Літописні Бакота і Пониззя у Середньому Подністров’ї
У статті узагальнено основні здобутки та окреслено нові перспективи історичних та археологічних студій літописного міста Бакота і його округи, запропоновано нове бачення окремих моментів їхнього минулого....
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2009
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65272 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Літописні Бакота і Пониззя у Середньому Подністров’ї / С.П. Маярчак // Археологія. — 2009. — № 2. — С. 23-33. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-65272 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-652722014-06-24T03:01:27Z Літописні Бакота і Пониззя у Середньому Подністров’ї Маярчак, С.П. Статті У статті узагальнено основні здобутки та окреслено нові перспективи історичних та археологічних студій літописного міста Бакота і його округи, запропоновано нове бачення окремих моментів їхнього минулого. Статья посвящена вопросам, связанным с развитием древнерусского города Бакота и исторической области Понизье. В начале ХІІІ в. в пределах Галицкой земли — Среднем Поднестровье — проходил процесс формирования природно-исторической области Понизье и удельного княжества с центром в городе Бакота (теперь затопленное село Каменец-Подольского района на Хмельнитчине). Монгольское нашествие и покорение завоевателям Среднего Поднестровья затормозили, внесли коррективы, но не остановили этот процесс полностью. Понизье было древним интегрирующим ядром Подолья, историю становления которого надо начинать с начала ХІІІ в., когда формировалось Понизье. Возвышению Бакоты способствовала совокупность нескольких факторов, среди которых особенно важен географический. Упадок Бакоты был связан с целенаправленной политикой иностранных феодалов на снижение ее роли в регионе, как опасного для них политического центра с древними самостоятельными традициями. В статье уточнены границы Понизья, выяснена история изучения бакотских древностей древнерусского времени, обобщены мнения исследователей о названиях «Бакота», «Подолье» и «Понизье». The article is devoted to the matters related to the development of Ancient Rus city Bakota and historic region Ponyzzya. At the beginning of the 13th c. within the borders of Halych Lands, in the Dnister River middle region, a process of shaping of natural and historic region Ponyzzya and appanage principality with the centre in Bakota city (now a flooded village in Kamyanets-Podilskyi Region of Khmelnytska Oblsat) was ongoing. Mongol invasion and subjection to conquerors of the Dnister River middle region hindered, amended, but did not entirely stopped this process. Ponyzzya was an ancient integrating core of Podillya, history of development of which should be traced from the 13th c. when Ponyzzya was forming. Rise of Bakota was promoted by a set of several factors, among which a geographical one was the most important. Decline of Bacota was caused by teleological politics of foreign feudal lords aiming at diminishing its role in the region as a dangerous political centre with old independent traditions. The \ borders of Ponyzzya are specified in the article, a history of study of Bakota antiquities of Ancient Rus period are ascertained, and the researchers’ opinions on the names Bakota, Podillya, and Ponyzzya are generalized. 2009 Article Літописні Бакота і Пониззя у Середньому Подністров’ї / С.П. Маярчак // Археологія. — 2009. — № 2. — С. 23-33. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65272 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Маярчак, С.П. Літописні Бакота і Пониззя у Середньому Подністров’ї Археологія |
| description |
У статті узагальнено основні здобутки та окреслено нові перспективи історичних та археологічних студій літописного міста Бакота і його округи, запропоновано нове бачення окремих моментів їхнього минулого. |
| format |
Article |
| author |
Маярчак, С.П. |
| author_facet |
Маярчак, С.П. |
| author_sort |
Маярчак, С.П. |
| title |
Літописні Бакота і Пониззя у Середньому Подністров’ї |
| title_short |
Літописні Бакота і Пониззя у Середньому Подністров’ї |
| title_full |
Літописні Бакота і Пониззя у Середньому Подністров’ї |
| title_fullStr |
Літописні Бакота і Пониззя у Середньому Подністров’ї |
| title_full_unstemmed |
Літописні Бакота і Пониззя у Середньому Подністров’ї |
| title_sort |
літописні бакота і пониззя у середньому подністров’ї |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65272 |
| citation_txt |
Літописні Бакота і Пониззя у Середньому Подністров’ї / С.П. Маярчак // Археологія. — 2009. — № 2. — С. 23-33. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT maârčaksp lítopisníbakotaíponizzâuserednʹomupodnístroví |
| first_indexed |
2025-07-05T15:44:21Z |
| last_indexed |
2025-07-05T15:44:21Z |
| _version_ |
1836822311661993984 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 2 23
Попри те, що Бакота не була обділена увагою
дослідників (Винокур, Горішній 1994, ін.), її
давньоруське минуле, як і історичної області,
центром якої вона була (Пониззя), все ще за-
лишається значною мірою невивченим.
Літописна Бакота вже давно локалізована в
районі однойменного села на Дністрі (Барсов
1865, с. 3). Тепер це село, що розташовувалося
у Кам’янець-Подільському районі на Хмель-
ниччині, затоплене Дністровським водосхови-
С.П. Маярчак
ЛІТОПИСНІ БАКОТА
І ПОНИЗЗЯ У СЕРЕДНЬОМУ ПОДНІСТРОВ’Ї
У статті узагальнено основні здобутки та окреслено нові перспективи історичних та археологічних студій літопис-
ного міста Бакота і його округи, запропоновано нове бачення окремих моментів їхнього минулого.
К л ю ч о в і с л о в а: середні віки, Галицька земля, давньоруське місто
щем. Походження топоніму «Бакота» нез’ясо-
вано. Піз ньосередньовічний історик Станіслав
Сарницький писав, що він татарського похо-
дження (Білецька 2004, с. 48). Ця думка навряд
чи правильна хоча б тому, що за археологічними
матеріалами зрозуміло, що давньоруське посе-
лення там існувало задовго до приходу монголо-
татар у Русь. На думку Л.Т. Масенка, назва того
ж походження, що й староукраїнське «боука-
та» (з молдавського «букате» — шматок — чи
білоруського «букота» — «гора округлої фор-
ми» (Масенко 1985)). За С.Є. Вайнтрубом, на-© С.П. МАЯРЧАК, 2009
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 2 24
1 На думку О.В. Майорова, похід Судислава мав на
меті відновити владу міської общини Галича над по-
всталим Пониззям, що було для міста стратегічним
завданням (Майоров 2001, с. 236—237).
2 Навряд чи справді, як свідчить літопис, у цьому ви-
падку все залежало від самого Милія. Очевидно,
його дії підтримувала більшість населення Бакоти.
зву «Бакота» можна перекласти на сучасну
українську мову як «бажане місце» (Винокур,
Горішній 1994, с. 6). Місто згадується у Га ли-
цько-Волинському літописі в описі подій 1241,
1242 й 1252 років як адміністративний центр
історичної області Пониззя.
Назва «Пониззя» вперше фігурує в літопи-
сі під 1227 р. Тоді галицький князь, тесть Да-
нила Галицького, Мстислав Удатний під по-
літичним тиском, але всупереч волі більшості
галичан (якщо вірити літописцю), віддав га-
лицький стіл угорському королевичу Андрію,
«а сам узяв Пониззя» (Літопис 1989, с. 383). Не-
забаром Мстислав пошкодував про свій вчи-
нок і приблизно на початку 1228 р. звернувся
до Данила: «Сину! Завинив я, не давши тобі Га-
лича, а давши іноплеміннику за радою Суди слава
(Бернатовича, галицького боярина, прихиль-
ника проугорської партії) обманника. Обманув
бо він мене. Якщо бог захоче, ми підемо оба на них
(угорців). Я посаджу (на коней) половців, а ти
(підеш) зі своїми. Коли бог дасть його (короле-
вича Андрія, котрий сидів у Галичі) нам обом
(побити), — ти візьми Галич, а я Пониззя» (Лі-
топис 1989, с. 384). Та невдовзі Мсти слав Удат-
ний помер, спільний похід так і не відбувся, й
Данило Романович зосередився на певний час
на укріпленні своєї влади на Волині. У 1230 р.
галичани, прихильники Романовичів, напра-
вили до Данила послів з пропозицією зайняти
місто: «Судислав пішов у Пониззя, а королевич у
Галичі зостався. Піди-но боржій!». Данило Ро-
манович послухався поради. Частина його вій-
ська на чолі з тисяцьким Дем’яном пішла на
Судислава у Пониззя, і той перед ним «не всто-
яв». Сам Данило з іншою частиною війська за-
йняв на якийсь час Галич і розорив двір Су-
дислава Бернатовича 1 (Літопис 1989, с. 386).
Вказані літописні повідомлення дозволяють
вважати Пониззям природно-історичну об-
ласть і навіть говорити про початок формуван-
ня у цій області удільного князівства, що ви-
окремлювалося на початку ХІІІ ст. з Га ли цько-
Во лин ської держави. Головними причинами
формування князівства на Пониззі були, по-
перше, швидке збільшення населення у Се-
редньому Подністров’ї упродовж ХІІ ст. (Ма-
ярчак 2006, с. 11); по-друге, окраїнне геогра-
фічне положення Пониззя у складі Галицького
князівства; по-третє, політична криза у Гали-
чі, перманентна від початку ХІІІ ст. Виникла
необхідність у місцевому політичному центрі,
ста більній і ефективній владі, що вирішувала б
проблеми дедалі густіше населеного регіону.
Про центр нового князівства літопис розпові-
дає під 1241 р. При описі подій цього року йдеть-
ся про свавілля галицьких бояр і їхню непокору
князю Данилу Романовичу, зокрема про Добро-
слава Суддича, котрий «укняжився був і грабував
усю землю, а ввійшовши в (місто) Бакоту, все По-
низзя забрав без княжого повеління» (Літопис 1989,
с. 398). Отже, саме Бакота була адміністративним
центром Пониззя. Захоплення центру передба-
чало, за тогочасними реаліями, заволодіння усі-
єю територією, що йому підкорювалася.
Того ж 1241 року Бакоту намагався підко-
рити і чернігівський князь Ростислав Михай-
лович. Він «зібрав князів болохівських і останок
галичан (і) прийшов до (міста) Бакоти. Але Ку-
рило-печатник був тоді в Бакоті, посланий Дани-
лом-князем і Васильком списати грабунки не-
честивих бояр». Курило був вірний своїм сюзе-
ренам і з пішими воїнами зумів відбити штурм
міста. Данило Галицький, зі свого боку, здій-
снив похід на союзників Ростислава Михайло-
вича болохівців і спустошив їхню землю. На-
ступного, 1242 року, Данило вирушив до Бако-
ти, аби укріпити свою владу на Пониззі і,
можливо, мобілізувати населення області на бо-
ротьбу проти монголів (Літопис 1989, с. 399—
400). На відміну від Болохівської землі, Пониз-
зя, не постраждале в результаті монгольського
походу 1240—1241 рр., на той час ще було здат-
не на опір завойовникам. Але невдовзі князь
Галичини та Волині, як і інші руські князі, зму-
шений був домовлятися з татарами (Літопис
1989, с. 404—405).
Востаннє Бакота у літописі згадується при
описі подій, що відбулися наприкінці 1252 року.
Тут вона фігурує як адміністративно-політичний
(фіскальний) центр: «приїхали татари до (міста)
Бакоти, і прилучився Милій, (старший міста), до
них. Данило тоді пішов на війну проти Литви, на
Новгородок, але тому, що була розкаль, послав він
сина свого Льва на Бакоту, (а) Лев послав двірсько-
го перед собою. Напавши зненацька, схопили вони
Милія і баскака, і привів Лев Милія до отця свого, і
стала знову Бакота королевою, отця його. Потім
же, порадившися з сином, він (Данило) одпустив
його (Милія), а поручником був Лев, (запевнивши
отця), що той буде вірним. Але коли знову приїхали
татари, то він (Милій) учинив обман 2 і оддав її,
Бакоту, знову татарам» (Літопис 1989, с. 413).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 2 25
Таким чином, Бакота, відіграючи деякий
час роль політичного центру (можна сказати,
столиці) Пониззя, так і не встигла перетвори-
тися на князівську вотчину 3. Процес форму-
вання державного утворення у Середньому По-
дністров’ї не завершився через монгольську
навалу на Русь і зміну політичної ситуації у ре-
гіоні та загалом у Південно-Західній Русі. Міс-
то ще тривалий час відігравало роль нехай не
князівського, але адміністративного центру
регіону, сюди приїжджали по данину татарські
баскаки. Однак закладене підґрунтя для підне-
сення Бакоти як столиці князівства так і не було
реа лізоване. Монголи не сприяли розвитку
нових державних утворень на зразок Пониззя
чи Болохівської землі і не допускали будівни-
цтва потенційно небезпечних для них укріпле-
них центрів на підкорених територіях. Понад
те, вимагали зруйнувати уже побудовані. Так,
1259 року монгольський нойон Бурондай на-
казав князю Василькові «розметати» галицькі
та волинські «городи» (Літопис 1989, с. 421).
Про відсутність укріплень у Подільській землі
на час приходу литовських князів Коріатовичів
розповідається у литовсько-білоруському лі-
тописанні (Супральская 1980, с. 66). Інформа-
ція про відсутність укріплень другої половини
ХІІІ — першої половини XIV ст. на досліджу-
ваній території підтверджується археологічно.
Завойовники з Азії просто використовували з
фіскальною метою сформовану до їх приходу в
Русь систему влади на місцях, дещо пристосу-
вавши її для себе. У Південно-Західній Русі не
склалася така жорстка система баскацтва, як
у Північно-Суздальській Русі (Головко 2004,
с. 7). Але недвозначне повідомлення літопи-
су про баскака у Бакоті дає підстави вважати,
що на тривалий час вона стає місцем концен-
трації данини («выхода») населення бакотської
округи для татар, котрі цю данину більш чи
менш регулярно збирали за допомогою місце-
вої верхівки, т. зв. «отаманів» (Молчановский
1885, с. 158). Дослідники називають порубіж-
ні зі сходу землі Галицько-Волинської держа-
ви (маємо на увазі передусім територію По-
низзя) «буферною зоною» (Егоров 1985, с. 19;
Винокур, Горішній 1994, с. 257; Головко 2004,
с. 12), позаяк на цих землях стикалися інтер-
еси та зони впливу, з одного боку, галицьких
володарів, а з іншого — монгольських воєна-
чальників. Ці прикордонні території не входи-
ли до складу Золотої Орди, але політично від
неї залежали. Населення «буферної зони» зму-
шене було тримати удар з обох боків. У 1300—
1302 рр. Галицько-Волинське князівство, ско-
риставшись усобицею в Золотій Орді, включи-
ло до свого складу на певний час (до середини
20-х рр. ХIV ст.) землі Пониззя і території аж до
гирл Південного Бугу і Дністра. Проте ордин-
ська адміністрація на Лівобережжі Середньо-
го Дністра зберігалась, і населення Бакотської
округи сплачувало данину татарам як і раніше,
зокрема й після перемоги над татарами литов-
ського князя Ольгерда на р. Сині Води 1362 р.
(за О.В. Білецькою, 1363 р.) і підпорядкування
краю литовцям (Шабульдо 1987, с. 21, ін.; Бі-
лецька 2004, с. 111, 121—122).
Після встановлення литовської влади на
Поділлі Бакота поступово перетворюється на
рядовий центр невеликої округи. Литовські
феодали були змушені зважати на колишню
самостійність міста й остерігатися відновлен-
ня самостійницьких тенденцій у ньому. Тому
вони розбудовували нові, альтернативні по-
літичні центри у краї 4, серед яких вирізнявся
Кам’янець на Поділлі.
Про заснування нової столиці краю, Ка м’я н-
ця, розповідається у «Повести о Подольской
земле», включеній у Супральський і Слуцький
білорусько-литовські літописи XVI ст. та у Хро-
ніку Биховця XVII ст.: «Ино тыи княжете Коръ-
ятевечи три браты: князь Юръи а князь Олек-
сандр, князь Костянтин и князь Федор со князя
великого Ольгирдовым презволениемъ и с помочию
Литовския земли пошли в Подольску землю. и
тогды в Подолскои земли не былъ ни один город ни
деревом рубленого, а ни каменем будованого. и
тогды тые княжата Корятовичи пришли в По-
дольску землю от татар, и баскакам выхода не
почали давати. и на первое нашли собе твержю на
реце на Смотрити, а в другом месте были черници
в горе, и в том месте нарядили город Бакоту. и ло-
вячи в ловах пригодилося имь так: угонили много
олени в тот остров, кде ныне Каменское место
лежить. и посекши лесь город муровали Каменець,
а ис того вси Подолски городы умурували и всю
землю Подолскую оселили» (Супральская 1980,
с. 66). Є підстави не надто довіряти цій розпові-
3 Думка І.П. Крип’якевича, що головним містом По-
низзя спочатку була Ушиця, а потім уже Бакота
(Крип’якевич 1999, с. 52), спирається лише на дав-
нішу літописну згадку Ушиці стосовно Бакоти.
4 Аналогічно діяли, наприклад, київські князі стосов-
но давніх племінних центрів на Буковині, коли цю
територію було включено до Київської держави (Ру-
санова, Тимощук 1981, с. 66—67). Незалежницькі
настрої у Бакоті зберігалися тривалий час. У 1430—
1434 рр. тут відбулося повстання проти іноземної
влади, і певний час місто з його околицями не під-
корялося ні литовським князям, ні польському ко-
ролю (Білецька 2004, с. 150—151, 224).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 2 26
ді. Вона має літературний характер, адже описи
заснувань столичних міст у біло русько-
литовському літописанні виконані за одним
взірцем: столичні міста засновуються саме на
полюванні. Легенда про заснування Кам’янця
вийшла за межі книжного середовища й набула
поширення у фольклорі. Це може свідчити про
її свідоме пропагування литовськими правите-
лями (Баран 2006, с. 259—260). Як вказує О.В.
Білецька, згідно з актовими матеріалами, і за
князів Коріятовичів, і за правління їх наступни-
ків Поділля залишалося в данницькій залеж-
ності від Орди. Отже, літописна традиція, що
пов’язувала прихід литовських князів зі звіль-
ненням Поділля від татар, відображала лише
сподівання подолян, а не реальність (Білецька
2004, с. 121—122). Археологічно відомо, що ост-
рів, на якому розташоване Старе місто
Кам’янця-Поді ль ського, не був безлюдним: тут
є залишки давньоруського поселення ХІІ—ХІІІ
ст. (Петров 1987, с. 9), життя на якому навряд чи
повністю згасло до другої половини XIV ст. Те,
що литовці прийшли не на порожнє місце, відо-
мо точно, однак у «Повести» про це мова не йде.
Літописець литовського князя намагався доне-
сти своїм читачам, що литовці «нарядили» (від-
будували чи розбудували) Бакоту. Відомо, що в
ХІV—XV ст. тут дійсно було споруджено кам’яну
будівлю на зразок палацу, розкопану в 1963—
1965 рр. І.С. Винокуром і Г.М. Хотюном (Вино-
кур, Горішній 1994, с. 344). Проте загалом за ли-
товського, а згодом і польського, володарюван-
ня на Поділлі значення колишньої столиці
Пониззя дедалі слабшало. Так, у «Списку рус-
ских городов дальних и ближ них» кінця ХІV —
початку XV ст. Воскресенського літопису Бако-
та згадується вже на останньому місці у переліку
«Польскых» (Подільських) градів після Каменя
(м. Кам’я нець-Подільський), Іловеча (с. Язло-
вець на Тернопільщині), Бряславля (смт. Брац-
лав на Вінниччині), Сокольця (с. Сокільці на
Вінничині), Звенигорода (м. Звенигородка на
Черкащині), Черкас, Чернена, Нового городка
(ймовірно, Червоногрод — с. Нирків на Терно-
пільщині), Веніча (м. Вінниця) та Скали (смт
Скала-Подільська на Тернопільщині) (Нероз-
нак 1983, с. 194). Що такий порядок не випад-
ковий, видно із жалуваних грамот 1395 р. на
подільські замки польського короля Владислава-
Ягайла та королеви Ядвіги краківському воє-
воді Спитку: і тут Бакота згадується остан-
ньою після Кам’янця, Смотрича (смт. Смо-
трич на Хмельниччині), Звенигорода і Скали 5
(Білецька 2004, с. 126, 273, 306). У ХVІ ст. вона
вже згадується у писемних джерелах як звичай-
не село Кам’я не цької округи (Винокур, Горіш-
ній 1994, с. 264—265). Позначення Бакоти на
європейських картах XVI ст. (Вавричин, Дашке-
вич, Кришталович 2004, с. 28—29, ін.) серед ін-
ших найзначніших населених пунктів Поділля
пояснюється консервативністю картографії:
карти передавали інформацію про колишній
блиск столиці Пониззя, а не про значення насе-
леного пункту у XVI ст.
Піднесенню Бакоти як головного політич-
ного центру Пониззя у ХІІІ ст. сприяла сукуп-
ність кількох чинників:
розташування у великій і давно заселеній
родючій долині, що давала змогу прохарчувати
досить значну кількість населення;
перебування в центральній частині Пониз-
зя, що дозволяло ефективніше управляти краєм;
функціонування тут потужного культово-
го центру — печерного монастиря;
наявність біля міста броду через Дністер
(Гульдман 1901, с. 91), що сприяло комунікації
з правим берегом річки 6;
важливість Дністра, на березі якого роз-
ташована Бакота, як транспортної і торговель-
ної артерії.
Вірогідно, територія Пониззя і, відповід-
но, Бакотської волості, не включала Правобе-
режжя Дністра на захід від, приблизно, сучас-
ного Хотина (хоча Правобережжя Середнього
Дністра до р. Прут, за літописним повідомлен-
ням 1229 р., належало до Галицької землі) 7 (Лі-
топис 1989, с. 386). Картографування поселень
ХІІ—ХІІІ ст. на Буковині показує їх значну
кількість на захід від притоки Пруту р. Сталі-
нешти і, навпаки, відносно незначну — на схід
від цієї річки (див.: Тимощук 1982, с. 24; Воз-
ний 2004, с. 54). На захід, а точніше на північ-
7 Пониззя теж історично сприймалося як частина Га-
лицької землі, хоч і було у першій половині ХІІІ ст.
фактично незалежною від Галича територією (Майо-
ров 2001, с. 468).
5 Ці переліки подільських градів розташовані не в гео-
графічному (широтному чи меридіональному) по-
рядку, зокрема, після Кам’янця-Подільського в них
вказано не найближчу до цього міста Бакоту, а інші по-
селення, а також гради на території сучасних Тернопіль-
щини, Він ничини та Черкащини згадуються впереміш.
6 Показово, що біля літописних Кучелмина і Каліуса,
розташованих за 25—30 км від Бакоти, нижче за течі-
єю Дністра, теж був брід (Труды 1901, с. 981—982). За
спостереженням П.П. Толочка, найбільші дніпровські
фортеці, що згодом виросли у справжні міста, розта-
шовувалися у місцях переправ або бродів через Дніпро
(Толочко 1980, с. 150). Велика річка на той час стано-
вила значну перешкоду, особливо навесні і восени,
тож значення наявності біля поселення комунікації з
протилежним берегом ріки для розвитку цього посе-
лення важко переоцінити.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 2 27
ний захід від р. Сталінешти розташовували-
ся літописні поселення Плав, Онут і Василів.
Археологічний матеріал дає підставу вважа-
ти, що ці пункти за рівнем свого розвитку при-
наймні не поступалися столиці Пониззя. Ва-
силів, можливо, був навіть значнішим (займав
більшу площу, був більш населеним) міським
центром, аніж Бакота (див.: Тимощук 1982,
с. 138—153; Пивоваров 2006, с. 97—102). Онут
і Плав географічно більше тяжіли до Василева,
ніж до Бакоти, а всі разом — до Галича. Вико-
ристовуючи термінологію представників школи
І.Я. Фроянова (Майоров 2001, с. 10, ін.), мож-
на сказати, що вказані населені пункти не мо-
гли бути «пригородами», «молодшими містами»
Бакоти, але були такими стосовно Галича (як і
сама Бакота до початку ХІІІ ст.). Отже, є підста-
ви вважати, що зазначені літописні поселення
Буковини політично залежали не від Бакоти, а
від Галича, а отже, були за межами Пониззя.
Щодо етимології та семантики назв «Пониз-
зя» і «Поділля», то на думку одних дослідників
йдеться про низ, дол відносно Карпатських гір
(Гуменюк 1965), тоді як інші тлумачать ці на-
зви як «країна, що розташована у долинах» (Ге-
ринович 1927, с. 58—59; Дашкевич 1990). Як і
І.С. Винокур (Винокур, Горішній 1994, с. 252),
автор не бачить істотної різниці у таких пояс-
неннях: обидві версії підкреслюють специфі-
ку ландшафту краю. Попри те, що назви «По-
низзя» і «Поділля» ідентичні за змістом, межі
згаданих історичних областей не збігалися.
Пониззя охоплювало Середнє Подністров’я.
Північний кордон його проходив десь по лінії
вододілу між притоками Дністра та Південного
Бугу, стикуючись з межами Болохівської землі,
а східний — на Лівобережжі Дністра до р. Ка-
люс. Інші кордони, через відсутність прямих
свідчень писемних джерел, певною мірою дис-
кусійні (див.: Баженов 2004, с. 140—142). По-
ділля займало значно більшу територію, ніж
Пониззя: від Серету на заході до середньої течії
Південного Бугу на сході і навіть далі, причо-
му межі Поділля з часом суттєво змінювалися
(див.: Білецька 2004).
Хоча Пониззя й Поділля були різними за
своїми територіями й часом існування істо-
ричними областями, вони «генетично» тіс-
но пов’язані одна з одною, і не лише однако-
вою суттю своїх назв. Незважаючи на сильний
монгольський удар після 1240 р. по державот-
ворчих тенденціях у Середньому Подністров’ї,
спадкоємність політичних традицій самостій-
ності регіону зберігалася від давньоруського
до литовсько-польського часу. З поширенням
литовської влади Подільська земля виявля-
ла тенденцію виокремитися в князівство. Тер-
мін «князівство» використовується у джерелах
другої половини ХІV ст. (Білецька 2004, с. 191,
245). Попри недостатню ясність меж Пониззя,
усе ж зрозуміло, що воно займало центральну,
так би мовити, інтегральну частину пізнішого
Поділля. За спостереженнями О.В. Білецької,
від 1363 р. до 1393 р., за правління князів Ко-
ріятовичів, Поділля займало лише межиріччя
Смотрича та Ушиці (Білецька 2004, с. 92). Не
випадково і те, що столиці двох історичних об-
ластей були дуже близькими географічно: від
Бакоти до Кам’янця-Подільського трохи біль-
ше, ніж 30 км. У джерелах трапляється назва
«Мале Поділля». Зокрема, вона фігурує у лис-
ті 1433 р. великого магістра Тевтонського ор-
дену до воєводи Ілляшки «у Малому Поділлі»
(«den Iliasko in Klian Podolien»). Вважається, що
вказаним терміном позначалися землі навколо
Кам’янця, Смотрича, Скали, Бакоти та Черво-
ногрода (Шабульдо 1987, с. 43; Білецька 2004,
с. 155—156). Перелічені пункти, окрім хіба що
дещо віддаленого на захід Червоногрода на
р. Стрипа, цілком локалізуються у межах По-
низзя. Назва «Мале Поділля» перегукується
з назвами «Мала Польща», «Мала Русь». До-
даток «Мала» у цьому контексті слугував для
позначення первинного ядра формування іс-
торичного краю, територію, з якої цей край
почав складатися (див.: Моця 2001, с. 45). Вва-
жаємо, що під терміном «Мале Поділля» розу-
мілася територія Пониззя.
У другій половині ХІІІ—ХV ст. терени су-
часної Правобережної України зазнають ве-
ликих змін. Зникає державне утворення Боло-
хівська земля, південна частина території яко-
го відходить згодом до Поділля. Золота Орда
зазнає поразки від литовців, які поширюють
свою владу на значні простори, зокрема й ті,
які ми зараз називаємо Східним Поділлям. Для
позначення цієї території виникає топонім
«Прославія» — майбутня Брацлавщина (Бі-
лецька 2004, с. 74, 109). Захоплені литовськими
і польськими феодалами руські території ста-
ли об’єктом неодноразових перерозподілів. На
Правобережжі Дністра колишні землі Пониззя
теж опиняються під владою іноземних феода-
лів — волоських і угорських. У XIV ст. там фор-
мується державне утворення Шипинська зем-
ля. Зрештою, ці землі у XV ст. сформувалися в
історичну область під назвою Буковина (Істо-
рія 1979, с. 98). Усі ці події та пов’язані з ними
адміністративно-територіальні зміни виклика-
ли потребу в нових географічних поняттях. У
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 2 28
таких умовах замість назви «Пониззя» поши-
рюється «новий-старий» термін — «Поділля».
Зважаючи на викладене, автор не поділяє ви-
сновок О.В. Білецької, що початок становлення
території Поділля припадає на другу половину
ХIV ст. (Білецька 2004, с. 8). На нашу думку, По-
низзя було первинним інтегральним ядром По-
ділля, історію складання якого слід вести з по-
чатку ХІІІ ст., коли формувалося Пониззя.
Для з’ясування початкових меж Поділля
(Пониззя) розглянемо деякі деталі переговорів
польської делегації з турками у 1677—1678 рр.,
що передували підписанню Журавинського до-
говору, за яким Поділля мало відійти від Речі
Посполитої до Османської імперії. На перего-
ворах поляки намагалися переконати турків,
що Подільське воєводство і Поділля («Падол»)
територіально не тотожні поняття: Поділля є
значно меншим і обмежується Кам’янцем (По-
дільським) з невеликою прилеглою до нього те-
риторією між нижніми течіями Жванця і Мук-
ші, Дністром і на півночі м. Оринином. Коли ж
це не переконало турецьку сторону, поляки ста-
ли поступово «поступатися» землями і розши-
рювати терени Поділля, вказуючи їх послідовно
таким чином (у всіх випадках обмежуючи По-
ділля з півдня Дністром): 1) між Збручем і Мук-
шею; 2) між Збручем і Ушицею, на південь від
лінії Гусятин—Зіньків; 3) від Нічлави до Ушиці;
4) від Серета до Ушиці (див.: Крикун 1993, с. 23—
24). Отже, під час дипломатичних торгів, спря-
мованих на відхід до Османської імперії якомо-
га меншої частини Поділля, польська делегація
не могла не погодитися на втрату центральної і
найдавнішої частини краю, що в загальних ри-
сах була окреслена на переговорах.
Археологічне вивчення Бакоти почалося на-
прикінці ХІХ ст. з розкопок заснованого в дав-
ньоруський час скельного монастиря на околи-
ці села, на горі Білій. Бажання знайти скарби,
начебто заховані на горі, спонукало місцевих
селян копати там при нагоді. Особливо актив-
ними самовільні розкопки були у 1872, 1882,
1885 й 1889 рр. (Гульдман 1901, с. 87). 1883 року
у селі проводили археологічні дослідження
В.Б. Антонович і його дружина К.М. Мель-
ник. На вершині гори Білої (урочище Курник)
В.Б. Антонович дослідив равликоподібну пече-
ру, що спускалася двома обертами гвинта униз.
Нижній її отвір виходив у скелі на обрив, що пер-
пендикулярно спускався до Дністра (до підніжжя
гори, навпроти урочища Монастирище). У ниж-
ньому оберті печери було виявлено дві невеликі
келії. Дослідник інтерпретував печеру як хід, що
сполучав монастир з вершиною гори, де, як він
припускав, був колись замок (Антонович 1886,
с. 16—17; 1891) 8. В урочищі Монастирище теж
проводилися археологічні дослідження. Завбіль-
шки майже 2 га, воно займало похилий високий
берег, що заходив у Дністер у вигляді півострова.
Півострів був добре захищений, оскільки зі схід-
ного боку прилягав до крутого схилу, котрий пе-
реходив зверху у круту скелю, а з інших боків був
оточений водою. У північній частині урочища
К.М. Мельник обстежила залишки «стіни ци-
клопічної будови» без цементу, котра тягнулася від
великої брили, що лежала над самою річкою, до
підніжжя гори. Дослідниця припускала, що саме
на цьому місці раніше був монастир (Мельник
1886, с. 120—122).
У липні 1889 р. бакотські селяни розкопа-
ли вирубані у скелі ніші, де стали трапляти-
ся різноманітні предмети. Було знайдено на-
скельні написи уставом «Григорий уздвиг место
се», «Благослови Христос Григорія Игумена дав-
шего силу Святому Михаилу» 9 та фрагменти ін-
ших (див.: Сицинский 1889; Винокур, Горіш-
ній 1994, рис. 114). Так з’ясувалося, що монас-
тир був чоловічим, заснованим Григорієм на
честь Святого Михаїла. При розкопках селя-
ни натрапили на кам’яну стіну на вапняково-
му розчині завдовжки близько двох сажнів і за-
вширшки 1,75 аршина. Один її кінець упирав-
ся у скелю, а інший — опускався вниз по схилу
навпроти стіни, обстеженої К.М. Мельник на
півострові. Висота Білої гори над звичайним
рівнем води у Дністрі тоді становила 75 сажнів,
а селянські розкопи проводились на висоті 27
сажнів над рівнем води у Дністрі, за 45 сажнів
від річки (Сицинский 1889, с. 1134—1135).
У Бакоту знову приїхав В.Б. Антонович і ке-
рував розкопками, що тривали протягом одно-
го тижня липня 1891 р. і з 7 до 25 серпня 1892 р.
Зрештою з’ясувалося наступне. На майданчику
8 Залишки монастиря продовжують руйнуватися, і до
нашого часу ця печера не збереглася. Частину ре-
шток було скинуто з гори вниз при дослідженні мо-
настиря.
9 Переважно на основі цих написів початок функці-
онування монастиря відносять до давньоруського
часу. Написи за палеографією датував М.М. Тихоми-
ров, який відвідав монастир у 1962 р., відповідно, пер-
ший — кінцем ХІ — початком ХІІ ст., а другий — кін-
цем ХІІ — початком ХІІІ ст. В.Б. Антонович припус-
кав (Антонович 1891, с. 116), що бакотський ігумен
Григорій був тим самим Григорієм, ігуменом мо-
настиря у Полонному («чоловіком святим, якого ото не
було перед ним і по ньому не буде»), про якого згадується
у Галицько-Волинському літописі під 1255 і 1267 рр.
(Літопис 1989, с. 424, 427). Але таке ототожнення су-
перечить датуванню написів, де йдеться про ігумена
Григорія, за М.М. Тихомировим.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 2 29
завбільшки 29 × 8—9 м, що витягнувся смугою
уздовж урвища на висоті 70 м над рівнем води
в Дністрі, на відстані 8—9 м від краю схилу Бі-
лої гори виявлено три печери. У скельній під-
лозі печер зафіксовано 19 чотирикутних довгас-
тих заглиблень — гробниць. У деяких із них ви-
явлено перекладені людські кістки. Крім того,
відкрито 17 ніш для покійників у стінах печер.
Ніші мали видовбини для закриття їх плитами
або ж дошками, плит знайдено не було. По бо-
ках угорі над нішами виявлено заглиблення від
цвяхів чи гачків від лампад. Було виявлено та-
кож залишки кам’яних стовпів, які, очевид-
но, колись підтримували кам’яне чи дерев’я -
не склепіння церкви монастиря (Сицинский
1889, с. 1180—1182; 1891, с. 1218; Винокур, Го-
рішній 1994, с. 199—201). При розкопках тра-
плялися залишки іконопису у червоно-чорній
гамі в православно-грецькому стилі, зробле-
ного водяними фарбами просто на камені (Си-
цинский 1891, с. 1219—1220; 1892; Труды 1901
с. 923—925; Гульдман 1901, с. 26, ін.; Винокур,
Горішній 1994, с. 197—226, ін.). Бакотський
монастир — єдиний зі скельних християнських
комплексів Подністров’я, де виявлено фрески.
Це пояснюється його розташуванням у столи-
ці Пониззя. Припущення П.О. Нечитайла про
економічну підтримку монастиря місцевими
феодалами у формі ктиторських пожертв (Не-
читайло 2006, с. 92) видається логічним. При
розкопках монастиря знайдено також мечі, ві-
стря стріл і пік, спорядження коня і вершника,
кам’яні ядра тощо. Історики межі ХІХ—ХХ ст.
датували знахідки XIII, XIV і початком XV ст.
Про «чернцы в горе» у Бакоті згадується у «По-
вести о Подольской земле» під 1362 р. Обвал
частини гори, що стався у пізньому середньо-
віччі, до кінця ХІХ ст. приховав залишки монас-
тиря (Винокур, Горішній 1994, с. 197, 201). На
жаль, його розкопки у ХІХ ст. проводили зде-
більшого хаотично, без наукової фіксації. Не-
відомо, скільки знайдених тут речей назавжди
втрачено для науки: їх розібрали селяни, або ж
вони пропали внаслідок різних лихоліть ХХ ст.
У фондах Хмельницького обласного краєзнав-
чого музею автору трапилася світлина 1891 р.
олов’яних чаші і дискоса, знайдених при роз-
копках монастиря, їх вигляд не був відомий су-
часникам (див.: Маярчак 2006, с. 86).
У 1963 р. плато над залишками монастиря
(ур. Білянська стінка) обстежував П.О. Раппо-
порт. Він не виявив тут городища й гадав, що
кам’яні вали на краю плато є залишками пізніх
господарських споруд (Раппопорт 1963, с. 16—
17). І.С. Винокур, який обстежував у 1964 р. цю
територію разом з Г.М. Хотюном, припускав,
що тут був господарський двір печерного мо-
настиря або ж феодальний замок, схиляючись
до останньої версії (Винокур 1985, с. 98; Вино-
кур, Горішній 1994, с. 152, 183, рис. 87, 199, 204).
Ще В.Б. Антонович, як вже зазначалося, при-
пускав наявність на Білій горі залишків замку;
таке ж припущення висловив Є.Й. Сіцинський
(Сицинский 1889, с. 1183—1184). Під час архе-
ологічної розвідки П.А. Горішнього і Р.О. Юри
1974 року, а пізніше — Л.І. Кучугури та О.О. Яку-
бенко 1993 року в цьо му місці бу ло знайдено
лише поодинокі фрагменти кераміки ХІІ—
ХІІІ ст. (Горішній, Юра 1974, с. 19; Кучугура,
Якубенко 1993, с. 69). У 1977 р. на ділянці за-
плави біля підніжжя Білої гори М.П. Кучера й
П.А. Горішній заклали три шурфи, однак у жод-
ному з них давньоруського культурного шару
не виявлено (Кучера, Горишний 1977, с. 20).
Отже, найвірогідніше, над монастирем був
його господарський двір, причому достеменно
невідомо, давньоруського чи пізнішого часу.
Неподалік вершини Білої го ри (в урочищі
Двір, всього за 500—600 м від монастиря) у
1961, 1963—1965 рр. І.С. Винокур і Г.М. Хотюн
дослідили будівлю палацового типу XIV—XV ст.
(Винокур, Горішній 1994, с. 229—232, 344). Оче-
видно, вона й була тим історичним підґрунтям,
на основі якого виникли перекази і гіпотези
про замок на Білій горі. «Замок Бакота» згаду-
ється в жалуваній грамоті польського короля
Владислава Варненчика під 1442 р. (Білецька
2004, с. 259).
У 1961 р. під керівництвом Б.О. Тимощука
працівники Кам’янець-Подільського історич-
ного музею-заповідника проводили розвідки
на території села і його периферії, внаслідок
чого, зокрема, було виявлено давньоруське по-
селення (Винокур, Горішній 1994, с. 150). Того
ж року Г.М. Хотюн і Б.О. Тимощук неподалік
урочища Двір, біля потічка, що впадає у Дніс-
тер, виявили залишки землянки Х ст. (Горіш-
ній, Юра 1975).
1963 року територію Бакоти обстежували
І.С. Винокур, Г.М. Хотюн і Ю.В. Бойко, вия-
вивши у прибережній частині села давньорусь-
ку кераміку й залізні шлаки. Було оглянуто та-
кож околиці Бакоти, зокрема Теремецьку гору,
але на ній залишків давньоруського культурно-
го шару не знайдено (Винокур, Хотюн, Бойко
1963, с. 2—3, 8). Не було його знайдено там і піз-
ніше, як і залишків укріплень. Теремецька гора,
як одна з домінантних висот навколо Бакотської
долини, цілком придатна для оборони, навіть за
відсутності на її вершині джерел води (розвідка
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 2 30
автора 2006 р.). Тому використання гори у дав-
ньоруський час як оборонного форпосту дуже
імовірне. Однак конкретних свідчень для під-
твердження цього здогаду наразі немає.
1964 року І.С. Винокур при впадінні в Дніс-
тер р. Рудки у південно-західній частині села
(урочище Скельки) обстежив мисоподібний
останець завбільшки 150 × 120 м, розташований
на другій надзаплавній терасі, яка підвищувала-
ся над рівнем заплави приблизно на 20 м. До-
слідник знайшов тут кераміку ХІІ—ХІІІ ст.,
окремі людські кістки й висловив припущен-
ня, яке згодом переросло в упевненість, що тут
розташовувалось городище — дитинець літо-
писної Бакоти (Винокур, Хотюн, Приходнюк
1964, с. 6—8; Винокур, Горішній 1994, с. 150,
ін.). На правому, протилежному від останця
боці притоки Дністра — р. Рудка, було закладе-
но дві траншеї, у яких знайдено кераміку ХІІ—
ХІІІ ст. Крім того, там вдалося зафіксувати за-
лишки заглибленого у землю приміщення, а в
ньому давньоруські черепки й уламки скляних
браслетів ХІІ—ХІІІ ст. Виявлені старожитності
на правому березі р. Рудки були ототожнені з
посадом літописної Бакоти (Винокур, Хотюн,
Приходнюк 1964, с. 7—8).
У 1968 р. Середньодністровською експеди-
цією давньоруський культурний шар виявлено
за 1,5 км на південний захід від с. Бакота (Биби-
ков и др. 1968, с. 50), а також в урочищі На Кли-
ну (Приходнюк 1977, с. 99; Винокур, Горішній
1994, с. 46). Протягом 1969—1980 рр. багатоша-
рове поселення в цьому урочищі досліджувала
експедиція І.С. Винокура, в результаті чого се-
ред інших більш ранніх жител відкрито житло
VIII—ІХ ст., два житла ІХ—ХІ ст., чотири житла
ХІІ—ХІІІ ст. і декілька господарських ям дав-
ньоруського часу. При дослідженні цих об’єктів
знайдено фрагменти скляних браслетів, залізну
сокиру, ножиці, ніж, кістяні проколки, опра-
ву до дерев’яної ікони ХІІ—ХІІІ ст., бронзовий
кістень (Винокур, Приходнюк 1969—70, с. 14—
17; 1970; Винокур 1971; 1972, с. 365; 1985, с. 89;
Винокур, Гуцал, Баженова 1972, с. 4—5; Вино-
кур, Гуцал 1976, с. 22; 1976; Винокур, Горішній
1994, с. 68—73, 327—331). Так було з’ясовано,
що літописна Бакота розвивалася на тривалий
час заселеній території. Аби завершити роз-
гляд давньоруських старожитностей урочища
На Клину, зазначимо, що у 1993 р. тут здій-
снили археологічну розвідку Л.І. Кучугура та
О.О. Якубенко. З’ясувалося, що після утво-
рення Дністровського водосховища поселення
розмивається водою: простежено розмиті за-
лишки п’яти жител ХІІ—ХІІІ ст., розташовані
смугою завдовжки до 20 м уздовж Дністра (Ку-
чугура, Якубенко 1993, с. 72).
У 1974—1975 рр. експедицією П.А. Горіш-
нього та Р.О. Юри в урочищі Скельки дослідже-
но могильник другої половини ХІІІ—XIV ст.
Крім того, 1975 року тут виявлено наземне жит-
ло ХІІ—ХІІІ ст., у кутку якого досліджено за-
лишки глинобитної склепінчастої печі грушо-
подібної форми. У центральній частині житла
виявлено рештки череня іншої, давнішої печі. У
житлі знайдено фрагменти великої корчаги та
глечика ХІІ—ХІІІ ст., фрагмент жорна, три но-
жі, ковані цвяхи, три уламки скляних браслетів,
половину глиняного прясельця й керамічний
важок. Тут же виявлено череп дорослої людини
(Горишний, Юра 1976, с. 317), очевидно, від піз-
нішого поховання. Загалом у Скельках виявле-
но старожитності від часів трипільської культу-
ри до ХХ ст. Знайдену на мисі кераміку, що
представлена переважно формами тонкостін-
них гончарних горщиків з відігнутими вінчика-
ми та косо зрізаними або заокругленими края-
ми, датовано ХІІ—ХІІІ ст. (Винокур, Горішній
1994, с. 161). Жодних залишків укріплень до-
слідники не знайшли, під час розкопок дійшов-
ши висновку, що невеликі валоподібні підви-
щення по периметру мису, які попередньо
сприймали за вали, утворені внаслідок «змиву
поверхні городища, а також внаслідок їх щорічно-
го розорювання». З’ясу ва лося також, що ярок у
напольній частині мису був природного похо-
дження і ніяк не стосувався рову, як здавалося
раніше. Дослідники урочища Скельки припус-
кали, що східний край мису («городища») був за
часів Київської Русі ближче до Дністра й посту-
пово сповз униз, але це припущення польовими
дослідженнями не було достатньо обґрунтоване
(див.: Горішній, Юра 1974; 1975).
Неподалік згаданого мису, в урочищі Пуш-
карівка, П.А. Горішній та Р.О. Юра виявили за-
лишки двох давньоруських жител — наземно-
го й заглибленого. У наземному житлі зберігся
черінь печі, біля якого лежали розчавлені гор-
щики, в заглибленому — знайдено фрагмен-
ти посуду і скляних браслетів. Біля наземного
житла відкрито яму з трьома скелетами дорос-
лих людей. У Пушкарівці знайдено також заліз-
не втулкове вістря стріли ХІІ—ХІІІ ст. У різних
частинах с. Бакота у 1975 р. було закладено ще
3 траншеї і 12 шурфів, але давньоруського ма-
теріалу не виявлено. Спроби віднайти на міс-
ці сільської церкви в урочищі Церковище дав-
ньоруський храм успіхом не увінчалися (Гориш-
ний, Юра 1975а; 1976). Подальшими роботами
в урочищах Пушкарівка та Курник відкрито ру-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 2 31
їни давньоруського житла, залишки вогнищ від
інших жител, знайдено багато давньоруської
кераміки, фрагменти скляних браслетів, залізну
шпору, ковані цвяхи, бронзову підвіску, вістря
стріли від арбалету (Горишний 1980а).
Давньоруський археологічний матеріал з Ба-
коти логічно був пов’язаний із літописною сто-
лицею Пониззя. У монографії «Бакота. Столи-
ця давньоруського Пониззя», що підсумувала
результати багаторічних археологічних дослі-
джень у мікрорегіоні села, урочище Скельки
було ототожнено з місцем городища-дитинця
літописної Бакоти (Винокур, Горішній 1994,
с. 150). Однак, на нашу думку, наразі немає до-
статніх аргументів навіть для того, аби вважати,
що в урочищі Скельки взагалі було давньорусь-
ке городище. Конкретних свідчень для такого
висновку результати досліджень останця, прове-
дені на досить значній площі (майже 400 м2), не
дають. На користь того, що саме на мисоподіб-
ному останці (урочище Скельки) були укріплен-
ня давньоруської Бакоти (а вони були, адже в лі-
тописі згадуються ворота) (Літопис 1989, с. 399),
вказує лише краща природна захищеність остан-
ця відносно найближчої до нього території та не-
численний знайдений там матеріал ХІІ—ХІІІ
ст. Тому автор поділяє думку В.І. Якубовсько-
го (Якубовський 1997, с. 69), що здійснена спро-
ба авторів вказаної монографії показати урочи-
ще Скельки як міський центр давньоруської Ба-
коти є непереконливою через брак археологічних
доказів. Причини відсутності виразних археоло-
гічних ознак городища-дитинця можна вбача-
ти у складній стратиграфії урочища Скельки, або
пов’язувати з наказом Бурондая знищити укрі-
плення у Галицько-Волинській державі (Вино-
кур, Горіш ній 1994, с. 151, 155). Але ці пояснен-
ня теж непереконливі, оскільки спираються рад-
ше на припущення, аніж на конкретні результати
архе ологічних досліджень. Питання локалізації
укріплення літописної Бакоти пропонуємо поки
залишити відкритим.
До найближчої околиці Бакоти можна відне-
сти гончарний комплекс із трьох горнів, дослі-
джений у 1978 р. експедицією Г.Т. Ковпаненко на
правому березі Дністра навпроти урочища Кур-
ник (Горишний 1980; 1984; Винокур, Горішній
1994, с. 338—340). 1991 року під час пониження
рівня води у водосховищі за 500 м від основи Бі-
лої гори В.А. Захар’єв і М.І. Михайлов розчисти-
ли рештки ще двох гончарних горнів (Винокур,
Горішній 1994, с. 165—166, с. 337—338, рис. 91).
Отже, давньоруське місто обслуговували щонай-
менше дві гончарні майстерні.
Таким чином, на початку ХІІІ ст. у межах Га-
лицької землі, в Середньому Подністров’ї, йшов
процес формування природно-історич ної облас-
ті Пониззя та удільного князівства зі столицею у
місті Бакота. Цей процес був досить послідов-
ним: монгольська навала і підкорення завойов-
никам Середнього Подністров’я загальмували,
внесли корективи, але не зупинили його. По-
низзя було первинним інтегральним ядром По-
ділля, тож історію становлення останнього слід
почи нати з початку ХІІІ ст., коли формувало-
ся Пониззя. Піднесенню Бакоти сприяла су-
купність кількох чинників, серед яких особли-
во важливим був географічний. Занепад Бакоти
пов’язаний з цілеспрямованою політикою іно-
земних феодалів на зниження її ролі в регіоні, як
небезпечного для них політичного центру з дав-
німи самостійницькими традиціями.
Антонович В.Б. О скальных пещерах на берегу Днестра в Подольской губернии. — Одесса, 1886.
Антонович В.Б. Бакотский скальный монастырь // Киевская старина. — 1891. — Октябрь. — С. 108—116.
Баженов О.Л. Щодо формування території Пониззя в ІХ—ХІІІ ст. // Матеріали ХІ Подільської історико-
краєзнавчої конференції. — Кам’янець-Подільський, 2004. — С. 138—147.
Баран О.В. До питання про зв’язок «Повести о Подолской земле з галицько-волинським літописанням // Місто
Хмельницький в контексті історії України. — Хмельницький; Кам’янець-Подільський, 2006.
Барсов Н. Материалы для историко-географического словаря России. Географический словарь Русской земли
(IX—XIV ст.). — Вильна, 1865.
Бибиков С.Н., Довженок В.И., Евдокимов Г.Л., Збенович В.Г., Приходнюк О.М. Отчет о работе разведочной Средне-
днестровской экспедиции в 1968 г. // НА ІА НАНУ. — 1968/1.
Білецька О.В. Поділля на зламі XIV—XV ст.: до витоків формування історичної області. — Одеса, 2004.
Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. Кінець XV — перша половина XVII ст. —
К., 2004.
Винокур И.С. Работы Подольской экспедиции // АО 1970 г. — М., 1971. — С. 295—296.
Винокур И.С. Поселение у с. Бакота на Днестре // АО 1971 г. — М., 1972. — С. 364—365.
Винокур І.С. Історія лісостепового Подністров’я та Південного Побужжя від кам’яного віку до середньовіччя. —
К.; Одеса, 1985.
Винокур І.С., Горішній П.А. Бакота. Столиця давньоруського Пониззя. — Кам’янець-Подільський, 1994.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 2 32
Винокур И.С., Гуцал А.Ф. Отчет об археологических исследованиях 1976 г. на территории Хмельницкой области //
НА ІА НАНУ. — 1976/83.
Винокур И.С., Гуцал А.Ф. Раскопки на Среднем Днестре // АО 1975 г. — М., 1976. — С. 312.
Винокур И.С., Гуцал А.Ф., Баженова С.Э. Отчет об археологических исследованиях в 1971—1972 гг. // НА ІА НАНУ. —
1972/82.
Винокур И.С., Приходнюк О.М. Отчет об археологических исследованиях в 1969—1970 гг. // НА ІА НАНУ. — 1969—
70/55.
Винокур И.С., Приходнюк О.М. Славянское селище в окрестностях летописной Бакоты // АО 1969 г. — М., 1970. —
С. 284—285.
Винокур И.С., Хотюн Г.Н., Бойко Ю.В. Отчет об археологических исследованиях на территории Хмельницкой об-
ласти в 1963 г. // НА ІА НАНУ. — 1963/29.
Винокур И.С., Хотюн Г.Н., Приходнюк О.М. Отчет об археологических исследованиях на территории Хмельницкой
области в 1964 г. // НА ІА НАНУ. — 1964/41.
Возний І.П. Топографія та типологія відкритих поселень ХІІ—XIV ст. Пруто-Дністровського межиріччя // Архео-
логія. — 2004. — № 2. — С. 48—67.
Геринович В. Кам’янеччина. Ч. 2. Населення і його економічна діяльність // Записки Кам’янець-Подільського ін-
ституту народньої освіти. — Кам’янець-Подільський, 1927. — С. 1—168.
Головко О.Б. Держава Романовичів та Золота Орда // УІЖ. — 2004. — № 6. — С. 3—16.
Горишний П.А. Гончарный комплекс у с. Бакоты // АИУ 1978—1979 гг. — Днепропетровск, 1980. — С. 159.
Горишний П.А. Работы Древнерусского отряда Днестровской экспедиции // АО 1979 г. — М., 1980а. — С. 264—265.
Горішній П.А. Гончарний комплекс поблизу с. Бакота // Археологія. — 1984. — № 48. — С. 97—99.
Горішній П.А., Юра Р.О. Звіт про роботу Бакотського загону Дністровської давньоруської експедиції в 1974 р. //
НА ІА НАНУ. — 1974/6 г.
Горішній П.А., Юра Р.О. Звіт про роботу Бакотського загону Давньоруської Дністровської експедиції ІА АН УРСР
у 1975 р. // НА ІА НАНУ. — 1975/27в.
Горишний П.А., Юра Р.А. Раскопки у с. Бакота на Днестре // АО 1974 г. — М., 1975а. — С. 268—269.
Горишний П.А., Юра Р.А. Раскопки в селах Бакота и Студеница на Днестре // АО 1975 г. — М., 1976. — С. 317—318.
Гульдман В.К. Памятники старины в Подолии. — Каменец-Подольский, 1901.
Гуменюк С.К. Як складалася територія Поділля // Тези доповідей Подільської історико-краєзнавчої конференції. —
Хмельницький, 1965. — С. 48.
Дашкевич Я.Р. Поділля: виникнення і значення назви // VIII Подільська історико-краєзнавча конференція: Тези
доповідей. Секція історії дожовтневого періоду. — Кам’янець-Подільський, 1990. — С. 59.
Егоров В.Л. Граница Руси с Золотой Ордой в ХІІІ—XIV веках // Вопросы истории. — 1985. — № 1. — С. 16—29.
Історія Української РСР: У восьми томах, десяти книгах. — Т. 1. — Кн. 2. — К., 1979.
Крикун М. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XV—XVIII ст. Кордони воєводств у
світлі джерел. — К., 1993.
Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. — Львів, 1999.
Кучера М.П., Горишний П.А. Отчет об археологических исследованиях городищ на Днестре в 1977 г. // НА ІА
НАНУ. — 1977/25е.
Кучугура Л.І., Якубенко О.О. Звіт про проведення розвідки вздовж берега Дністровського водосховища в Хмель-
ницькій області у 1993 р. // НА ІА НАНУ. — 1993/54.
Літопис Руський. — К., 1989.
Майоров А.В. Галицко-Волынская Русь. Очерки социально-политических отношений в домонгольский период.
Князь, бояре и городская община. — СПб., 2001.
М(асенко) Л. Бакота // Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. — К., 1985.
Маярчак С.П. Археологічні пам’ятки ІХ—ХІІІ ст. Лівобережжя Середнього Подністров’я. — Кам’янець-
Подільський, 2006.
Мельник Е.Н. Следы мегалитических сооружений в некоторых местностях Южной России // Труды VI АС. —
Одесса, 1886. — Т. 1. — С. 103—134.
Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле до 1434 года (Преимущественно по летописям). — К., 1885.
Моця О.П. Етнічні процеси на Русі в часи ранньофеодальної монархії // Маістеріум. — Вип. 6. Археологічні сту-
дії. — К., 2001. — С. 45—48.
Нерознак В.П. Названия древнерусских городов. — М., 1983.
Нечитайло П.О. Погляд на початки християнської архітектури України (до концепції О.А. Пламеницької) // Ар-
хеологія. — 2006. — № 3. — С. 87—94.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 2 33
Петров Н.Б. Историческая топография Каменца-Подольского ХІІ—XVIII вв.: Автореф. … дис… канд. ист. наук. —
К., 1987.
Пивоваров С.В. Середньовічне населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра (ХІ — перша поло-
вина ХІІІ ст.). — Чернівці, 2006.
Приходнюк О.М. Давньоруські пам’ятки Середнього Подністров’я (розвідки 1968—1969 рр.) // Археологія. — 1977. —
Т. 22. — С. 99—106.
Рабинович М.Г. Очерки этнографии русского феодального города. — М., 1978.
Раппопорт П.А. Отчет о работе отряда по изучению крепостей в 1963 г. // НА ІА НАНУ. — 1963/15.
Русанова И.П., Тимощук Б.А. Древнерусское Поднестровье: Историко-краеведческие очерки. — Ужгород, 1981.
Сицинский Е. Бакота — древняя столица Понизья // Прибавление к Подольским епархиальным ведомостям. —
1889. — № 46. — С. 1130—1137; № 47. — С. 1175—1184; № 48. — С. 1202—1212; № 49. — С. 1235—1241.
Сицинский Е. Раскопки древняго скальнаго монастыря в с. Бакоте, Ушицкого уезда // Прибавление к Подольским
епархиальным ведомостям. — 1891. — № 46. — С. 1213—1221.
С(ицинский) Е. Раскопки Бакотского монастырища в 1892 году // Подольские епархиальные ведомости. — 1892. —
№ 39. — С. 706—708.
Супральская летопись // Полное собрание русских летописей. — М., 1980. — Т. 35: Летописи белорусско-литовские. —
С. 36—68.
Тимощук Б.О. Давньоруська Буковина. — К., 1982.
Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности ХІІ—ХІІІ веков. — К., 1980.
Толочко П.П. Древнерусский феодальный город. — К., 1989.
Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. — Каменец-Подольский, 1901. — Вып. IX.
Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. — К., 1987.
Якубовський В.І. Бакота у творчості І.С. Винокура і П.А. Горішнього // ACADEMIA на пошану професора Л.А. Ко-
валенко. — Кам’янець-Подільський, 1997. — С. 68—69.
Одержано 23.12.2008
С.П. Маярчак
ЛЕТОПИСНЫЕ БАКОТА И ПОНИЗЬЕ В СРЕДНЕМ ПОДНЕСТРОВЬЕ
Статья посвящена вопросам, связанным с развитием древнерусского города Бакота и исторической области По-
низье. В начале ХІІІ в. в пределах Галицкой земли — Среднем Поднестровье — проходил процесс формирования
природно-исторической области Понизье и удельного княжества с центром в городе Бакота (теперь затоплен-
ное село Каменец-Подольского района на Хмельнитчине). Монгольское нашествие и покорение завоевателям
Среднего Поднестровья затормозили, внесли коррективы, но не остановили этот процесс полностью. Понизье
было древним интегрирующим ядром Подолья, историю становления которого надо начинать с начала ХІІІ в.,
когда формировалось Понизье. Возвышению Бакоты способствовала совокупность нескольких факторов, среди
которых особенно важен географический. Упадок Бакоты был связан с целенаправленной политикой иностран-
ных феодалов на снижение ее роли в регионе, как опасного для них политического центра с древними самостоя-
тельными традициями. В статье уточнены границы Понизья, выяснена история изучения бакотских древностей
древнерусского времени, обобщены мнения исследователей о названиях «Бакота», «Подолье» и «Понизье».
S.P. Mayarchak
ANNALISTIC BAKOTA AND PONYZZYA IN THE DNISTER RIVER MIDDLE REGION
The article is devoted to the matters related to the development of Ancient Rus city Bakota and historic region Ponyzzya.
At the beginning of the 13th c. within the borders of Halych Lands, in the Dnister River middle region, a process of shaping
of natural and historic region Ponyzzya and appanage principality with the centre in Bakota city (now a flooded village
in Kamyanets-Podilskyi Region of Khmelnytska Oblsat) was ongoing. Mongol invasion and subjection to conquerors of
the Dnister River middle region hindered, amended, but did not entirely stopped this process. Ponyzzya was an ancient
integrating core of Podillya, history of development of which should be traced from the 13th c. when Ponyzzya was forming.
Rise of Bakota was promoted by a set of several factors, among which a geographical one was the most important. Decline
of Bacota was caused by teleological politics of foreign feudal lords aiming at diminishing its role in the region as a dangerous
political centre with old independent traditions. The borders of Ponyzzya are specified in the article, a history of study of
Bakota antiquities of Ancient Rus period are ascertained, and the researchers’ opinions on the names Bakota, Podillya, and
Ponyzzya are generalized.
<<
/ASCII85EncodePages false
/AllowTransparency false
/AutoPositionEPSFiles true
/AutoRotatePages /None
/Binding /Left
/CalGrayProfile (Dot Gain 20%)
/CalRGBProfile (sRGB IEC61966-2.1)
/CalCMYKProfile (U.S. Web Coated \050SWOP\051 v2)
/sRGBProfile (sRGB IEC61966-2.1)
/CannotEmbedFontPolicy /Error
/CompatibilityLevel 1.4
/CompressObjects /Tags
/CompressPages true
/ConvertImagesToIndexed true
/PassThroughJPEGImages true
/CreateJobTicket false
/DefaultRenderingIntent /Default
/DetectBlends true
/DetectCurves 0.0000
/ColorConversionStrategy /CMYK
/DoThumbnails false
/EmbedAllFonts true
/EmbedOpenType false
/ParseICCProfilesInComments true
/EmbedJobOptions true
/DSCReportingLevel 0
/EmitDSCWarnings false
/EndPage -1
/ImageMemory 1048576
/LockDistillerParams false
/MaxSubsetPct 100
/Optimize true
/OPM 1
/ParseDSCComments true
/ParseDSCCommentsForDocInfo true
/PreserveCopyPage true
/PreserveDICMYKValues true
/PreserveEPSInfo true
/PreserveFlatness true
/PreserveHalftoneInfo false
/PreserveOPIComments true
/PreserveOverprintSettings true
/StartPage 1
/SubsetFonts true
/TransferFunctionInfo /Apply
/UCRandBGInfo /Preserve
/UsePrologue false
/ColorSettingsFile ()
/AlwaysEmbed [ true
]
/NeverEmbed [ true
]
/AntiAliasColorImages false
/CropColorImages true
/ColorImageMinResolution 300
/ColorImageMinResolutionPolicy /OK
/DownsampleColorImages true
/ColorImageDownsampleType /Bicubic
/ColorImageResolution 300
/ColorImageDepth -1
/ColorImageMinDownsampleDepth 1
/ColorImageDownsampleThreshold 1.50000
/EncodeColorImages true
/ColorImageFilter /DCTEncode
/AutoFilterColorImages true
/ColorImageAutoFilterStrategy /JPEG
/ColorACSImageDict <<
/QFactor 0.15
/HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1]
>>
/ColorImageDict <<
/QFactor 0.15
/HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1]
>>
/JPEG2000ColorACSImageDict <<
/TileWidth 256
/TileHeight 256
/Quality 30
>>
/JPEG2000ColorImageDict <<
/TileWidth 256
/TileHeight 256
/Quality 30
>>
/AntiAliasGrayImages false
/CropGrayImages true
/GrayImageMinResolution 300
/GrayImageMinResolutionPolicy /OK
/DownsampleGrayImages true
/GrayImageDownsampleType /Bicubic
/GrayImageResolution 300
/GrayImageDepth -1
/GrayImageMinDownsampleDepth 2
/GrayImageDownsampleThreshold 1.50000
/EncodeGrayImages true
/GrayImageFilter /DCTEncode
/AutoFilterGrayImages true
/GrayImageAutoFilterStrategy /JPEG
/GrayACSImageDict <<
/QFactor 0.15
/HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1]
>>
/GrayImageDict <<
/QFactor 0.15
/HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1]
>>
/JPEG2000GrayACSImageDict <<
/TileWidth 256
/TileHeight 256
/Quality 30
>>
/JPEG2000GrayImageDict <<
/TileWidth 256
/TileHeight 256
/Quality 30
>>
/AntiAliasMonoImages false
/CropMonoImages true
/MonoImageMinResolution 1200
/MonoImageMinResolutionPolicy /OK
/DownsampleMonoImages true
/MonoImageDownsampleType /Bicubic
/MonoImageResolution 1200
/MonoImageDepth -1
/MonoImageDownsampleThreshold 1.50000
/EncodeMonoImages true
/MonoImageFilter /CCITTFaxEncode
/MonoImageDict <<
/K -1
>>
/AllowPSXObjects false
/CheckCompliance [
/None
]
/PDFX1aCheck false
/PDFX3Check false
/PDFXCompliantPDFOnly false
/PDFXNoTrimBoxError true
/PDFXTrimBoxToMediaBoxOffset [
0.00000
0.00000
0.00000
0.00000
]
/PDFXSetBleedBoxToMediaBox true
/PDFXBleedBoxToTrimBoxOffset [
0.00000
0.00000
0.00000
0.00000
]
/PDFXOutputIntentProfile ()
/PDFXOutputConditionIdentifier ()
/PDFXOutputCondition ()
/PDFXRegistryName ()
/PDFXTrapped /False
/CreateJDFFile false
/Description <<
/CHS <FEFF4f7f75288fd94e9b8bbe5b9a521b5efa7684002000410064006f006200650020005000440046002065876863900275284e8e9ad88d2891cf76845370524d53705237300260a853ef4ee54f7f75280020004100630072006f0062006100740020548c002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000204ee553ca66f49ad87248672c676562535f00521b5efa768400200050004400460020658768633002>
/CHT <FEFF4f7f752890194e9b8a2d7f6e5efa7acb7684002000410064006f006200650020005000440046002065874ef69069752865bc9ad854c18cea76845370524d5370523786557406300260a853ef4ee54f7f75280020004100630072006f0062006100740020548c002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000204ee553ca66f49ad87248672c4f86958b555f5df25efa7acb76840020005000440046002065874ef63002>
/DAN <FEFF004200720075006700200069006e0064007300740069006c006c0069006e006700650072006e0065002000740069006c0020006100740020006f007000720065007400740065002000410064006f006200650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e007400650072002c0020006400650072002000620065006400730074002000650067006e006500720020007300690067002000740069006c002000700072006500700072006500730073002d007500640073006b007200690076006e0069006e00670020006100660020006800f8006a0020006b00760061006c0069007400650074002e0020004400650020006f007000720065007400740065006400650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e0074006500720020006b0061006e002000e50062006e00650073002000690020004100630072006f00620061007400200065006c006c006500720020004100630072006f006200610074002000520065006100640065007200200035002e00300020006f00670020006e0079006500720065002e>
/DEU <FEFF00560065007200770065006e00640065006e0020005300690065002000640069006500730065002000450069006e007300740065006c006c0075006e00670065006e0020007a0075006d002000450072007300740065006c006c0065006e00200076006f006e002000410064006f006200650020005000440046002d0044006f006b0075006d0065006e00740065006e002c00200076006f006e002000640065006e0065006e002000530069006500200068006f006300680077006500720074006900670065002000500072006500700072006500730073002d0044007200750063006b0065002000650072007a0065007500670065006e0020006d00f60063006800740065006e002e002000450072007300740065006c006c007400650020005000440046002d0044006f006b0075006d0065006e007400650020006b00f6006e006e0065006e0020006d006900740020004100630072006f00620061007400200075006e0064002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e00300020006f0064006500720020006800f600680065007200200067006500f600660066006e00650074002000770065007200640065006e002e>
/ESP <FEFF005500740069006c0069006300650020006500730074006100200063006f006e0066006900670075007200610063006900f3006e0020007000610072006100200063007200650061007200200064006f00630075006d0065006e0074006f00730020005000440046002000640065002000410064006f0062006500200061006400650063007500610064006f00730020007000610072006100200069006d0070007200650073006900f3006e0020007000720065002d0065006400690074006f007200690061006c00200064006500200061006c00740061002000630061006c0069006400610064002e002000530065002000700075006500640065006e00200061006200720069007200200064006f00630075006d0065006e0074006f00730020005000440046002000630072006500610064006f007300200063006f006e0020004100630072006f006200610074002c002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000200079002000760065007200730069006f006e0065007300200070006f00730074006500720069006f007200650073002e>
/FRA <FEFF005500740069006c006900730065007a00200063006500730020006f007000740069006f006e00730020006100660069006e00200064006500200063007200e900650072002000640065007300200064006f00630075006d0065006e00740073002000410064006f00620065002000500044004600200070006f0075007200200075006e00650020007100750061006c0069007400e90020006400270069006d007000720065007300730069006f006e00200070007200e9007000720065007300730065002e0020004c0065007300200064006f00630075006d0065006e00740073002000500044004600200063007200e900e90073002000700065007500760065006e0074002000ea0074007200650020006f007500760065007200740073002000640061006e00730020004100630072006f006200610074002c002000610069006e00730069002000710075002700410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e0030002000650074002000760065007200730069006f006e007300200075006c007400e90072006900650075007200650073002e>
/ITA <FEFF005500740069006c0069007a007a006100720065002000710075006500730074006500200069006d0070006f007300740061007a0069006f006e00690020007000650072002000630072006500610072006500200064006f00630075006d0065006e00740069002000410064006f00620065002000500044004600200070006900f900200061006400610074007400690020006100200075006e00610020007000720065007300740061006d0070006100200064006900200061006c007400610020007100750061006c0069007400e0002e0020004900200064006f00630075006d0065006e007400690020005000440046002000630072006500610074006900200070006f00730073006f006e006f0020006500730073006500720065002000610070006500720074006900200063006f006e0020004100630072006f00620061007400200065002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000200065002000760065007200730069006f006e006900200073007500630063006500730073006900760065002e>
/JPN <FEFF9ad854c18cea306a30d730ea30d730ec30b951fa529b7528002000410064006f0062006500200050004400460020658766f8306e4f5c6210306b4f7f75283057307e305930023053306e8a2d5b9a30674f5c62103055308c305f0020005000440046002030d530a130a430eb306f3001004100630072006f0062006100740020304a30883073002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000204ee5964d3067958b304f30533068304c3067304d307e305930023053306e8a2d5b9a306b306f30d530a930f330c8306e57cb30818fbc307f304c5fc59808306730593002>
/KOR <FEFFc7740020c124c815c7440020c0acc6a9d558c5ec0020ace0d488c9c80020c2dcd5d80020c778c1c4c5d00020ac00c7a50020c801d569d55c002000410064006f0062006500200050004400460020bb38c11cb97c0020c791c131d569b2c8b2e4002e0020c774b807ac8c0020c791c131b41c00200050004400460020bb38c11cb2940020004100630072006f0062006100740020bc0f002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e00300020c774c0c1c5d0c11c0020c5f40020c2180020c788c2b5b2c8b2e4002e>
/NLD (Gebruik deze instellingen om Adobe PDF-documenten te maken die zijn geoptimaliseerd voor prepress-afdrukken van hoge kwaliteit. De gemaakte PDF-documenten kunnen worden geopend met Acrobat en Adobe Reader 5.0 en hoger.)
/NOR <FEFF004200720075006b00200064006900730073006500200069006e006e007300740069006c006c0069006e00670065006e0065002000740069006c002000e50020006f0070007000720065007400740065002000410064006f006200650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740065007200200073006f006d00200065007200200062006500730074002000650067006e0065007400200066006f00720020006600f80072007400720079006b006b0073007500740073006b00720069006600740020006100760020006800f800790020006b00760061006c0069007400650074002e0020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740065006e00650020006b0061006e002000e50070006e00650073002000690020004100630072006f00620061007400200065006c006c00650072002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000200065006c006c00650072002000730065006e006500720065002e>
/PTB <FEFF005500740069006c0069007a006500200065007300730061007300200063006f006e00660069006700750072006100e700f50065007300200064006500200066006f0072006d00610020006100200063007200690061007200200064006f00630075006d0065006e0074006f0073002000410064006f0062006500200050004400460020006d00610069007300200061006400650071007500610064006f00730020007000610072006100200070007200e9002d0069006d0070007200650073007300f50065007300200064006500200061006c007400610020007100750061006c00690064006100640065002e0020004f007300200064006f00630075006d0065006e0074006f00730020005000440046002000630072006900610064006f007300200070006f00640065006d0020007300650072002000610062006500720074006f007300200063006f006d0020006f0020004100630072006f006200610074002000650020006f002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e0030002000650020007600650072007300f50065007300200070006f00730074006500720069006f007200650073002e>
/SUO <FEFF004b00e40079007400e40020006e00e40069007400e4002000610073006500740075006b007300690061002c0020006b0075006e0020006c0075006f00740020006c00e400680069006e006e00e4002000760061006100740069007600610061006e0020007000610069006e006100740075006b00730065006e002000760061006c006d0069007300740065006c00750074007900f6006800f6006e00200073006f00700069007600690061002000410064006f0062006500200050004400460020002d0064006f006b0075006d0065006e007400740065006a0061002e0020004c0075006f0064007500740020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740069007400200076006f0069006400610061006e0020006100760061007400610020004100630072006f0062006100740069006c006c00610020006a0061002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e0030003a006c006c00610020006a006100200075007500640065006d006d0069006c006c0061002e>
/SVE <FEFF0041006e007600e4006e00640020006400650020006800e4007200200069006e0073007400e4006c006c006e0069006e006700610072006e00610020006f006d002000640075002000760069006c006c00200073006b006100700061002000410064006f006200650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e007400200073006f006d002000e400720020006c00e4006d0070006c0069006700610020006600f60072002000700072006500700072006500730073002d007500740073006b00720069006600740020006d006500640020006800f600670020006b00760061006c0069007400650074002e002000200053006b006100700061006400650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740020006b0061006e002000f600700070006e00610073002000690020004100630072006f0062006100740020006f00630068002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e00300020006f00630068002000730065006e006100720065002e>
/ENU (Use these settings to create Adobe PDF documents best suited for high-quality prepress printing. Created PDF documents can be opened with Acrobat and Adobe Reader 5.0 and later.)
>>
/Namespace [
(Adobe)
(Common)
(1.0)
]
/OtherNamespaces [
<<
/AsReaderSpreads false
/CropImagesToFrames true
/ErrorControl /WarnAndContinue
/FlattenerIgnoreSpreadOverrides false
/IncludeGuidesGrids false
/IncludeNonPrinting false
/IncludeSlug false
/Namespace [
(Adobe)
(InDesign)
(4.0)
]
/OmitPlacedBitmaps false
/OmitPlacedEPS false
/OmitPlacedPDF false
/SimulateOverprint /Legacy
>>
<<
/AddBleedMarks false
/AddColorBars false
/AddCropMarks false
/AddPageInfo false
/AddRegMarks false
/ConvertColors /ConvertToCMYK
/DestinationProfileName ()
/DestinationProfileSelector /DocumentCMYK
/Downsample16BitImages true
/FlattenerPreset <<
/PresetSelector /MediumResolution
>>
/FormElements false
/GenerateStructure false
/IncludeBookmarks false
/IncludeHyperlinks false
/IncludeInteractive false
/IncludeLayers false
/IncludeProfiles false
/MultimediaHandling /UseObjectSettings
/Namespace [
(Adobe)
(CreativeSuite)
(2.0)
]
/PDFXOutputIntentProfileSelector /DocumentCMYK
/PreserveEditing true
/UntaggedCMYKHandling /LeaveUntagged
/UntaggedRGBHandling /UseDocumentProfile
/UseDocumentBleed false
>>
]
>> setdistillerparams
<<
/HWResolution [2400 2400]
/PageSize [612.000 792.000]
>> setpagedevice
|