Актуальні питання вивчення символіки українських молодіжних організацій Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Сова, А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2007
Schriftenreihe:	Український визвольний рух
Schlagworte:	Теорія та методологія досліджень
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64674
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Актуальні питання вивчення символіки українських молодіжних організацій Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. / А. Сова // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 9. — С. 157-180. — Бібліогр.: 74 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-64674
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-646742014-06-18T03:01:34Z Актуальні питання вивчення символіки українських молодіжних організацій Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. Сова, А. Теорія та методологія досліджень 2007 Article Актуальні питання вивчення символіки українських молодіжних організацій Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. / А. Сова // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 9. — С. 157-180. — Бібліогр.: 74 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64674 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Теорія та методологія досліджень Теорія та методологія досліджень
spellingShingle	Теорія та методологія досліджень Теорія та методологія досліджень Сова, А. Актуальні питання вивчення символіки українських молодіжних організацій Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. Український визвольний рух
format	Article
author	Сова, А.
author_facet	Сова, А.
author_sort	Сова, А.
title	Актуальні питання вивчення символіки українських молодіжних організацій Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст.
title_short	Актуальні питання вивчення символіки українських молодіжних організацій Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст.
title_full	Актуальні питання вивчення символіки українських молодіжних організацій Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст.
title_fullStr	Актуальні питання вивчення символіки українських молодіжних організацій Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст.
title_full_unstemmed	Актуальні питання вивчення символіки українських молодіжних організацій Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст.
title_sort	актуальні питання вивчення символіки українських молодіжних організацій галичини кінця хіх — першої третини хх ст.
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Теорія та методологія досліджень
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64674
citation_txt	Актуальні питання вивчення символіки українських молодіжних організацій Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. / А. Сова // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 9. — С. 157-180. — Бібліогр.: 74 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT sovaa aktualʹnípitannâvivčennâsimvolíkiukraínsʹkihmolodížnihorganízacíjgaličinikíncâhíhperšoítretinihhst
first_indexed	2025-07-05T15:15:29Z
last_indexed	2025-07-05T15:15:29Z
_version_	1836820495471738880
fulltext	156 ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ 157 № 9 АНДРІЙ СОВА АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ СИМВОЛІКИ УКРАЇНСЬКИХ МОЛОДІЖНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ГАЛИЧИНИ КІНЦЯ ХІХ — ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ. Символіка — це умовне відображення подій, явищ, понять, ідей за допомогою умовних знаків — символів. У вужчому значенні сим- воліка — це певна сукупність символів. Наприклад, державна сим- воліка — герб, прапор, гімн; символіка товариств, організацій, об’єд- нань, гуртків, політичних партій, рухів, воєнізованих формувань тощо. Символіка як наука охоплює емблематику, геральдику, сфра- гістику, вексилологію (прапорництво), уніформістику, фалеристику, деякою мірою нумізматику, боністику та інші спеціальні (допоміжні) історичні дисципліни, наприклад екслібристику. З нею пов’язані ар- хеологія, етнографія, архівознавство, генеалогія та інші науки1. У пропонованій статті зроблено спробу розглянути методику вивчення символіки українських молодіжних товариств Галичи- ни кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. Основну увагу звернено на особливості дослідження організаційних пам’яток, тобто прапорів, емблем, відзнак, печаток, одностроїв тощо. Яскравою сторінкою української історії, з погляду символіки, є перша половина ХХ ст. Особливу увагу привертають виникнення та розвиток прапорів, емблем, відзнак, печаток, одностроїв, наши- вок, гімнів та іншої атрибутики українських молодіжних організа- цій цього періоду. Більшість організацій, які в той чи той спосіб боролися за неза- лежність України, мали свою особливу символіку. Це такі товари- ства та структури, як «Сокіл», «Січ», «Пласт», «Луг», Легіон Укра- їнських Січових стрільців, Українська галицька армія, Українська Військова Організація, Організація Українських Націоналістів, Українська Повстанська Армія та інші легальні, напівлегальні та нелегальні утворення. 1 Матусовський Г. Символіка в системі наукового знання // Четверта наукова геральдична кон- ференція (Львів, 10-12 листопада 1994 року). Збірник тез повідомлень та доповідей. – Львів, 1994. – С. 51. зауваги знаходимо в М. Скорупського, котрий спочатку описує свій захват від форми та манер німців, але потім вказує, що при спробі по- чати розмову з німецькими офіцерами його, хлопця, просто вдарили. Думка про Німеччину та її інтелігентність різко змінилася36. Люди потрапляли в умови, які вимагали особистого вибору — або коритися комусь із окупантів, або схилятись до боротьби. Не забуваймо, що безпосереднім поштовхом до створення УПА стало наростання антинімецьких настроїв: керівники ОУН вирішили не дати використати ситуацію червоним партизанам і взяли її під свій контроль. І вже в процесі боротьби, на яку пересічну людину ча сто штовхали особисті обставини, а не ідеалістична налаштованість, відбувалося становлення самостійницького світогляду. Окремим «донором» для УПА ставала час до часу Червона ар- мія: факти неодноразового переходу офіцерів нижньої ланки з лав ЧА до УПА, були наслідком безглуздих наказів вищих командирів, які вимагали кидати своїх солдатів на певну смерть. Доволі часто офіцери ЧА потрапляли в ситуацію, коли невиконання наказу тяг- нуло за собою трибунал. За всяку власну ініціативу карали смертю. Непогано ілюструють цю тезу деякі цифри: серед загальної кіль- кості облікованих повстанців у ВО «Богун» більшість — 57,68% — не були знайомі з військовою справою, але серед тих, хто був обізнаний з нею, найбільший відсоток складали ті, хто служив у польському війську (15,57%) і у Червоній армії (9,48%).37 Боротьба УПА спинилася близько 55 років тому, але одностай- ної думки щодо неї в історіографії України не існує й донині. Ярослав Грицак дуже влучно зауважив в інтерв’ю «Львівській газеті»: «Для Львова і Західної України вояки УПА — герої, можливо, найбільші національні герої в історії боротьби українців за незалежність. Проте для Східної України УПА — група бандитів, зрадників і колаборан- тів. Немає суперечливішого явища в історії України, аніж УПА. Ніщо так сильно не розділює наше суспільство […]»38. Причини таких різних оцінок варто, серед іншого, шукати і в нерозумінні багатьма людьми зі Східної України мотивів, які штовхали бійців УПА до боротьби. Спо- діваюсь, що дослідження, яке я розпочав, допоможе хоч трохи розві- яти міфи, породжені радянською історіографією та пропагандою. 36 Скорупський М. Туди, де бій за волю… 37 Патриляк І. «Еведенційні картки» УПА як статистичне джерело. – С. 129. 38 «УПА – герої чи бандити?» // Львівська газета. –2003. – 16 липня 2003. – № 206. 158 ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ 159 № 9АНДРІЙ СОВА АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ СИМВОЛІКИ… 2. Древко із верхів’ям Древко — дерев’яний дер- жак, до якого прикріплювалося полотнище прапора. Верхів’я — завершення древка у вигляді вістря списа, сокола, Тризуба та інших елементів. Наприклад, верхів’я прапора українського товариства «Сокіл» у м. Роздолі мало вигляд сокола на метале- вій кулі4 (ілюстрація 1). 3. Зображення на прапорах З огляду на тогочасні тра- диції, на сокільських прапорах найчастіше зображали Лева, святого Михаїла, діячів Козач- чини — Богдана Хмельницько- го, Івана Богуна, Івана Мазепу, рідше — письменників та по- етів, траплялися також зобра- ження київських князів Воло- димира та Ольги5. Подібними до сокільських були прапори това- риств «Січ» під орудою Кирила Трильовського, на яких, крім описаних вище малюнків, була також січова емблема6. На прапорі то- вариства «Сокіл-Батько» у Львові, посвяченому 11 вересня 1911 р., 1. Прапор товариства «Сокіл» у м. Роздолі, посвячений 14 липня 1912 р. 4 «Сокіл-Батько»: спортивно-руханкове товариство у Львові. Альманах 1894–1994. – Львів, 1996. – С. 12. 5 Детальніше див.: Сова А. Прапорництво українського пожежно-спортивного това- риства «Сокіл» у Галичині (1894–1939) // Наукові зошити історичного факультету. Львівський національний університет імені Івана Франка. Збірник наукових праць. – Львів, 2006. – Вип. 8. – С. 225–241. Кирило Трильовський (06.05.1864–19.10.1941) – український громадсько-політич- ний діяч, адвокат, публіцист, видавець, організатор січового та січово-стрілецького руху в Галичині. Літературні псевдоніми: Гайдамака, Гриць Покотило, Клим Обух, Приятель, Січовий Батько та ін. 6 Сова А. Символіка українського пожежно-спортивного товариства «Січ»: генеза та історія // Український визвольний рух. – Львів, 2005. – Зб. 5. – С. 215–230. Важливої ваги в українських молодіжних організаціях окрес- леного періоду надавали прапорництву. Вивчаючи прапори укра- їнських товариств, варто зупинитися на декількох моментах: 1. Форма прапорів Полотнище прапора могло бути прямокутним, квадратним, три- кутним, з косицями. Гуртки «Пласту», зазвичай, виготовляли хоруговки з білого полотна, яке мало форму рівнобедреного трикутника; дві сторони якого мали по 45 см, а основа, що кріпилася двома торочками до палиці, дорівнювала 25,5 см2. На хоруговку пришивали знак гуртка з чорного сукна. На знаках зображали голови тварин або й тварин повністю. За словами одного із засновників «Пласту» Олексан- дра Тисовського*, такими тваринами могли бути: «[…] пес, кінь, вовк, чайка, пугач, перепелиця, крук, буйвіл, лис, медвідь, бузько, пантера, баран, голуб, орел, зозуля, лилик, ластівка, дятел і ін. По змозі добирайте звірята наших країв, або визначні якимись прик- метами»3. Прапорництво, або вексилологія (від лат. vexillum – «прапор»), – спеціальна істо рична дисципліна, яка вивчає всі види прапорів, їхнє виникнення в історичні часи, форми, кольори, взаєморозташування кольорів, символічне навантаження, використання державами, організаціями, товариствами, політичними партія- ми, воєнізованими формуваннями тощо. Термінологія українського прапорництва загалом, а українських молодіжних організацій зокрема, потребує розробки та вдосконалення. Прапорництво українських формувань кінця ХІХ – першої поло- вини ХХ ст. потребує глибокого вивчення, перш за все методологічних розробок. На жаль, сьогодні в цьому напрямку роблять лише поодинокі та зовсім маленькі кроки, наприклад: Кохан О. Українська термінологія з прапорництва // Знак. – Львів, 1994. – Лютий. – Ч. 5. – С. 6; Якимович Б. Українська вексилологічна тер- міносистема // Третя наукова геральдична конференція (Львів, 4–5 листопада 1993 року). Збірник тез повідомлень та доповідей. – Львів, 1993. – С. 113–115; Слободянюк М. Військова символіка України. Відродження з попелу. – Накладом автора, 2005. – С. 6–15. Косиця – клиноподібне закінчення прапора. Бувають прапори з однією, двома та трьома косицями. 2 Тисовський О. Життя в Пласті. Основи пластового знання для української молоді. – Львів, 1921. – С. 118. * Тисовський Олександр – ‘Дрот’ (09.08.1886–29.03.1968) – український громадський діяч. Народився у с. Бикові; педагог, один із організаторів «Пласту», біолог, дійсний член НТШ (від 1927). Впродовж 1911–1939 рр. вчителював в Академічній гімназії у Львові. Професор Українського таємного університету (1920–1924), Львівського уні- верситету (1939–1941) та вищих агрономічних курсів (1941–1943). Від 1944 р. пере- бував на еміграції у Відні. Там і помер. 3 Тисовський О. Життя в Пласті…– С. 118. 160 ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ 161 № 9АНДРІЙ СОВА АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ СИМВОЛІКИ… малюнком був напис: «Все вперед!» З іншого боку прапора, на малиновому тлі, містилася постать святого Михаїла з опущеним мечем у правій руці й піхвами у лівій. Під малюн- ком був напис: «Боріте ся! Поборете!» (цита- та з поеми «Кавказ» Т. Шевченка)9. По кра- ях полотнища (крім древкового) — трикутні зубці білого кольору. Полотнище кріпилося герасівкою до древка, яке закінчувалося ві- стрям списа10. До речі, гасло «Все вперед! Всі враз!», на думку одного з голів товариства «Сокіл-Батько» у Львові Івана Боберського, з’явилося вперше на оголошеннях, які скли- кали Перший краєвий здвиг у Львові 10 вересня 1911 р.11. 5. Додаткові елементи прапора: стрічки з написами та цвяш- ки, які забивались у древко Цвяшки переважно робили бронзовими, посрібленими або по- золоченими. Сокільські товариства замовляли їх у львівській ор- ганізації «Сокіл-Батько». Водночас цвяшки можна було придбати в товаристві «Достава», яке містилося на вул. Руській, 2012, або в 3. Прапор товариства «Сокіл-Батько» у Львові 9 Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. / Редкол. Є. Кирилюк (голова) та ін. – Київ, 1989. – Т. 1. – С. 247. 10 Ділами, не сльозами! // Вісти з Запорожа. – Львів, 1911. – Серпень. – С. 2; Прапор «Сокола-Батька» // Вісти з Запорожа. – Львів, 1911. – Серпень. – С. 12. Боберський Іван (04.08 1873–17.08.1947) – відомий український громадський діяч, один із засновників українського спортивного руху. Народився в с. Доброгостів Дрогобицького повіту на Львівщині в родині священика. Навчався в університетах Львова, Відня і Ґраца. Перебуваючи в Західній Європі, вивчав нові форми і методи фізичного виховання. В 1890–1914 рр. викладав німецьку мову і фізичну культуру в Академічній гімназії у Львові. Став одним з організаторів сокільсько-стрілецького руху, в 1908–1914 рр. головував у товаристві «Сокіл-Батько» у Львові. Редагував періодичне видання «Вісти з Запорожжа» (1910–1914). На початку Першої світової війни увійшов до складу Бойової управи УСС. Від 1915 р. – член Головної Української Ради. В 1918–1919 рр. – референт пропаганди у державному секретаріаті військо- вих справ ЗУНР. Улітку 1919 р. на доручення уряду ЗУНР виїхав з дипломатичною місією до США й Канади. Від 1922 р. – секретар представництва ЗУНР у Канаді. Брав активну участь у житті української діаспори в Америці. 1931 р. повернувся до Європи. В 1932–1947 рр. проживав у м. Тржичі (Югославія). Автор підручників з фі- зичного виховання «Забави й ігри рухові» (1904–1905), «Копаний м’яч» (1906) та ін. 11 Боберський І. Українське сокільство (1894–1939). – Львів, 1939. – С. 12. 12 Вісти з Запорожа. – Львів, 1914. – 15 травня. – С. 13. з одного боку зображено коронованого Лева, що спирається лапами на скелю, з іншої — святого Михаїла з опущеним мечем у правій руці та піхвами у лівій7 (ілюстрація 2). Аналогічне зображення використа- но на прапорі товариства «Сокіл» у Стрию8. Обов’язково на прапорах розміщували написи (гасла, рік посвячення прапора тощо). 4. Кольори древка, зображень на полотнищі, стрічок до прапора Кольори могли бути довільними, однак переважали малиновий, синій та жовтий. Наприклад, на прапорі товариства «Сокіл-Бать- ко» у Львові, розміром 120х150 см, з одного боку на синьому тлі містилося зображення золотого коронованого Лева, що спирається лапами на жовту скелю (ілюстрація 3). По краях полотнища (крім древкового) розташовувалися трикутні зубці жовтого кольору. Над 2. Члени товариства «Сокіл-Батько» з прапором на Шевченківському здвизі. Львів, 28 червня 1914 р. 7 Сова А. До історії прапора товариства «Сокіл-Батько» у Львові // Знак. – Львів, 2003. – Червень. – Ч. 29. – С. 8–9. 8 Отворенє української хліборобської вистави в Стрию // Діло. – Львів, 1909. – 22 н. ст. (9 ст. ст. ) вересня. – Ч. 208. – С. 2. 162 ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ 163 № 9АНДРІЙ СОВА АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ СИМВОЛІКИ… в Стрию. Добрий початок в сій справі зробив Митрополит гр. А. Шеп- тицький, зложивши значну суму на ціль прапора»17. Посвячення прапора стрийського «Сокола» відбулося 19 вересня 1909 р.18 8. Розміри древка, полотнища, стрічок, зображень, написів та інших елементів Переважно до прапора кріпилися синя і жовта стрічки. Довжи- на стрічок була різною. Для сокільських товариств вона, зазвичай, становила 150 см, ширина — 18 см. Закінчувалася стрічка золотою торочкою завдовжки 5 см19. На синій стрічці жовтими буквами пи- сали гасла (наприклад, «Бодрімся!», «Все вперед, всі враз!» та ін.), на жовтій стрічці був напис синіми буквами «Сокіл в …» (далі йшла назва місцевості, в якій діяло товариство. — А. С.). Також зазнача- лася дата виготовлення прапора. Розміри полотнища, зображень і держака не були сталими і часто залежали від ціни прапора та фі- нансових можливостей організації20. 9. Церемонія посвячення прапора та заходи, що її супрово- джували Здебільшого прапор посвячувався урочисто — зі всіма ритуала- ми та почестями. Процедура ця мала відбуватися в чітко встанов- лений час. Посвячувати прапори намагалися зранку, оскільки далі відбувались урочистості: похід, показові виступи членів товариства, доповіді визначних громадських та політичних діячів, концертні програми та інші заходи. Якщо посвячування відбувалося в церкві, то посередині ставили стіл, на якому лежав прапор. Усіх людей, які брали участь в урочистостях, розставляли по конкретних місцях. Після Служби Божої священик виголошував проповідь, а після цьо- го відбувалося посвячення прапора та забивання цвяшків у древко. Урочисте забивання цвяшків проходило або в церкві, або на церковному подвір’ї, у точно встановленому порядку. Спочатку 17 Дутка В., Калуський В. Фестин // Діло. – Львів, 1909. – 11 н. ст. вересня (20 ст. ст. серпня). – Ч. 200. – С. 3. 18 К. б. Отворенє української хліборобської вистави в Стрию // Діло. – Львів, 1909. – 20 н. ст. (7 ст. ст.) вересня. – Ч. 207. – С. 1; Отворенє української хліборобської вистави в Стрию (конець) // Діло. – Львів, 1909. – 22 н. ст. (9 ст. ст.) вересня. – Ч. 208. – С. 2–3; Сокільське сьвято в Стрию // Діло. – Львів, 1909. – 22 н. ст. (9 ст. ст.) вересня. – Ч. 208. – С. 5. 19 Правильник прапора // Сокільські Вісти. – Львів, 1929. – Червень. – С. 17. 20 Прапор. – Львів, б. р. – С. 4 (це видання побачило світ, очевидно, 1908 р. – А. С.). приватних майстернях, наприклад у Д. Вайса у Львові на вул. Сик- стуській, 1313 (сучасна вул. П. Дорошенка. — А. С.)14. На них писали прізвища, імена, назви тих людей та товариств, які були «хресними батьками». Також зазначалося дату посвячення прапора. Під час урочистої церемонії посвячення почесні цвяшки забивали в його древко. Імена осіб, які брали участь у цьому ритуалі, вписували у Пам’яткову книгу, якщо така була. Пам’яткова книга містила важ- ливу інформацію про діяльність товариства. Тут були записи, що стосувалися заснування товариства, визначних подій, зустрічей з видатними особами, автографи цих осіб тощо. 6. Документи, що регулювали розвиток прапорництва Це, насамперед, статути, правильники, розпорядження, нака- зи тощо. Наприклад, статут товариства «Сокіл» від 1892 р., затвер- джений Міністерством внутрішніх справ у Відні 26 липня 1893 р. і Галицьким намісництвом 3 серпня 1893 р., передбачав наявність власного прапора. Зокрема, в § 34 зазначалося: «Знамя товариства є руский лев, поклик “бодрім ся”»15. Це підтверджували й наступні документи16. 7. Авторство та час виготовлення прапора У багатьох випадках важко визначити автора чи колектив авто- рів конкретної пам’ятки. До процесу виготовлення прапора досить часто долучалися особи, які допомагали фінансово. Наприклад, ми- трополит Андрей Шептицький пожертвував частину грошей на прапор українського товариства «Сокіл» у Стрию. З цього приводу в часописі «Діло» зазначалося: «Посьвяченя прапора стрийського “Сокола” і похід відбудеть ся невідклично дня 19 вересня 1909 р. без огляду на погоду. Датки за почетні цьвяхи впливають до “Сокол а” 13 Цьвяшки // Вісти з Запорожа. – Львів, 1913. – 30 травня. – С. 16. 14 Нові назви вулиць у статті подано за довідником Бориса Мельника. Див.: Мельник Б. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова ХІІІ–ХХ століття. – Львів, 2001. – 128 с. 15 Центральний державний історичний архів України у Львові (далі – ЦДІА України у Львові). – Ф. 312 («Українське спортивне товариство “Сокіл-Батько”, м. Львів»). – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 7; Там само. – Ф. 146 («Галицьке намісництво, м. Львів»). – Оп. 25. – Спр. 222. – Арк. 5. 16 Статут філії львівського Товариства гімнастичного «Сокіл». – Львів, 1900. – С. 2; ЦДІА України у Львові. – Ф. 146. – Оп. 25. – Спр. 642. – Арк. 1–2; Державний ар- хів Івано-Франківської області (далі – ДАІФО). – Ф. 2 (Станіславське воєводське управління, м. Станислав). – Оп. 1. – Спр. 317. – Арк. 58. 164 ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ 165 № 9АНДРІЙ СОВА АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ СИМВОЛІКИ… увагу звертали на змістовність символіки, що мала, своєю чергою, відповідати українським традиціям та пропагувати українську істо рію. Держак прапора січового товариства із Ясениці Сільної мав ме- талеву кулю та закінчувався вістрям списа. Зображення Б. Хмель- ницького23 відповідало усім вимогам, які керівництво ставило перед січовими осередками. Матеріал, розміри, зміст зображення та додаткове оздоблен- ня прапорів українських молодіжних товариств у Галичині до- сліджуваного періоду залежали від багатьох факторів. Проекти враховували передовсім українську вексилологічну традицію, яка починається від часів Київської Русі. Крім того, сильний наголос робився на період Козаччини. Бралося до уваги також світову век- силологічну практику. При розробці прапорів враховували досяг- нення інших молодіжних товариств, які існували у чехів, хорватів та поляків. Передовсім, на них рівнялися українські товариства «Сокіл», які виникли значно пізніше від аналогічних слов’янських товариств. Серед знаків-символів молодіжних організацій виділяються емблеми. У вивченні емблематики потрібно звернути увагу на такі моменти. 1. Зображення На увагу заслуговують емблеми організації «Сокіл». Проект пер- шої з них з’явився не водночас із проектами прапора та відзнак — його розробка затягнулася на кілька років. Сокільська емблема за- знала чимало модифікацій, однак головним символом у ній протягом усього існування організації залишався сокіл24, зображений у польо- ті з розпростертими крилами і однією або двома гантелями в кіг тях25. Емблема зі соколом відома у документах від 1902 р. Цей символ 23 Історичний калєндар-альманах Червоної Калини на 1929 рік. – Львів, 1929. – С. 144 а. Емблема – це конкретне зображення фігур, живих і міфічних істот, різних предме- тів, видимий образ, втілений у малюнок. 24 В українській етнокультурі сокіл є символом хоробрості, швидкості, зіркості, злету, молодості, сили та розуму. Див.: Жайворонок В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. – Київ, 2006. – С. 560. 25 ЦДІА України у Львові. – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 38. – Арк. 157. забивал и цвяшки священики, котрі посвячували прапор, потім «хресні батьки», а на завершення — представники різних това- риств. Усіх, хто забивав цвяшки, записували до Пам’яткової книги. Дуже часто церемонія посвячення прапорів закінчувалася вико- нанням українського національного гімну «Ще не вмерла Україна». 10. Застосування прапора в походах, святкуваннях, ви корис- тан ня його іншими організаціями та структурами Історія кожного прапора унікальна. Серед усіх прапорів моло- діжних організацій можемо виділити прапор «Січі» з Ясениці Сіль- ної, що неподалік Дрогобича. Він до жовтня 1917 р. був прапором легіону УСС21. Цікаво про цей прапор написав у своїх спогадах Л. Ве- ринський: «Стрільці від початку свого істнування не мали окремого прапора. Іноді уживали, при всяких виступах на фронті, прапора Січи з Ясениці коло Дрогобича — до речі сказавши дуже дешевого і нецікавого своїм виглядом, із портретом [Богдана] Хмельницького напереді, який то прапор привіз зі собою полк[овник] Гриць Кос- сак, що перед війною був кошовим тієї Січи, а також командантом стрільців бориславської округи. До цього прапора стрільці не мали великого привязання, уважаючи його звичайною конечністю, хочби з огляду на особу полк[овника] Коссака і то тимбільше, що його при- мітивний вигляд — на довжезному дручку величезна фана — на- гадував звичайну церковну хоругву, що у військовому приміненні мусіло доволі разити»22. Як бачимо, автор спогадів був незадоволений з вигляду та тех- ніки виконання прапора. Слушними є його зауваження і щодо ви- користання прапора в бойових умовах. Однак, якщо повернутися до подій перед Першою світовою війною, то можна ствердити, що автори прапора товариства «Січ» у с. Ясениця Сільна підпорядко- вувались звичаям свого часу. Тоді в січових товариствах велику 21 Лазарович М., Лазарович Н. Національні риси в атрибутиці Українських Січових Стрільців // Четверта наукова геральдична конференція (Львів, 10–12 листопада 1994 року). Збірник тез повідомлень та доповідей. – Львів, 1994. – С. 49; Сколоздра Р. Стрілецькі прапори // Шоста наукова геральдична конференція (Львів, 27-29 березня 1997 року). Матеріали. – Львів, 1997. – С. 81; Литвин М., Науменко К. Військова еліта Галичини. – Львів, 2004. – С. 133; Литвин М., Науменко К. Полковник Гриць Коссак // За Вільну Україну. – Львів, 2001. – Ч. 32. – С. 9. 22 Веринський Л. Вишкіл і Кіш У. С. С. над Дністром (1916–1918) // Історичний калєн- дар-альманах Червоної Калини на 1929 рік. – Львів, 1929. – С. 139–140. 166 ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ 167 № 9АНДРІЙ СОВА АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ СИМВОЛІКИ… трипелюсткову лілею32 (ілюстрація 5). Спів- відношення довжини до ширини емблеми було як 4х333. У пластунів кожен пелюсток лілеї відпові- дав трьом пунктам присяги: бути вірним Бого- ві й Україні; помагати іншим; жити за пласто- вим законом і слухатись пластового проводу. Зображене посередині вістря вказувало «до- рогу вгору», тобто напрям уперед. Тризуб на пластовій емблемі безпосередньо засвідчував те, що товариство «Пласт» — це суто україн- ська організація, яка є частиною міжнародно- го скаутського руху. 3. Авторство емблеми У багатьох випадках авторство емблеми з’ясувати важко. На сьогодні встановлено, що авторами пластової емблеми були Мирон Федусевич та Роберт Лісовський34. Проект емблеми був викона- ний на найвищому рівні, адже Р. Лісовський на той час був відомим українським графіком, автором численних плакатів, листівок, аква- релей тощо. 4. Час створення емблеми Організаційні емблеми намагалися створити відразу після ре- єстрації товариства, хоча інколи цей процес затягувався. 5. Емблема організації «Пласт» 32 Трипелюсткова лілея з’явилася на емблемі не випадково. Історія її використання сягає сивої давнини. Цей символ наявний у деяких етруських і римських орнаментах. Також знайдений на древніх монументах у Єгипті та Індії. В період середньовіччя лілея була традиційною емблемою королів Франції. 496 р., коли король франків при- йняв християнство, йому подарували лілею, що на той час була символом чисто- ти. Людовік VІІ (1137–1180) прийняв герб, на якому зображувалися золоті лілеї на блакитному фоні. На початку ХХ ст. трипелюсткову лілею використовували англійські скаути. Див. детальніше: Что есть скаутинг: Книга для скаутского ли- дера. – Женева, 1992. – С. 20; Фоли Д. Энциклопедия знаков и символов. – Москва, 1997. – С. 215. 33 Тисовський О. Життя в Пласті. Основи пластового знання для української моло- ді. – Львів, 1921. – С. 114; Життя в Пласті. Вибране з однойменного підручника О. Тисовського / Упор. С. Корчинський. – Івано-Франківськ, 1992. – С. 20. 34 Вацеба О. Нариси з історії спортивного руху в Західній Україні. – Івано-Франківськ, 1997. – С. 125, 184. з деяким и відмінностями та особли- востями був сталий для всіх слов’ян- ських сокільських організацій, у тому числі для чехів26, поляків27 та ін. Зображення сокола в польоті бу- ло малою емблемою, яка, проте, мала досить широке застосування. Її ви- користовували на різноманітних ор- ганізаційних бланках, сфрагістично- му матеріалі, листівках, а також як металеву відзнаку для членів орга- нізації. У 1907 р. з’являється велика ем- блема товариства28. Ймовірно, що її прототипом була емблема «Союзу хорватського сокільства», з яким українське товариство підтриму- вало дружні зв’язки і вело жваве листування. Одне з перших зобра- жень емблеми «Союзу хорватського сокільства» знаходимо в доку- ментах Центрального державного історичного архіву (ЦДІА) України у Львові від 1904 р.29. Втім, безперечно, вона існувала і раніше. Українська сокільська емблема мала вигляд схематичного щита з горизонтальним штрихованням синього кольору, який з лівого верхнього кута у правий нижній перетинала краплена смуга жовто- го кольору. У центрі щита містився напис «Сокіл». Щит обрамлював плющ, зверху над ним зображувався сокіл з розпростертими крила- ми. Голова сокола була повернута вліво30. Ця емблема відома у двох варіантах. Один варіант без напису, другий — з написом «бодрім ся»31 (ілюстрація 4). Хорватська емблема була дуже схожа на українську, однак відрізнялася кольорами. У ній присутні червона та біла барви. 2. Пропорції Наприклад, організація «Пласт» широко використовувала у сво- їй діяльності емблему, на якій зображено український Тризуб і білу 4. Емблема товариства «Сокіл» у Львові. Початок ХХ ст. 26 ЦДІА України у Львові. – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 111. – Арк. 7. 27 Там само. – Спр. 76. – Арк. 10. 28 Там само. – Спр. 80. – Арк. 24. 29 Там само. – Спр. 112. – Арк. 1. 30 Там само. – Спр. 25. – Арк. 20. 31 Там само. – Спр. 411. – Арк. 17. 168 ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ 169 № 9АНДРІЙ СОВА АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ СИМВОЛІКИ… Цікаві відзнаки під назвою «Соборна Україна»36 випущено в 1917 і 1918 рр. у Відні накладом «Вістей з Запорожа» (друкова- ний орган «Сокола-Батька»). Автором відзнак був І. Бобер- ський, а художнє оформлення зробив Юліан Буцманюк. Від- знака мала вигляд трикутного щита, на якому в центрі зобра- жений святий Михаїл з мечем у правій руці та щитом у лівій. На щиті — зображення Галицько- го Лева. Вгорі напис «Україна» внизу — «1917. 20. ХІ». Розміри щита 30х25 мм37. Ці відзнаки карбовано з сірого металу та бронзи. Також були срібні відзнаки, які мали внизу цифру «1917», а на зворотній стороні напис: «Укра- їнці мусять лучитися як українці для оборони прав українського народу Михайло Грушевський в році Свободи України 1917». Вже 1917 р. розійшлося 30 тис. штук цієї відзнаки між українцями в ав- стрійській армії, що носили її збоку на шапках поруч з іншими юві- лейними відзнаками. Ці відзнаки носили навіть на ланцюжках на шиї. Гроші від реалізації цих двох відзнак ішли на купівлю землі під «Український Город» (стадіон) для «Сокола-Батька», що роз- ташовувався при вул. Стрийській (неподалік від сучасного будинку Державної податкової адміністрації). 2. Написи, абревіатури У цьому аспекті важливо розшифрувати абревіатури, що дають додаткову інформацію про пам’ятку. Наведімо один приклад. У 1914 р. за задумом І. Боберського інженер Роман Грицай створив відзнаку для Шевченківського здвигу, який відбувся 28 червня 1914 р. у Льво- ві. (ілюстрація 7). Відзнака мала форму трикутника, при сторонах якого містилися півкруги. В них поміщено букви: «С. Б.», «У. С. С.», 7. Відзнака Шевченківського здвигу у Львові 28 червня 1914 р. 36 Боберський І. Щоденник, 1918–1919 рр. / Упоряд. Ю. Мицик. – Київ, 2003. – С. 121, 136, 153. 37 Гайдучок С. Пів століття сокільських видань. – Львів, 1937. – С. 50. 5. Використання емблеми та зміни в ній упродовж існування організації Емблема була своєрідною візитівкою і вико- ристовувалась як елемент на відзнаках, прапо- рах, одностроях та іншій організаційній атрибути- ці. Наприклад, емблема українського товариства «Сокіл-Батько» у Львові змінювалася впродовж усього існування організації з 1894 по 1939 р. В кінці 1920-х рр. до неї було включено такий еле- мент, як гілка червоної калини з китицями ягід35. Це була данина пам’яті всім тим, хто поліг у бо- ротьбі за українську державу під час визвольних змагань 1917—1921 рр. (ілюстрація 6). Зазвичай в українських товариствах емблеми з певними особливостями використовували на організаційних атри- бутах, зокрема прапорах, відзнаках, печатках, одностроях, марках. Завдяки емблемам можна встановити, до яких організацій на- лежали товариства «Січ». Адже до Першої світової війни осередки товариства «Сокіл-Батько» могли мати дві назви: «Сокіл» або «Січ». Це не заборонялося статутом. Тому, вивчаючи історію цього періо- ду, не слід ототожнювати осередки під назвою «Січ» українського товариства «Сокіл-Батько» з товариствами «Січ» під керівництвом Кирила Трильовського, які існували з 1900 по 1930 р. Ідентифікува- ти ці товариства можна завдяки символіці. Важливими в дослідженні символіки українських молодіжних організацій Галичини є пам’ятки фалеристики. Розгляньмо їхні особливості. 1. Зображення на аверсі (лицевий бік) та реверсі (зворотний бік). В українській військовій фалеристиці існувала традиція зобра- жувати святого Михаїла з Левом. Це свідчить про прагнення об’єд- нати всі українські землі в одній незалежній державі. 6. Емблема това- риства «Сокіл- Батько» у Львові. 1920—1930-ті рр. 35 ЦДІА України у Львові. – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 9. – Арк. 11; Там само. – Спр. 212. – Арк. 139. Фалеристика (від лат. falere – «металева прикраса у вигляді жетона, художньої бляшки тощо») – спеціальна історична дисципліна, що вивчає історію орденів, на- городних медалей, хрестів, знаків, відзнак, значків, розвиток нагородних систем, систему нагородних правових документів. 170 ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ 171 № 9АНДРІЙ СОВА АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ СИМВОЛІКИ… в Луговому русі42. Срібні лугові медалі виготовляли на зразок січових медалей, випущених до Першої світової війни. Зокрема, у календарі «Запорожець» на 1908 р. зазначалося: «Крім лент січових не забуваймо браття на січові медалі (з Шевченком), на січові звізди та червоні ради- кальні пера»43 (ілюстрація 8). Про те, що саме зображено на січових медалях, дають нам уявлення металеві пам’ятки та спогади К. Трильовського. Він зауважував, що Юрій Соломій- чук-Юзенчук, кошовий това- риства «Січ» у с. Жаб’я носив на грудях дві медалі: одну з зоб- раженням Т. Шевченка, дру- гу — Б. Хмельницького: «Коли він (Ю. Соломійчук-Юзен- чук. — А. С.), бувало, зі своїми двома-трьома товаришами вле- тить до мого мешкання в Коло- миї, в руках сталева бардка, на грудях одна медаля з Шев- ченком, а друга з Хмельниць- ким, малося враження, що це якийсь Перебийніс або Нечай, отаман народніх повстанців! У вільній незалежній Україні Гуцульщина не забуде свого славного січового організатора — в Жабю і в Косові здвигне йому достойні його памятники!»44. 8. Медалі товариства «Січ». 1914 р. 42 Вісти з Лугу. – Львів, 1931. – Серпень-вересень. – Ч. 8-9. – С. 1–2. 43 Кирило [Трильовський К.]. Добре слово до добрих людий // Запорожець. Календар для народа на рік переступний 1908. – Коломия, 1907. – С. 161. 44 Трильовський К. З мого життя… (Уривок зі спогадів) // Гей! там на горі «Січ» іде!.. Пропам’ятна книга «Січей» / Упоряд. П. Трильовський. – Едмонтон, 1965. – С. 36. «С. Т. У.», тобто абревіатури назв тих організацій, які проводили здвиг, відповідно — «Сокіл-Батько», Український січовий союз та Спортивне товариство «Україна». В середині трикутника розташо- вувався напис: «Шевченковий здвиг 1914, 28. VІ». Ця відзнака, ви- пущена у Відні коштами «Сокола-Батька» та Українського січового союзу. Тираж, як на той час, був досить великим — 10 тис. із білого металу і 100 штук із міді38. Форму трикутника взято для того, щоби кожен, хто чіпляв відзнаку до одягу, міг обернути її так, щоб назва його товариства була зверху. 3. Метал, з якого виготовлено відзнаку Це могло бути золото, срібло, мідь та ін. Замовляли відзнаки переважно в професійних майстернях. Однак маємо багато при- кладів їх виготовлення в домашніх умовах. Наприклад, один із лі- дерів українського визвольного руху Степан Бандера, як кількаріч- ний скарбник 2-го куреня Уладу українських старших пластунів (УУСП) «Червона Калина», виготовляв невеличкі срібні відзнаки, які мали великий попит39. 4. Застосування пам’ятки; кого нагороджували та за які за- слуги Члени товариства «Луг» використовували «срібні медалі», яки- ми нагороджували за активну працю. Зокрема, на Луговому святі в Перемишлі, яке відбулося 23 вересня 1928 р. Роман Дашкевич* нагородив такою відзнакою Петра Дуная40. «Срібною медалею» на- городжено також інженера Короля за працю на терені Бучаччини41. Після смерті П. Дуная його домовину покрили червоною китайкою, на якій лежала лугова шапка з відзнакою «Лугу» та срібна медаль — та сама, яку вручив Петрові 1928 р. Р. Дашкевич за активну працю 38 Гайдучок С. Пів століття сокільських видань. – Львів, 1937. – С. 50. 39 Геник С. 150 великих українців. – Івано-Франківськ, 2001. – С. 15. * Роман Дашкевич (06.12.1892–11.01.1975) – визначний громадський, політичний та військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР. До Першої світової війни – організа- тор товариств «Січ» і Українських Січових стрільців у Львові. У 1917 р. Був серед ор- ганізаторів Січових стрільців у Києві; перший голова Стрілецької ради. Організував артилерію і був командиром Гарматної бригади Січових стрільців. Від 1920-х рр. від- новив січові товариства, працював адвокатом у Львові. З 1925 р. по 1939 – орга- нізатор товариств «Луг» у Галичині та редактор їхніх видань, голова товариства «Великий Луг» у Львові. 40 Вісти з Лугу. – Львів, 1928. – Жовтень. – Ч. 10. – С. 3. 41 Там само. – 1929. – Січень. – Ч. 1. – С. 2. 172 ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ 173 № 9АНДРІЙ СОВА АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ СИМВОЛІКИ… молоддю /УКТОДОМ/ у Львові), лі- кар д-р Михайло Вербицький, про- фесор д-р Кирило Студин ський50, Антоній Свойсік (провідник Пла- стового уладу в Чехословаччині), Микола Чайківський (директор гім- назії «Рідної Школи» в Рогатині)51 та інші особи. Але найбільшого роз- голосу набуло нагородження цією відзнакою у серпні 1930 р. митропо- лита Андрея Шептицького, коли він перебував в обласному пластовому таборі на г. Соколі52. 5. Документи — додатки до пам’ятки та інша документація Прізвища нагороджених членів товариства обов’язково фіксували- ся. В товаристві «Пласт» про відзна- чення пластунів «свастикою заслу- ги» робили записи в реєстраційних картках, які заводили на кожного члена. Наприклад, зберігся запис про нагородження Євгена Полот- нюка — ‘Ойгена’. В графі «відзначення: (дата й степень)» зазначало- ся: «похвальне письмо. ІІ. — 25 / V. 1926, свастику заслуги»53. 6. Авторство та тираж Їх не завжди можна встановити. У 1934 р. з нагоди 40-ліття існу вання «Сокола-Батька» у Львові Павло Ковжун розробив три відзнаки (ілюстрації 10.1—3). Перша — щит з білого металу, роз- міром 20х25 мм, а на ньому птах — сокіл, що тримає в дзьобі кетяг червоної калини, в кігтях — число «40». Під числом — пара ганте- лей навхрест. Друга відзнака, для учасників у здвигових вправах, мала такий вигляд: у круглому щиті з врізами (розміром 30х23 мм) зображено сокола. Ці дві відзнаки розійшлись у кількості 8 тис. 10.1. Відзнака, випущена з нагоди 40-ліття товариства «Сокіл- Батько» у Львові 1934 р. 50 Левицький С. Український Пластовий Улад в роках 1911–1945 у спогадах автора (Причинки до історії Пласту). – Мюнхен, 1967. – С. 70–71. 51 Молоде Життя. – Львів, 1929. – 15 червня. – Ч. 6 (64). – С. 15. 52 Круковський О. До історії вживання свастики…– С. 6. 53 ЦДІА України у Львові. – Ф. 389 («Верховна пластова команда, м. Львів»). – Оп. 1. – Спр. 858. – Арк. 18. У 1920-х рр. Верховна пластова команда (ВПК) розробила і впрова- дила нагороди-свастики. Їх існу- вало два види: «свастика заслуги» та «свастика вдячності» (ілюстра- ція 9). Першою, здебільшого, від- значали за заслуги у згуртуванні та вихованні нових пластових опі- кунів, курінних та кошових провід- ників, наприклад о. Олександра Бу- чацького45. 1927 р. ВПК затвердила «свастику заслуги» як одну з най- вищих пластових нагород, котрою нагороджували лише за «заснуван- ня нових куренів, їх взірцеве веден- ня і підтвердження пластового духу у важких обставинах»46. «Свастикою вдячності» нагороджували осіб, які були поза Укра- їнським пластовим уладом, але своєю працею та фінансовою допо- могою зробили великий внесок у розвиток «Пласту». Ця нагорода підтверджувалася грамотою ВПК. Особи, відзначені «свастикою вдячності», могли попросити у будь-якого пластуна в будь-який момент про допомогу, зі свого боку пластуни самі мали запропону- вати їм допомогу в скрутну хвилину47. Ця свастика відома з доку- ментів від 1926 р. Так, цього ж року був нагороджений о. Тит Вой- наровський, референт таборів ВПК48, 1928 р. — о. Василь Лисиняк49. Також «свастику вдячності» отримали д-р Модест Каратницький (голова Українського краєвого товариства охорони дітей і опіки над 9. Пластова «свастика вдячності» Свастика – праісторичний символ сонця і життя, відомий у Європі з ІІІ тис. до н. е. В Україні зображення свастики трапляється на різблених гуцульських підсвічниках, великодніх писанках та інших речах. У геральдиці свастику називають «Crux gamma- ta» («хрест гама»), тому що він складається з чотирьох відвернутих літер «г». 45 Історично-пластовий календар. 1997 / Уклад. Б. Костюк, Б. Олексій, О. Свідзинська. – К., 1997. – С. 17; Молоде Життя. – Львів, 1929. – 15 лютого. – Ч. 2 (60). – С. 11. 46 Круковський О. До історії вживання свастики на західноукраїнських землях у першій половині ХХ ст. // Знак. – Львів, 1993. – Серпень. – Ч. 3. – С. 6. 47 Кархут В. Перша проба пластуна (Научний матеріал до другого і третього пласто- вого іспиту для вжитку пластунів-ремісників). – Львів, 1929. – С. 34. 48 Молоде Життя. – Львів, 1926. – Серпень–жовтень. – Ч. 7 (36). – С. 6. 49 Круковський О. До історії вживання свастики…– С. 6. 174 ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ 175 № 9АНДРІЙ СОВА АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ СИМВОЛІКИ… вих від знак»55. Про які відзнаки йде мова в документі, встановити важко, оскільки їхнього опису не подано. Вивчаючи символіку україн- ських товариств, не слід забувати про сфрагістичні пам’ятки. Основ- ним у вивченні цього питання є пе- чатки та відбитки печаток на різних організаційних та інших документах. Досліджуючи саму печатку варто звернути увагу на такі елементи. 1. Зображення Могло бути довільним. Все залежало від винахідливості керів- ництва тої чи тої організації. В сокільських товариствах печатки були здебільшого однотипними. Переважно використовували зоб- раження сокола в польоті, поверненого в різні сторони, з однією або двома гантелями. Наприклад, чорнильний відбиток печатки товари- ства «Сокіл-Батько» в с. Модричі (Дрогобиччина) мав такий вигляд: круглий (діаметр 40 мм); у центрі печатки розміщено зображення сокола з розпростертими крилами з двома гантелями в кігтях; голо- ва сокола повернена вправо; легенда: «ПОЖАРНО-РУХАНКОВЕ Т[О ВАРИСТ]ВО “СОКІЛ” в МОДРИЧИ». Дата відомих відбит- ків — 1910 р.56, 1913 р.57 (ілюстрація 11). На печатках товариства «Січ» використовувалося січову емблему в різних варіантах. Перший варіант — дві руки в потиску, які трима- ють серп. Другий — те ж саме зображення, але вже з восьмипроме- невою зіркою. Перший варіант бачимо на печатці Головного січового комітету58 (ілюстрація 12), другий — на печатках осередків товариств 11. Печатка товариства «Сокіл» у с. Модричі. 1929 р. 55 ЦДІА України у Львові. – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 95. – Арк. 18; Там само. – Спр. 28. – Арк. 6 зв.; Звіт з діяльности руханкового товариства «Сокіл-Батько» у Львові за 1927 рік (від 10 квітня 1927 по 1 квітня 1928). – Львів, 1928. – С. 12; Сокільські Вісти. – Львів, 1928. – Квітень. – Ч. 4. – С. 21. Сфрагістика – спеціальна історична дисципліна, що вивчає печатки, штампи, тав- ра, пломби, їхнє зародження, розвиток, особливості прикладення до документів. ** Легенда – напис на печатці. 56 ЦДІА України у Львові. – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 302. – Арк. 25. 57 Там само. – Арк. 26. 58 Трильовський К. З мого життя…– С. 23. штук. На третій відзнаці, для руховиків-змагунів, був зображений лише сокіл — без щита54. Інколи інформацію про конкретну відзнаку подавали фрагмен- тарно, що заважає встановити її вигляд. Наприклад, у звіті рухан- кового товариства «Сокіл-Батько» у Львові за період з 10 квітня 1927 р. по 1 квітня 1928 р. про діяльність торговельної секції зазна- чалося: «Сокільське постачання має на ціли заосмотрювати всі со- кільські товариства в руханкове і пожарне приладдя, підручники і книги до ведення товариства, відзнаки печатки, сукно на одно- строї і т. п. Для того увійшло постачання в звязки з відповідними фірмами, щоби дешевше набути товари, та облегшити сокільським товариствам набування товару на сплати. […] Для спопуляризо- вання сокільського руху видала секція двома наворотами (накла- дами. — А. С.) 4. 350 більших і 1. 000 менших сокільських метале- 10.2—3. Відзнаки, випущені з нагоди 40-ліття товариства «Сокіл-Батько» у Львові 1934 р. 54 ІІІ Краєвий здвиг Українського Сокільства з нагоди 40-ліття Сокола-Батька в днях 30 червня і 1 та 2 липня 1934 р. у Львові. – Львів: Накладом Сокола-Батька, 1934. – С. 13; Гайдучок С. Пів століття сокільських видань…– С. 51–52. 176 ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ 177 № 9АНДРІЙ СОВА АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ СИМВОЛІКИ… лілея, накладена на якір; легенда: «Х. КУ- РІНЬ У. У. С. П. “ЧОРНО МОРЦІ”»64. 2. Легенда та розміри печатки Часто на печатках не було ніяких зобра- жень, а просто містилася легенда. Напри- клад, на печатках українського товариства «Сокіл-Батько» у Львові був лише текст. За весь період існування організації «Сокіл- Батько» відомо п’ять її різних печаток: а) Відбиток чорнильний, овальний, розміри: 23х43 мм. Печатка написова. Ле- генда: «ТОВАРИСТВО ГІМНАСТИЧНЕ “СОКІЛ” У ЛЬВОВІ». Дата відбитка — 1894 р.65 (ілюстрація 15). б) Відбиток чорнильний, овал зі зрі- заними краями, розміри: 20х35 мм. Без малюнка. Легенда: «Тов[ариство] гі- мн[астич не] СОКÔЛЪ у ЛЬВÔВЪ». Дата відбитка — 1899, 1900 рр.66; в) Відбиток чорнильний, овальний, розміри: 26х44 мм. Без малюнка. Легенда: «ТОВ[АРИСТВО] ГІМНАСТИЧ[НЕ] “СО- КІЛ” у ЛЬВОВІ». Дата відбитка — 1904, 1905, 1906, 1908, 1910 рр.67; г) Відбиток чорнильний, круглий (діаметр 42 мм). Без малюн- ка. Легенда: «“Сокіл-Батько” Львів». В центрі печатки напис: «В. В. В. В.» (сокільське гасло «Все, вперед! Всі, враз!»). Дата відбит- ка — 1925, 1927, 1928, 1930 рр.68 (ілюстрація 16); 15. Печатка гімнастичного товариства «Сокіл» у Львові. 1894 р. 64 ЦДІА України у Львові. – Ф. 389. – Оп. 1. – Спр. 856. – Арк. 1. Відбиток печатки міститься на документі: «Книга реєстрації важливих документів Х пластового ку- ріня “Чорноморці” у Львові». Книга налічує 5 аркушів. Див.: ЦДІА України у Львові. – Ф. 389. – Оп. 1. – Спр. 856. – 5 арк. 65 Там само. – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 141. – Арк. 13. 66 Там само. – Арк. 43; Там само. – Ф. 146. – Оп. 25. – Спр. 642. – Арк. 1. 67 Там само. – Ф. 146. – Оп. 25. – Спр. 1105. – Арк. 8, 14; Там само. – Спр. 934. – Арк. 1, 4; Там само. – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 21. – Арк. 1; Там само. – Спр. 41. – Арк. 6; Там само. – Спр. 267. – Арк. 90; Там само. – Спр. 40. – Арк. 136; ДАІФО. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 317. – Арк. 53. 68 ЦДІА України у Львові. – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 135. – Арк. 7; Там само. – Спр. 21. – Арк. 14, 16, 20; Там само. – Спр. 488. – Арк. 20; Там само. – Спр. 458. – Арк. 35. 16. Печатка товариства «Сокіл-Батько» у Львові. 1925—1930 рр. «Січ». Це, наприклад, печатка «Січі» в с. Березові Середнім59, с. Гри- неві60, с. Млинах61 (ілюстрація 13) та інших населених пунктах. Оригінальну печатку мав Виконавчий комітет Централь- ної ради Лугів. Ця структура проіснувала від 8 грудня 1926 р. до 6 липня 1927 р. (очолював комітет Р. Дашкевич), після чого була розпущена польською владою62. На той час печатка була круглою, діаметром 50 мм63. На ній було зображено в центральному колі пів- круглий щит із горизонтальним штрихованням (синій колір), у ньому розміщені літери: «Ц Р Л», що розшифровується як: «Цен- тральна Рада Лугів». Навколо щита розміщена військова атрибу- тика: десять ядер, два бубни, чотири гармати, шість знамен; згори: меч, бунчук, булава. Також на печатці була легенда: «Вик[онавчий] Ком[ітет] Центральної Ради Лугів у Львові». (ілюстрація 14). Пластові печатки також відзначалися оригінальністю. Напри- клад, в ЦДІА України у Львові зберігся відбиток печатки Х-го ку- реня УУСП «Чорноморці». Він мав такий вигляд: чорнильний, фіо- летовий, круглий (діаметр 35 мм); у центрі печатки трипелюстков а 12. Печатка Головного Січового Комітету. 1910 р. 13. Печатка товари- ства «Січ» у с. Млини. 1913 р. 59 ЦДІА України у Львові. Ф. 847 («Головний січовий комітет гімнастичного і пожеж- ного товариства “Січ”, м. Львів»). – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 328. 60 Там само. – Арк. 42. 61 Там само. – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 491. – Арк. 17. 62 Вісти з Лугу. – Львів, 1928. – 1 січня. – Ч. 1. – С. 2, 7; Вісти з Лугу. – Львів, 1926. – 25 грудня. – Ч. 6. – С. 3–4. 63 Круковський О. Емблематика та сфрагістика українського товариства «Луг» // Третя наукова геральдична конференція (Львів, 4-5 листопада 1993 року). Збірник тез повідомлень та доповідей. – Львів, 1993. – С. 50. 14. Печатка Виконавчого комітету Центральної ради Лугів у Львові. 1927 р. 178 ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ 179 № 9АНДРІЙ СОВА АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ СИМВОЛІКИ… б) для Окружної Організації: «Окруж- не товариство Луг…» (замість крапок за- значалася назва місцевості, в якій діяло товариство. — А. С.); в) для Повітових Організацій: «Пові- тове Товариство Луг в…» (замість кра- пок зазначалася назва місцевості, в якій діяло товариство. — А. С.); г) для Місцевих організацій: «Рухан- ково-спортове Товариство Луг в…» (за- мість крапок зазначалася назва місце- вості, в якій діяло товариство. — А. С.)»72. Напис міг бути не тільки українською мовою, а й іноземною або двома мовами. 3. Документ, до якого прикладена Печаткою завіряли різного типу до- кументи: листи, книги протоколів това- риства, звернення, реєстраційні картки членів тощо. 4. Авторство та час використання Замовляли печатки переважно в про- фесійних майстернях після реєстрації товариства. Однак маємо багато прикла- дів їх виготовлення в домашніх умовах. Наприклад, печатка товариства «Сокіл» у с. Малнові Краковецького повіту. Від- биток чорнильний, круглий. Діаметр — 23 мм. Без малюнка. Леген- да: «ТОВАРИСТВО “СОКІЛ” в МАЛНОВІ». Дата відбитка — 13 січ- ня 1930 р.73 (ілюстрація 20). Окрім прапорів, відзнак, печаток українських молодіжних ор- ганізацій заслуговують на увагу однострої з відповідними нашив- ками та відзнаками. Досліджуючи їх, слід звертати увагу на час та умови, в яких запроваджено однострій, його авторів та вжиток. 19. Печатка товариства «Сокіл» у с. Конюхи. 1910 р. 20. Печатка товариства «Сокіл» у с. Малнові. 1930 р. 72 Статут українського руханково-спортового товариства «Луг». – Львів, 1932. – С. 15. 73 ЦДІА України у Львові. – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 488. – Арк. 21. ґ) Відбиток чорнильний, овальний, розміри: 24х42 мм. Без малюнка. Легенда: «Руханкове Товариство “СОКІЛ-БАТЬ- КО” у ЛЬВОВІ». Дата відбитка — 1931, 1933, 1934, 1939 рр.69 (ілюстра ція 17). Щодо печаток товариства «Сокіл- Батько» у Львові варто зазначити, що всі п’ять печаток відрізняються розмі- рами та написами. Особливістю їх є те, що на них є лише текст. Однак інші осе- редки товариства «Сокіл» на печатках мали малюнки. Переважно це сокіл, повернений праворуч або ліворуч з гантеллю в кігтях. До прикладу, таке зображення є на печатці товариства «Сокіл» у Під- гайцях70 (ілюстрація 18). Трапляється та- кож сокіл з двома гантелями в кігтях. Таке зображення бачимо на печатці товариства «Сокіл» у с. Конюхах71 (ілюстрація 19). Чому на печатках центрального това- риства «Сокіл-Батько» немає ніяких зоб- ражень, а лише легенди, наразі невідомо. Адже інша символіка товариства була ба- гато декорована. В § 56 статуту товариства «Луг» у Льво- ві за 1932 р. зазначалося: «Всі акти Това- риства так організації Головної, як також Окружних, Повітових і місцевих Органі- зацій підписує голова або його заступник і писар. Печатка Товариства носить напис: а) для Головної Організації: «Українське Руханково-спортове Товариство Великий Луг у Львові». 17. Печатка товариства «Сокіл-Батько» у Львові. 1931—1939 рр. 18. Печатка товариства «Сокіл» у с. Підгайці. 1928—1929 рр. 69 ЦДІА України у Львові. – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 21. – Арк. 22, 34; Там само. – Спр. 22. – Арк. 1; Там само. – Спр. 204. – Арк. 5; Там само. – Спр. 212. – Арк. 89; ДАІФО. – Ф. 428 («Гурток українського спортивного товариства “Сокіл” у с. Тулуків Снятинського по- віту Станіславського воєводства»). – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 1; Там само. – Ф. 429 («Гурток українського спортивного товариства “Сокіл” у с. Хриплин Станіславського повіту Станіславського воєводства»). – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 3. 70 ЦДІА України у Львові. – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 212. – Арк. 212, 250, 261. 71 Там само. – Спр. 411. – Арк. 22, 26, 29. 180 ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ 181 № 9 СИМВОЛІКА МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР (ЗОУНР) 1918—1919 РР. Однострій (уніформу) військовиків збройних сил Західно- Української Народної Республіки (ЗУНР; з кінця січня 1919 р. — Західної області Української Народної Республіки — ЗОУНР) вивчено ліпше, ніж однострої збройних сил інших українських державних утворень 1917—1920 рр. До прикладу, в виданій у міжвоєнний період «Історії українського війська» йому присвяче- но окремий підрозділ1, тоді як про уніформу збройних сил Україн- ської Народної Республіки та Української Держави згадано лише кількома реченнями. Стислі відомості про кольори родів зброї, однострій та знаки розрізнення збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) мі- стяться в статті «Українська Галицька Армія (1918—1920)», яку О. Думін написав для «Української Загальної Енцикльопедії»2. У багатотомному виданні «Українська Галицька Армія. У 40-річ- чя її участи у визвольних змаганнях (матеріяли до історії)» опу- бліковано статтю М. Дольницького «Однострій і відзнаки ступнів УГА»3, а також (на жаль, не повністю) XLVI Розпоряд Державно- го секретаріату військових справ* (ДСВС), яким був затвердже- ний опис однострою військовиків збройних сил ЗОУНР4. Окремі розділи чи підрозділи, присвячені цій темі, містяться у працях 1 Історія українського війська. – Львів, 1936. – С. 533–535,. 2 Думін О. Українська Галицька Армія (1918–1920) // Українська Загальна Енцикльопедія: У 3 т. – Львів–Станіславів–Коломия, 1932. – Т. 3. – С. 772. 3 Дольницький М. Однострій і відзнаки ступнів УГА // Українська Галицька Армія. У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях (матеріяли до історії). – Вінніпеґ, 1958. – С. 140–141. * Військове міністерство ЗУНР (ЗОУНР). 4 Однострій УГА (За офіційним «Вістником Державного Секретаріяту Військових Справ», ч. 11, з датою – Станіславів, 30 квітня 1919) // Українська Галицька Армія. У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях в 1918–1920 рр. (матеріяли до історії).– Вінніпеґ, 1966. – Т. 3. – С. 178–184. Належну увагу також треба звернути на використання в окре- мих знаках-символах української національної символіки та її елементів, а саме: прапора, гімну та Тризуба. Ці символи органічно вписані в символіку багатьох українських молодіжних організацій кінця ХІХ — першої половини ХХ ст. Застосування національних синьо-жовтих прапорів у діяльності українських товариств у Гали- чині не завжди позитивно сприймала влада. Відбувалися постійні конфлікти між членами товариства та представниками влади. Один із таких випадків пов’язаний з товариством «Сокіл» у с. Улично на Дрогобиччині. Проводячи велику роботу, спрямовану на піднесення свідомості та добробуту українського села, громада с. Уличного не могла уникнути перешкод. У 1936 р. представники польської адміні- страції заборонили членам сокільського товариства провести свят- кування, на яке були запрошені люди з навколишніх сіл. Причиною заборони став той факт, що майдан у центрі села було прикрашено синьо-жовтими прапорами і Тризубом. Із Дрогобича для «наведен- ня порядку» автомобілем приїхав комісар поліції. В ході цієї акції заарештовано одного з сокільських активістів Богдана Кульчиць- кого. Отцю Бодревичу шляхом переговорів та завдяки особистим знайомствам вдалося заспокоїти поліцію і запобігти сутичці. Свято пройшло під прапорами, але вже без Тризуба, який довелося зняти на категоричну вимогу поліції74. Підсумовуючи, варто зазначити, що схема, котру ми тут запро- понували, містить основні моменти, на які треба звернути увагу при дослідженні пам’яток символіки українських молодіжних ор- ганізацій Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст., хоча й не є вичерпною. Представлена у статті методика досліджень може з деякими уточненнями застосовуватися при вивченні символіки українського визвольного руху першої половини ХХ ст. Вивчення, осмислення й аналіз символіки українських моло- діжних організацій Галичини та українського визвольного руху кінця ХІХ — першої половини ХХ ст., допоможе розкрити багато невідомих сторінок української історії, а також розумно використа- ти історичні здобутки на сучасному етапі державотворення. 74 Кульчицький Ю. Улично 1930–1940-их років. Ріст культурно-національної свідомості // Дрогобиччина – земля Івана Франка. Збірник географічних, історичних та етногра- фічно-побутових матеріалів. – Дрогобич, 1997. – Т. 4. – С. 483–484.

Актуальні питання вивчення символіки українських молодіжних організацій Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge