Спогади охоронця Романа Шухевича Михайла Зайця — ‘Зенка’

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автори:	Іщук, О., Ніколаєва, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2007
Назва видання:	Український визвольний рух
Теми:	Джерела до історії визвольного руху
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64997
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Спогади охоронця Романа Шухевича Михайла Зайця — ‘Зенка’ / О. Іщук, Н. Ніколаєва // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 53-90. — Бібліогр.: 139 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-64997
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-649972014-06-22T03:02:40Z Спогади охоронця Романа Шухевича Михайла Зайця — ‘Зенка’ Іщук, О. Ніколаєва, Н. Джерела до історії визвольного руху 2007 Article Спогади охоронця Романа Шухевича Михайла Зайця — ‘Зенка’ / О. Іщук, Н. Ніколаєва // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 53-90. — Бібліогр.: 139 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64997 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерела до історії визвольного руху Джерела до історії визвольного руху
spellingShingle	Джерела до історії визвольного руху Джерела до історії визвольного руху Іщук, О. Ніколаєва, Н. Спогади охоронця Романа Шухевича Михайла Зайця — ‘Зенка’ Український визвольний рух
format	Article
author	Іщук, О. Ніколаєва, Н.
author_facet	Іщук, О. Ніколаєва, Н.
author_sort	Іщук, О.
title	Спогади охоронця Романа Шухевича Михайла Зайця — ‘Зенка’
title_short	Спогади охоронця Романа Шухевича Михайла Зайця — ‘Зенка’
title_full	Спогади охоронця Романа Шухевича Михайла Зайця — ‘Зенка’
title_fullStr	Спогади охоронця Романа Шухевича Михайла Зайця — ‘Зенка’
title_full_unstemmed	Спогади охоронця Романа Шухевича Михайла Зайця — ‘Зенка’
title_sort	спогади охоронця романа шухевича михайла зайця — ‘зенка’
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Джерела до історії визвольного руху
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64997
citation_txt	Спогади охоронця Романа Шухевича Михайла Зайця — ‘Зенка’ / О. Іщук, Н. Ніколаєва // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 53-90. — Бібліогр.: 139 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT íŝuko spogadiohoroncâromanašuhevičamihajlazajcâzenka AT níkolaêvan spogadiohoroncâromanašuhevičamihajlazajcâzenka
first_indexed	2025-07-05T15:31:08Z
last_indexed	2025-07-05T15:31:08Z
_version_	1836821479652589568
fulltext	52 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 53 № 10 50 ‘Зруб’ — Дмитро Маївський. 51 ‘Київський’ — Яків Бусел. 52 Очевидно, що названо тих членів Проводу ОУН, які ухвалювали рішення в політично-пропагандистських справах. 53 У середині лютого 1945 р. протягом шести днів у с. Потік Бережанського р -ну Тернопільської обл. відбулося засідання Проводу ОУН за участі Р. Шухевич а, Д. Маївського, М. Арсенича, Я. Бусла, Д. Грицая, П. Дужого, В. Кука і Р. Кравчука. Про це засідання див. спогади П. Дужого (Дужий П. Три листи з-за кордону // Шлях перемоги. — 1994. — Ч. 6. — 5 лют. — С. 7) та його зізнання (Літопис УПА. Нова серія. — Т. 9. — С. 496—499), а також дослідницько-мемуарну публікацію В. Кука: Кук В. Постій Проводу ОУН у селі Бишках (1943—45 рр.) // Воля і Бать- ківщина. — 1998. — Ч. 4. — С. 36—46. 54 Імовірно, мова йде про «Деклярацію Проводу Організації Українських На- ціоналістів після закінчення Другої світової війни в Европі», яка була опублікова- на з датою «травень 1945 р.». Автором опублікованого тексту був Д. Маївський. 55 Імовірно, мова йде про куратора над ПЗУЗ та ОіСУЗ, члена Проводу ОУН Василя Кука — ‘Лемеша’, при якому тоді перебував ‘Кирило’ — співробітник зв’язку Проводу ОУН і Головної Команди УПА, поручник-політвиховник УПА (з датою смерті). 56 Згодом така схема тиражування стала дуже поширеною. 57 ‘Прикрий’ — невідомий підпільник. 58 Імовірно, мова йде про видання 1945 р. співаника «За Україну!» 59 ‘Маруся’ — зв’язкова Д. Маївського. Заарештована не пізніше 05.11.1945. 60 Неділя після 31 травня припала на 3 червня. 61 Евентуальні — «можливі» (з пол.). 62 Дужий Микола (‘Вировий’, ‘Мирослав Колос’, ‘М. К.’, ‘Микола Карівський’, ‘Мирон’; 13.12.1901, с. Карів Сокальського р-ну Львівської обл. — 17.05.1955, м. Львів). Член Президії УГВР, її секретар. Редактор журналу УПА «Повстанець» (кін. 1944 — 06.1945); поручник (20.01.1944), сотник УПА (25.04.1945). Отруєний га- зом, у непритомному стані потрапив до рук НКВД (04.06.1945). 63 ‘Максим’ — Роман Кравчук. 64 Зарицька (за чол. — Сорока) Катерина (‘Калина’, ‘У. Кужіль’, ‘Легенда’, ‘Маня’, ‘Монета’, ‘Орися’; 03.11.1914, м. Коломия Івано-Франківської обл. — 29.08.1986, м. Волочиськ Хмельницької обл.). Крайовий провідник Українського Червоного Хреста (УЧХ) на ЗУЗ (1943—1945), нагороджена Срібним хрестом за- слуги (1945). Після розформування крайового і обласних проводів УЧХ — учас- ниця політичного вишколу в с. Бишки Бережанського р-ну Тернопільської обл. (03.1945), який організував Я. Бусел (взяли участь колишні заступник крайового провідника УЧХ Ірина Савицька — ‘Бистра’, обласні УЧХ Ольга Ільків — ‘Рок- соляна’, Галина Дидик — ‘Анна’, Ірина Козак — ‘Лада’). Після вишколу К. За- рицька — член почту Р. Шухевича (1945—1947) і співробітник Головного осеред- ку пропаганди ОУН (1946—1947). 65 Невідомо, чи зустріч у неділю 3 червня відбулася, оскільки в селах, які охоп лював осередок «Зелений гай», проходила операція НКВД, яка завершилася 4 червня арештом П. Дужого та його співробітників. ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ — ‘ЗЕНКА’ 30 червня 2007 р. виповнилося 100 років від дня народження Головного командира УПА, керівника Проводу ОУН Романа Йоси- повича Шухевича. Вивчення його біографії є особливо актуальною справою сьогодні, в сучасній Українській державі коли на порядку денному стоїть питання про офіційне визнання учасників націо- нально-визвольного руху. Останніми роками у пресі та науковій літературі було опублі- ковано чимало спогадів членів ОУН та воїнів УПА. Це пов’язано зі зростанням цікавості українського суспільства до маловідомих сто- рінок нашої історії, зокрема до боротьби за створення самостійної Української держави у ХХ ст. Публікувати спогади колишніх підпільників розпочали в україн- ській діаспорі. Більшість відомих учасників ОУН та УПА, які опини- лись на еміграції, хотіли, щоб пам’ять про український національно- визвольний рух і про їхній власний внесок у нього не затерлася. Тому вони готували до друку свої спогади, а іноді й наукові розвідки. Ще до розпаду СРСР були видані автобіографії, спогади та роздуми відомих оунівців Степана Бандери1, Євгена Стахова2, Миколи Климишина 3, 1 Бандера С. Мої життєписні дані // Воля і Батьківщина. – 1999. – Ч. 1 (14/30). – С. 5–15; Державність. – 1992. – № 1 (4). – С. 47–52. 2 Стахів Є. ОУН у боротьбі з німецькими нацистами на Наддніпрянщині (Програмові зміни в ОУН): (Спогади) // Сучасність. – 1986. – Ч. 5. – С. 86–94; Ч. 6. – С. 100–105. 3 Климишин М. Роттердам і Житомир — діло тої самої руки [Про вбивства Є. Коновальця, О. Сеника, М. Сціборського] // Визвольний шлях. – 1987. – Кн. 2. – С. 154–157; Климишин М. Степан Ленкавський – його роля у визвольній боротьбі // Визвольний шлях. – 1978. – Кн. 4. – С. 407–415; Климишин М. Степан Ленкавський: (У десяту річницю його смерти) // Визвольний шлях. – 1987. – Кн. 11. – С. 1193–1207; Климишин М. Українська нація в поході до волі // Визвольний шлях. – 1981. – Кн. 7. – С. 793–798. 54 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 55 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ Юрія Борця4, Костя Гіммельрайха5, Лева Шанковського6, а та- кож ін. Після здобуття незалежності України у 1991 р. історична на- ука зробила величезний крок уперед щодо вивчення українського національно-визвольного руху, — вперше з’явилася можливість опублікувати документи українського підпілля, які десятиліття- ми зберігались у закритих архівах. Не припинялося й видання підпільної літератури. З 1991 по 2006 р. вийшли друком спогади Романа Петренка7, Володимира Порендовського8, Василя Левко- вича9, Ярослава Грицая10, Марії Савчин11, Івана Герасимова12, Да- нила Шумка13, Василя Кука14, Любомира Полюги15 Василя Гала- си16 та ін. Варто зауважити, що в останні роки існування організованого підпілля в Україні провідники ОУН різних рівнів доручали під- пільникам занотовувати цікаві сторінки зі свого бойового життя. Чимало таких спогадів було видано та поширено ще в підпілл і. 4 Борець Ю. Упісти на Заході: (Спогади) // Визвольний шлях. – 1973. – Кн. 4-5. – С. 445–462; Кн. 6. – С. 650–666; Кн. 7-8. – С. 820–836; Кн. 9. – С. 980–989; Кн. 10. – С. 1158–1170; Кн. 11-12. – С. 1347–1358. 5 Гіммельрайх К. Спогади командира відділу особливого призначення «УПА-Схід» // Літопис Української Повстанської Армії. – Торонто, 1987. – Т. 15. – 266 с. 6 Шанковський Л. Похідні групи ОУН. Причинки до історії похідних груп ОУН на цен- тральних і східних землях України в 1941-1943 рр. – Мюнхен, 1958. – 369 с. 7 Петренко Р. За Україну, за її волю. Спогади // Літопис Української Повстанської Армії. – Львів–Торонто, 1997. – Т. 27. – . 279 с. 8 Порендовський В. В кігтях СТЕПЛАҐУ. (Кенґір 1949-1954). Спогади. – Львів, 2004. – 272 с. 9 Спогади вояків УПА та учасників збройного підпілля Львівщини та Любачівщини // Літопис УПА. Бібліотека. – Т. 3. – Львів–Торонто, 2003. – 448 с. 10 Грицай Я., Грицай П. А рани не гоїлися. Спомини // Літопис УПА. Бібліотека. – Львів–Торонто, 2001. – Т. 1. – 332 с. 11 Савчин М. Тисяча доріг. Спомини // Літопис Української Повстанської Армії. – Т. 28. – Львів–Торонто, 1995. – 600 с. 12 Герасимів І. З юнацьких мрій – у ряди УПА // Літопис Української Повстанської Армії. – Т. 29. – Львів–Торонто, 1999. – 336 с. 13 Шумук Д. Пережите і передумане. Спогади й роздуми українського дисидента-по- літв’язня з років блукань і боротьби під трьома окупаціями України (1921-1981 рр.). – К., 1998. – 432 с. 14 Кук В. Акт відновлення Української держави (30 червня 1941 р.). – Львів–К., 2001. – 30 с.; Кук В. Генерал Роман Шухевич – Головний Командир Української Повстанської Армії (УПА). – К., 1997. – 110 с.; Кук В. Степан Бандера (1909 – 1999 рр.). – Івано- Франківськ, 1999. – 48 с. 15 Полюга Л. Шляхами спогадів. 1944-1956. – Львів, 2003. – 180 с. 16 Галаса В. Наше життя і боротьба. – Львів, 2005. – 272 с. Прикладом можуть бути нотатки сотенного С. Стебельського — ‘Хріна’. Хоча за останній час діяльність ОУН і УПА висвітлено у знач- ній кількості наукових та популярних публікацій, однак іще досі відчувається нестача документів, які пролили б світло на най- важливіші сторінки історії українського національно-визвольно- го руху. Це пов’язано з тим, що більшість учасників ОУН і УПА, яким вдалося вижити під час боротьби, уже відійшли від нас, чи- мало документів підпілля не збереглося, а деякі з них ще досі не оприлюднені. * * * У науковому збірнику «Український визвольний рух» (№ 5) було опубліковано статтю Василя Стрільчука про охоронця провід- ника ОУН в Україні Романа Шухевича — Михайла Зайця — ‘Зен- ка’17. Автор, ґрунтовно дослідивши біографію М. Зайця, з гіркотою зауважив, що й досі не відомі час і місце його загибелі. Опосередко- вані дані вказували на перебування М. Зайця у Польщі. В. Стріль- чук звернувся до всіх читачів із проханням допомогти з’ясувати об- ставини загибелі охоронця Р. Шухевича. Діяльність охорони Р. Шухевича взагалі та М. Зайця зокрема поки що мало висвітлена у науковій літературі та в опублікованих джерелах. Бракує інформації й про підпільну роботу самого Р. Шухе- вича в період 1945—1950 рр. Насамперед це пов’язано з тим, що ото- чення Р. Шухевича в той час строго дотримувалося засад конспірації, уникаючи фіксації дій на папері. Навіть у нещодавно опублікованих спогадах підлеглих Р. Шухевича, які контактували з ним, — В. Гала- си, В. Кука та ін. — змальовано не так уже й багато подробиць побуту Командира в підпіллі. Значно більший акцент у них зроблено безпо- середньо на організаційну діяльність ОУН. Винятком є лише спогади Л. Полюги — ‘Богдана’, який мав мож- ливість вивчити особливості життя Головного командира УПА на конспіративній квартирі під умовною назвою «Короленко» в с. Кня- гиничі Станіславської (нині Івано-Франківської) області. Л. Полюга тоді був членом охорони Р. Шухевича, виконував роль фіктивного чоловіка підпільниці Ольги Ільків. Згадуючи про спільний побут з 17 Стрільчук В. Михайло Заєць – охоронець Романа Шухевича // Український визволь- ний рух. – Львів, 2005. – Зб. 5. – С. 203–208. 56 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 57 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ Р. Шухевичем та його довіреними особами О. Ільків і Катериною Зарицькою, Л. Полюга відзначав, що в оточенні Р. Шухевича важ- лива роль належала М. Зайцю, автор особливо наголосив на його вмінні оперативно вирішувати складні завдання, зокрема під- робляти офіційні печатки та штампи. Однак про подальшу долю М. Зайця він нічого не знав, оскільки восени 1947 р. був заарешто- ваний органами МҐБ. Інформацію про діяльність М. Зайця у підпіллі після подій 5 бе- резня 1950 р. вдалося виявити в документах Галузевого державно- го архіву Служби Безпеки (ГДА СБ) України. 4 березня 1950 р., тобто за день до своєї загибелі, Р. Шухевич відправив М. Зайця з речами на іншу конспіративну квартиру. Оскільки зв’язкова Дарія Гусяк — ‘Чорна’ не прийшла зі Львова на призначену їй зустріч, Р. Шухевич, імовірно, згідно з вимогами конспірації, обмірковував можливість змінити місце свого перебу- вання, однак зробити нічого вже не встиг. Уранці 5 березня 1950 р. він загинув при спробі співробітників МҐБ його захопити. М. Заєць невдовзі дізнався про загибель Головного командира УПА. Його становище було загрозливим, оскільки він був одним з останніх під- пільників, хто бачив Р. Шухевича живим, і це могло кинути на нього тінь підозри у зраді18. Поки що достеменно не з’ясовано, що саме робив М. Заєць піс- ля 5 березня 1950 р. Найвірогіднішим виглядає припущення, що він спочатку потрапив в охоронну боївку керівника Львівського крайо- вого проводу ОУН Осипа Дякова — ‘Горнового’, чия конспіративна квартира у березні 1950 р. містилася в хаті Івана Лісного в м. Зим- ній Воді біля Львова, — не далі як за 15 км від Білогорщі. О. Дяків кілька разів бував у білогорській схованці Р. Шухевича, тому добре знав М. Зайця. У ГДА СБ України збереглися фотографії О. Дякова з його підлеглими у 1950 р., і на одній з них є М. Заєць. На нашу думку, припущення, нібито М. Заєць перейшов для під- пільної роботи в Польщу, хибні, тому що документи чітко вказують на його перебування поряд з керівниками Проводу ОУН в Україні. Наступні документальні згадки про М. Зайця стосуються його діяльності в 1951—1952 рр. У матеріалах ГДА СБ України вказано, що в цей час він опинився в одній із кур’єрських груп, які обслу- 18 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 398. – Т. 12. – Арк. 161–163. говували Головного командира УПА Василя Кука — ‘Лемеша’. Це була ініціатива самого В. Кука, який раніше вже чув про М. Зайця від Р. Шухевича. Імовірно, що В. Кукові був потрібен спеціаліст із виготовлення фальшивих печаток та документів. Кур’єрська група, в якій опинився М. Заєць, складалася з Василя Порплиці — ‘Байди’ та Василя Кузіва — ‘Орача’ і діяла на стику Тернопільської, Львів- ської та Станіславської областей. Після арешту 23 травня 1954 р. В. Кук під час слідства розповів, що невдовзі після загибелі Р. Шухевича він забрав М. Зайця у своє розпорядження, і той передав йому приблизно 50 тис. карбованців з організаційної каси, які не використав Р. Шухевич19. Тривалий час органам МҐБ не вдавалося розшукати ані В. Ку- ка, ані його кур’єрів. Однак 6 жовтня 1952 р. у Калуському районі Станіславської області оперативники заарештували члена Проводу ОУН Василя Охримовича — ‘Грузина’. З документів, вилучених під час арешту випливало, що зиму 1951/1952 рр. він провів в одному бункері з керівником ОУН в Україні Василем Куком — ‘Лемешем’. Однією з кур’єрських груп, які забезпечували зв’язок між В. Куком та Подільським, Львівським і Карпатським крайовими проводами ОУН, була група Василя Порплиці — ‘Байди’. До осені 1952 р. ця група мала постійний пункт зв’язку з бойовиками охорони В. Кука у Пресовецькому лісі Зборівського району Тернопільської області. Для зв’язку з підпіллям на території Станіславської області ця група мала постійний пункт неподалік хутора Ступники, що в Бережанськом у районі Тернопільської області, — туди періодично приходили на зустрічі кур’єри Рогатинського надрайонного прово- ду ОУН. За даними, зібраними УМҐБ у Тернопільській області, кур’єр- ська група ‘Байди’, ‘Орача’ та ‘Зенка’ від 1951 р. здебільшого пе- реховувалась на стику адміністративних меж Зборівського, Козів- ського та Бережанського районів Тернопільської області. Кілька місцевих мешканців бачили цю групу в селах Хворостець, Авгус- тівка, Глинна, Конюхи, Розвадів, Годів та Юзефівка. Спираючись на ці дані, УМҐБ у Тернопільській області виріши- ло 2 грудня 1952 р. провести чекістсько-військову операцію одно- часно в усіх названих селах, а також у сусідніх лісових масивах. 19 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 54. – Арк. 113. 58 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 59 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ На другий день операції, 3 грудня, пошукова група МҐБ на даху одного будинку в с. Конюхи виявила двох учасників ОУН. Їх спро- бували захопити живцем. Зав’язався бій, унаслідок якого підпіль- ники загинули. У вбитих були впізнані: 1. Заєць Михайло Миколайович — ‘Зенко’ (‘Влодко’, ‘Тарас’, ‘Нестор’), 1921 р. н., уродженець с. Берлин Бродівського району Львівської області. 2. Кузів Василь Андрійович — ‘Орач’, 1922 р. н., зв’язковий В. Кука20. Щодо Василя Порплиці — ‘Байди’, то він не загинув під час цієї операції, оскільки на той момент перебував в іншому селі. Зиму 19- 52/1953 рр. він самотою пересидів у підземному бункері, і, за його словами, якби не мав радіоприймача, то збожеволів би. В. Порпли- ця важко переживав загибель М. Зайця та В. Кузіва. Навесні 1953 р. він поновив зв’язок із В. Куком, а вже в липні, вистежений спів- робітниками УМҐБ у Тернопільській області, застрелився під час проведення чекістсько-військової операції з його захоплення. Окрім інформації про долю М. Зайця, у фондах ГДА СБ Украї- ни вдалося виявити його спогади про перебування в охороні Р. Шу- хевича, починаючи з 1945 р.21. Збереглися також різні підпільні фо- тографії, на яких зображені Р. Шухевич, М. Заєць та інші довірен і особи Головного командира УПА. Спогади М. Зайця написані фіолетовим чорнилом у звичайному учнівському зошиті в лінійку. Вони займають 25 аркушів, списа- них з обох боків. На обкладинці є напис олівцем: «Зенко. Спомини», — та вказана дата — 1952 р., хоча в кінці спогадів автор поставив іншу дату — листопад 1951 р. Маємо достатні підстави вважати, що цей текст М. Заєць напи- сав на виконання інструкцій керівників ОУН, у яких рядовим під- пільникам пропонувалося під час зимівлі в бункерах викладати на папері окремі історії зі свого життя з метою подальшого друку в підпільних типографіях та поширення серед учасників ОУН і на- селення. Тож, цілком імовірно, що М. Заєць хотів докластися до уві- ковічнення пам’яті Головного командира УПА Р. Шухевича. Доволі вірогідним видається також припущення, що, знаючи про тривале 20 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 69. – Арк. 184–186. 21 Там само. – Спр. 398. – Т. 12. – Арк. 137–163. перебування М. Зайця з Р. Шухевичем, таку ідею йому запропону- вав Василь Кук. Найбільша цінність спогадів М. Зайця полягає в тому, що вони — єдині тогочасні спогади учасника охорони Р. Шухевича, в яких висвітлено подробиці життя Головного командира в підпіллі у 1945—1950 рр. Усі інші охоронці та бойовики Р. Шухевича, крім Л. Полюги, або загинули, або ж були заарештовані та згодом помер- ли, не залишивши ніяких записів. Імовірно, що готовий текст М. Заєць передав на вичитку своє- му провідникові. У зошиті є багато виправлень, зроблених олівцем рукою невідомого підпільного редактора. Скоріше за все, спогади планувалося видати брошурою, але з невідомих причин реалізува- ти цей намір не вдалося. Також точно не відомо, у кого саме було вилучено записи М. Зайця. Спогади охоплюють період від 1945 р. по 4 березня 1950 р. Весь цей час М. Заєць був охоронцем Р. Шухевича, тому мав можливість придивлятися до побуту Головного командира УПА і в різних кон- спіративних квартирах, так і у лісових повстанських таборах. Пише М. Заєць простою, лаконічною мовою, без довгих розмір- ковувань, накреслюючи конкретні факти та події з життя Р. Шухе- вича. В особі автора впізнається діяльний підпільник, пунктуальний виконавець розпоряджень провідників ОУН, у якого насправді не було часу займатися такими дрібницями, як написання мемуарів. Можливо, саме тому спогади порівняно невеликі за обсягом та не містять розлогих спостережень і не описують подробиць підпільної діяльності. Наприклад, свою «пригоду з більшовиками» взимку 19- 47 р. автор згадує лише одним реченням. Під час читання спогадів складається враження, що їх написано поспіхом. Недаремно М. За- єць закінчує такими словами: «Як проживу довше, напишу більше». М. Заєць намагався змалювати характери підпільників, з якими йому доводилося працювати разом. Окрім Р. Шухевича, він охарак- теризував і його найближче оточення: Розалію Ільків, Ольгу Ільків, Катерину Зарицьку, Зиновія Тершаківця, Олександра Гасина, Ган- ну Конюшик, Галину Дидик, Любомира Полюгу та інших. Зупинімося на деяких особливо цікавих сторінках життя під- пільників. Перша частина спогадів М. Зайця присвячена його першій зу- стрічі з Р. Шухевичем 1945 р., яка відбулась у повстанському таборі 60 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 61 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ на Тернопільщині. Невдовзі М. Заєць опинився в охоронній боївці Командира на Рогатинщині і переховувався разом з ним у бункері. М. Заєць зосередився на особливостях конспірації підпільників при переходах з місця на місце та під час перебування в бункерах. Наступна частина спогадів присвячена побуту Р. Шухевича на конспіративній квартирі під кодовою назвою «Короленко» в с. Кня- гиничі Станіславської області. М. Заєць особисто брав участь у спо- рудженні криївки. Особливу увагу він приділив підпільній родині Р. Шухевича — його оточенню. В той час Головний командир УПА переховувався разом із керівником Українського Червоного Хреста Катериною Зарицькою — ‘Монетою’, довіреною зв’язковою Ольгою Ільків ‘Роксоляною’, її донькою Дзвінкою та матір’ю — Розалією Ільків. Згодом до них приєднався колишній студент Львівського ме- дичного інституту Любомир Полюга — ‘Богдан’, який ще з 1944— 1945 рр. виконував важливі доручення провідників ОУН у Львові; у Княгиничах він вдавав чоловіка О. Ільків. Усі вони мали фіктив- ні документи переселенців із Польщі на інші прізвища. З розпові- ді М. Зайця видно, як сильно діяльність Р. Шухевича залежала від К. Зарицької та О. Ільків і взагалі від довіри та взаємної підтримки всіх членів підпільної родини. М. Заєць не міг дізнатися, що сталося з тими, хто переховувався разом з ним у с. Княгиничі, тому у спогадах немає відомостей про їхню подальшу долю. Зате сучасна наукова література таку інфор- мацію подає. Катерина Зарицька була заарештована співробітниками МҐБ 21 вересня 1947 р. у м. Ходорові. В момент арешту вона вжила отру- ту, але померти їй не дали. К. Зарицька пройшла через важкі до- пити і була засуджена Особливою нарадою МҐБ СРСР до 25 років виправно-трудових таборів. Її було звільнено 21 вересня 1972 р., після чого вона повернулася в Україну і жила у м. Підволочиську разом із Д. Гусяк. Померла 29 серпня 1986 р., перепохована на Ли- чаківському кладовищі у Львові поруч із чоловіком — політв’язнем Михайлом Сорокою22. З документів, які були вилучені у Р. Шухевича, органам МҐБ стало відомо про чималу кількість конспіративних квартир ОУН у Львові. На одній із них 16 березня 1950 р. була заарештована Ольга Ільків — ‘Роксоляна’. Невдовзі заарештували і її матір — Розалію Ільків. Після тривалих допитів 1952 р. О. Ільків була засуджена до 25 років виправно-трудових таборів. Вона відбувала покарання в Олександрійській та Володимирській тюрмах і в Іркутській області. Частину покарання у Володимирській в’язниці вона відбула разом із іншими зв’язковими Р. Шухевича — К. Зарицькою, Д. Гусяк та Г. Дидик. У 1964 р. О. Ільків була достроково звільнена; згодом по- вернулася в Україну й нині живе у Львові23. Про долю Любомира Полюги після 1947 р. можна дізнатися з його спогадів. Мешканці підпільної квартири довідалися про провал К. Зарицької наступного дня. О. Ільків пішла до Ходорова і дізна- лась у місцевих мешканців про загибель підпільниці, яка вчинила опір співробітникам МҐБ (те, що К. Зарицька залишилася живою, підпіллю стало відомо значно пізніше). Після цього було вирішено негайно змінити місце перебування Р. Шухевича. Л. Полюга провів його з Княгиничів на безпечну територію, однак дорогою назад був при спробі втекти від затримання поранений і заарештований спів- робітниками МҐБ. Тривалий час він перебував під слідством, а від- так був засуджений за однією справою з К. Зарицькою до 25 років виправно-трудових таборів. Після дострокового звільнення і повер- нувся в Україну. Жив у м. Цюрупинську та в с. Олешки Херсонської області, а згодом — у Львові. Через погіршення стану здоров’я, а передовсім — через хворо- бу серця, Р. Шухевич вважав за краще переховуватися не в підзем- них бункерах, а на конспіративних квартирах. Судячи зі спогадів М. Зайця, він мав непересічний талант конспіратора: міг переодяг- неним прийти в саму гущу людей у Львові або в Ходорові і зали- шитись невпізнаним. У цьому йому допомагав тривалий досвід під- пільної роботи, а також гарна фізична підготовка. Своїми порадами він постійно допомагав М. Зайцю та іншим підпільникам. Улітку Р. Шухевич багато часу провів у лісових масивах. М. За- єць згадав про його перебування на Рогатинщині та у Львівських лісах; детально змалював повстанські табори, їхнє облаштування 23 Українська жінка у визвольній боротьбі 1940-1950 рр. – Львів, 2004. – С. 52–53. Судячи з інформації, опублікованої в науковій літературі, бункер на Рогатинщині, у якому Р. Шухевич та М. Заєць перебували 1946 р., розміщувався на обійсті Івана Кіка в с. Пуків. 22 Українська жінка у визвольній боротьбі 1940-1950 рр. – Львів, 2004. – С. 48–49. 62 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 63 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ та устрій у 1948—1949 рр. Говорячи про наради керівників Проводу ОУН у 1948—1949 рр., автор відзначає, що вони тривали кілька днів, а керівники підпілля прибували по черзі зі своєю особистою охоро- ною. Задля дотримання вимог конспірації керівникам надавалося окремий намет, у якому проходили дискусії та напрацьовувалися рішення, які згодом розмножувалися на друкарських машинках. Навіть у таких важких умовах у підпільників виявлялась мрій- лива українська вдача. Вони любили співати пісні біля вогнища в лісі, вести розмови про майбутню долю України. Однією з найцікавіших у спогадах є сцена у лісовому повстан- ському таборі на Львівщині (скоріше за все в лісах біля м. Бібрки), в якій керівник Львівського крайового проводу Зиновій Тершако- вець — ‘Федір’ та командир ‘Рен’ (імовірно Василь Мізерний) гра- ють у шахи. З. Тершаковець пообіцяв виграти п’ять партій підряд, а ‘Рен’ заклався на золотий годинник, що цього не станеться. Змагання тривало аж до глибокої ночі. В результаті З. Тершаковець таки пере- міг п’ять разів поспіль, але взяти виграний годинник відмовився. Не бажаючи залишати програну річ собі, ‘Рен’ розбив годинник об бук. Невдовзі обоє шахісти загинули. 4 листопада 1948 р. З. Терша- ковець із бойовиками в лісі неподалік с. Великий Любінь на Львів- щині натрапив на засідку МҐБ і, не бажаючи здаватися живим, за- стрілився. ‘Рен’ у 1949 р. повинен був іти через кордон на зустріч до керівників Закордонного представництва Української Головної Визвольної Ради, однак був убитий опергрупою МҐБ у Дрогобиць- кій області. Доволі мало М. Заєць розповідає про підпільну квартиру Р. Шухевича у с. Грімне Комарнівського району Львівської області у хаті священика Пантелеймона Місюренка, хоча сам він брав ак- тивну участь в організації цієї квартири і спорудженні в ній бун- кера. За свідченнями Марії Гусяк, 5 березня 1948 р. на цій підпіль- ній квартирі М. Заєць убив міліціонера, який зайшов у будинок, аби перевірити документи, і випадково побачив двох озброєних бойовиків ОУН24. Завершальна частина спогадів М. Зайця присвячена останній конспіративній квартирі Р. Шухевича в с. Білогорща, яку підпіль- ники називали «Поліссям». Автор приділив багато уваги новій під- пільній родині Р. Шухевича — Миколі, Марії, Наталії і Данилові Хробакам — та утримувачці квартири — Ганні Конюшик. Родина Хробаків опинилась у Білогорщі внаслідок переселення з Переми- щини. Допомагати Р. Шухевичу їх умовила його довірена особа та найближча помічниця Галина Дидик, яка після арешту К. Зариць- кої стала практично незамінною людиною для Головного командира УПА. Участь в організації підпільної квартири брав керівник місце- вого проводу ОУН ‘Юрко’. Доля людей, які контактували з Р. Шухевичем у Білогорщі, склалася трагічно. Керівник військової референтури Проводу ОУН Олександр Гасин — ‘Лицар’ загинув у перестрілці зі співробітни- ками МҐБ 31 січня 1949 р. неподалік львівської головної пошти. У січні ж 1949 р. була заарештована, а згодом і засуджена його дру- жина Ольга Гасин. Керівник Львівського крайового проводу ОУН Осип Дяків, чия підпільна квартира до березня 1950 р. розташовувалась у Зимній Воді біля Львова, загинув 28 листопада 1950 р. в криївці у лісі непода- лік с. Велике Поле Івано-Франківського району Львівської області. Після подій 5 березня 1950 р. родина Хробаків була репресо- вана. Члени родини отримали покарання від 15 до 25 років ви- правно-трудових таборів. Микола Хробак та його син Данило були заслані до Сибіру. Дорогою туди 78-річний Микола Хробак, засу- джений до 25 років таборів, помер у м. Тайшет. Ганна Конюшик, Марія та Наталія Хробаки були відправлені до м. Караґанди Ка- захської РСР, де перебували у виправно-трудових таборах. Після смерті Сталіна їхні справи переглянули, і вони були достроково звільнені, але без права поселятис ь у Галичин і. Через це вони по- дались у Донецьку область, де Г. Конюшик працювала на будівни- цтві фабрики. Згодом родина переїхала у м. Ладижин Вінницької області. Наталія Хробак хворіла на білокрів’я і рано померла. Про двох її дітей — Ірину та Ольгу — піклувалася Г. Конюшик, яка так і не одружилася. Вона померла 18 листопада 1996 р. на 80-му році життя. Данило Хробак помер 21 січня 1994 р.25. Галина Дидик була затримана вранці 5 березня 1950 р. в бу- динку, де переховувався Р. Шухевич. Вона спробувала попередити 24 ГДА СБ України. – Ф. 6. – Спр. 71186-ФП. – Т. 5. – Арк. 23, 44. 25 Дашкевич Я., Кук В., Бойко В., Посівнич М. Про Генерала Тараса Чупринку (Романа Шухевича). – Львів, 2006. – С. 22–23. 64 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 65 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ його про небезпеку, а потім вжила отруту, однак не померла. Після тривалих допитів 31 жовтня 1951 р. Особлива нарада МҐБ СРСР засудила її за ст.ст. 54-1 «а» та 54-11 КК УРСР до 25 років виправ- но-трудових таборів. Г. Дидик вийшла на волю 24 березня 1971 р., відбувши 21 рік ув’язнення26, після чого виїхала на постійн е прожи- вання у Черкаську область. Вона підтримувала контакти з Надією Суровцевою та іншими дисидентами. Померла 24 грудня 1979 р. в с. Христинівка Черкаської області; похована у м. Бережанах27. У спогадах фігурують і інші підпільники, причому частина з них — лише за псевдонімами. Декого з них вдалось ідентифікувати під час підготовки цієї публікації. Тож до відповідних місць у тексті зроблено примітки, в яких пояснено, кого саме автор мав на увазі. Спогади доповнено вцілілими фотографіями згаданих тут осіб. Деякі з них, на нашу думку, дуже вдало ілюструють розповідь М. Зайця: гра Р. Шухевича та З. Тершаківця у шахи; фотографії з повстанського лісового табору; світлини, зроблені на підпільній квартирі в с. Білогорща, де зображені члени Проводу ОУН Р. Шу- хевич та О. Гасин, які разом чистять картоплю і обідають, а також Г. Дидик та Г. Конюшик. Цілком можливо, що деякі з цих фотогра- фій робив саме М. Заєць. Текст спогадів М. Зайця подається без скорочень відповідно до оригіналу. Правки, які вніс у текст невідомий редактор, винесені в примітки. Сподіваємося, публікація спогадів М. Зайця допоможе дослід- никам у вивченні подробиць підпільного життя й діяльності Голов- ного командира УПА Романа Шухевича. Зенко СПОМИНИ 1952 Мої спомини з життя к[оманди]ра УПА Доводилося мені від весни 1945 року перебувати в охороні к[о- манди]ра УПА — ген[ерала] Тараса Чупринки. За тих кілька років спільного життя з Командиром хочу пережитим, тим що залишило- ся мені28 в пам’яті, поділитися з друзями. Хто ж такий був Командир? Може б я дещо більше розказав Вам, друзі, про Командира та його працю, але заіснувала одна перешкода: запізно я довідався, що якраз мені припала честь бути в охороні того ж таки Командира. Сподіваюсь, був би дещо більше затямив, а то й записав. Ось послухайте, як лучилося29. Ідемо ми одного разу удвох з Командиром із Білогорської квар- тири в терен. Ніч тиха, зоряна. Наша дорога випадала попри Скни- лівське летовище30 і, отже, світла прожекторів часто нас заставляли «залягати». От ми залягли та й говоримо про те й інше. Я і питаю: — «Цікаво знати, друже Командир, чи к[оманди]р Чупринка за кордоном чи тут?». Пробігла легка усмішка по лиці Командира і спокійно відпо- відає: — «Тут є, сину, тут… Чого йому за кордон». «Гм…», — думаю собі вслух — «Такий нівроку командир і не бо- їться большевиків». Це було влітку 1949 року. * * * Тепер почну розповідь спочатку. Замітною залишилася в пам’яті моя перша зустріч з Коман- диром в Гологірських лісах, в повстанському таборі к[оманди]ра Недолі. 26 ГДА СБ України. – Ф. 6. – Спр. 75075-ФП. – Т. 5. – Арк. 340. 27 Українська жінка у визвольній боротьбі 1940-1950 рр. – С. 42. 28 Редактор замінив слово «мені» на «в мене». 29 Редактор замінив слово «лучилося» на «було». 30 Редактор змінив початок речення так: «Нам припало йти коло Скнилівського лето- вища». 66 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 67 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ Невеличка наша тех[нічна] група в супроводі зв’язкового посува- лася лісом у напрямі цього табору. Недалеко від табору докотився го- мін ранньої пісні-молитви — «Боже вислухай благання…». Ми зупи- нилися. Було якось святочно. Вислухавши останні слова, ми зійшли вниз, де перед нами розкрилася жива сцена повстанського життя. В ту пору стрільці підходили по сніданок. Наш зв’язковий ого- лосив місцевому провіднику наш прихід і, поснідавши, ми пішли відпочивати. Після полудня мене розбудила жвава розмова. Серед більшої групи стрільців я побачив к[оманди]ра Чупринку, який поясняв стрільцям практичне значення мінометного кутоміра. Стрільці ста- вили питання: практично запізнавалися з мінометом. В тій хвилині самовільно зійшов зі стійки якийсь повстанець і сказав, що вже задовго стоїть. Це було дуже смішно. Почувши це, Командир Чупринка покликав цього стрільця і по-військовому «ви- сповідав» його та сказав, що «до смерті треба стояти, якщо немає зміни». На тім закінчилося. Мене познайомив з к[оманди]ром Ч[уприн]кою пров[ідник] Та- рас31. Я відрекомендувався. Командир розпитав мене про все, що відносилося до мойого фаху, відтак32 поінформував33 щодо дальшої роботи і ми розійшлися. В травні 1945 р[оку] пров[ідник] М., якому я безпосередньо під- лягав, скерував мене в Рогатинщину. Тут я включився до групи охорони к[оманди]ра Чупринки, зверхником якої був др[уг] Марко (брат […]34 Лебедя). Група складалася з 7 (сім) осіб. Під осінь, з причини смерти зв[ерхника] Марка, група була ре- організована, керівництво перебрав др[уг] Демид. Після кількамісячної моєї відсутності в цій групі, з весною 1946 року я включився знова35 і майже безпосередньо перебував з Командиром до останніх днів його життя. Зустріч відбулася в Рога- т[инському] лісі. Ось наш спільний марш удвох з Командиром через Рогатин- ський ліс до криївки. 31 Можливо, мова йде про члена Проводу ОУН Дмитра Маївського – ‘Тараса’. 32 Редактор замінив слово «відтак» на слово «потім». 33 Після слова «поінформував» редактор вставив слово «мене». 34 У тексті нерозбірливо написане слово. 35 Редактор замінив слово «знова» на «знову туди». Сонце вже було [над] заходом. Щиро попрощавшись з друзями, ми вирушили з табору. Командир у повному впоряді зброї, через плечі полева торба та планшет. В мене те ж і радіо в руках, з яким Командир не розлучався. Вийшли на лінію. Командир умовляє36 мертвий (збірний) пункт і кличку. Напрям маршу мені невідомий, отже Командир проводить37. Ідемо тихо і вільно. Перед роздоріж- жям ліній чи доріг Командир зупинявся, заслуховував з готовим до стрілу автоматом. Запала ніч38. Дорога з під ніг часто губилася, отже Командир часом зупинявся і, схиляючись до землі, розпізнавав по формі кожну доро- гу. Так39 ми вийшли в40 поле. Зближалась година денника. Розтягнув- ши на41 корч антену, Командир включив радіо і вислухав радіовісті. Під ранок ми були біля криївки. — «Треба зачекати до світанку, щоб бачити, куди ногою ступи- ти» — каже К[оманди]р. Заходили до криївки на босо, обережно, ступаючи поміж травою. Перша робота в криївці42 — замаскуватися. Ми повилізали наверх. Командир прийнявся маскувати. Все кругом оглянув, поправив, приготував вічко і докрився. Відтак ви- ліз знову і цю саму процедуру повторював я, а Командир пригля- дався. За другим разом маскування в мене вийшло добре і цю ро- боту я вже виконував щодня. Спосіб підходу і маскування для мене були новістю. В той час це була рідкість. В криївці я нашвидку запізнався з господаркою і прийнявся го- товити снідання. На снідання — яєчня і чай. З огляду на те, що криївка була в дуже конспіративному місці, а також добрим характером природної вентиляції, було дозволено три рази денно варити на спиртовці. Отже, на обід пригрівали кон- серву чи інше; на вечерю яринова зупа чи жарене м’ясо і чай. Робочі години Командира розподілялися. Тоді творилася стат- тя, мабуть «Процес денаціоналізації» (?) — це в перших годинах; 36 Редактор замінив слово «умовляє» на «умовив зі мною». 37 Редактор замінив слово «проводить» на «веде». 38 Редактор змінив речення так: «Наступила ніч». 39 Редактор замінив слово «так» на «врешті». 40 Редактор замінив слово «в» на «на». 41 Редактор вставив після слова «на» слово «придорожній». 42 Редактор замінив слова «в криївці» на «була». 68 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 69 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ лекція анг[лійської] мови, з ра- дянських економічних журналів, писання на машині, вісті з радіо і ін. — в останніх43. Мене Командир зобов’язав вивчити граматику укр[аїнської] мови і вчитися ма- шинописання, в чому давав що- денну підтримку. Кожного вечора, як тільки смеркало, «так, щоб бачити куди ногу поставити», Командир брав радіо, накриття (коци) і на босо виходил и подальше44 від криївки «ночувати на відкритому возду- сі». Зразу слухав денник, а відтак клався спати. Часто, як були всі друзі зайняті, Командир лишався сам. Ніччю до криївки не заходили ніколи. Що кілька днів ми удвох з Ко- мандиром ходили в село. Першого разу Командир, річ ясна, проводив. Ішли на босо. По дорозі поясняв мені всі подробиці, важні для повстання місця і т.п. Під хатою я за- держувався, Командир ішов вперед, щоб примирити собаку. В хаті полагоджували45 і вечеряли на темно. Відтак вся доросла сім’я схо- дилася до однієї кімнати на свого роду сходини. Командир розказу- вав про нашу боротьбу, міжнародне положення і інше. В поворотній дорозі майже завжди вступали до річки купатися. Друг Демид розповідав про будову лісової криївки ось46 таке: «Доручив мені Командир» — розказує др[уг] Демид — «зробити конспіративну криївку. Подав відтинок терену і звернув увагу, щоб заготовити будь-який матеріал, що відноситься безпосередньо до криївки у якогось сексота у подальшому селі. Я підібрав голову с/с47 в с[елі] П. і замовив в нього пачку до криївки». Цей «фокус» позитивно відбився. Наша криївка була повністю законспірована. І далі: зимову криївку в селі, яку ми приготовляли для Коман- дира на зиму виконувало нас трьох плюс Командир. Двох із нас ко- пали, ми з Командиром носили землю. «Короленко». Підшукали добрі люди48 відповідну хату в с. Княгиничі. В який спосіб її знайшли то я вже й мабуть не буду знати49. Знаю тільки, як одного дня, в жовтні 1946 р. Командир доручив нам з др[угом] Деми- дом вивчити маршрут з Рогат[инського] лісу до Княгинич і без жод- ного зв’язку попасти до такої-от хати (тут подав план села, хати). В тій хаті ви50 повинні51 зробити криївку. Де і як — то вже ваша52 голова в тім, головне якнайбільш конспіративно. Першої ночі віднайшли дану хату, а чергового дня взялися за діло. За кілька днів все було готове. Слід згадати,53 раніше ця хата являлась державною, в якій міс- тився поштовий уряд. За больш[евицької] дійсності дві кімнати за- мешкував доктор Кузик з родиною (поляк), решта кімнат (п’ять) були вільні. Згодом перебрався також голова місц[евої] с[іль ської]/ради. Наша сім’я посідала три кімнати, кухня сусідувала з кімнатою доктора. В цій кухні була зроблена криївка. Зиму на 1947 р. Командир перебував на цій квартирі. По викінченню роботи ми повернули до Командира, зголосили про стан справ. При кінці листопада випроводили Командира на зи- мівник а самі знову повернули в терен, до групи, там нас і западав сніг. Добитись до Командира нелегко було. Моя пригода з большевиками на свят вечір, сніг та морози зму- сили нас задержатися цілий січень в терені. Відходячи ми умовились, що прийдемо в часі після першого снігу. 43 Редактор змінив речення так: «Тоді творилася стаття, мабуть “Процес денаціона- лізації” (?). В перших годинах лекція англійської мови, потім читання з радянських економічних журналів, писання на машині, вісті з радіо і ін.» 44 Редактор замінив слово «подальше» на «дальше». 45 Редактор після слова «полагоджували» вставив слово «справи». 46 Редактор викреслив слово «ось». 47 «с/с» – мабуть, сільська рада (рос. «сельский совет»). 48 Редактор викреслив слова «добрі люди». 49 Редактор замінив слова «вже мабуть й не буду знати» на «не знаю». 50 Редактор замінив слово «ви» на «ми». 51 Редактор після слова «повинні» вставив слово «були». 52 Редактор замінив слово «ваша» на «наша». 53 Після коми редактор вставив слово «що». Роман Шухевич відзначає вояка УПА 70 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 71 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ До Командира ми добивались54 в лютім місяці, з трепетом серця, ми відчували скільки там горя в серці. Нас прийняли, як небіжчиків. Бліді лиця страшно і допитливо гляділи на нас, Командир постарі- лий на кілька років — два тижні не бритий. Ми зголосили свій прихід. Командир приступив до нас і по-бать- ківськи привітався з нами. «Хлопці! Що то було з вами? Де Ви про- падали? Ви знаєте, як я переживав?». Ми розказали свої пригоди і причини, які змусили нас задер- жатися. Слідуючого дня перед сніданням ми зібралися до наказу. За лег- коваження чуйності і обов’язків ми одержали нагану. Наша сім’я збільшилася 5+2, атмосфера повеселіла, життя піш- ло своїм трибом. З початком того ж таки 1947 року хвороби почали підточувати здоров’я Командира. Боліли ноги. Дійшло до того, що без лікаря не обійшлося. Вирішено піти до лікаря в місто Ходорів. Мені не помі- щувалося в голові, щоб Командир ішов прямо большевикам у руки. Але сталося і було все як слід55. Одного дня вранці зібрався Командир у ватяний одяг, прихо- джений вже, стару дядьківську шапку, встромив пістолет до шта- нів, гранату в кишеню, намазав руки товщем а відтак натер попелом і в одну руку кошик, у другу палицю, швидко попрощався з нами і вирушив на шлях. Як «тереновий провідник» за командиром пода- лася56 пані М57. Довгий для нас був цей день — не бралась ніяка робота і разом з другом вирішили, що на […]58 Командир рішається59. Прийшов довгожданий вечір а з ним Командир, живий і здоро- вий. Хвильку відпочив і розказав нам про перебіг цілого дня. «Іти большевикам під самий ніс це є ніщо, головне — відповідно вбратися. От сиджу собі на східках, попри мене ходять і москалі, і простий народ і побачили в мене кошик та й питають: — «Дядьку, що маєте продати; дядьку, а не йдете ще додому…» — сміюся я в кульок, це не то, що у Львові було. Минулого року довелося мені квартирувати одну ніч між паскарками60 у Львові. Я був одинокий мужчина серед 20-ти жінок. Граю ролю дядька. Пригадав пан дому, що його пила чомусь не хоче різати, хто ж йому краще порадить, як61 дядько зі села62. Приносить пан пилу і просить справити її. Ну — думаю собі — аж тепер я проріжуся. В мене на пилі таке ж поняття як в жида. Але треба радити. Оглядаю її, оглядаю, то й думаю щоби-то63 сказат и. І раптом блиснула думка: треба, кажу, розвести її, порозгинати зуби, а до того ж необхідно ключа. На щастя ключа пан не мав і на тім скінчилося». Оповіданнями Командира ми були захоплені, наші застере- ження виявилися неправильні; підбадьорившись ми просили Ко- мандира щоб при першій нагоді дозволив нам перевести такий експеримент. Це була весела новинка64. Невеселою була хвороба Командира65. Лікар узнав артритизм кості, хворобу кості. Приписав відповідний режим. Доцільно буде подати характеристику родини, серед якої пере- бував Командир. Сім’я складалася: мама, її донька Оля з дитинкою (жінка окр[уж- ного] пр[овідника] Стрийщини Данила) та пані Монета66. Всі «пере- селені» з Ярославського повіту. Мама67 — маленька собі жіночка ок[оло] 50 літ, швидка, про- ворна, зародна, сварлива така, що хай молода сховається68. Проте її наївні забаганки, високопанські манери брали верх69. Н[а]пр[иклад]: 54 Редактор замінив слово «добивались» на «повернулись». 55 Редактор змінив це речення так: «Але все обійшлося як слід». 56 Редактор замінив слово «подалася» на «пішла». 57 Мова йде про Катерину Зарицьку – ‘Монету’, довірену особу Р. Шухевича. 58 Два нерозбірливо написані слова. Можливо – «великий ризик». 59 Редактор змінив речення так: «Довгий для нас був цей день – не бралась ніяка робота, ми разом з іншим другом вирішили, що на великий риск Командир рішився». 60 Редактор замінив слово «паскарками» на «шпекулянтами». 61 Редактор після слова «як» вставив слово «не». 62 Судячи з усього, Р. Шухевич мав на увазі своє перебування у Львові в березні 1947 р. разом із К. Зарицькою. Тоді вони зупинилися на ніч в одного свого знайомого, який жив на вул. Личаківській. За свідченнями К. Зарицької, у нього постійно ночували селяни. 63 Редактор замінив слово «щоби-то» на «щоб то». 64 Редактор змінив це речення так: «Все було гарно». 65 Редактор змінив це речення так: «Негаразд було з хворобою Командира». 66 Редактор змінив це речення так: «Сім’я складалася з господині, її доньки Олі (жінка окр[ужного] пр[овідника] Стрийщини Данила) та пані Монети». 67 Ідеться про Розалію Ільків, матір зв’язкової Р. Шухевича Ольги Ільків – ‘Роксоляни’. 68 Редактор змінив це речення так: «Господиня – невелика жінка близько 50 літ, швид- ка, проворна, зародна, сварлива з “молодою” вдачею». 69 Редактор змінив це речення так: «Проте вона мала свої хиби, як “високопанські” манери». 72 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 73 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ щоденні балачки про власну кам’яницю у великому місті, добре умебльовану, а не локатори;70 спори про те, що виховувати донечку Олі буде вона (бабка); завзято71 вивчала анг[лійську] мову. Знаючи не більше72 500 слів і трохи граматики73 просила Командира вло- жити текст промови, з якою виступала б зустрічаючи американців. Війни сподівалась кожного дня. Большевиків ненавиділа всім своїм єством. З таких різних історій було доволі потіхи, як Командир пус- тив у рух свої повоєнні74 жарти. Оля (літ[ературний] псевдонім Звіробій)75 — інтелігентна і добре вихована76. Маючи77 кілька семестрів медицини, хотіла і старалася провадити родинне життя і виховання дитини по всім правилам78, в чому найбільше перешкоджала її79 мама. З часом прийшов на світ ще синок Олі і з тим більше клопотів, більше праці. Виринула проблема, як бути Олі, на кого покликатися батьком. З доброю порадою в таких справах приходив Командир і пані М. Вирішено фіктивно побрати Олю з «Богданом»80 — студентом медицини, який жив на ліві документи. Знаючи «Богдана» особис- то, Командир без вагань зреалізував це. Комедія81 вдалася надійно. «Богдан» стає фельдшером в с. Княгиничі а життя набирає нор- мального характеру82. Рушієм всьої господарки була пані М. Для вирішення складних справ у господарці як взагалі83 пані М. знаходила негайні і блискучі помисли. Ось один випадок. Застає мене несподівано в хаті (крізь вікно) дальша сусідка. У нас же самі жінки, хто ж може бути із мужчин? То означало, що хата провалиться. З порадою приходить пані М. Негайно вбиратися в форму голодуючого, брати в мішок всяких лишків і йти хата в хату, відшукати цю жінку, зіграти перед нею відповідну ролю голодуючого і впевнитися, як повірила. Що-небудь їй продати (заміняти). Помисл був вдалий і успішний. Пані докторова — завзята польська патріотка і дуже цікава. Як добра сусідка густо побувала в нас і цікавилася всякими дрібниця- ми: «а чому ви так скоро пироги з’їли; а для чого у вас стільки води йде і т.п.». Пані М.: — Я сама багато їм бо в мене цукровиця; Оля що- денно свою доньку викупує і сама вимивається і т.п.84 Будні Командира в «Короленко». Життя наше, тобто дійсних підпільників, проходило «наверху». Криївка була тільки на час алярму. Отже, як тільки заносилося на день дійсні підпільники стояли вже на ногах. Прятали постіль до сховку і йшли до окремої кімнати на руханку. Жінки за той час вбиралися. Пані М. вносила воду і всі по черзі вмивалися. Перший вмивався Командир, завжди до поло- вини. Після вмивання спільна молитва. Щоденно був черговий дижурний. Дижур обов’язував мужчин. До обов’язків чергового Командир зачисляв себе також. Обов’язки були такі: метення кімнат, палення в печі, заготовка дров до печі, миття підлоги і прання білизни — спільно до помочі жінкам (Коман- дир від цих робіт був звільнений) і ін. На сніданок пили чай. До хліба який-небудь товщ. Виняток у харчах становила тільки Оля, яка кормила дитя. Розподіл робочих годин Командира пристосовувався до обста- вин і вимог дня. Там завжди були якісь нові справи, плач дітей і ін. Однак в спокійному часі предмети навчання були розподілені. В тій хаті створилося кілька статей, крім того вивчав анг[лійську] мову, читав Леніна, слухав радіо і ін. Обід був спільний, при одному столі, однак кожний приміщував- ся так, щоб бути готовим на випадок алярму. Страви завжди були 70 Редактор після крапки з комою вставив слово «або». 71 Редактор замінив слово «завзято» на «крім того вона». 72 Редактор замінив слова «не більше» на «приблизно». 73 Редактор після слова «граматики» вставив слово «та». 74 Редактор взяв слово «повоєнні» у лапки. 75 Ідеться про Ольгу Ільків, особисту зв’язкову Р. Шухевича. 76 Редактор замінив слова «і добре вихована» на «жінка». 77 Редактор замінив слово «маючи» на «мала». 78 Редактор замінив слова «по всім правилам» на «по-своєму смаку». 79 Редактор замінив слово «її» на «їй». 80 Ідеться про Любомира Полюгу, який 1947 р. перебував в охороні Р. Шухевича. 81 Редактор слово «комедія» взяв у лапки. 82 Редактор розбив речення на два: він поставив крапку після слова «Княгиничі»; друге речення звучало так: «Наше життя набирало нормального характеру». 83 Редактор замінив слово «взагалі» на «і в інших питаннях, зв’язаних з нашим пере- буванням». 84 Цей абзац М. Заєць власноручно перекреслив. 74 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 75 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ смачні і багаті, хоча85 звичайні. Після обіда Командир клався на пів- години відпочивати а відтак займався чим-небудь з художньої лі- тератури, шахи тощо. До дітей Командир приступав, як добра няня. Завжди скорше забавив малят, як мама. Щоденно були хвилини розривки, в яких живу участь брав Ко- мандир. Бували корисні дискусії на різні теми, жарти, дотепи. Ско- ро звечора щільно закривав дижурний вікна і продовжували день при світлі. Майже щовечора Командир вправляв з пані М. англій- ську мову. Вечеряли пригрітими лишками з обіда, запивали чаєм, спільно молилися і спати. Жінки спали в ліжках, Командир на довгому сто- лі, підстеляючи які-небудь лахи; ми з другом на долівці. Життя у повстанському таборі. Друзям відомо — нема-то, як у повстанському лісовому таборі, ще й у спокійний час. Весело, здорово, шумить зелений ліс — від- чуваєш життя. Дуже добре почував себе наш друг Командир у зеленому таборі: тоді і здоров’я було більше, не відчував болів голови, серця. От хоч би візьмім життя в одному таборі, що його Командир прозвав «Ба- ранівка»86. Це був улюблений у Командира табір. Гарне, відповідне місце з всіма тактичними і господарськими вимогами. Як тільки повернуть друзі з нічних завдань (бувало й так, що всі підуть — тоді Командир лишався сам) сейчас готують снідання. З’їдять по куску сала, поп’ють чорною кавою і лягають відпочивати. Тоді Командир стоїть на стійці. Втоптані кількаметрові стежки зно- ву міряються кроками в одну й другу сторону. Тоді зроджуються нові ідеї, вкладаються плани. Думка на самоті у Командира супро- воджується рухами рук, мімікою лиця. Іноді, непомітно, як і завжди на хвильку застигав — тоді неслась до Всевишнього щира молитва. Відпочили друзі, вмились, почистились і закипіла робота. Го- тують обід: одні заготовляють дрова, другі вбирають бараболю, но- сять воду… Потріскує ватра, клекотить в казані; за хвильку смач- но заїдають партизанську зупу. Командир крокуючи сідає на свій пень і також смакує, тільки по- більше рідкого87. По обіді вільний час. — «Ну, друзі, поговоримо дещо може із совєтознання? Ні, краще порухаємося трохи». І вже стоїть стрілецька лава і вправ- ляє впоряд. Ще дещо на військові теми і розхід. «Далі вчіться самі. Ви повинні щоденно, при якій не було б роботі знайти годину-дві для самонавчання». А вечір? Знову зготують що- небудь на вечерю, повечеряють спільно, помоляться і по ділам88 хто куда89. Одні по завданню, інші в таборі лишаються. Командир був вояком з кро- ви і кості. Військо любив і у своїй групі бажав мати гарних вояків. Друзів любив і піклувався ними, як батько. Хотів, щоб мали добру зброю і старався щоб були прилич- но одіті, завжди чисті, охайні. «Ви ідете між народ» — мовить, хоч про себе щодо одежі не присвячував ваги. «Для мене вистарчають дреліхові штани» — казав Командир. І в таких, власне, штанах, у подарованих др[угом] Семченком чоботах бачив я Командира через пори90 років. Іноді, ідучи в марші, втомиться — тоді чоботи з ніг в руку і далі на босо… Історичні дати, дати впавших друзів, героїв строго пам’яталися. В таких випадках заряджував збірку і по всім правилам відбували- ся сходини, присвячені даній цілі. Спільна молитва так ввійшла в звичай, що мимовільно перед відходом ставали кругом огнища і вголос молилися. «Моліться, дру- 85 Редактор замінив слово «хоча» на «хоч». 86 Імовірно мова йде про один із таборів ОУН, який у 1948–1949 рр. розташовувався на території Бібрецьких лісів, що у Львівській обл. Судячи з протоколів допитів заареш- тованих учасників ОУН, саме в цих лісах (у 1948 р. – в Іловському лісі) проходили наради провідників ОУН. 87 Редактор після слова «рідкого» додав слово «просить». 88 Редактор замінив слова «по ділам» на «за справами». 89 Редактор замінив слово «куда» на «куди». 90 Редактор замінив слова «через пори» на «протягом двох». Роман Шухевич (справа) 76 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 77 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ зі» — було каже Командир — «це поможе не менше зброї». Медалик на шиї був нерозлучно до смерті. Подорож від «Газди». На приходстві у православного попа Місіренка91 в с. Грімно, наші підпілячки зорганізували92 помешкання. В ряді переселенців з-за [лінії] Керзона, переселилися до цього помешкання троє жінок: мама93 і двоє дорослих дівчат — Нуся94 і Марійка95. Виконуючи доручення Командира, ми з др[угом] Демидом ви- вчаємо маршрут з Бібрецьких лісів до Грімно і вирушаємо в дорогу. Другої ночі ми вже з попом сусіди через стіну96. Наша ціль — виконати криївку, розраховану тільки на алярм. По викінченні роботи ми повернули до Командира і зголосили про вислід. Через тиждень Командир вирушив з нами в Грімно особисто оглянути роботу. Погідної ночі маршируємо. Відстань до 45 км. Ко- мандир у повному виряді зброї, тобто: автомат — ППС, три запас- них ріжки, пістолет «ТТ», дві гранати, торба, мапник. У нас з другом зброя і наплічники. Командир каже, що чується добре і буде нести все сам. Ще тої ночі (це було в листопаді 1947 р.) ми97 перелізли вікном, яке було постійно нашим входом і виходом до хати. Вранці Коман- дир запізнався з обстановкою і створили два пробних алярми98. Всіх непрошених гостей ми бачили крізь вікно перед сільрадою. Большевики стояли гарнізоном в числі 45 осіб, від плебанії не біль- ше 200 м. Через кілька днів приїхала до К[оманди]ра на зустріч пані Доля (О. Дмитренко)99, побувши кілька100 від’їхала назад у свої Карпати, ми з другом відійшли також, залишивши Командира на квартирі. Одного дня вранці пішли друзі навідати пункт, який був умов- лений Командиром, і що б Ви сказали — приводять гордих і усміх- нених Командира з Марійкою. Ми пострашились. Невже щось ста- лося? «Нічо[го] не сталося, друзі, тільки мені потрібно було прийти, от ми і прийшли». Промерзлих і голодних наших дорогих гостей ми примістили біля огню, погостили гарячою кавою та салом і поклали спати. Смачний був сон після такого маршу — бо чуть не до вечора101. Того дня друзі не ходили нігде —102 нас прикрив сніг. При горінні103 ватрі ми попросили Командира розповісти про подорож. «Скоро з вечора ми вирушили» — оповідає Командир — «доро- гу сяк-так знав, решту вивчив по карті. Ідемо. Ввійшли в село Дми- тре, і раптом чую якийсь шелест в недалекому саду. Прислухаємо- ся — чути шепіт московської мови. Ми обминули і зійшли над річку. Почали шукати за кладкою, раптом знову чути кроки — ми за пліт: поперед нашим носом пройшла група большевиків. А вже найбільш потішне, як то ми з Марійкою форсували «ріку» Зубру. Річка невеличка, всього більш двох метрів ширини і біль- ше метра глибини, та ані перескочити, ані перебрести. Я вирішую скакати. Торбу і автомат перекидаю на другий берег, розганяюся, і мах — вже на тім боці. Марійка вибирається в брід, їй так зручніше, але подумала: що я також скакаю, чи я не була колись спортовка? Розігналась, мах і… в воду! От тобі спортовка — думаю». «Нічо[го], друже провідник» — каже Марійка — «на другий раз поправлюсь, це мені моя спідничка такого наробила». І скоренько за корч, ви- крутила свої лашки і бігом до ліса, щоб при огні висушитися. Жодного року не було у таборі Командира так людно, як осінню 1948 р. Дні були доволі теплі і погідні. На березі яру, долі якого жур- чав потік, розложили ватру — це ознаки існування табору. Вранці чергового дня зійшлись: к[оманди]р Рен104 з охороною, пров[ідник] Федір105 із своїми людьми, пров[ідник] Артем106, пані 91 Ідеться про Пантелеймона Місюренка, у 1948 р. священика в с. Грімне. 92 Редактор замінив слово «зорганізували» на «винайняли». 93 Ідеться про Марію Гусяк – матір Дарії Гусяк. 94 Ідеться про Дарію Гусяк. 95 Ідеться про Марту Пашківську. 96 Редактор закінчив речення так: «з попом були сусіди, розділені стіною». 97 Редактор після слова «ми» вставив: «прийшли на місце призначення». 98 Редактор змінив це речення так: «А ранком Командир запізнався з обстановкою та створив два пробних алярми». 99 Ідеться про співробітницю референтури пропаганди Проводу ОУН Богдану Світлик. 100 Після слова «кілька» редактор вставив слово «днів». 101 Після слова «вечора» редактор вставив слово «спали». 102 Редактор викреслив слово «нігде» і тире після нього, написавши: «нікуди, бо». 103 Редактор викреслив слово «горінні». 104 Імовірно, керівник Воєнної округи 6 «Сян» Василь Мізерний. 105 Ідеться про керівника Львівського крайового проводу ОУН Зиновія Тершаківця. 106 Ідеться про Осипа Дякова, на той час – співробітника референтури пропаганди Проводу ОУН. 78 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 79 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ Доля, к[оманди]р Стах і ін. Дзвінко вистукували закаблуки — друзі оголошували свій прихід. З радісною усмішкою, дотепним словом для кожного, Командир приймав гостей. Обмінявшись кількома словами про найконечніше — друзі пішли відпочивати, щоб із сві- жими силами приступити до поважної праці. В слідуючі дні від ранку до ночі починалися безперервні диску- сії, розмови — тут вирішувались важні справи. В останніх днях чітко вистукували машинки і чорними рядочка- ми заповнювались сторінки, як вислід кількаденної праці. В такі дні пожвавлений рух в таборі: від ранку до пізньої ночі горить ватра. Варяться звичайні «партизанські» страви: кава, зупа, м’ясо. Друзі миються в потоці, мовлять спільну молитву — так по- чинається Божий день. Найбільш романтичним із всього є вечір у лісовому повстансько- му таборі. Скільки-то пісень проспівано, пригод із боротьби УПА розказано, всяких дотепів, анекдотів. Хто мав нагоду побувати із такими, як наш сл[авної] пам[’яті] ген[ерал] Чупринка або сл[авної] пам[’яті] пров[ідник] Федір, той бачив життя, радість, товариськість хворих серцем, а духом здорових людей. Як тільки покриє ніч землю і скінчиться денник по радіо, яке майже завжди було в таборі, тоді вся повстанська дружба присуваєтьс я ближче ватри. Слово, друге, а тоді: «А ну, друзі! Заспіваємо якусь нашу революційну» — каже107 командир. І вже гремить пров[ідника] Федора бас, переливається пров[ідника] Іск- ри тенор, підтягують решта друзів. Скінчують одну, починають другу, а Командир тільки рукою проводить і де треба помагає та й любується. Іноді підуть розповіді про малечі роки, пригоди німецьких літ. І вже уявляєш собі Командира білокурим108 смільчаком з гуртом подібних йому, і109 немає кладочки, по якій першим не пройшов би Ромко, чи вишки, з якої б не вскочив він перший. Найбільше при- год біля ріки. Тут помисли у збитках (пустотах) приписувались тільки йому чи то нурцем підплисти до купаючихся дівчат110 або позав’язувати гудзи на рукавах наперед добре намочивши їх і ба- гато інших. Треба посвятити кілька слів нашим шахістам. Сильним шахістом із повстанців був пров[ідник] Федір, добрими партнерами ген[ерал] Чупринка, к[оманди]р Рен і ін. Не було дня, щоб не зігралось кілька партій. Наперед змагались пров[ідник] Ф[е- дір] з генералом, відтак з к[оманди]ром Реном. Пров[ідник] Федір поставив завдання дати к[оманди]ру Рену п’ять матів за порядком. К[оманди]р Рен пішов у заклад в золотий годинник. Гра почалася заполудня. Цікаво було дивитися, як холодно і спокійно, весь час покурюючи, робив ходи Пров[ідник] Ф[едір] і со- пучи, нервовими рухами к[оманди]р Рен. Командир Чупринка, пе- реступаючи з ноги на ногу докидав слово-друге пропаганди. Запала ніч — шахісти присунулись поближче ватри і продов- жували. Вже було 3:0 на користь пр[овідника] Ф[едора]. Місяць високо викотився на небо і друзі вертаючи з села дале- ко почули гомін розкотистого сміху пр[овідника] Федора — це було 107 Редактор замінив слово «каже» на «казав». 108 Редактор замінив слово «білокурим» на «білявим». 109 Редактор поставив після слова «йому» крапку, а далі зі слова «і» розпочав нове реченн я. 110 Мабуть, пірнути та підплисти до дівчат. Роман Шухевич грає у шахи з провідником Львівського краю Зиновієм Тершаківцем (фото з фондів ГДА СБ України) 80 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 81 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ 4:0. А за п’ятим стало тихо. К[оманди]р Рен виложив годинник на стіл — «прошу». Пров[ідник] Ф[едір] тричі відмовляється. В хвилині понісся лоскіт розбитого об бук годинника — повстан- ська сім’я пішла спати. В тому таки таборі складався проект Білогорської квартири, з того табору вирушили друзі на будову останньої Командира квар- тири. Стан здоров’я Командира вимагав життя «наверху». Життя в криївці було неможливе. Літо 1949 року. Серед молодого букового лісу наш постій. Табір розложений по обох берегах яру. До командира прибули пр[овід- ни]ки М. В.111 і ін. зі своїми людьми. Кілька розтягнених наметів, один з них більший, збудований по тій стороні яру у такій відда- лі від інших, щоб не чути голосного шепоту розмови, рядом лісові лавки — це місце нарад. Стійкові обов’язкові в кожному таборі, в тому таборі теренове положення вимагає з двох боків. Огонь, біля нього лавка — це звичай у кожному таборі. Штучні криниці з водою є також. Часом в шумний вечір, коли збирається на дощ, затягнуть друзі тихо-тихенько пісню. Пісня котиться. Провідники на другому березі розмовляють. Чуйне ухо Командира не може знести не такту пісні. Швидко підходить до нас і каже: — «Не так! Зле співаєте, чортові діти» — і починає — «Нас питають, якого ми роду — раз, два» — і т. д. Ось так повинно бути» — і пішов, щоб знову послухати. В нашій групі були любителі спорту, із друзів гостей також. Най- більш зручним приспосібленням для спорту в лісі це турник. При- чепиш до двох сусідніх дерев жердину і турник готовий. Щоран- ку і вечора вигинали друзі свої прив’ялі вже кості (були такі, нпр. друг А., який завжди підходив до турника, як добре попоїв, мовляв, перед тим нема сили), але таких спортовців, як наш Командир між нами не було. І одного дня перед обідом зав’язались змагання. Хто що вмів таке показував. Глядачі дораджують, іноді так, що й носом запореш об землю. Тут з’явився Командир і радить мені зробити так: «Жердину по- під коліна, руки опустити, розмахатися і вискочити на рівні ноги». Я допитуюсь ще раз, та Командир швидко пас, рубаху112 з себе і миттю113 ноги опинились на турнику, опустив руки розмахується до скоку. Я побоявся щоб не сталось якогось каліцтва і з просьбою стягнув Командира з турника. Відправа скінчилась щасливо. Друзі порозходились. Через кіль- ка днів зорганізували коня для Командира і ч[ет]вірка друзів охо- рони відпровадили Командира у напрямі м. Львова. «Полісся». На північний захід від м. Львова, біля станції П’ятий Парк, роз- кинулось невеличке село Білогорща. Перед останньою війною тут жили самі поляки, а тепер заселене переселенцями, в більшості з- під Перемишля. На північ від села широко розляглися болота, раніше непрохід- ні, а зараз вже сухі і видовбують з них торф. Невеличкий лісок опоясував південну сторону села, густо поме- режований стежками по яких поспішали щоденно сотні працюючо- го народу. На східному краю села, від Левандівки, жила родина Хроба- ків — переселенці з с. Пикуличі біля Перемишля. Родина склада- лася із 70-ти літнього дідуся з великою сивою бородою, його жени114 гарної з лиця і благородної з вдачі та трьох дорослих дітей: Ганя115, Наталка і Данко116. Всі діти працювали. Ганя поступила на учительську посаду до місцевої школи, Наталка на голову культосвітніх установ по Брюховичському р-ну; Данко — футболіст у дружині «Спартак» і «ОДО». В кінці 1948 року закладають у Білогорщі колгосп. Старого Хро- бака, як порядного і статочного господаря тягнуть першим. Не по 111 Під криптонімами «М.» і «В.» М. Заєць, можливо, мав на увазі керівника ОУН на Західних Українських Землях Романа Кравчука – ‘Максима’ та керівника референ- тури пропаганди Проводу ОУН Петра Федуна – ‘Волянського’ – їхні псевдоніми по- чинаються з літер «М» та «В». В інших документах є згадки про те, що Р. Шухевич у 1949 р. мав зустрічі з Р. Кравчуком та П. Федуном. 112 Перед словом «рубаху» редактор вставив слово «та». 113 Після слова «миттю» редактор вставив слово «його». 114 Редактор замінив слово «жени» на «дружини». 115 Ганна Конюшик, утримувачка конспіративної квартири Р. Шухевича в с. Білогорща. 116 Наталія та Данило Хробаки після подій 5 березня 1950 р. були заарештовані МҐБ та засуджені. 82 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 83 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ душі стало старикові. Добре знаючи московську вдачу, він з обурен- ням відкидає заяву і заявляє, що в колгоспі працювати не буде. Його честолюбність не позволяє йому приставати до тих, що наживають- ся на людській праці. Він — чоловік прямолінійний, любить чесну працю, до того щирий український патріот, прихильник демокра- тичного ладу і доброї господарки в державі. В земельному питанні стояв за індивідуальні господарства. Марнотратства, які лучилися в колгоспі, його мучили немилосердно. «Україна має дуже багату землю, нам треба тільки своєї держа- ви. Чесною працею на землі ми державу збагатили б і народ не жив би в злиднях». Будуючи залізницю з Фастова на Білу Церкву, довго він пожив і надивився на східне простолюддя. Від тоді в нього зродилася любов до землі своєї117 і народу. Мріяв дожити «добрих часів» і поїхати на ту Україну, щоб хоч там вмерти. Ганя — поступивши на учительську працю, спочатку жила в родини, а в 1948 р. після канікул замешкала в шкільному будинку на поверсі. Цей дім був тільки закріплений за школою а фактич- но використовувався для громадських потреб. В ньому (на долі) містилася крамниця і жила східнячка з дітьми — жінка бувшого голови с[ільської]/ради Джала. Цілий поверх посідала уч[итель- ка] Ганя. Наш визвольно-революційний рух широко запустив свої корін- ня по всій Україні. Учасникам нашої боротьби доводилось жити і в місті, жити і працювати там, де ворог найменше сподівається. По деяких заходах друг Юрко організує для Командира в учительки Гані приміщення. На цій квартирі завбачалося мешка- ти на верха, а для більшої безпеки побудована криївка на кількох людей. Дванадцятого листопада 1947 року група з чотирьох осіб по- далася у напрямі Білогорщі. Тяжка і трудна була ця подорож для Командира. Стан здоров’я в останніх днях значно погіршився. Від- чувалась втома по всьому тілі. Одинокий абсолютний спокій був се- редником для полегші. Цю подорож від наших баз розложено на дві ночі (на посередній квартирі Командир весь день лежав закритий соломою). Другої ночі під час маршу часті атаки серця так вичер- пали Командира, що ми побоювались чи допровадимо його на квар- тиру живим. Над світанком, обережно втомленими ногами Командир пе- реступив поріг до свойого зимівника. Дещо віддихнув, проспався і з ясним днем почались «оглядини» обстановки. В першу чергу запізнання118 з родиною учительки. Кожне приміщення має свої від’ємні і додаткові сторони. «Касетка» Командира своїм «тере- новим положенням» також вважалася від’ємною — для скриття треба було виходити на коридор (горішній), поза тим все інше додатн є. Слід замітити, що для відповідного маскування квартири, ще заздалегідь була прописана і замешкала «переселенка» Антося Ку- лик — пані Анна119. Пані Анна жила разом з учителькою і виступа- 117 Редактор поміняв слова місцями: «своєї землі». 118 Редактор замінив слово «запізнання» на «запізнався». 119 Ідеться про зв’язкову Р. Шухевича Галину Дидик. У конспіративній квартирі в с. Білогорща. Зліва праворуч: Роман Шухевич, Олекса Гасин, Галина Дидик. 1949 р. (фото з фондів ГДА СБ України) 84 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 85 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ ла як домогосподиня: куховарила, плекала город, годувала корову, підсвинка — одним словом, господарила. Для Командира постійна санітарна поміч вважалася більш як корисною і тому не зайве сказати, висловлюючись словами Коман- дира: «то, що я ще сьогодні живий, мушу завдячувати пані Анні». Пані Анна направду солідно опікувалася здоров’ям Командира. Білогорська квартира являлась одинокою із всіх Командирових квартир за час больш[евицької] дійсності. Тим більше в 49-у році і при такому стані здоров’я. Для кращого зображення життя і праці Командира погляньмо на сірі будні, які пропливали в нашій сім’ї, спільно пережиті хвили- ни радісні й невеселі. Родина. Побіч рідної, властивої родини, доля навчила нас тво- рити нову, підпільну родину, родину здорову тілом і духом. Однією із таких родин являлася і наша родина з Командиром на чолі. Командир був батьком сім’ї в повному значенні цього сло- ва. Байдужою не була найменша дрібничка. Першочерговим зав- данням було виховання і приготування учительки до підпільного режиму. Присутність двох озброєних мужчин в домі радянської учи- тельки викликали великий страх. Гані здавалося, що кожний най- менший рух в хаті чують у Львові большевики. Та час зробив своє. Прикладом доброї поведінки, відповідних роз’яснень, в першу чер- гу Командира в недовгому часі Ганя включилася в склад нашої під- пільної сім’ї, як одна із кращих конспіративних членів. «Не знаю чи можна не любити такого чоловіка, як наш пан, а за- кохатися в ньому може найкраща жінка» — висловлювалася не раз Ганя. (Подібні вислови давали інші жінки)120. Зимові будні. Ось один з них: Ранок зганяв нас о год. 7.30 і зразу кипіла різноманітна лише тиха робота. Дижурний прятав постіль і розпалював у печі. Одна із жінок отворювала вікно для провітрювання кімнат. Чолове вікно кімнати при світлі лампи було заступлене білою простинею, отже в часі провітрювання мужчини стояли по кутах, щоб не здемаскува- тися. Пані вносила воду з долини, дижурний наставляв чай а відтак вмивалися. Командир вмивався перший. Воду поливали один одно- му на руки, так казалось практичніше. Завжди холодною водою, роздітий по пояс, розтирав тіло щіткою а також казав натирати собі плечі. (Іноді вряди-годи ходив перед вмиватися до другої кімнати на руханку — це залежало від стану здоров’я). По черзі вмивається вся решта сім’ї. Тепер спільна молитва, відтак пані наливає чай з молоком, дижурний вносив хліб і товщ і всі при одному столику в кухні снідають121. Год[ина] 8.50. Ганя йде в школу на уроки. Дижурний прятає по- суд, прибирає ліжка, підмітає кімнати, запрятує піч і на тому його ранішня робота скінчилася122. В ранішніх годинах Командир слухав лекції анг[лійської] мови по радіо а також денник на німецькій та англійській мові. Багато часу присвячував вивченню радіотехніки з того предмету одну-дві лекції, щоденно, в ранішніх годинах, вділяв для мене. При радіотех- ніці заглядав до вищої математики і фізики. Якщо творилися якісь статті то рівно ж в годинах перед обідом. На друге снідання з’їдав одно-два яблок. За дві години перед обідом дижурний розпалював в печі і пома- гав пані готовити обід. (В печі палили вугіллям, яке пані привозила на санках із П’ятого парку). На обід завжди дві страви: на перше суп, борщ, капуста чи ін.; на друге м’ясо і при тому бараболя, каші, тісто і т. п. Для Командира м’ясо заказувалось123 лікарем, тому на друге споживав молочні страви чи рибу. Після обіду клався на го- дину до ліжка. В часі відсутності Гані, в кімнаті залишалося тільки одна особа, отже всі роботи були обмежені а як щось робилося то на «ципоч- ках» — бо найменший стукіт, хід по кімнаті чутний був нашій сусід- ці здолу — Джалисі. Ганя приходила з уроків годині около четвертої сполудня і за- ставала нас спокійно сидячих за книжкою. По обідних годинах Ко- мандир читав твори радянських письменників, вивчав анг[лійські] 120 Редактор викреслив речення у дужках. 121 Редактор переробив це речення на два: «Потім спільна молитва. Після всього на- ливала чай з молоком, дижурний виносив хліб і товщ і всі при одному столику в кухні снідали». 122 Редактор переробив цей абзац так: «Ганя йшла в школу на уроки. Дижурний прятав посуд, прибирав ліжка, підмітав кімнати, запрятував піч і на тому його ранішня робота кінчалася». 123 Редактор замінив слово «заказувалось» на «заборонялось». 86 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 87 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ слова, грав у шахи з підручни[ком], практикував що-небудь коло радіо тощо. З присутністю Гані наука йшла в кут. Тепер розглядались ново- сті дня виключно з бабськими пльотками. Безпека квартири являлась першим і основним завданням. З таких розмов звичайно зав’язува- лись дискусії, які набирали іншої теми, переключалися на весело а вкінці Командир докинув чогось дотепного і так кінчався божий день. Зі сумерком заступали124 вікно і дижурний світив світло. Відтак розпалював у печі і піддержував огонь. У вечірніх годинах Коман- дир майже нічого не читав, хіба переглядував рад[янську] пресу, в більшості слухав радіо. На вечерю пили чай, з’їдали пригріті лишки з обіду, спільно молилися і біля год[ини] 11.30 клалися спати. В кімнаті було тілько двоє ліжок: на одному спали жінки, на другому — Командир. Бували дні монотонні. Однак велика частина їх залишалася пам’ятною. В кімнаті завжди панував життєрадісний настрій. Вже саме положення дому веселе. В центрі села, біля школи, над кооперативою. Крізь вікна кімнат було видно широкий краєвид. Зокрема із вікна чолового. Цілими хвилинами стояв Командир у вікні і приглядався рухам життя, природи. З багатьма людьми зазнайомився на віддаль, з пле- чей пізнавав урядників села, а найбільше любив школярів. Біля шко- ли ставок. Кожної перерви вибігають діти совгатися, там є різні при- годи, забави. Командир бавиться разом з ними. Всякі їхні «подвиги» пережива є разом з ними. Тут малий Толік (Джали синок) у великих батькових чоботях не може совгатися, він тільки здалека пригляда- ється і плаче; а Галя боса вибігла, лиш в суконці, бо немає в чому — все це відбивалось на душі у Командира. Такі дні були щасливі для всіх. Однак заглядала неміч до Командира. Спинялося серце, закружи- лось в голові — тоді западав на всіх сумний настрій. Тоді чомусь все було сумне. Ганя не могла пережити, як Командир лежав у ліжку. «Я не хочу щоб пан був хорий» — каже125 не раз Ганя — «а хто буде нам щось розказувати»? І справді, Командир ніколи довго не лежав, як тільки не боліла голова, тоді вже був «здоровий». Проте й не можна було хорувати чи взглядно лягати на стало до ліжка. Як тільки забубонить замок в долішніх дверях — ми го- тові ховатися. Для того був умовлений сигнал якого роду алярм: чи ховатися до «касетки» чи на стришок. Без алярмів не обходилося майже ніколи. Щоби швидко й тихо поводитися, ми послуговува- лися для ходу капцями. На стришку не раз доводилося постояти з годину, тоді Командир викладав що-небудь з політзнання, ідеоло- гії і т. н. Після різдвяних свят 1949 р. загостив до Командира к[оманди]р Лицар126 — оба старі друзі. Корисно було перебувати серед таких людей. Постійні диску- сії на всякі теми, оповідання сміховинки. К[оманди]р Лицар був доб- рим майстром до жартів. Визначався знанням астрономії, тому наш Командир прозвав його Коперніком. З тим псевдо відійшов від нас к[оманди]р Лицар навічно. 124 Редактор замінив слово «заступали» на «заслонювали». 125 Редактор замінив слово «каже» на «казала». 126 Ідеться про керівника військової референтури Проводу ОУН Олександра Гасина. У конспіративній квартирі в с. Білогорща. Зліва праворуч: Олекса Гасин, Галина Дидик, Роман Шухевич. 1949 р. (фото з фондів ГДА СБ України) 88 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 89 № 10ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СПОГАДИ ОХОРОНЦЯ РОМАНА ШУХЕВИЧА МИХАЙЛА ЗАЙЦЯ Одного дня вирішили оба командири піти до лікаря у Львів. Від- повідно переодяглись, заложили за пояс два пістолети і два старих друзі почапали127 у Львів. 8 лютого (?) 1949 року к[оманди]р Лицар повторив таку похідку сам. Та не пощастило старому революціонерові повернутися назад. Біля головної пошти, в перестрілці з МГБ-истами пада128 трупом. Глибоко переживав смерть друга наш Командир129. У середніх місяцях 49-го року к[оманди]р Чупринка відбуває поїздку на одномісячний курорт в м. Одесу130, частинно перебував на Криму. Такі сюрпризи для большевиків Командир виправляв131 і по- передніх років. Це значно впливало на здоров’я. Чорний, здорово опалений повертав Командир із далекої подорожі. Майже завжди відвідував рідну столицю — Київ132. Минали дні. Життя плило нормально. Сили потроха залишали Командира. Навіть короткі марші казались не під силу. Ще перед зимою кілька разів обмінявся візитами з провідником Артемом (Горновим)133, їх квартири були недалеко одна від одної, ще один більший марш до друзів з-за кордону, і на тім похідки кінчились. Зима, як і попередня, проминала на Білогорській квартирі. Все за- лишалося без змін. На гірше змінялось здоров’я у Командира. Лікар- ські поради — купелі, застрижи — будь-як піддержували на силах, однак неміч зростала. Та праці було доволі. Безперервні зв’язки із СУЗемлями134; висилки людей до Києва, Москви135; зв’язки з деякими місцевими орг[анізаційними] клітинами, немало клопоту з радіоапа- ратами — це все спочивало на невимовно болючій голові Командира. Останні дні більш як жалюгідні. Високий тиск крові, болі голо- ви, часті атаки серця… Це відбувалось періодично. Відчувалося, що К[оманди]р збирається від нас на той світ. В тому часі минулої зими вже обговорювалися плани праці в групі, перенесення або забезпе- чення баз, будови криївок і т. п. «Мені б конечно зробити знимку в військовому однострою, в «бандерівці» та нас із тризубом» — говорив передостанніх днях К[о- манди]р. В перших днях місяця березня дещо покращало із здоров’ям, а може це тільки нам здавалось. Проте в ліжку не хотів лежати. Хо- див по кімнаті сумний, на силу відповідав Гані чимось дотепним. «Буду вмирати, Нусю136» — не раз каже. Майже щодня пані ходила до зустрічей із від’їжджаючими на СУЗ. Не повернула із поїздки кур’єрка Чорна137. Не було її й на запасну138. Запанувала загадкова атмосфера. — «Чому не бриєтесь, друже Провідник?» — питаю. — «Не буду, сину, бритись аж поки мені не покращає, поки не проясниться це все». 4-го березня вечером, відходячи по ділам, я попращав дорогого мені Провідника і батька на вічно. — «З Богом, Владку! Добре вив’язуйтесь з завдання» — це останні почуті мною слова Провідника. Бушував на полі «марець». Іду одинцем і мурликаю пісню: Загриміли сальви кулеметні — То УПА гуляла. Гей, гей! Піде слава Про Чупринку генерала. Тої ж ночі над світанком сумна вістка громом вразила мою душу. Вранці 5 березня 1950 року в боротьбі з больш[евицькими] на- їзниками покінчив своє кипуче життя дорогий наш Командир. Слава Україні! Героям слава! 127 Редактор замінив слово «почапали» на «пішли». 128 Редактор замінив слово «пада» на «поляг». 129 М. Заєць помилився, насправді О. Гасин – ‘Лицар’ загинув біля головпоштамту у Львові 31 січня 1949 р. 130 Р. Шухевич та Г. Дидик удвох перебували в Одесі влітку в 1948 та 1949 рр. 131 Редактор замінив слово «виправляв» на «робив». 132 На сьогодні інших документальних підтверджень того, що Р. Шухевич відвідував Крим та Київ, немає. 133 Ідеться про провідника Львівського крайового проводу ОУН у 1948–1950 рр. Осипа Дякова. Його криївка розташовувалася приблизно в 15 км від Білогорщі, у м. Зимній Воді в будинку Івана Лісного. 134 Східними Українськими Землями. 135 У 1949–1950 рр. у Києві побувала зв’язкова Р. Шухевича Г. Дидик. До Москви їздила зв’язкова Р. Шухевича Д. Гусяк. 136 Ідеться про Дарію Гусяк, особисту зв’язкову Р. Шухевича. 137 Ідеться про Дарію Гусяк, особисту зв’язкову Р. Шухевича; була заарештована МҐБ 3 березня 1950 р. у м. Львові. 138 Мабуть, ідеться про заздалегідь домовлену запасну зустріч. Такі домовленості прак- тикували учасники ОУН. 90 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 91 № 10 P. S. Перших три зими большевицької дійсності пров[ідник] Шухе- вич перебував у Львові. На кожній квартирі будував собі сам кри- ївку — одиночку139. На одній із таких квартир доводилось мені бути. Спосіб життя в місті рішучо відмінний від села. У поведінці потрібно виявляти ве- лику майстерність обережності і конспірації. Нпр.: квартира в «Дзядзя». Пров[ідник] Шухевич сусідує з «Дзядзем» через стіну. В стіні великий прохід дверей, заступлений диваном. «Дзядзьо» небезпечний тип. Проте Провідник слухав ра- діо, брав собі сам обід і т. ін., в той час коли господині Провідника не було дома. На тім кінчаю, друзі, моє оповідання. Як проживу довше, напишу більше. Слава Україні! Героям слава! Листопад 1951 року. Влодко ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 398. — Т. 12. — Арк. 137—163. Оригінал. Рукопис. ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА ПЕТРО АРСЕНИЧ РІД ШУХЕВИЧІВ В ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІЙ СПАДЩИНІ УКРАЇНИ ТА ДІАСПОРИ Шухевичі й посвоячені з ними родини Кисілевських, Левицьких, Рожанківських, Старосольських та інші від другої поло вини XIX до початку XXI ст. яскраво про явились на тлі культурно-громадсько- го, наукового і політичного життя україн ського суспільства в Європі (Україна, Польща, Румунія, Англія), Америці (США, Канада) й Ав- стралії. Що ж це за родина — Шухевичі, чим ми завдячуємо їй? Рід Шухевичів походить із с. Розвадова, що неподалік від м. Ми- колаєва на Львівщині. Перша згадка про це село датується 1467 р. Тут жили селяни Шухи. Із зареєстрованих 1789 р. в Розвадові 146 госпо- дарів 11 назвалися Шухами. Серед них був Іван Шух (1710—1810), одружений з Марією Гутковською, від якої мав п’ятьох дітей, з них четверо — сини. Його син від першої дружини Гавриїл (1759 р. н.) за- кінчив Львівський університет і виїхав до Росії, мабуть у Петербург, і став називатися Шуховим. Можливо, відомий учений інженер-ма- тематик Володимир Григорович Шухов був онуком Гавриїла. Най- старший син від другої дружини Симеон (1765—1832) жив у Львові, працював при фінансовому уряді і називався Шуховським. Він мав маєток у Миколаєві над Дністром, куди згодом переїхав і де мешкав до смерті. Два його брати Ігнатій (1770—1830) та Іоан (1774 р. н.) зали- шились на господарстві у Розвадові. Їхні родичі — селяни Шухи — і досі живуть у цьому селі. Третій син Івана Шуха Євстахій (1778—1824) назвав себе Шу- хевичем. Він був священиком спочатку в рідному селі, а потім у с. Раківці. Педа гог Роман Сколоздра встановив, що са ме в Розвадові 12 серпня 1804 р. Євстахій одружився з 14-річною Марією, донькою Прокопія Леневича, шляхтича за походженням. У подружжя було восьмеро дітей, з яких двоє, Юліан і Осип, стали священиками. Від них беруть свій початок дві родовідні гілки — Олієво-Королівська і Тишківська. 139 Імовірно, М. Заєць має на увазі конспіративні квартири Р. Шухевича у Семена Лозинського на вул. Сулимирського, 4 та в Олени Яремко – ‘Гайдамачки’ на вул. Кри- вій. Детальніше див.: Дашкевич Я., Кук В., Бойко В., Посівнич М. Про генерала Тараса Чупринку (Романа Шухевича). – Львів, 2006. – С. 19.

Спогади охоронця Романа Шухевича Михайла Зайця — ‘Зенка’

Репозитарії

Схожі ресурси