Б.С. Строцень. Черняхівська культура Західного Поділля
Рецензія на книгу: Б.С. Строцень Черняхівська культура Західного Поділля Тернопіль: Астон, 2008. — 272 с.
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2009
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65369 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Б.С. Строцень. Черняхівська культура Західного Поділля / О.В. Петраускас, С.А. Горбаненко // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 87-90. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-65369 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-653692014-06-25T03:01:30Z Б.С. Строцень. Черняхівська культура Західного Поділля Петраускас, O.В. Горбаненко, С.А Рецензії Рецензія на книгу: Б.С. Строцень Черняхівська культура Західного Поділля Тернопіль: Астон, 2008. — 272 с. 2009 Article Б.С. Строцень. Черняхівська культура Західного Поділля / О.В. Петраускас, С.А. Горбаненко // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 87-90. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65369 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Петраускас, O.В. Горбаненко, С.А Б.С. Строцень. Черняхівська культура Західного Поділля Археологія |
| description |
Рецензія на книгу: Б.С. Строцень Черняхівська культура Західного Поділля Тернопіль: Астон, 2008. — 272 с. |
| format |
Article |
| author |
Петраускас, O.В. Горбаненко, С.А |
| author_facet |
Петраускас, O.В. Горбаненко, С.А |
| author_sort |
Петраускас, O.В. |
| title |
Б.С. Строцень. Черняхівська культура Західного Поділля |
| title_short |
Б.С. Строцень. Черняхівська культура Західного Поділля |
| title_full |
Б.С. Строцень. Черняхівська культура Західного Поділля |
| title_fullStr |
Б.С. Строцень. Черняхівська культура Західного Поділля |
| title_full_unstemmed |
Б.С. Строцень. Черняхівська культура Західного Поділля |
| title_sort |
б.с. строцень. черняхівська культура західного поділля |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65369 |
| citation_txt |
Б.С. Строцень. Черняхівська культура Західного Поділля / О.В. Петраускас, С.А. Горбаненко // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 87-90. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT petrauskasov bsstrocenʹčernâhívsʹkakulʹturazahídnogopodíllâ AT gorbanenkosa bsstrocenʹčernâhívsʹkakulʹturazahídnogopodíllâ |
| first_indexed |
2025-07-05T15:52:49Z |
| last_indexed |
2025-07-05T15:52:49Z |
| _version_ |
1836822843939094528 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 87
Нещодавно побачило світ монографічне до-
слідження з вивчення такого яскравого явища
на території сучасної України як черняхівська
культура. Дослідження цієї культури тривають
понад 100 років з часу її відкриття В.В. Хвой-
кою. Накопичення та аналіз матеріалів постій-
но змушували науковців звертатися до цієї теми.
Рецензована монографія належить до комплек-
сних досліджень окремого регіону культури. Та-
кий підхід здається виправданим і перспектив-
ним з огляду на широкі географічні межі по-
ширення археологічних пам’яток типу Черня-
хів — Синтана де Муреш та багатогранність ма-
теріального комплексу цього типу. У попередні
роки монографічні дослідження подібної спря-
мованості зробили вагомий внесок у вивчен-
ня черняхівської культури. Серед них слід на-
звати дослідження В.Д. Барана (Баран 1981),
І.С. Винокура (Винокур 1972), Н.М. Кравчен-
ко, О.В. Петраускаса, Р.Г. Шишкіна і А.В. Пе-
траускаса (Кравченко и др. 2007) та багато ін-
ших. Рецензована праця у цьому значенні є ло-
гічним продовженням вивчення цієї культури,
яка залишила у спадок археологам величезну
кількість цікавих пам’яток і, мабуть, не менше
загадок та проблемних питань. Масштабність
культури, її розмаїтість залежно від території та
періоду змушує науковців звертатися не до ма-
теріалів усього ареалу розповсюдження черня-
хівських старожитностей, як то було можливо
на початку вивчення, а обирати окремі групи
пам’яток, що вирізняються за географічними
ознаками.
Монографія Б.С. Строценя має традиційну
структуру і складається зі вступу, п’яти розділів
та висновків, де відображено основні здобут-
ки дослідження. Розділи поділяються на під-
розділи відповідно до завдань у межах одного
напряму. Роботу доповнено звичним науковим
апаратом — списками літератури та джерел,
скорочень, а також алфавітним покажчиком
пам’яток черняхівської культури Західного По-
ділля і каталогом римських монет регіону. Для
зручності використання та наочності ілюстра-
тивний і табличний матеріал винесено окре-
мим блоком у кінець монографії.
Монографія починається зі вступу, де тезо-
во наведено обґрунтування теми, обраної для
дослідження. Розділ 1, «Історіографія і джере-
ла» (с. 7—18), присвячено висвітленню історії
дослідження регіону, аналізу проблем вивчен-
ня черняхівської культури Західного Поділля
та характеристиці джерел, накопичених на
час виходу монографії. У першому підрозділі
у хронологічному порядку викладено основні
етапи історії досліджень регіону, згадано осно-
вні пам’ятки, їх дослідників та організації, що
сприяли розвиткові археології в цілому і дослі-
дженню черняхівських пам’яток зокрема.
Початок другого підрозділу присвячено ко-
роткому нарису досліджень етнічної належнос-
ті черняхівської культури загалом. Висвітлено
основні думки з цього приводу, згадано авторів
інтерпретацій матеріалів черняхівської куль-
тури. Надалі від оцінки черняхівської культу-
ри в цілому автор переходить до аналізу погля-
дів науковців на пам’ятки окресленого регіону.
Результатом став висновок про недостатній рі-
вень вивчення матеріалів черняхівської куль-
тури Західного Поділля та необхідність спеці-
ального звернення до цієї теми.
Характеризуючи джерела, автор умовно по-
ділив їх на кілька категорій: матеріали розко-
пок побутових пам’яток та могильників (най-
важливіша та найбільша); матеріали розвідок;
випадкові знахідки та пункти. За таким поді-
лом більш дослідженою виявилася територія
південно-східної частини регіону; менше —
північна частина; інші ж вивчалися недостат-
ньо та спорадично. Це також змусило авто-
ра приділити більшу увагу саме цьому регіону,
провести максимально повний аналіз матеріа -
лу у пошуках спільних та відмінних рис із ін-
шими територіями ареалу розповсюдження
черняхівської культури.
Далі йдуть два розділи, присвячені вивчен-
ню матеріалів поселень (розділ 2) та могильни-
ків (розділ 3). Розділ 2 «Поселення та житло-
будування» (с. 19—47) поділено на підрозділи:
природно-географічна характеристика Захід-
ного Поділля, топографія поселень, просто-
Б.С. Строцень
Черняхівська культура Західного Поділля
Тернопіль: Астон, 2008. — 272 с.
© О.В. ПЕТРАУСКАС, С.А. ГОРБАНЕНКО, 2009
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 488
рова структура селищ, житла, закономірності
розміщення опалювальних пристроїв, зокрема
за межами жител, господарські будівлі.
У підрозділі 2.1 в основному подано харак-
теристику сучасних природних умов регіону.
Ближче до кінця цього підрозділу (с. 22) вмі-
щено опис кліматичних змін, що відбувалися
на території сучасної України за часів існуван-
ня черняхівської культури.
Основним висновком підрозділу 2.2 «Топо-
графія поселень» є те, що закономірності роз-
ташування поселень в регіоні не відрізняють-
ся від інших територій культури (с. 26). Так, за
спостереженнями автора, для Західного Поді-
лля характерним є розташування поселень на
похилих схилах перших надзаплавних терас,
обернених до півдня, південного сходу та сходу
(близько 97 % від 219 поселень — с. 23). Також
наведено кілька прикладів нетипового розта-
шування пам’яток. Для всіх пам’яток, за авто-
ром, характерне розташування поряд із чорно-
земами. Незначний відсоток поселенців між
звичним топографічним місцем розташування
і близькістю до чорноземів обирав за суттєві-
ший критерій чорноземи 1.
У підрозділі 2.3 «Просторова структура се-
лищ» розглянуто кількість та площу поселень,
розміри яких відомі. В останніх двох абзацах
подано відомості щодо просторового аналізу
1 Шкода, що автор не наводить цю частину дослі-
дження у повному обсязі. Звісно, такій роботі не місце
в основному тексті, але й серед додатків її теж немає.
окремих селищ; висновки про забудову за пла-
ном, яка, втім, відбувалася з урахуванням ре-
льєфних особливостей місцевості, зіставлено з
іншими територіями ареалу розповсюдження
пам’яток черняхівської культури (с. 27—28).
Оригінальними та цікавими у цьому розді-
лі є підрозділи, присвячені аналізу жител (під-
розділ 2.4 та 2.5). Базу дослідження склали
73 житла, з яких 23 наземні та 50 заглиблені.
Напівземлянки поділено за розмірами на чо-
тири групи, а за конструкцією стін – на стов-
пові та зрубні. Наземні житла подібним чином
поділено за розмірами, але за конструкцією се-
ред них відомі лише каркасно-стовпові спору-
ди. Наведено й інші характеристики жител та
деякі закономірності їх розташування. Зокре-
ма, за спостереженнями автора, чітко поміт-
ний поділ типів жител за географічними зона-
ми Західного Поділля. Так, у північній частині
регіону відомі лише наземні споруди великих
розмірів (площа понад 55 м2), тоді як у півден-
ній частині переважають напівземлянки. Ці-
кавими також виявилися висновки автора про
типовість розміщення опалювальних пристро-
їв у певній частині заглиблених жител (підроз-
діл 2.5). Аналізуючи це джерело інформації,
автор широко використовує етнографічні па-
ралелі.
Окремо розглянуто і господарські будів-
лі (підрозділ 2.6), серед яких — наземні та за-
глиблені споруди та ями. Наведено достатню
кількість відомостей з цього питання, а також
розглянуто вісімкоподібні господарські будів-
лі, що в ареалі розповсюдження черняхівських
пам’яток мають аналоги лише на Буковині
(с. 42). Насамкінець автор розглянув у розділі 2
також опалювальні пристрої поза межами бу-
дівель (підрозділ 2.7).
Розділ 3 присвячено аналізу могильників
та поховальних обрядів (с. 48—66). Джерельну
базу Б.С. Строцень розділив на чотири умовні
групи за ступенем дослідженості та станом пу-
блікації матеріалів пам’ятки: розкопані та опу-
бліковані; розкопані, але опубліковані не по-
вністю; окремі випадково знайдені поховання;
могильники чи поховання, повністю знищені
та/або з втраченим матеріалом, недостатньо
опубліковані. Принцип розподілу могильників
за рівнем введення до наукового обігу не мож-
на назвати вдалим. Зазвичай пам’ятки розпо-
діляють за ступенем достовірності джерела, як
це, наприклад, зроблено в працях Н.М. Крав-
ченко, Г.Ф. Нікітіної та ін.
У наступних двох підрозділах розгляну-
то два головні поховальні обряди, притаман-
ні черняхівській культурі, — інгумації (підроз-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 89
О.В. ПЕТРАУСКАС, С.А. ГОРБАНЕНКО
діл 3.2) та кремації (підрозділ 3.3). Проаналі-
зовано відомі в регіоні поховання, розглянуто
низку дотичних питань, серед яких, напри-
клад, причини руйнації інгумаційних похо-
вань і ін. На жаль, деякі питання особливос-
тей поховального обряду населення Західного
Поділля у пізньоримський час автору не вда-
лося висвітлили на сучасному рівні. Зокрема,
це стосується характеристики планіграфії мо-
гильників, оскільки не наведено прикладів і
не запропоновано власних розробок хроноло-
гічної, соціальної, етнічної чи іншої просто-
рової структури могильника. Не можна визна-
ти вдалою спробу загальної класифікації по-
ховань, оскільки незрозуміла джерельна база
та принципи, за якими розподіляються похо-
вання. Зокрема, це стосується типології кре-
мацій. Спроба об’єднати дві різні типології
Н.М. Кравченко (1970 та 1983 рр.), на наш по-
гляд, виявилась не зовсім вдалою та зрозумі-
лою читачеві.
У підрозділі 3.4 подано аналіз поховально-
го інвентаря з 80 поховань та окремі знахідки
з різних могильників регіону. Інвентар розгля-
нуто за місцем його виявлення, внаслідок чого
отримано переважно опис матеріалу — де що
було знайдено. Можливо, інші підходи до ана-
лізу могли б дати цікавіші результати.
Розділ 4 присвячено спробі визначити хро-
нологію конкретних черняхівських пам’яток
Західного Поділля. Б.С. Строцень обрав тра-
диційний підхід для визначення дати пам’яток,
залучаючи розробки різних авторів для різ-
них категорій матеріальної культури. В тако-
му випадку дата розглядається як сума погля-
дів різних дослідників на одну річ (тип, серію
і т. п.). Зокрема, автором використано роботи
А.К. Амброза, Є.Л. Гороховського, К. Ґодлов-
ського та ін. Такий підхід, можливий, хоча, як на
нашу думку, майже безперспективний для хро-
нологічних досліджень і виключає самостійне
аргументоване датування пам’яток. Крім того,
у розгляді хронологічних індикаторів пам’яток
Західного Поділля не залучено сучасні розроб-
ки з різних категорій інвентаря (Р. Мадидо-
Легітко, Е. Маєр, З. Томас, Х. Лунд-Хансен,
Б. Темпельман-Мончинська та ін.).
Розділ 5 — «Господарство» — розділено за
галузями: землеробство, тваринництво, чорна
металургія, ковальство, ювелірне ремесло, об-
робка дерева та кістки, ткацтво. Також додано
спеціалізацію ремесел, торгівлю та кераміку 2.
Опис та аналіз знарядь землеробської праці
проведено на належному рівні. Проаналізовано
деталі на знаряддя для обробітку ґрунту та їхнє
призначення, запропоновано можливу рекон-
струкцію власне знарядь для оранки. Наведе-
но серію серпів з Устя та їх повний аналіз за вже
відомими у науковій літературі схемами. Також
подано реконструкцію знарядь для переробки
врожаю. На жаль, не зовсім з’ясованим залиши-
лося питання власне про сам врожай: «Отже,
черняхівське населення вирощувало м’яку пше-
ницю, ячмінь, овес, горох, просо, гречку. Саме ці
культури характерні для всього ареалу поширен-
ня культури (Пашкевич 1980, с. 151)». Щодо ви-
рощуваних культур, то в літературі для пам’яток
Подністров’я згадуються такі: пшениця одно-
зернянка, пшениця двозернянка, пшениця го-
лозерна, ячмінь, овес, жито, просо, горох, і
жодної згадки про гречку в цитованій праці не
знаходимо (Пашкевич 1980, с. 151). Навряд чи
гречка, яку почали вирощувати набагато пізні-
ше, ніж існувала черняхівська культура, могла
бути характерна для всього ареалу поширення
відповідних пам’яток.
У підрозділі 5.2 «Тваринництво» кілька ра-
зів поспіль допущено традиційну для археоло-
гічних досліджень помилку, коли автор плу-
тає скотарство з тваринництвом 3. У цілому ж у
підрозділі наведено відповідну інформацію та
проаналізовано її у територіальній площині.
Підрозділи, що стосуються сільського госпо-
дарства, написані загалом на рівні, достатньому
для оглядового. Далі у розділі про господарство
черняхівської культури регіону наведено опис
основних галузей господарства, найважливіших
для життєдіяльності тогочасних суспільств.
У висновках підкреслено найважливіші здо-
бутки дослідження.
Робота безперечно заслуговує на увагу фа-
хівців. Може також бути використана в освіт-
ній сфері, при підготовці лекцій за відповід-
ною тематикою. Насамкінець висловимо спо-
дівання, що у подальшому якість і кількість
робіт з різних тем слов’янської проблематики
лише зростатиме.
3 Скотарство — розведення великої рогатої худоби,
конярство — коней, вівчарство — дрібної рогатої ху-
доби, свинарство — свиней. У комплексі усі названі
галузі складають тваринництво.
2 Зазвичай останні три категорії розглядаються окре-
мо, хоча й цілком можуть подаватися у розділі, при-
свяченому опису господарства загалом.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 490
Баран В.Д. Черняхівська культура. — К., 1981.
Винокур І.С. Історія та культура черняхівських племен Дніпро-Дністровського межиріччя II—V ст. — К., 1972.
Кравченко Н.М., Петраускас О.В., Шишкин Р.Г., Петраускас А.В. Памятники археологии позднеримского времени
правобережной Киевщины. — К., 2007.
Пашкевич Г.А. Результаты палеоэтноботанических исследований культур рубежа нашей эры территории
Украины // АИУ в 1978—1979 гг.: Тез. докл. XVIII конференции Института археологии АН УССР. — Дне-
пропетровск, 1980. — С. 151.
Одержано 14.04.2009
Археолог і його праця. Праця С.Ж. Пустовалова
«Соціальний лад катакомбного суспільства Пів-
нічного Причорномор’я», що вийшла україн-
ською мовою у Києві 2005 р., через низку при-
чин (серед яких і слабкий книгообмін з Украї-
ною) потрапила до мене в руки тільки зараз.
Це найсолідніша й змістовна праця щодо ката-
комбних культур за останнє десятиліття. Моя
наукова діяльність починалася з вивчення ката-
комбних культур, а С.Ж. Пустовалов студентом
навчався у мене в Ленінградському універси-
теті, потім працював у Києві під керівництвом
В.Ф. Генінга, з яким я неодноразово дискутував
з приводу теоретичних проблем. Тож для мене
природнім було відгукнутися на цю роботу, хоча
писати рецензію вже дещо запізно. Ці свої зау-
важення подаю замість рецензії.
С.Ж. Пустовалов десятки років брав участь
в археологічних експедиціях, за його участі від-
крито в катакомбах модельовані черепи (маски
на черепі), він виявив (не пропустив!) надзви-
чайно важливу пам’ятку — Молочанське святи-
лище. З 1980 р. вчений видав десь 70 робіт щодо
катакомбних культур України, а за чверть сто-
ліття подав узагальнювальну працю. З її тону та
змісту видно, що новації С.Ж. Пустовалова на-
трапили на несприйняття і запеклу критику де-
котрих колег. Тому цікаво розібратися.
Головна новація С.Ж. Пустовалова полягає
у тому, що він узагальнив і розвинув міркуван-
ня багатьох археологів про те, що катакомбні
культури якийсь час співіснували з ямними,
що був перехідний період з ямно-катакомбною
культурою. С.Ж. Пустовалов висунув ідею, що
це був не перехідний період, що він заповню-
вав увесь час побутування катакомбних куль-
тур і що всі ці культури співіснували на одній
території. Це співіснування автор пояснив як
їхню взаємодію в станово-кастовому суспіль-
стві, де ямна культура представляла нижчий
шар (переможене місцеве населення), а ката-
комбні культури (їх він виділяє загалом дві: ін-
гульску та східноукраїнську) становили вищі
касти, що походили з мігрантів-завойовників.
Таким був їхній шлях до державного ладу.
Почасти в цих ідеях він спирається на мої
старі уявлення щодо міграційного походжен-
ня катакомбних культур та на мої не такі ста-
рі ідеї про їхній зв’язок з Індією. Але я говорив
про міграції донецької катакомбної культури
з Ютландії через Балкани і вбачав у мігрантах
індоєвропейців, а С.Ж. Пустовалов, не відки-
даючи цього стосовно донецької культури, ви-
суває на перший план іншу культуру — інгуль-
ську, яку виводить із Анатолії. Індію я залучав
для пояснення деяких особливостей катакомб-
них поховань, аби зробити висновок про їх ін-
доарійську належність. С.Ж. Пустовалов же
відмовляє катакомбникам в індоєвропейській
належності взагалі, вважаючи їхню культуру за
походженням близькосхідною, а за мовою аф-
роазійською (чи північнокавказькою). Їхню © Л.С. КЛЕЙН, 2009
Л.С. Клейн
ПЕРЕГЛЯД КАТАКОМБНОЇ СПІЛЬНОТИ
(про дискусійну працю С.Ж. Пустовалова)1
1 Л.С. Клейн підготував статтю-рецензію для одного
з російських профільних видань, але на пропозицію
редколегії нашого журналу погодився на публікацію
української версії.
|