Ставлення українського населення до діяльності ОУН і УПА у 1943—1955 рр.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
Hauptverfasser:	Іщук, О., Ніколаєва, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2007
Schriftenreihe:	Український визвольний рух
Schlagworte:	Період збройної боротьби ОУН і УПА
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65379
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Ставлення українського населення до діяльності ОУН і УПА у 1943—1955 рр. / О. Іщук, Н. Ніколаєва // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 11. — С. 167-210. — Бібліогр.: 80 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-65379
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-653792014-06-25T03:02:00Z Ставлення українського населення до діяльності ОУН і УПА у 1943—1955 рр. Іщук, О. Ніколаєва, Н. Період збройної боротьби ОУН і УПА 2007 Article Ставлення українського населення до діяльності ОУН і УПА у 1943—1955 рр. / О. Іщук, Н. Ніколаєва // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 11. — С. 167-210. — Бібліогр.: 80 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65379 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА
spellingShingle	Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА Іщук, О. Ніколаєва, Н. Ставлення українського населення до діяльності ОУН і УПА у 1943—1955 рр. Український визвольний рух
format	Article
author	Іщук, О. Ніколаєва, Н.
author_facet	Іщук, О. Ніколаєва, Н.
author_sort	Іщук, О.
title	Ставлення українського населення до діяльності ОУН і УПА у 1943—1955 рр.
title_short	Ставлення українського населення до діяльності ОУН і УПА у 1943—1955 рр.
title_full	Ставлення українського населення до діяльності ОУН і УПА у 1943—1955 рр.
title_fullStr	Ставлення українського населення до діяльності ОУН і УПА у 1943—1955 рр.
title_full_unstemmed	Ставлення українського населення до діяльності ОУН і УПА у 1943—1955 рр.
title_sort	ставлення українського населення до діяльності оун і упа у 1943—1955 рр.
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Період збройної боротьби ОУН і УПА
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65379
citation_txt	Ставлення українського населення до діяльності ОУН і УПА у 1943—1955 рр. / О. Іщук, Н. Ніколаєва // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2007. — Збірник 11. — С. 167-210. — Бібліогр.: 80 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT íŝuko stavlennâukraínsʹkogonaselennâdodíâlʹnostíouníupau19431955rr AT níkolaêvan stavlennâukraínsʹkogonaselennâdodíâlʹnostíouníupau19431955rr
first_indexed	2025-07-05T15:53:16Z
last_indexed	2025-07-05T15:53:16Z
_version_	1836822872163614720
fulltext	166 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 167 № 11 вона нараховувала 180 старшин і стрільців, а пік бойової активно- сті — на «лемківський період» (особливо на першу половину 1946). У другій половині 1947 р. від колишніх відділів-сотень залиши- лися, тільки «скелети» (командний склад), а більшість стрільців, фактично, були досвідченими підстаршинами. Завершити дослідження, присвячене сотні «Булава», ми б хо- тіли словами політвиховника сотні ‘Славка’, зверненими до селян Волі Якубової наприкінці червня 1947 р. (подаємо їх у переказі Д. Хоркавціва): «Ми присвятили себе борні і тут не йдеться про наше життя. Є вищі цінності, за які тільки ціною життя ми показу- ємо і українцям, і світові, байдужому до нашої долі, що є Україна, є українці — ціла нація, котра має невід’ємне право на свою на- ціональну державу. І нашому девізу ми будемо вірні — “Здобудеш Українську Державу або загинеш в боротьбі за неї!”»129. 129 Хоркавців Д. За Україну! За Державу! – С. 29–30. ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА У 1943—1955 РР. Протягом останніх років українська історіографія поповнилася низкою наукових розвідок про ставлення українського населення до радянської та німецької окупації. Значний обсяг інформації сто- совно насилля польської, німецької та радянської влади над укра- їнським населенням зібрав М. Чоповський1. Взаємини між україн- ським населенням та німецькою окупаційною владою досліджував А. Боляновський2. Дисертацію про діяльність патріотичних сил у 1941—1944 рр., спрямовану на антифашистське виховання на- селення окупованої території України, захистив С. Виноградов3. М. Савицький дослідив вплив української патріотичної періоди- ки на свідомість українського населення Кам’янець-Подільської області (тепер у складі Хмельницької обл.) у 1941—1944 рр.4. Пу- блікацію про придушення тоталітарним режимом збройного опору населення Західної України в 1944—1947 рр. підготував В. Ткачук5. 1 Чоповський М. Голгофа Західної України: злочинна діяльність окупаційних режи- мів проти населення західноукраїнських земель та його боротьба за волю і неза- лежність 1920-1953 рр. – Львів, 1996. – 141 с. 2 Боляновський А. Взаємини українського населення з німецькою окупаційною ад- міністрацією в Україні у 1941-1944 рр.: спроба концептуального осмислення // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного універси- тету імені Івана Франка. Збірник наукових праць. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2000. – Вип. 3 / Відп. ред. Т. Полещук. – С. 150–155. 3 Виноградов С. Діяльність патріотичних сил по антифашистському вихованню населення окупованої території України (1941-1944 рр.) / Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук. – К., 1994. – 25 с. 4 Савицький М. Вплив української періодики на формування національної свідомо сті населення Кам’янець-Подільської області під час фашистської окупації (1941- 1944 рр.) // Українська періодика: історія і сучасність: Доповіді та повідомлення шостої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції, 11-13 травня 2000 р. / За ред. М. Романюка. – Львів: Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника, 2000. – С. 306–310. 5 Ткачук В. Придушення тоталітарним режимом збройного опору населення в Західній Україні в 1944-1947 рр. // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського державного університе- ту імені Лесі Українки. – Луцьк: Ред.-вид. відділ ВДУ, 1998. – Вип. 3 / Гол. ред. Б. Ярош.– С. 27–31. 168 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 169 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… Кілька статей про опір українського населення мобілізаційним за- ходам радянської влади написав львівський дослідник Ю. Кири- чук6. Втрати населення Галичини та Волині в роки Другої світової війни проаналізував С. Макарчук7. Поведінку українського насе- лення Східної Галичини в роки «остаточного розв’язання єврей- ського питання» дослідила Ж. Ковба8. Настрої українського насе- лення на сході Польщі розглянув Т. Гонтар9. І це ще не вичерпний перелік. Маємо констатувати, що історіографія питання доволі обшир- на, проте, оскільки в науковий обіг постійно вводяться нові доку- менти, його не можна вважати вичерпаним. Завдання нашої публікації — простежити особливості став- лення українського населення до національно-визвольного руху українців у 1943—1955 рр., а також проаналізувати раніше невідо- мі архівні документи підпілля ОУН та органів НКВД, НКҐБ, МҐБ, МВД з цього питання, які зберігаються в Галузевому державному архіві СБ України. З огляду на те, що форми підтримки (як і осуду) ОУН і УПА з боку населення були різні: безпосередня матеріальна допомога, виконання доручень, вивчення підпільної літератури, зрештою — міцний ідейний зв’язок, — ми звернемо увагу на найбільш важливі з них. * * * Офіційні радянські документи зазвичай приховували підтрим- ку ОУН і УПА з боку населення. Ба більше, вони наголошували на тому, що воно сприяє радянській владі в боротьбі з «українсько-ні- мецькими націоналістами». Судячи з документів та наукових роз- відок, опублікованих після 1991 р., насправді ситуація виглядала по-іншому. Нині не так уже й просто зрозуміти, чому радянські керівники західних областей України у перші повоєнні роки переважно по- відомляли Києву, що місцеве населення ставиться до радянської влади позитивно, в той час як фактично в регіоні йшла війна і ко- жен день відбувалися збройні сутички. Можливо тому, що вони бо- ялися покарання «за бездіяльність»? Типовий приклад — витяг із доповідної записки начальника УНКВД у Волинській області полк. Яковенка «Про настрої учасни- ків банд ОУНівського підпілля та розкладення серед них на 24 лип- ня 1945 р.»: «Більшість населення, за виключенням кулацьких еле- ментів та самих бандитів, лояльно ставиться до радянської влади, допомагає органам НКВД в справі боротьби з бандитизмом, бере активну участь у політичних та господарських кампаніях, підго- товці до кампанії зі збору хліба, грошей тощо». Водночас Яковенко повідомляв Києву про те, що зареєстровано факти, коли населення відмовляє підпільникам у харчах та одязі. Рішуче навернення людей на бік радянської влади він обґрунто- вував витягом із одного політичного звіту ОУН того часу. У ньому вказувалося, що «сильний вплив на населення здійснила більшо- вицька пропаганда, через що серед місцевого населення підірвана довіра в силу та справедливість організації ОУН»10. Проте архівні документи свідчать, що населення ставилося до повернення радянської влади в Україну неоднозначно. Хай що пи- сали партійні чиновники у своїх звітах, але український національ- но-визвольний рух мав настільки потужну підтримку, що 1944 р., за даними НКҐБ, в деяких районах Рівненської області, зокрема Мізоцькому, Здолбунівському та Острозькому, ОУН змогла орга- нізувати місцеву владу. В кожному селі призначали керівника — станичного, який відповідав за село перед підпіллям. Паралельн о, 6 Киричук Ю. Мобілізація населення західних областей України до Червоної Армії під час німецько-радянської війни та ОУН-УПА // Військово-науковий вісник. – Львів: ЛВІ, 2001. – Вип. 3 / Гол. ред. Б. Катиренчук. – С. 47–59; Киричук Ю. Ставлення ОУН-УПА до мобілізації населення західних областей України в Червону Армію (січень 1944 р. – травень 1945 р.) // Вісник Львівського універси- тету. Серія історична.. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2000. – Вип. 35-36 / Відп. ред. М. Мудрий. – С. 344–353. 7 Макарчук С. Втрати населення Галичини в роки Другої світової війни (1939-1945) // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Вип. 35-36. – С. 321–343; Макарчук С.: Нищення населення на Волині в часи війни (1941 – 1945) // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 1999. – Вип. 34 / Гол. ред. М. Крикун. – С. 361–382. 8 Ковба Ж. Людяність у безодні пекла: Поведінка місцевого населення Східної Галичини в роки «остаточного розв’язання єврейського питання». / Вид. 2-ге, випр. і доп. – К.: Інститут юдаїки, 2000. – 289 с. 9 Ґонтар Т. Політичне становище та настрої українського населення на сході Польщі у роки Другої світової війни // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – Тернопіль, 2002. – Вип. 1 / За заг. ред. М. Алексієвця. – С. 141–145. 10 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 94– Арк. 54. 170 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 171 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… для конспірації перед радянською владою, працював також сіль- ський голова, який відігравав другорядну роль. Станичними села здебільшого призначали молодих хлопців 18—23 років, рідше — чоловіків середнього віку. Кілька сіл (від 5 до 10) об’єднувались у підрайон, 3—4 підрайони — у район, 3—4 райони — у надрайон11. При станичному працював господарчий. Він відповідав за збір у селян продуктів та іншого майна для підпілля. Заходи щодо забез- печення потреб УПА активно розпочалися в лютому 1943 р. Німці в той час уже не могли провадити потужні репресії, оскільки на схід- ному фронті їх тіснила Червона армія, і вони більше переймалися власною безпекою. У 1943 р. командування УПА зобов’язало селян здати по 1 цент- неру з гектара на потреби української армії. Повстанці тоді контро- лювали цілі райони, тож селяни могли зовсім не здавати харчів німцям. У документах НКҐБ збереглися свідчення про те, що в 1943—1944 рр. населення позитивно ставилося до таких заходів, підтримуючи встановлення української влади. Збереглася також інформація, що на контрольованих територіях підпілля введено загальну військову повинність, а це є однією з ознак регулярної армії1 2. * * * У перші повоєнні роки в окремих місцевостях ОУН та УПА під- тримували цілі села. Про це незаперечно свідчать архівні докумен- ти органів НКҐБ-МҐБ УРСР. У Галузевому державному архіві Служби безпеки (ГДА СБ) України збереглися довідки, що їх склали співробітники Управ- ління НКҐБ у Львівській області, з характеристиками на західно- українські села, які у 1944 р. не виконували розпоряджень радян- ської влади і активно допомагали підпіллю ОУН; їхніх мешканців намірялися виселити за межі України. Варто детальніше зупинитися на інформації чекістів про непо- кірні села, які, незважаючи на репресії, підтримували ОУН і УПА. Село Жуків Поморянського району Львівської області, роз- ташоване за 22 км від районного центру, 1944 р. складалося з 300 селянських господарств. У 1944 р. його мешканці не передали в державн е користування 500 га землі. З 51 призваного в цьому селі до Червоної армії на призовний пункт з’явилися лише 30; їх напра- вили до військової частини, однак через певний час усі вони дезер- тирували та пішли в УПА. За даними Управління МҐБ у Львівській області, після відсту- пу німців у селі перебувало до 700 вояків УПА. Під час проведення на території Жукова чекістсько-військових операцій було вста- новлено, що тут дислокувалися кілька повстанських сотень за- гальною чисельністю 306 осіб, що підтвердили й документи, вилу- чені у вбитого місцевого повстанського командира Семенка Гилька Петровича. У серпні—жовтні 1944 р. Жуків перебував під повним контро- лем ОУН і УПА. Повстанці вчинили кілька терористичних актів проти працівників радянської влади, неодноразово обстрілювали з кулеметів оперативні групи НКҐБ та НКВД, які безуспішно на- магалися ввійти в село. Заступник начальника 2-го відділу УНКҐБ у Львівській області май. Воробйов констатував, що населення Жукова вороже ставило- ся до дій радянської адміністрації та комуністичної партії, постійно надавало допомогу відділам УПА, які заходили в село. На кухні у селянина Фідунчика постійно готувалася їжа для повстанців. Біль- шість із заходів радянської влади в селі були зірвані, оскільки від- діли УПА не пускали в село партійних та радянських службовців. В кінці документа Воробйов пропонував застосувати щодо меш- канців Жукова адміністративне виселення за межі УРСР13. Село Лани Перемишлянського району Львівської області ле- жало між великими лісовими масивами на відстані 12 км від рай- центру. В 1944 р. тут було 200 селянських господарств і мешкало 779 осіб, усі — українці. У 1944 р. мобілізації в Червону армію підлягали 93 мешканці села 1908—1926 рр. н., з них на призовний пункт добровільно не прийшов ніхто; силою було доставлено 20 осіб, а решта пішли в УПА або переховувалися в лісах. Відтак ті, хто долучився до по- встанських відділів, нападали на невеликі групи бійців Червоної армії і представників партійних організацій. У вересні 1944 р. в селі був убитий старший лейтенант із райвійськкомату. В кінці вересня 11 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 8. – Арк. 163–164. 12 Там само. – Арк. 167. 13 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Акт 9. – Спр. 124. – Арк. 506–508. 172 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 173 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… у збройній сутичці загинули лейтенант Червоної армії та четверо солдатів, які збирали в селян харчі для військовослужбовців. Наприкінці май. Воробйов зазначив, що упівці часто з’являлися в Ланах, де проводили мобілізацію населення, заготовлювали харчі та одяг, причому населення активно допомагало підпільникам, на- давало їм підводи, самостійно збирало кошти та їжу. Мешканці села мали тісний зв’язок з учасниками ОУН і УПА, знали, де вони пере- бувають, хоча на допитах нічого не повідомляли. Всі заходи радян- ської влади в цьому селі населення саботувало. Зокрема, на Третю державну військову позику не підписався ніхто, а державні постав- ки м’яса, молока, картоплі й овочів просто не виконувалися14. Цікаво, що ще восени 1939 р. мешканці Ланів під час зборів щодо виборів представників до районної ради вигнали уповнова- жених районних радянських органів зі словами: «Ми радянську владу сюди не просимо і вибирати нікого не будемо». У 1940 р., коли радянська влада взялася за перерозподіл землі, місцеві мешканці виступили проти цього: вони побили та роззбро- їли уповноважених від органів радянської влади, а потім вигнали їх із села, сказавши: «Ми тисячі років жили без вас і ще будемо жити». Після цього виступу все чоловіче населення Ланів перехо- вувалося в лісах і повернулося до своїх господарств лише з почат- ком німецько-радянської війни. За даними УНКҐБ у Львівській об- ласті, мешканці села підтримували винищення поляків та євреїв. У с. Нестаничі Радехівського району Львівської області та на- вколишніх хуторах 1944 р. було 302 селянські господарства і про- живало 1218 осіб, усі — українці. Після приходу Червоної армії місцева ланка ОУН під керів- ництвом священика Миколи Муровича та сотника УПА Обушка з його помічниками Миколою Кондратюком і Романом Олійником розпочала створення сотні УПА. Одночасно на хуторах облашто- вували склади зброї та боєприпасів і харчів, а в селі проводили вій- ськовий вишкіл молоді. В результаті була організована сотня УПА чисельністю 160—180 осіб під керівництвом Обушка. Уже в першій половині 1944 р. ця сотня неодноразово обстрілю- вала невеликі підрозділи Червоної армії та партійних працівників. 10 серпня 1944 р. в Нестаничах загинули п’ятеро, а 18 серпня — четверо військовослужбовці. 16 серпня під час чекістсько-військо- вої операції на хуторі Кіл курінь ‘Куліша’ вступив у сутичку з бій- цями Червоної армії, внаслідок чого хутір повністю згорів, з обох боків були вбиті й поранені. Май. Воробйов зауважив, що населення Нестанич допомагало УПА одягом та їжею, повідомляло про пересування через село ра- дянських військових частин та перебування партійного активу. При появі в селі частин Червоної армії місцеві жителі ховались у лісі. Зі 176 чоловіків 1908—1926 рр. н., які підлягали мобілізації до Червоної армії, до райвійськкомату в Нестаничах зголосилося тільки четверо, а решта пішли в УПА. Заходи радянської влади місцеві мешканці намагалися саботу- вати: недодали під час хлібоздачі 100 ц хліба, 18 ц м’яса тощо. Ні хто не підписувався на Третю державну військову позику, не здавав коштів на танкову колону15. За даними УНКҐБ у Львівській області, у серпні—грудні 1944 р. учасники ОУН і УПА постійно знаходили притулок та матеріаль- ну підтримку в с. Суходіл Бібрецького району Львівської області. 20 мешканців села перебували в УПА. Місцеве населення було до- бре обізнане з діяльністю ОУН і УПА, знало про їхні наміри, од- нак нічого не повідомляло в райвідділи НКВД та НКҐБ. Окрім того, воно вороже ставилося до радянської влади і намагалося зірвати хлібопостачі, підписку на Третю державну військову позику тощо. Село не виконало плану здачі державі овочів та сіна16. У Суходолі нараховувалося 238 селянських господарств, у яких мешкали 858 осіб, усі — українці. За даними райвідділу НКҐБ, у вересні 1939 р. Червону армію мешканці села зустріли зі зброєю в руках, але побачивши, що у відкритому бою їм не перемогти, від- ступили до лісу. Згодом вони нападали на бійців Червоної армії, НКВД та вчиняли теракти проти радянського і партійного активу. Наприкінці 1939 р. в селі були вбиті співробітник міліції та район- ного фінансового відділу. Влітку 1944 р. в Суходолі була організована сотня УПА, яка дислокувалася в лісі і за підтримки мешканців села здійснюва- ла напади на радянські установи і представників НКВД та НКҐБ. 14 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Акт 9. – Спр. 124. – Арк. 509–510. 15 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Акт 9. – Спр. 124. – Арк. 513–514. 16 Там само. – Арк. 515. 174 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 175 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… Наприклад, у середині вересня 1944 р. був обстріляний працівник Бібрецького райвійськкомату. У ніч з 3 на 4 жовтня у Суходіл уві- йшла сотня УПА чисельністю до 200 стрільців, і отримавши від се- лян харчі та інші необхідні речі, вирушила до лісу17. У довідці про наявність матеріалів, що компрометують меш- канців с. Смолин Немирівського району Львівської області і є підставою для виселення їх за межі УРСР, Воробйов вказав, що село «було сильно вражено українським націоналістичним еле- ментом». Смолин розташовувався на відстані 8 км від райцентру, навколо нього було 8 хуторів, і з усіх боків оточували лісові маси- ви на пересіченій місцевості. У Смолинській сільраді нараховува- лося 400 господарств, у яких мешкали 1 600 осіб, усі — українці. Тут були заможні господарства, які радянська влада називала «куркульськими» і намірялась усуспільнити, перетворивши на колгоспи. Восени 1939 р. підпільники зі Смолина перейшли на територію окупованої німцями Польщі. Однак 1940 р. органами НКВД у селі було викрито ланку ОУН, членів якої заарештовано. Незважаючи на це, в квітні 1941 р. вцілілі оунівці зорганізували з місцевої молоді загін чисельністю в 45 осіб і зі зброєю в руках намагалися пере- йти державний кордон у бік Німеччини. Під час переходу поблизу с. Верхрата відбулася збройна сутичка з бійцями 91-го прикордон- ного полку; в результаті загинуло до 20 селян, 11 було заарештова- но, а решта втекли. З приходом Червоної армії 1944 р. мешканці села створили боївку УПА, яка вчиняла напади на окремі групи бійців Червоної армії, представників радянського та партійного активу. Зокрема, 4 серпня 1944 р. повстанці напали на склад зброї, примусили охо- рону відступити і забрали два станкові кулемети та три міномети з боєприпасами; 14 серпня смолинська боївка УПА під керівництвом Наконечного вбила 5 червоноармійців та обстріляла групу прикор- донників; 18 серпня вони ж обстріляли оперативну групу НКВД. Тим часом «мирне» населення саботувало заходи радянської вла- ди — хлібні постачі та позики. Для проходження служби в Червоній армії у військкоматі по- винні були з’явитися 173 особи зі Смолина, але добровільно ніхто не прийшов. Лише застосувавши військові підрозділи, вдалося зі- брати 136 людей; натомість 36 чоловіків подалися в УПА. Під час військових операцій у Смолині було виявлено два скла- ди УПА з харчами та медикаментами. Восени 1944 р. в селі дислокувалися сотні УПА Наконечного, ‘Бориса’ та ‘Дністра’ загальною чисельністю до 1 000 осіб. Отож, фактично радянської влади в селі не було18. У довідці про наявність матеріалів, що компрометують меш- канців с. Сілець-Беньків (нині — с. Сілець) Кам’янка-Буського ра- йону Львівської області, намічених до виселення за межі УРСР, май. Воробйов відзначав повну підтримку УПА з боку місцевого населення. У Сілецькій сільраді всього нараховувалося 426 дворів, у яких мешкали 1 762 особи, всі — українці. Із 227 чоловіків призовного віку, що підлягали мобілізації, до жовтня 1944 р. ні один не з’явився у військкоматі. 47 осіб було затримано в ході чекістсько-військових операцій. Решта чоловіків перебували в УПА і групками по 4-5 лю- дей відвідували село, коли там не було підрозділів Червоної армії, НКВД і НКҐБ. У разі появи в селі радянських військовиків або представників радянських та партійних установ, усі підпільники відходили до лісу або ховались у підвалах, клунях, на горищах та в бункерах, про що добре знали селяни, хоча при опитуваннях та на допитах твердили, начебто всі чоловіки пішли до Червоної армії. За даними НКҐБ, керівником ОУН у Сільці був Олексій Іванович Шевчук — ‘Верблюд’, 1914 р. н., а його заступником — Степан Цим- бал. У сільській організації активну участь брали дівчата віком від 18 до 20 років, які збирали серед односельців харчі, полотно, прали білизну, пекли хліб тощо. У 1941—1944 рр. у селі діяли різноманітні курси ОУН, а від 1943 р. готували молодь до вступу в УПА. Після приходу Червоної армії влітку 1944 р. Сілецька ОУН ак- тивізувала свою роботу проти радянської влади. Було влаштовано страйк на лісопильному заводі, в результаті чого зірвалися поставки лісу для відновлення зруйнованої німцями залізниці. В середині серп- ня бойовики ОУН вчинили напад на групу бійців та офіцерів Червоної армії, які збирали в селі харчі, в результаті чого загинуло троє осіб і 17 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Акт 9. – Спр. 124. – Арк. 549. 18 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Акт 9. – Спр. 124. – Арк. 516–518. 176 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 177 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… згоріло два автомобілі. 17 серпня бойовики ОУН та УПА обстріляли в селі першого секретаря райкому КП(б)У Паливоду та заступника начальника райвідділу НКҐБ Яремчука; 15 жовтня 1944 р. у пере- стрілці загинув оперуповноважений райвідділу НКВД Камеристий. Усі ці дії знаходили підтримку місцевого населення, яке добре усвідомлювало, що ОУН бореться за створення самостійної Укра- їнської держави. Май. Воробйов відзначив, що від серпня до жовтня 1944 р. учасники ОУН і УПА контролювали дороги на відтинку Кам’янка- Буська—Радехів, які проходили біля села. Саме тому він обстою- вав думку про виселення всіх його мешканців19. Аналогічна довідка була складена щодо мешканців с. Соколя Буського району Львівської області, намічених до виселення за межі УРСР. Воробйов писав, що в селі нараховувалося 241 селян- ське господарство та 965 мешканців, із них жінок — 573, чолові- ків — 392, всі — українці. У 1941—1944 рр. у Соколі діяла ланка ОУН, до якої входило 10 членів, 40 симпатиків і 10 юнаків. Після відступу німців ОУН активізувала свою діяльність, ство- рила в селі сотню УПА і здійснювала збройні акції проти представ- ників радянської влади. 3 серпня 1944 р. упівці прямо з будинків обстріляли групу співробітників НКВД та НКҐБ і райвійськкома- ту, в результаті чого загинули 2 особи. Участь у цій акції брали й мешканці села. 8 серпня 1944 р. повстанці напали на загін партизанів, захопив- ши кілька підвод з майном. Усе це майно було передано мешканцям Соколя. 25 серпня 1944 р. відбувся напад на групу радянського пар- тійного активу, в результаті чого один радянський боєць загинув, а один був захоплений в полон. УНКҐБ у Львівській області встановило, що в районі с. Соколя базувалася група УПА чисельністю до 1 000 осіб. Вони одержували всебічну допомогу від місцевих мешканців: їх забезпечували бун- керами, укриттям, одягом та медичною допомогою. Саме тому сюди стікалися боївки з інших районів — Ново-Милятинського, Кам’ян- ка-Буського, — і навіть з інших областей. Лише у вересні—жовтні 1944 р. в районі села під час чекістсько-військових операцій було вбито понад 450 вояків УПА, серед яких були і місцеві мешканці. Населення Соколя намагалося саботувати заходи радянської влади. План здачі зерна державі був виконаний тільки на 60,2%, кар- топлі — на 5,7%, овочів — на 2,7%, сіна — на 21,2%, молока — на 29,2%. На Третю державну військову позику підписалися лише 33,9% меш- канців. На думку Воробйова таке становище в селі пояснювалося впливом ОУН і УПА, які натомість мали підтримку та захист. Незва- жаючи на те, що селяни знали, хто з їхніх односельців приєднався до УПА, органам радянської влади вони неодмінно відповідали, що в селі вояків УПА немає, а всі чоловіки пішли у Червону армію20. Село Липівці Перемишлянського району Львівської області розташовувалось на відстані 10 км від райцентру і з усіх боків було оточене великими лісовими масивами. У ньому нараховувалося 363 селянські господарства, в яких мешкало 1 650 осіб, і лише 13 сі- мей червоноармійців. Мобілізації в селі підлягали 146 чоловіків 1908—1926 рр. н., проте на призовний пункт прийшли дев’ятеро, а решта переховувалися в лісах або перебували в УПА. Ще у вересні 1939 р., після приходу Червоної армії в Західну Україну, населення Липівців виступило проти радянської влади, вивісивши по всьому селу жовто-блакитні прапори з написами: «Всі на боротьбу з московськими більшовиками за створення само- стійної України!» Більшість організаторів, щоб уникнути арешту, сховались у лісах, створили боївки та здійснювали напади на ра- дянський партійний актив. За даними УНКҐБ у Львівській області, у 1941—1943 рр. деякі мешканці села служили в німецькій поліції і брали участь у вини- щенні поляків та євреїв. У 1944 р. більшість чоловічого населення Липівців пішла в УПА і брала участь у нападах на радянський ак- тив. Одним із організаторів УПА в селі був місцевий священик. Селяни повністю підтримували повстанців, забезпечуючи їх усім необхідним, і зривали заходи радянської влади. Державні по- стачі в селі практично не були виконані: зернових було здано 15% від запланованого обсягу, м’яса, молока, картоплі та овочів — 0%. На Третю державну військову позику з села не підписався ніхто. Коли в селі з’являлися представники радянських та партійних ор- ганів, усі працездатні мешканці йшли до лісу, а по хатах залиша- лися тільки старі й діти. 19 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Акт 9. – Спр. 124. – Арк. 537–539. 20 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Акт 9. – Спр. 124. – Арк. 540–542. 178 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 179 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… За даними НКҐБ, 1944 р. в УПА перебувало 185 мешканців села, з них 18 — на командних постах. Окрім того, підпілля збирало в селі харчі та речі, мобілізовувало й вишколювало молодь. 12 жовтня 1944 р. в Липівцях відбувся бій між опергрупою НКҐБ та місцевою боївкою під керівництвом Петра Дідуха — ‘Рака’, яка засіла в будинках. Опергрупа вимушена була відійти з села21. * * * Після повернення радянської влади в Західну Україну новими керівниками місцевої адміністрації призначали вірних комуністич- ній партії людей, перед якими стояло завдання негайно організу- вати колгоспи, провести мобілізацію до Червоної армії, придушити ОУН і УПА. Боротьбу проти українських націоналістів проводили органи НКВД та НКҐБ, підтримувані внутрішніми військами. Саме на 1944—1945 рр. припадає період найбільш кривавого протисто- яння між ОУН і УПА та радянською владою. За радянською ста- тистикою, протягом двох років з боку підпілля загинуло 62 658 осіб у 1944 р. та 61 313 у 1945 р.22. Важливим було те, що ОУН намагалася не лише згуртувати свідомих українців навколо себе як політичної сили, а й викривати тоталітарну сутність радянської влади та її заходів. Підпільники вважали, що українці повинні обстоювати свої права й оберігати традиції, інакше їх може спіткати доля інших народів, виселених Сталіним до Сибіру — кримських татар і чеченців. Про активну підтримку УПА з боку населення свідчить того- часна статистика МҐБ, у звітах спецслужб ідеться про сотні ви- явлених бункерів, складів з харчами, які населення допомагало збирати підпільникам. Зрозуміло, що керівники СРСР наказували вибити з-під ніг підпілля ґрунт — позбавити його підтримки міс- цевого населення. За даними МҐБ УРСР, протягом 1944—1955 рр. з України було виселено 65 906 родин у складі 203 662 осіб, яких радянська влада вважала базою підпілля ОУН23. Мешканці не лише перелічених вище сіл, але й багатьох інших виявляли нечувану згуртованість. Такі села, як Корчин, Крушель- ниця, Ямельниця, Коростів, Орів Сколівського району Дрогобиць- кої області; Зозулі, Почапи, Білий Камінь Золочівського району Львівської області; Ямниця Станіславської області, — повністю підтримували ОУН і УПА до 1948—1950 рр. і, попри суворі репре- сії, не видавали підпільників протягом кількох років. Зокрема, у горах поблизу сіл Корчин, Крушельниця, Ямельниця, Коростів у 1944—1948 рр. базувався Головний осередок пропаганди Проводу ОУН. Лише взимку 1948 р. внаслідок проведення великої чекіст- сько-військової операції прихильники ОУН у цих селах були ви- явлені та репресовані, але інші мешканці й далі надавали підпіллю моральну та матеріальну допомогу. * * * Характерна ситуація у взаєминах між українським населен- ням та радянською владою склалася навколо виборів до Верховної Ради СРСР 10 лютого 1946 р. Саме ці вибори найкраще показали, хто кого насправді підтримував у Західній Україні. В кінці 1945 — на початку 1946 рр. ОУН та УПА видали й роз- повсюдили низку листівок та брошур, у яких закликали всіх укра- їнців бойкотувати вибори, оскільки вони є недемократичними. Міс- цеве населення активно підтримало позицію ОУН. За інших обставин вибори до Верховної Ради СРСР у Західній Україні визнали б такими, що не відбулися. Проте влада мала свій план: там, де люди не голосували, їхні бюлетені заповнили та вки- нули до урн представники місцевої адміністрації, а спротив насе- лення придушили органи НКВД та НКҐБ. Вибори було сфальсифі- ковано, що незаперечно підтверджують архівні матеріали. У ГДА СБ України збереглося чимало актів, складених учасни- ками підпілля, в яких зафіксовано факти тиску з боку радянської влади і фальсифікації виборів. Ці акти підписали місцеві мешканці, які не пішли голосувати, і чиї бюлетені вкинули до виборчих урн солдати внутрішніх військ МҐБ чи інші зацікавлені особи. У протоколі № 8 «В справі большевицького терору і в справі над- уживання і фальшування виборчого закону під час виборів у Вер- ховну Раду СРСР 10 лютого 1946 р. в селі Наконечне 2 Яворівсько- го району Львівської області» вказано, що членів виборчої комісії 21 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Акт 9. – Спр. 124. – Арк. 543–544. 22 Там само. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 74. – Арк. 337. 23 Русначенко А. Народ збурений: Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940-50-х роках. – К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2002. – С. 322–325; ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 74. – Арк. 332–339. 180 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 181 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… не обирали вільно, а призначили з районного центру. За місяць до виборів у село приїхали 25 бійців міліції та НКВД, які ходили по хатах і пояснювали селянам, що якщо вони не підуть голосувати, то їх виселять у Сибір, хати спалять, а непокірних — розстріляють. Людям було заборонено ходити по селі ввечері, а вдень влаштову- вали передвиборчі мітинги, на які населення збирали силою. У гос- подарствах неодноразово проводили ревізії та перевірки. Незважаючи на це, 10 лютого селяни не пішли голосувати. Тоді бійці стали зганяти людей на дільницю силоміць. Коли ж і це не до- помогло (люди просто повтікали), з урною пішли по селу, що було заборонено законом. Незважаючи на всі старання, фактично ніхто з селян добровільно не голосував. У виборчі списки було внесено 465 осіб, при перерахунку в урні було виявлено 69 бюлетенів селян і 29 — військовиків. Однак офіційно було оголошено, що в селі про- голосувало 96,5% населення. Цей протокол, що його склали учасники ОУН, підписали понад 50 мешканців с. Наконечне 224. Аналогічна ситуація склалась і в багатьох інших селах. При- міром, на хуторі Вовча Гора Коханівської сільради Краковецького району Львівської області у списки було внесено 100 виборців, із них проголосувало лише 20 — і то з примусу. Однак після виборів у районній газеті було вказано, що участь у виборах взяло 96,5% населення. Акт про порушення прав виборців підписали понад 30 селян25. У с. Старі Богородчани Богородчанського району Станіслав- ської області 15 прибулих із районного центру представників влади носили урну по хатах, примушуючи населення голосувати. Коли ж урну відкрили, в ній виявилось 200 закреслених бюлетенів, ще 100 людей взагалі не проголосували26. У с. Ямниця Станіславського району Станіславської області не проголосувало 30% населення. На це майор НКҐБ, який контролю- вав хід виборів у селі, сказав голові сільради: «Твої люди не хотіли голосувати, то я для них знайду місце у Сибіру»27. У с. Грабівка Станіславської області у виборчих списках на- раховувалось 452 особи. Добровільно голосувати не пішов майже ніхто. Тоді більшовицька охоронна група стала ходити з урною по селу, списуючи в кожній хаті присутніх і вкидаючи за них бюлете- ні. Після виборів було оголошено, що явка склала 100%28. Часто представники радянської влади настільки захоплювали- ся фальшуванням результатів, що в урні виявлялося більше бюле- тенів, ніж повнолітніх громадян у селі. В одному з протоколів ОУН вказано, що в с. Вілька Роснівська Краковецького району Львів- ської області було 167 виборців, добровільно з них не проголосував ніхто, а при підрахунку виборча комісія виявила в урні 172 бюлете- ні. Цей протокол підписали понад 50 місцевих мешканців29. Підпілля ОУН намагалося провести через своїх інформаторів альтернативний підрахунок голосів та скласти узагальнену кар- тину виборів. В архівних матеріалах збереглись уривчасті стати- стичні дані. Наприклад, згідно з цифрами підпілля, у Калуському районі Станіславської області у списки було внесено 12 144 виборці. З них добровільно проголосували 1 486 осіб, примусово — 976 осіб, взагалі не голосували 9 684 особи. Представники районної влади вкинули до урн 8 785 бюлетенів, тобто вибори були повністю сфальсифіко- вані. Крім того, в районі 110 осіб було заарештовано, 114 — побито, з них троє померли внаслідок побиття30. На території Войнилівського району Станіславської області до списків виборців було внесено 10 872 особи, з них добровільно про- голосували 176 осіб, примусово — 599, не голосували — 10 137; міс- цева влада вкинула до урн 9 830 бюлетенів. Під час виборів у районі було заарештовано 265 та побито 205 громадян31. Серед документів МҐБ УРСР збереглися свідчення про нега- тивне ставлення селян до виборів і у наступні роки. У грудні 1946 р., напередодні виборів до Верховної Ради УРСР, дружина мешканця Львова Михайла Корецького заявила інформаторам Управління МҐБ у Львівській області: «Що нам дадуть ці вибори? Ми вже їх 24 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 38. – Арк. 297–298. 25 Там само. – Арк. 315 – 315 а. 26 Там само. – Арк. 259. 27 Там само. – Арк. 263. 28 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 38. – Арк. 250. 29 Там само. – Арк. 316. 30 Там само. – Арк. 171, 251. 31 Там само. – Арк. 196. 182 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 183 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… бачили торік. Вони нічого доброго нам не принесли, а цього року вибори принесуть ще гірше життя»32. Директор львівського заводу «Електробатарея» Крип Петро Се- менович, українець, уродженець Львова, безпартійний, у розмові про вибори зазначив: «У більшовиків під час виборів шкоди заподі- яти неможливо. Вони знову поставлять своїх шпигунів і ні один гро- мадянин, ввійшовши до кабіни голосування, не наважиться викрес- лити з бюлетеня кандидата в депутати […] В селах сильно реагують на вибори і бандерівці вже дали обіцянку, що не допустять такого становища, як було на перших виборах […] Ми можемо не погоджу- ватись із системою в СРСР, але виконувати — зобов’язані»33. 19 грудня 1946 р. Рава-Руському райвідділу МҐБ стало відомо, що кущовий військовий референт Іван Остапик — ‘Юрко’ планує у день виборів здійснити напад на виборчу дільницю, захопити урни з бюлетенями та розповсюдити серед населення антирадянські листівки34. Отже, вибори 1946 р. ще раз підтвердили, що радянська влада в Західній Україні тримається винятково завдяки силі. * * * Ще одним прикладом єдності націоналістичного підпілля та знач- ної частини українського населення у 1945—1950 рр. є масовий спро- тив колективізації. До речі, слід зазначити, що такий самий спротив спостерігався і в 1928—1932 рр. у Східній, Центральній та Південній Україні. Але там він закінчився Голодомором 1932—1933 рр. Підпілля ОУН вбачало у колективізації загрозу для нормального існування українського народу взагалі та для своєї діяльності зокре- ма, тому намагалося не дати радянській владі провести насильниць- ку поголовну колективізацію. Провідники ОУН розробили низку ін- струкцій, які передбачали посилену агітацію серед селян, саботаж, а іноді і насильницькі акції проти радянських активістів. Своєю чергою, населення, яке здебільшого знало про Голодомор у Східній Україні, не надто тішилося перспективі створення колгоспів, часто підтриму- вало підпільників та саботувало радянське колгоспне будівництво35. У ГДА СБ України зберігається багато документів про органі- зований спротив західноукраїнських селян насильницькій колек- тивізації, яку радянська влада проводила у 1945—1950 рр. У доповідній записці № 12/996 від 24 вересня 1946 р. началь- ник Львівського обласного управління МҐБ ген.-лейт. Воронін по- відомляв секретарю Львівського обкому КП(б)У І. Грушецькому про те, що у с. Братковичі Городоцького району Львівської області селяни масово виступили проти передачі їхньої землі у власність новоствореного колгоспу. Рішенням Городоцької районної ради новоорганізованому кол- госпу ім. М. Хрущова в Братковичах було передано ділянку землі, раніше закріплену за селянами-одноосібниками, яким натомість було надано іншу ділянку. Рішення районної ради оголосили на загальному зібранні селян за кілька тижнів до передачі землі у колгосп. 21 серпня 1946 р., коли на передану колгоспу землю виїхали трактори, селяни, переважно жінки та діти, стали з криками ви- бігати на поле і, погрожуючи трактористам, вимагали забратися з цієї землі. Дуже скоро на полі зібралося понад 200 селян, які про- тестували проти передачі землі колгоспу. Ситуацію врегулювали прибулі на місце події співробітники Городоцького райвідділу МВД, які запропонували селянам розі- йтися. На думку емґебістів, причиною масового виступу стала по- гано проведена роз’яснювальна робота, а також активний спротив частини селянства введенню колгоспного ладу. Зокрема, селяни Іван Борщевський та Іван Канцир обходили односельців та про- понували не віддавати землю до колгоспу. Згодом вони написали скаргу до Львівської обласної ради з проханням не передавати се- лянську землю в колгосп, однак позитивного рішення для себе не добилися. За даними МҐБ, І. Борщевський підтримував активний зв’язок з підпіллям, а у 1941—1944 рр. взагалі був одним із провід- ників ОУН у районі36. У доповідній записці начальника Львівського обласного управ- ління МҐБ ген.-лейт. Вороніна заступнику міністра державної без- пеки УРСР ген.-май. Дроздову від 18 вересня 1947 р. «Про факти активності куркульства, спрямовані проти хлібоздачі та інших 32 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 119. – Арк. 270. 33 Там само. – Арк. 269. 34 Там само. – Арк. 268–269. 35 Там само. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 50. – Арк. 32–45. 36 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 99. – Т. 3. – Арк. 44–45. 184 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 185 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… заході в в селах Львівської області» наведено низку фактів під- тримки підпілля ОУН і УПА з боку сільського населення та сабо- тажу розбудови колгоспів і хлібної заготівлі. У документі конста- тувалося, що селянство чинило масовий опір органам радянської влади, які збирали в державний фонд хліб урожаю 1947 р. 22 липня 1947 р. в с. Бучин Підкаміньського району Львівської області оунівці вбили трьох селян, які підтримували радянську владу. Натомість співробітники МҐБ заарештували Ковальчука Федора Даниловича, який систематично допомагав підпіллю ОУН харчами, одягом та грошима. 18 липня 1947 р. в с. Чорниці Підкаміньського району Львів- ської області співробітники райвідділу МҐБ заарештували селян Окулиту Павла Андрійовича та Серватнюка Андрія Адамовича, які активно допомагали підпільникам харчами та агітували проти колгоспного ладу. 7 серпня 1947 р. в с. Неміч Львівської області був заарештова- ний Савчук Пилип Павлович, який на завдання ОУН склав списки чоловічого населення села та надавав матеріальну допомогу під- піллю. 8 серпня 1947 р. в с. Накваша Підкаміньського району Львів- ської області райвідділ МҐБ заарештував Семчука Йосипа Кін- дратовича, який систематично допомагав підпільникам харчами, переховував їх у своєму будинку та збирав для них дані про ста- новище в селі. Син Семчука під псевдом ‘Лебідь’ перебував у боївці Служби безпеки (СБ) ОУН. У с. Новосілки Ново-Милятинського району Львівської області райвідділ МҐБ заарештував Тарнавського Михайла Дмитровича за саботаж хлібозаготівлі та зв’язок з оунівцями. У с. Ямпіль Ново-Яричівського району Львівської області 15 квітня 1947 р. органи МҐБ провели операцію, в результаті якої виявили в повітці селянина Грицевича Андрія Степановича бункер, де було заховано 45 ц зерна. Того ж дня зерно було передано держа- ві; понятим був запрошений заступник голови сільради Ждан Ілля Григорович. Під час відвантаження зерна на заготівельний пункт А. Грицевич у присутності кількох осіб заявив І. Ждану: «Цей хліб у мене — повстанський, і ти прийшов його забирати, але тепер ди- вись, за цей хліб заллєшся кров’ю». 8 серпня 1948 р. І. Ждан заги- нув від рук підпільників, причому інформацію про ньог о оунівцям повідомив А. Грицевич, якого згодом заарештували та притягли до відповідальності за ст.ст. 54-1 «а» та 54-11 КК УРСР. Загалом з 1 червня по 10 серпня 1947 р. органи прокуратури Львівської області заарештували та засудили 79 селян («курку- лів»): за сумнозвісним «законом про 5 колосків» від 7 серпня 1932 р. про спротив колгоспному будівництву — 3, за ст. 58-1, ч. 2 КК УРСР за нездачу хліба державі — 40, за ст. 58-2 КК УРСР за невиконання трудової повинності — 11, за нездачу молока — 2, за приховування землі — 20 і т. д.37. Колективізацію та хлібозаготівлі проводили насильно, з чис- ленними порушеннями, що відзначено навіть у документах органів МҐБ. 14 серпня 1947 р. начальник Глинянського райвідділу МҐБ май. Дрига надіслав начальнику Управління МҐБ у Львівській об- ласті ген.-лейт. Вороніну спецповідомлення «Про порушення соці- алістичної законності працівниками радянських установ Глинян- ського району». У ньому він повідомляв, що вранці 14 серпня до райвідділу МҐБ прийшла група селян с. Лагодів, які заявили, що в ніч з 13 на 14 серпня їх побили районні працівники, задіяні у хліб- них заготівлях у цьому селі. Отримавши такі дані май. Дрига разом із районним прокурором Сабодашем виїхали на місце подій для розслідування. В резуль- таті було встановлено, що о 2:30 у ніч з 13 на 14 серпня 1947 р. в с. Лагодів група уповноважених Глинянського райкому КП(б)У на чолі з заступником уповноваженого Міністерства заготівель у Глинянському районі Олександром Шаршуковим (в іншому місці написано «Шуршаков»), 1920 р. н., членом ВКП(б), в стані сильного алкогольного сп’яніння зайшли до хати трьох десятників села та подалися з ними збирати по селі хліб. Заскочені зненацька селяни відмовлялися відчиняти невідомим людям. Тоді уповноважені били в двері ногами, вибивали вік на, а після того, як їх впускали до хати, — били селян, застосовуючи при цьому зброю. В результаті 15 селян отримали травми. Зокре- ма, Дмитру Лабі так ушкодили ноги, що він не міг стояти, а дружині залізничника Окуня відбили нирки. Май. Дрига відзначив, що більшість потерпілих чесно розраху- валися з державою хлібом та іншими видами поставок. Окрім того, 37 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 130. – Т. 3. – Арк. 76–79. 186 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 187 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… О. Шаршуков мав незаповнені бланки зобов’язань з хлібопоставок державі. Він їх заповнював та вручав навіть тим громадянам, які були звільнені від таких зобов’язань на підставі чинного законодавства. Далі О. Шаршуков розігрував таку виставу: немовби роблячи послу- гу, він відбирав у селян вручені їм зобов’язання та знищував у них на очах, а на знак подяки вимагав винагороди — горілку, харчі тощо38. Ці порушення розслідувала районна прокуратура, доповідала про них обкому КП(б)У, щоб той вжив заходів проти порушників і запобіг повторенню подібних інцидентів39. Виникає запитання: чи вдалося радянській владі приборкати сваволю своїх активістів? Документи за наступні роки свідчать, що ні. Окрім того, вони підтверджують, що саме насильство й терор проти селянства були головним знаряддям у побудові колгоспної системи на українській землі. До прикладу — інформація з документа за наступний, 1948 рік. 31 березня 1948 р. в. о. начальника Краковецького райвідділу МҐБ кап. Єфремов надіслав ген.-лейт. Вороніну доповідну записку про факти порушення з боку радянських партійних працівників прин- ципу добровільності під час організації колгоспів у селах Крако- вецького району Львівської області. Із наявних на той час семи кол- госпів шість були організовані в кінці 1947 — на початку 1948 рр. Найхарактерніші випадки траплялися під час організації колгос- пів у селах Воля Гнойницька, Руда Краківецька та Червона Воля. На початку лютого 1948 р. в с. Воля Гнойницька голова Крако- вецького райвиконкому Тамара та секретар райкому партії Дюмін викликали на бесіду про вступ до колгоспу голову сільради Малан- чука Івана Степановича, 1901 р. н., безпартійного (у 1944—1945 рр. він служив у Червоній армії, воював на фронті); секретаря сіль- ради Ковалика Миколу Степановича, 1919 р. н., з селян-бідняків, безпартійного, інваліда Другої світової війни (з 1940 по 1945 рр. служив у Червоній армії, воював на фронті); Гаврилечка (в іншому місці документа його названо Гавришкевичем) Василя Григорови- ча, 1901 р. н., безпартійного. Під час бесіди на пропозицію вступити до колгоспу усі троє від- повіли відмовою. Після цього за розпорядженням Тамари, Дюміна та начальника райвідділу МВД Шрамкова кілька партійних пра- цівників протягом двох днів утримували Маланчука, Ковалика та Гаврилечка в приміщенні сільради та добивалися згоди. Погрожу- ючи вивезенням до Сибіру, трибуналом, звільненням з роботи. Од- нак ті заяв не підписали, твердячи, що вступ до колгоспу має бути добровільним. Після того, як Маланчук і Ковалик ще раз категорично відмо- вилися втупити до колгоспу, рішенням Краковецького райкому партії їх було знято з роботи й віддано під суд за саботаж колекти- візації. За розпорядженням Шрамкова Маланчук та Ковалик були заарештовані й просиділи у камері попереднього ув’язнення (КПУ) чотири доби, а в їхніх будинках провели обшук. У КПУ їм ще раз запропонували добровільно вступити до колгоспу, але вони знову відмовилися, після чого були звільнені40. У с. Руда Краковецька той-таки Тамара на вулиці запитав бій- ця винищувального батальйону Степана Кушніра, 1911 р. н., чи вступить він у колгосп. Кушнір відповів заперечно, сказавши, що спочатку подивиться, хто туди вступатиме. Відтак Тамара вилаяв Кушніра нецензурними словами, погрожуючи вивезенням у Си- бір, а потім відправив його із запакованою запискою до райвідділу МҐБ. В записці він пропонував посадити Кушніра в КПУ на два дні та примусити написати заяву про вступ до колгоспу. Однак співро- бітники райвідділу МҐБ не зробили цього і після розмови відправи- ли Кушніра додому. В січні 1948 р. Тамара запропонував підписати заяву про вступ до колгоспу переселенці з Польщі Пучак Марії Павлівні, 1915 р. н., матері шістьох дітей, проте М. Пучак згоди не дала, мотивуючи від- мову тим, що малі діти не залишають їй часу для праці в колгоспі. Після цього Тамара став погрожувати вивезенням до Сибіру всієї родини, оскільки, мовляв, переселенка проживає в прикордонному районі без достатніх на те підстав, і врешті примусив її підписати заяву. М. Пучак подала скаргу Івану Грушецькому про незаконні дії Тамари, але останній не зазнав ніякого покарання41. 23 березня 1948 р. група радянського партійного активу перебу- вала в с. Червона Воля. Керівник цієї групи, секретар Краковецьког о 38 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 130. – Т. 3. – Арк. 26–27. 39 Там само. – Арк. 28–30. 40 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 148. – Т. 1. – Арк. 73–74. 41 Там само. – Арк. 74–75. 188 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 189 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… райвиконкому Сайко опівночі вибив вікно в будинку мешканця Венгерака Михайла Григоровича, 1896 р. н., та заліз до кімнати. Потім він затримав Венгерака і привів його у приміщення сільської ради, де погрозами і нецензурною лайкою примусив написати за- яву про вступ до колгоспу. Венгерака відпустили додому, але з на- ступного дня він став переховуватись від органів радянської влади і вдома не бував. В кінці доповідної записки кап. Єфремов відзначав, що всі пе- релічені грубі порушення радянської законності залишилися непо- караними і райком партії на них не відреагував. Начальник Управління МҐБ у Львівській області ген.-лейт. Во- ронін на цій доповідній записці написав резолюцію: «Терміново до- повісти товаришам Грушецькому та Козирєву», — тобто секрета- рю Львівського обкому КП(б)У та Голові Львівської обласної ради. 5 квітня 1948 р. Воронін особисто вручив документ Грушецькому4 2. Як відреагувало обласне партійне керівництво, з документів не видно, але подальші події показують, що воно не припиняло ви- конувати доручення КП(б)У щодо колективізації західноукраїн- ських сіл. У довідці «Про організаційно-господарське укріплення колгоспів Ново-Яричівського району Львівської області» від 5 червня 1948 р. заступник завідувача сільськогосподарського відділу Львівського обкому КП(б)У Завгороднюк відзначав, що з 16 колгоспів району 15 було організовано в період з 19 по 25 жовтня 1947 р. — під час масо- вого виселення родин учасників ОУН у Сибір. До того в районі існу- вав лише один колгосп — «Зоря соціалізму» в с. Віслобоки. Заяви до колгоспів приймав увесь партійний актив району, припускаючись при цьому масових порушень статуту сільськогосподарської артілі. На думку Завгороднюка все це свідчило про те, що колгоспи у Ново- Яричівському районі не організовувались, а насаджувались43. Далі Завгороднюк констатував, що райком партії та його пер- ший секретар Петренко, проводячи роботу з колективізації сіль- ського господарства, забули вчення Леніна—Сталіна про прин- цип добровільної побудови колгоспів. Замість переконувати селян у перевагах колгоспного ладу, вони примушували їх вступати до колгоспі в залякуванням та обманом44. Щоправда цей принцип ко- муністи забули давно, а може й не використовували взагалі. Завгороднюк констатував, що підпілля ОУН проводило актив- ну роботу зі зриву колгоспного будівництва в районі, причому його дії підтримувала значна частина селянства. Із жовтня 1947 р. по квітень 1948 р. в Ново-Яричівському районі підпільники вчинили 13 акцій, та жодної з них органи МҐБ не розкрили. Учасники ОУН та їхні прихильники вільно ходили по селах району, розповсюджу- ючи листівки та погрожуючи всім, хто вступить до колгоспів, по- каранням. Наприклад, 7 і 8 квітня 1948 р. в с. Запитів були вивішені листівки, що агітували проти колгоспів, однак, оскільки нікого з працівників МВД та МҐБ в ці дні в селі не було, авторів та розпо- всюджувачів листівок ніхто не розшукував45. У с. Пікуловичі були вбиті голова колгоспу М. Барабаш та його заступник П. Боднар, ді- знатися, хто здійснив цю акцію, так і не вдалося. Отже, спільний спротив населення та ОУН призвів до того, що до кінця 1947 р. підпілля контролювало ситуацію в селах Ново-Яричів- ського району. Боротьба тривала і після масових виселень у Сибір восени 1947 р. Зрештою, досягти успіхів у колективізації радянська влада змогла, лише тероризуючи населення. В результаті більшість молоді приєдналася до ОУН, чимало селян було виселено в Сибір, решта виживали в колгоспах як уміли, причому значна частина на- селення і далі допомагала підпіллю, а в насильно створених колгос- пах опинилося багато прихильників ОУН, які намагалися розвалити їх зсередини, саботуючи роботу. Отже, населення вже не сподіва- лося на гідне життя у «найдемократичнішій державі», а радянська влада не мала підстав пишатися господарськими успіхами — їх не могло бути там, де все робилося під тиском погроз і зброї. 6 листопада 1948 р. ген.-лейт. Воронін надіслав спецповідом- лення секретарю Львівського обкому КП(б)У Івану Грушецькому, в якому доповів, що володіє інформацією про порушення чиновни- ками радянської законності. Зокрема, голова Радехівського викон- кому районної Ради народних депутатів Касьян, директор масло- заводу Попов та директор райпромкомбінату Поліщук, буваючи у відрядженнях по селах під час виконання господарсько-політични х 42 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 148. – Т. 1. – Арк. 76–78. 43 Там само. – Арк. 127. 44 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 148. – Т. 1. – Арк. 128. 45 Там само. – Арк. 130. 190 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 191 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… заходів (читай — насильницької колективізації. — О. І.), припус- кались антидержавних дій, які компрометували радянську владу перед місцевим населенням. У серпні—вересні 1948 р. на хлібних заготівлях у селах Павлів, Стоянів і Нестаничі Радехівського району Касьян та ін. система- тично перебували у нетверезому стані. Приїжджаючи вночі у села, вони викликали місцевих десятників та посилали їх разом з упов- новаженими із заготівлі хліба по селян, які відставали у темпах хлібоздачі. Усіх приведених селян, незважаючи на їхнє соціальне становище, стать і вік, Касьян лаяв нецензурними словами, нази- вав бандитами, бандерівцями та погрожував вислати у Сибір. Ба- гатьох із них він саджав на кілька годин під арешт, до таких самих дій вдавалися Попов, Поліщук і інші районні працівники. Окрім того, Касьян та ін. вживали методи фізичного впливу. У Павлові Касьян побив палицею кількох селян, зокрема десятників Яцишина і Покотила, яких він, застосувавши зброю, примусив ляг- ти на землю обличчям донизу. За розпорядженням Касьяна та начальника райвідділу МВД Яреська, озброєні уповноважені оточили під час богослужіння церкву в Павлові і, не випускаючи нікого, стали проводити мітинг. Під час мі- тингу Касьян погрожував священику, обвинувачуючи його у саботажі хлібозаготівель. У церкві на очах вірян уповноважені зробили обшук, навіть не знімаючи головних уборів. Після мітингу приблизно 15 мо- лодих людей було посаджено у машину та під збройною охороною до- ставлено у сільраду, звідки їх випустили лише через кілька годин. Поряд з цим у документі були описані грубі викривлення «лінії партії» у ставленні до заможних селян. Податок на них був зани- жений, і вони приховували реальний розмір свого прибутку, кіль- кість домашніх тварин та оброблюваної землі. Водночас на бідняків та середняків було записано тварин, землю та сінокоси, якими вони насправді не володіли. У Павлові один селянин під час перевірки документів заявив, що сінокіс, який записаний на нього, використо- вує голова сільради Косевич, чого той не заперечив. Насамперед Воронін відзначив, що в багатьох селах районні працівники вдавалися до голого адміністративного тиску та заля- кування населення, і передусім вимагали горілки та закуски46. У спеціальному повідомленні від 9 листопада 1948 р. на ім’я Грушецького ген.-лейт. Воронін писав, що співробітники МҐБ отримали дані про вкрай негативну реакцію львівської інтелігенції на поведінку окремих представників радянської влади у селах під час проведення господарсько-політичних заходів (у документі по- рушення законності названо «викривленнями»). Окремі висловлювання були внесені в текст документа, але без вказівки на те, хто і коли їх сказав. Ось деякі з них. «Я глибоко переконаний в тому, що стосовно місцевого населен- ня представники радянської влади на місцях ведуть себе так, що замість завойовувати його прихильність викликають лише посиле- не роздратування та озлоблення». «Багато місцевих людей хотіли б висловити свої думки з приво- ду того, що відбувається в селах, але бояться говорити. Вони впев- нені в тому, що якби вони розповіли все те, що їм стало відомо, ра- йонній владі, то там би їм цього не пробачили і помстилися». «Коли накладають усілякі контингенти і стягнення, то не вра- ховують усіх обставин та умов. Через це у Винниківському районі у деяких селян забрали хліб так, що їм не залишилось ані що сіяти, ані що їсти, а в інших, які були багатші і тому змогли відкупитися, залишаються значні запаси. Хіба це справедливо, хіба допустиме таке хабарництво, як то є по селах?» «Місцеве населення дуже болісно сприймає всяку несправед- ливість, а особливо — незаслужені образи. Між тим представники районної влади, які приїжджають у села, поводяться вкрай нетак- товно. Вони буквально тероризують населення, яке боїться на них скаржитись. Місцеві люди мовчать, але автоматично стають воро- гами радянської влади. А втім, усе могло б бути інакше, якби вони відчули до себе увагу, справедливе ставлення та допомогу. Це дало б величезні позитивні результати у справі боротьби з бандерівця- ми. Чим сильні бандерівці? Вони сильні тим, що їх підтримує міс- цеве населення»47. У березні 1949 р. Управління МҐБ Станіславської області по- відомило в Київ про протистояння між владою та населенням під час організації колгоспу в с. Топорівці Городенківського району Станіславської області. 46 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 147. – Арк. 14–16. 47 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 147. – Арк. 12–13. 192 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 193 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… У повідомленні вказано, що 20 грудня 1948 р. група з 30 партій- них активістів під керівництвом голови районної ради члена ВКП(б) Рябченка проводила у Топорівцях насильницьку організацію кол- госпу. В результаті було створено ініціативну групу та зібрано 137 заяв про вступ до колективного господарства. Після цього активі- сти повернулись у райцентр, забравши з собою всі заяви. Насправді ж селяни, хоча й написали заяви про вступ, не хоті- ли працювати в колгоспі — він їм був непотрібен. Тому на ділі з січ- ня по березень 1949 р. ніяких заходів зі створення колгоспу в селі не проводили. Очевидно, що місцеве населення такий стан речей влаштовував. Однак невдовзі про це стало відомо районному комітету КП(б)У, який 15 березня розпорядився направити в Топорівці нову групу радянського партійного активу задля «організаційного укріплен- ня» колгоспу, тобто задля його насильного створення. До складу цієї групи ввійшли 12 осіб: 4 члени ВКП(б) та 8 бійців винищуваль- них батальйонів, поспіхом зібраних у сусідніх селах. Керівником цієї групи секретар райкому КП(б)У Браницький призначив завіду- вача сільськогосподарського відділу районної ради, члена ВКП(б) Дорофєєва. Про те, яким мав бути цей колгосп, говорить підхід місцевого райкому партії до вибору кадрів. Браницький рекомендував при- значити головою ще не створеного господарства громадянина Ві- вчарука, котрий раніше очолював колгосп у с. Тишківці того ж ра- йону, а потім був звільнений з роботи та засуджений. Отож, група радянського партійного активу під керівництвом Дорофєєва прибула в Топорівці, і навіть не провівши жодних ор- ганізаційних заходів (наприклад загального зібрання майбутніх колгоспників), стала силоміць відбирати в селян зерно та реманент. При цьому майно для колгоспу відбиралося не лише у тих селян, які написали заяви про вступ до колгоспу, — активісти проводили поголовний обшук селян, забирали хліб, масло, сало, жіночі хуст- ки, інші речі та гроші. Наприклад, у селянина Грисюка було забра- но 15 кг сала, 15 кг цукру, гроші та одяг. Селян, які намагалися протестувати, група сильно побила. Зо- крема, були побиті селяни Олексій Грисюк (50 років, середняк), Танасій Каблюк (20 років, бідняк), Параска Никифорук (60 років, середнячка), Олена Попович, яка перебувала на восьмому місяці вагітності. Після побоїв Грисюк та Попович у важкому стані потра- пили до лікарні. Всі ці незаконні, як вказано у документі, дії, вчинені з 16 по 19 березня, обурили селян. Уранці 19 березня біля топорівецької сільради зібралося близь- ко 300 селян, які заблокували радянський актив у приміщенні сіль- ради та заявили, що не випустять їх доти, поки не прибуде районне керівництво. Керівник активу Дорофєєв з переляку зателефонував до на- чальника райвідділу МВД. Невдовзі у село прибули начальники райвідділу МВД та МҐБ з охороною. Їм довелося вислухати від жі- нок все, що ті думали про радянський актив. Після цього селяни були змушені розійтись. Розслідування МҐБ підтвердило всі звинувачення. Учасники групи радянського активу Дорофєєв та Зябіхов були заарештовані, щодо інших активістів розпочалося слідство48. Так само важко йшла колективізація на Львівщині. У довідці начальника Управління МҐБ у Дрогобицькій області полк. Миколи Мороза «Про факти протидії колгоспному будівництву в Турків- ському районі Дрогобицької області» від 24 березня 1949 р. наведе- но низку фактів про спротив селян насильницькій колективізації у селах Вовче, Шандровець, Дністрик-Дубовий, Прислип та ін.49. Зокрема, на початку лютого 1949 р. в с. Прислип на доручення Турківського райкому КП(б)У для «усуспільнення» посівного мате- ріалу та майна селян прибув член ВКП(б) Самохвалов. Він мобілізу- вав одну з підвод і разом із головою сільради розпочав збір майна. Коли Самохвалов зайшов у будинок колгоспника Василя Ваги- ля по плуг, донька селянина Зося Вагиль категорично заявила, що плуга не віддасть і в колгоспі працювати не буде. У відповідь на вимогу голови сільради віддати плуг Зося Вагиль вибігла на вулицю і стала кричати: «Грабують!» На крик збіглися кілька селянок, які почали голосно заявляти про своє небажання працювати в колгоспі. Такий спротив змусив Самохвалова відступитись і доповісти про події в райвідділ МҐБ. Скерована звідти опергрупа заарештувал а 48 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 49. – Арк. 325–326. 49 Там само. – Арк. 277–284. 194 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 195 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… всіх протестувальників, після чого подібних виступів у Прислипі не було. Райком КП(б)У, як зазначено в документі, посилив у селі «по- літико-масову роботу» (у тексті не пояснено, про що саме йдеться, мабуть, був посилений місцевий партійний актив), і це дало мож- ливість продовжити насильницький збір сільськогосподарської техніки та майна у селян для потреб колгоспу50. Приблизно в той же час у с. Дністрик-Дубовий уповноважений райкому КП(б)У Переверзєв вручив селянам колгоспу ім. Жданова зобов’язання здати зерно для весняної посівної кампанії. При цьо- му він наштовхнувся на опір з боку жінок, які вручені їм зобов’я- зання негайно подерли. Як з’ясувалося, жінки вчинили так тому, що інший уповнова- жений районного комітету КП(б)У Зубрицький, незадовго перед тим побив селянина Івана Ощипка, який відмовився підписати зобов’язання про здачу зерна в колгосп, пояснюючи це тим, що він — неписьменний. Зубрицький був заарештований органами прокуратури та притягнутий до кримінальної відповідальності. Турківський райвідділ МҐБ заарештував кількох жінок, які порвали зобов’язання51, однак не задовольнився цим і надіслав у Дністрик-Дубовий оперативно-військову групу у складі чотирьох оперативних працівників та семи солдатів. Окрім ліквідації місце- вої станичної боївки ОУН ‘Старости’ (три особи), ця група, безсум- нівно, повинна була вплинути на непокірних селян52. 7 лютого 1949 р. група радянського партійного активу розпо- чала збір зерна та сільськогосподарського майна в с. Шандровець, проте місцеві селяни — члени новоствореного колгоспу — бра- ти участь у цій акції відмовились і під час її проведення втекли. Керівникові групи партактиву, завідувачу партійного кабінету Турківського райкому КП(б)У Копітчакову довелося взятися за справу з тими людьми, які були в його розпорядженні, од- нак місцеві селяни-колгоспники зустріли їх спротивом. Першим відмовився віддавати своє майно член правління колгоспу Іван Курнутяк. Його дружина, Єва Курнутяк, вибігла з хати й почала кричати: «Грабують!», — чим привернула увагу інших селянок. З огляду на ситуацію, що склалася, радянські активісти припини- ли акцію. Після цього Турківський райвідділ МҐБ заарештував шістьох активних селян, які чинили спротив. До Шандровця було надісла- но посилену групу радянського партійного активу для проведення «масово-політичної роботи та інших необхідних заходів для органі- заційно-господарського зміцнення колгоспу». Звісно, що після та- ких подій опору з боку селян уже не спостерігалося53. У лютому 1949 р. в с. Вовче, на той час уже повністю колективі- зованому, група радянського партійного активу, яку очолював за- відувач районного фінансового відділу Гвоздєв, розпочала приму- совий збір у селян сільськогосподарського майна та зерна. Селяни вчинили організований спротив, заявляючи: «Ми заяв до колгоспу не подавали і майно у колгосп не віддамо!» Внаслідок цього радян- ські активісти змушені були припинити свою роботу. Відтак Турківський райвідділ МҐБ заарештував організаторів спротиву, а 20 березня знову розпочався збір зерна та реманенту. Окремі селяни повторно відмовилися віддавати своє майно у кол- госп. Зрозумівши, що так просто їм не подолати опору селян, чекісти направили у Вовче вісьмох оперативних працівників МҐБ та сімох солдатів. Перед цією групою було поставлено завдання виявити організаторів спротиву колгоспному будівництву й арештувати їх. За даними МҐБ, в селах Шум’яч та Вовче переховувалася станич- на боївка УПА ‘Кобзаря’ (3 особи), яка проводила агітацію серед місцевого населення та отримувала від нього матеріальну підтрим- ку. Окрім того, група повинна була підготувати документи на висе- лення тих громадян, яких влада вважала антирадянським елемен- том — «куркулів», «бандпособників», «родини бандитів» та ін.54. Підсумовуючи заходи Управління МҐБ у Дрогобицькій об- ласті в Турківському районі, полк. М. Мороз доповів у Київ, що за лютий—березень 1949 р. було заарештовано 24 активні учасники та організатори антиколгоспних акцій55. Ця інформація зацікави- ла заступника міністра державної безпеки ген.-лейт. В. Дроздов а, 50 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 49. – Арк. 278. 51 Там само. – Арк. 279. 52 Там само. – Арк. 283. 53 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 49. – Арк. 280. 54 Там само. – Арк. 281–282. 55 Там само. – Арк. 283–284. 196 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 197 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… який написав на документі резолюцію: «Перелічити всіх заареш- тованих та вказати, за що вони були арештовані»56. Невдовзі така довідка надійшла до Києва. Активних учасників спротиву колек- тивізації звинувачували в тому, що вони «виступали з антикол- госпними заявами», «дерли вручені їм зобов’язання», «закликали до протесту» тощо57. Отож, можна констатувати, що українське населення виявило згуртованість у боротьбі за свої майнові права та право вибору . Ра- дянська влада і далі намагалася суворо карати всіх, хто не хотів добровільно вступати в колгоспи і протестував проти цієї грабіж- ницької системи. * * * У ГДА СБ України збереглися документи, які свідчать про те, що хамська поведінка представників радянської влади дратувала населення і підштовхувала його до опору. Начальник Жовківського райвідділу МҐБ кап. Сиркін 25 вересня 1947 р. повідомив військо- вому прокуророві Українського округу прикордонних військ МВД полковнику юстиції Благомислову про те, що 18—19 вересня того ж року на території Ново-Скварявської сільради Жовківського району Львівської області війська МҐБ під керівництвом началь- ника Жовківського райвідділу МҐБ Кудряшова проводили чекіст- сько-військову операцію з розшуку підпільників ОУН. Тим часом до райвідділу МВД надійшла заява громадянина П. Греня про те, що його квартиру пограбували чекісти, забравши пару хромових чобіт вартістю 1 300 крб., три хустини по 50 крб. кожна, 3 кг меду та ножиці. Окрім того, опергрупа МҐБ пограбувала громадянку М. Грень, у якої відібрала чоботи вартістю 1 000 крб., дві хустини вартістю 200 крб., 3 кг сала вартістю 600 крб., 2 кг сметани вартістю 100 крб., один складаний ніж вартістю 50 крб. Кап. Сиркін зазначив, що військовослужбовці гарнізону МҐБ, який дислокувався у м. Жовкві, вдавалися до аналогічних дій і ра- ніше. На неодноразові звернення партійних органів району з цього приводу начальник Жовківського райвідділу МҐБ Кудряшов на- лежним чином не відреагував. Тож пограбування повторювалися знову і знову, що, на думку Сиркіна, було на руку українським націоналіста м, які боролися з господарсько-політичними заходами комуністичної партії та радянської влади58. Описаний епізод розслідувало Львівське обласне управління МҐБ. Начальник Жовківського райвідділу МҐБ Кудряшов у лис- ті начальнику Управління МҐБ у Львівській області Вороніну від 2 вересня 1947 р. пояснював, що твердження Сиркіна, не відпові- дають дійсності. Селяни, мовляв, під час операції самі давали їжу співробітникам МҐБ, переодягненим у підпільників, а одягу взагалі ніхто не чіпав. Кудряшов вважав, що Сиркін замість виконувати вказівки обкому КП(б)У й допомагати районній владі поборювати підпілля ОУН збирає компромат на райвідділ МҐБ59. Яке рішення у цій справі ухвалила прокуратура Українсько- го округу прикордонних військ МВД — невідомо, але судячи з по- дальших подій, жорстокі методи у поводженні з місцевим населен- ням на Львівщині застосовувано й надалі. Отже, слід визнати: деякі представники радянської влади до- бре розуміли, що насильницькими діями проти місцевого населен- ня позитивних зрушень добитися не можна, і це знайшло відобра- ження у службовій документації. * * * На боротьбу з радянською владою людей штовхало усвідом- лення недосконалості, ба навіть прогнилості цілої системи, в якій чиновники не захищали права людей, а при першій же нагоді від- верто грабували їх. Особливо помітно це було у великих містах, де працювало чимало приїжджих з інших регіонів СРСР, чия пове- дінка зовсім не вписувалась у місцеві культурні традиції. Такі фак- ти відображено у службових документах МҐБ. 5 квітня 1947 р. начальник Управління МҐБ у Львівській об- ласті ген.-лейт. Воронін надіслав доповідну записку секретарю Львівського обкому КП(б)У Івану Грушецькому, якою інформував про те, що за адвокатами та працівниками судів Львова зауважено серйозні зловживання службовим становищем, випадки хабарниц- тва, спроби незаконного звільнення заарештованих і под. За його словами, керівництво Львівського обласного управління Міністер- ства юстиції не лише не боролося за дотримання законності під час 56 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 49. – Арк. 284. 57 Там само. – Арк. 343–344. 58 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 137. – Арк. 34. 59 Там само. – Арк. 35. 198 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 199 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… конфіскації майна заарештованих, а навпаки, ступило на шлях фальсифікації документів. Наприклад, воно видало Сталінському райфінвідділу довідку на одну з квартир про те, що майно арешто- ваного залишилося за ним, тим часом як насправді його привлас- нив заступник начальника обласного управління Григор’єв. Слідчий прокуратури Зязіна не соромилася брати хабарі за припинення слідства. У 1946 р. вона отримала хабар у 30 тис. кар- бованців та закрила справу проти громадянина, звинуваченого в порушенні сумнозвісного закону від 7 серпня 1932 р. про спротив колгоспному будівництву. Це було подвійне здирництво: радянські органи влади силою вилучали у населення хліб, ув’язнювали лю- дей за нездачу хліба державі, а потім за хабарі звільняли їх. Член Львівського обласного суду Дихотченко у змові з юрис- том 7-ї юридичної контори м. Львова Ткаченком (обидва — члени ВКП/ б/) брав великі хабарі від родичів затриманих, влаштовував у їхніх квартирах пиятики, а відтак звільняв арештантів. У люто- му 1947 р. Ткаченко в нетверезому стані познайомився з дівчиною, представившись письменником Березовським, відтак відвів її в без- людне місце і зґвалтував. У зв’язку з цим проти нього було порушено кримінальну справу. Однак Ткаченко намовив свого адвоката піти до головного судмедексперта Ціпковського під виглядом секретаря парторганізації й попросити переглянути акт судмедекспертизи та видати документ про те, що дівчина не була зґвалтована. Коли про- фесор Ціпковський відмовився фабрикувати документ, удаваний секретар парторганізації запропонував йому великий хабар. Ген.-лейт. Воронін констатував, що робота судових та проку- рорських працівників значною мірою була побудована не на заса- дах ділового взаєморозуміння, а на злочинній основі й мала на меті особисте збагачення. У судах працювали люди з підозрілою репу- тацією, іноді навіть засуджені за кримінальні злочини. Кадри до- биралися за принципом «свояцтва», а кваліфікованих працівників на роботу не брали60. У Львові адвокатами ставали колишні працівники прокуратури, що призводило до зрощення інститутів судового захисту та обвину- вачення, в результаті чого дискредитовувалися судово-слідчі орга- ни та з’являвся сприятливий ґрунт для хабарництва й моральног о занепаду посадовців. Усе це відбувалося на очах громадян, які втрачали всяку довіру до представників радянської влади61. Також бракувало взаєморозуміння та ділової співпраці між різними силовими міністерствами, особливо коли йшлося про за- безпечення співробітників житлом. 24 лютого 1947 р. в. о. начальника Жовківського райвідділу МҐБ Болдирєв надіслав доповідну записку на ім’я секретаря Львівсько- го обкому КП(б)У І. Грушецького, в якій детально описав свої квар- тирні негаразди. Цей епізод варто розглянути докладніше. Працюючи на посаді начальника райвідділу МҐБ від жовтня 1946 р. Болдирєв не мав власної квартири. На неодноразові звер- нення до районних партійних і місцевих органів влади з проханням надати квартиру він отримував відмову, тож протягом п’яти міся- ців жив у своєму робочому кабінеті. Так само в кабінетах райвідді- лу жили ще 10 співробітників МҐБ. 13 лютого 1947 р. Жовківська міськрада вирішила передат и Болдирєву трикімнатну квартиру з кухнею, в якій раніше жив полк. Радцький, оскільки той у зв’язку з розформуванням його ча- стини переїхав на інше місце служби. 18 лютого 1947 р. Болдирєв отримав ордер, домовився з родиною Радцького про строки переїз- ду, купив у неї за 4 тис. крб. деякі меблі. До від’їзду попередніх меш- канців залишався місяць, тому Болдирєв на цей час отримав у ко- ристування лише одну кімнату в квартирі, куди й привіз свої речі. 22 лютого 1947 р. до Болдирєва опівночі прийшов депутат Вер- ховної Ради УРСР полк. Чапаєв та запитав, на якій підставі він зайняв квартиру, у відповідь Болдирєв показав йому свій ордер. Незважаючи на це, полк. Чапаєв, який вирішив зайняти кварти- ру для своєї родини, користуючись статусом народного депутата, в присутності дружини полк. Радцького та її матері віддав наказ май. Новикову привести взвод озброєних солдатів та викинути речі Болдирєва з квартири. Майор, виконуючи доручення, докинув: «Якщо взводу буде мало, візьму батарею». Через 5 хвилин у квартиру прийшов взвод солдатів під коман- дуванням Новікова, який звернувся до Чапаєва: «Товаришу пол- ковник, дозвольте діяти?» Полковник дав дозвіл, і солдати взяли- ся виносити речі. Побачивши, що його майно може понищитися, 60 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 136. – Т. 1. – Арк. 22. 61 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 136. – Т. 1. – Арк. 23. 200 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 201 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… Болдирєв звернувся до Чапаєва з проханням зробити опис речей і скласти акт, де би було вказано, на якій підставі й за чиїм розпо- рядженням він діє. На це Чапаєв заявив: «Ми не такі законники, як Ви. Ми будемо складати документи такі, як нам потрібно, а Ви бу- дете мені вказувати, коли викличете до себе в МҐБ». Побачивши, що полк. Чапаєв не зважає на його аргументи, Болдирєв зателе- фонував першому секретарю РК КП(б)У Чорному. Однак розмова Чорного з Чапаєвим також не дала результатів. Чапаєв поставив біля входу вартового, наказав не пропускати Болдирєва в будинок, і дав дозвіл стріляти. Коли Болдирєв піді- йшов зранку до будинку, вартовий крикнув йому: «Стій, хто йде?». Болдирєв відповів: «Свої — начальник МҐБ». Після цього вартовий дав команду «Кругом!» і попередив: «Не наближатися, інакше буду стріляти». Болдирєв так і не потрапив у свою квартиру і ночував у сусіда. Він навіть не дізнався, що сталося з його речами. Наприкінці допо- відної записки Болдирєв попросив Львівський обком КП(б)У роз- слідувати цю справу. На документі збереглася резолюція від 07.04.1947 р., в якій вка- зано, що Болдирєв квартиру отримав, невідомо лише, чи ту саму, чи іншу. Скоріше за все, ніякого розслідування щодо цього випадку не проводили62. Виникає запитання: якщо таке могло відбуватися з началь- ником райвідділу МҐБ, то що ж робили представники радянської влади з простими селянами? * * * Архівні документи свідчать, що умови утримання в’язнів- українців у тюрмах тривалий час були незадовільними. Це також посилювало невдоволення громадськості. 12 грудня 1946 р. заступник Міністра держбезпеки УРСР Д. Єси- пенко надіслав усім начальникам обласних управлінь МҐБ в Укра- їні вказівку дотримуватися порядку утримання заарештованих. До цього його спонукало те, що протягом 1946 р. було зафіксовано 16 самогубств у тюрмах через повішення, із них 4 — у внутрішніх тюрмах МҐБ. Єсипенко вимагав відповідно до наказу МҐБ УРСР № 00243 від 28.09.1946 р. категорично заборонити тримати зааре- штованих і тимчасово затриманих у приміщеннях та кабінетах ор- ганів МҐБ. Отримавши цю вказівку, начальник Управління МҐБ у Львів- ській області ген.-лейт. Воронін 24 грудня 1946 р. написав на доку- менті резолюцію: «Терміново вжити заходів для посилення охо- рони у внутрішній тюрмі […] Для тимчасово затриманих у тюрмі введіть спеціальні кімнати»63. Цілком імовірно, що до цього часу в Управлінні МҐБ у Львівській області більшість тимчасово затри- маних допитували саме в кабінетах співробітників управління, по- рушуючи вказівки з Києва. Судячи зі спогадів членів ОУН та вояків УПА, заарештованих після 1946 р. — В. Левковича, Л. Полюги, Г. Дидик та ін., — співробіт- ники МҐБ постійно порушували згадані правила, катуючи в’язнів. * * * Солідарність з ідеями націоналістичного підпілля демонстру- вали не лише селяни та інтелігенція, а й ветерани Другої світової війни. Багато хто з них, повернувшись із фронту, не мав нормаль- них умов для життя. 28 серпня 1947 р. начальник Управління МҐБ у Львівській об- ласті ген.-май. Воронін надіслав секретарю Львівського обкому КП(б)У І. Грушецькому спецповідомлення про настрої серед де- мобілізованих із Радянської армії та інвалідів війни. У ній згаду- валося про антирадянські висловлювання щодо життя в СРСР та негативну реакція на політично-господарські заходи влади. Студент Львівського державного університету ім. І. Франка, демобілізований з Радянської армії Книшев Георгій Арсентійо- вич, 1922 р. н., уродженець Кіровоградської області, росіянин, член ВКП(б), в бесіді з однокурсниками заявив: якщо почнеться нова ві- йна проти СРСР, воювати на фронт він не піде, оскільки не бачить, за що саме йому воювати — за дипломатичні прийоми, за 500 г хлі- ба на день чи за право на навчання та стипендію в 50 крб. на місяць, яку наступного року вже не платитимуть. Окрім того, Г. Книшев засудив політику радянської влади в За- хідних областях України та схвально відгукнувся про діяльність 62 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 136. – Т. 1. – Арк. 26–28. 63 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 119. – Арк. 286–287. 202 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 203 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… ОУН: «Будуйте радянську владу, але нічого з цього у Вас не ви- йде. Бандити ОУН не такі вже й дурні, як про них думають. Вони свою справу знають. Школа Грушевського правдиво відображує дійсність». Очевидно Г. Книшев добре спізнав радянський лад, — його батько у 1944 р. був засуджений за антирадянську діяльність до 20 років виправно-трудових таборів. Демобілізований рядовий Радянської армії, інспектор Львів- ського Коопторгу Чингар Спиридон Борисович, 1910 р. н., уродже- нець Сталінської області, росіянин, член ВКП(б), в серпні 1947 р. в розмові з колегами заявив: «Треба дати нашому народові пожити. В Німеччині і в інших країнах, де мені доводилося побувати, в кож- ному будинку стояли радіоприймачі, а у нас народ мучиться. Чому там можуть жити і всього достатньо, а у нас тільки спекулюють, а інакше з голоду б подохли. В магазинах нічого немає, і ніхто не зва- жає, що народ мучиться. Скоро радянської влади не буде». Завідувач постановками у ляльковому театрі, демобілізований з Радянської армії Руднєв Дем’ян Михайлович, 1909 р. н., уродже- нець Мордовської АРСР, член ВКП(б), у травні 1947 р. в одній бесіді заявив: «Що у нас за уряд? Народу жити погано. Ми уряд вибрали, ми його і скинемо. Якби Ленін встав із домовини та подивився би на таке життя, то він би назад ліг у домовину». Демобілізований із Радянської армії Копилов Федір Іванович, 1919 р. н., уродженець с. Златоуста Челябінської області в бесіді зі знайомим висловив судження про радянську дійсність, тотожні з поглядами підпільників ОУН: «Дарма ти член партії та працюєш в органах міліції. Якщо навіть з боку капіталістичних країн не буде знищена радянська влада, то всередині країни буде переворот, і радянської влади не буде. Це станеться дуже скоро. В Радянсько- му Союзі немає людини, яка була б задоволена владою, тому тобі треба йти з цієї роботи та з партії, інакше потім буде тобі погано». Викладач Львівського державного університету ім. І. Франка Лисенко Андрій Євменович, 1915 р. н., уродженець м. Орджонікі- дзе, українець, своє ставлення до партії висловив так: «Я в партії ніколи не був і не піду. Там чесних і хороших людей важко знайти, всі кар’єристи та пройдисвіти. Всі вони думають лише про себе, про свою вигоду і кишеню і ні про що більше. Це не лише окремі люди чи випадки — це вся така політика. Хіба Ви не знаєте, яке невдо- волення існує в народі, а його морять голодом». Інвалід війни, працівник Львівського театру опери та балету Мироненко Іван Спиридонович, 1919 р. н., уродженець м. Кривого Рогу, про міжнародне становище СРСР сказав таке: «Якщо буде війна, то хай ідуть воювати ті, хто ще не воював, а хто вже побував на фронті — воювати не буде. Я першим не піду. Я на війні отримав інвалідність, а тепер голодую». Студент Львівського політехнічного інституту, інвалід війни Осадчий Юрій Порфирович, 1922 р. н., уродженець м. Миколає- ва, українець, безпартійний, у бесіді з однокурсниками заявив: «Патріо тизм врятував існуючу владу. У цій війні ми воювали не за радянську владу, а за свою руську землю. Якби не ця влада, то люди жили б добре»64. Підсумовуючи, слід відзначити, що ставлення ветеранів війни точно відображало ситуацію в регіоні. Населення боялося радян- ської влади і водночас сподівалося, що її замінить більш демокра- тичний устрій, який відповідатиме інтересам народу, а не вузько- го кола радянських та партійних керівників. Характерно, що ідеї українського націоналістичного підпілля підтримували не лише українці, а й росіяни та представники інших народів. * * * У деяких районах Західної України органи радянської влади намагалися навести порядок у власному апараті. Це підтверджу- ється документами як радянської влади, так і підпілля ОУН. 8 серпня 1946 р. міністр держбезпеки УРСР ген.-лейт. С. Сав- ченко надіслав листа начальнику Управління МҐБ у Львівській області ген.-лейт. Вороніну, в якому констатував незадовільне ви- конання директив МҐБ УРСР № 15, 64 та 104 від 1946 р. про недо- пущення порушення радянської законності. У директивах неодно- разово наказувалося покласти край практиці необґрунтованих чи передчасних арештів та утримання громадян без санкції прокуро- ра. Однак в Управлінні МҐБ у Львівській області все одно спосте- рігалися грубі порушення закону, а винуватців до відповідальності не притягували. Зокрема, за три місяці (квітень—червень) 1946 р. 64 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 130. – Т. 3. – Арк. 47–50. 204 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 205 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… два відділи Львівського управління МҐБ заарештували, а згодом, після тривалого утримання, відпустили 70 осіб. Людей затримува- ли навіть на підставі не перевірених свідчень інших затриманих; свідчення ж записували неточно та необ’єктивно — не з’ясовуючи всіх обставин. Окрім того, в листі було відзначено такі порушення, як зни- щення оригінальних протоколів допитів заарештованих, утриман- ня людей під вартою по півроку з 2-3 викликами на допити тощо. В кінці ген.-лейт. С. Савченко наказав вжити невідкладних заходів для контролю за дотриманням у роботі УМҐБ у Львівській області радянської законності65. 9 вересня 1946 р. ген.-лейт. Воронін листовно доповів ген.-лейт. Савченку, що завдяки заходам щодо усунення прогріхів у роботі управління ситуація з дотриманням радянської законності в ньому покращилася66. Однак, незважаючи на це, порушення траплялись і надалі. 2 березня 1947 р. у вбитого в с. Покропівка Козловського району Тернопільської області провідника Тернопільського надрайонного проводу ОУН ‘Шелеста’ був вилучений лист на адресу керівни- ка Тернопільського окружного проводу ОУН ‘Шаха’, датований 12 грудня 1946 р. В ньому ‘Шелест’ повідомляв, що до підпілля ді- йшла інформація про зміну в деяких районах каральної політики радянської влади проти українського національно-визвольного руху, зокрема проти заарештованих підпільників. Прокурори ста- ли ретельніше ставитися до кримінальних справ заарештованих, справи на деяких уже засуджених підпільників були повернуті в слідчі органи, а самі підпільники — звільнені. Прокуратура вима- гала від слідчих органів більших доказів діяльності заарештованих в ОУН. Окрім того, в судах розглядалася низка справ проти співро- бітників НКВД, НКҐБ, МҐБ, які били та грабували прихильників ОУН і підпільників. ‘Шелест’ пропонував використати ці обставини і доручити СБ ОУН після кожного випадку пограбування місцевого населення че- кістами писати скарги прокурорам на ці зловживання, щоб якомога сильніше скомпрометувати чекістів. Пропонувалося також узяти слово з усіх свідків, яких викликали в суд у справах про підпілля ОУН, не давати ніяких свідчень, а у разі порушення даного слова карати смертю67. 19 серпня 1947 р. ген.-лейт. Воронін надіслав спецповідомлення міністру державної безпеки, в якому вказав, що 14 серпня 1947 р. в с. Дмитрів Радехівського району Львівської області уповноваже- ний райкому КП(б)У із хлібозаготівлі Гуль, член ВКП(б), колишній директор спиртзаводів, родом зі Східної України, зайшовши в ма- газин у нетверезому стані, вступив у розмову з селянином Грабін- ським, ображаючи його нецензурними словами. На цьому Гуль не заспокоївся і з автомата убив Грабінського. 17 серпня 1947 р. в с. Стремінь Велико-Мостівського району Львівської області уповноважений райкому КП(б)У із хлібопо стач Жребний Зиновій Федорович у стані алкогольного сп’яніння з ав- томата розстріляв мешканця села Владана Степана Івановича, 1897 р. н.68. Гуль та Жребний були заарештовані й притягнуті до відпові- дальності. * * * У відповідь на згуртовані дії місцевого населення та підпілля тоталітарна радянська влада застосовувала метод колективної відповідальності. За участь будь-кого з родини в ОУН або УПА мог- ли виселити всю родину, в тому числі і малолітніх дітей. Інформацію про одностайну підтримку ОУН з боку україн- ського населення знаходимо в деяких протоколах допитів за- арештованих органами МҐБ учасників підпілля. За свідченнями провідника Рогатинського особливого окружного проводу ОУН Зиновія Благого — ‘Шпака’, підпілля систематично збирало з на- селення кошти на підтримку українського національно-визволь- ного руху. Про обсяги підтримки свідчить той факт, що лише Ро- гатинський надрайонний провід міг зібрати понад 500 тис. крб. Ці гроші, передавали в районні проводи, а звідти — в надрайонний провід, який мав право використати 25% коштів, а решту переда- вав у вищий окружний провід. Окружний провід витрачав до тре- тини грошей, а решту передавав у крайовий провід. Рогатинський 65 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 119. – Арк. 210–217. 66 Там само. – Арк. 218–223. 67 ГДА СБ України. – Ф. 71. – Арк. 9. – Спр. 136. – Т. 1. – Арк. 25. 68 Там само. – Т. 3. – Арк. 58–59. 206 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 207 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… окружний провід щороку отримував від низових проводів не мен- ше 200 тис. крб.69. Керівники підпілля, що вже не сподівалися на близьку пере- могу над радянською владою, відзначали підтримку та героїзм міс- цевого населення. Провідник Стрийського надрайонного проводу ОУН Володимир Лико — ‘Данило’ у травні 1947 р. писав у листі до дружини Ольги Ільків: «Ти хвилюєшся про моє здоров’я та життя. Так, ми люди приречені, але нас вже стало багато і старими мето- дами не візьмеш. Особливо зараз переховують ліси, поля в долинах та добре ставлення населення»70. Навіть після завершення насильницької колективізації, під- пілля ОУН примудрялося влаштовувати довірених осіб на роботу в колгоспи і з їхньою допомогою вирішувати матеріальні та продо- вольчі проблеми, про що згадується в тогочасних документах МҐБ УРСР. Зокрема, у вересні 1948 р. були заарештовані голова колгос- пу с. Кобильня В. Гузик, бригадир А. Соколик та колгоспник Оль- шевський. На слідстві в МҐБ з’ясувалося, що восени 1947 р. Кузик отримав від підпільників завдання здати у фонд ОУН 2 т колгосп- ного хліба. Виконуючи це завдання, колгоспники передали оунів- цям 8 пудів хліба71. Утім, українське суспільство, що перебувало під тиском ре- пресій, не могло постійно надавати підпіллю належну підтримку. Радянській владі вдалося-таки розколоти українців: одні навіть у цих важких умовах підтримували ОУН, інші вважали її злочинною організацію і допомагали представникам радянської влади, треті залишалися нейтральними. Чимало людей співпрацювало з радян- ською владою проти ОУН, щоб урятувати своє життя. До того ж, на жаль, не було єдності у поглядах українців на існування власної незалежної держави, — адже багато хто, особливо за межами За- хідної України, щиро визнавав себе радянським громадянином і не розумів, навіщо потрібна самостійна Україна. Слід констатувати, що після розгрому основних сил УПА та оунівського підпілля у 1944—1950 рр. більшість населення, побо- юючись репресій з боку радянської влади, вже не наважувалася надавати активну допомогу українському національно-визволь- ному руху. Це відбито і в документах підпілля ОУН. Така зміна була закономірною, адже часто слабші змушені підтримувати сильніших. Провідник Дрогобицького окружного проводу ОУН Ярослав Косарчин — ‘Байрак’ 1950 р. в листі до керівника Карпатського крайового проводу ОУН Степана Слободяна — ‘Єфрема’ писав, що населення активно підтримувало ОУН тоді, коли організація була сильною, тепер же воно вважає за краще стояти осторонь, бо не має безпосередньої користі від підпілля. До того ж, навіть серед українського населення є доволі багато комсомольців та активістів, які добровільно вступають у безпосередню боротьбу з ОУН72. У довідці «Про реагування населення на пограбування, вчине- ні оунівськими бандитами в Західних областях УРСР», яку підпи- сав у грудні 1948 р. заступник міністра державної безпеки УРСР ген.-лейт. В. Дроздов, наведено низку фактів, коли підпільники, ви- мушені скрутою, застосовували зброю, щоб забирати у місцевого населення їжу, одяг та інше майно, що неабияк обурювало селян73. Затриманий провідник Червоноармійського районного прово- ду ОУН Рівненської області ‘Євген’ у січні 1948 р. на допиті сказав, що раніше, коли він зі своєю боївкою заходив до того чи того гос- подаря у селі, їх пригощали усім, що було в господі. Однак потім усе змінилося. Якщо боївка приходила в село вночі, то більшість селян намагалися не пускати її на двір. На прохання дати поїсти бідкалися, що не мають достатньо харчів, і давали переважно лише хліб та молоко. З цього ‘Євген’ зробив висновок, що значній частині населення підпілля ОУН уже обридло, до того ж за зв’язок із ним загрожувало виселення в Сибір або в’язниця74. Навесні 1948 р. керівник кущового проводу ОУН у Коропецько- му районі Тернопільської області ‘Тур’ у місячному звіті написав, що за останній час населення зробилося майже ворожим до ОУН, противиться допомагати підпіллю. Прихильно до підпілля стави- лись хіба одиниці75. 69 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 97. – Арк. 122–123. 70 Там само. – Т. 95. – Арк. 225. 71 Там само. – Т. 97. – Арк. 130. 72 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 95. – Арк. 195. 73 Там само. – Т. 97. – Арк. 121–130. 74 Там само. – Арк. 125. 75 Там само. – Арк. 124. 208 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 209 № 11ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА… Захоплена у квітні 1951 р. член Яворівського надрайонного проводу ОУН Мирослава Гресько на допиті так висловилася про підтримку населення: «Я в підпіллі ОУН знаходилася з 1944 року. В 1950—1951 рр. працювати у підпіллі стало дуже важко, учасни- ків нашого підпілля залишилося дуже мало. Також мало і людей, які б нам допомагали. Населення, по суті, перестало підтримувати нас. В селах стало неможливо переховуватися, оскільки населен- ня про нас доносить в органи МҐБ, після чого з’являються солдати, проводять облави і наші люди гинуть або заарештовуються МҐБ. Особливо важко стало працювати у підпіллі після проведення суцільної колективізації. Колгоспники не допомагають підпіллю і погрожують видати його органам радянської влади, а система- тичні операції органів і військ МҐБ не дають можливості учасни- кам підпілля пересуватися по території, у зв’язку з чим більшість часу доводиться сидіти у бункері, а продукти харчування дістава- ти уночі і в більшості випадків — загрожуючи зброєю». Друкарка цього ж проводу, Ольга Носалик — ‘Оксана’, на допитах розпові- ла, що населення стало відмовляти оунівцям у підтримці, заявля- ючи, що їх залишилося занадто мало і вони займаються переваж- но грабунком, що із боротьби, яку вони ведуть проти радянської влади, нічого не вийде, оскільки радянська влада виявилася дуже сильною76. Зміну у ставленні населення до ОУН помітив і провідник Ло- патинського районного проводу Львівської області ОУН Григорій Дзвяк — ‘Кавун’ (‘Давид’), затриманий МҐБ у грудні 1950 р. На до- питах він розповів, що після завершення суцільної колективізації різко погіршилося ставлення селян до ОУН, проявилося невдо- волення, а іноді і ненависть до підпільників за те, що раніше вони вели боротьбу проти колективізації і вбивали місцевих мешканців, які брали активну участь в організації колгоспів. Через вороже ставлення селян підпілля часто вимушене було реквізувати одяг та харчі, вдаючись до погроз і насильства77. У спеціальному повідомленні міністра внутрішніх справ УРСР ген.-лейт. Т. Строкача начальнику 4-го управління МВД СРСР ген.-лейт. Ф. Харитонову «Про ставлення населення Західних областе й України до оунівських бандитів» наведено низку при- кладів того, що в 1952—1953 рр. більшість українського населення практично не допомагала ОУН, не вірячи у подальшу боротьбу. Зокрема, захоплена 11 липня 1953 р. дружина провідника Про- воду ОУН на Північно-Західних Українських Землях Василя Га- ласи Марія Савчин констатувала, що населення, яке раніше мате- ріально допомагало ОУН і вірило в її ідеї, останнім часом бачить безперспективність спротиву та утримується від будь-якої допо- моги. М. Савчин на допитах розповіла, що ОУН надалі допомагали тільки поодинокі, найсміливіші селяни, переконані в доконечності дальшої боротьби з радянською владою. Що ж до більшості, то вона була залякана репресіями і зневірена78. Захоплений МВД УРСР 1953 р. референт пропаганди Жовків- ського надрайонного проводу ОУН Михайло Мацевко — ‘Мечник’ на допитах сказав, що місцеве населення останнім часом ставило- ся до ОУН погано. Допомагало переважно зі страху перед насиль- ством. Що ж до тих, хто надавав допомогу добровільно, то це були незадоволені радянською владою люди, часто ті, у кого були за- арештовані родичі. Вони побоювалися можливих репресій з боку органів держбезпеки УРСР і переважно також не вірили в успіх бороти ОУН79. * * * Після Другої світової війни комуністична партія, серед панів- ної верстви якої було чимало радянізованих українців, поставила собі за мету унеможливити створення громадських та політичних організацій, заблокувала право на вільне волевиявлення, еконо- мічну та політичну свободу тощо. Активно проводилася політика русифікації. Українському населенню силоміць було нав’язано ра- дянський спосіб життя. У відповідь на це ОУН і УПА також чинили тиск на населення, щоб воно не брало участі в заходах проти підпіл- ля. Тож, у Західній Україні в 1944—1950 рр. фактично існували дві влади: радянська та підпільна, а населення опинилося під подвій- ним тиском. Протистояння радянських органів та підпілля призве- ло до значних жертв з обох боків, і, звісно, найбільше постраждали від нього прості громадяни. Врешті-решт, по десятилітні й борні, 76 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 97. – Арк. 155–159. 77 Там само. – Т. 95. – Арк. 235. 78 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 97. – Арк. 157–158. 79 Там само. – Арк. 157. 210 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 211 № 11 УПА та ОУН зазнали поразки, і Україна до 1991 р. залишалась у складі СРСР. Утім, боротьба націоналістичного підпілля була б немислимою без суттєвої підтримки місцевого населення. Адже навіть радянська статистика свідчить, що за допомогу ОУН і УПА було виселено по- над 200 тис. мирних громадян, а загалом із 6-мільйонного населення Західної України було репресовано понад 500 тис. людей80. 80 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 74. – Арк. 337. ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ОУН РАЙНГАРД ГАЙДЕНРОЙТЕР ПІДГОТОВКА ТА ЗДІЙСНЕННЯ ЗАМАХУ НА СТЕПАНА БАНДЕРУ 1959 Р. В ДЗЕРКАЛІ МЮНХЕНСЬКИХ ПОЛІЦІЙНИХ АКТІВ* 1. ВСТУП Коли у четвер, 15 жовтня 1959 р. на той час уже легендарний Провідник українських націоналістів Степан Бандера впав мерт- вим на сходах свого будинку в Мюнхені, місцева поліція і преса були геть розгублені. Але дуже скоро було висловлено здогад, що Бандера міг стати жертвою атентату. Тільки у 1961 р. стало досте- менно відомо, що його вбито на замовлення радянських таємних служб. Виконавцем замаху виявився Богдан Сташинський, яко- го, після того, як він в усьому зізнався перед Федеральним судом у сенсаційному процесі 1961 р., засудили лише як співучасника, хоча він власноручно здійснив убивство за допомогою пістолета з синильною кислотою. Мюнхенські газети повідомили про смерть Бандери щойно в ранкових випусках від 19 жовтня 1959 р. Вже через декілька днів у них з’явилося припущення про замах. При цьому журналісти спиралися передовсім на слова українців, які проживали в Мюн- хені. Цікаво, що 17 жовтня, тобто через два дні після вбивства, у місті гастролював державний український танцювально-вокаль- ний ансамбль, який розпочав свою поїздку по Федеративній Рес- публіці Німеччина видовищною виставою. Виступ у Мюнхені, який про йшов під посиленим наглядом поліції, був першим радянським заходом на виконання німецько-радянської угоди, підписаної 30 травня того ж року. З наявних документів (передусім за 1958 р.) видно, що мюнхен- ська поліція мала напрочуд точні відомості про підготовку до замаху радянських і НДРівських таємних служб завдяки повідомлення м * З німецької переклав Юрій Жуковський.

Ставлення українського населення до діяльності ОУН і УПА у 1943—1955 рр.

Institution

Ähnliche Einträge