Теорія кримінальної відповідальності як обов’язку
Досліджується теорія обов’язку в контексті розуміння категорії «кримінальна відповідальність». Спростовуються основні складові цієї теорії.
Збережено в:
Дата: | 2012 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
Назва видання: | Держава і право |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64528 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Теорія кримінальної відповідальності як обов’язку / П.П. Сердюк // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 432-437. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-64528 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-645282014-06-17T03:01:38Z Теорія кримінальної відповідальності як обов’язку Сердюк, П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Досліджується теорія обов’язку в контексті розуміння категорії «кримінальна відповідальність». Спростовуються основні складові цієї теорії. Исследуется теория обязанности в контексте понимания категории «уголовная ответственность». Опровергаются основные составляющие этой теории. We study the theory of duty in the context of understanding the category of “criminal responsibility”. We contradicted by the basic components of this theory. 2012 Article Теорія кримінальної відповідальності як обов’язку / П.П. Сердюк // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 432-437. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64528 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика |
spellingShingle |
Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Сердюк, П.П. Теорія кримінальної відповідальності як обов’язку Держава і право |
description |
Досліджується теорія обов’язку в контексті розуміння категорії «кримінальна відповідальність». Спростовуються основні складові цієї теорії. |
format |
Article |
author |
Сердюк, П.П. |
author_facet |
Сердюк, П.П. |
author_sort |
Сердюк, П.П. |
title |
Теорія кримінальної відповідальності як обов’язку |
title_short |
Теорія кримінальної відповідальності як обов’язку |
title_full |
Теорія кримінальної відповідальності як обов’язку |
title_fullStr |
Теорія кримінальної відповідальності як обов’язку |
title_full_unstemmed |
Теорія кримінальної відповідальності як обов’язку |
title_sort |
теорія кримінальної відповідальності як обов’язку |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2012 |
topic_facet |
Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64528 |
citation_txt |
Теорія кримінальної відповідальності як обов’язку / П.П. Сердюк // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 432-437. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT serdûkpp teoríâkrimínalʹnoívídpovídalʹnostíâkobovâzku |
first_indexed |
2025-07-05T15:09:45Z |
last_indexed |
2025-07-05T15:09:45Z |
_version_ |
1836820134086311936 |
fulltext |
П. П. СЕР ДЮК
ТЕОРІЯКРИМІНАЛЬНОЇВІДПОВІДАЛЬНОСТІЯКОБОВ’ЯЗКУ
Досліджується те орія обов’яз ку в кон тексті ро зуміння ка те горії «криміна ль на
відповідальність». Спро с то ву ють ся ос новні скла дові цієї те орії.
Ключовіслова: криміна ль на відповідальність, те орія обов’яз ку.
Ис сле ду ет ся те о рия обя зан но с ти в кон тек с те по ни ма ния ка те го рии «уго лов ная
от вет ст вен ность». Оп ро вер га ют ся ос нов ные со став ля ю щие этой те о рии.
Ключевыеслова: уго лов ная от вет ст вен ность, те о рия обя зан но с ти.
We study the theory of duty in the context of understanding the category of “criminal
responsibility”. We contradicted by the basic components of this theory.
Keywords: criminal responsibility, the theory of duty.
Поширеноютеорієюкримінальноївідповідальностієтеоріяобов’язку.Вона,
яквідомо,полягаєврозуміннікримінальноївідповідальностівзначенніобов’яз-
ку особи, яка вчинила злочин, зазнати позбавлення особистого та майнового
характеру.Їїосновибулизакладеніщевзагальнійтеоріїправа.Впливцієїтеорії
на галузеві сфери права відчувається й донині. Оскільки теорія кримінальної
відповідальності прийшлана змінумайжецілковитомупануваннютеорії пока-
рання,требабачитизагальнікорені.Авонипроявляютьсящезпочаткурозуміння
правового спілкування в суспільстві, його основ. Прихильники договірної та
сателітних теорій держави та права вбачають в обов’язку зазнати покарання
відповіднуумовуфункціонуваннясправедливихвідносинміжспівгромадянами1.
У певних країнах світу, зокрема в Колумбії, таке розуміння кримінальної
відповідальностізакріплюєтьсянарівнірішеньКонституційногоСуду2.
Самтермін«відповідь»з’явивсящевдавніхнормативнихпам’яткахправа,
проте мав процесуальну природу. Я.О. Мотовіловкер, виділяючи кримінальну
відповідальність у процесуальному сенсі, стверджував,що вирішення питання
прокримінальнувідповідальність,уматеріальномусенсі,неможливебезнадання
особі можливості заперечити проти висунутого обвинувачення, відповісти на
нього, звідси, зазначав учений, і значення терміна «відповідальність» у сенсі
відповіді на висунуте обвинувачення3. Народившись у процесуальному лоні,
відповідальність не мислилася як обов’язок відповідати, а навпаки, як право
відреагувати на обвинувачення. Б.В. Волженкін, виходячи із розуміння
відповідальності взагалі як обов’язку відповідати за свої дії, вчинки визначав
кримінальнувідповідальністьякпередбаченийзакономобов’язоквинноїособи
відповідати,увипадкувчиненнянеюзлочину,вкримінальномупорядку,підкори-
тисятійміріпримусу,якудержавамаєправо застосувати заподібнийзлочин4.
Позиція П.В. Коробова, який дотримується теорії обов’язку, конкретніша,
оскількивінвказуєнаконкретніпроявиобов’язку.Уйогорозуміннікримінальна
відповідальність–цеобов’язокособи,якавчинилазлочин,зазнатизасудження,
покараннятасудимість5.Зазначенийпогляд,яківсі різно ви ди те орії обов’яз ку,
еліміну ють сам обов’язок за межі за су д жен ня, по ка ран ня та су ди мості, тоб то
криміна ль на відповідальність мис лить ся як сфе ра на леж но го юри дич но го, рад
ше, ніж як сфе ра су що го, на яв но го, юри дич но го. Наприклад, звільнення від
кримінальноївідповідальностімаємислитисязасуттюякзвільненнявідобов’яз-
432 Держава і право • Випуск 55
кузазнатиосуд,покарання,судимість.Саміжціпроцесивженемаютьцікавити
прихильникацієїтеорії,аджеєдинимелементомвідповідальностівважаєтьсяне
оцінка,неосудвинного,айогообов’язокцейосудзазнати,причомуозначений
обов’язокреалізуєтьсянимнесамостійно,ацілкомзалежитьвіддіяльностіюри-
сдикційних органів6. Постає питання: чи звільнення особи від покарання або
достроковезняттясудимостімаютьмислитисятакожякзвільненнявідкриміна-
льноївідповідальності?Ценеможливо,аджеособавжезазналаосуду,офіційної
стигматизації.Протепогляднакримінальнувідповідальністьякобов’язокзазна-
тинелишеосуду,айпокараннятасудимостізмушуєйогоприхильників,якщо
вонибажаютьзберегтипослідовність,сказати,щозвільненнявідобов’язкузазна-
ти покарання та судимість є частиною кримінальної відповідальності, отже
звільненнявідпокараннятазняттясудимостієтакожзвільненнямвідкриміналь-
ноївідповідальності.Одразувпадаєувічінедолугістьзазначеногопідходу,адже
він виходить із абсурду,щопроявляється в констатації: звільнен ня від ча с ти ни
має оз на ча ти звільнен ня і від ціло го, оскільки в си с темі, якою на ма га ють ся пред
ста ви ти криміна ль ну відповідальність, ча с ти на вже не має са мостійно го зна
чен ня; у си с тем но му виді во на за ле жить від ре ш ти еле ментів і впли ває на цю
ре ш ту. У цьо му про яв ляється су пе реч ливість оз на че ної те орії, до то го ж слід
підкрес ли ти, що во на існує не в чи с то му виді, а ґрун тується ще й на те орії
«криміна ль на відповідальність – ціле, по ка ран ня – ча с ти на» з варіаціями, які
до да ють сю ди ще й су димість. Ука за ний підхід та кож ви я с крав лює су пе реч
ливість терміно логічно го зво ро ту – «фор ми ре алізації криміна ль ної відповідаль
ності».Суперечливість,непослідовність ідублюваннясенсівкримінально-пра-
вовихкатегорійобумовлюютьактуальністьперевіркиозначеноїтеоріїкриміналь-
ної відповідальності, яка сприймається більшістю теоретиків кримінального
права.Такаперевіркайстановитьметуцієїстатті.
Якбисутькримінальноївідповідальностіполягалавобов’язкуособи,якавчи-
нилазлочин,зазнатиміринегативноговпливу,тотодідовелосябикаратиособу
нелишезате,щовонавчинилазлочиннедіяння,айзате,щовонаухиляласявід
свогообов’язкузазнативідповіднихмірздня,коливонавчинилазлочиніпере-
ховувалася від правосуддя. Цей підхід, як вбачається, є таким, що суперечить
навітьсамійприродікримінальногоправаякохоронної,публічноїгалузіправа,
що охороняє суспільні відносини, застосовуючи при цьому примусові правові
засоби, частина з яких у вигляді кримінально-правових наслідків суспільно
небезпечного діяння реалізується через застосування права, яке, як відомо,
здійснюєтьсяпозаволіннямвинноїособи.Відтак,насамфактзастосуванняпри-
мусуневпливаєте,щоособабажаєчинебажаєвиконуватисвійобов’язокзазна-
ти цих мір. Оскільки це так, то розуміння кримінальної відповідальності як
обов’язкуюридичнонікчемне.Оскількизазначенийобов’язокнастаєзмоменту
вчиненнязлочину,томаємовважати,щоособаухиляєтьсявідвиконаннясвого
обов’язкуаждовисуванняїйофіційногообвинувачення?Якіжправовінаслідки
маютьнаставатизатакеухиленнявідобов’язку,який,доречі, самаособанев
змозівиконати?
О.О.Чистяковстверджує,щокримінально-правовівідносинизначноширші,
ніжкримінальнавідповідальність,яка розвиваєтьсявконтекстіцихвідносин7.
Але,очевидно,ученийперебільшиврольцихвідносин,оскількинайогодумку,
залишаються лише відносини, пов’язані з обставинами, що виключають зло-
чинність діяння та суспільно шкідлива діяльність неосудних. Фактично, тут
433Юридичні і політичні науки
кримінально-правові відносини та кримінальна відповідальність нікчемно
відрізняютьсяодневідодногозаобсягом.Дослідниквключивсюдиіпозитивний,
інегативнийаспектикримінальноївідповідальності,недовівши,щокримінальна
відповідальністьякасиметричнівідносинивідрізняєтьсявідзмістукримінально-
правовихвідносин,вилучившизізмістукримінальноївідповідальностілишене
злочиннідіяння.Видається,щотеоріюО.О.Чистяковацілкомможнавіднестидо
теорії обов’язку, яка тяжіє до ототожнення самостійних соціальних явищ –
кримінально-правовихвідносинікримінальноївідповідальності.Якаіронія,але
автор витратив близько п’ятдесяти сторінок тексту своєї дисертації на те,щоб
довеститезу,якаспростовуєтьсяйоготеорієюкримінальноївідповідальності,що
єантитезою.
О.О.Житнийзазначає,щотеорія,щорозглядаєкримінальнувідповідальність
якобов’язокособи,якавчинилазлочин,бутипідданоюпевнимнесприятливим
кримінально-правовим заходам, не відбиває реального впливу кримінальної
відповідальності на особу за вчинений нею злочин, припускає можливість
відповідальності нереалізованої, ототожнює відповідальність з конфліктними
правовідносинамиієвизначеннямчерезте,щовизначається8.Ізцимизауважен-
нямиможнапогодитися, однак, видається,щопроблемане вичерпується лише
ними. Вагомішим аргументом проти теорії обов’язку, який, очевидно, важко
спростувати,навіть,спростувавшивищенаведенізаперечення,єте,щозазначена
теорія протиприродно забирає в особи можливість вести себе соціально
безвідповідально,щоправутапримусунедоснаги.Правонеможевимагативід
особи мати певні переконання чи змінювати їх. Воно може впливати лише на
зовнішнюповедінку,ащодоментальноїсферинавряд.Ю.М.Ткачевськийзцього
приводу слушно зазначає, що визначення кримінальної відповідальності через
обов’язоквинуватоїособиєпомилковим,оскількиправовийобов’язокнеможе
ототожнюватисязправовоювідповідальністю.Правовийобов’язокособи,засуд-
женої за вчинення злочину, виконуєтьсяпримусово, всупереч волі зобов’язаної
особи9.Думка, якаґрунтуєтьсянаідеї,щоособуможнаюридичнозобов’язати
зазнавати страждань є хибною.Хочби як тамне казали,щопокараннянемає
викликатистраждання,аєлишеобмеженнямчипозбавленням,алеостанніслова
єзвичайнимевфемізмом,оскількилюдинупозбавляютьчогосьцінногодлянеї–
вонастраждає,таксамоякстраждаєпотерпілий,колизлочинецьпозбавляєйого
чогось для нього цінного. Особу можна примусити виконати свій позитивний
правовийобов’язок,однаксамцейпримуснеєновим.Йогослідвідрізнятивід
обов’язку, який особа може виконати добровільно чи примусово. Примусове
виконанняобов’язкунеєпородженнямновогообов’язкузазнатипримус.Ні,це
примусове виконання тогообов’язку, якийбувневиконаний.Щожстосується
кримінальної відповідальності, тоособавженеможепримусововиконати свій
обов’язок,якийбулопорушеновминулому,аджешкодавжебулазаподіяна,тож
її компенсація, якщо й можлива, то має «штрафний» характер, тобто вона має
бутибільшоюніжсамашкода.Б.Шюнеманзаймаєточну,але,нажаль,непоши-
ренупозицію,поприочевиднуїїслушність.Вінзазначає,щовідшкодуванняшко-
ди, заподіяної злочином, виходить за межі цивільно-правового обов’язку лише
тоді,колиправопорушниквідшкодовуєбільшеніжзаподіяв.Тількитодіможна
побачитирозплатузазлочин,анезаприватнушкоду10.Відтак,ценепримусове
виконання обов’язку, а нова специфіка правового впливу на особу, яка прояв-
ляєтьсяневобов’язкузазнатистражданнязавчиненийзлочин,авсамомуфакті
434 Держава і право • Випуск 55
примусу,якийсутніснопроявляється,головнимчином,черезпідсумковуоцінку
державоюфактуправопорушенняйособиправопорушника11.
Можнавціломувиділититрирізновидитеоріїобов’язку.Першийполягаєв
розуміннікримінальноївідповідальностіякустановленоїкримінальнимзаконом
міри належної поведінки, що відповідає охоронній стороні соціальних ролей
учасниківсуспільнихвідносин,якапроявляєтьсявсукупностіобов’язківневчи-
нятизлочинутареалізуєтьсявдобровільнійіпримусовійформі.Останняформа
застосовується у випадку винного порушення такого обов’язку. Щодо доб-
ровільноїформиреалізаціїкримінальноївідповідальності,тоочевидно,щовона
виходитьіззагальнолексичногорозуміннявідповідальностійнезачіпаєгалузе-
вихособливостейрозуміннякримінальноївідповідальності.Авторцьогорізнови-
ду теорії обов’язку, В.В. Похмелкін, наділяє примусову форму кримінальної
відповідальностівідчутнимпенальнимефектом,заякимсамакатегоріяобов’язку
губитьсявкаральнійконстантівідповідальності.Вінстверджує,щотакаформа
реалізаціївідповідальностівтрачаєспецифічнийкримінально-правовийхарактер
при її повному відриві від призначення покарання.До тогож учений включає
судимістьдозмістусамоїпримусовоїформикримінальноївідповідальностійне
мислитьсудимістьякнаслідоктакоївідповідальності12.Подібнийпоглядрозри-
ваєзв’язокізсамимобов’язком,оскількиякщозлочинвжевчинений,тонавіть
якщовважатикримінальнувідповідальністьпримусовоюформоюзабезпечення
обов’язку не вчиняти злочин, її застосування вже не забезпечує виконання
обов’язку,якийпорушений,апрозабезпеченняобов’язкуневчинятизлочинна
майбутнєщезарановестимову,оскількинемаєжоднихгарантій,щоособапору-
шитьчинепорушитьцейобов’язокумайбутньомузоглядуназастосуваннядо
неїпримусузапорушенняобов’язку,якевідбулося.Дивуєтакожвіднесеннядо
змістукримінальноївідповідальності їїпримусовоїформи,судимості.Остання,
очевидно, не є засобом забезпечення виконання обов’язку не порушувати
кримінально-правовізаборони,оскількивонаприменшуєправовийстатусособи,
мотивуючиїїлишезначнішимикаральниминаслідкамивчиненняновогозлочину.
Зцієїжпозиціїможнаказати,щопідвищенняпокарання за злочинтакожбуде
примусовоюформоюкримінальноївідповідальності,аленаврядчицекоректно.
Другий різновид теорії обов’язку, полягає в покладанні на особу обов’язку
лишезазнатипевні,передбаченікримінальнимзакономобмеження,якправового
наслідку вчинення нею злочину. Третій – у обов’язку дати звіт перед судом за
вчиненейзазнатипевні,передбаченікримінальнимзакономобмеження,якпра-
вовийнаслідоквчиненнянеюзлочину.
Дваостаннівказанірізновидитеоріїобов’язкувженевідповідаютьдержавно-
правовим реаліям, оскільки є атрибутом поліцейських держав, що схильні до
ригористичногоставленнядогромадян.Ниніактивнішезастосовуєтьсязвільнен-
нявідкримінальноївідповідальності,ітакимчином,державамаєправозастосу-
вати кримінальну відповідальність до особи, яка вчинила злочин, а може і
звільнитивіднеї.Теоріяобов’язкузасуттювимагаєвідособизазнатиобмежень
навіть тоді, коли інший суб’єкт кримінально-правових відносин – держава, не
вважаєїхнєзастосуваннядоцільним.Прицьомувказанатеоріярепрезентуєцей
обов’язокякюридичний,звідси,якщозаумовлатентностізлочинуособаневико-
нає свого обов’язку понести передбачені законом обмеження і страждання, то
такимчином,вонаневиконаєйого,авідтак,їїтребапритягуватидоюридичної
відповідальностійзацепорушення,щоєнечуваним.Непрямотакийпідхідпока-
435Юридичні і політичні науки
зановнормі,щопередбачаєумовизвільненнявідкримінальноївідповідальності
узв’язкуіззакінченнямстроківдавності(ст.49ККУкраїни),колищодоособи,
якаухиляєтьсявідслідстваабосуду,зупиняєтьсяперебігдавності.Якщожособа
небажаєвиконатисвого«обов’язку»зазнатикримінальноївідповідальності,то
єдине,щоможевиступитиумовоюдляприпиненнякримінально-правовихвідно-
синєспливп’ятнадцятирічногострокузчасувчиненняособоюзлочину,навіть
якщоцезлочинневеликоїтяжкості.Думаю,щодлялюдиниприроднонебажати
зазнатиосудуйстраждань, томупогляднакримінальнувідповідальністьякна
обов’язокзазнатиїїєпротиприроднимісоціальнінорминезможутьзмінитицієї
закономірності. Отже, строки давності не повинні залежати від того, чи ухи-
ляєтьсяособавідслідстваісуду,чині.Ценепитаннякримінальноївідповідаль-
ності.Обов’язки,щопов’язанізучастюособивреалізаціїкримінально-правових
відносинах, не повинні полягати в її зобов’язанні бути активною в процесі
вирішенняпитаннящододоцільностізастосуваннядонеїкримінально-правових
наслідківікаратиособузате,чоговонаприроднопрагнеуникнути.Хочаособа
прицьомуіпроявляє,усоціальномусенсі,безвідповідальність.Це,швидшеза
все, питання кримінально-правових відносин, а не кримінальної відповідаль-
ності.Відтак,змістомкримінально-правовихвідносиннемаютьбутитакіправа
й обов’язки, які суперечать дійсній соціальній природі кримінально-правових
відносин,тобтообов’язокзазнатиобмеженьістражданьнемаєбутискладовою
змістукримінально-правовихвідносин,оскількипримусяккатегоріяпублічного
права не слід розглядати в площині обов’язку фізичної особи, яка вчинила
суспільнонебезпечнедіяння.При мус слід роз гля да ти по за кон тек с том обов’яз
ку. Це своєрідний засіб публічнопра во вої ре акції на вчи нен ня суспільно не без печ
но го діян ня.Отже,зазначенемаєозначати,щокримінально-правовийпримусне
повинен відповідати обов’язку винної особи зазнати його, адже для такого
обов’язкунемаєзначення,чидобровільновінреалізується,чині.
Тутвидаєтьсяпринциповимпитання,чиобмежуєтьсяправощодовпливуна
поведінку людей двома категоріями – «право-обов’язок»?Якщо так, то бачити
правопозамежамиправовідносин,змістякихзавждивиявляєтьсялишевправах
іобов’язках,єпомилкою.Алеочевидно,щотакепитанняотримуєвідповідь,яка
шугаєвлабіринтахаберації симетріїправовідносин.Наприклад, якщодержава
має право карати, то особа має обов’язок зазнати кари. Виглядає симетрично.
Протецеаберативнасиметрія,оскількиякщовсерозглядатизатакоюлінійністю,
тозаумовнеобхідноїоборони,той,хтозахищається,маєправозаподіятишкоду
життю чи здоров’ю нападника, звідси, чи не означає це, що нападник має
обов’язокзазнатитакоїшкоди?Очевиднебезглуздятакоїситуаціїпояснюєтьсяне
меншочевидним,вужчимзмістомтакихвідносин,щодаєяснозрозумітинемож-
ливістьпостановкитакогопитання.З«каральними»відносинамитакулінійність
виявитискладнішечерезбільшийобсягіменшийзмістцихвідносин,атомутут
можливітакінісенітниціякобов’язокзазнатипокарання.Злочинецьнакоївлиха
ітепер,буцімто,зобов’язанийуправовомусенсізазнатилиха.Такажситуація
можебутиапроксимованоюйнавідносининеобхідноїоборониміжнападником
ітим,хтозахищається.Ценеєсиметричністю,тутшвидшеасиметріянакористь
сильнішого,тобтодержави,атомутакаситуаціянебачитьсясумнівною.Проте
цясумнівністьочевидна,бодер жа ва взя ла на се бе пра во, у сенсі вла ди за сто со
ву ва ти при мус, але цьо му пра ву відповідає не обов’язок осо би, що зда ва ло ся би
логічним, а пра во осо би за зна ти та кої ка ри, яка не ви хо дить за межі ти по вої та
436 Держава і право • Випуск 55
не су пе ре чить за зда легідь виз на че ним умо вам криміналізації і пе налізації
по ведінки. Таким чином, асиметричність можливостей суб’єктів вирівнюється
асиметричністюлогічноїсистеми«право-обов’язок»накористьприватноїособи.
Віншомувипадкудоводиться«винаходити»всілякінормативніевфемізми,який
полягаєунеобхідностізазнатизахіддержавногопримусу13.Звідси,зодногобоку,
неможна змішувати, а з іншого–цевсеоднообов’язок,хочайособливий.За
суттюцепростологіко-семантичніхитрощі,аненауковийаргумент,аджезточки
зорулогікиталексики,всеправильно–побудованонашляхусуперечностізахис-
нустінузіслів«особливийвид».Зазмістом,всезалишилосятак,якє.
Таким чином, криміна ль на відповідальність має виз на ча ти ся не че рез
обов’язок вин ної осо би да ти відповідь за вчи не не, а че рез офіційну кон кре ти зо ва
ну оцінку діян ня осо би вин но го, яка про яв ляється в за су д женні, тоб то виз нан ня
осо би як та кої, що розірва ла соціаль ний зв’язок між со бою й іншою лю ди ною,
суспільством або дер жа вою.Саматеоріяобов’язку,їївнутрішнясистематааргу-
ментиприхильниківцієї теоріїне витримуютькритики.Головнимчином, вона
розсипаєтьсяяктількитрошкивийтизаїїмежі,врахувати,щонайменше,природу
людськоїповедінки.Навпаки,ідеяпримусувкримінальномуправінеговорить,
волаєпробезуспішністьтеоріїобов’язку.
1.Murphy J.Retributivism,MoralEducation,and theLiberalState //Criminal Justice
Ethics. – 1985. – Winter/Spring. – P. 7. 2. Fernбndez J.S. Causales De Ausencia De
ResponsabilidadPenal/JaimeSandovalFernбndez//RevistaDeDerecho,UniversidadDel
Norte.–2003.–Nъm.19.–P.2.3.Мо то ви лов кер Я.О.Обуголовнойответственности
обвиняемоговпроцессуальномсмысле//Уголовнаяответственность:проблемысодер-
жания,установления,реализации:Межвуз.сб.науч.тр.–Воронеж:Издат.Воронежско-
гоуниверситета,1989.–С.83.4.Вол жен кин Б.В.Общественнаяопасностьпреступни-
ка и основание уголовной ответственности // Правоведение. – 1963. –№ 3. – С. 96.
5.Ко ро бов П.В. Моментвозникновенияуголовнойответственности//Правоведение.–
2001.–№2.–С.148.6.Бла гов Е.В.Теорияпримененияуголовногоправа:Автореф.
дис.…д-раюрид.наук.–СПб.,2005.–С.12.7.Чи с тя ков А.А.Теоретическиеимето-
дологическиепроблемыученияобуголовнойответственностиимеханизме,формиру-
ющем ее основание: Дис.… д-раюрид. наук. – Рязань, 2003. – С. 15, 134. 8.Жит
ний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям:
Монографія.–Х.:Вид-воНаціональногоуніверситетувнутрішніхсправ,2004.–С.25.
9.Тка чев ский Ю.М. Понятиеуголовнойответственности,еесутьицели//ВестникМос-
ковскогоуниверситета.Сер.11,Право.–2000.–№6.–С.4.10.Schьnemann B. TheRole
of the Victim Within the Criminal Justice System: A Three-Tiered Concept / Bernd
Schьnemann//BuffaloCriminalLawReview.–1999.–Vol.3.–P.46.11.Фа рук шин М.Х.
Вопросыобщейтеорииюридическойответственности//Правоведение.–1969.–№4.–
С. 31. 12.По хмел кин В.В. Социальная справедливость и уголовная ответственность:
Монография.–Красноярск:Изд-воКрасноярскогоуниверситета,1990.–С.62-63,71.
13.Про ко по вич Г.А.Теоретическаямодельюридическойответственностивпубличном
ичастномправе:Автореф.дис.…д-раюрид.наук.–М.,2010.–С.23-24.
437Юридичні і політичні науки
|