Єврейський кагал як орган громадського управління на українських землях та його політична діяльність у XIX ст.
Розглядаються актуальні політичні питання щодо значення діяльності єврейського кагалу на українських землях у регулюванні політичного статусу єврейської громади у XIX ст....
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Держава і право |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64497 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Єврейський кагал як орган громадського управління на українських землях та його політична діяльність у XIX ст. / С.Є. Кальян // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 553-558. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-64497 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-644972014-06-16T03:02:32Z Єврейський кагал як орган громадського управління на українських землях та його політична діяльність у XIX ст. Кальян, С.Є. Політичні науки Розглядаються актуальні політичні питання щодо значення діяльності єврейського кагалу на українських землях у регулюванні політичного статусу єврейської громади у XIX ст. Рассматриваются актуальные вопросы относительно значения деятельности еврейского кагала на украинских землях в политическом регулировании статуса еврейской общины в XIX ст. The article deals with urgent legal matters about the meaning of the activity in Jewish community on Ukrainian land in legal regulations of the status of Jewish community (19 century). 2012 Article Єврейський кагал як орган громадського управління на українських землях та його політична діяльність у XIX ст. / С.Є. Кальян // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 553-558. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64497 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Політичні науки Політичні науки |
| spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Кальян, С.Є. Єврейський кагал як орган громадського управління на українських землях та його політична діяльність у XIX ст. Держава і право |
| description |
Розглядаються актуальні політичні питання щодо значення діяльності єврейського кагалу на українських землях у регулюванні політичного статусу єврейської громади у XIX ст. |
| format |
Article |
| author |
Кальян, С.Є. |
| author_facet |
Кальян, С.Є. |
| author_sort |
Кальян, С.Є. |
| title |
Єврейський кагал як орган громадського управління на українських землях та його політична діяльність у XIX ст. |
| title_short |
Єврейський кагал як орган громадського управління на українських землях та його політична діяльність у XIX ст. |
| title_full |
Єврейський кагал як орган громадського управління на українських землях та його політична діяльність у XIX ст. |
| title_fullStr |
Єврейський кагал як орган громадського управління на українських землях та його політична діяльність у XIX ст. |
| title_full_unstemmed |
Єврейський кагал як орган громадського управління на українських землях та його політична діяльність у XIX ст. |
| title_sort |
єврейський кагал як орган громадського управління на українських землях та його політична діяльність у xix ст. |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Політичні науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64497 |
| citation_txt |
Єврейський кагал як орган громадського управління на українських землях та його політична діяльність у XIX ст. / С.Є. Кальян // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 553-558. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. |
| series |
Держава і право |
| work_keys_str_mv |
AT kalʹânsê êvrejsʹkijkagalâkorgangromadsʹkogoupravlínnânaukraínsʹkihzemlâhtajogopolítičnadíâlʹnístʹuxixst |
| first_indexed |
2025-07-05T15:08:34Z |
| last_indexed |
2025-07-05T15:08:34Z |
| _version_ |
1836820060175335424 |
| fulltext |
553Юридичні і політичні науки
С.Є. КАЛЬЯН
ЄВРЕЙСЬКИЙ КАГАЛ ЯК ОРГАН ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ТА ЙОГО ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
У XIX СТ.
Розглядаються актуальні політичні питання щодо значення діяльності єврейського кага-
лу на українських землях у регулюванні політичного статусу єврейської громади у XIX ст.
Ключові слова: політичне регулювання; політичний статус; національна меншина; єврей-
ський кагал.
Рассматриваются актуальные вопросы относительно значения деятельности еврей-
ского кагала на украинских землях в политическом регулировании статуса еврейской
общины в XIX ст.
Ключевые слова: регулирование; политический статус; национальное меньшинство;
еврейский кагал.
The article deals with urgent legal matters about the meaning of the activity in Jewish community
on Ukrainian land in legal regulations of the status of Jewish community (19 century).
Key words: legal regulations; legal status; Jewish community.
Слід зазначити, що праці науковців різних часів з даної тематики були спрямовані на
дослідження окремих аспектів діяльності єврейського кагалу на українських землях у
XIX ст. з урахуванням впливу суспільно-історичних факторів. Так, окремі аспекти діяль-
ності єврейського кагалу досліджували у своїх працях такі науковці, як І. Аксаков,
І. Барталь, М. Голіцин, М. Клейман, О. Лернер, М. Поліщук, А. Субботін, Шолом-
Алейхем та ін. Однак необхідність комплексного дослідження значення діяльності єврей-
ського кагалу в регулюванні політичного статусу єврейської громади у XIX ст. обумовлена
ступенем сучасного розвитку суспільних відносин.
Серйозне вивчення іудейського українсько-правового життя на українських землях у
складі Російської імперії розпочалося за імператора Павла І. Він доручив чудовому поету
і державному діячеві Г.Р. Державіну провести соціальне дослідження та підготувати запис-
ку за його результатами. Державін виконав доручення імператора. У своїй записці він
уперше ознайомив російську владу з багатьма єврейськими таємницями. Особливо було
відзначено відповідну роль кагалів — органів іудейського самоуправління на основі іудей-
ських законів Талмуду, яких «благоустроенное политическое тело терпеть не долино», як
державу в державі.
Державін викрив, що іудеї, ставши пригнобленими, влаштовували у межах своєї осі-
лості справжнє таємне ізраїльське царство, розподілене на кагальні округи з кагальним
управлінням, наділеним деспотичною владою над євреями і жорстокою експлуатацією
християн та їхнього майна на засадах законів Талмуду. Російські закони вважалися
необов’язковими для євреїв.
За законом Синедріону, у кожній єврейській общині мало бути адміністративне
управління з деспотичною владою і суд. У єврейських общинах України були створені
кагали та бет-діни — єврейські суди. Ці органи влади мали у своєму розпорядженні цілу
низку дисциплінарних і тяжких покарань, аби примусити євреїв їм коритися та виконува-
ти правила Талмуду, обряди і національні звичаї1. Кагал міг виключати винних із членів
місцевої общини, а також з усього Ізраїлю (херем), якщо виключений тамтою не скорить-
ся протягом 30 днів. Бет-дін мав повноваження карати батогом, убивати того, хто не під-
554 Держава і право • Випуск 56
лягає страті, не з метою порушення закону, а для підтримки його згідно з вимогами часу.
Не менш деспотичне й аморальне ставлення кагальної влади було встановлено іудейськи-
ми законами щодо прав євреїв на майно, особливо щодо особи та майна неєвреїв.
Так, на підставі правил «Хезкат-Клуб» місцевий кагал мав право все, що входить у
район даної території, підпорядковувати своїй владі. Спираючись на них, він (кагал) вва-
жав себе господарем усього майна як єврейського, так і християнського, що знаходилося
в його районі, а тому забороняв або дозволяв проживання євреям у керованій ним общи-
ні, підтверджуючи угоду про купівлю і продаж між євреями; продавав євреям право екс-
плуатації майна неєвреїв (меронія) і право експлуатації майна неєврея (хазехе), яку
Державін назвав «підступним» задумом і родом найбільш вірної монополії».
Було розкрите поняття «херем» — прокляття, яке оголошує кагал усім, хто не підкоря-
ється законам Талмуду. Це, за справедливою оцінкою Державіна, непроникний святотат-
ський покров найжахливіших злочинів.
Положення про євреїв, розроблене в 1804 р., практично не враховувало пропозицій
Державіна і продовжувало розвивати відокремленість єврейських общин на російському
ґрунті, тобто зміцнювати кагали з їхньою самостійністю, фіскальною, судовою, поліцей-
ською та виховною функціями. Думка про виселення євреїв із західного краю продовжу-
вала цікавити уряд і після виходу Положення 1804 р. Наслідком цього стало налагодження
у Новосибірському краї єврейських колоній, у яких уряд марно сподівався «перевихова-
ти» євреїв, привчивши їх до продуктивної землеробської праці. Проте і в цих зразкових
колоніях кагально-рабинське управління зберегло своє колишнє значення, і нові посе-
лення відокремлювалися від християнських громад, не збираючись зливатися з ними ні в
національному, ні в культурному розумінні2.
Уряд не тільки протидіяв відокремленості євреїв, але навіть заснував для так званих
ізраїльських християн (тобто талмудистів, які перейшли у православ’я) Особливий комі-
тет, що проіснував з 1817-го до 1833 рр.
Іудеї поступово переводяться під адміністративний контроль і поліцейську опіку,
проте кагальне управління продовжує слугувати посередником у відносинах уряду з
єврейською громадою. Це управління навіть розширює коло своїх дій, ще більше приби-
раючи до рук не лише плебеїв — амігаресів, але й зрадників — морейне (єврейських арис-
тократів). Так, наприклад, у 1827 р. при підпорядкуванні євреїв загальній рекрутській
повинності вибір і поставка рекрутів були надані самим громадам, які для виконання
своїх розпоряджень щодо цього могли обирати повірених. На практиці ж такими повіре-
ними стали кагальні керівники, які отримали право здавати на військову службу кожного
члена своєї громади, який завинив перед кагалом.
У 1835 р. з’являється новий закон про євреїв, у якому кагальна відокремленість поси-
люється. З цього часу кагали називаються «відомствами», до яких приписаний «стан євре-
їв». Їх зобов’язують виконувати всі накази начальства стосовно цього іудейського про-
шарку, а також збирати і витрачати початкові суми, що зобов’язані сплачувати євреї3.
Посада рабина, за угодою з кагалом, охоплює дуже широке коло діяльності: він спо-
стерігає за чистотою обрядів богослужіння, наставляє євреїв в істинному розумінні їхніх
законів, спрямовує їх до виконання моральних обов’язків, тобто вимог Талмуду.
Слідом за Положенням 1835 р. про євреїв вийшла постанова про коробковий збір,
який відповідно до закону становить існуючий здавна у єврейських громадах збір, спря-
мований на допомогу та полегшення громадських коштів з урахуванням їхніх боргів, у
безгрошовому та сумлінному відбуванні податей і повинностей, у запровадженні підтрим-
ки у громадах внутрішнього порядку та благоустрою, а також у справах благодійництва,
громадської освіти та зневаги.
Коробковий збір поділявся на загальний і приватний. Загальний збір охоплював:
1) забій скотини; 2) різання птиці; 3) продаж так званого кошерного м’яса; приватний —
555Юридичні і політичні науки
здійснення євреями торгівлі, дохід від їхніх будинків і лавок, утримання ними шинків і
трактирів.
Непродумане адміністрування єврейських кагалів лише сприяло їхній консолідації та
посилило ізольованість єврейських громад, зміцнило владу кагалів.
Ця політика продовжувалась до 1844 р. У цьому ж році вийшло нове Височайше ухва-
лене положення, згідно з яким кагали були знищені скрізь, окрім Риги та Курляндії, а
євреї — підпорядковані за місцем їхнього проживання міським та повітовим управлінням
на загальних підставах. Замість кагального управління створили колегію єврейських стар-
шин. Коробкові збори передали до міських дум і ратуші. Водночас обв’язки щодо короб-
кового збору поклали на єврейських збирачів податей4.
Однак справжньої реформи кагальної системи не вийшло. Як зазначала державна
комісія в 1840 р., «незважаючи на знищення кагалів у євреїв залишається багато коштів
для національної відокремленості». Навіть у законодавчих актах після 1844 р. не помітно
особливої наполегливості з метою усунення цієї відокремленості.
У 1845 р. відновлений існуючий особливий збір з шабатних свічок на утримання влас-
не єврейських училищ; заснована при Міністерстві внутрішніх справ «рабинська Комісія»
для розв’язання думок і питань, пов’язаних із правилами єврейської віри.
У 1852 р. євреям дозволено мати свої особливі ціни; вони виконували державні подат-
ки й повинності окремо від християн, для чого складали із себе зібрання, центром яких
стають синагоги; коробковий збір залишається в руках єврейських виборних; третейський
суд (бет-дін) продовжує діяти на талмудичному ґрунті.
Державна політика на оберігання інтересів російського народу від паразитичних
іудейських елементів, хоч і не зовсім послідовно та вдало втілювана Миколою І, за
Олександра ІІ знову змінилася на ліберальну, всі обмеження, накладені попередніми
імператорами, були скасовані.
М.М. Голіцин писав: «Євреям було дано надто багато, і все законодавство про них під-
лягає новому перегляду»5. 1840 р. російський уряд і громадськість дізналася про дослі-
дження Я. Брафмана під назвою «Книга кагалу». Автор книги — охрещений єврей, який
добре знав внутрішнє життя іудейської общини, стверджував, що шкідливі сторони побу-
ту і діяльності євреїв не залежать від обмежень їхніх прав і походять від першоджерела
їхнього побуту й моральності — Талмуду. Брафман значно точніше і документально пока-
зав аморальний і злочинний характер талмудичних установлень, таких як хізаха, меронія,
херен, бет-дін іпод. Ці дослідження дали змогу, наприклад, І.С. Аксакову зробити висно-
вок: «Одне із найбільш привілейованих племен у Росії — це, безперечно євреї у наших
західноросійських губерніях»6.
Євреї, на думку І.С. Аксакова, мали практично ті самі права, що й інші групи населен-
ня. Але на додаток до цього євреї мали кагальне самоуправління, яке фактично було дер-
жавою в державі. Ці особливі права перетворили православних людей на об’єкт експлуа-
тації кагалів. Тому, як вважав Аксаков, ліберальним інтелігентам слід було б боротися не
за «рівноправ’я євреїв», а за покращення становища росіян.
У 1865 р. межі осілості остаточно стають фікцією, адже новий закон дозволяє «євреям..,
винокурам, пивоварам і взагалі майстрам та ремісникам проживати повсюдно в імперії»7.
В організованій Олександром ІІ Комісії щодо налагодження побуту євреїв відбуваєть-
ся жвава дискусія про необхідність перегляду законодавства про євреїв на користь росій-
ського народу.
Князь А.М. Дондуков-Корсиков, генерал-губернатор Південно-Західного краю,
писав: «Євреї, будучи космополітами, живуть своїм окремим життям, визнаючи лише свої
єврейські закони»8.
Єврейська община на українських землях володіла досить потужним людським ресур-
сом, який до всього ще й стрімко зростав внаслідок природного приросту. Про це (попри
певний статистичний «голод») нам дає змогу стверджувати порівняння динаміки прирос-
556 Держава і право • Випуск 56
ту єврейського населення, що мешкало на території восьми губерній на українських зем-
лях. Так, на початку XIX ст. (1815 р.) за деякими даними євреїв в імперії загалом нарахову-
валося 1 200 тис. душ (із 45 млн. чол. всього населення).
А дані, зібрані в 1867 р. Центральною статистичною комісією, свідчать, що у той час
на території України проживав уже майже мільйон євреїв. При цьому найбільше єврей-
ського населення мешкало на Правобережній Україні — у Волинській, Київській та
Подільській губерніях. Зокрема, мешканцями Київської губернії були 266205 євреїв,
Подільської — 211801, Волинської — 194516.
У другій половині XIX ст. євреї зосереджувалися в українських містах і містечках. Так, у
Подільській губернії з 303 726 осіб, що мешкали у містах і містечках, євреї становили 208 759
чол. (2/3 населення); у Волинській — із 229 397 міщан євреями були 190 553 осіб (19/22 насе-
лення); у Київській губернії із 330 351 — 253 447 чол. (4/5 населення) були євреями.
У цілому ряді населених пунктів (міст чи містечок) євреї становили не просто біль-
шість населення, саме євреями вони були заселені майже повністю. Прикладом одного з
таких міст міг слугувати святий град Бердичів, як назвав це місто Шолом-Алейхем9, де в
1860 р. мешкало 50 тис. євреїв і 4 тис. неєвреїв10.
За станом на 1897 р. в українських губерніях Російської імперії євреї посідали третє
місце після українців та росіян.
Відповідно до політики царизму під час перепису окремо від євреїв реєстрували кара-
їмів, представників єврейської секти, які як священну книгу замість Талмуду визнавали
Єврейську Біблію, і заселяли регіони, які прилягали до Чорного моря. За межами
Російської імперії мешкали на Близькому Сході.
Численне єврейство на українських теренах було прикладом традиційної патріархаль-
ної спільноти, досить захищеної від зовнішніх впливів за допомогою власних інститутів.
Община — світський і національно-політичний заклад, символ національної єдності
нетериторіальної нації11. Говорячи про общину, слід зробити деяке уточнення: довгий час
єврей жив у кагалі — у територіальній общині (див. примітку). Чим був кагал? «Кагал
означає єврейською суспільство», - писав свого часу «Русский еврей»12. У широкому зна-
ченні слова — євреї, які проживають у населеному пункті, регіоні чи країні. Кагалом нази-
вали й релігійне об’єднання (не менше десяти чоловіків), прихожан конкретної синагоги
чи орган общинного самоуправління.
Кагал був свого роду великою «родиною», що складалася, зрозуміло, із взаємодіючих
частинок — окремих сімей, груп, які, маючи різний статус і права, усвідомлювали свою
єдність. Життя у кагалі (відповідно і поза його межами) можна розглядати як одну із основ
для самоідентифікації єврея.
Живучи в кагалі, єврейська сім’я дотримувалася певних звичаїв: упродовж століть
жила за релігійними нормами; оберігала своє буття за допомогою незмінного слідування
традиціям предків, незмінної поваги до пращурів та їхніх цінностей.
Члени общини, відстоюючи свої економічні інтереси від зазіхання «чужих» євреїв
(представників інших общин), користувалися херем-а-ішув і були пов’язані між собою
«дружніми, сусідськими і родинними стосунками»13.
На чолі общини стояла еліта, приналежність до якої визначалася з урахуванням
трьох чинників: майнового стану, походження, релігійного статусу14. Ця еліта стежила за
дотриманням прав та обов’язків членами общини, тобто виконувала передусім функцію
контролю.
Функціонуючи на традиційних засадах самоуправління, община регламентувала «усі
сторони» внутрішнього життя, виконувала не тільки господарчі, але й поліцейські та судо-
ві функції15.
У 1844 р. кагали були заборонені російською владою. Після заборони кагалів єврейство
перейшло у відомство міських дум і ратуш, у складі яких (див. примітку) функціонував
«єврейський стіл»16. У компетенції дум і ратуш опинилися збори з євреїв, управління моли-
557Юридичні і політичні науки
товними будинками і школами, запис євреїв до певних станів, паспортна справа, складання
призовних списків, ведення відомостей про єврейські борги, метричні книги та ін.17
Слід зауважити, що формальне знищення кагалів — зміна умов соціалізації — не
могло призвести до миттєвої перебудови такої консервативної структури, як свідомість
єврея, не могли вмить зруйнувати усталені в общині ієрархії.
Як зазначав І. Левітац, після знищення кагалів «відокремленість євреїв від християн
не зникла, і перші зазнавали дискримінації як окремий прошарок міського населення.
Євреї залишилися особливою економічною групою, яка платила свої податки і несла
воїнську службу абсолютно іншим від усіх інших чином, але з точки зору владних повно-
важень задовольнялися надто пасивною роллю. Вони збирали свідчення і статистичні
дані, давали рекомендації стосовно величини витрат на майбутній рік і визначали суму
коробкового збору»18. Отже, єврейство було об’єктом російської політики, а не її
суб’єктом, хоча б з найменшими правами.
А з 1860-х рр. община вже мала більш розширену представницьку структуру —
«сотню», яка у 1863 р. була розширена до 120 осіб19.
Зважаючи на вищевикладене, можна зробити висновок, що XIX ст. було часом, у який
єврейська община як організм («заклад»), форма співжиття та взаємопідтримки представ-
ників нетериторіальної нації, яка виступала своєрідною основою для самоідентифікації
особистості, внаслідок зовнішнього втручання зазнала суттєвих змін. Це можна розгляда-
ти як одну із причин, що призведуть до появи у свідомості єврея кризових явищ, як своє-
рідне джерело подальших ідентифікаційних криз.
Общинна форма життя євреїв свідчила про несинхронність політичного регулювання
їхнього статусу в Україні у період, що досліджувався, та наявний конфлікт єврейської мен-
шини з оточуючим середовищем, яке уособлювала, з одного боку, державна російська
нація, в руках якої концентрувалася влада й бездержавні українці-індивідуалісти, яким
общинний колективізм був далеким.
Зникнення традиційних інститутів самоуправління призвело до перерозподілу влади
в єврейському середовищі (на користь офіційних владних структур), оформлення нових
офіційних центрів влади і прийняття рішень та знищення «старих» інститутів самоуправ-
ління, що зумовило появу нових, які були секулярними за характером і мали деякі нові
функції (наприклад, захист за професійною ознакою).
1. Евреи. История по Брокгаузу и Бухарину. — СПб: Дмитрий Буланин, 2003.— С. 131.
2. Там само. — С. 132. 3. Голицин Н.Н. История русского законодательства о евреях. —
СПб, 1886. — С.191. 4. Там само. — С. 192. 5. Там само. — С. 180. 6. Аксаков И.С.
Сочинения. — М., 1886. — Т. 3. — 850 с. 7. Там само. — С. 125. 8. Лернер О.М. Евреи в
Новороссийском крае. Исторические очерки. По данным из архива бывшего
Новороссийского генерал-губернатора. — Одесса: Типография Г. М. Левинсова, 1901. —
С. 110. 9. Шолом-Алейхем.[Письмо к] Я.Динезову, 1 апреля 1888 г. // Шолом-Алейхем.
Собрание сочинений: В 6-ти т. / Ред. кол.: М.С.Беленький, Вс. В. Иванов, Б. Н. Полдевой. —
Т. 6: Рассказы, пьесы, статьи и письма. — М.: Гос. изд-во худож. лит-ры. — 1961. — С. 698.
10. Субботин А.П. В черте еврейской оседлости. Отрывки из экономических исследований
в западной и юго-западной России за лето 1887 г. — В.II. — СПб.: Типография северного
телеграфного агенства, 1890. — С. 102. 11. Клейман М.Б. Еврейская община, ее сущности
и характер. — М.: Типография «Заря», 1917. — С. 14. 12. Среди русских газет и журналов //
Русский еврей. — 1879. — №1. — 31 августа. — С. 21. 13. Синельников А. Право первород-
ства как фактор социальной активности у евреев и неевреев (Из неопубликованной
книги) // Проблемы существования в диаспоре. Презентация и обсуждение книги
А. Рубинштейна «От Герцля до Рабина и дальше. Сто лет сионизма»: Материалы семина-
ра, (Москва, 21–23 апреля 2000 года). — Мн.: ООО «Мет», 2001. — С. 82-83. 14. Барталь И.
От общины к нации: евреи восточной Европы в 1772-1881 гг. / Пер. с англ. и иврита
558 Держава і право • Випуск 56
А. Сметанников, Г. Зеленина. — Иерусалим: Гешарим, 5767; М.: Мосты культуры, 2007. —
С. 31. 15. Лернер О.М. Цит. работа. — С. 125. 16. Рабинович О. Внутренние известия.
Одесса // Рассвет. — 1860. — № 15. — С. 236. 17. Левин С. О значении для русских евреев
общинного представительства // Русский евврей. — 1879. — № 8. — 24 октября. — К. 262.
18. Levitats I. The Jewish Community of Russia. 1855-1917. — Jerusalem: Posner, 1981. —
С. 10-11. 19. Материалы комиссии по устройству быта евреев — СПб, 1879. — Ч.1 — С. 30.
|