Перегляд катакомбної спільності (про дискусійну працю С.Ж. Пустовалова)
Рецензія на монографію: Пустовалов С. Ж. Соціальний лад катакомбного суспільства Північного Причорномор'я : Монографія; В.о. Київ. нац. ун-т культури і мистецтв; Відп. ред. Д. Я. Тєлєгін.– К. : Шлях, 2005.– 412 с....
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65370 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Перегляд катакомбної спільності (про дискусійну працю С.Ж. Пустовалова) / Клейн Л.С. // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 90-103. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-65370 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-653702014-06-25T03:01:32Z Перегляд катакомбної спільності (про дискусійну працю С.Ж. Пустовалова) Клейн, Л.С. Рецензії Рецензія на монографію: Пустовалов С. Ж. Соціальний лад катакомбного суспільства Північного Причорномор'я : Монографія; В.о. Київ. нац. ун-т культури і мистецтв; Відп. ред. Д. Я. Тєлєгін.– К. : Шлях, 2005.– 412 с. 2009 Article Перегляд катакомбної спільності (про дискусійну працю С.Ж. Пустовалова) / Клейн Л.С. // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 90-103. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65370 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Клейн, Л.С. Перегляд катакомбної спільності (про дискусійну працю С.Ж. Пустовалова) Археологія |
| description |
Рецензія на монографію: Пустовалов С. Ж. Соціальний лад катакомбного суспільства Північного Причорномор'я : Монографія; В.о. Київ. нац. ун-т культури і мистецтв; Відп. ред. Д. Я. Тєлєгін.– К. : Шлях, 2005.– 412 с. |
| format |
Article |
| author |
Клейн, Л.С. |
| author_facet |
Клейн, Л.С. |
| author_sort |
Клейн, Л.С. |
| title |
Перегляд катакомбної спільності (про дискусійну працю С.Ж. Пустовалова) |
| title_short |
Перегляд катакомбної спільності (про дискусійну працю С.Ж. Пустовалова) |
| title_full |
Перегляд катакомбної спільності (про дискусійну працю С.Ж. Пустовалова) |
| title_fullStr |
Перегляд катакомбної спільності (про дискусійну працю С.Ж. Пустовалова) |
| title_full_unstemmed |
Перегляд катакомбної спільності (про дискусійну працю С.Ж. Пустовалова) |
| title_sort |
перегляд катакомбної спільності (про дискусійну працю с.ж. пустовалова) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65370 |
| citation_txt |
Перегляд катакомбної спільності (про дискусійну працю С.Ж. Пустовалова) / Клейн Л.С. // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 90-103. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT klejnls pereglâdkatakombnoíspílʹnostíprodiskusíjnupracûsžpustovalova |
| first_indexed |
2025-07-05T15:52:52Z |
| last_indexed |
2025-07-05T15:52:52Z |
| _version_ |
1836822846690557952 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 490
Баран В.Д. Черняхівська культура. — К., 1981.
Винокур І.С. Історія та культура черняхівських племен Дніпро-Дністровського межиріччя II—V ст. — К., 1972.
Кравченко Н.М., Петраускас О.В., Шишкин Р.Г., Петраускас А.В. Памятники археологии позднеримского времени
правобережной Киевщины. — К., 2007.
Пашкевич Г.А. Результаты палеоэтноботанических исследований культур рубежа нашей эры территории
Украины // АИУ в 1978—1979 гг.: Тез. докл. XVIII конференции Института археологии АН УССР. — Дне-
пропетровск, 1980. — С. 151.
Одержано 14.04.2009
Археолог і його праця. Праця С.Ж. Пустовалова
«Соціальний лад катакомбного суспільства Пів-
нічного Причорномор’я», що вийшла україн-
ською мовою у Києві 2005 р., через низку при-
чин (серед яких і слабкий книгообмін з Украї-
ною) потрапила до мене в руки тільки зараз.
Це найсолідніша й змістовна праця щодо ката-
комбних культур за останнє десятиліття. Моя
наукова діяльність починалася з вивчення ката-
комбних культур, а С.Ж. Пустовалов студентом
навчався у мене в Ленінградському універси-
теті, потім працював у Києві під керівництвом
В.Ф. Генінга, з яким я неодноразово дискутував
з приводу теоретичних проблем. Тож для мене
природнім було відгукнутися на цю роботу, хоча
писати рецензію вже дещо запізно. Ці свої зау-
важення подаю замість рецензії.
С.Ж. Пустовалов десятки років брав участь
в археологічних експедиціях, за його участі від-
крито в катакомбах модельовані черепи (маски
на черепі), він виявив (не пропустив!) надзви-
чайно важливу пам’ятку — Молочанське святи-
лище. З 1980 р. вчений видав десь 70 робіт щодо
катакомбних культур України, а за чверть сто-
ліття подав узагальнювальну працю. З її тону та
змісту видно, що новації С.Ж. Пустовалова на-
трапили на несприйняття і запеклу критику де-
котрих колег. Тому цікаво розібратися.
Головна новація С.Ж. Пустовалова полягає
у тому, що він узагальнив і розвинув міркуван-
ня багатьох археологів про те, що катакомбні
культури якийсь час співіснували з ямними,
що був перехідний період з ямно-катакомбною
культурою. С.Ж. Пустовалов висунув ідею, що
це був не перехідний період, що він заповню-
вав увесь час побутування катакомбних куль-
тур і що всі ці культури співіснували на одній
території. Це співіснування автор пояснив як
їхню взаємодію в станово-кастовому суспіль-
стві, де ямна культура представляла нижчий
шар (переможене місцеве населення), а ката-
комбні культури (їх він виділяє загалом дві: ін-
гульску та східноукраїнську) становили вищі
касти, що походили з мігрантів-завойовників.
Таким був їхній шлях до державного ладу.
Почасти в цих ідеях він спирається на мої
старі уявлення щодо міграційного походжен-
ня катакомбних культур та на мої не такі ста-
рі ідеї про їхній зв’язок з Індією. Але я говорив
про міграції донецької катакомбної культури
з Ютландії через Балкани і вбачав у мігрантах
індоєвропейців, а С.Ж. Пустовалов, не відки-
даючи цього стосовно донецької культури, ви-
суває на перший план іншу культуру — інгуль-
ську, яку виводить із Анатолії. Індію я залучав
для пояснення деяких особливостей катакомб-
них поховань, аби зробити висновок про їх ін-
доарійську належність. С.Ж. Пустовалов же
відмовляє катакомбникам в індоєвропейській
належності взагалі, вважаючи їхню культуру за
походженням близькосхідною, а за мовою аф-
роазійською (чи північнокавказькою). Їхню © Л.С. КЛЕЙН, 2009
Л.С. Клейн
ПЕРЕГЛЯД КАТАКОМБНОЇ СПІЛЬНОТИ
(про дискусійну працю С.Ж. Пустовалова)1
1 Л.С. Клейн підготував статтю-рецензію для одного
з російських профільних видань, але на пропозицію
редколегії нашого журналу погодився на публікацію
української версії.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 91
знакову систему він зближує з консонантним
ранньосемітським алфавітом Бібла.
Це вельми цікаві ідеї, які могли з’явитися
лише в безперечно талановитого, сміливого й
обізнаного археолога. Висунення їх — велика
заслуга С.Ж. Пустовалова. Питання, однак, у
тім, яка система доказів.
Праця обсягом понад 400 сторінок формату
А4 складається з восьми розділів, додатків (ка-
талоги деяких категорій джерел), а також циф-
рових таблиць та ілюстрацій, які разом (табли-
ці та ілюстрації) займають половину тому.
Автор добре володіє численною літерату-
рою з обраного предмета. В бібліографічно-
му переліку 866 робіт, із них 87 — іноземними
мовами. Ця частина списку, щоправда, могла
б бути доповненою важливими роботами, осо-
бливо з методики соціоархеології та етнічної
інтерпретації. Поза тим, у цій частині списку
назви праць (усіх, крім англомовних) так ряс-
ніють граматичними помилками, що вказува-
ти на них безглуздо, а вся діакритика (німецькі
умляути, французькі аксани тощо) просто опу-
щена. Незнання німецької спонукає автора до
іменування Ф. Бена (F. Behn) Бехном. У таких
випадках слід бути обережнішим.
Із дотичних безпосередньо до теми можу від-
значити лише три роботи, які автор упустив.
Перша — це стаття В.І. Равдонікаса (1929) щодо
спільних поховань «Обряд умерщвления жен-
щин в древности». Публікація важлива для теми,
оскільки з неї почалося соціоархеологічне ви-
вчення колективних поховань. Друга — це моя
німецькомовна стаття «Багаті катакомбні похо-
вання» (Klejn 1967). Вона, щоправда, у списку лі-
тератури є, але (на відміну від інших робіт поруч)
без вказівки сторінок. Автор її явно не читав, тому
що вона зовсім відсутня в його аналізі. У праці я
вказував, що за тією вибіркою, якою я тоді во-
лодів, багаті поховання супроводжувалися не бо-
йовими сокирами або булавами, а крем’яними
вістрями стріл. Тому я тоді дійшов висновку, що
саме стріли й були ознакою влади у катакомбни-
ків. Це я зіставляв з відомою символікою влади у
кочовиків, коли царські чиновники пред’являли
як знак влади стрілу чи кілька стріл, а царя зобра-
жували з луком. Із цією ув’язкою можна не пого-
джуватися, але якось відзначити її було варто. Не
названо також мою російськомовну працю щодо
походження індоаріїв (Клейн 1980), хоча англо-
мовну 1984 р. наведено.
Розділам книги передує список скорочень,
на мій погляд, занадто великий (запам’ятати
їх неможливо, доводиться увесь час до ньо-
го звертатися). А от покажчики відсутні, на
жаль. Оскільки я заговорив про технічні недо-
ліки праці, вкажу й промахи з термінологією.
Автор скрізь іменує «дромосом» коридор, що
пов’язує шахту з катакомбою. Дромос — слово
грецького походження, а в Греції та серед ан-
тичників прийнято називати дромосом саму
шахту. Щоб уникнути плутанини, не слід по-
іншому вживати цей термін.
Друге зауваження стосується термінів «ви-
сока» й «низька», «підвищити» й «понизити»
стосовно до дат. Автор застосовує їх як іден-
тичні зі словами (відповідно) «пізня» й «ран-
ня», «омолодити» й «подавнити». Він виходить
зі звичного археологічного уявлення щодо
стратиграфії (високий = пізній). Але інші ав-
тори так само логічно вживають ці терміни в
протилежному значенні (високий = ранній),
виходячи з виразу «високий вік». Щоб уник-
нути плутанини, краще ці терміни не вживати
або відразу ж пояснювати значення.
Але повернуся до структури книги. У пер-
шому розділі «Актуальні проблеми катакомб-
ної спільності» автор окреслює стан її вивче-
ності і завдання дослідження. Це, можна ска-
зати, короткий вступ до всієї праці.
Другий розділ (по суті, перший), дуже важ-
ливий: «Теоретико-методологічні основи до-
слідження». Автор говорить про принципи со-
ціологічної реконструкції й виявлення етніч-
них відносин за археологічними матеріалами.
Далі він розглядає роботу археологів з вивчення
взаємин центра й периферії та у зв’язку із цим
окреслює станово-кастову систему як модель
і розвиток подібних відносин. У цьому розділі
опрацьовано досить цікаві розробки кастової
системи як різновиду чіфдома або первісного
суспільства на шляху до державності. Окресле-
но можливі археологічні ознаки цих явищ. На-
приклад, виявлення обряду анулома — переходу
жінок через шлюб до вищої касти. Продумано,
як це можна виявити, порівнюючи поховання
різних соціально-етнічних груп.
Не менш важливим для наступного викладу
є й третій розділ — «Загальна характеристика
джерела». Автор описує тут курганні похован-
ня та їхній інвентар, потім ґрунтові могильни-
ки й, нарешті, побутові пам’ятки, насамперед
поселення. Здавалося б, що тут кардинально-
го? Простий опис і класифікація матеріалів,
охоплених дослідженням. Але ж ні, тут закла-
дено багато якостей усього дослідження — і
позитивні, і недоліки. У змістовному плані цей
розділ, як на мене, є базовим для всієї праці.
Четвертий розділ має назву «Етно-соціальна
характеристика катакомбного населення за
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 492
даними поховального обряду». Тут маємо такі
підрозділи: «Етнічна характеристика ката-
комбного населення», «Реконструкція етніч-
ної структури», «Етнотипологія» та навіть «Ет-
нолінгвістична характеристика катакомбного
населення». Насправді ж у розділі розглядаєть-
ся питання про походження інгульської ката-
комбної культури, далі подано соціологічний
аналіз — розподіл поховань за статтю та віком,
територіальне групування їх та реконструкція
соціальних стосунків. Розглядаються особли-
ві, визначні категорії поховань — з модельова-
ними черепами, з візками, з професійними на-
борами тощо.
Розділ п’ятий, порівняно короткий, «Етно-
соціальна характеристика ямного суспільства
Північного Причорномор’я», паралельний по-
передньому.
Розділ шостий — «Етно-соціальна характе-
ристика ямного і катакомбного населення за
матеріалами керамічного комплексу». Тут пода-
но класифікацію кераміки, а також соціальний і
етнічний аналіз населення, що випливає з неї.
Наступний розділ, сьомий, називається «Еко-
номічна характеристика ямно-катакомбного
суспільства». У ньому вказується, якими важ-
ливими для первісної економіки були динамі-
ка змін клімату, демографічна ситуація, моделі
скотарського господарства.
Останній розділ названо «Загальні підсум-
ки». Тут розподіл на дві культури зведено до
неопублікованого рукопису В.О. Городцова.
Розвиток станово-кастової системи у бронзо-
вому віці Північного Причорномор’я розгля-
нуто загалом і поставлено у зв’язок з аналогіч-
ними явищами в інших країнах і періодах. Це,
можна сказати, висновок усієї праці, тож по
суті праця складається з шести розділів, вступу
та висновків. Із цих шести розділів перші два
є звичними для будь-якої археологічної мо-
нографії (теоретичні основи та опис джерел),
а в інших чотирьох розділах проводяться па-
ралельно етнічна й соціологічна інтерпретації
археологічного матеріалу спочатку катакомб-
ного (один розділ), а потім ямного (інший роз-
діл) за похованнями, потім обох видів разом за
керамікою (це третій розділ) і, нарешті, їх еко-
номічна інтерпретація (розділ четвертий).
Виклад не надто чітко розподілено за усіма
цими розділами. Багато питань неодноразо-
во викладено у різних розділах (ось тут і ста-
ли б у нагоді покажчики). Скажімо, символи
влади (це вже інтерпретація) описані в розділі
3 як джерела, а в розділі 4 — як предмет соці-
альної інтерпретації. Або поділ теми на розді-
ли не дуже вдалий, або розділи сформовано із
попередніх окремих робіт і матеріал не був до-
статньою мірою перерозподілений між ними.
Через те я буду аналізувати працю С.Ж. Пусто-
валова, не дотримуючись послідовності її роз-
ділів, а виходячи з логіки його концепції, тор-
каючись її найважливіших пунктів.
Теоретико-методологічні основи свого до-
слідження С.Ж. Пустовалов викладає найбіль-
ше в другому розділі, але не раз зупиняється на
цих питаннях і в інших місцях книги.
Він вважає, що нинішнє соціоархеологічне
вивчення поховань почалося зі статті Л. Бін-
форда 1971 р. «Похоронні практики», оскіль-
ки там Л. Бінфорд запропонував метод вимі-
ру трудозатрат для соціального ранжирування
поховань. Але ж у американській археології є й
раніші роботи про методи соціального ранжи-
рування — стаття 1958 р. У.Х. Сірса (W.H. Sears)
щодо кореляції курганних обрядів із соціальни-
ми класами; книга 1962 р. Дж. Ґуді (J. Goody)
«Смерть, власність і предки». Після Л. Бінфор-
да критерій трудозатрат використав К. Ренфрю
у працях із «соціологічної археології» (він же
й пропагував цей термін). Щоправда, Л. Бін-
форд не зводив соціальне ранжирування до
підрахунку трудозатрат на поховання, він го-
ворив загалом про ускладнення поховання зі
зростанням статусу небіжчика.
Дійсно, у Новій археології ініціатива Л. Бін-
форда вважалася проривом, але не через те, що
він запропонував наочний економічний кри-
терій ранжирування поховань, а тому що вста-
новив прямолінійну залежність між формами
поховань та організацією соціальних систем
(Taіnter 1978, p. 107). Але це є не перевагою,
а недоліком бінфордівської Нової археології.
«Нові археологи» (процесуалісти) практично
ототожнювали археологічну культуру з живою
соціальною системою, ігноруючи перекручу-
вання, внесені її археологізацією, та не врахо-
вуючи впливу інших факторів, зокрема мен-
тальних систем, ідеології, релігії (згодом на
цьому й зіграли постпроцесуалісти).
Тим часом, ще в середині ХХ ст. німецькі
археологи (особливо Г.Ю. Еґґерс) розробили
принципи внутрішньої критики археологічних
джерел і довели необхідність попередньо (до
всякого іншого аналізу) пропускати археоло-
гічні матеріали крізь фільтр внутрішньої кри-
тики джерел, яка й повинна визначити, якою
мірою до них можна застосувати інший аналіз.
Це особливо варто враховувати при аналізі
поховань. Не можна увесь матеріал прямо роз-
кладати за трудозатратною шкалою, зовсім іг-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 93
норуючи вплив релігійних вірувань на похо-
вальну практику. Наприклад, А. Хойслер на-
водив етнографічні свідчення того, що дітей
могли супроводжувати найбагатшим інвента-
рем лише тому, що вони не прожили свій вік,
і розлючені за це вони стають особливо небез-
печними для тих, хто залишився жити. Тобто,
перш ніж ранжирувати поховання, слід спро-
бувати відновити ідейні уявлення певного на-
селення щодо смерті та іншого світу.
Беручись за соціальне ранжирування пар-
них поховань, С.Ж. Пустовалов з легким доко-
ром зазначає (с. 32), що Л.С. Клейн розглядає
їх як прояви сексуальних етичних норм, а не
соціальної градації. Він не хоче бачити, що не-
біжчики лежать саме в сексуальних позах (роз-
копщики м’яко висловлюються: «у подруж-
ніх обіймах»), а якщо так, то потрібно проби-
тися до змісту цього і лише потім дивитися,
як це вписується до соціальної градації. Слід
з’ясовувати, чи через те в зрубників майже не-
має спільних поховань, що вони не мали не-
біжчиків, гідних такого ескорту на той світ, чи
просто тому, що у них загалом не було тако-
го звичаю. У третьому розділі С.Ж. Пустова-
лов констатує, що кількість колективних похо-
вань катакомбної спільноти наближається до
17 % (с. 36). Це надзвичайно великий відсоток,
що різко виділяє катакомбні культури з-поміж
інших бронзової доби (у тих кількість спіль-
них поховань обмежується кількома відсотка-
ми). Ніякими соціальними факторами цього
не можна пояснити (навіть якщо припустити
коливання прогрес—регрес), і треба вдатися до
залучення іншої релігійної традиції (пояснен-
ня я знаходжу в Індії).
У четвертому розділі автор аналізує похо-
вання з виробничими наборами (так звані по-
ховання ремісників). Вони є показовими саме
для катакомбних культур (до 30 комплексів):
ливарники, ковалі, теслі, зброярі, бальзаму-
вальники тощо. Це всього 2—3 % поховань.
Але в інших культурах бронзової доби їх немає
взагалі. Чи означає їхня наявність у катакомб-
ній культурі її особливу просунутість, особли-
ву виокремленість ремесел у ній? Виділення
професіоналів безперечне, але чи особливе?
Насамперед це означає, що в уявленнях ка-
такомбників інструментарій їм знадобиться у
світі іншому, себто, що вони там продовжува-
тимуть те саме життя, яке вели у цьому світі.
Це особливе есхатологічне уявлення, яке існу-
вало не в усякій релігії. В християнській релі-
гії, наприклад, світ інший малюється як повна
протилежність земному. Там інструмент не
знадобиться. У зрубників інструментів було не
менше, ніж у катакомбників, і майстри різних
професій існували, але у світ інший вони виру-
шали без професійного інструментарію. Вихо-
дить, збиралися вести інше життя.
Їжу (в невеликій кількості) брали з собою й
ті, й інші, але лише в дорогу. Поза тим, незро-
зуміло, чи не була супровідна їжа лише офіру-
ванням богам або предкам.
Розбивши могили на шість категорій за ви-
тратами праці на поховання, С.Ж. Пустовалов
сприйняв ці категорії за реальні верстви насе-
лення (знать І розряду, знать ІІ розряду, знать
ІІІ розряду, заможні рядові, біднота й неповно-
правні) і далі вже маніпулює цими категоріями
як реальними прошарками, розглядає належ-
ність до них ремісників, взаємини між ними,
територіальний розподіл тощо. І це тоді, коли
ми навіть не можемо бути впевненими, що це
умовні показники майнового становища й ста-
тусу. Адже причини, через які витрачали біль-
ше чи менше праці на могилу, могли бути най-
різноманітнішими: ситуативними (залежними
від обставин смерті), племінними (прийнято
чи ні в даному племені будувати простору мо-
гилу), категоріальними, але не пов’язаними з
майном або статусом (наприклад, похован-
ня небезпечного чужинця чи запідозреного в
злому чаклунстві). Розглядати працезатрат-
не ранжирування як відображення майнового
або статусного розшарування правомірно, але
лише як одну з гіпотез. Все ж робота Л. Бін-
форда, на яку орієнтувався С.Ж. Пустовалов,
занадто прямолінійна.
Ту само прямолінійну механістичність де-
монструвала й команда В.Ф. Генінга (до якої
входив С.Ж. Пустовалов), розробляючи форма-
лізовану методику обробки поховань. В.Ф. Ге-
нінг виходив зі своїх уявлень щодо етносу, по-
будованих на ґрунті догматичного сприйняття
марксистської концепції формацій, і низки ін-
ших своїх уявлень із розряду марксистської схо-
ластики. Я не хочу цим сказати, що весь марк-
сизм схоластичний. У марксизмі, попри його
основні вади, були й окремі розумні розроб-
ки. Але побудови В.Ф. Генінга не належали до
таких. На цій базі В.Ф. Генінг нав’язував сво-
їм підопічним жорсткі схеми, згідно яких одні
ознаки — соціальні, інші — економічні, тре-
ті — етнічні. Стосовно подібних своїх ранніх
поглядів Л. Бінфорд пізніше говорив, що вони
були «дурнуваті» (somewhat sіlly). На відміну від
Л. Бінфорда, В.Ф. Генінг тримався своїх теоре-
тичних засад до кінця. Я не хочу цим піддавати
цькуванню заслуженого археолога. Він зробив
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 494
дуже багато в археології. Але він прагнув досяг-
ти успіху ще й у розробці теорії, для чого у нього
не було достатньої підготовки.
Думаю, що догматизм багаторічного керівни-
ка вплинув і на методологічні засади С.Ж. Пус-
товалова. Він пише (с. 17), що після критики
В.С. Ольховського (1995) методологічної книги
команди В.Ф. Генінга деякі колеги дистанцію-
валися від вченого, а він, С.Ж. Пустовалов, збе-
ріг вірність його принципам. Що ж, зберігати,
ймовірно, було не варто.
У п’ятому розділі автор дорікає А.В. Ніко-
ловій (с. 106, 111) за те, що вона не розподіляє
ознак на хронологічні та етнічні, тобто не слі-
дує В.Ф. Генінгу. Я тут на боці А.В. Ніколової:
ознаки не мають цільового характеру. Вони
акумулюють інформацію, її потрібно опрацю-
вати для типологічних висновків, а як потім
використати отримані угруповання і законо-
мірності — у хронологічних цілях чи в терито-
ріальних або ж для зв’язку з мовою тощо — за-
лежить від ситуації. Далі автор дорікає А.В. Ні-
коловій за те, що в неї усі ознаки незалежні.
Він вважає, що спочатку слід встановити фак-
торним аналізом, які з них залежні, а які неза-
лежні. Формальна незалежність визначається не
факторним аналізом, а здоровим глуздом — ви-
явленням наочних залежностей (як це робити,
показав шведський археолог М. Мальмер у 60-і
рр.: Malmer 1962). Факторний же аналіз, як і
будь-яка кореляція, встановлює незримі
зв’язки між формально незалежними ознака-
ми, і ці зв’язки є історичними. Їх ми звичайно
й шукаємо.
Однак, незважаючи на безперечний збиток
від невірної постановки вихідних положень,
конкретні статистичні виклади можуть при-
вести до цікавих результатів, нехай і з необхід-
ністю застережень і стриманості у висновках.
Етнічне визначення саме по собі також не
таке просте, як це здавалося В.Ф. Генінгові і
як він це навіяв своїм соратникам. Подібно до
А. Хойслера, позу небіжчиків С.Ж. Пустовалов
уважає найстійкішою ознакою (с. 137), надаю-
чи їй рангу етнічної (чого А. Хойслер не ро-
бив). Справа не у виявленні більшої чи меншої
усталеності (і отже етнодіагностичого) значен-
ня тієї або іншої ознаки, та й то це питання
більшої чи меншої ймовірності. Вся проблема
в тім, що, говорячи про етноси в давнину, ми
насамперед маємо на увазі їхню мовну належ-
ність, а мова передається новим поколінням
інакше, ніж культура. За всілякої можливості
мовних запозичень і впливів, мова передається
як ціле, як система. А культура не є системою,
навіть жива. Вона передається будь-якими час-
тинами і у будь-яких пропорціях. Археологам
притаманна ілюзія, що мовна наступність збі-
гається з найпотужнішим струменем культур-
ної наступності. А це не так. Наша матеріаль-
на культура зараз майже цілком запозичена із
західніших частин Європи, а мова залишилася
російською. З’ясовувати мовну належність но-
сіїв давніх культур можна лише шляхом склад-
них міркувань з огляду на загальну ситуацію й
картину міграцій, що зіштовхують дуже різно-
рідні культури.
Насправді в археологів немає права говори-
ти про етноси у первісних культурах. Ми навіть
не знаємо, чи існували в первісні часи етноси
як чітке явище. Але щойно ми переведемо роз-
мову з етносу на мову (а ми це зазвичай роби-
мо), то відразу й стане ясно, що прав маніпу-
лювати поняттями «етнічні групи», «етносоці-
альна характеристика» тощо (тобто насправді
«мовні групи», «лінгвосоціальна характерис-
тика») у нас нема. Ми можемо лише будувати
обережні гіпотези про те, які мови пов’язані з
нашими археологічними явищами, і висувати
їх лише наприкінці археологічного досліджен-
ня. А до того варто говорити про обряди, куль-
тури, їхні варіанти, типи тощо.
Випереджаючи свою класифікацію керамі-
ки, автор згадує, що Л.С. Клейн розрізняє кла-
сифікацію й типологію. Під першою, буцімто
прийнято розуміти угруповання за зовнішніми,
формальними, показниками, під другою — за
змістовними ознаками. Видно, мою «Археоло-
гическую типологию» С.Ж. Пустовалов читав
надто давно й зовсім забув. У мене класифіка-
ція відрізняється від типології зовсім іншим.
Для мене формальні ознаки важливі в обох. Але
класифікація відрізняється жорстким розподі-
лом і постає чимось подібним до бібліотечно-
го куба, де об’єкти розсортовані по шухлядах.
Кожен об’єкт може потрапити тільки в одну з
них. А типологія розглядає роїння ознак навко-
ло якихось центрів тяжіння, які й утворюють
ідеали типів. За ступенем наближення до них
об’єкти можуть бути більш типовими або менш,
а можуть належати до двох типів одразу. На від-
міну від класів межі типів розпливчасті й умов-
ні, залежать від того, який ступінь обчисленого
зв’язку ми задамо. Це є близьким до розрізнен-
ня монотетичного та політетичного угруповань
у Д. Кларка.
Я наводив також максимально твердий вид
класифікації, назвавши її канонічною. Це та,
яку обрав В.О. Городцов, а за ним багато хто з
його учнів (А.В. Арциховський, О.Я. Брюсов
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 95
та ін.). У цій класифікації на додаток критерії
розподілу чітко фіксовані за кроками: спочат-
ку матеріал ділиться, скажімо, за призначен-
ням, потім за матеріалом, потім за довжиною і
т. д. Ця класифікація дуже зручна для обліку й
зберігання, для публікації довідників тощо, але
має низку недоліків при дослідженні. В.Ф. Ге-
нінг, природно, надавав перевагу їй, і саме цей
варіант обрав С.Ж. Пустовалов для своєї кла-
сифікації кераміки. Він розробив нову схему
класифікації, відмінну від стихійно наявної,
назвавши її «ієрархічною». Скажімо, ріпчас-
тою у нього називається посудина, у якої ви-
сота є значно меншою за найбільший діаметр
(с. 111). Під це визначення підійдуть усі мис-
ки. Для мене ріпчаста посудина відрізняється
невеликим отвором і дуже роздутим тулубом,
а також відверненим і загнутим назовні при-
плюснуним вінцем. Висота може наближатися
до діаметра.
Це демонструє звичний огріх класифікацій
команди В.Ф. Генінга: вони йдуть не від реаль-
ного матеріалу, а від ідеальної й досить умов-
ної жорсткої схеми, що відповідає якимось аб-
страктним уявленням теоретика і нав’язується
матеріалу. Тим часом С.Ж. Пустовалов так
формулює її особливість: «Підводячи загаль-
ні підсумки класифікації кераміки даної вибірки,
треба насамперед відзначити, що вона переслі-
дувала певну мету — етнічну характеристику
даного населення. Виділені типи посуду, осо-
бливо ті, котрі традиційно вважаються риту-
альними, виявилися етнічно інформативними»
(с. 115). Повторю, що немає особливих етніч-
но інформативних типів, а для гнучкого вико-
ристання в складних цілях канонічна або «іє-
рархічна» класифікація підходить найменше.
Попри все С.Ж. Пустовалову вдалося вста-
новити певні особливості катакомбної керамі-
ки, виявити деякі закономірності, які потребу-
ють тлумачення. Наприклад, що кількість ям-
них типів у східно-катакомбних могилах у п’ять
разів більша, ніж кількість східно-катакомбних
у ямних. Він пояснює це тяжінням ямного на-
селення до адаптації в катакомбне суспільство.
Це може бути свідченням кастових відносин,
але може виявитися й простою асиміляцією
переможених.
База дослідження. Характеристику джерел
автор розглядає у спеціальному розділі (тре-
тьому), але частково і в інших. Що відразу ж
привертає увагу: базу дослідження обмежено
територією України. Це має свої зрозумілі мо-
тиви, але з огляду на висунуту проблему (вза-
ємодія культур) така постановка є дещо недо-
лугою. Поза увагою залишено передкавказьку
катакомбну культуру й середньодонську. Ка-
такомбні культури надто взаємно переплетені,
вони погано розчленовані, розсікати їх сучас-
ними політичними кордонами недавнього по-
ходження нераціонально. Тим паче, що автор
сміливо ставить надзвичайно важливе й карди-
нальне питання про саме існування традицій-
но прийнятних катакомбних культур.
У нього в дослідженні немає донецької ка-
такомбної культури, передкавказької, ниж-
ньодніпровської та інших. Уся сукупність ка-
такомбних культур, принаймні території Укра-
їни, розчленована на дві культури — східну та
інгульську (або західнокатакомбну). Вказано
(і статистично підтверджено) їхні ознаки. Для
інгульської характерні: овальні шахти, випро-
стані на спині небіжчики, амфори, прокресле-
на орнаментація кераміки, моделювання чере-
пів, багато кенотафів. Східній культурі прита-
манні: прямокутні шахти, скорчені на правому
боці небіжчики, кубки, шнурова й тасьмова
орнаментація кераміки, а особливо защипами,
курильниці й жаровні, застосування вогню,
свідчення рибальства, деформація черепів, лук
і стріли, прикраси, супровідна їжа.
Автор не підкреслює цього кардинального
перегляду, не проголошує його, але насправ-
ді здійснює. Якщо не перегляд (а може бути й
перегляд!), то, в усякому разі, перевірка тради-
ційного членування давно назріла. Розподіл
всієї катакомбної спільноти на культури було
проведено поступово й на око, так би мови-
ти, виходячи з очевидності. Якби катакомбні
культури збігалися з територіальним поділом,
то все було б ясно. Ніхто ж не сумнівається в
існуванні бішкентської чи злотської культур.
А з катакомбними культурами України, Ро-
сії й Молдови не так. Через їхній стик, взаєм-
не накладання, взаємодії й взаємовпливи, ска-
жемо прямо, очевидності їхнього виокремлен-
ня немає. Його потрібно доводити кореляцією
ознак, збігами (точніше, сполученнями) у їх-
ньому роїнні, кластерами. Щиро кажучи, ніхто
й ніколи не зробив того. Ми вповзли тихою са-
пою в нинішнє існування «варіантів», які по-
тім з моєї легкої руки стали культурами.
В ідеалі слід було б провести наново типоло-
гічний (суто типологічний!) аналіз ямних і ката-
комбних культур Північного Причорномор’я,
кореляцією ознак виділити якомога більше
дрібних і якомога більше компактних груп
пам’яток, потім визначити їхню територію й
стратиграфічні взаємини, а вже потім устано-
вити їхні зв’язки — подивитися, в які більші
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 496
групи й у яких планах вони поєднуються. Ет-
нічні, соціальні, економічні та інші діагнози —
це все наступні щаблі досліджень.
Працю С.Ж. Пустовалова слід розглядати як
перший акт цієї загальної ревізії основ. Адже у
нього виявлення культурних блоків ґрунтуєть-
ся на статистиці ознак. На жаль, немає їхньої
кореляції, немає граф зв’язків, але деякі оче-
видні збіги цього плану відзначено. Однак, чи
не приховані під шапкою принаймні східної
культури декілька досить різнорідних культур?
Це лишається незрозумілим.
З недостатньою чіткістю виділення куль-
тур пов’язана й розмитість подання в табли-
цях ілюстрацій. Немає порівняльних таблиць,
які для цілей С.Ж. Пустовалова були б конче
необхідними. Так, для нього важливою є чітка
відмінність катакомбних наконечників стріл
від ямних, адже він постулює смерть упокоре-
них ямників саме від катакомбних стріл. Таких
випадків понад 60 (с. 55)! На словах відміннос-
ті між ними сформульовані не надто ясно, а в
таблицях ті й інші подано впереміж.
Походження катакомбних культур. Це над-
звичайно складна проблема. Величезні труд-
нощі постають при розв’язанні питання щодо
походження будь-якої археологічної культури.
Зазвичай коріння її розходиться у різні боки.
Тож не дивно, що пропозиції С.Ж. Пустова-
лова залишаються спірними. Він розглядає цю
проблему в четвертому розділі (параграф 4.1.1),
але звертається й у параграфі третього (питан-
ня про сокири-молоти).
Погоджуючись зі мною, що катакомбники
були прийшлими у Північному Причорномор’ї,
С.Ж. Пустовалов не визнає північно-західного
джерела міграції. Він вважає разом з Л.М. Гу-
мільовим, що мігранти зазвичай оселяються в
природній зоні, що аналогічна вихідній, і за-
ймають там тотожну нішу. Тому він відкидає
можливість міграції лісових жителів Ютлан-
дії в степи Причорномор’я, а Анатолію вважає
схожою зоною. Це не так. У Ютландії одиноч-
ні поховання були поширені не в лісах, а на лу-
ках. Ліси займала культура, споріднена з нашою
культурою ямково-гребінцевої кераміки. У Пів-
нічному Причорномор’ї донецька катакомбна
культура також не заходила далеко у відкритий
степ, а трималася річкових долин. Поза тим, Гу-
мільовське переконання, що культура лишаєть-
ся незмінною у своїх мандрах, є помилковим.
Міграція — це надзвичайний струс, переживши
який культура радикально змінюється.
Далі С.Ж. Пустовалов звертає увагу на те, що
для інгульської культури характерні овальні й
круглі будівлі. Це він меншою мірою бере з роз-
копок поселень, більше з поховання як моделі
житла (кромлехи, овальні шахти й катакомби).
Саме такий характер жител існував на Близько-
му Сході, починаючи з неоліту. Цьому він про-
тиставляє прямокутні помешкання в енеоліті
й бронзовому віці Північного Причорномор’я
поза інгульською культурою. Але якщо він ви-
водить цю культуру з Анатолії, то й слід зістав-
ляти з Анатолією, а там у бронзовому віці житла
були прямокутними (див. Трою).
Далі автор розглядає моделювання черепів
(себто, покриття їх спеціальними масками із
глиняної маси в суміші з вохрою та іншими ре-
човинами). Для нього це є безсумнівним свід-
ченням походження катакомбників із Близь-
кого Сходу. Він чомусь розглядає це явище як
різновид культу черепів, насправді ж це є, зви-
чайно, обряд переходу в інший світ. Ті, хто хо-
вали, виходили не з особливої сили голови, а
з надможливостей небіжчика впливати на жи-
вих крізь слабко закриті природою отвори в
тілі. Тому потрібно було, з одного боку, забез-
печити краще збереження зовнішнього вигля-
ду небіжчика, а з іншого — спеціально закри-
вати отвори для душі. Цими діями намагали-
ся утримати душу упокоєного в тілі. Недарма
ж на масці прорисовували закриті очі. Точно
як на золотих масках Мікен. Обряд відкриван-
ня вуст й очей у Єгипті був розрахований не
на оживлення небіжчика, а, навпаки, на його
«правильне» сприйняття світу іншого, тобто на
його закріплення за іншим світом. Це там він
повинен відкрити очі й вуста, а тут тримати їх
щільно закритими.
Двояке ставлення до небіжчика пронизує
всю поховальну обрядовість катакомбників. З
одного боку, відчувалося прагнення забезпечи-
ти його душі спокій і задоволення від перебу-
вання у мертвому тілі й у могилі (принаймні,
на певний час), а з іншого — утримати його си-
лою в могилі, оборонити живих від нього. Я
прекрасно пам’ятаю, як розкопував камери,
вхід до яких був підпертий зовні, щоб затруд-
нити небіжчикові вихід.
Увесь цей комплекс дій і бальзамування по-
мерлих поширювалися з Єгипту. Цю версію
вперше висунув і докладно розробив Е. Сміт
на початку ХХ ст. Але в нього виходило, що
єгипетську культуру розносили міграціями по
всьому світові такі собі «діти сонця», тому що
такі подібності з єгипетськими муміями й об-
рядами (до деталей!) виявлялися в усьому сві-
ті — від Австралії до Америки. Поступово це
підірвало ідею таких відцентрових міграцій з
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 97
Єгипту — стало ясно, що частина цих подібнос-
тей утворилася конвергентно, а частина — че-
рез багатоступеневі впливи. Ідеї престижного
поховання поширювалися серед знаті. Недав-
но К. Крістіансен і Т.Б. Ларсон вибудували цілу
концепцію щодо ролі подорожей вождів у брон-
зовому віці для пояснення поширеності поді-
бних запозичень (Krіstіansen, Larsson 2005).
Очевидно, так само поширювалася й під-
земна камера (катакомба) як могильна спору-
да. Автор відзначає ідею В.Я. Кияшка 1979 р.
про повторення в катакомбі плану дольмена.
Ідея щодо зв’язку катакомб із дольменами на-
лежить не В.Я. Кияшку — її висунув на почат-
ку ХХ ст. Е. Сміт у спеціальній роботі про гене-
тичний зв’язок катакомб, єгипетських мастаба
і дольменів (Smіth 1913). Але, за Е. Смітом, ка-
такомба виникла не з дольмену, а, ймовірно, за
переходу від поховань у природних і штучних
печерах гірської місцевості до місцевості, по-
збавленої гір. Це реалістичніше. Так можна уя-
вити собі походження форми катакомби в пер-
шій культурі, де вона з’явилася, — халафській
V тис. до н. е. у Північній Месопотамії. Звідти
ця ефектна форма могили швидко стала про-
биватися в усі кінці: у Єгипет, Середню Азію,
на Південний Кавказ, у Палестину, на Кіпр.
З’явилася вона й у доямний період у Північно-
Західному Причорномор’ї. Звідки й з ким
вона прийшла в катакомбні культури, питання
складне. Занадто багато можливостей. Могло
бути й так, що цю форму могили принесла в
Північне Причорномор’я одна з катакомбних
культур, а інші запозичили в неї. Більш ранні
катакомби є в різних місцях. Імовірно, це пи-
тання слід вирішувати з огляду на інші компо-
ненти катакомбних культур.
Зокрема, у третьому розділі констатується,
що впускних поховань катакомбників 96,3 %
(с. 34). Це означає, що ідея зведення курга-
нів була чужою для них. Вони використову-
вали кургани просто як височини, пагорби,
куди й воліли впускати небіжчиків. Тож ката-
комбні культури сутнісно не курганні. У цьому
значенні слід розглядати ґрунтові могильни-
ки катакомбних культур. З іншого боку, пред-
ставлені в додатку ґрунтові могильники зара-
ховані до катакомбних на незрозумілих під-
ставах. На деяких з них катакомби відзначені
лише іноді. Я розумію, що наявність катаком-
би є необов’язковою, можуть бути й інші озна-
ки, але в такому разі повинні бути надані об-
ґрунтовані критерії належності до культури.
Молочанське святилище також не може
розв’язати питання про походження культу-
ри. Перетворення кургану на святилище озна-
чає, що це новація в катакомбній культурі, що
ідея святилища неспоконвічна в ній, отже, не
прийшла з нею. Від близькосхідного зіккура-
та, з яким його порівнює С.Ж. Пустовалов,
Молочанське святилище відрізняється відсут-
ністю щаблів (за кількістю богів) і «вівтарем»
(тобто якимось майданчиком) на вершині. Зі-
ккурат — не храм, внутрішніх приміщень він
не мав і слугував сходами для підняття бога
на небо. Поруч будували храм, причому не як
молитовню, а як житло бога. Індоєвропейці ж
храмів не мали, молилися простонеба. Деякі
індоєвропейські народи (арії, греки) уявляли
житло своїх богів на горах (Міру в аріїв, Олімп
у греків). Цілком можливо, що катакомбники
помістили своїх богів на штучну гору і навіть
можливо, що скористалися ідеєю, що прийшла
зі сходу, звести пандус на цю вершину. Але це
не свідчить про їхнє походження зі Сходу.
У третьому розділі розглядаються катакомб-
ні сокири-молоти як доказ походження інгуль-
ської культури з Анатолії через Балкани. Для
цього порівнюються пропорції та форма бойо-
вих сокир із зразками Дорака й Трої ІІ. Дійсно,
ці пропорції дуже близькі, але вони близькі та-
кож і з сокирами Бородінського скарбу культу-
ри багатоваликової кераміки. Очевидно, сокири
цього типу — престижні й традиційні — вжива-
лися дуже довго, як і хрестоподібні булави. Але
автор начебто не помітив, що за формою ці со-
кири близькі саме до сокир східної катакомбної
культури (див. його рис. 3.4), а не інгульської
(рис. 3.1—3.3). Східній же автор або дозволяє
залишатися пов’язаною за походженням з пів-
ніччю Центральної Європи, або (на карті 4.6)
виводить її із Близького Сходу через Кавказ.
З інгульськими сокирами-молотами Пус то ва-
лов С.Ж., очевидно, зіставляє рельєфну орна-
ментацію сокир Дорака й Трої. Але характер
цієї орнаментації зовсім інший. На анатолій-
ських сокирах це немов би поперечний перев’яз
на ділянці провуха — немов би густі пучки мо-
тузок, між якими в середині проходить смуга в
кілька рядів шишечок. Інша поверхня сокири
вільна від орнаментації. В інгульських же со-
кир, набагато більш куцих, це рельєфні вали-
кові зигзаги, що тягнуться уздовж і поперек
усієї сокири, трикутники й овали. Цю орна-
ментацію можна зближувати з катакомбною
орнаментацією на кераміці.
А за формою ці сокири близькі, як конста-
тує сам автор, до сокир-молотів культури лій-
частих кубків типів F і К (за М. Запотоцьким)
і (як я давно відзначав) до сокир типу К (за
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 498
П. Глобом) культури одиночних поховань Ют-
ландії, звідки найлегше припустити походжен-
ня й донецьких шнурових кубків (подібність
ідеальна: див. Klejn 1969).
Походження сокир-молотів самої Анатолії
явно пов’язане з Європою, з проникненням до
Анатолії культур, що мали зв’язки з баденською
й, схоже, індоєвропейських. Це раніше, до ра-
діовуглецевої революції, разючу подібність ба-
денської культури з Троєю пояснювали виве-
денням баденської культури з Анатолії (Kalіzs
1963). Тепер усе перевернулося. Походження
баденської культури з культури лійчастих куб-
ків давно простежив Е. Неуступний (Neustupný
1959; 1973), а нова хронологія дозволяє виво-
дити культури Трої з баденської. Мабуть, це й
було походженням хето-лувійського населення
Анатолії.
З походженням катакомбних культур пов’я-
зана їх припустима мовна належність. У двох
місцях першого розділу С.Ж. Пустовалов від-
значає, що кастову систему Індії створювали
індоарії, які (тут він приймає відомі уявлення
О.Ю. Кузьміної та ін.) походять із Аркаїма й
Синташти, а там перші поховання були в ка-
такомбах (с. 9, 12). Він не помічає, що це уяв-
лення дещо підриває його ідею про те, що ка-
такомбники — не індоєвропейці.
Вельми цікавими видаються мені вияв-
лені С.Ж. Пустоваловим в катакомбних по-
хованнях видові співвідношення у супровід-
ній їжі: на першому місці кінь (16 %), а рогата
худоба — на другому з великим відставанням
(5,4 %), причому частка коня підвищується зі
сходу на захід. По-перше, це збільшує ймо-
вірність індоєвропейської атестації катакомб-
ників, а по-друге, послаблює позиції тих, хто
виводить коня в степових культурах бронзової
доби з Поволжя й Приуралля.
Проблема катакомбних первин писемнос-
ті. Помітне місце у системі поглядів С.Ж. Пус-
товалова займає аналіз катакомбних розпи -
сів — реконструкція за ними знакової системи,
близької до первин писемності, зокрема прото-
біблських письмен ранніх семітів. Це дозволяє
йому підкреслювати більшу наближеність ін-
гульської катакомбної культури до державнос-
ті (що важливо для констатації станово-кастової
системи) і підсилює аргументацію на користь
близькосхідного походження цієї культури. Ці
розписи навіть винесено на обкладинку книги.
Основні матеріали з цього питання зібрані в чет-
вертому розділі (підрозділ 4.2.8). Повна добірка і
систематизація цих матеріалів — безперечна за-
слуга автора, як і розгляд можливих гіпотез.
Тема останнім часом стала модною. З’я-
ви лася купа робіт з трипільської писемності,
зрубної, шумерських письмен у Північному
Причорномор’ї. Підняти проблему катакомб-
ної писемності за таких обставин логічно. Під-
озрілих явищ такого плану в катакомбних по-
хованнях багато — зображення на кераміці, ві-
зерунки вохрою на долівці могил, на циновках.
Але давайте розглянемо їх тверезо й спробуємо
вкласти їх на якесь місце в еволюційному ряді
від звичайних зразків первісного образотвор-
чого мистецтва та орнаментів до писемності.
Насамперед відволічемося від магії вислову
«знакова система». Доводити її наявність немає
сенсу: знакова система в катакомбників безпе-
речно була, позаяк у них була мова. Адже всяка
мова — це знакова система. Йдеться про те, чи
була у них графічна знакова система. І це питан-
ня вирішується, скоріш, позитивно. Без сумніву,
в них були певні умовні сигнали не лише звуко-
ві, але й предметні, адже вони були в усіх первіс-
них народів. Чи зображували катакомбні люди
якісь предмети? Іноді. Наприклад, стопи (сліди
ніг) або закриті повіки на глині в очницях чере-
пів. Можливо, вони зображали щось іще своїми
грубими схематичними малюнками на кераміці
чи долівці могил, але в цих випадках зрозуміти,
що вони хотіли тим зобразити (і чи хотіли) так
само неможливо, як довідатися без опитування,
що намагалися зобразити діти молодшого дит-
садкового віку.
Звичний шлях від примітивних сигнальних
систем до писемності проходить через пікто-
графію — писемність картинками, коли знак,
що більшою чи меншою мірою реалістично зо-
бражує подію, цю подію й означає. У межах
піктографії можливе поступове посилення
умовності зображень. У грубому наближенні,
наступний етап становить ідеографічна писем-
ність — ієрогліфами, коли кожен знак позна-
чає слово. Отут ще немає твердого зв’язку гра-
фіки зі звуковою мовою. Потім удосконалення
веде до складової писемності, де кожен знак
позначає комплекс звуків — частину слова,
склад. Нарешті, вищий щабель еволюції дає
фонетичну писемність, де кожен знак збігаєть-
ся з якимось елементарним звуком.
Можна будувати гіпотези щодо того, який
міфологічний зміст вкладали катакомбники
у викладені вохрою стопи в могилах — вищі
якості душі небіжчика, як пише С.Ж. Пусто-
валов, чи слід одного з трьох кроків бога Ві-
шну чи когось іще, або місце, куди повинен
ступити дух небіжчика, вийшовши з тіла й ви-
рушаючи у світ інший. Можна міркувати про
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 99
те, чи не повинні були зображені на бойових
сокирах-молотах перев’язи зміцнювати соки-
ри й магічно охороняти їх від поломки. Мож-
на також обговорювати (а точніше — гадати),
який зміст тих чи інших орнаментальних мо-
тивів на кераміці і (єретична думка!) чи був у
них взагалі який-небудь зміст. Якщо й був, то
це знову ж знакова система, але дуже далека від
писемності.
Питання щодо первин писемності для Пус-
товалова С.Ж. постає у тих випадках, коли в
орнаментації порушується принцип рапорту
(ритмічного повтору), коли в рядку орнаментів
з’являються різноманітні мотиви, коли поле,
що орнаментується, заповнюється примхли-
во вигнутими лініями, грою геометричних фі-
гур. Але перш, ніж проголошувати їх написом,
слід розглянути, чи не є це лише новим стилем
орнаменту. Справа в тому, що для «первісно-
го бароко», як охрестили катакомбний стиль
орнаментації німецькі дослідники, характер-
ний «острах порожнечі» (horrorva cuі), праг-
нення створити враження багатства й новиз-
ни, вселити думку про велику працю, вкладену
у виріб, надати виробу характеру унікальнос-
ті — ні в кого такого немає. У цьому контексті
відрив від стандартних мотивів орнаменту, що
повторювалися, ставав прийомом мистецтва.
Саме по собі це, звичайно, є свідченням зрос-
тання майнового розшарування — багатство
стає престижним.
Як відрізнити напис від такого прийому
орнаментації? Ймовірно, довжиною знакового
ряду та його невеликим розміром у порівнян-
ні з вільним полем. Таких написів у розпоря-
дженні дослідника немає.
Знаки, що ведуть до писемності, — це за-
сіб комунікації. Важливо не тільки, щоб творці
зображень вкладали в них якийсь зміст, але й
щоб цей зміст був зрозумілим оточенню, щоб
він був однаковим для однакових знаків. А це
означає повторюваність знаків. С.Ж. Пустова-
лов будує таблицю повторюваних знаків. Але й
тут є одна ілюзія, під яку легко потрапити. За
простоти орнаментальних мотивів (крапка, лі-
нія, дуга, зиґзаґ, гак, трикутник, ромб із двох
трикутників тощо) легко підібрати їхні повто-
рення. Понад те, схематизувавши їх, неважко
угледіти аналоги в початкових алфавітах, що
С.Ж. Пустовалов і робить (рис. 4.43). Але доки
немає написів, немає й літер. Є ще одна мож-
ливість — поява псевдонаписів, тобто знаків,
вибудованих у ряд та схожих на текст, але та-
ких, що не мають ніякого змісту через копію-
вання дійсних знаків людьми неписьменни-
ми. Такі імітації найважче відрізнити від на-
писів, хіба що за невпорядкованістю літер. Але
з’являються вони зазвичай безпосередньо по-
близу писемних цивілізацій. Жодних ознак
цих імітацій у катакомбному або ямному се-
редовищі немає.
Такий висновок можна зробити на основі
зібраних С.Ж. Пустоваловим матеріалів. Тож
до писемності катакомбникам було далеко, і
ранні семіти тут ні до чого. А от що мені справ-
ді здається істотним, то це те, що аналогічні ві-
зерунки порошком вохри прийнято виводити
на підлозі жител у індійців щоранку дотепер.
Вони називаються там «ранголі». Схожі візе-
рунки, але особливого типу (і виведені в осо-
бливих випадках) називаються там «мандала-
ми». Як на мене, це може бути однією з ознак
індоарійської належності катакомбного насе-
лення, а заодно давати певне уявлення щодо
справжнього характеру розписів, розглянутих
С.Ж. Пустоваловим.
Візки та війна. Розмірковуючи про візки
(підрозділ 4.2.5), учений зараховує їх до озбро-
єння й навіть ставить у ньому на перше місце
(табл. 4.18 — «Розподіл видів озброєння між ет-
нічними масивами»), прирівнюючи колісниці
за значенням у війні до танків. Він не один та-
кий, але, приписуючи всім візкам бойові функ-
ції, автор явно переборщив. Для його концепції
таке трактування гарне тим, що підсилює вій-
ськову перевагу інгульської культури й підтвер-
джує її інтерпретацію як вищої касти.
Але, насамперед, слід усунути всі чотирико-
лісні візки з важкими масивними дерев’яними
колесами і ярмом, оскільки їх явно запрягали
волами, і вони призначалися не для бойових
дій, а для транспортування вантажів. А. Хой-
слер зібрав відомості про такі візки з усієї Єв-
разії, і скрізь, де можна встановити запряжку, у
ній були ярмо й воли (Häusler 1984; 1986; 1992;
1994; 1999). Виходить, мова може йти тіль-
ки про двуколки. Ті з них, які мали такі ж ма-
сивні колеса, запрягалися, швидше за все, теж
волами й використовувалися, ймовірно, для
мобільніших перевезень менших вантажів, а,
можливо, для престижних і сакральних проце-
сій. Це могли бути парадні виїзди вождя й по-
хорони.
Виявивши таку двуколку в катакомбно-
му похованні Тягунова Могила, С.Ж. Пустова-
лов і М.М. Чередниченко припустили її бойове
призначення. Підставами для цього були лег-
кий кузов, зміщена назад вісь, похилий оваль-
ний передок і вигнутий дишель. Вони вважа-
ли, що у візок були запряжені коні, і це робило
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4100
його бойовою колісницею, хоча важкі колеса й
відсутність вудил і віжок (знайдено стрекало)
робило б таку колісницю навряд чи придатною
до бойових дій.
Другий такий візок виявила Л.П. Крилова у
катакомбному похованні на Криворіжжі. Не-
біжчика знайдено у стані сидячи, притуленим
до задньої стінки візка. У лівій руці було стре-
кало. За реконструкцією Л.П. Крилової, візок
був критим, а в його ярмо (воно зафіксоване)
було запряжено пару волів.
Третя двуколка з масивними колесами й
легким кузовом знайдена Р.О. Литвиненком у
Їжевці на Донеччині. У могилі виявлено також
череп і кінцівки бика.
С.Ж. Пустовалов так переконаний, що це
все бойові колісниці, призначені для кінної за-
пряжки, що безсумнівна знахідка ярма з такою
колісницею змушує його не відкликати гіпоте-
зу про бойове призначення, а припустити пе-
рекручування конструкції спеціально для по-
хорону. «Важке ярмо, знайдене в камері, — пише
він, — навряд чи могло застосовуватися для бо-
йової колісниці. Разом із цим бичача запряжка,
логічна для важких чотирьохколісних візків типу
того, яка була знайдена біля хутора Кудинова...,
у даному випадку виглядає недоречною. Навіщо,
запитується, запрягати биків у такий легкий
одноосьовий візок? Можна було б цілком обійти-
ся більш витонченими еквідами» (с. 80). Він вва-
жає: немає гарантії, що всі деталі належали од-
ному й тому ж візку, «у похованні, очевидно, зна-
ходилися деталі, несумісні в одній конструкції»
(там само). С.Ж. Пустовалов залучає для ана-
логії карпатські й інші слов’янські звичаї, згід-
но яких для похорону у віз впрягали биків, тоді
як зазвичай їздили на конях.
Автор виявив велику винахідливість та обі-
знаність, проте все ж це допоміжні гіпотези. А
що більше допоміжних гіпотез потрібно для об-
ґрунтування основної, то слабшою вважаєть-
ся система доказів. Навіть стосовно колісниць
із Синташти й споріднених з нею пам’яток —
з колесами на спицях і запряжених кіньми —
ідуть суперечки, чи були ті колісниці бойови-
ми чи лише сакральними й престижними —
для кінних перегонів. Але цілком імовірно, що
катакомбні двуколки з легким кузовом слугу-
вали зразками для вдосконалення й перетво-
рення на синташтинську колісницю, придатну
і для бойових дій. Двуколки ж із катакомбних
поховань були все-таки швидше парадними й
церемоніальними.
Кількість коліс могла мати не практичне, а
сакральне значення. Так, явно не для практич-
ного застосування використовувалися ті трико-
лісні колісниці Рігведи (І, 118.2), які О.М. Гей
трактує як трирамні. С.Ж. Пустовалов резонно
сумнівається в тому, бо ж цим образам Рігведи
цілком відповідають триколісні моделі запря-
жених водоплавними птахами візків з візни-
ком із бронзової доби Подунав’я (Дуплє), які,
свєю чергою, зіставляють із міфічними поїзд-
ками Аполлона на північ на колісниці, запря-
женій лебедями.
Датування й співіснування культур. Велике
значення для С.Ж. Пустовалова має датуван-
ня поховань, розглянуте головно в третьому
розділі (с. 49—57). Щоб обстоювати станово-
кастову систему, йому конче потрібно довести,
що ямна культура співіснувала значний час з
катакомбними. Випадків взаємовпливів бага-
то, і вони давно відомі. С.Ж. Пустовалову цьо-
го замало, а надто, що деякі колеги пояснюють
ці факти коротким періодом контактів, а потім
асиміляцією ямного населення і його розчи-
ненням у катакомбному. Через те С.Ж. Пусто-
валов звернувся до радіовуглецевих датувань.
Його колеги відкидають ці зусилля, посилаю-
чись на хиткість і неточності радіовуглецевої
хронології. Я, здається, був першим з радян-
ських археологів, хто звернув увагу на недо-
статню вивіреність цієї хронології. Але я тоді
переоцінив недоліки радіовуглецевого методу
й, покладаючись на методичного В. Мілойчи-
ча, затримався на короткій хронології довше,
ніж це було раціонально. Я й досі продовжую
тримати на думці ефекти викривлення і обме-
женість методу, але при цьому, після дендрох-
ронологічного калібрування, усвідомлюю його
фундаментальну правоту — правоту в осно-
вних рисах.
С.Ж. Пустовалов узяв зведення радіовугле-
цевих дат А.В. Ніколової, розподіливши їх за
культурами й упорядкувавши краще, ніж це
зроблено його опонентами. Дійсно, смуга дат
ямної культури на рис. 3.25 частково перекри-
ває смугу з дат катакомбної культури. До смуги
збігу потрапляють із майже трьох десятків дат
ямної культури й двох десятків катакомбної по
п’ять—шість дат з кожної добірки. З цього мож-
на вивесити років сто співіснування. Але, по-
перше, сто років — це замало для реконструк-
ції кастової системи. По-друге, радіовуглецеві
датування припускають імовірнісний характер
підсумків, і певна амплітуда дат передбачаєть-
ся. Якщо взяти це до уваги, то в основному тут
хронологія ямної і катакомбної культур не збі-
гається. Тобто, результат, швидше, не підтвер-
джує висновок С.Ж. Пустовалова.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 101
Інакший вигляд має інша добірка дат, де
автор доповнив звід А.В. Ніколової могилами
з Миронівки й Буджаку (табл. 3.26). Тут ямні
й катакомбні поховання з району Орджоні-
кідзе та верхів’їв Інгульця чітко розділилися
хронологічно (ніяких взаємних накладань), і
ямні могили біля Миронівки загалом збігли-
ся з пізньою частиною згаданих ямних могил
(Орджонікідзе—Інгулець). Але ямні могили
з Буджаку вклалися в діапазон тих-таки ката-
комбних могил (Орджонікідзе—Інгулець), як
і могили багатоваликової кераміки з Буджаку,
лише дещо пізніші. Нарешті, катакомбні по-
ховання Східної України (їх, щоправда, мен-
ше десятка) охопили своїм діапазоном обидва
діапазони інгульських — і ямний, і катакомб-
ний. Здавалося б, докази співіснування є. Але
якого співіснування? На дуже різних територі-
ях! А для реконструкції кастової системи по-
трібно співіснування на одній території, нехай
і на різних ділянках, але розташованих поруч.
Інакше може йтися не про кастову систему, а
тільки про данницькі відносини.
У таблицях 1 і 2 у С.Ж. Пустовалова наведе-
но значно більше радіовуглецевих дат (77+284),
але вони не розподілені за культурами та регі-
онами. А варто було б це зробити й розглянути
датування за регіонами.
Для точного й тонкого розрізнення дат, коли
може йтися про часткове взаємне накладан-
ня вузьких діапазонів, радіовуглецеві датуван-
ня поки не годяться. Покладатися доводиться
на стратиграфію, і відсутність зворотної стра-
тиграфії ямних і катакомбних поховань у кур-
ганних колонках у цьому сенсі є показовою.
С.Ж. Пустовалов згадує кілька випадків такої
стратиграфії. Їм варто було б відвести головне
місце в аргументації. Але їх обмаль, і С.Ж. Пус-
товалов пояснює це сімейно-родовою належ-
ністю курганів, за якої чужинці мали доступ до
поховання в кургані, тільки будучи адаптова-
ними й прийнявши відповідний спосіб похо-
вання (с. 138). Але це так само і прямій стра-
тиграфії повинно було перешкоджати, а, поза
тим, за кілька сотень років у курган зазвичай
впущено лише кілька поховань однієї культу-
ри. Навряд чи це свідчить на користь постій-
ного володіння курганами й спостереження за
ними більше двох-трьох поколінь.
Апеляція ж до астрономічно-міфологічної
хронології М.О. Чмихова і зовсім ні в які во-
рота не лізе.
Про господарство й побут катакомбників.
Відомі дослідники схильні були пов’язувати
катакомбні культури з суббореальним кліма-
том та вельми рухливим скотарством, близь-
ким до кочування (Артамонов 1977). Але дані,
наведені в книзі С.Ж. Пустовалова, спонука-
ють піддати ревізії й ці положення.
У сьомому розділі автор аналізує господар-
ство катакомбного населення, починаючи з
природного середовища, з умов господарюван-
ня й головне — з клімату, що формує флору й
фауну і створює умови для певних форм зем-
леробства й скотарства. С.Ж. Пустовалов зі-
брав дуже цікаву інформацію про клімат. Суб-
бореальний клімат, що охоплював існування
катакомбної культури, ми зазвичай вважаємо
пов’язаним з посухою і похолоданням (втім,
я ще в 1980 р. писав про те, що він не був по-
сушливим, див.: Клейн 1980, с. 32). Але вияв-
ляється, що аридизація й похолодання почали-
ся лише наприкінці ІІІ та на початку ІІ тис. до
н. е., а катакомбні культури датуються від почат-
ку ІІІ тис. до н. е. Це означає, що вони існували
за досить сприятливого для землеробства часу,
і вдаватися до кочівництва їм не було чого. На-
віть сам кінець теж є неоднозначним: з XXІІІ по
ХХ ст. була підвищена вологість, і тільки з XІХ
по XVІІІ ст. — аридизація й встановлення суво-
рого клімату. Це означає, що навіть якщо вести
катакомбні культури з XXІІІ ст., як їх приводить
у Причорномор’я Пустовалов (міграцією з Ана-
толії), це досить сприятливий час. А з аридиза-
цією і похолоданням пов’язаний кінець ката-
комбних культур — їхній занепад і зникнення (з
мого погляду — відхід на схід, у Середню Азію,
а потім до Індії).
З моделей ведення господарства В.П. Ши-
лов 1962 р. запропонував для степів три варіан-
ти: два осілі, засновані на розведенні великої
рогатої худоби й конярстві, і один рухливий —
на вівчарстві. З них для катакомбних культур
С.Ж. Пустовалов виділяє три форми в такому
вигляді: рання, вигінна, заснована на розве-
денні великої рогатої худоби, а пізніше — дві
форми: відгінне скотарство з перелоговим зем-
леробством і рухливе вівчарство. Відгінний ви-
пас худоби, згідно його уявлень, спочатку про-
ходив за маршрутами від прирічкових долин
у відкритий степ, пізніше за меридіональним
маршрутом: північ—південь. Не зрозуміло, хто
і як за такого рухливого скотарства забезпечу-
вав достатню кількість землеробських продук-
тів, щоб у катакомбників міг розвинутися карі-
єс в істотно більшому розмірі, ніж у ямників і
зрубників. Якщо ямники, то чому в них цього
карієсу немає?
Ще в третьому розділі С.Ж. Пустовалов від-
значає набагато більшу частку карієсу в ката-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4102
комбних (14 %) і багатоваликовій (20 %) куль-
турах (на тлі ямної та зрубної — 5 %). Це вказує
на значну роль землеробства в цих культурах,
на споживання вуглеводнів: злаків і цукро-
містких продуктів. Про те саме свідчать і зна-
хідки решток свині серед харчових залишків
катакомбної культури. Це суперечить висно-
вку щодо значної рухливості катакомбного на-
селення та напівкочового способу життя. Хто
б не вів землеробське господарство катакомб-
ників, будучи їхнім нижчим прошарком, це аж
ніяк не могли бути ямники, які землеробських
продуктів у такому обсязі, як катакомбники,
явно не споживали.
Досить цікаві й демографічні виклади Пус-
товалова С.Ж. Орієнтовні підрахунки кіль кості
населення бронзової доби зроблено, виходячи з
двох підстав, які утворюють межі діапазону: під-
рахунок за кормовою базою (її могли використо-
вувати не всю) дає найбільшу чисельність, об-
числення за кількістю курганів — найменшу (ба-
гато курганів зруйновано, та й не всі люди могли
бути поховані в курганах). Але кінцеві показни-
ки викликають подив: з огляду на тривалість іс-
нування культури впродовж 400 р. населення
становило 57 тис., а за умови у 800—1200 рр. воно
повинно бути вдвічі меншим (та сама загальна
кількість небіжчиків ділиться на більшу кількість
років), але складало 61—41 тис.
Підсумки критичного розгляду. Підбиваючи
підсумок, я повинен констатувати, що у своїй
цікавій праці С.Ж. Пустовалов поставив низку
найважливіших проблем вивчення катакомбної
культури, відкрив нові ракурси вивчення й за-
пропонував привабливі та плідні гіпотези. Його
гіпотеза щодо походження катакомбної культу-
ри не може вважатися доведеною, це стосується
й інших гіпотез. Стан матеріалу й методів такий,
що зупинитися на одній гіпотезі зараз немож-
ливо, і за таких умов збагачення спектру гіпо-
тез безумовно є корисним. Не довів дослідник
і свою базову концепцію — станово-кастових
відносин між ямним і катакомбним населен-
ням у Північному Причорномор’ї, хоча й роз-
робив цю тему з максимальною повнотою. Не-
має в нашому розпорядженні значного накла-
дання діапазонів радіовуглецевого датування
ямних і катакомбних поховань на одній терито-
рії, немає й достатньої кількості випадків зво-
ротної стратиграфії.
Але сама постановка цього питання корис-
на, оскільки наведені дані про співвідношен-
ня різнокультурних груп населення, можливо,
стануть у нагоді для реконструкції інших різ-
новидів експлуатації або нерівноправності.
На мій погляд, є істотні огріхи в методо-
логічній базі дослідження С.Ж. Пустовалова,
пов’язані з тим, що він завзято дотримується
деяких догматичних і прямолінійних схема-
тичних принципів свого колишнього керів-
ника В.Ф. Генінга. З іншого боку, саме засто-
сування статистичних методів до величезного
матеріалу, безперечно, повинно було дати ці-
каві результати й дало їх. А тлумачити їх можна
по-різному. Але це найкраща характеристика
добротної роботи, коли її можна використати
незалежно від намірів і цілей автора.
Під час читання книги впадає в око роздра-
тованість автора в бік незгодних з ним колег
і опонентів. Коли С.Ж. Пустовалов спереча-
ється з ними, його висловлювання набувають
різкого й агресивного тону. Одних опонентів
(С.Н. Братченко та Е. Кайзер) він звинувачує
в «недостатньому знанні... матеріалів» (с. 13).
Критичну статтю інших (своїх колег А.В. Ні-
колової й Л.А. Черних) він вважає «тенден-
ційною, повною неточностей і перекручувань» і
впевнений, що вона «не ставить задачу розі-
братися в моїй позиції й аргументації, а має на
меті тільки очорнити автора» (с. 17). Він пише
про «уперту відмову А.В. Ніколової визнати оче-
видні факти» (с. 54), а С.Н. Братченка звину-
вачує в «навмисних перекручуваннях зображення
речей з поховань» (с. 55). Про реконструкції віз-
ка О.М. Геєм автор книги лише дивується: «що
ж перед нами: реальний екіпаж, дослідницька не-
дбалість чи помилка?» (с. 82). Найм’якша оцінка
колег викладена у фразі: «Невдалою варто визна-
ти спробу К.П. Бунятян і В.В. Отрощенка вияви-
ти археологічні індикатори приватної власнос-
ті за матеріалами зрубної культурно-історичної
спільності» (с. 146). Але автор негайно виправ-
ляє свою м’якість: «Це спірне допущення К.П. Бу-
нятян і В.В. Отрощенка в «Давній історії Украї-
ни» ... уже подається як рішення проблеми влас-
ності» (там само).
Я зовсім не прихильник утримання від су-
перечок і не проповідник беззубої крити-
ки. Наука взагалі буяє конфліктами. Але коли
йдеться не про ідейних ворогів, а просто про
опонентів і колег, тон дискусії повинен бути
товариським.
На віддалі мені важко розібратися, хто більше
винний у створенні напруженості у відносинах
дослідника з колективом, де він працює. Чи то
автор вимагав неодмінного визнання своїх гіпо-
тез повністю як остаточної істини, чи то колеги,
висловлюючи здорові й тверезі судження, надмір
іронізували й відкидали працю багатьох десяти-
літь цілком. Можливо, обидві сторони виявили
ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 103
прикру відсутність доброзичливості й готовності
побачити цінні ідеї в праці дослідника й у заува-
женнях опонентів, а також свої огріхи.
Мені здається, у праці С.Ж. Пустовалова
є багато цінного, і її варто зробити доступною
російськомовному читачеві, а, можливо, й ан-
гломовному. Але, використовуючи можливості
перекладів, тобто нового видання, її необхідно
істотно доопрацювати, виявивши більше обе-
режності, пом’якшивши низку формулювань і
перевіривши методичні засади. Сподіваюся, що
мої критичні зауваження допоможуть авторові в
цій роботі й спонукатимуть колектив його спів-
робітників поставитися до його роботи з біль-
шою толерантністю.
Переклад з російської В.В. ОТРОЩЕНКА
Артамонов М.И. Возникновение кочевого скотоводства // Проблемы археологии и этнографии. — Л., 1977. —
С. 4—13.
Kлейн Л.С. Возникновение кочевого скотоводства // Скифо-сибирское культурно-историческое единство.
Материалы I Всесоюзной археологической конф. — Кемерово, 1980. — С. 30—36.
Клейн Л.С. Откуда арии пришли в Индию? // Вестник Ленинградского университета. — 1980а. — 20. — С. 35—39.
Ольховский В.С. Погребальная обрядность в археологической реконструкции // РА. — 1995. — № 2. — С. 85—94.
Пустовалов С.Ж. Соціальний лад катакомбного суспільства Північного Причорномор’я. — К., 2005.
Равдоникас В.И. Обряд умерщвления женщин в древности // Вестник знания. — 1929. — 2. —С. 68—70.
Häusler A. Neue Belege zur Geschіchte von Rad und Wagen іm nordpontіschem Raum // Ethnographіsch-Archäologіsche
Zeіtschrіft. — 1984. — 25. — S. 629—682.
Häusler A. Rad und Wagen zwіschen Europa und Asіen // Treue W. (Hrsg.). Achse, Rad und Wagen, Fünftausendjahre
Kultur- und Technіkgeschіchte. — Göttіngen, 1986. — S. 139—152.
Häusler A. Der Ursprung des Wagens іn der Dіskussіon der Gegenwart // Archäologіsche Mіtteіlungen aus
Nordwestdeutschland (Oldenburg). — 1992. — 15. — S. 179—190.
Häusler A. Archäologіsche Zeugnіsse für Pferd und Wagen іn Ost und Mіtteleuropa // Hänsel B. und Zіmmer St. (Hrsg.).
Dіe Іndogermanen und das Pferd. — Budapest,1994. — S. 217—258.
Häusler A. Nomadenhypothese und Ursprung der Іndogermanen // Polomé C. (Hrsg.). Mіscellanea Іndo-Europea (Journal
of Іndo-European Studіes, Monоgraph № 33). — Washіngton, 1999. — S. 118—170.
Kalіzc N. Dіe Péceler (Badener) Kultur und Anatolіen. — Budapest, 1963.
Klejn L.S. Reіche Katakombengräber // Ethnographіsch-Archäologіsche Zeіtschrіft. — 1967. — 8 (4). — S. 210—234.
Klejn L.S. Dіe Donez-Katakombenkeramіk, eіne Schnurkeramіk der Becherkultur // Behrens H. und Schlette F. (Hrsg.)
Dіe neolіthіschen Becherkulturen іn Gebіet der DDR und іhre europäіschen Bezіehungen. — Berlіn, 1969. — S. 192—
200, tabl. 1—2.
Krіstіansen K., Larsson Th.B. The Rіse of Bronze Age Socіety. Travels, Transmіssіon and Transformatіon. — Cambrіdge,
2005.
Malmer M.P. Jungneolіthіsche Studіen (Acta Archaeologіa Lundensіa, serіes іn 8, Nr. 2). — Bonn; Lund, 1962.
Neustupný E. Zur Entstehung der Kultur mіt kannelіerter Keramіk // Slovenská Archeológіa. — 1959. — S. 260—284.
Neustupný E. Dіe Badener Kultur // Symposіum über dіe Entstehung und Chronologіe der Badener Kultur. — Bratіslawa,
1973. — S. 317—353.
Smіth G.E. The Evolutіon of the Rock-cut Tomb and the Dolmen // Quiggin E.C. (ed). Essays and Studіes Presented to W.
Rіdgeway. — Cambrіdge, 1913 (reprint).
Taіnter J.A. Mortuary Practіces and the Study of Prehіstorіc Socіal Systems // Schiffer M.B. (ed.) Archaeologіcal method
and theory. — New York, 1978. — Vol. 1. — Р. 106—141.
Oдержано 02.06.2009
|