Поняття форми правління: від античності до сучасності

Поняття форми правління: від античності до сучасності

Досліджується концептуальне розуміння форми правління у теорії конституціоналізму та конституційній практиці зарубіжних держав.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Волощук, О.Т.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2011
Назва видання:Держава і право
Теми:
Конституційне право
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64085
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Поняття форми правління: від античності до сучасності / О.Т. Волощук // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 196-202. — Бібліогр.: 28 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-64085
record_format dspace
spelling irk-123456789-640852014-06-12T03:01:37Z Поняття форми правління: від античності до сучасності Волощук, О.Т. Конституційне право Досліджується концептуальне розуміння форми правління у теорії конституціоналізму та конституційній практиці зарубіжних держав. Исследуются концептуальное понимание формы правления в теории конституционализма и конституционной практике зарубежных государств. In this paper a conceptual understanding of forms of government in the theory of constitutionalism and constitutional practice of foreign countries studied. 2011 Article Поняття форми правління: від античності до сучасності / О.Т. Волощук // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 196-202. — Бібліогр.: 28 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64085 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Конституційне право
Конституційне право
spellingShingle Конституційне право
Конституційне право
Волощук, О.Т.
Поняття форми правління: від античності до сучасності
Держава і право
description Досліджується концептуальне розуміння форми правління у теорії конституціоналізму та конституційній практиці зарубіжних держав.
format Article
author Волощук, О.Т.
author_facet Волощук, О.Т.
author_sort Волощук, О.Т.
title Поняття форми правління: від античності до сучасності
title_short Поняття форми правління: від античності до сучасності
title_full Поняття форми правління: від античності до сучасності
title_fullStr Поняття форми правління: від античності до сучасності
title_full_unstemmed Поняття форми правління: від античності до сучасності
title_sort поняття форми правління: від античності до сучасності
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate 2011
topic_facet Конституційне право
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64085
citation_txt Поняття форми правління: від античності до сучасності / О.Т. Волощук // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 196-202. — Бібліогр.: 28 назв. — укp.
series Держава і право
work_keys_str_mv AT voloŝukot ponâttâformipravlínnâvídantičnostídosučasností
first_indexed 2025-07-05T14:49:11Z
last_indexed 2025-07-05T14:49:11Z
_version_ 1836818840368971776
fulltext О. Т. ВО ЛО ЩУК ПО­НЯТ­ТЯ­ФОР­МИ­ПРАВЛІННЯ:­ВІД­АН­ТИЧ­НОСТІ­ДО­СУЧАС­НОСТІ Досліджується кон цеп ту аль не ро зуміння фор ми правління у те орії кон сти­ туціоналізму та кон сти туційній прак тиці за рубіжних дер жав. Клю­чові­сло­ва: фор ма правління, си с те ма правління, си с те ма вла ди, мо нархія, ре с­ публіка. Ис сле ду ют ся кон цеп ту аль ное по ни ма ние фор мы прав ле ния в те о рии кон сти ту ци­ о на лиз ма и кон сти ту ци он ной прак ти ке за ру беж ных го су дарств. Клю­че­вые­сло­ва: фор ма прав ле ния, си с те ма прав ле ния, си с те ма вла с ти, мо нар хия, ре с пуб ли ка. In this paper a conceptual understanding of forms of government in the theory of consti­ tutionalism and constitutional practice of foreign countries studied. Keys: government, the system board, power system, monarchy, republic. Фор­ма­правління­як­яви­ще­невід’ємно­пов’яза­не­із­дер­жа­вою,­і­то­му­завжди­ бу­ла­пред­ме­том­особ­ли­во­го­пізна­валь­но­го­ інте­ре­су.­Три­ва­лий­час,­по­чи­на­ю­чи­з­ ан­тич­них­часів­і­до­се­ре­ди­ни­ХІХ­ст.,­во­на­при­вер­та­ла­особ­ли­ву­ува­гу­ви­дат­них­ за­рубіжних­та­вітчиз­ня­них­мис­ли­телів,­по­гля­ди,­ідеї,­цілісні­те­орії­ко­т­рих­ста­ли­ те­о­ре­тич­ним­і­пев­ною­мірою­ме­то­до­логічним­фун­да­мен­том­для­спеціалізо­ва­но­го­ досліджен­ня­ про­бле­ми­ форм­ ор­ганізації­ дер­жав­ної­ вла­ди.­ У­ наш­ час­ маємо­ відміти­ти,­ що­ для­ на­уки­ кон­сти­туційно­го­ пра­ва­ про­бле­ма­ти­ка­ виз­на­чен­ня­ сут- ності­фор­ми­правління­дер­жа­ви­відно­сить­ся­до­та­ких,­що­вик­ли­ка­ють­найбільший­ інте­рес.­ Аналіз­ вітчиз­ня­ної­ на­уко­вої­ літе­ра­ту­ри­ засвідчує,­ що­ за­гальні­ і­ спеціальні­ праці­з­кон­сти­туційно­го­пра­ва­про­по­нят­тя­та­зміст­фор­ми­правління­на­пи­сані­ще­ за­ ра­дянсь­ких­ часів­ пра­во­знав­ця­ми­ Л.­ Ентіним,­ І.­ Ільїнським,­ І.­ Кри­ло­вим,­ А.­ Міши­ним­та­ін.­На­прикінці­XX­століття­зўяв­ля­ють­ся­праці,­що­серй­оз­но­аналізу- ють­про­бле­ми­взаємовідно­син­ви­щих­ор­ганів­дер­жав­ної­вла­ди­за­леж­но­від­фор­ми­ правління­в­за­рубіжних­країнах.­Зо­к­ре­ма,­мож­на­на­зва­ти­досліджен­ня­С.­Єго­ро­ва,­ Н.­Ниж­ник,­В.­По­горілка,­Н.­Са­ха­ро­ва,­Ю.­Урь­я­са,­М.­Цвіка,­В.­Чиркіна,­В.­Ша­по- ва­ла­та­ ін.­Вод­но­час­маємо­відзначити,­що­у­на­уці­кон­сти­туційно­го­пра­ва­ існує­ ва­ку­ум,­ відсутнє­ спеціаль­не­ досліджен­ня­ про­ про­бле­ми­ виз­на­чен­ня­ сут­ності­ по­нят­тя­«фор­ма­правління»­у­су­час­них­ре­аліях.­ Інсти­тут­фор­ми­правління­посідає­цен­т­раль­не­місце­при­дослідженні­кон­сти- туційно-пра­во­во­го­ ре­гу­лю­ван­ня­ор­ганізації­ та­функціону­ван­ня­дер­жа­ви.­Фор­ма­ правління­–­це­не­про­сто­аб­ст­ракт­на­ка­те­горія­на­уки­кон­сти­туційно­го­пра­ва,­а­той­ ключ,­за­до­по­мо­гою­яко­го­тільки­і­мож­на­аналізу­ва­ти­си­с­те­му­ор­ганів­дер­жав­ної­ вла­ди,­ вста­нов­ле­ну­ кон­сти­туцією­ відповідної­ дер­жа­ви1.­ За­ тра­дицією,­ ще­ з­ ан­тич­них­часів,­у­центрі­ува­ги­зна­хо­дять­ся­два­пи­тан­ня:­1)­які­фор­ми­правління­ існу­ють;­2)­яка­з­відо­мих­форм­правління­найбільше­підхо­дить­для­да­но­го­ча­су­в­ даній­країні. Термін­ «фор­ма­ правління»­ (рідше­ –­ фор­ма­ дер­жав­но­го­ правління)­ за­сто­со- вується­у­ба­га­ть­ох­кон­сти­туціях­дер­жав­світу.­Зо­к­ре­ма,­у­ст.­1­Кон­сти­туції­Ру­мунії­ 1991­р.­йде­мо­ва­про­те,­що­Ру­мунія­є­су­ве­рен­ною,­національ­ною,­не­за­леж­ною,­ унітар­ною­та­не­подільною­дер­жа­вою.­Фор­мою­правління­у­Ру­мунській­дер­жаві­є­ 196 Держава і право • Випуск 54 ре­с­публіка.­ Ст.­ 1­ Кон­сти­туції­ Турк­меніста­ну­ 1992­ р.­ фіксує­ та­ке­ по­ло­жен­ня:­ «Турк­меністан­ –­ де­мо­кра­тич­на,­ пра­во­ва­ і­ світська­ дер­жа­ва,­ в­ якій­ дер­жав­не­ правління­здійснюється­у­формі­пре­зи­дентсь­кої­ре­с­публіки».­Цей­термін­ви­ко­ри- с­то­вується­ в­ кон­сти­туціях­Мек­си­ки­ 1917­ р.,­ Бра­зилії­ 1988­ р.,­ Ефіопії­ 1994­ р.,­ Мол­до­ви­ 1994­ р.,­ Ка­зах­ста­ну­ 1995­ та­ інших­ країн.­ Але­ во­ни­ май­же­ завжди­ закріплю­ють­ос­нов­ний­прин­цип­фор­ми­правління:­мо­нархія­або­ре­с­публіка.­При­ цьо­му­у­ба­га­ть­ох­ви­пад­ках­ці­терміни­су­про­во­д­жу­ють­ся­різни­ми­уточ­нен­ня­ми­(в­ кон­сти­туції­ Греції­ 1975­ р.­ го­во­рить­ся­ про­ «пар­ла­ментсь­ку­ ре­с­публіку»,­ Данії­ 1953­ р.­ –­ про­ «кон­сти­туційну­мо­нархію»,­Бол­гарії­ 1991­ р.­ –­ про­ «ре­с­публіку­ з­ пар­ла­мен­тар­ним­ правлінням»).­ Ви­хо­дя­чи­ з­ то­го,­ що­ роз­гор­ну­то­го­ виз­на­чен­ня­ терміна­фор­ма­правління­ в­ кон­сти­туціях­не­має,­ при­ аналізі­ її­ змісту,­ зви­чай­но,­ потрібно­ке­ру­ва­ти­ся­до­к­т­ри­наль­ним­по­нят­тям. Упер­ше­ ідеї­ що­до­ форм­ правління­ дер­жа­ви­ бу­ли­ роз­роб­лені­ мис­ли­те­ля­ми­ ан­тич­ності.­ За­про­по­но­вані­ Со­кра­том,­ Пла­то­ном,­ Арі­с­то­те­лем­ та­ Ци­це­ро­ном,­ во­ни­відігра­ли­ва­го­му­роль­у­по­даль­шо­му­роз­вит­ку­політи­ко-пра­во­вої­те­орії.­Ці­ ідеї­в­по­даль­шо­му­ста­ли­підґрун­тям­для­ро­зуміння­дер­жа­ви­як­політич­но­го­інсти- ту­ту­суспільства,­по­бу­до­ви­в­май­бут­нь­о­му­мо­делі­пра­во­вої­дер­жа­ви­та­ її­те­о­ре- тич­но­го­ оформ­лен­ня.­ Про­те,­ ро­зуміючи­ під­ фор­мою­ правління­ за­галь­ну­ ор­ганізацію­вла­ди­в­політич­но­оформ­ле­но­му­суспільстві,­уніфіко­ва­но­го­підхо­ду­ до­її­виз­на­чен­ня­во­ни­не­до­дер­жу­ва­лись.­Пла­тон­за­сто­со­вує­такі­ка­те­горії,­як­«вид­ дер­жав­но­го­ус­т­рою»,­«ари­с­то­кра­тич­не­правління»,­«олігархічний­лад»,­Ари­с­то- тель­–­«фор­ма­дер­жав­но­го­ус­т­рою»,­«мо­нархічне­правління»,­Ци­це­рон­і­Пла­тон­ –­ «вид­ дер­жав­но­го­ ус­т­рою».­ Со­крат­ вирізняв­ 5­ форм­ правління:­ мо­нархію,­ ти­ранію,­ плу­то­кратію,­ ари­с­то­кратію­ й­ де­мо­кратію.­ Пла­тон­ вва­жав­ най­кра­щою­ фор­мою­ ари­с­то­кратію­ (правління­ кра­щих),­ а­ 4­ –­ «зіпсо­вані»:­ ти­мо­кратію­ (правління­воїнів),­олігархію­(правління­ба­га­тих),­де­мо­кратію­(правління­на­ро­ду)­ й­ти­ранію­(од­но­осо­бо­ве­правління).­Ци­це­рон­розрізняв­3­ос­новні­фор­ми­дер­жа­ви:­ мо­нархію,­ари­с­то­кратію­й­де­мо­кратію,­і­теж­ствер­д­жу­вав,­що­зміша­на­дер­жав­на­ фор­ма­по­кли­ка­на­на­да­ти­дер­жав­но­му­ус­т­рою­не­обхідної­стабільності2.­Як­вірно­ за­зна­чає­ І.­В.­Про­цюк,­ у­ те­о­ре­тич­них­ до­роб­ках­ мис­ли­телів­ ан­тич­ності­ про­сте- жується­доміну­ван­ня­соціаль­но-філо­софсь­ко­го,­при­цьо­му­бра­кує­са­ме­юри­дич- но­го­ під­хо­дів­ при­ оцінці­ дер­жав­но-пра­во­вих­ явищ,­ у­ то­му­ числі­ й­ фор­ми­ правління3.­ Ак­цен­ту­ва­лась­ ува­га­ не­ стільки­ на­ інсти­туційно-функціональ­них,­ скільки­ на­ мо­раль­но-етич­них­ на­прям­ках­ про­бле­ми,­ а­ різно­ви­ди­ цієї­ фор­ми­ вирізня­ли­ся­не­ з­ точ­ки­ зору­дієвості­чи­ефек­тив­ності,­ а­ з­по­зиції­відповідності­ кри­теріям­до­б­ра­і­зла4. У­ по­даль­шо­му­ до­к­т­ри­наль­не­ оформ­лен­ня­ уяв­лень­ про­ ор­ганізацію­ вла­ди­ знай­ш­ло­ своє­ відтво­рен­ня­ у­ політич­них­ учен­нях­ Се­ред­нь­овіччя­ (VI–XI­ ст.ст.).­ Найбільш­ по­вно­ ви­я­ви­ли­ся­ ос­новні­ тен­денції­ та­ особ­ли­вості­ се­ред­нь­овічно­го­ світо­гля­ду­і­політич­ної­те­орії­в­кон­цепції­Т.­Аквінсько­го,­який­ре­пре­зен­тує­со­бою­ вер­ши­ну­ те­о­логічної­ дум­ки­ цієї­ епо­хи.­ За­ Аквінським5,­ за­со­бом­ до­сяг­нен­ня­ суспільно­го­бла­га­є­вла­да­як­ор­ганізу­ю­че­і­спря­мо­ву­ю­че­до­цьо­го­бла­га­вер­хо­вен- ст­во­(сво­го­ро­ду­«го­ло­ва»,­носій­за­галь­но­го­та­об’єдну­ю­чо­го­безліч­ро­зу­му);­са­ме­ то­му­єди­но­влад­не­правління­виз­нається­ним­(по­тенційно)­найліпшим6.­Мож­ливі,­ од­на­че­різні­фор­ми­правління,­ котрі­мис­ли­тель­поділяв­на­прямі­ і­ спра­вед­ливі,­ або­ не­прямі,­ не­спра­вед­ливі.­ По­се­ред­ не­спра­вед­ли­вих,­ не­пря­мих­ Аквінський­ розрізняв:­ти­ранію;­олігархію;­де­мо­кратію.­До­спра­вед­ли­вих­Аквінський­відно- сить:­політію,­ари­с­то­кратію,­царсь­ке­правління7.­На­прикінці­Се­ред­нь­овіччя­те­о- 197Юридичні і політичні науки ре­тич­на­дум­ка­про­ор­ганізацію­вла­ди­у­дер­жаві­бу­ла­пред­став­ле­на­пра­ця­ми­та­ких­ ви­дат­них­ то­го­час­них­ мис­ли­телів,­ як­ В.­ Ок­кам,­ А.­ Дан­те,­ М.­ Па­ду­ансь­кий­ та­ інших.­ В­ їх­ тво­рах,­ зо­к­ре­ма,­ вво­дить­ся­ ідея­ ви­о­крем­лен­ня­ світської­ вла­ди­ від­ ду­хов­ної­(В.­Ок­кам),­обґрун­то­ву­ва­ла­ся­не­обхідністю­мо­нархії­як­фор­ми­об’єднан- ня­ люд­ст­ва­ (А.­Дан­те),­ упер­ше­ вво­дить­ся­ у­ на­уко­вий­ обіг­ ідеї­ на­род­но­го­ су­ве- реніте­ту­і­дер­жа­ви,­по­бу­до­ва­ної­на­зем­но­му­за­коні­(М.­Па­ду­ансь­кий)8.­ В­епо­ху­Відро­д­жен­ня­та­ранніх­бур­жу­аз­них­ре­во­люцій­про­бле­ма­ор­ганізації­ дер­жав­ної­ вла­ди­ вийшла­ на­ од­не­ з­ провідних­ місць­ у­ політи­ко-пра­во­вих­ досліджен­нях­ то­го­час­них­ мис­ли­телів.­ Се­ред­ най­помітніших­ фігур­ виділя­ла­ся,­ на­сам­пе­ред,­по­стать­італійсько­го­дер­жав­но­го­діяча,­політич­но­го­мис­ли­те­ля,­істо- ри­ка­Н.­Макіавеллі­(1469-1527­рр.).­Він­був­при­хиль­ни­ком­ут­во­рен­ня­дер­жав­ної­ ор­ганізації­як­най­ви­щої­суспільної­си­ли,­із­вла­сним­ме­ханізмом­та­нор­ма­ми,­спря- мо­ва­ни­ми­ на­ ре­гу­лю­ван­ня­ по­ведінки­ та­ діяль­ності­ осо­би­ –­ ак­тив­ної­ учас­ниці­ політич­но­го­ жит­тя.­ Мис­ли­тель­ розрізняв­ три­ фор­ми­ дер­жа­ви:­ од­но­влад­дя,­ правління­ не­ба­га­ть­ох,­ правління­ всьо­го­ на­ро­ду­ і­ кон­сти­туційні­ ви­ди­ вла­ди­ –­ мо­нархію,­ари­с­то­кратію­та­де­мо­кратію.­Най­кра­щою­вва­жав­«зміша­ну­вла­ду»,­яка­ втіли­ла­б­у­собі­най­кращі­ри­си­кож­но­го­ви­ду­вла­ди9. З­ точ­ки­ зо­ру­ досліджу­ва­ної­ на­ми­ про­бле­ми,­ на­ особ­ли­ву­ ува­гу­ за­слу­го­вує­ вчен­ня­ Ж.­ Кальвіна­ (1509-1564­ рр.)­ –­ фран­цузь­ко­го­ те­о­ло­га­ і­ ре­фор­ма­то­ра.­ У­своїх­«На­ста­но­вах­в­хри­с­ти­янській­вірі»­він­го­во­рить,­що­на­дає­пе­ре­ва­гу­тій­ формі­правління,­при­якій­декілька­пра­ви­телів­спільно­прав­лять,­взаємно­підтри- му­ю­чи­один­од­но­го­так,­що­як­що­один­із­них­підно­сить­ся­ду­же­ви­со­ко,­інші­ста- ють­ніби­то­йо­го­цен­зо­ра­ми­і­па­на­ми. Пу­ри­танські­ ідеї­ до­сяг­ли­ найбільшо­го­ розквіту­ в­ Новій­ Англії­ й­ США.­ Найбільш­ ва­го­мий­ вне­сок­ в­ те­о­ре­тич­но­му­ обґрун­ту­ванні­ існу­ю­чої­ фор­ми­ правління­вніс­Дж.­Медісон.­Йо­му­на­ле­жить­пріори­тет­у­роз­робці­кон­цепції­ре­с- публікансь­ко­го­ пред­став­ництв,­ зо­к­ре­ма,­ вищі­ дер­жавні­ ус­та­но­ви­ бу­ли­ тут­ ор­ганізо­вані­ко­легіаль­но.­На­чолі­ко­лонії­сто­яв­гу­бер­на­тор,­але­при­ньо­му­зна­хо- ди­ла­ся­особ­ли­ва­ра­да,­без­зго­ди­якої­гу­бер­на­тор­нічо­го­не­міг­здійсню­ва­ти­у­най- важ­ливіших­спра­вах­уп­равління.­Ці­ідеї­ор­ганізації­вла­ди­от­ри­ма­ли­міцний­ґрунт­ не­тільки­у­Північній­Аме­риці,­але­й­бать­ки­фран­цузь­кої­ре­во­люції­виз­на­ли­той­ прин­цип,­що­ви­ко­нав­ча­вла­да­в­де­мо­кратії­по­вин­на­бу­ти­ор­ганізо­ва­на­ко­легіаль- но.­ Зо­к­ре­ма,­ фран­цузь­кий­ публіцист­ і­ політик­ Ем.-Ж.­ Сйєс­ бу­ду­вав­ на­ цьо­му­ навіть­відмінність­між­мо­нархією­та­ре­с­публікою.­Він­го­во­рив,­що­ре­с­публіка­є­у­ то­му­ви­пад­ку,­як­що­на­чолі­ви­ко­нав­чої­вла­ди­стоїть­ви­ко­нав­ча­ра­да,­що­об­го­во- рює­спра­ви­за­більшістю­го­лосів;­на­впа­ки,­як­що­не­по­руш­на­єдність­уря­ду­ре­пре- зен­тує­один­індивід,­який­від­імені­на­ро­ду­безвідповідаль­но­здійснює­де­які­по­са- дові­функції,­то­пе­ред­на­ми­–­мо­нархія10. В­ціло­му,­як­за­зна­чається­у­на­уковій­літе­ра­турі,­від­ан­тич­ності­до­епо­хи­бур- жу­аз­но-де­мо­кра­тич­них­ре­во­люцій­у­кон­цепцію­фор­ми­правління­вкла­дав­ся­пе­ре- важ­но­ста­но­во-інстру­мен­таль­ний­зміст­–­во­ля­кож­но­го­з­станів­суспільства­бу­ла­ пред­став­ле­на­ок­ре­ми­ми­врівно­ва­жу­ю­чи­ми­один­од­но­го­ор­га­на­ми­дер­жав­ної­вла- ди.­Після­за­про­ва­д­жен­ня­за­галь­но­го­ви­бор­чо­го­пра­ва­й­рівно­прав­ності­всіх­гро- ма­дян­про­бле­ма­най­оп­ти­мальнішої­ор­ганізації­дер­жав­ної­вла­ди­пе­рей­ш­ла­в­дер- жав­но-інсти­туційну­ пло­щи­ну:­ яким­ чи­ном­ має­ бу­ти­ по­бу­до­ва­ний­ дер­жав­ний­ апа­рат,­щоб­най­е­фек­тивніше­ви­ко­ну­ва­ти­функції­й­за­вдан­ня11. Втілен­ню­ те­о­ре­тич­них­ роз­ро­бок­ на­ кон­сти­туційно­му­ ґрунті­ й­ уніфікації­ за­сто­со­ву­ван­ня­ в­ дер­жа­во­творчій­ прак­тиці­ терміна­ «фор­ма­ правління»­ на­ 198 Держава і право • Випуск 54 офіційно­му­рівні­спри­яв­досвід­Швеції:­у­1772­році­бу­ло­прий­ня­то­акт,­який­виз- на­чав­ор­ганізацію­ви­щих­ор­ганів­дер­жав­ної­вла­ди­й­мав­відповідну­на­зву­–­«Фор- ма­правління»­(Regirungsform).­За­вдя­ки­досвідові­Швеції­термін­«фор­ма­дер­жав- но­го­ правління­ («фор­ма­ правління»)­ з­ відповідним­ змісто­вим­ на­пов­нен­ням­ у­ XIX­столітті­ на­був­ши­ро­ко­го­ виз­нан­ня­ у­ се­ре­до­вищі­юристів-те­о­ре­тиків­ і­ став­ над­бан­ням­кон­сти­туційної­прак­ти­ки­інших­країн12.­ Те­о­ре­тичні­до­роб­ки­та­ких­ви­дат­них­вче­них,­кінця­ХІХ­–­по­чат­ку­ХХ­сторіччя,­ як­Л.­Гумп­ло­вич,­Г.­Єллінек,­О.­Алексєєв,­Б.­Кістяківський,­М.­Кор­ку­нов,­І.­Ільїн,­ Б.­Чи­черін­та­інших,­свідчать­про­ком­плекс­ний­підхід­до­з’ясу­ван­ня­змісту­фор­ми­ дер­жав­но­го­ правління,­ в­ ос­но­ву­ яко­го­ бу­до­ по­кла­де­но­ юри­дич­не­ ста­но­ви­ще­ носіїв­вер­хов­ної­вла­ди13.­То­му­фор­му­дер­жав­но­го­правління­мож­на­роз­гля­да­ти­як­ си­с­те­му­вер­хов­ної­вла­ди,­зміст­ко­т­рої­виз­на­чається:­по­ряд­ком­фор­му­ван­ня­ви­щих­ ор­ганів­дер­жа­ви­–­носіїв­вер­хов­ної­вла­ди­(ви­бор­ний­або­спад­ко­вий);­2)­прин­ци- па­ми­ їх­ ор­ганізації­ й­ діяль­ності­ (ко­легіальні­ або­ єди­но­владні);­ 3)­ їх­ відпо­ві- дальністю­(або­невідповідальністю). У­ су­часній­ на­уковій­ літе­ра­турі­ існу­ють­ не­од­на­кові­ підхо­ди­ до­ трак­ту­ван­ня­ по­нят­тя­фор­ми­правління.­Відповідно­до­по­глядів,­що­пе­ре­ва­жа­ли­в­на­уці­дер- жав­но­го­(тоб­то­кон­сти­туційно­го)­пра­ва,­фор­ма­правління­ро­зуміла­ся­як­струк­ту- ра,­ пра­во­ве­ ста­но­ви­ще­ і­ співвідно­шен­ня­ ви­щих­ ор­ганів­ дер­жав­ної­ вла­ди14.­ В­ од­но­му­ з­ ос­танніх­ за­ ча­сом­ підруч­ників­ бур­жу­аз­но­го­ дер­жав­но­го­ пра­ва­ фор­ма­ правління­виз­на­ча­ла­ся­як­«ор­ганізація­вер­хов­ної­вла­ди­в­дер­жаві,­що­ха­рак­те­ри- зується­дже­ре­лом­вла­ди­і­прин­ци­па­ми­взаємовідно­син­ор­ганів­вла­ди­між­со­бою­і­ на­се­лен­ням»15.­За­зна­чи­мо,­що­да­не­виз­на­чен­ня­до­дає­до­роз­гля­ду­ва­но­го­по­нят­тя­ відно­си­ни­ор­ганів­вла­ди­з­на­се­лен­ням.­ Один­ із­ за­рубіжних­дослідників­ цієї­ про­бле­ми­ –­ І.­ Бла­гож­уба­чав,­що­ є­ всі­ підста­ви­ вклю­чи­ти­ до­ по­нят­тя­ фор­ми­ правління­ в­ капіталістич­них­ країнах­ «відно­си­ни­між­ви­щи­ми­дер­жав­ни­ми­ор­га­на­ми,­між­ци­ми­ор­га­на­ми­і­цен­т­ра­ми­ еко­номічної­та­політич­ної­вла­ди,­політич­не­се­ре­до­ви­ще,­в­яко­му­ре­алізу­ють­ся­всі­ ці­відно­си­ни»16.­При­та­ко­му­ши­ро­ко­му­підході­до­виз­на­чен­ня­«фор­ма­правління»­ втра­чається­ первісне­ зна­чен­ня­ цієї­ на­уко­вої­ ка­те­горії,­ во­но­ стає­ си­нонімічним­ та­ким­по­нят­тям,­як­«правління»,­«ме­ханізм­дер­жав­ної­вла­ди»,­«си­с­те­ма­дер­жав- но­го­правління»­то­що.­ Вже­в­наші­дні­спо­с­терігається­по­вер­нен­ня­до­первісно­го­трак­ту­ван­ня­цьо­го­ по­нят­тя.­О.­Ф.­Ска­кун,­на­при­клад,­виз­на­чає­термін­«фор­ма­правління»­як­«по­ря- док­ут­во­рен­ня­й­ор­ганізації­ви­щих­ор­ганів­вла­ди­в­дер­жаві»17.­ Три­ва­лий­час­на­ука­кон­сти­туційно­го­пра­ва­(вітчиз­ня­на­і­за­рубіжна)­ви­хо­ди­ла­ з­ то­го,­ що­ по­нят­тя­ мо­нархії­ або­ ре­с­публіки,­ за­леж­но­ від­ за­сад­ їх­ фор­му­ван­ня­ (ви­борність­ або­ спад­ковість)­ не­суть­ пев­ну­ інфор­мацію­ про­ те,­ де­ зна­хо­дить­ся­ центр­дер­жав­ної­вла­ди,­тоб­то­про­мо­нархію­і­про­ре­с­публіку­мож­на­бу­ло­го­во­ри- ти­як­про­фор­ми­правління.­При­цьо­му­вчені­обґрун­то­ву­ва­ли­не­обхідність­заміни­ мо­нархії­ ре­с­публікою,­ вва­жа­ю­чи­ більш­ де­мо­кра­тич­ною­ ос­тан­ню,­ то­ у­ XX­ ст.­ знач­на­ ча­с­ти­на­ мо­нархій,­ особ­ли­во­ в­ євро­пейсь­ких­ країнах,­ ево­люціону­ва­ла­ та­ким­чи­ном,­що­мо­нарх­став­номіна­ль­ним­цен­т­ром­вла­ди,­йо­го­на­явність­пе­ре- ста­ла­бу­ти­ го­ло­вною­ха­рак­те­ри­с­ти­кою­то­го,­ як,­ в­ яких­фор­мах­прав­лять­у­дер- жаві.­ З­ іншо­го­ бо­ку,­ з’яви­лась­ знач­на­ кількість­ ав­то­кра­тич­них­ ре­с­публік,­ правління­в­яких­здійсню­ва­ло­ся­да­ле­ко­не­як­«спра­ва­на­ро­ду».­ Інак­ше­ка­жу­чи,­ як­що­раніше­«фор­ма­правління»,­тоб­то­фор­ма­вла­ди,­виз­на­ча­ла­ся­тим,­хто­стоїть­ на­чолі­дер­жа­ви,­то­му­ха­рак­те­ри­с­ти­ка­«мо­нархія»­або­«ре­с­публіка»­відра­зу­да­ва- 199Юридичні і політичні науки ли­ уяв­лен­ня­ про­ дер­жа­ву,­ то­ у­ XX­ ст.­ ці­ по­нят­тя,­ за­ сло­ва­ми­ аме­ри­кансь­ко­го­ дослідни­ка­ цієї­ кон­сти­туційної­ про­бле­ми­К.­Ле­вен­штей­на,­ «нічо­го­ не­ го­во­рять­ про­йо­го­сутність,­про­те,­в­якій­формі­здійснюється­уря­ду­ван­ня»18.­В­цих­умо­вах­ ро­бить­вис­но­вок­Г.­М.­Андрєєва,­як­що­і­мож­на­го­во­ри­ти­про­фор­му­правління,­то­ не­у­зв’яз­ку­з­мо­нархією­або­ре­с­публікою,­а,­найімовірніше,­в­зв’яз­ку­з­ме­то­да­ми­ здійснен­ня­дер­жав­ної­вла­ди­і­роз­поділом­політич­них­центрів­вла­ди19. Тра­диційно­розрізня­ють­дві­ос­новні­фор­ми­правління:­мо­нархію­і­ре­с­публіку.­ Як­відо­мо,­дер­жа­воз­нав­ча­на­ука­ви­хо­дить­з­то­го,­що­дер­жа­ва,­ке­ро­ва­на­фізич­ною­ во­лею,­ є­мо нархією,­ тоб­то­ та­кою­фор­мою­ правління,­ при­ якій­ вер­хов­на­ вла­да­ зо­се­ре­д­же­на­ (повністю­ або­ ча­ст­ко­во)­ в­ ру­ках­ однієї­ осо­би.­Ця­ во­ля­юри­дич­но­ по­вин­на­бу­ти­ви­щою,­не­похідною­від­будь-якої­іншої­волі.­З­точ­ки­зо­ру­те­орії­є­ суттєвим,­щоб­мо­нар­ху­із­са­мо­го­по­чат­ку­бу­ло­да­но­пра­во­на­па­ну­ван­ня.­З­та­кої­ кон­ст­рукції­дер­жа­ви­розрізня­ли­три­ви­ди­ста­но­ви­ща­мо­нар­ха:­а) мо нарх як Бо же­ ст во або як намісник Бо же ст ва.­Мо­нарх­або­сам­роз­гля­дається­як­Бо­же­ст­во­або­ намісник­Бо­жий,­або­виз­нається­по­свя­че­ним­без­по­се­ред­ньо­Бо­же­ст­вом.­Обо­жню- ван­ня­мо­нар­ха­прий­має­в­історії­різні­фор­ми­і­зустрічається­вже­на­ниж­чих­сту- пе­нях­ куль­тур­но­го­ роз­вит­ку.­ Найбільш­ роз­ви­ну­тим­ цей­ вид­ па­ну­ван­ня­ є­ у­ більшості­давніх­східних­дер­жав.­Звідси,­він­про­ни­кає­на­Захід.­І­в­Се­ред­нь­овіччі­ імпе­ра­торсь­ка­ вла­да­ роз­гля­дається­ як­ ус­та­нов­лен­ня­ бо­же­ст­вен­не.­ За­по­зи­че­не­ у­ євреїв­по­ма­зан­ня­сим­волізує­ту­ідею,­що­на­ко­ро­ля­схо­дить­ви­ща­вла­да,­без­по­се- реднім­дже­ре­лом­якої­є­Бо­же­ст­во20;­б) мо нарх як влас ник дер жа ви.­На­Сході­цей­ вид­ у­ своїх­ роз­ви­ну­тих­ фор­мах­ внутрішньо­ пов’яза­ний­ з­ те­о­кра­тич­ним­ ти­пом­ па­ну­ван­ня.­ На­ За­ході­ він­ ре­цепціюється­ на­прикінці­ імпе­ра­торсь­ко­го­ періоду­ в­ Римі­(27­р.­до­н.е.­–­193­р.­н.е.).­Прин­цеп­си­ста­ють­тут­dominus,­влас­ни­ка­ми­дер- жа­ви21.­ У­ Се­ред­нь­овічній­ Гер­манії­ ко­роль­ роз­гля­дав­ся­ як­ влас­ник­ землі.­ У­ Франції­Лю­довік­XIV­роз­гля­дав­усю­дер­жа­ву­як­ко­ролівську­вот­чи­ну22;­в) мо нарх як член дер жа ви і дер жав ний ор ган.­У­пер­ших­двох­ви­дах­(ти­пах),­роз­г­ля­ну­тих­ ви­ще,­мо­нарх­не­зли­вається,­не­скла­дає­оду­пра­во­ву­єдність­з­дер­жа­вою,­а,­на­впа- ки,­про­ти­с­тоїть­їй.­Тільки­у­то­му­ви­пад­ку,­ко­ли­дер­жа­ва­ро­зуміється­як­цілісна,­ внутрішня­єдність,­мо­нарх­є­чле­ном­дер­жа­ви.­Так,­вже­в­ан­тич­но­му­вченні­про­ дер­жа­ву,­що­упер­ше­роз­гля­дає­дер­жа­ву­як­суспільний­со­юз,­справжня­мо­нархія­ про­ти­с­тав­ляється­ти­ранії.­В­се­редні­віки­ми­зна­хо­ди­мо­за­род­ки­цієї­ідеї­у­дер­жав- но-пра­во­вих­уяв­лен­нях­про­пра­ва­ко­ро­ля,­що­на­ле­жать­йо­му­в­си­лу­йо­го­са­ну,­так­ са­мо­і­у­вченні­про­ста­но­ви­ще­імпе­ра­то­ра,­які­мис­ли­телі­на­ма­га­ли­ся­по­яс­ни­ти­у­ зв’яз­ку­з­ха­рак­те­ром­імперії­як­со­ю­зу­осіб.­У­вчен­нях­Новітньо­го­ча­су­про­дер­жа- ву­ ви­су­вається­ те­орія­ пред­став­ництва­мо­нар­ха,­ ко­т­ра­ по­гли­нає­ дер­жа­ву.­ Та­ким­ шля­хом­ дер­жа­ва­ і­ мо­нарх­ зли­ва­ють­ся­ в­ єди­не­ цілісне,­ при­чо­му­ вся­ су­купність­ гро­ма­дян,­яка­ото­тож­ню­ва­ла­ся,­за­при­кла­дом­оп­тич­них­мис­ли­телів­із­дер­жа­вою,­ втілюється­в­особі­ кня­зя,­ ко­т­рий,­ та­ким­чи­ном,­ є­ її­пред став ни ком.­Як­що­для­ Гоббса­ дер­жа­ва­ є­ Левіафа­ном­ (ве­ли­ка­ морсь­ка­ по­тво­ра,­ зга­ду­ва­на­ в­ Біблії),­ то­ мо­нарх­є­ду­шею­цієї­ве­ли­чез­ної­істо­ти,­яка­без­ньо­го­бу­ла­б­мерт­вою­ма­сою.­Дру- га­спро­ба­об’єднан­ня­мо­нар­ха­і­дер­жа­ви­по­хо­дить­із­те­орії­на­род­но­го­су­ве­реніте- ту­ та­ роз­поділу­ влад,­ які­ вба­ча­ють­ у­ мо­нар­хові­ наділе­ний­ об­ме­же­ною­ вла­дою­ ор­ган­на­ро­ду,­ко­т­рий,­не­зва­жа­ю­чи­на­відчу­жен­ня­ним­вла­ди,­юри­дич­но­є,­тим­не­ менш,­первісним­суб’єктом­дер­жав­ної­вла­ди.­У­су­часній­роз­ви­нутій­дер­жаві,­що­ об’єднує­усю­су­купність­гро­ма­дян­є­єди­не­цілісне,­мо­нарх­мо­же­бу­ти­зро­зумілим­ тільки­із­сут­ності­дер­жа­ви­і­мо­же­бу­ти­роз­г­ля­ну­тим­тільки­як­її­ор­ган23.­На­при- клад,­у­су­часній­Ве­ли­ко­бри­танії­вся­дер­жав­на­вла­да­ зо­се­ре­д­же­на­в­пар­ла­менті,­ 200 Держава і право • Випуск 54 але­ ви­ще­ керівництво­ дер­жа­вою­ зо­се­ре­д­же­но­ в­ ру­ках­ мо­нар­ха.­ Він­ на­дає­ рух­ діяль­ності­пар­ла­мен­ту,­який­не­має­пра­ва­зби­ра­ти­ся­за­влас­ною­ініціати­вою;­ви­щу­ пра­во­ву­вла­ду­має­мо­нарх24.­ Мо­нархія­мо­же­бу­ти­аб­со­лют­ною,­ду­алістич­ною,­пар­ла­мен­тар­ною.­Але­при­ будь-яко­му­різно­ви­ду­мо­нархічно­го­правління­пра­во­ве­ста­но­ви­ще­гла­ви­дер­жа­ви­ ха­рак­те­ри­зується­ трьо­ма­ ос­нов­ни­ми­ ри­са­ми:­ 1)­ ди­на­с­тич­ний­ спосіб­ от­ри­ман­ня­ вла­ди­ в­ по­ряд­ку­ пре­сто­ло­насліду­ван­ня;­ 2)­ незміню­ваність;­ 3)­ відсутність­юри- дич­ної­відповідаль­ності­мо­нар­ха25. У­XX­ст.­ по­ши­рен­ня­на­бу­ла­ інша­фор­ма­правління­–­ре с публіка,­ яка­мо­же­ бу­ти­пре­зи­дентсь­кою,­пар­ла­мен­тар­ною,­«зміша­ною»­(або­гібрид­ною).­Не­за­леж­но­ від­різно­ви­ду­ре­с­публікансь­кої­фор­ми­правління­гла­вою­дер­жа­ви­най­частіше­ви­с- ту­пає­ пре­зи­дент.­ Ре­аль­ний­ об­сяг­ по­вно­ва­жень­ пре­зи­ден­та,­ йо­го­ роль­ і­ місце­ в­ політичній­си­с­темі­тієї­чи­іншої­країни­був­зу­мов­ле­ний­спе­цифічни­ми­істо­рич­ни- ми­ пе­ре­ду­мо­ва­ми,­ співвідно­шен­ням­ політич­них­ сил­ і­ кон­крет­ною­ політич­ною­ си­ту­ацією.­Так,­як­що­у­США,­дер­жа­вах­Ла­тинсь­кої­Аме­ри­ки,­Аф­ри­ки­та­Азії,­де­ пе­ре­ва­жав­тип­пре­зи­дентсь­кої­ре­с­публіки,­провідні­суспільно-політичні­си­ли­цих­ країн­роз­гля­да­ли­на­дан­ня­пре­зи­ден­ту­ши­ро­ких­влад­них­по­вно­ва­жень­як­не­обхідну­ умо­ву­для­зміцнен­ня­ефек­тив­ності­не­тільки­ви­ко­нав­чої­вла­ди,­але­й­зміцнен­ня­ всієї­дер­жав­ності­в­ціло­му,­то­в­низці­євро­пейсь­ких­країн­пре­зи­дент­став­пе­ре- важ­но­ ли­ше­ кон­сти­туційним­ гла­вою­ дер­жа­ви­ з­ об­ме­же­ни­ми­ по­вно­ва­жен­ня­ми,­ замінив­ши­на­цьо­му­ви­що­му­по­сту­інсти­тут­мо­нар­ха.­Мож­на­кон­ста­ту­ва­ти,­що­у­ країнах­Західної­Євро­пи,­де­пар­ла­мен­та­ризм­до­сяг­найбільшо­го­роз­вит­ку,­не­вко- ре­нив­ся­ пре­зи­дентсь­кий­ тип­ ре­с­публіки.­ Бурх­ливі­ події­ XX­ ст.,­ які­ пе­ре­жи­ли­ євро­пейські­дер­жа­ви,­при­му­си­ли­їх­мо­дернізу­ва­ти­відно­си­ни­пар­ла­мен­ту,­уря­ду­ та­гла­ви­дер­жа­ви.­Зо­к­ре­ма,­ре­с­публіки­«ра­дянсь­ко­го­ти­пу»­пішли­вла­сним­шля- хом,­транс­фор­му­вав­ши­західний­досвід.­У­ре­зуль­таті­на­сьо­годні­з’яви­ло­ся­ба­га­то­ дер­жав­із­своєрідною­роз­ста­нов­кою­політич­них­сил­і­взаємодією­влад.­За­ос­танні­ ро­ки­ у­ вітчиз­ня­них­ на­уко­вих­ ко­лах,­ політичній­ прак­тиці­ та­ за­со­бах­ ма­со­вої­ інфор­мації­ ши­ро­ко­го­ роз­пов­сю­д­жен­ня­ от­ри­ма­ли­ по­нят­тя­ «пре­зи­дентсь­ка­ (або­ напівпре­зи­дентсь­ка)­фор­ма­правління»­та­«пар­ла­мен­тар­на­(пар­ла­ментсь­ка)­фор- ма­правління».­Зустріча­ють­ся­і­такі­по­нятійні­комбінації,­як­«пар­ла­ментсь­ка­ре­с- публіка­з­пре­зи­дентсь­кою­фор­мою­правління»26. Відо­мий­ російський­ дослідник­ інсти­ту­ту­ пре­зи­ден­та­ у­ су­час­но­му­ світі­ М.А.­Са­ха­ров­ із­ по­си­лан­ням­ на­ те,­ що­ при­ ре­с­публіканській­ формі­ правління­ мож­ливі­різні­си­с­те­ми­правління­(на­при­клад,­пре­зи­дентсь­ка,­напівпре­зи­дентсь­ка­ або­пар­ла­мен­тар­на­си­с­те­ми),­обґрун­ту­вав­не­обхідність­вве­ден­ня­в­обіг­дер­жа­воз- нав­чої­на­уки­ка­те­горії­«си­с­те­ма­правління»27.­Сто­сов­но­на­уко­во­го­змісту­терміну­ «си­с­те­ма­правління»­(або­більш­менш­то­тож­но­го­йо­му­терміну­«си­с­те­ма­вла­ди»),­ то­цей­термін­по­зна­чає­пе­ре­дусім­той­чи­інший­тип­співвідно­шен­ня­пре­ро­га­тив­ між­ ви­ко­нав­чи­ми­ і­ за­ко­но­дав­чи­ми­ор­га­на­ми­дер­жав­ної­ вла­ди28.­У­ своїй­ су­куп- ності­ці­взаємовідно­си­ни­ха­рак­те­ри­зу­ють­ту­чи­іншу­си­с­те­му­правління.­У­разі,­ ко­ли­вся­по­вно­та­ви­щої­ви­ко­нав­чої­вла­ди­на­ле­жить­пре­зи­ден­ту­і­він­же­фор­мує­ уряд,­а­пар­ла­мент­не­мо­же­відпра­ви­ти­уряд­у­відстав­ку­шля­хом­во­ту­му­не­довіри,­ -­це­пре­зи­дентсь­ка­си­с­те­ма­вла­ди.­Як­що­ж­пре­зи­дент­поділяє­пре­ро­га­ти­ви­ви­щої­ ви­ко­нав­чої­вла­ди­з­прем’єр-міністром,­який­очо­лює­уряд,­а­сам­уряд­є­відповідаль- ним­не­пе­ред­пре­зи­ден­том,­а­пе­ред­пар­ла­мен­том,­то­та­ку­си­с­те­му­вла­ди­потрібно­ по­зна­чи­ти­ як­ напівпре­зи­дентсь­ку­ (або­ пре­зи­дентсь­ко-пар­ла­ментсь­ку)­ си­с­те­му.­ 201Юридичні і політичні науки На­томість,­ тоді,­ ко­ли­пре­зи­дент­є­ли­ше­кон­сти­туційним­гла­вою­дер­жа­ви­ і­йо­го­ по­вно­ва­жен­ня­в­си­с­темі­ви­щої­ви­ко­нав­чої­вла­ди­жор­ст­ко­об­ме­жені­пре­ро­га­ти­ва- ми­прем’єр-міністра,­який­виз­на­чає­курс­уря­ду­(який,­у­свою­чер­гу,­є­підзвітним­ пар­ла­мен­ту),­то­та­ка­си­с­те­ма­по­зна­чається­як­пар­ла­мен­тар­на­си­с­те­ма­вла­ди. От­же,­тра­диційний­зміст­по­нят­тя­«фор­ма­правління»,­що­виз­на­чає­поділ­дер- жав­на­ре­с­публіки­та­мо­нархії,­є­прий­нят­ним­і­для­аналізу­су­час­них­політич­них­ інсти­тутів­ і­ про­цесів.­ Вод­но­час­ терміно­логічно­ не­ко­рект­но­ змішу­ва­ти­ по­нят­тя­ «фор­ма­правління»­і­«си­с­те­ма­правління»,­оскільки­пер­ше­по­нят­тя­виз­на­чає­спо- со­би­фор­му­ван­ня­ви­щої­дер­жав­ної­вла­ди,­а­дру­ге­–­пев­ний­тип­співвідно­шен­ня­ по­вно­ва­жень­і­взаємовідно­син­між­ви­щи­ми­ви­ко­нав­чи­ми­та­за­ко­но­дав­чи­ми­ор­га- на­ми. 1.­Ге оргіца А. З.­ Кон­сти­туційне­ пра­во­ за­рубіжних­ країн:­Навч.­ посіб.­ –­Чернівці:­ «Ру­та»,­2000.­–­С.­197-198.­2. Цвік М. В., Даш ковсь ка О. Р.­Про­су­час­не­трак­ту­ван­ня­ те­орії­роз­поділу­влад­ //­Про­бле­ми­за­кон­ності.­–­Х.:­Ос­но­ви,­1993.­–­С.­10-16.­3. Про­ цюк І. В.­Фор­ма­дер­жав­но­го­правління:­по­нят­тя­та­сутність­ //­Про­бле­ми­за­кон­ності.­–­ 2009.­ –­№­ 106.­ –­С.­ 7-17.­4. Про цюк І. В.­ Ста­нов­лен­ня­ вчен­ня­ про­фор­му­ правління­ дер­жа­ви­//­Про­бле­ми­за­кон­ності.­–­2009.­–­№­17.­–­С.­25.­5. Ак вин ский Фо ма.­О­прав­ле- нии­го­су­да­рей­//­По­ли­ти­че­с­кие­струк­ту­ры­эпо­хи­фе­о­да­лиз­ма­в­За­пад­ной­Ев­ро­пе.­–­Л.:­ На­ука,­1990.­–­С.­233-244.­6. Там­же.­–­С.­243.­7. Ци це рон Марк Тулій.­Діало­ги.­–­М.:­ На­уч­но-из­да­тель­ский­центр­«Ла­до­мир»­-­«На­ука»,­1994.­–­(I,­41).­–­С.­175-177.­8. Ча ны­ шев А. А.­Ис­то­рия­по­ли­ти­че­с­ких­уче­ний.­Клас­си­че­с­кая­за­пад­ная­тра­ди­ция­(ан­тич­ность­ –­пер­вая­чет­верть­XIX­в.).­–­М.:­МГИ­МО­(уни­вер­си­тет)­МИД­РФ,­РОС­СПЭН,­2000.­–­С.­ 186-198.­9. Скрип нюк О. В.­Макіавеллі­Н.­//­Юри­дич­на­ен­цик­ло­педія.­–­Т.­3.­–­К.,­2001.­ –­С.­556-557.­10. Га чек Ю.­Об­щее­го­су­дар­ст­вен­ное­пра­во­на­ос­но­ве­срав­ни­тель­но­го­пра- во­ве­де­ния.­Пра­во­со­вре­мен­ной­де­мо­кра­тии.­–­Ч.­II:­Пер.­с­нем.­–­Ри­га:­Из­да­ние­«На­ука­ и­жизнь»,­1912.­–­С.­115.­11. Про цюк І. В.­Цит.­пра­ця.­–­С.­32-33.­12. Ша по вал В.­Фор­ма­ дер­жа­ви­в­кон­сти­туційно­му­праві­ //­Вісн.­Кон­сти­туц.­Су­ду­Ук­раїни.­–­2003.­–­№­2.­–­ С.­50.­13. Ки с тя ков ский Ф.­Лек­ции­по­об­ще­му­го­су­дар­ст­вен­но­му­пра­ву.­–­М.,­1912.­–­ С.­289.­14. Те о рия го­су­дар­ст­ва­и­пра­ва:­Учеб­ник­для­ву­зов­/­Под­ред.­М.­М.­Рас­со­ло­ва,­ В.­О.­Лу­чи­на,­Б.­С.­Эб­зе­е­ва.­–­М.:­ЮНИ­ТИ­-­ДА­НА,­За­кон­и­пра­во,­2000.­–­С.­79.­15. Го су дар ст вен ное пра­во­ за­ру­беж­ных­стран­и­стран,­ос­во­бо­див­ших­ся­от­ко­ло­ни­аль­ной­ за­ви­си­мо­с­ти­/­Под­ред.­И.­П.­Иль­ин­ско­го,­М.­А.­Кру­то­го­ло­ва.­–­М.:­Юрид.­лит.,­1979.­ –­С.­170.­16. Бла гож И.­Фор­мы­прав­ле­ния­и­пра­ва­че­ло­ве­ка­в­бур­жу­аз­ных­го­су­дар­ст- вах.­–­М.:­Юрид.­лит.,­1985.­–­С.­194.­17. Ска кун О. Ф.­Те­орія­дер­жа­ви­і­пра­ва­(Ен­цик- ло­пе­дич­ний­курс):­Підруч­ник.­–­Х.:­Ес­па­да,­2006.­–­С.­109.­18. Ан д ре ев Г. Н.­Кон­сти­ту- ци­он­ное­пра­во­за­ру­беж­ных­стран:­Учеб­ник.­–­М.:­Экс­мо,­2005.­–­С.­323.­19. Там­са­мо.­ –­С.­323.­20. Ел ли нек Г.­Об­щее­уче­ние­о­го­су­дар­ст­ве­/­Всту­пит.­ст.­д-ра­юрид.­на­ук,­проф.­ И.Ю.­Коз­ли­хи­на.­–­СПб.:­Юрид.­центр­Пресс,­2004.­–­С.­637-638.­21. Ха ри то нов Є. О.­ Прин­ци­пат­ //­Юри­дич­на­ен­цик­ло­педія.­–­Т.­5.­–­К.,­2003.­–­С.­125-126.­22. Ел ли нек Г.­ Цит.­ра­бо­та.­–­С.­639.­23. Там­са­мо.­–­С.­640-645.­24. Там­са­мо.­–­С.­646-647.­25. Чу да ков М. Ф.­Кон­сти­ту­ци­он­ное­го­су­дар­ст­вен­ное­пра­во­ за­ру­беж­ных­стран.­–­Мн.:­«Хар­вест»,­ 1998.­–­С.­304.­26. Го су дар ст вен ный­ строй­Рос­сий­ской­им­пе­рии­на­ка­ну­не­кру­ше­ния:­ Сбор­ник­ за­ко­но­да­тель­ных­ ак­тов­ /­ Сост.­ О.­И.­ Чи­с­тя­ков,­ Г.­ А.­ Ку­ть­и­на.­ –­М.:­Изд-во­ Моск.­ун-та,­1995. – С.­8-32.­27. Ска кун О. Ф.­Те­орія­дер­жа­ви­і­пра­ва­(Ен­цик­ло­пе­дич­ний­ курс):­Підруч­ник.­–­Х.:­Ес­па­да,­2006.­–­С.­13.­28. Са ха ров Н. А.­Ин­сти­тут­пре­зи­дент­ст­ва­ в­ со­вре­мен­ном­ми­ре:­Ав­то­реф.­дисс…­ (в­фор­ме­мо­но­гра­фии)­д-ра­по­лит.­на­ук.­ –­М.,­ 1994.­–­С.­14. 202 Держава і право • Випуск 54

Схожі ресурси