Централізація та децентралізація в організації служби в органах місцевого самоврядування: муніципально-правовий аспект
Висвітлюється зарубіжний досвід організації служби в органах місцевого самоврядування. Розглянуто положення, які свідчать про різноманітність національних систем служби в органах місцевого самоврядування, наявність у них спільних та відмінних рис....
Збережено в:
Дата: | 2012 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
Назва видання: | Держава і право |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64599 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Централізація та децентралізація в організації служби в органах місцевого самоврядування: муніципально-правовий аспект / Г.В. Падалко // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 123-129. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-64599 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-645992014-06-17T03:01:46Z Централізація та децентралізація в організації служби в органах місцевого самоврядування: муніципально-правовий аспект Падалко, Г.В. Конституційне право Висвітлюється зарубіжний досвід організації служби в органах місцевого самоврядування. Розглянуто положення, які свідчать про різноманітність національних систем служби в органах місцевого самоврядування, наявність у них спільних та відмінних рис. Освещается зарубежный опыт организации службы в органах местного самоуправления. Рассмотрены положения, свидетельствующие о разнообразии национальных систем службы в органах местного самоуправления, наличии у них общих и отличительных черт. The article highlights the international experience of the organization of service in local self-government bodies. We consider the situation, showing the diversity of national systems of service in local self-government bodies, whether they have a common and distinctive features. 2012 Article Централізація та децентралізація в організації служби в органах місцевого самоврядування: муніципально-правовий аспект / Г.В. Падалко // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 123-129. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64599 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Конституційне право Конституційне право |
spellingShingle |
Конституційне право Конституційне право Падалко, Г.В. Централізація та децентралізація в організації служби в органах місцевого самоврядування: муніципально-правовий аспект Держава і право |
description |
Висвітлюється зарубіжний досвід організації служби в органах місцевого самоврядування. Розглянуто положення, які свідчать про різноманітність національних систем служби в органах місцевого самоврядування, наявність у них спільних та відмінних рис. |
format |
Article |
author |
Падалко, Г.В. |
author_facet |
Падалко, Г.В. |
author_sort |
Падалко, Г.В. |
title |
Централізація та децентралізація в організації служби в органах місцевого самоврядування: муніципально-правовий аспект |
title_short |
Централізація та децентралізація в організації служби в органах місцевого самоврядування: муніципально-правовий аспект |
title_full |
Централізація та децентралізація в організації служби в органах місцевого самоврядування: муніципально-правовий аспект |
title_fullStr |
Централізація та децентралізація в організації служби в органах місцевого самоврядування: муніципально-правовий аспект |
title_full_unstemmed |
Централізація та децентралізація в організації служби в органах місцевого самоврядування: муніципально-правовий аспект |
title_sort |
централізація та децентралізація в організації служби в органах місцевого самоврядування: муніципально-правовий аспект |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2012 |
topic_facet |
Конституційне право |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64599 |
citation_txt |
Централізація та децентралізація в організації служби в органах місцевого самоврядування: муніципально-правовий аспект / Г.В. Падалко // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 123-129. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT padalkogv centralízacíâtadecentralízacíâvorganízacííslužbivorganahmíscevogosamovrâduvannâmunícipalʹnopravovijaspekt |
first_indexed |
2025-07-05T15:12:32Z |
last_indexed |
2025-07-05T15:12:32Z |
_version_ |
1836820309309652992 |
fulltext |
Г. В. ПА ДАЛ КО
ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯТАДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯВОРГАНІЗАЦІЇ
СЛУЖБИВОРГАНАХМІСЦЕВОГОСАМОВРЯДУВАННЯ:
МУНІЦИПАЛЬНО-ПРАВОВИЙАСПЕКТ
Висвітлюється за рубіжний досвід ор ганізації служ би в ор га нах місце во го са мо вря-
ду ван ня. Роз г ля нуто по ло жен ня, які свідчать про різно манітність національ них си с тем
служ би в ор га нах місце во го са мо вря ду ван ня, на явність у них спільних та відмінних рис.
Ключовіслова: місце ве са мо вря ду ван ня, те ри торіаль на гро ма да, пи тан ня місце во-
го зна чен ня, публічна служ ба, служ ба в ор га нах місце во го са мо вря ду ван ня, служ бовці
та по са дові осо би ор ганів місце во го са мо вря ду ван ня, ор ганізація служ би в ор га нах
місце во го са мо вря ду ван ня, де цен т ралізація, цен т ралізація.
Ос ве ща ет ся за ру беж ный опыт ор га ни за ции служ бы в ор га нах ме ст но го са мо-
управ ле ния. Рас смо т ре ны по ло же ния, сви де тель ст ву ю щие о раз но об ра зии на ци о наль-
ных си с тем служ бы в ор га нах ме ст но го са мо управ ле ния, на ли чии у них об щих и от ли-
чи тель ных черт.
Ключевые слова: ме ст ное са мо управ ле ние, тер ри то ри аль ная гро ма да, во про сы
ме ст но го зна че ния, пуб лич ная служ ба, служ ба в ор га нах ме ст но го са мо управ ле ния,
слу жа щие и долж но ст ные ли ца ор га нов ме ст но го са мо управ ле ния, ор га ни за ция служ-
бы в ор га нах ме ст но го са мо управ ле ния, де цен т ра ли за ция, цен т ра ли за ция.
The article highlights the international experience of the organization of service in local
self-government bodies. We consider the situation, showing the diversity of national systems
of service in local self-government bodies, whether they have a common and distinctive fea-
tures.
Key words: local self-government, territorial hromada, questions of local impotence,
public service, service in local self-government bodies, public servants and officials in local
self-government bodies, organization of service in local self-government bodies, decentraliza-
tion, centralization.
УпровадженнядемократичнихпринципіввУкраїнісупроводжуєтьсязміною
парадигми функціонування інститутів публічної служби. Перехід до нової
управлінської практики держави вимагає не тільки переорієнтації державно-
суспільних відносин, що мають формуватися на засадах консенсусу та
співробітництва,айреформуванняінститутівслужбиворганахдержавноївлади
та органах місцевого самоврядування, що потребує свого ґрунтовного доктри-
нальногоосмисленнятанауковогосупроводу.
Дослідження політико-правових засад децентралізації публічної служби в
контекстіадміністративної,муніципальноїтаіншихреформусучаснійУкраїніє
актуальнимзоглядунаособливостісучасногорозвиткуполітичнихінститутівта
суспільних відносин у цілому. Визнаючи, що основне призначення публічної
служби–задоволенняпублічних(суспільнихіколективних)потреблюдейчерез
створюванівладоюоргани,установи,підприємствайорганізації,аголовнимкри-
теріємефективностідіяльностіпублічноїслужбиєякістьзадоволенняпублічних
потребнаселення,можнаконстатувати,щоіснуючавУкраїнісистемапублічної
службизалишаєтьсявціломунеефективною,внутрішньосуперечливою,незавер-
шеною,громіздкоюівідірваноювідлюдей,внаслідокчоговонаєгальмомупро-
веденнісоціально-економічнихіполітичнихреформ.
123Юридичні і політичні науки
Світовийдосвідсвідчитьпроте,щодлядосягненнявисокогорівнясуспільно-
го розвитку потрібна сильна, динамічна, функціональна, збалансована система
публічної служби, як результат вдало проведених реформ, і така концепція
суспільно-політичнихперетворень,якаоб’єднувалаб,анероз’єднуваланарод,і
буласпрямовананаполіпшенняякостіжиттягромадян.Вісторичномуминулому
Україниідеологіясуспільнихреформнелишенебулареалізованою,анавітьзро-
зумілосформульованою.Оскількисистемаорганізаціївладинездатнареалізува-
титакезавдання,томуактуальноюєпроблеманауковогообґрунтуванняідеології
сучаснихреформаторськихініціативусферімісцевогосамоврядуваннявУкраїні,
утомучислійзпозиціїоптимальногопоєднанняцентралізаціїтадецентралізації.
Теоретичнізасадиданоїпроблематикивикладеноупрацяхтакихвітчизняних
вчених,якМ.О.Баймуратов,О.В.Батанов,В.І.Борденюк,І.П.Бутко,В.А.Гри-
гор’єв,Р.К.Давидов,В.М.Кампо,О.О.Карлов,А.А.Коваленко,М.І.Корнієнко,
В. В. Кравченко, П.М. Любченко, Н. В.Мішина, О. А.Музика,М. П. Орзіх,
В.Ф.Погорілко,М.О.Пухтинський,О.В.Чумакова,О.О.Яцунськатаін.
Аналізокремихаспектіворганізаціїмісцевогосамоврядуванняупорівняль-
номуаспектівсучаснійросійськійнауціпроводивсяупрацяхА.А.Акмалової,
І.А.Алебастрової,Г.В.Барабашева,М.С.Бондаря,В.І.Васильєва,В.В.Єремя-
на,О.О.Кутафіна,О.І.Черкасова,В.Є.Чиркіна,Н.Е.Шишкіної,К.С.Шугри-
ноїтаін.Вагомийвнесокувивченняпроблемрозвиткумісцевогосамоврядуван-
нязробилинімецькіконституціоналісти:Б.Майгер,Л.Зумвальд,Т.Вюртенбер-
гер, Р. Граверт,Ж. Зіллер іД.Хашке. Здобутки англійських учених у вивченні
місцевогосамоврядуванняпереважнодоповнюютьідеї,запропонованіфахівцями
здержавотворення:В.Беджготом,С.Гарденером,А.Дайсі.Внесокдоаналізуцієї
проблемизробилитакожА.Ант,Д.Бейкер,С.Копус,А.Тат-КейХо,П.Ватт.
Нинівстабільнихуполітичномутасоціально-економічномупланідержавах
склалася своя власна модель місцевого самоврядування. Внаслідок того, що
більшістьцихдержавпройшливціломусхожіетаписвогорозвитку,виходячизі
спільностіїхцілей,задачтаінтересів,слідсказати,щовсіцімоделімаютьбагато
схожихрис,протенепозбавленійпевноїіндивідуальності.Зокрема,можемоспо-
стерігатисхожімоментизакріпленняхарактеруповноваженьмісцевогосамовря-
дування,близькізазмістомтаформоюмеханізмивзаємовідносин,яківиникають
між державними та муніципальними органами в процесі здійснення місцевого
самоврядуваннятощо.Принциповимзалишаєтьсяте,щовусіхвипадкахдержава
залишаєзасобоюправоконтролюватиздійсненняповноваженьмісцевимиорга-
нами,щоє істотнимелементомвціломудержавногомеханізмутапідтверджує
тимсамимпевнуєдністьдіяльностідержавитамісцевогосамоврядування.
Слідзазначити,щоЄвропейськаХартіяпромісцевесамоврядування,прийня-
таРадоюЄвропи15жовтня1985р.,даєзагальневизначеннямісцевогосамовря-
дування, що фактично стало універсальним і прийняте всіма демократичними
державами, створюючиміцні нормативні умови для розвитку усіх без винятку
муніципальних систем сучасності. Так, під місцевим самоврядуванням Євро-
пейськаХартіярозумієправоіспроможністьорганівмісцевогосамоврядування
в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою
суспільнихсправ,якіналежатьдоїхньоїкомпетенції,вінтересахмісцевогонасе-
лення.Такаконцептуальнамодельмісцевогосамоврядуваннявиходитьнасампе-
редзтого,щомісцевіспівтоваристванаселенняявляютьсобоюодинзосновних
елементів будь-якого демократичного режиму, а право громадян на участь в
124 Держава і право • Випуск 57
управлінні суспільними справами є складовоючастиноюдемократичних прин-
ципівпобудовибільшостісучаснихдержав.
Крімтого,принципмісцевогосамоврядуваннявиходитьзтого,щоучастьгро-
мадянвуправліннісуспільнимисправамибезпосередньоможебутиреалізована
саменамісцевомурівні.Томуочевидно,що існуваннямісцевихспівтовариств,
наділених реальними повноваженнями, дає можливість забезпечити таке
управління, що було б найбільш ефективним і максимально наближеним до
потребнаселення.
Слідзазначити,щосилаівпливорганівтапосадовихосібмісцевогосамовря-
дуваннявкраїнахзрізнимиправовимисистемамивідображаютьступіньдемо-
кратизму існуючогополітичногорежиму.Цісуб’єктивиникли ірозвивалисяяк
прямапротивагаабсолютнійвладіцентра.Усилуцьоговонидужечастобулив
опозиціїцентральномууряду,іїхнівзаєминичастохарактеризувалисявідвертим
протистоянням з питань розподілу компетенції, фінансово-економічних питань
тощо.Спочаткуці органиформувалисянаоснові обмеженого виборчогоправа
заможнимигромадянамисуспільствапринаявностісерйознихцензовихбар’єрів
(грамотності, освіти, осілості, майнового цензу). Згодом система формування
органівмісцевогосамоврядуваннябуладемократизована,ціорганиперетворили-
сянанаймасовішійнайбільшнаближенідонаселення.
Вважається,щомоделі управліннянамісцях, властиві зарубіжнимкраїнам,
склалися як результат розвитку держав під впливом процесів демократизації,
урбанізаціїтаувідповідьнавикликисуспільства1.Такождосучаснихпроблем
розвиткусистеммісцевогосамоврядуваннявідносятьвпливглобальнихзмінна
вирішеннямісцевихсправ,запровадженняінтегрованогоуправління,забезпечен-
ня позитивних змін у соціально-економічному розвитку та розширення еко-
номічноїсамостійностітериторій,підвищеннямобільностіробочоїсилитощо2.
Основоположним у визначенні функцій і компетенції органів місцевого
управлінняйрозмежуванніпредметіввіданнямісцевогосамоврядуванняімісце-
вихорганівдержавноївиконавчоївладиєпринципдецентралізаціїідеконцент-
рації3. Попри різноманіття концепцій децентралізації, очевидно, що саме вона
приводитьдорадикальнихзмінуструктурних,фінансових,адміністративнихта
іншихвиявахфункціонуваннядержавитаїїчастин4.
Навідмінувідмісцевогосамоврядування,державазавжди–відсвоговиник-
нення до наших днів та намайбутнє – була, є та залишиться централізованою
субстанцією. Централізм органічно притаманний державі та об’єктивується в
тому,щопевніфункціїможутьтамаютьбутипритаманнимитількиїйуцілому
тажодноюміроюнеможутьбутипереданітериторіальнимодиницямякчастинам
держави.Удемократичнійдержаві–цетехнікаадміністративногоуправління,за
якоюуправлінськіповноваженняпередаютьсязнизувверх5.Централізаційніпро-
цеси,незважаючинате,щоїхупродовжрозвиткуцивілізаціїпостійносупровод-
жуютьвідцентровітенденції,єісторичнодомінуючимивполітиці.Об’єктивноце
зумовленонасампередсамоюсоціальноюприродоювладиз їїцентралізаторсь-
кимзасвоєюсуттюпрагненнямдоєдиновладдя,пануванняіпідпорядкування6.
Так,наприклад,базовимипринципамидляіталійськогозаконодавцязмомен-
ту ратифікації Європейської Хартії місцевого самоврядування стали принципи
місцевої автономії та широкої децентралізації в межах єдиної, унітарної та
неподільної Республіки. Сучасні дослідження вказують, що сутність явища
«італійськоїавтономії»доцільнорозглядатичерезрозкриттязмістуїїрізновидів:
125Юридичні і політичні науки
нормативно-правової–можливістьвстановлювативласнийнормативно-правовий
порядокумежахнаданоїкомпетенціїізакріплюватиїхузаконах,статутах,регла-
ментах;політико-адміністративної–свободавиборуполітико-адміністративного
курсу на підставі інтересівмісцевих спільнот чи їх більшості (право на вибір,
самостійне визначення способів адміністративної діяльності, оцінювання
необхідностітасвоєчасностіприйняттяуправлінськихрішень),тобтопринципів,
якімаютьбезпосереднєзначеннязпозиціїорганізаціїтафункціонуванняслужби
ворганахмісцевогосамоврядування.
Зокрема,аналізуючиособливостістатусупосадовихосібтаорганівмісцевого
самоврядуваннявІталії,І.П.Шелепницькадоводить,щоголовнапосадоваособа
місцевого самоврядування (сіндако) на рівні комуни – поєднує функції різних
видів влади: голови комунальної адміністрації (представляє місцеву одиницю;
скликає, очолює виконавчий орган – джунту) та урядового чиновника (пери-
ферійний орган державної адміністрації та представник держави на місцевому
рівні). У реформаторський період його функції розширено правом: признача-
ти / звільняти асесорів (членів джунти), генерального директора (менеджера)
комуни,іншихуправлінців;обиратисекретарякомунизНаціональногореєстру.
Сіндакообираєтьсямешканцямикомунина5роківшляхомпроведенняпря-
михвиборівзапропорційноюсистемоюзкорекцієюнабазіформулиОндтаудва
тури. Аналогічно обираються населенням інші голови адміністративно-тери-
торіальниходиниць(сіндакоміста-метрополії,президентипровінціїтаобласті),
алефункції їхдещовідрізняються,оскількинацихрівняхфункціонуєпрефект,
якийздійснюєдержавнийконтроль.
В італійському законодавстві служба в органах місцевого самоврядування
належитьдопублічної.Службовівідносинихарактеризуютьсяяк:добровільні;з
використаннямперсональногопідходу;юридичнодвосторонні.Порядзюридич-
нимивимогамидослужбовцівуІталіївведеностандартпублічноїетики.Вагоме
місцевпроцесіпроходженняслужбиворганахвладизаймаєфаховапідготовка
службовців, значначастинаякихмаєвищуосвіту(майже54%апарату–юристи
і публічні адміністратори). Питання контролю за кадровим забезпеченням для
публічних адміністрацій покладаються на Національну Агенцію управління,
основноюфункцією якої є утворення національного реєстру секретарів комун,
провінційтаобластей.
Основніконтрольніфункціїзбокудержавизадіяльністюпосадовихосібта
органівмісцевогосамоврядуванняпокладаютьсянапрефекта,якийздійснюєпре-
вентивнийконтрользарішеннямимісцевоївлади.Незважаючинате,щовРес-
публіціІталіязапровадженоурядовувертикаль,їїмісцевіланкивособіурядових
представників–префектівнеберутьнасебевсіхфункційдержавногокерівництва
щодо відповідних територій, а здійснюють лише наглядово-контрольніфункції
щодо органів місцевого самоврядування, тобто, реалізуючи «адміністративну
опіку»,непозбавляютьїхвідчуттягосподарявідповідноїтериторії.
З1992р.вІталіївпровадженоконцепцію«службиновогопокоління»,поси-
ленопроцесидебюрократизації,використаноновіформиорганізаціїпраці,утво-
рено на національному рівні Агенцію представництва та юридичних угод з
управлінцями (ARAN) у співпраці з профспілками, здійснено моніторингову
діяльність, закладено морально-етичні стандарти службовців, створено націо-
нальніреєстринапевніпосадиворганахмісцевогосамоврядування,передбачено
новіформидіяльностізвикористаннямновітніхінформаційнихтехнологій7.
126 Держава і право • Випуск 57
Усвоючергу,уФранціїісторичносформувалисяцентралізаційнітенденціїв
організації системи публічної влади,що створило низку перешкод для децент-
ралізації публічної служби. В результаті муніципалітети (комуни) як базовий
рівеньмісцевогосамоврядуваннявсещенеотрималиналежнихїмповноважень,
оскількизаходищододецентралізаціїзосередилисявосновномунарівнідепар-
таментів.Водночасцентральнийурядпродовжуєзберігатисильнуорганізаційну
та персональну присутність на регіональному та місцевому рівнях (з початку
децентралізації у 1982 р. загальна кількість державних службовців, більшість
якихзосередженаврегіональнихтамісцевихорганах,зросла,анезменшилася).
Отже,більшістьдержавногоапаратуФранціїбулаунайкращомувипадкудекон-
центрована,аленедецентралізована8.
Більш яскраво виражені приклади обмеженої централізації знаходимо за
межами Європи. Можна говорити про «м’яку» та «жорстку» централізацію
залежновідступенявпливутериторіальноїгромадиіїївиборнихорганівмісце-
вогосамоврядуваннянацентралізованепризначеннямісцевогоголови.
М’якацентралізаціячастішезустрічаєтьсявунітарнихдержавах,наприкладв
Індонезії таМонголії.Уцих країнах і на регіональному, і на локальномурівні
призначення голів проходить за участю представницьких органів відповідної
території.ВІндонезіїглавмуніципалітетівпропонуютьмісцевізбориізатверд-
жують у центрі. У Монголії главу території на кожному рівні призначають з
відповідноговищогорівнязаподанняммісцевоїради.
Жорсткацентралізаціячастішезустрічаєтьсяуфедераціях: Індії,Пакистані,
Малайзії.Особливістюцентралізованихфедераційєконтрольнадмісцевимсамо-
врядуваннямзбокурегіонів,анетількизбокуфедеральногоцентру.ВІндіївер-
тикальвладиформуєтьсяяквсерединіштатів, так іцентральнимурядом.Уряд
штатівпризначаєадміністраторівурайонитамуніципалітети,наякіподіляються
райони.Центральнийурядпризначаєрайоннімагістрати,якізаймаютьсяподат-
камиіправосуддям.Населенняобираєради,причомувдеякихвипадкахвибирає
навітьголівради.УПакистанівдивізіонах іокругахнаселенняобираєради,а
главвиконавчоївлади–комісарівдивізіонів іначальниківокругівпризначають
вищі виконавчі органи.Схожа ситуація є намісцевомурівні вМалайзії: уряди
штатів призначають мерів міст, президентів рад сільських округів і муніци-
палітетів, формують виконавчі комітети; населення обирає ради сільських
округів,міськітамуніципальніради.
Щесильнішерозвиненажорсткацентралізаціямісцевоївладивафриканських
та арабських мусульманських країнах. В унітарних країнах центральна влада
можевибудовувативиконавчувертикальаждонизовихрівнів.Місцевесамовря-
дування здійснюється тільки через вибори рад, причому з дуже обмеженими
повноваженнями. В Сенегалі президент країни призначає глав територій усіх
рівнів: префекта департаменту, супрефекта округу та голову сільської громади.
АналогічнаситуаціявНігері:призначаютьсяпрефектиокругівіглавикомун.У
Гані навіть представницькі зібрання в округах, метрополіях і муніципалітетах
обираютьсятількинадвітретини,аоднутретинупропонуєцентральнийуряд;
главивиконавчоївладипризначаютьсяпрезидентом,алепідлягаютьзатверджен-
нюмісцевимизборами9.
Згадаємодосвіддецентралізованоїмоделіслужбиворганахмісцевогосамо-
врядування, характерним прикладом якого є Німеччина. Нормативно-правове
регулювання комунального самоврядування Німеччини має дві особливості: з
127Юридичні і політичні науки
одного боку, характеризується концентрацією більшості законодавчих актів на
рівні федерації з сильним впливом земель через земельні уряди, а з іншого –
децентралізацієютадеконцентрацієюадміністративнихфункційназемельному
рівні та в межах земель – на рівні комунального самоврядування.Виконавчим
органомміськогосамоврядуваннявНімеччині,залежновідмоделі,єодноособо-
вий керівник – бургомістр чи директор або колегіальний виконавчий орган –
магістрат.Місцеві статути регулюють структуру виконавчих органів, яка скла-
дається з різних органів спеціальної компетенції (департаменти, відділи, бюро
тощо).Іззагальноїкількостіпрацівниківпублічногосектора35%єпрацівниками
органівкомунальногосамоврядування.УНімеччині,яківУкраїні,вониповинні
відповідати вимогам певного рангу. У Німеччині найбільший відсоток служ-
бовціввідповідаєвимогамсередньогорангу,ачиновників–підвищеного.
ДосліджуючиправовийстатусбургомістравНімеччині,Х.М.Кохаликвияви-
ла,що,завиняткомБремена,БерлінатаГамбурга,вінобираєтьсягромадянамиза
мажоритарною системою виборів: наштатну посаду – на 5–9 років та на гро-
мадських засадах–на визначенийперіодобрання.Основніповноваженнябур-
гомістравНімеччинівиокремлюютьсяутакігрупи:представницькі,організаційно-
розпорядчі,координаційні. Необхіднідлядостроковогоприпиненняповноважень
бургомістрапоказникивНімеччинівищі,ніжвУкраїні.УНімеччині ініціатива
відкликаннябургомістравідбуваєтьсянавимогу1/3–2/3ізарішенням2/3–3/4
членіврадиталишевокремихземлях–навимогугромадян(1/3 громадянгрома-
дивСаксонії),тодіяквУкраїні–радоюзавласноюініціативоюабонавимогуне
менше 1/10 громадян. На відміну від України, де міський голова може бути
відкликаним за рішенням ради – 2/3 голосів депутатів або референдуму –
більшістюголосівгромадян,вНімеччиніцяпроцедуравідбуваєтьсялишешля-
хом референдуму, необхідна для цього більшість відрізняється і становить
20–50%громадян.
Представництвомгромадизапропорційноювиборчоюсистемоюобираються
настрокїїкаденціїзаступникибургомістра,кількістьякихзалежитьвідчисель-
ностімешканцівугромаді.Заступникибургомістраможутьіздорадчимголосом
брати участь у засіданнях ради та комісіях.Якщо бургомістр чи один зі служ-
бовців на керівній посаді не відповідають необхідним вимогам вищого рангу
служби,тоодиніззаступниківбургомістразобов’язанийвідповідатицимвимо-
гам.Рішенняпровідкликаннязаступниківбургомістраініціюєтьсябільшістюта
ухвалюється2/3 відзагальногокількісногоскладуради10.
Отже,зарубіжнийдосвіддемонструєширокупалітрумуніципальнихсистем
тамоделей організаціїмуніципальної служби.Незважаючина своєріднішляхи
виникнення,становленнятарозвиткумуніципалізму,відмінніпідходищодокон-
ституційної та законодавчої регламентації місцевого самоврядування, явні
відмінностіуформахтаметодахвзаємодіїзцентральнимурядом,організаційно-
правовихпараметрахмуніципальнихсистемузарубіжнихкраїнах,посадовіосо-
би місцевого самоврядування мають практично однакові завдання та функції,
вирішують майже однотипні питання, забезпечуючи життєдіяльність муніци-
пальнихспільнотнаосновізаконівтаіншихнормативнихактіворганівдержав-
ноївлади,атакожвласнихмуніципальнихактів,якіприймаютьсянимивмежах
своєїкомпетенції.
Бурхливий розвиток місцевого самоврядування в сучасних західних демо-
128 Держава і право • Випуск 57
кратіях, тріумфальний рух принципів субсидіарності, регіоналізації та децент-
ралізації, якийвідбувсяуперіодпіслядругої світової війнивЄвропі таСША,
породивтенденціюмуніципалізаціїконституційногожиттятаправовихсистему
цілому.Вдемократичномусвітівсебільшевідбуваєтьсяусвідомленнятого,що
надмірнийцентралізммаєнаслідкомнеефективністьдержавногоапаратутафак-
тичну девальвацію конституційних норм. Місцеве самоврядування та децент-
ралізація стають тепер провідними принципами демократичної внутрішньої та
зовнішньоїдержавноїполітикитаконституційно-правовогорегулюванняуроз-
виненихзарубіжнихкраїнах.
1. Ми хай ли шин Л. Р.УдосконаленнясистемимісцевогоуправліннявУкраїнізвико-
ристанням зарубіжного досвіду : Автореф. дис. …канд. наук з держ. упр. – Львів,
2008.–С.1.2. Ас та по ва Т. О.Адаптаціязарубіжногодосвідуреформуваннядіяльності
органівмісцевогосамоврядуваннявУкраїні:Автореф.дис.…канд.наукздерж.упр.
–Х.,2010.–С.4.3. Кру сян А. Р.Децентрализацияидеконцентрацияпубличнойвласти:
соотношениевтеорииизаконодательствеУкраины//Юридическийвестник.–1999.–
№1.–С.29.4. Шиш ки на Н. Э.Современныегосударственно-правовыепроблемымест-
ного управления и самоуправления в зарубежных странах : (экономико-финансовый
аспект):Автореф.дис.…докт.юрид.наук.–Иркутск,1997.–С.21,27–28,5. Чер ка-
сов А. И.Централизация//Юридическаяэнциклопедия/Отв.ред.Б.Н.Топорнин.–М.:
Юристъ,2001.–С.1189.6. Гор ба тен ко В. П., На гре бель ний В.П.Централізація//Юри-
дичнаенциклопедія:В6т./[Редкол.:Ю.С.Шемшученко(головаредкол.)таін.].–К.:
Вид-во«Українськаенциклопедія»іменіМ.П.Бажана,1998–2004.–Т.6:Т–Я.–К.:
Укр.енцикл.,2004.–С.350.7. Ше леп ниць ка І. П.Досвідстановленнясистемимісцево-
госамоврядуваннявРеспубліціІталіятайогоадаптаціядляУкраїни:Автореф.дис.…
канд.наукздерж.упр.–К.,2009.–С.7,12,15–16.8. Матвієнко А. С. Політико-правові
засадидецентралізаціївладивконтекстіадміністративноїреформивУкраїні:Автореф.
дис.…канд.політ.наук.–К.,2010.–С.11.9. Гор ный М.Муниципальнаяполитикаи
местноесамоуправлениевРоссии:Учеб.пос.–СПб.:ГУ–ВШЭСПбфилиал,2010.–
С.38–39.10. Ко ха лик Х. М.Досвідстановленняірозвиткукомунальногосамоврядуван-
нявНімеччинітаможливістьйогоадаптаціївмістахУкраїни:Автореф.дис.…канд.
наукздерж.упр.–Львів,2011.–С.7–8,10–11.
129Юридичні і політичні науки
|