Юрко Березинський (з життя бойовика)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Шухевич, Р.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2007
Назва видання:	Український визвольний рух
Теми:	Джерела до історії визвольного руху
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64981
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Юрко Березинський (з життя бойовика) / Р. Шухевич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 7-12. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-64981
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-649812014-06-22T03:02:52Z Юрко Березинський (з життя бойовика) Шухевич, Р. Джерела до історії визвольного руху 2007 Article Юрко Березинський (з життя бойовика) / Р. Шухевич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 7-12. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64981 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерела до історії визвольного руху Джерела до історії визвольного руху
spellingShingle	Джерела до історії визвольного руху Джерела до історії визвольного руху Шухевич, Р. Юрко Березинський (з життя бойовика) Український визвольний рух
format	Article
author	Шухевич, Р.
author_facet	Шухевич, Р.
author_sort	Шухевич, Р.
title	Юрко Березинський (з життя бойовика)
title_short	Юрко Березинський (з життя бойовика)
title_full	Юрко Березинський (з життя бойовика)
title_fullStr	Юрко Березинський (з життя бойовика)
title_full_unstemmed	Юрко Березинський (з життя бойовика)
title_sort	юрко березинський (з життя бойовика)
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Джерела до історії визвольного руху
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64981
citation_txt	Юрко Березинський (з життя бойовика) / Р. Шухевич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 7-12. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT šuhevičr ûrkoberezinsʹkijzžittâbojovika
first_indexed	2025-07-05T15:30:27Z
last_indexed	2025-07-05T15:30:27Z
_version_	1836821436801482752
fulltext	6 7 № 10 стала стаття про дискусію довкола місця поховання Романа Шухе- вича, яка останніми роками розгорнулася в су спільстві. Також тут уміщено Укази Президента України про відзначення 100-ліття Ро- мана Шухевича, про присвоєння йому звання героя України та про відзначення 65-ї річниці УПА. Ці документи, на нашу думку, є етап- ними, оскільки засвідчують зміни у ставленні офіційної української влади до ролі та місця Української Повстанської Армії в історії. Десятий номер «Українського визвольного руху» є вже другим збірником, присвяченим одній визначній особистості. Зацікавлення, яке викликав восьмий номер, де було зібрано матеріали про Євгена Коновальця, — певна запорука того, що й це видання знайде вдяч- ного читача. Гадаємо, в майбутньому з’явиться ще не один збірник, у якому крізь призму життя окремої особи висвітлюватиметься істо рія українського визвольного руху 1920-х—1950-х рр. ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ РОМАН ШУХЕВИЧ — ‘Б. ФЕДОРОВИЧ’ ЮРКО БЕРЕЗИНСЬКИЙ (З ЖИТТЯ БОЙОВИКА) В 1929-32 рр. добре було знане кожному українському підпіль- никові на ЗУЗ прізвище комісара польської поліції у Львові Чехов- ського. Він разом з комісаром Білевичем вів найважніші українські політичні справи. На всіх тодішніх процесах підсудні вказували на них, як на спричинників жахливих побоїв-знущань, бо саме вони давали накази своїм підвладним поліційним агентам тортурувати політв’язнів. З ОУН комісар насміхався — жартував, — певний, що за ним стоїть держава з великим справним поліційним апаратом, що унеможливить навіть бойовикам ОУН помсту за друзів. Та пе- речислився, бо проти справности і сили поліції стоїть фанатизм, по- горда смерти, впертість і посвята. У звені членів ОУН у Дзвона* був молодий 20-літній юнак, Юрко Березинський. Високий, пристійний з сивими блискучими очима, ці- лим своїм серцем належав до ОУН. Її історію, її бойовиків знав усіх напам’ять. Щоранку будила його думка про Організацію і думка про неї заколисувала його за рік на вічний сон у Городку Ягайлонсько- му. В душі леліяв мрії помірятися і собі з ворогом і показатися гід- ним своїх старших друзів. І саме цей юнак дістав наказ від Дзвона прослідити спосіб життя комісара Чеховського: де живе, куди рано ходить, якими вулицями ходить, в котрій годині вертається з бюра, чи виходить систематично в вечорі і куди? Живий усміх і радість у Юркових очах є відповіддю на наказ провідника. І Дзвін бачить, що найбільшу радість зробив би йому, коли б дав ту «роботу» до вико- нання. Інвігіляційну працю виконує Юрко не самий. Він має людей у свойому звені, вони стають до помочі, але трьох людей до слідження може бути замало, особливо, що слідкування треба вести також біля слідчого будинку польської поліції на вул. Казимирівській, а там крутиться багато агентів. Юрко дістає до помочі ще дівчину Міру. * Псевдо Романа Шухевича. 8 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 9 № 10РОМАН ШУХЕВИЧ — ‘Б. ФЕДОРОВИЧ’ ЮРКО БЕРЕЗИНСЬКИЙ Грудень, січень, лютий проходять на інвігіляції, яка, зрештою, ніяких нових матеріялів про Чеховського не дає. Але й досі зібрані дані, ці, що є, вистачають вповні. Систематично ходить він щоранку тою самою дорогою — вулиця Стрийська, алея Стрийського парку, і знов вул. Стрийська до трамвайної зупинки. В ранніх годинах рух на тих вулицях мінімальний. Поліцистів чи озброєних військових, що мали б бути грізні при погоні за вбивником, майже ніколи немає тут. Терени, що прилягають до дороги, якою іде Чеховський, пре- гарні. З одного боку Стрийський парк і виставова площа, а з дру- гого — виходи на Вулецькі горби, Стрийський цвинтар і город біля вул. Пелчинської. В такий терен певно не буде пускатися погоня, що може бути зложена найбільше з 2-3 припадкових цивільних людей. До того ж, вони, правдоподібно, будуть неозброєні, а перед собою бу- дуть мати людину зі зброєю у руках і рішену на все. В такій ситуації можна приступити до подрібного опрацьовання цілого пляну. Немає сумніву, що робота буде виконана рано о годині 7,10 — 7,35 на трасі між домом, а трамвайною зупинкою. Дальше йде про вибір самого виконання. На просьби Юрка Дзвін не може бути глухий. Він гарно зробить це сам — він не розконспі- рований, відваги йому не бракує, він опанований, спокійний: прав- да, що молодий він ще трохи — 20 літ має — та тут Дзвін тямить, що він сам, маючи 19 літ брав участь у «мокрій роботі». І зовсім добре її виконав, а на війну чи не йдуть 18-20 літні? І чи якраз ці молоді за- пальні люди — це найбільші герої воєн і революцій. Старі, звичайно, називають їх «дурними дітьми», «негативістами», чи інакше, але чи не тому, що забули, якими самі були замолоду. Отже, піде Юрко Березинський. Чи міг би-хто відтворити цей гордий і радісний по- гляд, з яким Юрко прийняв наказ!? «Будь спокійний, друже провідник, я не заведу надій, що їх на мене покладаєш. Коли б мені навіть не вдалося втекти від погоні, — живим у руки ворогові не здамся». І дійсно слово його не було пусте: пострілений у нападі на пошту в Городку Ягайлонському, коли не міг вже втікати, приложив собі холодне дуло до виска і скінчив зі собою, щоб ворогові не здатися. Місце до виконання роботи вибрали на закруті Стрийської вули- ці, в тому місці, де кінчиться якийсь опарканований город, а почина- ється кладовище. Закрут настільки добрий, що евентуальних свід- ків атентату буде менше. Тільки ті, що будуть по тій самій стороні закруту, де буде виконаний атентат. Всі, що будуть на протилежній стороні, нікого не зможуть бачити. Охорони Юркові не треба буде, бо від прохожих не можна сподіватися поважної погоні. Зрештою, Юрко дістане 2-і пістолі і кілька магазинків набоїв. Щоб роботу ро- бити «якнайдискретніше», дістане він пістоль маленького калібру 6,35 мм, який стріляє без великого гуку при вистрілі, а другий вели- кого калібру 9,0 мм для самооборони. Устійнення для атентату має в собі посмак забобону. Виконати роботу буде можна кожного дня. Та Дзвін вважає, що найкраще воно вдасться у вівторок, бо це для нього найщасливіший день у тижні. Він сам ішов на першу велику роботу саме у вівторок. І вибрано вівторок, 22-го березня. В перших днях цього тижня від’їжджає до дому своїх батьків в с. Глядів, Ра- дехівського повіту. Ситуація укладається надзвичайно гарно. По- їзд, який їде з Радехова до Львова, приїздить на двірець Підзамче десь біля год. 6:45 зрана. Звідси безпосередньо дістається Юрко на місце роботи ще на час, а поворотний поїзд до Радехова є вже о год. 8 рано; цей поїзд мусить Юрко схопити на Підзамчі і ним від’їхати додому. Вже в полудне буде вдома. Отже, його кількагодинної не- присутности ніхто з домашніх не повинен помітити, тим більше, що він і так багато вдома не просиджував. Алібі буде просто прекрас- не. Від початку березня був він цілий час вдома, поза Львовом. Все приготоване. Юрко жде нетерпеливо в Оглядові на 22-го березня. У Львові Міра дальше стверджує, що Чеховський не змінив способу життя, ні, все «грає». Приходить ніч з 21-22-го березня. На заспаному приходстві ледве чутний рух. Юркова сестра тихо-тихенько будить свого бра- та зі сну. Чи спав він? Не знати. Зривається, спокійний, опанова- ний, трохи блідий. В темній кімнаті вбирається в «помпи» і куртку, кашкет і зброю дістане у Львові. За кілька хвилин він готовий. Має далеку дорогу до маленької залізничної зупинки Павлів, куди має 11 км ходу. Сестра прощає свого улюбленого брата без сліз. Поїзд не мав спізнення. Точно заїхав на Підзамче, а між юрбою перекупок, молочарок і учнів протискався високий, блідий мужчина і уважно шукав між тими, що ждали на станції. Весело усміхнувся до Міри, що ждала вже з течкою в руці. Там пістолі і кашкет — ці останні конечні речі. Обоє пішли, взялися під руку, ніби залюблена пара, веселі й усміхнені. Вона повідомляє його, що все в порядку. Чехов- ський незмінно продовжує свою ранішню дорогу і сьогодні, напевн о, 10 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 11 № 10РОМАН ШУХЕВИЧ — ‘Б. ФЕДОРОВИЧ’ ЮРКО БЕРЕЗИНСЬКИЙ також піде, а завтра живим хіба вже ні. Вступають до першої бра- ми при Жовківській вулиці. Міра випорожняє течку і оба пістолі мандрують до кишені Юрка. Твердо стискає він зимну сталь. Все в порядку, каже Міра. — Передучора з них ще пробно стріляли, 9-ка «Штаєр» стріляє знаменито. Мала 6-ка ФН може затятися по кількох стрілах, — та Юрко впевняє, що найбільше буде два стрі- ли до комісара. Юрко добрий стрілець. Час втікає. Треба всідати до трамваю. Всідають обоє і їдуть до жандармерії при вул. Сапіги. Подорозі умовляються: Міра зажде при вулиці Пелчинського, коло трамвайної зупинки. Там відбере від нього все зайве: пістолі, набої, кашкет. Висідають з трамваю. Кріпкий, дружній стиск руки — це благословенство Міри для молодого революціонера і довгий-довгий погляд за ним. Чи вернеться живим, чи може?.. Ні, він вернеться напевно — такий був спокійний і певний успіху. Вже пішов. Скоро, Кадетською вулицею вгору, назустріч невідомому. Юрко не бачить нічого коло себе. В думці лише одно. Бути гідним тих усіх, що були перед ним — всіх Любовичів, Пісецьких. Всіх, що по тюрмах ждуть помсти. Ще лише кілька хвилин… Треба лише одно пам’ятати: доб- ре ціляти — і найкраще нічого взагалі не думати, лише те одне: доб- ре ціляти. Юрко доходить до кадетської школи. Ще кілька кроків, до Стрийської вулиці і зараз побачить Чеховського. Це ж година, що в ній повинен надходити. Так, ось іде вже, іде, вже виходить із Стрийського парку. Іде самий, спокійно, з руками в кишенях плаща. Йде до бюра, де ждуть вже жертви. Не чує, не прочуває нічого пан комісар. Він думає про аванс, про кар’єру… Юрко приспішує ходу. Ще лиш 10 кроків ділить його від Чеховського. Рука в кишені, від- безпечила ФН (Юрко був малькут), — зараз Чеховський спиниться на закруті. Ще секунда життя. Юрко вже лиш два кроки за Чехов- ським. Рука з кишені різко витягається, а в ній блестить малень- кий чорний предмет. «Лиш добре ціляти!» — одинока думка в тому рішаючому моменті. Сухий тріск понісся по деревах Стрийського парку. Лиш один тріск. Якийсь чоловік у темному плащі зігнувся у колінах і впав перед себе лицем до землі. Не видав ні одного звуку зі себе, навіть рук не витягнув з кишені. Це вже. Труп. Труп комісара політичної поліції Еміліяна Чеховського. Якийсь другий перебіг через гостинець і почав драпатися на протилежний шкарп на кладовище. Раз усунувся, бо було ховзько. Та за другим разом видістався на цвинтарну алею і зараз же зник. Ще лиш оглянувся за прохожими, а вони: всі три трамваярі повста- вали збентежені, нерішучі, не знали, що робити, до кого вдатися. Не кричали, лиш поволі почали підступати до чоловіка, що лежав на землі. Про того другого хіба забули. А він кількома швидкими кроками пробіг кладовище і кинувся через горби в напрямі Пел- чинської вулиці. Оце зовсім нелегка дорога — сніг декуди по пояс. Стежки нема, а гаятись не можна. Та на щастя ні живої душі не вид- но. Та в Юрка вже друга думка: якнайскорше віддалитися звідті- ля. Скоріше! І мов олень, скаче він великими кроками по глибокому снігу. Ще крок, ще два і він вже при Пелчинській вулиці. Вже видно трамвайну зупинку, Міра вже жде. Допитливий погляд «Щасливо! По всьому?». «Ні, це неможливо, я нічого не чула». «Бо тільки один стріл, а відгомін тут не долетить». І знову дружній стиск руки; вона перша його вітає, того щасливого молодого революціонера, що ось перейшов свій хресний вогонь. Відбирає від нього зброю, кашкет, тепер вже вона тим заопікується. Та робота ще не скінчена, ще Юрко мусить якнайскорше дістатися додому. Ідуть трамваєм обоє щасливі, радісні. Вівторок щасливий день. До поїзду ще 5 хвилин часу. Міра купує білет і знову молодий, блідий чоловік всувається у куток сепаратки, де закрившись курткою дрімає. Чи дрімає справ- ді? На маленькій зупинці Павлів висів один-одинокий подорожній і цільними доріжками подався на схід, «Де ж то Юрко подівся, що його від рана не бачу?» — питається батько доньки. «Десь тут ходив, а потім сказав, що іде до свого товариша, до Кривого». «Але що так зранку захотілося йому іти у відвідини!». «Він десь зараз повинен бути» — відповідає дочка а сама хо- дить лише від вікна до вікна — щохвилини заглядає на годинник. Ах, як тяжко ждати, краще самому робити, ніж другого висилати. Живий чи ні? Вдалось, чи ні? — ці питання клубляться цілий час у дівочій голові. В сінях хтось витирає ноги. То він, то напевно він! Скрипнули двері. В кухні станула висока, струнка постать Юрка. Йому назу- стріч один довгий допитливий погляд. Його очі сказали їй все. Ще заки вспів щонебудь промовити кинулась йому на шию і почала га- рячо цілувати. За часок сиділа вже при слухавках радієвого апарату і відбирала вістку: «Сьогодні в годині сьомій тридцять невідомий чо- ловік замордував при вулиці Стрийській одним пострілом з пістоля 12 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 13 № 10 комісар а пана Еміліяна Чеховського. Вбивство правдоподібно на по- літичному підложжі. Слідство ведеться. Подробиці поки що в таєм- ниці». Польська поліція стала перед загадкою, якої не могла розв’яза- ти довший час. Щойно три роки пізніше довідалася з архіву Сеника, що вбивником комісара Чеховського був Юрко Березинський. Та він вже тоді не жив. Дня 30-го листопада 1932 року згинув смертю революціонера в Городку Ягайлонськім. ВЕЛИКІ РОКОВИНИ (Уривок) …Лиш борися, на мирися. Радше впадь, а сил не трать, Гордо стій і не корися, Хоч пропадь, але не зрадь! Кожний думай, що на тобі Мільйонів стан стоїть, Що за долю мільйонів Мусиш дати ти одвіт. Кожний думай: тут, в тім місці, Де стою я у вогні. Важиться тепер вся доля Величезної війни. …Чи побіди довго ждати? Ждати довго!» То й не жди ж! Нині вчися побіджати, Завтра певно побідиш. (Іван Франко) РОМАН ШУХЕВИЧ — ‘ЧАГАР’ ПРО РЕЙДИ Рейдом звичайно називають маневрування в запіллі ворога. Тому, що ціла діяльність УПА зводиться до дій у ворожому запіл- лі, виходило б, що кожний маневр УПА треба б назвати рейдом. Та знаменною прикметою для рейду є оперування у повному віді- рванні від власних баз, від власного вищого командування. Тим-то в наших повстанських умовинах рейдом будемо називати тільки ма- неврування в теренах, дотепер не опанованих нашим повстанським рухом, де немає для нас харчових і санітарних баз, де при перемар- шах і квартируванні треба приймати окремі заходи обережності. Так, наприклад, перемарш по теренах Білорусії будемо називати рейдом, зате маневр по опанованих нами теренах Західно-Україн- ських Земель не буде рейдом. Які ж цілі переслідують рейди наших частин? В першу чергу це будуть цілі політично-пропагандивні й щой- но на другому місці стоятимуть бойові цілі, які є тільки доповненням до політичних завдань. Що воно так, а не інакше, виходить хоч би з того, що революція, яку приходиться здій снювати українському народові, є в першу чергу революцією політичною, сама ж УПА є силою не тільки мілітарною, а політично-мілітарною. Які військові одиниці найкраще надаються до рейдів? Це основно залежить від можливостей законспірування своїх рухів перед ворогом чи то від можливостей пробиватися крізь во- рожі застави. При більшому насиченні терену воро жими війська- ми треба радше мати на увазі зручне маневру вання поміж тими військами, а ніж розраховувати на власну пробойову силу. Тим то вважаємо, що в наших умовинах най більш придатна до рейдів час- тина — це чота. Кількістю своєї скорострільної зброї зможе вона, на випадок потреби, виби тися з ворожого оточення, а рівночасно легко їй законспіру вати свій рух і місце постою. Перед виходом у рейд чота мусить бути відповідно вивінувана й приготовлена. Одержавши від свого зверхника трасу й завдання рейду, чотовий мусить до цього підготовити відділ як з погляду по- літичного, так і військового.

Юрко Березинський (з життя бойовика)

Репозитарії

Схожі ресурси