Правова політика як чинник функціонування правової держави
Розглянуто можливості впливу правової політики на формування правової держави в Україні і як її визначального чинника – громадянського суспільства. Наводиться думка про те, що правова політика є тією силою, яка може втілити на практиці всі теоретичні основи формування правової держави....
Збережено в:
Дата: | 2012 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
Назва видання: | Держава і право |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64583 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Правова політика як чинник функціонування правової держави / О.В. Минькович-Слободяник // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 56-60. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-64583 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-645832014-06-17T03:01:59Z Правова політика як чинник функціонування правової держави Минькович-Слободяник, О.В. Теорія держави і права Розглянуто можливості впливу правової політики на формування правової держави в Україні і як її визначального чинника – громадянського суспільства. Наводиться думка про те, що правова політика є тією силою, яка може втілити на практиці всі теоретичні основи формування правової держави. Предпринята попытка рассмотреть влияние правовой политики на формирование правового государства. В этой связи высказывается мнение о том, что правовая политика является движущей силой в реализации теоретических основ правового государства на практике и обосновывается ее основополагающее влияние на формирование гражданского общества. In this article it is undertaken to attempts to consider influence of policy of law on formation of the constitutional state. In this regard the thought that policy of law is a motive power in realization theoretical bases of the constitutional state in practice is given and its fundamental influence locates in formation of civil society. 2012 Article Правова політика як чинник функціонування правової держави / О.В. Минькович-Слободяник // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 56-60. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64583 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Теорія держави і права Теорія держави і права |
spellingShingle |
Теорія держави і права Теорія держави і права Минькович-Слободяник, О.В. Правова політика як чинник функціонування правової держави Держава і право |
description |
Розглянуто можливості впливу правової політики на формування правової держави в Україні і як її визначального чинника – громадянського суспільства. Наводиться думка про те, що правова політика є тією силою, яка може втілити на практиці всі теоретичні основи формування правової держави. |
format |
Article |
author |
Минькович-Слободяник, О.В. |
author_facet |
Минькович-Слободяник, О.В. |
author_sort |
Минькович-Слободяник, О.В. |
title |
Правова політика як чинник функціонування правової держави |
title_short |
Правова політика як чинник функціонування правової держави |
title_full |
Правова політика як чинник функціонування правової держави |
title_fullStr |
Правова політика як чинник функціонування правової держави |
title_full_unstemmed |
Правова політика як чинник функціонування правової держави |
title_sort |
правова політика як чинник функціонування правової держави |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2012 |
topic_facet |
Теорія держави і права |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64583 |
citation_txt |
Правова політика як чинник функціонування правової держави / О.В. Минькович-Слободяник // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 56-60. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT minʹkovičslobodânikov pravovapolítikaâkčinnikfunkcíonuvannâpravovoíderžavi |
first_indexed |
2025-07-05T15:11:53Z |
last_indexed |
2025-07-05T15:11:53Z |
_version_ |
1836820268629098496 |
fulltext |
О. В. МИНЬ КО ВИЧ-СЛО БО ДЯ НИК
ПРАВОВАПОЛІТИКАЯКЧИННИКФУНКЦІОНУВАННЯ
ПРАВОВОЇДЕРЖАВИ
Роз г ля ну то мож ли вості впли ву пра во вої політи ки на фор му ван ня пра во вої дер жа ви
в Ук раїні і як її виз на чаль но го чин ни ка – гро ма дянсь ко го суспільства. На во дить ся дум-
ка про те, що пра во ва політи ка є тією си лою, яка мо же втіли ти на прак тиці всі те о-
ре тичні ос но ви фор му ван ня пра во вої дер жа ви.
Ключові слова: пра во ва політи ка, пра во ва дер жа ва, гро ма дянсь ке суспільство,
легітим на вла да, пра ва лю ди ни.
Пред при ня та по пыт ка рас смо т реть вли я ние пра во вой по ли ти ки на фор ми ро ва ние
пра во во го го су дар ст ва. В этой свя зи вы ска зы ва ет ся мне ние о том, что пра во вая по ли-
ти ка яв ля ет ся дви жу щей си лой в ре а ли за ции те о ре ти че с ких ос нов пра во во го го су дар-
ст ва на прак ти ке и обос но вы ва ет ся ее ос но во по ла га ю щее вли я ние на фор ми ро ва ние
граж дан ско го об ще ст ва.
Ключевыеслова: пра во вая по ли ти ка, пра во вое го су дар ст во, граж дан ское об ще ст-
во, ле ги тим ная власть, пра ва че ло ве ка, раз де ле ние вла с тей.
In this article it is undertaken to attempts to consider influence of policy of law on forma-
tion of the constitutional state. In this regard the thought that policy of law is a motive power
in realization theoretical bases of the constitutional state in practice is given and its funda-
mental influence locates in formation of civil society.
Keywords: legal policy, legal states, civil society, legitimate power, human liberties, divi-
sion of the authorities.
Правова політика, будучи засобом демократичних перетворень суспільства,
здатнаформуватиівперспективідосягатицілейстратегічногохарактеру:1)ство-
рювати і розвивати основи правової держави і громадянського суспільства; 2)
регулюватискладнівідносиниміжсуспільствомідержавою;3)реальнозабезпе-
чуватиправаісвободилюдиниігромадянина.
Узв’язкузцимхотілосяброзглянутидіїправовоїполітикивсферіформуван-
няправовоїдержавинайважливішимпріоритетомнеяксамоціль,авім’яреаль-
ногозабезпеченняправлюдини.
Правовоюприйнятовважатидержаву,якаґрунтуєтьсятількинаосновіправа,
алезатакихобставиннеминучевиникаєпитанняпроможливість«зв’язати»дер-
жавну владу правом. У цьому розумінні, наприклад, Г. Єллінек говорив про
необхідність «правового самообмеження держави».На його думку, «діяльність
державирегулюєтьсяміцнимиправовиминормами,щовиникаютьіпідлягають
змінілишеувстановленихправовихформах.Таканорманасампередобов’язкова
дляорганівдержави.Алеводночасєвжепов’язаноюідіяльністюсамоїдержа-
ви»1.Зцьоговипливає,щовправовійдержавіпроблемазнімаєтьсявжетим,що
самавладапочинаєматиправовийхарактер.
Заналізулітературибачимо,щовизначитиознакиправовоїдержавидосить
складно.Наукайдосіневиробилаєдинуконцепціюправовоїдержави. Їїрозу-
міннязазнаєпостійнихізначнихзмін2.Зокрема,небезперечноюєспробарозгля-
дати правову державу як організацію,щомає такі ознаки: 1) наявність грома-
дянськогосуспільства;2)верховенствоправа;3)поділвлади;4)головнафункція
судунеякорганурепресії,аоргануправосуддя;5)предметомсудовогорозгляду
56 Держава і право • Випуск 57
можебутисамзакон.Тутнасампередвикликаютьсумнівиознаки,якістосуються
громадянського суспільства і поділу влади, оскільки дослідники розуміють їх
по-різному. Зокрема, остання трактується від буквального сенсу до розуміння
йогоабоякознаки,абоякпринципуподілувлади.
Зазначимоспірніпитання,якістосуютьсяітакоїознакиправовоїдержави,як
наявністьгромадянськогосуспільства.Розбіжностівипливаютьзтого,щозгідно
з теоріями класичного лібералізму самоврядування прямо пов’язане з вченням
про «громадянське суспільство». На цій підставі наявність громадянського
суспільства,надумкуЛ.І.Спиридонова3таіншихавторів,єобов’язковоюперед-
умовоюстворенняправовоїдержави.
Протеважливозауважити,щовченнянеолібералізму,якемаєусвоємуарсе-
наліідею«праванагіднелюдськеіснування»,невважаєобов’язковоюознакою
правовоїдержавинаявність«громадянськогосуспільства».
Сьогоднівсещезалишаютьсябезаргументованоївідповідійтакіознакипра-
вової держави, як наявність народного представництва, визнання особистості
безумовноюцінністютаін.
Незважаючинате,щопредметомнашогодослідженнянеєповнеіточневста-
новленнявсіхскладовихправовоїдержави,хотілосяброзглянутилишетізних,
якілежатьвосновіїїформуванняівизнаютьсябільшістюправознавців,атакож
акцентуватиувагунарізномурозумінніосновнихідейправовоїдержави.
По-перше,відзначимоіснуваннявтеоріяхзавищеногостатусуконституційно-
гоакта, якийвизначаєспосібправліннявдержаві.Яксправедливо зазначавА.
Есмен,«конституціянемаєнаметістворитидержаву,якаіснуєранішенеїіякає
наслідком природногофакту утворення нації; вонамає своїм предметом право
визначенняформидержавиіправління.Цезакон,посутісвоїй,такогожхаракте-
ру,якйінші,тількиштучно,хочашляхомдужерозумноїкомбінації,надаєкон-
ституційнимзаконамособливоїстійкості і сили,вилучивши їх з-підвладизви-
чайногозаконодавця»4.
По-друге,вимагаютьосмисленнярізніпоглядинавченняпровстановлення
владинароду.Так,М.М.Кареєв,ученийліберально-демократичногоспрямуван-
нязазначав,що,будучипослідовноздійсненимуКонституціїФранції1791року,
принцип народовладдя привів у політичному житті держави до повної дезор-
ганізаціївиконавчої,судовоїтацерковноївлади іостаточнозруйнувавбудь-яку
можливістьзаконногоуправлінняцентралізованоювладою5.
По-третє, істотною є та обставина, що особистість розглядається не як
«основнийелементсуспільства»,а,головнимчином,узначеннііндивідуальності,
свобода якої становить наріжний камінь усього суспільногожиття.У зв’язку з
цимпредметомнауковихдослідженьіпостаєвідношення«особистість–держа-
ва».Утакомуконтекстізрозуміло,щобезмежнийрозвитоксвободипризведедо
загальноїнерівності: безумовне здійсненнярівностімає своїмнаслідкомповне
придушеннясвободи.Обидваціпоняттямаютьбутизведенідовищоїнорми,в
якійвониповиннізнайтисвоєпримирення.НадумкуП.І.Новгородцева,віддер-
жавивимагаєтьсянетількиусуненняюридичнихперешкоддорозвиткусвободи,
айнаданняматеріальноїможливостідлянайкращоговиявленнясвободи6.
ЦікавоюєйдумкаЛ.Штейна,якийзцьогоприводуписав,щосвободамає
сенсіметутількитодійтількидоти,покизабезпеченобезперешкоднекористу-
ваннянею.Запануваннякулачногоправаіснуєвидимістьвеликоїособистоїсво-
боди,алетількиоднавидимість.Свобода,якувкожнухвилинуможеобмежити
або зовсім знищити найсильніший, є тільки привид, це повна протилежність
57Юридичні і політичні науки
абсолютної свободи7. Наприклад, швейцарський громадянин, який стогне під
гнітом незліченних параграфів закону, а також під вагою величезної кількості
релігійних, політичних і моральних імперативів, живе незрівнянно вільніше,
томущойомубезпечнішевцихвідведенихдляньогомежах,ніжбродячийзулус,
якийкожнухвилинубоїтьсязасвоєжиттяімайно.Протевцьомусенсісвобода,
що забезпечується за допомогою «незліченних параграфів законів» не узгод-
жуєтьсязнайголовнішимудоктринілібералізму–правомсамостійновизначати
умовисвогоіснуванняіобратишляхивирішеннясоціальнихзавдань.
Характерно, що в іншому сенсі, сформулювавши «право на гідне людське
існування»,П.І.Новгородцевобґрунтувавйоготим,що«користуваннясвободою
може бути паралізоване нестачею коштів.Отже, в ім’я охорони свободи право
повинновзятинасебетурботупроматеріальніумовиїїздійснення8.
Проте практична реалізація ідеї індивідуалізму, у формально-правовому її
розумінні, наштовхується на противагу принципів рівності й свободи. З цього
жорстко випливає, що, визначивши людину та її невід’ємні природні права
вищоюцінністю,слідздійснюватитакіекономічнійправовідії,включаючизасо-
биправовоїполітики,приякихкожналюдинамалабнетількиполітичніправа,
алеімінімумсоціальнихтаекономічнихправіможливостей.Якщозупинитися
лишенаполітичнихсвободах,декларованихКонституцією,ігноруючисоціально-
економічнийаспект,тоцебуделишепівмірою.Так,визначивши«правонагідне
людське існування», не можна ігнорувати подальшу соціалізацію суспільства,
тоді якнеможна ігнорувати і тойфакт,щонадмірна регламентованість з боку
державиівтручанняостанньоївусісправитакожєшкідливою.
Отже,судженняпропануванняправа,закладенівосновувсієїсистемивчення
проправовудержаву,зточкизорунаукиправаілогікиєцілкомпослідовнимиі
закінченими.Однакуреальнійдійсностізнаходитьпідтвердженняідумкапроте,
щозапевнихумовдержаваможевтратитисвоюрольяквищасоціально-політич-
наорганізаціясуспільства.
Здійснюючиподальшухарактеристикуправовоїдержави,бачимо,щовсучас-
номусуспільномурозумінніідеяцьогофеноменавідродиласяісталавтілюватися
вреальнудійсністьлишепіслядвохсвітовихвійн,багатьохреволюційвЄвропі
таАзіїікрахуколоніальноїсистеми,тобтодосерединиXXстоліття.Протеваж-
ливопідкреслити,щоідеюправовоїдержавинеслідабсолютизувати,перебільшу-
ватиміруїїреальногоздійснення.
Відповіднодосучасногорозумінняправовадержава–ценасампередособли-
ва,найбільшдосконаламодельдемократичноїцивілізованоїдержави.Вїїпонятті
виділяютьсядваголовніелементи:а)висуваннянапершийпланособистості, її
правісвобод,їхгарантованості;б)обмеженняправоммеждержавноївлади,пра-
воварегламентаціямеханізмуїїформуваннятадіяльності.Правовиступаєвтако-
му разі одночасно: 1) державним регулятором суспільних відносин; 2) мірою
свободи;3)засобомрозширеннямежможливостейдіяльностіособистостіувсіх
сферахжиттясуспільства.
Отже,обмеженняправоммеждіяльностідержавиєоднієюзнайбільшважли-
вихсутніснихознакправовоїдержави.Очевиднанеобхідністьтакогообмеження
бачитьсянасампередвтому,щобсуб’єктивніособливостіхарактеруінедолікитієї
чиіншоїпосадовоїособинезмоглиперетворитисянавадисамоїдержавноївлади.
Зцьогознеминучістювипливаєвисновокпропріоритетнестановищеправо-
воїполітикивправовійдержаві,оскількиостаннянезможеефективнофункціону-
вати без науково обґрунтованої правової політики. У рамках такої політики
58 Держава і право • Випуск 57
надаєтьсяможливість реалізації двох тісно взаємопов’язаних сторін,що стосу-
ються правової держави: 1) формально-юридичної, коли процес формування і
діяльності держави вводиться в суворі правові межі; 2) соціально-юридичної,
колизабезпечуютьсяізахищаютьсяправаісвободиособистості.Нанашудумку,
завдяки правовій політиці обидві сторони можуть виявити себе не інакше, як
взятівєдностітавзаємозв’язку.
Вважаємонадзвичайноважливимпідкреслити,щоправоваполітикавсвоєму
потенціалімаєможливостізабезпечитиформуванняправовоїдержавинарозроб-
ленихнеюзасадахзурахуваннямреалійукраїнськоїдійсності.Дочисланайбільш
важливихпринципівможнавіднести:1)легітимністьдержавноївлади;2)взаємну
відповідальністьдержавиіособистості;3)поділвлади;4)високийрівеньзакон-
ності;5)єдністьприродноготапозитивногоправа.
Легітимністьдержавноївладиполягаєвтому,щоправоваполітикапередба-
чає,щобформування,повноваження,межідержавноївлади,функціонуванняусіх
владнихструктуррегламентувалисяправом,ґрунтувалисянаКонституціїізако-
нахУкраїни.
Принципвзаємноївідповідальностідержавийособистостіможнахарактери-
зуватитим,щоКонституціяУкраїни(ст.3),якголовнийелементправовоїполіти-
ки, закріпила положення про те, що «людина, її права і свободи, є вищою
цінністю.Визнання,дотриманняізахистправісвободлюдиниігромадянина–
обов’язокдержави».Цимвстановленопріоритетособистостівсистемісоціаль-
нихцінностейдержавиісуспільства.Водночасвідповіднодост.24Конституції
Українигарантуєтьсярівністьправісвободлюдиниігромадянинанезалежновід
статі,раси,національності,мови,походження,майновогоіпосадовогостанови-
ща,місцяпроживання,переконань,атакожіншихобставин.
Важливимфакторомобмеженнямеждержавноївладитавзаємноївідповідаль-
ностідержавийособистостіє,зодногобоку,розвитокізахистправісвободгро-
мадян,зростанняїхзначимостівправовійсфері,азіншого–закріпленнявКон-
ституціїУкраїнивідповідальностіособипереддержавоюісуспільством.
Проте,практикапоказує,щопринципвзаємноївідповідальностіміждержа-
вою та особою реалізується складно і знаходиться далеко від ідеалу. У цьому
зв’язкувістряправовоїполітикимаєбутиспрямованенавиробленнязаконодав-
чих заходів, спрямованих проти свавілля, бюрократизму, корупції, неповаги до
правособитаіншихпорушеньзакону.Прицьомуособливогозначенняправова
політиканадаєтому,щобузаконодавстві,зодногобоку,закріплювалисягарантії
правдержавнихслужбовців,азіншого–обмеженняізаборонивїхдіяльності.
Якпідтверджуєдосвід, правоваполітикаповиннаприділятиувагу і такому
принципуформуванняідіяльностіправовоїдержави,якподілвлади.Зприводу
цьогопринципудосісередученихнезгасаютьсуперечки.Узв’язкузцимзазна-
чимо,щоосновнепризначенняпринципуподілувладиполягає,зодногобоку,в
забезпеченніфункціонуваннякожноїгілкивлади,азіншого–створення«обме-
женьіпротиваг»увзаєминахміжрізнимигілкамивлади,щобвиключитипідне-
сенняякої-небудьоднієїзнихнадіншими.
З цього випливає, що правова політика при формуванні правової держави
особливу увагу покликана приділяти втіленню в життя принципу законності.
Йдетьсяпроте,щовумовахдіїправовоїполітикизаконністьповиннабутибільш
якісною.Підциммаєтьсянаувазі:1)реальневерховенствоКонституціїУкраїни
ізаконівусистемінормативнихактів;2)реальне,анедекларативнедотримання
івиконанняположенняст.8КонституціїУкраїнипроте,щовонамаєнайвищу
59Юридичні і політичні науки
юридичнусилу,прямудіюізастосовуєтьсянавсійтериторіїУкраїни.
Принцип законності в діяльності правової держави вимагає і того, щоб, з
одногобоку,сувородотримуваласяст.24КонституціїУкраїнипрорівністьвсіх
передзакономісудом,азіншого–щобзабезпечуваласязагальнаобов’язковість
виконанняКонституціїізаконівусіма,інасампередпанівнимиструктурами.
Принципзаконностівумовахформуванняправовоїполітикиправовоїдержа-
ви передбачає і підвищену відповідальність державних службовців, посадових
осібзадотриманнязаконів.Здійсненняцьогопринципупов’язанезборотьбоюз
правопорушеннями, приборканням злочинності. Однак, незважаючи на вжиті
заходи,покиневдалосяпідірватикорінняорганізованоїзлочинностітакорупції.
У таких умовах є цілком справедливими докори на адресу влади, яка виявляє
своюнездатністьзахиститинаселеннявідзлочиннихпосягань,навестиналежний
порядокукраїні.
Здійсненняправовоїполітикистворюєсприятливіумовидляправовоїдержа-
виреалізуватипринципєдностіприродноготапозитивногоправа,закріпленогов
КонституціїУкраїни.Узв’язкузцимпідкреслимо,щоположеннятавимогипри-
родного права набувають юридичної сили, стають правовими явищами лише
післятого,якотримуютьзакріпленняякнормичинногопозитивногоправа.При-
роднеправонездійсненнебезпозитивного,асилаостанньогокорінитьсявправі
природному.Зцьоговипливає,щоєдністьприродноготапозитивногоправаможе
бутизабезпеченозасобамиправовоїполітики.
Правовадержаванеможебутивведенабудь-якимоднимправовимактом.Це
продукттривалоїіскладноїдіяльностісуб’єктівправовоїполітикиінасамперед
самоїдержави.
1. Ел ли нек Г.Правосовременногогосударства.–Т.1:Общееучениеогосударстве.–
СПб., 1908. –С.268.2. Нер се сянц B.C.Философия права. –М., 1997. –С.95-105.3.
Спи ри до нов Л.И.Теориягосударстваиправа.–СПб.,1995.–С.112-116.4. Эс мен А.
Общиеоснованияконституционногоправа.–СПб.,1878.–С.199.5. Ка ре ев Н.Н.Про-
исхождениесовременногонародно-правовогогосударства.–СПб.,1908.–С.189-192.6.
Нов го род цев П.И. Кризиссовременногоправосознания.Введениевфилософиюправа.
–М.,1996.–С.205.7. Штейн Л.Социальнийвопроссфилософскойточкизрения.–М.,
1988.–С.552.8. Нов го род цев П.И.Правонадостойноечеловеческоесуществование//
Сочинения.–М.,1995.–С.322-323.
60 Держава і право • Випуск 57
|