Однострій та знаки розрізнення військовиків збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) 1918—1919 рр.
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2007
|
| Schriftenreihe: | Український визвольний рух |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64675 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Однострій та знаки розрізнення військовиків збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) 1918—1919 рр. / М. Чмир // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 9. — С. 181-247. — Бібліогр.: 189 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-64675 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-646752014-06-18T03:01:39Z Однострій та знаки розрізнення військовиків збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) 1918—1919 рр. Чмир, М. Символіка 2007 Article Однострій та знаки розрізнення військовиків збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) 1918—1919 рр. / М. Чмир // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 9. — С. 181-247. — Бібліогр.: 189 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64675 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Символіка Символіка |
| spellingShingle |
Символіка Символіка Чмир, М. Однострій та знаки розрізнення військовиків збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) 1918—1919 рр. Український визвольний рух |
| format |
Article |
| author |
Чмир, М. |
| author_facet |
Чмир, М. |
| author_sort |
Чмир, М. |
| title |
Однострій та знаки розрізнення військовиків збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) 1918—1919 рр. |
| title_short |
Однострій та знаки розрізнення військовиків збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) 1918—1919 рр. |
| title_full |
Однострій та знаки розрізнення військовиків збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) 1918—1919 рр. |
| title_fullStr |
Однострій та знаки розрізнення військовиків збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) 1918—1919 рр. |
| title_full_unstemmed |
Однострій та знаки розрізнення військовиків збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) 1918—1919 рр. |
| title_sort |
однострій та знаки розрізнення військовиків збройних сил зунр (зоунр) 1918—1919 рр. |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Символіка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64675 |
| citation_txt |
Однострій та знаки розрізнення військовиків збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) 1918—1919 рр. / М. Чмир // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 9. — С. 181-247. — Бібліогр.: 189 назв. — укр. |
| series |
Український визвольний рух |
| work_keys_str_mv |
AT čmirm odnostríjtaznakirozríznennâvíjsʹkovikívzbrojnihsilzunrzounr19181919rr |
| first_indexed |
2025-07-05T15:15:33Z |
| last_indexed |
2025-07-05T15:15:33Z |
| _version_ |
1836820499615711232 |
| fulltext |
180
ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
181
№ 9
СИМВОЛІКА
МИКОЛА ЧМИР
ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ
ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР (ЗОУНР)
1918—1919 РР.
Однострій (уніформу) військовиків збройних сил Західно-
Української Народної Республіки (ЗУНР; з кінця січня 1919 р. —
Західної області Української Народної Республіки — ЗОУНР)
вивчено ліпше, ніж однострої збройних сил інших українських
державних утворень 1917—1920 рр. До прикладу, в виданій у
міжвоєнний період «Історії українського війська» йому присвяче-
но окремий підрозділ1, тоді як про уніформу збройних сил Україн-
ської Народної Республіки та Української Держави згадано лише
кількома реченнями. Стислі відомості про кольори родів зброї,
однострій та знаки розрізнення збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) мі-
стяться в статті «Українська Галицька Армія (1918—1920)», яку
О. Думін написав для «Української Загальної Енцикльопедії»2.
У багатотомному виданні «Українська Галицька Армія. У 40-річ-
чя її участи у визвольних змаганнях (матеріяли до історії)» опу-
бліковано статтю М. Дольницького «Однострій і відзнаки ступнів
УГА»3, а також (на жаль, не повністю) XLVI Розпоряд Державно-
го секретаріату військових справ* (ДСВС), яким був затвердже-
ний опис однострою військовиків збройних сил ЗОУНР4. Окремі
розділи чи підрозділи, присвячені цій темі, містяться у працях
1 Історія українського війська. – Львів, 1936. – С. 533–535,.
2 Думін О. Українська Галицька Армія (1918–1920) // Українська Загальна Енцикльопедія:
У 3 т. – Львів–Станіславів–Коломия, 1932. – Т. 3. – С. 772.
3 Дольницький М. Однострій і відзнаки ступнів УГА // Українська Галицька Армія.
У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях (матеріяли до історії). – Вінніпеґ, 1958. –
С. 140–141.
* Військове міністерство ЗУНР (ЗОУНР).
4 Однострій УГА (За офіційним «Вістником Державного Секретаріяту Військових
Справ», ч. 11, з датою – Станіславів, 30 квітня 1919) // Українська Галицька Армія.
У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях в 1918–1920 рр. (матеріяли до історії).–
Вінніпеґ, 1966. – Т. 3. – С. 178–184.
Належну увагу також треба звернути на використання в окре-
мих знаках-символах української національної символіки та її
елементів, а саме: прапора, гімну та Тризуба. Ці символи органічно
вписані в символіку багатьох українських молодіжних організацій
кінця ХІХ — першої половини ХХ ст. Застосування національних
синьо-жовтих прапорів у діяльності українських товариств у Гали-
чині не завжди позитивно сприймала влада. Відбувалися постійні
конфлікти між членами товариства та представниками влади. Один
із таких випадків пов’язаний з товариством «Сокіл» у с. Улично на
Дрогобиччині. Проводячи велику роботу, спрямовану на піднесення
свідомості та добробуту українського села, громада с. Уличного не
могла уникнути перешкод. У 1936 р. представники польської адміні-
страції заборонили членам сокільського товариства провести свят-
кування, на яке були запрошені люди з навколишніх сіл. Причиною
заборони став той факт, що майдан у центрі села було прикрашено
синьо-жовтими прапорами і Тризубом. Із Дрогобича для «наведен-
ня порядку» автомобілем приїхав комісар поліції. В ході цієї акції
заарештовано одного з сокільських активістів Богдана Кульчиць-
кого. Отцю Бодревичу шляхом переговорів та завдяки особистим
знайомствам вдалося заспокоїти поліцію і запобігти сутичці. Свято
пройшло під прапорами, але вже без Тризуба, який довелося зняти
на категоричну вимогу поліції74.
Підсумовуючи, варто зазначити, що схема, котру ми тут запро-
понували, містить основні моменти, на які треба звернути увагу
при дослідженні пам’яток символіки українських молодіжних ор-
ганізацій Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст., хоча й не
є вичерпною. Представлена у статті методика досліджень може з
деякими уточненнями застосовуватися при вивченні символіки
українського визвольного руху першої половини ХХ ст.
Вивчення, осмислення й аналіз символіки українських моло-
діжних організацій Галичини та українського визвольного руху
кінця ХІХ — першої половини ХХ ст., допоможе розкрити багато
невідомих сторінок української історії, а також розумно використа-
ти історичні здобутки на сучасному етапі державотворення.
74 Кульчицький Ю. Улично 1930–1940-их років. Ріст культурно-національної свідомості //
Дрогобиччина – земля Івана Франка. Збірник географічних, історичних та етногра-
фічно-побутових матеріалів. – Дрогобич, 1997. – Т. 4. – С. 483–484.
182
СИМВОЛІКА
183
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
від 9 серпня 1915 р., було сформовано 1-й
полк Українських Січових Стрільців8. У
листопаді 1918 р. полк УСС розміщувався
на Буковині.
Статус національного формування,
який мав Український легіон, потребував
відповідного зовнішнього вираження, тим
більше що окремого однострою для цього
з’єднання не було встановлено. Саме Укра-
їнський легіон дав початок використанню
національної символіки на військовій фор-
мі одягу в австро-угорському війську. Спо-
чатку це була синьо-жовта пов’язка на рукаві, трохи згодом — круг-
ла синьо-жовта (синій колір усередині) матер’яна кокарда на лівому
боці шапки (до осені 1916 р.)9. У синьому і жовтому кольорах оформ-
ляли також нагрудні знаки (ілюстрація 1)10. Задля економії, від лю-
того 1916 р. петлиці в Австро-Угорській армії довелося замінити вер-
тикальними смужками відповідних кольорів, які нашивали на місці
заднього краю петлиці11. Від літа 1916 р. Українські Січові Стрільці
почали носити смужки національних кольорів12. Широко викори-
стовувалося національну емблему (золотий лев, що спинається на
скелю), зокрема на шапкових знаках (ілюстрація 2)13. Ідею соборно-
сті українських земель, розділених між двома імперіями, виражав
знак, який поєднував зображення лева та архістратига Михаїл а як
Ілюстрація 1
8 Лазарович М. Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба. –
Тернопіль, 2005. – С. 126.
9 Лазарович М., Лазарович Н. Національні риси в атрибутиці Українських Січових
Стрільців // Четверта наукова геральдична конференція [Львів, 10–12 листопа-
да 1994 р.]. – Львів, 1994. – С. 48; Ріпецький С. Українське Січове Стрілецтво.
Визвольна ідея і збройний чин. – Нью-Йорк, 1956. – С. 150; Українські Січові
Стрільці: альбом. – Монреаль, 1955. – С. 191.
10 Лазарович М. Леґіон Українських січових стрільців… – С. 160.
11 Прищепа С. В. Вооруженные силы Австро-Венгерской империи. Часть 1 // Сер-
жант. – 2000. – № 4. – С. 13.
12 Думін О. Історія легіону Українських Січових Стрільців // Дзвін. – 1993. – № 2-3. –
С. 148.
13 Пахолко С., Мартин О. Зображення у фалеристиці галицького лева та св. Михаїла як
символів єдності та спільної боротьби за державну незалежність // Шоста наукова
геральдична конференція [Львів, 27–29 березня 1997 р.]. – Львів, 1997. – С. 68–70;
Семотюк Я. Українські військові відзнаки. Ордени, хрести, медалі та нашивки. –
Торонто, 1991. – С. 38.
сучасних вітчизняни х5 та зарубіжних6 дослідників. Проте значна
частина цих праць написана без використання архівних докумен-
тів, що стало причиною появи в них неточностей і навіть суттєвих
помилок.
У пропонованій статті ми спробуємо висвітлити процес ство-
рення та розвитку форми одягу і знаків розрізнення військовиків
збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) у період від листопада 1918 р. до ли-
стопада 1919 р., коли Галицька армія перейшла на бік Збройних
сил Півдня Росії. Основу джерельної бази дослідження складають
документи Центрального державного архіву вищих органів влади
та управління України, зокрема фондів Начальної команди Га-
лицької армії 1919—1920 рр. (ф. 2188) та Диктатора Західної Об-
ласті Української Народної Республіки 1919 р. (ф. 2192). Також ми
використали матеріали Центрального державного кінофотофоно-
архіву України імені Г. С. Пшеничного, періодику, спогади та що-
денники сучасників. Серед них непересічне значення має щоденник
І. Боберського, котрий у 1918—1919 рр. обіймав посаду референта
(начальника) Письменничого відділу ДСВС ЗУНР (ЗОУНР)7. Цей
відділ дістав доручення розробити однострій, знаки розрізнення та
нагороди, про що докладно написано в щоденнику.
Виклад історії однострою та знаків розрізнення збройних сил
ЗУНР (ЗОУНР) слід розпочати зі згадки про досвід, накопичений
військовим формуванням Легіону Українських Січових Стрільців
(УСС), утвореним у складі Австро-Угорської імператорської і ко-
ролівської армії 1914 р. Ядро Українського легіону складали члени
українських воєнізованих організацій, що існували в Галичині пе-
ред Першою світовою війною. Спочатку він складався з двох куре-
нів та одного півкуреня, згодом, наказом Верховного командування
5 Гломозда К. До історії українських військових одностроїв та відзнак // Друга наукова
геральдична конференція (Львів, 19–21 листопада 1992 р.). – Львів, 1992. – С. 19–20;
Гломозда К. Відзнаки Українського війська доби Визвольних Змагань // Історія україн-
ського війська (1917–1995). – Львів, 1996. – С. 815, 819; Карпов В. Однострої україн-
ської армії (1917-1920) // Військово-історичний альманах. – 2000. – Ч. 1. – С. 114–115;
Чмир М. Відзнаки військових звань українських збройних формувань 1917–1921 рр.
// Військово-історичний альманах. – 2001. – Ч. 2. – С. 105–106; Тинченко Я. Армии
Украины 1917–1920 гг. – Москва, 2002. – С. 86–102.
6 Дерябин А. И. Гражданская война в России 1917–1922: Национальные армии. – Москва,
1998. – С. 24–25; 32–34; Abbott P., Pinak E. Ukrainian Armies 1914–1955. – Botley–
Oxford, 2004. – P. 22–24, 33.
7 Боберський І. Щоденник, 1918–1919 рр. / Упоряд. Ю. А. Мицик. – Київ, 2003. – 260 с.
184
СИМВОЛІКА
185
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
Досвід Українських Січових
Стрільців істотно вплинув на
створення однострою та знаків
розрізнення збройних сил ЗУНР
(ЗОУНР).
Уранці 1 листопада 1918 р.
військовики-українці взяли під
контроль найважливіші об’єк-
ти Львова, над ратушею був
піднятий національний пра-
пор. Ця подія ввійшла в історію
під назвою Листопадовий Чин
(Зрив). За подібним сценарієм
відбулося захоплення влади в
інших містах і в селах. 13 листопада Українська Національна Рада
ухвалила «Тимчасовий основний закон про державну самостій-
ність українських земель бувшої австро-угорської монархії», яким
визначила назву держави («Західно-Українська Народня Репу-
блика»), її кордони, встановила Герб («Золотий лев на синім полі,
обернений у свою праву сторону»), Державний прапор («синьо-
жовтий») та Державну печатку (із зображенням герба та написом
«Західно-Українська Народня Република» довкола нього)18.
У справі захоплення влади у Львові провідна роль належала вій-
ськовикам австро-угорських частин, здебільшого резервних, уком-
плектованих переважно українцями. Оскільки українські стрільці
та старшини носили австрійську форму та знаки розрізнення, під
час Зриву вони використали синьо-жовті стрічки на шапках19, ви-
нятком був лише 1-й полк УСС, який яскраво вирізнявся на загаль-
ному тлі завдяки «мазепинкам». У спогадах самбірського повітового
комісара А. Чайковського мовиться, що синьо-жовті стрічки носили
і в українській міліції та жандармерії20. Часто з таких стрічок робил и
Ілюстрація 4
18 Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої
австро-угорської монархії, ухвалений Українською Національною Радою на засідан-
ню дня 13 падолиста 1918 р. // Західно-Українська народна республіка 1918–1923.
Документи і матеріали. – Івано-Франківськ, 2003. – Т. 2. – С. 5–6.
19 Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. – Львів, 1931. – С. 63.
20 Чайковський А. Чорні рядки // Чайковський А. Спогади. Листи. Дослідження: У 3 т. –
Львів, 2002. – Т. 1. – С. 212–213.
символі в, відповідно, Галичини та Над-
дніпрянщини (ілюстрація 3).
Низку змін було внесено також до
однострою, щоби надати йому націо-
нального характеру. Так, 10 січня 1916 р.
на засіданні одностроєвої комісії було
ухвалено сукняну шапку з V-подібним
вирізом спереду (на зразок гетьман-
ських шапок XVII—XVIII ст.) та козир-
ком — т. зв. «мазепинку» (за проектом
Л. Лепкого). На ній мав розміщуватися
знак у вигляді щитка зі зображенням
лева на скелі та написом «У.С.С. 1914»14.
17 січня 1917 р. був отриманий офіцій-
ний дозвіл на її носіння; виготовляти
шапки почали за державні кошти15. Цей
головний убір (ілюстрація 4)16 яскраво
відображав мазепинську ідею — ідею
визволення українських земель з-під
влади російського царату, що її носіями
були Українські Січові Стрільці.
Вагомий внесок січовики зробили
у формування української військової
термінології. Так, Легіоновим «прика-
зом» від 27 грудня 1916 р. ч. 167 «в ціли
усталення української титулятури
старшин УСС» визначено відповідність степенів* старшини Укра-
їнського легіону степеням Австро-Угорської армії (додаток 1)17.
Ілюстрація 2
Ілюстрація 3
14 Лазарович М. Леґіон Українських січових стрільців… – С. 170.
15 Думін О. Історія легіону Українських Січових Стрільців // Дзвін. – 1993. – № 2-3. –
С. 148.
16 Зображення «мазепинки» – з експозиції Королівського музею армії та військової істо-
рії Бельгії. Див.: Денисюк Ж. Пам’ятки української військової історії в бельгійському
музеї // Військово-історичний альманах. – 2006. – Ч. 1(12). – С. 160.
* Термін «степень» відповідав термінам «dienstgrad» в австрійській та «чин» у росій-
ській арміях.
17 Гломозда К. До історії українських військових рангів XVII-XX ст. // Наукові записки
Національного університету Києво-Могилянська Академія. Історія. – Київ, 1999. –
Т. 14. – С. 44.
186
СИМВОЛІКА
187
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
військовий однострій мали пра-
во тільки «особи, які належать
до Української Армії», зовніш-
нім виявом цієї належності «аж
до часу дальших заряджень»
мала бути «синьо-жовта від-
знака на передї шапки». Де-
тального опису цієї відзнаки
не наводилося. Встановлюва-
лася також «окрема відзнака»
для військової поліції — два
червоні «стяжки» (стрічки 2 см
завширшки і 8 см завдовжки),
нашиті паралельно на ліво-
му рукаві вище ліктя25. Черво-
ний колір «стяжок», очевидно,
пов’язаний з тим, що червоними були обшлага, погони, комір, канти
та петлиці однострою військово-поліцейських відділень у Галичині
за часів Австро-Угорської імперії26. Наказом Окружної військової
команди Станіславів від 12 листопада 1918 р. ч. 2 визначалося, що
старшинські та підстаршинські відзнаки залишаються поки що ті
ж, що й в Австро-Угорській армії, проте замість німецьких назв
старшинських та підстаршинських чинів вводяться українські на-
зви (додаток 1)27. У наказі від 24 листопада 1918 р. ч. 1 запасному
куреню 1-го полку УСС, що розміщувався у Станіславові, повторно
було висловлено вимогу щодо носіння «національних відзнак» спе-
реду шапки замість «рожі» (кокарди); відповідальність за виконан-
ня наказу покладали на командирів частин28.
Одним із перших кроків ДСВС ЗУНР стало оголошення 13 ли-
сто пада 1918 р. про демобілізацію всіх органів військового управ-
ління, військових частин, установ та закладів колишньої австро-
угорської монархії на території ЗУНР. Їхнє майно відтепер ставало
власністю республіки й переходило до українських окружних
Ілюстрація 5а
25 Центральний державний архів вищих органів влади та управління (далі – ЦДАВО)
України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 141. – Арк. 1–2.
26 Вооруженныя силы Австро-Венгрии. – СПб, 1912. – Ч. І. – С. 331.
27 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 141. – Арк. 3.
28 Там само. – Спр. 128. – Арк. 1 зв.
круглі кокарди. І. Боберський, опису-
ючи в щоденнику події 2 листопада
1918 р., згадав про вояків-українців,
котрі мали «синьо-жовті кокардки
замість гузика з буквами або відзна-
ку “Соборна Україна”21, яка робить
двома ріжками добре враження»22.
На основі відомої фотографії укра-
їнського старшини (Львів, листопад
1918 р.) можна припустити, що окре-
мі військовики могли носити на шапці
відзнаку «Соборна Україна», накла-
дену на синьо-жовту кокарду (ілю-
страції 5, 5а). Т. Марітчак у спогаді
про переїзд на батьківщину в пер-
ших числах листопада 1918 р. зазна-
чив: «Щойно за Белзцем, у глибину
Галичини, ми побачили при якомусь
залізничому містку перших українських міліціонерів-вояків з круг-
лими синьо-жовтими кокардами на шапках […] Ця перша зустріч
зробила на всіх величезне вражіння»23. Носіння синьо-жовтих ко-
кард (синій колір посередині) підтверджують і фотоматеріали, на-
приклад фотографія групи посадових осіб повітової військової ко-
манди й повітового комісаріату в Святині24.
В окремих випадках знаки розрізнення, виконані в національ-
них кольорах, запроваджувалися наказами місцевих органів вій-
ськового управління. Так, відповідно до «приказу» Окружної вій-
ськової команди Станіславів від 11 листопада 1918 р. ч. 1, носити
Ілюстрація 5.
Невідомий старшина УГА
21 Цей нагрудний знак також називався «Відзнака Соборної України». Його проект роз-
робив І. Боберський на основі одного з варіантів герба майбутньої соборної Української
держави, що належав Ю. Буцманюку (див.: Дзїковський В. Герб України // Світ. –
Ч. 8. – 1917. – С. 137). Нагрудний знак міг мати шпильку для прикріплення до одягу
або ланцюжок, за допомогою якого його можна було прикріпити до годинника або
використати як нашийну прикрасу. Дохід від продажу відзнаки «Соборна Україна»
мав піти на купівлю землі під «Український Город» у Львові.
22 Боберський І. Щоденник… – С. 56.
23 Марітчак Т. На переломі. Щоденник підхорунжого з 1918 року // Літопис Червоної
Калини. – 1936. – Ч. 3. – С. 21.
24 Літопис Червоної Калини. – 1936. – Ч. 7-8. – С. 25.
188
СИМВОЛІКА
189
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
штабу відповідно. На 11 грудня 1918 р. збройні сили ЗУНР склада-
лися з Північної групи (3—4 тис. багнетів) полковника Захар’їна,
групи «Схід» (3 тис. багнетів) сотника Букшованого, групи отама-
на Микитки (1 тис. багнетів) та групи «Південна» (4 тис. багнетів)
полковника Коссака36. Нове командування вирішило уніфікувати
структуру війська. Наказом військам Західно-Української Народ-
ної Республіки від 12 грудня 1918 р. ч. 1 фронтові загони й відділи
(крім полку УСС, чия організація залишалася без змін) реорганізо-
вували в окремі курені згідно зі штатом, що додавався37.
Від 10 грудня 1918 р. і до середини січня 1919 р. тривали широ-
комасштабні воєнні дії, в ході яких українське командування здій-
снило дві спроби визволити Львів. Проте жодна зі сторін у цей час
так і не досягла вагомих успіхів.
У бойових умовах надзвичайно гострою була потреба чітко від-
різняти власних бійців від польських. Синьо-жовті стрічки чи ко-
карди на головних уборах, очевидно, були малопомітними в бою.
Тому на фронті стали практикувати носіння на шапках пов’язок із
білого полотна. На жаль, розшукати відповідного наказу нам не вда-
лося, зате про білі пов’язки свідчать сучасники тих подій. Зокрема,
у спогадах Ф. Ш. зазначається: «Так ішов день за днем аж до ночі
4.1.1919 р. коли то нас змінила якась частина з білими опасками на
шапках»38. П. Мигович, описуючи участь XXIV куреня в загальному
наступі в лютому 1919 р., згадує: «Кожний стрілець одержав по дві
ручні ґранати і 6-го лютого вечором вирушив курінь з села Лісневич
дорогою до села Полянки, а звідтам залізничним шляхом попри ста-
цію Ставчани, до села Ставчан […] Власні частини одержали наказ
перевязати шапки білим полотном на 5 цм. широким, щоби тим спо-
собом не мати ніяких сумнівів підчас бою, що це не поляки»39.
На наш погляд, білі пов’язки на шапках виконували суто розпі-
знавальну функцію — завдяки кольору та розмірам вони були добре
помітні навіть зі значної відстані. При цьому пов’язки не признача-
лися для постійного носіння і не замінювали знаків розрізнення з
36 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 9. – Арк. 46 зв. (Незасвідчена копія).
37 Там само. – Арк. 149.
38 Ф. Ш. З пробоєвою сотнею УСС під Львовом // Літопис Червоної Калини. – 1937. –
Ч. 10. – С. 20.
39 Мигович П. При VII-ій Бриґаді УГА // Літопис Червоної Калини. – 1937. – Ч. 6. –
С. 6.
коман д29. Того ж дня було затверджено військову організацію
ЗУНР. Територію держави поділили на 3 військові області (Львів,
Станіславів, Тернопіль), до яких входило 12 військових округів, що
охоплювали територію кількох повітів. До створення обласних ко-
манд окружні команди підлягали безпосередньо ДСВС30. Нарешті,
було оголошено часткову мобілізацію всіх військовозобов’язаних
громадян ЗУНР «української народности»31. Вищим органом вій-
ськового управління визначено Українську генеральну команду
ЗУНР, яку 8 листопада 1918 р. перейменували на Начальну коман-
ду українського війська (НКУВ).
Листопадовий Зрив став прикрою несподіванкою для поляків,
що розглядали Галичину як невід’ємну частину Польської держа-
ви. Львів одразу ж перетворився на арену збройного протистояння:
вже 1 листопада 1918 р. польські бойовики обстріляли українських
військовиків32. Ми виявили тільки один виданий у той період до-
кумент, що стосувався форми одягу. Йдеться про наказ НКУВ від
14 листопада 1918 р., в якому, серед іншого, була заборона носити
«німецькі мундури»33.
У ніч з 21 на 22 листопада 1918 р. під тиском потужніших поль-
ських сил українські війська залишили Львів34. Втрата галицької
столиці посприяла піднесенню національної свідомості українців.
Як під проводом повітових військових команд, так і з власної іні-
ціативи колишніх військовиків Австро-Угорської армії створю-
ються по суті напівпартизанські бойові підрозділи; вони отримува-
ли назви за місцем формування або за прізвищем командира35. До
керівництва збройних сил уряд ЗУНР запросив наддніпрянських
старшин — генерального хорунжого М. Омеляновича-Павленка і
полковника Генерального штабу Є. Мишковського, які 9—10 груд-
ня 1918 р. обійняли посади Командуючого військами і начальника
29 ІІ Розпоряд з дня 13 падолиста 1918 // Вістник Державного Секретаріяту Військових
Справ. – 1918. – Ч. 1. – С. 2.
30 ІІІ Розпоряд з дня 13 падолиста 1918 // Вістник Державного Секретаріяту
Військових Справ. – 1918. – Ч. 1. – С. 2.
31 ІV Розпоряд з дня 13 падолиста 1918 // Вістник Державного Секретаріяту Військових
Справ. – 1918. – Ч. 1. – С. 2–3.
32 Макарчук С. Українська республіка галичан. – Львів, 1997. – С. 79.
33 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 11.
34 Макарчук С. Українська республіка галичан… – С. 101–102.
35 Там само. – С. 107.
190
СИМВОЛІКА
191
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
згадує Ф. Ш.44. Але такі підрозділи були радше винятком. У допо-
віді на ім’я Головнокомандувача Холмсько-Галицьким фронтом від
31 грудня 1918 р. ч. 1182 Командуючий військами ЗУНР, говорячи
про одяг, порівняв свою армію з обідраним натовпом жебраків. Для
того, щоби хоч трохи виправити становище, генеральний хорунжий
М. Омелянович-Павленко просив негайно надіслати 10 тис. комп-
лектів одягу45. Інтендантура Окружної військової команди Стані-
славів 11 січня 1919 р. повідомляла Начальній інтендантурі: «Що
до запасів одностроїв, то річ дуже сумна. По полках (1.п.У.С.С) 1 п.
стрільцїв і 2 п. стрільцїв: нема зовсїм обуви, плащів, біля, і коцїв та
сїнників (много бракує). В складах зі Снятина нема зовсїм сподень,
плащів, дек, обуви. Є ще блюзи лїтні і зимових старих…»46. За таких
умов годі було сподіватися належного рівня боєздатності. «Військо,
котре в той спосіб убране, не може нїчого доконати і не треба ди-
вуватись, коли замерзлий чоловік без порядної обуви утїкає перед
наступом», — говорилося в звіті про бойові війська шефа штабу
групи отамана Й. Паппа де Яноші від 20 січня 1919 р.47. Полковник
Дідюків у телеграмі до НКУВ ч. 60 (надійшла 24 січня 1919 р.) за ре-
зультатами особистого огляду 4-го куреня групи «Схід» доповідав:
«Не скажу забогато, коли заявлю, що всї босі і голі. Причім настрій
дуже гарний. Якби тих молодих людий одягти і обути булоб з них
напевно дуже гарна боєва частина»48.
На той час вище військове керівництво ЗУНР не приділяло на-
лежної уваги знакам розрізнення. Принаймні ми не виявили навіть
проектів відповідних документів. ДСВС обмежився лише виданою
22 грудня 1918 р. забороною всім особам австрійської армії, що не
вступили до українського війська, носити «всякі військові відзна-
ки», до яких було зараховано «військові звіздки, військові рожеч-
ки, військові вилоги, військові ґузики, військові нашивки, військові
прикраси якого небудь рода»49.
44 Ф. Ш. З пробоєвою сотнею УСС під Львовом // Літопис Червоної Калини. – 1937. –
Ч. 7-8. – С. 25.
45 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 58.
46 Там само. – Спр. 75. – Арк. 24.
47 Там само. – Спр. 20. – Арк. 216.
48 Там само. – Арк. 153.
49 Заборона з дня 22 грудня 1918 // Вістник Державного Секретаріяту Військових
Справ. – 1918. – Ч. 4. – С. 1.
державною символікою, а їхній колір не мав жодного символічного
значення. Втім, поляки, мабуть, через масове використання білих
пов’язок, почали сприймати їх, наряду з «українським левом», як
ознаку належності до українського війська. Про це свідчать «За-
гальні відомості про галицько-українську армію» станом на 1 бе-
резня 1919 р., зібрані розвідувальним відділом Командування
Польських військ у Східній Галичині40. Слід зауважити, що вибір
білої пов’язки розпізнавальним знаком міг бути зумовлений ав-
стрійським досвідом. В Австро-Угорській армії було прийнято роз-
різняти умовних противників на маневрах за допомогою стрічок на
головних уборах (рідше — пов’язок на рукавах): білих для «своїх»
військ, червоних — для «чужих»41.
Поважною проблемою була нестача військового одягу та взут-
тя, вона безпосередньо впливала на боєздатність і рівень дисциплі-
ни. Так, командир групи «Схід» сотник О. Букшований у доповіді
НКУВ від 10 грудня 1918 р. зазначив, що для групи потрібно повних
одностроїв та спорядження на 3 тис. осіб.42. Пригадаймо, що на той
час ця група налічувала якраз 3 тис. осіб, тобто від браку одягу та
спорядження потерпав увесь її особовий склад! «Дисциплїну годї
вдержати всякими карами і тільки в такім случаю можна числити
на послух тих людий, скоро дасть ся їм се, що їм дїйстно необхід-
но потрібне», — підкреслював сотник О. Букшований43. Деякі під-
розділи, щоправда, проблем з обмундируванням не мали. Йдеться,
зокре ма, про «Пробоєву» (тобто штурмову) сотню УСС, сформовану
з досвідчених вояків, які повернулися з російського полону. На по-
чатку грудня 1918 р. сотня вирушила з Чернівців на фронт. «Виїж-
джали “пробоєвці” як на весілля. Від шапки до цвяхів на чоботах,
все нове. Плащі, гузарські чоботи, однострій австрійських “штур-
мовиків” шитий на колінах, на ліктях, на сидженню шкірою, штуци,
все інше вояцьке майно, весь виряд, все це нове “як з голки”», —
40 Opracowanie Oddziału wywiadowczego Dowódstwa Wojsk Polskich na Galiciję Wschodnią pt.
Wiadomości ogólne o armii galicyjsko-ukraińskiej, zebrane po dzień 1 III 1919 // Krotofil M.
Ukraińska Armia Halicka 1918–1920. Organizacja, uzbrojenie, wyposaźenie i wartość bojo-
wa sił zbrojnych Zachodnіo-Ukraińskiej Republiki Ludowej. – Torun, 2002. – S. 217.
41 Адаменко Д., Ярош О. Императорский и королевский военный мундир: 1914 год. –
Київ, 2006. – С. 42.
42 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 9. – Арк. 43.
43 Там само.
192
СИМВОЛІКА
193
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
теллю, з імператорським вензелем у центрі53),
але з обшитою синьо-жовтою стрічкою середи-
ною. Вимоги наказу Команди міста Станісла-
вова від 29 грудня 1918 р. ч. 52 щодо шапкових
знаків не поширювалися на шапки «форми і
з відзнаками У.С.С.», адже військовики полку
УСС, як уже було сказано, носили характерні
шапки-«мазепинки», на яких розміщувалися
знаки з національною символікою54.
У брошурі «Маловідомі українські наго-
роди та відзнаки», що репрезентує частину колекції І. Адамішина,
надруковано зображення шапкового знака, який можна ототожни-
ти з шапковим знаком для старшин, запровадженим наказом Ко-
манди міста Станіславова від 29 грудня 1918 р. ч. 52 (ілюстрація 6).
Проте, оскільки колекціонер не посідав відповідних архівних доку-
ментів, шапковий знак розміщено так, що смужки лежать горизон-
тально, при цьому жовта — зверху55. Про виконання наказу щодо
шапкових знаків свідчить також пункт 2 наказу Команди міста
Станіславів від 12 січня 1919 р. ч. 12 (оголошений у наказі Кошу
УСС від 13 січня 1919 р. ч. 13). У ньому зазначалося, що «богато
стрільцїв носить відзнаки, виготовлені після інструкції Команди
Міста (в Приказї Команди Міста ч. 52, точка 3) відворотно (під-
креслено в тексті. — М. Ч.). Пригадуєть ся ще раз, що синя частина
стяжки має знаходити ся на лїво від видця, а жовта на право. Про
се належить поучити мужву»56. Втім, забезпечити повне виконан-
ня наказу ч. 52, очевидно, не вдавалось, адже вимога щодо обов’яз-
кового для всіх стрільців носіння на шапках приписаних відзнак
повторювалась у пункті 3 наказу Команди міста від 20 січня 1919 р.
ч. 20 (оголошений у наказі Кошу УСС від 21 січня 1919 р. ч. 20)57. На
наш погляд, одною з причин такого прискіпливого ставлення Ко-
манди міста Станіславова до питань, пов’язаних зі знаками роз-
різнення державної належності, було те, що тут розташовувалис я
Ілюстрація 6
53 Адаменко Д. В., Прищепа С. В. Командный состав вооруженных сил Австро-Венгрии
// Сержант. – 2002. – № 1. – С. 7.
54 Лазарович М. Леґіон Українських січових стрільців… – С. 170.
55 Адамішин І. Маловідомі українські нагороди та відзнаки. – Харків, 2000. – С. 5.
56 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 128. – Арк. 79 зв.
57 Там само. – Арк. 89.
Отож, питання щодо знаків розрізнення державної належності
доводилося вирішувати на рівні місцевих органів військового управ-
ління. Відомо про спробу Команди міста Станіславова регламенту-
вати зовнішній вигляд таких відзнак. У пункті 3 наказу Команди
від 29 грудня 1918 р. ч. 52 (оголошений у наказі Кошу Українських
Січових Стрільців50 від 30 грудня 1918 р. ч. 37*) зазначалося: «Щоби
запровадити одностайні відзнаки на шапках обовязують аж до за-
веденя нової форми шапок для станиславівської залоги, слїдуючі
зарядженя: (до шапок форми і з відзнаками У.С.С. вони не відносять
ся). На місци давної розети (ружки) приходить розета обшита си-
ньо-жовтою стяжкою (в разї браку розет можна до сього ужити та-
кож більших ґузиків прим. з плащів). Лїнія подїлу красок має стоя-
ти прямово зн. не горизонтально анї скісно — по лївій стороні видця
синя частина, по правій жовта частина стяжки. Для старшин: се-
редину давньої старшинської розети (до середнього рубця) обшити
синьо-жовтою стяжкою. Всі иньші відзнаки носити на передї шапки
під висше згаданою відзнакою або по лївім боцї шапки. Всї частини і
заведеня зголосять протягом завтрішнього дня запотребованє кмдї
міста і одержать відповідну до стану скількість відзнак. Приказ от-
сей має бути протягом двох днїв впроваджений в житє»51.
Як бачимо, прагнучи уніфікувати шапкові знаки державної на-
лежності, Команда міста Станіславова вдалася до часткової пере-
робки «розет», які використовували в Австро-Угорської армії. З на-
веденої вище інструкції випливає, що рядові та підстаршини мали
носити «розету» (латунний диск із прорізними ініціалами імпера-
тора52), обшиту синьо-жовтою «стяжкою» (тобто стрічкою), замість
неї дозволялося також використати великого ґудзика. Старшинам
приписувалося носіння «розети», встановленої для старшин Ав-
стро-Угорської армії (кругла, діаметром 3 см, вишита золотою кани-
50 На виконання наказу Державного секретаря військових справ колишній запасний
курінь 20-го полку Січових Стрільців був об’єднаний з колишнім кошем Українських
Січових Стрільців у запасний кіш під назвою «Кіш УСС» (ЦДАВО України. –
Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 128. – Арк. 15 зв).
* У наказі Кошу УСС від 30 грудня 1918 р. ч. 37 було зазначено лише номер наказу
Команди міста Станіславова. Дату видання цього наказу – 29 грудня 1918 р. – ви-
значено за іншими документами.
51 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 128. – Арк. 59 зв. – 60.
52 Прищепа С. В. Вооруженные силы Австро-Венгерской империи. – С. 12, 9.
194
СИМВОЛІКА
195
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
сучасних посвідчень про відрядження)63. Це наочно засвідчувало
прагнення галицьких українців до соборності. Слід зауважити,
що нормативно-правового акту про зміни в державній символіці
ЗУНР ми не виявили.
У період відносного затишшя, що тривав від 15 січня до середини
лютого 1919 р., збройні сили ЗОУНР зазнали чергової реорганізації.
Відповідно до наказу Військам Української Народної Республіки
від 27 січня 1919 р. ч. 9 групи було переформовано в бригади64. Всьо-
го було сформовано 9 бригад та 2 окремі загони. Артилерію звели у
9 гарматних полків, що входили до складу бригад, 1 гаубичний полк,
окремий гарматний дивізіон та окрему гарматну батарею65. Напри-
кінці січня 1919 р. збройні сили ЗОУНР отримали назву Галицька
армія66; від 2 лютого 1919 р. вищий орган військового управління
став називатися Начальна команда Галицької армії (НКГА).
Саме тоді військове відомство ЗОУНР звернулося до питання
форми одягу. Підготувати її опис 31 січня 1919 р. було доручено ре-
ферентові Письменничного відділу ДСВС четарю І. Боберському.
В щоденнику він занотував: «Нині дістав я приказ описати одяг для
армії до трьох днів, це є до 3-го лютня, визначити також відзначен-
ня за хоробрість. Хто не розуміється на роботі, ставить речинець то
за поволі, то заскоро»67. А поки тривала розробка, військо потрібно
було хоч якось одягнути. В цій справі значну допомогу надала УНР.
За даними розвідувального відділу Командування Польських
військ у Східній Галичині, з кінця січня 1919 р. «російська Украї-
на» надсилала для галицьких військ російську уніформу, переваж-
но «płaszczy» (шинелі) та папахи68. Зазначалося також, що на знак
приналежності до української армії використовували «ініціали рес-
публіки української» — «Р.У.» — на шинелях. Отриманим одягом
намагалися забезпечити насамперед частини, які відправляли на
фронт. Так, за наказом Окружної військової команди Станіславів
від 3 лютого 1919 р. ч. 32 1000 комплектів одностроїв з наддніпрян-
ської України належало використати винятково для забезпечення
63 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 3а. – Арк. 3.
64 Там само. – Спр. 4. – Арк. 24.
65 Там само. – Арк. 24 – 25 зв.
66 Там само. – Спр. 23. – Арк. 51 зв.
67 Боберський І. Щоденник… – С. 121.
68 Opracowanie Oddziału wywiadowczego Dowódstwa… – S. 217.
вищі органи влади ЗУНР, а отже, місто виконувало функції столи-
ці республіки.
У деяких військових частинах та підрозділах з’явилися влас-
ні знаки розрізнення. Так, за словами В. Калини, військовики 1-го
куреня 1-го полку УСС, що в боях за Львів отримав назву «Курінь
смерті УСС», носили на «мазепинках» чорний трикутник під Три-
зубом58. На жаль, мемуарист не наводить детального опису цього
знака, не вказує він також і на спосіб його розміщення на шапці.
Л. Шанковський пояснює використання чорного кольору впливом
символіки ударних батальйонів Російської та штурмових баталь-
йонів Австро-Угорської армій, у яких вояки мали чорні відзнаки59.
Отож, як ми вже зазначали, з перших днів свого існування
ЗУНР зазнала агресії та територіальних втрат; тим часом процес
розбудови державності лише розпочинався. На думку дослідни-
ків, ці обставини сприяли швидшому визріванню ідеї об’єднання
з Українською Народною Республікою. 3 січня 1919 р. Україн-
ська Національна Рада одностайно затвердила Ухвалу про Злу-
ку УНР та ЗУНР. Остаточне оформлення цього акту відбулося в
Києві 22 січня 1919 р. ЗУНР отримала назву Західна область УНР.
Практично відразу після затвердження Ухвали про Злуку Три-
зуб — Герб УНР — став витісняти Герб ЗУНР. Випадки носіння
знаків розрізнення з цим символом (зокрема кокард) траплялися
ще в листопаді 1918 р., про що свідчить такий запис за 27 листопа-
да 1918 р. в щоденнику І. Боберського: «Капітан60 питав за відзна-
кою на свою шапку. Лунів дав йому тризуба з Великої України, а
капітан заложив собі на шапку рожку з тризубом»61. У записі за
14 лютого 1919 р. І. Боберський зазначив, що більшість старшин
ДСВС носила на головних уборах знаки розрізнення з зображен-
ням Тризуба. Згадано, зокрема, «тризуб у вінці», просто «тризуб»,
«золотистий тризуб на синявій кокарді»62. У тому ж таки лютому
1919 р. Тризуб з’явився на бланках т. зв. «явних приказів» (аналог
58 Калина В. Курінь смерти УСС. Спогади старшини. – Львів, 1936. – С. 47.
59 Шанковський Л. Бойовий орел української кінноти (Пам’яті Генерала Петра Дяченка)
// Вісті. – 1965. – Ч. 119. – С. 100.
60 Йдеться про капітана А. Ерлє, призначеного в той час начальником штабу збройних
сил ЗУНР.
61 Боберський І. Щоденник… – С. 81.
62 Там само. – С. 130–131.
196
СИМВОЛІКА
197
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
Отож, постачі з Наддніпрянщини частково задовольнили по-
треби Галицької армії, але водночас призвели до надмірного роз-
маїття одностроїв. Поряд з австрійською формою воєнного часу, до-
повненої предметами австрійської форми мирного часу75, з’явилися
ще й російські однострої. І. Боберський з приводу приїзду Головно-
го отамана С. Петлюри до Станіславова 24 лютого 1919 р. записав у
щоденнику: «Старшини одіті були в як найрізнороднійший спосіб, в
кожухах, кучмах і чоботах або чоботах і австрійських плащах і ав-
стрійських шапках, або в халявках і російських шинелях. Косматі
кучми, січові кашкети, австрійки з тризубами, мазепинки, австрій-
ки м’ягкі і тверді на головах»76.
Розроблення однострою Галицької армії проходило зі значними
труднощами — Письменничий відділ був перевантажений великою
кількістю завдань, а керівництво не мало в цій справі визначеної
позиції. До роботи над малюнками предметів форми одягу, знаків
розрізнення та нагород І. Боберський залучив Л. Лепкого, Ю. Буц-
манюка, О. Куриласа, М. Бринського, його щоденник докладно ви-
світлює процес їхнього створення та погодження. З відповідних
записів ми дізнаємося, що найважче було визначитися з фасоном
шапки та знаками розрізнення степенів. Крім «мазепинки», на
голов ний убір військовиків Галицької армії пропонували шапку,
створену на основі народної гуцульської; кашкет; шапку, яку роз-
робив особисто І. Боберський. Знаки розрізнення пропонували роз-
містити на комірі, як в Австро-Угорській армії, на рукавах (у верх-
ній або нижній частині) чи погонах («барчиках»). Сам І. Боберський
запропонував т. зв. «республіканські» відзнаки у вигляді цифр на
комірі або на рукаві (наприклад, у старшого стрільця цифра «1», у
сотника — «9», у генерал-поручника — «14» тощо). Відповідні ма-
люнки виконав О. Курилас77.
2 березня 1919 р. І. Боберський представив свої напрацювання в
НКГА: «При помочі сотника Романа Гузара попришпилював я ар-
куші з рисунками познак і шапок на стінах, а моделі шапок вийняв
з коробки. Я поясняв розвішені рисунки: начерк на підрам’я, на-
черк на під- та надрам’я, начерк на надрам’я, начерк на барки, два
75 Боберський І. Щоденник… – С. 144.
76 Там само. – С. 144–145.
77 Там само. – С. 124, 140.
«похідних формацій»69. П. Мигович згадував про те, як російську
форму отримав похідний курінь, сформований у Стрию70: «1. люто-
го одержав курінь і наша півсотня заповіджений транспорт одягів.
Стрільці дістали по одній парі нового біля, російський плащ (шине-
лю), ватовані штани, фуфайку, шапку (папаху). Багато стрільців не
хотіло валянок зі собою брати, хочби тому, що мали досить можли-
ві черевики і з валянками не хотіли тягатися […] Похідний курінь
зодяг нений був таксамо, як і півсотня скорострілів, з цією відміною,
що там 4/5 стрільців мали […] валянки. На вигляд представлявся
курінь дуже добре. Російський одяг робив вражіння, що це колиш-
ня російська, правильна частина»71. Очевидно, надісланої з Наддні-
прянщини форми не вистачало; траплялися непоодинокі випадки,
коли формації, відправляючи вояків до інших команд, відбирали
в них обмундирування. Це змусило Окружну військову команду
Станіславів видати 5 лютого 1919 р. наказ ч. 34, яким приписува-
лося висилати людей у повних одностроях, а коли це неможливо,
принаймні не забирати того, в чому вони прибули з дому72. Так чи
інакше, на фронті почали з’являтися частини, повністю обмунди-
ровані у російську форму. П. Мигович, згадуючи у мемуарах ХХІІІ
курінь (початок лютого 1919 р.), зазначає: «Курінь цей так само, як
і XXIV., одягнений був у російські однострої. Одне лихо було, що й
тут 4/5 стрілецтва мали валянки. На сніг і мороз були вони дуже
вигідні […] але коли прийшло тепло і зробилося болото, майже цілий
курінь був унерухомлений»73. Зауважмо, що частини, відправлені
на фронт раніше, надалі використовували австрійську форму. Так,
стрільці та старшини полків «Ґрупи ІІ. Південь», до складу якої
ввійшов XXIV курінь, «були одягнені в австрійські однострої, що
кожний приніс із собою із австрійської війни. Відзнаки старшин і
підстаршин також австрійські. Лише на шапках були українські
емблєми, або синьо-жовті стяжки. Правда, багато старшин та під-
старшин відзнак зовсім не мали»74.
69 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 128. – Арк. 107 зв.
70 Згодом ця частина одержала назву «XXIV. курінь».
71 Мигович П. При VII-ій Бриґаді УГА // Літопис Червоної Калини. – 1937. – Ч. 5. –
С. 5.
72 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 128. – Арк. 111.
73 Мигович П. При VII-ій Бриґаді УГА // Літопис Червоної Калини. – 1937. – Ч. 6. – С. 8.
74 Мигович П. При VII-ій Бриґаді УГА // Літопис Червоної Калини. – 1937. – Ч. 5. – С. 8.
198
СИМВОЛІКА
199
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
пружкі в на рукавах викликали зауваження як непрактичні79. По-
друге, надання переваги одностроєві та знакам розрізнення Укра-
їнських Січових Стрільців було радше вимушеним, пов’язаним із
тим, що відповідні проекти частково вже реалізувалися.
На превеликий жаль, проектів, про які згадує І. Боберський, не
знайдено. Натомість ми виявили проект підполковника Паппа де
Яноші, начальника штабу ІІ Галицького корпусу, що його надіслав
до НКГА командир корпусу полковник М. Тарнавський 24 березня
1919 р. Він передбачав встановлення форми одягу кольору хакі ан-
глійського зразка (кашкет, френч, штани, шинель). Державну на-
лежність мала відображати овальна кокарда жовтого металу з Три-
зубом у центрі синього овалу та червоним обідком навколо. Степені
передбачалося позначати на рукавах за системою, що нагадувала
прийняту в Австро-Угорському флоті, номер частини — цифрою на
комірі френча. Пропонувалося також використати емблеми за спе-
ціальностями; не забув Папп де Яноші про темляк та пряжку до по-
яса80. Зауважмо, що текстову частину проекту написано німецькою
мовою та важким для читання почерком.
Питання про однострій та знаки розрізнення розглядали 26 бе-
резня 1919 р. на нараді в НКГА за участю представників військ. У
І. Боберського про це читаємо: «Секретар вже тепер полковник Вік-
тор Курманович, генерал-хорунжий Михайло Омелянович Павлен-
ко, старшини із Начальної Команди, старшини від огневої лінії […]
Оглядають, говорять. Не можуть рішитись. Республіканські відзна-
ки, що числами означується старшинство, занові, незвичайні своєю
простотою. Старші є за пружками на надрамени, молодці — за пруж-
ками на підрамени, які вже носять усусуси. Курмановича голос про
усусусів неприхильний. Вичуваю у других більшу [?] теплоту до од-
нострою, що виробився при Українських Січових Стрільцях […]
Голосування неможливе. Ніхто не видає наказу.
Я особисто підчеркував шапку мазепинку і пружки, як при
УСС»81.
Зрештою, 28 березня 1919 р. заступник Державного секре-
таря військових справ отаман П. Бубела підписав короткий опис
79 Боберський І. Щоденник… – С. 153.
80 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 36. – Арк. 61–71.
81 Боберський І. Щоденник… – С. 170–171.
начерки на ковнір з зубчатою вишивкою, пружки прямі на ковнір,
вкінці “республіканські” познаки на ковнір, це є числа. Я пояснив,
що на перший плян вибиваються прямі пружки в простокутнику
на ковнірі, дальше стрілецькі пружки Льва Лепкого на підрамени,
дальше республіканські числа, а вкінці ріжні помисли з пружками
на долішній або горішній части рукава […] Опісля прийшов і генерал
Павленко […] Він хвалив всі чотири начерки, але найбільше припав
йому до вподоби проект на надрам’я. Барчики уважав за перестарі-
лі, “тому що вони на Україні так ділають, як червона хуста на вола”.
Ерлє домагався шовкових нашивок на означування степенів цеї са-
мої краски, що однострій. Заволоділа думка, що знаки степенів не
повинні задуже кричати. Курманович* […] глянув на всі начерки з
рухом рук, який вказував на це, що він не потребує ніяких пояснень
[…] На стрілецький проект з нашивками Льва Лепкого на подраме-
ни сказав: “Це непрактичне, шкода говорити”. Припадали йому до
вподоби, як генералові Павленкови, нашивки на надрамени. Коли ж
перейшла бесіда на шапки, заложив на голову шапку з гуцульськи-
ми ціхами (рисами. — М. Ч.) і побачив, що дуже йому до лиця […]
Заступник міністра, сотник Бубела промовляв також за гуцулкою.
Опісля […] читав я устав відзначення тризуба […] Потім знову
говорили про шапки. Про шапку з викидом після мого начерку ска-
зав Павленко: “Це українська змодернізована шапка”. Старшина
Головної булави […] мені сказали пізніше, що називається Фідлєр,
любувався шапкою-коновалкою, це є кашкетом січових стрільців з
Києва. Впала увага, від когось, що “усусуси” задержать свою шап-
ку. На це міністр війни, підполковник Віктор Курманович зауважив:
“Хто знає, це питання ще. Не хочу мати армії в армії”. Однак погляд
цілої наради скермувався в сторону стрілецького однострою, шапки
і познак, коли я з усіх начерків виріжнив найбільше власне цей про-
ект, підготований і в части вже переведений. Я бажав, щоб справа
була вже раз вирішена, і спакував рисунки та моделі»78.
З наведеного уривка можна зробити вельми важливі виснов-
ки. По-перше, існувала альтернатива до досвіду військового фор-
мування УСС у сфері форми одягу і знаків розрізнення. Більше
того, шапка-«мазепинка» та знаки розрізнення степенів у вигляді
* На той час В. Курманович обіймав посаду Державного секретаря військових справ.
78 Боберський І. Щоденник… – С. 156–158.
200
СИМВОЛІКА
201
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
всім військовикам, що перебувають на фронті (до команди куреня
включно) і належать до «боєвого стану» (гефехтсштанд), а також
«санїтарним жовнїрам» при сотнях, за умови, якщо вони прослу-
жили не менше 12 тижнів (84 днів) на фронті (в окопах), взяли
участь щонайменше в одному бою або отримали поранення від во-
рожого вогню. В останньому випадку відзнака мала доповнюватися
прямокутною червоною нашивкою («стяжочкою») 0,5 см завширш-
ки між внутрішніми ребрами кута. Зазначалося, що кількість та-
ких «стяжочок» «залежить від одноразового ранення при одній
спосібности т. зн. в одній битві можна одержати і кілька ран, одна
належить ся тільки одна стяжочка»86. Судячи з робочих матеріалів,
які зберег лися, спочатку планувалося, що «відзнаку для боєвиків»
носитимуть лише піхотинці, але згодом було вирішено надавати її й
представникам інших родів зброї, а також встановити нарукавний
знак для військовиків, що не належали до «боєвого стану», але ді-
стали поранення від ворожого вогню87. Вони отримали право носити
прямокутні червоні нашивки 5 см завдовжки і 0,5 см завширшки
на лівому рукаві на відстані 10 см від нижнього краю — без синьо-
жовтої «бойової відзнаки»88.
Отже, «відзнака для боєвиків» мала вирізняти стрільців та стар-
шин, які брали безпосередню участь у бойових діях, воднораз вико-
нуючи функції знака розрізнення державної належності (синій та
жовтий кольори стрічки). Надання цієї відзнаки можна трактувати
й як нагородження, тим більше що військовики мали одержувати її
разом із «поіменними посвідками»89.
Документи свідчать, що виготовлення нарукавних знаків, вста-
новлених 30 березня 1919 р., виявилося справою проблематичною.
Так, команда ІІІ Галицького корпусу в телеграмі від 8 квітня 1919 р.
звернулася до НКГА з проханням роз’яснити, «чи відзнаки для бое-
виків і ранених дістануть боеві формаціі в відповідній скількості від
Н.К.ГА. бо з причини в браку відповідного матеріялу набутє іх на-
трафляе на непоборнії трудності а великі дні свята булиб найкрас-
шою нагодою до уладження сьвяточного вручення тих відзнак»90.
86 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп.1. – Спр. 72. – Арк. 231 зв.
87 Там само. – Оп.1. – Спр. 31. – Арк. 24–25.
88 Там само. – Оп. 2. – Спр. 72. – Арк. 231 зв.
89 Там само. – Арк. 231.
90 Там само. – Оп. 1. – Спр. 82. – Арк. 374.
однострою, який передбачав
«шапку мазепинку, відзнаки
старшинства пружками на до-
лішнім кінці рукавів, так само,
як при Українських Січових
Стрільцях»82. Отже, рішення з
найбільш дискусійних питань
було нарешті ухвалено, що
дало змогу І. Боберському го-
тувати остаточний докладний
опис. Виконати малюнки одно-
строю та знаків розрізнення степенів він попросив О. Куриласа; над
відзнакою на шапку працював М. Бринський83.
Проте перші офіційні знаки розрізнення Галицької армії не
були пов’язані з діяльністю І. Боберського. Ними стали «відзнаки
для боєвиків і ранених», встановлені 30 березня 1919 р. Відповідний
документ спочатку мав назву «Проєкт відзнаки для боевиків і ране-
них», але потім слово «проєкт» було закреслено. Оригінал підписали
Командуючий Галицькою армією отаман* М. Омелянович-Павлен-
ко та начальник Штабу Галицької армії полковник В. Курманович.
Проект був розроблений в НКГА не пізніше 7 березня 1919 р., коли
його розіслали у війська для обговорення84.
«Відзнаку для боєвиків» (ілюстрація 7) встановлювалося з ме-
тою «виріжнити стрільців і старшин, що так хоробро борються на
фронтї серед тільки небезпеченьств і так великого самовідречення
за свободу Великої Украіни»85. Це була синьо-жовта стрічка 2 см за-
вширшки, складена кутом, чиї зовнішні ребра мали довжину 8 см.
Нашивати її належало на лівому рукаві (на відстані 15 см від шва
рукава посередині). Команди бригад мали право надавати відзнаку
Ілюстрація 7
82 Боберський І. Щоденник… – С. 172.
83 Там само. – С. 172–173.
* Позаяк система степенів у збройних силах ЗУНР (ЗОУНР) певний час не була
усталена, спочатку М. Омелянович-Павленко іменувався тим рангом, який мав в
Українській армії – генеральний хорунжий. З кінця січня 1919 р. він став підписувати
документи як «отаман», оскільки саме так називалися особи/представники/члени
вищого командного складу Армії УНР. Водночас, у збройних силах ЗУНР (ЗОУНР)
отаман відповідав майору Австро-Угорської армії.
84 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 31. – Арк. 23.
85 Там само. – Оп. 2. – Спр. 72. – Арк. 231.
202
СИМВОЛІКА
203
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
шин. Це призвело до конфлікту між І. Боберським та О. Куриласом,
який був невдоволений постійними змінами98.
Нарешті, в перших числах травня 1919 р. побачило світ ч. 11 «Віст-
ника Державного Секретаріяту Військових Справ», у якому було
опубліковано XLVI Розпоряд ДСВС від 22 квітня 1919 р. (додаток 2).
Відповідно до нього, однострій для «Українського Війська Західної
Области Української Народної Републики» мав виглядати згідно з
описом, що додавався. Після зношення одностроїв «дотеперішних
кроїв» можна було виготовляти і носитися лише такий однострій.
Новий однострій був єдиний для всіх родів зброї і складався з
шапки-«мазепинки», польового мундира, штанів та плаща. Вій-
ськові священики («духовники») замість мундира мали носити т. зв.
«духовний жупан». Хоча цей однострій розробили як польовий,
його передбачалося вбирати також під час урочистостей аж до по-
дальших розпоряджень. Основні предмети однострою належало
виготовляти з вовняного сукна зеленаво-землистого кольору, у разі
його відсутності дозволялося використовувати сукно і матерію «ин-
шої полевої краски».
Опис однострою вражає докладністю й ретельним опрацюванням
щонайдрібніших деталей. Крім основних предметів форми одягу, в
ньому було регламентовано вигляд білизни, взуття, пояса, острогів
(шпор), подано таблиці з мірами. Цей опис цікаво порівняти зі значно
коротшим описом похідної уніформи військ УНР, оголошеним нака-
зом Головної управи Війська УНР від 24 квітня 1919 р. ч. 27699.
У якості головного убору встановлювалося шапку-«мазепин-
ку», що складалася з ковпака («головача»), декоративного відворо-
ту («обкладу»), козирка («дашка»), шапкового знака («відзнаки») та
ґудзика для застібання відвороту. Ковпак мав складатися з восьми
клинців, зігнутих під майже прямим кутом так, що утворювалося
пласке дно шапки. Вершини клинців сходилися посередині дна. До
ковпака мав пришиватися відворот, чиї скошені краї утворювали
спереду шапки характерний V-подібний виріз. Відворот застібався
на ґудзик 14 мм у діаметрі, який міг бути з номером частини (полку)
в піхоті, артилерії, кінноті й технічних військах чи гладеньким — в
інших родах зброї. Верхні краї шапки мали бути обрублені сукно м
98 Боберський І. Щоденник… – С. 196–197.
99 ЦДАВО України. – Ф. 1078. – Оп. 4. – Спр. 1. – Арк. 48–49.
9 квітня 1919 р. інтендантура НКГА направила запит до інтенданту-
ри ДСВС щодо можливості отримати матерію, необхідну для виго-
товлення відзнак91. У відповіді, наданій уже 10 квітня 1919 р., зазна-
чалося, що «материї на описані відзнаки тут на складах нема, можна
їх лише купити»92. За таких обставин військовикам доводилося до-
бувати відзнаки власними силами. Як згадував І. Боберський, ота-
ман І. Коссак попросив його «вистаратись […] о відзнаку для боєвиків
і ранених. Я сторопів з початку, але опісля роздумав, що дійсно має
право до обох відзнак […] Лише що не полагоджує відзнак сам, а тру-
дить мене»93.
Отже, після того, як отаман П. Бубела підписав короткий опис
однострою, перед І. Боберським постало завдання підготувати його
остаточний варіант. При цьому належало вирішити низку питань,
зокрема, визначити кольори родів зброї, міри для виготовлення
окремих предметів тощо94. У ході роботи І. Боберський вирішив
надрукувати в газеті «Република» матеріал щодо однострою і зна-
ків розрізнення95. Цей матеріал був опублікований 8 квітня 1919 р.96.
В ньому згадувалися шапка-«мазепинка», польовий мундир («блю-
за»), штани («сподні»), плащ, знаки розрізнення степенів та родів
зброї. У рядових та підстаршин знаки розрізнення степенів мали
розміщуватися на рукавах у верхній частині, а у старшин — у ниж-
ній. Проте до завершення напруженої кількамісячної роботи було
ще далеко: «Я ще не зібрав всіх подробиць про однострій, лютую
сам на себе. Для загалу подала опис “Република”, але кравці по-
требують якнайточнішого опису з всякими мірами. Кожний за мі-
рами питає, неначе би розпоряд все осягнув. Але де дістати сукно,
золоті, срібні нашивки, звіздисті ґузики, ніхто в першій хвилі не ду-
має» (запис від 12 квітня 1919 р.)97. Поряд з уточненням мір та окре-
мих деталей, до опису вносили й значніші виправлення. Зокрема,
15 квітня 1919 р. отаман П. Бубела зажадав, щоб знаки розрізнення
підстаршин розміщувались у нижній частині рукавів, як і у стар-
91 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп.1. – Спр. 72. – Арк. 375.
92 Там само. – Спр. 82. – Арк. 378.
93 Боберський І. Щоденник… – С. 185.
94 Там само. – С. 181–182, 185, 188.
95 Там само. – С. 181.
96 Однострій Української Армії //Република. – 1919. – 8 цвітня.
97 Боберський І. Щоденник… – С. 192.
204
СИМВОЛІКА
205
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
піхот и) чи чотири (варіант для кінноти та артилерії) ґудзики. Комір
мав хлястик, що застібався на ґудзик, для фіксації у піднятому ста-
ні. На плечах кріпилися погони 5 см завширшки — їхні нижні кінці
вшивалися в рукав, а верхні — застібалися на ґудзик. Правий погон
повинен був мати три дірки і довжину 27 см, лівий — дві дірки й
довжину 21 см. У старшин від хорунжого включно погони мали за-
округлені кінці і лише одну дірку для застібання на ґудзик.
Про «духовний жупан» в описі говорилося лише те, що він мав
сягати колін, а виготовляти його належалося з сукна польової барви
у воєнний час та з чорного сукна — в мирний. Шапка, штани й плащ
та знаки розрізнення степенів військових священиків мали бути
такі ж, як у старшин.
Роди зброї розрізнялися насамперед кольором «вилогів» (пет-
лиць) на комірі польового мундира і плаща та підкладок нарукав-
них знаків степенів. Крім того, як зазначалося вище, сукном кольо-
ру роду зброї мали бути обрублені верхні краї шапки; з такого ж
сукна робили кант на довгих чорних штанах.
Система кольорів родів зброї суттєво відрізнялася від тієї, що
існувала у збройних силах Австро-Угорщини. Так, для Генеральної
булави, Артилерійської булави та Інженерної булави* було вста-
новлено колір «малиновий в оксамиті» (очевидно, йшлося про вико-
ристання оксамиту малинового кольору). Натомість старшин Гене-
рального штабу Австро-Угорської імперії вирізняв чорний оксамит
з яскраво-червоним (scharlachrot) кантом, старшин Інженерних
штабів — вишнево-червоний (kirschrot) оксамит103. Піхота отрима-
ла темно-синій колір, його присвоїли також музикантам. Тим часом
в Австро-Угорській армії кожен піхотний полк мав власний колір104.
Кольором артилерії та мінометників став вишнево-червоний, тоді
* У тогочасній галицькій військовій термінології замість слова «штаб» могли вживати
слово «булава».
103 Judex M. Uniformen, distinctions- und sonstige abzeichen der gesamten Österr.-Ung. wehr-
macht. – Troppau, 1904. – S. 10; Адаменко Д., Ярош О. Императорский и королевский
военный мундир: 1914 год. – С. 20, 22.
104 На позначення приналежності до того чи того полку застосовувалося 10 відтінків
червоного, 6 – зеленого, 3 – жовтого, 2 – синього, 2 – коричневого, 2 – сірого, а
також білий, чорний та жовтувато-коричневий кольори у поєднанні з жовтим чи
білим приборним металом. Для полків, сформованих під час Першої світової війни, був
встановлений єдиний світло-синій колір. Див.: Jung P. The Austro-Hungarian Forces in
World War I (1) 1914–16. – Botley–Oxford, 2003. – P. 22–23; Mollo A. Army uniforms of
World War I. – Poole–Dorset, 1977. – P. 100.
кольору роду зброї. Шапковий знак встановлювався у вигляді
кружка діаметром 2,5 см сріблястого (для рядових та підстаршин)
чи золотистого (для старшин) кольору. В документі не сказано, що
мало бути на ньому зображено, проте в газеті «Стрілець», яка на-
друкувала опис однострою (щоправда, з деякими неточностями),
зазначалося, що на цьому знакові «витиснений є тризуб»100.
Польовий мундир («блюза») був однобортним, з застібкою на шість
гладеньких металевих ґудзиків 20 мм у діаметрі, стоячо-відкладним
коміром та чотирма кишенями з клапанами, що також застібалися на
ґудзики. Верхні кишені — накладні, зі складками, нижні — прорізні.
На плечах — погони («барчики»), їхні нижні кінці мали вшиватися в
рукав, а верхні — застібатися на ґудзик. Правий погон повинен був
мати три дірки й довжину 24 см, лівий — дві дірки й довжину 18 см.
Крім того, на правому плечі, на відстані 5 см від плечового шва, перед-
бачалася сукняна «силька» (контрпогончик). Рядові та підстаршини
мали носити на правому плечі т. зв. «поріжок» — сукняний валик 3 см
завдовжки і 3 см в діаметрі. За допомогою шльовки він одягався на
правий погон, який протягувався через контрпогончик і застібався на
ґудзик. «Поріжок» повинні були носити лише військовики, озброєні
гвинтівками, — він запобігав зіскакуванню ременя гвинтівки з плеча.
Це пристосування галичани запозичили з уніформи Австро-Угор-
ської армії101. У старшин від хорунжого включно погони мали заокруг-
лені кінці і лише одну дірку для застібання на ґудзик.
Штани могли бути короткими, до колін («доколінки»), або довги-
ми. Довгі дозволялося носити поза службою старшинам та підстар-
шинам від старшого десятника включно. Вони мали бути пошиті з
чорного сукна, з кантом кольору роду зброї. Як взуття могли ви-
користовувати черевики з обмотками або чоботи. Для військовиків,
що «дійсно в службі їздять верхом» передбачалися шпори.
Плащ із застібкою на шість ґудзиків, розташованих попарно у
трьох місцях. Дірки для застібання мали бути прорізані на окре-
мих гостроконечних язичках, пришитих до лівої передньої части-
ни плаща. За словами І. Боберського, такі язички є «ціхою україн-
ської чумарки»102. Розріз ззаду мав застібатися на два (варіант для
100 Однострій Української Армії // Стрілець. – 1919. – 29 квітня.
101 Прищепа С. В. Вооруженные силы Австро-Венгерской империи. – С. 13.
102 Боберський І. Щоденник… – С. 187.
206
СИМВОЛІКА
207
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
прот е О. Курилас, який мав виконати їхні малюнки, з завданням
не впорався. За словами І. Боберського, він «нарисував за штучні
знач ки для мінометців, скорострільців, телеграфістів, телефоні-
стів. Я порадив йому тепер поробити такі значки з букв»111. Отож,
«познаки окремішности» складалися з двох літер: Мм («міномет-
ці»), Сп («сапери»); Пн («піоніри»); Зл («зелізничники»); Тґ («телє-
ґрафці»); Рд («радіовці»); Лт («летуни»); Сх («самохідці»); Св («сві-
тильники»); Лк («лікарі»); Сс («скорострільці»); Тф («телєфонці»);
Мз («музиканти»)112.
За допомогою петлиць розрізнялися не лише роди зброї, а й
категорії («ґрупи») військовиків. Петлиці були 7,2 см завдовжки й
мали по три трикутні вирізи зверху і знизу, що надавали їм харак-
терну «зубчату» форму. У сотенних старшин зубці петлиць зверху
і знизу доповнювалися золотим кантом 3 мм завширшки, на петли-
цях полкових (булавних) старшин вирізи заповнювалися золотою
тканиною, що виходила на 3 мм від кінців зубців. У генеральних
старшин «зубчатка» була не з кольорового сукна, а зі срібної ткани-
ни, вирізи між зубцями заповнювалися золотою тканиною113. М. Пе-
труняк називає автором проектів однострою і знаків розрізнення
Л. Лепкого. За його словами, форму петлиць Л. Лепкий узяв «з на-
родної вишивки»114. Справді, у вишивці західних районів України
найпоширенішим є саме геометричний орнамент на основі прямих,
скісних, ламаних і зубчатих ліній.115.
Знаки розрізнення степенів розміщувались у нижній частині
рукавів. Для рядових і підстаршин це були вузькі (6 мм) і широкі
(15 мм)116 срібні пружки 120 мм завдовжки. Старший стрілець, ві-
стун та десятник мали від 1 до 3 вузьких пружків, старший десятни к
111 Боберський І. Щоденник… – С. 190.
112 XLVI. Розпоряд з 22 цвітня 1919. – С. 4.
113 Там само. – С. 3.
114 Петруняк М. Спогади УСС-а про начального вождя УГА генерала Михайла
Омеляновича-Павленка // Українське козацтво. – 1969. – Ч. 3-4. – С. 26.
115 Захарчук-Чугай Р. Українська народна вишивка. Західні області УРСР. – Київ, 1988. –
С. 94–95, 67.
116 У таблиці знаків розрізнення підстаршин і старшин зазначено, що ширина цього
пружка складає 14 мм. На наш погляд, у тексті опису допущено помилку – має бути
не 15 мм, а 14 мм, оскільки ширина пружка з урахуванням випушки підкладки 3 мм зав-
ширшки повинна була складати 20 мм. Див.: ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 2. –
Спр. 72. – Арк. 24.
як в Австро-Угорській армії артилерію позначав яскраво-червоний
колір105. Жовтий колір мав відображати приналежність до кінноти.
Натомість у кінноті Австро-Угорської армії, як і в піхоті, застосову-
вали «полкові» кольори. Зауважмо, що жовтий був кольором кінноти
збройних сил УНР, починаючи з весни 1918 р., а також Української
Держави. «Технічна стяга» («сапери», «піоніри»*, «зелізничники»,
«телєґрафці», «радіовці», «летуни», «самохідці»**, «світильці»***)
теж отримала єдиний колір — попелястий, на відміну від Австро-
Угорської армії, в якій саперів вирізняв вишнево-червоний колір,
піонерів, залізничників і телеграфістів — сталево-зелений; авіато-
ри ж у ній власного кольору не мали106. Кольором обозу встановили
темно-зелений, тоді як в Австро-Угорській армії це був світло-синій
(lichtblau)107. Лікарів та санітарів мав вирізняти чорний колір, інже-
нерних та «твердинних» (фортечних [?]) старшин — темно-жовтий,
ветеринарів — кавовий, «духовництво» (військових священиків) —
фіолетовий, правничих старшин — сталевий, інтендантських стар-
шин — «бордо-червоний в оксамиті», рахункових старшин — ясно-
зелений, «харчових» старшин — голубий. Нарешті, «військовим
урядникам»**** був наданий ясно-бронзовий колір108.
Перелічені кольори доповнювали т. зв. «познаки окремішности»
(«окремішні познаки») на лівому рукаві. В Австро-Угорській армії
окремі категорії військовиків носили знаки своїх спеціальностей10 9.
Подібні знаки планувалося запровадити і в Галицькій армії110,
105 Judex M. Uniformen, distinctions- und sonstige abzeichen… – S. 17.
* Особовий склад підрозділів інженерних військ (від франц. pionnier – «першопрохо-
дець»).
** Тобто автомобілісти.
*** Очевидно, йдеться про військовиків прожекторних підрозділів.
106 Jung P. The Austro-Hungarian Forces… – P. 37.
107 Judex M. Uniformen, distinctions- und sonstige abzeichen… – S. 21; Jung P. The Austro-
Hungarian Forces… – P. 37.
**** Категорія «військових урядників» відповідала категорії «militär-beamte» у збройних
силах Австро-Угорщини та «військові урядовці» – у збройних силах УНР і Української
Держави.
108 XLVI. Розпоряд з 22 цвітня 1919 // Вістник Державного Секретаріяту Військових
Справ. – 1919. – Ч. 11. – С. 4.
109 Такими категоріями були кулеметники, прожектористи, автомобілісти, телегра-
фісти й телефоністи, піонери, залізничники й телеграфісти, повітроплавці й авіа-
тори, електрики, будівельники, музиканти. Адаменко Д., Ярош О. Императорский и
королевский военный мундир… – С. 95.
110 Однострій Української Армії // Република. – 1919. – 8 цвітня.
208
СИМВОЛІКА
209
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
(підхорунжий)* — 1 широкий, булавний десятник — 1 широкий
і 1 вузький. Степень хорунжого позначався шовковим пружком
(6 мм завширшки і 120 мм завдовжки) кольору однострою з «ро-
жечкою» на кінці, для решти сотенних старшин (четаря, поручни-
ка, сотника) встановлювалися золоті пружки — від 1 до 3. Полкові
(булавні) старшини (отаман, підполковник, полковник) носили 1—3
золоті «плетінки» (з трьох шнурків) 14 мм завширшки і 120 мм зав-
довжки, що також закінчувалися «рожечками». Всі описані вище
нарукавні знаки розміщувалися на сукняних підкладках кольо-
ру роду зброї. Степень генерального четаря позначався широким
(30 мм) срібним пружком зі схрещеними золотими булавами та
«рожечкою» на кінці, генеральний поручник та генеральний сотник
мали носити, крім нього, 1 і 2 вужчих пружки відповідно. Пружки
генеральних старшин були без кольорових підкладок. Інших нару-
кавних знаків, крім пружків для позначення степенів та «познак
окремішности», не передбачалося; «відзнаки для боєвиків і ране-
них» в описі не згадані.
Зазначмо, що XLVI Розпоряд ДСВС не мав додатків з малюн-
ками. Широко відому таблицю з зображеннями знаків розрізнення
(ілюстрація 8), очевидно, було видано окремо і дещо пізніше. Про це
є згадка в щоденнику І. Боберського: «Осінчук приносить відбитки
з рисунку старшинських відзнак, але є деякі неточності. Нарисував
пружки на 14 стм., коли в описі подані на 12 стм […] Завтра буде мав
до 50 відбиток» (запис від 9 травня 1919 р.)117.
Цікаво, що петлиці-«зубчатки» та шапку-«мазепинку» вико-
ристовували в одностроях українських військових формувань та
правоохоронних органів часів Другої світової війни. Цьому спри-
яла активна популяризація форми одягу Галицької армії у пра-
цях, виданих у міжвоєнний період, насамперед — в «Історії укра-
їнського війська», де було вміщено зменшену копію таблиці знаків
розрізнення118. «Зубчатки» з’явилися на однострої військовиків ба-
тальйону «Роланд» у 1941 р.119. Також їх розміщували на уніформі
* Підхорунжими називалися старші десятники – кандидати у старшини.
117 Боберський І. Щоденник… – С. 228–229.
118 Історія українського війська. – Львів, 1936. – С. 533.
119 Музычук С., Марчук И. Батальон «Roland» // Однострій. – 2002. – № 7. – С. 41.Ілюстрація 8
210
СИМВОЛІКА
211
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
В умовах бойових дій вико-
нання вимог XLVI Розпоряду
ДСВС було вкрай проблема-
тичним. «Навіть австрійсько-
німецька армія кинула свій дав-
ний однострій і завела новий. У
нас вже від початку війни тов-
чуть цю справу всякі Бб. але
досі нічого не вийшло […]. Таких
сорокатих відзнак і одностроїв,
як тепер у нас, не було відай ні-
коли в ніякого народу», — мови-
лось у замітці, вміщеній у газеті
«Народ» 6 травня 1919 р.125.
Для забезпечення військ но-
вою формою та знаками розріз-
нення був потрібен час, але вій-
ськове керівництво намагалося
своїми розпорядженнями при-
швидчити цей процес. У пункті
2 зарядження ДСВС від 19 травня
1919 р. зазначалося: «Належить
постарати ся, щоби як найскорше
введено всюди відзнаки старшинства після Вістника Д.С.В.С. Ч.11. Про
матеріял на відзнаки подбає Інтендантура Д.С.В.С. Належить візвати
старшин, щоби не носили відзнак і частий однострою, якї противлять
ся приписам укр. армії, а своїм фантастичним виглядом викликують
негодовання серед мужви [Блискучі ґузики, відзнаки на «барчиках»
(т.зв. «паґони» віденської моди), віденські або чорні австрийські шапки
уланки і т.д.] Ношеня однострою, заведеного з кінцем 1918 р. Збірною
станицею у Віднї забороняєть ся»126. Під час відступу австро-угорських
військ 1914 р. з території Галичини емігрувала частина українсько-
го населення. Стараннями Української бойової управи* у Відні було
125 Військові однострої // Народ. – 1919. – 6 мая.
126 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 49. – Арк. 76.
* Організаційно-координаційний центр Українського легіону. Українська бойова управа
займалася переважно пропагандистською, видавничою і доброчинною діяльністю.
Ілюстрація 10
Невідомий четар УГА
української цивільної поліції в
Галичині120. Носили «зубчатки»
і в Українській Повстанській
Армії121.
Отож, відповідно до XLVI
Розпоряду ДСВС від 22 квітня
1919 р. для Галицької армії було
встановлено однострій із добре
продуманою системою позна-
чення державної належності
(шапковий знак), роду зброї та
спеціальності (колір петлиць,
підкладок нарукавних знаків
степенів, кантів; «познаки окре-
мішности»), категорії (петлиці)
та степеня військовика (кіль-
кість пружків на рукавах), а в
окремих випадках — частини,
до якої він належить (ґудзик з
номером на шапці). Відзначмо, що розміщення знаків розрізнення
степенів на рукавах відповідало практиці країн Антанти часів Пер-
шої світової війни: Франції122, Великої Британії (крім генералів та
офіцерів Пішої гвардії, де вони розміщувалися на погонах)123, Італії
(від 1915 р.)124. Привертає увагу чіткий поділ військовиків на катего-
рії — в цьому плані однострій Галицької армії був набагато консер-
вативніший за уніформу Армії УНР — адже навіть колір відзнаки
на шапку був різним для старшин та для рядових і підстаршин. У
той же час, на відміну від Армії УНР, урядовці Галицької армії від-
різнялися від старшин лише кольором петлиць.
120 Littlejohn D. Foreign Legions of the Third Reich: in 4 vol. – Vol. 4. – San Jose, 1987. –
P. 33; Дробязко С. И. Вторая мировая война 1939–1945. Восточные добровольцы в
вермахте, полиции и СС. – Москва, 2000. – С. 28–29.
121 Музичук С. Однострій та символіка Української Повстанської Армії // Армія без-
смертних. Повстанські світлини. – Львів, 2002. – С. 141, 147, 148; Музичук С.,
Марчук І. Українська Повстанча Армія. – Рівне, 2006. – С. 29–30.
122 Summer I. The French Army 1914–18. – Botley– Oxford, 1995. – P. 17.
123 Fosten D., Marrion R. The British Army 1914–18. – Botley–Oxford, 1993. – P. 28.
124 Viotti A. L’uniforme grigio-verde (1909–1918). – Roma, 1994. – P. 190–192.
Ілюстрація 9
Віктор Курманович, генерал-четар УГА
212
СИМВОЛІКА
213
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
практиці петлиці полкових та генеральних стар-
шин розходилися з офіційними малюнками. Зо-
крема, у полкових старшин сукняна зубчатка,
встановлена для сотенних старшин, могла про-
сто накладатися на прямокутник, вирізаний з
широкого галуна (ілюстрація 11)131, у генераль-
них старшин «зубчатка» вирізалася зі срібного
галуна і накладалася на прямокутник зі золото-
го галуна (ілюстра ція 12)132. Так само розмаїти-
ми були шапкові знаки. По-перше, використовували кокарди, за-
везені з Наддніпрянщини (ілюстрація 13). По-друге, кокарди для
Галицької армії замовляли у Відні, очевидно, їх виготовляли на
тих же підприємствах, де й шапкові знаки для Українського ле-
гіону. Підставу стверджувати це дає по-
рівняння такої кокарди (ілюстрація 14) з
шапковим знаком старшин легіону (ілю-
страція 2). По-третє, на шапках могли
носити різноманітні пропагандистські
знаки з національною символікою, ви-
готовлені під час Першої світової війни
(ілюстрація 15), у тому числі відзнаку
«Соборна Україна»133.
На початок червня 1919 р. уряд ЗОУН Р
контролював територію між лінією Устєч-
ко—Ягольниця на заході, р. Збруч на схо-
ді, р. Дністер на півдні та лінією півден-
ніше Чорткова через Чорнокінці на півночі — всього 1,5 тис. км2. У
кінці травня 1919 р. командування Галицькою армією перебрав На-
чальний вожд генерал-четар О. Греков, штаб очолив підполковник
К. Тернова.
Завдяки форсованому відступу Галицькій армії вдалося ві-
дірватися від польських військ і виграти час для перепочинку.
131 Зображення петлиці взято з фотографії полковника Г. Стефанова (ЦДКФФА
України. – О-181852).
132 Зображення петлиці взято з фотографії генерал-четаря А. Вольфа (ЦДКФФА
України. – О-181846), яка, очевидно, належить до періоду інтернування.
133 Див. фото: Тинченко Я. Армии Украины… – С. 91, 93, 108.
Ілюстрація 13
Ілюстрація 14
створен о «Збірну станицю», яка мала на-
бирати добровольців до Українського ле-
гіону. Після проголошення ЗУНР її було
реорганізовано в «Переходову станицю».
На той час з італійського, сербського і на-
віть французького фронтів через Відень
поверталася додому велика кількість во-
яків-українців. «Переходова станиця» мала забезпечити їх житлом
і харчами, а відтак спрямувати до ЗУНР в обхід Польщі, — належ-
но обмундированих і, якщо можливо, зі
зброєю127. Українські старшини у Відні
мали спеціальний однострій. На жаль, ми
не маємо докладної інформації про нього.
Спираючись на наведене вище заряджен-
ня ДСВС та статтю І. Проця, можемо ска-
зати лише, що був він синього кольору, з
блискучими ґудзиками та погонами для
розрізнення степенів.
На сьогодні нам не відомі фотоматеріали, які б підтверджува-
ли носіння однострою, що повністю відповідав опису, затвердже-
ному XLVI Розпорядом. Зазвичай, відповідні знаки розрізнення
(петлиці та нарукавні знаки степенів) розміщували на наявних
мундирах128. Це стосується навіть осіб вищого командного складу.
Прикладом може слугувати фотографія генерал-четаря В. Кур-
мановича в австрійському польовому мундирі з петлицями і
пружками на рукавах, встановленими для генералів Галицької
армії (ілюстрація 9)129. Старшини, яким зрештою вдалося запо-
пасти нові польові мундири, не носили на них погонів (ілюстра-
ція 10)130 — мабуть тому, що в Австро-Угорській армії погони були
ознакою мундирів рядових і підстаршин. Судячи з фотографій, на
127 Проць І. «Віденський фронт» (Причинок до історії української військової еміграції.)
// Український скиталець. – 1922. – Ч. 21. – С. 32–35.
128 Див. фото: Літопис Червоної Калини. – 1937. – Ч. 4. – С. 12; Тинченко Я. Армии
Украины… – С. 94, 96.
129 Центральний державний кіно-фото-фоноархів України ім. Г. С. Пшеничного (далі –
ЦДКФФА України). – О-181845.
130 Там само. – О-204603. Наведена фотографія належить до періоду інтернування
частин Галицької армії на території Чехословаччини.
Ілюстрація 11
Ілюстрація 12
214
СИМВОЛІКА
215
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
розрізнення степенів. Для частин у запіллі та етапі армії138 Наказ
Військам від 18 червня 1919 р. ч. 29 залишався в силі139.
Так чи інакше, вимоги щодо носіння знаків розрізнення степе-
нів старшини почали виконувати. «Хоч як було тяжко дістати золо-
тих пасків, то вже в Чорткові перед приходом до Бучача, ходили всі
старшини з приписаними відзнаками. Вишукували старі урядничі ав-
стрійські мундури і зрізували з них еполєти, ходили по священиках і
випрошували ґальони зі старих фелонів та епітрахілів і все це пере-
роблювали кравці на старшинські відзнаки. Строго заборонено носити
давні австрійські і російські дистинкції. Це впровадило вкінці лад у тім
хаосі відзнак, який розпаношився був у Галицькій Армії», — згадував
пізніше С. Шухевич140.
З огляду на неможливість забезпечити всю армію уніформою,
встановленою XLVI Розпорядом ДСВС, НКГА 14 червня 1919 р. ви-
дала Розпоряд ч. оп. 3167, відповідно до якого з 1 липня 1919 р. за-
проваджувалися «відзнаки» у верхній частині правого рукава для
«відріжненя поодиноких висших команд, корпусів, бригад та родів
оружа»141. До розпоряду додавалася таблиця з малюнками (ілю-
страція 16). Розпоряд НКГА ч. оп. 3167 про нові нарукавні знаки був
оголошений Наказом Військам від 14 червня 1919 р. ч. 12142.
Нарукавним знаком НКГА встановила жовтий Тризуб 5 см зав-
вишки і 5 см завширшки. Очевидно, Герб УНР мав підкреслити ста-
тус Начальної Команди як вищого органу військового управління. У
згаданому вище Наказі Штабу Галицької армії від 16 червня 1919 р.
зазначалося: «Наказ про відзнаку Начальноі Команди, яка є почест-
ним знаком, належить перевести як найскорше в життя»143. На сьо-
годні нам відома лише одна фотографія, яка підтверджує носіння
138 Під час Чортківської офензиви з метою «як найскорійшого використання всіх народ-
ніх та господарських сил» українське командування вирішило розділити підконтроль-
ну територію на запілля (політичні повіти Чортків, Гусятин, Борщів та Заліщики)
та етапну область (етап), що охоплювала район між кордоном запілля і фронтом.
Запілля визначалося як головна база постачання армії. На чолі запілля мав стоя-
ти командант (командир) на правах команданта самостійного (окремого) корпусу
(ЦДАВО України. – Ф. 2192. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 2 – 2 зв).
139 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 176.
140 Шухевич С. Спомини з Української-Галицької Армії… – С. 115.
141 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 88.
142 Там само. – Арк. 89–90. Незасвідчена копія.
143 Там само. – Спр. 3. – Арк. 63.
8 червня 1919 р. армія перейшла у рішучий
наступ, який увійшов до історі ї під назвою
Чортківська офензива. Він виявився не-
очікуваним для Польської армії, і вона по-
чала швидко відступати. 9 червня 1919 р.,
«з огляду на вагу хвилі і на небезпеку, яка
грозить вітчині», всю владу було переда-
но президентові Української Національної
Ради Є. Петрушевичу, який став Диктато-
ром ЗОУНР.
Генерал О. Греков та підполков-
ник К. Тернова вжили заходів, щоб забезпечити виконання
XLVI Розпоряду ДСВС у частині, що стосувалася знаків розріз-
нення. За словами С. Шухевича, багато старшин «за взором біль-
шовиків не носило старшинських відзнак. Богато було й таких, що
в часі першого відвороту без причини поздіймали свої відзнаки і
повикидали»134. Відповідно до Наказу військам Галицької армії
від 13 червня 1919 р. ч. оп. 3117, усі старшини і підстаршини мали
впродовж 8 днів нашити відзнаки135. Вимога старшинам у шести-
денний термін нашити «старшинські відзнаки» містилась у Нака-
зі Штабу Галицької армії від 16 червня 1919 р. «Ми мусимо пред-
ставляти твердо та здорово зорганізовану армію», — зазначалося
в ньому136. Згідно з § 2 Наказу Військам від 18 червня 1919 р. ч. 29
усім старшинам та підстаршинам приписувалося відразу після
оголошення цього наказу зняти всі австрійські знаки розрізнен-
ня, як старшинські, так і підстаршинські, а натомість нашити зна-
ки розрізнення, встановлені ДСВС137. Утім, Наказом Військам від
22 червня 1919 р. ч. 47 до цього параграфу було внесено зміни. Зо-
крема, старшини фронтових частин повин ні були нашити знаки
розрізнення до 1 липня 1919 р., стрільці та підстаршини мали ви-
користати замість срібних нашивок і шнурків білі. Через нестачу
сукна на петлиці підстаршинам належало нашивати лише знаки
Ілюстрація 15
134 Шухевич С. Спомини з Української-Галицької Армії (1918–1920). – Львів, 1929. –
Ч. ІІ – С. 115.
135 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 98. Незасвідчена копія.
136 Там само. – Спр. 3. – Арк. 63.
137 Там само. – Оп. 3. – Спр. 26. – Арк. 58. Незасвідчена копія.
216
СИМВОЛІКА
217
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
валося зелене кільце 1 см завширшки і 6 см у діаметрі. Нарукавні
знаки, однакові для старшин і козаків, могли бути сукняними або
нанесеними фарбою*. Всі військові частини мали нашити (або нане-
сти) їх у триденний термін (частини, що на цей час брали участь у
боях — у семиденний).
21 червня 1919 р. Диктатор ЗОУНР затвердив розпоряд НКГА
ч. оп. 3167 «з тим додатком, що для старшин і мужви придїленої менї
згл. повнячої службу при віддїлах, що підлягають прямо менї, уста-
новляю для відріжнення тризуб 5 см. високий і 5 см. широкий синьої
краски»145. Можна впевнено твердити, що цей нарукавний знак від-
різнявся від нарукавного знака НКГА лише кольором. Ці та інші змі-
ни були відображені у LXI Розпоряді Диктатора ЗОУНР від 21 черв-
ня 1919 р. (додаток 3). У ньому додатково визначалося, що нарукавні
знаки бригад у складі корпусу мають бути різного кольору: першої —
червоного, другої — синього, третьої — жовтого, четвертої — зеле-
ного. Наприклад, військовики четвертої бригади ІІІ корпусу мали
носити вертикальний пружок жовтого, а горизонтальний — зеленого
кольорів. Бригаду Українських Січових Стрільців належало позна-
чати літерами «УСС» на нашивках, які означували піхоту, артилерію
або кінноту. Тим часом нічого не було сказано про розміщення на на-
шивках номерів інших бригад. Для Команди припілля (етапу) армії
встановлювався нарукавний знак у вигляді синього рівнораменного
трикутника зі стороною 5 см, нашитого вершиною вгору146.
Вимога щодо різних кольорів для нарукавних знаків бригад у
складі корпусу була вміщена також у Наказі Військам від 27 червня
1919 р. ч. 74147; 2 липня 1919 р., відповідно до Наказу Військам ч. 87,
нарукавний знак у вигляді червоного рівнораменного трикутника зі
стороною 5 см отримав Армійський вишкіл148.
* Так у тексті.
146 5ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 54. – Арк. 191.
146 LXI Розпоряд з дня 21 червня 1919 // Вістник Українського Війська. – 1919. – Ч. 17. –
С. 1.
147 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 3. – Спр. 28. – Арк. 15.
148 Там само. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 167. Відповідно до Наказу Військам від 25 червня
1919 р. ч. 68 корпуси повинні були негайно організувати «рухомі Вишколи для обуче-
них», в яких належало збирати для короткої повторної підготовки мобілізованих та
добровольців. У запіллі передбачалось організувати Армійський вишкіл для ненавче-
них, що мав на меті «постачання людьми всеі Арміі» (ЦДАВО України. – Ф. 2188. –
Оп. 3. – Спр. 27. – Арк. 21).
цього нарукавного знака, але
не на правому, а на лівому ру-
каві144.
Належність до певного
корпусу позначав вертикаль-
ний пружок 5 см заввишки
і 2 см завширшки, червоно-
го (І корпус), синього (ІІ кор-
пус), жовтого (ІІІ кор пус), зе-
леного (IV корпус) чи білого
(V корпус)* кольору. Швид-
ше за все, кольори пружків
не мали якогось символічного
значення — головним було за-
безпечити чітке візуальне роз-
пізнавання. Військовики шта-
бів корпусів мали носити під
пружком відповідного кольору
жовті схрещені булави 5 см
зав більшки.
Піхотні бригади розрізня-
лися чорними римськими циф-
рами (бригада УСС — літерами)
на пружках такого ж розміру й
кольору, як і пружок на позначення корпусу, до якого вони входи-
ли, але розміщених горизонтально.
У решти військовиків під пружком відповідного корпусу пови-
нні були розміщуватися:
— червоний круг 4 см в діаметрі — для артилерії;
— жовтий рівнобічний трикутник зі стороною 5 см — для кінноти;
— схрещені лопата і сокира 5 см завбільшки кольору пружка кор-
пусу —для саперних, технічних, будівельних та «робітничих» частин.
Військовики вишколів корпусів мали носити лише пружки від-
повідних корпусів; для запілля як нарукавний знак встановлю-
Ілюстрація 16
144 Див. фото: Тинченко Я. Армии Украины… – С. 96.
* Від лютого до червня 1919 р. Галицька армія складалася з трьох корпусів. Під час
Чортківської офензиви почалося формування ще двох – IV і V, – проте після переходу
на територію Наддніпрянської України їх розформували.
218
СИМВОЛІКА
219
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
буде дійсно инших — приписаних матеріялів, а Начальна Команда
звертаэ увагу, щоби такі случаі обмежити до найстрогіщоі конеч-
ности»151.
Проте навіть у таких складних умовах вище командування в
особі НКГА не залишало поза увагою питання подальшого розвит-
ку системи знаків розрізнення. В доповіді Диктатору від 24 червня
1919 р. ч. оп. 3515 Начальна команда прохала про затвердження
«слідуючих старшинських відзнак». Для старшин, «які повнять
службу після штату при Н.К.Г.А. і при Диктаторі З.О.У.Н.Р. згл.
при відділах безпосер едно тому-ж підчинених, а не э приділені
до ніякоі части фронтовоі згл. Запілля з виімкою старшин спеці-
яльних родів оружжа: Генерального Штаба, артілэрійських, ка-
валэрійських, технічних, обозних, інжинірських, ветеринарних,
правничих, інтендантських, рахункових, харчевих і військових
урядників», пропонувалося встановити петлиці білого кольору. Та-
кож передбачалося доповнити опис петлиць генеральних старшин:
срібна на золотому підкладі «зубчатка» мала бути обрублена сук-
ном кольору роду зброї. На кольорових підкладках за родом зброї
повинні були розміститися також нарукавні знаки генеральських
степенів152. Ці пропозиції (на наш погляд, цілком слушні) Диктатор
не схвалив: «Теперішну хвилю уважаю невідповідною для пере-
водженя дальших змін старшинських відзнак. Належить їх за-
держати аж до покінченя війни, тому дальших внесень більше не
предкладати»153.
З огляду на неможливість повністю забезпечити вояків формою
одягу та всіма знаками розрізнення встановленого зразка, нада-
лі потрібно було вдаватися до інших засобів, щоб чітко відрізнити
власні війська від ворожих. Згідно з наказом Команди І Галицького
корпусу від 26 червня 1919 р. ч. 26, для «відріжнення нашого війська
від польських» належало розмістити на шапках білі «опаски», при
цьому зазначалося, що вони можуть бути зроблені з паперу154. В на-
казі 4-й Золочівській бригаді від 27 червня 1919 р. ч. 139 містилося
покликання на наказ вищого військового керівництва: «Начальний
151 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 191 – 191 зв.
152 Там само. – Ф. 2192. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 36.
153 Там само. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Арк. 35 зв.
154 Там само. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 58. – Арк. 78.
Як бачимо, більшість
описаних нарукавних знаків
були простими геометрични-
ми фігурами різних кольорів,
що давало змогу легко роз-
різняти з’єднання, роди зброї
тощо. Зауважмо, що кольори
нарукавних знаків артилерії
та кінноти збігалися з кольо-
рами, встановленими для них
XLVI Розпорядом ДСВС*.
Лише знак саперних, техніч-
них і под. частин мав вигляд характерних інструментів — лопати і
сокири.
Умови війни спонукали використовувати простіші знаки розріз-
нення. 8 липня 1919 р. Команда І Галицького корпусу запропонува-
ла НКГА ввести «польові відзнаки» зі зеленого сукна на підкладці
кольору роду зброї. Старшини мали б носити пружки визначеної
довжини з поширенням у формі «звіздки» на кінці, підстаршини —
пружки встановленої ширини й форми, але наполовину коротші.
Золотий кант на старшинських петлицях пропонувалося замінити
зеленим або жовтим149. Судячи з малюнка (ілюстрація 17), ці про-
позиції в частині старшинських знаків розрізнення стосувалися
лише сотенних старшин.
На основі зазначених пропозицій був виданий Наказ Військам
від 11 липня 1919 р. ч. 106, яким було дозволено носити «полеві від-
знаки» зі зеленого сукна на підкладках кольору відповідного роду
зброї. Для старшин це мали бути пружки визначеної довжини з
«поширенням в формі звіздки» на кінці (у хорунжих — без «звізд-
ки»). Підстаршини «для скорого розріжнення» мали носити «паски
приписаноі Д.С.В.С. ширини й форми о половину коротші»150. Зо-
лотий кант на петлицях дозволялося замінити жовтим. При цьому
зауважувалося: «Сі відзнаки однак лише тоді переводити, коли не
Ілюстрація 17
* Те, що артилерії був наданий не просто червоний, а вишнево-червоний колір, на наш
погляд, несуттєво.
149 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 57. – Арк. 126.
150 Там само. – Спр. 1. – Арк. 191.
220
СИМВОЛІКА
221
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
лягала «вся уоружена сила, від Вожда аж до останього стрільця».
НКГА визнавалася найвищою військовою командою, що цілком
самостійно проводить військові операції, попередньо погоджуючи
з Диктатором дії, які можуть вплинути на внутрішню чи зовнішню
політику. Начальна команда отримала право заміщувати командні
посади «після свойого зрозуміння» та підвищувати військовиків до
степеня хорунжого. За Диктатором залишалося право присвоюва-
ти всі старшинські степені та вносити зміни до «дісціпліни, одно-
строю, виеквіповання та належностей»160. Тож подальший розвиток
уніформи і знаків розрізнення Галицької армії мав проходити під
контролем Диктатора.
У становищі, в якому опинилися збройні сили ЗОУНР після пе-
реходу Збруча, вони вкрай потребували допомоги від наддніпрян-
ської армії. Так, за телефонограмою помічника Головного началь-
ника постачання Армії УНР від 28 липня 1919 р. ч. 7409, Головний
інтендант мав надати для Галицької армії 700 кашкетів, 1000 со-
рочок та 500 підштаників161. Звісно, що такі масштаби допомоги не
могли задовольнити потреб. Про це йшлось у листі Начальної ін-
тендантури Галицької армії при Команді етапу до Головного на-
чальника постачання від 1 серпня 1919 р. В цьому листі також було
висловлено прохання забезпечити майстерні одностроїв сукном,
полотном і нитками, оскільки запаси, привезені з Галичини, вичер-
палися162. Відповідно до накладної від 6 серпня 1919 р. ч. 248, речо-
вий відділ Проскурівського інтендантського закладу за нарядами
Головного інтенданта ч. 2673 та 2655 і Управи закладу ч. 4081 видав
Інтендантурі Галицької армії 1700 нових кашкетів і 1000 натільних
соро чок163. Усього за період до 1 жовтня 1919 р., за даними Начальної
інтендантури, Галицька армія отримала 900 гімнастерок, 2800 шта-
нів, 600 пар білизни, 92300 кашкетів і 1500 аршинів* сукна.
Як бачимо, в нових умовах збройні сили ЗОУНР мусили задо-
вольнятися тими предметами уніформи, які можна було отримати
від наддніпрянської армії, зокрема й кашкетами. Стало зрозумілим,
160 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 3. – Спр. 8. – Арк. 17.
161 Там само. – Оп. 1. – Спр. 103. – Арк. 158.
162 Там само. – Арк. 233.
163 Там само. – Арк. 159.
* 1 аршин = 72,12 см.
Вожд наказав, щоби всі війська на фронті уживали для відріжнен-
ня від Поляків білоі опаски»155.
Станом на 24 червня фронт проходив уже за 40 км від Львова.
Одначе закріпити воєнний успіх було неможливо — українським
військам катастрофічно бракувало боєприпасів. 28 червня 1919 р.
Галицька армія почала відступати. 13 липня надійшло рішення
Вищої Ради Антанти, за яким Польща отримала право окупувати
українські землі аж до р. Збруч156.
Не маючи більше сил протистояти полякам, 16—17 липня 19-
19 р. Галицька армія перейшла на терени Наддніпрянщини.
Документи свідчать, що вище державне та військове керівни-
цтво ЗОУНР приділяло в той час особливу увагу збереженню на-
лежного рівня дисципліни в армії, намагалося не допустити її роз-
кладу.
Наказом Військам від 19 липня 1919 р. ч. 112 був оголошений на-
каз Диктатора, спрямований на підтримання дисципліни. Пунктом
2 цього наказу констатувалося, що багато старшин та підстаршин і
далі не носять знаків розрізнення. Тому НКГА наказувала Коман-
ді етапу армії та «всім боэвим Начальствам» затримувати кожного
старшину без знаків розрізнення та доповідати його прізвище і міс-
це служби Начальній команді157.
У Постанові Диктатора ЗОУНР від 20 липня 1919 р. ч. 550 (ого-
лошена старшинам довірочним — таємним — наказом НКГА від
22 липня 1919 р. ч. 6) відверто висловлювалося побоювання, що «З
причини побуту на території східної Области Української Народ-
ної Республїки […] армія може в стичности й товаришенні зі схід-
но-українськими Військами здеморалізувати ся»158. Відповідно,
приписувалося вжити всіх заходів для збереження дисципліни, за-
боронялося «під жадним зглядом нарушувати устави нашої Армії,
як на примір: старшинські степені, рід відзнак і систем поборів»159.
Згідно з Постановою Диктатора від 20 липня 1919 р. ч. 551 (оголо-
шена Наказом Військам від 21 липня 1919 р. ч. 114), Диктатору під-
155 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 134. – Арк. 2 зв.
156 Удовиченко О. Україна у війні за державність. Історія організації і бойових дій
Українських Збройних Сил 1917–1921. – Вінніпег, 1954. – С. 95.
157 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 3. – Спр. 8. – Арк. 13 – 13 зв.
158 Там само. – Оп. 2. – Спр. 53. – Арк. 8.
159 Там само. – Арк. 8.
222
СИМВОЛІКА
223
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
національної культури. На думку І. Боберського, наслідування
головних уборів збройних сил інших країн свідчить про вбогість
культури та неспроможність народу на власну думку. Саме тому
він пропонував залишити шапку-«мазепинку». Якщо ж її скасу-
вання є конче необхідним, провадив далі І. Боберський, слід оголо-
сити конкурс на створення українського кашкета, а поки що за-
провадити «петлюрівку», тобто кашкет англійського крою, який
носили «київські» Січові Стрільці. (Відзначмо, що проблема відоб-
раження в однострої національної самобутності, порушена в до-
повіді І. Боберського, вельми актуальна і в наш час.) Недоцільним
І. Боберський вважав запровадження нарукавних знаків у вигляді
літери «Г». За його словами, це «побільшить єще більше латкас-
тість однострою, викликану заведеними вже дотепер нашивками
по рукавах»167.
Однак усі аргументи на користь збереження шапки-«мазепин-
ки» розбились об сувору дійсність.
Відповідно до LXXIV Розпоряду Диктатора від 18 серпня 1919 р.
було частково змінено і доповнено XLVI Розпоряд ДСВС.
Скасовувалася шапка-«мазепинка», а замість неї встановлю-
валася шапка-«київлянка», або ж «петлюрівка»168. Вона склада-
лася з околиша («обруча»), тулії («головача»), козирка («дашка»),
підборідного ремінця («підбородку») та шапкового знака («відзна-
ки»). Околиш (4,5 см заввишки) мала прикрашати нашивка з сук-
на кольору роду зброї 3 см завширшки. Тулія складалася з денця,
що виходило на 3 см поза околиш, та «приверха» 5 см завширшки
для сполучення тулії з околишем. Підборідний ремінь — сукняний,
12 мм завширшки — мав кріпитися до околиша за допомогою мета-
левих ґудзиків (сірого металу для «мужви», жовтого — для стар-
шин). У військовиків піхоти, артилерії, кінноти, технічних військ та
обозу на ґудзиках шапки повинен був розміщуватися номер части-
ни (полку), в інших родах зброї вони мали бути гладенькі. Для гене-
ралів встановлювався золотистий ремінець. «Відзнака» на околиш
приписувалася така ж, як для «мазепинки»за XLVI Розпорядом
ДСВС. Як бачимо, новий головний убір подавав ту саму інформацію
167 ЦДАВО України. – Ф. 2192. – Оп. 1. – Спр. 4. – Арк. 25 – 25 зв.
168 Мигович П. При VII-ій Бриґаді УГА // Літопис Червоної Калини. – 1937. – Ч. 7-8. –
С. 6.
що в найближчій перспективі від шапки-«мазепинки» доведеться
відмовитися.
«Э конечно із дісціплінарних причин, щоби могти виразно роз-
ріжняти стрільця і старшині нашоі Арміі», — так обґрунтовував
необхідність запровадити додаткові знаки розрізнення началь-
ник Штабу Армії полковник А. Шаманек у доповіді Диктатору від
28 липня 1919 р. ч. оп. 4292. Суть пропозицій НКГА, викладених у
доповіді, була такою. По-перше, «загально маючіся впровадити
шапки англійського покрою» (тобто кашкети) належало доповнити
«обвідкою» (околишем) кольору роду зброї. По-друге, замість «при-
писаних, не всюди однак ще введених, відзнак на рукавах, котрі
густо-часто э подібні до таких самих Арміі Петлюри», розмістити
на обох рукавах «велике “Г”, рівнож краски дотичного роду оруж-
жа. У приналежних до трох Корпусів понадто перед “Г” арабська
цифра “1”, “2” або “3”, так що приналежність до котрогось з Корпу-
сів можна буде скоро розріжнити». По-третє, чітко виділити польо-
ву та етапну жандармерію червоними («як австрійська артілэрія»)
петлицями, кашкетом, а також червоними погонами, причому для
старшин — плетеними зі шнурів. По-четверте, оскільки наявні від-
знаки генералів «э дещо за скромні», пропонувалося ввести для них
шкарлатно-червоні лампаси; подібні лампаси мали носити й стар-
шини Генерального штабу, але «в приписаній для Генерального
Штабу красці»164.
Стосовно заміни «мазепинки» на кашкет варто зауважити, що,
за даними І. Боберського, окремі старшини Галицької армії всупе-
реч вимогам XLVI Розпоряду ДСВС носили кашкети російського
зразка ще в Галичині165. На фотографії, датованій 4 серпня 1919 р.,
що вміщена в «Історії українського війська» міжвоєнного видання,
більшість зображених старшин Галицької армії в кашкетах166.
На пропозиції НКГА замінити «мазепинки» та встановити
нові нарукавні знаки вкрай негативно відреагував І. Боберський.
У доповіді на ім’я Диктатора від 31 липня 1919 р. ч. 1076 рефе-
рент Письменничого відділу вказав на роль головного убору як
характерної риси війська, що мусить відображати самобутність
164 ЦДАВО України. – Ф. 2192. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 312.
165 Там само. – Спр. 4. – Арк. 25 зв.
166 Історія українського війська. – Львів, 1936. – С. 553.
224
СИМВОЛІКА
225
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
Отож, LXXIV Розпоряд Диктатора базувався на пропозиціях
НКГА, викладених у доповіді від 28 липня 1919 р. ч. оп. 4292. Вста-
новлені ним додаткові знаки розрізнення давали змогу на тлі реш-
ти вояків чітко виділити генералів, старшин Генеральної булави,
старшин, приділених до Генеральної булави, військовиків припіль-
ної (етапної) сторожі. Разом із тим, було взято до уваги думку І. Бо-
берського щодо фасону кашкета й нарукавних знаків. Прикметним
також є той факт, що Диктатор змінив свою думку стосовно доціль-
ності запроваджувати нові знаки розрізнення у воєнний час. Нага-
даємо, що відповідні пропозиції НКГА, подані у червні 1919 р., було
відкинуто. Можливо, на рішення глави ЗОУНР вплинув успішний
наступ об’єднаних українських армій.
У літературі є відомості про те, що під час спільних бойових дій
Армії УНР та Галицької армії на території Наддніпрянщини з’яви-
лась ідея запровадити єдину для обох армій форму одягу, але не-
сприятливі обставини завадили це зробити174. Наразі нам не вда-
лося знайти достовірного підтвердження такого наміру. Архівні
документи свідчать, що розвиток одностроїв та знаків розрізнення
Армії УНР і Галицької армії у липні—листопаді 1919 р. відбувався
незалежно. Втім, була спроба встановити спільний для обох укра-
їнських армій розпізнавальний знак, причому ініціатива належала
галичанам. 20 серпня 1919 р. отаман-квартирмейстер генерал-че-
тар В. Курманович підписав розпорядження оперативного відділу
Штабу Головного отамана (ШГО)175 ч. 51 такого змісту:
«Тому, що підчас боів незвичайно трудно, а часом і зовсім немож-
ливо, відрізняти власні частини від большевицьких установляесь як
відрізняючий знак білу, полотняну перепаску довкола шапки.
Таку білу перепаску мають сейчас наложити всі бойові форма-
ціі ПРИДНІПРЯНЬСКОІ та ГАЛИЦЬКОІ Арміі.
Іде до обох команд Армій»176.
Носіння білої «перепаски» військовикам Галицької армії при-
писував Наказ Військам від 25 серпня 1919 р. ч. 127. Його текст
174 Лепкий Л. Про однострій нашої Армії // Калєндар Червоної Калини на 1923 р. – Львів,
1922. – С. 140.
175 Штаб Головного отамана було створено 11 серпня 1919 р. Очолив його отаман
М. Юнаків (Армія УНР), квартирмейстером (начальником оперативного відділу)
став генерал-четар В. Курманович (Галицька армія).
176 ЦДАВО України. – Ф. 2192. – Оп. 1. – Спр. 6. – Арк. 172.
(державна належність, рід зброї, частково — номер частини та ка-
тегорія військовика), що й попередній.
Низка положень LXXIV Розпоряду була спрямована на чіткі-
ше вирізнення генералів, старшин Генеральної булави та старшин,
«приділених до ґенеральної булави»169. Так, для генералів запрова-
джувалися підкладки під петлиці та пружки на рукавах, що виходи-
ли на 3 мм поза їхні краї, дворядні лампаси (4 см завширшки) та на-
шивка на околиш кашкета зі шкарлатно-червоного сукна. Старшини
Генеральної булави отримали однорядні лампаси малиново-черво-
ного сукна 5 см завширшки, — в цьому відчувається наслідування
німецького досвіду170. Аналогічно, у збройних силах Української
Держави для старшин Корпусу Генерального штабу були встанов-
лені малинові лампаси, щоправда дворядні171. Старшини, приділені
до Генеральної булави, мали носити петлиці, підкладки до пружків
на рукавах та околиш із сукна кольору свого роду зброї, але з додат-
ковою «випусткою» з малинового сукна 2 мм завширшки. Крім того,
було встановлено окремий колір для припільної (етапної) сторожі
(жандармерії) — кармазиново-червоний — та погони: для стріль-
ців — з нашивками із кармазиново-червоного сукна, для стар-
шин — «з плетінки кармазиново-червоної». Нарешті, уточнювалося
відтінки червоного сукна для розрізнення родів зброї: «ґенералїція»
(генерали) — шкарлатно-червоний (шарляхрот), Генеральна, Інже-
нерна та Артилерійська булави — малиновий в оксамиті (гімбеер-
рот), інтендантські старшини — «бордо-червоний» (бордо-рот) не
в оксамиті, польова жандармерія — кармазиновий (кармезін-рот).
Інші кольори родів зброї, встановлені XLVI Розпорядом ДСВС, за-
лишалися без змін172. Запровадження для генералів Галицької ар-
мії знаків розрізнення шкарлатно-червоного кольору (sharlachrot)
було прямим наслідуванням Австро-Угорської армії173.
169 Відповідно до Наказу Військам від 27 серпня 1919 р. ч. 128, до Генеральної булави
Галицької армії входили всі старшини, які в колишній австрійській або російській арміях
належали до Генерального штабу, а також усі старшини, «яких виразно іменовано стар-
шинами Генеральної Булави Галицькоі Арміі». Старшинами, «приділеними до Генеральної
Булави» вважали всіх тих старшин, «які в австрійській арміі укінчили курс аспірантів
на Воєнну Академію» (ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 3. – Спр. 18. – Арк. 15).
170 Фостен Д. Германская армия. 1914–1918. – Москва, 2003. – С. 38–39.
171 ЦДАВО України. – Ф. 1077. – Оп. 5. – Спр. 10. – Арк. 451.
172 Там само. – Ф. 2192. – Оп. 1. – Спр. 6. – Арк. 58.
173 Judex M. Uniformen, distinctions- und sonstige abzeichen… – S. 4.
226
СИМВОЛІКА
227
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
нібито галицьке командування оголосило нейтралітет у боротьбі
«петлюрівців» проти Добровольчої армії. При цьому відзначалося,
що всі галицькі солдати начепили білі пов’язки «на знак свого ней-
тралітету»181. Щоби спростувати цю та інші провокаційні чутки,
газета Галицької армії «Козацький голос» опублікувала статтю,
в якій роз’яснювала, що білі пов’язки — «це потреба для відріж-
нення своіх від ворогів. В теперішних боях тяжко приходить ся
зверхним виглядом відріжнити себе від неприятельського боєви-
ка, тим більше, що він майже завсігди так само убраний, як і наш
стрілець. Такі самі опаски носили ми також і в Галичині, в борбі з
Поляками»182.
Судячи з документів, Наказ Військам від 25 серпня 1919 р. ч. 127
щодо носіння білих пов’язок був виконаний далеко не одразу. Так, у
наказі Команди 3-ї бригади від 1 жовтня 1919 р. ч. 163 зазначалося,
що згаданий Наказ Військам «не всюди ще переведений»183.
Актуальною залишалася проблема виконання наказів щодо
знаків розрізнення. Так, у § 7 Наказу Військам від 17 серпня 1919 р.
ч. 124 відзначалося, що почастішали випадки, коли старшини не но-
сять знаків розрізнення. А тому «будуть від тепер як найострійше
карані не тільки такі старшини, але й іх безпосередні настоятелі
будуть потягнені до відвічальности»184. Як випливає з наказу НКГА
оп. ч. 5610 від 10 вересня 1919 р., сподівання Начальної команди на
те, що в умовах близькості до великих міст приписів щодо одно-
строю дотримуватимуться хоча б старшини, не справдилося — саме
вони виявляли в цьому плані «найбільшу ріжноманітність і фанта-
зию»185. Зокрема, багато старшин мали на шапках-«київлянках» зо-
лоті паски, які належалося носити лише генералам, натомість ніхто
не носив «нашивок» на комірі гімнастерки (очевидно, йшлося про
петлиці). Не всі старшини мали й нарукавні знаки. Крім того, трап-
лялося, що старшини вдягали плащі«фантастичних форм», пошиті
на замовлення. Тож командири мали вжити заходів, «щоби стар-
шини ділали хоч подумці обовязуючих приписів а не пускали волю
181 Добрармія, Галиційское командованіи и Петлюра // Вечерние огни. – 1919. – 30 ав-
густа (12 сентября).
182 Чорносотенним клеветникам у відповідь // Козацький голос. – 1919. – 20 вересня.
183 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 131. – Арк. 13.
184 Там само. – Ф. 2192. – Оп. 2. – Спр. 1. – Арк. 216 зв.
185 Там само. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 131. – Арк. 12.
практичн о нічим не відрізнявся від тексту розпорядження опера-
тивного відділу ШГО ч. 51177. Водночас, відсутні будь-які згадки про
введення білої пов’язки в Армії УНР. Причини цього не зовсім зро-
зумілі — чи то розпорядження оперативного відділу ШГО ч. 51 не
було доведено до її командування, чи то його просто проігнорували.
Отже, для військовиків бойових частин Галицької армії черго-
вий раз запровадили в якості розпізнавального знака білу пов’язку.
Без сумніву, і цього разу її колір не мав символічного значення. Про-
те на теренах Наддніпрянщини він його несподівано набув. У Наказі
Військам від 12 вересня 1919 р. ч. 132 зазначалося, що білі пов’язки
справляють на місцевих селян «прикре вражіння, бо большевицькі
провокатори кажуть, що це відзнака білогвардейців, які приіхали
захищати буржуазію»178. Командування констатувало, що на запи-
тання селян стрільці часто не знають, як і що відповісти. Тому на-
казом приписувалося роз’яснити військам, що біла пов’язка — це
відзнака, яка служить винятково для розрізнення частин у бою, і
що «білий цвіт не має ніякого політичного значіння та вибраний лиш
з огляду на легке заосмотрення наших частин в біле полотно»179.
Зауважмо, що на той час білий колір у Галицькій армії застосо-
вували як розпізнавальний досить широко. Так, відповідно до На-
казу Військам від 22 серпня 1919 р. ч. 126, з огляду на ненадійний
зв’язок із корпусами та необхідність з’ясовувати бойову ситуацію
за допомогою літаків, кожна сотня мала після сигналу з літака роз-
стелити білу «хоругов» якомога більшого розміру (за відсутності по-
лотна можна було використати газети), «щоби вказати літакови, чи
дані відділи належать до власних військ». Білі смуги 1,5 м завдовж-
ки мали бути нанесені на панцирні поїзди та автомобілі; телефон-
ні та телеграфні станції повинні були позначатися білою таблицею
розміром 50х75 см із чорною літерою «Т»180.
Інше тлумачення кольору пов’язок на шапках військовиків Га-
лицької армії давала російська антибільшовицька преса. Зокрема,
в київській газеті «Вечерние огни» було вміщено повідомлення,
177 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 3. – Спр. 32. – Арк. 9. Фотографію, що підтвер-
джує носіння білих пов’язок, див. у: Літопис Червоної Калини. – 1931. – Ч. 12. – С. 15.
178 ЦДАВО України. – Ф. 2192. – Оп. 2. – Спр. 6. – Арк. 237.
179 Там само. – Арк. 237 зв.
180 Там само. – Спр. 1. – Арк. 219; Там само. – Ф. 2188. – Оп. 2. – Спр. 55. –
Арк. 152 зв.
228
СИМВОЛІКА
229
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
перебування у складі Збройних сил Півдня Росії, а згодом — Черво-
ної армії заслуговують на окреме дослідження.
Отже, в розвитку однострою та знаків розрізнення військовиків
збройних сил ЗУНР (ЗОУНР) можна умовно виділити три періоди:
листопад 1918 — квітень 1919 р., тобто від початку творення зброй-
них сил до запровадження власного однострою; квітень — середина
липня 1919 р., тобто від запровадження власного однострою до пере-
ходу на територію Наддніпрянської України; середина липня — по-
чаток листопада 1919 р., тобто до переходу на бік Збройних сил Пів-
дня Росії.
Військовики збройних сил ЗУНР попервах використовували
форму одягу Австро-Угорської армії. Стихійно поширилося носіння
на головних уборах синьо-жовтих стрічок (часто у вигляді кокард),
пропагандистських нагрудних знаків із зображенням архістратига
Михаїла та лева. З огляду на потребу чітко відрізняти українських
вояків від польських під час бою, на фронті почали практикувати
носіння білих пов’язок на шапках. Пов’язки виконували суто роз-
пізнавальну функцію, і їхній колір не мав символічного значення.
Довгий час військове керівництво ЗУНР не приділяло належної
уваги однострою та знакам розрізнення. Тому мали місце спроби
регламентації знаків розрізнення державної належності на рівні
місцевих органів військового управління. Збройні сили ЗУНР відчу-
вали гостру нестачу військового одягу та взуття. Постачі російської
форми з Наддніпрянської України частково задовольнили потреби
галичан, але й стали причиною надмірного розмаїття в одностроях.
Питання про створення власної форми одягу та знаків розріз-
нення було порушено лише в кінці січня 1919 р. Процес розробки
виявився затяжним. Зрештою за основу було взято досвід військо-
вої формації УСС. На наш погляд, розробники однострою і знаків
розрізнення Галицької армії знайшли вдале поєднання практич-
ності з історичними традиціями українського військового одягу. Що
ж до знаків розрізнення, то розробники намагалися максимально
відійти від традицій Австро-Угорської армії.
Реалізація вимог XLVI Розпоряду ДСВС від 22 квітня 1919 р.
виявилася справою непростою. Це було пов’язано з несприятли-
вими воєнними обставинами, зокрема з неможливістю налагодити
виробництво одностроїв, які б докладно відповідали описові. Тому
нові знаки розрізнення зазвичай носили на наявних мундирах, при
окремим модам і приподобанням»186. У Наказі Військам від 10 жовт-
ня 1919 р. ч. 137 мовилося, що багато підстаршин та старшин, не-
зважаючи на вимоги наказів, не носять знаків розрізнення взагалі
або носять такі, що не відповідають приписам. Аби виправити си-
туацію, було розіслано «Взори відзнак для старшин і підстаршин»
(очевидно, йдеться про знаки розрізнення степенів), причому в усіх
командах один їх примірник належало вивісити на стіні. На стар-
шин та підстаршини, котрі б і після цього не нашили відзнак, чекало
суворе покарання187.
Жорстокий режим, встановлений Головнокомандувачем Зброй-
них сил Півдня Росії генерал-лейтенантом А. Денікіним на окупо-
ваних українських землях призвів до розгортання повстанського
руху. Перед українським урядом постало завдання дати окупантам
відсіч, хоча сил для цього бракувало — українські війська значно
поступалися в озброєнні й оснащенні російським, які підтримували
Велика Британія і Франція.
24 вересня 1919 р. Збройним силам Півдня Росії було офіційно
оголошено війну. До 10 жовтня 1919 р. бої точилися з перемінним
успіхом для обох сторін, але після цього відбувся перелом і вже
15 жовтня 1919 р. на всьому фронті перевага була на боці росіян.
Несприятливі погодні умови (холоди та сніг) зробили ґрунтові до-
роги непридатними для використання, що позбавило українські
війська можливості ефективно маневрувати. В обох українських
арміях лютував тиф188.
За таких умов командування збройних сил ЗОУНР пішло на
сепаратні переговори з росіянами. Відповідно до угоди, підписаної
5 листопада 1919 р., Галицька армія в повному складі перейшла на
бік Збройних сил Півдня Росії в розпорядження їхнього Головноко-
мандувача (через командувача військами Новоросійської області)
з умовою, що її не буде використано проти Армії УНР. Галицький
уряд переходив «під опіку» російського командування і мав виїхати
до Одеси189. Однострій та знаки розрізнення Галицької армії періоду
186 ЦДАВО України. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 131. – Арк. 12.
187 Там само. – Ф. 2188. – Оп. 2. – Спр. 1. – Арк. 55.
188 Солдатенко В. Українська революція. Історичний нарис: Монографія. – Київ, 1999. –
С. 808.
189 Там само. – С. 810–811.
230
СИМВОЛІКА
231
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
Д
О
Д
А
Т
К
И
Д
од
ат
ок
1
П
ор
ів
н
ял
ьн
а
та
бл
и
ц
я
ст
еп
ен
ів
У
к
ра
їн
сь
к
ог
о
л
ег
іо
н
у
та
з
бр
ой
н
и
х
си
л
З
У
Н
Р
(
З
О
У
Н
Р
)
С
те
п
ен
і А
вс
тр
о-
У
го
рс
ьк
ої
а
рм
ії
н
а
19
18
р
.
(л
ін
ій
н
а
п
іх
от
а)
Л
ег
іо
н
ов
и
й
п
ри
к
аз
ві
д
27
.1
2.
19
16
р
.
ч.
1
67
П
ри
к
аз
п
о
К
ош
у
19
п
ол
к
у
ук
р.
с
тр
іл
ьц
ів
ві
д
05
.1
1.
19
18
р
.
ч.
2
П
ри
ка
з
О
кр
уж
но
ї
ві
йс
ьк
ов
ої
к
ом
ан
-
ди
С
та
ні
сл
ав
ів
ві
д
12
.1
1.
19
18
р
.
ч.
2
ІХ
Р
оз
п
ор
яд
Д
С
В
С
ві
д
13
.1
1.
19
-
18
р
.
X
L
V
I
Р
оз
п
ор
яд
Д
С
В
С
ві
д
22
.0
4.
19
19
р
.
Н
ак
аз
В
ій
сь
к
ам
ві
д
21
.0
6.
19
19
р
.
ч.
3
9
(з
і з
м
ін
ам
и
)
F
e
ld
m
a
rs
c
h
a
ll
-
-
-
-
-
-
G
e
n
e
ra
lo
b
e
rs
t
-
-
-
-
-
-
G
e
n
e
ra
l
d
e
r
In
fa
n
-
tr
e
ri
e
-
-
-
-
Ґ
е
н
е
р
а
л
ь
н
и
й
с
о
т
н
и
к
Г
е
н
е
р
а
л
-с
о
т
н
и
к
F
e
ld
m
a
rs
c
h
a
ll
e
u
t-
n
a
n
t
-
-
-
-
Ґ
е
н
е
р
а
л
ь
н
и
й
п
о
р
у
ч
н
и
к
Г
е
н
е
р
а
л
-п
о
р
у
ч
н
и
к
G
e
n
e
ra
lm
a
jo
r
-
-
-
-
Ґ
е
н
е
р
а
л
ь
н
и
й
ч
е
т
а
р
Г
е
н
е
р
а
л
-ч
е
т
а
р
O
b
e
rs
t
П
о
л
к
о
в
н
и
к
-
П
о
л
к
о
в
н
и
к
П
о
л
к
о
в
н
и
к
П
о
л
к
о
в
н
и
к
П
о
л
к
о
в
н
и
к
O
b
e
rs
tl
e
u
tn
a
n
t
П
ід
п
о
л
к
о
в
н
и
к
-
П
ід
п
о
л
к
о
в
н
и
к
О
с
а
у
л
П
ід
п
о
л
к
о
в
н
и
к
П
ід
п
о
л
к
о
в
н
и
к
M
a
jo
r
О
т
а
м
а
н
О
т
а
м
а
н
О
т
а
м
а
н
О
т
а
м
а
н
О
т
а
м
а
н
О
т
а
м
а
н
H
a
u
p
tm
a
n
n
С
о
т
н
и
к
С
о
т
н
и
к
С
о
т
н
и
к
С
о
т
н
и
к
С
о
т
н
и
к
С
о
т
н
и
к
O
b
e
rl
e
u
tn
a
n
t
П
о
р
у
ч
н
и
к
П
ів
с
о
т
е
н
н
и
й
П
о
р
у
ч
н
и
к
П
о
р
у
ч
н
и
к
П
о
р
у
ч
н
и
к
П
о
р
у
ч
н
и
к
L
e
u
tn
a
n
t
Ч
е
т
а
р
Ч
е
т
а
р
Ч
е
т
а
р
Ч
е
т
а
р
Ч
е
т
а
р
Ч
е
т
а
р
F
äh
n
ri
c
h
Х
о
р
у
н
ж
и
й
Х
о
р
у
н
ж
и
й
Х
о
р
у
н
ж
и
й
Х
о
р
у
н
ж
и
й
Х
о
р
у
н
ж
и
й
Х
о
р
у
н
ж
и
й
O
ff
iz
ie
rs
te
ll
v
e
rt
-
re
te
r
-
Б
у
н
ч
у
ж
н
и
й
Б
у
н
ь
ч
у
ж
н
и
й
-
-
Б
у
л
а
в
н
и
й
д
е
с
я
т
н
и
к
S
ta
b
sf
e
ld
w
e
b
e
l
-
-
Б
у
л
а
в
н
и
й
д
е
с
я
т
н
и
к
Б
у
л
. с
т
. д
е
с
я
т
-
н
и
к
Б
у
л
а
в
н
и
й
д
е
с
я
т
н
и
к
F
e
ld
w
e
b
e
l/
K
a
d
e
tt
-
A
sp
ir
a
n
t
С
т
а
р
ш
и
й
д
е
-
с
я
т
н
и
к
/
п
ід
х
о
р
у
н
ж
и
й
С
т
а
р
ш
и
й
д
е
с
я
т
н
и
к
С
т
а
р
ш
и
й
д
е
с
я
т
н
и
к
С
т
. д
е
с
я
т
н
и
к
С
т
а
р
ш
и
й
д
е
с
я
т
н
и
к
/
п
ід
х
о
р
у
н
ж
и
й
С
т
а
р
ш
и
й
д
е
с
я
т
н
и
к
Z
u
g
sf
üh
re
r
Д
е
с
я
т
н
и
к
Д
е
с
я
т
н
и
к
Д
е
с
я
т
н
и
к
Д
е
с
я
т
н
и
к
Д
е
с
я
т
н
и
к
Д
е
с
я
т
н
и
к
K
o
rp
o
ra
l
В
іс
т
у
н
В
іс
т
у
н
В
іс
т
у
н
В
іс
т
у
н
В
іс
т
у
н
В
іс
т
у
н
G
e
fr
e
it
e
r
С
т
а
р
ш
и
й
с
т
р
іл
е
ц
ь
С
т
а
р
ш
и
й
с
т
р
іл
е
ц
ь
С
т
а
р
ш
и
й
с
т
р
іл
е
ц
ь
С
т
. с
т
р
іл
е
ц
ь
С
т
а
р
ш
и
й
с
т
р
іл
е
ц
ь
С
т
а
р
ш
и
й
с
т
р
іл
е
ц
ь
S
o
ld
a
t
-
С
т
р
іл
е
ц
ь
-
С
т
р
іл
е
ц
ь
-
С
т
р
іл
е
ц
ь
цьому їх могли виготовляти з відхиленнями від офіційних малюн-
ків. Уніфікувати однострої Галицькій армії так і не вдалося.
Під час Чортківської офензиви (8—28 червня 1919 р.) було вжи-
то заходів, щоби забезпечити носіння нових знаків розрізнення.
Воднораз, оскільки не було можливості обмундирувати армію від-
повідно до вимог XLVI Розпоряду ДСВС, було встановлено систему
нарукавних знаків для позначення приналежності до органів вій-
ськового управління, з’єднань та окремих родів зброї, дозволено
носити спрощені знаки розрізнення степенів. Також довелося по-
вернутися до білих пов’язок на шапках.
У період перебування Галицької армії на території Наддніпрян-
ської України вище державне та військове керівництво передовсім
намагалося не допустити її розкладу. Зважаючи на необхідність
зміцнити дисципліну та з огляду на доступні матеріальні ресурси,
LXXIV Розпоряд Диктатора від 18 серпня 1919 р. вніс зміни та до-
повнення до XLVI Розпоряду ДСВС. Наказом Військам від 25 серп-
ня 1919 р. ч. 127 знову було запроваджено носіння білих пов’язок на
головних уборах.
Варто також зазначити, що проведене дослідження змушує
взяти під сумнів поширене в літературі твердження про високу
дисциплінованість Галицької армії порівняно з Армією УНР. Доку-
менти свідчать про непоодинокі випадки, коли вояки не виконували
наказів щодо носіння встановлених знаків розрізнення.
Наостанок додамо: використання в українських військових
формуваннях часів Другої світової війни таких характерних еле-
ментів однострою збройних сил ЗОУНР як шапка-«мазепинка» та
петлиці-«зубчатки», на нашу думку, дає підстави говорити про пев-
ну традицію, яка повинна знайти продовження й у формі одягу су-
часних Збройних сил України.
232
СИМВОЛІКА
233
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
дна шапки. З причини браку ниток і матеріялу шити можна шапку
з одностайним дном.
Висота головача з переду від долини до верху 6—7 см, з заду
низша о 10 мм. Довкола головача йде обклад, пришитий долом до го-
ловача, тої самої висоти, що головач, але на переді розтятий так, що
оба кінці обкладу творять над дашком, по середині клинець. Горішні
кути обкладу віддалені від себе на 5 ½ до 6 см.
Долішні кути обкладу зшиті разом і на тім місці нашитий мета-
левий тьмавий ґузик, 14 мм в промірі.
Дашок шапки по середині широкий на 5 см, довжини долішним
краєм 26 см, лукастий, в долину вигнений.
Шапка, зроблена з тої самої тканини, що однострій, горішні бе-
реги шапки обрублені сукном тої краски, яка вибрана є на означен-
ня роду оружжя.
Обкладовий ґузик має у піхоти, артилерії, кінноти, технічних
стяг, обозу витиснене число частини (полку), у инших формацій є
цілком гладкий.
Відзнака, припята на переді головача в клинци обкладу, є ме-
талевий кружок 2 ½ см в промірі, сріблистої краски для рядовиків
і підстаршин, а золотистої краски для старшин. Підшевка шапки
з парусиного полотна. Кругом долішного берега підшевки йде пру-
жок 4 см широкий, з тонкої шкіри або з церати.
Блюза.
Права передна часть блюзи сягає 5.7 см, а ліва передна часть
1.5 см поза конець ковніра.
Обі передні части мають по дві кишен з клаптями. Горішні кише-
ні, 16—17 см ширини а 17—18 см довжини, є нашиті на верху з за-
кладками по середині, широкими на 4 см. Обі долішні кишені йдуть
сподом. Всі чотири кишені йдуть поземо, а накриті з гори клаптями,
які защіпаються на ґузик і є так само широкі, як кишеня. Горішна
границя клаптів творить просту лінію, а низше тої простої лінії за-
мкнені є клапті пятьма простими лініями. Дві бічні, що йдуть прямо
з гори в долину, мають по 4 см. Середна позема так довга, як шири-
на закладки на кишені, се є 4 см. Здовжка клаптя, се є його розмір з
гори в долину, виносить 8 см.
Обі передні части блюзи спяті 6 ґузиками, які виходять на верх.
Перший ґузик з гори віддалений від горішного берега о 2 5 см, а
послідний уміщений в самім стані.
Додаток 2
ВВк 123. – ДСВС 7930.Вд.3.22.IV.19. Однострій.
XLVI. Розпоряд
з 22. цвітня 1919.
Однострій для Українського Війська Західної Области Україн-
ської Народної Републики має виглядати після залученого опису.
Вигляд описаного тут однострою обовязує від дня 1. мая 1919.
По виношенню одностроїв дотеперішних кроїв вільно виготов-
ляти і носити лише однострій, затверджений нинішним розпоря-
дом.
Станиславів, дня 22 цвітня 1919.
Державний Секретаріят Військових Справ.
Товариш Державного Секретаря Військових
Справ:
П. Бубела, отаман в. р.
Опис однострою.
Всі стяги і заснови обовязує описаний тут полевий однострій, так
в полю, як і при празничних виступах аж до дальшого зарядження.
Старшинні відзнаки належить перевести як найскорше.
Поки сукно приписаної краски не буде стояти до розпорядимо-
сти, можна уживати сукна і матерії иншої полевої краски.
Краска сукна.
Приписаною краскою вовняного сукна на однострій є зеленаво-
землиста краска.
Шапка.
Шапка «Мазепинка» складається з головача, обкладу, дашка,
відзнаки на переді головача і ґузика, який спинає обклад на переді.
Головач зішитий з 8 клинців, зігнутих під майже простим кутом
так, що творить плоске дно шапки, яка в горі є в промірі 10—20 мм
ширша, чим в долі. Вершки клинців сходяться точно по середині
234
СИМВОЛІКА
235
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
пришиті на переднім краю 4 ґузики, в заді 2 ґузики. Щоби можна
штани носити також на ремени, находиться в підшевці, нашитий на
горішнім березі штанів, просув на ремінь. До переховання виказки
зладжена є в середині правої кишені при передній стороні низше
ґузикової дірки кишенька з полотна. На литках прилягають штани
тіснійше. В долині має кожда ногавка на зовні розпір до зашпилю-
вання на 2 ґузики.
Довгі штани з чорного сукна дозволені поза службою з випуст-
кою з сукна краски роду оружжя для старшин, підстаршин від
старшого десятника включно почавши. Ремінь до штанів має 2.5 см
ширини а дві ріжні довжини: Рід ч. 1. довгий на 1 м 10 см, рід ч. 2 має
довжину 1 м. Ремінь закладається в просув в сей спосіб, щоби пряж-
ка прийшла на лівий бік а конець ременя з дірками на правий бік.
Коли ремінь застягнений, закладається конець ременя в просув.
Плащ.
Плащ має такі розміри, щоби під ним змістилася блюза, та щоби
сягав до половини лидки, для кінноти на 10 см довший.
Ліва передна часть заходить на праву та защіпляється тут на
6 ґузиків, які розміщені є в трех місцях по два побіч себе. Дірки по-
міщені на язичках, пришитих до лівої передної части. Найвисший
ґузик уміщений від ковніра на 3 см, послідний ґузик з долини при-
ходить 3 см висше стану. Ґузики, які творять пари, віддалені від
себе на 2 см.
Язички острокінчасті Язичок має в цілості 6 см довжини а 2 ½
ширини, виходить на 5 см поза лінію лівої передної части, до котрої
є пришитий. Ґузики мають 20 мм в промірі.
Оден шев біжить від пахи через клуб до середини клаптя ки-
шені.
Задна часть плаща скраяна з двох клинів По середині, де оба
клини зшиті зі собою, в горі в горі від ковніра вшиті є плечі на 1 см
під ковнір, щоби ковнір тримався безпечніше. Від того місця йде
протизморщка до самої долини. Щоби сю протизморщку отрима-
ти, треба до обєму стану, міреного на блюзі додати 20 см. В долині
лишаються оба клини у піхотнім плащи на 40 см не зішиті, а спина-
ні 2 ґузиками, в кіннотнім і пушкарськім плащи на 60 см, спинані 4
ґузиками.
На висоті стану находиться скобель (драґон), 28 см довгий а 6 см
широкий, з дірками на обох кінцях до прищіплювання на плащ.
Ґузики гладкі, тьмаві, металеві.
Між горішною а долішною кишенею одної передної части і до
половини горішньої кишені попід спід лати, яка нашита верхом,
пробігає шев, званий «рибкою», щоби блюза була до стану.
Другий шев пробігає від пахи під долішну кишеню.
З заду крій блюзи такий, що плечі скроєні з одного кусника. Лі-
нії, які обмежують плечі з двох боків, пробігають від пахи прямо в
долину.
На обох барках находяться барчики з того самого сукна, що блю-
за, вшиті в шев рукава, ширини 3 см.
На кождім барку пришитий є ґузик 2 см від ковніра, який слу-
жить до запинання барчиків. Правий барчик має три дірки й є на
24 см довгий, а лівий дві дірки і має 18 см довжини.
У старшин від хорунжого включно кінчаться барчики при ков-
нірі круглаво з одною діркою.
На правім барку, 5 см від рукавного шва, находиться силька з
того самого сукна, що блюза. При блюзі для рядовиків і підстаршин
на правім барку є поріжок, зроблений з сукна, 3 см довгий, а 3 см в
промірі, і з силькою, широкою на 13 см. Поріжок закладається силь-
кою в гору на правий барчик, барчик перетягається через барчикову
сильку і зашпилюється на ґузик. Поріжок має прийти на блюзу, коли
виходиться з крісом. Хто одітий в плащ, у того приходить поріжок на
плащ. Без поріжка припинається правий барчик блюзи на обі, зло-
жені над собою дірки, а трета дірка схована через се під спід.
Стоячо-викладаний ковнір, висоти 4 см, зішпилюється двома
чорними гафтками.
Довжина блюзи є така, що сягає до половини сидження. Довжи-
на рукава така, що при опущених раменах сягають рукави до по-
ловини насади великого пальця.
Пахи від середини обрублені полотном на 5 см широким.
Ґузики, які защіплюють блюзу, клапті і барчики, є металеві,
круглі, гладкі, тьмаві і мають 20 мм в промірі.
Штани.
Штани доколінні (доколінки) широкі, свобідні для бедер і колін.
Штани мають дві кишені на переді, з поземим отвором, замика-
ні на ґузики, ушиті з полотна. До спинання штанів нашиті є 4 ґузи-
ки Трем долішним відповідають дірки в підшевці, найвизший ґу-
зик защіплюється на дірку в сукні. До ношення штанів на шлийках
236
СИМВОЛІКА
237
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
Черевики і чоботи носиться почорнені і як найстараннійше ви-
чищені.
Обмотки ширини 7 см, довжини 2 м — 2 50 м при однім кінці з
гапликом, при другім зі спряжкою, зроблені з тканини такої самої
краски і якости, що штани.
Шалик.
Шалик під ковнір, широкий на 12 см з полотна краски однострою,
довгий на 50 см носиться під ковніром, щоби утримати ковнір в чистоті.
Білля.
Сорочка з полотна «каліко» запинається на малі металеві ґузич-
ки. На грудях 1 ґузичок, при ковнірци оден ґузичок, на рукавах по
однім ґузичку.
Ногавиці з полотна «каліко», мають горішним берегом зарубле-
ну льняну крайочку, якої кінці на переді звязується.
Онучки з полотна «каліко», краяні в виді простокутника в двох
величинах, 1. величина 49 см довга, 2. величина 44 см довга. Шири-
на виносить 41 см.
Скарпитки з сірої бавовни зі зміцненим кінцем і пятою.
Пояс.
Пояс з жовтого ременя. однаковий для всіх, зі звичайною зеліз-
ною спряжкою, ширини 5 см в 2 довжинах, 113 см і 106 см з 5 дірка-
ми. Спряжка 5 см широка і довга.
Сильце на баґнет з жовтої скіри 22 см довге, в горі, де засилю-
ється його на ремінь, 3 5 см широке, при отворі, куди вкладається на
нього баґнет, ширини 5 5 см.
Багнет, довга шабля.
Рядовики, підстаршини і старшини всіх стяг і заснув носять в
службі і поза службою баґнет без ніякої привіски.
Довгу шаблю присилює кіннота при передній, лівій сховці (пак-
таші) коли вирушає в полевім прибранню а також, коли виступає до
провожання (асистенції).
Револьвер.
Старшини і підстаршини, ст. десятники включно, носять в служ-
бі револьвер в торбині. Торбина присилюється при правім клубі до
пояса на ухо ширини 4 см, пришите до відворотної сторони торбини.
Рукавиці.
Сірі, шкіряні рукавиці з овечої шкіри з розпором при долішнім
березі на 6 — 6 5 см.
Ґузики до прищіплення скобля (драґона) пришиті на листівках
22 см довгих, широких в долині 6 см, в горі 4 см, нашитих на плечах
так, щоби горішний берег листівки приходив о 3 см висше стану. Ґу-
зики пришиті на листівках 4 см низше горішного берега листівок.
Кінці скобля заокруглені. Ковнір по середині має 16 см ширини при
кінцях 12 см.
Під ковніром на лівім кінци находиться кляпка довжини 10 см,
ширини 5 см, пришита до ковніра кінцем, зверненим до переду. Ко-
нець кляпки, звернений взад має дірку до защіплювання її на ґузик,
який тут пришитий, щоби кляпка лежала при ковнірі. На правім
кінци ковніра находиться у відповідній віддалі ґузик, щоби кляп-
кою зіщіпити оба кінці піднесеного ковніра.
На барках уміщені є барчики 5 см широкі, вшиті в шев рукава, які
защіплюються на ґузики віддалені від ковніра на 2 см. барчик правий
27 см довжини заосмотрений в 3 дірки, лівий 21 см з 2 дірками.
У старшин від хорунжого включно барчики з одною діркою. Кін-
чаться круглаво.
Рукави мають закладки на 17 см широкі.
Духовний жупан.
Духовники носять духовний жупан по коліна, в часі війни зі сук-
на полевої краски, в часі мира з чорного сукна, шапка, сподні і плащ
так як у старшин.
Відзнаки степеня як у старшин з узглядненням сукна фіолето-
вої краски.
Обув.
Черевики зі скіри сягають понад кістки, застягаються скіряни-
ми волоками через 6 дірок по обах боках.
Підошва є з переду заокруглена і сягає о 0 2 см поза верх.
Підошва набита 40 зелізними підошвовими цьвяхами.
На підп’яток йде 3 до 4 пластинки і підкова виповнена пластин-
кою з підошвової скіри.
Черевики для всіх, що їздять верхом, для пушкарів і наколес-
ників не мають цвяхів в підошвах.
Черевики для осіб ліпше одітих не мають цвяхів в підошвах ані
підков.
Чоботи виконані так як черевики. Пришви протягаються за-
округленим язичком в гору. Холяви мягкі, закінчені поземо, з двома
скіряними ухами.
238
СИМВОЛІКА
239
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
Віддаль кутів, що зближаються до себе, виносить 10 мм, а віддаль
кутів, що віддалюються від себе має 24 мм.
У сотенних старшин від хорунжого до сотника виключно такі
самі зубчасті вилоги, як у рядовиків, але зубчики нашивки горою і
долиною обрублені золотою крапочкою, 3 мм. широкою. На обох кін-
цях нема золотого рубця.
У полкових старшин від отамана до полковника включно, вило-
ги з сукна краски роду оружжя ті самі, що у рядовиків, але вирізи
зубів виповнені золотою тканею, яка о 3 мм іде понад кінці зубів,
а цілий виліг творить через се форму прямокутника, широкого на
3 см, а довгого на 7 см 2 мм.
У ґенеральних старшин вилоги подібні як у булавних старшин з
тою ріжницею, що замість сукна краски роду оружжя уживається
на зубчатку срібної ткани, а вирізи зуб в виповнені золотою тканею.
Зубчатка широка на 3 см. Золота ткань виповнює зуби, а йде понад
верхом зубів лише о 1 мм.
Золота ткань і срібна нашивка держані у відповідних взірцях.
Всі золоті трикутники закінчені є при підставі золотими заокругле-
ними виступами, які виходять на 2 мм поза лінію простокутника.
Пружки на рукавах.
Рядовики і підстаршини.
На долішній части обох рукавів, 7—8 см від краю рукава, помі-
щені пружки на підкладці зі сукна краски роду оружжя до озна-
чення степеня у підстаршин і старшин.
Відзнакою для старшого стрільця є срібний пружок 6 мм., дов-
жини 12 см, наколи міриться нашитий вже пружок від шва на су-
конній підкладці краски оружжя.
Конець пружка, звернений до переду, кінчається простим ку-
том.
Підкладка для пружка, широка на 12 мм а довга на 12 см 3 мм,
щоби виставала на 3 мм поза всі лінії пружка крім того кінця, який
є вшитий в шев рукава.
Старший стрілець 1 пружок, вістун 2 пружки, десятник 3 пруж-
ки. Підкладки пружків у відступі від себе на 5 мм.
Старший десятник (підхорунжий) носить пружок ширини
15 мм, довжини 12 ст. Суконна підкладка краски роду оружжя ви-
ступає на 3 мм поза всі береги пружка, крім берега того кінця, що є
вшитий в шев рукава.
Розпір замикається плоским ґузичком 1 см в промірі, на обруб-
лену скірою дірку.
Верх окрашений 3 швами з шовку.
Вовняні рукавиці, ткані з сірої бавовни, з ґумовою застяжкою.
Скіряні рукавиці носять підстаршини і старшини в службі і при
торжественних виступах. Вовняні, сірі рукавиці дозволені на сту-
дінь для всіх. Місто шкіряних рукавиць вільно одягати нитяні, з ви-
їмкою торжественних виступів.
Остроги.
Остроги носять тоті, що дійсно в службі їздять верхом.
Прикутні остроги з зеліза, на зовні вигладжені. Шийка, загне-
на в гору, кінчиться кульковато. Конець розтятий розділом, де на
оси обертається зубате сталеве колісце з 10 тупавими зубцями. Вісь
уміщена більше в горі, щоби зубці не виставали поза шийку. Рамена
і приставка по середині рамен в долині заосмотрені дірками, щоби
остроги пришрібовати до підпятків.
Причепні остроги з зеліза, на зовні вигладжені. Шийка розділе-
на при кінці. Зубате, сталеве колісце 2.9 см в промірі, з 8 тупавими
зубцями, уміщене в розділі в сей спосіб, що зубці виступають в горі
і в долині рівномірно.
Рамена заосмотрені при кінцях чопиками до присилення ре-
мінців.
На чопики присилюється підстоповий ремінець, який прихо-
дить між підпяток і підошву, спряжковий ремінець і язичковий, які
переходять через підбиття і спинаються з боку.
Припнята острога находиться в половині запятка. Для сильного
прикріплення опирається вона о поличку, прибиту з кусника твер-
дої скіри до запятка.
Старшинні відзнаки.
Вилоги на ковнір.
Вилоги носяться на ковнірі блюзи і плаща. Служать вони до від-
ріжнення чотирох ґруп: 1. Рядовиків і підстаршин, 2. сотенних стар-
шин, 3. полковних старшин, 4. ґенеральних старшин.
У рядовиків і підстаршин нашиті на ковнірі зубчасті вилоги
краски роду оружжя, довжини 7 см 2 мм. В нашивці витяті є зуби
з долини і з гори в числі трох. Підстава одного зуба довга на 24 мм.
240
СИМВОЛІКА
241
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
Краски вилогів.
Поодинокі стяги і засновки ріжняться краскою сукна на вилогах
і підкладках.
Звіздка в тексті при назві означає, що дотична стяга чи заснова
носить на лівім рукаві познаку окремішности.
Ґенеральна Булава, Артилєрійна Булава, Інжинєр-
ська Булава
Краска
малинова в оксаміті
Піхота темно-синя
Артилєрія, Мінометці* вишнево-червона
Кіннота жовта
Технічна стяга: Сапери,* Піоніри,* Зелізничники*,
Телєґрафці*, Радіовці*, Летуни*, Самохідці*, Сві-
тильці* попеласта
Обоз темно-зелена
Лікарі*, Санітети чорна
Інжинєрські старшини, Твердинні старшини темно-жовта
Ветеринарі кавова
Духовництво фіолєтна
Правничі старшини сталева
Інтендантські старшини бордо-червона в оксаміті
Рахункові старшини ясно-зелена
Харчеві старшини голуба
Військові урядники:
Розчислові урядники, Лікові урядники, Примітні
(евіденційні) урядники, Реґістратурові урядники,
Технічні урядники ясно-бронзова
Скорострільці* і телєфонці* мають краску вилогів як стяга, до
котрої належать.
Музиканти* як піхота: темно-синя.
Окремішні познаки на лівім рукаві складаються з двох букв.
Мінометці: Мм, Сапери: Сп, Піоніри: Пн, Зелізничники: Зл, Телє-
ґрафці: Тґ, Радіовці: Рд, Летуни: Лт, Самохідці: Сх, Світильники:
Св, Лікарі: Лк, Скорострільці: Сс, Телєфонці: Тф, Музиканти: Мз.
Булавний десятник, як старший десятник, з тим, що біля широ-
кого срібного пружка нашитий є пружок вузонький, як у старшого
стрільця з відступом між підкладками на 5 мм.
Старшини.
Відзнакою для хорунжого є один шовковий пружок краски од-
нострою, ширини 6 мм, на суконній підкладці краски роду оружжя.
Ширина підкладки 12 мм, довжина 12 см. Підкладка нашита як у
підстаршин, що відступає на 3 мм поза бічні береги пружка, але на
переднім кінци сягає лише до рожечки.
Четар має 1 золотий пружок, поручник 2 золоті пружки, сотник
3 золоті пружки. Конець золотих пружків, окрашений золотою чо-
тирогранною рожечкою, яка має в промірі 18 мм. Підкладки, нашиті
в сей сам спосіб, що у хорунжого, а віддалені від себе на 5 мм.
Для булавних старшин від отамана до полковника включно є
відзнакою золота плетінка з трох шнурків ширини 14 мм. Підклад-
ка з сукна краски роду оружжя. Довжина, відступ і спосію нашит-
тя підкладки і рожечки як у сотенних старшин, лише що підкладка
виступає поза бічні береги плетінки на 2 мм.
Отаман 1 плетінка, підполковник 2 плетінки, полковник 3 пле-
тінки.
Відзнакою ґенеральних старшин (ґенералів) є срібний пружок,
3 см широкий з одною золотою рожечкою. Біля рожечки уміщені
навхрест дві золоті булавки. Довжина пружка і місце пришиття як
в инших старшин але без підкладки. Ґенеральний четар 1 широкий
пружок з булавами і рожечкою, ґенеральний поручник 1 широкий
пружок з булавами і рожечкою і один вузший пружок 15 мм широ-
кий без рожечки у відступі 1 ½ см понизше широкого пружка. Пру-
жок без рожечки закінчений простим кутом. Ґенеральний сотник
один широкий пружок на 3 см з булавами по середині між двома
пружками по 15 мм ширини у відступі між собою по 1 ½ см.
Відзнаки нашиті на рукавах в сей спосіб, що конець без рожечки
зачинається від шва.
Пружки носиться на рукавах блюзи і плаща.
242
СИМВОЛІКА
243
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
Вимір плаща
В е л и ч и н а
1. 2. 3. 4.
Сантіметри
Довжина переду 129 124 118 115
Довжина барчиків прав. 27, лів. 21
Ширина барчиків 3
Довжина скобля
(драґона)
28
Ширина скобля 6
Довжина клаптів 20
Ширина клаптів 10
Ширина закладки на
рукаві
17
Ширина ковніра по
середині
16
Ширина ковніра при
кінцях
12
Вимір сорочки:
Передня довжина від шва ковніра в долину 75 см, висота ковні-
ра 3 см, обєм ковніра 42 см, довжина рукавів, мірена на шві 50 см,
листовка рукава 4 см.
Вимір нагавиць:
Передна довжина 100 см, обєм в поясі 120 см.
Вимір скарпиток В е л и ч и н а
1 2
Сантіметри
Довжина литки 50 46
Довжина стопи 29 26
Вимір скіряних рукавиць В е л и ч и н а
1 2 3
Сантіметри
Довжина 26 25 5 24 5
Ширина отвору зашпиленої рукавиці 9 8 3 7 5
Вимір вовняних рукавиць
В е л и ч и н а
1 2 3
Сантіметри
Довжина 27 25 24
Ширина в долони 10 3 9 5 9
Міри до однострою.
Вимір блюзи
Передна довжина
Довжина кишень
Ширина кишень
Довжина барчиків
Ширина барчиків
В е л и ч и н а
1. 2. 3. 4.
Сантіметри
71 ½ 69 66 ½ 64
17–18
16–17
правий 24
лівий 18
3
Вимір
доколінних штанів
(доколінків)
В е л и ч и н а
1 2 3 4 5
С а н т і м е т р и
Довжина кругом бедер
85 82.5 80 77 5 74
Довжина лука через розкроччя
58 55 54 52 50
Довжина литки
30 5 29 29 27 5 17 5
Вимір
довгих штанів
В е л и ч и н а
1 2 3 4 5 6 7
С а н т і м е т р и
Довжина бічна
119 4 116 3 113 3 110 2 107 2 104 101
Довжина від розкрока
91 88 3 85 6 83 80 6 77 7 75 1
244
СИМВОЛІКА
245
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
Вимір черевиків1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
В е л и ч и н а с т о п и
I II III IV V VI VII VIII
С а н т і м е т р і в
Волоки Довжина 95
Ширина 0,4
Підпятки високі 2,4
довгі 8,1 8,1 7,8 7,2 7,2
широкі 7,8 7,5 7,2 7 6,8
Підкови Ширина 1
Середна дов-
жина світла
7,4 7,1 6,8 6,5 6,2
Передна ши-
рина світла
5,8 5,5 5,2 5 4,8
Вимір чобота
В е л и ч и н а
1–4 5–8 9–13 14–17 18–20
С а н т и м е т р і в
Холява, висота вздовж шва 49.8 49 48.2 47.4 46.6
Холява, обєм горішним берегом 44.5 43 41.5 40.5 39
Підпяток, висота 3 3 3 3 3
Вимір
прикутних острогів
В е л и ч и н а
1 2 3
Сантіметри
Шийка, довжина 5.2
” грубість 0.9
Рамена, грубість 0.4
” ширина 2.3
Колісце, промір 2.6
Вістник Державного Секретаріяту Військових Справ. — 1919. —
Ч. 11. — С. 1—7.
В
и
м
ір
ч
е
р
е
в
и
к
ів
;
м
ір
и
к
о
п
и
т
а
а
і
м
е
н
н
о
:
1
.
2
.
3
.
4
.
5
.
6
.
7
.
8
.
9
.
1
0
.
1
1
.
1
2
.
1
3
.
1
4
.
1
5
.
1
6
.
1
7
.
1
8
.
1
9
.
2
0
.
В
е
л
и
ч
и
н
а
в
ід
п
о
в
ід
а
є
д
о
в
ж
и
н
і
с
т
о
п
и
І
ІІ
ІІ
І
IV
V
V
I
V
II
V
II
I
3
0
,5
д
о
3
2
2
9
,5
д
о
3
0
2
8
,5
д
о
2
9
2
7
,5
д
о
2
8
2
6
,5
д
о
2
7
2
5
,5
д
о
2
6
2
4
,5
д
о
2
5
2
3
,5
д
о
2
4
с
а
н
т
ім
е
т
р
ів
і
з
і
з
гл
я
д
у
н
а
с
е
,
ч
и
н
о
га
слабо
сильно
слабо
сильно
середно-сильно
слабо
сильно
середно-сильно
слабо
сильно
середно-сильно
слабо
сильно
середно-сильно
слабо
сильно
середно-сильно
слабо
сильно
слабо
є
р
о
з
в
и
н
е
н
а
,
м
а
є
с
л
ід
у
ю
ч
и
м
ір
и
в
с
а
н
т
ім
е
т
р
а
х
Д
о
в
ж
и
н
а
3
2
,5
3
1
,5
3
0
,5
2
9
,5
2
8
,5
2
7
,5
2
6
,5
2
5
,5
О
б
є
м
ч
е
р
е
з
п
ід
о
-
ш
в
у
2
8
,1
2
8
,1
2
6
,6
2
8
,1
2
7
,1
2
6
,1
2
7
,6
2
6
,6
2
5
,6
2
7
,1
2
6
2
5
2
6
,5
2
5
,5
2
4
,5
2
6
2
5
2
4
2
4
,5
2
3
,5
О
б
є
м
н
а
п
ід
б
и
т
ю
2
8
,6
2
8
,6
2
7
,1
2
8
,6
2
7
,6
2
6
,6
2
8
,1
2
7
,1
2
6
,1
2
7
,6
2
6
,5
2
5
,5
2
7
2
6
2
5
2
6
,5
2
5
,5
2
4
,5
2
5
2
4
Ш
и
р
и
н
а
п
е
р
е
д
н
о
-
го
к
ін
ц
я
п
ід
о
ш
в
и
7
6
,7
6
,7
6
,8
6
,5
6
,3
6
,8
6
,7
6
,6
6
,6
6
,5
6
,3
6
,6
6
,5
6
,4
6
,8
6
.5
6
,3
6
,3
6
,2
Ш
и
р
и
н
а
п
ід
о
ш
в
и
в
н
а
й
ш
и
р
ш
и
м
м
іс
ц
і
1
0
,5
1
0
,2
9
,9
9
,9
9
,8
9
,6
9
,9
9
,5
9
,3
9
,7
9
,3
8
,8
9
,6
9
,2
8
,9
9
,3
9
8
,5
8
,5
8
,1
Ш
и
р
и
н
а
н
о
ги
м
іж
п
’я
т
о
ю
а
п
ід
о
-
ш
в
о
ю
,
6
,6
6
,5
6
6
,3
6
5
,9
5
,7
5
,5
5
,5
6
5
,8
5
,5
5
,9
5
,7
5
,5
5
,9
5
,6
5
,2
5
,5
5
,2
Ш
и
р
и
н
а
п
я
т
и
7
,2
7
,2
7
7
,2
6
,9
6
,8
6
,7
6
,6
6
,5
6
,7
6
,6
6
,5
6
,6
6
,4
6
,3
6
,3
6
,3
6
,2
6
,1
6
В
и
с
о
т
а
ш
п
и
л
ю
ч
е
р
е
в
и
к
а
3
,9
3
,9
3
,7
3
,9
3
,7
3
,5
3
,9
3
,7
3
,5
3
,9
3
,7
3
,5
3
,9
3
,7
3
,5
3
,9
3
,7
3
,5
3
,9
3
,5
246
СИМВОЛІКА
247
№ 9МИКОЛА ЧМИР ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР…
8.) Саперські, технічні, будівельні і робітничі частини дістають
під пружком дотичного корпуса лопату і сокиру на хрест зложені
5 см довгі, краски дотичного корпуса.
9.) Вишколи корпусів носять лише прямовісні пружки корпусів.
10.) Запілля носить зелений перстень широкий 1 см, якого цілий
промір випосить 6 см.
11.) Команди припілля (етапу) армії носить рівнораменний три-
кутник о боках 5 см довжини, одним вершком в гору зі сукна синьої
краски.
Зарядженря сі видається тимчасово, з огляду на се, що підте-
перішою хвилю не можна перепровадити докладно відзнаки одно-
строю, приписані LXVI. Розпорядом ДСВС з дня 22. цьвітня 1919.
Чортків, 21 червня 1919.
Д-р Е в г е н П е т р у ш е в и ч
Диктатор ЗОУНР. в. р.
Вістник Українського Війська. — 1919. — Ч. 17. — С. 1.
Додаток 3
УВВ. 197. Диктатор. Ч. 51/През. Означення
приналежності до поодиноких частин.
LХI. РОЗПОРЯД.
з дня 21. червня 1919.
Щоби означити приналежність старшин, підстаршин і рядо-
виків до поодиноких частин, заводиться в Українськім Війську
ЗОУНР на горішній части правого рукава слідуючи відзнаки:
1.) Старшини і мужва, приділені до Диктатури ЗОУНР носять
тризуб з синьбго сукна, 5 см високий, 5 см широкий.
2.) Старшини і мужва Начальної Команди Галицької Армії но-
сять тризуб зі сукна жовтої краски, 4 см високий, 5 см широкий.
3.) Числа корпусів означає прямовісний пружок, 5 см довгий,
1 см широкий. Червоний для І-го Корпуса, синій для ІІ-го Корпуса,
жовтий для ІІІ-го Корпуса, зелений для IV-го Корпуса, білий для
V-го Корпуса.
4.) Булави (штаби) корпусів дістають під пружки дотичних
корпусів дві на хрест зложені, 5 см великі булави з сукна жовтої
краск и.
5.) Піхоту означає поземий пружок тої самої величини як і пру-
жок дотичного корпуса пришитий під пружок корпуса. Перша бри-
гада поземий пружок зі сукна червоної краски, друга зі сукна си-
ньої краски, третя зі сукна жовтої краски, четверта зі сукна зеленої
краски.
Таким чином н.п. четверта бригада ІІІ-го Корпуса має: прямо-
вісний жовтий пружок і поземий зелений пружок.
Бригаду Українських Січових Стрільців означається буквами
УСС. чорної краски на нашивках, які означають піхоту, артілєрію,
кінноту.
6.) Артілєрію означає кружок під пружком дотичного корпуса,
4 см в промірі, для всіх корпусів зі сукна червоної краски.
7.) Кавалєрію означає рівнобічний трикутник о боках, 5 см дов-
гих під пружком дотичного корпуса, одним вержком в діл, для всіх
корпусів зі сукна жовтої краски.
|