Роль Романа Шухевича у створенні нагородної системи УПА
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2007
|
| Назва видання: | Український визвольний рух |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64998 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Роль Романа Шухевича у створенні нагородної системи УПА / В. Манзуренко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 313-322. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-64998 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-649982014-06-22T03:02:31Z Роль Романа Шухевича у створенні нагородної системи УПА Манзуренко, В. Символіка 2007 Article Роль Романа Шухевича у створенні нагородної системи УПА / В. Манзуренко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 313-322. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64998 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Символіка Символіка |
| spellingShingle |
Символіка Символіка Манзуренко, В. Роль Романа Шухевича у створенні нагородної системи УПА Український визвольний рух |
| format |
Article |
| author |
Манзуренко, В. |
| author_facet |
Манзуренко, В. |
| author_sort |
Манзуренко, В. |
| title |
Роль Романа Шухевича у створенні нагородної системи УПА |
| title_short |
Роль Романа Шухевича у створенні нагородної системи УПА |
| title_full |
Роль Романа Шухевича у створенні нагородної системи УПА |
| title_fullStr |
Роль Романа Шухевича у створенні нагородної системи УПА |
| title_full_unstemmed |
Роль Романа Шухевича у створенні нагородної системи УПА |
| title_sort |
роль романа шухевича у створенні нагородної системи упа |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Символіка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64998 |
| citation_txt |
Роль Романа Шухевича у створенні нагородної системи УПА / В. Манзуренко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 10. — С. 313-322. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| series |
Український визвольний рух |
| work_keys_str_mv |
AT manzurenkov rolʹromanašuhevičaustvorennínagorodnoísistemiupa |
| first_indexed |
2025-07-05T15:31:10Z |
| last_indexed |
2025-07-05T15:31:10Z |
| _version_ |
1836821636113760256 |
| fulltext |
312
ІДЕОЛОГІЯ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ
313
№ 10
беззаперечн у увагу заслуговують запропоновані у статті ‘П. Пол-
тави’ форма правління та механізм здійснення влади, які можуть
бути використані і тепер. Важливо відзначити своєрідність, ори-
гінальність ідей оунівців, — вони не йшли за чиїмись зразками, а
пропонували свою систему, відповідну до українських реалій. У по-
воєнному бандерівському середовищі члени ОУН на рідних землях
зайняли проміжну позицію між крайнощами: ультрарадикальними
ЗЧ ОУН і фактично позбавленою ознак націоналізму ОУН(з).
СИМВОЛІКА
ВІТАЛІЙ МАНЗУРЕНКО
РОЛЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА У СТВОРЕННІ
НАГОРОДНОЇ СИСТЕМИ УПА
Жодна з подій світової історії ХХ ст. не залишила по собі таку
велику фалеристичну спадщину, як Друга світова війна. Всі кра-
їни, що брали в ній участь, встановлювали різноманітні нагороди:
ордени, хрести, медалі, нагрудні знаки. У Великій Британії 1940 р.
було запроваджено Георгіївський хрест як одну з найвищих наго-
род держави для відзначення цивільних осіб, що показали винят-
кову мужність, а також низку медалей, які надавали учасникам
військових операцій. Того ж року введено вищу військову нагороду
Франції за боротьбу проти нацистської Німеччини — Хрест Визво-
лення. Вже через декілька днів після нападу Німеччини на Радян-
ський Союз, 28 червня 1941 р., Президент США Рузвельт заснував
медаль «За службу в захисті Америки». Упродовж війни він також
запровадив медалі «За службу жінок у Збройних Силах Америки»,
«За участь у воєнних кампаніях Америки», «За участь у кампаніях
у Європі, Африці та на Близькому Сході», «За участь у кампаніях в
Азії та в Тихому океані», а 6 липня 1945 р. Конгрес США встановив
медаль «За перемогу у Другій світовій війні».
Збройною силою, яка діяла під гаслом визволення українського
народу від гніту нацистського та більшовицького тоталітарних ре-
жимів, стала створена 1942 р. Українська Повстанська Армія (УПА).
Покінчити з діяльністю повстанців військова машина Радянського
Союзу змогла лише в середині 1950-х рр. За оцінками істо риків, у
різний час до складу загонів повстанської армії входило від 50 до
150 тис. осіб.
Потрібно віддати належне УПА за те, що вона — єдина по-
встанська армія, яка запровадила свої бойові нагороди. Ці нагоро-
ди займають особливе місці не тільки в українській, а й у світовій
фалеристичній спадщині з огляду на складність виготовлення, спе-
цифіку нагородження і навіть носіння в умовах строгого підпілля.
314
СИМВОЛІКА
315
№ 10ВІТАЛІЙ МАНЗУРЕНКО РОЛЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА У СТВОРЕННІ НАГОРОДНОЇ СИСТЕМИ УПА
Можливо, щось подібне до нагород існувало під час варшав-
ського повстання 1944 р. Польські повстанці в загоні Армії крайо-
вої (АК) «Хоробрий ІІ» майора Зиґмунда Брейнака — ‘Зиґмунда’,
що діяв у варшавських районах Середмістя та Воля, начебто впро-
вадили неформальну відзнаку «За вбивство в бою офіцера СС». Цю
відзнаку виготовляли в перервах між боями зі здобутих німецьких
Залізних хрестів. На реверс хрестів накладалася польська моне-
та номіналом 1 злотий (випуску 1929) з вибитим символом АК на
грудях орла та нижче розташованою датою «1944»1. Чи був такий
факт, стверджувати не станемо, тому що до нашого часу не дійшло
жодного екземпляра цієї відзнаки або документальних підтвер-
джень її існування. В колекціях польських фалеристів трапляють-
ся тільки сучасні реконструкції нагороди.
Перші відомості про нагороди УПА належать до початку
1950-х р р.2, а перші спроби їх дослідити з’являтися у спеціалі-
зованих фалеристичних виданнях лише через півстоліття піс-
ля їхнього встановлення. Вперше систематичний огляд нагород
УПА зроблено у відомому виданні Я. Семотюка «Українські вій-
ськові відзнаки»3. Досить багато інформації про нагородну систе-
му українських повстанців знаходимо у двотомному довіднику
«Українська Повстанча Армія. 1943-49» Петра Содоля4.
Накази, постанови та інші документи, що стосуються повстан-
ських нагород, опубліковано в багатотомному виданні «Літопис
Української Повстанської Армії»* (тут уперше окремою вкладкою
надруковано кольорові зображення нагород).
1 Oberleitner S. Polskie ordery odznaczenia i niektóre wyróznienia zaszczytne 1705-1990. –
Zielona Góra, 1992. – S. 427–428.
2 Графіка в бункрах УПА. – Філадельфія, 1952. – С. 15–18, 67, 69; Мірчук П.
Українська Повстанська Армія 1942–1952. – Мюнхен, 1953. – С. 255, 278–279, 281;
Шанковський Л. Українська Повстанська Армія // Історія українського війська. –
Вінніпеґ, 1953.
3 Семотюк Я. Українські військові нагороди. – Торонто, 1991. – С. 31–33. В каталозі
вперше подані в кольоровому зображенні, описані та систематизовані бойові наго-
роди УПА. Друге доповнене видання українською та англійською мовами вийшло в
Торонто 2004 р.
4 Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник другий. – Нью-Йорк,
1995. – С. 158, 162.
* «Літопис Української Повстанської Армії» – багатотомне видання, присвячене до-
слідженню українського національно-визвольного руху в 1940-х та 1950-х рр. на те-
ренах України. Видається в Канаді та Україні (Торонто–Львів). На 25.05.2007 р.
видано 45 томів.
Щодо нових фалеристичних досліджень з історії виникнення та
функціювання системи нагород УПА, то останнім часом їхній пере-
лік поповнився публікаціями Д. Вєдєнєєва5, документальними до-
бірками О. Кучерука6 та нашими дослідженнями7, що містять відо-
мості про створення нагород УПА і практику відзначення ними.
Перше документальне свідчення про заснування нагород — це
наказ Головної Команди УПА ч. 3/44 від 27 січня 1944 р. про вста-
новлення і призначення військових відзначень за підписом Голов-
ного командира УПА Романа Шухевича — ‘Тараса Чупринки’ та
шефа Головного військового штабу (ГВШ) УПА Дмитра Грицая —
‘Перебийноса’. Цим наказом встановлювалася система відзначень,
виділених в окремі групи: відзначення за бойові заслуги, за особли-
ву працю для Українських Збройних Сил і за поранення.
Згідно з цим наказом, важливу роль у нагородженні відводи-
лося Українській Головній Визвольній Раді (УГВР), яка на той
час ще не існувала. Від моменту підписання наказу і до створен-
ня УГВР (15.07.1944) пройшло ще понад п’ять місяців*. Напевно,
вже в січні 1944 р. питання про скликання УГВР було вирішено, і
тому, передбачаючи розвиток подій, Роман Шухевич як Головний
командир УПА, підписав наказ, узявши на себе розподіл функ-
ційних прав між УГВР та командуванням УПА щодо надання на-
город. Отже, в документі вказувалося, що Золотий хрест бойово ї
5 Вєдєнєєв Д. До історії нагородної системи УПА // Однострій. – Рівне, 2004. – № 8. –
С. 36–39.
6 Кучерук О. Нагороди УПА: проект Ніла Хасевича // Військово-історичний альма-
нах. – К., 2002. – Ч. 1 (4). – С. 119–127; Кучерук О. Нововиявлені документи до істо-
рії нагород УПА // Там само. – К., 2002. – Ч. 2 (5). – С. 155–158.
7 Манзуренко В. Нагороди УПА // Армія безсмертних. Повстанські світлини. –
Львів, 2002. – С. 53–67; Манзуренко В. З історії відзнак УПА // Шлях перемоги.
№ 26 (256 3) – Київ, 2003. – 25 черв. – С. 10; Манзуренко В. У вирі другої світової
війни // Українська фалеристика: З історії нагородної спадщини: У 2 кн. – К., 2004. –
Кн. 1. – С. 186–206; Manzurenko W. Odznaczenia bojowe Ukraińskiej Powstańczej Armii
// Oblicza historii. – 2004. – № 3. – S. 58–63; Манзуренко В. Ніл Хасевич – творець
бойових нагород УПА // Визвольний шлях. – Кн. 11 (692). – К., 2005. – С. 110–115;
Манзуренко В. Деякі факти з історії заснування та впровадження бойових нагород
УПА // Український визвольний рух. – Львів, 2006. – Зб. 6. – С. 245–254; Манзуренко
В. Лицарі найвищих бойових нагород УПА в наказах ГВШ // Український визвольний
рух. – Львів, 2006. – Зб. 7. – С. 267–287; Манзуренко В. Лицарі Срібного хреста за-
слуги // Український визвольний рух. – Львів, 2006. – Зб. 8. – С. 277–301.
* Установчий збір УГВР відбувся 11–15 липня 1944 р. біля с. Сприня на Самбірщині
(Львівська обл.).
316
СИМВОЛІКА
317
№ 10ВІТАЛІЙ МАНЗУРЕНКО РОЛЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА У СТВОРЕННІ НАГОРОДНОЇ СИСТЕМИ УПА
заслуги 1-го та 2-го класів надає Головна Визвольна Рада на внесок
Головного командира УПА8. Також вказано, що цивільним особам
Золоті та Срібні хрести заслуги «надає Головна Визвольна Рада на
внесок Головного Командира УПА». Срібний хрест бойової заслу-
ги 1-го і 2-го класів та Бронзовий хрест заслуги «надає Головний
Командир УПА на внесок Крайового Командира УПА»9. Виняток
було зроблено лише для однієї нагороди — Бронзового хреста бо-
йової заслуги. Цією нагородою відзначав крайовий командир УПА
на внесок командира Воєнної округи (ВО), або групи 10. Також кра-
йовий командир УПА на внесок командира ВО надавав вирізнення
та похвалу. Найнижче військове відзначення за бойові заслуги —
це признання наказом командира підвідділу11.
Отже, в січні 1944 р., ще до створення УГВР, попередньо були
розподілені функційні права між Радою та Головним командиром
УПА щодо майбутніх відзначень бойовими нагородами.
Повернімося ще раз до наказу Головної Команди УПА ч. 3/44.
У ньому йдеться тільки про впровадження військових відзначень,
подається повна назва нагороди та вказується, кому належить пра-
во надавати її. Самого ж опису нагороди в наказі немає тому, що на
той час іще не існувало проектів нагород. Оскільки на наказі є влас-
норучний підпис шефа ГВШ УПА Д. Грицая — ‘О. Перебийноса’,
можна припустити, що він безпосередньо причетний до його скла-
дання. Відомо, що Д. Грицай був «покликаний до військової служби
в польській армії, де закінчив з відзначенням польську старшин-
ську школу»12. Це свідчить про те, що йому були відомі тенденції
світової і, зокрема, польської фалеристики.
Також цей наказ підписав Головний командир УПА Р. Шухе-
вич — ‘Тарас Чупринка’, який свого часу теж був «покликаний до
польського війська, студіював в старшинській школі, з якої його як
політично підозрілого було усунено»13. Інші джерела подають, що
«в 1928 р. Шухевича взяли до польського війська до старшинської
8 Літопис Української Повстанської Армії. – Торонто, 1978. – Т. 1: Волинь і Полісся.
Німецька окупація. – Кн. 1. – С. 164–167.
9 Там само.
10 Там само.
11 Літопис Української Повстанської Армії. – Т. 1. – Кн. 1. – С. 164–167.
12 Мірчук П. Українська Повстанська Армія. 1942–1952. – Мюнхен, 1953. – С. 258.
13 Там само. – С. 256.
школи […] По закінченню “польської школи підхорунжих” у Воло-
димирі Волинському Шухевич виїхав на продовження військових
студій за границю»14. Отже, Роман Шухевич був обізнаний із поль-
ською фалеристикою, яка вивчалась у старшинській школі та була
внесена до польських військових правильників.
На нашу думку, першоджерелом для українських повстанських
нагород була система державних нагород Польщі. У своєму переліку
вона має Золотий, Срібний та Бронзовий хрести заслуг15. Зауважмо,
що ці нагороди, впроваджені польським урядом 1923 р., були одно-
ступеневі, — тим часом повстанські бойові нагороди, а саме Золотий
та Срібний хрести бойової заслуги, мали по два класи, згідно з на-
казом ч. 3/4416, подібно як польські ордени Віртуті Мілітарі та Від-
родження, румунські орден Зірка Румунії та орден корони Румунії,
чеський орден Білого Лева (усі мали п’ять класів).
Перші відзначення бойовими нагородами відбулися після того,
як у березні 1945 р. Головний командир УПА Р. Шухевич звернувся
стосовно представлення до найвищих нагород УПА до Миколи Ду-
жого, котрий на той час займав найвищу в підпільному парламенті
посаду секретаря Президії УГВР. Згодом він самостійно або спільно
з іншими членами УГВР (про це немає відомостей) ухвалив рішення
нагородити 10 осіб та підвищити в званні 2 особи17. Постанова УГВР,
у якій вперше згадується про нагородження повстанців, датується
22 квітня 1945 р.18.
25 квітня 1945 р. ГВШ УПА видав перший нагородний наказ
ч. 1/45, яким, з урахуванням постанови УГВР від 22.04.1945 р., бо-
йовими нагородами УПА відзначено 56 повстанців, зокрема: Зо-
лотим хрестом бойової заслуги 1-го класу — 2, Золотим хрестом
14 Ганушевський М. Роман Шухевич у моїх споминах // Літопис Української Повстанської
Армії. – Торонто–Львів, 2007. – Т. 45: Генерал Роман Шухевич – «Тарас Чупринка»
Головний Командир УПА. – С. 75.
15 Манзуренко В. Польський орден «Хрест Заслуг. 1923-39.» // Однострій. – 2002. –
№ 7. –С. 25–32.
16 Галузевий державний архів Служби безпеки (далі — ГДА СБ) України. – Ф.13. –
Спр. 376 – Т. 60. – С. 226–228.
17 Літопис Української Повстанської Армії. – Торонто–Львів, 2001. – Т. 26:
Українська Головна Визвольна Рада: Документи. Офіційні публікації. Матеріяли. —
Кн. 4: Документи і спогади. – С. 583–584.
18 Центральний державний архів вищих органів влади та управління (далі — ЦДАВО)
України. – Ф. 3838. – Оп. 1. – Спр. 14. – Арк. 26–32. Копія зберігається в архіві
«Літопису УПА».
318
СИМВОЛІКА
319
№ 10ВІТАЛІЙ МАНЗУРЕНКО РОЛЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА У СТВОРЕННІ НАГОРОДНОЇ СИСТЕМИ УПА
бойової заслуги 2-го класу — 3, Срібним хрестом бойової заслуги
1-го класу — 9, Срібним хрестом бойової заслуги 2-го класу — 20,
Срібним хрестом заслуги — 5, Бронзовим хрестом заслуги — 17.
Найвищі нагороди отримали: Золотий хрест бойової заслуги 1-го
класу — командир куреня «Сіроманці» ВО «Лисоня» сот. Дмитро
Карпенко — ‘Яструб’ та командир куреня «Галайда» ВО «Буг»
хор. Дмитро Пелип — ‘Євшан’; Золотий хрест бойової заслуги 2-го
класу — командир старшинської школи «Олені» групи УПА-«За-
хід» май. Федір Польовий — ‘Поль’, командир ВО «Говерля» групи
УПА-«Захід» пор. Іван Бутковський — ‘Гуцул’ та командир Так-
тичного відтинка «Чорний Ліс» ВО «Говерля» поручник Василь
Андрусяк — ‘Різун’. Згідно з цим же наказом, Срібний хрест за-
слуги отримали: провідник ОУН Львівського обласного проводу
Ярослав Скаськів — ‘Моряк’, крайовий референт УЧХ ЗУЗ Ка-
терина Зарицька — ‘Калина’, провідник ОУН Золочівської окру-
ги Петро Вірлик — ‘Береговий’, провідник ОУН Бережанської
округи Михайло Хома — ‘Юрко’ та провідник ОУН Волинського
проводу Юрій Юрів — ‘Іскра’. Бронзовий Хрест заслуги отримали
17 повстанців. Цей наказ підписав Головний командир УПА ‘Тарас
Чупринка’19.
Спочатку Хрестами бойової заслуги нагороджували винятково
вояків УПА, але згодом рішенням УГВР від 30 травня 1947 р. було
дозволено нагороджувати ними і цивільних осіб — учасників зброй-
ного підпілля ОУН.
Упродовж декількох років, починаючи від 1944 р., відбулися
значні зміни в тактиці УПА. Уже запроваджені Хрести бойової за-
слуги та Хрести заслуги не охоплювали всіх випадків, коли стріль-
ці й командири УПА виявляли свій героїзм, тому 6 червня 1948 р.
УГВР видала постанову про встановлення медалі «За боротьбу в
особливо важких умовах».
Зауважмо, що відзначені бойовими нагородами повстанці не
одержували реальних знаків, адже їх просто не існувало. У той
час нагородження було умовним. Відзначеному зачитували наказ
про його нагородження і, в кращому разі, він отримував тимчасове
посвідчення (фактично — витяг з наказу). Така ситуація не могла
19 ЦДАВО України. – Ф. 3838. – Оп. 1. – Спр. 14. – Арк. 26–32. Копія зберігається в
архіві «Літопису УПА».
тривати довго. Маючи наказ Головного командира УПА Романа
Шухевича про встановлення й призначення військових відзна-
чень, командири УПА різних рівнів заходилися самостійно та з до-
помогою самобутніх митців розробляти проекти нагород — часто
не маючи елементарного мистецького знаряддя, потрібних фахо-
вих знань та керуючись власним баченням.
Протягом наступних п’яти років питання нагородних знаків
неодноразово виникало перед керівництвом УГВР та Головним ко-
мандиром УПА Романом Шухевичем. Проте лише в квітні 1950 р.
повстанський митець Ніл Хасевич подав до Головної Команди УПА
власні проекти нагород, виконані на досить високому мистецькому
рівні, додавши до них супровідного листа. До цього часу лишається
нез’ясованим, чи мав митець особисте доручення від Р. Шухевича
щодо їхньої розробки, чи це була його власна ініціатива.
30 червня 1950 р. проекти нагород Н. Хасевича були затвер-
джені УГВР. Уже наступного року в Західній Німеччині (Бава-
рія) в приватній майстерні було виготовлено Хрести бойової за-
слуги, Хрести заслуги та медаль «За боротьбу в особливо важких
умова х».
Проблему відсутності знаків нагород та особливостей нагоро-
дження в УПА дають можливість з’ясувати протоколи допитів
арештованих повстанців. Під час допиту Галина Дидик — ‘Анна’,
особиста зв’язкова Романа Шухевича, повідомила, що за особисті
заслуги вона була нагороджена двома Срібними хрестами заслуги*.
У протоколі допиту від 18 березня 1950 р. читаємо:
«Запитання: “Коли і ким Ви були нагороджені?”
Відповідь: “За активну працю в УЧХ (Український Червоний
Хрест) в 1945 році головним проводом ОУН я була нагороджена
срібним хрестом. Спеціального наказу про нагородження мені ніхто
не зачитував, але в усній формі про це мені повідомила зв’язкова
Романа Шухевича — “Монета” (Катерина Зарицька — зв’язкова
Р. Шухевича з 1945 року). У 1948 році Проводом ОУН я була наго-
роджена другим срібним хрестом за віддану працю в підпіллі ОУН,
про що весною 1948 року в Бібрецькому лісі (Львівської області)
Шухевич зачитав наказ.”
* Насправді Галина Дидик була нагороджена одним Срібним хрестом заслуги і одним
Бронзовим хрестом заслуги.
320
СИМВОЛІКА
321
№ 10ВІТАЛІЙ МАНЗУРЕНКО РОЛЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА У СТВОРЕННІ НАГОРОДНОЇ СИСТЕМИ УПА
Запитання: “Нагороди Ви отримали?”
Відповідь: “Ні, нагород у підпіллі взагалі не видавали.”
Запитання: “А хто ще був нагороджений з боєвиків і зв’язкових
Шухевича?”
Відповідь: “У 1948 році разом зі мною також був нагородже-
ний командир охоронної боївки Шухевича — “Влодко” (Михайло
Заєць), про що також Шухевич зачитав наказ Головного проводу
ОУН”»20.
Як бачимо, Головний командир УПА Роман Шухевич не мав
при собі знаків нагород для вручення повстанцям. Після його заги-
белі в с. Білогорща біля Львова (05.03.1950) при обшуку приміщення
не було знайдено жодного нагородного знака УПА і не виявилося
жодних документальних покликань на них.
Василь Кук, ставши Головним командиром УПА після смерті
Романа Шухевича, не мав достатньої кількості нагород для вру-
чення воякам, хоча представлення до нагородження не припиняли
надходити до нього від повстанських командирів.
Статистичний аналіз документів показав, що Головний коман-
дир УПА Роман Шухевич за шість років відзначив Золотим хрестом
заслуги всього 14 повстанців, а його наступник Василь Кук за три
роки — 16 повстанців. Посмертне нагородження самого Р. Шухеви-
ча Золотим хрестом заслуги відбулося згідно з постановою УГВР від
1950 р.21. За роками кількість нагороджених була такою: 1945 р. —
8 осіб, 1946 — 4, 1947 — 1, 1949 — 1, 1950 — 4, 1951 — 5, 1952 — 8.
Золотим хрестом бойової заслуги 1-го класу було відзначено
40 повстанців. Треба зауважити, що саме цією нагородою було про-
ведено найперше нагородження в УПА. Згідно з наказом ч. 1/45 від
25 квітня1945 р. першими Лицарями нагород УПА стали хор. Дми-
тро Карпенко — ‘Яструб’, командир куреня «Верховинці» ВО 3
«Лисоня» та хор. Дмитро Пелип — ‘Євшан’, командир куреня «Га-
лайда» ВО 2 «Буг». Відзначення Головного командира УПА Рома-
на Шухевича Золотим хрестом бойової заслуги 1-го класу також
відбулося згідно з постановою УГВР від 7 липня 1950 р.22. І в цьому
випадку, як виняток, наказу ГВШ УПА на його нагородження не
20 Вєдєнєєв Д. До історії нагородної системи УПА . – С. 38.
21 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 5. – Арк. 179.
22 Там само.
було. Тільки Р. Шухевич, як Головний командир УПА, посмертно
отримав, згідно з однією постановою УГВР, дві найвищі нагороди
УПА — Золотий хрест заслуги та Золотий хрест бойової заслуги
1-го класу.
Золотий хрест бойової заслуги 1-го класу надавався повстан-
цям, як і Золотий хрест заслуги, в особливих випадках. Р. Шухе-
вич за шість років відзначив цією нагородою всього 20 повстанців,
В. Кук за три роки — 22 повстанця. Р. Шухевич отримав цю наго-
роду посмертно згідно з постановою УГВР від 1950 р.23. За роками
кількість нагороджених була такою: 1945 р. — 7 осіб, 1946 — 4,
1947 — 1, 1948 — 5, 1949 — 3, 1950 — 9, 1951 — 6, 1952 — 7.
Золотим хрестом бойової заслуги 2-го класу відзначено всього
32 повстанців. Відповідно до наказу ч. 1/45 від 25.04.1945 р. перши-
ми цю нагороду одержали май. Федір Польовий — ‘Поль’, командир
старшинської школи «Олені» групи УПА-«Захід» та пор. Іван Бут-
ковський — ‘Гуцул’, командир ВО 4 «Говерля» групи УПА-«Захід».
Золотим хрестом бойової заслуги 2-го класу, як і Золотим хрестом
бойової заслуги 1-го класу, повстанців відзначали в особ ливих ви-
падках. Головний командир УПА Р. Шухевич надав цю нагороду
всього 28 повстанцям, В. Кук — чотирьом повстанцям. За роками
кількість нагороджених була такою: 1945 р. — 15 осіб, 1946 — 6,
1948 — 5, 1949 — 2, 1950 — 2, 1951 — 2.
Відзначених нагородами вищих класів, а саме Золотим хрес-
том заслуги та Золотим хрестом бойової заслуги 1-го і 2-го кла-
сів, було дуже мало. З часу введення нагород наказом ч. 3/44 від
27 січня1944 р. і до останнього наказу з нагородженнями ч. 3/52
від 12 жовтня1952 р., тобто протягом майже восьми років, Золотим
хрестом заслуги було відзначено 31 повстанця, Золотим хрестом
бойової заслуги 1-го класу — 40 повстанців, а Золотим хрестом
бойової заслуги 2-го класу — 32 повстанців. Отже, на цей час вда-
лося встановити, що тільки 103 Лицарі повстанської армії за вісім
років активної боротьби за незалежність України були нагоро-
джені найвищими нагородами УПА.
Головний командир УПА Роман Шухевич дуже відповідаль-
но ставився до відзначення своїх бійців та старшин бойовими
нагородам и УПА. За шість років (1945—1950) він відзначив Золо-
23 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 5. – Арк. 179.
322
СИМВОЛІКА
323
№ 10
тим хрестом заслуги 14 повстанців, Золотим хрестом бойової заслу-
ги 1-го класу — 20 повстанців та Золотим хрестом бойової заслуги
2-го класу — 28 повстанців. Загалом — 62 вояки. Невелика кількість
нагороджених дає підстави стверджувати, що статус бойових наго-
род УПА був досить високим і підтримувався впродовж усього часу
функціювання нагородної системи УПА (аж до 1952).
ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ І СУЧАСНІСТЬ
ВОЛОДИМИР В’ЯТРОВИЧ
МІСЦЕ ЗАХОРОНЕННЯ
ГОЛОВНОГО КОМАНДИРА УПА
РОМАНА ШУХЕВИЧА ЯК ПРЕДМЕТ
СУСПІЛЬНИХ ДИСКУСІЙ
У столицях багатьох держав є пантеони національних героїв.
Там перепоховують тих людей, котрі найбільше спричинилися до
здобуття незалежності народу чи його державного розвитку. На
жаль, досі спорудження такого пантеону в столиці України зали-
шається у сфері ідей, досі національні герої України лежать у чу-
жій землі — в інших країнах Європи чи в Сибіру. Про могили тих,
хто полягли на полі бою, ми взагалі нічого не знаємо. Українці — на-
ція без могил.
Окремі патріоти чи громадські організації намагаються виправи-
ти цю ситуацію, проводячи багаторічні пошуки. Проте в деяких ви-
падках справа перепоховання діячів визвольного руху використову-
ється, щоб отримати політичні дивіденди. А довкола інформації про
можливе місце поховання такої знакової постаті, як Роман Шухе-
вич, останнім часом почали вирувати ще більші політичні пристрас-
ті. Кілька років тому у ЗМІ з’явилося повідомлення, начебто один
ветеран МҐБ вказав, що поховано Шухевича на подвір’ї колишньої
тюрми на вул. Лонцького1. Щоб перевірити інформацію навіть було
проведено археологічну розвідку, яка, втім, не дала жодних резуль-
татів2. Досі побутують і інші версії: що тіло Головного командира
таємно поховали десь на Янівському цвинтарі3, що його, як це було
1 Офіцер СБУ заговорив // Експрес. – 2000. – 4–12. – С. 3.
2 Дозвіл на проведення ексгумаційних робіт у місті Львові по вул. С. Бандери 1 з
16.06.00 по 24.11.00 з метою пошуку жервт політичних репресій та останків Романа
Шухевича // Архів Центру досліджень визвольного руху (далі – АЦДВР). – Папка
документів про створення меморіально-дослідницького комплексу на території ко-
лишньої тюрми на вул. Лонцького.
3 Свідчення Василя Олеськова про можливе місце поховання генерала Т. Чупринки //
АЦДВР. – Папка документів «Матеріали про місце поховання Романа Шухевича».
|