Гуманізація соціальної політики в контексті демократизації

Аналізується гуманістичний підхід трактування сутності соціальної політики, проблеми розвитку соціально-політичних процесів і особливості взаємодії громадянського суспільства, людини (особистості) та держави як суб’єктів соціальної політики в контексті демократизації політичного життя сучасної Укр...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Лисенко, Ю.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2012
Назва видання:	Держава і право
Теми:	Політичні науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64509
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Гуманізація соціальної політики в контексті демократизації / Ю.В. Лисенко // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 643-648. — Бібліогр.: 17 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-64509
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-645092014-06-16T03:02:45Z Гуманізація соціальної політики в контексті демократизації Лисенко, Ю.В. Політичні науки Аналізується гуманістичний підхід трактування сутності соціальної політики, проблеми розвитку соціально-політичних процесів і особливості взаємодії громадянського суспільства, людини (особистості) та держави як суб’єктів соціальної політики в контексті демократизації політичного життя сучасної України. Анализируется гуманистический поход понимания социальной политики, проблемы развития социально-политических процессов и особенности взаимодействия субъектов социальной политики: гражданского общества, человека и государства в контексте демократизации политической жизни современной Украины. The problem of development of socio-political processes and feature of cooperation of civil society, human (personalities) and state is analysed as subjects of social policy. The row of features of realization of social policy is determined in the context of democratization political life in modern Ukraine. 2012 Article Гуманізація соціальної політики в контексті демократизації / Ю.В. Лисенко // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 643-648. — Бібліогр.: 17 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64509 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Політичні науки Політичні науки
spellingShingle	Політичні науки Політичні науки Лисенко, Ю.В. Гуманізація соціальної політики в контексті демократизації Держава і право
description	Аналізується гуманістичний підхід трактування сутності соціальної політики, проблеми розвитку соціально-політичних процесів і особливості взаємодії громадянського суспільства, людини (особистості) та держави як суб’єктів соціальної політики в контексті демократизації політичного життя сучасної України.
format	Article
author	Лисенко, Ю.В.
author_facet	Лисенко, Ю.В.
author_sort	Лисенко, Ю.В.
title	Гуманізація соціальної політики в контексті демократизації
title_short	Гуманізація соціальної політики в контексті демократизації
title_full	Гуманізація соціальної політики в контексті демократизації
title_fullStr	Гуманізація соціальної політики в контексті демократизації
title_full_unstemmed	Гуманізація соціальної політики в контексті демократизації
title_sort	гуманізація соціальної політики в контексті демократизації
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Політичні науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64509
citation_txt	Гуманізація соціальної політики в контексті демократизації / Ю.В. Лисенко // Держава і право. — 2012. — Вип. 56. — С. 643-648. — Бібліогр.: 17 назв. — укp.
series	Держава і право
work_keys_str_mv	AT lisenkoûv gumanízacíâsocíalʹnoípolítikivkontekstídemokratizacíí
first_indexed	2025-07-05T15:09:03Z
last_indexed	2025-07-05T15:09:03Z
_version_	1836820090150977536
fulltext	643Юридичні і політичні науки Ю.В. ЛИСЕНКО ГУМАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В КОНТЕКСТІ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ Аналізується гуманістичний підхід трактування сутності соціальної політики, проблеми розвитку соціально-політичних процесів і особливості взаємодії громадянського суспільства, людини (особистості) та держави як суб’єктів соціальної політики в контексті демократи- зації політичного життя сучасної України. Ключові поняття: соціальна політика, соціальна держава, гуманізм, демократизація, соціальна активність, людський вимір соціальної політики, суб’єкт соціальної політики. Анализируется гуманистический поход понимания социальной политики, проблемы разви- тия социально-политических процессов и особенности взаимодействия субъектов социальной политики: гражданского общества, человека и государства в контексте демократизации политической жизни современной Украины. Ключевые термины: социальная полтика, социальное государство, гуманизм, демокра- тизация, социальная активность, человеческое измерение социальной политики, субъект социальной политики. The problem of development of socio-political processes and feature of cooperation of civil society, human (personalities) and state is analysed as subjects of social policy. The row of features of realization of social policy is determined in the context of democratization political life in modern Ukraine. Key words: social policy, social state, гуманізм, democratization, social activity, human measuring of social policy, subject of social policy. Розбудова демократичної держави як досконалого суспільно-політичного ідеалу спи- рається на пошуки оптимальних моделей розвитку соціально-політичних процесів, все- бічне стимулювання процесів демократизації у всіх сферах життя соціуму. Особливої уваги потребує питання визначення ролі людини у соціально-політичних процесах, сту- пеня гуманізації політики, характеру політичної взаємодії людини і держави в українсько- му суспільстві. Останні десятиліття ХХ ст. у європейському інформаційному просторі позначені посиленням інтересу до проблем людини, гуманізації суспільства. Орієнтація на людину, людиномірність науки є однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного наукового пізнання. Місце людини в сучасному світі є не лише теоретичною, а й гострою соціаль- ною проблемою1. Сучасний світ, його складність, логіка та алогізм розвитку, соціальні ризики, що невпинно ускладнюються, вимагають формування нового типу демократич- них відносин у системі соціальних суб’єктів «людина — держава». Головними принципа- ми встановлення таких відносин можуть бути взаємовідповідальність, раціональна співп- раця між суб’єктами соціальної політики, дотримання визнаних світовим співтовари- ством демократичних принципів, цінностей і свобод, гуманізм, самореалізація особистос- ті, формування і втілення сенсожиттєвих парадигм тощо. Аналіз проблем формування гуманістичної політики соціально-правової демократич- ної держави мають місце у дослідженнях багатьох вітчизняних вчених, зокрема І. Алєк- сєєн ко, В. Воронкової, І. Воронова, В. Горбатенка, В. Ладиченка, О. Стогової, В. Скома- ров ського, В. Сокуренко та ін. Людський вимір соціальної політики, що розглядається дослідниками як гуманістична основа трансформації суспільно-політичних відносин, має 644 Держава і право • Випуск 56 стати новим етапом на шляху демократизації сучасного суспільства. Необхідно визнати відсутність системного наукового доробку з проблем людського виміру соціальної політи- ки на теоретико-практичному рівні у працях вітчизняних і зарубіжних вчених, оскільки досліджуються лише окремі її аспекти. Актуальною продовжує залишатися проблема виявлення базових засад та основоположних характеристик людського виміру соціальної політики, виходячи з яких політика у соціальній сфері сприятиме формуванню стабіль- ності суспільства, визнанню людини як головної соціальної цінності. Тому саме в соціаль- ній політиці особливої актуальності набуває формування нового ставлення до людини насамперед як до особистості, тобто повноправного суб’єкта соціально-політичних пере- творень. Аналізуючи досвід і результати попередніх досліджень, варто узагальнити, що сучасний етап державотворення і розвитку українського суспільства неможливий без вра- хування гуманістичної основи трансформаційних процесів. Гуманістична концепція соці- альної політики характеризує спрямованість такої політики на задоволення потреб люди- ни як суб’єкта й об’єкта масштабних суспільних перетворень. Пріоритетним напрямом розбудови гуманістичної складової політичних відносин має стати розвиток людського потенціалу. Розбудова демократії не повинна суперечити уяв- ленням сучасного гуманізму європейських цивілізаційних цінностей, у яких людина визнається вільною, самоцінною і самодостатньою. Зарубіжні філософи та соціологи, зокрема Ж. Еллюль, Л. Мемфорд, Т. Розак, Д. Байрем, Р. Хелборн та інші, у межах футуристичних концепцій людини та її майбутньо- го, характерними рисами сучасного стану суспільства вважають зневіру в майбутньому, страх перед прийдешнім, безвихідь, песимізм, байдужість, депресію. Їхній песимізм з приводу майбутнього, на думку Л. Северин, пов’язаний з дедалі зростаючою дегуманіза- цією людини в умовах постіндустріального суспільства. Сучасній людині загрожує серйоз- на небезпека, оскільки вона все більше перетворюється на придаток техніки, об’єкт мані- пуляції і підкорення. Констатується девальвація, «руйнація» людської особистості, втрата цілісності її внутрішнього світу (Е. Фром), перетворення людини в індивіда, «яким керу- ють ззовні» (Д. Рісмен), «одномірну людину» (Г. Маркузе), колекцію «соціальних ролей», позбавлених внутрішньої структури (Р. Дарендорф) тощо2. Гуманізм як філософський підхід і теоретико-світоглядний спосіб вчення про людину потребує глибокого переосмислення процесу становлення людини як суб’єкта соціальної політики в сучасній демократичній державі. «Новий погляд» на гуманізм в окресленому контексті означає насамперед уточнення принципів розуміння людини та світу, її буття, відмову від уявлень про людину лише як «агента соціальних сил» і елементарного «про- дукту» суспільних відносин. Істотним для розуміння ролі людини у здійсненні соціальної політики є тлумачення людини як вільної у своїй самореалізації особи, яка прагне само- вдосконалення, соціальної гармонії і суспільного добробуту. Основою гуманістичного трактування сутності соціальної політики є поняття гума- нізм (з лат. humanus — людський, людяний) — філософський підхід, що в теоретико-світо- глядний спосіб поєднує вчення про людину як визначальну мету і вищу цінність суспіль- ства. Теорія і практика гуманізму спирається на багатовікову традицію. В її основі пере- бувають ідеї та ідеали розуму та людяності, що послідовно розвивалися від найдавніших часів і залишились актуальними донині. Розглядаючи проблему становлення людини як суб’єкта і об’єкта соціальної політики, варто зазначити, що започатковане у ІІ ст. до н.е. Цицероном поняття «гуманізм» містило у собі уявлення про цінність і значущість люди- ни, можливість реалізувати гуманістичний ідеал соціальними засобами, насамперед вихо- ванням. З часів Відродження термін «гуманізм» почав вживатися у двох основних значен- нях: 1) як визначення літературно-художнього напряму, що утверджує образ людини як освіченої й високоморальної особистості; 2) як філософське вчення, що об’єднує теорії, які виходять з положення про людину як вищу цінність суспільства3. 645Юридичні і політичні науки Гуманізм, як підкреслює В. Ладиченко, має загальне значення для устрою всієї держа- ви і по-різному трактується вченими: «людський вимір державності», «визнання самоцін- ності людини» тощо. Цей принцип означає визнання цінності людини як особистості, затвердження пріоритету її інтересів у діяльності держави4. Як слушно зазначає І. Алєксєєнко, людський вимір політики як сукупність вселюдських цінностей повинен знайти належне місце в концепціях формування українського суспільства, що потребує наукової розробки та створення багатьох плідних ідей про людину. Пріоритетне значення має зайняти гуманістична політика соціально-правової демократичної держави, у тому числі характер суспільного відтворення людини у всій її багатогранності, самодіяльності, самореалізації, що становить певний ступінь ідентифікації людини з суспільним цілим5. Щодо соціальної сфери, то провідним і дієвим принципом реалізації соціальної полі- тики має стати її людський вимір, який дає змогу гармонійно поєднувати інтереси всіх суб’єктів соціальної політики. Відповідно, зі змінами суспільних взаємовідносин політич- ні системи країн тяжіють до стабільності, зокрема в соціальній сфері. В. Скомаровський наголошує, що людину слід розглядати як головну і найважливішу основу суспільства. Її унікальність, неповторність і самоцінність не піддаються сумніву в сучасному західному світі. У західних трактуваннях людина — це не тільки духовна особистість зі своїми непо- вторними й унікальними характеристиками, а ще й соціалізований індивід, який форму- ється і розвиває свої сутнісні основи в культурному соціумі. На думку дослідника, з усіх сучасних політичних режимів лише західна демократія відповідає запитам культурного соціуму, яких потребує кожна особистість6. Отже, переосмислення і реалізація принципу гуманізму в сучасних демократичних державах і державах перехідного типу є запорукою розв’язання низки проблем у соціаль- ній сфері. Утвердження людського виміру соціальної політики є шляхом створення умов для реалізації особистісного потенціалу кожної людини як суб’єкта соціальної політики. Ця проблема залишається актуальною для наукових досліджень соціологів, політоло- гів, правознавців. На думку В. Ладиченка, аналіз Конституції України з позиції «людського виміру» дає підстави вважати, що вона повною мірою відповідає сучасним високим стан- дартам демократичної конституції. Але її потенціал необхідно використовувати ефективні- ше в інтересах народу, кожної людини, ніж це має місце сьогодні7. Досвід країн Європи свідчить, що політичні прагнення здійснити демократичні перетворення в державі можуть бути марними, якщо вони не наділені духовними, зокрема гуманними, етичними та моральними вимірами, орієнтованими на обов’язкове врахування приватних інтересів людини та громадянина, їх гармонізацію з публічними інтересами суспільства, не спрямо- вані на гарантії прав і свобод людини та подальшу оптимізацію механізмів їх захисту8. Демократичне буття сучасної людини детермінується пошуком оптимального соці- ального співіснування у межах конкретної соціально-історичної, соціокультурної ситуа- ції. На думку російського вченого С. Григор’єва, соціокультурні втрати сучасного глобалі- зованого суспільства зумовлені глобальною моральною деградацією, економічними та демографічними кризами, слабкістю дії міжнародних механізмів правового, політичного, соціально-цивілізаційного регулювання конфліктних ситуацій на регіональному та гло- бальному рівнях9. Як наслідок, набувають актуальності дослідження, спрямовані на вивчення причин негативних тенденцій і їх подолання у розвитку людського потенціалу та людського капіталу. Гуманістичний зміст соціальної політики розкривається у сутності соціальної держа- ви. По-перше, соціальна держава формує сприятливе для людини життєве середовища, по-друге, така держава сприяє соціальному захисту людини та поліпшенню (підвищенню) її життєвого рівня, по-третє, охороняє свободу громадян і гарантує соціальну злагоду в суспільстві. Гуманність конституційного принципу поваги до людської гідності розкрива- ється у вищезазначених пріоритетних напрямах соціальної політики держави. Конституція України (ст. 3) проголошує, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторкан- 646 Держава і право • Випуск 56 ність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Аналізуючи гуманістичний зміст концепції соціальної держави, вітчизняна дослідниця В. Сокуренко зазначає, що соціальна держава, політика якої спрямована на забезпечення соціально-економічних прав людей, має розробляти такі соціальні програми, які відповідали б демократичним вимогам і ринковим реформам10. Аналізуючи соціальну політику як фактор розвитку держави, І. Савченко акцентує увагу на тому, що соціальна держава своєю політикою інтегрує цілі різних суб’єктів і праг- не до підпорядкування їхньої діяльності власним цілям, спрямованим на задоволення потреб більшості населення в соціальному прогресі. Зважаючи на суттєву роль поточної соціальної політики у визначенні характеристик держави, особливої ваги, на думку І. Савченко, набуває організаційне забезпечення соціальної політики, насамперед управ- ління нею. Якщо соціальна держава становить об’єктивну реальність, що склалася, влас- тивості та функції якої виникли в процесі еволюційного державотворення як певне відо- браження розвитку виробничих сил і відносин, то соціальна політика, в якій і проявляєть- ся об’єктивна реальність держави, піддається не тільки ситуативному, але й суб’єктивному впливу. Зрештою, ознакою зрілої соціальної держави є децентралізація й розподіл управ- лінських функцій, наявність розгалуженої соціальної мережі та громадських об’єднань, усталеність практики «олюднення» обставин людського буття на принципах взаємодопо- моги, співчуття, толерантності11. Таким чином, тільки та політична система, функціонування якої базується на прин- ципах демократизму і гуманізму — може забезпечити реалізацію невідчужуваних прав людини, створити умови для самореалізації та саморозвитку особистості в суспільстві. Гуманізація політичного життя — це шлях до самовираження людини в політиці, станов- лення цивілізованого громадянського суспільства, правової і соціальної держави, вирі- шення протиріч особистості стосовно суб’єктів політичної системи, реалізації інтересів людини в політиці. Ідеологія гуманізму частково проявляється у процесі розвитку громадянського сус- пільства в Україні, в ході становлення демократичних засад функціонування держави. Цікаву думку про роль людини як суб’єкта політики в умовах демократизації на постра- дянських теренах наводить В. Ладиченко: «Як тільки суспільство відмовилося від тоталі- тарних методів неправового державного управління і спробувало стати на шлях правової держави, як тільки затиснуті раніш у політичному та економічному плані люди отримали більш-менш реальну можливість користуватися правами та свободами, так відразу дали про себе знати і низький рівень правової культури суспільства, і десятиліття зневаги до права і його недооцінка»12. Це свідчить про неготовність людини і суспільства в цілому в повному обсязі виконувати роль суб’єкта політичних відносин у правовій сфері, що поширюється й на інші сфери суспільного життя: економічну, культурну, соціальну. Поліпшити ситуацію можна тільки шляхом формування ефективної соціальної політики як комплексу заходів забезпечення оптимального функціонування соціальних відносин шляхом їх всебічного розвитку, підвищення якості життя, повної самореалізації соціаль- ного потенціалу як суспільства взагалі, так і особистості зокрема13. Важливо наголосити, що тільки свідома активність, як форма соціальної діяльності людини, може стати інструментом на шляху демократичних зрушень. Особливою є ситу- ація у сфері соціальної політики, оскільки роль людини як суб’єкта і об’єкта політики є досить значущою. Позиціонування людиною себе як ініціативного та відповідального суб’єкта соціальної політики, а не пасивного об’єкта впливу, теоретично є одним зі спосо- бів формування і реалізації нової якості соціального життя, важливим інструментом кон- солідації українського суспільства. Натомість констатуємо наявність розшарованого, соціально-поляризованого суспільства, в якому проблеми зростання соціальної нерівно- сті, формування середнього класу, гарантія соціального забезпечення й соціального стра- хування, покращення показників рівня життя людини і її соціального добробуту потребу- 647Юридичні і політичні науки ють ґрунтовного аналізу та позитивного вирішення. Людина не відчуває себе ані суб’єктом соціальної політики, ані повноправним членом громадянського суспільства, мета якого — створення умов для задоволення матеріальних, духовних та інших потреб насамперед шляхом максимального використання прав і свобод, вироблених демократичним суспіль- ством. Людський вимір соціальної політики покликаний сприяти встановленню нового спо- собу організації всієї системи життєдіяльності, сформувати в людей мотивацію і внутріш- ню налаштованість на порядність, взаємоповагу. Крім цього, мова йде про формування ціннісних орієнтацій людей на демократичні й ринкові цінності, миролюбство та соціаль- ну підтримку малозабезпечених верств, толерантність і відкритість до світу, організова- ність суспільного поступу і порядок14. Сьогодні, коли державно-правова реформа зачіпає практично всі сфери суспільного життя (політико-правову, соціально-економічну, духовно-культурну), одне з пріоритет- них місць повинне належати формуванню гуманістичного мислення на рівні держави й особистості. Головні зусилля в контексті формування людського виміру соціальної полі- тики мають бути спрямовані на досягнення рівноваги у відносинах влади й особи, вста- новлення меж ціннісних та етичних критеріїв державної влади, створення державою умов для задоволення соціально-економічних і духовно-моральних потреб суспільства й осо- бистості. На думку В. Ладиченка, гуманізація відносин влади — це створення таких умов, коли кожен громадянин відчує себе рівним серед інших. З боку влади за умов демократи- зації суспільного життя необхідною є зміна підходів до організації владної діяльності, збільшення у ній гуманізму, моралі та відповідальності15. Ситуація в українському суспіль- стві є дещо іншою. Головною проблемою на шляху демократизації і формування «олюдне- ної» соціальної політики є відсутність реальної можливості, неготовність і небажання переважної більшості громадян нашої країни позиціонувати себе суб’єктами політики, в тому числі соціальної, що особливо важливо. Слушною можна вважати думку О. Кіндратець про те, що українській державі також потрібно визначити, які соціальні проблеми вона може вирішити сама, а які — спільно з громадськими організаціями. Дослідниця зазначає, що в демократичних країнах існують різні форми залучення громадян до участі у вирішенні гострих соціальних проблем на місцевому рівні: громадські дорадчі комітети, громадські слухання, створення коаліцій недержавних організацій, громадська просвіта, соціальний моніторинг як процес, що дає змогу громадськості відстежувати впровадження державних рішень на місцевому рівні, визначати їхню ефективність та адекватність, а також надавати свої пропозиції щодо покращення процесу ухвалення рішень16. Отже, людина як суб’єкт соціальної політики у демократичних державах з широкого спектру різноманітних форм політичної участі оби- рає найбільш актуальні чи ефективні. Вирішити низку складних проблем суспільного розвитку можна, лише спираючись на зацікавленість і активність громадян. Тому зусилля влади мають бути спрямовані на ство- рення умов для активного формування інститутів громадянського суспільства, сприяння залученню найширшого кола громадян до розв’язання своїх власних і суспільних про- блем. Це сприятиме, з одного боку, подоланню утриманських настроїв, з іншого — контр- олю над діяльністю органів державної влади17. Розглядаючи питання наближення соціальної політики до людини як об’єкта політи- ки, насамперед говоримо про розширення масштабів здійснення цієї політики, наповне- ння її новим змістом в умовах демократизації суспільства. Виникає потреба якісних пере- творень у сфері соціальної політики, визначення пріоритетних напрямів її реалізації в умовах сьогодення. До таких напрямів у соціальній сфері на сучасному етапі розвитку українського суспільства слід віднести: створення умов для реалізації соціального потен- ціалу людини; визнання соціальної політики як чинника розвитку суспільних (соціаль- них) відносин; пріоритет соціальної політики щодо забезпечення соціальної безпеки 648 Держава і право • Випуск 56 людини; розвиток гуманітарної політики тощо. Це далеко не повний перелік перспектив- них орієнтирів гуманізації і розвитку соціальної політики, проте без їх врахування усі соціальні інновації приречені на поразку. 1. Воропаєва В. Антропологічні засади дослідження людини як цілісної істоти: теоре- тико-методологічний аналіз // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. — Вип. 33. — Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2008 — С. 169-177. 2. Северин Л.В. Людина в умовах постіндустріального суспільства: деякі аспекти світогляду // Виклики української ідентичності: політико-економічні та соціальні проблеми. Зб-к матеріалів конференції. — К.: Національна академія управління, 2008. — С. 266 — 269. 3. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. — К.: Генеза, 2004. — С. 126. 4. Ладиченко В. Громадянське суспільство потребує ідеології гуманізму // Юридична Україна. — 2007. — № 3. — С. 4–9. 5. Алєксєєнко І. Місце і роль особистості в політичній системі суспільства: Автореф. дис. … канд. політ. наук. — К., 1999. — 20 с. 6. Скомаровський В. Людина, суспільство, національна держава у вимірі сучасних цивілізаційних вимог / В. Скомаровський // Політологічний вісник: Зб. наук. праць. — Вип. 40. — К.: «ІНТАС», 2009. — С. 161–175. 7. Ладиченко В. Цит. праця. 8. Дмитренко Ю. Соціальний захист без гарантії його реалізації — фікція // Віче. — 2004.— № 4. — С. 62 — 63. 9. Григорьев С.И. Человек в современной мире. Сохранение жизненных сил, безопасность индивидуального и социального бытия // Социологичесские исследо- вания. — 2009. — № 11.— С. 14 — 20. 10. Сокуренко В. Гуманістичний зміст концепції соці- альної держави // Право України. — 2000. — № 11. — С. 21 — 23. 11. Савченко І. Соціальна політика як фактор розвитку соціальної держави // Вісник Національної академії держав- ного управління при Президентові України. — 2005. — № 4. — С. 436 — 441. 12. Ладиченко В. Цит. праця. 13. Янукович В. Соціальні проблеми людини та соціальна політика держави // Економіка та держава. — 2007. — № 7. — С. 23 — 25. 14. Ладиченко В. Цит. праця. 15. Там само. 16. Кіндратець О.М. Громадянська активність як умова демократизації суспільства // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. — Вип. 38. — Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2009 — С. 117 — 122. 17. Новий курс: реформи в Україні. 2010 — 2015: Національна доповідь / За заг. ред. В. М. Гейця та ін. — К.: НВЦ НБУВ, 2010. — 232с. — С. 11.

Гуманізація соціальної політики в контексті демократизації

Репозитарії

Схожі ресурси