Судове керівництво: принцип чи функція цивільного судочинства?

Розкривається сутність керівництва судовим процесом, здійснюється розмежування понять судового керівництва в аспекті віднесення цієї процесуальної категорії до функцій та принципів цивільного процесу, розкривається роль судового керівництва у забезпеченні виконання завдань цивільного судочинства,...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Короєд, С.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2012
Назва видання:	Держава і право
Теми:	Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове право
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64426
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Судове керівництво: принцип чи функція цивільного судочинства? / С.О. Короєд // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 280-284. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-64426
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-644262014-06-16T03:02:02Z Судове керівництво: принцип чи функція цивільного судочинства? Короєд, С.О. Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове право Розкривається сутність керівництва судовим процесом, здійснюється розмежування понять судового керівництва в аспекті віднесення цієї процесуальної категорії до функцій та принципів цивільного процесу, розкривається роль судового керівництва у забезпеченні виконання завдань цивільного судочинства, наводяться загальні засади судового керівництва, які пропонується закріпити в законі. Раскрывается сущность руководства судебным процессом, осуществляется разграничение понятий судебного руководства в аспекте отнесения этой процессуальной категории к функциям и принципам гражданского процесса, раскрывается роль судебного руководства в обеспечении выполнения задач гражданского судопроизводства, приводятся общие начала судебного руководства, которые предлагается закрепить в законе. The article reveals the essence of governing of legal process; it is conducting differentiation of the concept of governing of legal process in the aspect of referring of this procedural category to procedural functions and principles of civil procedure; it is revealing the governing of legal process in achieving of tasks of civil proceedings; it is citing the general principles of governing of legal process that are proposed to establish in the law. 2012 Article Судове керівництво: принцип чи функція цивільного судочинства? / С.О. Короєд // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 280-284. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64426 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове право Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове право
spellingShingle	Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове право Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове право Короєд, С.О. Судове керівництво: принцип чи функція цивільного судочинства? Держава і право
description	Розкривається сутність керівництва судовим процесом, здійснюється розмежування понять судового керівництва в аспекті віднесення цієї процесуальної категорії до функцій та принципів цивільного процесу, розкривається роль судового керівництва у забезпеченні виконання завдань цивільного судочинства, наводяться загальні засади судового керівництва, які пропонується закріпити в законі.
format	Article
author	Короєд, С.О.
author_facet	Короєд, С.О.
author_sort	Короєд, С.О.
title	Судове керівництво: принцип чи функція цивільного судочинства?
title_short	Судове керівництво: принцип чи функція цивільного судочинства?
title_full	Судове керівництво: принцип чи функція цивільного судочинства?
title_fullStr	Судове керівництво: принцип чи функція цивільного судочинства?
title_full_unstemmed	Судове керівництво: принцип чи функція цивільного судочинства?
title_sort	судове керівництво: принцип чи функція цивільного судочинства?
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове право
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64426
citation_txt	Судове керівництво: принцип чи функція цивільного судочинства? / С.О. Короєд // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 280-284. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.
series	Держава і право
work_keys_str_mv	AT koroêdso sudovekerívnictvoprincipčifunkcíâcivílʹnogosudočinstva
first_indexed	2025-07-05T15:05:42Z
last_indexed	2025-07-05T15:05:42Z
_version_	1836819880055144448
fulltext	280 Держава і право • Випуск 56 С.О. Короєд СУДОВЕ КЕРІВНИЦТВО: ПРИНЦИП ЧИ ФУНКЦІЯ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА? Розкривається сутність керівництва судовим процесом, здійснюється розмежування понять судового керівництва в аспекті віднесення цієї процесуальної категорії до функцій та принципів цивільного процесу, розкривається роль судового керівництва у забезпеченні вико- нання завдань цивільного судочинства, наводяться загальні засади судового керівництва, які пропонується закріпити в законі. Ключові слова: правосуддя, цивільний процес, активність суду, судове керівництво, прин- цип, функція. Раскрывается сущность руководства судебным процессом, осуществляется разграниче- ние понятий судебного руководства в аспекте отнесения этой процессуальной категории к функциям и принципам гражданского процесса, раскрывается роль судебного руководства в обеспечении выполнения задач гражданского судопроизводства, приводятся общие начала судебного руководства, которые предлагается закрепить в законе. Ключевые слова: правосудие, гражданский процесс, активность суда, судебное руковод- ство, принцип, функция. The article reveals the essence of governing of legal process; it is conducting differentiation of the concept of governing of legal process in the aspect of referring of this procedural category to procedural functions and principles of civil procedure; it is revealing the governing of legal process in achieving of tasks of civil proceedings; it is citing the general principles of governing of legal process that are proposed to establish in the law. Key words: justice, civil procedure, court activity, governing of legal process, principle, function. Виконання завдань цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК) залежить насамперед від ефективності цивільної процесуальної діяльності, головне місце в якій має посідати активна роль суду, яка знаходить свій прояв у керівництві судовим процесом. Як справедливо зауважують науковці, саме активна позиція суду, з точки зору органі- зації процесу, виступає гарантією досягнення завдань цивільного судочинства, а тому має велике значення для його оптимізації1. Науці цивільного процесуального права відомо декілька характеристик керівної ролі суду в цивільному процесі: 1) як принципу процесуальної активності; 2) як функції цивільного процесу, що випливає, зокрема, зі змісту положень статей 1, 10, 130, 137, 160 ЦПК тощо. Питання процесуальної активності суду, яке тісно пов’язане з реалізацією принципу змагальності, а також питання активності суду у керівництві рухом судового процесу, частково розглядали в своїх роботах такі вчені-процесуалісти, як: О.В. Баулін, А.Т. Боннер, С.С. Бичкова, Є.В. Васьковський, О. В. Дем’янова, В.В. Комаров, О.В. Немировська, І.В. Решетнікова, В.І. Тертишніков, П.І. Шевчук, М.Й. Штефан, С.Я. Фурса, К.С. Юдельсон, В.В. Ярков та ін. Проте вчені-процесуалісти, виділяючи таку правову категорію, як «судове керівни- цтво» або «керівництво судовим процесом», прямо не наводять розмежування понять судового керівництва в аспекті належності цієї процесуальної категорії до функцій чи принципів цивільного процесу, що не дає змогу, на наш погляд, повністю розкрити зміст зазначеної процесуальної категорії та її роль у забезпеченні виконання завдань цивільного 281Юридичні і політичні науки судочинства. З огляду на це з’ясування сутності та змісту судового керівництва, його функціонального призначення в системі принципів і функцій, на яких ґрунтується цивільна процесуальна діяльність, а також розкриття його загальних засад й ставить за мету наша стаття. Принцип судового (суддівського) керівництва обґрунтовувався ще відомим класиком науки цивільного процесуального права Є.В. Васьковським. Він зазначав, що незважаючи на те, що в цивільному процесі сторонам надано право вільного розпорядження об’єктом спору і засобами боротьби (за принципом диспозитивності), хоча вони мають великий простір самостійності, але ж все-таки пануюча роль у процесі належить суду як через те, що він — представник державної влади, якій підкорені сторони, так і тому, що дії сторін зводяться, по суті, до того, щоб порушити діяльність суду і надати йому матеріал для ухва- лення правильного рішення. З огляду на такий характер процесу суду має бути надана керівна роль при визначенні порядку і руху провадження. Це, на думку вченого, досяга- ється принципом суддівського керівництва процесом2. Водночас Є.В. Васьковський зауважує, що цей принцип належить виключно до зовнішньої, формальної сторони процесу та не стосується внутрішньої, матеріальної сто- рони, яка визначається іншими принципами (диспозитивності, змагальності тощо). Принцип суддівського керівництва процесом покладає на суд обов’язок про забезпечення правомірності, послідовності, зручності та швидкості провадження. Називаючи суддівське керівництво принципом, Є.В. Васьковський водночас зазна- чає, що суддя, виконуючи це завдання, спостерігає за виконанням сторонами формаль- ностей, яким мають відповідати письмові прохання, скарги, інші папери, керує мовним змаганням сторін, визначає черговість допиту свідків і керує допитом тощо. Отже, як випливає з наведеного, Є.В. Васьковський розглядає судове керівництво, з одного боку, як принцип цивільного процесу, а з іншого — його функцію. На думку В.В. Яркова, принцип суддівського керівництва становить таке правило, згідно з яким суд забезпечує керівництво рухом судового засідання, дотримання порядку, сприяє сторонам у здійсненні їхніх прав і виконанні обов’язків. Вчений зазначає, що від- мова від принципу процесуальної активності суду не виключила втручання суду в рух судового розгляду. Тенденція до соціалізації правосуддя відображає необхідність втручан- ня суду у «змагання» сторін з метою врівноваження їхніх шансів і забезпечення досягнен- ня цілей правосуддя. Зазначений принцип включає такі повноваження суду: 1) керівни- цтво рухом процесу, слідкування за дотриманням процесуального регламенту; 2) забез- печення порядку в судовому засіданні, виконання обов’язків перед судом; 3) сприяння сторонам у витребуванні доказів, які вони не можуть здобути самостійно, вказівка на недослідженість фактичних обставин справи та пропозиція надати докази; 4) роз’яснення учасникам процесу їхні процесуальні права і обов’язки, попередження про наслідки їх неналежного виконання та відмови від їх здійснення. Принцип суддівського керівництва більше відповідає змагальній моделі процесу, оскільки принцип процесуальної активнос- ті суду відображає слідче начало в судочинстві. За великим рахунком змагальний процес має ґрунтуватися на суддівському керівництві та доповнюватися залежно від характеру спору суддівською активністю3. Цивільне процесуальне законодавство України не містить окремо такого принципу, як принцип судового (суддівського) керівництва. Проте ч. 4 ст. 10 ЦПК передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. На нашу думку, у зазначеній нормі закріплено правило, якого має дотримуватися суд та яке вказує на напрями прояву судового керівництва процесом здійснення правосуддя в цивільних справах. При цьому зазначене правило, яке стосується судового керівництва, 282 Держава і право • Випуск 56 нормативно закріплене в ст. 10, яка має назву «Змагальність сторін». З огляду на цю обста- вину можна припустити, що законодавець розглядає судове керівництво процесом як складовий елемент принципу змагальності. У зв’язку з цим варто погодитися з думкою В.І. Тертишнікова, який справедливо зазначає, що суддя і суд відповідно до закону повинні виявити активність (ст. 130, 137 ЦПК), створити необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, і, не обмежуючись наданими позивачем матеріалами, прийняти всі передбачені законом заходи для всебічного, повного й об’єктивного з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін (ст. 160 ЦПК). При цьому вчений хоч і не розглядає процесуальну активність як самостійний принцип, але її не заперечує та вважає, що вона входить як складова частина в принципах диспозитивності й змагальності4. Існують й протилежні думки вчених, які заперечують самостійність принципу судово- го керівництва. Так, наприклад, А.Т. Боннер зазначав, що вказаний принцип поглинений принципом законності як необхідність дотримання встановлених на той чи інший випа- док формалізованих приписів норм цивільного процесуального права5. Водночас, якщо виходити з положень ч. 2, 4 ст. 160 ЦПК, згідно з якими головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинен- ня процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи; вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку, то можна стверджувати, що зако- нодавець розглядає судове керівництво процесом як самостійний принцип — судове керівництво. Ми вже зазначали, що ця норма (ст. 160 ЦПК) дає змогу суду організувати судовий розгляд таким чином, аби були виконані завдання цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК)6. Тому варто також враховувати й ст. 1 ЦПК, згідно з якою завданнями цивільного судо- чинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З цього випливає, що саме на суд, як орган правосуддя, покладено завдання забезпе- чити виконання завдань цивільного судочинства, чого неможливо зробити без активної (ініціативної) участі (ролі) суду в керівництві судовим процесом. А отже, в цьому випадку керівництво судовим процесом вже виступатиме не як принцип, а як функція цивільного процесу. Зі змісту положень статей 10, 130 і 160 ЦПК також випливає, що керівництво проце- сом є завданням суду, одним із його основних призначень, тобто функцією. Як одну із найважливіших функцій цивільного процесу розглядають судове керівни- цтво й А.Т. Боннер та О.В. Баулін7. Визнання керівництва судовим процесом функцією також випливає із процесуальних дій, які повинен здійснити суд, готуючи справу до розгляду. Так, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивіль- ного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового роз- гляду», готуючи справу до розгляду, суд повинен визначити: обставини, які мають значен- ня для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і запере- чень; характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги; матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини; вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів; визначити коло дока- зів відповідно до характеру спірних правовідносин і роз’яснити, якій із сторін слід довести певні обставини; вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання, а також сприя- ти врегулюванню спору до судового розгляду. 283Юридичні і політичні науки Про керівну роль суду як функцію цивільного процесу свідчать й інші роз’яснення, наведені у вказаній постанові Пленуму Верховного Суду. Так, зокрема, при визнанні від- повідачем позову суд здійснює заходи з перевірки наявності законних підстав для задо- волення позову, а за їх відсутності відмовляє в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує розгляд справи. Якщо при проведенні попереднього судового засідання з’ясується, що у позивача є до того чи іншого відповідача (відповідачів) вимоги, які випливають з пред’явленого позову і не зазначені в ньому, або у відповідача є зустрічні вимоги до позивача, суд відповідно до вимог частини четвертої ст. 10 ЦПК повинен роз’яснити право як на пред’явлення позивачем додаткових позовних вимог, так і на пред’явлення відповідачем зустрічного позову. Таким чином, ми маємо подвійне розуміння поняття «судове керівництво»: як прин- цип та як функцію. Співвідношення правових категорій «принцип» і «функція» цивільного процесу викликає труднощі через те, що немає однозначної відповіді на питання, що є первинним, а що вторинним. Виходячи із загальної теорії права, однозначним є лише те, що як прин- ципи, так і функції нерозривно пов’язані з існуванням певної галузі права; вони мають обов’язкове нормативне закріплення; ці категорії є регуляторами суспільних відносин. Якщо функції вказують на конкретні дії суб’єкта шляхом їх нормативного закріплення, то принципи забезпечують функціонування відповідної галузі, усунення прогалин у праві, процес нормотворчості тощо. Якщо розглядати принципи і функції з точки зору динаміки, то принципи лежать в основі права, визначають методи правового регулювання, а відтак принципи можуть бути лише елементами об’єктивного права. Таким чином, принципи — статичне явище. Функція ж є категорією динамічною. Вона є елементом не лише об’єк- тивного, але й суб’єктивного права; за її допомогою здійснюється безпосередній правовий вплив на учасників правовідносин, визначаються суб’єктивні права й обов’язки останніх. Вищезазначене, на наш погляд, свідчить, що судове керівництво може виступати одночасно і як принцип, і як функція цивільного процесу. Принцип судового керівництва зумовлює наявність у цивільному процесі таких норм, які надають суду можливість здійснювати керівництво процесом розгляду і вирішення цивільно-правових спорів у судах засобами і способами, передбаченими ЦПК. Що ж стосується судового керівництва як функції цивільного процесу, тобто конкрет- ної процесуальної діяльності судді, варто виходити з того, що кожен із учасників цивіль- ного процесу володіє певним колом повноважень. Суд здійснює конкретні процесуальні дії на конкретній стадії процесу. При цьому суд може здійснити як всі керівні дії, перед- бачені для тієї чи іншої стадії процесу, так і лише деякі з них. Принцип ж судового керів- ництва, на відміну від функції, діє протягом всього процесу здійснення правосуддя і не обмежується (не вичерпує свою дію) вчиненням чи не вчиненням судом певних «керів- них» процесуальних дій. Таким чином, незважаючи на заперечення у ЦПК принципу активності суду в цивіль- ному судочинстві щодо ініціативи суду у збиранні доказів і встановленні об’єктивної істи- ни, це не може означати усунення суду з процесуальної діяльності. За судом залишається достатня кількість повноважень, які саме й варто охарактеризувати як принцип судового (суддівського) керівництва. З метою забезпечення належного виконання завдань цивільного судочинства та най- кращого засвоєння і розуміння правил цивільного судочинства вважаємо за необхідне доповнити ЦПК новою статтею, в якій чітко сформулювати засади судового (суддівсько- го) керівництва як принципу та функції цивільного процесу. Відповідна стаття ЦПК має містити положення про те, що: суд здійснює керівництво рухом і порядком судового розгляду; вимоги суду є обов’язковими для всіх органів дер- жавної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян незалежно від їхньої участі в справі; суд сприяє сторонам у витребуванні доказів, 284 Держава і право • Випуск 56 які вони не можуть одержати самостійно та вказує на недосліджені обставини справи та пропонує сторонам подати додаткові докази; суд роз’яснює учасникам процесу їхні про- цесуальні права та обов’язки, попереджає про наслідки їх неналежного здійснення, а також відмови від їх вчинення; у передбачених законом випадках, якщо однією зі сторін у спорі є недієздатна особа, суд повідомляє відповідні органи державної влади або прокуро- ра про необхідність участі у справі з метою захисту інтересів такої особи; у передбачених законом випадках суд за власною ініціативою має встановити обставини справи і виріши- ти вимоги, які не заявлялися сторонами. Ми переконані, що на сучасному етапі розвитку Української держави змагальний про- цес не може бути повністю абсолютним, а має ґрунтуватися на вищенаведених засадах судового (суддівського) керівництва та доповнюватися залежно від характеру спору і його учасників процесуальною активністю судді. Закріплення в ЦПК окремою статтею загальних засад судового керівництва як прин- ципу і функції цивільного процесу має забезпечити належне виконання завдань цивільно- го судочинства, а подальші наукові дослідження цього питання мають сприяти кращому розумінню сутності цивільної процесуальної форми захисту прав. 1. Проблеми оптимізації цивільного процесу в Україні: Монографія / Берестова І. Е., Бичкова С. С., Бобрик В. І. та ін.; За ред. О. Д. Крупчана. — К. : НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2011. — С. 67. 2. Васьковский Е.В. Учебник гражданско- го процесса. — М., 1917 г. (§ 24. Судейское руководство) // Allpravo.Ru, 2005 г. [Електронний ресурс] / Веб-сайт «Все о праве». — Режим доступу: http://www.allpravo.ru/library/ doc2472p/instrum4301/item4325.html. 3. Ярков В.В. Арбитражный процесс: Учебник. — М., 2006 (§ 5. Принцип судейского руководства) [Електронний ресурс] / Веб-сайт Веб-сайт «Информационный образовательный юридический портал «Закон сегодня». — Режим доступу: http://lawtoday.ru/razdel/biblo/arbit-proces/057.php. 4. Тертишніков В.І. Цивільний процес України (курс лекцій): Навч.-практ. посіб. — Х.: Видавництво «ФІНН», 2011. — С. 34, 36. 5. Гражданский процесс: Учебник / Под ред. М.С. Шакарян. — М., 2004. — С. 64. 6. Короєд С.О. Окремі питання своєчасного розгляду цивільних справ // Судова апеля- ція. — 2011. — № 3 (24). — С. 115. 7. Гражданский процесс. Учебник / Под ред. М. С. Шакарян. — М., 2004. — С. 63; Баулин О. В. Бремя доказывания при разбирательстве гражданских дел. — М., 2004. — С. 169.

Судове керівництво: принцип чи функція цивільного судочинства?

Репозитарії

Схожі ресурси