Методологія та принципи дослідження проблем правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування в Україні

Розглянуто питання методології та принципів дослідження правотворчої діяльності суб’єктів місцевого самоврядування як складової публічної адміністрації в Україні. Розкрито методологічні принципи правотворчої діяльності суб’єктів публічної адміністрації, а також практичне їх застосування в сучасни...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Делія, Ю. В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2012
Назва видання:	Держава і право
Теми:	Конституційне право
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64328
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Методологія та принципи дослідження проблем правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування в Україні / Ю.В. Делія // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 158-163. — Бібліогр.: 13 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-64328
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-643282014-06-15T03:01:45Z Методологія та принципи дослідження проблем правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування в Україні Делія, Ю. В. Конституційне право Розглянуто питання методології та принципів дослідження правотворчої діяльності суб’єктів місцевого самоврядування як складової публічної адміністрації в Україні. Розкрито методологічні принципи правотворчої діяльності суб’єктів публічної адміністрації, а також практичне їх застосування в сучасних умовах. Рассмотрены вопросы юридической природы методологии и принципов правотворческой деятельности субъектов местного самоуправления как составной публичной администрации в Украине. Раскрыто методологические принципы правотворческой деятельности публичной администрации, а также практика их применения в современных условиях. In article theoretical and practical questions правотворческой activity of subjects of local government in Ukraine are investigated, namely principles on which such activity is based. Principles правотворческой activity of subjects of local government, and also practice of their application in modern conditions reveal. Recommendations concerning legislation perfection in noted sphere are formulated. 2012 Article Методологія та принципи дослідження проблем правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування в Україні / Ю.В. Делія // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 158-163. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64328 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Конституційне право Конституційне право
spellingShingle	Конституційне право Конституційне право Делія, Ю. В. Методологія та принципи дослідження проблем правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування в Україні Держава і право
description	Розглянуто питання методології та принципів дослідження правотворчої діяльності суб’єктів місцевого самоврядування як складової публічної адміністрації в Україні. Розкрито методологічні принципи правотворчої діяльності суб’єктів публічної адміністрації, а також практичне їх застосування в сучасних умовах.
format	Article
author	Делія, Ю. В.
author_facet	Делія, Ю. В.
author_sort	Делія, Ю. В.
title	Методологія та принципи дослідження проблем правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування в Україні
title_short	Методологія та принципи дослідження проблем правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування в Україні
title_full	Методологія та принципи дослідження проблем правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування в Україні
title_fullStr	Методологія та принципи дослідження проблем правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування в Україні
title_full_unstemmed	Методологія та принципи дослідження проблем правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування в Україні
title_sort	методологія та принципи дослідження проблем правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування в україні
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Конституційне право
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64328
citation_txt	Методологія та принципи дослідження проблем правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування в Україні / Ю.В. Делія // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 158-163. — Бібліогр.: 13 назв. — укp.
series	Держава і право
work_keys_str_mv	AT delíâûv metodologíâtaprincipidoslídžennâproblempravotvorčostísubêktívmíscevogosamovrâduvannâvukraíní
first_indexed	2025-07-05T14:58:43Z
last_indexed	2025-07-05T14:58:43Z
_version_	1836819439676293120
fulltext	158 Держава і право • Випуск 56 Ю.В. ДЕЛІЯ МЕТОДОЛОГІЯ ТА ПРИНЦИПИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ ПРАВОТВОРЧОСТІ СУБ’ЄКТІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ Розглянуто питання методології та принципів дослідження правотворчої діяльності суб’єктів місцевого самоврядування як складової публічної адміністрації в Україні. Розкрито методологічні принципи правотворчої діяльності суб’єктів публічної адміністрації, а також практичне їх застосування в сучасних умовах. Ключові слова: методологія правотворчої діяльності, суб’єкти місцевого самоврядування, нормативно-правові акти, муніципальний правотворчий процес, публічна адміністрація. Рассмотрены вопросы юридической природы методологии и принципов правотворческой деятельности субъектов местного самоуправления как составной публичной администрации в Украине. Раскрыто методологические принципы правотворческой деятельности публичной администрации, а также практика их применения в современных условиях. Ключевые слова: методология правотворческой деятельности, субъекты местного само- управления, нормативно-правовые акты, муниципальный правотворческий процесс, публична администрация. In article theoretical and practical questions правотворческой activity of subjects of local government in Ukraine are investigated, namely principles on which such activity is based. Principles правотворческой activity of subjects of local government, and also practice of their application in modern conditions reveal. Recommendations concerning legislation perfection in noted sphere are formulated. Key words: principles правотворческой activity, subjects of local government, regulatory legal acts, municipal правотворческий process. Одними з найдієвіших інструментів, що забезпечують соціальне управління і розви- ток держави, є органи публічної адміністрації. Її вагомим представником є виконавчі комітети місцевих рад. Реалії сьогодення висувають особливі вимоги до діяльності органів місцевого самоврядування. Тому вкрай важливо, щоб їхню діяльність було побудовано на демократичних принципах. Аналіз змісту окремих розділів і статей Основного Закону України, якими регламентовано діяльність місцевого самоврядування в Україні, свідчить, що розробниками Конституції основні вимоги сформовано відповідно до основополож- них міжнародних правових документів, таких як Всесвітня декларація місцевого самовря- дування та Європейська хартія про місцеве самоврядування. У спеціальній літературі питання методології правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування залишається недостатньо дослідженим. Щоправда, певні аспекти озна- ченої проблематики досліджували у своїх працях науковці різних поколінь, серед них: О.Ф. Андрійко, М.О. Баймуратов, О.В. Батанов, М.І. Корнієнко, М.П. Орзіх, В.Ф. Пого- рілко, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, В.Л.Федоренко, В.М. Шаповал, Ю.О. Тихомиров та інші. У своїй попередній роботі «Методологія дослідження проблем правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування в Україні: основні етапи генезису» автором було про- аналізовано наявні наукові розробки і стан чинного законодавства в контексті досліджу- ваної тематики та встановлено етапи генезису правотворчості суб’єктів місцевого само- врядування. 159Юридичні і політичні науки У річищі даного дослідження, під час аналізу питань правотворчої діяльності суб’єктів публічної адміністрації в Україні в контексті сучасних правових досліджень, видається доцільним конкретизувати їхнє правове підґрунтя, у тому числі відповідні методи та принципи дослідження. Світові процеси глобалізацій трансформації правових систем сучасності справляють суттєвий вплив на розбудову в Україні правової, демократичної держави, а також станов- лення науки національного конституційного та адміністративного права. Одним з важли- вих прогресивних надбань сучасності є утвердження демократичних засад розбудови українського суспільства, йдеться про проголошення й гарантування місцевого самовря- дування. Це обумовлює необхідність поглибленого дослідження концептуальних засад теорії адміністративно-правового регулювання діяльності органів публічної адміністрації. Важливе місце в цьому процесі належить методології дослідження, яка охоплює широке коло наукових засобів пізнання сутності цього інституту. В Указі Президента України «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації» від 24 березня 2012 року № 212/2012 зазначається, що державна політика має виходити, зокрема: з необхідності утвердження та забезпечення прав і свобод людини; участі громад- ськості в процесі прийняття рішень і т. ін. Реалізовувати зазначені завдання громадськість має за допомогою різних форм публічної громадської активності та самоорганізації1. Методологічні апріори правотворчої діяльності суб’єктів місцевого самоврядування виходять на перший план через те, що в Україні продовжують відбуватися докорінні зміни у сфері державного управління, триває адміністративна, адміністративно-територіальна реформа місцевого самоврядування. Але залишається не вирішеною і низка стратегічних питань, яким бажано б мати більш комплексне та системне і наукове вивчення. Предметом методології є вивчення тих методів, засобів і прийомів, за допомогою яких набуваються та обґрунтовуються нові знання в науці. Зазначене дає змогу виокремити в методології науки динамічний і статичний аспекти аналізу. Динамічний аспект пов’язується з аналізом проблем генезису, походження, становлення та розвитку науково- го знання, що дає можливість говорити про методологію наукового дослідження, зорієн- товану на пошук нового знання. Статичний аспект методології зорієнтований на вивчен- ня та аналіз результатів отриманого знання, його форм і структур. У цьому випадку йдеть- ся про методологію існуючого знання як результат попереднього дослідження2. На думку П.М. Рабіновича, який, характеризуючи методологію юридичної науки, під- креслює, що це система філософсько-світоглядних підходів (матеріалістичний, ідеаліс- тичний, діалектичний, метафізичний), методів (загальнонауковий, груповий та спеціаль- ний) і засобів науково-юридичного дослідження (емпіричний і теоретичний), а також вчення про їх використання в пізнанні право-державницьких закономірностей3. Слід підтримати професора М.І. Козюбру, який звертає увагу на багаторівневий характер методології, аналізуючи філософську методологію як методологію вищого рівня узагальнення, яка складає світоглядну основу всієї наукової діяльності, та конкретні (спе- ціальні, приватні) рівні методологічного осмислення даних науки та практики, що стано- вить систему дослідницьких принципів і методів спеціальних наук, а також вчення про цю систему4 [4, с. 7]. Вдале міркування пропонує професор О.І. Ющик, який обґрунтовує, що істинне зна- ння потребує зведення різних знань предмета до його єдиного поняття. А отже, вчені- юристи постали перед необхідністю з’ясування методологічних проблем у дослідженні права й пошуку відповідної методології наукових досліджень. Проблема методології дослідження права на певному етапі розвитку науки стає визначальною для формування адекватного розуміння цього поняття5. Слід погодитися з думкою Д.А. Каримова, який зазначав, що звертаючись до принци- пів у правотворчій діяльності публічної влади, ми порушуємо питання правотворчої полі- 160 Держава і право • Випуск 56 тики як базової категорії цього інституту. Водночас публічна правотворчість — процес створення права, є важливою складовою правового регулювання. Адже правове регулю- вання має велике значення для розвитку та ролі права в цілому6. Згідно зі ст. 92 Конституції України засади організації органів виконавчої влади, осно- ви державної служби (п. 12), місцевого самоврядування (п. 15) у нашій державі визнача- ються виключно законами України. Загалом, ці положення, як і норми будь-якого закону, встановлюють лише засади, вихідні ідеї, що надалі деталізуються на рівні локальних актів відповідних суб’єктів правотворчості. Якщо звернутися до суті терміна «засади» у його застосуванні вітчизняною наукою в порівнянні з підходами зарубіжних учених, то можна бути виділити низку спільних рис. Російським відповідником українського слова «засада» є «основание», «напрям», «начало», «принцип». Тлумачний словник української мови також розкриває зміст понят- тя «засада» як «основа», «підстави», «головне положення», «принцип», «правило поведін- ки»7. На нашу думку, цілком логічним є також розуміння цього термін як «підґрунтя» й «вихідні ідеї». Як бачимо, в обох випадках синонімом слова «засада» постає лексема «принцип». «Словарь русского языка» С.И. Ожегова поняття принципу трактує як «основне вихідне положення якої-небудь теорії, вчення, науки і т.ін.»8. Короткий тлумачний словник укра- їнської мови визначає принцип як основне вихідне положення якої-небудь наукової сис- теми, теорії, політичного устрою9. У науковій і навчальній літературі принципи характеризують як загальні вимоги до суспільних відносин і їхніх учасників, а також як вихідні керівні засади, відправні установ- лення, що виражають сутність права і випливають з ідей справедливості та свободи, а також визначають загальну спрямованість і найістотніші риси діючої правової системи10. Діяльність органів місцевого самоврядування як представника публічної влади в Україні базується на принципах гласності, відкритості, забезпечення широкого ознайом- лення населення з тим, над чим працюють представницькі органи. Гласність слугує інструментом прямого зв’язку представницьких органів із населенням громади, реалізо- вуваним через її представницькі органи, оскільки діяльність останніх базується на прин- ципах накопичення необхідної інформації безпосередньо на місцях. Основні засади глас- ності дістали легітимного оформлення у нормативно-правових актах про місцеве само- врядування, що свідчить про обов’язковість забезпечення — відкритою і повною інфор- мацією всього населення про будь-яку суспільно значущу діяльність і можливість її широкого обговорення. На підставі аналізу законодавчо закріплених повноважень можна висновувати, що гласність у діяльності місцевого самоврядування слугує важливим чинником залучення населення до розв’язання всіх питань, віднесених до компетенції органів місцевого само- врядування, і водночас — дієвим інструментом об’єктивного інформування громадян про те, над чим працюють представницькі та їхні виконавчо-розпорядчі органи; формою колективного обговорення тих проблем, які виникають у ході нормотворчого процесу; засобом отримання зворотної інформації за схемою: територіальна громада — рада — виконавчий комітет. Поряд із цим поглиблений аналіз проблеми дає змогу зазначити, що законодавцем було передбачено не всі аспекти, які стосуються гласності, зокрема підведення під неї демократичнішої бази. На рівні загальнодержавних правових актів практично не визна- чено шляхів забезпечення гласності, а саме системи обміну інформацією між органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. Тому є підстави вважати, що законодавче проголошення відповідного рівня гласності недостатньо зосереджене на висвітленні проблемних питань щодо соціально-економічного розвитку території та низки інших питань. Варто, зокрема, віднаходити шляхи, форми і методи оприлюднення проблем, які виникають у народногосподарському комплексі, насамперед на підприєм- 161Юридичні і політичні науки ствах комунальної власності, у соціальному комплексі. Це логічно обумовлене тим, що гласність передбачає не лише інформування про досягнення, масові заходи, видані нор- мативно-правові акти, а й має забезпечити процеси життєдіяльності територіальної гро- мади, щоб у кінцевому підсумку стати інструментом подолання пасивності певної катего- рії громадян, сприяти залученню їх до активних як муніципальних (локальних), так і державотворчих процесів. До принципів правотворчої політики, які закріплено в Конституції держави, слід від- нести принципи вищої юридичної сили і прямої дії, а також принцип верховенства права, що є невід’ємною умовою існування правової держави. Відповідно до цих принципів органи місцевого самоврядування, посадові особи, члени територіальної громади зобов’язані виконувати Конституцію України і закони. Для реалізації цього принципу необхідно як дотримання встановленої процедури прийняття локальних нормативно- правових актів, так і забезпечення відповідних положень муніципальних правових актів, закону, а також вищих юридичних актів. Крім цього, в Конституції України є немало новел, які орієнтовані на розвиток муніципальної правотворчої політики, а саме правова свобода є найвищою соціальною цінністю. Відповідно, дотримання і забезпечення прав людини і громадянина є важливою умовою правотворчої та правозастосовної діяльності суб’єктів місцевого самоврядування. Водночас, який би методологічний апарат не використовувався для проведення дослі- дження, він має ґрунтуватися на загальних (базових) для всіх гуманітарних наук принци- пах. Традиційно застосовуються три такі дослідницькі принципи. Перший — принцип всесторонності, згідно з яким державно-правові явища мають досліджуватися не відокремлено, а в їх взаємозв’язку та взаємодії з іншими явищами (інститутами). Оскільки наше дослідження стосується правотворчої діяльності суб’єктів місцевого самоврядування, то особливу увагу ми звертаємо на державу та право. Крім цього, органи місцевого самоврядування як об’єкт правового регулювання неможливо розглядати без взаємозв’язку з державними інституціями, розвитком економіки, політи- ки, ідеології, культури, науки техніки, освіти та ін. Також саме держава виступає надійним гарантом місцевого самоврядування. Другий — принцип історизму в дослідженнях державно-правового впливу. Інститут місцевого самоврядування не існує ізольовано, за допомогою цього принципу є можли- вість дослідити його не лише під кутом сучасності, а й враховуючи особливості розбудови в минулому, спрогнозувати прийдешнє. Загальновідомо, що без минулого немає майбут- нього. Виявлення закономірностей дасть можливість не повторювати помилок історії. Процес становлення місцевого самоврядування в Україні розпочався реформуванням системи місцевих рад. Ця реформа поставила українське суспільство перед усвідомленням ролі інституту місцевого самоврядування, який виконує функції влади територіальної громади, влади за своєю природою не державної, а громадської. У грудні 1990 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про місцеві Ради та місцеве самоврядування». В його основу було покладено принцип децентралізації влади, само- стійності та незалежності місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого зна- чення. Такий саме підхід було збережено і в Конституційному Договорі між Президентом України та Верховною Радою України, підписаним 8 червня 1995 р. Тенденцію продовжила Конституція України, яку було прийнято 28 червня 1996 року. Вона дала нормативне визначення місцевого самоврядування як права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і зако- нів України (ч. 1 ст. 140). Конституція України 1996 р. вперше в українській конституційній практиці визнала місцеве самоврядування і проголосила його гарантії, визначила низку законів, які необ- хідно прийняти з метою забезпечення його належної правової бази. Це сприяло й активі- 162 Держава і право • Випуск 56 зації законодавчого процесу в галузі місцевого самоврядування. Зокрема, були прийняті закони: «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997 р.), який визначив принципи міс- цевого самоврядування, його систему, повноваження (як самоврядні, так і делеговані) порядок формування органів місцевого самоврядування, дав нормативні тлумачення най- важливіших категорій цього інституту; «Про місцеві державні адміністрації» (1999 р.), який чітко розмежував повноваження двох видів публічної влади на місцях: державної виконавчої і місцевого самоврядування; у 2001 році — «Про органи самоорганізації насе- лення» та «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2001 р.). Науковці зазначають, що обсяг джерел права України в галузі місцевого самовряду- вання за останній час значно змінився як кількісно, так і якісно. В цілому в Україні є чинними 700 законів і близько 3000 підзаконних актів, які регулюють правовідносини у сфері місцевого самоврядування. З часу проголошення незалежності Української держави та прийняття Верховною Радою України в 1990 р. Декларації про державний суверенітет України законодавство у сфері місцевого самоврядування змінювалося практично повністю близько п’яти разів. Третій — принцип комплексності. Керуючись ним, наукове дослідження теми слід проводити не тільки з позиції правових явищ, але й з позиції інших суспільних наук, таких як філософія, соціологія, психологія. Як зазначають Г.В. Гребеньков і Є.С. Назимко, важливе значення для наукового дослі- дження має використання загальних принципів методології наукового дослідження11. Серед них: принцип єдності теорії і практики; принцип об’єктивності; принцип всебіч- ності дослідження; принцип єдності історичного та логічного; принцип системності; принцип детермінізму; принцип діалектичного розвитку; принцип достовірності12. Зміст засад місцевого управління дає підстави твердити, що головне їхнє призначен- ня — це створення політико-правової бази для утвердження та діяльності органів держав- ної виконавчої влади та місцевого самоврядування, створення правотворчих можливос- тей для суб’єктів управління на місцях, піднесення їхньої ролі в розбудові правової держа- ви. Адже, за оцінками міжнародних і вітчизняних експертів, потребуватиметься приблиз- но два десятиліття для завершення намічених політичної, конституційної, адміністратив- ної та муніципальної реформ13. Враховуючи, що управління певною громадою відбувається як безпосередньо члена- ми територіальної громади, так і через створені органи управління, слід звернути увагу на окрему групу принципів. А саме принципи залучення громадян до безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення — це сукупність прийомів і способів, застосовува- них працівниками органу публічної адміністрації з метою реалізації окреслених законом основних форм безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення (місцевого референдуму, загальних зборів громадян за місцем проживання, місцевих іні- ціатив і громадських слухань). Оскільки такі прийоми повинні враховувати природу зазначених форм, дослідження цього питання буде здійснено в наступних працях. 1. Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації: Указ Президента України від 24 берез- ня 2012 року № 212/2012 // Урядовий кур’єр. — 2012. — С. 9-10. 2. Рузавін Г.И. Методология научного познания: Учеб. пособие. — М.: ЮНИТИ — ДАНА, 2005. — 287 с. 3. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. — Львів: Край, 2008. — 224 с. 4. Козюбра Н.И. Понятие и структура методологии юридической науки // Методологические проблеми юридической науки: Сборник научных трудов / АН УССР Ин-т государства и права; Отв. ред. Н.И. Козюбра. — К.: Наукова думка, 1990. — 136 с. 5. Ющик О. Про необхідність пізнання сутності та визначення поняття права // Право України. — 2010. — № 4. — С. 106-113. 6. Каримов Д.А. Филосовские проблеми права. — М., 1972. — С. 90. 7. Юридичні терміни: тлумачний словник / В.Г. Гончаренко, 163Юридичні і політичні науки П.П. Андрушко, Т.П. Базава та ін.; За ред. В.Г. Гончаренка. — К.: Либідь, 2004. — 320 с. 8. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под гл. ред. чл.-корр. АН СССР Н.Ю. Шведовой. — М.: Рус. яз., 1985. — 797 с. 9. Короткий тлумачний словник української мови / Уклад.: Д.Г. Гринчишин, Л.Л. Гумецька, В.Л. Карлова та ін.; Відп. ред. Л.Л. Гумецька. — К.: Рад. школа, 1978. — 296 с. 10. Загальна теорія держави і права: підручник для студентів юридич- них спеціальностей вищих навчальних закладів / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін. / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. — Х.: Право, 2002. — 432 с. 11. Методологія кримінально-правових досліджень: Науково-практичний посібник / Г.В. Гребеньков, Є.С. Назимко; Донецький юридичний інститут МВС України. — Донецьк: Цифрова типографія, 2012. — 202 с. 12. Бермус А.Г. Введение в гуманитарную методологию: Монография. — М.: «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2007. — С. 97. 13. Громадянське суспільство і держава в Україні: проблеми взаємодії. Матеріали методо- логічного семінару / Відп. ред.: В.В. Цветков, І.О. Кресіна. Упорядник Є.В. Перегуда. — К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. — 84 с.

Методологія та принципи дослідження проблем правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси