Реформа адміністративно-територіального устрою в Латвії
Розглянуто особливості реалізації адміністративно-територіальної реформи, спрямовану на подолання фрагментації органів місцевого самоврядування, формування дієздатних органів районного рівня, що мало місце у Латвії....
Gespeichert in:
Datum: | 2011 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
Schriftenreihe: | Держава і право |
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64399 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | Реформа адміністративно-територіального устрою в Латвії / А.С. Матвієнко // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 674-680. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-64399 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-643992014-06-16T03:01:52Z Реформа адміністративно-територіального устрою в Латвії Матвієнко, А.С. Політичні науки Розглянуто особливості реалізації адміністративно-територіальної реформи, спрямовану на подолання фрагментації органів місцевого самоврядування, формування дієздатних органів районного рівня, що мало місце у Латвії. Рассмотрены особенности реализации административно-территориальной реформы, нацеленной на преодоление фрагментации органов местного самоуправления, формирование дееспособных органов районного уровня, осуществленной в Латвии. The essence of administrative and territorial reform aimed at defragmentation of local government units, the formation of competent units of district level, which takes place in Latvia, is considered. 2011 Article Реформа адміністративно-територіального устрою в Латвії / А.С. Матвієнко // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 674-680. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64399 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Політичні науки Політичні науки |
spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Матвієнко, А.С. Реформа адміністративно-територіального устрою в Латвії Держава і право |
description |
Розглянуто особливості реалізації адміністративно-територіальної реформи, спрямовану на подолання фрагментації органів місцевого самоврядування, формування дієздатних органів районного рівня, що мало місце у Латвії. |
format |
Article |
author |
Матвієнко, А.С. |
author_facet |
Матвієнко, А.С. |
author_sort |
Матвієнко, А.С. |
title |
Реформа адміністративно-територіального устрою в Латвії |
title_short |
Реформа адміністративно-територіального устрою в Латвії |
title_full |
Реформа адміністративно-територіального устрою в Латвії |
title_fullStr |
Реформа адміністративно-територіального устрою в Латвії |
title_full_unstemmed |
Реформа адміністративно-територіального устрою в Латвії |
title_sort |
реформа адміністративно-територіального устрою в латвії |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2011 |
topic_facet |
Політичні науки |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64399 |
citation_txt |
Реформа адміністративно-територіального устрою в Латвії / А.С. Матвієнко // Держава і право. — 2011. — Вип. 54. — С. 674-680. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT matvíênkoas reformaadmínístrativnoteritoríalʹnogoustroûvlatvíí |
first_indexed |
2025-07-05T15:04:38Z |
last_indexed |
2025-07-05T15:04:38Z |
_version_ |
1836819812501684224 |
fulltext |
А. С. МАТВІЄНКО
РЕФОРМААДМІНІСТРАТИВНОТЕРИТОРІАЛЬНОГОУСТРОЮВ
ЛАТВІЇ
Роз г ля ну то особ ли вості ре алізації адміністра тив ноте ри торіаль ної ре фор ми,
спря мо ва ну на по до лан ня фраг мен тації ор ганів місце во го са мо вря ду ван ня, фор му ван ня
дієздат них ор ганів рай он но го рівня, що ма ло місце у Латвії.
Ключовіслова: адміністра тив ноте ри торіаль на ре фор ма, місце ве са мо вря ду ван
ня, регіональ не са мо вря ду ван ня, фраг мен тація.
Рас смо т ре ны осо бен но с ти ре а ли за ции ад ми ни с т ра тив нотер ри то ри аль ной
ре фор мы, на це лен ной на пре одо ле ние фраг мен та ции ор га нов ме ст но го са мо управ ле
ния, фор ми ро ва ние дее спо соб ных ор га нов рай он но го уров ня, осу ще ств лен ной в Лат вии.
Ключевые слова: ад ми ни с т ра тив нотер ри то ри аль ная ре фор ма, ме ст ное са мо
управ ле ние, ре ги о наль ное са мо управ ле ние, фраг мен та ция.
The essence of administrative and territorial reform aimed at defragmentation of local
government units, the formation of competent units of district level, which takes place in
Latvia, is considered.
Keywords: administrative and territorial reform, local government, regional government,
fragmentation.
Однезосновнихпитань,якенеобхідновирішувативходірозробкиадміністра-
тивно-територіальноїреформи,полягаєувизначеннірівня,наякийбудезроблено
основнийакцент:чицебудебазовийчирайоннийрівеньорганівмісцевогосамо-
врядування.Відповідьнацепитаннявизначаєіподальшулогікуреформування
системимісцевогосамоврядування,об’ємповноважень,якийбуденаданокожно-
му рівні. Як правило, перевага надається базовому рівню,що часто супровод-
жуєтьсяпроцесамифрагментаціїорганівмісцевогосамоврядування.Литвапішла
іншим шляхом: зробивши акцент на районному рівні вона укрупнила низку
муніципалітетів,врезультатічогосталаєдиноюізбалтійськихдержав,яказбе-
регладвохрівневусистемумісцевогосамоврядування.УЛитвіколишнійперший
рівеньмісцевогосамоврядуваннябувзаборонений,аколишнійдругийрівень–
районні ради – стали єдиним рівнем системи місцевого самоврядування.
Відповідно литовські місцеві органи є одними з найбільших у Європі. Аналіз
даноїмоделі,механізмів її реалізаціїможе бути кориснимдляУкраїни, якаще
досіневизначиласязосновниминапрямамиудосконаленнясвогоадміністратив-
но-територіальногоустрою.
ТериторіяЛатвіїподіленана26районів,доскладуякихвходять77міст(pil-
setas),10об’єднанихмуніципалітетів(novads),24сільськихтериторій(laukuteri-
torija) та 475 сільських муніципалітетів (pagasts). Сім міст (lielpilsetas) мають
окремийстатус,крімтого,країнаподіленана5плановихрегіонів,якінаоснові
угодпроспівробітництворозробляютьтареалізуютьпланитастратегіїрегіональ-
ногорозвитку.
Найважливішимиправовимиактами,щорегулюютьдіяльністьмісцевогота
регіонального самоврядування у Латвії, є закон «Про самоврядування» (від
19травня 1994 р.) з поправками, який заклав основи для їх діяльності, закони
«Провиборидоміськоїрадитасільськоїмуніципальноїради»(13січня1994р.),
674 Держава і право • Випуск 54
«Про бюджети самоврядування» (29 березня 1995 р.), «Про вирівнювання
фінансівсамоврядування»(1998р.),«Проадміністративно-територіальнурефор-
му»(21жовтня1998р)1.КількастатейКонституціїЛатвіїстосуютьсясамовряду-
вання, але це не означає визнання принципу самоврядування. Уже близько
20роківуЛатвіїтриваютьдискусіїщодовключенняпринципусамоврядування
чи окремого розділу, присвяченого самоврядуванню, вОсновний закон країни.
Першітризаконипромісцевесамоврядуваннябулиприйняті15лютого1990р.,
колиВерховний судЛатвійськоїРСРприйняв триокремих законипрорайони,
містатасільськіради.ЦізакониґрунтувалисянаприйнятихвчасипершоїРес-
публікиЛатвіяпросільськімуніципалітети(1922р.)таміськіради(1930р.).Нове
законодавство передбачало створення самоврядних рад, які могли незалежно
вирішуватибудь-якепитання,щоперебуваловїхкомпетенції.Радаобираласвого
голову,якийпредставлявраду,керувавїїроботою,головувавнасесіяхтапідпи-
сував прийняті рішення. Обговорення власне адміністративно-територіальної
реформивЛатвії почалосянапочатку1990-хроків.Планувалося,щореформа
будереалізованав1993р.шляхомприйняттяКонцепціїреформимісцевогосамо-
врядування. Концепція була схвалена урядом 28 вересня 1993 р. При цьому
реформамісцевого самоврядування розглядалася як складоваширшої реформи
державного управління. Принципи її здійснення відповідали таким вимогам
Європейськоїхартіїмісцевогосамоврядування:демократизаціяідецентралізація
управління; незалежність місцевого самоврядування від центрального уряду;
незалежна діяльність у межах, визначених законом; розвиток муніципальної і
приватної власності; створення незалежних місцевих бюджетів; використання
ринкових,анекоманднихметодівуправління.
Напрями реформи місцевого самоврядування включали: новий закон про
виборидомісцевихрад;новийзаконпроорганимісцевогосамоврядування,одна-
ковийдлясільських,міськихтарегіональних (районних)рад;адміністративно-
територіальнареформа;створеннятериторіальних інформаційнихсистем;ство-
ренняпідготовчихінститутівдлядепутатіврадтапрацівниківмісцевихурядів;
організаціясистемипереговорівміжКабінетомміністрівтамісцевимсамовряду-
ванням.
У1996р.урядпідготувавпроект,щопередбачавліквідаціюрайоннихурядів
таствореннятериторіальнихдержавнихпредставництв.Врезультатібулиприй-
нятіпоправкидоЗакону«Провиборидоміської,районноїтасільськоїмуніци-
пальноїради»,ілишемісцеві,анерегіональнірадибулиобраніуберезні1997р.
ОднакСоюзмісцевихірегіональнихрадвиступивпротиліквідаціїрегіонального
рівня і через лобіювання у парламенті домігся його відродження. У листопаді
1997р.доЗакону«Просамоврядування»булавнесенапоправка,щопередбачала
створеннярайоннихрад,якіскладалисязголівмісцевихрад.Нанихпокладалося
виконання функцій регіональних рад, функцій, делегованих муніципалітетами,
наданнядопомогивкоординаціїнаданняпослугусферіосвіти,охорониздоров’я,
соціального забезпечення та культури.Даний експериментпідтвердив,що таке
непрямепредставництвонарегіональномурівнінеможезабезпечитиоб’єктивно-
говиконанняфункційцьогооргану:кожендепутатнасампередвідстоюєінтереси
рідногомуніципалітету,анеінтересирайонувцілому.
Вцейжежперіодбулопроведенонизкудосліджень,задопомогоюякихсфор-
мувався перелік основних індикаторів, які свідчили про наявність проблем у
діяльності муніципалітетів, як і про необхідність змін на рівні місцевого
675Юридичні і політичні науки
управління.Цимипоказникамиє:рухнаселеннязамежіадміністративноїтери-
торіїмуніципалітетівдляотриманнярізноманітнихпослуг,щонадаютьсяіншими
муніципалітетами;недостатністьфінансовихресурсівдляпідтриманняірозвит-
ку технічної та соціальної інфраструктурмуніципалітетів; змішуванняфункцій
виконавчої та законодавчої влади; висока вартість адміністративних послуг у
перерахунку на душу населення; низька адміністративна здатність (включаючи
бракспеціалістів,недостатнєтехнічнезабезпечення);недостатнійобсягтаякість
муніципальнихпослуг.
Сільські муніципалітети з незначною кількістю мешканців, як правило, не
спроможні забезпечити виконання усіх місцевих функцій, відповідно їх члени
користуютьсяпослугами,щонадаютьсясусіднімимістамиімістечками.Рівень
соціально-економічногорозвиткуувеликихмуніципалітетахвищий,ніжумалих.
Першіпропозиціїщодооб’єднаннямалихтасередніхмуніципалітетіврозгля-
даласяу1992і1993рр.,алерішеннятакінебулоприйнятечерезнизкупричин:
часті зміни урядів, відсутність політичної волі, ігнорування думки місцевих
жителів, необхідність примусового укрупнення. Після тривалих дискусій 21
жовтня1998р.СеймЛатвіїприйнявЗакон«Проадміністративно-територіальну
реформу» в компромісному варіанті. Це була перша комплексна законодавча
спроба вирішити проблему адміністративно-територіальної реформи. Згідно із
Законом метою адміністративно-територіальної реформи було створення
адміністративнихтериторійзорганамимісцевогоірегіональногоуправління,які
були б спроможні забезпечувати надання якісних послуг мешканцям та еко-
номічний розвиток. Основним інструментом реформи мало стати об’єднання
дрібних муніципалітетів, а основними цілями визначені: конкурентна освіта,
більшеможливостейдлякультурногорозвитку,длясоціальнихпослуг,розвитку
економіки та сучасної інфраструктури. Закон визначив у загальних термінах:
графікреформи;процесреформи;фінансовупідтримкудляреалізаціїреформи;
координацію зусиль у проведенні реформи. Планувалося, що АТР проводити-
метьсяудваетапи:заініціативоюмісцевихорганівдо31грудня2003р.;згідноз
проектом,розробленимвідповіднимдержавнимінститутом,з1січня2004до30
листопада2004р.2
В рамках реалізації АТР планувалися такі заходи: аналіз адміністративних
територій;підготовкаоб’єднувальнихпроектівдлямісцевихорганів;реалізація
об’єднувальних проектів для місцевих органів. Для координації реформи при
КабінетіміністрівбулоствореноРадузадміністративно-територіальноїреформи
(РАТР),якаскладаласязоднаковоїкількостіпредставниківвідСоюзумісцевихі
регіональнихрадЛатвіїтадержавнихінститутів.Вона,всвоючергу,оцінювала
результатианалізуадміністративнихтериторійтаоб’єднувальнихпроектів;роз-
роблялапроектинормативно-правових актівпроАТР;давала згодуна застосу-
вання певної методології дослідження адміністративних територій та моделей
об’єднувальних проектів; готувала пропозиції для вивчення адміністративних
територійтаоб’єднувальнихпроектів.
Аналіз адміністративних територій відповідно до методології, схваленої
РАТР,включав:звітпросоціально-економічнуситуаціюувідповіднихадміністра-
тивнихтериторіях;ставленнямешканцівдоАТР;критеріїформуваннямежтери-
торії;завданнядляоб’єднувальнихпроектівдляорганівмісцевогосамоврядуван-
ня.
Місцевіоргани,якіпроводилиреформувідповіднодоЗакону,отрималинад-
676 Держава і право • Випуск 54
звичайний,одноразовийгрант іздержавногобюджетуврозмірі1-5%загальної
сумисвогощорічногобюджету.
Оскільки зміна меж територій адміністративних одиниць не користувалася
підтримкою населення, то Закон про АТР містив механізми для пом’якшення
негативнихнаслідків:1)часоваадаптація.Нареалізаціюреформидавалосяп’ять
років(до30листопада2004р.),чотиризякихвідводилисянареформизаініціати-
воюмісцевих органів (добровільна реформа) (до 31 грудня 2003 р.); 2) посту-
повість (в якості першого кроку планувалося вивчення адміністративних тери-
торій); 3) проведення соціологічних опитувань в рамках вивчення територій;
4)встановлення критеріїв для створення нових територій без зазначення
кількісних і якісних характеристик, дозволяючи застосовувати індивідуальний
підхід до кожного регіону Латвії; 5) можливість вибору результату реформи:
об’єднаннямуніципалітетівабоналагодженняспівробітництваміжними.Ціеле-
менти, з одногобоку, відігравалипозитивнуроль,пом’якшуючиможливінега-
тивні наслідки реформи, а з іншого – в окремих випадках гальмували процес
реформування.
Законвключавзагальнікритерії,яківикористовувалисядляформуваннянової
адміністративноїодиниці:забезпеченнядовгостроковоготазбалансованогороз-
виткутериторії;фінансовуіподатковуоснову;розміртериторії;наявністьінфра-
структури для виконанняфункцій органумісцевого самоврядування; кількість,
щільність постійного населення; економічну, географічну та історичну єдність
органів місцевого самоврядування; доступність послуг, що надаються муніци-
палітетом;врахуванняінтересівсусідніхмуніципалітетів;іншіумови,запропоно-
ванірегіональнимирадами.
Якужезазначалося,критеріїбуливизначені,аленеконкретизовані,щодавало
широкийпростірдляїхреалізаціїнапрактиці.З1998до2000р.дослідникивив-
чили всі 26 округів Латвії, включаючи 545 органів місцевого самоврядування.
Оскількививченнятериторійпроводивсярізнимиінститутами–приватнимиком-
паніями,муніципальними організаціями, експертними групами – та із застосу-
ванням індивідуального підходу, то в результаті було запропоновано понад
120різноманітнихкритеріївдлявизначенняможливостіоб’єднаннярадтаство-
реннякоопераційнихпроектів.Післяїхобговореннябулозапропонованоствори-
ти 154 муніципалітети замість 545. З огляду на різноманітність критеріїв, що
використовувалися, розмір пропонованих нових муніципалітетів також дуже
відрізнявся. У ході дискусій також з’ясувалося, що значна частина муніци-
палітетівпідтримаєтериторіальнуреформузадвохумов:1)об’єднаннябудедоб-
ровільним до кінця реформи; 2) реформа буде підтримана суттєвими інвес-
тиціямиурозвитокмісцевоїінфраструктуризбокудержави.
Наприкінці2000–напочатку2001р.буврозробленийПроектадміністратив-
ногоподілумісцевогосамоврядування,щоґрунтувавсянавивченніадміністра-
тивних територій, досвіді процесу реформування та рекомендаціях зарубіжних
експертів.Проектвключавспільнінаціональнікритеріїформуванняновихтери-
торій та пропозиції щодо адміністративного поділу державної території на
102органимісцевогосамоврядування,длячоговикористовувалисянаступнікри-
терії:кількістьнаселеннявновостворенихадміністративниходиницяхповинна
бутибільша,ніж5000;повиненіснуватирозвиненийцентрзкількістюнаселення
в2000–25000осіб;системадоріг(транспортнамережа)повиннабутиспрямо-
вана від окремих частин до адміністративного центру; відстань між центром і
677Юридичні і політичні науки
межамиодиницінеповиннаперевищувати30км.
Уходівивченнятакожпропонувалисянелишеваріантоб’єднання,аймож-
ливістьналагодженняспівпраціміжмісцевимиорганами.Причомуостаннійвик-
ликав найбільше дискусій, оскільки термінологія закону щодо «об’єднання» є
найменш зрозумілим аспектом. З одного боку, співробітництво рівнозначне
об’єднанню,зіншого–цечинник,щовиключаєзлиттякількохрад.Одноразовий
грантздержавногобюджетудляпроцесуоб’єднаннястановив5%загальноїсуми
бюджетуодиниць,щооб’єднуються,адляспівробітництва–лише1%.
Співробітництвоміжорганамимісцевогосамоврядуваннязгадуєтьсявзако-
нахпромісцевесамоврядуваннятапроАТРірозумієтьсяякрозширенняїхмож-
ливостей.Закон«Промісцевесамоврядування»експліцитностверджує,щоорга-
ни місцевого самоврядування мають право співробітничати для вирішення
завдань,щомаютьстосуватисяінтересівкількохсамовряднихорганів.УЛатвії
існуютьдвіосновніформиспівробітництваміжорганамимісцевогосамовряду-
вання: «асоціація» місцевих органів (створення публічних організацій,
співробітництво переважно з питань публічної влади); «функціональне
співробітництво» органів місцевого самоврядування (спільні дії двох і більше
муніципалітетівдлякращоговиконаннямуніципальнихфункцій)3.Основнісфе-
ри для співробітництва між муніципалітетами стосуються розвитку освітньої
структури, закладів охорони здоров’я, організації соціального забезпечення,
підтриманнядоріг,організаціїробітзнаданнямуніципальнихпослуг(водопоста-
чання,утилізаціявідходів),організаціїкультурногожиття,доглядузакладовища-
ми,сприянняпідприємницькійдіяльності,просторовепланування.
Якщо кілька муніципалітетів об’єднуються й утворюють новаду, то це дає
можливістьрозділитизаконодавчутавиконавчувладу,процесприйняттярішень
та їхреалізації.Згідноззакономпромісцевесамоврядування,місцеварада,на
території якоїпроживаютьпонад5000осібмаєправопризначативиконавчого
директора.Втакомувипадкуголоварадинеможевиконуватифункційвиконав-
чого директора.Ця вимога посилила відділення намісцевому рівні виконавчої
владивідзаконодавчої.Інститутвиконавчогодиректоразабезпечує:відмежуван-
няуправлінськихзавданьвідполітичних;відмежуваннястратегічногоуправління
від оперативного; залучення професійних управлінців для управління життям
місцевоїгромади;забезпечуєстабільністьмісцевоївладизаумовзміннаполітич-
номурівні.
Створенняновадзбільшиломожливостідляконцентраціїмісцевихфінансо-
вих ресурсів. Більші за розмірами органи місцевого самоврядування мають
більшеможливостейдлязалученняінвестицій,спільногофінансування,можуть
розраховувати на кращі умови надання кредитів. Концентрування бюджетних
ресурсів у великих органах самоврядування сприяє залученню високопро-
фесійних кадрів та розвитку фахових навичок службовців. Укрупнені органи
мають більший вибір засобів впливу на розвиток підприємницької діяльності
(надання знижок в оподаткуванні нерухомості, інформаційні послуги тощо), а
такожбільшеможливостейщодоукладаннядоговорівпропартнерствозіншими
самовряднимиорганамивзарубіжнихкраїнах.Якщоспроможністьмісцевоївла-
дизростає,вонаможевикористовуватистратегічнеуправліннятаплануванняяк
інструментипідвищенняефективності.
Кабінет міністрів прийняв постанову №738 «Про модель для створення
новад»1грудня2003р.,яказапроваджуваламодельз102новадякосновудля
678 Держава і право • Випуск 54
реалізаціїАТР.Міністерствурегіональногорозвиткутаорганаммісцевогосамо-
врядуваннябулодорученодопрацюватипроектпісляпроведенняпереговорів з
представникамимісцевоївлади.Узапропонованіймоделінайбільшимрайоном
ставРизький,анайменшим–Мазсалацький.ПісляРигинайбільшимирайонами
сталиДаугавпільський,Лієпайський,ВентспілськийтаБаускський.Незважаючи
нанагальнунеобхідністьпроведенняреформи,їїреалізаціябуладужеповільною,
вийшовшизапередбаченічасовірамки.Напочаток2004р.булостворенолише
23нових об’єднанихмуніципалітети, 19 із них булиновадами (18 з яких були
створені після прийняття закону про АТР). Голови та представники муніци-
палітетівзазначалинизкучинників,щоускладнювалиїї:бракобізнаностізочіку-
ванимирезультатамиреформи,оскількицілінебуливизначені;недостатнібюд-
жетніресурси;нечіткіфункціїтаджерелазабезпеченнядіяльностіновихмуніци-
палітетів; низька якість доріг, недостатнє транспортне забезпечення та низька
якість інфраструктури комунікацій; інерція та негативне ставлення місцевого
населеннядобудь-якихреформ;неспівпадінняміжнайбільшзаселенимимісця-
ми та об’єктами бізнес-інвестицій; труднощі подолання старих звичок; брак
інформації про сусідні території та перспективи їх розвитку; урядова
нестабільність та брак чіткої політики; нестача процвітаючих сусідніх муніци-
палітетівтамістечок;відсутністьякнаціонального,такімісцевихпланіврозвит-
ку;нечіткерозуміннящодовеликихрегіонівтарегіональнихцентрів.
Однієюзосновнихперешкоднашляхувпровадженняреформисталонегатив-
неставленнянаселення.Значнийвідсотокнегативнихінейтральнихвідповідей
експертибулисхильніпояснюватибракомінформаціїтапоясненьзбокудержав-
нихорганівпросутьреформита їїнаслідки.Іншоювагомоюперешкодоюбула
невизначеністьуперебігупроцесу.Місцевавлада,визнаючивідсутністьсильної
політичноїволіщодопроведенняреформи,вважалазакращезатягуватирефор-
мування,сподіваючись,щозчасомвималюєтьсяякасьтенденція.Невизначеності
танепевностіумайбутньомудодавалаіспробаодночаснозапровадитирегіональ-
ний рівень управління. Це справило особливо негативний вплив на ті місцеві
органи, в яких два різних райони утворювали новаду. Центральний уряд був
більшезацікавленийупримусовомуоб’єднанні,ніжузаохоченніспівробітництва
міжмісцевимиорганами,оскількицескоротилобкількістьуправлінськиходи-
ниць.Хочацентральнийурядпідтримувавоб’єднаннямуніципалітетівадміністра-
тивнимиметодами,місцевілідеривіддавалиперевагудобровільномуоб’єднан-
ню.Накінець2007р.близько70самоврядниходиницьвисловилинезадоволення
існуючоюмоделлю,врезультатічогонаосновізвернення20органівмісцевого
самоврядування.булоствореноще7об’єднанихмуніципалітетів4.Однакнавіть
такерішеннянезмоглозадовольнитивсіхучасників,врезультатічогоблизько8%
органівмісцевогосамоврядуваннякритикувализапропонованусхему,а32звер-
нулисядоКонституційногосуду.Запідрахункамиекспертів,длярозвиткуінфра-
структури новостворених об’єднаних муніципалітетів необхідно 200 тис. латів
(приблизно280тис.євро),більшачастиназякихбулавитраченадо2009р.:2005-
2006–4,35млн.,2007р.–32,9млн.,2008–55млн.латів,у2009–3,15млн.латів.
АТР,окрімреформуваннятериторіїорганівмісцевогосамоврядування,вклю-
чалареформурегіональнихурядів.Необхідністьрегіональноїреформизумовле-
на низкою чинників, серед яких: з 1997 р. не проводилося прямих виборів до
регіональнихурядів;з1996р.районинемаютьпостійноїподатковоїбази,фінан-
суванняїхфункціїпроводитьсязадопомогоюгрантів;з1994р.багатофункцій,
679Юридичні і політичні науки
характерних для регіонального рівня, делеговані місцевим органам; лінійні
міністерствастворилирізнісистемидляуправліннясвоїмисекторамиурегіонах;
зросларольрегіонівупідтримцідорігтарегулюваннігромадськоготранспорту;
місцевіорганиповиннівиконуватитареалізувативимогизаконодавстваЄвросо-
юзузоглядунапоглибленняінтеграціїуЄС.
Згідно із новоюконцепцієюрегіональноїАТРмуніципалітетамибули ство-
рені5плановихрегіонів.Прицьомуреалізаціяплануваннярозвиткутауправління
інвестиціямидлярегіональноїполітикирозвиткузабезпечуєтьсярегіональними
агентствамирозвитку.Щодосамоїреформи,тоосновніпозиціївиглядалинаступ-
нимчином:1)регіональнийрівеньуправліннянепотрібенвзагалі;2)регіональ-
нийурядповиненпризначатисядержавою;3)регіональнийурядповиненобира-
тисяшляхомпрямихвиборів.
Компроміснимвирішеннямсталозапровадженняп’ятиплановихрегіонівдля
кращогоплануваннясоціально-економічногорозвиткутериторій,щоневимагало
змін адміністративно-територіального устрою країни. 4 вересня 2007 р. уряд
Латвіїприйняврішення,згіднозякимдомуніципальнихвиборів2009р.уЛатвії
замість 553 самоврядних одиниць має бути створено 96 новад та 9 міст рес-
публіканськогозначення,щоібулореалізовано.
Отже,Латвіяєяскравимприкладомефективноївідповідідержавноївладина
надмірнуподрібненістьбазовихорганівсамоврядування,яківиявляютьсянеспро-
можними виконувати свої функції. Крім того, заслуговує на увагу її досвід
поєднання як добровільних, так і примусових методів об’єднання муніци-
палітетів.
1.Local andregionalgovernmentsinLatvia.–Riga,TheUnionofLocalandRegional
GovernmentsofLatvia,2004.–P.8.2. Vilka I.Localgovernmentreformsandregionaldeveo-
pmentinLatvia.–Riga,UniversityofLatvia,2004.–P.14.3. Vanags E.Developmentof
LocalGovernmentReformsinLatvia//Viesojipolitikairadministravimas.–2005.–№13.–
P.19.4. History andprogressofadministrative-territorialreforminLatvia.–Riga,Ministry
ofRegionalDevelopmentandLocalGovernmentoftheRepublicofLatvia,2009.–Р.21.
680 Держава і право • Випуск 54
|