Регіональні інтеграційні угоди як інструмент національного розвитку країн-учасниць
Метою роботи є визначення чинників, напрямів та інтенсивності впливу участі країн у регіональних інтеграційних угодах на динаміку розвитку національної економіки....
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65327 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Регіональні інтеграційні угоди як інструмент національного розвитку країн-учасниць / Л.М. Самосьонок // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 218. — С. 161-163. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-65327 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-653272014-06-25T03:01:55Z Регіональні інтеграційні угоди як інструмент національного розвитку країн-учасниць Самосьонок, Л.М. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Метою роботи є визначення чинників, напрямів та інтенсивності впливу участі країн у регіональних інтеграційних угодах на динаміку розвитку національної економіки. 2011 Article Регіональні інтеграційні угоди як інструмент національного розвитку країн-учасниць / Л.М. Самосьонок // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 218. — С. 161-163. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65327 339.922 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Самосьонок, Л.М. Регіональні інтеграційні угоди як інструмент національного розвитку країн-учасниць Культура народов Причерноморья |
| description |
Метою роботи є визначення чинників, напрямів та інтенсивності впливу участі країн у регіональних інтеграційних угодах на динаміку розвитку національної економіки. |
| format |
Article |
| author |
Самосьонок, Л.М. |
| author_facet |
Самосьонок, Л.М. |
| author_sort |
Самосьонок, Л.М. |
| title |
Регіональні інтеграційні угоди як інструмент національного розвитку країн-учасниць |
| title_short |
Регіональні інтеграційні угоди як інструмент національного розвитку країн-учасниць |
| title_full |
Регіональні інтеграційні угоди як інструмент національного розвитку країн-учасниць |
| title_fullStr |
Регіональні інтеграційні угоди як інструмент національного розвитку країн-учасниць |
| title_full_unstemmed |
Регіональні інтеграційні угоди як інструмент національного розвитку країн-учасниць |
| title_sort |
регіональні інтеграційні угоди як інструмент національного розвитку країн-учасниць |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65327 |
| citation_txt |
Регіональні інтеграційні угоди як інструмент національного розвитку країн-учасниць / Л.М. Самосьонок // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 218. — С. 161-163. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT samosʹonoklm regíonalʹnííntegracíjníugodiâkínstrumentnacíonalʹnogorozvitkukraínučasnicʹ |
| first_indexed |
2025-07-05T15:45:56Z |
| last_indexed |
2025-07-05T15:45:56Z |
| _version_ |
1836822410270081024 |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
161
Самосьонок Л.М. УДК 339.922
РЕГІОНАЛЬНІ ІНТЕГРАЦІЙНІ УГОДИ ЯК ІНСТРУМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОГО
РОЗВИТКУ КРАЇН-УЧАСНИЦЬ
Характерною рисою сучасної економічної інтеграції є саме її регіональність, а інтеграційні процеси
стосуються переважно економічного розвитку, оскільки, згідно з класифікацією стадій міжнародної
інтеграції Б. Баласси [1], перші стадії інтеграції – зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок,
економічний союз – стосуються передусім економіки та економічної політики країн, що інтегруються, а для
інших сфер суспільного життя, для інших підсистем національного розвитку такий вплив є
опосередкованим. І лише на останній стадій – стадії повної інтеграції – інтегрування безпосередньо
торкається усіх компонентів національного розвитку.
Натомість в ході глобалізації формується така система економічних відносин, яка охоплює всі без
винятку сторони господарського та суспільного життя (політичного, соціально-економічного, культурного
тощо) усіх країн світу [2, с. 35]. Окремі ж глобалізаційні процеси можуть розвиватися як внаслідок виходу
на якісно новий рівень міжнародного економічного співробітництва, так і внаслідок розповсюдження
процесів економічної інтеграції з регіонального на міжнародний рівень з подальшим виходом за межі суто
економічної сфери та поширення на усі процеси, що протікають у суспільстві [3, с. 345].
Дослідженням впливу участі країн в інтеграційних угрупуваннях на динаміку національного розвитку
присвячено роботи як вітчизняних так і закордонних вчених. Серед них варто виокремити напрацювання
В.М. Гейця, Б.Є. Кваснюка, Д.Г.Лук’яненка, В.П. Семиноженка, Б.Є. Кваснюка, А.С.Філіпенка,
О.Б.Чернеги та роботи іноземних вчених, а саме Л. Ассоуса, О.Бабарінде, Б.Баласси, А.Бреславца,
Дж. Солта, Л.Хантера, І.Шабакера, М.Шиффа, Л.Хантера та ін..
Метою роботи є визначення чинників, напрямів та інтенсивності впливу участі країн у регіональних
інтеграційних угодах на динаміку розвитку національної економіки.
Створення та функціонування інтеграційних блоків на основі укладених регіональних інтеграційних
угод (RegionalIntegrationAgreement, RIA) є характерною рисою сучасного етапу розвитку міжнародних
відносин. Переважна більшість розвинених країн, країн, що розвиваються, та країн з перехідною
економікою бере участь принаймні в одному, а часто і одночасно в декількох RIA.
Найбільшу кількість RIA укладено за участю країн-членів ЄС – станом на початок 2011 р. Євросоюз
брав участь в 31 RIA, розвиненою є також мережа RIA за участю країн Азії (Сінгапур та Туреччина беруть
участь у найбільшій кількості RIA – по 19, Індія – у 15, Японія – у 12) та Латинської Америки (Чилі бере
участь у 19 RIA, Мексика – у 15). На пострадянському просторі також більшість країн бере активну участь
в укладенні RIA різних типів: передують тут Україна, яка є учасницею 14 RIA, та Киргизстан, що бере
участь у 9 RIA. [4]
Показовим є той факт, що понад третина світової торгівлі нині припадає на внутрішньорегіональну
торгівлю, тобто на взаємну торгівлю країн-учасниць RIA. Протягом 1990-2010 рр. регіоналізація світового
господарства перетворилася на провідну тенденцію: за цей період у світі вступило у дію 185 RIA, тоді як за
період з 1950 р. по 1989 р. – лише 22 RIA (рис. 1) [4].
Істотними рисами сучасного етапу регіоналізації є:розширення сфери інтегрування за межі лібералізації
торгівлі та тенденції до поглиблення інтеграції;перехід від "закритого регіоналізму", якому були
притаманні закритість, колективний протекціонізм у відносинах з третіми країнами, обмеження рівня
інтеграції створенням зони вільної торгівлі або митного союзу, "відкритим регіоналізмом" з його
відкритістю, прагненням до співпраці з третіми країнами та до поглиблення інтеграції, її розповсюдження
за межі економічної сфери;інтегрування країн з різним рівнем розвитку – розвинених країн, країн, що
розвиваються, та країн з перехідною економікою у різних комбінаціях, а також створення
трансрегіональних угруповань, які охоплюють країни, що знаходяться в різних регіонах світу.
207
197
182
166156
140
127
116
10695
84
74
2214
31 1015161016131110111110
52
811
21
1950-ті
рр.
1960-ті
рр.
1970-ті
рр.
1980-ті
рр.
1990-ті
рр.
2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.
Кількість RIA, укладених протягом даного періоду Загальна кількість діючих RIA
Рис. 1. Динаміка укладання RIA протягом 1950-2010 рр. [4].
В більшості інтеграційних угод чимала увага приділяється проблемам розвитку країн-учасниць, при
цьому фокусування на тих чи інших аспектах розвитку залежить від особливостей країн, що є учасницями
даної RIA. Наприклад. для RIA за участю африканських країн актуальними є проблеми подолання бідності,
скорочення економічного, технологічного соціального відставання найменш розвинених країн тощо.
Натомість цілі ЄС у сфері розвитку стосуються забезпечення безпеки, захисту довкілля, врегулювання
Самосьонок Л.М.
РЕГІОНАЛЬНІ ІНТЕГРАЦІЙНІ УГОДИ ЯК ІНСТРУМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
КРАЇН-УЧАСНИЦЬ
162
проблем міграції, поглиблення рівня інтегрування в неекономічній сфері, надання допомоги найменш
розвиненим країнам тощо [5].
Водночас існують цілі інтегрування, які є спільними для країн із різним рівнем економічного розвитку,
з різним політичним укладом, з різними соціокультурними традиціями тощо. Такі цілі переважно лежать у
площині економічного та соціального розвитку кран, що інтегруються, та інтеграційного блоку в цілому.
До цих цілей належать:
створення територіально-господарського простору з конкурентоспроможною багатосекторною та
багатоукладною економікою, яка має достатній власним потенціал для подальшого розвитку;
розширення ринкового поля шляхом усунення штучних перешкод, що ускладнюють взаємний
обмін товарами, послугами, капіталом, робочою силою, інформацією, технологіями тощо;
підвищення стійкості економіки блоку шляхом удосконалення її структурних пропорцій,
концентрації об'єднаного інвестиційного капіталу в рамках реалізації пріоритетних напрямів розвитку, що
мають високу соціально-економічну ефективність;
формування більш якісного конкурентного середовища та сприятливого інвестиційного та
бізнесового клімату;
удосконалення внутрішнього ринку праці, який був би спроможний, з одного боку, задовольняти
потреби економіки блоку в робочій силі з відповідним рівнем кваліфікації, а з іншого – забезпечувати
достатній рівень життя населення та можливість подальшого людського розвитку [6, с. 5-8; 7, с. 57].
Щодо захисту національних інтересів та їх лобіювання при формуванні та провадженні спільних
політик інтеграційних блоків, то тут яскравим прикладом може стати організація Азійсько-Тихоокеанської
Економічної Співпраці, АТЕС (AsiaPacificEconomicCooperation, AРEC), оскільки дане угруповання є
уособленням усіх тенденцій сучасної регіоналізації: АТЕС реалізує стратегію "відкритого регіоналізму",
включає країни. що знаходяться на різних щаблях розвитку та в різних частинах світу, мають різний
масштаб національної економіки, різний рівень забезпеченості природними, людськими, фінансовими
ресурсами, спрямовує зусилля на розширення сфери інтегрування від суто економічної до інституційної,
соціальної, зовнішньополітичної тощо [8, с. 18-19].
Серед проблем, які зумовили особливе ставлення країн-учасниць АТЕС до питання дотримання
національних інтересів, пошуку балансу між інтересами різних країн, а також між національними
інтересами та інтересами інтеграційного блоку в цілому, треба виділити такі:
занепокоєння "малих" країн (Бруней, В'єтнам, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Сінгапур, Тайвань) щодо
можливої експансії розвинених країн, обмеження їх економічного та політичного суверенітету;
прагнення Японії до покращення політичного іміджу, а також до диверсифікації та зміцнення
економічних зв'язків з країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР) в умовах глобальної фінансово-
економічної кризи;
подолання наслідків залежності від метрополії у провадженні внутрішньої та зовнішньої політики
Австралією та Новою Зеландією, посилення економічної, соціальної, політичної, науково-технічної ролі
цих країн в АТР;
збільшення ролі нових індустріальних країн (НІК) Південно-Східної Азії (Малайзії, Південної
Кореї, Сінгапуру, Таїланду) як "локомотивів" економічного та науково-технічного прогресу в регіоні;
ведення мирного діалогу між Китаєм та Тайванем (АТЕС є фактично єдиною організацією, в
рамках якої КНР співпрацює з Тайванем);
нагальна потреба КНР в активізації розвитку людських ресурсів, створенні передової
інфраструктури, інноваційному менеджменті, впровадженні нових технологій;
бажання Канади вийти з надмірної економічної залежності від свого стратегічного партнера – США
задля отримання політичного статусу глобального актора та пошуку стимулів для зростання економіки;
прагнення США з метою дотримання економічної та безпеки розширити присутність на ринках
країн Південно-Східної Азії, які швидко розвиваються та є достатньо ємними, а також покращити свої
політичні позиції і підвищити впливовість на політичні та економічні процеси в АТР;
намагання Росії відновити статус "наддержави", зокрема в АТР, намагання створити
багатополюсний устрій сучасного світу, потреба в коригуванні зовнішньополітичного курсу, використання
особливостей її геополітичного та геоекономічного положення, диверсифікація зовнішньоекономічних
зв'язків, використання досвіду країн Південно-Східної Азії щодо ринкових перетворень, модернізації
економіки та подолання кризових явищ в економіці [8; 9].
Системоутворюючими принципами діяльності АТЕС виступають добровільність участі та консенсус
при прийнятті рішень. Дані положення угод між учасниками АТЕС дозволяють їм уникнути примусу у
виконанні прийнятих рішень, які мають переважно характер морально-політичних зобов'язань, тобто
ключову роль відіграє т. зв. "м'яке право" [10, с. 54], яке є за своєю сутністю добровільним та більшою
мірою відповідає азійському колективізму та враховує наявність істотних розбіжностей в економіці,
політиці, культурі країн – учасниць АТЕС.
Особливістю АТЕС, яка враховує інтереси учасників, є визначення статусу учасника не як "держави"
або "країни", а як "економіки" (англ. MemberEconomy), що дозволяє уникнути конфліктних ситуацій щодо
міжнародно-правових відносин, наприклад, між КНР та Тайванем, а також акцентувати співпрацю на
економічних аспектах, уникнувши при цьому надмірної політизованості.
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
163
На користь рівноправності учасників АТЕС та дотримання їхніх національних інтересів слугує також
механізм індивідуальних і колективних планів дій та заходів техніко-економічної співпраці, передбачених
Манільською програмою дій 1996 р. В стратегічному плані АТЕС – Богорських цілях (1994 р.) –
передбачено, що лібералізація руху товарів, послуг та інвестицій має відбутися до 2010 р. для розвинених
країн, до 2015 р. для НІК та до 2020 р. для країн, що розвиваються. Однак, світова фінансово-економічна
криза скоригувала встановлені терміни: на саміті голів держав АТЕС, що відбувся у листопаді 2008 р. в
Лімі, було задекларовано, що АТЕС підтверджує прихильність до Богорських цілей – створення вільної та
відкритої системи торгівлі та інвестиційної діяльності в АТР, але у кризових умовах реформи мають
продовжуватися в індивідуальному порядку у поєднанні з лібералізацією у двосторонньому та
багатосторонньому форматах [9].
Для досягнення такого результату в АТЕС використовують такі механізми, як різношвидкісна
інтеграції з урахуванням економічних, політичних, соціокультурних та ін. особливостей країн, що
інтегруються; застосування при формуванні інституційних фреймів інтеграційного процесу "м'якого права",
прийняття рішень на основі консенсусу, баланс формальних і неформальних інституцій інтеграційної
взаємодії, уникнення надмірної політизованості інтеграційного процесу.
Таким чином, при визначенні чинників, напрямів та інтенсивності впливу участі країн у регіональних
інтеграційних угодах на динаміку розвитку національної економіки було встановлено, що переважаючими
мотивами та чинниками виступають економічні, що спрямовані на поширення умов сприятливого
конкурентного середовища на якомога більшу географічну територію; концентрацію ресурсного потенціалу
угрупування і оптимізацію структури економіки країн учасниць з метою підвищення її ефективності.
Джерела та література:
1. Balassa B. The theory of economic integration / В. Balassa. – Homewood : Richard D. Irwin, Inc., 1961. –
308 p.
2. Шишков Ю. В. Европа и процессыглобализацииэкономики / Ю. В. Шишков // Современная Европа. –
2000. – № 1. – С. 32-37.
3. Вахитова Т. М. Особенности современных интеграционных процессов в условиях глобализации
мировой экономики / Т. М. Вахитова // Проблемы современной экономики. – 2001. – № 1. – С. 345-346.
4. World Trade Organization : [Електронний ресурс] : офіційний сайт. – Режим доступу :
http://www.wto.org.
5. European Union Development Policy : Issues Paper : [Електронний ресурс] / European Commission. –
Режим доступу : http://ec.europa.eu/development/icenter/repository/ consultation_report_en.pdf.
6. Trade Blocs : A World Bank Policy Research Report / The World Bank, The International bank for
Reconstruction and Development. – N. Y. :Oxford University Press, 2000. – 146 p.
7. Бородин В. А. Региональная интеграция как инструмент модернизации экономики / В. А. Бородин //
Известия ИГЭА. – 2011. – № 3 (77). – С. 54-57.
8. Бреславец А. А. Азиатско-тихоокеанское экономическое сотрудничество: система интеграционных
процессов, роль и национальные интересы стран-участниц / А. А. Бреславец // Россия и АТР. – 2009. –
№ 2. – С. 18-32.
9. Asia Pacific Economic Cooperation : [Електронний ресурс] : офіційний сайт. – Режим доступу :
http://www.apec.org/.
10. Davidson P. J. Rules-based? APEC's Role in the Evolving International Legal Framework for Regulating
International Economic Relations : [Електронний ресурс] / P. J. Davidson // APORTES : revistamexicana de
estudiossobre la Curnca del Pacifico. – 2002. – Vol. 2, No. 3. – P. 43-57. – Режим доступу :
http://www.portesasiapacifico.com.mx/revistas/epocaii/numero3/3.pdf.
Святохо Н. В., Кондратюк В.М. УДК 330.32(075)
ПОСЛЕДСТВИЯ ПОСТИНВЕСТИЦИОННОГО ПЕРИОДА В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
ПРЕДПРИЯТИЯ: СУЩНОСТЬ И КЛАССИФИКАЦИЯ
На эффективную деятельность предприятий в долгосрочной перспективе, обеспечение высоких темпов
их развития и повышение конкурентоспособности в условиях развития рыночной экономики в Украине
большое влияние оказывает уровень их инвестиционной активности и масштабы инвестиционной
деятельности. Решения о реализации конкретных инвестиций, источниках их финансирования,
направлениях их использования принимаются на прединвестиционном этапе инвестиционного цикла, далее
после эксплуатации инвестиций в постинвестиционном периоде оцениваются результаты их освоения.
Такая оценка часто принимает исключительно вид прогноза денежных потоков, то есть предприятия
ориентируются, прежде всего, на экономические последствия и практически не принимают во внимание
кадровые, экологические, производственные и иные последствия освоения инвестиций. Руководители
высшего звена управления на предприятии, решающие вопрос о привлечении инвестиций, исходят только
из положительных сторон инвестирования, отрицательные последствия либо не учитываются вообще, либо
учитываются частично, вследствие чего проблемы, возникающие в постинвестиционный период, решаются
в авральном порядке, а показатели деятельности самого предприятия могут снизиться до кризисного. Как
показывает опыт работы украинских предприятий, в результате освоения инвестиций 60% из них или
http://www.wto.org/
http://ec.europa.eu/development/icenter/repository/%20consultation_report_en.pdf
http://www.apec.org/
http://www.portesasiapacifico.com.mx/revistas/epocaii/numero3/3.pdf
|