Гуманізація кримінального законодавства України: проблеми, виклики та загрози
Розглядаються основні етапи та особливості гуманізації кримінального законодавства України на сучасному етапі державотворення. Особливу увагу приділено аналізу останнього закону про гуманізацію кримінальної відповідальності від 15 листопада 2011 року. Автори доводять, що положення цього закону по...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
| Назва видання: | Держава і право |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64411 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Гуманізація кримінального законодавства України: проблеми, виклики та загрози / В.М. Попович, В.Б. Дацюк // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 405-410. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-64411 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-644112014-06-16T03:02:09Z Гуманізація кримінального законодавства України: проблеми, виклики та загрози Попович, В.М. Дацюк, В.Б. Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Розглядаються основні етапи та особливості гуманізації кримінального законодавства України на сучасному етапі державотворення. Особливу увагу приділено аналізу останнього закону про гуманізацію кримінальної відповідальності від 15 листопада 2011 року. Автори доводять, що положення цього закону порушують низку принципів кримінальної відповідальності, руйнує методологічні основи класифікації злочинів та усталену систему призначення кримінального покарання. Рассмотриваются основные этапы и особенности гуманизации уголовного законодательства Украины на современном этапе создания государства. Особое внимание уделено анализу последнего закона о гуманизации уголовной ответственности от 15 ноября 2011 года. Авторы доказывают, что положения этого закона нарушают ряд принципов уголовной ответственности, разрушает методологические основы классификации преступлений и устоявшуюся систему назначения уголовного наказания. The article reviews the main stages and features of the humanization of Ukraine’s criminal legislation at the present stage of state building. Particular attention is paid to analysis of the recent law about the humanization of criminal responsibility of 15 November 2011. The authors argue that the provisions of this law violate the basic principles of criminal responsibility, destroy the methodological basis of the classification of crimes and the established system of imposing criminal punishment. 2012 Article Гуманізація кримінального законодавства України: проблеми, виклики та загрози / В.М. Попович, В.Б. Дацюк // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 405-410. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64411 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика |
| spellingShingle |
Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Попович, В.М. Дацюк, В.Б. Гуманізація кримінального законодавства України: проблеми, виклики та загрози Держава і право |
| description |
Розглядаються основні етапи та особливості гуманізації кримінального законодавства
України на сучасному етапі державотворення. Особливу увагу приділено аналізу останнього
закону про гуманізацію кримінальної відповідальності від 15 листопада 2011 року. Автори
доводять, що положення цього закону порушують низку принципів кримінальної відповідальності, руйнує методологічні основи класифікації злочинів та усталену систему призначення
кримінального покарання. |
| format |
Article |
| author |
Попович, В.М. Дацюк, В.Б. |
| author_facet |
Попович, В.М. Дацюк, В.Б. |
| author_sort |
Попович, В.М. |
| title |
Гуманізація кримінального законодавства України: проблеми, виклики та загрози |
| title_short |
Гуманізація кримінального законодавства України: проблеми, виклики та загрози |
| title_full |
Гуманізація кримінального законодавства України: проблеми, виклики та загрози |
| title_fullStr |
Гуманізація кримінального законодавства України: проблеми, виклики та загрози |
| title_full_unstemmed |
Гуманізація кримінального законодавства України: проблеми, виклики та загрози |
| title_sort |
гуманізація кримінального законодавства україни: проблеми, виклики та загрози |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64411 |
| citation_txt |
Гуманізація кримінального законодавства України: проблеми, виклики та загрози / В.М. Попович, В.Б. Дацюк // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 405-410. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. |
| series |
Держава і право |
| work_keys_str_mv |
AT popovičvm gumanízacíâkrimínalʹnogozakonodavstvaukraíniproblemiviklikitazagrozi AT dacûkvb gumanízacíâkrimínalʹnogozakonodavstvaukraíniproblemiviklikitazagrozi |
| first_indexed |
2025-07-05T15:05:07Z |
| last_indexed |
2025-07-05T15:05:07Z |
| _version_ |
1836819843081306112 |
| fulltext |
Розділ 8
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО,
КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ТА КРИМІНАЛІСТИКА
В.М. Попович, В.Б. Дацюк
ГУМАНІЗАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ:
ПРОБЛЕМИ, ВИКЛИКИ ТА ЗАГРОЗИ
Розглядаються основні етапи та особливості гуманізації кримінального законодавства
України на сучасному етапі державотворення. Особливу увагу приділено аналізу останнього
закону про гуманізацію кримінальної відповідальності від 15 листопада 2011 року. Автори
доводять, що положення цього закону порушують низку принципів кримінальної відповідаль-
ності, руйнує методологічні основи класифікації злочинів та усталену систему призначення
кримінального покарання.
Ключові слова: злочин, гуманізація відповідальності, криміналізація, декриміналізація,
суспільна небезпечність.
Рассмотриваются основные этапы и особенности гуманизации уголовного законодатель-
ства Украины на современном этапе создания государства. Особое внимание уделено анализу
последнего закона о гуманизации уголовной ответственности от 15 ноября 2011 года. Авторы
доказывают, что положения этого закона нарушают ряд принципов уголовной ответствен-
ности, разрушает методологические основы классификации преступлений и устоявшуюся
систему назначения уголовного наказания.
Ключевые слова: преступление, гуманизация ответственности, криминализация, декри-
минализация, общественная опасность.
The article reviews the main stages and features of the humanization of Ukraine’s criminal
legislation at the present stage of state building. Particular attention is paid to analysis of the recent law
about the humanization of criminal responsibility of 15 November 2011. The authors argue that the
provisions of this law violate the basic principles of criminal responsibility, destroy the methodological
basis of the classification of crimes and the established system of imposing criminal punishment.
Key words: crime, humanization of responsibility, criminalization, decriminalization, public
danger.
На сучасному етапі розвитку суспільства та держави одним із основоположних і
загальноприйнятих принципів правотворення є принцип гуманізму (з лат. humanus —
людський, людяний). В Україні цей принцип отримав своє втілення на конституційному
рівні у низці норм Основного Закону. Основна ж суть принципу гуманізму проявляється
у ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя, честь і гідність, недотор-
канність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Досліджуючи зміст принципу гуманізму кримінального закону, С. Семенов виділяє
два аспекти його прояву. З одного боку, кримінальне законодавство забезпечує насампе-
406 Держава і право • Випуск 56
ред безпеку громадян від злочинних посягань, тобто виконує охоронну функцію. З іншо-
го, заходи кримінально-правового впливу на особу, яка вчинила злочин, тобто покарання,
не можуть мати своєю ціллю завдання фізичних страждань чи приниження людської гід-
ності1.
Іншими словами, принцип гуманізму кримінального закону має дві взаємодоповню-
ючі сторони:
гуманізм відношено людей та суспільства в цілому, що проявляється у забезпеченні
охорони прав і свобод людини від злочинних посягань;
гуманізм відносно особи, що вчинила злочин (злочинець також є людиною і ставлен-
ня до нього має бути людяним!).
При цьому слід зауважити, що забезпечення рівноваги між цими умовними шальками
терезів гуманізму є гарантією ефективності кримінально-правових норм. Порушення
такої рівноваги буде свідчити або про карально-репресивну спрямованість кримінального
права, що може сприяти встановленню антидемократичних, авторитарних режимів, або
навпаки про надмірну лібералізацію кримінальної відповідальності, результатом якої
може стати зростання загального рівня злочинності.
На межі ХХ та ХХІ ст. необхідність гуманізації кримінального законодавства України
з переходом до нового політичного та соціально-економічного устрою була очевидною та
обґрунтованою. Як наслідок, на зміну Кримінальному кодексу УРСР 1960 р., який зі змі-
ною соціально-економічного устрою держави не міг відобразити нову криміногенно-кон-
фліктну природу суспільних відносин і невідомі раніше суспільно небезпечні діяння,
Верховна Рада України 5 квітня 2001 р. прийняла новий Кримінальний кодекс.
Водночас, досліджуючи стан дотримання принципу гуманізму при прийнятті нового
КК України, А. Гель, А. Мацько та інші автори, з одного боку, позитивно відзначають
гуманізацію кримінального законодавства в частині відміни смертної кари, введення
інституту медіації (примирення сторін), кримінально-правового компромісу в окремих
складах злочину і т. ін., однак при цьому наголошують, що новий КК України в аспекті
позбавлення волі не став гуманнішим (в КК УРСР 1960 р. цей вид покарання складав
24,9% санкцій, а у КК України 2001 р. — 72,6%), до того ж зумовив зростання навантажен-
ня на бюджет2. При цьому залишилося багато термінологічних недоліків, які потребують
кропіткого аналізу, осмислення та усунення3.
До певної міри робота по вдосконаленню кримінального законодавства в контексті
утвердження принципу гуманізму не зупинялася з прийняттям КК України, про що свід-
чать подальші внесення змін і доповнень у кодекс, регулярні цільові конференції у про-
відних юридичних вищих навчальних закладах, а також систематичні публікації з цих
питань4.
Як результат цієї копіткої роботи 15 квітня 2008 р. Верховна Рада України прийняла
Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального
кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності». Цим законом було
внесено більше ста змін у понад вісімдесят норм КК України, в результаті яких: уточнено
низку положень Загальної частини КК, а також внесено редакційні зміни у низку норм
Особливої частини КК України, які полягають у пом’якшенні відповідальності за окремі
види злочинів шляхом включення у значну частину санкцій кримінально-правових норм
альтернативних видів покарань та зниження верхньої межі покарання у вигляді позбав-
лення волі. Як бачимо, законодавець значною мірою врахував свої помилки, допущені під
час розробки та прийняття Кримінального кодексу 2001 р.
Однак не всі проблеми були вирішені. Перші дослідження з питань гуманізації КК
України, які відбулася у 2008 р., порушують проблему постановкою питання: що відбува-
ється — гуманізація чи лібералізація кримінального закону? Зокрема, вчений
В.С. Ко вальський в одній зі своїх публікацій5, схвально оцінюючи значну частину «гуман-
них» змін, внесених у КК, робить низку принципових зауважень щодо тексту закону в
407Юридичні і політичні науки
цілому, з яких можна виділити наступні: вже сама назва закону є принциповим моментом,
оскільки йдеться про гуманізацію кримінальної відповідальності, а сам закон є комбіно-
ваним. Отже, виникають певні колізії — зокрема, чи не йдеться про пом’якшення відпо-
відальності й що саме розуміє законодавець під гуманністю, протилежним значенням якої
є жорстокість відповідальності? поряд із «гуманізацією» в законі ми спостерігаємо й кри-
міналізацію та пеналізацію певних діянь, що підтверджує зауваження щодо некоректності
назви закону; у багатьох санкціях знижено нижню та верхню межі покарань у вигляді
позбавлення волі на певний строк (19 статей) та обмеження волі (1 стаття), виключено
покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк (1 стаття). Таким чином, певні зло-
чини автоматично ретрансльовано в іншу залежність від ступеня їхньої тяжкості (ст. 12
КК). Тут відповідно змінюються правові наслідки для осіб, які можуть вчинити злочини в
майбутньому (насамперед йдеться про можливе збільшення практики застосування суда-
ми ст. 75 КК — звільнення від відбування покарання з випробуванням — А.П.).
Як бачимо, внесення змін до КК у квітні 2008 р. повністю не вирішили проблему
гуманізації кримінального законодавства. Натомість виникли певні додаткові запитання
та зауваження з цього приводу. Це зумовило подальшу роботу науковців над пропозиціями
щодо вдосконалення кримінального законодавства в контексті принципу гуманізму.
15 листопада 2011 р. Верховна Рада України окремим спеціальним законом внесла
зміни до Кримінального кодексу щодо гуманізації кримінальної відповідальності за зло-
чини у сфері господарської діяльності. Даний закон набув чинності 17 січня 2012 р. Важко
повірити в те, що внесені до КК зміни стали результатом ґрунтовних досліджень вчених-
кримінологів чи були викликані певними нагальними потребами кримінально-правової
практики. Сумніви виникають з тієї причини, що ці зміни викликали системні неузгодже-
ності між кримінальним законом і десятилітніми напрацюваннями кримінально-правової
науки, а також внесли прямі протиріччя у текст самого КК.
Для початку виділимо основні наслідки внесених до КК змін:
внаслідок декриміналізації контрабанди товарів, а також 16 статей КК (серед яких —
порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, зайняття заборо-
неними видами господарської діяльності, фіктивне банкрутство, приховування стійкої
фінансової неплатоспроможності, обман покупців та замовників тощо) особи, які були
раніше засуджені чи відбували покарання за вказані діяння, повністю звільняються від
кримінальної відповідальності, а подальше вчинення таких діянь може каратися лише в
порядку адміністративної відповідальності;
за вчинення переважної більшості решти господарських злочинів, кримінальна відпо-
відальність за які на даний момент ще передбачена розділом VII Особливої частини КК,
наступає основне покарання у вигляді штрафу.
Такий підхід законодавця до встановлення відповідальності за господарські злочини
навіть у пересічного громадянина може викликати певний подив і настороженість. Однак
для детального дослідження реальних наслідків такої «гуманізації» звернемося до систем-
ного аналізу тексту закону та зауважень Головного науково-експертного управління
Апарату ВРУ6 і Головного юридичного управління Апарату ВРУ7. Слід виділити наступне.
Відсутність чіткої аргументації та обґрунтування внесених змін. Насамперед слід звер-
нути увагу на деякі формулювання, використані авторами законопроекту в пояснюваль-
ній записці до нього8. Зокрема, аргументи на кшталт «…вітчизняне законодавство харак-
теризується необґрунтовано завищеним рівнем криміналізації правопорушень у сфері
господарської діяльності…, що виступає причиною недоотримання Державним бюджетом
належних відшкодувань» викликають наступні запитання та зауваження. По-перше, чи
мають декриміналізовані норми відношення до поповнення чи перешкоджання поповне-
нню бюджету чи ні? По-друге, пряме відношення до поповнення бюджету має ст. 212 КК.
Але її наявність сприяє поповненню бюджету, а не заважає. По-третє, за чинним законо-
давством питання про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, забезпечується орга-
408 Держава і право • Випуск 56
нами дізнання та слідчим на підставі норм КПК, і вирішуються судом не як елемент при-
значення покарання, а самостійно на основі норм цивільного законодавства.
Більше того, у пояснювальній записці відсутні посилання на принципи справедливос-
ті, рівності громадян перед законом, втрату діяннями суспільної небезпеки, зміну її ступе-
ню і т. ін., ніби теорія правотворення ніколи не знала цих та інших конституційних прин-
ципів.
Декриміналізація низки злочинів і переведення їх у статус адміністративних право-
порушень. Основними критеріями криміналізації діяння є його суспільна небезпечність і
масовидний характер. З огляду на це навряд чи можна погодитися із повною декриміна-
лізацією статей 203, 207, 214, 218, 220, 221, 223 та 228 КК України шляхом механічного
«переведення» передбачених ними діянь у «статус» адміністративних проступків, коли
автори декриміналізації навіть не розглядають питання: втратили ці діяння суспільну
небезпеку чи змінився ступінь їхньої суспільної небезпеки.
Слід також погодитися з висновками експертів щодо необґрунтованості механічного
перенесення в КУпАП кримінально-правових кваліфікуючих ознак декриміналізованих
діянь, які свідчать про наявність значної суспільної небезпеки в цих діяннях. Це такі озна-
ки як: отримання доходу у великих розмірах (ст. 155-2, частина друга ст. 162-1, ст. 162-3,
частина друга ст. 163-7, частина друга ст. 164, ст. 164-16, 166-8, 166-17КУпАП); особливо
великий розмір (частина третя статті 162-1); завдання великої матеріальної шкоди
(ст. 164-15 — 166-17); значний розмір (стаття 163); використання службового становища
(ст. 166-15).
Механічне введення у адміністративно-правовий обіг додаткових, по-суті, криміналь-
но-правових ознак протиправних діянь зруйнує усталену законодавчу логіку, юридичну
техніку і зміст юридичної конструкції ознак об’єктивної сторони нововведених статей у
Особливу частину КУпАП, що ускладнить розмежування адміністративних правопору-
шень і злочинів, передбачених КК, і створить небажану конкуренцію.
Штраф як критерій диференціації ступеню тяжкості злочинів. Назване нововведення,
на наш погляд, заслуговує на найбільшу увагу, адже ним порушуються фундаментальні
принципи кримінальної відповідальності.
Порушення принципу відповідності покарання ступеню тяжкості злочину. У новій
редакції ст. 12 КК щодо класифікації злочинів новим критерієм для диференціації ступе-
ню тяжкості злочинів взято штраф як основне покарання. Ми повністю підтримуємо
твердження Головного юридичного управління Апарату ВРУ про те, що такий підхід є
абсолютно хибним, а законодавчо визначена нижня та верхня межа штрафу апріорі не
здатна бути універсальним мірилом ступеню тяжкості злочину (принаймні, некорисливо-
го) та бути тим юридичним стандартом, що є відповідним еквівалентом певного строку
позбавлення волі. За такого підходу відповідні зміни мали б бути внесені також до ст. 51
КК. Однак розробники Закону таких змін не запропонували.
Як ми уже зазначали, покарання не може мати на меті завдання фізичного болю,
страждань чи приниження особи, що вчинила злочин. Однак основна суть покарання має
зводитися до виховного ефекту, який забезпечується відповідним обмеженням прав зло-
чинця залежно від ступеню тяжкості вчиненого ним злочину. Логічно виникає запитання:
яке обмеження своїх прав і відповідно виховний ефект може реально відчувати особа, що
вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин і відбулася за нього лише штрафом?
Наслідки судимості? Та хіба може судимість стати реальною перешкодою для продовжен-
ня протиправної економічної діяльності та вчинення економічних злочинів?!
Наприклад, невловимого короля американської мафії Аль-Капоне у зв’язку із відсут-
ністю доказів довгий час не могли притягнути до кримінальної відповідальності за жоден
зі злочинів, до яких він був причетний. І лише після того, як поліція викрила його в ухи-
ленні від сплати податків, «хрещений батько» мафії нарешті потрапив до в’язницй. Як ми
409Юридичні і політичні науки
будемо карати наших Аль Капоне, якщо за податкові злочини в Україні стали карати лише
штрафом?
Порушення принципів соціальної справедливості та рівності громадян перед зако-
ном. Ще одним революційним ноу-хау українського законодавця стала можливість замі-
ни штрафу на позбавлення волі. Так, якщо раніше несплачену суму штрафу можна було
замінити лише на громадські чи виправні роботи, то тепер ч. 5 ст. 53 КК встановлює імпе-
ративний порядок заміни несплаченої суми штрафу позбавленням волі на строк від одно-
го до дванадцяти років залежно від розміру штрафу та ступеню тяжкості злочину. Такий
механізм порушує принципи соціальної справедливості та рівності громадян перед зако-
ном незалежно від їхнього майнового стану чи інших характеристик. Адже той, хто при-
власнив багато суспільної власності і кому є з чого сплатити штраф — сидіти не буде.
Натомість той, хто накопичив небагато цінностей, спожив їх і відповідної суми для сплати
штрафу, і відшкодування привласненого не має — відправляється до в’язниці. Знову при-
гадуються часи середньовіччя, коли принципи соціальної справедливості та рівності гро-
мадян перед законом не розглядалися взагалі, а звільнення від позбавлення волі залежало
від майнового стану зловмисника.
Порушення принципу економії кримінально-правової репресії. За невтішними про-
гнозами Головного науково-експертного управління Апарату ВРУ існує велика ймовір-
ність того, що через масову неспроможність засуджених оплатити накладені на них штра-
фи суди почнуть на практиці застосовувати положення ч. 5 нової редакції ст. 53 КК і так
само масово замінювати штраф на позбавлення волі. Відтак кількість осіб, які відбувають
позбавлення волі за економічні злочини, та тривалість строків позбавлення волі для таких
осіб не тільки не зменшиться, а й зросте. Таким чином, внаслідок надмірних розмірів
штрафів положення закону попри задекларовану в доданих до нього документах мету
гуманізації покарань можуть навпаки спровокувати збільшення випадків застосування
позбавлення волі за економічні злочини.
Проведений нами аналіз останніх процесів так званої гуманізації КК є лише узагаль-
нюючою картиною того, що відбулося з українським кримінальним законодавством.
Кожна із внесених до КК змін за Законом від 15.11 2011 р. може бути піддана ще глибшо-
му та детальному аналізу з точки зору її ефективності, доцільності та моральної виправда-
ності.
Однак продуктивність і ефективність зазначених змін оцінить найсправедливіший і
непідкупний суддя — це час і правозастосовна практика. Сподіваємося лише, що україн-
ський законодавець найближчим часом виправить свої помилки із врахуванням всіх
напрацювань вітчизняної кримінально-правової науки та практики.
1. Семенов С. Гуманность нового уголовного закона // Законность. — 2002. — № 1. —
С.15; Актуальні проблеми кримінального права: Навч. посібник / В. М. Попович та ін. —
К.: Юрінком Інтер, 2009. — С.163. 2. Гель А., Ігнатенко Т., Мацько А., Нагорний О.
Кримінальний кодекс України та його роль в реалізації правової політики держави //
Економіка. Фінанси. Право. — 2002. — № 2. — С. 24. 3. Актуальні проблеми кримінально-
го права: Навч. посібник / В. М. Попович та ін. — С. 164. 4. Там само. — С.164.
5. Ковальський В.С. Гуманізація чи лібералізація кримінального закону // Юридичний
вісник України. — 2008. — №38 (690). — С. 8. 6. Висновок Головного науково-експертного
управління ВРУ на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської
діяльності» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/
webproc4_1?id=&pf3511=41271 7. Зауваження Головного юридичного управління Апарату
ВРУ до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності»
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_
410 Держава і право • Випуск 56
1?id=&pf3511=41271 8. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення
змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопо-
рушення у сфері господарської діяльності» [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=41271
|