Політико-правові особливості визначення терміна «референдум» у законодавчих актах України
Аналізуються в історичній ретроспективі закріплені конституціями, актами конституційного характеру та законами України норми, які визначають сутність терміна «референдум». Акцентується на політико-правових особливостях їх внесення, доцільності та перспективі оновлення....
Gespeichert in:
Datum: | 2012 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
Schriftenreihe: | Держава і право |
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64555 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | Політико-правові особливості визначення терміна «референдум» у законодавчих актах України / С.М. Дерев’янко // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 570-575. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-64555 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-645552014-06-17T03:01:57Z Політико-правові особливості визначення терміна «референдум» у законодавчих актах України Дерев’янко, С.М. Політичні науки Аналізуються в історичній ретроспективі закріплені конституціями, актами конституційного характеру та законами України норми, які визначають сутність терміна «референдум». Акцентується на політико-правових особливостях їх внесення, доцільності та перспективі оновлення. Анализируются в исторической ретроспективе закрепленные конституциями, актами конституционного характера и законами Украины нормы, определяющие сущность термина «референдум». Акцентируется на политико-правовых особенностях их внесения, целесообразности и перспективе обновления. The article highlights the norms confirmed by the Constitutions, Constitutional acts and the Ukrainian laws in the historical retrospection which define the essence of the term «referendum». Political and legal peculiarities of the adoption, expediency and future updation are emphasized. 2012 Article Політико-правові особливості визначення терміна «референдум» у законодавчих актах України / С.М. Дерев’янко // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 570-575. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64555 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Політичні науки Політичні науки |
spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Дерев’янко, С.М. Політико-правові особливості визначення терміна «референдум» у законодавчих актах України Держава і право |
description |
Аналізуються в історичній ретроспективі закріплені конституціями, актами конституційного характеру та законами України норми, які визначають сутність терміна «референдум». Акцентується на політико-правових особливостях їх внесення, доцільності та перспективі оновлення. |
format |
Article |
author |
Дерев’янко, С.М. |
author_facet |
Дерев’янко, С.М. |
author_sort |
Дерев’янко, С.М. |
title |
Політико-правові особливості визначення терміна «референдум» у законодавчих актах України |
title_short |
Політико-правові особливості визначення терміна «референдум» у законодавчих актах України |
title_full |
Політико-правові особливості визначення терміна «референдум» у законодавчих актах України |
title_fullStr |
Політико-правові особливості визначення терміна «референдум» у законодавчих актах України |
title_full_unstemmed |
Політико-правові особливості визначення терміна «референдум» у законодавчих актах України |
title_sort |
політико-правові особливості визначення терміна «референдум» у законодавчих актах україни |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2012 |
topic_facet |
Політичні науки |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64555 |
citation_txt |
Політико-правові особливості визначення терміна «референдум» у законодавчих актах України / С.М. Дерев’янко // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 570-575. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT derevânkosm polítikopravovíosoblivostíviznačennâtermínareferendumuzakonodavčihaktahukraíni |
first_indexed |
2025-07-05T15:10:48Z |
last_indexed |
2025-07-05T15:10:48Z |
_version_ |
1836820200605876224 |
fulltext |
© ДЕ РЕВ’ЯН КО СЕРГІЙ МИ РО НО ВИЧ – КАН ДИ ДАТ ІСТО РИЧ НИХ
НА УК, ПРО ФЕ СОР ІНСТИ ТУ ТУ ІСТОРІЇ І ПОЛІТО ЛОГІЇ ПРИ КАР-
ПАТСЬ КО ГО НАЦІОНАЛЬ НО ГО УНІВЕР СИ ТЕ ТУ ІМЕНІ ВА СИ ЛЯ СТЕ-
ФА НИ КА.
С.М.ДЕРЕВ’ЯНКО
ПОЛІТИ КОПРА ВОВІ ОСОБ ЛИ ВОСТІ ВИЗ НА ЧЕН НЯ ТЕРМІНА
«РЕ ФЕ РЕН ДУМ» У ЗА КО НО ДАВ ЧИХ АК ТАХ УК РАЇНИ
Аналізу ють ся в істо ричній ре т ро спек тиві закріплені кон сти туціями, ак та ми кон
сти туційно го ха рак те ру та за ко на ми Ук раїни нор ми, які виз на ча ють сутність
терміна «ре фе рен дум». Ак цен тується на політи копра во вих особ ли во с тях їх вне сен ня,
доцільності та пер спек тиві онов лен ня.
Ключовіслова: кон сти туція, за кон, ре фе рен дум, все на род не го ло су ван ня.
Ана ли зи ру ют ся в ис то ри че с кой ре т ро спек ти ве за креп лен ные кон сти ту ци я ми,
ак та ми кон сти ту ци он но го ха рак те ра и за ко на ми Ук ра и ны нор мы, оп ре де ля ю щие сущ
ность тер ми на «ре фе рен дум». Ак цен ти ру ет ся на по ли ти копра во вых осо бен но с тях их
вне се ния, це ле со об раз но с ти и пер спек ти ве об нов ле ния.
Ключевыеслова: кон сти ту ция, за кон, ре фе рен дум, все на род ное го ло со ва ние.
The article highlights the norms confirmed by the Constitutions, Constitutional acts and
the Ukrainian laws in the historical retrospection which define the essence of the term «refer
endum». Political and legal peculiarities of the adoption, expediency and future updation are
emphasized.
Keywords: constitution, law, referendum, popular vote.
Базовимелементомнаціональноїконституційноїмоделіреферендуму(однієї
з провідних форм безпосереднього здійснення влади народом) є сам термін
«референдум», у визначенні якого відображаються його істотні властивості як
політико-правовогофеномена.
Розуміння референдуму впродовж століть і донині є неоднозначним, що
зумовлюєтьсярізнимтрактуваннямсутніснихзасаддержавотвореннянакожному
з відрізків історичного часу, ідеї народного суверенітету та референдної демо-
кратії(формиїївияву).Цеспричинилополіваріантністьпідходівдоосмислення
референдуму в політико-правовій думці та конституційних приписах й інших
законодавчихнормах,щочасомпозадекларацієюпріоритетностіцієїформибез-
посередньоїдемократіїнівелювалиможливостітадієвістьїїзастосування.
Термін«референдум»нетількиміцноувійшоввукраїнськенаціональнезако-
нодавство,юридичнуйполітологічнунауку,востаннірокивінставщоденним
фігурантом політичного дискурсу, усталеним засобом політичної комунікації.
Змістовні визначення цього терміна сформульовані у працях Г.М. Волянської,
В.В. Копейчикова, Л.Т. Кривенко, Б.Л. Кухти, М.І. Малишка, О.Г. Мурашина,
М.В.Оніщука,В.Ф.Погорілка,С.Г.Рябова,А.П.Таранова,В.Л.Федоренка,П.П.
Шляхтуна,А.О.Янчука,О.І.Юристовськоготаіншихвчених,енциклопедичних
виданняхісловникахзправатаполітології.Однакнаведенітлумаченняістотно
різняться,щозумовленонеоднозначністюрозумінняістотнихрисцьогоінституту
вченими-правникамийполітологами.Дотогожцілісноговизначенняреференду-
570 Держава і право • Випуск 55
мунеміститьчиннаКонституціяУкраїни,доситьвузькимєйнаведеневчинно-
муЗаконіУкраїни«Провсеукраїнськийтамісцевіреферендуми».
Тому з’ясування особливостей розуміння законодавцем терміна «референ-
дум»,доцільностітаперспективийогооновленнявидаєтьсянауковоіпрактично
вагомим.
Перші спроби ввести до вжитку в українське національне законодавство
термін «референдум» віднесемо до часів Української національної революції
1917-1920рр.Так,«Статутпродержавнийустрій,праваівольностиУкраїнської
НародньоїРеспубліки(КонституціяУНР)»невживаєтерміна«референдум»,про-
теміститьположення,якідаютьпідставитвердитипропрагненняйогоавторів
запровадитицюформународноговолевиявлення.Ст.32КонституціїУНРвста-
новлювалося,що«дочасноВсенародніЗборирозпускаютьсяїхньоюпостановою,
атакожволеюнароду,виявленоюнеменш,яктрьомаміліонамивиборців,писа-
нимизаявами,переданимичерезгромадянСудові,котрийпопровірціправосиль-
ности,повідомляєпроцедомаганняВсенародніЗбори»1.
Цитованеположення за своєю суттю є явищем, яке сьогодні конституційно
визначено як «ініціювання всеукраїнського референдуму за народною ініціати-
вою».Дляпорівняннянаведемотекстчастинидругоїст.72чинноїКонституції
України:«Всеукраїнськийреферендумпроголошуєтьсязанародноюініціативою
навимогунеменшяктрьохмільйонівгромадянУкраїни,якімаютьправоголосу,
заумови,щопідписищодопризначенняреферендумузібранонеменшякудвох
третинахобластейінеменшякпостотисячпідписівукожнійобласті»2.
Іншіконституції(актиконституційногохарактеру)УкраїнськоїНародноїРес-
публіки,УкраїнськоїДержавиперіодуГетьманату,Західно-УкраїнськоїНародної
РеспублікитаУкраїнськоїНародноїРеспублікиперіодуДиректорії,щозасвідчує
ретельнийїханаліз,загаломнепередбачаютьможливостізастосуванняуконсти-
туційному процесі цього інституту безпосередньої демократії, що зумовлено
особливостями творення національної української державності на початку ХХ
ст.,тайсаміактималишвидшедекларативний,ніжреальнонормативнийхарак-
тер,єрадшепам’яткамиполітико-правовоїдумки.
Томупривертаєувагупершаспробавикористаннявукраїнськійполітико-пра-
вовій традиції терміна «референдум» у відомих конституційних проектах того
часу. Так, у авторському «Проекті конституції (Основних державних законів)
УкраїнськоїНародньоїРеспубліки»,створеному1920р.українськимправником
професоромО.О.Ейхельманом(1854-1943),детальнообґрунтованаідеянародно-
госуверенітету,формоюреалізаціїякої,найогодумку,єпослідовнезастосування
«права референдумународу».Підним вченийрозуміє «право безпосереднього
народньогоголосованнядлявирішеннянетількипитань,щостосуютьсядозмін
узмістіконституції–ОсновногоДержавногоЗакону–алефакультативно ідля
вирішенняпитаньзвичайногозаконодавства,атакождеякихпитаньзобсягудер-
жавногоправління»3.Положенняпроектуконкретновизначаютьпредметіумови
проведенняреферендуму,порядоквведення вдіюйогорішень.Окремі сучасні
дослідники вважають відомого вченого-правника представником національно-
державницькогонапрямуйвукраїнськійполітології.
СередактівконституційногозаконодавстваЗУНРвирізняєтьсястворенийу
томуж1920р.спеціальноназамовленняПрезидентаЗУНР,доктораправаЄ.О.
Петрушевича (1863-1940),проектпідназвою«КонституціяЗахідно-Української
Народної Республіки»4. Його автор – визначний український вчений-правозна-
571Юридичні і політичні науки
вець, громадський і політичний діячС.С.Дністрянський (1870-1935). Сутність
референдумуякправовогоінститутусформульованаавторомтакимчином:«На-
родвиражаєсвоюволючерезпредставниківуформізаконівабобезпосередньоу
формі референдумів (народних рішень). Закони видаються представницькими
органами,анароднірішенняприймаютьсянароднимиз’їздами(зборами)»(абзац
перший§53)5.Зауважимо,щоунаведеномуформулюваннітадалівтекстіпро-
екту С.С.Дністрянський основною сутнісною ознакою референдуму визначає
прийняття рішень народом шляхом голосування, що відповідає тогочасному й
новітньому розумінню сутності референдуму. С.С. Дністрянський розглядає
референдумфактично як постійно діючий інститут, виписавши у § 80 проекту
мету та строки його проведення. «Для безпосереднього вираження загального
волевиявленняповинніскликатисяЗагальнонародніЗбориякзборигромадян,що
маютьправо голосу», застерігаючи,що«проскладЗагальнонароднихЗборів, а
такожпроучастьуньомугромадянповиненбутиприйнятийосновнийзаконпер-
шоюНародноюПалатоювідразужпісляїїскликання»(абзацп’ятий§80проек-
ту)6.СамеціНародніЗбори,надумкульвівськоговченого-правника,нині–судді
КонституційногоСудуУкраїниП.Б.Стецюка,є«референдумом»7.
Однакневизначенимуцихпроектахємеханізмреалізаціїправагромадянна
участь у референдумі: очевидно йдеться не про голосування всіх громадян, а
лишеобранихнимипредставницькихустанов.Протесамфактвизнанняможли-
востівикористанняреферендумуякформибезпосередньоговолевиявленнянаро-
дуєсвідченнямрозумінняавторамицихпроектівдемократичноїспрямованості
політичногоустроюумайбутньомусуверенноїУкраїнськоїдержави.
Перші радянські конституції – «Конституція Української Соціялістичної
РадянськоїРеспубліки»(прийнята14березня1919р.)та«Конституція(Основний
Закон)УкраїнськоїСоціялістичноїРадянськоїРеспубліки» (прийнята15травня
1929 р.) – декларували встановлення диктатури міського та сільського проле-
таріату,повновладдярадробітничих,солдатськихічервоноармійськихдепутатів.
Єдиноюформоюбезпосередньоїдемократіїбуливибори,протевиборчимправом
наділялисятількипрацюючі.
Визначення сутності терміна «референдум» у радянський час дослідники
часом пов’язують із його офіційним визнанням у Конституції СРСР 1936 р.
(пункт«д»ст.49)таконституціяхсоюзнихреспублік,зокремаКонституціїУРСР
1937р.(пункт«в»ст.30)8.Справедливими,вважаємо,єзапереченняЛ.Т.Кривен-
кощодотого,що«референдумякінститут,сутьякого–всенароднеголосування,
Конституція1937р.незакріплювала»9.Предметтакогоопитуванняніцієюкон-
ституцією,нііншимизаконодавчимиактамитогочасунебуввизначений.
Розмежуванняреферендумутавсенародногообговоренняякрізнихформбез-
посередньоїдемократіїуконституційно-правовихдослідженняхпов’язуютьізїх
окремимзакріпленняму«Конституції(ОсновномуЗаконі)УкраїнськоїРадянсь-
коїСоціалістичноїРеспубліки»,прийнятій20квітня1978р.10,ст.5якоїдеклару-
вала:«найважливішіпитаннядержавногожиттявиносятьсянавсенароднеобго-
ворення, а також ставляться на всенародне голосування (референдум)». Важ-
ливість конституційного закріплення інституту референдуму є безсумнівною,
протепроведеннявсенародного голосуванняпрактичнобуломалоймовірним з
оглядунапричиниправовогойполітичногохарактеру.Дотогожконституціяне
визначала конкретно видів і предмета референдуму, окресливши останній уза-
гальнюючимсловосполученням«найважливішіпитаннядержавногожиття».Ст.
572 Держава і право • Випуск 55
46 вказує на можливість участі громадян у прийнятті законів, а ст. 97 законо-
творчість громадян прямо пов’язує із референдумом: «ЗакониУкраїнської РСР
приймаються Верховною Радою Української РСР або народним голосуванням
(референдумом)»,щопроводитьсязарішеннямВерховноїРадиУкраїнськоїРСР»
(частиначетверта).Тутженазваноісуб’єктпризначеннятакогореферендуму–
Верховна Рада Української РСР як найвищий орган державної влади (частина
перша).Проте механізмуреалізаціїцьогоправаніцяконституція,нііншізаконо-
давчі акти того часу не містили. Поряд із поняттям «всенародне голосування
(референдум)»(ст.5)уційКонституціївживаєтьсяяктотожнепоняття«народне
голосування(референдум)»(частиначетвертаст.97),атакож«всенароднеголо-
сування»(частинадругаст.46).
Особливе значення для формування національної конституційної моделі
референдумумаютьположення«ДеклараціїпродержавнийсуверенітетУкраїни»
від16липня1990р.Зважаючинайогосилуівпливназмінивсуспільстві,прав-
ники відносять цейполітичний за своїм характеромдокумент до актів консти-
туційногозначення.Самтермін«референдум»удокументіневживається,проте
принципововажливимєвиділенняокремогорозділуІІ«Народовладдя»тадекла-
руваннявньомупринципу«повновладдянародуУкраїни»,яке«реалізуєтьсяна
основіКонституціїРеспублікиякбезпосередньо,такічерезнароднихдепутатів,
обранихдоВерховноїРадиімісцевихРадУкраїнськоїРСР»11.
Термін референдум є ключовим у прийнятому 3 липня 1991 р. Законі
УкраїнськоїРСР«Провсеукраїнськийтамісцевіреферендуми» за№1286-ХІІ:
«Референдум–цеспосібприйняття громадянамиУкраїнишляхомголосування
законівУкраїни,іншихрішеньзважливихпитаньзагальнодержавногоімісцево-
го значення»12. З урахуванням часу і умов його прийняття визначення досить
чіткеімістке.Принагіднозауважимо,щощедоприйняттяцьогоЗаконупоняття
«народне голосування (референдум)» зустрічаємо у постанові Верховної Ради
УкраїнськоїРСРвід17жовтня1990р.,яканавимогустудентів,щопроводили
голодуваннявм.Києвіз2жовтня1990р.,взяланасебезобов’язання«в1991році
провестивУкраїнськійРСРнароднеголосування(референдум)зпитаннядовіри
ВерховнійРадіУкраїнськоїРСРдванадцятогоскликанняізайогорезультатами
вирішитипитанняпропроведенняновихвиборівдокінцяроку»(абзацдругий
пункту1)13.
Проте положення Декларації, як і нові підходи до розуміння референдуму,
виписаніуназваномузаконі,вважаємо,незнайшлиналежноговідображенняу
редакціїКонституціїУкраїни(станомна21вересня1994р.)–зберігалисяназвані
нормиКонституціїУкраїнськоїРСР1978року,хочавведенойнизкуновел.Для
розуміння сутності референдуму важливим є положення про те, що «найваж-
ливіші питання республіканського і місцевого значення вирішуються на сесіях
ВерховноїРадиУкраїни,АвтономноїРеспублікиКрим,місцевихРаднародних
депутатів або виносяться ними на референдум» (частина перша ст. 80)14. Таке
формулюванняфактичнозакріплювалопредметреферендуму,атакожпередбача-
ломожливістьпроведеннямісцевихреферендумів.
УКонституціїУкраїни1996р.сутністьцієїдефініціїпрямоневизначена,про-
тевона,вважаємо,частковорозкриваєтьсячерезокремійогонорми,виписаніпо
всьому тексту Основного Закону держави. Насамперед під референдумом
розуміється«всенароднеголосування».Поняттяценаведенеупреамбулідочин-
ної Конституції України, де наголошується: «керуючись Актом проголошення
573Юридичні і політичні науки
незалежностіУкраїнивід24серпня1991року,схваленим1грудня1991р.всена-
родним голосуванням». Йдеться про всеукраїнський референдум, який надав
вищої легітимності незалежній Українській державі. У частині першій ст. 38
закріплено,що«громадянимаютьправобратиучастьвуправліннідержавними
справами,увсеукраїнськомутамісцевихреферендумах».Устатті69названоще
однусутніснуознакуреферендуму:«народневолевиявленняздійснюєтьсячерез
вибори,референдумтаіншіформибезпосередньоїдемократії».
Отже,напідставінормКонституціїУкраїнисутністьпоняття«референдум»
можнасформулюватияк«народневолевиявлення»шляхом(чичерез)«всенарод-
неголосування».Першаознакапритаманнавсімйоговидам,друга–тількивсе-
українському референдуму. Інших відповідників немає. Проте на практиці
нерідковживаєтьсядляпозначенняреферендумуйтермін«плебісцит».
Розуміннюпоняття«волевиявлення»присвяченазмістовнасловниковастаття
В.П. Горбатенка, у якій відомий вчений-політолог визначає його як «процес
втіленняволісоціальнихсуб’єктівусоціальнудійсність,щопередбачаєздатність
людини до вибору мети діяльності й мобілізації зусиль, необхідних для її
реалізації»15.
Таким чином, термін «референдум» є одним із основних у Конституції
Українитаіншихактахконституційногохарактеру,відображенийуназвібазово-
гочинногоЗаконуУкраїни«Провсеукраїнськийтамісцевіреферендуми»,вико-
ристовуєтьсяутекстахбільше90-таіншихзаконодавчихактів,якіприйнятіВер-
ховноюРадоюУкраїниза20роківнезалежностітаскладаютьосновуправового
регулюванняцьогоконституційногоінституту,атакожучисленнихпідзаконних
нормативно-правовихактах,проектахзаконівпровнесеннязміндоКонституції
Українитапрореферендуми.
Проте очікування системного оновлення Конституції України, прийняття
новихЗаконівУкраїни«Провсеукраїнськийреферендум» і«Промісцевірефе-
рендуми»уможливлюєйспонукаєдовнесенняпропозиційщодовдосконалення
конституційноїмоделіреферендуму.Нацеспрямованіпевноюміроюйоприлюд-
неніофіційночиіншимчиномпроектиконституційнихзмін,уяких,однак,про
визначення змісту терміна «референдум» не йдеться. Натомість різні варіанти
зустрічаємоупроектахзаконівпрореферендуми,офіційнозареєстрованихуВер-
ховнійРадіУкраїнирізнихскликань.
Здійсненийнамидостатньоповнийаналізвживанняуконституціяхзарубіжних
державтаокремихзаконахпрореферендумиположень,якісутніснорозкривають
зміст терміна «референдум», засвідчує, що у практиці світового консти-
туціоналізмупопритермінологічнерозмаїттязагаломвиробленорозуміннярефе-
рендумуяквсенародногоголосування.Яксинонімивикористовуютьсясловоспо-
лучення:«волянароду», яка«повиннабути з’ясована»,«всенароднийреферен-
дум»,«всенароднеголосування»,«голосуваннянароду»,«народнапрямаконсуль-
тація»,«народнеголосування»,«народнийреферендум»,«народніконсультації»,
«загальнеголосування(референдум)»,«народневолевиявлення»,«народнеголо-
суваннячерезреферендум»,«народнийреферендум»,«референдум(всенародне
голосування)», а також «загальнонародний референдум», «національний рефе-
рендум»тощо.
Отже, на основі здійсненого аналізу еволюції терміна «референдум» у
національній та зарубіжній політико-правовій думці та законотворенні пропо-
нуємо,прийнятнезурахуваннямвимогнормопроектування,такейоговизначен-
574 Держава і право • Випуск 55
ня:«референдум–однаізпріоритетнихформбезпосередньогоздійсненнянаро-
домсуверенноївлади,якаполягаєуприйняттігромадянамиУкраїни,якімають
правоголосу,шляхомголосуванняКонституції,законівУкраїнитаіншихрішень
ізнайважливішихпитаньзагальнодержавногочимісцевогозначення,щомають
вищуюридичнусилуієобов’язковимидлявиконання».
1. Ста тут про державний устрій, права і вольности Української Народної Рес-
публіки(КонституціяУНР): Ухвалений29квітня1918рокуУкраїнськоюЦентральною
Радою//Конституції іконституційніактиУкраїни.Історія ісучасність/Упоpяд.І.О.
Кpесіна;Відп.pед.Ю.С.Шемшученко.–К.:Ін-тдержавиіправаім.В.М.Корецького
НАНУкраїни,2001.–С.53.2.Кон сти туція України:Прийнятанап’ятійсесіїВерхов-
ноїРадиУкраїни28червня1996року//ВВРУкраїни.–1996.–№30.–Ст.141.3.Про
ект конституції (Основнихдержавнихзаконів)УкраїнськоїНародньоїРеспубліки [О.
Ейхельман, 1920 р.] // Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції
України.–К.:Філософ.ісоціолог.думка,1992.–С.149.4.Дністрянсь кий С.Консти-
туціяЗахідно-УкраїнськоїНародноїРеспубліки(Проект,1920р.)//СтецюкП.Станіслав
Дністрянськийякконституціоналіст.–Львів:ЛДУім.І.Франка;Фонд сприянняроз-
виткуукр.правовоїдумкитапропаг.держ.традицій,1999.–С.161-185.5.Дністрянсь
кий С.КонституціяЗахідно-УкраїнськоїНародноїРеспубліки(Проект,1920р.)//Вибо-
ритадемократія.–2008.–№4(18).–С.67.6.Тамсамо.–С.72.7.Сте цюк П.Станіслав
Дністрянський як конституціоналіст. – С. 97. 8. Кон сти туція (Основний закон)
УкраїнськоїРадянськоїСоціалістичноїРеспубліки:Прийнята30січня1937рокуНад-
звичайнимXIVУкраїнським з’їздомРад депутатів трудящих //Конституції і консти-
туційніактиУкраїни.Історіяісучасність.–С.110.9.Кри вен ко Л.Т.Конституційно-пра-
вові основи референдумів в Україні // Конституційно-правові форми безпосередньої
демократіївУкраїні:проблемитеоріїіпрактики.До10-їрічницінезалежностіУкраїни.
–К.:Ін-тдержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни,2001.–С.163-164.10.
Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки:
ПрийнятанапозачерговійсьомійсесіїВерховноїРадиУкраїнськоїРСРдев’ятогоскли-
кання 20 квітня 1978 року // Конституції і конституційні акти України. Історія і
сучасність.–С.156-202.11.ДеклараціяпродержавнийсуверенітетУкраїни:Прийнята
ВерховноюРадоюУкраїнської РСР 16 липня 1990 року // ВідомостіВерховної Ради
УкраїнськоїРСР.–1990.–№31.–Ст.429.12.За кон України«Провсеукраїнськийта
місцевіреферендуми»:Прийнятий03липня1991року№1286-ХІІ//ВідомостіВерхов-
ноїРадиУкраїнськоїРСР.–1991.–№33.–Ст.443.13.Про роз глядвимогстудентів,які
проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року: Постанова Верховної Ради
Української РСР від 17 жовтня 1990 року № 402-XII // Відомості Верховної Ради
УкраїнськоїРСР.–1990.–№45.–Ст.604.14.Кон сти туція (ОсновнийЗакон)України:
КонституціяУРСРіззмінамиідоповненнями:застаномна21вересня1994року//Кон-
ституціїіконституційніактиУкраїни.Історіяісучасність.–С.217.15.Гор ба тен ко В.П.
Волевиявлення//Великийенциклопедичнийюридичнийсловник/Заред.Ю.С.Шем-
шученка.–К.:ТОВ«Вид-во»Юрид.думка»,2007.–С.119.
575Юридичні і політичні науки
|