Правове регулювання техногенно забруднених земель в Україні

Проаналізовано земельне законодавство України на предмет врегулювання правового режиму використання і охорони техногенно забруднених земель і внесено рекомендації щодо його вдосконалення....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Басай, Р.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2012
Назва видання:	Держава і право
Теми:	Аграрне, екологічне та земельне право
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64421
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Правове регулювання техногенно забруднених земель в Україні / Р.М. Басай // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 394-399. — Бібліогр.: 26 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-64421
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-644212014-06-16T03:02:19Z Правове регулювання техногенно забруднених земель в Україні Басай, Р.М. Аграрне, екологічне та земельне право Проаналізовано земельне законодавство України на предмет врегулювання правового режиму використання і охорони техногенно забруднених земель і внесено рекомендації щодо його вдосконалення. Проанализировано дземельное законодательство Украины на предмет урегулирования правового режима использования и охраны техногенно загрязненных земель и внесены рекомендации относительно его совершенствования. The current landed legislation of Ukraine is analysed for the purpose the settlement of the legal mode of the use and guard of technogenic muddy earth and recommendations are brought in in relation to his perfection. 2012 Article Правове регулювання техногенно забруднених земель в Україні / Р.М. Басай // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 394-399. — Бібліогр.: 26 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64421 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Аграрне, екологічне та земельне право Аграрне, екологічне та земельне право
spellingShingle	Аграрне, екологічне та земельне право Аграрне, екологічне та земельне право Басай, Р.М. Правове регулювання техногенно забруднених земель в Україні Держава і право
description	Проаналізовано земельне законодавство України на предмет врегулювання правового режиму використання і охорони техногенно забруднених земель і внесено рекомендації щодо його вдосконалення.
format	Article
author	Басай, Р.М.
author_facet	Басай, Р.М.
author_sort	Басай, Р.М.
title	Правове регулювання техногенно забруднених земель в Україні
title_short	Правове регулювання техногенно забруднених земель в Україні
title_full	Правове регулювання техногенно забруднених земель в Україні
title_fullStr	Правове регулювання техногенно забруднених земель в Україні
title_full_unstemmed	Правове регулювання техногенно забруднених земель в Україні
title_sort	правове регулювання техногенно забруднених земель в україні
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Аграрне, екологічне та земельне право
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64421
citation_txt	Правове регулювання техногенно забруднених земель в Україні / Р.М. Басай // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 394-399. — Бібліогр.: 26 назв. — укp.
series	Держава і право
work_keys_str_mv	AT basajrm pravoveregulûvannâtehnogennozabrudnenihzemelʹvukraíní
first_indexed	2025-07-05T15:05:30Z
last_indexed	2025-07-05T15:05:30Z
_version_	1836819867174436864
fulltext	394 Держава і право • Випуск 56 Р.М. БАСАЙ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТЕХНОГЕННО ЗАБРУДНЕНИХ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ Проаналізовано земельне законодавство України на предмет врегулювання правового режиму використання і охорони техногенно забруднених земель і внесено рекомендації щодо його вдосконалення. Ключові слова: землі, охорона земель, техногенно забруднені землі, охорона довкілля. Проанализировано дземельное законодательство Украины на предмет урегулирования правового режима использования и охраны техногенно загрязненных земель и внесены рекомен- дации относительно его совершенствования. Ключевые слова: земли, охрана земель, техногенно загрязненные земли, охрана окружаю- щей среды. The current landed legislation of Ukraine is analysed for the purpose the settlement of the legal mode of the use and guard of technogenic muddy earth and recommendations are brought in in relation to his perfection. Key words: earth, guard of earth, technogenic muddy earth, guard of environment. Відповідно до Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 р. стан земельних ресурсів України близький до критичного, за період про- ведення земельної реформи значна кількість проблем у сфері земельних відносин не лише не розв’язана, а й загострилася, зокрема, на всій території поширені процеси деградації земель, серед яких наймасштабнішими є ерозія (близько 57,5 відсотка території), забруд- нення (близько 20 відсотків території), підтоплення (близько 12 відсотків території), при цьому зменшується вміст поживних речовин у ґрунтах, а щорічні втрати гумусу станов- лять 0,65 тонни на 1 гектар1. Крім того, стратегія визначає, що антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу. Тому в сучасних умовах надзвичайну вагу має питання щодо правового режиму використання і охорони техногенно забруднених земель, що й обумовлює актуальність і своєчасність даного дослідження. Слід відзначити, що питання правового режиму техногенного забруднених земель не були предметом окре- мих комплексних наукових досліджень і розглядалися, переважно в контексті охорони земель в цілому у працях як українських, так і російських вчених у галузі земельного права, зокрема, В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А. Г. Бобкової, М.М. Брінчука, О.А. Вів- чаренка, А.П. Гетьмана, О.Л. Дубовик, І.І. Каракаша, В. В. Костицького, М.В. Краснової, С.М. Кравченко, О.В. Конишевої, П.Ф. Кулинича, Н.Р. Малишевої, Т.К. Оверковської, В.І. Семчика, В. І. Cіряк, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та ін. Правове регулювання відносин щодо використання і охорони техногенно забрудне- них земель в Україні здійснюється цілою низкою різногалузевих правових актів, неодно- рідних за юридичною силою та характером. Слід зауважити, що в Україні ще остаточно не сформоване законодавство щодо охорони техногенно забруднених земель, точніше воно не становить такої цілісної взаємоузгодженої системи як, наприклад, земельне чи водне законодавство. Новітній або сучасний етап розвитку земельного законодавства в Україні більшість дослідників пов’язують з прийняттям Земельного Кодексу УРСР 18 грудня 1990 р.2, зокрема, А.П. Шеремет3, А.М. Мірошниченко4, І.І. Каракаш5, І.Б. Мачуська6 та ін. Слід зазначити, що в цьому нормативному акті не містилося спеціальних положень, які б 395Юридичні і політичні науки визначали особливості використання чи охорони техногенно забруднених земель, при цьому низка норм була присвячена охороні земель в цілому. Як відзначає Т.К. Оверковська, переважна більшість норм цього кодексу була спрямована на регулю- вання землеохоронних відносин у сфері сільського господарства і щодо земель сільсько- господарського призначення7 . Що ж стосується техногенного навантаження на землі, то категорія «техногенно забруднені землі» не застосовувалася в цьому акті, натомість вживалося лише поняття «деградовані землі», але без розкриття його змісту, крім того було розширено, в порівнянні з радянським земельним законодавством 70-80 рр., види техногенних забруднень, які можуть негативно впливати на стан земельних ресурсів, зокрема, до цього переліку, окрім виробничих відходів, стічних вод, були включені й хімічні та радіоактивні речовини. Також слід констатувати, що аналогічні положення щодо правового режиму використання і охорони земель містились і в оновленій редакції ЗК України від 13 березня 1992 р.8. Черговим кроком у механізмі правового регулювання використання та охорони тех- ногенно забруднених земель стала постанова Верховної Ради УРСР «Про невідкладні заходи щодо захисту громадян від наслідків Чорнобильської катастрофи» від 01 серпня 1990 р.9, хоча, як справедливо зазначається у юридичній літературі, положення цієї поста- нови носили в основному політико-декларативний характер і конкретного правового режиму не передбачали10, її значення полягає в тому, що вперше на законодавчому рівні було зроблено спробу визначити порядок використання радіаційно забруднених земель у результаті аварії на ЧАЕС. Зокрема, у п. 7 постанови було закріплене зобов’язання Ради Міністрів УРСР вирішити протягом року питання по виведенню із користування сіль- ськогосподарських угідь або перепрофілюванню господарств, де неможливе одержання «чистої» продукції. Безумовно, не слід перебільшувати значення даного положення, оскільки в ньому не містилося конкретних вказівок і заходів щодо використання земель, забруднених у результаті аварії на ЧАЕС, але принаймні на порядок денний було висунуто цю проблему, як таку, що потребує невідкладного вирішення. Детальну конкретизацію питання щодо подолання та ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС отримали із прийняттям Закону України «Про правовий режим території, що зазна- ла радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 р.11 Як стверджує А.П. Шеремет, цей нормативний акт разом із ЗК України визначає правовий режим техногенно забруднених земель12. При цьому ми вважаємо за необхідне підкреслити, що у цьому нормативно-правовому акті вживаються лише категорії «радіа- ційно небезпечні землі», «радіоактивно забруднені землі» та розкривається їхній зміст, але не використовується власне поняття «техногенно забруднені землі». Що ж стосується визначень радіоактивних і радіаційно забруднених земель, то, на наш погляд, вони не роз- кривають повною мірою сутнісних характеристик цих категорій, а лише констатують ті заходи, які необхідно здійснювати на даних територіях і види діяльності, які підлягають обмеженню на цих землях, тобто у них закріплюються тільки наслідки радіаційного та радіоактивного забруднення довкілля без причин їх виникнення й існування. Але незва- жаючи на це, не можна не відзначити пріоритетне юридичне значення положень вищезаз- наченого закону у механізмі гарантування режиму використання та охорони вказаних територій з метою зменшення дії радіоактивного опромінення на здоров’я людини та на екологічні системи. Хоча, як зазначає В.І. Сіряк, не варто занадто перебільшувати зна- чення цього закону, оскільки він був прийнятий з великим запізненням, носив локальний характер і не давав можливості забезпечити правовий захист населення у разі інших ядер- них інцидентів і радіоактивного забруднення13. Важливу роль у механізмі охорони навколишнього природного середовища в Україні відіграв Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», прийня- тий 25 червня 1991 р.14 У юридичній літературі цей нормативно-правовий акт визначаєть- ся як системоутворююче джерело екологічного права15, в якому знайшла втілення ідея 396 Держава і право • Випуск 56 комплексного підходу до регулювання природоохоронних відносин і саме з його при- йняттям був започаткований новий етап становлення екологічного права16. Аналіз Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» на предмет врегулювання у ньому відносин щодо використання і охорони техногенно забруднених земель свідчить про окреслення загальних орієнтирів щодо запобігання та ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище і його компоненти, зокрема, землі. Таким чином, цей закон закріплює і визнає як потенційну загрозу можливий негативний техногенний вплив на стан довкілля і містить низку узагальнюючих норм-механізмів його запобігання та протидії. Здійснюючи аналіз чинного земельного законодавства України, не можна залишити поза увагою Конституцію України17 як Основний Закон держави, який регулює найваж- ливіші суспільні відносини, в тому числі й у сфері раціонального природокористування, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки. Звичайно, що Конституція України безпосередньо не регулює відносини щодо використання і охорони земель, а міс- тить узагальнюючі та концептуальні засади взаємовідносин «людина — держава — при- рода». У цьому контексті неабиякий інтерес становить ст. 16 Конституції України, яка закріплює екологічну функцію держави та її пріоритетні напрями, серед яких підтриман- ня екологічної рівноваги на території України та подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Закріплення екологічної функції держави на найвищому законодавчому рівні характерне не лише для українського, а й європейського та російського конституційного законодавства, при цьому, як слушно зазначається у юридичній літературі, не слід перео- цінювати сам факт конституційного закріплення екологічної функції держави, оскільки його відсутність у конституціях держав світу частково компенсується за рахунок взаємодії різних органів влади і в екологічних інтересах громадян теж18. На виконання і відповідно до ст. 16 Конституції України були розроблені і затвердже- ні постановою Верховної Ради України «Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» від 05 березня 1998 р.19, згідно яких екологічну ситуацію в Україні було охарак- теризовано як кризову, що склалася через нехтування об’єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України, більше того, у п. 9 Розділу І зазна- ченої постанови було визначено кількісні та якісні показники стану земельних ресурсів і констатовано, що сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимо- гам раціонального природокористування, а інтенсивне сільськогосподарське викорис- тання земель призводить до зниження родючості грунтів, при цьому ситуація з забруднен- ням територій ускладнилася після аварії на Чорнобильській АЕС, радіонуклідами забруд- нено понад 4,6 млн. гектарів земель у 74 районах 11 областей, у тому числі 3,1 млн. гекта- рів ріллі, з використання вилучено 119 тис. гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 65 тис. гектарів ріллі. З огляду на такий стан земельних ресурсів у п. 29 Розділу ІV вищезазначеної постано- ви були передбачені основні заходи щодо збалансованого використання і відновлення земельних ресурсів окремо щодо порушених, дуже еродованих і зрошуваних земель. При цьому поняття «техногенно забруднені землі» не застосовувалося і відповідно не закрі- плювалися заходи щодо їх використання та охорони. Не містилося поняття техногенно забруднених земель і в Законі України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» від 21 вересня 2000 р.20 Але аналіз даного нормативного акта становить підвищений інтерес з тих міркувань, що у його п. 3 серед завдань у сфері охорони і від- творення земельних ресурсів передбачалося обмеження руйнівного інтенсивного вико- ристання екологічно уразливих земель, а в п. 5 — до заходів щодо збільшення площі наці- ональної екологічної мережі віднесено консервацію деградованих і забруднених земель з наступним їх частковим залісенням. Крім того, у Додатку № 4 Програми по регіонах 397Юридичні і політичні науки України було визначено площі деградованих і забруднених земель, зокрема, найвищий показник у Дніпропетровській області — 347,4 тис. гектарів, Івано-Франківській — 14,8 тис. гектарів, м. Київ — 0,1 тис. гектарів. Одним із перших нормативно-правових актів, де було закріплено поняття техногенно забруднених земель, є Указ Президента України «Про Основні напрями земельної рефор- ми в Україні на 2001-2005 роки» від 30 травня 2001 р.21 Так, у підрозділі 3 Основних напря- мів земельної реформи для здійснення реформування земельних відносин передбачалося розпочати комплексне обстеження техногенно забруднених земель, здійснити консерва- ція деградованих і малопродуктивних земель та диференціацію використання радіоактив- но забруднених сільськогосподарських угідь. При цьому не розкривався зміст даних понять і не конкретизовувалися механізми їх реалізації. Вирішальне значення у механізмі правового регулювання відносин щодо використан- ня і охорони техногенно забруднених земель має прийнятий 25 жовтня 2001 р. ЗК України22. Наразі слід зауважити, що в юридичній літературі пропонується неоднозначне трактування положень Земельного Кодексу України щодо охорони земель. Так, П.Ф. Кулинич зазначає, що в сучасному земельному законодавстві найслабшим, най- менш розвиненим є землеохоронний компонент і потреби реформування земельних пра- вовідносин, які домінували у 90-х роках ХХ — першій декаді ХХІ ст., зумовили залишення екологічних вимог на периферії законотворчої роботи у сфері правового регулювання земельних відносин23. Водночас Т.К. Оверковська відзначає, що Земельний Кодекс України 2001 р. значно розширив механізм правової охорони земель в Україні, в порівнян- ні з Земельним Кодексом 1992 р., але значна частина норм кодексу 2001 р. не мають пря- мої дії24. Квінтесенцією Земельного Кодексу України 2001 року є те, що у межах його Розділу VІ, який присвячений охороні земель в цілому, окрему Главу 27 було виділено для регла- ментації питань щодо використання власне техногенно забруднених земель. Зокрема, нормативно було закріплене визначення поняття техногенно забруднених земель, їхні види і заходи щодо охорони техногенно забруднених земель сільськогосподарського при- значення (вилучення і консервація), що безумовно є позитивним і необхідним кроком у регулюванні земельних правовідносин. Водночас норми кодексу, які стосуються викорис- тання техногенно забруднених земель, носять банкетний (відсилочний характер) у части- ні визначення особливостей режиму і порядку їх використання, апелюючи до застосуван- ня відповідного національного законодавства України, яке поки що не сформоване. Крім того, прийняті після Земельного Кодексу України Закони України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р.25, «Про державний контроль за використанням і охороною земель» від 19 червня 2003 року26 повною мірою сприйняли положення кодексу і навіть розширили та конкретизували їхній зміст. Так, у ст. 1 Закону України «Про охорону земель» подане визначення понять: деградація ґрунтів, деградація земель, забруднення ґрунтів, порушені землі; у ст. 36 Закону визначено вимоги, які пред’являються до землев- ласників і землекористувачів у процесі здійснення ними господарської діяльності; у ст. 40, 45, 47 Закону визначені заходи щодо охорони земель від різних видів їх забруднення (пес- тицидами, агрохімікатами, особливо небезпечними речовинами). Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» міс- тить положення, які схожі за змістом до норм Закону України «Про охорону земель» у частині правового режиму техногенно забруднених земель. Зокрема, у ст. 6 і 7 до повно- важень суб’єктів контролю у сфері використання та охорони земель належить здійснення контролю за виконанням комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур’янами, чагарниками та дрібноліссям, а також забруднення земель хімічними і радіоактивними речовинами, від- ходами, стічними водами. 398 Держава і право • Випуск 56 Таким чином, можна зробити висновок, що правове регулювання техногенно забруд- нених земель в Україні до прийняття Указу Президента України «Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки» від 30 травня 2000 р., а згодом і Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 р. побіжно та опосередковано здійснюва- лось у контексті правової охорони земель. Із прийняттям цих нормативних актів дана про- блема знайшла своє безпосереднє закріплення та часткове вирішення у земельному зако- нодавстві України. Однак, незважаючи на окреслення у низці як екологічних, так і земельних нормативно-правових актів різної юридичної сили поняття «техногенно забруднені землі», остаточно не розкрито його зміст, сутнісні характеристики, види, осо- бливості використання окремих категорій забруднених земель тощо, переважна більшість норм носить констатуючий, відсилочний характер до спеціального законодавства, яке поки що в Україні не сформоване. З метою усунення існуючих суперечностей пропонуємо як альтернативний варіант прийняти спеціальний нормативно-правовий акт, наприклад, Закон України «Про правовий режим використання і охорони техногенно забруднених земель», в якому, на наш погляд, слід закріпити поняття, види техногенно забруднених земель, особливості використання і охорони окремих категорій техногенно забруднених земель. 1. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року: Закон України від 21 грудня 2010 року // ВВР України. — 2011. — № 26. — Ст. 218. 2. Земельний кодекс УРСР від 18 грудня 1990 року // ВВР УРСР. — 1991. — № 10. — Ст. 238. 3. Шеремет А.П. Земельне право України: Підручник. — Чернівці: Наші книги, 2008. — С. 31-37. 4. Мірошниченко А.М. Земельне право України: Підручник.— К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. — С.103. 5. Земельне право України: Підручник / За ред. О.О. Погрібного та І.І. Каракаша. — К.: Істина, 2009. — С. 38. 6. Мачуська І.Б. Земельне право: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2007. — С. 45. 7. Оверковська Т.К. Правові засади охорони земель від забруднен- ня та псування в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — К., 2008. — С.6. 8. Земельний Кодекс України від 13 березня 1992 року // ВВР України. — 1992. — № 25. — Ст. 354. 9. Про невідкладні заходи щодо захисту громадян від наслідків Чорнобильської катастрофи: Постанова Верховної Ради України від 01 серпня 1990 року // ВВР УРСР. — 1990. — № 33. — Ст. 466. 10. Кобецька Н. Р. Екологічне право України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — С. 316. 11. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи: закон України від 27 лютого 1991 року // ВВР УРСР. — 1991. — № 16. — Ст. 198. 12. Шеремет А.П. Цит. праця. — С. 31. 13. Сіряк В.І. Правове забезпечення екологічної безпеки на територіях, що зазнали радіо- активного забруднення: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — К., 2008. — С. 8. 14. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року // ВВР України. — 1991. — № 41. — Ст. 546. 15. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. — С. 30. 16. Кобецька Н. Р. Цит. праця. — С. 35. 17. Конституція України від 28 черв- ня 1996 року з наступними змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.rada.gov.ua 18. Костицький В. Конституційне регулювання охорони довкілля: український та світовий досвід // Право України. — 2003. — № 10. — С. 46. 19. Основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природ- них ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 року № 188/98-ВР // ВВР України. — 1998. — № 13. — Ст. 241. 20. Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки: Закон України від 21 вересня 2000 року // ВВР України. — 2000. — № 47. — Ст. 405. 21. Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки: Указ Президента України від 30 травня 2001 року № 371/2001 // Офіційний Вісник України. — 2001. — № 22. — Ст. 986. 22. Земельний Кодекс України від 25 жовтня 399Юридичні і політичні науки 2001 року // ВВР України. — 2002. — № 3-4. — Ст. 27. 23. Кулинич П.Ф. Екологічні імпера- тиви в системі правової охорони сільськогосподарських земель України // Право України. — 2011. — № 2. — С.143. 24. Оверковська Т.К. Цит. праця. — С.7. 25. Про охорону земель: Закон України від 19 червня 2003 року // ВВР України. — 2003. — № 39. — Ст. 349. 26. Про державний контроль за використанням і охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 року // ВВР України. — 2003. — № 39. — Ст. 350.

Правове регулювання техногенно забруднених земель в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси