією причинно-наслідкових зв’язків і взаємодій. Категорія взаємодії є важливою ланкою між поняттями детермінізму (причинності) та системи. Системний підхід застосовується і в юридичній науці. Властивості, які виокремлюються у кримінально-правовому понятті співучасті як системи, збігаються із властивостями системи у філософії. Обосновано, что содержание и значение понятия взаимодействия являются ключевыми в философском обосновании специфики детерминации. Любая система является целостной, в основе своей имеет всегда определенную структуру и обладает иерархией причинно- следственных связей и взаимодействий. Категория взаимодействия является важным звеном между понятиями детерминизма (причинности) и системы. Системный подход применяется и в юридической науке. Свойства, которые выделяются в уголовно-правовом понятии соучастия как системы, совпадают со свойствами системы в философии. It is found, that the content and meaning of communication is the key to the philosophical justification for the specific determination. Any system is a holistic, basically always has a certain structure and has a hierarchy of cause and effect relationships and interactions. Category interaction is an important link between the concepts of determinism (causality) and the system. The system is used in a campaign of legal science. Properties that stand in the criminal law the concept of complicity as a system coincide with the properties of the system in philosophy. 2012 Article Зміст і значення понять «взаємодія» та «система» у філософських і правових досліджень / О.О. Кваша // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 32-38. — Бібліогр.: 35 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64055 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Теорія держави і права Теорія держави і права |
| spellingShingle |
Теорія держави і права Теорія держави і права Кваша, О.О. Зміст і значення понять «взаємодія» та «система» у філософських і правових досліджень Держава і право |
| description |
Обґрунтовано, що зміст і значення поняття взаємодії є ключовими під час філософського
обґрунтування специфіки детермінації. Будь-яка система є цілісною, в основі своїй має
завжди певну структуру та наділена ієрархією причинно-наслідкових зв’язків і взаємодій.
Категорія взаємодії є важливою ланкою між поняттями детермінізму (причинності) та системи. Системний підхід застосовується і в юридичній науці. Властивості, які виокремлюються у кримінально-правовому понятті співучасті як системи, збігаються із властивостями системи у філософії. |
| format |
Article |
| author |
Кваша, О.О. |
| author_facet |
Кваша, О.О. |
| author_sort |
Кваша, О.О. |
| title |
Зміст і значення понять «взаємодія» та «система» у філософських і правових досліджень |
| title_short |
Зміст і значення понять «взаємодія» та «система» у філософських і правових досліджень |
| title_full |
Зміст і значення понять «взаємодія» та «система» у філософських і правових досліджень |
| title_fullStr |
Зміст і значення понять «взаємодія» та «система» у філософських і правових досліджень |
| title_full_unstemmed |
Зміст і значення понять «взаємодія» та «система» у філософських і правових досліджень |
| title_sort |
зміст і значення понять «взаємодія» та «система» у філософських і правових досліджень |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Теорія держави і права |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64055 |
| citation_txt |
Зміст і значення понять «взаємодія» та «система» у філософських і правових досліджень / О.О. Кваша // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 32-38. — Бібліогр.: 35 назв. — укp. |
| series |
Держава і право |
| work_keys_str_mv |
AT kvašaoo zmístíznačennâponâtʹvzaêmodíâtasistemaufílosofsʹkihípravovihdoslídženʹ |
| first_indexed |
2025-07-05T14:48:00Z |
| last_indexed |
2025-07-05T14:48:00Z |
| _version_ |
1836818766184316928 |
| fulltext |
32 Держава і право • Випуск 56
О.О. КВАША
ЗМІСТ І ЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ «ВЗАЄМОДІЯ» ТА «СИСТЕМА»
У ФІЛОСОФСЬКИХ І ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Обґрунтовано, що зміст і значення поняття взаємодії є ключовими під час філософського
обґрунтування специфіки детермінації. Будь-яка система є цілісною, в основі своїй має
завжди певну структуру та наділена ієрархією причинно-наслідкових зв’язків і взаємодій.
Категорія взаємодії є важливою ланкою між поняттями детермінізму (причинності) та сис-
теми. Системний підхід застосовується і в юридичній науці. Властивості, які виокремлю-
ються у кримінально-правовому понятті співучасті як системи, збігаються із властивостя-
ми системи у філософії.
Ключові слова: взаємодія, детермінізм, система.
Обосновано, что содержание и значение понятия взаимодействия являются ключевыми в
философском обосновании специфики детерминации. Любая система является целостной, в
основе своей имеет всегда определенную структуру и обладает иерархией причинно-
следственных связей и взаимодействий. Категория взаимодействия является важным звеном
между понятиями детерминизма (причинности) и системы. Системный подход применяется
и в юридической науке. Свойства, которые выделяются в уголовно-правовом понятии соучас-
тия как системы, совпадают со свойствами системы в философии.
Ключевые слова: взаимодействие, детерминизм, система.
It is found, that the content and meaning of communication is the key to the philosophical
justification for the specific determination. Any system is a holistic, basically always has a certain
structure and has a hierarchy of cause and effect relationships and interactions. Category interaction
is an important link between the concepts of determinism (causality) and the system. The system is used
in a campaign of legal science. Properties that stand in the criminal law the concept of complicity as a
system coincide with the properties of the system in philosophy.
Key words: interaction, determinism, system.
За допомогою філософських категорій суспільні науки, у тому числі юридичного
циклу, здійснюють теоретичне відтворення дійсності. Для правильного розуміння тієї чи
іншої категорії недостатньо аналізувати її ізольовано, у відриві від інших категорій. В
об’єктивній дійсності все взаємопов’язане та перебуває у постійній взаємодії. Саме зміст
і значення поняття взаємодії потребує детального визначення та аналізу під час філософ-
ського обґрунтування специфіки детермінації у відповідних сферах реальності — соціаль-
ній, біологічній, фізичній. Коли йдеться про посилення протидії злочинній діяльності,
також необхідним є вивчення і застосування таких філософських категорій, як причина і
наслідок, зв’язок, взаємодія, система та структура тощо.
Будь-яка світоглядна система засновується на уявленнях детерміністського характе-
ру — про необхідний чи випадковий зв’язок моментів і явищ дійсності, можливості та
вірогідності змін у світі, причинних і непричинних факторах таких змін, закономірному
чи довільному характері залежностей і взаємодій. Досліджуючи детермінізм у складних
системах управління і самоорганізації філософ М.Ю. Казарінов відзначав тісний зв’язок
детермінізму із взаємодією та причинністю1.
Значний внесок у розробку цієї проблеми зробили: Я.Ф. Аскін, М.О. Булатов,
Є.І. Головаха, В.Г. Іванов, М.Ю. Казарінов, В.В. Кизима, В.І. Купцов, В.А. Марков,
В.П. Огородніков, М.О. Парнюк, М.М. Пилипенко, Е.П. Причепій, В.М. Сагатовський,
33Юридичні і політичні науки
В.М. Садовський, Г.А. Свєчніков, Д.І. Широканов, В.О. Цикін та інші. Серед правознав-
ців категорію взаємодії та системний підхід у наукових дослідженнях застосовували
Ю.М. Антонян, О.А. Арутюнов, С.Р. Багіров, Б.В. Волженкін, Б.С. Волков, С.О. Єфремов,
О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, В.Б. Малінін, П.С. Матишевський, В.А. Мисливий,
А.А. Музика, А.А. Піонтковський, Т.Л. Сергєєва, О.Б. Сахаров, М.Д. Сергієвський,
А.А. Тер-Акопов, Г.В. Тімейко, О.Л. Тимчук, М.Г. Угрехелідзе, С.Д. Шапченко,
Н.М. Ярмиш, С.С. Яценко та інші. Водночас не проводився комплексний аналіз і співвід-
ношення універсальних філософських категорій причинності та детермінізму, взаємодії та
взаємозв’язку, системи та структури.
У філософії ключовим для розуміння теорії причинності є поняття взаємодії. На
думку окремих вчених, детермінізм неявно ототожнюється зі взаємодією2. З погляду
інших дослідників, саме категорія взаємодії є основою для опису причинного зв’язку та
пояснення його механізму3. Детермінація — відносно активна сторона взаємодії, тому
форми детермінацій слід розрізняти відповідно до специфіки взаємодіючих сторін.
Зауважимо, що саме причинність розкриває активну природу детермінації, оскільки розу-
міється як породження одного явища іншим. Тобто причинність як активне ядро детермі-
нізму невіддільне від категорії взаємодії.
При цьому часто йдеться про односторонній вплив при відносинах «причина-наслі-
док». Водночас слід враховувати, що у будь-якій системі взаємодія виступає як таке від-
ношення, в якому причина і наслідок постійно міняються місцями. Взаємодія визначає
існування і структурну організацію будь-якої матеріальної системи, її об’єднання поряд з
іншими тілами в систему більшого порядку, властивості всіх тіл, процесів і явищ. Точний
вияв факторів, які становлять причину у формі взаємодії зовнішнього з внутрішнім, дає
можливість виокремити причинний зв’язок таким чином, що виявляється трансформація
причини і наслідку.
Під поняттям «взаємодія» розуміється взаємний вплив один на одного двох і більше
тіл, тобто взаємний зв’язок тіл4. Детермінізм передбачає не лише породження, а й значно
більший набір детермінуючих факторів і дій, зокрема, умови, за яких причина діє, роль
необхідності та випадковості та їх співвідношення в процесі детермінації, а також специ-
фічний вплив цілого на частини.
Як відомо, категоріальна структура філософії відображає специфіку людської діяль-
ності з тією різницею, що вона є результатом рефлексії не над окремими (провідними в
даний час) видами діяльності, а над людською діяльністю у цілому5. Отже, категорія впли-
ву є важливою і в соціальній сфері. У загальному під соціальним впливом розуміють про-
цес, через який поведінка однієї чи кількох людей змінює стан інших людей6. Кримінологи
також розглядають ефект впливу, оскільки він залежить від особистісних властивостей,
психологічного стану особи, яка впливає і на яку впливають, а також від взаємовідносин
між ними7. В українській мові «вплив» тлумачиться як «дія, яку певна особа чи предмет
або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета, тиск, діяння»8. Отже, за семантич-
ним значенням вплив — це процес взаємодії між людьми, явищами, предметами. Таким
чином, слід констатувати тісний зв’язок детермінізму та причинності як однієї з його
форм з поняттями «взаємодія» та «вплив».
Як взаємодію розглядав причинне відношення у його повному розвитку і видатний
філософ минулого Гегель9. Вчений зазначав, що взаємодія є взаємною причинністю
передбачень, обумовлюючих одна одну субстанцій, кожна є відносно другої одночасно і
активна, і пасивна. Загалом, представники класичної німецької ідеалістичної філософії
відстоювали необхідність вироблення системного розуміння детермінант розвитку. У
своїх концепціях німецькі ідеалісти, насамперед Гегель, відобразили уявлення про вну-
трішню активність, обумовленість дій зовнішніх причин внутрішньою організацією, від-
стоювали взаємозв’язок частин і примат цілого над частинами, ієрархію в структурі при-
чинних зв’язків.
34 Держава і право • Випуск 56
Пояснити явище означає розкрити ту систему детермінацій, наслідком якої воно є.
Філософські основні принципи виступають як взаємопов’язані рівноправні елементи
системи10. Водночас необхідним є виявлення не лише поєднання різних детермінуючих
факторів, а їхньої ієрархічності, пошук головних і другорядних, суттєвих і несуттєвих
форм і видів детермінації відносно до конкретної ситуації, конкретного явища. Тобто
викриття системи детермінацій передбачає не лише виявлення різних детермінуючих
процес «факторів», але й обов’язкове встановлення супідрядності цих факторів, їх субор-
динації. Під час аналізу причинних відносин необхідно враховувати й особливості самої
системи, характер взаємозв’язків, що встановилися у ній, їхню основу (субстанцію)11.
Таким чином, можна констатувати, що нині елементарна схема причинності
обов’язково поєднується з аналізом і розумінням нових типів причинних зв’язків. У філо-
софській думці в результаті наукового пізнання відбулась еволюція поглядів на співвідно-
шення детермінізму та причинності — від визнання причинності єдиною формою детер-
мінізму до розвитку різноманітних видів детермінації. Складнішим типом зв’язку, ніж
однонаправлений причинно-наслідковий зв’язок, і є взаємодія.
Водночас узагальнене розуміння детермінізму передбачає встановлення не лише
близькості поняття детермінізму і таких понять, як зв’язок, (взаємозв’язок) і взаємодія,
але й їх різниці. Не слід ототожнювати детермінізм просто зі вченням про всезагальний
зв’язок. Детермінізм уособлює результативний бік взаємодії, яка також забезпечує
взаємозв’язок речей і явищ. Філософи спеціально звертають увагу на те, що детермінізм
не повинен ототожнюватися зі взаємозв’язком, хоча й спирається на нього, він представ-
ляє активну сторону цього взаємозв’язку, а саме — взаємодію, причому не всяка взаємодія
є детермінізмом, детермінізм включає лише направлені форми взаємодії12.
Причинність становить відношення між речами. Речі можуть співіснувати або ж вза-
ємодіяти, а можуть і спричиняти, породжувати одна одну. Отже, під час порівняння у
філософській літературі категорій детермінації і взаємодії, як правило, перша розгляда-
ється як аспект, ознаки другої. Будь-який об’єктивно існуючий зв’язок і детермінація не
можуть бути реалізовані без взаємодії.
Категорія взаємодії є фундаментальною, ключовою для глибокого та конструктивно-
го розуміння інших категорій, таких як «рух», «детермінація», «причина», «зв’язок»,
«вплив», «дія» та ін. Категорії «причина» і «дія» логічно відтворюють один з моментів руху
і взаємодії речей на сутнісному рівні. Причина, переходячи в дію, відроджується у ній і
навпаки. У цьому взаємному обумовленні причина і дія зливаються у взаємодію; однона-
правлена детермінація переходить в симетричну, взаємну детермінацію. Відповідно, речі
виступають одночасно як активні та пасивні, діють зовні і як такі, що відчувають дію на
собі, як рушійні та приведені в рух (але в різних взаємозв’язках). Причинність виступає як
взаємна причинність, взаємодія, як виявлення саморуху матерії. Тому слід погодитись із
вченими у тому, що пізнання причинності веде до розкриття сутнісного аспекту взаємо-
дії13, яка є двостороннім або навіть багатостороннім процесом, який має взаємний харак-
тер14.
Філософи зазначають, що у структурі практики причинний зв’язок становить відно-
шення системи взаємодіючих елементів деякої системи (її механізму) і зовнішнього про-
яву цієї взаємодії, фіксованого у наборі певних показників15. Відповідно, послідовне
використання принципу причинності вимагає дослідження структур, їхніх елементів,
функцій елементів у межах досліджуваної структури всередині системи, у які входить ана-
лізована структура16. На підставі вищенаведеного можна прогнозувати, що теорія при-
чинності має важливе значення для теорії управління та концепції системного підходу.
Вище ми наводили позицію філософів про тісний зв’язок детермінізму зі взаємодією і
причинністю у складних системах управління та самоорганізації. Відповідно, необхідним
є встановлення співвідношення категорій причинності та взаємодії і поняття системи. В
умовах сучасного світу, коли значно ускладнився пізнавальний процес, особливо актуаль-
35Юридичні і політичні науки
ним є дослідження складних систем, що самовідтворюються. Під час аналізу систем най-
вищої складності у соціальній сфері основним завданням є виявлення детермінуючих
факторів, причинної обумовленості розвитку такої системи. Вихідна історична позиція у
системному розумінні детермінізму розроблена насамперед Аристотелем і Демокритом, а
сучасне системне розуміння детермінуючих факторів у розвитку складних об’єктів закла-
дені К. Марксом і Ч. Дарвіним17.
Популярність системного підходу в науці та практиці зростає вже починаючи з 50-х
років ХХ ст. Аналіз системних уявлень є одним з центральних завдань сучасної логіки та
методології науки. Системний підхід є конкретним проявом діалектичного методу в тих
гносеологічних ситуаціях, коли предметом пізнання виявляються системні об’єкті18.
Суспільство, будь-яка соціальна група є системами, які наділені певною структурою.
Кожна соціальна система має кілька підсистем, кожна з яких є системою відносно інших
підсистем.
Відповідно, вчені-правознавці застосовують системний підхід під час дослідження
багатьох юридичних категорій. Зокрема, вчений у галузі кримінального права
О.А. Ару тюнов послідовно у своїх дослідженнях (спочатку кандидатській, потім — док-
торський дисертації) розвиває системний підхід до загальної теорії співучасті у злочині.
Співучасть має системну природу і повинна бути визначена як феномен соціальної взає-
модії19. Отже, категорія взаємодії, важливість якої була доведена нами попередньо, має
значення і під час системних досліджень у юридичній науці. Системний підхід застосову-
ється також у наукових кримінологічних дослідженнях, полягає у вивченні структури осо-
бистості злочинця, передбачає аналіз особистості злочинця як складної динамічної систе-
ми20. Науковці досліджують взаємозв’язки між підструктурами та елементами системи,
розглядаючи особу злочинця як певну цілісну систему з виявленням інтегративних влас-
тивостей цієї цілісності, взаємозв’язків між ними. Застосування системного підходу в
юридичній науці, таким чином, сприяє вирішенню проблеми нейтралізації негативних
впливів на особистість. Адже профілактичні заходи, щоб бути ефективними, мають спря-
мовуватися не на один фактор несприятливого формування особистості, а на весь комп-
лекс таких факторів. Кримінолог Б.С. Волков виокремлює системно-структурний підхід,
виходячи з того, що людина — складна система, у якій всі властивості та відносини
взаємопов’язані й утворюють цілісність, відповідно й особистість злочинця становить
складну систему, певну цілісність, і має свою структуру при цьому21.
З наведеного очевидно, що в суспільних науках поняття «система» переважно застосо-
вується на рівні з поняттям «структура». Вчені констатують, що часто у різних галузях
науки йдеться загалом про системно-структурне дослідження22. Ще в середині ХХ ст. сис-
темно-структурні дослідження починають активно застосовуватися. У результаті цього
аналіз систем і структур, розуміння предметів як системних і структурних є однією з
характерних особливостей сучасної науки. Вітчизняний вчений у галузі психології, соціо-
логії, філософії Є.І. Головаха наводить приклади описів структури індивідуальної діяль-
ності людини різними вченими, на підставі чого доходить висновку, що насправді у цих
описах пропонуються лише окремі компоненти та елементи на зразок: «необхідність —
потреба — інтерес — ціль — свобода» (О.Г. Здравомислов) тощо23. Водночас філософ М.С.
Каган критикує поняття «системно-структурний аналіз», називаючи його «дивною фор-
мулою»24. В.М. Садовський знаходить причину труднощів системно-структурних дослі-
джень у надмірній неоднозначності термінів «система» і «структура», а звідси — у невизна-
ченості відношень між ними25. Тому необхідно насамперед з’ясувати сутність поняття
структури та системи, аналіз яких за тлумаченням філософських словників свідчить про
їхній нерозривний зв’язок.
Загалом термін «структура» вживається в таких основних значеннях: а) як певне ціліс-
не утворення, тобто включає в себе і формальні, і змістовні характеристики; б) як синонім
форми, протилежність функції; в) як момент форми, спосіб зв’язку елементів; г) дещо
36 Держава і право • Випуск 56
близьке до категорій зв’язків і результату26. Структура визначається як закономірний,
стійкий зв’язок і взаємовідносини частин та елементів цілого, системи27; внутрішня будо-
ва системи, яка обумовлена існуванням стійких зв’язків між її частинами (елементами,
підсистемами)28; як цілісна сукупність закономірних усталених зв’язків у речах, явищах,
істотах, суспільствах, діях і подіях; закономірний порядок будь-яких елементів29.
Система — множина пов’язаних між собою елементів, які становлять певне цілісне
утворення30; упорядкована певним чином елементів, взаємопов’язаних між собою і утво-
рюючих деяку цілісну єдність31. Системний об’єкт не розкладається на окремі елементи,
його неможливо пізнати, якщо виокремити лише один наявний у ньому зв’язок.
Отже, проведений аналіз визначень змісту категорій засвідчив, що і структура, і сис-
тема визначаються через поняття «цілісність». Попередньо нами було визначено, що в
юридичній науці особистість розглядається як «цілісна система». Зауважимо, що це сло-
восполучення є невдалим, оскільки виокремлення такої характеристики системи зайве.
Спираючись на тлумачення аналізованого поняття у філософії, можемо констатувати, що
саме поняття системи вже містить у собі властивість «цілісності». Не може бути нецілісної
системи, як не може бути нецілісної структури. Тому при застосуванні терміна «система»
чи «структура» одночасно розуміється цілісний характер досліджуваного об’єкта.
Вищенаведені висновки дають додаткові аргументи на користь позиції М.С. Кагана,
що «не існує безструктурних систем і безсистемних структур»32. Система починається там,
де певна множина елементів виявляється як певним чином упорядкована, утворюючи
певну цілісність, властивості якої не зводяться до властивостей складових елементів.
Знову звертаючи увагу на застосування системного підходу в юридичній науці, знаходимо
розгляд понять і категорій кримінального права як системи взаємодіючих елементів.
Зокрема, співучасть розглядається подібно до вищенаведених властивостей системи у
філософії: «співучасть як система (певна цілісність) набуває якісно нові властивості, які
відрізняються від властивостей її елементів і перевищують у сумі властивості елементів; в
результаті система отримує власні закони поведінки, які не можливо вивести з одних
лише законів поведінки її елементів»33. Властивості співучасті визначаються не лише
властивостями окремих співучасників, а й властивостями її структури, її особливими інте-
гративними зв’язками. Порівняння властивостей, які виокремлюються у кримінально-
правовому понятті співучасті як системи і властивостей системи у філософії, свідчить про
їх повну тотожність. Якщо певні елементи утворюють певну систему, вони не є незалеж-
ними, самостійними, а залежать один від одного. А.Н. Аверьянов визначає систему так:
відмежована множина взаємодіючих елементів34. Отже, аналіз поняття системи вимагає
звернення до сутності категорії взаємодії, яка нами розуміється як взаємозв’язок і взає-
мовплив предметів, явищ, станів. Відповідно, систему, на наш погляд, слід визначати як
упорядковану сукупність взаємодіючих елементів, які наділені структурою з численними
зв’язками.
Відношення зв’язку має універсальний характер. Взаємозв’язок можливий лише за
наявності певної різниці між речами. Однак у взаємозв’язку речі долають свої відмінності,
позбавляються відокремленості та тим самим утворюють цілісність, а отже — певну сис-
тему. У понятті взаємодії відображаються речі як такі, що співвідносяться один з одним
безпосередньо, як симетрично існуючі.
Категорія «зв’язок» є однією з перших і найабстрактніших категорій діалектичного
мислення і разом з іншими поняттями — «обумовленість», «взаємозв’язок», «взаємодія» і
«відношення» — виражають сутність принципу детермінізму. Ще у Демокрита з’явилася
зародкова форма важливої ідеї про безперервний зв’язок між буттям тіла і його взаємодії
з іншими тілами. При глибокому розкритті сутності зв’язку має велике методологічне зна-
чення показ онтологічного змісту та гносеологічної функції категорії «взаємодія». У мате-
ріальному світі взаємодія існує лише як зв’язок або між системами, або між елементами
всередині системи. Тому ми й досліджуємо категорії детермінації та причинності, взаємо-
38 Держава і право • Випуск 56
ции развития // Детерминизм и современная наука. — Межвузовский сборник научных
трудов. — Воронеж: Изд-во Воронеж.ун-та, 1987. — С. 9. 18. Каган М.С. Системный под-
ход и гуманитарное знание: Избранные статьи. — Л.: Изд-во Лен-го ун-та, 1991. — С. 1.
19. Арутюнов А.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Российской Федерации:
Автореф. ... доктор. юрид. наук 12.00.08 — «уголовное право и криминология; уголовно-
исполнительное право». — М., 2006. — С. 11. 20. Антонян Ю.М. Методы моделирования в
изучении личности преступника и преступного поведения / Антонян Ю.М., Блувштейн
Ю.Д. — М.: Академия МВД СССР, 1974. — С. 19; Волжен кин Б.В. Общественная опас-
ность как криминологическая и уголовно-правовая категория / Б.В. Волженкин //
Теоретические проблемы учения о личности преступника. — М., 1979. — С. 73. 21. Волков
Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения / Б.С. Волков. — Казань: Изд-
во Казан-го ун-та, 1975. — С. 5; Волков Б.С. Криминологическое исследование личности
преступника в советском праве // Теоретические проблемы учения о личности преступ-
ника. — М., 1979. — С. 22. 22. Алексеев И.С. Об элементарной клеточке системно-струк-
турного исследования // Проблемы исследования систем и структур: Материалы конфе-
ренции. — М., 1965. — С. 29-31. 23. Головаха Е.И. Структура групповой деятельности /
Е.И. Головаха. — К.: Наукова думка, 1979. — С. 56. 24. Каган М.С. Системный подход и
гуманитарное знание: Избранные статьи. — Л.: Изд-во Лен-го ун-та, 1991. — С. 18.
25. Садов ский В.Н. Системы и структуры как специфические предметы современного
научного знания // Проблемы исследования систем и структур / Материалы конферен-
ции. — М., 1965. — С.43. 26. Сагатовский В.Н. Структурный и генетический принципы
расчленения объетка в системе филофоских категорий // Проблемы исследования систем
и структур: Материалы конференции. — М., 1965. — С.218. 27. Философский словарь /
Под ред. М.М. Розенталя, П.Ф. Юдина. — М.: Политиздат, 1963. — С. 438. 28. Цикін В.О.
Філософія самоорганізації складних систем: Монографія. — Суми: СДПУ, 2001. — С. 193.
29. Булатов М.О. Філософський словник / М.О. Булатов — К.: Стилос, 2009. — С. 474.
30. Философский словарь / Под ред. М.М. Розенталя, П.Ф. Юдина. — М.: Политиздат,
1963. — С. 405. 31. Садовский В.Н. Методологические проблемы исследования объектов,
представляющих собой системы // Социология в СССР. — М.: Наука, 1965. — Т.1. —
С. 173. 32. Каган М.С. Системный подход и гуманитарное знание: Избранные статьи. — Л.:
Изд-во Лен-го ун-та, 1991. — С. 33. 33. Арутюнов А.А. Соучастие в преступлении по уго-
ловному праву Российской Федерации: Автореф. доктор. юрид. наук 12.00.08 — «уголов-
ное право и криминология; уголовно-исполнительное право». — М., 2006. — С. 20.
34. Аверьянов А. Н. Система: философская категория и реальность. — М.: Мысль, 1976. —
С. 25 35. Огородников В.П. Познание необходимости: детерминизм как принцип научного
мировоззрения. — М: Мысль, 1985. — С. 101.
|