Особливості функціонування владної еліти в Україні на сучасному етапі

Здійснено аналіз стану і якісного складу владної еліти. Визначені причини суспільної неефективності сучасної української політичної еліти.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
Hauptverfasser:	Добіжа, В.В., Мазур, В.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2012
Schriftenreihe:	Держава і право
Schlagworte:	Політичні науки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64505
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Особливості функціонування владної еліти в Україні на сучасному етапі / В.В. Добіжа, В. Г. Мазур // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 631-635. — Бібліогр.: 5 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-64505
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-645052014-06-16T03:02:33Z Особливості функціонування владної еліти в Україні на сучасному етапі Добіжа, В.В. Мазур, В.Г. Політичні науки Здійснено аналіз стану і якісного складу владної еліти. Визначені причини суспільної неефективності сучасної української політичної еліти. Осуществлен анализ состояния и качественного состава правящей элиты. Определены причины неэффективности современной украинской политической элиты. The analysis of the condition and quality of the power elite. Defined causes of social failure of modern Ukrainian political elite. 2012 Article Особливості функціонування владної еліти в Україні на сучасному етапі / В.В. Добіжа, В. Г. Мазур // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 631-635. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64505 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Політичні науки Політичні науки
spellingShingle	Політичні науки Політичні науки Добіжа, В.В. Мазур, В.Г. Особливості функціонування владної еліти в Україні на сучасному етапі Держава і право
description	Здійснено аналіз стану і якісного складу владної еліти. Визначені причини суспільної неефективності сучасної української політичної еліти.
format	Article
author	Добіжа, В.В. Мазур, В.Г.
author_facet	Добіжа, В.В. Мазур, В.Г.
author_sort	Добіжа, В.В.
title	Особливості функціонування владної еліти в Україні на сучасному етапі
title_short	Особливості функціонування владної еліти в Україні на сучасному етапі
title_full	Особливості функціонування владної еліти в Україні на сучасному етапі
title_fullStr	Особливості функціонування владної еліти в Україні на сучасному етапі
title_full_unstemmed	Особливості функціонування владної еліти в Україні на сучасному етапі
title_sort	особливості функціонування владної еліти в україні на сучасному етапі
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Політичні науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64505
citation_txt	Особливості функціонування владної еліти в Україні на сучасному етапі / В.В. Добіжа, В. Г. Мазур // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 631-635. — Бібліогр.: 5 назв. — укp.
series	Держава і право
work_keys_str_mv	AT dobížavv osoblivostífunkcíonuvannâvladnoíelítivukraínínasučasnomuetapí AT mazurvg osoblivostífunkcíonuvannâvladnoíelítivukraínínasučasnomuetapí
first_indexed	2025-07-05T15:08:53Z
last_indexed	2025-07-05T15:08:53Z
_version_	1836820080156999680
fulltext	631Юридичні і політичні науки В.В. ДОБІЖА В. Г. МАЗУР ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВЛАДНОЇ ЕЛІТИ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ Здійснено аналіз стану і якісного складу владної еліти. Визначені причини суспільної нее- фективності сучасної української політичної еліти. Ключові слова: владна еліта, громадянське суспільство, середній клас. Осуществлен анализ состояния и качественного состава правящей элиты. Определены причины неэффективности современной украинской политической элиты. Ключевые слова: властная элита, гражданское общество, средний класс. The analysis of the condition and quality of the power elite. Defined causes of social failure of modern Ukrainian political elite. Key words: the ruling elite, civil society, the middle class. Дослідження перехідних суспільств не можливі без ґрунтовного аналізу стану їхніх політичних еліт, оскільки функціонування правлячої еліти детерміноване істотними змі- нами в соціальній структурі, актуалізацією завдань компетентного управління, збільшен- ням кількості деструктивних явищ, викликаних глибиною соціальної трансформації, у тому числі соціальною напруженістю. У населення України склався переважно негативний образ владної еліти. Через це еліта не спроможна відтворювати всі важливі соціальні ролі та функції, які вона виконує у стабільному суспільстві: ролі референтної групи, взірця суспільної поведінки, морально- психологічного мобілізатора та провідника мас. Між елітою та народом утворилося вели- чезне відчуження, зв’язки між ними розірвані, довіру людей до еліти втрачено. У сформо- ваний вже олігархічно-клановий прошарок еліти намагаються не допустити нових людей, яких так потребувала молода Українська держава в перші роки незалежності. На базі союзу влади й капіталу склалася внутрішньо однорідна, закрита від зовнішнього впливу каста, зміни в складі якої незначні, переважно за рахунок перерозподілу сил різних кланів у самій елітній групі. За інформацією Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) дві третини української еліти (зокрема політичної) становлять особи, за віком старші 50 років. Майже 87 % походять із сільської місцевості або невеликих міст, що за укладом життя мало від- різняються від сіл. Таке походження властиве переважній більшості сучасного українсько- го суспільства, що пережило як фізичне винищення династичної інтелігенції, так і стрім- ку урбанізацію останніх десятиліть. Мабуть, ніщо, крім страху перед народом, не може сьогодні змісити вітчизняних полі- тиків дотримуватися правових норм при намаганні отримати владу та в процесі її реаліза- ції. Однак парадокс полягає в тому, що у зневажливому ставленні до права (як до провід- ної управлінської цінності) спостерігається парадоксальна духовна солідарність правлячої еліти й основної маси суспільства. Відсутність ґрунтовних ціннісно-правових орієнтацій є ознакою не лише еліти. Вона зумовлена значно стійкішою ментальною традицією. Дію останньої тим більше відчутно тому, що внутрішнє заперечення цінності права підкріплю- ється й постійною наявністю подвійних стандартів відповідальності, які привчили керів- ників різного рівня уникати будь-якої реальної відповідальності перед суспільством і створювати штучні перешкоди для діяльності останнього. Громадяни України вважають 632 Держава і право • Випуск 56 найкорумпованішою судову гілку влади і тому, не маючи змоги відновити справедливість через суди, змушені домовлятися з посадовцями. У хабарництві, як відомо, беруть участь мінімум двоє учасників. Відповідно закономірним виглядає постійне погіршення показ- ників України щодо рівня сприйняття корупції. Кожен третій мешканець України зізна- вся, що протягом року давав хабар. У Грузії таких лише 3 % . Про подібний досвід повідо- мляє і 5 % американців, які скаржаться на загострення проблеми. Чим менше людина має грошей, тим частіше їй доводиться платити іншим. За даними опитування бідніші вдвічі частіше, ніж їхні заможніші співвітчизники, дають хабарі за базові послуги, такі як меди- цина та освіта. Україна залишається найкорумпованішою країною Європи. Про це йдеть- ся у новому звіті міжнародної антикорупційної організації Transparency International. Наша держава в індексі сприйняття корупції посідає 152 місце у світі — це найгірший результат серед європейських країн. Україна, яка поділила 152 місце з Таджикистаном, опинилася в оточенні переважно африканських країн. Росія нарівні з Угандою і Нігерією займає 143-е місце з 182 можливих1. Коли Лі Куан Ю, першого прем’єр-міністра Республіки Сінгапур, одного з творців сінгапурського «економічного дива» запитали: «Що було найважчим при проведенні реформ?», реформатор відповів: «Відправити за грати п’ять моїх найближчих друзів». Для України цей приклад є нонсенсом, особливо враховуючи переважно закритий спосіб формування еліти, коли для призначення на посаду необхідні особисті, родинні зв’язки, відданість керівництву, а не професіоналізм, репутація і досвід. Будучи вихідцями із сіл і невеликих міст, українська владна еліта є носі- єм традиційної культури, яка, поряд із безумовно позитивними і для сучасного урбанізо- ваного суспільства рисами, містить і трайбалізм — схильність до культурної і суспільно- політичної племінної відокремленості, простіше — містечковості, клановості та кумів- ства. Тому стиль поведінки владної еліти краще характеризує вислів Плутарко Еліаса Кальєса, одного з президентів Мексики: «Всю підтримку і розуміння — моїм друзям, всю тяжкість закону — моїм ворогам». Зрощення великого бізнесу та політичної влади не є суто українським феноменом. Подібні тенденції можна прослідкувати в багатьох країнах, що обирали комуністичний шлях розвитку. Досить показовим є приклад сучасного Китаю. Академія суспільних наук КНР оприлюднила інформацію, згідно з якою 90 % доларових мільйонерів Китаю — діти посадовців компартії. Статки 70 найзаможніших членів Всекитайських зборів народних представників (парламенту КНР) у 2011 р. сягли $ 89,8 млрд. Це в десять разів більше за статки 660 посадовців трьох гілок влади у США ($ 7,5 млрд)2. Мотивація китайських олі- гархів подібна до українських — владні портфелі виступають страховкою від неприємнос- тей у бізнесі та джерелом збагачення. Ще одним підтвердженням відсутності соціальної взаємодії між владною елітою й українським суспільством може слугувати масовий абсентеїзм останнього. Опитування, проведене Центром соціальних і маркетингових досліджень СОЦІС у лютому 2012 р. зафіксувало, що до так званого «електорального болота» належать 37,6% українців. Цим терміном соціологи позначають тих респондентів, які або планують голосувати проти всіх, або не планують голосувати взагалі. Це свідчить про тотальне розчарування україн- ського соціуму як у провладних, так і опозиційних кандидатах. Нагадаємо, що з 2006 р. Україна мала статус вільної країни. А у звіті за 2009 р. Україна була названа «демократією, яка найдинамічнше розвивається в регіоні, де цінуються фун- даментальні права і свободи людини». Такі кардинальні зміни в Україні не залишилися поза увагою міжнародних спостерігачів. Проте вже у січні 2011 р. американська неурядова організація Freedom House спочатку виключила Україну з категорії «вільних» країн, а у квітні оприлюднила спеціальний звіт «Б’ючи на сполох: на захист демократії в Україні». Як зазначають упорядники звіту, «за президента Януковича Україна стала менш демокра- тичною, і якщо теперішні тенденції не зупинити, то країна може скотитись до авторита- ризму і клептократії»3. 633Юридичні і політичні науки У нинішньому році до категорії «частково вільних» перейшли дві колишні вільні кра- їни — Мексика й Україна. Перехід України до категорії «частково вільних» означає, що якщо не рахувати країн Балтії, на території колишнього СРСР не залишилося вільних країн. Аналітичний підрозділ британського журналу The Economist оприлюднив рейтинг демократії країн світу Democracy Index-2011. Згідно з цим рейтингом Україна відзначила- ся найбільшим занепадом демократії серед всіх країн Європи і посіла 79 місце серед 167 держав, погіршивши свої показники в порівнянні з 2010 роком практично по всіх пунктах. У минулому році Україна займала 67 місце і була в категорії «неповноцінних демократій», а в цьому році вона потрапила на першу сходинку в сегменті «гібридних режимів», за яких вибори проводяться під контролем влади, а цивільні свободи дотриму- ються частково4. Проблема сучасної еліти в тому, що вона сприймає державу як велику корпорацію і веде себе відповідно. Завдання політичної еліти не повинні зводитися до розподілу важе- лів державної влади і перерозподілу сегментів бюджету. Політична еліта в Європі, якщо хоче залишатися при владі, вимушена займатися «менш захоплюючими справами», піклу- ватися про економічний розвиток, соціальну гармонію, політичну стабільність тощо. При нехтуванні цими питаннями виборці обирають собі нових «елітаріїв». Вироблений століт- тями кастовий інстинкт самозбереження служить для еліт одним з головних стимулів творчого пошуку і певного соціального альтруїзму. У нас, ясна річ, до такого ще дуже і дуже далеко. Тому не дивно, що наша політична еліта потребує компенсації суспільного невизнання (і власних комплексів). Якщо в дев’яності роки минулого століття існувала потреба лише у зовнішніх матеріальних атрибутах елітарності у вигляді брендового одягу, дорогоцінних прикрас, годинників, великих позашляховиків і багатоповерхових будин- ків, то на сучасному етапі компенсується і інтелектуальна убогість через відзнаки, держав- ні нагороди, наукові ступені й звання, видання багатотисячними накладами «власних» творів, купівлю «шляхетних» титулів. Причина суспільної неефективності сучасної української політичної еліти в тому, що вона не має потреби брати до уваги інтереси суспільства. Така потреба може диктуватися або моральними засадами еліти, або дієвими механізмами її політичної відповідальності, або тиском самого громадянського суспільства. Двох останніх чинників в Україні поки що немає. А мораль колишньої номенклатури та нової буржуазії такої чесноти, як служіння суспільству, не передбачає. Не зважаючи на публічні заклики до населення щодо «затяг- нення пасків» у період посткризової рецесії, вітчизняний істеблішмент не вважає за потрібне обмежувати себе у матеріальних благах, в тому числі й за державний кошт. Українські посадовці дозволяють собі необґрунтовані витрати щодо службового тран- спорту і цим суттєво відрізняються від своїх європейських колег. У Великобританії всіх найвищих держслужбовців обслуговує 191 службове авто. В Україні ж кількість автівок, якими користуються вітчизняні управлінці рівня від Кабінету Міністрів до облдержадмі- ністрації, становить 6972 одиниці. Тобто український державний автопарк у 36 разів пере- вищує автопарк Об’єднаного Королівства. Соціальну несправедливість і невідповідність доповнюють показники ВВП обох держав — британський в 11 разів перевищує україн- ський2. До того ж в Україні на 1000 осіб припадає 158 авто, а аналогічний показник у середньому по ЄС становить 473 авто. Кабінет Міністрів ще у 2008 р. прийняв постанову №943 «Про економію бюджетних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних орга- нів»5, що забороняє придбання автомобілів усім, окрім правоохоронців та кількох держ- структур, яким дозволено купувати спец автомобілі, та машини для обслуговування іно- земних делегацій. Проте посадовці через не надто прозорі тендерні закупівлі продовжують оновлювати автопарки. Вирішення цієї проблеми можливе не лише через Міністерство економіки України і казначейство, що мають блокувати заявки держструктур, а через 634 Держава і право • Випуск 56 зміну ментальної особливості влади, яка не звикла економити і звітувати перед широким загалом за витрачені кошти. Соціальний контраст і цинізм влади, що не звикла заощаджувати бюджетні кошти при наданні особистих привілеїв, доповнюють показники Держкомстату України. Згідно з ними в 2011 р. пересічний українець витрачав на харчування 53% власних прибутків. За результатами досліджень уряду США в 65 країнах світу наша держава за цим показником друга в Європі та четверта у світі, поступаючись лише Індонезії (43%), Білорусі (43,2 %) та Азербайджану (46,9%). Тоді як у США населення щомісяця на харчування витрачає 6,8%, у Великобританії — 8,8%, Канаді — 9,1%. Європейські посадовці демонструють інший стиль поведінки. Так, на роботу велоси- педом дістаються бургомістр Берліну, міністр транспорту Німеччини (найпотужнішої європейської економіки), міністри Австрії, країн Бенілюксу. Нонсенсом вважається в Європі входження дітей державних чиновників найвищого рангу до сотні найзаможніших громадян своїх країн, чим відзначилися у нашій державі як діти представників влади, так і опозиції. Гарним тоном і показником елітарності слугують приклади Міхала Туска, сина польського прем’єр-міністра, що працює журналістом у Gazeta Wyborcza і пересувається громадським транспортом або онука королеви Великобританії Єлизавети II принца Гаррі (Генрі Уельський), який служить пілотом бойового гелікоптера Apache в Афганістані, кра- їні, де ведуться постійні бойові дії проти талібів. Відповідно, важко уявити дітей україн- ського істеблішменту в метро або при проходженні строкової служби в лавах Збройних сил України. Серед головних недоліків нинішньої політико-економічної моделі: непублічні впливи на зміст рішень переважають публічні процедури; рішення ухвалюються в інтересах тих, хто їх ухвалює; неможливо передбачати остаточний зміст рішення, бо, хоча зміст проектів рішень відомий заздалегідь (найважливіші законопроекти обговорюються упродовж хви- лин, а голосування відбуваються під керівництвом уповноваженої особи), наявність кіль- кох центрів впливу зі своїми, часто протилежними, інтересами, не дає змоги передбачити остаточну редакцію будь-якого закону чи іншого документа. Видатний французький політичний діяч, історик Алексіс де Токвіль сформулював одну із закономірностей політичної науки, згідно з якою найнебезпечніший час для уряду — час, коли він береться до реформ. Дуже часто народ, що без нарікань терпів най- суворіші закони, не мириться з набагато слабшими проявами політичного тиску, якщо сприймає їх як несправедливість. Загроза соціальних протестів пропорційна ефективнос- ті проведених реформ. Запровадження пенсійної, податкової реформи не були заверше- ними та системними. Послідовні стратегічні поразки на міжнародній арені в усіх напря- мах: торгові війни з Росією, недосягнення домовленостей щодо ціни на газ навіть з огляду на підписані Харківські угоди, відмова єврокомісарів навіть парафувати Угоду про Асоціацією між Україною та Європейським Союзом через судове переслідування лідерів опозиції — всі ці чинники посилюють протестні настрої в суспільстві. Протестний потен- ціал наразі реалізується у вигляді «кухонної демократії» або невдоволення в соціальних інтернет-мережах. Саме представники малого і середнього бізнесу були рушійною силою революційних подій 2004 р. Вони прагнули радикальних змін у суспільстві, у них був вільній час для активної громадянської діяльності та надійна матеріальна база для тривалого спротиву. Їх неможливо було залякати звільненням чи невиплатою заробітної плати. Перебуваючи на передовій української економіки, ці люди і зараз мають нахабність вимагати прозорих і стабільних правил, гарантій прав їхньої невеликої власності, продуманої державної еко- номічної політики, поваги до себе. Про останнє красномовно свідчить Майдан підпри- ємців, що постав з листопада по грудень 2010 р. після прийняття Верховною Радою почат- кової редакції Податкового кодексу. В акціях спротиву взяли участь близько 20 тисяч громадян. Схожі заходи відбуваються і в інших регіонах України — від Львову до Харкова. 635Юридичні і політичні науки Податковий майдан, коли влада була змушена піти на відступ і почати перемовини з під- приємцями лише тоді, коли на площі зібралися тисячі людей, нічому не навчив правлячу верхівку. Владна еліта починає «діалог» лише вимушено, тоді, коли під Верховною Радою збираються багатотисячні мітинги громадян. Про посилення протестних настроїв у суспільстві та незадоволення різних соціальних груп політикою влади свідчить і виступ 20 вересня 2011 р. Близько 10 тисяч афганців і ліквідаторів аварії на ЧАЕС прийшли під стіни Верховної Ради, вимагаючи повернення пільг 16 категоріям громадян, що їх намагався обмежити Кабінет Міністрів України. Вперше в історії України відбувся штурм парламенту. Влада знову йде на поступки, ствер- джуючи, що доопрацює законопроект. Виступи чорнобильців та афганців під Верховною Радою засвідчили, що у важливий час проведення реформ у суспільстві, часто непопулярних у владі, відсутні механізми діа- логу з громадянами. Проте позитивним моментом для суспільства є формування у владної еліти «майданної» фобії, що своїм корінням сягає у 2004 р. Безумовно, основою стабільного функціонування політичної еліти як суб’єкта при- йняття рішень є пропорційне поєднання легітимності й законності як характеристик його діяльності, так і суспільної оцінки цієї діяльності. Проте відсутність діалогу на рівні прав- ляча еліта — громадянське суспільство нівелює позитивний ефект від прийнятих владою рішень і проведених реформ. В Україні домінує спосіб переважно стихійного прийняття політичних рішень (одно- осібно чи колегіально), коли навіть формально не дотримані попередні процедури форму- лювання, аналізу ситуації та можливих наслідків, власне підготовки рішення та його впровадження. Отже, якість державних рішень сумнівна через те, що модель прийняття політичних рішень державними органами та її посадовими особами не є прозорою та чітко артикульованою для суспільства. Суб’єктивність, волюнтариський підхід, пріоритет економічної доцільності для власних бізнес-структур щодо вирішення політичних завдань стає повсякденною практикою. Виникає проблема посилення самостійності еліт і дис- танціювання від прийняття політичних рішень громадян. Для забезпечення механізму владарювання виникає потреба у забезпеченні механізмів зв’язку еліти та суспільства. Необхідна остаточна дерадянізація, реформування судової і правоохоронної системи, демонополізація економіки, формування сприятливого економічного клімату та неруйну- вання соціальної основи реформ — середнього класу, усвідомлення суспільством своєї національної ідентичності, вироблення стратегії та спільного бачення майбутнього. Еліту та суспільство мають об’єднувати ідеологічна та політична платформа: спільне бачення національних інтересів, фундаментальних понять і пріоритетів реформ. Все це вказує на те, що правляча еліта до цього часу не спромоглася сприйняти нову філософію партнерства влади та громадянського суспільства. Це вимагає як практичних дій з боку владної еліти, так і подальших наукових розвідок, які повинні, на наш погляд, не лише відслідковувати та аналізувати цей процес, але й давати практичні наукові реко- мендації щодо його корекції в напрямі зміцнення інститутів громадянського суспільства та визначення ролі в цьому правлячої еліти. 1. Ukraine: slow progress fighting corruption [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.transparency.org/news_room/in_focus/2011/ukraine_nis 2. Поднебесный бум // Корреспондент. — 2012. — № 8. — С. 7. 3. Стан дотримання політичних прав та громадян- ських свобод в Україні [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://freedomhouse.org. ua/analitycs 4. В рейтинге Democracy Index Украина скатилась до стран с гибридными режимами [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://ukranews.com/ru/news/ ukraine/2011/12/25/60743 5. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 р. № 943 «Про економію бюджетних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів». — К.: Атіка, 2008. 636 Держава і право • Випуск 56

Особливості функціонування владної еліти в Україні на сучасному етапі

Institution

Ähnliche Einträge