Дмитро Андрієвський і процес підготовки Першого Конгресу Українських Націоналістів 1929 р.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
1. Verfasser:	Кучерук, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2006
Schriftenreihe:	Український визвольний рух
Schlagworte:	Життя та діяльність Євгена Коновальця
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64340
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Дмитро Андрієвський і процес підготовки Першого Конгресу Українських Націоналістів 1929 р. / О. Кучерук // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2006. — Збірник 8. — С. 76-101. — Бібліогр.: 65 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-64340
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-643402014-06-16T03:02:17Z Дмитро Андрієвський і процес підготовки Першого Конгресу Українських Націоналістів 1929 р. Кучерук, О. Життя та діяльність Євгена Коновальця 2006 Article Дмитро Андрієвський і процес підготовки Першого Конгресу Українських Націоналістів 1929 р. / О. Кучерук // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2006. — Збірник 8. — С. 76-101. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64340 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Життя та діяльність Євгена Коновальця Життя та діяльність Євгена Коновальця
spellingShingle	Життя та діяльність Євгена Коновальця Життя та діяльність Євгена Коновальця Кучерук, О. Дмитро Андрієвський і процес підготовки Першого Конгресу Українських Націоналістів 1929 р. Український визвольний рух
format	Article
author	Кучерук, О.
author_facet	Кучерук, О.
author_sort	Кучерук, О.
title	Дмитро Андрієвський і процес підготовки Першого Конгресу Українських Націоналістів 1929 р.
title_short	Дмитро Андрієвський і процес підготовки Першого Конгресу Українських Націоналістів 1929 р.
title_full	Дмитро Андрієвський і процес підготовки Першого Конгресу Українських Націоналістів 1929 р.
title_fullStr	Дмитро Андрієвський і процес підготовки Першого Конгресу Українських Націоналістів 1929 р.
title_full_unstemmed	Дмитро Андрієвський і процес підготовки Першого Конгресу Українських Націоналістів 1929 р.
title_sort	дмитро андрієвський і процес підготовки першого конгресу українських націоналістів 1929 р.
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Життя та діяльність Євгена Коновальця
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64340
citation_txt	Дмитро Андрієвський і процес підготовки Першого Конгресу Українських Націоналістів 1929 р. / О. Кучерук // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2006. — Збірник 8. — С. 76-101. — Бібліогр.: 65 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT kučeruko dmitroandríêvsʹkijíprocespídgotovkiperšogokongresuukraínsʹkihnacíonalístív1929r
first_indexed	2025-07-05T14:59:14Z
last_indexed	2025-07-05T14:59:14Z
_version_	1836819472655056896
fulltext	76 77 № 8ОЛЕКСАНДР КУЧЕРУК ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ І ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ… ОЛЕКСАНДР КУ ЧЕ Р У К ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ І ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ ПЕРШОГО КОНГРЕСУ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ 1929 Р. Добре відомо, що установчому Конгресу Українських Націона- лістів, на якому формально було створено Організацію Українських Націоналістів, передував майже дворічний підготовчий період з двома Конференціями українських націоналістів. На той час процес структурування націоналістичного середовища уже пройшов через стадію об’єднання націоналістичних організацій і груп, з яких най- головніші — це Легія українських націоналістів (ЛУН), Група укра- їнської національної молоді (ГУНМ), а також Українська Військова Організація (УВО), однак щодо подальшої роботи готових рішень і рецептів не було. Однією з найпомітніших постатей у провідному активі укра- їнських націоналістів був Дмитро Андрієвський. Народився він 29.09.1893 р. в с. Бодаква (нині село Лохвицького р-ну Полтавської обл.). В 1919—1920 рр. працював у складі дипломатичної місії УНР у Швеції; у 1921 р. — консул УНР у Швейцарії. Від 1922 р. з неве- ликими перервами жив у Брюсселі (Бельгія). Очолював україн- ські громадські організації у Бельгії. Співпрацював з журналами «Національ на думка», «Розбудова нації» та ін. Багато писав на іде- ологічні теми, розробляв теоретичні засади націоналізму. У листо- паді 1927 р. був обраний до складу Проводу Українських Націоналі- стів (ПУНу). Учасник Першого Конгресу Українських Націоналістів, політичний референт, ре ферент зовнішньої політики ПУНу. Після розколу ОУН (1940) залишився серед прибічників Андрія Мельни- ка. Під час Другої світової війни його заарештували німці (1944); пе- ребував у концтаборах. Після війни був редактором часопису «Три- зуб» у Брюсселі. Від 1948 р. — член Української національної ради та її виконавчого органу. Писав на тему українського націоналізму. Помер 30.08.1976 р., в м. Донштадті, похований у Мюнхені на укра- їнській ділянці кладовища Вальдфрідґоф. Близький соратник Д. Андрієвського Володимир Мартинець так характеризував його: «[…] високий, стрункий мужчина, шатен, пристійне голене й худе лице, укладного поведення, репрезентатив- ного вигляду, цілою зовнішністю — джентльмен. Вдача скоріше — флегматика, говорить спокійно й поволі, важачи слова; не уносився ніколи. Людина очитана, критичний розум, здібний до аналізи, а ще більше до синтези, запліднений творчими думками. Це людина, що в ній думка й чин є в гармонії і рівновазі»1. Розвиток націоналістичного руху йшов у кількох паралельних напрямах: тривав пошук організаційних форм, вироблялася ідео- логія, відбувався розгляд можливих варіантів майбутньої націона- лістичної організації. 1927 р. прийшло до створення Союзу організацій українських націоналістів (СОУН), чию основу склали ЛУН і ГУНМ та до яко- го мали б приєднатись інші націоналістичні організації. 12 липня у Празі відбулись установчі збори, що ухвалили статут СОУН. Голо- вну раду Союзу очолив Михайло Сціборський. Статут визначав, що головною метою СОУН є «боротьба за як найскорше відновлення са- мостійної національної соборної української Держави, яка забезпе- чувала б добробут усіх верстов українського Народу та її охорона»2. Головним завданням на найближчий час було визначено підго- товку і проведення наради в форматі конференції чи конгресу, на якій мали би затвердити ідеологічні основи і напрями націоналі стичного руху з метою створити єдину загальноукраїнську націоналі стичну організацію. За словами Євгена Коновальця, «завдання згаданого Союзу огра[ни]чуться покищо до підготовки ширшого з’їзду. Інакше кажучи, згаданий Союз буде на ділі Комітетом по підготовці з’їзду, перед яким складе він свої повновласти, так що доперва на само- му з’їзді будуть остаточно усталені так ідеольогія як і організаційні форми […] Друге завдання, яке мусить виконати Союз, це усталення тем рефератів і підшукання відповідних референтів»3. Д. Андрієвський розробив теоретичні засади і накреслив прак- тичні форми майбутньої організації націоналістів. На його думку, «вона має бути такою, щоби відкрила нам шлях до політичної акції, 1 Мартинець В. Українське підпілля: Від У.В.О. до О.У.Н. Спогади й матеріали до пе- редісторії та історії українського організованого націоналізму. – Б. м., 1949. – С. 210–211. 2 Статут Союза Орґанізацій Українських Націоналістів // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 26. – Арк. 1. 3 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 16 червня 1927 р. // Архів ОУН. 78 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 79 № 8ОЛЕКСАНДР КУЧЕРУК ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ І ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ… щоби поставила нас окремо від тих численних марудних своєю до- гматікою і інертніст[ю] груп, що борсаються нині на нашій полі- тичній арені, щоби мала характер і тенденції всенаціональні, щоби була суцільною, міцно збитою і в той же час елястичною. Гадаю, що ні “Партія” ні “Союз” ні “Товариство” до того не наддається. Про- поную ЛІГУ! В ній є і широта (всеукраїнська) і ударність (оборони, натиску, розбудови) і однолітність (оден провід) і вказівка на спеці- альні (а не для повторення політичного трафарету) зумовлені об- ставинами завдання»4. Підготовка до Першої конференції українських націоналістів проходила за найактивнішої участі Д. Андрієвського. Коли стало зрозуміло, що справа майже завмерла, він проявив важливу ініці- ативу. «Мені пишуть, що вона (справа підготовки конгресу. — О. К.) застряла у надрах Союзу і є на мертвій точці. Мені просто пропо- нують перебрати ініціативу. Тому я зложив проект після якого мав би заложитись Ініціативний комітет (чи Організаційна комісія) по скликанню Конференції цієї осені»5. Він запропонував такий склад організаційного комітету: Д. Андрієвський, Є. Коновалець (пред- ставник ГУНМ) і Петро Кожевників (ЛУН), — додаючи, що «в су- часних обставинах треба бути сміливим повитухом і не дати дитині задушитися в надрах формальностей і гурткової тяганини»6. Є. Ко- новалець згодився з пропозицією Д. Андрієвського прискорити під- готовчу роботу і створити новий оргкомітет та не заперечував, щоб «ініціятива конгресу, як теж його підготовка вийшли від приватних людей, в даному випадкові, як це Ви пропонуєте, від Вас, мене і Ко- жевникова»7. Документ під назвою «Проект організації Конференції для роз- роблення націоналістичної ідеольогії і усталення відповідних орга- нізаційних форм» від 28 червня 1927 р., який підготував Д. Андрієв- ський, де-факто затвердив склад ініціативного комітету і визначив Берлін місцем його перебування. Головою комітету було обрано Д. Андрієвського; Є. Коновалець формально представляв у комітеті ГУНМ, а УВО, яку він очолював, узагалі не була представлена в ко- мітеті. У документі пояснюється, що комітет створено на допомогу 4 Лист Д. Андрієвського до Є. Коновальця від 19 червня 1927 р. // Там само. 5 Лист Д. Андрієвського до О. Бабія від 3 липня 1927 р. // Там само. 6 Там само. 7 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 18 липня 1927 р. // Архів ОУН. СОУН, який не міг самотужки орга- нізувати загальноукраїнський наці- оналістичний з’їзд (конгрес). «Про- ект» визначав головні завдання: «Комітет укладає програм Конфе- ренції, виробляє регулямін її, поєд- нує референтів, означає місто, дату і відкриває засідання Конференції»8. Провести конференцію було запла- новано на кінець вересня або на по- чаток жовтня 1927 р. у Відні. У липні 1927 р. Д. Андрієвський підготував перелік тем доповідей і доповідачів на майбутній конферен- ції та переслав його Є. Коновальцю, котрий схвалив пропозиції. Постало питання критеріїв добору де- легатів. Є. Коновалець писав Д. Андрієвському: «[…] треба би нам порозумітися, кого саме будемо притягати до участи в конгресі, а іменно, чи будемо запрошувати на нього індивідуально поодиноких людей чи може представників певних організацій»9. Д. Андрієв- ський як голова підготовчого комітету підкреслив: «[…] треба зма- гати, щоби то був справжній Конгрес Українських Націоналістів»10. Водночас він вважав, що участь у конгресі мають узяти не лише емігранти, а обов’язково й делегати крайових організацій з Галичи- ни, Волині, Прикарпаття, Буковини та Наддніпрянщини, хотів він також бачити представників зі США й Канади. Є. Коновалець осо- бливо наголошував на широкому представництві українських зе- мель, щоб конгрес набув загальноукраїнського, а не емігрантського характеру. Труднощі з делегатами від галицьких націоналістів, на думку Д. Андрієвського, не мали б перешкодити проведенню конгресу; він наполягав на тому, що «навіть коли б з краю ніхто б не приїхав, нам не можна кидати справу. Навпаки, приступити не- гайно до практичних заходів до організації як Конференції»11. Тут 8 Проект організації Конференції для розроблення націоналістичної ідеольогії і устален- ня відповідних організаційних форм // Архів ОУН. – Ф.1. – Оп.1. – Спр. 25. – Арк. 1. 9 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 10 липня 1927 р. // Архів ОУН. 10 Лист Д. Андрієвського до Є. Коновальця від 14 липня 1927 р. // Там само. 11 Лист Д. Андрієвського до В. Мартинця від 24 липня 1927 р. // Там само. Печатка Проводу Українських Націоналістів. 1929 р. 80 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 81 № 8ОЛЕКСАНДР КУЧЕРУК ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ І ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ… треба зауважити, що перше зібрання представників українських націоналістів довший час не мало усталеного означення. Спочат- ку йшлося про конгрес чи з’їзд, згодом стало зрозуміло, що захід матиме вужчий формат, тому заговорили про конференцію, інколи її називали ще «передконференцією». А отже, те, що мовиться про той самий захід, зрозуміло лише з контексту. З огляду на необхідність і бажання успішно провести великий конгрес, активісти взялися до підготовки конференції: «[…] дуже і дуже важно вибрати осіб і організації, які би згори годились на основні точки ідеольогії і на засади організації. Конференція мала би знайти остаточні форми і зафіксувати факт нової організації на яку певний загал годиться вже зараз»12. Тим часом було досягнуто порозуміння щодо організаторів кон- ференції, ними стали ЛУН (Подєбради), ГУНМ (Прага), Союз укра- їнських старшин (Берлін), Українська стрілецька громада (США), Українське студентське товариство (Прага), а також окремі про- відні діячі націоналістичного руху, серед них Є. Коновалець та Д. Андрієвський. Конгрес (конференція), на думку Є. Коновальця, «не повинен бути надто великий, а тільки зложений з осіб, які мали би охоту і бажання взятися за працю»13. Провести захід у Чехосло- ваччині легально було не можна, оскільки влада не дала б на це дозволу, тому було вирішено діяти нелегально, не розголошуючи прізвищ учасників. Стала відомою реакція Дмитра Донцова на під- готовку конференції українських націоналістів: з листа В. Мартин- ця довідуємося, що він назвав її «еміграційною шопкою»14. За недовгий час листовного спілкування Д. Андрієвського і Є. Ко- новальця між ними встановилися досить теплі, дружні взаємини, що ґрунтувалися на суголосному розумінні основних завдань наці- оналістичного руху. Так, Є. Коновалець писав: «Скажу Вам щиро, що просто дивує мене, як може між нами, які саме так ще не давно тільки пізнали, бути стільки майже тотожних думок і поглядів»15. Перша конференція українських націоналістів відбулася 3—7 листопада 1927 р. в Берліні. В. Мартинець інформував Д. Ан- дрієвського, що «з Праги приїдуть 3, з краю 3, з Берліна візьмуть 12 Лист Д. Андрієвського до Є. Коновальця від 19 липня 1927 р. // Архів ОУН. 13 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 31 липня 1927 р. // Там само. 14 Лист В. Мартинця до Д. Андрієвського від 17 жовтня 1927 р. // Там само. 15 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 19 вересня 1927 р. // Там само. участь 4, з Бельгії 1, ще не вияснена участь (прізвище відчитати не вдалося. — О. К.). З ним буде всіх 12»16. За спогадами В. Мартинця у конференції взяли участь Є. Коновалець, Д. Андрієвський, Омелян Сенник, С. Чучман, Юліян Вассиян, Степан Нижанківський, М. Сці- борський, Богдан Кравців, Л. Макарушка, П. Сайкевич, П. Кожев- ників, В. Мартинець, які представляли окремі націоналістичні ор- ганізації та групи. На засіданнях конференції було зачитано низку доповідей, які учасники досить активно обговорювали. Зокрема, дебатувалися питання: чи майбутня організація повинна бути елі- тарною, чи масовою; що робити з УВО — чи має вона залишатися самостійною структурою, чи повинна ввійти до єдиної націоналіс- тичної організації. Конференція визнала ПУН, ухвалила провести Конгрес Українських Націоналістів весною 1928 р., а також розпо- чати видання часопису «Розбудова нації». До речі, назву часопису запозичено з назви однієї зі статей Д. Андрієвського. Першим голо- вним редактором став В. Мартинець. Він підготував перше число, але після цього потрапив до польської в’язниці, тож наступні два числа редагував П. Кожевників. Перше число журналу вийшло в січні 1928 р., воно містило, крім іншого, програмну статтю Д. Андрі- євського «Наша позиція», що починалася такими словами: «Те, що мусіло статися, сталося. Утворилось нове політичне угрупування: українських націоналістів», яке «має силу й можливість виминути чужі концепції й зовні накинені формули, сама в собі і в лоні своєї нації найти рацію свого існування»17. Відомості про конференцію та її рішення було оприлюднено окремим документом під назвою «До Українського Громадянства» за підписами голови президії Д. Андрієвського та секретаря В. Мар- тинця. Тут, зокрема, сказано: «Після основного розгляду сучасного українського націоналістичного руху Конференція визнала доціль- ність і конечність зцентралізовання дальшої праці націоналістів і рішила створити єдину всеукраїнську організацію націоналістів. До часу завершення творення такої організації Конференція, рахую- чись з потребою часу, що вимагає опановання стихійного руху, керов- ництва та координації ріжних організованих його виявів, покликала до життя і чину “ПРОВІД УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ”. […] 16 Лист В. Мартинця до Д. Андрієвського від 15 жовтня 1927 р. // Архів ОУН. 17 Андрієвський Д. Наша позиція // Розбудова нації. – 1928. – Ч. 1. – С. 8. 82 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 83 № 8ОЛЕКСАНДР КУЧЕРУК ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ І ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ… Завершенням діяльности теперішнього ПРОВОДУ має бути КОН- ГРЕС УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ, який остаточно усталить ідеольогичні позиції українського націоналізму, ствердить факт по- встання єдиної всеукраїнської організації та прийме конструкцію та сталий ПРОВІД її. Сим шляхом організований, беззастережливий, послідовний український націоналізм буде йти до перебрання в свої руки керми українського національно-політичного життя і змагати- ме до провідної ролі в борні за Українську Державність. До ПРОВОДУ, основаного на монократичній засаді і зложеного з Голови і чотирох членів-референтів увійшли: інж[енер] Дмитро Андрієвський, полк[овник] Євген Коновалець, Володимир Марти- нець, Михайло Сціборський та відпоручник краю»18. Характерно те, що в документі не вказано, кого було обрано го- ловою ПУНу, а першим у списку стоїть Д. Андрієвський. Так само не названо голови ПУНу в інформаційному «Звідомлені ч. 1» (без дати), що його видали по конференції секретаріат та відділ преси і про- паганди за підписом В. Мартинця, а в списку членів ПУНу першим також є Д. Андрієвський. Учасник конференції В. Мартинець пізніше писав: «Перший ПУН, що мав проіснувати до Конгресу Українських Націоналістів, складався з людей, що вибилися в передові лави націоналістично- го руху. Їх ніхто не обирав до ПУН, вони сами поставили себе на ті провідні місця, що їх сами створили»19. Питання, хто має очолити ПУН, обговорювали ще перед кон- ференцією. Оскільки Д. Андрієвський був головою організаційного комітету, а також головою президії конференції, то, за усталеним правилом, саме він мав би очолити Провід. Але в середовищі націо- налістів, цілком природньо, існувала думка, що Провід має очолити Є. Коновалець. На черговій нараді провідну роль було вирішено на- дати Є. Коновальцю. Хоча ще на конференції він вагався, вважаючи, що недоцільно одній особі керувати УВО і організацією націоналістів, та все ж таки дав згоду. Тим часом В. Мартинець став секретарем і референтом преси й пропаганди, Д. Андрієвський — ідеологічним референтом, М. Сціборський — політичним референтом. «Відпоручника краю» до складу ПУНу на цій конференції не обрали, це питання від- клали на майбутнє. 18 До Українського Громадянства // Архів ОУН – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 35. – Арк. 5. 19 Мартинець В. Українське підпілля: Від У.В.О. до О.У.Н. – С. 213. Рішення обрати Є. Коновальця головою ПУНу для Д. Андрієв- ського не було надто приємним, адже на підготовчому етапі ні в кого не викликала заперечень кандидатура самого Д. Андрієвського на цю посаду. Його незадоволення відчувається в листі до Є. Коно- вальця: «Сам вибір Вас на провідника єсть до певної міри тріумфом голошених мною засад і може найкращим рішенням проблему що став був перед нами. Отже можете бути певні, що в моїй особі зна- йдете співробітника лояльного і дісціплінованого. Инша річ що під час нарад я не раз був заскочений і вражений тою грою, яка велася, тими ваганнями і застереженнями, які давали себе відчути. Бо ж щирість і одвертість мені видавались конечни- ми і оправданими в нашім гурті і при нашій справі. Та видно я був людиною надто новою і свіжою, аби відразу понятись в ваших об- ставинах. З другого боку з певних данних можна було виснувати, що моя причетність до справи (спеціально ідеольогичної) не вважається рі- чевою. Для того, хоч як близький їй душею, я повагався вступати до Проводу, аби не вязати його своєю особою. Але як би не було нині я радо стаю на вказане мені місце, сподіваючись, що то вийде на ко- ристь справі. Отже можете сміло числити на моє співробітництво. На сім кінчу мої “пояснення”, аби не здатися Вам надто “каприз- ним”. Прошу вірити, що зі мною можна ба навіть треба бути одвер- тим та щирим, так як є зараз я з Вами. Не набиваюсь в конфіденти і не є надміру цікавий, але безпідставна застережливість мене зне- охочує. Коли хочете щось довідатись прошу звертатись впрость до мене і я не ухилюсь від відповіді»20. У відповідь Є. Коновалець 21 листопада 1927 р. написав довгого листа, котрий відкриває деякі цікаві деталі. «Ваш лист саме був для мене одним із дальших доказів цього, що думка, яку виробив я собі про Вас, як приватну людину і як громадського діяча показалася вповні правильною. Поскільки о мене ходить то можете бути пане інжинір певний цього, що в мені найдете певного і отвертого співро- бітника. Ви може не мали ще змоги мене як слід пізнати, в нашій од- наче дальшій співпраці переконаєтеся, що я все був і буду ворогом всякого фалшу, перехитрювання і недовіря. […] 20 Лист Д. Андрієвського до Є. Коновальця від 15 листопада 1927 р. // Архів ОУН. 84 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 85 № 8ОЛЕКСАНДР КУЧЕРУК ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ І ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ… Аби нічого не залишити недоговореним, вважаю конечним пода- ти до Вашого відома, що так через весь час нашої підготовчої праці, як теж на самій конференції заступав я думку, що Ви повинні обня- ти провід організації націоналістів. Коли одначе ця думка перепала і я в останньому моменті помимо застережень (на мою думку дуже важливих) примушений був заняти то місце, яке предбачав я саме для Вас, то на зміну цього мого рішення склалися слідуючі причини: 1) Ваша ще непідготованість (розуміється не з Вашої вини) для цеї ролі через замалу ще Вашу поінформованість про всі біжучі і ак- туальні питання, яких знайомство провідникові необхідне. 2) Ваше місце осідку, яке мимо найліпшого з Вашого боку бажання не дало би Вам змоги стати на ділі а не формально тим центром, біля якого скупчувалася би ціла праця підготовки конґресу. 3) Ваш за малий ще звязок з краєвими західно-українськими націоналістичними організаціями, без яких на нашу й Вашу теж мабуть думку наміче- на нами діяльність біля створення єдиної нац[іоналістичної] орґ[ані- зації] не могла би увінчатися бажаним успіхом. Переняття однак мною тимчасового проводу не означає ще, що я його і після конґресу задержу надалі. Я дальше обстоюю, що Ви пане інженір повинні бути тим, який з конґресу укр[аїнських] на- ціоналістів повинен вийти провідником націоналістів. Час знов до конґресу повинні Ви при нашій розуміється допомозі вжити на це, щоби до майбутньої Вашої ролі, як слід підготовитися і то так через точне зорієнтовання себе ві всіх нюансах націоналістичного руху в краю і за кордоном, як теж через Вашу працю біля націоналістич- ної ідеольоґії зробити себе більше серед всіх цих, які творитимуть ядро єдиної націоналістичної організації»21. У розвиток ухвал Першої конференції українських націоналістів ідеологічний референт ПУНу Д. Андрієвський у січні 1928 р. підготу- вав тези про ідеологічні засади українського націоналізму та органі- заційні завдання Проводу, які після обговорення та редагування були розіслані провідним націоналістичним діячам. Зокрема там сказано: «Природнє і передвічне привязання людини до свого краю (патріо- тизм) в нашу добу набирає форми національного почуття. Зісилене і чинне (оборонче чи зачіпне) воно родить націоналізм […]. Змагання до гегемонії на Сході Європи, розріст Нації, поширення її впливів на вні 21 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 21 листопада 1927 р. // Архів ОУН. будуть дальшим вислідом пробудження Нації до життя […]. Чорне море, як база, Європа, як запілля — ось підстави нашої політики і економіки […]. Воля і благо нації увидатнюється в життєвих проявах. Їх годна висловити і здійснити окрема група, або навіть одна особа. Існуючі українські партії і ідеологичні угруповання не наддаються для сего, позаяк, затроєні доктрінерством, далекі життєвого проце- су, вони не годні опанувати творчого інстінкту нації»22. Тези визнача- ли, що ПУН узяв на себе всю відповідальність щодо підготовки «Кон- гресу націоналістів», який «веде роботу по виробленню і підготовці відповідних кадрів такої організації» і «має зробити перегляд сих кадрів, усталити ідеологичну базу організації та її структуру»23. Запитуючи думку М. Сціборського стосовно своїх тез, Д. Ан- дрієвський пояснює: «[…] щоби зрушити справу з мертвої точки я піднявся сам сего труду і накреслив основні лінії. Тим я не шукав розвязки всих політичних і соціальних проблем, що перед нами ста- вить життя, лише хотів зазначити напрямок, в якім його належить шукати»24. Відповідь М. Сціборського не забарилася, він пише, що «з загальними напрямками вашого нарису я солідаризуюся», хоча й має низку зауважень щодо «практичної політики»25. Неусталеність багатьох важливих питань вимагала обговорення і вирішення, тому на початку березня 1928 р. визнано за необхідне скликати Другу конференцію українських націоналістів. Д. Андрі- євський отримав від Голови ПУНу доручення запропонувати, «які справи повинні прийти на порядок нарад нашої конференції й яку справу Ви хотіли б на конференції реферувати. З огляду на обме- жений час конференції мусимо її так зорґанізувати, щоби не трати- ти богато часу на непотрібні балачки»26. Голова ПУНу звернувся з проханням до всіх зацікавлених осіб продовжити роботу з підготовки конгресу. Від Проводу, за підписом П. Кожевникова, 30 особам, серед них і Д. Андрієвському, було на- діслано лист-обіжник. У документі головну увагу звернуто на ідео- логію, за яку в Проводі відповідав Д. Андрієвський: 22 Тези про ідеологічні засади українського націоналізму та організаційні завдання Проводу українських націоналістів // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 43. – Арк. 85–86. 23 Там само. – Арк. 86; Там само. – Арк. 1. 24 Лист Д. Андрієвського до М. Сціборського від 9 червня 1928 р. // Архів ОУН. 25 Лист М. Сціборського до Д. Андрієвського від 16 червня 1928 р. // Там само. 26 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 8 березня 1928 р. // Там само. 86 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 87 № 8ОЛЕКСАНДР КУЧЕРУК ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ І ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ… «[…] просимо застановитися над слідуючими справами: І. Схема ідеольоґічної плятформи українських націоналістів. 1. Які питання крім поданих нижче мусять бути узгляднені? 2. В якому порядкові мають слідувати окремі розділи й точки? ІІ. Ідеольоґічна плятформа українського націоналізму. 1. Загальне: а) що таке життя? б) що таке нація? в) що таке націоналізм? г) націонал-демократизм? ґ) націонал-соціялізм? д) націонал-комунізм? е) націоналізм-анархізм? є) що таке українська нація? ж) українська національна ідея?»27. Далі йдуть розділи «Україна й чужина (зовнішня політика укра- їнського націоналізму)», «Українські землі», «Внутрішня політика укр[аїнського] націоналізму», «Націоналізм та інші укр[аїнські] іде- ологічні угрупування». Слідом за попереднім листом Д. Андрієвському прийшов на- ступний: «[…] подаємо Вам ті питання, які ми опустили в розділі “Ідеольоґічна плятформа українського націоналізму”: підрозділ 3) — і) національні меншости на Україні: а) російска меншість? б) жидівска меншість? в) польска меншість? г) инші меншости? підрозділ 4) — між в) і г): жіноцтво? Крім того просимо застановитися над слідуючими справами: ІІІ. Орґанізація українських націоналістів: 1) Кілька ріжних чи єдина орґанізація? 2) На яких засадах має бути побудована орґанізація (демокра- тична, війскова, комбінована і т[ак] д[алі])? 3) Місце осідку центрального проводу? IV. Конґрес укр[аїнських] націоналістів: 27 Кожевників П. Лист до українських націоналістів про підготовку Конгресу україн- ських націоналістів. // Архів ОУН. 1) Час і місце конґресу? 2) Хто має прийняти участь в конґресі? а) які орґанізації? б) які приватні особи (подати прізвища)? 3) Завдання конґресу: а) які реферати мають бути предложені (по змозі подати теми)? б) які референти мають бути запрошені (подати прізвища)? в) які комісії мають бути утворені? 4) На які засоби має відбутися конґрес?»28. Д. Андрієвський, міркуючи про конференцію, писав, що вона «му- ситиме не лише допомочи нам, чинним учасникам нашого руху, роз- глянутись в обставинах та намітити дальші заходи та способи праці, але також кинути сніп світла в уми загалу, виясувати перед ним ті шляхи якими ми прямуємо і ті ідеї, які нас ведуть. Себто вона мусить бути уладжена і розрахована не лише для “внутрішнього вжитку” але також для зовнішнього […] Коли ж зайде мова за підготовку Кон- гресу варто застановитись над вибором тем проектованих докладів і відразу усталити список референтів. Гадаю, що численість учасни- ків тому не стане на перешкоді а скорше улегчить вибір, а зрештою Вам видніше. Тільки ж я б стояв за тим, аби в Празі ж покладено всі підстави майбутнього конгресу а власне: усталені теми та учасники, призначено місто і дату як рівно посунено справу грошову»29. Є. Коновалець поділився своїми думками та поінформував Д. Андрієвського про підготовку конференції: «Заповідається вона гарно. Число учасників обраховуємо на 18, а саме з Лєгії — 4-ох, з Н[аціональної] М[олоді] — 2-ох, з краю — 4-ох, дальше давні учас- ники І конференції, себто: Васс[и]ян, Ніжан[ківський], Ви, Кожевн[и- ків] і Я. Не є виключеним, що буде теж присутній тов[ариш] Мар- тинець […]. По моїм обрахункам конференція потриває 3 дні»30. У цьому листі вперше фіксується проблема «еміграція — українські землі», чи в тодішній термінології «еміграція—край»: «Все ж таки найбільш важною на мою думку справою було би обговорення і ви- рішення взаємовідносин між краєм і закордоном»31. 28 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 24 лютого 1928 р. // Архів ОУН. 29 Лист Д. Андрієвського до Є. Коновальця від 25 березня 1928 р. // Там само. 30 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 3 квітня 1928 р. // Там само. 31 Там само. 88 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 89 № 8ОЛЕКСАНДР КУЧЕРУК ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ І ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ… Інтенсивна підготовча робота дала змогу зібратися в Берліні 7 квітня 1928 р. і протягом двох днів провести Другу конференцію. До порядку денного було внесено звіт Голови та членів Проводу, до- повідь Є. Коновальця «щодо орґанізаційної праці перед конгресом» та Д. Андрієвського «щодо ідеольоґічно-статутарної праці», В. Мар- тинця «у справі пресової акції Проводу щодо підготовки конгресу», В. Мартинця «в[иконуючого] о[бов’язки] секретаря Проводу щодо підготовки конгресу»32. По завершенні конференції було подано матеріал у 5-му числі «Розбудови нації». Там говорилося, що Друга конференція ухвали- ла дві важливі постанови: «Перше — це перебрання Проводом за- ступництва організованого націоналізму назовні. Друге це відмежу- вання Проводу, а разом із тим усіх націоналістичних організацій, що вступили з ним у зв’язок, від усіх існуючих партій, політичних груп і центрів»33. Конференція призначила дату проведення Кон- гресу Українських Націоналістів — 1 вересня 1928 р. В наступному, 6-му числі часопису, з огляду на важливість теми, вміщено текст виступу Д. Андрієвського (інших виступів з кон- ференції не публікували) під назвою «До ідеологічно-статуарної підготовки організації українських націоналістів». Автор зазначав, що націоналістична ідеологія вже існує, треба лише її «розгорну- ти в певну систему, нею покрити всі ділянки нашого національно- го життя, у ній знайти загальну розвязку головних проблем нашої дійсності. Ми відчуваємо, що ця справа наспіла […]»34. Д. Андрієвський з усім запалом узявся до роботи, вже 28 квіт- ня він написав до Є. Коновальця: «Отже я важуся розпочати спра- ву Конгресу. Ми змовились з п[анами] Вассияном і Мартинцем, що втрьох ми опрацюєм на підставі вироблених мною тез (не є виклю- чена і инша схема, яку збирається предложити п[ан] Вассиян) схему або проект нашого програму чи платформи […] Нині я так формулую теми рефератів і такі передбачаю референти: 1. Націоналізм а їсну- ючі українські ідеольогії — Вассиян, 2. Політика а справа культури 32 Порядок денний наради членів Проводу Українських Націоналістів і представників орґанізацій українських націоналістів // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 35. – Арк. 9. 33 По другій конференції // Розбудова нації. – 1928. – Ч. 5. – С. 174. 34 До ідеологічно-статуарної підготовки організації українських націоналістів. (Реферат члена Проводу Д. Андрієвського на Конференції 7 – 8 квітня) // Розбудова нації. – 1928. – Ч. 6. – С. 217. та релігії — Боднарович, 3. Україна в світовій політиці — Андрієв- ський, 4. Націоналізм а сучасна політика (внутр[ішня] і зовніш[ня]) — Коновалець, 5. Перспективи політустрою на Вкраїні — Масюкевич, 6. Військова потуга України — Сушко, 7. Політика а економичні ін- тереси України — Костарів (Чернявський) 8. Націоналізм а земель- на справа — Сціборський, 9. Націоналізм а соціальне питання на Укр[аїні] — Мартинець, 10. Статут і чинність націоналістів — Ко- жевников […] Також на Вас має припасти справа поєднання рефе- рента по справам військовим. Тут я не є компетентний і зазначаю п[ана] Сушка, щоби тим ніби зробить Вам полекшу»35. Щоби прискорити підготовку доповідей на Конгрес, 1 травня 1928 р. відповідальним особам надіслано черговий обіжник під № 180/27 з ви могою якнайшвидше надіслати до ПУНу свої пропозиції, а також статути і «платформи» націоналістичних організацій. Цим же обіж- ником повідомлялося, що Провід призначив своїх представників в окремих країнах, Д. Андрієвського — у Бельгії, М. Сціборського — в Чехословаччині, І. Ревюка — в Литві. Найближчим часом Провід мав призначити представників у Франції, Люксембурґу, Болгарії, Італії, США і Канаді. Розуміючи, що для майбутньої організації дуже важливо закрі- питися в Галичині, Є. Коновалець повідомляв у листі до Д. Андрі- євського: «[…] на конференції з краєвими представниками націона- лістичного руху дійшли ми вже врешті і до порозуміння і мабуть вже в скорому часі створити теж центр — для краю, який стане експозитурою Проводу»36. Планувалося провести крайовий з’їзд націоналістів, на якому мав, зокрема, виступити Д. Андрієвський з доповіддю на тему націоналістичної ідеології. Активізація діяльності Проводу, рух у напрямі до об’єднання українських націоналістів викликали реакцію багатьох україн- ських політиків та середовищ (УНР, гетьманці), і зокрема ідеоло- га українського націоналізму Д. Донцова. У листі до В. Мартинця Д. Андрієвський писав про своє особливе ставлення до Д. Донцова: «Я дуже шаную і особисто люблю Донцова. Ажи він був мені за на- вчителя в політичній ділянці. Він є нашим духовним батьком і ще на довго зостанеться найбільшим авторитетом. Але я не волів би його 35 Лист Д. Андрієвського до Є. Коновальця від 28 квітня 1928 р. // Архів ОУН. 36 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 6 червня 1928 р. // Там само. 90 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 91 № 8ОЛЕКСАНДР КУЧЕРУК ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ І ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ… кликати. Бо він цілий нам не до прийняття. Мусим піддати його іде- ольогію острій критиці. Мусим дещо додати, що перечить його по- глядам»37. Першим знаком відкритого «непорозуміння» стала рецензія В. Мартинця в часописі «Студентський вісник» (№ 9, 1927), в якій він, при загалом позитивному сприйнятті праці Д. Донцова «Наці- оналізм», висловив окремі критичні зауваження, на що Д. Донцов зреагував, сказати б, перебільшено. Є. Коновалець писав до Д. Андрієвського, що «Донцов по на- шим відомостям начинає дуже зближуватись до УНР а зокрема до Андрія Левицького, з ріжних джерел дістаємо також вістки, що він веде проти нас справді поки що тиху, але досить сильну кампа- нію»38. Через кілька днів Д. Андрієвський, відповідаючи, сказав про Д. Донцова: «В нашім листованні з ним, що правда не дуже обшир- нім, його нехіть до нашого почину дуже виразна. Але він не подає инших мотивів […] Я так розумію становище Донцова, що у него ви- слизає грунт з під ніг. І тому винне не “Діло” чи “Заграва”, але ми з “Розбудовою” і організаційними заходами. Виходить ніби ми узурпу- вали “винахід” Донцова, власне націоналізм, а його відопхнули. Фак- тично він сам пропустив слушний момент стати з нами в одну лаву, а нині є дезорієнтований. […] Гадаю, що ми не повинні давати зброю в руки нашим противникам і творити фронт проти Донцова»39. Після деяких роздумів Є. Коновалець так висловив свою думку про Д. Донцова та стосунки з ним: «Нині я більш як коли перекона- ний, що наш шлях не лежить в напрямку вказанім Донцовим — ві- йна проти всих, відсунення всих від національної справи, обняття проводу на всих відтинках національного фронту. Він бо веде лише до розбиття, колотнечі, анархії а зрештою кінчиться безславною загибелью нас самих (Проводу націоналістів) і занепадом нашого руху. Одна річ відокремитись, а инша піти походом»40. Є. Конова- лець наголошував, що не можна щоразу починати так, ніби до цього на «національному фронті» ніхто нічого не робив і нікого не було. Сила, на його переконання, якраз у тому, щоб відчувати неперерв- ність процесу і його схильність до самооновлення. 37 Лист Д. Андрієвського до В. Мартинця від 24 липня 1927 р. // Архів ОУН. 38 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 6 червня 1928 р. // Там само. 39 Лист Є. Д. Андрієвського до Коновальця від 9 червня 1928 р. // Там само. 40 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 20 липня 1928 р. // Там само. Щоб якось порозумітися з Д. Донцовим і «нейтралізувати» мож- ливу небезпеку, Є. Коновалець послав на «мирні переговори» з ним Романа Сушка, який мав би запропонувати Д. Донцову виїхати за кордон «для пропаганди української справи», на що «відповів д[ок- то]р Донцов, що він був би згідний виїхати за кордон і займатися пропагандою Української справи, рівночасно одначе поставив він услівя, що в ту його діяльність ніхто не мав би права йому вмішу- ватись як теж, що перед його виїздом за кордон мусів би він мати забезпечення для себе ще на три роки вперед»41. Розуміючи, що сварка з Д. Донцовим піде лише на шкоду на- ціоналістам, особливо під час підготовки до Конгресу, і що участь відомого ідеолога в заході була б дуже корисною, Є. Коновалець звернувся до Д. Андрієвського з проханням залучити Д. Донцова до роботи Конгресу: «[…] прошу звернутися до Донцова, чи не був би він згідний написати на конгрес реферат про “Державний устрій”»42. На лист Д. Андрієвського у справі співпраці з ініціативною гру- пою зі створення єдиної націоналістичної організації та з часопи- сом «Розбудова нації» Д. Донцов відповів досить жорстко: «[…] за- просини до співпраці я дістав […] але дав відмовну відповідь»43. Він вважав, що видавати «Розбудову нації» «нема сенсу», і пропонував підтримати «Літературно-науковий вісник», який він редагував. І далі: «Кажете, що чуєтеся моїми “кревняками”, але я сього по- кровенства не відчуваю»44. В наступному листі, відповідаючи на за- питання Д. Андрієвського про його враження від надісланих йому чисел «Розбудови нації», Д. Донцов таким же тоном заявив: «“Роз- будовою нації” не захоплююся. Не буду говорити своєї думки про неї: коли похвалю — се буде нещирість, коли зганю — ви не пові- рете, що говорю щиро»45. На твердження Д. Андрієвського, що між Д. Донцовим і націо- налістами Є. Коновальця існує «генетичний» зв’язок, Д. Донцов ви- бухнув гнівними філіппіками, звинувачуючи всіх — націоналістів, середовище Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО), комуністів, — у тому, що вони проти нього і його «Вісника». 41 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 13 жовтня 1928 р. // Архів ОУН. 42 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 20 жовтня 1928 р. // Там само. 43 Лист Д. Донцова до Д. Андрієвського від 13 грудня 1927 р. // Там само. 44 Лист Д. Донцова до Д. Андрієвського від 13 грудня 1927 р. // Там само. 45 Лист Д. Донцова до Д. Андрієвського від 17 березня 1928 р. // Там само. 92 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 93 № 8ОЛЕКСАНДР КУЧЕРУК ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ І ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ… На слова Д. Андрієвського, що ідеологія, на яку спирається сучас- ний націоналістичний рух, вироблена Д. Донцовим, але на практиці потребує деяких змін, він заявив: «[…] було б смішно коли б я при- став до організації, яка обстригає по свойому мої думки і хоче в мене вмотивувати, що се “натурально”…»46. Націоналісти поступово ставали все відчутнішою силою, зрозу- міли це й українські політики Галичини з боку УНДО, найбільшої то- дішньої легальної української партії в Галичині, що постала 1925 р. внаслідок об’єднання кількох дрібніших (до 1935 р. його очолював Дмитро Левицький). Під впливом УНДО перебували більшість гро- мадських, молодіжних, жіночих організацій, а також така популяр- на газета як «Діло». На виборах до польського парламенту об’єднан- ня вибороло значне число депутатських мандатів. До того ж, чимало провідників УВО були одночасно й членами УНДО (Дмитро Паліїв, Л. Макарушка та ін.), через що стали виникати певні ускладнення. Щоб запобігти протистоянню там, де воно, безсумнівно, не йшло на користь українській справі, Є. Коновалець та члени ПУНу під- тримували контакти з лідерами УНДО. В червні 1928 р. Є. Конова- лець повідомив Д. Андрієвському, що він отримав «від пана Дмитра Палієва (редактора “Нового часу”) вістку, що 29 серпня б[іжучо- го] р[оку] приїдуть в Берлін майже всі посли, члени лівого крила УНДО (10 осіб), які визнають Провід Українських Націоналістів і хочуть з ним увійти в тісну співпрацю. Палієв пропонує тому, аби на цей час приїхали в Берлін члени Проводу а зокрема Ви і пан Сціборський в ціли взаімного познайомлення і поінформовання про завдання Проводу47». Головною темою цієї зустрічі мало стати питання узгодженої дії українських сил у міжнародних справах. Готуючись до неї, Є. Ко- новалець доручив окремим членам ПУНу виступити з доповідями, про що він сповістив Д. Андрієвського: «[…] найкраще буде, коли Ви, пане інжінер, переймете реферат про завдання Проводу Укра- їнських Націоналістів внутрі українського народу. Я тоді старав би ся в мому рефераті вияснити точніще, чому ми рішили приступити до створення Проводу і до розбудови єдиної націоналістичної ор- ґанізації, а Сціборський, як політичний референт Проводу переняв 46 Лист Д. Донцова до Д. Андрієвського від 29 червня 1928 р. // Архів ОУН. 47 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 20 червня 1928 р. // Там само. би реферат про “Завдання Проводу в міжнародній політиці і плян діяльности його на міжнародній арені”. Врешті хотів би я ще в окре- мому рефераті предложити плян фінансування нашого почину та взагалі нашої діяльності»48. Перебіг зустрічі описав В. Мартинець у знаній праці «Від У.В.О до О.У.Н. Спогади й матеріали до передісторії та історії Українсько- го організованого націоналізму»; він розповів, що УНДО відчуло по- яву політичного конкурента і в досить ультимативній формі заяви- ло, що коли націоналісти підуть на створення власної політичної сили, то УНДО з цим не змириться і їхні шляхи розійдуться. Але слів В. Мартинця не підтверджує оригінальний протокол наради ПУНу. Наведімо його основну частину: «Становище до УНДО задекляроване на спільному засіданню з послами 27.VIII.1928. 1) Провід не може зречися права і обовязку ставити власну ор- ґанізацію на всіх укр[аїнських] землях. 2) Форму і схему тої орґанізації не можемо сьогодня подати. Ця справа буде вирішеною в недалекій будучности, не пізнійше Кон- ґресу Укр[аїнських] Націоналістів. 3) Сьогодня можемо сказати, що ця орґанізація не буде партією. 4) Вона буде мати революційно-національний характер. 5) Не буде захоплювати влади на укр[аїнських] територіях, доки там є займанщицька влада. 6) УНДО вважаємо єдиною під сучасний момент національною партією на Зах[ідних] Землях, тому нема у нас тенденцій його роз- валювати. 7) Застерігаємо собі право критики УНДО, задержуємо супроти нього на краєвому ґрунті прихильний невтралітет, а навіть в дея- ких випадках, що будуть мати значення для підготовки визвольно- го руху, можемо вповні поперти УНДО. 8) Заявляємося за співпрацею з УНДО на міжнародному полі. Відносно форм і метод цеї праці обговориться окремо. Обі сторони рішили визначити по 2 людей для порозуміння, ста- лого контакту і намічення пляну співпраці на міжнародному полі. Провід визначив для звязку з УНДО п[ана] Паліїва»49. 48 Лист Є. Коновальця до Д. Андрієвського від 14 серпня 1928 р. // Архів ОУН. 49 Рішення З’їзду Проводу Українських Націоналістів в днях 25.VIII – 1.ІХ.1928 р. // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 36. – Арк. 7–8. 94 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 95 № 8ОЛЕКСАНДР КУЧЕРУК ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ І ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ… Користуючись нагодою, Провід організував додаткове засідан- ня, на якому, розвиваючи тему, розглядали питання стосунків з іншими політичними середовищами. У протоколі засідання зафік- совано основний зміст дискусії. Так, М. Сціборський заявив, що се- редовище уенерівців є шкідливим і вважав, що з ним потрібно бо- ротися. Натомість Д. Андрієвський висловлювався поміркованіше, він вважав, «що все, що роблять українці, мусить бути нами взято на увагу і праця всіх українців мусить бути нами координована»50. Коли мова зайшла про події в УСРР, то він зазначав з приводу так званої більшовицької політики українізації, «що під большевиками не можна зреволюціонувати нарід, зате під Польщею можна, коли В[елика] Україна поступає вперед, здобуває щораз то нові позиції, то це впливає революціонізуючо на Зах[ідну] Україну, котра тим самим засилюється»51. Протокол фіксує характерні думки Є. Коновальця стосовно про цесів в УСРР: «На В[еликій] Україні йде процес усамостійнен- ня — там український елємент є в офенсиві. Не можна спиняти того процесу. За кілька літ той елємент буде ще сильнійший». Він ува- жав, що колись «націоналісти дійдуть до порозуміння, вправді не з большевиками, але з радянським урядом»52. Завершив Є. Коновалець свій виступ дуже промовисто, слова- ми дійсно мудрого провідника: «На В[еликій] Україні твориться провідна верства і не ми, але вона буде рішати судьбу України. Не вільно нам поповнювати промахів УНР і Петрушевича, які думали творити все зі закордону. Ми тут є чинником підпомагаючим»53. Досить швидко надійшла реакція Д. Донцова на зустріч Про- воду з групою УНДО, він назвав ПУН«галицько-ундівською комбі- нацією»54. Тим часом рухалася справа з Конгресом. Відповідальність за до- повіді і доповідачів на ньому було покладено на Д. Андрієвського, він вів у цій справі жваве листування і переговори з конкретними особами, надсилав свої пропозиції і міркування Голові ПУНу. 50 Витяг з протоколу засідання Проводу Українських Націоналістів 30 серпня 1928 р. // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 36. – Арк. 1. 51 Витяг з протоколу засідання Проводу Українських Націоналістів 30 серпня 1928 р. // Там само. – Арк. 2. 52 Там само. – Арк. 4. 53 Там само. 54 Лист В. Мартинця до Д. Андрієвського від 18 серпня 1928 р. // Архів ОУН. Восени 1928 р. попередньо було визначено нову дату проведення Конгресу Українських Націоналістів — грудень 1928 р. — і опрацьо- вано «регулямін» заходу, який передбачав проведення пленарних за- сідань і засідань комісій Конгресу. Всіх учасників було поділено на дві групи — члени і гості Конгресу; останні мали право дорадчого голосу. Тоді ж було укладено перший список можливих учасників загаль- ним числом близько 40 осіб, це: «Коновалець (Берлін), Андрієвський (Брюссель), Сціборський (Подєбради), Мартинець (Берлін), Кожев- ників (Берлін). Галичина: Целевич, Паліїв, Рудницька, Кравців, Суш- ко, Боднарович, Донцов, Ленкавський, Кедрин (преса). Закарпаття: Бачинський, Юськів. Прага й Подєбради: Вассиян, Бойдуник, Бойків, Бабій, Демчук, Костарів, Гарасимович, Руденко, Загривний, Чер- нявський. Заступники орґанізації націоналістів з Пшібраму, Берна й Ліберця. З Америки: Ґалан, Мишуга, Лисюк. Антоненко (Франція), Лашкевич (Данціґ), Онацький (Італія), Чуб (Люксембурґ), Калюж- ний (Югославія), Кузеля (Румунія), Бартович (Литва). Заступники з Волині з Буковини, з Бесарабії, з Кубані, з Австрії»55. Проект програми Конгресу передбачав таких доповідачів і теми їхніх виступів: Є. Коновалець — звіт з діяльності Проводу та «Сучасне положення українського народу», Д. Андрієвський — «Український Націоналізм», Сціборський — «Економічні інтере- си України», Зенон Пеленський — «Зовнішна політика України», О. Боднаро вич — «Спра ва культури і реліґії», В. Мартинець — «Со- ціяльний проблєм на Україні», Роман Сушко — «Військова справа», П. Кожевни ків — «Орґанізація Українських Націоналістів». Визначено було і кандидатів на голову президії Конгресу і його заступників, секретарів та голів і секретарів комісій. Отож, головою Конгресу мав бути Євген Онацький, а заступниками Д. Паліїв та М. Сціборський. Секретарі Конгресу — В. Мартинець, О. Боднаро- вич, Гарасимович. Голови і секретарі комісій: ідеологічної — Д. Ан- дрієвський і Степан Ленкавський, економічно-соціальної — М. Сці- борський і Осип Бойдуник, політично-військова — Є. Коновалець і Антонечко, організаційної — П. Кожевників і Б. Кравців. Уже на грудень 1928 р. Д. Андрієвський запропонував дещо змінений список доповідачів і тем їхніх виступів: «Сучасне поло- ження Українського Народу і почин Проводу» — Є. Коновалець; 55 Програма конґресу // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 43. – Арк. 3. 96 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 97 № 8ОЛЕКСАНДР КУЧЕРУК ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ І ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ… «Український Націоналізм» — Д. Андрієвський; «Культура і ре- лігія» — О. Боднарович «або хтось инший з краю»; «Державний устрій» — «доси мені не вдалося напитати референта і я подумую взятись сам до праці»; «Зовнішня політика» — «казав би доручи- ти сей реферат п[анові] Пеленському»; «Економічна політика» — «важний реферат для якого не маю відповідної особи»; «Земель- на справа» — М. Сціборський; «Суспільний лад» — В. Мартинець; «Військова справа» — Є. Коновалець; «Статут Організації Україн- ських Націоналістів» — Л. Костарів; «Форми діяльности Організа- ції Українських Націоналістів» — П. Кожевників56. Д. Андрієвський, з огляду на взяті зобов’язання, підготував доповідь про устрій майбутньої української держави (датована 8 грудня 1928). Це досить велика праця на 31 аркуш. Початково про- блема державного устрою не була винесена в окрему доповідь, тому Д. Андрієвський висунув таку пропозицію, на що отримав узгодже- не з Є. Коновальцем схвалення від секретаря ПУНу, бо «проблема держ[авного] устрою досі не була порушувана націоналізмом»57. В. Мартинець зазначав, що до Проводу звернувся «один з гетьман- ців» з пропозицією підготувати реферат на цю тему й виступити з ним на Конгресі, це був Р. Ковалів з Женеви. «Виринула тут рівно ж справа Донцова; він надавався би до написання такого реферату, та, що з того, коли він уперта штука. Чи ви писали до нього у тій справі?»58. В. Мартинець просив Д. Андрієвського, щоб той, пишучи Д. Донцову, переконав його не «вести планову пропаганду проти нас не тільки на сторінках ЛНВ, але і своїми листами, що їх розсилає на всі кінці світа! Він може загнатися так далеко, що потім не буде йому повороту до нас»59. З огляду на важливість доповіді Д. Андрієвського «Державний устрій», зупинимося на ній докладніше, щоби краще зрозуміти по- зицію автора. Д. Андрієвський визначає, що «головною підвалиною державно- го устрою для націоналістів має бути суверенність нації», а «першою 56 Уваги щодо підготовки Конгресу Українських Націоналістів // Архів ОУН. – Ф.1. – Оп. 1. – Спр. 43. – Арк. 5–9. 57 Лист В. Мартинця до Д. Андрієвського від 26 жовтня 1928 р. // Архів ОУН. 58 Там само. 59 Лист В. Мартинця до Д. Андрієвського від 26 жовтня 1928 р. // Архів ОУН. Усі цитати подано за одним джерелом, тому покликання вказано лише один раз. і головною умовою виявлення суверенної волі нації є влада, яку громада виділяє з себе в порядку державно-політичного самоздійс- нення, тим виконуючи певні конечні функції суспільного органу». Саме «проблєм влади заслуговує на повну нашу увагу, понеже в нім полягає розвязка питання “бути чи не бути” Українській Держа- ві і тим самим і Українській Нації. Нам не бракує жадних обєктив- них даних для державного життя, як не браковало їх і в минулому. Але нашій нації бракувало субєктивного психольогичного чинника, який стихійне змагання до самостійного буття і чину переводить в політичні акції організації влади». Далі, аналізуючи процеси, які відбуваються в світовій політиці, він пише: «Одного постерігання сучасної політичної практики чи не досить, щоби прийти до виснов- ку, що з природи річі провід мусить бути одноособовий а не коле- гіальний… Але на нашу думку було би вельми ризиковано спирати владу Вождя Нації на підвалинах легітимізму і традиціях монархізму які у нас такі спірні, такі поплутані, майже неіснуючі». Проте «обста- вини нашого національного життя владно вимагають від нас рішен- ня основаного на волевнім акті, на вільнім виборі, на свідомім по- керованні суспільним інстинктом». Тому що «не раз і не два в історії періоди упадку чи звироднення демократизму кінчались одноосо- бовою диктатурою чи диктатурою груп (цезаризм, наполеонизм, большевізм, фашизм)», а парламентаризм в існуючій формі, що прикривається поняттям демократії, призвів до того, що політич- ний «розгардіяш доходить свого вершка і було би просто божевіл- лям нам Українцям, не маючим найменшого політичного вишколу і дисципліни, запроваджувати у себе ті ризиковані корни держав- ного життя, з якими не дали собі ради народи за нас старіші і куль- турніші». Тому, робить висновок Д. Андрієвський, «з огляду на все вищесказане ми гадаєм, що і на новітній Самостійній Українській Державі, серед сучасних обставин було би найбільш вказаним при- поручити верховний провід одній особі, Гетьманові. Гетьман мав би вибиратись із числа гідних, заслужених осіб певного кругу управ- нених і найвластивіших представників ріжних верств Української Нації, осібним Національним Зібранням. […] необмежена на початку диктаторська влада Гетьмана з бігом часу в міру вироблення пев- них традицій була врівноважена констітуційним правопорядком і участю ширших верств в державному будівництві». 98 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 99 № 8ОЛЕКСАНДР КУЧЕРУК ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ І ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ… Характерним і цілком зрозумілим є твердження автора, що «виразником державної ідеольогії провідної верстви буде завжди окрема група чи партія, що вилонює з ґрунту, опрацьовує і голосить гасла властиві провідній верстві. Такою групою в нас може стати Організація Українських Націоналістів». Актуально звучить наступна думка: «Груба, насильницька, асі- міляційна політика держави супроти етнично неукраїнських еле- ментів мусить бути виключена, але в процесі спільного державного життя має витворитись одна національна свідомість на основі дер- жавної єдности і спільности історичної місії. Річ ясна що ані феде- ралізм, ані пошановання місцевих осібностей не виключає стислого політичного і адміністративного централізму, при якому державна влада має приступ і контроль в цих ділянках культурного, суспіль- ного і політичного життя складових країн». Чіткі застереження висловлює Д. Андрієвський стосовно контро- лю й обмеження влади: «Всяка влада змагає до поширення, а зро- бившись необмеженою вона стає небезпечною для громади і особи. Европейськи народи знайшли вихід із цеї життьової суперечности, поставивши на сторожі суспільного життя закон, право». Поміркованість і критичне ставлення до еміграційного політи- куму бачимо у наступному твердженні: «Перебуваючи тут за кор- доном, або ще не здобувши широкого терену в краю мусимо дуже уважати, аби наши заходи в справі встановлення певного устрою не розминулись зі змаганнями краю». Завершується текст доповіді думкою, що після організації дер- жавного життя під проводом моноосібного і монопартійного керів- ництва «прийде черга на усталення і затвердження констітуції Української Держави через Національне Зібрання. Гетьман в по- розумінню з Генеральною Радою має скликати Зібрання на основі представництва всіх верств нації в ідеольогії українського націо- налізму. Національне Зібрання матиме на підставі проробленого державного досвіду остаточно означить форму політичного устрою і суспільного ладу, як рівно обсяг влади Гетьмана. Вона ж обере заступника цьому останньому на випадок його смерти. Після за- мкнення Національного Зібрання, мають зложитися представничі палати, якими будуть Державний Сойм і Рада»60. 60 Андрієвський Д. Державний устрій // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 43. – Арк. 12–43. Свою доповідь Д. Андрієвський подав до Проводу для ознайом- лення. Член ПУНу В. Мартинець, опрацювавши її, виклав заува жен- ня у формі листа до Д. Андрієвського. Найперше він звернув увагу на сво єрідну «містичність» трактування влади; критично поста вився рецензент до аргументації автора щодо «одноосібності» вла ди. В. Мар- тинець зауважив, «що коли я всі проблеми розв’язую з погляду наці- ональної сили, то Ви, всі проблеми розв’язуєте з становища най більш доцільного вияву волі нації». Не погоджується рецензент з «нападка- ми» автора на демократію, вважаючи, що досвід демократії, позитив- ний чи негативний, треба розглядати з точки зору української рації. Д. Андрієвський критику В. Мартинця сприйняв, сказати б, неохоче, — він, зокрема, на звинувачення у ретроградності відпо- вів, що «є скоріше реакціонером. Але тим реакціонером, що ладен прийняти висліди большевизму і нізащо не погодитися на перечерк- нення того глибокого соціального і політичного здвигу, що стався в укр[аїнському] народі. […] Маю вражіння, що Ви зостаєтесь в поло- ні, під гіпнозом слів: поступовість, демократія, революційність», — і пояснив, що його ідея «Гетьмана се цілковито відповідає ідеї Дикта- тора, Укр[аїнського] Мусолінія, а ви її злякались»61. До кінця вересня — початку жовтня було підготовлено більш- менш узгоджені проекти кількох документів Конгресу. Зокрема, програму, список доповідей і «регулямін». Ці документи, після ре- дакційного опрацювання, яке зробив секретар ПУНу В. Мартинець, було розіслано членам ПУНу і додатково деяким особам. Важливого значення, крім підготовки доповідей, надавали роз- робленню «регуляміну». На ньому особливо наголошував В. Мар- тинець, надсилаючи документи Д. Андрієвському. Той, ознайо- мившись з «регуляміном», відповів, «що регулямін мені видається цілком добрим, ваші побоювання після мене не є оправдані»62. Не бракувало дискусій з приводу назви майбутньої організації та її структури. Пропонували, зокрема, такі назви: Ліга лицарів розбудови нації, Українське національне лицарське братство Свя- того Юра, Організація націонал-державників. М. Сціборський розробив схему майбутньої націоналістичної організації під назвою Організація Українських Націоналістів. 61 Лист Д. Андрієвського до В. Мартинця від 5 жовтня 1928 р. // Архів ОУН. 62 Там само. 100 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ 101 № 8ОЛЕКСАНДР КУЧЕРУК ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ І ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ… Графічна схема структури з поясненнями була передана до ПУНу. «В засаду схеми приймається ідея одної націоналістичної органі- зації, побудованої на ідеї монократичного централізму в верхах і децентралізацією на місцях, діяльність якої має бути пристосована до ріжних умов праці на місцях на ріжних теренах, зокрема на оку- пованих землях»63. Позитивно сприйняв пропозицію голова секретаріату В. Марти- нець, він писав до Д. Андрієвського: «[…] схема яку розробив Сці- борський являється, що так скажу, продуктом наших нарад на засі- даннях Проводу. Уважаю, що вона дуже підходяща і не прийдеться багато коректив вносити»64. (Див. рисунок.) Не сприймав В. Мартинець назви організації, що її запропону- вав Д. Андрієвський, — Ліга, і покликався на думку члена ПУНу П. Кожевникова, який «вважає назву “ліга” за нещасливу», а голо- ва ПУНу Є. Коновалець «нещасливим» вважав поняття «присяжні члени». Тому В. Мартинець просив Д. Андрієвського «застанови- тися над тим всім. Може прийде Вам якась щасливіша назва, щоб відповідала б вповні характеру “Ліги” і не вводила розуміння, що ходить тут о зовсім иншу організацію, а тільки що ходить тут о вис- ший ступень тої самої організації»65. Поступово приготування до Конгресу завершувалися. Нарешті, подолавши усі перешкоди, делегати зібрались у Відні і 28 січня 1929 р. розпочали перше засідання; 3 лютого Конгрес успішно за- вершили, — відтак почала існувати Організація Українських Наці- оналістів, на яку чекали великі справи, великі здобутки і одночасно великі випробування. Отож, пройшовши період ідеологічного та організаційного ста- новлення, український націоналістичний рух, оформлений в Орга- нізацію Українських Націоналістів, надовго став вирішальним чин- ником українського державницького руху. 63 Мартинець В. Пояснююча записка до схеми Організації Українських націоналістів // Архів ОУН. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 40. – Арк. 1. 64 Лист В. Мартинця до Д. Андрієвського від 16 вересня 1928 р. // Архів ОУН. 65 Там само. С х ем а с т р у к т у р и О У Н ( а вт о р — М . С ц іб о р сь к и й )

Дмитро Андрієвський і процес підготовки Першого Конгресу Українських Націоналістів 1929 р.

Institution

Ähnliche Einträge