Євген Коновалець на чолі Січових стрільців (1918—1919)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
1. Verfasser:	Ковальчук, М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2006
Schriftenreihe:	Український визвольний рух
Schlagworte:	Життя та діяльність Євгена Коновальця
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64339
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Євген Коновалець на чолі Січових стрільців (1918—1919) / М. Ковальчук // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2006. — Збірник 8. — С. 24-75. — Бібліогр.: 165 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-64339
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-643392014-06-16T03:01:42Z Євген Коновалець на чолі Січових стрільців (1918—1919) Ковальчук, М. Життя та діяльність Євгена Коновальця 2006 Article Євген Коновалець на чолі Січових стрільців (1918—1919) / М. Ковальчук // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2006. — Збірник 8. — С. 24-75. — Бібліогр.: 165 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64339 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Життя та діяльність Євгена Коновальця Життя та діяльність Євгена Коновальця
spellingShingle	Життя та діяльність Євгена Коновальця Життя та діяльність Євгена Коновальця Ковальчук, М. Євген Коновалець на чолі Січових стрільців (1918—1919) Український визвольний рух
format	Article
author	Ковальчук, М.
author_facet	Ковальчук, М.
author_sort	Ковальчук, М.
title	Євген Коновалець на чолі Січових стрільців (1918—1919)
title_short	Євген Коновалець на чолі Січових стрільців (1918—1919)
title_full	Євген Коновалець на чолі Січових стрільців (1918—1919)
title_fullStr	Євген Коновалець на чолі Січових стрільців (1918—1919)
title_full_unstemmed	Євген Коновалець на чолі Січових стрільців (1918—1919)
title_sort	євген коновалець на чолі січових стрільців (1918—1919)
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Життя та діяльність Євгена Коновальця
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64339
citation_txt	Євген Коновалець на чолі Січових стрільців (1918—1919) / М. Ковальчук // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2006. — Збірник 8. — С. 24-75. — Бібліогр.: 165 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT kovalʹčukm êvgenkonovalecʹnačolísíčovihstrílʹcív19181919
first_indexed	2025-07-05T14:59:11Z
last_indexed	2025-07-05T14:59:11Z
_version_	1836819469103529984
fulltext	24 25 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) МИХАЙЛО КОВА ЛЬЧУ К ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) Життя видатного українського громадсько-політичного діяча, лідера націоналістичного руху й провідника УВО-ОУН Євгена Коновальця (1891—1938) вже не одне десятиріччя привертає до себе увагу істориків. Проте у науковій літературі, присвяченій постаті Є. Коновальця, здебільшого висвітлюється його діяльність у 1920—1930-х рр., коли він очолював український націоналістич- ний рух1. Тим часом участь Коновальця в національно-визвольних змаганнях 1917—1921 рр. та, зокрема, його перебування на чолі вій- ськової формації Січових стрільців (СС), висвітлено значно слабше2. Ту обставину, що Є. Коновалець упродовж 1918—1919 рр. команду- вав одним із найбоєздатніших з’єднань армії УНР, сучасні історики загалом беруть до уваги, але не досліджують глибше. Між тим, саме вона багато в чому визначила провідну роль Є. Коновальця в укра- їнському національному русі у міжвоєнний період. Військова кар’єра Є. Коновальця розпочалась у серпні 1914 р., коли з початком Першої світової війни його, уродженця Львівщини, було мобілізовано до лав 19-го ландверного полку австрійської ар- мії3. У складі полку він як кадет-аспірант (фендрих) узяв участь у боях з росіянами в Галичині. Від самого початку бойові дії на цьому відтинку фронту складалися для австрійських військ невдало: їм довелося з важкими втратами відступати. Вже восени 1914 р. росій- ські війська повністю окупували регіон, і австро-угорські частини ледве стримували натиск противника у Карпатах. У ході жорстоких 1 Див., напр.: Тачинський Т. Будівничий держави // Євген Коновалець в десяту річницю смерти. Матеріяли до академії. – 1948. – С. 3–10; Мірчук П. Євген Коновалець (у 20-річ- чя смерти). – Торонто, 1958. – 108 с.; Коваль О. Євген Коновалець на тлі боротьби за державність // Авангард. – 1963. – Ч. 1 (69). – С. 31–35 тощо. 2 Дослідження біографії Є. Коновальця фактично вичерпується кількома науковими публікаціями сучасних авторів (див.: Барановська Н. Січові стрільці під проводом Є. Коновальця та А. Мельника у боротьбі за незалежність України в 1917–1918 рр. // Вісник університету «Львівська Політехніка». – № 377. Держава та армія. – 1999. – С. 54–60; Ковальчук М. На чолі Січових стрільців // Пам’ять століть. – 2001. – № 4. – С. 88–104). 3 Мірчук П. Євген Коновалець. Лідер українського визвольного руху. – Львів, 1990. – С. 20. боїв на г. Маківці у червні 1915 р. Є. Коновалець потрапив до росій- ського полону. Тривалий час Є. Коновалець перебував у таборі для військово- полонених у Чорному Яру, згодом його було переведено до табору в Царицині, де утримували значний контингент полонених-галичан. Саме тут Є. Коновалець зустрів Лютневу революцію 1917 р. Звістки про падіння царату, перетворення Росії на демократичну республі- ку, створення у Києві Української Центральної Ради не могли не ви- кликати в молодого старшини, що й до 1914 р. брав активну участь в українському національному житті Галичини, надії на здобуття незалежності України. Є. Коновалець розгорнув активну агітацію за перехід полонених-галичан із російських таборів на українську військову службу. У липні 1917 р. він з дозволу таборового началь- ства відвідав Київ, передавши до Українського генерального вій- ськового комітету, що діяв при Центральній Раді, кілька листів від українців-військовополонених з проханням дозволити їм служити в українській армії. Тоді ж, під час короткого перебування в Киє- ві, Є. Коновалець мав зустрічі з лідерами українського військового руху — головою Клубу ім. П. Полуботка Миколою Міхновським, ге- неральним секретарем військових справ Симоном Петлюрою та ін.4. У вересні 1917 р. Є. Коновалець утік із табору5. Йому пощасти- ло без перешкод дістатись до Києва, де він нарешті одержав змогу долучитися до процесу українського національного відродження. Є. Коновалець замешкав у місті під вигаданим прізвищем Блават- ський, щоб уникнути переслідувань з боку російської влади. Втім, в умовах поширення революційної анархії та цілковитого паралічу російського адміністративного апарату його пошуками, як і бага- тьох інших українців-утікачів з російських таборів для полонених, ніхто не займався. Прибувши до Києва, Є. Коновалець одразу ж нав’язав контак- ти з Галицько-буковинським комітетом допомоги жертвам війни, створеним у 1917 р. з метою допомагати галицьким і буковинським українцям, що опинилися в полоні або ж були депортовані росій- ською окупаційною владою з рідного краю. Як згадувала співробіт- 4 Мірчук П. Євген Коновалець. Лідер українського визвольного руху. – С. 24–29. 5 Шах С. Молодість Є. Коновальця // Євген Коновалець та його доба. – Мюнхен, 1974. – С. 81; Герчанівський Д. З Є. Коновальцем за державну незалежність // Там само. – С. 183. 26 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 27 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) ниця генерального секретарства внутрішніх справ України Н. Су- ровцова, комітет розташовувався на Хрещатику в приміщенні одного з департаментів секретарства6. Уже невдовзі Є. Коновалець влаштувався на постійну роботу в апараті канцелярії Галицько-бу- ковинського комітету. Галицько-буковинський комітет восени 1917 р. порушив перед Українським генеральним військовим комітетом справу форму- вання української військової частини з полонених галичан та бу- ковинців7. Потрібно відзначити, що Є. Коновалець, як і багато інших українців-утікачів з російських таборів для полонених, спершу намагався зголоситися до створених Центральною Радою україн- ських військових частин звичайним добровольцем8. Проте команди- ри українізованих полків російської армії та добровольчих військо- вих формувань не надто охоче приймали до своїх лав галичан чи буковинців, побоюючись звинувачень з боку російського команду- вання, налаштованого вороже до колишніх австрійських підданців9. Та все ж, восени 1917 р. процес розвалу російської армії набув не- зворотного характеру і стало цілком очевидним, що деморалізація загрожує й українізованим частинам. За таких умов ідея створити окрему військову частину з галичан та буковинців ставала вельми актуальною. Зрозуміло також, що вона не могла знайти підтрим- ки з боку російської військової влади. Проте 7 листопада 1917 р. в Петрограді стався державний переворот — Тимчасовий уряд було повалено і до влади в Росії прийшли більшовики. Легітимний все- російський революційний орган влади, яким був Тимчасовий уряд, припинив існувати. Під час збройної боротьби, що вже 11 листопада 1917 р. спалах- нула в Києві між більшовиками, відданими Тимчасовому урядові військами та формуваннями Центральної Ради, група представників Галицько-буковинського комітету на чолі з Є. Коновальцем зажада- ла від викликаних до Києва російською стороною чехословацьких 6 Суровцова Н. Спогади. – Київ, 1996. – С. 72. 7 Герчанівський Д. В російському полоні // Непогасний огонь віри. Збірник на пошану полковника Андрія Мельника, голови Проводу Українських Націоналістів. – Париж, 1974. – С. 51. 8 Коновалець Є. Причинки до історії української революції // Історія Січових стрільців. Воєнно-історичний нарис. – Київ, 1992. – С. 288. 9 Див., напр.: Курах М. Перший козацький піхотний полк ім. гетьмана Мазепи // Вісті братства. – 1956. – Ч. 7–8 (57–58). – С. 4. частин не втручатися в перебіг подій, пообіцявши в іншому разі озброїти галичан та буковинців для захисту Центральної Ради. Це не в останню чергу вплинуло на рішення чехословаків оголосити нейтралітет і покинути місто10. Після їхнього відходу з української столиці нечисленні прибічники Тимчасового уряду були змушені капітулювати. Перемога Центральної Ради в боротьбі за владу в Україні в ли- стопаді 1917 р. створила сприятливі умови для українського дер- жавницького розвитку. Проголошення 20 листопада 1917 р. Україн- ської Народної Республіки засвідчило перехід національного руху до стадії побудови власної держави. Серед іншого розпочалося фор- мування українських військових частин. Нарешті можна було ство- рити й західноукраїнську військову частину в складі армії УНР. 25 листопада 1917 р. Галицько-буковинський комітет скликав у Києві віче галичан і буковинців, що перебували в столиці. На вічі голова комітету І. Лизанівський виступив з промовою, у якій наго- лосив на можливостях, що постали перед галичанами й буковин- цями у зв’язку з революцією в Росії. «Другий промовець — Євген Коновалець — говорив про потребу створення західноукраїнських військових частин для боротьби проти Австрії, бо вона добровільно не віддасть тих наших земель, які їй дістались даром і становлять поважну позицію в складі Австро-Угорської монархії, — згадував сучасник. — Пропозиція Коновальця була прийнята через акла- мацію всіма учасниками віча […]»11. Присутній на вічі генеральний секретар військових справ УНР С. Петлюра підтримав цю пропо- зицію, закликавши присутніх «чинно силою бороти свої національні права»12. Того ж дня, 25 листопада 1917 р., генеральне секретарство військових справ дало Галицько-буковинському комітету дозвіл на формування окремої військової частини з українців — полонених 10 Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. – Нью-Йорк, 1965. – С. 6–7. 11 Курах М. Січово-стрілецькі формації в українських арміях // Вісті Комбатанта. – 1962. – Ч. 3/4 (7/8). – С. 27. Практично в усіх історичних працях віче датовано кінцем жовтня 1917 р., у той час як насправді, відповідно до повідомлень київської преси, воно відбулося 25 листопада 1917 р. (Нова Рада. – 1917. – 15 листопада). У вітчизняній історіографії вперше звернув на це увагу В. Довбня (див.: Довбня В. Січові стрільці київського формування у визвольних змаганнях 1917 – 1920 років. – Київ, 2002. – С. 15). 12 Нова Рада. – 1917. – 15 листопада. 28 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 29 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) вояків австрійської армії13. Командиром Галицько-буковинського куреня (таку назву отримала ця частина) С. Петлюра призначив наддніпрянця — поручника О. Лисенка. 1—2 грудня 1917 р. ветеран Легіону українських січових стріль- ців (УСС) Роман Дашкевич відібрав у Дарницькому таборі для по- лонених 22 добровольці, які й стали першими вояками Галицько- буковинського куреня Січових стрільців. Новостворена військова формація розташувалась у тимчасових казармах київської залоги по вул. Пироговській, 9 (у приміщенні Комерційного інституту)14. Є. Коновалець був одним із найдіяльніших організаторів куреня. Його зусиллями звістка про формування цієї військової одиниці ді- йшла до найвіддаленіших куточків колишньої Російської імперії, у яких перебували полонені-українці. «Охотників прибувало що- раз то більше, — згадував січово-стрілецький старшина Михайло Курах. — Одні з них голосились самі, других прислав “Галицько- Буковинський Комітет”, а ще інших приводили наші вербунко- ві емісари, що ходили по військових етапах і всюди, там, де було можна стрінути полонених українців. З кінцем листопада 1917 року (в середині грудня за новим стилем. — М. К.) наш курінь начислю- вав 317 охотників»15. Галицько-буковинський курінь СС складався з двох піших сотень. Діяла курінна Стрілецька рада, організована зусиллями сотника Р. Дашкевича. 21 грудня у київській пресі з’я- вилась відозва Тимчасової головної ради галицьких, буковинських і угорських українців за підписами І. Лизанівського, Є. Коноваль- ця, Р. Дашкевича, Федора Черника, О. Лисенка, Г. Низькоклона з закликом до галичан і буковинців вступати до військової формації Січових стрільців16. Наприкінці грудня 1917 р. розпочалася війна УНР з більшовиць- кою Росією. Напіврозкладені українські військові формування ви- 13 Відома в історіографії дата 12 листопада 1917 р. помилково вважається поданою за новим стилем. Правильно: 25 листопада. 14 Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. – С. 8; Герчанівський Д. В російському полоні // Непогасний огонь віри. – С. 55; Курах М. «Стрілецька Рада» // Голос Комбатанта. – 1959. – Ч. 2 (8). – С. 9. Прийнята в істо- ричній літературі дата 18–19 листопада також помилково вважається поданою за новим стилем. Правильно: 1–2 грудня. 15 Курах М. «Стрілецька Рада». – С. 10. 16 Довбня В. Січові стрільці київського формування у визвольних змаганнях 1917–1920 ро- ків. – С. 145–146. явилися неспроможними захистити молоду державу від зовнішньої агресії. Центральна Рада зволікала з вирішенням важливих соціаль- но-економічних питань, що викликало поширення пробільшовиць- ких симпатій серед значної частини населення України. У містах Південної та Східної України спалахували робітничі виступи про- ти української влади. В цих умовах російсько-більшовицькі загони швидко захопили Харків, Лозову, Павлоград, Катеринослав, стрім- ко просуваючись углиб України. Робітничі заворушення відбувались і в Києві. Генеральне секре- тарство військових справ УНР часто використовувало Галицько-бу- ковинський курінь, який на той час очолював ветеран УСС Василь Дідушок, для охорони порядку в столиці та її околицях. Але така «поліційна» служба поступово деморалізувала бійців, викликаю- чи серед них невдоволення та нарікання на військове керівництво. «Проникали агітатори, які підсилювали це невдоволення, мовляв, ви організувались для боротьби за визволення західньо-українських земель та їх прилучення до матірного пня, до Києва, а тим часом вас втягають в партійну боротьбу між українськими партіями, посила- ють на роззброювання охоронних робітничих відділів та арештуван- ня робітничих діячів, роблять з вас поліцаїв, не військо», — згадував М. Курах17. Додалися до цього ще й суперечки з приводу доцільності зберігати в курені виборне начало. Становище у частині загрожува- ло вийти з-під контролю командного складу. 19 січня 1918 р. в приміщенні Київської духовної семінарії, де на той час розташовувався Галицько-буковинський курінь, відбулися його загальні збори. Серед учасників спалахнула гостра дискусія з приводу ставлення до війни з більшовиками та збереження в курені принципу виборності. Переважною більшістю голосів збори ухвали- ли рішення про те, що формація СС цілковито підлягає Центральній Раді, сучасну боротьбу в Україні вважає боротьбою національною, а не класовою, і тому готова дати відсіч російсько-більшовицькій агресії. Новим командиром куреня було обрано хорунжого Є. Коно- вальця18. З куреня відразу ж вийшли понад 80 бійців, що відмови- лися «втручатись» у боротьбу на Наддніпрянщині. Оскільки ж пла- 17 Курах М. «Стрілецька Рада». – С. 12. 18 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду // Історія Січових стріль- ців. Воєнно-історичний нарис. – Київ, 1992. – С. 44; Курах М. «Стрілецька Рада». – С. 12–14. 30 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 31 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) нувалося, що до лав Січових стрільців прийматимуть добровольців з усіх куточків України, 20 січня 1918 р. Галицько-буковинський курінь СС було перейменовано на 1-й курінь Січових стрільців19. Водночас було реорганізовано й Стрілецьку раду, яка з вибор- ного представницького органу з командними функціями перетвори- лась на дорадчий орган при командирові куреня (який автоматично ставав її головою). До складу Стрілецької ради ввійшли командир куреня Є. Коновалець, начальник штабу куреня сотник Андрій Мельник, командири січовострілецьких підрозділів Василь Кучаб- ський, К. Воєвідка, Роман Сушко, Ф. Черник, Іван Чмола. Новий командир мав твердий намір перетворити Січових стріль- ців на військову частину з високим рівнем боєздатності. «Не кожен старшина, навіть найвидатніший, зуміє стати віч-на-віч з розвору- шеним натовпом, — так описував Є. Коновальця у ці дні його сучас- ник, видатний український поет Євген Маланюк. — І не тільки стати, але і знайти якісь єдині, по-військовому короткі, слова, які той на- товп чудом успокоюють і обертають його у вишиковані ряди — май- же війська, майже революційного загону»20. За короткий час зусиллями командного складу та особисто Є. Коновальця курінь СС не лише відновив у своїх лавах військову дисципліну і порядок, але й став одним із найбоєздатніших укра- їнських підрозділів у столиці. Курінь СС складався на цей час з 1-ї сотні під командою поручника Р. Сушка (200 багнетів), 2-ї сотні під командою четаря І. Чмоли (200 багнетів), кулеметної сотні під ко- мандою четаря Ф. Черника (150 багнетів), запасної сотні під коман- дою четаря В. Кучабського (100 багнетів) та відділу з 12 гарматчиків на чолі з сотником Р. Дашкевичем21. У справі формування куреня, забезпечення його всім необхідним військовим майном Є. Конова- лець налагодив тісну співпрацю з військовою владою Києва22. Між тим, більшовицькі війська, захопивши Полтавщину та Чернігівщину, наближалися до столиці. 25 січня 1918 р. Централь- на Рада IV Універсалом проголосила незалежність України, проте 19 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 47. 20 Маланюк Є. Крути. Народини нового українця // Герої Крут. Лицарський подвиг юних українців 29 січня 1918 року. – Дрогобич, 1995. – С. 168. 21 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 47–48. 22 Протокол допроса обвиняемого Грекова Олександра Петровича // Академія. – 1995. – Ч. 2. – С. 20. зарадити ситуації це вже не могло. Сил на фронті катастрофічно бракувало. 27 січня під Полтаву, на Яготин, було відправлено з Ки- єва 1-шу сотню куреня СС23. Решта січовострілецьких підрозділів залишались у Києві. Однак 29 січня в столиці несподівано спалахнув більшовицький заколот. Близько 2 тис. київських червоногвардійців, до яких при- єднались понад 1 тис. збільшовичених вояків залоги, виступили зі зброєю в руках проти української влади. Кілька українських полків оголосили нейтралітет. У бій з заколотниками вступили понад 2500 українських бійців. Першого ж дня вулиці Києва перетворились на арену бойових дій. Українські вояки ледве стримували натиск чер- воногвардійців, намагаючись зупинити їхнє просування до центру міста — до будинку Центральної Ради. Коли звістку про більшовицький заколот одержали у казар- мах Січових стрільців (у приміщенні Духовної семінарії на Возне- сенському спускові), Є. Коновалець у супроводі свого начальника штабу поручника А. Мельника негайно виїхав до Центральної Ради (нині — Педагогічний музей) та штабу округу, щоб отримати до- кладнішу інформацію про події. Командир Січових стрільців перед- усім хотів з’ясувати причетність до заколоту лівих українських партій. Довідавшись, що повстання є справою винятково росій- ських більшовиків, Є. Коновалець виступив у Всеукраїнській раді військових делегатів із заявою про те, що Січові стрільці візьмуть участь у його придушенні24. В казармах було скликано старшинські збори, на яких Є. Коновалець виголосив промову щодо становища в місті. Ось як передав січовострілецький історіограф В. Кучабський звернені до старшин і вояків слова: «Більшовики намагаються за- хопити Київ у свої руки випробуваним способом і тактикою, пере- шкодити у складенні сепаратного миру України з середньоєвро- пейськими державами та у визнанні ними незалежности України фактично і правно, улегшити для війська Муравйова, висланого пе- троградським Раднаркомом, окупацію щойно проголошеної ІV Уні- версалом незалежної і суверенної Української народної республі- ки. Більшовицькі боївки в Києві поповнюють місцеві робітники, вороже до самостійности України населення, збільшовичені солда- 23 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 55. 24 Там само. – С. 60. 32 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 33 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) ти, а також і офіцери, які сподіваються тим знайти помилування для себе в Муравйова. Є серед тих боївок і міська біднота, що спо- дівається на наживу в “буржуїв”. Найтрагічніше у цьому — ней- тралітет більшости українських військових частин, бо невідомо, чи й вони не скерують зброю проти частин, що обороняють Київ від більшовиків. Декотрі з таких “здержливо-нейтральних” уже дають збройну допомогу більшовикам. Не маємо ні наказів, ні вказівок, ні зв’язку з командою міста, ні з штабом Шинкаря (командувач Київ- ського військового округу. — М. К.). Видно, що всі вони зв’язані бо- ями. Тож без дальшої затримки, зараз, по цій нараді, ми вступимо в бій з більшовиками в обороні незалежности України та її столиці. Ми мусимо всіма силами охоронити Центральну Раду, ліквідувати сильне вороже гніздо в Старокиївській дільниці, опанувати серед- містя й Поділ, зв’язатися й допомогти чорним і червоним гайдама- кам, Вільному козацтву та іншим частинам, стиснути й ліквідувати скупчення ворога на Печерському. Ворога стерегтися з вікон та да- хів будинків і звернути на це увагу стрільців для дотримання обе- режности в боях чи де-небудь на стійках. Проти нас кинуто гасло: “Бий австріяків-мадярів!” Ті, що оборонятимуть нашу казарму, нехай не дадуться спровокувати якимись одним-двома пострілами навмання. Тих, що нас атакують, треба засипати відразу сильним вогнем усієї зброї, яку маємо. Команда куреня залишається тут на місці. Сюди присилати необхідні ситуаційні повідомлення, спря- мовувати поранених, доставляти вбитих»25. Жодних заперечень з боку особового складу розпорядження Є. Коновальця не викликали. «З честю, згинемо смертю спартанців, — вигукнув командир куле- метної сотні СС четар Ф. Черник, — а не дамо пропасти ідеї неза- лежности України!»26. Відразу ж після цього Є. Коновалець разом із А. Мельником роз- робили план бойової операції куреня СС: планувалося очистити від червоногвардійців центральну частину міста в районі Софійського майдану й Великої Володимирської вулиці, після чого придушити гніздо заколоту на Подолі. Курінь СС налічував на цей момент по- над 450 старшин і вояків (без 1-ї сотні Р. Сушка, яка все ще пере- бувала на фронті); січовикам протистояли близько 250 подільських 25 Герчанівський Д. З Є. Коновальцем за державну незалежність України (1917–1919) // Євген Коновалець та його доба. – С. 195. 26 Там само. – С. 195. червоногвардійців і збільшовичених вояків українського полку ім. П. Сагайдачного27. Як бачимо, чисельна перевага була на боці Сі- чових стрільців, хоча важко говорити про її вирішальне значення в умовах вуличних боїв. Упродовж 29—31 січня Січові стрільці спромоглись очистити від більшовиків центральну частину міста, ліквідувавши загрозу для будинку Центральної Ради, і відкинули їхні загони на Поділ. Обидві сторони зазнали важких втрат. Тим часом до більшовиків приєдналися ще 200 збільшовичених сагайдачників28. У ході боїв 1—2 лютого Січові стрільці остаточно опанували Поділ, зламав- ши опір подільської червоної гвардії. Гніздо заколоту таким чином було розбито. Перемога обійшлася дорогою ціною — Січові стрільці втратили понад 200 бійців убитими і пораненими. Як зазначали сучасники, серед загального сум’яття й хаосу вуличних боїв дії військового підрозділу СС відзначалися досить високим рівнем зорганізованості. Бойові операції січовиків були чітко спланованими, і в цьому велика заслуга січовострілецького командування на чолі з Є. Коновальцем. «Головною причиною успі- хів Січових стрільців були: систематичність дії і всюди присутність командування, — згадував В. Моклович, учасник вуличних боїв. — Стрілецькі відділи безупинно наступали й не давали ворогові часу на переформування й закріплення. Командування наказувало бити в найслабші місця противника і не так дбати про здобуття терену, як про цілковите знищення ворога»29. 3 лютого 1918 р. українські частини здобули обложений «Арсе- нал», а наступного дня — останній осередок заколоту в місті — Головні залізничні майстерні. Проте вже 5 лютого штурм Києва розпочали російсько-більшовицькі загони під командою Михайла Муравйова, що підійшли до столиці зі сходу. У цих боях Січові стрільці участі не брали — 6 лютого їх було переведено до Святошина, де курінь мав забезпечити від’їзд Центральної Ради та евакуацію столиці. 27 Сивцов О. Київська Червона гвардія в боротьбі за владу Рад // У дні Жовтня. – Київ, 1987. – С. 63; Тинченко Я. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 – бе- резень 1918). – Київ–Львів, 1996. – С. 244. 28 Сивцов О. Київська Червона гвардія в боротьбі за владу Рад // У дні Жовтня. – С. 63. 29 Моклович В. Оборона Центральної Ради (з боїв за Київ 1918 року) // Непогасний огонь віри. Збірник на пошану полковника Андрія Мельника, голови Проводу Українських Націоналістів. – Париж, 1974. – С. 61. 34 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 35 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) Вже у ніч на 8 лютого Центральна Рада і уряд під охороною Січових стрільців виїхали до Житомира. 9 лютого українські частини від- ступили з Києва і столицю України захопили більшовики. Під час бойових операцій на Волині у лютому 1918 р. куреню СС доводилося здебільшого виконувати охоронні функції при Цен- тральній Раді. Січові стрільці на чолі з Є. Коновальцем перебували разом з урядом УНР, супроводжуючи його в переїздах до Коросте- ня, Сарн. Лише під час наступу на Київ курінь СС разом з Окремим запорізьким загоном та Гайдамацьким кошем Слобідської України взяв участь у боях з більшовиками. Це сталося 28 лютого під с. Севе- ринівка. Гайдамацький кіш під натиском більшовиків розпочав від- ступ, але ситуацію врятувала резервна 1-ша сотня СС — багнетною атакою січовики контратакували більшовиків і відкинули против- ника на схід. Тим часом 2-га сотня СС обійшла ворожі позиції біля Романівки й атакувала ліве крило більшовиків, змусивши ворога остаточно відступити30. Після цього червоні вже не намагалися чи- нити опір просуванню українських військ на Київ. 2 березня 1918 р. до столиці без бою вступили українські війська. На вулицях Києва вояків урочисто вітали мешканці міста. Львівською вулицею на Со- фійський майдан проїхали автомобілем військовий міністр О. Жу- ківський, С. Петлюра, Є. Коновалець та інші військовики, яких на- товп захоплено вітав вигуком «Слава!» На Софійському майдані відбувся урочистий молебень та парад, який приймали окремі чле- ни Центральної Ради, С. Петлюра, Є. Коновалець, українські міні- стри31. За кілька днів до Києва повернулась Центральна Рада та уряд УНР. На честь звільнення Києва, а також за виявлені в боях якості й за значні заслуги командирові куреня хорунжому Є. Коновальцю було надано звання полковника. Оскільки ж Січові стрільці пока- зали високий рівень боєздатності та дисциплінованості, військове міністерство УНР ухвалило рішення залишити курінь СС у Києві для несення залогової служби32. «Під час останніх подій Січове стрі- лецтво виявило себе вірною підтримкою уряду і високобойовою та дисциплінованою частиною, — йшлося в наказі. — Тому уряд вирішив 30 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 79. 31 Дорошенко Д. Мої спогади про недавнє-минуле. – Мюнхен, 1969. – С. 232–233; Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. – С. 35. 32 Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. – С. 35. вибрати якраз Січових стрільців як гвардію України, залишаючи їх у Києві і ідучи назустріч всім побажанням січового стрілецтва у справі його організації»33. Згідно з планами військового міністерства УНР, у Києві відбу- валося формування частин 4-го Київського армійського корпусу, проте вони поки що не становили серйозної збройної сили. Тож Сі- чові стрільці залишались упродовж березня—квітня 1918 р. основ- ною залогою столиці. Саме січовики у якості гвардійської частини безпосередньо здійснювали охорону Центральної Ради. 26 березня курінь СС, залучивши численних добровольців, розгорнувся в полк. Командний склад формації практично не змінився. Сотні було роз- горнуто в курені. Серед сотенних командирів полку СС були такі згодом відомі військовики як А. Домарадський, Осип Думін, І. Ро- гульський, М. Загаєвич, Іван Андрух та ін.34. Тим часом становище в Україні після визволення її від біль- шовиків залишалось нестабільним. Присутність у країні великого контингенту союзницьких німецьких та австро-угорських військ, запрошених урядом УНР на допомогу в боротьбі з більшовицькою Росією, супроводжувалась постійним втручанням Центральних держав у внутрішні справи України. Небажання ж українських по- літичних сил домовитись між собою не лише паралізувало держа- вотворчу діяльність Центральної Ради, але й зробило український уряд неспроможним визначити чіткий внутрішньо- та зовнішньо- політичний курс розвитку. Полковник Є. Коновалець керувався принципом позапартійності війська й невтручання його в політику, проте ніколи не легковажив обставинами політичного характеру і уважно стежив за суспільно-політичним життям країни. Він цілком вільно орієнтувався у програмах та ідейних засадах наддніпрян- ських політичних партій. Характерно, що деякі сучасники вважали Є. Коновальця навіть більшою мірою політиком, аніж військовиком35. 33 Бойків О. Командир – Державний муж – Творець організованого націоналізму // Організація Українських Націоналістів. Збірник статей до 25-ліття ОУН. 1929–1954. – Париж, 1955. – С. 53. 34 Центральний державний архів вищих органів влади та управління (далі – ЦДАВО) України. – Ф. 1076. – Оп. 1. – Спр. 12. – Арк. 61; Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 83, 84–85. 35 Маланюк Є. Крути. Народини нового українця // Герої Крут. – С. 168; Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ – Одесу в 1919 році (Короткий воєнно-історич- ний огляд). – Кн. І (частини І й ІІ). – Мюнхен, 1946. – С. 47. 36 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 37 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) Є. Коновалець, як і переважна більшість січовиків, поставився негативно до гетьманського перевороту 29—30 квітня 1918 р. Ще 28 квітня німці розпустили засідання Центральної Ради, при чому кількох міністрів було заарештовано. Як командир полку СС Є. Ко- новалець того ж дня заявив голові Центральної Ради Михайлові Грушевському і прем’єр-міністру Всеволодові Голубовичу про свою готовність захищати уряд, однак жодних чітких наказів від них він не отримав. 29 квітня у Києві відбувся організований генералом Павлом Скоропадським за згоди та сприяння німецького команду- вання державний переворот. Незважаючи на чисельну перевагу в Києві німецьких військ, які підтримували гетьманців, Січові стріль- ці були готові захищати Центральну Раду. Проте, не отримавши від провідних політиків УНР жодних інструкцій, командування полку СС не вдавалось до активних дій. «Прогаяння того моменту є також виною вищої української команди м. Києва, уряду й президії Цен- тральної Ради, яких гетьманський переворот так налякав і збенте- жив, що вони не були в силі дати нам якихсь ширших директив», — так згадував про ті події Є. Коновалець36. 30 квітня гетьманці зайняли практично всі головні установи столиці. Полк СС у своїх казармах по вул. Львівській, 24 опинився у безвихідному становищі, оточений звідусіль німецькими частинами. Новоспечений гетьман особисто запропонував полковникові Є. Коновальцю, щоб Січові стрільці ви- знали нову владу, однак зробити це Стрілецька рада відмовилась. Тому німецьке командування в ультимативній формі зажадало від Січових стрільців визнати гетьмана або ж роззброїтись. У цих умо- вах команда полку СС на чолі з Є. Коновальцем ухвалила розфор- мувати частину, що й було здійснено впродовж 30 квітня — 1 травня 1918 р. Стрілецька рада постановила, щоб стрільці не повертались до Галичини, а залишались на Наддніпрянщині, бо «ще прийде час, коли стрільці будуть Україні потрібні»37. Після розпуску січовострілецької формації полковник Є. Коно- валець, А. Мельник та деякі члени Стрілецької ради залишились у Києві. Більшість січовиків також залишилися на Наддніпрянщи- ні. 2-га сотня СС під командою сотника О. Думіна майже в повному складі перейшла на комендантську службу у Верхньодніпровськ 36 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 291. 37 Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. – С. 51. на Катеринославщині, а 12-та сотня СС стала охороною Київського авіапарку. Чимало стрільців (близько 700) знайшли пристановище в Окремій запорізькій дивізії, що перебувала в цей час на Харків- щині. З них було створено курінь у складі 2-го Запорізького рес- публіканського полку підполковника Петра Болбочана та окремий підрозділ у Запорізькому легкогарматному полку полковника Пар- феніва38. Мешкаючи в Києві, Є. Коновалець і його найближчі соратники уважно стежили за розвитком подій в Україні після гетьманського перевороту, відносинами між гетьманським урядом та українськи- ми політичними партіями. «В момент гетьманського перевороту на- строї мас були рішучо ворожі Скоропадському й виключали всяку співпрацю з ним, — згадував Є. Коновалець. — Ті настрої були так сильні, що підлягали їм і провідники мас, політичні діячі, що їх зав- данням є критично ставитись до всіх випадків політичного життя […] З бігом часу українське громадянство поставилось до гетьмана- ту трохи інакше: воно стало більш реально думати про рятування у першу чергу національних вартостей української державности, не забуваючи й про соціальні, і тому стало приступніше для думок про співпрацю з Гетьманом Скоропадським»39. Цікаво, що вже у травні 1918 р. Є. Коновалець висловив думку про необхідність відновити січовострілецьку формацію40. На початку липня члени Стрілецької ради (яка фактично не припинила свого існування) вирішили звер- нутися до гетьмана П. Скоропадського з проханням дозволити від- новити військову формацію Січових стрільців. Це рішення, згаду- вав Є. Коновалець, мало «своєю основою думку, що при тому складі військового елементу, який творився біля гетьманського уряду, не- обхідно мати й наскрізь українські, національно свідомі й боєві ви- школені військові частини»41. Справді, в перші місяці гетьманської влади на провідних посадах у військовому міністерстві й Генераль- ному штабі опинились генерали й полковники колишньої росій- ської армії, які здебільшого не поділяли ідею незалежності України. 38 Андрух І. Січові стрільці у корпусі генерала Натіїва // Літопис Червоної Калини. – 1930. – Ч. 4. – С. 5–8; Сушко Р. Знак часу // Літопис Червоної Калини. – 1929. – Ч. 1. – С. 18–19. 39 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 294. 40 Див.: Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. – С. 54; Донцов Д. Рік 1918. Київ. – Торонто, 1954. – С. 38–39. 41 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 294. 38 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 39 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) Сформовані за Центральної Ради українські військові частини по- ступово переводили на кадрову основу або ж розформовували (за винятком Запорізької дивізії). З армії через «непрофесійність» усу- вали старшин воєнного часу, серед яких, проте, рівень національ- ної свідомості був найвищим. Такий стан речей загрожував посту- повим перетворенням армії Української Держави на збройні сили російської контрреволюції. Тож не дивно, що рішення Стрілецької ради позитивно оцінили й опозиційні до гетьманського уряду укра- їнські соціалістичні партії, об’єднані в Український національний союз (УНС). Значну допомогу Є. Коновальцю у справі відновлення полку СС надали також керівник міністерства закордонних справ Дмитро До- рошенко та директор Українського телеграфного агентства Дмитро Донцов, виконуючи роль посередників між Стрілецькою радою та гетьманським палацом. Уже 29 липня 1918 р. П. Скоропадський прийняв на аудієнції групу січовострілецьких старшин — полков- ника Є. Коновальця, сотників Р. Сушка і Ю. Чайківського. Колиш- ні січовики висловили бажання відновити формацію СС у складі української армії. Гетьман схвально поставився до цієї ідеї і пообі- цяв якомога швидше полагодити усі організаційні моменти42. Та все ж, бюрократичні зволікання зайняли ще близько місяця. Щойно 23 серпня 1918 р. гетьман віддав наказ про формування Окремого загону Січових стрільців43. Загін мав складатися з 4 піших і 1 куле- метної сотень, легкогарматної батареї, кінної розвідки й технічних підрозділів. Згідно зі штатним розписом, він мав налічувати 30 стар- шин і 1000 вояків. Командиром загону було призначено полковника Є. Коновальця, начальником штабу — сотника А. Мельника. Місцем постою частини стала Біла Церква, невеличке повітове містечко під Києвом. Загальний нагляд за формуванням загону було покладено на військове міністерство Української Держави. 31 серпня 1918 р. делегація від Стрілецької ради на чолі з пол- ковником Є. Коновальцем висловила подяку гетьманові П. Скоро- падському за відновлення військової формації СС. Делегати уро- чисто запевнили гетьмана, що оборона української державності 42 Донцов Д. Рік 1918. Київ. – С. 48. 43 Гладкий Г. Січові стрільці // Літопис Червоної Калини. – 1935. – Ч. 6. – С. 5; Довбня В. Січові стрільці київського формування у визвольних змаганнях 1917–1920 років. – С. 49. перед зов нішніми і внутрішніми ворогами залишатиметься незмін- ним і голов ним завданням Січових стрільців. Формація СС, заявили січовострілецькі представники, завжди вірно служитиме Україн- ській державі. Отож, уже в вересні 1918 р. в Білій Церкві розпочалось форму- вання Окремого загону Січових стрільців. Стрілецька рада негайно оголосила про збір до Білої Церкви колишніх січовиків. Звістку про відновлення січовострілецької формації було надіслано й до Окре- мої запорізької дивізії. «Одного дня, з початком вересня, приїхав до сотника Дашкевича телефоніст зі штабу дивізії і повідомив, що до штабу дивізії прийшла для нього з пошти таємнича телеграма: “Усі до Білої Церкви — Коновалець”», — згадував Р. Дашкевич44. Термі- нові телеграми з наказом негайно прибути до місця постою загону СС полетіли у різні куточки України, де після гетьманського пере- вороту перебували Січові стрільці. За кілька днів до Білої Церкви прибули перші групи старшин і стрільців. Формування Окремого загону СС супроводжував посилений військовий вишкіл його особового складу. З бійцями постійно про- водили стройову підготовку, польові заняття тощо. Особливу ува- гу командири приділяли зміцненню дисципліни45. Для початкового вишколу новобранців було створено кіш. Як згадував начальник штабу загону СС сотник А. Мельник, завдяки інтенсивній роботі старшин і командного складу «пощастило протягом неповних трьох місяців з різноманітної людської маси створити військову частину, що дорівнювала першим формаціям, Куреневі СС чи Полкові СС, ба — перевищувала їх»46. Товариш військового міністра генерал О. Лігнау, який наприкінці жовтня 1918 р. відвідав Січових стріль- ців з інспекцією, дуже високо оцінив боєздатність підрозділів СС47. Події на фронтах Першої світової війни у жовтні 1918 р. пока- зали, що військова поразка Німеччини й Австро-Угорщини є спра- вою найближчого часу. Українські політики небезпідставно побо- ювалися, що гетьман, позбавлений австро-німецької підтримки, а 44 Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. – С. 69–70. 45 Довбня В. Січові стрільці київського формування у визвольних змаганнях 1917–1920 років. – С. 51. 46 Мельник А. Київ – Мотовилівка – Карабчиїв, де наші серця сповнялись гордощів та радощів // Євген Коновалець та його доба. – Мюнхен, 1974. – С. 169. 47 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 113. 40 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 41 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) отже і необхідності дотримуватися курсу на незалежність України, відкрито переорієнтується на створення федерації з майбутньою, небільшовицькою Росією48. В країні надзвичайно зросла активність російських політичних партій та організацій, що прагнули перетво- рити Україну на осередок відновлення «єдиної і неподільної» Росії. 14 жовтня П. Скоропадський прийняв делегацію російського Союзу хліборобів, яка заявила, що самостійність України є тимчасовим явищем, і закликала гетьмана провадити політику, спрямовану на об’єднання з Росією. П. Скоропадський погодився з делегатами, своєю чергою закликавши їх до терпіння49. Його намір використати українську державність як ґрунт для відновлення російської дер- жави ставав дедалі очевиднішим. Зрозуміло, така політика гетьмана викликала серед партій УНС гостро негативну реакцію. Перебування в Білій Церкві, по- близу Києва, боєздатної національної військової частини дода- вало діям Союзу рішучості. Його керівництво навіть вимагало від гетьмана передислокувати Січових стрільців до Києва як гарантії дотримання гетьманським урядом національних інтересів. Є. Ко- новалець згадував, що «справа перенесення Січових стрільців до Києва була дискутована політиками та військовими дуже гостро»50. Втім, на цей час ішлося вже не лише про засоби мирної політичної боротьби. 29—30 жовтня 1918 р. в Києві відбулась таємна нарада представників УНС за участю провідних його діячів Володимира Винниченка, Микола Шаповала, командира Окремого корпусу за- лізничної охорони генерала Олександра Осецького та ін. Оскільки полковник Є. Коновалець у цей час перебував у відпустці в Харко- ві, Стрілецьку раду представляли сотники А. Мельник і Ф. Черник. Було вирішено в разі, якщо П. Скоропадський проголосить феде- рацію з Росією, підняти збройне повстання проти гетьманського режиму. Спеціально для цього створювався таємний оперативний штаб на чолі з генералом О. Осецьким, до його складу також уві- йшли А. Мельник і Ф. Черник. Радикально налаштовані члени УНС розглядали рішення наради як перший крок до повстання. 48 Див.: Ковальчук М. Гетьман Павло Скоропадський та українське державотворення доби визвольних змагань // Пам’ять століть. – 2002. – № 1. – С. 45–46. 49 Деникин А. Очерки русской смуты. – Т. 4, 5. Вооруженные Силы Юга России. – Москва, 2005. – С. 261. 50 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 297. Щоб обговорити ухвалені на нараді рішення, Стрілецька рада терміново викликала Є. Коновальця до Білої Церкви. Однак, до- відавшись про створення таємного штабу, він не надто поспішав з остаточними висновками, не відкидаючи можливості досягти по- розуміння між гетьманом та УНС. Його політична позиція на цей час полягала в тому, що «Січові стрільці будуть вірні гетьманській владі, якщо вона буде боронити самостійної, від нікого незалежної української державності»51. До того ж, увагу Є. Коновальця у цей час привертали не лише перипетії політичної боротьби в Наддніпрянщині, але й події в Га- личині, де після розпаду Австро-Угорщини владу перебрали місцеві українці. Вже в перших числах листопада 1918 р. в Галичині розпо- чалося збройне протистояння українців з поляками за владу в краї. У зв’язку з цим Головна рада галицьких, буковинських і угорських українців, яка не припинила свого існування і до чийого виконавчо- го комітету як представник Січових стрільців входив Є. Коновалець, 6 листопада опублікувала в київських часописах звернення, в яко- му закликала українську громадськість Наддніпрянщини надати Західній Україні негайну допомогу в боротьбі з польською агресією. «Дужі голоси Українського народу в Галичині не просять помочі, а приказують всім, у кого б’ється серце свідомого українця, негайно стати поруч з ними до посліднього бою, — йшлося у зверненні. — Се в першій мірі відноситься до українців Галичини, Буковини і Угор- щини, які в сю хвилю прибувають поза межами свого краю […] Січові стрільці з Галичан, які зібрались над Дніпром біля Києва, мають не- гайно перевести організацію військової помочі для Галичини. Пра- вильна організація вимагає не їхати окремими відділами, а цілими бойовими одиницями»52. У Києві було розпочато формування з до- бровольців Українського козацького загону ім. І. Гонти, що мав ви- рушити на допомогу до Галичини. Цікаво, що серед проросійських кіл подібні військові одиниці викликали певні побоювання. «Сьогод- ні у “Відродженні” заклик — у зв’язку з виступом галичан, а може, для захоплення [влади] тут?» — так передав цей настрій російський вчений В. Вернадський у своїх щоденникових записах53. 51 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 296. 52 Нова Рада. – 1918. – 6 листопада. 53 Вернадский В. Дневники 1917 – 1921. – Киев, 1997. – Кн. 1. – С. 124. 42 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 43 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) Справді, політична криза у Києві дедалі більше загострюва- лась. Переговори П. Скоропадського з російськими партіями, зу- стріч гетьмана 3 листопада 1918 р. на ст. Скороходів на Полтавщині з донським отаманом Красновим, яка проходила під гаслами «від- родження Росії», свідчили про неухильне зростання проросійських настроїв у політиці гетьманського уряду. «Такі відносини вказували ясно, що ось-ось уся влада явно перейде в руки правих російських кіл, себто станеться те, проти чого Січові Стрільці виразно застере- глися в своїй декларації», — згадував Є. Коновалець54. На початку листопада 1918 р. гетьман П. Скоропадський під тиском різних по- літичних сил кілька разів приймав рішення перевести Окремий за- гін СС із Білої Церкви до Києва — і щоразу скасовував уже віддане розпорядження. У штабі загону це породжувало справжнє сум’ят- тя. 11 листопада Стрілецька рада доручила полковникові Є. Коно- вальцю виїхати до Києва і з’ясувати остаточно, чи мають Січові стрільці готуватися до переїзду55. 11 листопада Є. Коновальця прийняв гетьман П. Скоропадський, який заявив, що справа переведення Окремого загону СС до Києва ще не вирішена. Виходячи з гетьманського палацу, Є. Коновалець несподівано зустрівся з делегатами галицької Української націо- нальної ради — Осипом Назаруком та Володимиром Шухевичем, які приїхали до Києва просити гетьманський уряд про допомогу. Під час розмови з полковником галицькі представники запропону- вали перевести загін Січових стрільців до Львова — для участі в боях з поляками. Оскільки ж Є. Коновалець принципово не запе- речував, львівські посланці попрохали гетьмана П. Скоропадського вислати Окремий загін СС до Галичини. Після короткої наради у гетьмана за участю Є. Коновальця було вирішено, що загін пере- дислокується на лінію Козятин—Жмеринка, звідки він начебто са- мочинно (щоб уникнути ускладнень у відносинах між Українською Державою та Польщею) мав дістатися до Галичини. З гетьманського палацу полковник Є. Коновалець, О. Назарук та В. Шухевич вирушили до президії УНС, де застали голову Союзу В. Вин ниченка. На звістку про виїзд Січових стрільців до Галичини 54 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 302. 55 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 119; Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 298. В. Винниченко, як пізніше згадував Є. Коновалець, відреагував дуже гостро, «страшенно схвилювався, назвав заходи др. Назарука зрадою та заявив, що все є готове до повстання»56. Нарешті, після нетривалої дискусії її учасники зійшлися на тому, що справу від’їз- ду до Галичини вирішить сама Стрілецька рада. Ввечері 11 листо- пада Є. Коновалець та О. Назарук виїхали до Білої Церкви. Реакція В. Винниченка була невипадковою — адже загін СС мав стати основною військовою силою Союзу в майбутньому повстанні проти гетьманату, тож на Січових стрільців було покладено великі надії57. Від’їзд загону до Галичини ставив під сумнів успіх повстання. 13 листопада 1918 р. Стрілецька рада обговорила справу можли- вого виїзду загону СС до Галичини. Переважна більшість старшин висловилась проти. «Виступ проти гетьманщини в ім’я української державної ідеї вже неминучий. Ніхто вже не заверне гетьманщи- ни з її походу в обійми Росії, — так описував їхні аргументи В. Ку- чабський. — Ось так з нею пропаде й українська державна ідея, бо гетьманщина здискредитувала в розумінні маси і саму цю ідею, і навіть назву України. Слід буде повстанням проти гетьманщини під кличем оборони української державності довести, що гетьман- щина й Українська держава, це не одне й те саме. По всій ймовір- ності, січовому стрілецтву доведеться полягти в цій боротьбі, але його смерть повинна стати історичною демонстрацією, яка доказу- ватиме, що вже ніколи Україна не об’єднається добровільно з Мос- ковщиною»58. Переважною більшістю голосів (проти голосу лише сотника Р. Сушка) було вирішено, що Окремий загін СС має зали- шатись у Білій Церкві та взяти участь у повстанні проти гетьма- нату. Це рішення, не перебільшуючи, можна назвати доленосним. Сучасники, як і нащадки, давали цій події різні, часто діаметрально протилежні оцінки. Багато років по тому Є. Коновалець писав: «За- кид про “зраду” Січових стрільців Українській державі та Геть- манові Скоропадському йде в парі з закидом “зради” Галичині […] Ще в 1920 — 21 роках українське громадянство Східньої Галичини було в масі вороже настроєне до Січових Стрільців, уважаючи їх го- ловними виновниками некорисного звороту в українсько-польській 56 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 299. 57 Винниченко В. Відродження нації (Історія української революції. Марець 1917 – гру- день 1919 р.). – Київ, 1990. – Ч. ІІІ. – С. 90. 58 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 120–121. 44 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 45 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) війні. Ворожі Січовим Стрільцям настрої в Галичині скріплювали погляди великої частини галичан про шкідливість протигетьман- ського повстання»59. Проте зазначмо, що за підрахунками україн- ського історика Лева Шанковського, навіть якби Стрілецька рада вирішила їхати до Львова, загін СС міг прибути туди не раніше 20—21 листопада 1918 р., тобто тоді, коли польські війська у Львові вже значно переважали українські й коли січовики не могли карди- нально змінити співвідношення сил60. Тож участь Січових стрільців у львівських боях навряд чи відвернула би втрату Львова. Що ж до оцінки участі Січових стрільців у повстанні проти геть- мана, доволі виваженими видаються міркування самого Є. Коно- вальця, який зазначив, що репресивно-каральні заходи гетьман- ського уряду щодо селянства «скомпрометували серед широких народніх мас ідею українського національного визволення настіль- ки, що ті маси швидко будуть готові піти за кожною силою, яка йтиме під гаслом боротьби проти України […] Саме становище на Великій Україні (восени 1918 р. — М. К.)є того роду, що з моментом вибуху революції в Центральних Державах провал гетьманщини є майже певний […] При відсутності в той час Січових Стрільців на Україні цей протигетьманський рух приняв би московсько-біль- шовицький характер»61. Досить влучно охарактеризував тодішню ситуацію в Україні й інший відомий січовострілецький старшина, Р. Дашкевич: «Безперечно, коли б Німеччина трохи пізніше про- грала війну, то тоді також німецькі війська потягнулися б додому і цей незорганізований повстанчий рух проти поміщиків, уряду гетьмана та німців був би поширився на цілу Україну. Він був би знайшов свого провідника — Махна чи Григорієва — і був би пова- лив гетьманську владу. Настав би хаос, прийшло б до знеславлення самої української державності, як держави з “карательниками” та насиллям над українським народом. Совєти, звичайно, скориста- ли б з цього і без бою були б зайняли Україну. Зорганізоване по- встання проти гетьмана, яке перевела Директорія, запобігло цьому всьому. Урятувало на якийсь час українську державність і лишило 59 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 296–297. 60 Шанковський Л. Українська Галицька Армія. Воєнно-історичний нарис. – Львів, 1999. – С. 5–46. 61 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 299, 303. будучим українським поколінням гарну сторінку історії наших Ви- звольних Змагань»62. 13 листопада 1918 р. до Білої Церкви прибули звільнений не- щодавно з гетьманської в’язниці С. Петлюра та командир Окремого корпусу залізничної охорони генерал О. Осецький, військовий ке- рівник повстання. Ввечері цього дня в Києві на таємному засіданні президії УНС було обрано Директорію на чолі з В. Винниченком, яка мала керувати повстанням. На цьому засіданні були присут- ні представники Січових стрільців, що висунули на посаду члена Директорії й Головного отамана повстанських військ кандидатуру С. Петлюри, яку було схвалено63. 14 листопада з’явилася грамота гетьмана П. Скоропадського про федерацію з майбутньою відро- дженою Росією. Полковник Є. Коновалець, який саме тоді був у Ки єві, ще намагався особисто переконати гетьмана повернутись до пере- говорів з УНС. Та коли П. Скоропадський категорично відмовився, Є. Коновалець, заявивши, що складає з себе відповідальність за по- дальші події, покинув гетьманський палац. Грамота про федерацію, як згадував Є. Коновалець, остаточно переконала його в необхід- ності підтримати повстання проти гетьманського режиму64. Ввечері того ж дня він разом із перевдягнутим у залізничника В. Винничен- ком повернувся до Білої Церкви. Після грамоти гетьмана про федерацію Директорія відкрито проголосила повстання проти режиму. 14 листопада з’явилась відо- зва Головного отамана С. Петлюри до народу України, а наступного дня Директорія видала відозву аналогічного змісту. Обидва доку- менти закликали до повалення гетьманського режиму, сповіщали про початок збройного повстання й відновлення Української На- родної Республіки65. В Україні розпочалася громадянська війна. Уже 15 листопада 1918 р. головнокомандувач військ Директорії генерал О. Осецький призначив полковника Є. Коновальця началь- ником середньої бойової дільниці республіканських військ. Проти- 62 Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. – С. 140. 63 Шаповал М. Велика революція й українська визвольна програма. – Прага, 1928. – С. 122. В історичній літературі створення Директорії часто помилково датують 15 листопада, коли ж насправді це сталося 13 листопада. 64 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 303. 65 Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. – Т. 3. – Прага, 1921. – С. 131–132, 133. 46 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 47 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) гетьманське повстання було задумане як загальне, з переходом де- яких військових частин на бік республіканців (що сталося далеко не відразу). Тож, крім 1-го куреня СС, у розпорядженні Є. Коновальця мали опинитись 2-га сотня й кулеметна команда Власного конвою гетьмана, легкогарматна батарея зі складу 7-ї дивізії 4-го Київ- ського корпусу66. Проте, оскільки жодна з цих частин (які, до того ж, перебували у Києві) не поспішала визнавати Директорію УНР, у розпорядженні Є. Коновальця насправді далі залишалися тільки Січові стрільці. Тож, фактично, йшлося саме про цю силу, коли пол- ковнику Є. Коновальцю було наказано захопити ввечері 16 листо- пада Фастів та зайняти Білу Церкву67. Станом на 15 листопада 1918 р. Окремий загін СС налічував 59 стар шин і 1187 вояків, причому з них у бойовій частині було 46 стар шин і 816 вояків68. Це був курінь у складі 4 піших сотень під командою сотників І. Рогульського, О. Думіна, М. Загаєвича, В. Ку- чабського, кулеметної сотні сотника Ф. Черника, легкої батареї (4 гар- мати) під ко мандою сотника Р. Дашкевича, кінної розвідки сотника Ф. Бориса, школи підстаршин на чолі з сотником В. Чорнієм, штабо- вої сотні під командою сотника Д. Герчанівського та коша, яким ко- мандував сотник А. Домарадський. Командиром куреня був сотник Р. Сушко. На чолі штабу загону стояв сотник А. Мельник, ад’ютан- том штабу був сотник М. Матчак69. Уранці 16 листопада в Білій Церкві за наказом полковника Є. Коновальця було зібрано січовострілецькі сотні та підрозділи. Сі- човим стрільцям зачитали грамоту гетьмана про федерацію з Росі- єю та наказ штабу загону СС про перехід загону в підпорядкування Директорії УНР. Це викликало загальну радість та піднесення се- ред стрільців70. Оскільки військові частини київської залоги, як уже згадувало- ся, не підтримали повстання, перед військовим штабом Директорії постала потреба зорганізувати наступ на Київ. Про підтримку 66 ЦДАВО України. – Ф. 1074. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 1 – 1 зв. 67 Там само. – Ф. 1074. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 5 зв. 68 Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. – Т. ІІ. – Нью-Йорк, 1954. – С. 248; Курах М. Січово-стрілецькі формації в українських арміях. – С. 30; Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 112. 69 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 112. 70 Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. – С. 84. Директорії оголосили Чорноморський кіш у Бердичеві й Окрема за- порізька дивізія на Харківщині, проте перший був нечисленним, а друга перебувала занадто далеко від центру країни. Тому, знову ж таки, в наступ на Київ мали піти саме Січові стрільці. Здійснити цей план доручили полковникові Є. Коновальцю. Якщо взяти до уваги, що тільки в Києві на той час було понад 10 тис. російських старшин, окрім німецьких військ, складність завдання стає очевидною. Не зволікаючи, 16 листопада Січові стрільці зайняли Білу Церк- ву, розігнавши кадрові 22-й Канівський і 1-й Бузький кінний полки зі складу 4-го Київського корпусу71. У місті було проголошено владу Директорії УНР. Уранці 17 листопада 2-га сотня СС на чолі з сот- ником Р. Сушком зайняла Фастів; представники німецької залоги оголосили нейтралітет. До Фастова переїхали з Білої Церкви Ди- ректорія та штаб куреня СС на чолі з полковником Є. Коновальцем. 18 листопада січовострілецькі підрозділи в бою біля Мотовилів- ки розбили вислані з Києва 1-шу офіцерську добровольчу дружину під командою полковника Л. Святополка-Мірського, 4-й Сердюць- кий полк та кадровий 3-й Київський кінний полк. Увечері того ж дня Січові стрільці зайняли Васильків72. «Кілька днів пізніше Укра- їна вже палала, — згадував Є. Коновалець. — Мотовилівський бій вирішив долю гетьманщини»73. На бік республіканців перейшов 2-й Подільський корпус на Поділлі, Сірожупанна дивізія на Чернігівщині; Запорожці зайня- ли Харківщину. На теренах країни з новою силою розгорнувся повстанський рух, що набув величезних масштабів. Здійснена за наказом Директорії УНР загальна мобілізація в кілька разів збіль- шила чисельність республіканських військ. Упродовж 19—20 листопада Січові стрільці зайняли Глеваху, Гатне, Юрівку під Києвом. Біля Червоного Трактиру на їхній бік пе- рейшов Лубенський сердюцький кінний полк під командою підпол- ковника Юрія Отмарштайна. 20—21 листопада під Київ прибули з Бердичева підрозділи Чорноморського коша. Одночасно артиле- рія Січових стрільців розпочала обстріл південних районів Києва. Столиця опинилася в облозі. 71 Зибкілевич Є. Листопадові події // Літопис Червоної Калини. – 1929. – Ч. 3. – С. 7. 72 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 141. 73 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 304. 48 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 49 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) З Окремого загону Січових стрільців, Чорноморського коша, повстанських Дніпровської бригади, Запорізького загону та групи полковника М’ясника було створено Західну групу республікан- ських військ (яка ще мала назву «Осадна») під командою полковни- ка Є. Коновальця. Незабаром його ж було призначено командува- чем республіканських військ на Київщині74. Республіканські частини вели бої з підрозділами Київської офіцер- ської добровольчої дружини під командою генерала Л. Кірпічова та сердюцькими частинами, що обороняли місто на лінії Юрківка — Крю- ківщина — Жуляни —Червоний Трактир. Особливо запеклі бої від- бувались 21—23 листопада, під час них обидві сторони зазнали ве- ликих втрат. Втім, уже незабаром бойові дії під Києвом перейшли у фазу позиційної війни. Директорія УНР побоювалася, що рішучий наступ на Київ примусить німецькі війська взяти активну участь в обороні міста. 29 листопада 1918 р., згідно з домовленістю між пред- ставниками штабу Директорії УНР і німецького командування про відтягнення республіканських військ з-під Києва, Січові стрільці відступили на лінію Підгірці—Глеваха75. На цих позиціях січовострі- лецькі частини і перебували впродовж кількох наступних тижнів. З перших днів облоги Києва Є. Коновальцю довелося вирішу- вати не лише оперативні завдання, але й цілу низку військово-ор- ганізаційних питань, пов’язаних з приходом добровольців і мобі- лізованих, а також розгортанням нових частин. Стрілецька рада виступала проти загальної мобілізації. Полковник Є. Коновалець намагався переконати командування, що відсутність у республі- канських військ мобілізаційного апарату не дасть змоги провести її організовано. «Дальшим важним аргументом проти оголошення загальної мобілізації, — це особливо ми підкреслювали — був факт, що при загальній мобілізації нахлине у військові частини дуже ба- гато непевного й розкладового елементу, який буде тільки тягарем при формуванні боєздатних частин, — згадував Є. Коновалець. — 74 Biblioteka Narodowa w Warszawiе. – Archiwum im. Tarasa Szewczenki. – M/f. 92256. – Наказ для західної групи республіканських військ – групи полковника Коновальця Ч. 26 від 29 листопада 1918 р. – Str. 644; ЦДАВО України. – Ф. 1074. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 4, 5, 6 зв. 75 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 187; Biblioteka Narodowa w Warszawiе. – Archiwum im. Tarasa Szewczenki. – M/f. 92256. – Наказ для західної групи республіканських військ – групи полковника Коновальця Ч. 26 від 29 листопада 1918 р. – Str. 644. Головне командування нас не послухало й оголосило загальну мобі- лізацію. Як можна було передбачати, почали напливати вже в пер- ших днях по оголошенню мобілізації такі маси народу, що ні одна з регулярних частин не могла їх опанувати»76. Уже в перші дні облоги столиці курінь СС було розгорнуто завдя- ки мобілізованим у полк двокурінного складу при 4 легкогарматних батареях. Після відступу з-під Києва 1-й полк СС мав у своєму скла- ді вже 3 курені і 6 батарей; розпочалось формування 2-го полку СС. 2 грудня 1918 р., за наказом Головного отамана військ УНР С. Пет- люри, Окремий загін СС, Окремий чорноморський загін, Дніпров- ську бригаду було розгорнуто в дивізії77. Є. Коновальця було призна- чено командиром дивізії СС. 3 грудня з’явився наказ про зведення 1-ї дивізії СС, Чорноморської і Дніпровської дивізій в Осадний кор- пус. Виконувачем обов’язків командира корпусу було призначено полковника Є. Коновальця78. 8 грудня Головний отаман віддав наказ № 46, перший параграф якого стверджував: «Наказую лічити сфор- мованим Осадний Корпус, отаману котрого полковнику Коноваль- цю підлягають частини: Дніпровська дивізія, перша дивізія Січових стрільців, Чорноморська дивізія, 8 піша дивізія, Хвастівська зало- га (3 курені), Білоцерківська та Уманська резервні бригади, Білоцер- ківська окрема бригада, 2-й Дніпровський резервний полк, запасовий кіш Січових стрільців, окремий запасовий курінь Січових стрільців, Ходорківський курінь, а також всі резервні і охоронні частини, котрі знаходяться на території Осадного Корпусу»79. Разом війська Осад- ного корпусу налічували до 50 тис. бійців при 48 гар ма тах. Команду- вання корпусу розташовувалось у Фастові, туди з Василькова, де був штаб дивізії СС, і переїхав полковник Є. Коновалець. Призначення Є. Коновальця командиром Осадного корпусу було визнанням його неабияких військових заслуг на службі Україні. Що- правда, Січових стрільців з переходом на нову посаду Є. Коновалець був змушений залишити. Командиром дивізії СС став сотник Р. Сушко. У цей час Є. Коновалець зосередився головно на організацій- ній праці. На тлі браку відповідної кількості військових кадрів та 76 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 306–307. 77 Centralne Archiwum Wojskowe (далі – CAW). – I. 380 (Sprzymierzona armia Ukraińska). – 8. 85. – Наказ війську Української Народної Республіки ч. 10 від 2 грудня 1918 р. – Str. 26. 78 ЦДАВО України. – Ф. 1074. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 6. 79 Там само. – Ф. 1074. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 8 – 8 зв. 50 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 51 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) неспроможності військової влади тримати під контролем багато- тисячні маси мобілізованих стали з’являтися самозвані отамани зі своїми повстанськими загонами, які часто діяли самостійно, не під- коряючись наказам головного командування. «Безладдя, яке маси мобілізованих внесли в запілля та якого з-за боєвих операцій на фронті не було змоги негайно усунути, пророкувало хаос, що по- встане в Києві, коли Осадний корпус вступить до міста», — писав Є. Коновалець80. Командир Осадного корпусу вживав різних захо- дів, аби зарадити становищу. Так, 5 грудня штаб 1-ї дивізії СС ви- дав наказ, згідно з яким на вояків інших частин чи з’єднань Осад- ного корпусу, що без потреби перебуватимуть на теренах постою Січових стрільців, чекало суворе покарання81. Вживалося й заходів, щоби підвищити дисципліну в військових частинах. Проте ці та інші заходи штабу Осадного корпусу через об’єктивні причини не могли бути надто ефективними. Доля Києва на цей час фактично вже була вирішеною. Лише пе- ребування у столиці значної кількості німецьких військ не давало військам Директорії здобути місто. Однак упродовж першої поло- вини грудня 1918 р., коли німці та австрійці розгорнули евакуацію з України, успішно розкладаючись на ґрунті революційного бродін- ня, владу Директорії УНР було встановлено майже на всіх теренах України. Натомість гетьманський уряд зберіг контроль лише в Ки- єві. Однак 12 грудня 1918 р. делегати німецького командування під- писали з представниками Директорії УНР угоду про те, що німецькі частини не чинитимуть перешкод вступові республіканських військ до міста. Того ж дня розпочався наступ Осадного корпусу на Київ. Є. Коновалець планував увести до столиці лише надійні та дис- ципліновані частини. Такими, звичайно ж, були Січові стрільці — тож за розпорядженням командування Осадного корпусу наступ на Київ розгорнула спершу лише дивізія СС. 13 грудня 1918 р. Сі- чові стрільці зайняли район Жуляни—Мишоловка, але самочинно в наступ перейшли також частини Дніпровського коша отамана Зеленого. 1-ша Дніпровська дивізія зайняла Білогородку—Бі- личі, 2-га Дніпровська дивізія з лівого берега Дніпра вирушила до ст. Дарниця. Одночасно Чорноморська дивізія підійшла під 80 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 307. 81 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 154. Пущу-Водицю82. Відділи гетьманських дружинників у безладді від- ступали до Києва. Штаб Осадного корпусу мав відомості, що командири Дніпров- ських дивізій обіцяли своїм бійцям 3 дні безкарної гулянки «по ки- ївській буржуазії». Власне, рівень дисципліни й організованості у військах був найнижчим саме в Дніпровському коші, повністю сфор- мованому з селян Київщини. 14 грудня полковник Є. Коновалець віддав наказ, за яким Дніпровські та Чорноморська дивізії мали припинити наступ у передмістях Києва. Продовжувати наступ по- винна була лише 1-ша дивізія СС83. Та події вийшли з-під контролю штабу Осадного корпусу. Ще вночі 14 грудня в Києві вибухнуло по- встання політв’язнів. Повстанці вже на ранок опанували Печерськ, роззброюючи гетьманські частини. Офіцерські добровольчі відділи кидали фронт під Києвом і йшли до міста. Опівдні 14 грудня Січові стрільці рушили на район Жуляни—Пост-Волинський. Проте час- тини 1-ї Дніпровської дивізії отамана Ф. Тимченка, всупереч наказу Є. Коновальця, також вирушили з сіл Білогородка—Біличі на Пе- тропавлівську Борщагівку. Близько 13-ї години штаб гетьманських військ віддав наказ припинити опір республіканським частинам. Просуваючись услід за гетьманськими відділами, що відступали, частини 1-ї Дніпровської дивізії першими вступили до Києва. Січо- ві стрільці лише ввечері 14 грудня зайняли Солом’янську площу, а окремі січовострілецькі підрозділи з’явились у центрі міста. Таким чином, здобуваючи Київ, штаб Осадного корпусу не зміг утримати ситуацію під контролем. «Несподівано швидкий розвал гетьманського фронту не дав нам змоги здійснити наші плани, — визнавав Є. Коновалець. — Разом з організованими частинами всту- пило до Києва багато непевних і нездисциплінованих відділів»84. Гетьманат було повалено. Роль, що її відіграв у протигетьман- ському повстанні полковник Є. Коновалець як командир Січових стрільців та Осадного корпусу, дуже високо піднесла його авторитет у республіканських політичних колах. Власне, саме у цей час він та- кож став однією з провідних фігур серед воєначальників армії УНР. 15 грудня 1918 р. Київ вітав війська Директорії. Парад частин Осадного корпусу, що відбувся на Софійському майдані, приймав 82 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 155–156. 83 Там само. – С. 156. 84 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 307. 52 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 53 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) полковник Є. Коновалець разом зі своїм штабом85. Командування кор- пусу розташувалось по вул. Олександрівській, 6; сам Є. Коновалець замешкав у готелі «Континенталь». Поки Директорія перебувала у Вінниці, тимчасово цивільну владу в столиці було передано спеці- альній Раді комісарів, а військову — командиру Осадного корпусу86. Одночасно Є. Коновалець став комендантом Києва. У виконанні своїх обов’язків він, звичайно, спирався насамперед на Січових стрільців. «Стрілецька Рада заздалегідь поставилася дуже неприхильно до думки передання військової влади в Києві Січовим стрільцям. Ди- ректорія стояла на тому, що тільки Січові стрільці зможуть завести в Києві сякий-такий лад і що мої функції, як відпоручника Директорії, триватимуть дуже короткий час, — згадував Є. Коновалець. — Ні- яких директив ані щодо загальної лінії політики, ані щодо маси за- плутаних питань місцевого київського значення я не одержав. На мої настирливі запити з Києва до Вінниці, де в той час перебувала Ди- ректорія, я весь час одержував стереотипні відповіді: “все, мовляв, буде полагоджено, коли Директорія приїде з Вінниці до Києва”»87. Проте від самого початку організаційна діяльність штабу Є. Ко- новальця наштовхнулась на низку серйозних труднощів. Відсут- ність єдності в політичному таборі Директорії УНР і чітко сформу- льованої програми дій далася взнаки ще під час протигетьманського повстання. Після перемоги ж таке становище лише поглиблювало загальну політичну кризу та, зокрема, сприяло деморалізації серед республіканських військ. «Тим часом кожний день неясности й не- певности почало відбиватися з одного боку на тактиці незорієнто- ваних виконавчих органів київської влади, з другого — на настроях війська», — так описував ці дні Є. Коновалець88. Боротьба з демо- ралізацією та падінням дисципліни в армії ускладнювалася через більшовицькі настрої, які ширилися в її лавах. В умовах збройної агресії більшовицької Росії проти УНР це загрожувало черговою політичною катастрофою. Директорія урочисто прибула до Києва 19 грудня 1918 р. Під час урочистостей з цієї нагоди було оголошено про підвищення у 85 Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. – С. 122. 86 ЦДАВО України. – Ф. 1429. – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 8. 87 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 311. 88 Там само. – С. 311. військових званнях командувачів з’єднань армії УНР, які особливо відзначились під час протигетьманського повстання. Полковнику Є. Коновальцю було надано звання отамана89. За введеною Дирек- торією системою рангів це звання дорівнювало генеральському. На святковому прийомі, влаштованому Директорією 19 грудня 1918 р. на честь свого вступу до Києва, слово мали численні промов- ці, представники політичних партій, громадських організацій тощо. Представники Стрілецької ради у своїх виступах вказали на необ- хідність провадити чітку і послідовну лінію як у внутрішній, так і в зовнішній політиці республіканського уряду90. На прийомі у голови Директорії В. Винниченка ввечері того ж дня Є. Коновалець заявив, що Стрілецька рада засуджує сучасну політику Директорії, яка веде країну до катастрофи. Становище було тим загрозливіше, що на північно-східних кор- донах України у цей час розпочиналася друга українсько-більшо- вицька війна. Російсько-більшовицькі війська просувалися вглиб Лівобережної України. Активізувалась також діяльність більшо- вицького підпілля в українських містах і передовсім — у Києві. Штаб Є. Коновальця вживав запобіжних заходів проти більшовиць- кої агітації в столиці. Так, 22 грудня 1918 р. він віддав наказ про за- борону антидержавної агітації на терені постою Осадного корпусу. Водночас на фронт проти більшовиків, на Чернігівщину, було від- правлено Чорноморську дивізію. У складі Осадного корпусу лиши- лися дивізія СС, 1-ша і 2-га Дніпровські дивізії. Втім, Дніпровські дивізії швидко втрачали боєздатність і розкладались. Є. Коновалець у своїй організаційній діяльності спирався на ди- візію СС, з якою незмінно підтримував зв’язки. Січові стрільці були найбільш дисциплінованим і організованим з’єднанням київської залоги, тож він активно використовував січовострілецькі підроз- діли у заходах на підтримання спокою в Києві. Крім цього, Є. Ко- новалець увесь цей час залишався членом Стрілецької ради, брав участь у її засіданнях, солідаризувався з її політичною позицією та обстоював перед вищою державною владою. В київський період Директорії Є. Коновалець і на посаді командира Осадного корпусу був фактичним командиром Січових стрільців. 89 Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. – С. 123. 90 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 313. 54 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 55 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) Власне, намагання Є. Коновальця на початку січня 1919 р. сприяти зміні чинної політичної системи також були тісно пов’язані з позицією Стрілецької ради, яка вбачала шлях до порятунку країни у тимчасо- вій військовій диктатурі91. Коли 16 січня 1919 р. Стрілецька рада за- пропонувала учасникам державної наради УНР у Києві проголосити військову диктатуру, невипадково серед кандидатур до військового тріумвірату, окрім С. Петлюри й А. Мельника (призначеного вже на- чальником штабу армії УНР), був і Є. Коновалець. Утім, пропозицію Стрілецької ради учасники наради відхилили. Директорія після цих подій ухвалила кооптувати Є. Коновальця до свого складу, однак роз- чарована позицією українських політиків Стрілецька рада постано- вила цілковито усунутись від втручання в політичні справи й відмо- вилась від призначення отамана Є. Коновальця членом Директорії. Між тим Є. Коновальцю не бракувало суто військових клопо- тів. Станом на початок січня 1919 р. в столиці розміщувалось понад 10 тис. старшин і вояків. У підпорядкування отаманові було переда- но й усі частини, що перебували на Київщині92. Йому постійно до- водилось інспектувати частини, вирішувати безліч організаційних питань, пов’язаних із забезпеченням військ усім необхідним, їхнім розміщенням тощо. «На Різдво, коло полудня, приїхали до Гар- матної Бригади СС Головний Отаман Симон Петлюра з отаманом Є. Коновальцем і кількома старшинами, — згадував командир бри- гади полковник Р. Дашкевич. — Головний Отаман з отаманом Коно- вальцем і старшинами обійшли помешкання всіх батарей. Бажали гармашам “Веселих Свят” та успіхів в обороні України. Зайшли до 1-ої батареї і там засіли до спільного стола з гармашами»93. У середи- ні січня 1919 р. Є. Коновалець за дорученням С. Петлюри відвідав Галичину, де спробував домовитися з військовою владою Західно- Української Народної Республіки про вирядження галицьких вій- ськових частин до Наддніпрянщини. Начальний командант Галицької армії генерал Михайло Омелянович-Павленко не підтримав цієї про- позиції, але заходами виконувача обов’язків державного секретаря 91 Донцов Д. Рік 1918. Київ. – С. 97–98; Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 315–316. 92 CAW. – I. 380. – 3. 145. – Наказ Головного командування військами Української Народної Республіки ч. 22 від 1 січня 1919 р. – Str. 7. 93 Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. – С. 128. військових справ сотника П. Бубели до Києва було скеровано близь- ко 2 тис. галицьких новобранців94. У цей час організаційних змін зазнала й дивізія СС. На базі колиш- ніх гетьманських сердюцьких полків було сформовано 3-й і 4-й полки Січових стрільців. Командиром дивізії залишався сотник Р. Сушко, а командирами полків були сотники І. Рогульський, Осипенко, С. Пи- щаленко, Г. Лазарський. Гарматна бригада СС під командою пол- ковника Р. Дашкевича налічувала 48 гармат. Що ж до дніпровських дивізій, то вони протягом другої половини грудня 1918 р. практично втратили боєздатність. Значна частина дніпровців повернулась до рідних домівок, рештки дивізій було зведено в Окрему дніпровську дивізію на чолі з отаманом Зеленим, але вже незабаром це з’єднання також демобілізувалось. Деякі дніпровські підрозділи було відправ- лено до Галичини, інші влито до січовострілецьких частин. Таким чином, уже в середині січня 1919 р. Січові стрільці перетворились на єдине військове з’єднання в Києві. Осадний корпус як об’єднан- ня різних військових частин фактично припинив своє існування, а натомість у корпус було розгорнуто дивізію СС. 25 січня Інформа- ційне бюро при штабі армії УНР повідомило про «перейменування» Осадного корпусу в корпус Січових стрільців95. Командиром корпусу було призначено отамана Є. Коновальця. Як свідчив військовий мі- ністр УНР генерал Олександр Греков, Є. Коновалець збирався на- віть у цей час узятися до формування 2-го корпусу СС96. В умовах надто слабкої державної адміністрації окремі урядо- ві структури часто прагнули перекласти частину своїх функцій на військово-адміністративний апарат корпусу СС. Різні міністерства направляли на розгляд штабу корпусу СС справи, які до військови- ків не мали жодного стосунку. Чи не найвідомішою серед них стала спроба міністра фінансів Бориса Мартоса використати частини Сі- чових стрільців для реквізиції коштовностей у ювелірних крамни- цях Києва. Щоправда, командир корпусу Січових стрільців Є. Ко- новалець не підтримав такого наміру97. 94 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 332. 95 Українська ставка. – 1919. – 25 січ. 96 Протокол допроса обвиняемого Грекова Александра Петровича // Академія. – 1995. – Ч. 2. – С. 21. 97 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 320–322; Інтерв’ю з професором Борисом Мартосом, колишнім прем’єром Уряду Української Народньої Республіки, дня 25 вересня 1971 року // Непогасний огонь віри… – С. 64. 56 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 57 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) Тим часом, січень 1919 р. позначився поразками українських військ у боях з російсько-більшовицькими частинами на сході краї- ни. До цього додалися численні селянські повстання й заколоти про- ти Директорії в Центральній Україні, в тому числі й на Київщині. У районі Трипілля—Обухів антиурядове повстання підняв отаман Зе- лений. Його збільшовичені повстанські загони загрожували перетяти залізничне сполучення Києва з лінією Козятин—Жмеринка. «З ним (Зеленим. — М. К.) говорив я особисто телефонічно, — згадував Є. Ко- новалець, — посилав навіть до нього парламентарів, старався вияс- нити йому, в якому становищі опинилася українська армія, що їй за- грожує й з якого боку, та просто молив його залишити цю авантуру й приступити з нами до співпраці. Все це нічого не помогло»98. 22 січня з Києва на придушення повстання вирушив відділ СС під командою сотника О. Думіна. Розбивши головні сили заколотників і роззброїв- ши решту повсталих, відділ повернувся 26 січня до Києва. Невдало розгортались бойові дії на Лівобережному фронті армії УНР. Більшовики захопили Харківщину й нестримно наступали на Полтаву та Катеринослав. Ще 9 січня 1919 р. штаб Осадного корпусу отримав наказ надіслати до Полтави, куди наближався ворог, один полк із гарматною батареєю та дві дніпровські батареї. Проте ко- мандування корпусу відправило до Полтави так звану ударну гру- пу СС лише 17 січня, коли бої вже точилися на вулицях міста99. Коли ж 19 січня більшовики взяли Полтаву, група відступила до р. Псьол, а потім — до Гребінки, де вв’язалася в бої з повсталими проти Ди- ректорії частинами Корсунської бригади отамана Хименка. 23 січня 1919 р. отамана Є. Коновальця було призначено коман- дувачем Східного фронту. До складу військ фронту входили корпус СС, Запорізький корпус, Чорноморська дивізія та загін полковника Миколи Аркаса100. Є. Коновальцю підлягали практично всі укра- їнські війська, що діяли на теренах Чернігівщини, Полтавщини та Київщини. Проте цих сил виявилось недостатньо, щоб зупинити більшовицькі війська. З названих з’єднань Є. Коновалець міг роз- поряджатися корпусом Січових стрільців, невеличким загоном полковника М. Аркаса й окремими підрозділами чорноморців; 98 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 308. 99 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 173. 100 ЦДАВО України. – Ф. 1078. – Оп. 1. – Спр. 46. – Арк. 291–292. Чорноморська дивізія на той час уже втратила боєздатність, а За- порізький корпус, деморалізований останніми поразками і тим, що владу в ньому захопив отаман Омелян Волох, відступив у район Кременчука. Тож, хоча загальна кількість військ, які номінально під- порядковувалися Є. Коновальцю, складала понад 12 тис. старшин і вояків, для оборони Києва від російсько-більшовицьких військ він, за нашими підрахунками, мав щонайбільше 4—5 тис. боєздатних бійців. Воднораз частини 1-ї Української російсько-більшовицької дивізії, що наступала Чернігівщиною на Київ, налічували до 8 тис. вояків. Сили були надто нерівними. До того ж, деморалізовані во- рожістю значної частини населення, військові частини армії УНР швидко втрачали боєздатність. Зневіра та апатія охопили і військо, і державне керівництво. Оголошена урядом наприкінці січня 1919 р. евакуація столиці лише засвідчила, що Київ буде здано ворогові. Бойовий дух у військах це, звичайно ж, не підняло. 23 січня 1919 р. більшовицькі частини захопили Ніжин та Ко- зелець, відтак розгорнувши наступ безпосередньо на Київ. Наказ корпусу СС від 24 січня повернути Козелець так і залишився на- казом — Є. Коновалець чомусь зволікав з відправленням Січових стрільців на фронт101. Нарешті 26 січня на відтинку фронту під Ні- жином 1-й Білоцерківський полк перейшов на бік більшовиків, а 1-й Київський полк самочинно покинув позиції та вирушив до Києва102. Ситуація вимагала швидких і рішучих дій. За наказом командуван- ня корпусу СС із Києва на Семиполки вирушили 1-й, 4-й та Лубен- ський кінний полки СС103. Це була група отамана І. Рогульського, що мала блокувати ворогові доступ до столиці з півночі, поки до неї не повернеться з Полтавщини ударна група СС сотника Р. Сушка. Група отамана І. Рогульського мала понад 2 тис. вояків; на цьому ж напрямку їй протистояли понад 4 тис. бійців ворога. В ході боїв більшовики 1 лютого захопили Бровари і наступного дня почали об- стрілювати Київ гарматним вогнем104. Війська І. Рогульського були змушені відступити під Київ, до Микільської Слобідки. У ніч з 3 101 Российский Государственный Военный архив (далі – РГВА). – Ф. 999. – Оп. 1. – Д. 22. – Л. 6; Там же. – Д. 23. – Л. 3, 4, 6; ЦДАВО України. – Ф. 1078. – Оп. 1. – Спр. 46. – Арк. 299. 102 ЦДАВО України. – Ф. 1078. – Оп. 1. – Спр. 50. – Арк. 133. 103 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 180. 104 РГВА. – Ф. 999. – Оп. 1. – Д. 26. – Л. 54, 73; Антонов-Овсеенко В. Записки о граж- данской войне. – Т. 3. – Москва, 1932. – С. 157. 58 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 59 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) на 4 лютого група відступила без боїв у район Горенич. До оборо- ни Києва штаб Є. Коновальця залучив розміщений на Печерську 1-й Синьожупанний полк; для прикриття евакуації було стягнуто також 2-й і 3-й полки СС — разом понад 1600 вояків. Проте демо- ралізація серед військ набула справді катастрофічних масштабів. Уранці 4 лютого 2-й полк СС самочинно покинув свої позиції та від- ступив на Фастів; решта українських частин розпочали плановий відступ зі столиці на лінію Крюківщина—Гатне105. Одночасно з керуванням бойовими діями Є. Коновальцю дове- лося займатися й евакуацією Києва. «Евакуацію нам вдалося про- вести в повній мірі», — згадував тодішній військовий міністр УНР генерал О. Греков106. Усе ж слід зазначити, що бездоганною вона не була. Серед загального сум’яття та паніки зусилля Є. Коновальця й штабу корпусу СС були не надто ефективними. Так, ворогові ді- сталася величезна кількість військового майна (яку самі більшови- ки оцінювали згодом як колосальну)107. У ніч з 5 на 6 лютого 1919 р. українські війська без бою залиши- ли Київ. У місто вступили більшовицькі частини. Після падіння сто- лиці корпус СС спершу розташовувався в районі Гостомисль—Бі- логородка—Жуляни; у Коростені перебував 5-й полк СС. Одначе під натиском більшовиків Січові стрільці були змушені продовжити відступ. 19 лютого Фастів було здано противнику. У боях за місто особливо важких втрат зазнав 3-й полк СС108. «Кістяком оборони на важливому напрямкові Київ — Фастів — Козятин — Вінниця був Корпус Січових стрільців, — згадував генерал Микола Капустянський. — На жаль, перевтома від майже безперервних 4-місячних боїв […] а головно морально депресія від активної ворожости збільшевізованого населення до війська Ди- ректорії погрожувала при дальшій боротьбі на бойовому фронті можливою деморалізацією січовиків — цієї дотепер найміцнішої та твердої в боях частини»109. Справді, боєздатність корпусу СС 105 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 181. 106 Протокол допроса обвиняемого Грекова Александра Петровича // Академія. – 1995. – Ч. 2. – С. 21. 107 Центральний Державний Архів Громадських об’єднань (далі – ЦДАГО) України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 19. – Арк. 4 зв., 5 зв. 108 Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне. – Т. 3. – С. 265. 109 Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ – Одесу в 1919 році (Короткий воєнно-історичний огляд). – Кн. І (частини І й ІІ). – С. 32. с трімко падала. Так, 20 лютого в Бердичеві було роззброєно де- моралізований 2-й полк СС, що складався з білоцерківських но- вобранців. За таких обставин Є. Коновалець прагнув домогтися від штабу армії розпорядження, яким би корпус СС відкликали з фронту й направили в запілля на відпочинок. Він розумів, що лише так можна було направити стан січовострілецьких частин. На на- раді командування армії УНР у Козятині 21 лютого 1919 р. Є. Коно- валець категорично зажадав відвести Січових стрільців у запілля задля відпочинку та реорганізації110. Військове керівництво УНР на чолі з С. Петлюрою визнало цю вимогу слушною. Того ж дня ко- мандування віддало відповідний наказ, яким перевело корпус до запілля в район Проскурова. Протягом кількох наступних днів усі піші полки, гарматні та технічні частини СС було стягнуто з фронту до Проскурова. На фрон- ті залишився тільки 5-й полк СС і бронепотяг «Стрілець», які було приділено до складу військ Північної групи армії УНР. У Проскурові частини розташували на відпочинок, розпочався їхній перевишкіл та реорганізація. Між іншим, відхід Січових стрільців з фронту не був непомітним для більшовиків. 12 березня 1919 р. Бюро україн- ського друку УСРР повідомляло про те, що «отаман Коновалець, як передають, виїхав з козятинського фронту на луцький, яким він буде керувати»111. Станом на 4 березня 1919 р. корпус СС налічував у своєму складі 1400 багнетів при загальній кількості близько 150 старшин і 2500 во- яків (не враховуючи залишених на фронті частин)112. Реорганізація січовострілецьких частин розпочалася з кадрово-організаційних змін. Новим начальником штабу корпусу СС став полковник Мар- ко Безручко, талановитий старшина-генштабіст, що замінив на цій посаді підполковника Ю. Отмарштайна, який очолював штаб Січо- вих стрільців від грудня 1918 р. Остаточно було визначено структу- ру гарматної бригади СС під командою полковника Р. Дашкевича. До речі, з ініціативи Є. Коновальця та за згодою головного команду- вання на допомогу Галицькій армії, що вела важкі бої з поляками, 110 Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ – Одесу в 1919 році (Короткий воєнно-історичний огляд). – Кн. І (частини І й ІІ). – С. 32. 111 ЦДАВО України. – Ф. 1738. – Оп. 1. – Спр. 26. – Арк. 69. 112 CAW. I. 380. – 8. 85. – Дислокаційна відомість і бойовий склад частин Дієвої армії, складена 4-го березня 1919 року. – Str. 58 zv. – 59. 60 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 61 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) було вислано 2-й і 6-й важкогарматні полки СС та кілька ешело- нів у складі близько 100 вагонів артилерійських набоїв113. Є. Коно- вальцю та його штабові довелося займатись також організаційними справами в 1-му Волинському корпусі армії УНР, який від 26 люто- го перейшов у підпорядкування командуванню СС114. Командування Січових стрільців намагалося підняти бойовий дух стрілецтва також і політичними засобами. «Багато нарад відбулося потім про те, які цілі поставити перед новим січовим стрілецтвом, — згадував В. Кучабський. — Усім, і старим, і новим січовим стрільцям, дуже боліла ворожість селянського населення до армії УНР взага- лі, зокрема, до стрілецтва, та закиди, буцімто січові стрільці хочуть іще раз “призвести скоропадщину”»115. 13 березня 1919 р. з’явилась політична декларація Стрілецької ради, в якій повідомлялося, що Січові стрільці обстоюють самостійність України, але готові підтри- мувати радянську владу на місцях. Звичайно, ця декларація була даниною політиці, якій ніколи не було чуже січовострілецьке ко- мандування, Стрілецька рада і особливо сам Є. Коновалець. Доку- мент був своєрідною відповіддю на поширення серед українського суспільства на початку 1919 р. прорадянських настроїв. У Проскурові Січові стрільці перебували близько місяця. За- галом, командуванню СС вдалося підняти військову дисципліну та боєздатність у лавах січовострілецьких частин. Значною мірою цьо- го було досягнуто саме зусиллями Є. Коновальця, що, за словами генерала М. Капустянського, вмів «підтримувати свій авторитет і заступництво перед підлеглими і здобути від них поваги»116. Коли наприкінці березня 1919 р. корпус СС одержав наказ вирушати на фронт, це вже знову було здатне до активних дій проти ворога вій- ськове з’єднання. Після успішно проведеної у березні 1919 р. Сарненсько-коро- стенської операції головне командування армії УНР планувало роз- горнути значний контрнаступ проти більшовиків на відтинку Бер- дичів—Житомир—Коростень. Передбачалося, здобувши Житомир 113 Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. – С. 157, 178–179. 114 ЦДАВО України. – Ф. 1078. – Оп. 1. – Спр. 48. – Арк. 195 зв. 115 Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду. – С. 184. 116 Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ – Одесу в 1919 році (Короткий воєнно-історичний огляд). – Кн. І (частини І й ІІ). – С. 47. і Бердичів, розпочати просування до Києва. Корпус СС, згідно з пла- ном операції, мав діяти на бердичівському напрямку. 20 березня 1919 р. ешелони Січових стрільців стали прибувати на залізницю Бердичів—Шепетівка. Підрозділи 3-го полку СС при- кривали їх від атак більшовицьких військ із Бердичева. У ході боїв 21—23 березня Січові стрільці вийшли до ст. Романів, готуючись до штурму міста117. У цей же час, 22 березня, війська Північної гру- пи армії УНР визволили Житомир. 24 березня 1919 р. 1-й і 3-й полки СС за підтримки січовострі- лецького кінного дивізіону та артилерії СС атакували Бердичів. У жорстоких боях січовики практично зайняли місто, але більшо- викам вдалося контратакувати їх і вибити з Бердичева. 26 березня спроба штурму повторилася. Проте події вперто розгорталися за тим-таки сценарієм — спочатку Січові стрільці заволоділи мі стом, але утриматися в ньому не змогли. Третя спроба взяти Бердичів (29—30 березня) супроводжувалася вкрай жорстокими боями й величезними втратами з обох сторін, одначе також виявилася без- успішною. Проти ворога було кинуто 5-й полк СС, проте він зазнав жорстокої поразки, втративши в бою близько половини свого осо- бового складу118. Після важких втрат Січові стрільці 31 березня пе- рейшли до оборони, а 3 квітня під тиском більшовиків розпочали відступ. Невдача корпусу СС під Бердичевом стала переломним мо- ментом у ході Житомирсько-бердичівської операції, — більшовики перейшли в контрнаступ і на житомирському напрямку. Значною мірою успіхам більшовиків у боях за Бердичів сприя- ло швидке перекидання підкріплень з району Вінниця—Жмерин- ка під загальною командою Миколи Щорса119. Натомість команду- вання корпусу СС припустилося помилки, не поспішаючи вводити в бій резерви, — залучивши їх запізно, вже годі було врятувати ситуацію. Безумовно, відповідальність за це падала і на команди- ра корпусу Є. Коновальця, хоча, як слушно зазначав генерал М. Ка- пустянський, «бойове керівництво військом він покладав на своїх 117 Безручко М. Від Проскурова до Чарториї // Історія Січових стрільців. – Київ, 1992. – С. 211–212. 118 Там само. – С. 214–216. 119 РГВА. – Ф. 1426. – Оп. 2. – Д. 1. – Л. 361–363; Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне. – Т. 3. – С. 299; Великий Жовтень та громадянська війна на Україні. Енциклопедичний довідник. – Київ, 1987. – С. 51. 62 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 63 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) начальників штабів, даючи їм вільну руку і санкціонуючи їх розпо- рядження»120. Наказ командування армії УНР після відступу з-під Бердиче- ва визначав базою корпусу СС район Крем’янця121. Січові стріль- ці поступово відтягувались до Шепетівки під натиском 5-го і 14-го Миргородського російсько-більшовицьких полків. 8 квітня 1919 р. до складу корпусу СС було тимчасово приділено бригаду 5-ї кінної дивізії в складі 27-го Чортомлицького і 28-го Звягельського кінних полків122. Бригада налічувала до 500 бійців, щоправда при вдесяте- ро меншій кількості коней, і діяла на правому крилі корпусу. Вона залишилася в складі корпусу до кінця і згодом була реорганізована в кінну бригаду СС. Загалом у лавах корпусу Січових стрільців на цей час налічувалося до 4 тис. вояків при 77 гарматах. Незабаром у командування корпусу СС з’явилась можливість змінити хід бойових дій. 18 квітня у 14-му Миргородському росій- сько-більшовицькому полку, що складався переважно з українців, спалахнуло антибільшовицьке повстання. Більшість його особового складу, 16 старшин та 250 вояків, перейшли на бік Січових стріль- ців123. З них було сформовано окремий Миргородський курінь. Ця подія гнітюче вплинула на інші ворожі частини на цьому відтинку фронту. Січові стрільці відразу ж перейшли в контрнаступ і вже 19 квітня визволили Полонне. 21 квітня корпус СС спробував пере- йти в загальний наступ, але більшовицькі частини переважаючими силами енергійно контратакували і 26 квітня захопили Миропіль. Ворог наблизився до Шепетівки. Після жорстоких і затяжних боїв 1—3 травня 1919 р. Січові стрільці здали місто 2-й Українській ро- сійсько-більшовицькій дивізії124. У цей час стався конфлікт між штабом корпусу СС та команду- ванням Північної групи армії УНР. Оскільки корпус займав фронт 120 Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ – Одесу в 1919 році (Короткий воєнно-історичний огляд). – Кн. І (частини І й ІІ). – С. 47. 121 ЦДАВО України. – Ф. 1078. – Оп. 1. – Спр. 97. – Арк. 51. 122 Смовський К. До «Матеріалів до історії 1-го кінного Лубенського ім. запорожського полковника М. Залізняка полку» інженера підполковника А. Марущенко-Богданівського в збірниках 5 і 7 // За Державність. – Варшава, 1938. – Ч. 8. – С. 244. 123 ЦДАГО. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 19. – Арк. 36; Безручко М. Від Проскурова до Чарториї. – С. 218–219. 124 Безручко М. Від Проскурова до Чарториї. – С. 223–224; РГВА. – Ф. 1426. – Оп. 2. – Д. 60. – Л. 106–107. не лише на схід, але й на південь від р. Случ до Шепетівки, отаман Є. Коновалець направив командувачу Північної групи отаману Во- лодимиру Оскілку прохання передати до складу корпусу 4-й полк СС, який від лютого 1919 р. діяв у складі Північної групи. Коли ж прохання не задовольнили, Січові стрільці самочинно захопили бронепотяг Північної групи «Воля». Конфлікт посилювався через постійні прохання штабу Північної групи до штабу армії УНР під- порядкувати йому січовострілецькі частини в районі Шепетівки, ця ідея викликала опір з боку командування корпусу СС. Коли штаб Північної групи зажадав від Є. Коновальця надати для взяття Но- воград-Волинського бронепотяг СС «Стрілець», той у відповідь на- казав 4-му полку СС вийти з-під команди штабу Північної групи. Подальшій ескалації конфлікту запобіг наприкінці квітня 1919 р. лише невдалий виступ В. Оскілка проти Директорії, — зазнавши поразки, бунтівливий отаман був змушений утекти до Польщі. Становище на фронті ставало катастрофічним для україн- ської армії. Відступаючи під натиском більшовиків, війська УНР майже впритул підійшли до польського фронту. В середині травня 1919 р. в Радивилові поляки захопили ешелони гарматної бригади СС. «Утрата цих ешелонів відбивалася дуже на боєздатности бата- рей, — згадував Р. Дашкевич, — бо пропало не тільки різне майно, але пропали артилерійські набої. Пізніше не було чим стріляти»125. 20 травня більшовики захопили Кам’янець, хоча вже 22 травня 1-му полку СС і січовострілецькому кінному дивізіону пощастило відбити місто. Корпус СС спробував контратакувати противника, але розвал 19-ї дивізії на сусідньому відтинку фронту прирік цю спробу на невдачу. Не маючи певності щодо своїх флангів та запіл- ля, Є. Коновалець ухвалив рішення про відступ корпусу з району Острога до Крем’янця, де зосереджувалися з’єднання Запорозької групи під командою полковника Володимир Сальського. «У днях 26 до 29 травня 1919 р. війська покинули залізничні шляхи, — свід- чив Р. Дашкевич. — Рештки майна перевантажено на обозні підво- ди. Ешельони попали в руки совєтів і поляків»126. 27 травня Січові стрільці зосередились у районі Крем’янець—Броди. 125 Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. – С. 182. 126 Там само. – С. 182. 64 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 65 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) 28 травня до Крем’янця прибув помічник начальника штабу ар- мії УНР полковник Василь Тютюнник з готовим планом загального контрнаступу. Він мав коротку нараду з отаманом Є. Коноваль цем та його штабом. Командування корпусу СС підтримало план. «Будучи перетомлені від сильних боїв частини СС все ж таки з огля- ду на свій склад, так і моральний стан були ще здатні до активних операцій», — так характеризував боєздатність Січових стрільців тодішній помічник начальника 1-ї управи штабу Дієвої армії УНР генерал М. Капустянський127. Згідно з оперативним планом, корпус СС мав вийти на лінію Староконстянтинів—Ляхівці, прикриваючи ліве крило Запорізь- кої групи. Йому підпорядковувалась також 9-та Залізнична дивізія полковника В. Кудрявцева. 29 травня 1919 р. армія УНР почала загальний контрнаступ. Вийшовши на лінію р. Горинь, корпус СС розгорнув наступ на Білго- родку. 8 червня січовострілецькі частини досягнули Староконстян- тинова, відкинувши на північ Богунську бригаду 1-ї Української російсько-більшовицької дивізії. Проте вже в ході боїв 8—15 черв- ня Січові стрільці знову були змушені відступити128. Причинами не- вдачі були перевиснаженість частин, відсутність зв’язку з іншими з’єднаннями, а також — тактичні помилки командування корпусу, яке занадто розкидало свої частини129. У цих боях особливо важ- ких втрат зазнав 2-й полк СС полковника Осипенка. Є. Коновалець одержав від головного командування армії УНР завдання утриму- вати переправи на р. Случ і перейти в контрнаступ на Купіль, щоб відкинути звідти ворожу групу. У підпорядкування йому було пе- редано 7-му Запорізьку дивізію. Цього разу група Є. Коновальця досягла успіху. 22 червня в районі Катеринівки 7-ма Запорізька ди- візія завдала більшовикам нищівної поразки, а 24 червня 1-й полк СС визволив Базалію130. 127 Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ – Одесу в 1919 році (Короткий воєнно-історичний огляд). – Кн. І (частини І й ІІ). – С. 48. 128 ЦДАВО України. – Ф. 3172. – Оп. 3. – Спр. 43. – Арк. 7–17; Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне. – Т. 4. – Москва, 1933. – С. 297; РГВА. – Ф. 103. – Оп. 1. – Д. 114. – Л. 26. 129 Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ – Одесу в 1919 році (Короткий воєнно-історичний огляд). – Кн. І (частини І й ІІ). – С. 73–74. 130 ЦДАВО України. – Ф. 3172. – Оп. 3. – Спр. 43. – Арк. 31 зв., 35 – 35 зв.; Безручко М. Від Проскурова до Чарториї. – С. 243–245. Втім, боєздатність корпусу СС досягла критичної межі. Його ви- снажені тривалими боями частини потребували відпочинку. Напри- кінці червня Є. Коновалець звернувся до головного командування з проханням відвести корпус у запілля. Становище на фронті було особливо напруженим, та, як згадував М. Капустянський, «група СС майже видихлась і доконче потребувала відпочинку і реоргані- зації. От. Коновалець категорично вимагав зміни і загрожував на- віть залишити фронт»131. 26 червня у штабі армії УНР було ухва- лено рішення замінити корпус СС Волинською групою полковника Всеволода Петріва у ніч на 1 липня; Січові стрільці мали відійти в запілля в якості резерву. Заміна Січових стрільців 1—2 липня на позиціях волинцями відбувалась нескоординовано. Командувач Волинської групи пол- ковник В. Петрів затягнув пересування своїх частин, а його під- леглий, командир 1-ї Північної дивізії генерал Петро Єрошевич, своєчасно не зорієнтувався на місцевості. Ситуацією скористалися більшовики, які атакували січовострілецькі частини з флангу. Кор- пус СС розпочав відступ до Лянцкоруня. 3 липня під Катеринівкою корпус витримав жорстокі бої з більшовиками, а 5 липня команду- вання Січових стрільців віддало наказ частинам СС відступати у ра- йон Ярмолинців132. Невдала заміна Січових стрільців волинцями і стала початком перелому в ході Проскурівської операції на користь російсько-більшовицьких військ. Більшовики перехопили страте- гічну ініціативу й 6 липня зайняли Проскурів. Армія УНР опинилася на межі поразки. На проскурівському напрямку війська відступали, відтягуючись до Кам’янця-Поділь- ського. Є. Коновалець та його штаб планували впродовж 5—7 днів здійснити реорганізацію корпусу СС і надати бійцям, чия кількість унаслідок останніх боїв суттєво зменшилася, можливість трохи пе- репочити. Відступ корпусу СС до Лянцкоруня був досить важким. Окремі старшини й вояки, деморалізовані поразками, вдавалися до грабунків чи ексцесів, спрямованих проти єврейського населен- ня. Подекуди у стрільців виникали бійки з вояками сусідньої 1-ї Північної дивізії, оскільки ті вважали, що Січові стрільці збираються 131 Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ – Одесу в 1919 році (Короткий воєнно-історичний огляд). – Кн. І (частини І й ІІ). – С. 95–96. 132 Безручко М. Від Проскурова до Чарториї. – С. 250; ЦДАВО України. – Ф. 3172. – Оп. 3. – Спр. 43. – Арк. 48 зв. 66 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 67 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) перейти до Галичини133. До речі, подібні чутки були досить поши- реними у ці дні в армії. Генерал М. Капустянський також вважав, що Є. Коновалець намагається перейти за Збруч і приєднатись до Галицької армії134. Важко сказати, наскільки обґрунтованими були ці підозри. «Маючи на увазі перетомленість групи, я вирішив відірватися від ворога на такий простір щоби мати 5—7 днів для впорядкування військ, забезпечення їм постачання, — інформу- вав отаман Є. Коновалець помічника начальника штабу армії пол- ковника В. Тютюнника, — і відійти в район Лянцкорунь, лишивши один полк в Слободі Смотричівській, а кінні застави в районі Рудка- Нестерівці. Штаб групи переходить в Лянцкорунь»135. У районі Лянцкоруня 10—12 липня 1919 р. відбулась чергова реорганізація Січових стрільців. Корпус СС було переформовано в групу у складі двох дивізій (10-ї та 11-ї) — відповідно до загаль- ноармійської організації. Командувачем групи залишався отаман Є. Коновалець, начальником штабу — полковник М. Безручко. По- мічником командувача групи став отаман А. Мельник, який напри- кінці червня 1919 р. повернувся до Січових стрільців зі штабу Дієвої армії УНР. Дивізії очолили, відповідно, сотник І. Рогульський (на- чальник штабу — підполковник Всеволод Змієнко) та підполковник Р. Сушко (начальник штабу — полковник Ю. Отмарштайн). Кож- на дивізія складалася з 3 піших і 3 гарматних полків, кінної сотні й технічного куреня. В 11-й дивізії, крім цього, був ще й позаштатний Стародубський полк, який відступав разом із військами протягом січня—червня 1919 р. аж із північної Чернігівщини. До складу групи СС входили також 4-та Окрема кінна бригада у складі 2 кінних пол- ків та 1 кінної батареї, автопанцерний дивізіон та кулеметний кіш. Відпочинок і переформування Січових стрільців тривали близько двох тижнів. Перехід Галицької армії за Збруч 16—18 липня 1919 р. змінив стратегічну ситуацію в регіоні на користь української армії. Українські війська, маючи тепер чисельну перевагу над противни- ком, перейшли до загального контрнаступу, у якому взяла участь і група СС. 133 Єрошевич П. З боротьби українського народу за свою незалежність // За Державність. – Варшава, 1939. – Ч. 9. – С. 45. 134 Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ – Одесу в 1919 році (Короткий воєнно-історичний огляд). – Кн. 2 (ч. ІІІ). – Мюнхен, 1946. – С. 9. 135 Там само. – С. 180. 20 липня 1919 р. січовострілецькі дивізії контратакували про- тивника на відведеному їм відтинку на лівому крилі фронту армії УНР і після короткого бою зайняли Фрампіль136. Утім, на відтинку групи СС ворог був не досить активний; натомість в ході боїв 20— 21 липня більшовики прорвали фронт сусідньої Волинської групи і захопили Смотрич, загрожуючи Кам’янцю-Подільському. Головна команда армії УНР негайно віддала групі СС наказ зняти з фронту одну дивізію і атакувати нею ворога. Отаман Є. Коновалець відпо- вів, що такий маневр провести вкрай важко, оскільки війська пере- втомлені, а фронт групи достатньо великий. «Отаман Коновалець і його помічник отаман Мельник не мають належної віри в цей ма- невр», — писав згодом генерал М. Капустянський137. Проте штаб ар- мії категорично зажадав від командування групи СС виконати на- каз. 21 липня 11-та дивізія СС та кінний полк розпочали операцію проти більшовицьких частин, що, прорвавши фронт, просувались до Кам’янця (це була Таращанська бригада 1-ї Української росій- сько-більшовицької дивізії, що мала 2 тис. бійців, 300 шабель при 10—12 гарматах). У ході важких боїв 21—22 липня Січові стрільці оточили противника і завдали йому нищівної поразки. Було захо- плено понад 150 полонених, 6 гармат, чималий обоз тощо138. Розгром Таращанської бригади спричинив відступ ворожих частин на проскурівському напрямку. У наказі № 19 військам Діє- вої армії від 26 липня головний отаман С. Петлюра назвав операцію 11-ї дивізії СС взірцевою, а всім частинам, що взяли в ній участь, висловив подяку139. «Ніди правди діти: СС хоч і вагалися й опирали- ся до початку маневру, — писав згодом М. Капустянський, — проте, схваливши рішення, здійснили його рішуче, сміливо й мистецьки»140. 136 ЦДАВО України. – Ф. 3172. – Оп. 3. – Спр. 43. – Арк. 70 – 70 зв.; Безручко М. Від Проскурова до Чарториї. – С. 254. 137 Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ – Одесу в 1919 році (Короткий воєнно-історичний огляд). – Кн. 2 (ч. ІІІ). – С. 69. 138 ЦДАВО України. – Ф. 1075. – Оп. 2. – Спр. 15. – Арк. 160; Там само. – Ф. 3172. – Оп. 3. – Спр. 43. – Арк. 71 зв., 73. Разом із тим, генерал М. Капустянський пише про «близько 200 полонених» (Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ – Одесу в 1919 ро ці (Короткий воєнно-історичний огляд). – Кн. 2 (ч. ІІІ). – С. 66), а М. Безручко – про 518 (Безручко М. Від Проскурова до Чарториї. – С. 256), про «понад п’ятсот полонених» згадує А. Мельник (Мельник А. Київ – Мотовилівка – Карабчиїв, де наші серця сповнялись гордощів та радощів // Євген Коновалець та його доба. – С. 176). 139 ЦДАВО України. – Ф. 1075. – Оп. 2. – Спр. 15. – Арк. 160. 140 Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ – Одесу в 1919 році (Короткий воєнно-історичний огляд). – Кн. 2 (ч. ІІІ). – С. 70. 68 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 69 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) Переслідуючи противника, група СС перейшла в наступ. 28 липня 10-та дивізія СС визволила Фельштин, а 29 липня — Чорний Острів і Миколаїв141. Більшовики в цих боях зазнали важких втрат. Під час загального наступу української армії на Правобережжі в серпні 1919 р. Є. Коновалець та його штаб неодноразово прохали Головну команду направити групу СС на Київ. «СС, несучи весь тя- гар боротьби проти гетьмана й большевизму на своїх плечах, буду- чи основою всього українського, висловлюють бажання прийняти участь в захваті Києва, в районі котрого вони так багато працюва- ли на користь України й звідки почали своє існування як корпус СС», — повідомляв отаман А. Мельник начальникові штабу армії УНР полковнику В. Тютюннику під час розмови по прямому дроті 31 липня 1919 р.142. Але прохання січовострілецького командуван- ня було відхилено. «Головне Командування, думаючи, що нам за- лежить тільки на “честі” ввійти першими в Київ, відкинуло нашу пропозицію, — згадував Є. Коновалець. — Ця роля, як ми пізніше довідалися, припала Запоріжцям. Яке практичне значення мало знання київського терену й відносин, виявилося найкраще на по- діях 30 серпня 1919 р.»143. Групу СС було призначено разом з 2-м корпусом Української галицької армії (УГА) до складу армійської групи полковника Арнольда Вольфа, що мала наступати на Шепе- тівку—Житомир—Коростень. До 7 серпня 1919 р. бойові дії проти більшовиків на шепетівсько- му напрямку велися досить пасивно. 2-й корпус УГА не поспішав наступати, у той час як група СС наполегливо просувалася вперед. Командування Січових стрільців вимагало від штабу 2-го Галицько- го корпусу прискорити наступальну операцію. Нарешті, 13 серпня армійська група полковника А. Вольфа перейшла в наступ. 15 серп- ня Січові стрільці вийшли на лінію р. Хомора, женучи перед собою частини 1-ї Української російсько-більшовицької дивізії. Чисель- ність військ на цей час значно зросла внаслідок мобілізації. Так, станом на 16 серпня 1919 р. група СС налічувала 2139 багнетів і 507 шабель (старшин у її лавах було 560, а вояків — близько 8 тис.)144. 141 ЦДАВО України. – Ф. 3172. – Оп. 3. – Спр. 43. – Арк. 81, 82 зв. 142 Центральний Державний Історичний архів (далі – ЦДІА) України у м. Львові. – Ф. 369. – Оп. 1. – Спр. 12. – Арк. 85–86. 143 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 333. 144 ЦДАВО України. – Ф. 1078. – Оп. 2. – Спр. 28. – Арк. 1 зв. – 6. Наступ групи постійно ускладнювали непорозуміння з поль- ськими військами, з якими січовикам довелося межувати. 16 серп- ня, коли з’єднання 2-го корпусу УГА й 11-ї дивізії СС зайняли Ше- петівку, частину міста захопили польські підрозділи, які залишили її щойно 18 серпня. Подібний інцидент стався і 20 серпня під час ви- зволення 10-ю дивізією СС Новоград-Волинського від більшовиків. 23 серпня поляки несподівано захопили під Новоград-Волинським січовострілецькі обози; це стало причиною паніки, в результаті якої більшовики повернулися до міста. «Отаман Коновалець і його по- мічник отаман А. Мельник дуже хвилюються і весь час хапаються за зброю», — згадував М. Капустянський з цього приводу145. Та зу- силлями Головної команди армії УНР непорозуміння з польськими військами вдалося владнати без пролиття крові. 5 вересня 1919 р. Січові стрільці знову здобули Новоград-Волин- ський. Проте наступ на Коростень виявився менш успішним. Три- валі бої частин групи полковника А. Вольфа з 44-ю російсько-біль- шовицькою дивізією не принесли перемоги українським військам. Наступ групи СС також не увінчався успіхом. 18 вересня 2-й корпус УГА відступив до Бердичева, 10-та дивізія СС — до Полонного, а 11-та дивізія СС — до Шепетівки146. Після цього бої на українсько- більшовицькому фронті фактично припинилися. Зі сходу насував- ся новий ворог — російські білогвардійські війська генерала Антона Денікіна, що несли на своїх прапорах гасло відродження «єдиної і неподільної» Росії. У вересні 1919 р. уряд УНР та українське коман- дування змушені були визначитися зі ставленням до денікінських військ, які на цей час зайняли Лівобережну та значну частину Пів- денної України. Бойові дії проти більшовиків, під чиїм контролем за- лишився тільки клаптик північної Волині, тимчасово припинилися. Перебуваючи на Волині, група СС отримала можливість відпо- чити від безперервних кількамісячних боїв. Частини було поповнено мо бі лізованими. Станом на 15 вересня 1919 р. у військах групи СС на- лічувалося, за списком, 698 старшин, 589 підстаршин та 10063 вояки14 7. 145 Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ – Одесу в 1919 році (Короткий воєнно-історичний огляд). – Кн. 2 (ч. ІІІ). – С. 144. 146 Безручко М. Від Проскурова до Чарториї. – С. 267–268; 147 Див.: ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 581. – Оп. 1. – Спр. 45. – Арк. 7; Biblioteka Narodowa w Warszawiе. – Archiwum im. Tarasa Szewczenki. – M/f. 92256. – Відомість чисельного складу групи Січових стрільців по становищу на 15 вересня 1919 року. – Str. 851. 70 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 71 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) Звичайно, через людські втрати, дезертирство тощо насправді ці цифри були меншими. Однак упродовж 21 вересня — 17 жовтня група СС одержала мобілізованими 87 підстаршин, 4621 вояка148. Тому знач ну увагу командування групи СС приділяло у цей час ор- ганізації у Староконстянтинові запасного коша на чолі з полковни- ком І. Чмолою. Тут відбувався вишкіл новобранців, звідси йшло по- повнення до січовострілецьких дивізій. 5 жовтня 1919 р. огляд коша, в якому на цей час було 248 старшин і 4328 вояків, здійснив Головний отаман військ УНР С. Петлюра. «Ми все стояли при тобі, наш вожде, все були твоїми найвір нішими, такими і залишимось», — так при- вітав отаман Є. Коновалець Головного отамана149. У промові перед особовим складом коша С. Петлюра висловив надію на перемогу над усіма ворогами України. Того ж дня кіш у присутності С. Петлюри склав присягу на вірність УНР150. До речі, командування Січових стрільців у цей час опікувало- ся ще й партизанськими загонами та частинами, що формувались у районі постою групи. Ще в серпні 1919 р. командуванню СС було підпорядковано кількатисячні повстанські відділи полковника Ви- соцького, що діяли на Волині. Коли ж у середині вересня 1919 р. розпочалось формування партизанської Окремої волинської бри- гади ім. Д. Соколовського, її також було приділено на всі види по- стачання до групи СС. Лише 4 жовтня забезпечення бригади необ- хідним військовим майном та коштами перебрало на себе армійське постачання151. Між тим, наприкінці вересня 1919 р. між українськими та бі- логвардійськими військами розпочалися бойові дії. Від самого по- чатку нової війни нерішучість і пасивність українського команду- вання дала змогу противнику перехопити стратегічну ініціативу на фронті. Від середини жовтня бої на українсько-білогвардійському фронті стали особливо запеклими, супроводжувались значними людськими втратами з обох сторін. Білогвардійці активно атакували 148 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 276. – Арк. 4 зв.; Там само. – Ф. 2188. – Оп. 2. – Спр. 120. – Арк. 93 зв.; Там само. – Ф. 2188. – Оп. 2. – Спр. 114. – Арк. 8 зв.; Там само. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 63. – Арк. 43-а зв. 149 Стрілецька думка. – 1919. – 9 жовтня. 150 ЦДАВО України. – Ф. 1075. – Оп. 2. – Спр. 6. – Арк. 43 зв.; Ріпецький С. Українське січове стрілецтво. – Нью-Йорк, 1956. – С. 293. 151 ЦДАВО України. – Ф. 1075. – Оп. 2. – Спр. 6. – Арк. 10, 49 зв. на всіх відтинках фронту і ситуація поступово складалася не на ко- ристь українських військ. 15 жовтня 1919 р. група СС одержала наказ передислокувати- ся з району Шепетівка—Полонне на українсько-білогвардійський фронт — у район Жмеринки (група налічувала на цей час 498 стар- шин, 682 підстаршини, 5588 вояків при 1137 багнетах і 83 шаб лях бойового складу)152. Проте брак палива, паротягів і ешелонів не давав здійснити перехід швидко. 20 жовтня лише розпочалося переки- дання частин групи СС у напрямку на Жмеринку; потрібно було не менше тижня, щоб скупчити групи безпосередньо в запіллі Ді- євої армії УНР. Перший ешелон групи прибув до Проскурова лише 21 жовтня, а другий у цей час щойно вирушав із Шепетівки, всі інші взагалі залишалися на місцях завантаження153. У прифронто- вій смузі війська були змушені просуватися маршем по розмоклих шляхах. До визначеного району (Джурин—Рахни) група СС прибула лише 1 листопада154. «Позиції на денікінському фронті Січові Стріль- ці зайняли вже тоді, коли становище на ньому ставало вже щораз катастрофічним, — цілком слушно зазначав Є. Коновалець. — Тиф лютував. З одного нашого куріня, що мав вісімсот щойно вишколе- них новобранців, на протязі одного тижня залишалося тільки двісті душ. Брак боєвих припасів й одягу (саме після великих дощів по- чалися великі морози) не давав змоги починати боєвих операцій»155. Справді, в кінці жовтня 1919 р. становище на фронті було критич- ним. Білогвардійці завдали важких поразок українським військам, захопивши Христинівку, Ладижин, Гайсин. Армія УНР та УГА в умовах нестачі зброї, амуніції та іншого військового майна, по- ширення у військах тифу стали втрачати боєздатність. 2 листопада Січові стрільці розпочали передислокацію на визначені для наступу 152 Там само. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 273. – Арк. 83 – 83 зв., 85; Там само. – Ф. 2188. – Оп. 2. – Спр. 150. – Арк. 69 – 69 зв. – 70; Безручко М. Від Проскурова до Чарториї.– С. 271. 153 ЦДАВО України. – Ф. 3172. – Оп. 3. – Спр. 43. – Арк. 164 зв., 166. 154 Там само. – Ф. 1078. – Оп. 2. – Спр. 35. – Арк. 5–7. Група СС не могла на момент свого прибуття на фронт налічувати 3500 багнетів і 200 шабель, як писав у спогадах начальник її штабу полковник М. Безручко, оскільки це прямо суперечить наведеним вище даним дислокаційної відомості групи від 15 жовтня 1919 р. Упродовж часу пе- редислокації групи з району Шепетівка–Полонне на білогвардійський фронт жодних поповнень її частини не отримували. Навпаки, в групі у цей час почалося дезертир- ство серед рядового особового складу. 155 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 333. 72 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 73 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) позиції. Головні сили 10-ї дивізії СС сотника А. Домарадського зо- середилися в Юліамполі, 11-ї дивізії СС підполковника Р. Сушка — в районі Джурина. Одначе спроба Січових стрільців перейти в наступ не вдалася через ворожий прорив на фронті Запорізької групи. 4 листопада з наказу командувача армії УНР полковника В. Сальського Січові стрільці продовжували наступ на Томашпіль силами лише 11-ї дивізії та кінного полку СС. Проте внаслідок не- скоординованості дій піших та кінних частин так і не вдалося до- сягти успіху. Січові стрільці відступили під натиском противни- ка з-під Мурафи, а 9 листопада відійшли до Сніткова156. «Настрій стрільців знизився, — згадував начальник штабу групи СС під- полковник М. Безручко. — Погано одягнені мобілізовані, а почасти й старі стрільці почали хворіти. Стала збільшуватися дезерція. Ча- стини щодня зменшувались чисельно. Надія на успішність бороть- би з ворогом підупадала»157. Лишень упродовж кількох днів після прибуття на фронт з лав групи СС дезертирувало до 2 тис. вояків! Унаслідок такого зменшення людського складу групу СС у середині листопада 1919 р. було реорганізовано у зведену дивізію. Захоплення противником Жмеринки 11 листопада 1919 р. по- ставило армію УНР у катастрофічну ситуацію, а перехід УГА на бік білогвардійських Збройних сил Півдня Росії, що стався за кіль- ка днів після того, остаточно ліквідував регулярний фронт. Поріділі січовострілецькі частини були змушені разом з іншими з’єднання- ми армії УНР швидким маршем відступати через Котюжани, Нову Ушицю, Дунаївці, Ярмолинці до Проскурова. Штаб групи СС отри- мав наказ дорогою роззброювати галицькі частини. «Того наказу ми вже не виконували, бо бачили останню дію катастрофи й рахували- ся тільки з корисністю самого існування яких-небудь українських військових частин навіть під чужою владою», — згадував Є. Коно- валець158. Формація СС практично втратила боєздатність. 22 листопа- да, при підході дивізії СС до Проскурова, наказу Головної коман- ди Є. Коновальцю зайняти позиції для оборони міста щонайменше впродовж двох діб виконано не було, і білогвардійці того ж дня захо- 156 Безручко М. Від Проскурова до Чарториї. – С. 278. 157 Там само. – С. 276. 158 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 335. пили Проскурів159. Дивізія, ухиляючись від боїв, рухалася на захід, щоб потім перейти до Староконстянтинова. Умови цього переходу були жахливі. Ось як описував цей відступ командир артилерії СС полковник Р. Дашкевич: «По засніжених дорогах, страшний мороз- ний вітер шмагав стрільців у лице, продував тіло. Військо не мало зимового одягу. Стрільці відморожували вуха, руки, ноги. Без дум- ки, у зневірі тягнулися Стрільці, козаки на північ, а тиф шалів далі. Обози, які возили харчі, військове майно, набої, везли тепер хворих на тиф у тифозній гарячці, на страшному морозі. На дорозі було видко, як вовки роздирали полишені коні, які вже не могли іти, а зграї гайвороння кружляли над жертвою і помагали вовкам розди- рати. Ніхто вовків не відганяв. Стрільці тягнулися без думки далі і далі на північ»160. Тож для української армії війна регулярним фронтом фактич- но завершилася. 26 листопада зведена дивізія СС зосередилася в районі Староконстянтинова. Тут під впливом чуток про «зраду га- личан» гайдамацька бригада отамана О. Волоха роззброїла зведе- ний 1-й полк СС і заарештувала його командира сотника І. Андру- ха. Хоча інцидент і владнали, ця подія остаточно деморалізувала Січових стрільців. Окремі командири СС закликали розпустити сі- човострілецьку формацію. Залишивши у Староконстянтинові хво- рих і поранених, рештки дивізії СС разом з іншими частинами армії УНР під натиском противника відступили далі на північ. На початку грудня 1919 р. армія УНР зосередилася в районі Шепетівка—Любар—Миропіль. Тут українські частини опинились у так званому «трикутнику смерті», оточені звідусіль білогвардій- цями, поляками, більшовиками. Зведена дивізія СС розташувалась у Новій та Старій Чорториї, очікуючи подальших вказівок команду- вання. 4 грудня Стрілецька рада вирішила у разі, якщо фронт дове- деться ліквідувати, демобілізувати січовострілецьку формацію161. 5 грудня у Новій Чорториї відбулась державна нарада УНР за участю командного складу армії. Було вирішено ліквідувати регу- 159 Biblioteka Narodowa w Warszawiе. – Archiwum im. Tarasa Szewczenki. – M/f. 92256. – Повідомлення отамана Коновальця командирам 10-ї і 11-ї дивізій СС від 22 листопа- да 1919 р. – Str. 687–688; Симферопольский Офицерский полк 1918 – 1920. Страница к истории Белого Движения на Юге России. – Лос-Анжелес, 1962. – С. 28. 160 Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. – С. 198. 161 Курах М. Чи Січові стрільці брали участь у Зимовому поході? // Вісті Комбатанта. – 1961. – Ч. 1–2. – С. 29–31. 74 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 75 № 8МИХАЙЛО КОВАЛЬЧУК ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ НА ЧОЛІ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (1918—1919) лярний фронт і перейти до партизанських методів війни. Присутні командири дивізій повідомили про готовність частин вирушити в рейд у вороже запілля. Як згадував прем’єр-міністр Ісаак Мазепа, лише Є. Коновалець повідомив, що «група Січових стрільців демо- білізується, бо Січові стрільці не бачуть доцільности продовжувати збройну боротьбу в формах партизанських»162. Після державної на- ради відбулися збори січовострілецьких старшин, на яких, як за- значив Є. Коновалець, одноголосно було вирішено демобілізувати формацію СС, причому всі охочі могли приєднатися до армії УНР163. Таке рішення зовсім не означало, що Є. Коновалець та Стрілець- ка рада збиралися припинити боротьбу за незалежність України, — в умовах безпрецедентної військово-політичної катастрофи уряду УНР січовострілецький провід збирався продовжувати її самостій- но. Збереглися свідчення про те, що саме в ці дні Стрілецьку раду було фактично реорганізовано й перетворено з дорадчого органу при командирові СС на таємну військово-революційну організацію, яка мала на меті провадити далі національно-визвольну боротьбу164. Власне, уникаючи участі Січових стрільців у досить ризикованому партизанському рейді армії УНР, у який вона збиралась вирушити з «трикутника смерті», Є. Коновалець прагнув передусім уберегти від втрат людську силу дивізії СС. Проте несподівано 6 грудня 1919 р. на Чорторию напали польські частини. Поляки захопили місто, роз- зброївши підрозділи дивізії СС. Переважна частина січовиків на чолі з отаманом Є. Коновальцем потрапила до польського полону165. Так військова формація Січових стрільців остаточно припинила існува- ти. Є. Коновальця та його соратників чекали попереду польський по- лон і вимушена еміграція… 162 Мазепа І. Творена держава (боротьба 1919 року) // Збірник пам’яти Симона Петлюри. – К., 1992. – С. 68. 163 Коновалець Є. Причинки до історії української революції. – С. 336. 164 Biblioteka Narodowa w Warszawiе. – Archiwum im. Tarasa Szewczenki. – M/f. 92256. – Протоколи засідань Стрілецької Ради, січень–лютий 1920 р. – Str. 869; Навроць - кий О. Українська Військова організація. Організаційні початки й створення Начальної Колегії УВО // Голос комбатанта. – 1961. – Ч. 9 (15). – С. 10. Див. доклад- ніше: Ковальчук М. Біля витоків УВО: військово-політична діяльність Є. Коновальця у 1920–1921 рр. // Український визвольний рух. – № 7. – Львів, 2006. – С. 5–15. 165 Безручко М. Від Проскурова до Чарториї. – С. 283–284; Biblioteka Narodowa w Warszawiе. – Archiwum im. Tarasa Szewczenki. – M/f. 92256. – Лист отамана Є. Коновальця до сотника Я. Чижа [б. д.]. – Str. 846.; ЦДІА України у Львові. – Ф. 462. – Оп. 1. – Спр. 235. – Арк. 3. Участь у національно-визвольних змаганнях наклала відбиток на всю подальшу долю Є. Коновальця. Визвольна війна не лише ста- ла для нього своєрідною школою, але й принесла визнання серед усіх борців за незалежність України. Військова формація Січових стрільців цілком виправдано мала славу однієї з найкращих, най- боєздатніших в українській армії 1917—1919 рр. Спроби Є. Коно- вальця відродити січовострілецьку організацію у 1920—1921 рр. виявилися безуспішними, проте колишній командир легендарного військового з’єднання на той час уже й сам став живою легендою для багатьох сучасників. Ця обставина, як ніщо інше, посприяла розгортанню власної політичної діяльності Є. Коновальця на почат- ку 1920-х рр.

Євген Коновалець на чолі Січових стрільців (1918—1919)

Institution

Ähnliche Einträge