Типологія моделей соціальної держави: аналіз основних підходів
Аналізуються наукові підходи до типології соціальної держави (соціальних моделей). Вивчаються відмінності між основними моделями з метою пошуку перспективного орієнтиру для розбудови національної моделі соціальної держави....
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
| Назва видання: | Держава і право |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64457 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Типологія моделей соціальної держави: аналіз основних підходів / Н.М. Хома // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 618-623. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-64457 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-644572014-06-16T03:02:49Z Типологія моделей соціальної держави: аналіз основних підходів Хома, Н.М. Політичні науки Аналізуються наукові підходи до типології соціальної держави (соціальних моделей). Вивчаються відмінності між основними моделями з метою пошуку перспективного орієнтиру для розбудови національної моделі соціальної держави. Анализируются научные подходы к типологии социального государства (социальных моделей). Изучаются различия между основными моделями с целью поиска перспективного ориентира для развития национальной модели социального государства. Analyzes developed approach to the typology of the welfare state (social models). We study the differences between the basic models to find long-term benchmark for developing the national model welfare state. 2012 Article Типологія моделей соціальної держави: аналіз основних підходів / Н.М. Хома // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 618-623. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64457 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Політичні науки Політичні науки |
| spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Хома, Н.М. Типологія моделей соціальної держави: аналіз основних підходів Держава і право |
| description |
Аналізуються наукові підходи до типології соціальної держави (соціальних моделей).
Вивчаються відмінності між основними моделями з метою пошуку перспективного орієнтиру
для розбудови національної моделі соціальної держави. |
| format |
Article |
| author |
Хома, Н.М. |
| author_facet |
Хома, Н.М. |
| author_sort |
Хома, Н.М. |
| title |
Типологія моделей соціальної держави: аналіз основних підходів |
| title_short |
Типологія моделей соціальної держави: аналіз основних підходів |
| title_full |
Типологія моделей соціальної держави: аналіз основних підходів |
| title_fullStr |
Типологія моделей соціальної держави: аналіз основних підходів |
| title_full_unstemmed |
Типологія моделей соціальної держави: аналіз основних підходів |
| title_sort |
типологія моделей соціальної держави: аналіз основних підходів |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Політичні науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64457 |
| citation_txt |
Типологія моделей соціальної держави: аналіз основних підходів / Н.М. Хома // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 618-623. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. |
| series |
Держава і право |
| work_keys_str_mv |
AT homanm tipologíâmodelejsocíalʹnoíderžavianalízosnovnihpídhodív |
| first_indexed |
2025-07-05T15:06:58Z |
| last_indexed |
2025-07-05T15:06:58Z |
| _version_ |
1836819958867165184 |
| fulltext |
618 Держава і право • Випуск 56
Н.М. ХОМА
ТИПОЛОГІЯ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ:
АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПІДХОДІВ
Аналізуються наукові підходи до типології соціальної держави (соціальних моделей).
Вивчаються відмінності між основними моделями з метою пошуку перспективного орієнтиру
для розбудови національної моделі соціальної держави.
Ключові слова: соціальна держава, модель соціальної держави, соціальна модель.
Анализируются научные подходы к типологии социального государства (социальных моде-
лей). Изучаются различия между основными моделями с целью поиска перспективного ориен-
тира для развития национальной модели социального государства.
Ключевые слова: социальное государство, модель социального государства, социальная
модель.
Analyzes developed approach to the typology of the welfare state (social models). We study the
differences between the basic models to find long-term benchmark for developing the national model
welfare state.
Key words: welfare state, welfare state model, social model.
Нині відсутня єдина, цілісна модель соціальної держави (дедалі частіше вживається
термін соціальна модель); вона проявила себе як поліваріантна концепція. За останню
чверть століття виділено низку режимів добробуту (англ. welfare regimes) — моделей, які
відрізняються обсягом пільг та обґрунтуванням права на їх отримання, за фінансуванням
і організацією.
Моделі соціальної держави методологічно базуються на різних ідеологіях, які пропо-
нують різні підходи до розв’язання соціальних проблем1. І. Козаченко та В. Ніколаєвський
пояснюють різноманіття соціальних держав насамперед історичними компромісами, що
мали місце на початковому етапі існування соціальної держави2. У кожному окремому
випадку впровадження тієї чи іншої моделі було не лише спробою технічного вирішення
проблем соціального захисту населення, а й виступало запорукою вирішення «соціально-
го питання» та глибоких класових нерівностей3.
Соціальна модель, межі якої визначають позицію держави щодо суспільства, —
результат, з одного боку, еволюції комплексу чинників (економічних, правових, релігій-
них та ін., а також традицій) специфічних для кожної країни, а з іншого — усвідомленого
вибору4. Для України проблема самоідентифікації у виборі моделі соціальної держави не
вирішена. Остаточно не сформована доктрина організації соціальної сфери. Напрацювання
з підготовки концепції соціальної держави носять пошуковий характер5. У зв’язку з цим
видається доречним проаналізувати відповідний зарубіжний досвід. Дослідження пробле-
ми започатковане у роботах О. Дребот, І. Козаченка, В. Наумчук, Г. Попович, А. Сіленко,
О. Скрипнюка та ін.
Моделі соціальних держав визначаються не лише обсягом соціальних видатків, а й
їхньою ефективністю для життя суспільства. Суттєвим чинником, що відрізняє соціальні
моделі держави, є структура та конфігурація, поєднання найважливіших інститутів соці-
ального захисту — страхування, соціальної допомоги, державного соціального забезпе-
чення, медичної допомоги та освіти, розміри ресурсів, що спрямовуються на їхнє функці-
онування, а також домінуюча роль одного з інститутів соціального захисту6.
Спроби типологізувати моделі соціальної держави мають давню традицію в порів-
няльних дослідженнях. Будь-яка типологія є спрощеною схемою, яка не може повністю
619Юридичні і політичні науки
відобразити все різноманіття соціально-державних програм. О. Панкевич наводить кри-
терії, за якими можна класифікувати соціальні держави: місце соціальної політики серед
національних пріоритетів; розподіл соціальних функцій між державою, громадянським
суспільством і підприємницьким сектором; «питома вага» державного сектора; особли-
вості соціальної політики щодо цілей та інструментів здійснення останньої; рівень доходів
членів суспільства7.
Г. Віленський і Ч. Лебо виділили «інституціональну» та «залишкову» моделі. Різниця
між моделями полягає насамперед у різних масштабах державного втручання у соціально-
економічну сферу: у «залишковій» моделі заходи «держави добробуту» спрямовані вибір-
ково, на найбідніші прошарки населення, за наявності доволі слабко вираженої прогресії
податків, а у державі «інституціональної» моделі державні заходи допомоги охоплюють
значно ширше коло людей і здійснюються за рахунок податків, які стягуються на основі
доволі високої прогресії.
Т. Тілтон, Н. Ферніс у 1977 р. виділили три моделі соціальної держави: 1. «Позитивна
держава соціального захисту» (англо-американська й англо-саксонська моделі) — орієн-
тована на зрівняння шансів на добробут усіх громадян, забезпечення та гарантування
«рівних можливостей». Соціальне забезпечення базується на індивідуалізмі та захисті кор-
поративних інтересів. Соціальна політика тут є лише засобом контролю, «амортизатором»
соціальних конфліктів, а на соціальні потреби припадає доволі незначна частка держбю-
джету. Розвинута система соціального законодавства відсутня. Тобто це класична неолібе-
ральна, «залишкова» модель. 2. «Держава соціальної безпеки» («держава соціальної захи-
щеності», «держава соціального захисту») — на додаток до забезпечення рівних шансів
громадян створює умови повної зайнятості та гарантує всім громадянам без винятку отри-
мання доходів не нижче прожиткового мінімуму. Вона досягає мети ліквідації бідності та
знедоленості шляхом соціального страхування. Це гуманізований тип ліберальної держа-
ви. 3. «Соціальна держава загального добробуту» («держава загального добробуту», «соці-
альна держава загального благоденства») — забезпечує повну зайнятість, згладжує різни-
цю в доходах усього населення, створює численні постійні державні та громадські соці-
альні служби. Соціальна політика спрямована на створення рівних життєвих умов для всіх
членів суспільства8.
Г. Еспін-Андерсон у праці «Три світи держави-добробуту (есе про сучасний капіта-
лізм)» (1990 р.) пропонує такі критерії типології соціальної держави: зміни в системах
стратифікації, ступінь розширення соціальних прав і суспільно-приватна організація
соціального забезпечення. Основою класифікації є спроба зрозуміти сутність соціальної
держави через її політичну природу. Він вводить такі параметри: рівень декомодифікації,
стратифікація суспільства, державне втручання (інтервенція) та виділяє ліберальний, кон-
сервативно-корпоративістський і соціал-демократичний (універсальний, скандинав-
ський) типи9.
Г. Еспін-Андерсен проводить поділ між різними стратегіями соціальної політики, які
полягають в тому, що ліберальний режим направляє соціальні програми на найбідніших,
консервативний — зберігає статусні відмінності соціальних груп, включаючи орієнтацію
на традиційну структуру сім’ї та традиційну роль жінок, а соціал-демократичний режим
гарантує як універсалізм соціальних прав, так і непорушність індивідуальної автономії.
Корпоративістська модель соціальної держави, на думку Г. Еспін-Андерсена, є «перехід-
ною» між «соціал-демократичною» та «ліберальною» моделями.
Наведена класифікація Г. Еспін-Андерсона уточнювалася в останні два десятиліття.
Ряд авторів схиляються до виділення додатково католицького (латинського) типу, у якому
ступінь відповідальності держави за долю людини низька, як і в ліберальному, а необхідна
допомога для людей базується на принципах християнської моралі, надходить від родини,
громади, місцевої влади і в останню чергу — від держави10.
620 Держава і право • Випуск 56
Британський професор Н. Гінсбург виділяє як четвертий тип британську ліберально-
колективістську державу загального добробуту, що становить собою поєднання соціаліс-
тичного та ліберального типів11.
У вітчизняній політико-правовій думці сформувалося кілька підходів до класифікації
моделей соціальної держави. О.Агарков, О. Новікова, А. Сіленко розглядають дві основні
моделі: ліберальну (залишкову) та соціально- демократичну12.
Л. Четверікова виокремлює два типи соціальних держав — ліберальна і соціал-демо-
кратична. Вона обґрунтовує, що запропонований Г. Еспін-Андерсеном третій тип соці-
альної держави (корпоративістська модель) є різновидом соціал-демократичного типу
соціальної держави13.
Підхід Л. Четверікової, в основі якої виділення ліберального та соціал-демократично-
го типів соціальної держави, підтримує Р. Кузьменко14. На його думку, на відміну від країн
Америки, країни Європи перебували під впливом соціал-демократичного руху, і, відповід-
но, соціальні держави Європи тяжіють до соціал-демократичної моделі або є певним син-
тезом ліберальної та соціал-демократичної моделей.
І. Козаченко та В. Ніколаєвський класифікаують моделі на неоліберальну, соціально-
католицьку та соціально-демократичну15.
Дослідниками моделей соціальної держави висловлюються думки про доречність кла-
сифікації соціальної держави щодо пропорції участі держави та громадянського суспіль-
ства в системі соціальної політики16.
В. Намчук виділяє патерналістську, корпоративістську та етатистську моделі соціаль-
ної держави17. Для патерналістської моделі характерне намагання досягти ефективності,
використовуючи фонди на забезпечення тих членів суспільств, які найбільше потребують
допомоги. Вона відрізняється низьким рівнем участі держави у вирішенні соціальних про-
блем. Основними умовами функціонування моделі є мінімальне втручання держави в
ринкові відносини, обмежене застосування заходів державного регулювання, що не вихо-
дить за рамки вироблення макроекономічної політики. Корпоративістській моделі при-
таманна законодавчо закріплена співучасть державних і громадських структур у вирішен-
ні проблем індивіда, групи, общини. Етатистська модель орієнтована на централізовану,
дорогу систему соціального забезпечення, значну державну участь у соціальному обслуго-
вуванні. Контроль за реалізацією державної соціальної політики здійснюється місцевими
органами влади, підзвітними центральному уряду18.
В. Гойман, беручи за критерій рівень доходів, виділяє чотири типи соціальної держа-
ви: 1) егалітарний — усі члени суспільства отримують рівні блага, а отже, в економічному
(матеріальному) сенсі всі є рівними; 2) «роулсіанський» тип, при якому справедливою є
така диференціація доходів, яка допускає відносну економічну нерівність лише тоді, коли
вона сприяє досягненню вищого рівня життя незаможних членів суспільства. Це тип соці-
альної держави, зорієнтованої на максимальне забезпечення корисності для найменш
забезпечених осіб;
3) утилітарний тип передбачає максимізацію його загальної корисності для всіх членів
суспільства. Інакше кажучи, більшу частину суспільного багатства повинен отримувати
той, хто є більшою мірою здатний приносити (і реально приносить) користь;
4) тип соціальної держави, орієнтованої на класичну модель ринку19.
В. Торлопов наголошує на традиції поділу на держави О. фон Бісмарка та У. Беверіджа,
тобто т.зв. інституційну та резідуальну моделі держави благоденства20.
О. Александрова виділяє як основні універсальний та селективний типи соціальної
держави21. Перша модель передбачає реалізацію універсальної соціальної політики (т.зв.
соціал-демократична модель соціальної держави, до якої відносять скандинавські краї-
ни), інша — селективної соціальної політики (т.зв. ліберальна модель, до якої належать
США і англо-саксонські країни). Третя модель (корпоративістська) є, на її думку, компро-
місом між названими двома.
621Юридичні і політичні науки
В. Торлопов висловлює дискусійну думку про те, що якщо за основу класифікації
брати методи реалізації державою своїх соціальних функцій, то можна проводити відмін-
ність між автократичним та демократичним типами соціальної держави22. Проте цей під-
хід суперечить домінуючому в науковій літературі підходу, за яким соціальну державу
ототожнюють із демократією.
У контексті формування єдиної європейської соціальної моделі актуальним постає
питання про відмінності в типах соціальної держави у європейському просторі XXI ст. й
чи дадуть змогу ці відмінності уніфікувати національні моделі задля створення єдиного
європейського соціального типу. В основному, існуючі класифікації охоплюють лише дер-
жави Західної Європи, рідше — найновіші дослідження включають аналіз соціальних
моделей нових держав-учасниць ЄС з Центральної та Східної Європи.
Т. Мацонашвілі виділяє три західноєвропейські моделі: ліберальну або англосаксон-
ську модель (Великобританія); скандинавську або соціал-демократичну модель (Швеція);
континентально-європейську (ФРН)23.
Дериглазова Л., Ященко В. виокремлюють чотири європейські моделі: корпоративну
(консервативну), соціал-демократичну (скандинавську), англосаксонську (бевіриджіан-
ську) та південно-європейську (латинську)24.
За класифікацією, запропонованою А. Готьє в 2002 р., виділено чотири соціальні
моделі: соціально-демократичну, консервативну, південно-європейську та ліберальну25.
У документах Єврокомісії виділяються такі моделі: континентальна (бісмарківська),
англосаксонська (модель Беверіджа), скандинавська (північна) і південно-європейська
(середземноморська):
— континентальна модель (модель Бісмарка) встановлює жорсткий зв’язок між рів-
нем соціального захисту та тривалістю професійної діяльності. В основі цієї моделі лежить
механізм соціального страхування, соціальні видатки фінансуються переважно за рахунок
страхових внесків роботодавців і застрахованих працівників. Таким чином, ця модель
передбачає реалізацію правила еквівалентності, коли величина страхових виплат визна-
чається насамперед величиною страхових внесків. Для індивідів та сімей зі слабкими
можливостями активної трудової участі зберігається національна солідарність;
— англосаксонська модель (модель Беверіджа) виходить із того, що будь-яка особа,
незалежно від приналежності до активного населення, має право на мінімальний захист у
випадках хвороби, старості чи іншої причини скорочення доходів. Переважає принцип
національної солідарності, що будується на концепції розподільної справедливості.
Зазвичай над системою «національної солідарності» надбудовуються додаткові «поверхи»
колективного професійного (та/або міжпрофесійного) або індивідуального характеру, що
дає нові підстави для варіювання моделей;
— необхідною попередньою умовою функціонування скандинавської моделі є висо-
коорганізоване суспільство, побудоване на основі відданості принципам інституційного
суспільства добробуту;
— доцільність виокремлення південноєвропейської (південної) моделі доводить
М. Феррера26. У цих країнах системи соціального захисту були створені або вдосконалені
лише протягом останніх десятиліть. Цю модель можна інтерпретувати як таку, що розви-
вається, перехідну. Західні дослідники відзначають її «рудиментарність», асиметричність
структури соціальних видатків. Як правило, рівень соціальної захищеності відносно низь-
кий, а завдання соціального захисту часто розглядається як справа родичів і сім’ї.
Бельгійський професор А. Сапір доводить існування у межах ЄС чотирьох соціальних
моделей: північної, англосаксонської, континентальної та середземноморської 27.
Букоді Е. і Роберт Р. розрізняють шість типів європейської соціальної держави: соціал-
демократичний — характерний універсалізм, високий рівень гнучкості зайнятості, висо-
кий ступінь безпеки у формі суттєвого рівня соціального забезпечення та допомог по без-
робіттю (Швеція, Данія, Ісландія, Фінляндія, Норвегія та Нідерланди); корпоративіст-
622 Держава і право • Випуск 56
ський — менша увага до вертикального перерозподілу, соціальні виплати залежать голо-
вним чином від довічної зайнятості. Для таких режимів характерно безліч виплат, а пере-
лік послуг у них невеликий (ФРН, Австрія, Бельгія, Франція, Люксембург); лібераль-
ний — передбачає, що роль уряду полягає у «вирощуванні» ринку, а не в його заміні.
Одержувачів соціальних допомог перевіряють за рівнем доходів, проте в останні роки
відбувся перехід до політики негативного прибуткового податку для низькооплачуваних
працівників. У таких країнах демонструють гнучкість на ринку праці в поєднанні з обме-
женими заходами, спрямованими на активну підтримку занятості; південноєвропей-
ський — відрізняється ключовою роллю підтримки сім’ї. Політика на ринку праці розви-
нена погано, проводиться вибірково. Система надання допомоги є нерівномірною, міні-
малістською; корпоративістський постсоціалістичний — заходи з підтримки ринку праці
більшою мірою орієнтовані на безоплатні соціальні виплати, а соціальний захист знахо-
диться на середньому рівні (Чеська Республіка, Угорщина, Словенія, Словаччина); пост-
соціалістичний ліберальний — охоплює країни Балтії (Естонія, Латвія, Литва), для яких
характерні більш гнучкий ринок праці з роботодавцями, що не бажають дотримуватися
правового регулювання ринку, а також відсутність заходів політики, спрямованих на під-
тримку зайнятості28.
Отже, нині не існує якоїсь уніфікованої соціальної моделі. У силу історичних, куль-
турних відмінностей кожна національна соціальна модель оригінальна та неповторна.
Звичайно, реальна соціальна практика базується не відповідно до теоретичних моделей, а
згідно з історичними, культурними, економічними і політичними умовами, тому перева-
жають змішані моделі, в яких виділяють найхарактерніші для тої чи іншої моделі ознаки29.
Отже, вибір конкретної моделі соціальної держави завжди залежить від історичних,
соціокультурних і економічних умов, визначається конкретним типом суспільно-політич-
ного устрою держави, її ідеологічними, духовними принципами, особливостями сучасно-
го історичного етапу. Але в будь-якому випадку соціальна держава в сучасних умовах з
необхідністю припускає наявність, з одного боку, сильної держави, здатної нести відпо-
відальність за розвиток людських ресурсів, а з іншого — наявність розвинутих інститутів
громадянського суспільства, здатних поставити державу під свій контроль.
1. Намчук В. А. Моделі соціальної держави // Стратегія регіонального розвитку: фор-
мування та механізми реалізації: Пленар. засідання, рек. та матеріали підсумк. наук.-
практ. конф. за міжнар. участю, 31 жовт. 2008 р. — О., 2008. — C. 219-221. 2. Козаченко І.О.,
Ніколаєвський В.М. Особливості еволюції соціальної держави та їхня ревалентність до
українських реалій // Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н. Кара-
зіна. — 2010. — № 891. — С.1 9. 3. Там само. 4. Роик В. Д. Социальная модель государства:
опыт стран Европы и выбор современной России // Государственная власть и местное
самоуправление: Практ. и информ. изд. — 2006. — №10. — С. 27. 5. Концепція соціальної
держави в Україні (проект) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://cpsr.org.ua/
index.php?option=com_content&view=article&id=31:2010-06-13-21-09-40&catid=20:2010-
06-13-21-06-26&Itemid=27; Проект Закону про Концепцію соціальної держави України
(поданий 02.04.2008 р., відкликаний 07.05.2009 р.) [Електронний ресурс]. — Режим досту-
пу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=32175 6. Джавадова С.А.,
Гончарова В.Д. Европейская социальная модель в новом социальном измерении //
Экономический журнал. — 2009. — №2 (16). — С.146. 7. Панкевич О.З. Соціальна держава:
поняття та загальнотеоретична характеристика: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Л.,
2003. — С. 9-10. 8. Normann F., Timothu T. The Case for the Welfare State. From Social Securitu
To Social Equality. - Bloomington/London. 1977. — Р. 3-21. 9. Esping-Andersen G. The Three
Worlds of Welfare Capitalism. — Cambridge, UK: Polity Press, 1990. — Р. 28-30. 10. Дребот О.М.
Класифікація типів соціальної держави і моделей соціально-орієнтованої економіки //
Вісник СевНТУ: Зб. наук. пр. — Вип. 116. — Серія: Економіка і фінанси. — Севастополь,
623Юридичні і політичні науки
2011. — С. 51. 11. Ginsburg N. Divisions of Welfare. A Critical Introduction to Comparative
Welfare Policy. — London, 1993. — Р. 21. 12. Агарков О. Соціально-політичний маркетинг і
розвиток соціальної держави в умовах глобалізації // Освіта регіону: політологія, психоло-
гія, комунікації. — 2011. — № 2 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.
social-science.com.ua/jornal_content/387/9a652378e95521 c33c1d2b43ca6a0e5b;
Новікова О.Ф. Соціальна держава: концептуальна основа, критерії визначення та страте-
гічні пріоритети // Социально-экономические аспекти промышленной политики: Упр.
чел. ресурсами: государство, регион, предприятие: Сб. науч. тр. — Донецк, 2009. — Т.1. —
С. 12-18; Сіленко А. Чи є альтернатива державі загального добробуту? // Нова політика. —
2000. — № 1. — С. 32-35. 13. Четверікова Л.О. Соціальна держава: структурно-функціо-
нальний аналіз: Автореф. дис. ... канд. політ. наук. — Л., 2006. — С.4-5. 14. Кузьменко Р.В.
Основні моделі та пріоритети формування і розвитку соціальної політики України //
Вісник Черкаського університету. Науковий журнал. — №142. — С.73. 15. Козаченко І.О.,
Ніколаєвський В.М. Цит. праця. — С.18. 16. Четверікова Л. Суть соціальної політики та
аналіз її моделей в соціальних державах // Соціогуманітарні проблеми людини. — 2005. —
№ 1. — С. 69. 17. Намчук В. А. Моделі соціальної держави // Стратегія регіонального роз-
витку: формування та механізми реалізації: пленар. засідання, рек. та матеріали підсумк.
наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 31 жовт. 2008 р. — О., 2008. — C. 219-221.
18. Лоренц У. Социальная работа в изменяющейся Европе. — Амстердам; К.: Асоціація
психіатрів України, 1997. — С.57. 19. Гойман В. И. Действие права (методологический ана-
лиз). — М.: Академия МВД РФ, 1992. — С.139-140. 20. Торлопов В.А. Основные модели
социального государства // Человек и труд. — 1998. — № 6. — С. 4-8. 21. Александрова О.А.
Институциональные проблемы станов¬ления социального государства в современной
России. — М.: М-Студио, 2009. — С. 104-105. 22. Торлопов В. А. Социальное государство
как инструмент гармонизации социальных отношений глобализации // Политология в
России. — 2003. — № 1. 23. Мацонашвили Т. Проблемы перестройки социального государ-
ства в Западной Европе // Pro et contra. — 2001. — Т. 6. — № 3. — С.105-106.
24. Дериглазова Л. Закат социальной Европы? // Международный альманах «Європа».
Вып. 3. Тюмень: Изд-во Тюменского государственного университета, 2003. [Електронний
ресурс]. — Режим доступу: http:// www.tempus.isu.ru/learn_mat.html; Ященко В. Гендер і
«держава загального добробуту» в країнах Західної Європи // Політичний менеджмент. —
2008. — № 3. — С. 128-141. 25. Gauthier A.H. Family policy in industrialized countries: is there
convergence? — Population (English ed.) Vol. 57, No 3, 2002. — Р. 453. 26. Ferrera M. The
«Southern Model» of Welfare State in social Europe// Journal of European Social Policy, 6 (1),
1966. — Р. 18-19. 27. Sapir A. Globalisation and the Reform of European Social Models
(Background document for the presentation at ECOFIN informal Meeting in Manchester, 9 Sept.
2005) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: // http: //www.bruegel.org 28. Bukodi E.,
Robert P. Occupational Mobility in Europe. European Foundation for the Improvement of Living
and Working Conditions. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Com mu-
nities, 2007. 29. Попович Г. М. Моделі соціальної політики і соціальна практика [Електрон-
ний ресурс] Режим доступу: http://www.socwd.uzhgorod.ua/Herald/herald3/32.htm
|