Місце уряду в системі розподілу влад

Місце уряду в системі розподілу влад

Досліджується правова доктрина про місце та роль уряду в системі розподілу влад, аналізуються причини пріоритетного становища уряду щодо інших гілок влади.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2012
1. Verfasser: Волощук, О.Т.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2012
Schriftenreihe:Держава і право
Schlagworte:
Конституційне право
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64602
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Місце уряду в системі розподілу влад / О.Т. Волощук // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 143-150. — Бібліогр.: 20 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-64602
record_format dspace
spelling irk-123456789-646022014-06-17T03:02:03Z Місце уряду в системі розподілу влад Волощук, О.Т. Конституційне право Досліджується правова доктрина про місце та роль уряду в системі розподілу влад, аналізуються причини пріоритетного становища уряду щодо інших гілок влади. Исследуется правовая доктрина о месте и роли правительства в системе разделения властей, анализируются причины приоритетного положения правительства относительно других ветвей власти. The legal doctrine of the place and role of government in the system de-separation of powers investigated, and the reasons the priority status of government’s other branches of government analyzed. 2012 Article Місце уряду в системі розподілу влад / О.Т. Волощук // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 143-150. — Бібліогр.: 20 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64602 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Конституційне право
Конституційне право
spellingShingle Конституційне право
Конституційне право
Волощук, О.Т.
Місце уряду в системі розподілу влад
Держава і право
description Досліджується правова доктрина про місце та роль уряду в системі розподілу влад, аналізуються причини пріоритетного становища уряду щодо інших гілок влади.
format Article
author Волощук, О.Т.
author_facet Волощук, О.Т.
author_sort Волощук, О.Т.
title Місце уряду в системі розподілу влад
title_short Місце уряду в системі розподілу влад
title_full Місце уряду в системі розподілу влад
title_fullStr Місце уряду в системі розподілу влад
title_full_unstemmed Місце уряду в системі розподілу влад
title_sort місце уряду в системі розподілу влад
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate 2012
topic_facet Конституційне право
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64602
citation_txt Місце уряду в системі розподілу влад / О.Т. Волощук // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 143-150. — Бібліогр.: 20 назв. — укp.
series Держава і право
work_keys_str_mv AT voloŝukot mísceurâduvsistemírozpodíluvlad
first_indexed 2025-07-05T15:12:39Z
last_indexed 2025-07-05T15:12:39Z
_version_ 1836820316646539264
fulltext О. Т. ВО ЛО ЩУК МІСЦЕ­УРЯ­ДУ­В­СИ­С­ТЕМІ­РОЗ­ПОДІЛУ­ВЛАД­ Досліджується пра во ва до к т ри на про місце та роль уря ду в си с темі роз поділу влад, аналізу ють ся при чи ни пріори тет но го ста но ви ща уря ду що до інших гілок вла ди. Клю­чові­ сло­ва: уряд, ви ко нав ча вла да, си с те ма роз поділу влад, си с те ма стри му- вань і про ти ваг. Ис сле ду ет ся пра во вая до к т ри на о ме с те и ро ли пра ви тель ст ва в си с те ме раз де ле- ния вла с тей, ана ли зи ру ют ся при чи ны при ори тет но го по ло же ния пра ви тель ст ва от но си тель но дру гих вет вей вла с ти. Клю­че­вые­сло­ва: пра ви тель ст во, ис пол ни тель ная власть, си с те ма раз де ле ния вла- с тей, си с те ма сдер жи ва ний и про ти во ве сов. The legal doctrine of the place and role of government in the system de-separation of powers investigated, and the reasons the priority status of government’s other branches of government analyzed. Key­words: government, executive power, the system of separation of powers, system of checks and balances. Нині­ відбу­вається­ ус­клад­нен­ня­ про­цесів­ соціаль­но­го­ уп­равління,­ стрімка­ зміна­ре­алій­політи­ко-пра­во­во­го­світо­у­с­т­рою­та­онов­лен­ня­кон­крет­них­форм­дер- жав­ності.­ Постійна­ транс­фор­мація­ взаємовідно­син­ між­ влад­ни­ми­ струк­ту­ра­ми­ все­ре­дині­ок­ре­мо­взя­то­го­соціуму­ і­ба­га­то­ інших­мо­ментів,­що­ха­рак­те­ри­зу­ють­ су­час­не­ суспільне­ жит­тя,­ ви­ма­га­ють­ інно­ваційно­го­ підхо­ду­ до­ їх­ на­уко­во­го­ ос­мис­лен­ня.­Ви­дається,­що­де­які,­в­то­му­числі­й­ос­но­во­по­ложні,­по­сту­ла­ти­кла- сич­ної­те­орії­роз­поділу­влад,­за­кла­де­ної­ще­Дж.­Лок­ком­і­Ш.-Л.­Мон­теск’є,­прак- тич­но­за­старіли,­не­цілком­відповіда­ють­сьо­годнішній­дійсності,­а­то­му­по­тре­бу- ють­ко­ри­гу­ван­ня­та­онов­лен­ня.­Пе­ре­гля­ду,­на­наш­по­гляд,­підля­га­ють­вкорінені­у­ вітчиз­няній­ і­ за­рубіжній­ юри­дичній­ на­уці­ уяв­лен­ня­ про­ співвідно­шен­ня,­ взаємозв’язок­і­взаємодію­трьох­ос­нов­них­влад­–­за­ко­но­дав­чої,­ви­ко­нав­чої­і­су­до- вої,­ і­ на­сам­пе­ред,­ про­ їх­ зна­чущість­ і­ роль­ в­ дер­жавній­ си­с­темі­ суспільства.­ З­ ог­ля­ду­на­постійно­зро­с­та­ю­чу­роль­ор­ганів­ви­ко­нав­чої­вла­ди­в­суспільно­му­житті­ та­ їх­ ва­гу­ в­ політич­но­му­ про­цесі­ в­ роз­ви­не­них­ країнах,­ пи­тан­ня­ про­ кон­сти- туційно-пра­во­вий­ста­тус­уря­ду,­зо­к­ре­ма­йо­го­місце­в­си­с­темі­роз­поділу­влад,­нині­ стає­клю­чо­вим­кри­терієм­у­кла­сифікації­фор­ми­правління.­Про­бле­ма­ти­ка­що­до­ виз­на­чен­ня­місця­та­ролі­уря­ду­в­си­с­темі­роз­поділу­влад­по­ру­шу­ва­ла­ся­у­пра­цях­ ба­га­ть­ох­ вітчиз­ня­них­ на­уковців,­ зо­к­ре­ма­ В.­Ша­по­ва­ла,­ В.­ Кам­по,­ Р.­ Пав­лен­ка,­ А.­Ко­ва­лен­ка,­К.­Ва­щен­ко,­І.­Па­хо­мо­ва,­І.­Да­хо­вої­та­ін.­Од­нак­ва­ди­нор­ма­тив­них­ фор­му­лю­вань­ чин­ної­ ре­дакції­ Кон­сти­туції­ Ук­раїни­ що­до­ виз­на­чен­ня­ кон­сти- туційно-пра­во­во­го­ста­ту­су­Кабіне­ту­Міністрів­Ук­раїни­та­йо­го­по­ло­жен­ня­в­си­с- темі­ роз­поділу­ влад­ засвідчу­ють­ ак­ту­альність­ по­даль­ших­ на­уко­вих­ досліджень­ місця­ і­ ролі­уря­ду­в­ си­с­темі­ ви­щих­ор­ганів­дер­жав­ної­ вла­ди.­Крім­то­го,­маємо­ за­ува­жи­ти,­що­не­оцінен­ну­до­по­мо­гу­при­про­ве­денні­но­вих­на­уко­вих­досліджень­ по­ви­нен­на­да­ти­ба­га­тий­досвід­провідних­за­рубіжних­дер­жав. У­ на­уковій­ літе­ра­турі­ існує­ чи­ма­ло­ то­чок­ зо­ру­ з­ при­во­ду­ то­го,­ яке­ місце­ посідає­ви­ко­нав­ча­вла­да­в­си­с­темі­роз­поділу­влад.­Одні­вчені­схи­ля­ють­ся­до­дум- ки­про­пріори­тет­ви­ко­нав­чої­вла­ди­у­си­с­темі­роз­поділу­влад,­інші­ствер­д­жу­ють,­ що­це­не­зовсім­так­і­відсто­ю­ють­по­зицію­про­вер­хо­вен­ст­во­за­ко­но­дав­чої­вла­ди.­ 143Юридичні і політичні науки Що­до­ос­тан­нь­о­го,­то,­звер­нув­шись­до­ви­токів­цієї­про­бле­ми,­за­ува­жи­мо,­що­да­на­ те­за­ ха­рак­тер­на­ для­XVII­ –­ по­чат­ку­XX­ ст.­ Са­ме­ у­ цей­ період­ ба­га­то­ вче­них­ і­ дослідників­роз­ви­ва­ють­і­по­пу­ля­ри­зу­ють­ідею па ну ван ня за ко но дав чої вла ди над ви ко нав чою і су до вою.­ Так,­ один­ з­ ос­но­во­по­лож­ників­ те­орії­ роз­поділу­ вла­ди­ –­ Дж.­Локк­вва­жав,­що­в­«кон­сти­туційній­дер­жаві,­що­спи­рається­на­свій­влас­ний­ ґрунт­ і­ діє­ відповідно­ до­ своєї­ влас­ної­ при­ро­ди,­ тоб­то­ діє­ за­ра­ди­ збе­ре­жен­ня­ співто­ва­ри­ст­ва,­мо­же­ бу­ти­ ли­ше­ од­на­ вер­хов­на­ вла­да,­ а­ са­ме­ за­ко­но­дав­ча,­ якій­ ре­ш­та­підко­ря­ють­ся»1.­Цю­ідею­та­кож­підтри­му­ва­ли­сво­го­ча­су­і­в­США.­Зо­к­ре- ма,­відомі­вис­ло­ви­ви­дат­них­аме­ри­кансь­ких­кон­сти­туціоналістів­Дж.­Медісо­на­і­ А.­Гамільто­на­про­те,­що­за­ре­с­публікансь­кої­фор­ми­правління­за­ко­но­дав­ча­вла­да­ по­вин­на­доміну­ва­ти­над­ви­ко­нав­чою.­Ви­дат­ний­російський­юрист,­де­пу­тат­II­Дер- жав­ної­Ду­ми­В.­М.­Гес­сен­ствер­д­жу­вав:­«Па­ну­ван­ня­за­ко­но­дав­чої­вла­ди,­як­вла­ди­ вер­хов­ної,­є­спе­цифічною­вла­с­тивістю­пра­во­вої­дер­жа­ви­...­Тільки­пар­ла­ментсь- кий­ устрій­ всебічно­ підко­ряє­ уря­до­ву­ вла­ду­ за­ко­но­давчій,­ відповідає­ сут­ності­ де­мо­кра­тич­но­го­прин­ци­пу,­при­роді­на­ро­до­влад­дя»2.­Слід­за­ува­жи­ти,­що­ідея­ця­ аж­ніяк­не­бу­ла­су­то­аб­ст­ракт­ною,­а,­на­впа­ки,­нерідко­зна­хо­ди­ла­цілком­кон­крет­не­ втілен­ня­ в­ дер­жав­но-пра­вовій­ прак­тиці.­ Річ­ у­ то­му,­ що­ ба­ланс­ вла­ди­ в­ тій­ чи­ іншій­країні­про­тя­гом­за­зна­че­но­го­періоду­ніко­ли­не­яв­ляв­со­бою­незмінну­ве­ли- чи­ну,­най­частіше­він­зміню­вав­ся­са­ме­на­ко­ристь­вла­ди­за­ко­но­дав­чої. Ідея­ па­ну­ван­ня­ за­ко­но­дав­чої­ вла­ди­ над­ інши­ми­ вла­да­ми­ і­ нині­ зна­хо­дить­ підтрим­ку­се­ред­де­я­ких­пра­во­знавців,­не­зва­жа­ю­чи­на­ те,­що­в­другій­по­ло­вині­ XX­–­на­по­чат­ку­XXI­ст.­во­на­за­старіла,­су­пе­ре­чить­дійсно­му­ста­ну­ре­чей.­Так,­ В.­А.­Ту­ма­нов,­В.­Є.­Чиркін,­Ю.­А.­Юдін­вва­жа­ють,­що­провідна­роль­за­ко­но­дав- чої­вла­ди­в­дер­жав­но­му­ме­ханізмі­«зу­мов­ле­на,­по-пер­ше,­тим,­що­ор­ган,­який­її­ здійснює,­ –­ пар­ла­мент­ –­ от­ри­мує­ легіти­мацію­шля­хом­ пря­мо­го­ во­ле­ви­яв­лен­ня­ на­се­лен­ня­країни­(ви­бо­ри)­і­ви­с­ту­пає,­та­ким­чи­ном,­як­ор­ган­на­род­но­го­пред­став- ництва,­по-дру­ге,­тим,­що­ця­гілка­вла­ди­наділе­на­ви­ключ­ним­пра­вом­за­ко­но­дав- ст­ву­ва­ти­ і­ са­ме­во­на­ство­рює­ту­пра­во­ву­ос­но­ву,­в­рам­ках­якої­тільки­ і­мо­жуть­ діяти­ інші­ гілки»3.­В­ іншій­ ро­боті­В.­Є.­Чирків­ за­ува­жує:­ «Відповідно­ до­ кон- цепції­роз­поділу­влад­пер­ше­місце­се­ред­гілок­дер­жав­ної­вла­ди­на­ле­жить­за­ко­но- давчій»4.­Та­ку­са­му­по­зицію­відсто­ю­ють­ав­то­ри­ко­лек­тив­ної­мо­но­графії­«Пра­во- ва­ дер­жа­ва:­ ре­альність,­ мрії,­ май­бутнє»,­ за­зна­ча­ю­чи:­ «В­ ході­ взаємодії­ вла­ди­ якась­вла­да­все-та­ки­по­вин­на­вий­ти­на­пер­ше­місце,­зай­ня­ти­чільне­ста­но­ви­ще,­ інак­ше­весь­дер­жав­ний­ме­ханізм­мо­же­опи­ни­ти­ся­в­си­ту­ації­не­здо­ро­вої­бо­роть­би­ за­першість.­З­на­шої­точ­ки­зо­ру,­та­кою­вла­дою­мо­же­і­по­вин­на­ви­с­ту­пи­ти­вла­да­ за­ко­но­дав­ча­...­Во­на­фор­му­лює­ос­новні­на­пря­ми­внутрішньої­і­зовнішньої­політи- ки,­кон­ст­руює­і­закріплює­пра­вові­мас­шта­би»5.­З­на­шої­точ­ки­зо­ру,­прибічни­ки­ ідеї­вер­хо­вен­ст­ва­за­ко­но­дав­чої­вла­ди­ігно­ру­ють­смисл­си­с­те­ми­стри­му­вань­і­про- ти­ваг­у­те­орії­і­прак­тиці­ре­алізації­«роз­поділу­влад».­Ад­же­си­с­те­ма­стри­му­вань­і­ про­ти­ваг­фак­тич­но­ста­вить­у­пев­ну­за­лежність­здійснен­ня­за­ко­но­дав­чої­вла­ди­від­ по­зиції­ор­ганів,­відне­се­них­до­інших­гілок­вла­ди. Прин­ци­по­во­ іншу­дум­ку­вис­лов­лює­Г.­Н.­Че­бо­та­рь­ов.­Аналізу­ю­чи­пи­тан­ня,­ «чи­ сумісне­ уяв­лен­ня,­ що­ скла­ло­ся,­ про­ поділ­ вла­ди­ як­ вла­ди­ не­ тільки­ са­мостійної,­але­й­не­підлег­лої­ніяким­іншим­вла­дам­з­вер­хо­вен­ст­вом­вла­ди­за­ко- но­дав­чої»,­він­підкрес­лює,­що­«са­ме­по­нят­тя»­вер­хо­вен­ст­во­«пе­ред­ба­чає­підпо- ряд­ко­ваність,­а­то­му­цілком­оче­вид­но,­що­за­зна­че­ної­сумісності­бу­ти­не­мо­же»6.­ С.­А.­Авак’ян­ та­кож­ вва­жає,­що­ при­ прак­тичній­ ре­алізації­ прин­ци­пу­ роз­поділу­ вла­ди­пред­став­ницькі­ор­га­ни­вер­хо­вен­ст­ва­не­ма­ють.­Роз­ви­ва­ю­чи­це­по­ло­жен­ня,­ 144 Держава і право • Випуск 57 він­за­зна­чає,­що­«на­пи­тан­ня­про­рівність­пред­став­ниць­ких,­ви­ко­нав­чих­і­су­до­вих­ ор­ганів­або­вер­хо­вен­ст­во­од­них­над­інши­ми­важ­ко­да­ти­од­но­знач­ну­відповідь»,­бо­ всі­во­ни­«зай­ма­ють­в­си­с­темі­свої­ніші,­а­мож­ли­вості­впли­ву­один­на­од­но­го­ніяк­ не­мо­жуть­ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти­для­то­го,­щоб­по­ста­ви­ти­се­бе­ви­ще­за­інших»7.­На­ве- дені­су­д­жен­ня­до­сить­ти­пові.­Ма­буть,­нині­в­юри­дичній­на­уці­найбільш­по­ши­ре- на­ дум­ка,­ згідно­ з­ якою­ у­ роз­ви­не­них­ в­ еко­номічно­му­ сенсі,­ де­мо­кра­тич­них­ країнах­за ко но дав ча, ви ко нав ча і су до ва вла ди рівноз начні й рівно правні,­що­доз- во­ляє­їм­з­до­статнім­сту­пе­нем­ефек­тив­ності­взаємно­стри­му­ва­ти,­врівно­ва­жу­ва­ти­ і­кон­тро­лю­ва­ти­од­на­од­ну.­«В­ме­жах­своєї­ком­пе­тенції,­–­за­ува­жує­Г.­Н.­Ма­нов,­ –­кож­на­вла­да­са­мостійна,­рівна­іншим­і­не­за­леж­на­від­них,­підко­ря­ю­чись­тільки­ за­ко­ну»8.­Р.­В.­Ен­ги­ба­рян­та­кож­вва­жає,­що­в­пра­вовій­дер­жаві­існує­ба­ланс­за­ко- но­дав­чої,­ви­ко­нав­чої­та­су­до­вої­вла­ди9.­Вод­но­час­як­що­і­спо­с­теріга­ють­ся­ок­ремі­ відхи­лен­ня­з­точ­ки­зо­ру­рівності­вла­ди,­то­во­ни­роз­гля­да­ють­ся­скоріше­як­ви­клю- чен­ня­ з­ пра­ви­ла,­ прикрі­ й­ по­ суті­ своїй­ ви­пад­кові­ погрішності,­що­ підля­га­ють­ як­найш­вид­шо­му­ усу­нен­ню.­ Подібна­ по­зиція,­ на­ на­шу­ дум­ку,­ ма­ло­ відповідає­ ре­аль­ності.­ Її­ при­хиль­ни­ки­ про­сто­ ви­да­ють­ ба­жа­не­ за­ дійсне,­ не­обґрун­то­ва­но­ вва­жа­ю­чи,­що­ існує­якийсь­«іде­аль­ний»­стан­дер­жав­но­го­ме­ханізму,­прак­тич­но­ ре­алізо­ва­ний­ в­ ос­нов­но­му­ в­ країнах­ За­хо­ду,­ при­ яко­му­ більшою­ чи­ мен­шою­ мірою,­але­за­га­лом­за­без­пе­че­но­фак­тич­ну,­а­не­фор­маль­ну­рівність­усіх­влад.­До­ цьо­го­ іде­аль­но­го­ста­ну,­на­ їхню­дум­ку,­ і­слід­праг­ну­ти.­Од­нак­на­справді­та­ко­го­ ста­ну­не­до­сяг­ну­то­ніде­в­світі­й,­більш­то­го,­не­до­сяж­но­в­прин­ципі. На­дум­ку­В.­М.­Ша­по­ва­ла,­сенс­кон­сти­туційно­го­прин­ци­пу­«роз­поділу­влад»­ по­ля­гає­в­то­му,­що­за ко но дав ча вла да і ви ко нав ча вла да є од но по ряд ко ви ми,­але­з­ цієї­ те­зи­ аб­со­лют­но­ не­ вип­ли­ває,­ що­ во­ни­ є­ рівни­ми­ або­ порівню­ва­ни­ми­ за­ змістом10.­ Далі­ вче­ний­ по­яс­нює:­ нерівність­ «роз­поділе­них­ влад»­ зу­мов­ле­но,­ по-пер­ше,­ особ­ли­во­с­тя­ми­ прий­ня­тої­ фор­ми­ дер­жав­но­го­ прав­ління,­ по-дру­ге,­ си­ту­ацією,­ що­ скла­ла­ся­ в­ суспільно-політич­но­му­ житті­ тієї­ чи­ іншої­ країни,­ по-третє,­ інши­ми­ об’єктив­ни­ми­ й­ суб’єктив­ни­ми­ чин­ни­ка­ми,­ до­ яких­ мож­на­ відне­с­ти­і­те,­що­ор­га­ни­за­ко­но­дав­чої­та­ви­ко­нав­чої­вла­ди­по­кли­кані­ре­алізо­ву­ва- ти­ різні­ функції,­ їх­ діяль­ності­ при­та­манні­ різні­ за­со­би­ та­ ме­то­ди.­ Ре­аль­ну­ відповідь­на­пи­тан­ня­що­до­співвідне­се­ності­ за­ко­но­дав­чої­ і­ ви­ко­нав­чої­вла­ди­ за­ умов­ кон­крет­ної­ дер­жа­ви,­ на­ дум­ку­ вче­но­го,­ мож­на­ от­ри­ма­ти­ шля­хом­ аналізу­ співвідно­шен­ня­по­вно­ва­жень­ви­щих­ор­ганів­дер­жа­ви,­функціональ­но­поєдна­них­ із­за­ко­но­дав­чою­і­ви­ко­нав­чою­вла­дою,­з­ура­ху­ван­ням­прак­ти­ки­ре­алізації­кон­сти- туційних­по­ло­жень,­які­виз­на­ча­ють­ста­тус­відповідних­ор­ганів. На­на­ше­пе­ре­ко­нан­ня,­ні­про­яку­ре­аль­ну­рівність­за­ко­но­дав­чої,­ви­ко­нав­чої­та­ су­до­вої­вла­ди­нині­не­мо­же­бу­ти­й­мо­ви.­Оче­вид­но,­що­в­тих­країнах,­де­на­прак- тиці­послідо­вно­про­во­дить­ся­прин­цип­роз­поділу­влад,­пер­шо­ряд­на,­мож­на­навіть­ ска­за­ти­ вирішаль­на,­ роль­ в­ їх­політич­них­ си­с­те­мах­на­ле­жить­ ви­ко­навчій­ владі.­ Зви­чай­но,­ за­ умов­ постійно­ і­ до­сить­ швид­ко­ зміню­ва­ної­ політич­ної­ си­ту­ації­ ба­ланс­вла­ди­в­де­мо­кра­тич­них­дер­жа­вах­ха­рак­те­ри­зується­ди­намізмом,­віднос­но­ ви­со­ким­сту­пе­нем­рух­ли­вості.­У­різні­періоди­су­час­ної­історії­він­не­за­ли­шав­ся­ стабільно­незмінним,­ а,­ на­впа­ки,­ постійно­ зміню­вав­ся.­Од­нак­ці­ зміни­бу­ли­не­ такі­ значні,­ бо,­ не­зва­жа­ю­чи­ ні­ на­ що,­ вер­хо­вен­ст­во­ в­ пе­ре­важній­ більшості­ ви­падків­зберіга­ло­ся­за­ви­ко­нав­чою­вла­дою.­Слід­підкрес­ли­ти,­що­це­су­д­жен­ня­ не­не­се­будь-яко­го­оціноч­но­го­ і­ навіть­ іде­о­логічно­го­на­ван­та­жен­ня.­Ми­про­сто­ фіксуємо­на­яв­ний­стан,­кон­ста­туємо­без­пе­реч­ний,­як­вва­жаємо,­факт.­Цей­факт,­ до­речі,­тією­чи­іншою­мірою­виз­на­ють,­пря­мо­або­опо­се­ред­ко­ва­но­підтвер­д­жу- 145Юридичні і політичні науки ють­ своїми­ вис­лов­лю­ван­ня­ми­ і­ мірку­ван­ня­ми­ де­які­ вчені-юри­с­ти.­ Так,­ А.­О.­Мішин­на­зи­ває­уряд­най­мо­гутнішим­ор­га­ном­дер­жав­ної­вла­ди12.­Роз­ви­ва­ю- чи­свою­дум­ку,­він­за­зна­чає:­«У­си­с­темі­ви­щих­ор­ганів­вла­ди­за­рубіжної­дер­жа­ви­ уряд­є­найбільш­ак­тив­ним­та­ди­намічним­еле­мен­том,­най­мен­шою­мірою­схиль- ним­до­пра­во­вої­ рег­ла­мен­тації.­Він­ стоїть­над­усіма­ інши­ми­ви­щи­ми­ор­га­на­ми­ дер­жа­ви.­Не­бу­ду­чи­схиль­ним­до­кон­тро­лю­з­бо­ку,­уряд­має­мож­ливість­сам­виз- на­ча­ти­об­сяг­своїх­по­вно­ва­жень»13.­ Л.­М.­Ентін­за­ува­жує:­«Уряд­в­більшості­за­рубіжних­країн­здійснює­вер­хов­не­ політич­не­керівництво­і­за­галь­не­уп­равління­спра­ва­ми­дер­жа­ви.­У­діяль­ності­уря- ду­ зна­хо­дять­ своє­ ви­ра­жен­ня­ і­ прак­тич­но­ ре­алізу­ють­ся­ за­гальні­ й­ найбільш­ істотні­суспільні­ інте­ре­си»14.­К.­С.­Бєльський­підкрес­лює:­«І­послідо­вний­при- хиль­ник­пруссь­кої­мо­нархії­філо­соф­Ге­гель,­ і­ лібе­раль­ний­фран­цузь­кий­дер­жа- воз­на­вець­Ес­мен,­і­помірко­ва­но-кон­сер­ва­тив­ний­дер­жа­воз­на­вець­Н.­М.­Кор­ку­нов­ од­на­ко­во­підкрес­лю­ва­ли,­що­ви­ко­нав­ча­вла­да­на­ба­га­то­повніше,­ніж­за­ко­но­дав­ча,­ пред­став­ляє­єдність,­сутність,­функціональ­ну­спря­мо­ваність­дер­жа­ви...»15.­Ці­та­ подібні­ їм­ су­д­жен­ня­ спра­вед­ливі.­ До­казів­ мо­гут­ності,­ доміну­ван­ня­ ви­ко­нав­чої­ вла­ди­над­інши­ми­гілка­ми­вла­ди­безліч.­На­ве­де­мо­ли­ше­де­які­з­них.­Са­ме­ви­ко- нав­ча­вла­да,­на­вер­шині­якої­зна­хо­дить­ся­уряд,­зо­се­ре­д­жує­в­своїх­ру­ках­незмірно­ більші,­ порівня­но­ з­ інши­ми­ гілка­ми­ дер­жав­ної­ вла­ди,­ фінан­сові,­ ма­теріаль­но- технічні,­ор­ганізаційні,­людські­та­інші­ре­сур­си.­Са­ме­во­на­во­лодіє­нині­найбільш­ по­вною­ інфор­мацією­про­ про­це­си,­що­ відбу­ва­ють­ся­ у­ всіх­ сфе­рах­життєдіяль- ності­суспільно­го­ор­ганізму­і­на­міжна­родній­арені.­У­цьо­му­зв’яз­ку­не­мож­на­не­ зга­да­ти­вислів,­який­уже­дав­но­став­кри­ла­тим:­«Хто во лодіє інфор мацією, во лодіє світом». Крім­то­го,­уряд­нині­має­над­зви­чай­но­ве­ликі­мож­ли­вості­впли­ву­на­всі­ інші­ дер­жав­но-владні­ струк­ту­ри,­ на­сам­пе­ред­ на­ пар­ла­мент.­ Так,­ зо­к­ре­ма,­ він­ якнай­ак­тивніше­втру­чається­у­сфе­ру,­що­тра­диційно­вва­жа­ла­ся­сфе­рою­ви­ключ- ної­ком­пе­тенції­ви­що­го­пред­став­ниць­ко­го­ор­га­ну,­а­са­ме­в­за­ко­но­дав­чий­про­цес.­ Уряд­ пе­ре­тво­рив­ся­ на­ ос­нов­не­ дже­ре­ло­ за­ко­но­дав­чої­ ініціати­ви.­ У­ Західній­ Європі­від­70­до­90­%­за­ко­но­про­ектів­ви­хо­дять­від­уря­ду16.­Крім­то­го,­в­більшості­ де­мо­кра­тич­них­країнах­уряд­виз­на­чаль­ною­мірою­кон­тро­лює­не­тільки­по­чат­ко­ву,­ але­ і­всі­на­ступні­стадії­ за­ко­но­дав­чо­го­про­це­су,­фак­тич­но­здійсню­ю­чи­на­ньо­го­ вирішаль­ний­ вплив.­ То­му­ не­ див­но,­що­ пе­ре­важ­на­ більшість­ прий­ня­тих­ у­ цих­ країнах­за­конів­ма­ють­не­пар­ла­ментсь­ке,­а­уря­до­ве­по­хо­д­жен­ня­або­пря­мо­чи­опо- се­ред­ко­ва­но­лобіюва­ли­ся­ви­ко­нав­чою­вла­дою.­Так,­на­при­клад,­з­1162­за­ко­но­дав- чих­текстів,­прий­ня­тих­фран­цузь­ким­пар­ла­мен­том­з­1978­р.­по­чер­вень­1990­р.,­ ли­ше­154­(що­скла­дає­13,2­%)­ма­ли­пар­ла­ментсь­ке­по­хо­д­жен­ня.­У­Ве­ли­ко­бри­танії­ 95­ %­ за­конів­ прий­мається­ з­ ініціати­ви­ уря­ду17.­ За­ува­жи­мо,­ що­ подібний­ стан­ ре­чей­знач­ною­мірою­ви­прав­да­ний:­уряд­має­всі­не­обхідні­мож­ли­вості­для­підго- тов­ки­на­ви­со­ко­му­про­фесійно­му­рівні,­«зі­знан­ням­спра­ви»­якісних­за­ко­но­про- ектів.­ Він­ до­ то­го­ж­ кра­ще­ ніж­ інші­ дер­жавні­ ор­га­ни­ уяв­ляє­ собі,­ які­ пи­тан­ня­ суспільно­го­ роз­вит­ку­ по­винні­ бу­ти­ вре­гу­ль­о­вані­ за­ко­но­дав­чим­шля­хом­ пер­шо- чер­го­во,­ а­ які­мо­жуть­ бу­ти­ відкла­дені.­Крім­ то­го,­ для­ де­я­ких­ країн­ ха­рак­тер­не­ об­ме­жен­ня­ (фак­тич­не­ або­ кон­сти­туційне)­ ко­ла­ пи­тань,­ щодо­ яких­ пар­ла­мент­ мо­же­прий­ма­ти­за­ко­ни.­Так,­ви­ща­пред­став­ниць­ка­ус­та­но­ва­Франції­вправі­за­ко- но­дав­ст­ву­ва­ти­ли­ше­з­пев­но­го­ко­ла­пи­тань,­ок­рес­ле­но­го­ст.­34­Кон­сти­туції.­Всі­ інші­пи­тан­ня,­не­зга­дані­в­ст.­34,­на­ле­жать­до­рег­ла­мен­тар­ної­сфе­ри,­тоб­то­ре­гу- лю­ють­ся­ пра­во­ви­ми­ ак­та­ми­ ви­ко­нав­чої­ вла­ди.­ От­же,­ де­мо­кра­тич­ний­ прин­цип,­ згідно­з­яким­сфе­ра­за­ко­ну­вва­жається­в­си­лу­своєї­при­ро­ди­не­об­ме­же­ною,­ви­яв- 146 Держава і право • Випуск 57 ляється­ по­ру­ше­ним.­ Спра­вед­ли­вості­ за­ра­ди­ відзна­чи­мо,­ що­ по­ло­жен­ня­ ст.­ 34­ Ос­нов­но­го­ за­ко­ну­ не­ до­три­му­ють­ся:­ як­ по­ка­зує­ прак­ти­ка,­ фран­цузь­кий­ пар­ла- мент­все­ж­відсто­яв­своє­пра­во­вис­лов­лю­ва­ти­ся­шля­хом­прий­нят­тя­за­конів­з­будь- яко­го­пи­тан­ня­і­в­будь-якій­сфері­суспільних­відно­син.­Про­те­сам­факт­закріплен- ня­в­Кон­сти­туції­та­ко­го­ро­ду­по­ло­жень­вель­ми­симп­то­ма­тич­ний.­На­яв­не­роз­ши- рен­ня­ по­вно­ва­жень­ ви­ко­нав­чої­ вла­ди­ за­ ра­ху­нок­ зву­жен­ня­ пре­ро­га­тив­ вла­ди­ за­ко­но­дав­чої. На­решті,­за­галь­новідо­мо,­що­пе­ре­важ­на­ча­с­ти­на­нор­ма­тив­них­актів,­що­за­сто- со­ву­ють­ся­в­тій­чи­іншій­дер­жаві,­ви­дається­не­пар­ла­мен­том,­а­уря­дом.­Йдеть­ся­ про­де­ле­го­ва­не­за­ко­но­дав­ст­во­та­уря­дові­ак­ти,­що­ма­ють­підза­кон­ний­ха­рак­тер.­ Так,­суспільство,­йо­го­гро­ма­дя­ни­та­інсти­ту­ти­ке­ру­ють­ся­(особ­ли­во­у­по­всяк­ден- но­му­житті)­не­стільки­за­ко­на­ми,­скільки­при­пи­са­ми­ви­ко­нав­чої­вла­ди.­Подібних­ фактів­знай­деть­ся­чи­ма­ло.­Але­і­пе­ре­ра­хо­ва­них,­на­наш­по­гляд,­до­сить­для­то­го,­ щоб­по­го­ди­ти­ся­з­те­зою,­що­в­будь-якій­де­мо­кра­тичній­країні­ви ко нав ча вла да домінує над усіма інши ми.­У­зв’яз­ку­з­цим,­до­речі,­стає­оче­вид­ним,­що­ве­ли­чез- не,­ ма­буть,­ навіть­ виз­на­чаль­не­ зна­чен­ня­ для­ дер­жав­но-ор­ганізо­ва­но­го­ соціуму­ має­пи­тан­ня­про­те,­хто­зна­хо­дить­ся­на­чолі­ви­ко­нав­чої­вла­ди,­бу­ду­чи­тим­са­мим­ цен­т­раль­ною­ політич­ною­ фігу­рою­ і­ кон­цен­т­ру­ю­чи­ в­ своїх­ ру­ках­ найбільший­ об­сяг­влад­них­по­вно­ва­жень.­По­суті,­ за­во­ю­ва­ти­вла­ду­в­нинішній­дер­жаві­–­це­ оз­на­чає­очо­ли­ти­її­ви­ко­нав­чо-роз­по­рядчі­струк­ту­ри.­Доміну­ю­че­ста­но­ви­ще­ви­ко- нав­чої­вла­ди­се­ред­інших­влад­у­су­час­них­де­мо­кра­тич­них­країнах,­зви­чай­но­ж,­не­ є­ре­зуль­та­том­ма­теріалізації­чиєїсь­суб’єктив­ної­волі,­втілен­ня­зло­го­умис­лу­або­ ре­алізації­ ко­рис­ли­вих­ інте­ресів.­ Во­но,­ бе­зу­мов­но,­ не­ мо­же­ роз­гля­да­ти­ся­ і­ як­ підсу­мок­ ви­пад­ко­во­го­ збігу­ об­ста­вин,­ стихійно­ сфор­мо­ва­но­го­ співвідно­шен­ня­ політич­них­сил.­На­впа­ки,­подібний­стан­ви­ко­нав­чої­вла­ди­уяв­ляється­нам­як­істо- рич­но­та­об’єктив­но­зу­мов­ле­ний­усім­хо­дом­роз­вит­ку­людсь­кої­цивілізації.­Річ­у­ то­му,­що­ на­леж­не­ здійснен­ня­ при­наймні­ однієї­ з­ ос­нов­них­функцій,­ іма­нент­но­ вла­с­ти­вих­ на­сам­пе­ред­ ви­ко­навчій­ владі,­ на­бу­ває­ в­ су­час­них­ умо­вах­ для­ життєдіяль­ності­як­суспільно­го­ор­ганізму­в­ціло­му,­так­і­ок­ре­мо­го­індивіда­пер- шо­ряд­но­го­зна­чен­ня.­Зро­зуміло,­йдеть­ся­про­уп­равлінську­функцію.­ Ус­клад­нен­ня­ суспільних­ про­цесів,­ ба­га­то­ з­ яких­ бук­валь­но­ вир­ва­ли­ся­ з-під­ кон­тро­лю,­що­спо­с­терігається­ос­танніми­де­ся­тиліття­ми,­які,­по­суті,­ста­ли­не­ке- ро­ва­ни­ми,­ над­зви­чай­но­ ак­ту­алізує­ за­вдан­ня­ що­до­ ціле­с­пря­мо­ва­ної­ ор­ганізації,­ свідо­мо­го­ре­гу­лю­ван­ня­і­ро­зум­но­го­ук­ла­ду­сво­го­жит­тя.­Не­мож­на­у­зв’яз­ку­з­цим­ не­по­го­ди­ти­ся­з­дум­кою­відо­мо­го­аме­ри­кансь­ко­го­соціоло­га­А.­Тоф­ф­ле­ра.­«Як­би­ тільки­од­на­техніка­зірва­ла­ся­з­лан­цю­га,­–­за­ува­жує­він,­–­то­й­тоді­на­ше­ста­но­ви- ще­бу­ло­б­до­сить­важ­ким.­Смер­тель­на­не­без­пе­ка­по­ля­гає,­од­нак,­у­то­му,­що­й­інші­ соціальні­ про­це­си­ ски­ну­ли­ «вуз­деч­ку»­ і­ ска­же­но­ мчать­ в­ невідо­мо­му­ на­прямі,­ відмов­ля­ю­чись­ підко­ря­ти­ся­ всім­ на­шим­ спро­бам­ ке­ру­ва­ти­ ни­ми.­ Ур­банізація,­ етнічні­ конфлікти,­ пе­ре­на­се­лен­ня,­ зло­чинність­ –­ мож­на­ на­ве­с­ти­ чи­ма­ло­ при- кладів­то­го,­що­наші­спро­би­якось­вре­гу­лю­ва­ти­хід­змін­ви­яв­ля­ють­ся­все­більш­ не­вда­ли­ми­і­безплідни­ми»18.­Не­див­но,­що­в­подібній­си­ту­ації­пе­ред­ба­чен­ня,­про- гно­зу­ван­ня,­пла­ну­ван­ня,­прий­нят­тя­рішень,­мобілізація­та­ор­ганізація­не­обхідних­ для­їх­здійснен­ня­сил­і­ре­сурсів,­кон­троль­за­їх­ви­ко­нан­ням­і­ба­га­то­інших­дій,­що­ скла­да­ють­у­су­куп­ності­зміст­уп­равлінської­діяль­ності,­ста­ють­архіваж­ли­ви­ми.­А­ са­ме­цим­і­зай­мається­на­сам­пе­ред­ви­ко­нав­ча­вла­да.­Прак­тич­но­са­мостійно­ви­роб- ля­ю­чи­і­про­во­дя­чи­внутрішню­і­зовнішню­політи­ку­країни.­Звер­тає­на­се­бе­ува­гу­ той­факт,­що­ця­пре­ро­га­ти­ва­ви­ко­нав­чої­вла­ди­закріпле­на­в­кон­сти­туціях­ба­га­ть­ох­ 147Юридичні і політичні науки країн­світу.­Згідно­зі­ст.­65­Ос­нов­но­го­за­ко­ну­ФРН:­«Фе­де­раль­ний­канц­лер­виз­на- чає­ос­новні­на­пря­ми­політи­ки­і­не­се­за­них­відповідальність.­У­ме­жах­цих­ос­нов- них­на­прямів­ко­жен­фе­де­раль­ний­міністр­ве­де­спра­ви­сво­го­на­прям­у­са­мостійно­ під­свою­відповідальність».­Стат­тя­97­Кон­сти­туції­Іспанії­про­го­ло­шує,­що­уряд­ ке­рує­ внутрішньою­ і­ зовнішньою­ політи­кою,­ цивільною­ та­ військо­вою­ адміністрацією­і­обо­ро­ною­дер­жа­ви,­го­ло­вним­чи­ном,­він­здійснює­по­всяк­ден­не­ опе­ра­тив­не­уп­равління­суспільством.­М.­Дю­вер­же­спра­вед­ли­во­за­зна­чає,­що­сам­ по­собі­термін­«ви­ко­нав­ча­вла­да»­ду­же­не­вда­лий,­бо­діяльність­ви­ко­нав­чої­вла­ди­ аж­ніяк­не­об­ме­жується­ви­ко­нан­ням­за­конів­та­бю­д­же­ту.­Скоріше­відповідні­ор­га- ни­за­без­пе­чу­ють­керівництво­дер­жа­вою,­її,­так­би­мо­ви­ти,­за­галь­ний­по­сту­паль- ний­ рух,­ а­ точніше­ –­ уп­рав­ля­ють­ ос­таннім19.­ Як­ спра­вед­ли­во­ ствер­д­жує­ М.­В.­Баг­лай,­ у­ ви­ко­навчій­ владі­ ук­ла­де­на­ та­ лан­ка­ дер­жа­ви,­ яка­ прак­тич­но­ організує­жит­тя­кож­но­го­на­ро­ду20. Вер­хо­вен­ст­во­ ви­ко­нав­чої­ вла­ди­ в­ політичній­ си­с­темі­ су­час­но­го­ суспільства­ зу­мов­ле­не­ще­однією­істот­ною­об­ста­ви­ною.­Ево­люціону­ван­ня­цивілізації,­особ- ли­во­ос­таннім­ча­сом,­пов’яза­не­з­не­ухиль­ним­онов­лен­ням­і,­більше­то­го,­роз ши- рен ням ко ла явищ і про цесів, що підля га ють уп равлінню з бо ку дер жа ви. В­орбіту­ дер­жав­но­го­ уп­равління­ втя­гу­ють­ся­ все­ нові,­ в­ не­да­ле­ко­му­ ми­ну­ло­му­ невідомі­ люд­ст­ву,­фе­но­ме­ни­йо­го­нинішньо­го­бут­тя.­Йдеть­ся­про­не­обхідність­прий­нят­тя­ уп­равлінських­рішень­у­зв’яз­ку­зі­стрімким­роз­вит­ком­інфор­маційних­тех­но­логій,­ за­бруд­нен­ням­ на­вко­лиш­нь­о­го­ се­ре­до­ви­ща,­ за­гро­зою­ ядер­ної­ війни,­ зро­с­тан­ням­ вжи­ван­ня­нар­ко­тиків­та­інши­ми­суспільно­зна­чи­ми­ми­яви­ща­ми­і­про­це­са­ми,­що­ нині­ха­рак­те­ри­зу­ють­жит­тя­як­усь­о­го­світо­во­го­співто­ва­ри­ст­ва,­так­і­ок­ре­мих­дер- жав.­Зро­зуміло,­в­ух­ва­ленні­подібно­го­ро­ду­рішень­бе­руть­участь­усі­гілки­вла­ди,­ але­різною­мірою.­Оче­вид­но,­са­ме­ви­ко­нав­ча­вла­да­в­си­лу­своєї­спе­цифіки­(опе- ра­тив­ності,­інфор­мо­ва­ності­то­що)­відіграє­тут­найбільш­ак­тив­ну­роль. «Привілей­о­ва­не»­ ста­но­ви­ще­ ви­ко­нав­чої­ вла­ди­ порівня­но­ з­ інши­ми­ гілка­ми­ вла­ди­ за­без­пе­чується­ще­й­ тим,­що­во­на най мен шою мірою за знає кон тро лю з бо ку суспільства.­ Справді,­ діяльність­ як­ за­ко­но­дав­чих,­ так­ і­ су­до­вих­ ор­ганів­ у­ пе­ре­важній­більшості­ви­падків­ здійснюється­відповідно­до­прин­ци­пу­ глас­ності­ та­ відкри­тості.­На­ су­дові­ засідан­ня­доз­во­ле­ний­до­ступ­публіки­ і­ пред­став­ників­ за­собів­ма­со­вої­інфор­мації.­Рішен­ня­су­ду­ні­для­ко­го­не­є­се­к­ре­том.­Більш­то­го,­ навіть­у­спеціаль­но­пе­ред­ба­че­них­за­ко­ном­ви­пад­ках­про­ве­ден­ня­за­кри­тих­су­до- вих­ засідань,­ ко­ли­ зачіпа­ють­ся,­ зо­к­ре­ма,­ пи­тан­ня,­ що­ ста­нов­лять­ дер­жав­ну­ таємни­цю­або­сто­су­ють­ся­інтим­них­відно­син­сторін,­рішен­ня­су­ду­ого­ло­шу­ють­ся­ публічно. Ана­логічно­пар­ла­ментські­засідан­ня,­як­пра­ви­ло,­відкриті­для­всіх­ба­жа­ю­чих,­ вклю­ча­ю­чи­ жур­налістів,­ яким,­ за­ува­жи­мо,­ на­ле­жить­ провідна­ роль­ в­ інфор­му- ванні­ши­ро­кої­гро­мадсь­кості­про­функціону­ван­ня­цен­т­раль­но­го­пред­став­ниць­ко- го­ор­га­ну.­Ще­в­1793­р.­М.­Ро­бесп’єр­спра­вед­ли­во­ствер­д­жу­вав,­що­вся­нація­в­ ціло­му­має­пра­во­бу­ти­обізна­ною­про­діяльність­своїх­упов­но­ва­же­них.­Збо­рам,­ де­ле­го­ва­них­на­ро­дом,­слід­бу­ло,­як­би­це­бу­ло­мож­ли­во,­об­го­во­рю­ва­ти­за­ко­но­давчі­ ак­ти­в­при­сут­ності­всьо­го­на­ро­ду21.­Прин­цип­глас­ності­засідань­ви­що­го­за­ко­но- дав­чо­го­ ор­га­ну­ закріпле­ний­ кон­сти­туціями­ ба­га­ть­ох­ країн.­ Так,­ відповідно­ до­ ст.­42­ (ч.­ 1)­Ос­нов­но­го­ за­ко­ну­ФРН­засідан­ня­Бун­де­с­та­гу­ є­публічни­ми.­Стат­тя­ 100­ (ч.­ 2)­ Кон­сти­туції­ Росії­ свідчить:­ «Засідан­ня­ Ра­ди­ Фе­де­рації­ і­ Дер­жав­ної­ Думи­ є­ відкри­ти­ми.­ У­ ви­пад­ках,­ пе­ред­ба­че­них­ рег­ла­мен­том­ па­ла­ти,­ во­на­ має­ право­про­во­ди­ти­за­криті­засідан­ня».­Діяльність­ви­ко­нав­чої­вла­ди­знач­ною­мірою­ 148 Держава і право • Випуск 57 ха­рак­те­ри­зується­ за критістю,­ що­ істот­но­ об­ме­жує­ мож­ли­вості­ гро­мадсь­ко­го­ кон­тро­лю­та­спо­с­те­ре­жен­ня­за­нею.­Подібна­ор­ганізація­ви­ко­нав­чо­го­про­це­су­в­ пев­но­му­сенсі­об’єктив­но­зу­мов­ле­на­навіть­ви­прав­да­на.­Ад­же­діяльність­ви­ко­нав- чо-роз­по­ряд­чих­ струк­тур­ ба­га­то­а­с­пект­на,­ різно­пла­но­ва­ і­ різно­манітна,­ зачіпає­ над­зви­чай­но­ ши­ро­кий­ спектр­ пи­тань,­ що­ сто­су­ють­ся­ різних­ сторін­ жит­тя­ суспільства,­пе­ред­ба­чає­на­явність­спеціаль­них­знань­і­до­стат­нь­о­го­рівня­про­фе- сійної­підго­тов­ки,­нерідко­ви­ма­гає­опе­ра­тив­ності­прий­нят­тя­рішень.­Слід­та­кож­ вра­хо­ву­ва­ти,­що­чи­ма­ла­ча­с­ти­на­пи­тань,­що­на­ле­жать­до­ком­пе­тенції­ви­ко­нав­чої­ вла­ди,­ не­ підля­гає­ роз­го­ло­су,­ оскільки­ сто­сується­ національ­ної­ обо­ро­ни,­ внутрішньої­ і­зовнішньої­без­пе­ки­країни,­ інши­ми­сло­ва­ми,­ста­но­вить­дер­жав­ну­ таємни­цю.­Все­це­при­зво­дить­до­то­го,­що­да­на­вла­да­в­ряді­ви­падків­не­тільки­не­ мо­же,­але­й­не­по­вин­на­бу­ти­об’єктом­постійно­го­гро­мадсь­ко­го­кон­тро­лю.­Аб­со- лют­но­ обґрун­то­ва­но­ во­на­ функціонує­ як­ си­с­те­ма,­ істот­ною­ мірою­ за­кри­та­ від­ «сто­рон­нь­о­го­ока».­Кон­троль­ли­ше­за­ва­жає­ро­боті­уп­равлінських­струк­тур,­зни- жує­дієвість­усь­о­го­дер­жав­но­го­ме­ханізму.­Вод­но­час­не­мож­на­не­за­ува­жи­ти,­що­ ви­ко­нав­ча­вла­да­прак­тич­но­завжди­праг­не­огор­ну­ти­свою­діяльність­таємни­цею,­ зро­би­ти­її­ще­більш­за­кри­тою­і­без­кон­т­роль­ною,­ніж­це­не­обхідно­в­си­лу­її­при- ро­ди­і­при­зна­чен­ня.­І­тре­ба­виз­на­ти,­як­пра­ви­ло,­не­бе­зуспішно.­З­цієї­при­чи­ни,­а­ та­кож­внаслідок­то­го,­що­здійснен­ня­гро­мадсь­ко­го­кон­тро­лю­за­функціону­ван­ням­ ви­ко­нав­чо-роз­по­ряд­чих­ ор­ганів­ стає­ в­ міру­ йо­го­ ус­клад­нен­ня­ і­ бю­ро­кра­ти­зації­ все­більш­складнішим,­особ­ли­во­ак­ту­алізується­за­вдан­ня­ефек­тив­но­го­ви­ко­ри­с- тан­ня­ всіх­ відо­мих­ світовій­ політи­ко-пра­вовій­ прак­тиці­ форм­ і­ ме­тодів­ пар­ла- ментсь­ко­го­кон­тро­лю. Ще­од­на­при­чи­на­доміну­ван­ня­ви­ко­нав­чої­ вла­ди­над­ інши­ми­гілка­ми­вла­ди­ по­ля­гає­у­та­ко­му.­Ус­клад­нен­ня­суспільних­про­цесів­ве­де­до­то­го,­що­порівня­но­з­ не­ настільки­ вже­ відда­ле­ним­ми­ну­лим­ на­ су­час­но­му­ етапі­ роз­вит­ку­ цивілізації­ ба­га­то­ра­зо­во­ частішає­ ви ник нен ня над зви чай но не без печ них, кри зо вих си ту ацій­ бук­валь­но­у­всіх­сфе­рах­людсь­кої­діяль­ності.­Успішний­вихід­з­подібних­си­ту­ацій­ най­частіше­при­пу­с­кає­(крім­іншо­го)­край­ню­терміновість­прий­нят­тя­уп­равлінських­ рішень.­ Мож­на­ навіть­ ска­за­ти,­ що­ швидкість­ і­ своєчасність­ прий­нят­тя­ та­ких­ рішень­нині­є­однією­з­не­обхідних­умов­нор­маль­но­го­функціону­ван­ня­дер­жав­но- ор­ганізо­ва­но­го­соціуму.­Оче­вид­но,­що­з­цієї­точ­ки­зо­ру­ви­ко­нав­ча­вла­да­має­без- сумнівні­пе­ре­ва­ги,­бо­во­на­найбільш­«при­сто­со­ва­на»­для­здійснен­ня­опе­ра­тив­них­ дій. Вра­хо­ву­ю­чи­ ви­ще­заз­на­че­не,­ вва­жаємо,­ що­ за­вдан­ня­ інших­ влад­ по­вин­но­ по­ля­га­ти­зовсім­не­в­то­му,­щоб­на­ма­га­ти­ся­«ста­ти­врівень»­з­ви­ко­нав­чою­вла­дою.­ Зро­би­ти­це­в­су­час­них­умо­вах­у­прин­ципі­не­мож­ли­во.­Їхнє­за­вдан­ня­має­бу­ти,­на­ наш­по­гляд,­в­ іншо­му.­Пред­став­ницькі­та­су­дові­ор­га­ни­по­кли­кані­нині­не­да­ти­ ви­ко­нав­чо-роз­по­ряд­чим­ струк­ту­рам­ скон­цен­т­ру­ва­ти­ у­ своїх­ ру­ках­ усю­по­вно­ту­ вла­ди,­інши­ми­сло­ва­ми,­узур­пу­ва­ти­вла­ду­в­дер­жаві­й­суспільстві.­На­більш­істот- ну­роль­ці­ор­га­ни­нині­й­не­мо­жуть­пре­тен­ду­ва­ти.­Ад­же­як­що­спро­бу­ва­ти­ви­я­ви­ти­ за­галь­ну­тен­денцію­ево­люціону­ван­ня­взаємовідно­син­між­ос­нов­ни­ми­дер­жав­но- влад­ни­ми­інсти­ту­та­ми­в­цивілізо­ва­них,­де­мо­кра­тич­них­країнах­ос­танніми­де­ся- тиліття­ми,­то­мож­на­з­упев­неністю­ска­за­ти,­що­пред­став­ницькі­й­су­дові­ус­та­но­ви­ по­сту­по­во­пе­ре­тво­рю­ють­ся­з­рівноз­нач­них­і­рівно­прав­них­опо­нентів­ви­ко­нав­чої­ вла­ди­в­інстанції,­які­більш-менш­ефек­тив­но­стри­му­ють­і­кон­тро­лю­ють­ос­тан­ню.­ І­це­при­род­но,­бо,­як­бу­ло­по­ка­за­но­ви­ще,­по­си­лен­ня­ви­ко­нав­чої­вла­ди­є­об’єктив- ною,­ істо­рич­но­ не­ми­ну­чою­ ре­альністю,­ зу­мов­ле­ною,­ го­лов­ним­ чи­ном,­ ус­клад- 149Юридичні і політичні науки нен­ням­ про­цесів­ суспільно­го­ роз­вит­ку.­ Роз­ши­рен­ня­ пре­ро­га­тив­ пар­ла­мен­ту­ в­ де­я­ких­країнах,­що­спо­с­терігається­на­су­час­но­му­етапі,­зовсім­не­спро­с­то­вує,­а,­ на­впа­ки,­підтвер­д­жує­факт­існу­ван­ня­ви­яв­ле­ної­тен­денції:­суспільство­в­особі­як­ своїх­ ря­до­вих­ членів,­ так­ і­ прав­ля­чої­ еліти­ усвідо­млює­ не­без­пе­ку­ по­си­лен­ня­ по­зицій­ви­ко­нав­чо-роз­по­ряд­чих­ор­ганів­ і,­праг­ну­чи­по­ста­ви­ти­бар’єр­на­шля­ху­ надмірної­ кон­цен­т­рації­ політич­ної­ вла­ди­ в­ ру­ках­ про­фесійних­ уп­равлінців,­ ініціює­ по­си­лен­ня­ ролі­ та­ зна­чен­ня­ пар­ла­ментсь­ких­ інсти­тутів.­ Про­бле­ма­ за­побіган­ня­та­ло­калізації­цієї­не­без­пе­ки­–­од­на­з­цен­т­раль­них­в­те­орії­та­прак­тиці­ дер­жав­но­го­будівництва.­Її­всебічна­роз­роб­ка­є­ак­ту­аль­ним­за­вдан­ням,­що­стоїть­ пе­ред­вче­ни­ми-юри­с­та­ми.­ 1. Локк Дж.­Со­чи­не­ния:­В­3­т.­–­М.:­Мысль,­1988.­–­Т.­3.­–­С.­349.­2. Гес сен В. М.­ О­пра­во­вом­ го­су­дар­ст­ве­ //­Ан­то­ло­гия­ми­ро­вой­ пра­во­вой­мыс­ли:­В­ 5­ т.­ –­М.:­Мысль,­ 1999.­–­Т.­V:­Рос­сия­ко­нец­XIX–XX­вв.­–­С.­289,­290,­291.­3. Кон сти ту ция­Рос­сий­ской­ Фе­де­ра­ции:­ Эн­цик­ло­пе­ди­че­с­кий­ сло­варь­ /­ Под­ ред.­ В.­ А.­ Ту­ма­но­ва,­ В.­ Е.­ Чир­ки­на,­ Ю.­А.­ Юди­на­ и­ др.­ –­ 2-е­ изд.,­ пе­ре­раб.­ и­ доп.­ /­ В.­ А.­ Ту­ма­нов,­ В.­ Е.­ Чир­кин,­ Ю.­А.­Юдин.­–­М.:­Боль­шая­Рос­сий­ская­эн­цик­ло­пе­дия:­Юристъ,­1997.­–­С.­45.­4. Чир кин В. Е.­Ос­но­вы­кон­сти­ту­ци­он­но­го­пра­ва.­–­М.:­Из­да­тель­ская­фир­ма­«Ма­ну­с­крипт»,­1996.­ –­С.­185.­5. Бо ер В. М., Го ро ди нец Ф. М., Гри го нис Э. П. и др.­Пра­во­вое­го­су­дар­ст­во:­ ре­аль­ность,­меч­ты,­ бу­ду­щее­ /­Под­ общ.­ ред.­В.­П.­Саль­ни­ко­ва.­ –­ 2-е­ изд.,­ пе­ре­раб.­–­ СПб.:­ Санкт-Пе­тер­бург­ский­ ун-т­ МВД­ Рос­сии;­ Але­тейя,­ 1999.­ –­ С.­ 62.­ 6.­ Че бо та- рев Г. Н.­Прин­цип­раз­де­ле­ния­вла­с­тей­в­го­су­дар­ст­вен­ном­ус­т­рой­ст­ве­Рос­сий­ской­Фе­де- ра­ции­ /­ Г.­ Н.­ Че­бо­та­рев.­–­ Тю­мень:­ Изд-во­ Тю­мен­ско­го­ гос.­ ун-та,­ 1997.­ –­ С.­ 82.­ 7. Кон сти ту ци он ное­пра­во:­Эн­цик­ло­пе­ди­че­с­кий­сло­варь­/­Под­ред.­С.­А.­Авакь­я­на.­–­М.:­ НОР­МА-ИН­ФРА-М,­2000.­–­С.­497.­8. Те о рия­пра­ва­и­го­су­дар­ст­ва­/­Под­ред.­Г.­Н.­Ма­но- ва.­–­М.:­БЕК,­1995.­–­С.­257.­9. Ен ги ба рян Р. В., Крас нов Ю. К.­Те­о­рия­го­су­дар­ст­ва­и­ пра­ва.­–­М.:­Юристъ,­1999.­–­С.­119.­10. Ша по вал В. М.­Кон­сти­туція­і­ви­ко­нав­ча­вла­да­/­ В.­М.­Ша­по­вал.­–­К.:­Юрінком­Інтер,­2004.­–­С.­9.­11. Там­само.­12. Ми шин А. А.­Кон- сти­ту­ци­он­ное­(го­су­дар­ст­вен­ное)­пра­во­за­ру­беж­ных­стран.­5-е­изд.,­пе­ре­раб.­и­доп.­–­М.:­ Бе­лые­аль­вы,­1996.­–­С.­219.­13. Там­са­мо.­–­С.­221.­14. Кон сти ту ци он ное­пра­во­за­ру- беж­ных­стран­/­Под­общ.­ред.­М.­В.­Баг­лая,­Ю.­И.­Лей­бо,­Л.­М.­Эн­ти­на.­–­М.:­НОР­МА- ИН­ФРА-М,­ 1999.­ –­С.­ 266.­15. Бель ский К. С.­О­функ­ци­ях­ ис­пол­ни­тель­ной­ вла­с­ти­ //­ Го­су­дар­ст­во­и­пра­во.­–­1997.­–­№­3.­–­С.­15.­16. Ин тер вью­глав­но­го­ре­дак­то­ра­жур­на­ла­ с­М.­Ле­са­жем,­про­фес­со­ром­уни­вер­си­те­та­«Па­риж-1»­//­Го­су­дар­ст­во­и­пра­во.­–­1999.­–­ №­1.­ –­С.­14.­17.­Чир кин В. Е.­Кон­сти­ту­ци­он­ное­пра­во­ за­ру­беж­ных­стран.­ –­2-е­изд.,­ пе­ре­раб.­и­доп.­–­М.:­Юристъ,­1999.­–­С.­387.­18. Toffler A.­Future­Shok­/­А.­Toffler­.­–­N.Y.,­ 1970.­–­P.­395;­Duverger M.­Le­systeme­politique­francais.­20e­ed.­/­М.­Duverger.­–­Paris:­ Presses­Universitaires­de­France,­1990.­–­P.­247.­19. Баг лай М. В.­Кон­сти­ту­ци­он­ное­пра­во­ Рос­сий­ской­Фе­де­ра­ции.­–­2-е­изд.,­изм.­и­доп.­/­М.­В.­Баг­лай.­–­М.:­НОР­МА-ИН­ФРА-М,­ 1999.­ –­ С.­ 553.­ 20. La seance­ publique.­ Collection­ «Connaissance­ de­ l’Assemblee»­ //­ Nouvelle­serie.­–­Avril.­–­1997.­–­№­6.­–­P.­13. 150 Держава і право • Випуск 57

Ähnliche Einträge