Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності
Аналізуються взаємозв’язки між віртуальною ідеологічністю політичних партій в Україні та лобістською політичною культурою політичної еліти та населення.
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
| Назва видання: | Держава і право |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64373 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності / О.Є. Постол // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 644-649. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-64373 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-643732014-06-16T03:02:13Z Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності Постол, О.Є. Політичні науки Аналізуються взаємозв’язки між віртуальною ідеологічністю політичних партій в Україні та лобістською політичною культурою політичної еліти та населення. Анализируются взаимосвязи между виртуальной идеологичностью политических партий в Украине и лоббистской политической культурой политической элиты и населения Украины. Article is devoted to determining the relationship between virtual ideological parties in Ukraine and the political culture of lobbying and political elite of Ukraine's population. 2011 Article Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності / О.Є. Постол // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 644-649. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64373 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Політичні науки Політичні науки |
| spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Постол, О.Є. Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності Держава і право |
| description |
Аналізуються взаємозв’язки між віртуальною ідеологічністю політичних партій в Україні та лобістською політичною культурою політичної еліти та населення. |
| format |
Article |
| author |
Постол, О.Є. |
| author_facet |
Постол, О.Є. |
| author_sort |
Постол, О.Є. |
| title |
Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності |
| title_short |
Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності |
| title_full |
Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності |
| title_fullStr |
Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності |
| title_full_unstemmed |
Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності |
| title_sort |
партійна позаідеологічність в україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Політичні науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64373 |
| citation_txt |
Партійна позаідеологічність в Україні як відображення лобістської політичної культури та політичної активності / О.Є. Постол // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 644-649. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
| series |
Держава і право |
| work_keys_str_mv |
AT postoloê partíjnapozaídeologíčnístʹvukraíníâkvídobražennâlobístsʹkoípolítičnoíkulʹturitapolítičnoíaktivností |
| first_indexed |
2025-07-05T15:03:23Z |
| last_indexed |
2025-07-05T15:03:23Z |
| _version_ |
1836819733609971712 |
| fulltext |
О. Є. ПО СТОЛ
ПАРТІЙНАПОЗАІДЕОЛОГІЧНІСТЬВУКРАЇНІЯКВІДОБРАЖЕННЯ
ЛОБІСТСЬКОЇПОЛІТИЧНОЇКУЛЬТУРИТАПОЛІТИЧНОЇАКТИВНОСТІ
Аналізу ють ся взаємозв’яз ки між вірту аль ною іде о логічністю політич них партій в
Ук раїні та лобістською політич ною куль ту рою політич ної еліти та на се лен ня.
Ключові слова: по заіде о логічність, вірту аль на іде о логічність, політичні партії,
лоббі, політич на куль ту ра, політич на ак тивність.
Ана ли зи ру ют ся вза и мо свя зи меж ду вир ту аль ной иде о ло гич но с тью по ли ти че с ких
пар тий в Ук ра и не и лоб бист ской по ли ти че с кой куль ту рой по ли ти че с кой эли ты и на се
ле ния Ук ра и ны.
Ключевыеслова:вне иде о ло гич ность, вир ту аль ная иде о ло гич ность, по ли ти че с кие
пар тии, лоб би, по ли ти че с кая куль ту ра, по ли ти че с кая ак тив ность.
Article is devoted to determining the relationship between virtual ideological parties in
Ukraine and the political culture of lobbying and political elite of Ukraine's population.
Keywords:outideological, virtual ideological, political parties, lobbies, political cul
ture, political activism.
Базові напрямки прояву політичної активності населення можна умовно
поділити на дві великі групи: а) організовано-інституційні форми політичної
активності;б)стихійно-позаінституційніформиполітичноїактивності.
До інституційних форм прояву політичної активності можна віднести:
діяльністьназасадахреалізаціїлегітимнихповноваженьворганахзаконодавчої
та виконавчої влади; діяльність в складі політичних партій, громадських
організацій, суспільно-політичних рухів різного походження; участь в електо-
ральнихпроцесахнарізнихрівнях;функціонуваннявякостілідерів(керівників)
державнихорганів,політичнихпартій,громадськихорганізацій.
За сад ни чою про бле мою іде о логічно го по зиціону ван ня політич них партій в
Ук раїні ви с ту па ють значні розбіжності між фор маль ноза дек ла ро ва ни ми про
гра ма ми і ре аль ною політич ною ак тивністю, спря мо ва ною на ар ти ку ляцію інте
ресів та по треб відповідних соціаль них груп.
Методологічноюбазоюдосліджень ідеології, політичної культури та актив-
ності є роботи американських, французьких, британських, російських та
українських політологів, соціологів, соціальних філософів, політичних психо-
логів(Р.Арона,К.Гаджиєва,Д.Лінца,Д.Мілля,Є.ГоловахитаН.Паніної,Є.
Барана,Л.Пая, Г.Дилігенського,Ю. Римаренка, В. Тимошенка, Б. Сутора,М.
Дювержетаін.)1.
В цих роботах представлені, по-перше, загально-методологічні основи
дослідженняфеноменівідеології,політичноїкультуритаполітичноїактивності,
по-друге,моделізв’язківміжеволюцієюідеологійтаполітичнихпартій.
Достихійно-позаінституційнихформполітичноїактивностінаселенняможна
назвати:участьурізнихгрупахтиску(адміністративно-політичний,бізнесовий,
мафіознийлоббізм),участьвзаходахпрямоїдії(мітинги,демонстрації,акціїпро-
тесту тощо), прояви масогенної політичної поведінки (стихійні масові завору-
шення, безпорядки, зпроваковані різними інституційними політичними силами
тощо).
Особливоїзначущостівконтекстівиявувсіхвищезазначенихформполітичної
644 Держава і право • Випуск 54
активностііїхвпливунапроцесидемократизаціїнабувають,по-перше,реструк-
турація правлячої еліти (зміна стратегії її відбору – із номенклатурно-кооп-
таційноїнапідприємницьку)тазмінаорієнтаційполітичноїкультуриі,відповідно,
системиполітичноїмотиваціїнаселення.
Першапроблемавипливаєзтого,щоспосібрекрутуванняправлячогокласув
Україні залишається номенклатурно-мікрогруповим. Цей спосіб був ретельно
дослідженийвроботахМ.ДжіласатаМ.Восленського,атакожбагатьохавторів,
щоздійснювалиполітологічнідослідженнявперебудовчийтапостперебудовчий
періодиісторіїУкраїни[Див.зцьогоприводу:Джилас,1989;Восленский,1991;
Потульницький, 1992 та ін.]. Тут йдеться зокрема про такі механізми відбору
представниківправлячихсубеліт(авУкраїнімиможемовестимовупромодель
кон ку рент ної муль ти елітар ної олігархії),якімінімізуютьзначущістьфункціональ-
но-професійнихвимогдопретендентівнавідповідніключовіпосадиі,водночас,
максимізуютьзначущістьособистоїлойяльності,відданості,мікрогруповоїпри-
належності. Номенклатурна система відбору існувала в СРСР і забезпечувала
стовідсотковузакритістьтихправлячихкіл,щоперебувалипривладі,складаючи
мафіозно-колегіальнийорган–ПолітбюроЦК.Регіональнісубеліти,кожназяких
отрималавперіодбрежневськогозастоюсвій«шматоквлади»піклувалисяпро
те,щобцентральна влада якомогаменше впливала намобільність відповідних
домінуючихогрупованьнарівнісоюзнихреспублік.
ВУкраїнівперіодправлінняЛ.Кучмивідбуласяреставраціяноменклатурної
моделіселекції,яка,навідмінувідпартійно-монопольноївСРСР,сталаспирати-
сяненанаціональний,анародиннийпатрімоніалізм.
ОстаннійнадававіснуючимвУкраїніполітичнимінституціямавторитарного
спрямуванняпризбереженніцентралізованогоконтролюзасубелітнимиогрупо-
ваннями.Водночасміжостаннімиточиласябезперевнаборотьбазавстановлення
гегемоніївцентральнихтамісцевихорганахвладитауправління,що,зодного
боку,створюваловідповідний«декорум»демократії,аз іншого–сприялозгор-
таннюпроцесівреальноїдемократизаціївукраїнськомусуспільстві.
Остання тенденція мала місце тому, що мікроеліти в силу їх множинності
практично сприяють дифузії кордонів публічної влади, що робить останньою
своєріднимфлюгеромлоббі,яківикористовуютьполітичнувладуякінструмент
безперервноїаритикуляціївласнихвимог.Черезтевладанабуваєвсіхознакпер-
манентної нестійкості і «багатовекторності». Таким чином, глобальні рішення
приймаютьсянарівніорганівдержавноївлади(якцентральноїтакімісцевої)не
якрезультатвідстороненоговідкорпоративнихінтересівмікрогрупрозрахунку,а
яккомпромісміжінтересамрізноспрямованихгруптиску.
Коментуючицюситуаціювукраїнськомусуспільстві,авториполітичноїхре-
стоматії«Українанапереломі»2відзначають:
«Соціальніінституціївсуспільствівідіграютьрольпосередниківміжцентра-
мивладита“політичнимтілом”,атакожміжавтономними,інодісамокерованими
частинамицього “тіла”.Хочби якимнайпомітнішимибулипричини зниження
їхньоїенергетики,вонипризводятьдоподілуполітико-комунікаційногопростору
навідокремленітаавтономніобласті:влади–зодногобоку,повсякденнихеко-
номічнихтапобутовихпрактик–зіншого.СьогоднівУкраїніцезамкнені,непро-
зорі,непроникнійпрактичносамодостатніанклавиурамкахсферипублічності.
Комунікаціяміж нимимінімальна і має тенденцію до подальшого скорочення:
влада ніяк не пояснює своєї поведінки,мовчить про плани, не чує закликів та
645Юридичні і політичні науки
вимог,щодолинають знизу, не дотримується законів,щонеюжвидаються, не
керуєситуацієюінезізнаєтьсявцьому.Основнамасаіндивідівтакожнепоспішає
звітувати перед владою щодо власних дій і одержаних доходів: полишені на
самихсебе,індивідинамагаютьсявистоятийобернутинасвоюкористьшанси,
яківідкриваютьсячерезвзаємнийбракконтролю».
Отже,бракдійової іцілеспрямованої,анеритуалізованоїполітичноїактив-
ності населення України спричинений багато в чому відсутністю ефективних
механізмів комунікативної аритикуляції та агрегації політичних вимог, як і
невідпрацьованістюмоделей демократичної політичної культури,що уможлив-
люєпостійниймоніторингувзаємодіїміжполітичнимиінституціямитасамоор-
ганізованимисоціальнимигрупами.
Тут загаломполягаєсуттєваполітико-структурнаособливістьваспектіроз-
гортанняпроцесівдемократизаціївУкраїні.Вонапов’язананевостаннючергуіз
системоутворюючимповідношеннюдоінституційвладикласом,якийзреалізо-
вуєстратегіюперетворенняпублічногопросторувладовідносиннааналогпри-
ватногополітичногоанклаву,вірніше–множинивотчин-анклавів,кожензяких
володієознакамиполітичноїавтономіїіпротидіємонополізаціїполітичногосуве-
ренітетуцентру.Цимкласомвиступаєселянство.
Російський дослідник Г. Дилігенский3, характеризуючи політико-психо-
логічніособливостіселянства,відзначає:
«Селянство вважалось завжди найбільш інертною масою в політиці... В
західнійлітературімасиселянськогонаселенняспорідненізавдякичотирьомяко-
стям:а)фаталізм,тобтовідсутністьдостатньоїсоціальноїактивності,віраунапе-
редвизначеністьсоціальнихзмін;б)апатіяякбайдужістьщодоучастівактивних
соціальних,політичнихдіях,пасивнийспосібіснування;в)індивідуалізм–уник-
нення,поможливості,включеностівсоціальніспільноти,перехідвідсоціальних
проблемдо індивідуальних;г)атомізм,своєріднаприхильністьдожиттявато-
марних структурах типу сім’ї, роду, клану або племені з одним лідером та
безвідповідальнимипослідовниками».
ЦіособливостігегемонаполітичноїінституціоналізаціївУкраїнізумовлюють
такийспосібвідборуеліти,щовиключаєїїдостатнювертикальнумобільністьі
має гарантувати прижиттєву «нерухомість» владно-статусних позицій окремих
сімей. При цьому зберігається керовано-патрімоніальний спосіб виявлення
політичноїактивності,щоспрямованийабонаполітичнудемонополізацію,абож
налегітимнупідтримкуіснуючихдомінантнихогруповань.
ВУкраїнідемократизаціярозгортаєтьсяниніпереважноваспекті«лоббізації»
–латентноготискунадержавніорганизбокувідповіднихтіньовихгруп,щоне
зацікавлені в розширенні «народовладдя», а зреалізовують деструктивну по
відношенню до політичної системи стратегію розмивання стандартів і норм
політичноїрегуляції.Можнастверджувати,щогрупитискудаютьпоштовхдля
виявленняполітичноїактивності,щоспрямовананапривілеїзаціюстануокремих
осіб (за журналістською термінологією їх прийнято називати олігархами), що
відображається в переважно «комерційних» способах залучення населення до
такоїактивності.
Так,доситьпоширенимизточкизорунаповненняелекторальнихпроцесів і
заходівпрямоїдіїєвербуванняплатних«активістів»,щомаютьімітуватишироку
соціальнупідтримкутієїчиіншоїполітичноїсили.Тіполітичнісили,щоспира-
ютьсяненафінансову,анадоктринально-ідеологічнумотиваціюсвоїхприхиль-
ників (соціалісти, комуністи, націонал-радикали) все одно віддають перевагу
646 Держава і право • Випуск 54
тіньовимтехнологіямучасті.
Скажімо,конфліктліворадикалівУкраїниізолігархічно-орієнтованимикола-
ми є насправді псевдоконфліктом. Він переростає у намагання цієї політичної
сили позиціонувати передусім популістські риси, що свідчать про прото-
олігархічнупозицію,незважаючинаїїмаскуванняквазірадикалізмом:
Останнєстосуєтьсяіпроявівполітичноїактивностіврамкахрізнихполітич-
нихпартій.
На 1 березня 2010 р. вУкраїні було зареєстровано 110 політичних партій4.
Водночас,незважаючинаїхкількість,єпідставиконстатувати,щопартійнасис-
темавУкраїніщенедосягланалежногоступенязрілості.Зростаннякількісних
показниківуїїформуванніпродовжуєдомінувати,аленепереходитьувідчутні
якіснізміни.Якправило,ценаслідоктого,щопереважнабільшістьпартійство-
рюваласянедляпредставництвапевнихсоціальнихгруптавираженняїхніхінте-
ресів,анаосновізагальних,надтоабстрактних,світогляднихконцепційабодля
проведеннясвоїхкандидатівупредставницькіорганивлади,реалізаціїкорпора-
тивнихчиособистихамбіцій.
Більшачастинапредставленихвспектріпартійноїсистемиполітичнихпартій
Україниєперсональнимиполітклубами-лоббі,щоздійснюютьфункціїкорпора-
тивногопредставництваокремихосіб,будучивідірванимивідтогосоціо-електо-
ральногоконтингенту,якийвбільшостівипадківстановитьбазумасовихпартій.
В історіїрозвиткуполітичнихпартійвиділяєтьсязаМ.Вебером,триетапи:
етап аристократичного угруповання, політичного клубу та масової організації.
Аристократичне угруповання і політичний клуб в деяких країнах слугують
перехіднимиформамиіснуванняполітичнихпартій,алеврядівипадківпартіїтак
інестаютьмасовимиорганізаціями5.
ЗатипологієюфранцузькогополітологаМ.Дюверже,такіпартіїналежатьдо
розрядукадрових(т.звпартіїнотаблів),проте,навідмінувідполітичнихпартійв
Великобританії,Франції,ФРН,політичніпартіїУкраїнизорієнтованінестільки
нафункціюкомплектуванняпредставницькихорганів,скількинакорпоративний
лоббізм і відтворенняполітичного«даху»длятіньовихсоціальнихогруповань,
слабкопов’язанихізбудь-якимивеликимисоціальнимигрупами.Узв’язкуізцим
партійнусистемувУкраїніможнавизначитиякатомізованузелементамиполя-
ризованого плюралізму і високим рівнем відцентрової політичної активності.
СамевУкраїніполітичніпартіїстаютьінструментомсегментаціїдержавноївла-
ди,яка«анархізується»черезпостійнефракціонуваннявищихпредставницькихі
виконавчихорганів.
Маючи зовнішні формальні атрибути, такі партії характеризуються незнач-
ною(заєвропейськимистандартами)чисельністю,відсутністюсталогоелектора-
тутастабільнихзв'язків,виразногоідеологічногообличчятаорганізаційноїзгур-
тованості.Показово,щозбільшніжсотнізареєстрованихвУкраїніполітичних
партійлишешістьмаютьсвоїосередкивбільшостірайонівтамістдержави.
Із зазначенихта іншихпричинупартійномусередовищітриваютьрозколи,
посилюютьсятенденціїдоавторитаризму,згортаннявнутрішньопартійноїдемо-
кратії,щоговоритьпроте,щодоктринальніпитаннядлябільшостіпартійєвто-
ринними(які,власне,презентаційніфункції).
В Україні в сфері ідеологічного позиціювання партій складається парадок-
сальнаситуація:переважнабільшістьпартійєсамодостатніми,незалежнимивід
суспільстваінституціями,всепризначенняякихполягаєвзабезпеченнідоступу
647Юридичні і політичні науки
довладиїхніхлідерів.Останнімчасомнабуваєпопулярностіновинкавполітич-
них технологіях – так звані вірту альні партії, видимість існування яких ство-
рюєтьсяіпідтримуєтьсязасобамимасовоїінформації.Відірваністьвідсуспільних
верств,превалюванняінтересівпартійнихелітнадінтересамивиборцівзумовлю-
ють кон’юнктурну політичну поведінку партій і, як наслідок, низький рівень
їхньої ідеологічної самоідентифікації. Необхідними передумовами піднесення
роліпартійдорівняповноціннихсуб'єктівполітичноїсистемиєїхконсолідація
тарозвитокрегіональнихструктур,забезпеченняпартіямивсукупностіреально-
гопредставництвавсьогоспектраполітичнихінтересівсуспільства,активізаціяїх
участівполітичномужитті,зокремавиборах.
Головнимипитаннями,якіповинніприцьомувирішуватися,є:чіткеполітич-
не структурування парламенту, передусім формування стійкої парламентської
більшості,здатноїзабезпечуватиефективнузаконотворчудіяльністьувзаємодіїз
Урядом;забезпеченнямаксимальногопредставництваінтересівсоціальнихгруп
та регіонів; підвищення політичної активності та правової культури громадян,
стимулюванняпроцесівформуваннягромадянськогосуспільства.
Необхіднапередумовадосягненнязазначенихцілейполягаєувідповідності
виборчоїсистемисуспільно-політичнимреаліямУкраїни.
Важливою складовою процесу становлення громадянського суспільства в
Українієдіяльністьоб’єднаньгромадян,якістворюютьсязнайрізноманітнішими
цілями.Нинівнашійдержаві6зареєстровано1376всеукраїнськихтаміжнарод-
них і понад 12,7 тис. місцевих громадських організацій. Вони функціонують
практично в усіх сферах суспільного життя, опановуючи цивілізовані методи
обстоюваннясвоїхінтересівувзаємодіїздержавою.
Водночасрозвитокцихта іншихструктургромадянськогосуспільствазнач-
ноюміроювідбуваєтьсязалогікою,щосклаласящевходідемократичнихпере-
творенькінця80-хроків,якіздійснювалисяздебільшого«згори».Зацихобставин
політичніпартії,молодіжні,професійнітаіншіоб'єднаннягромадянчастовини-
каютьневнаслідокприродногоперебігупроцесівсамоорганізаціїтихчиінших
групнаселення,а з ініціативитапід«патронатом»окремихполітичноабоеко-
номічноактивнихосіб,котріпереслідуютьнасампередвласніцілі7.
Створені в такий спосіб структури немаютьмасової підтримки і не здатні
повноцінно реалізовувати завдання виявлення, узгодження та цивілізованого
обстоювання суспільних інтересів. Відповідно, вони не можуть існувати без
фінансовоїдопомогивітчизнянихтазарубіжнихспонсорів,щоспрямовується,як
правило,назадоволенняїхніхвнутрішніхпотреб,абодомагаютьсяінкорпорації
додержавнихінституційзрозрахункомприлучитисядопроцесурозподілубюд-
жетнихкоштів.
ТимчасомвУкраїнівжесклалисяпередумовидляпереходудоякіснонового
етапубудівництвагромадянськогосуспільства–відінституціалізаціїйогострук-
тур до повноцінного здійснення ними своїх функцій. Найважливішими із цих
передумов є такі: створена і розвивається соціально-економічна основа грома-
дянськогосуспільства–багатоукладнаринковаекономіка;поступовоскладається
нова соціальна структураукраїнського соціуму з її ядром– середнімкласом; в
основному сформоване законодавче поле діяльності інститутів громадянського
суспільства.
Громадські організації можуть стати реальними каналами представництва
всьогоспектрасуспільнихінтересів,посередникамиміжїхносіямиівладою.Для
648 Держава і право • Випуск 54
цьогокожномузнихслідчітковизначитисвоюпозначкуістратегіюдіяльності,
подолатикорпоративізмізамкненість,апріорнуналаштованістьнаконфронтацію
зорганамивлади.
Усвоючергу,структуривиконавчоївладиповиннінавчитисявестиконструк-
тивнийдіалогзінститутамигромадянськогосуспільства,делегуватиїмчастину
своїх повноважень. Вони повинні бачити в об'єднаннях громадян свого рівно-
правногопартнера,здатногорозв'язуватиактуальніпроблемисуспільногожиття.
Діївладимаютьстатібільшвідкритими іпрозоримидлягромадськості,що
сприятиме подоланню тенденції відчуження суспільства від держави. Органи
владизобов’язаніактивнішевикористовуватиінтелектуальнийпотенціалнеуря-
довихорганізацій,передусіманалітичнихцентрівтафондів,залучатиїхдопро-
веденнянезалежнихекспертизприпідготовцінормативно-правовихактів,вироб-
леннярішеньзпитань,щомаютьсуспільнийрезонанс,моніторингусоціальної
ситуації, сприяти налагодженню дієвого громадського контролю за своєю
діяльністю.
1.Арон Р.Демократияитоталитаризм/Р.Арон.–М.:Текст,1993.–344с.;Га д жи
ев К.С.ТоталитаризмкакфеноменXXв. //Вопросыфилософии.–1992.–№2.–С.
3-25;Го ло ва ха Є., Паніна Н., Па хо мов Ю., Чурілов М., Бу ров І.Політичнакультуранасе-
лення України (результати соціологічних досліджень). – К.: Наукова думка, 1993. –
133с.; Го ло ва ха Е.И., Бе кеш ки на И.Э., Не бо жен ко В.С. Демократизация общества и
развитияличности.Оттоталитаризмакдемократии.–К.:Наук.думка,1992.–125с.;
Го ло ва ха Є. Посттоталітарний аномічний синдром і трансформації українського
суспільства//Соціологія:теорія,методи,маркетинг.–2004.?№3.–С.23-44;Го ло ва
ха Є., Паніна Н.Основніетапитатенденціїтрансформаціїукраїнськогосуспільства:від
перебудови до «помаранчевої» революції // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. –
2006.?№3.–С.32-51;Ди ли ген ский Г.Г.Социально-политическаяпсихология.–М.:
Новаяшкола,2004.–С.213-214;Ко зу ля Р.Передвиборніперегони:лідериіпартії[Еле-
ктроннийресурс].–Режимдоступу:http://uv.ukranews.com/-2010;Дж. Линц Х., Сте пан
А. Нашляхудоконсолідованихдемократій //Упошукахправильноїпарадигми:Кон-
цептуальніперспективипосткомуністичногопереходуукраїнахСхідноїЄвропи:Пер.с
англ.;заред.Д.Гузіни;гол.ред.серіїіавторпередм.Дж.Перлін.–К.:АйБі,2003.–
С.195-213;Ти мо шен ко В.І.Правовадержава(теоретико-історичнедослідження).–К.:
Знання,1994.–С.80-92;Ук раїна на пе ре ломі /Заред.В.П.Дацюка.–Львів.:Говерла,
2004.–С.122-126;Duverger M. Sociologiedelapоlitique.–Paris,1973.–Р.44-54; Sutor B.
EinfuhrungindiePolitolog. –F.a.M.,B-Verlag,1994.–S.70-75.2. Ук раїна на пе ре ломі /За
ред.В.П.Дацюка.3. Ди ли ген ский Г.Г.Цит.работа.4. Ко зу ля Р.Цит.робота.5. Duver
ger M. Цит. робота. 6. Ко зу ля Р. Цит. робота. 7. Ук раїна на пе ре ломі / За ред. В.П.
Дацюка.
649Юридичні і політичні науки
|