Становлення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в XIX — поч XX ст. (на прикладі австрійського законодавства)
Аналізуються законодавчі акти, що встановлювали відповідальність за екологічні правопорушення в Австрійській (Австро-Угорській з 1867 р.) імперії.
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
| Назва видання: | Держава і право |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64319 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Становлення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в XIX — поч XX ст. (на прикладі австрійського законодавства) / Л.Я. Коритко // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 110-114. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-64319 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-643192014-06-15T03:02:07Z Становлення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в XIX — поч XX ст. (на прикладі австрійського законодавства) Коритко, Л.Я. Історія держави і права Аналізуються законодавчі акти, що встановлювали відповідальність за екологічні правопорушення в Австрійській (Австро-Угорській з 1867 р.) імперії. Анализируются законодательные акты, которые устанавливали ответственность за экологические правонарушения в Австрийской (Австро-Венгерской с 1867 г.) империи. This article is devoted to studying laws, regulations of which establish liability for ecological offense in Austria (Austria-Hungary since 1867) Empire. 2012 Article Становлення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в XIX — поч XX ст. (на прикладі австрійського законодавства) / Л.Я. Коритко // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 110-114. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64319 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія держави і права Історія держави і права |
| spellingShingle |
Історія держави і права Історія держави і права Коритко, Л.Я. Становлення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в XIX — поч XX ст. (на прикладі австрійського законодавства) Держава і право |
| description |
Аналізуються законодавчі акти, що встановлювали відповідальність за екологічні правопорушення в Австрійській (Австро-Угорській з 1867 р.) імперії. |
| format |
Article |
| author |
Коритко, Л.Я. |
| author_facet |
Коритко, Л.Я. |
| author_sort |
Коритко, Л.Я. |
| title |
Становлення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в XIX — поч XX ст. (на прикладі австрійського законодавства) |
| title_short |
Становлення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в XIX — поч XX ст. (на прикладі австрійського законодавства) |
| title_full |
Становлення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в XIX — поч XX ст. (на прикладі австрійського законодавства) |
| title_fullStr |
Становлення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в XIX — поч XX ст. (на прикладі австрійського законодавства) |
| title_full_unstemmed |
Становлення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в XIX — поч XX ст. (на прикладі австрійського законодавства) |
| title_sort |
становлення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в xix — поч xx ст. (на прикладі австрійського законодавства) |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Історія держави і права |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64319 |
| citation_txt |
Становлення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в XIX — поч XX ст. (на прикладі австрійського законодавства) / Л.Я. Коритко // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 110-114. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. |
| series |
Держава і право |
| work_keys_str_mv |
AT koritkolâ stanovlennâûridičnoívídpovídalʹnostízaekologíčnípravoporušennâvxixpočxxstnaprikladíavstríjsʹkogozakonodavstva |
| first_indexed |
2025-07-05T14:58:15Z |
| last_indexed |
2025-07-05T14:58:15Z |
| _version_ |
1836819410920144896 |
| fulltext |
110 Держава і право • Випуск 56
Л.Я. КОРИТКО
СТАНОВЛЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В ХІХ — ПОЧ ХХ СТ.
(НА ПРИКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА).
Аналізуються законодавчі акти, що встановлювали відповідальність за екологічні право-
порушення в Австрійській (Австро-Угорській з 1867 р.) імперії.
Ключові слова: екологічне правопорушення, юридична відповідальність, законодавство.
Анализируются законодательные акты, которые устанавливали ответственность за
экологические правонарушения в Австрийской (Австро-Венгерской с 1867 г.) империи.
Ключевые слова: экологическое правонарушение, юридическая ответственность, е зако-
нодательство.
This article is devoted to studying laws, regulations of which establish liability for ecological
offense in Austria (Austria-Hungary since 1867) Empire.
Key words: ecological offence, legal liability, law.
Порушення природоохоронних (екологічних) норм, заподіяння шкоди довкіллю
передбачає застосування заходів юридичної відповідальності. Сьогодні основною підста-
вою для виділення самостійного інституту — юридичної відповідальності за порушення
законодавства про охорону довкілля є вчинене суб’єктом діяння, яке посягає на екологіч-
ний правопорядок і заподіює шкоду об’єктам навколишнього природного середовища —
екологічне правопорушення. Враховуючи той історичний факт, що західні українські
землі тривалий час перебували у складі Австрійської (Австро-Угорської з 1867 р.) імперії,
вважаємо, що австрійський досвід щодо правового регулювання охорони довкілля та від-
повідальності за заподіяння йому шкоди, потребує вивчення і запозичення в сучасній
українській правовій науці.
Відносини з приводу охорони та раціонального використання природних об’єктів та
їхных ресурсів, що склалися в австрійській системі права ХІХ ст., в контексті самостійних
наукових проблем дотично досліджували О.І. Логвиненко, В.М. Клапчук, О.Р. Проців,
С.А. Петреченко, Н.О. Грабовець, Р.С. Кірін, Б.В. Кіндюк та деякі інші українські науков-
ці. Розвиток австрійських (австро-угорських) природоохоронних відносин, юридичної
відповідальності за правопорушення в цій сфері, ніхто спеціально не вивчав.
Насамперед слід зазначити, що система екологічних правопорушень охоплює пору-
шення як у сфері охорони довкілля в цілому, так і щодо окремих природних об’єктів і від-
повідно регулюється нормами лісового, водного, земельного, надрового та іншого зако-
нодавства галузевого характеру. Тому розглянемо австрійське галузеве законодавство
ХІХ — поч. ХХ ст. і спробуємо виділити види відповідальності за порушення у сфері охо-
рони довкілля. При цьому слід відмітити, що тогочасне австрійське законодавство визна-
чає види екологічних правопорушень з огляду на природні об’єкти.
В австрійському лісовому законодавстві ХІХ ст. міститься низка норм, які врегульову-
ють відповідальність певних суб’єктів за порушення порядку використання лісових ресур-
сів. Зокрема, Лісовий закон 1852 р. (Вісник законів державних, далі — В. з. д., № 250)
передбачає накладення шрафних санкцій у розмірі від 1 до 5 золотих конвертованих монет
(в Галичині називався золотий ринський — валюта, яка діяла до 1892 р., потім була замі-
нена на корону відповідно до Закону від 2 серпня 1892 р. (В. з. д., № 126 — Л. К.) за само-
вільне використання лісових ґрунтів (територій) без відповідного дозволу, який надавався
111Юридичні і політичні науки
визначеними в законі державними органами1. Взагалі, весь V розділ цього закону
(§§ 59–71) стосувався заподіяних лісовому господарству втрат і мір покарання за їх вчи-
нення. У § 60 було перераховано всі порушення, за які винні особи несли покарання у
вигляді штрафу: збір хворосту та трісок; поріз стовбурів дерев тощо; обдирання кори з
лежачих дерев, корчування, зрізання верхівок і гілок і т. п.; викопування, вирубування,
витягання чи інше пошкодження молодих дерев, вилучення сировини для виготовлення
віників, палиць, обручів тощо; збір живиці, соків, насіння, ягід, мохів, викопування коре-
нів; незаконний збір лісової підстилки, моху, вибірка ґрунту, глини, торфу, каменя, гіпсу,
знищення мурашників, викошування, зривання лікарських рослин тощо; використання
недіючих доріг і стежок, спускання води у сусідні ліси, закладка вуглярень; незаконний
загін худоби в чужі ліси2. Лісництва щомісячно подавали дані судовим органам про обсяги
крадіжок лісу [Див.: Центральний Державний історичний архів України у Львові, далі —
ЦДІАЛ, ф. 150, оп. 1-б, спр. 24].
Наступні параграфи закону визначають розміри штрафів за заподіяну лісовому госпо-
дарству шкоду.
Перевірку щодо дотримання вимог ведення лісового господарства з поміж-інших
здійснював Крайовий лісовий інспекторат, що діяв у Львові. Відомості та протоколи про
накладення штрафів дійшли до нас і зберігаються в архівних документах [Див.: ЦДІАЛ,
ф. 855, оп. 1, спр. 22; Державний архів Львівської області, далі — ДАЛО, ф. 3, оп. 1, т. 2,
спр. 2666]. Наприклад, 3 лютого 1871 р. у лісі у Білогорщі виявлено крадіжку 13 лісових
насаджень, за що був сплачений штраф3.
У Лісовому законі 1852 р. виписаний окремий ІV розділ, який називався «Про службу
лісової охорони». Основні питання врегульовані нормами 52–58 параграфів. Було перед-
бачено організацію служби лісової охорони в державних, громадських лісах, а також, за
бажанням власників, у приватних лісах. Особи лісової охорони мали статус посадових осіб
(В.М. Клапчук вважає, що державних службовців4, погоджуємося з ним — Л. К.), а отже,
наділялися всіма правами, встановленими законодавством для посадових осіб, і мали
право носити зброю, яку могли застосовувати лише у випадку «справедливої оборони».
При здійсненні своїх посадових обов’язків працівники лісової охорони могли й переви-
щити межу цієї «справедливої оборони», наприклад, у 1898 р. був обвинувачений в такому
ненавмисному вбивстві лісничий Ян Копаровський [Див.: ЦДІАЛ, ф. 458, спр. 273].
Згідно § 54 працівник лісової охорони також мав обов’язково носити формений одяг
або формений головний убір5. Працівник лісової охорони зобов’язаний був виганяти з
лісових угідь будь-кого, хто там перебував без належного дозволу. Якщо ж порушник мав
при собі засоби для вирубки деревини чи для полювання, лісова охорона мала право їх
вилучити (§ 55). Відповідно до §§ 56–57 при затриманні у лісових масивах підозрілих осіб
лісова охорона мала право їх арештовувати та відразу доправляти в урядові структури6.
До слова, сьогодні в Україні працівники державної лісової охорони належать до пра-
цівників правоохоронних органів згідно ч. 1 ст. 2 Закону «Про державний захист праців-
ників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 р. Відповідно до норм Кримінального
кодексу України опір цим працівникам під час виконання ними службових обов’язків
карається у встановленому порядку. Зазначимо, що до працівників правоохоронних орга-
нів належать такі особи: працівники органів прокуратури, працівники органів внутрішніх
справ, працівники служби безпеки, працівники митних органів, працівники органів охо-
рони державного кордону, працівники державної податкової адміністрації, працівники
державної контрольно-ревізійної служби, працівники рибоохорони, працівники держав-
ної лісової охорони, інших органів, які здійснюють правозастосовчі або правоохоронні
функції7. Австрійським же кримінальним законом 1787 р., виданим у новій редакції в
1852 р., (діяв до розпаду Австро-Угорщини, а в Галичині до введення польського кримі-
нального кодексу 1932 року — Л. К.) встановлювалася відповідальність за опір працівнику
лісової охорони: «проти установленого для береження лісів, хочби навіть находячогося в
112 Держава і право • Випуск 56
приватній службі, але заприсяженого через властиву правительственну владу лісового
урядовця, або проти заприсяженого в той самий спосіб персоналу, призначеного до догля-
ду лісів…». Згідно § 70 за вчинення такого злочину передбачено позбавлення волі на строк
від 5 до 10 років, а підбурювачів — від 10 до 20 років8.
Відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій була передбачена в Австро-
Угорщині за порушення вимог щодо захисту від можливих негативних впливів сил при-
роди на організм людини, незабезпечення захисту життя і здоров’я людини при викорис-
танні природних об’єктів. Мова йде, до прикладу, про недотримання власниками мор-
ських суден обов’язку забезпечити їх аптечками («лікарськими скринями»). Це було вре-
гульовано міністерським розпорядженням від 15 грудня 1875 р. (В. з. д., № 152). За наяв-
ність і збереження аптечок відповідальність несли капітани кораблів («корабельники»)
або лікарі, якщо вони працювали на кораблях: 100 золотих ринських9. Якщо штраф
вчасно не був сплачений, винні особи підлягали арешту з розрахунку по 5 золотих рин-
ських за 1 день.
За порушення порядку використання надр була встановлена відповідальність австрій-
ським державним і крайовим законодавством. Зокрема, державним Гірничим законом
1854 р. (В. з. д., № 146) визначений обов’язок підприємців вживати заходів щодо недопу-
щення пожеж у копальнях, загибелі людей і тварин тощо (§ 171). За незабезпечення даних
вимог відповідно до § 240 накладався штраф у розмірі від 10 до 100 золотих ринських, а
при повторному виявленні таких порушень — позбавлення дозволу на експлуатацію
копальні10. Для Галичини був виданий крайовий Гірничий закон від 17 грудня 1884 р.
(Вісник законів крайових, далі — В. з. кр. за 1886 р., № 35). Його нормами, § 46, перед-
бачено сплату штрафів від 50 до 100 золотих ринських, а при повторному порушенні — до
200 золотих ринських, наприклад, за початок роботи копальні без попереднього дозволу
органів влади, що передбачено § 14 даного закону11. Такі самі розміри штрафів, але від
5 золотих ринських, передбачені § 82 Гірничо-поліційних приписів, які видані 16 вересня
1897 р. (В. з. кр., № 65) Краківським Гірничим староством для роботи копалень озокериту
в Галичині12.
Так само діяло законодавство щодо охорони об’єктів тваринного світу. В Австро-
Угорській імперії було прийнято декілька фауністичних нормативно-правових актів. Для
Галичини були видані крайові Мисливські закони в 1897 р. та в 1909 р. П’ятий розділ
Закону 1897 р. (В. з. кр., № 71), який називався «Порушення та покарання» встановлював
повноваження мисливських охоронців щодо боротьби з браконьєрством. Визначався роз-
мір покарання за порушення норм цього закону, за кожен конкретний вид порушення з
посиланням на статті закону (§§ 72–79). Законом 1909 р. (В. з. кр. за 1910 р., № 2) перед-
бачена можливість застосування до винних осіб арешту від 1 до 20 днів13.
Забезпечували дотримання вимог законодавства щодо охорони природи, життя і
здоров’я людини державні органи відповідно до компетенції та наявних повноважень. Це
прокуратура, суди. Зокрема, державна прокуратура, що діяла у Львові з 1855 року, підтри-
мувала звинувачення осіб у вчиненні опору лісничим під час вирубки лісу та випасанні
худоби тощо. Архіви зберігають наглядові листи та обвинувальні акти по обвинуваченню
селян в крадіжці лісу, в ухиленні від реєстрації худоби [Див.: ЦДІАЛ, ф. 458, спр. 157, 165,
259]. Головним завданням судової системи було підтримання правопорядку, охорона при-
ватної власності. Всі крайові та окружні суди підпорядковувалися Вищому крайовому
суду, який створений в 1855 р., був вищою судовою інстанцією для Східної Галичини та
Буковини.
Таким чином, юридична відповідальність у галузі охорони навколишнього природно-
го середовища проявлялася в застосуванні до порушника еколого-правових вимог компе-
тентними державними органами у встановленому законом порядку заходів державно-
владного характеру, що проявляються у позбавленні, обмеженні порушників певних осо-
113Юридичні і політичні науки
бистих чи майнових благ. Екологічним правопорушенням у ХІХ ст. вважалося діяння, яке
завдавало шкоду об’єктам навколишнього природного середовища.
Суми штрафів у Австро-Угорській імперії, накладених на порушників природоохо-
ронного законодавства, перераховувалися у фонд допомоги бідних тієї місцевості, де було
вчинено правопорушення. Тобто юридична відповідальність у вигляді штрафу (адміні-
стративна) носила соціальний характер. Можемо говорити, що одним із важливих прин-
ципів відповідальності є принцип соціальної відповідальності. В Україні доречно при
формуванні бюджету враховувати одержувані суми штрафів на соціальні потреби. Це
посилить відповідальність юридичних і фізичних осіб-підприємців за свою діяльність по
недопущенню забруднення довкілля або мінімізації негативних впливів на нього, та
фізичних осіб за нераціональне використання природних ресурсів.
Бачимо, що норми права, які визначають відповідальність за порушення порядку
використання природних об’єктів та їхніх ресурсів, допущення можливих негативних
впливів сил природи на організм людини, незабезпечення захисту життя і здоров’я люди-
ни при використанні природних об’єктів тощо містяться з-поміж інших і в природоохо-
ронному законодавстві. Вони є складовими природоохоронних інститутів.
Зауважимо, що сьогодні, враховуючи важливість і складність проблем охорони
довкілля, Федеральним конституційним законом від 10.11.1920 р. (Конституція Австрії)
віднесено до обов’язків Федерації гірничу справу і лісове господарство; регулювання
стану і утримання водосховищ з метою забезпечення безпеки при повноводдях, а також
для судноплавства і лісосплаву; здійснення заходів щодо запобігання небезпечному впли-
ву на довкілля, викликаного перевищенням допустимих норм вмісту шкідливих сумішей;
забезпечення чистоти повітря у сфері опалення; утилізація небезпечних відходів; контр-
оль за якістю харчових продуктів (ч. 1 п. 7 ст. 11). Відзначимо, що на відміну від багатьох
інших держав Західної Європи, Конституція Австрії шляхом розмежування повноважень
Федерації і суб’єктів Федерації, створює певний конституційний механізм охорони
довкілля14. Зокрема, ст. 12 відносить до відання Федерації встановлення загальних прин-
ципів законодавства, а до відання суб’єктів Федерації (земель) — видання конкретизую-
чих законів і виконавчу діяльність у питаннях земельної реформи, захисту рослин, режи-
му курортів та природних джерел (ч. 1, пп. І, 3, 4 ст. 12), діяльності професійних шкіл у
галузі лісового господарства (ч. 1 п. б, в; ч. 4 п. в — ст. 14 а)15.
З вищенаведеного можемо зробити такі висновки:
1. Екологічним правопорушенням у ХІХ ст. вважалося діяння, яке заподіювало шкоду
об’єктам навколишнього природного середовища, тобто диференційовано з огляду на
природний об’єкт. 2. Специфіка австрійського (австро-угорськогоо) законодавства поля-
гала в тому, що інститут юридичної відповідальності за екологічні правопорушення носив
диференційований характер, оскільки передбачалися санкції за правопорушення з огляду
на той чи інший природний об’єкт, а не довкілля чи екологічний правопорядок в цілому.
3. Норми, що встановлюють юридичну відповідальність за екологічні правопорушення
містяться в різногалузевих австрійських нормативно-правових актах: у Лісовому законі
1852 р., Гірничому законі 1854 р., Галицькому крайовому Гірничому законі 1884 р.,
Галицьких крайових Мисливських законах 1897 та 1909 рр., Гірничо-поліційних припи-
сах, виданих Краківським Гірничим староством для роботи копалень озокериту в
Галичині 1897 р. тощо.
Можемо говорити, що інститут юридичної відповідальності за ці правопорушення
почав активно формуватися в австрійській системі права в другій половині ХІХ ст.
Подальше вивчення австрійського природоохоронного законодавства ХІХ ст., його спе-
цифіки, вважаємо перспективними напрямами майбутніх досліджень.
1. Цъсарскій патентъ № 250 зъ дня 3. Грудня 1852, дъятелный для корунныхъ краъвъ
Ракуссъ вышше и нижше Анизы, Сольнограда, Стиріи, Корутаніи, Краины, Горицы,
114 Держава і право • Випуск 56
Градища, Истріи, Терста, Тироля и Форарльбергу, Чехъ, Моравы, Шлеска, Галиціи съ
Краковомъ и Буковиною; котрымъ для тихъ корунныхъ краъвъ выдає ся новый законъ о
лъсахъ, и съ днемъ 1 Съчня 1853 вступає въ дъйство // Общій законовъ дєржавныхъ и
Правительства въстникъ для Цъсарства Аустріи. — Рочникъ 1852, втора часть объимає
ХLI–LXXIX части (числа 134–265), выданіи въ мъсяцяхъ Липцю до Грудня 1852. —
Въдень: Зъ ц. к. надворнои и статскои тискарнъ, 1852. — С. 1065. 2. Там само — С. 1067–
1068. 3. Державний архів Львівської області, м. Львів, Ф. 3. Магистрат королевского сто-
личного города Львова Галицкого наместничества. 1787–1918 рр. Оп. 1, Т. 2. Спр. 2666.
Решения о наложении штрафа на лиц за нанесение повреждений лесонасаждениям,
1871–1872 рр., арк 3. 4. Клапчук В. М. Лісове та мисливське господарство Галичини:
[монографія] / В. М. Клапчук, О. Р. Проців / Прикарпатський національний університет
імені Василя Стефаника, Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливсько-
го господарства. — Івано-Франківськ: Фоліант, 2011. — С. 37. 5. Цъсарскій патентъ № 250
зъ дня 3. Грудня 1852,… — С. 1066. 6. Там само — С. 1067. 7. Закон України «Про державний
захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 року
№ 3781–XII // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 11. — Ст. 50 (з наст. змі-
нами). 8. Нараївський Є. Правовий порадник. Популярний збірник карного, цивільного і
адміністраційного права. — Коломия: Рекорд, 1932. — С. 28. 9. Рос поряжєніє министер-
ства торговли зъ дня 15. Грудня 1875, дотычно лекарскихъ скринокъ, которіи на бортъ
морско-торговельныхъ кораблей возити ся мають // Въстникъ законовъ державныхъ для
королевствъ и краевъ въ державной думъ заступленыхъ. — Рочникъ 1875. — № 152, часть
ХХI. — Въдень: Тискомъ цъсарско-королевской надворнои и статскои печатнъ, 1875. —
С. 345. 10. Цъсарскій патентъ зъ дня 23. Мая 1854, (въ Въстнику державныхъ законовъ,
числ. 146, части LIII., изданной д. 22. Червца 1854), котрымъ выдає ся для цълого объєму
Державы общій горничій законъ // Въстникъ краєвого Правительства для оуправитель-
ственной области Намъстничества въ Львовъ. — Рокъ 1854. — № 242, отделъ первый,
часть ХLІI: выдана и розослана дня 6. Грудня 1854. — Львовъ: Въ ц. к. Галицїйской скар-
бово-державной типографїи, 1854. — С. 755. 11. Ustawa z dnia 17. Grudnia 1884 dla Krolestwa
Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Ksiestwem Krakowskiem, regulujaca prawo do wydobywania
mineralow ktore moga sluzyc do uzytku jako zawierajace zywice ziemna // Dziennik ustaw і
rozporzadzen krajowych dla Krolestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Ksiestwem
Krakowskiem. — Rocznik 1886. — № 35. — Lwow: Z drukarni Wl. Lozinskiego. — S. 98.
12. Приписи гірничо-поліцийнї для копалень воску земного в Галичині з дня 16. Вересня
1897 Ч. 2.874 видані ц. к. Староством гірничим в Кракові // Вістник законів і розпоря-
джень краєвих для Королївства Галичини і Володимириї з Великим Княжеством
Краківським. — Річник 1897. — № 65. — Львїв: З печатні В. Лозїньского, 1897. — С. 240.
13. Ustawa z dnia 13. lipca 1909 ktora wydana zostaje ustawa lowiecka dla Krolestwa Galicyi i
Lodomeryi z Wielkiem Ksiestwem Krakowskiem // Dziennik ustaw і rozporzadzen krajowych dla
Krolestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Ksiestwem Krakowskiem. — Rocznik 1910. —
№ 2. — Lwow: Z drukarni Wl. Lozinskiego. Zarzadce J. Niedopad. — S. 32. 14. Костицький В.
Конституційне регулювання довкілля: український та світовий досвід // Право України. —
2003. — № 10. — С. 53. 15. Там само — С. 54
|