Протидія правоохоронних органів Донбасу проявам злочинності в період другої половини 1920-х рр.

Висвітлюється процес протидії правоохоронних органів Донбасу злочинним проявам та їхньої боротьби з проявами бандитизму у період другої половини 1920-х років. Визначено основні джерела злочинності цього часу. Окремо розглянуто питання порушення закону в середовищі самих правоохоронних органів, наса...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Попова, Г.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2012
Назва видання:	Держава і право
Теми:	Історія держави і права
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64322
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Протидія правоохоронних органів Донбасу проявам злочинності в період другої половини 1920-х рр. / Г.О. Попова // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 126-131. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-64322
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-643222014-06-15T03:01:58Z Протидія правоохоронних органів Донбасу проявам злочинності в період другої половини 1920-х рр. Попова, Г.О. Історія держави і права Висвітлюється процес протидії правоохоронних органів Донбасу злочинним проявам та їхньої боротьби з проявами бандитизму у період другої половини 1920-х років. Визначено основні джерела злочинності цього часу. Окремо розглянуто питання порушення закону в середовищі самих правоохоронних органів, насамперед — серед працівників розшуку та міліції. Освещается процесс противодействия правоохранительных органов Донбасса преступным проявлениям и их борьбы с проявлениями бандитизма в период второй половины 1920-х годов. Определены основные источники преступности этого времени. Отдельно рассмотрен вопрос нарушения закона в среде самих правоохранительных органов, прежде всего — среди работников розыска и милиции. The article describes the process of countering the law enforcement bodies of Donbass criminal manifestations and their combat acts of banditry in the period of the second half of the 1920s. Defined are the main sources of the crime this time. Separately discussed the issue of violation of the law on environment, law-enforcement bodies, first of all — among the workers of the department and the police. 2012 Article Протидія правоохоронних органів Донбасу проявам злочинності в період другої половини 1920-х рр. / Г.О. Попова // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 126-131. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64322 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія держави і права Історія держави і права
spellingShingle	Історія держави і права Історія держави і права Попова, Г.О. Протидія правоохоронних органів Донбасу проявам злочинності в період другої половини 1920-х рр. Держава і право
description	Висвітлюється процес протидії правоохоронних органів Донбасу злочинним проявам та їхньої боротьби з проявами бандитизму у період другої половини 1920-х років. Визначено основні джерела злочинності цього часу. Окремо розглянуто питання порушення закону в середовищі самих правоохоронних органів, насамперед — серед працівників розшуку та міліції.
format	Article
author	Попова, Г.О.
author_facet	Попова, Г.О.
author_sort	Попова, Г.О.
title	Протидія правоохоронних органів Донбасу проявам злочинності в період другої половини 1920-х рр.
title_short	Протидія правоохоронних органів Донбасу проявам злочинності в період другої половини 1920-х рр.
title_full	Протидія правоохоронних органів Донбасу проявам злочинності в період другої половини 1920-х рр.
title_fullStr	Протидія правоохоронних органів Донбасу проявам злочинності в період другої половини 1920-х рр.
title_full_unstemmed	Протидія правоохоронних органів Донбасу проявам злочинності в період другої половини 1920-х рр.
title_sort	протидія правоохоронних органів донбасу проявам злочинності в період другої половини 1920-х рр.
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Історія держави і права
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64322
citation_txt	Протидія правоохоронних органів Донбасу проявам злочинності в період другої половини 1920-х рр. / Г.О. Попова // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 126-131. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.
series	Держава і право
work_keys_str_mv	AT popovago protidíâpravoohoronnihorganívdonbasuproâvamzločinnostívperíoddrugoípolovini1920hrr
first_indexed	2025-07-05T14:58:26Z
last_indexed	2025-07-05T14:58:26Z
_version_	1836819422606524416
fulltext	126 Держава і право • Випуск 56 Г.О. ПОПОВА ПРОТИДІЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ДОНБАСУ ПРОЯВАМ ЗЛОЧИННОСТІ В ПЕРІОД ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 1920-Х РР. Висвітлюється процес протидії правоохоронних органів Донбасу злочинним проявам та їхньої боротьби з проявами бандитизму у період другої половини 1920-х років. Визначено осно- вні джерела злочинності цього часу. Окремо розглянуто питання порушення закону в середови- щі самих правоохоронних органів, насамперед — серед працівників розшуку та міліції. Ключові слова: правоохоронні органи, злочинність, бандитизм, органи міліції та розшуку, ДПУ, прокуратура. Освещается процесс противодействия правоохранительных органов Донбасса преступным проявлениям и их борьбы с проявлениями бандитизма в период второй половины 1920-х годов. Определены основные источники преступности этого времени. Отдельно рассмотрен вопрос нарушения закона в среде самих правоохранительных органов, прежде всего — среди работни- ков розыска и милиции. Ключевые слова: правоохранительные органы, преступность, бандитизм, органы мили- ции и розыска, ГПУ, прокуратура. The article describes the process of countering the law enforcement bodies of Donbass criminal manifestations and their combat acts of banditry in the period of the second half of the 1920s. Defined are the main sources of the crime this time. Separately discussed the issue of violation of the law on environment, law-enforcement bodies, first of all — among the workers of the department and the police. Key words: law enforcement, crime, the police and the investigation department of the GPU, the prosecutor’s office. Для правоохоронних органів Донбасу протидія злочинним проявам, і особливо — боротьба з криміналітетом залишаються чи не найбільш актуальними та нагальними завданнями. Їхні успіхи та здобутки, прорахунки та невдачі у зв’язку з цим, зокрема й що стосується періоду другої половини 1920-х років, мають важливе повчальне значення для сучасних правоохоронних органів. На думку О.К. Міхеєвої, питання злочинності й боротьби з нею на території Донбасу заслуговує на особливу увагу. Зокрема, це обумовлено тим, що визначаючи важливість Донецького краю як промислової бази радянської влади, уряд більшовиків надавав неаби- яке значення проблемі наведення «революційного порядку» саме в цьому регіоні1. При цьому нова влада зіткнулася з різноманітними проявами злочинності. Джерелами остан- ньої були: традиційні кримінальні елементи; соціально-психологічна деформація насе- лення, спричинена Першою світовою та громадянською війнами й післявоєнною розру- хою; зловживання та порушення закону в середовищі самих представників владних струк- тур тощо. Друга половина 1920-х рр. ознаменувалася появою на політико-правовому та партій- но-державному рівні твердження про те, що соціалізм і злочинність є несумісними яви- щами. Відповідно зі зміцненням соціалізму повинні були зникнути самі по собі всі нега- тивні явища, які до того часу потребували соціального контролю через систему органів, що забезпечують примус2. Така ідеологічна настанова значною мірою обмежувала розви- ток правоохоронних органів. 127Юридичні і політичні науки В обіжнику для органів міліції та розшуку УСРР за № 36 від 26 червня 1926 р. началь- ник міліції та розшуку УСРР І. Якимович зазначив, що в процесі роботи підрозділів кар- ного розшуку на місцях зросла кількість жертв від рук злочинців серед працівників роз- шуку та міліції, особливо такі випадки мали місце при виконанні оперативних завдань (засад, облав тощо) для затримання кримінальних злочинців. Серед чинників, що мали попереджувати втрати серед працівників розшуку та міліції вказувалися наступні: 1) під особисту відповідальність помічників начальника міліції, та розшуку, працівників, відря- джених на операцію, належним чином інструктувати про підхід до місця операції, про зручні для операції місця, про злочинців, які підлягають затриманню, про їхню зовніш- ність, озброєння, про місце, яке може бути сприятливим для опору злочинцям; 2) доклад- но пояснювати окремо кожному працівникові міліції та розшуку, що він повинен робити, хто несе відповідальність за провал операції, коли це трапиться з провини учасників опе- рації, та про підлеглість окремих працівників особам, що керують операцією; 3) зброю, що видана працівникам міліції та розшуку, відрядженим на операцію, належить старанно вивіряти для визначення її придатності й достатності набоїв тощо; 4) у випадках, коли працівників міліції та розшуку, відряджених на операції, буде поранено або вбито й при- чиною поранення чи загибелі буде непридатність вогнепальної зброї та набоїв, особи, що відрядили на операцію потерпілих співробітників підлягають відповідальності у карному порядку3. Якщо до 1925-1926 рр. Головне управління міліції та розшуку УСРР лише керувало роботою з боротьби зі злочинністю та бандитизмом через пропозиції та вказівки, то почи- наючи з цього періоду, воно почало брати безпосередню участь у цьому процесі. Задля його покращення Головним управлінням міліції та розшуку УСРР було розроблено інструкцію щодо притягнення органів промислової міліції до виконання функцій загаль- ної міліції та розшуку УСРР. Також більша увага стала приділятися вдосконаленню навчального процесу у Всеукраїнській школі міліції та розшуку. Так, протягом 1925/26 бюджетного року було розроблено досконаліший навчальний план і програми, ніж у 1924/25 бюджетному році. Якщо в 1924/25 бюджетному році був один випуск — 144 кур- сантів, то в 1925/25 бюджетному році — два — 280 курсантів. Причому останні випуски відносно знання спеціальної міліцейсько-розшукової служби були краще підготовлені за попередні випуски4. Особливе занепокоєння у працівників прокуратури та партійного керівництва викли- кав стан кримінальної злочинності та поширення бандитизму на Донбасі, зокрема — у Ново-Айдарському й Ново-Астраханському районах, на території яких перебувала значна кількість кримінального елементу, наприклад, в Ново-Айдарському районі — 50 осіб кри- мінальних злочинців, які неодноразово відбували покарання у БУПРах, але вийшовши на волю — продовжували свою злочинну діяльність. Так, під час виборів до Ново-Айдарської сільської ради група п’яних кримінальників кількістю 11-12 осіб роз’їзджали по виборчих дільницях, намагаючись розігнати громадян звідти. При цьому ними були побиті пред- ставники партійного керівництва та місцеві партійці. Відтак, злочинці відправилися роз- шукувати керівника райміліції та його помічників із метою їх побиття. З огляду на мало- чисельність міліції в цьому районі, ніхто з хуліганів не був затриманий. Лише наступного дня загоном міліції під керівництвом начальника окружного ДПУ, начальника окружної міліції та окружного прокурора було заарештовано 13 учасників бешкету, які займалися тероризуванням населення та районних працівників. Умови для поширення бандитизму в Старобільському окрузі вбачалися насамперед у тому, що під час громадянської війни на цій території діяло 15 банд чисельністю понад 1500 осіб, які загалом були підпорядковані Махну та його помічникам. З часом, у 1922 р. політичний бандитизм було ліквідовано, в результаті частина рядових бандитів була амністована, і у цілому по окрузі нараховується близько 300 амністованих бандитів. Деякі з них проявляють схильність до продовження своєї злочинної діяльності, здійснюючи 128 Держава і право • Випуск 56 крадіжки та підпали. Після ліквідації політичного бандитизму частина бандитів розсеред- илась по всій території округи, згуртовуючи навколо себе кримінальний елемент, органі- зовували кримінальні угрупування. Ще одну загрозу становлять вислані кримінальники з Північно-Кавказького краю, Ростов-Н/Донської губернії, Азербайджану, Московської губернії та інших областей. Усіх висланих бере на облік — політичних — ДПУ, а кримі- нальних — адмінвідділ. Рекомендувалося припинити висилку кримінального елементу з різних областей УРСР і РРФСР на територію Старобільського округу та застосовувати такі заходи, як адміністративні виселення місцевих кримінальників і залишки криміналь- них банд5. У «Бюлетні НКВС СРСР» від 5 лютого 1925 р. зазначалося, що боротьба з бан- дитизмом була однією з найбільш складних і тяжких завдань, покладених на міліцію. І саме вона відіграла значну роль у справі ліквідації бандитизму. Із загальної кількості дізнань (60 350) за кримінальними та адміністративними справами, складених у 1924 р., 1 432 припадала на Донецьку губернію . І вже у доповіді начальника Старобільського окрвідділу ДПУ І.Г. Ленського від 16 березня 1926 р. «Про стан бандитизму в Старобільському окрузі» відзначалося, що кримінальні прояви на території даної округи нічим не відрізнялися від низки сусідніх округ. Також було відзначено відсутність значно- го «кримінального бандитизму» (Луганського, Шахтинського і т. д.)7. Однак, незважаючи на певні успіхи правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, проблема перебування на Донбасі значної кількості соціально-небезпечних елементів залишалася досить гострою. В обіжнику для органів міліції та розшуку УСРР за № 18 від 1 червня 1926 року місти- лося роз’яснення стосовно порядку адміністративної висилки соціально-небезпечних елементів. Згідно інструкції органам НКВС за № 273/49 від 1924 р. передбачалося, що під соціально небезпечними елементами мали розумітися ті, хто в минулому мав дві судимос- ті або чотири реєстрації за майнові злочини. З метою усунення низки допущених помилок і недоліків у справах адміністративної висилки соціально-небезпечного елементу, началь- никам окружних відділів міліції та розшуку пропонувалося: 1) при порушенні клопотань про адміністративну висилку соціально-небезпечних осіб — виявляти дійсну небезпеч- ність даної особи, зазначаючи, в чому проявляється небезпечність після відбуття покаран- ня за минулі злочини, а також, де працює дана особа, яким майном володіє, яку характе- ристику їй дає сільська Рада або завідуючий будинком у містах; 2) ні в якому разі не над- силати до Особливої Наради справ про адміністративну висилку тих осіб, на яких існують в судах чи прокуратурі нерозглянуті справи. Стосовно таких осіб рекомендувалося клопо- тати перед судом про застосування ст. 49 КК у той час, коли справа буде розглядатися в суді тощо. Однак застосування адміністративної висилки соціально-небезпечних елемен- тів в умовах урбанізованого й надзвичайно криміналізованого Донбасу було справою над- звичайно складною та вимагало надзвичайних зусиль правоохоронців. У пресі публікувалися численні статті, де містилися заклики активніше брати участь у «чисткі», зокрема — міліції, «викидаючи з її лав всі негідні елементи», що її дискредиту- ють8. Скорочення штатів у радянських установах, у тому числі й серед органів НКВС і ДПУ, потребувало певного обґрунтування. Відповідно, «чистка», зазвичай, пов’язувалась із посадовими злочинами. У 1925 р. було зафіксовано збільшення числа службових злочинів. Це було викликано, зокрема, й новим витком «чисток» в установах, підпорядкованих НКВС. До того ж у квіт- ні 1925 р. активізувалася робота ревізійних комісій, які виявляли по установах випадки розкрадань і невиправданих витрат коштів. Наркомат Робітничо-Селянської інспекції (РСІ) та його структурні підрозділи здійснювали контроль за роботою всіх ланок управ- ління, підприємств, установ, громадських організацій, вели боротьбу зі зловживаннями, розкраданням народного майна, стежили за дотриманням «соціалістичної» законності, впровадженням декретів і розпоряджень органів радянської влади. Важливим завданням НК РСІ було вдосконалення діяльності державного апарату, тобто здійснення контролю 129Юридичні і політичні науки над його працівниками9. У 1927 р. боротьба з посадовими злочинами відбувалася в кон- такті з органами РСІ. 9 серпня цього року на Донбас було відправлено таємний обіжник НКЮ УСРР «Про порядок розгляду справ, що їх порушують органи Робітничо-Селянської інспекції в процесі боротьби з бюрократизмом і тяганиною». РСІ проводила роботу щодо перебудови, спрощення та вдосконалення радянського апарату. Водночас виявлялися такі види злочинів, як зловживання владою, злочинна недбалість тощо. Робота з особовим складом правоохоронних органів Донбасу у цей період була одним із пріоритетних напрямів діяльності. Загалом, у 21 окрузі України здійснювалася індивіду- альна підготовка та групові заняття з міліцейської професійної освіти для комскладу мілі- ції та розшуку. Перешкодою при цьому є перевантаження працівників міліції та розшуку роботою, а також брак коштів для організації навчальних команд в округах. Злочинність серед працівників міліції та розшуку в 1925/26 році дещо зменшилася, при цьому в цей період проводилася перевірка серед органів міліції та розшуку в цілому, відтак до загальної кількості злочинів було віднесено й ті, що їх було здійснено працівниками міліції та роз- шуку, яких було вже звільнено внаслідок «чистки». Це підтверджується наступною табли- цею: Назва злочину до 1924/25 б.р. % до заг. складу до 1925/26 б.р. % до заг. складу 1) Зловживання владою, пере- вищення й бездіяльність влади, образи та ін. 546 3,2 % 719 3,7 % 2) Привласнення, розтрата, хабарництво та ін. 366 2,1 % 234 1,2 % 3) Самовільне залишення служби й дизертирство 307 1,8 % 356 1,8 % загалом 1219 7,1 % 1309 6,7 % Серед основних завдань міліції УСРР протягом 1925–1926 рр. були: боротьба з кримі- нальною злочинністю, зокрема з бандитизмом; охорона громадської безпеки (порядку); зміцнення дисципліни серед особового складу міліції та розшуку; остаточне організаційне оформлення цих органів; оздоровлення особового складу шляхом перегляду його та замі- ни тієї частини працівників, яку вже не можна було терпіти в органах міліції та розшуку; підвищення кваліфікації особового складу; поліпшення матеріального становища співро- бітників міліції; боротьба з плинністю особового складу; поліпшення технічного осна- щення органів міліції та розшуку; уточнення прав й повноважень органів міліції та роз- шуку і звільнення їх від обов’язків, що не входять до їхніх основних функцій тощо. У першій половині 1926 р. було завершено перегляд особового складу міліції та роз- шуку УСРР, що було викликано частими випадками проявів злочинності серед працівни- ків цих органів. Це здійснювалося надто ретельно й жорстко. Як результат — у тих округах і районах, де відсоток «вичищених» виявився надто високим, спостерігалися певні труд- нощі в роботі. Для їх подолання доводилося приймати нових працівників (замість тих, які були звільнені внаслідок «чистки») з числа демобілізованих червоноармійців і командного складу армії та активніше висувати на вищі посади низових працівників міліції та розшу- ку, що почало практикуватися саме в цей період, хоч і в незначній кількості10. У постанові V пленуму Сталінського окрвиконкому від 4-5 травня 1930 р. «Про роботу адміністративного відділу та міліцію округу» було відзначено усунення всіх недоліків і зло- чинних дій, які мали місце в окружному адміністративному відділі та окружній міліції в 1926 р. Також відзначалися значні досягнення у належній організації адміністративного 130 Держава і право • Випуск 56 відділу та міліції округу. До основних досягнень було віднесено: 1) належну організацію адміністративно-виконавчої роботи та контроль за втіленням у життя обов’язкових поста- нов окрвиконкому й міських Рад; 2) оздоровлення апарату міліції відповідним підбором командного складу та міліціонерів (90 % демобілізованих), які своєму призначенню (за винятком окремих випадків) відповідають і з роботою справляються, а також значна ста- більність особового складу. Плинність існує на рівні 14 %; 3) планове керівництво робо- тою районних адміністративних відділів і міліцією, а також контроль за їхньою діяльністю з систематичним проведенням занять зі співробітниками міліції та культурно-виховної роботи, внаслідок чого підвищилася кваліфікація сівробітників; 4) організація спеціаль- ної навчальної команди, через яку пройшли 540 осіб, й підняття дисципліни на належний рівень зміцнили боєздатність міліції; 5) своєчасність вжитих заходів щодо боротьби з кри- мінальною злочинністю, зростання розкриття злочинів, адміністративна висилка та низка інших заходів значною мірою скоротили кримінальну злочинність за всіма її видами тощо11. Якщо в дореволюційний період злочинці мали певну «кваліфікацію», то в період гро- мадянської війни вони її втратили. Окрім того, голод і безробіття також зумовили відмову від «кваліфікації» та спонукали злочинців братися за будь-яку справу. Також з’явилося досить багато злочинців-непрофесіоналів — випадкових, з різних верств населення, з різ- ними мотивами скоєння злочинів. Україна більше ніж яка-небудь інша з Рад республік має цей елемент з огляду на свої географічні умови. Завдяки її порівняно сприятливому розташуванню, розвинутому міському життю сюди прагнув дістатися різного роду зло- чинний люд з усього СРСР. Окрім того, різного роду повстанські загони та банди інозем- них «визволителів» сприяли поширенню насилля, пограбувань і вбивств. Після ліквідації банд політичного забарвлення виник груповий кримінальний бандитизм, який нині йде на спад. Але існують порівняно невеликі угрупування та окремі грабіжники, які зайняли- ся розбійними нападами та пограбуванням мирного населення переважно на транспорт- них сполученнях. Крім боротьби з бандитизмом, у період другої половини 1920-х рр. для правооохорон- них органів постає проблема протидії й іншим проявам організованої злочинної діяльнос- ті. Деякі з них були притаманні саме періоду непу. Так, постановою Раднаркому УСРР від 28 грудня 1928 р. «Про заходи боротьби з псевдокооперативами» було запроваджено від- повідальність за новий вид організованої злочинної діяльності — організацію фіктивних кооперативів, які створювалися приватними підприємцями з метою приховування своїх справжніх прибутків від державних органів контролю12. Саме в період непу та в процесі відновлення революційного правопорядку випадковий елемент злочинного світу починає зникати, поступаючись відроджуваному рецидиву. У цілому слід підбити підсумки, що процес протидії правоохоронних органів Донбасу злочинним проявам у період другої половини 1920-х рр. мав досить суперечливий і склад- ний характер. Джерелами злочинності та протиправних дій були: традиційні кримінальні елементи; соціально-психологічна деформація населення, спричинена Першою світовою та громадянською війнами й післявоєнною розрухою; зловживання та порушення закону в середовищі самих представників владних структур тощо. Кожен із вказаних факторів потребував особливого, зваженого підходу для вироблення стратегії й тактики протидії їхнім наслідкам. Проте через низки об’єктивних і суб’єктивних обставин правоохоронні органи того часу не могли належним чином протистояти численним фактам порушення закону. Найбільш численні випадки порушення законності серед правоохоронців стосували- ся зловживання владою, перевищення влади та бездіяльності, привласнення, розтрат, хабарництва, самовільного залишення служби й дизертирство тощо. Загалом, справа про- тидії злочинності у період другої половини 1920-х рр. для правоохоронних органів 131Юридичні і політичні науки Донбасу, як і загалом УСРР і СРСР, ускладнювалася з огляду на цілу низку факторів, насамперед посиленням їхніх карально-репресивних функцій. 1. Міхеєва О.К. Криминальна злочинність і боротьба з нею в Донбасі (1919-1929). — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — С. 6. 2. Міхеєва О. Специфіка висвітлення у періодичних виданнях проблематики злочинності у перші роки введення непу в Україні // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 72-80. 3. Центральний державний архів вищих органів влади України. — Ф. 5: НКВС УСРР. — Оп. 2. — Спр. 2325: Циркуляри та збірники наказів міліції та розшуку УСРР. — Арк. 34. 4. ЦДАВО України. — 5. — Оп. 2. — Спр. 2326: До по- відь про діяльність Головного управління міліції та розшуку УСРР за 1925-1926 роки. — Арк. 13, 22. 5. Центральний державний архів громадських об’єднань України. — Ф. 1: ЦК КПУ. — Оп. 20. — Спр. 2309: Протоколи засідань комісії ЦК КП(б)У щодо справ звинува- чуваних і ув’язнених в тюрмах Старобільського округу. Доповідь Комісії ЦК партії в ЦК КП(б)У про бандитизм в окрузі. — Арк. 11, 12. 6. История милиции Украинской ССР в документах и материалах / Под ред. П.П. Михайленко. — К., 1969. — Т. 1: 1917-1937 гг. — С. 388, 389. 7. ЦДАГО України. — Ф. 1: ЦК КПУкраїни. — Оп. 20. — Спр. 2309: Протоколи засідань комісії ЦК КП(б)У щодо справ звинувачуваних і ув’язнених в тюрмах Старобільського округу. Доповідь Комісії ЦК партії в ЦК КП(б)У про бандитизм в окру- зі. — Арк. 32. 8. Милиция сама очистит свои ряды // Коммунист. — 1922. — № 281. — 7 декабря. 9. Дорошко М.С. Номенклатура: керівна верхівка Радянської України (1917- 1938 рр.): Монографія. — К.: Ніка-Центр, 2008. — С. 134. 10. Михайленко П.П., Кондратьєв Я.Ю. Історія міліції України у документах і матеріалах: У 3-х т. — К.: Ґенеза, 1999 — Т. 2: (1926-1945). — С. 12. 11. Там само. — С. 103-104. 12. Семикопний А.Д. Боротьба з організованою злочинністю в УСРР у роки нової економічної політики (1921 — 1929): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — Х., 201. — С. 9.

Протидія правоохоронних органів Донбасу проявам злочинності в період другої половини 1920-х рр.

Репозитарії

Схожі ресурси