Бої в лісі
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2007
|
| Schriftenreihe: | Український визвольний рух |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64984 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Бої в лісі / Р. Шухевич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 18-20. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-64984 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-649842014-06-22T03:02:54Z Бої в лісі Шухевич, Р. Джерела до історії визвольного руху 2007 Article Бої в лісі / Р. Шухевич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 18-20. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64984 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Джерела до історії визвольного руху Джерела до історії визвольного руху |
| spellingShingle |
Джерела до історії визвольного руху Джерела до історії визвольного руху Шухевич, Р. Бої в лісі Український визвольний рух |
| format |
Article |
| author |
Шухевич, Р. |
| author_facet |
Шухевич, Р. |
| author_sort |
Шухевич, Р. |
| title |
Бої в лісі |
| title_short |
Бої в лісі |
| title_full |
Бої в лісі |
| title_fullStr |
Бої в лісі |
| title_full_unstemmed |
Бої в лісі |
| title_sort |
бої в лісі |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Джерела до історії визвольного руху |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64984 |
| citation_txt |
Бої в лісі / Р. Шухевич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 18-20. — укр. |
| series |
Український визвольний рух |
| work_keys_str_mv |
AT šuhevičr boívlísí |
| first_indexed |
2025-07-05T15:30:35Z |
| last_indexed |
2025-07-05T15:30:35Z |
| _version_ |
1836821444674191360 |
| fulltext |
18
19
№ 10РОМАН ШУХЕВИЧ — ‘ЧАГАР’ БОЇ В ЛІСІ
РОМАН ШУХЕВИЧ — ‘ЧАГАР’
БОЇ В ЛІСІ
Як показує історія партизанських дій, найкращі приятелі пар-
тизана — ніч і ліс. Вони хоронять його від переважаючих людських
і матеріяльних сил ворога, вони дозволяють йому відірватися від
того ворога, переманеврувати в інші, для партизана вигідні, місця,
щоб звідтіля знову заскочити ворога й нанести йому втрат. Тому-то
й ворог звертає велику увагу на ліс, всіма силами старається про-
чистити його від партизансь ких сил. Робить він це звичайно трьо-
ма способами: або маючи відомості від донощиків, робить наскок на
повстанський та бір у лісі; або проходить звичайно не дуже силь-
ним відділом якусь частину лісу дорогами, просіками, прочісуючи
найближ чі гущавини; або більшими силами оточує цілий комплекс
лісу чи то поважну його частину і провадить основну прочіску ці-
лого оточеного комплексу. І саме цьому останньому спосо бові про-
чистки лісу присвятимо увагу в цій статейці.
Як виявляє досвід, прочіску більших лісів роблять боль шевики
звичайно так, що по одному боці залишають застави, які, вкопав-
шись з догідним полем обстрілу, ждуть на ті повстанські частини,
що їх «наженуть» їм ті відділи, які саме провадять прочіску лісу.
Отже, йдуть тут лови з «нагінкою». Прочісуючі частини, що про-
суваються по лісі розстрільними, мають завдання виполошити
повстанців з лісу та примусити їх вийти на застави, які своїм ку-
леметним, гранатометним і ар тилерійським вогнем мають їх оста-
точно «викінчити». Тим-то «нагінка» йде з великим криком: «Давай
вправо», «Рота влєво», «Бандєровєц, я тєбя віжу», густо пострілю-
ючи по лісі, от так собі, навмання. Все це має саме «виполошити зві-
рину». Очевидно, що малоздисципліновані, молоді й непривичні до
боїв відділи дуже часто даються схвилюватися й ідуть саме туди,
куди ворог хоче. Але досвідчений повстанець завжди пам’ятає, що
його приятелі — ліс і ніч, що він ніколи не повинен дати себе вдень
викинути з лісу, бо в чистому полі його напевно знищать. Для нього
головним гаслом мусить бути: в лісі, хоч би зовсім оточеному, ви-
тримати до смерку, а тоді негайно продиратися з оточення. Цю
головну засаду повинен знати кожний боєць та кожний командир
частини зокрема.
Які ж практичні висновки для себе витягає командир? Чи має він
зі своїм відділом боронитись у своєму лісовому таборі аж до вечо-
ра, чи, може, треба [й]ому боротися на краю лісу? Ніколи! Про табір
може ворог мати відомості, туди може спрямувати всі свої вогневі
засоби, тим-то оборона в таборі може дорого коштувати повстан-
ц[ям]; край лісу легко обстрілювати артилерією і важкою зброєю
піхоти обсервованим вог нем, тому й там важко було б невеликому
відділові вдержа тися. Повстанський командир пам’ятає, що його
найгрізніша зброя — засідка, наскок і маневр. Тим-то ніколи не до-
зволити ворогові вести бій там, де він його хоче вести, зокрема там,
де він міг би обстрілювати наш відділ обсервованим гранатомет ним
чи артилерійським вогнем. Тому ніколи не треба готови тися до ви-
рішального бою на самім краю лісу, на краю біль ших галявин і т. п.
Там можна робити тільки дуже корот котривалі засідки, що мали б
нанести ворогові втрати, здемо ралізувати його та припізнити його
просування у глибину лісу. Зате потрібно готовитися до бою у гли-
бині лісу, до бою з ворожою піхотою на найближчу віддаль, коли
вона зможе використати також тільки свою легку зброю, а не ко-
ристуватиметься гранатометами, щоб не постріляти своїх власних
бійців. Коротко кажучи, відділ робитиме в лісі засідки на во рога в
теренах, для цього пригожих, і по короткому нагаль ному вогневому
бою буде або прориватися через «нагінку», або далі маневрувати,
щоб знову в іншому догідному місці вдари ти по ворогові. Такі дії
основно деморалізують ворога, застав ляють його просуватися по
лісі дуже обережно, дуже помалу і таким чином дають можливість
повстанцям без більших утрат витримати до смерку.
Приймаючи до уваги всі ці тактичні заложення, командир від-
повідно вестиме свою частину так, щоб ворог ніколи не міг йому
накинути місця і способу бою, а щоб ініціятива бою була завжди в
руках повстанського відділу. В першу чергу коман дир мусить бути
основно зорієнтований у ситуації, мусить мати якнайбільш вичерп-
ні відомості про ворога. Такі відомості він постійно діставатиме від
своїх т. зв. «далеких забезпечень». Ці забезпечення мусять бути
розміщені на краю лісу або біля головніших доріг, просік і т. п. у від-
далі кількох кілометрів від місця таборування частини. Вони мусять
постійно інфор мувати командира частини про силу й рухи воро-
га. Вони не ведуть бою з ворогом, а, в міру його просування вперед,
відступають до своєї частини. На підставі тих розвідкови х дани х
20
ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ
21
№ 10
команди р зорієнтовується: де є ворожі застави, а де «нагінка». Тоді
скоро пересуває свій відділ у напрямі «нагінки», щоб зустрітися
з нею якнайскоріше і мати таким чином ще досить часу і місця до
маневрування цілий день. На пригожому рубежі (яр, гущавник з
передпіллям, що дає поле обстрілу, і т. п.) готовить він цілим своїм
відділом засідку на «нагінку», уставляючи його дуже скупчено (для
можливости коман дувати), найкраще «на лінію». Право вогневого
наказу зас терігає виключно для себе. Тоді, припустивши «нагінку»
на найближчу віддаль (50 м, деколи й менше), відкриває по ній ко-
роткий нагальний вогонь. Залежно від рішення командира: прори-
ватися чи далі маневрувати — по короткому вогні йде або прорив,
підготовлений ще закиданням ворога гранатами, з окликом «Слава»,
або відірвання від ворога назад на нові становища. В тому другому
випадку треба мати вигідну дорогу до відступу (яр, долина) і ма-
леньку частину (хоч і рій) зали шити ще для прикриття відвороту.
При всіх тих діях не забувати про те, що відділ треба три мати
дуже скупчено, а це з подвійною метою: по-перше, коли відділ не
буде скупчений, то він легко розгубиться: по-друге, ворожій «на-
гінці» треба на відтинку бою протиставити більшу силу і щодо кіль-
кости бійців, і щодо сили зброї, а це можна досягнути тільки скуп-
ченням частини. Дуже допоміжні, май же конечні в таких акціях є
теренові провідники, які орієн туються в лісі і зможуть скоро та не-
помітно провести частину в бажане місце.
Під час прориву ворожого кільця сам ворог є в дуже нез ручному
становищі, бо може використати тільки дуже неве личку кількість
зброї (ту, що є на крилах прориваного відтинка), щоб не постріля-
ти власних бійців. Після прориву ко мандир збирає свій відділ, упо-
рядковує його і, маневруючи, вдаряє на тил ворожої «нагінки», щоб
її розпорошити і дати можливість ще іншим оточеним відділам лег-
[ш]е прорватися.
Діждавшись смерку, командир вибирає місце, кудою йому про-
битися через вороже кільце, і, підійшовши якнайтихіше до ворога,
коротким наскоком ломить його опір та виривається з кільця.
Є ще й інші прийоми боротьби в лісі, та ми подали поки що тіль-
ки цей один, використовуваний з великим успіхом одним із коман-
дирів УПА проти окупантів.
РОМАН ШУХЕВИЧ — ‘ГЕНЕРАЛ ТАРАС ЧУПРИНКА’
ДО ГЕНЕЗИ УКРАЇНСЬКОЇ ГОЛОВНОЇ
ВИЗВОЛЬНОЇ РАДИ
Визвольні змагання українського народу в 1917-21 рр. закін-
чилися для нього невдатно. Після 1920 р. значна частина учасників
українських армій опинилася в таборах для інтернованих в Польщі,
в ЧСР. Українські політичні діячі, які брали активну участь у від-
новленні української самостійної держави і в боротьбі за неї, пере-
важно емігрували. Українські Землі роздерто між СССР, Польщею,
Румунією та ЧСР. Український народ знов опинився під пануван-
ням чужинців.
Визвольну боротьбу українського народу з 1917-21 рр. репрезен-
тували два уряди — Уряд Української Народної Республіки (УНР)
та Уряд Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). В 1918 р.
це було зумовлене окремим розвитком визвольної боротьби укра-
їнського народу в межах царської Росії, і окремим — в межах ав-
стрійської монархії. Об’єднання всіх Українських Земель в одній
Українській Народній Республіці, що його святочно проголошено
історичним універсалом 22-го січня 1919 р. в Києві лише на корот-
кий час припинили існування двох окремих Урядів. З уваги на спе-
цифічні, головним чином, зовнішньо-політичні умовини, що в них
проходила визвольна боротьба українського народу в 1919-21 рр.
обидва Уряди далі продовжували існувати і діяти окремо.
Після 1920 р. були примушені емігрувати й обидва Уряди. На
еміграції Уряд ЗУНР як представництво Західної України про-
існував до остаточного вирішення справи Галичини Радою Амба-
садорів 15. ІІІ. 1923 р. Уряд УНР продовжував існувати далі, хоч
після ліквідації Союзу Визволення України (СВУ), тобто після
1930 р., його впливи на Українських Землях були дуже малі. Тут, на
Українських Землях, в роках 1921-39, в обстановці, з одного боку,
посиленого наступу окупантів на український народ, зокрема в об-
становці скрайньо ворожої українському народові політики мос-
ковсько-большевицьких окупантів, і, з другого боку, в обстановці
постійного росту визвольної революційної боротьби українського
народу за національне визволення створювався новий стан націо-
нально-політичних відносин. Уряд УНР, який продовжував стояти
|