Діяльність Української Військової Організації на Долинщині в 1920-1929 роках

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Забілий, Р.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2008
Назва видання:	Український визвольний рух
Теми:	Історія УВО та ОУН у 1920-1939 роках
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65414
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Діяльність Української Військової Організації на Долинщині в 1920-1929 роках / Р. Забілий // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 5-22. — Бібліогр.: 74 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-65414
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-654142014-06-26T03:01:27Z Діяльність Української Військової Організації на Долинщині в 1920-1929 роках Забілий, Р. Історія УВО та ОУН у 1920-1939 роках 2008 Article Діяльність Української Військової Організації на Долинщині в 1920-1929 роках / Р. Забілий // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 5-22. — Бібліогр.: 74 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65414 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія УВО та ОУН у 1920-1939 роках Історія УВО та ОУН у 1920-1939 роках
spellingShingle	Історія УВО та ОУН у 1920-1939 роках Історія УВО та ОУН у 1920-1939 роках Забілий, Р. Діяльність Української Військової Організації на Долинщині в 1920-1929 роках Український визвольний рух
format	Article
author	Забілий, Р.
author_facet	Забілий, Р.
author_sort	Забілий, Р.
title	Діяльність Української Військової Організації на Долинщині в 1920-1929 роках
title_short	Діяльність Української Військової Організації на Долинщині в 1920-1929 роках
title_full	Діяльність Української Військової Організації на Долинщині в 1920-1929 роках
title_fullStr	Діяльність Української Військової Організації на Долинщині в 1920-1929 роках
title_full_unstemmed	Діяльність Української Військової Організації на Долинщині в 1920-1929 роках
title_sort	діяльність української військової організації на долинщині в 1920-1929 роках
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Історія УВО та ОУН у 1920-1939 роках
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65414
citation_txt	Діяльність Української Військової Організації на Долинщині в 1920-1929 роках / Р. Забілий // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 5-22. — Бібліогр.: 74 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT zabílijr díâlʹnístʹukraínsʹkoívíjsʹkovoíorganízacíínadolinŝinív19201929rokah
first_indexed	2025-07-05T15:54:28Z
last_indexed	2025-07-05T15:54:28Z
_version_	1836822947364339712
fulltext	5 № 12 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ РУСЛАН ЗАБІЛИЙ ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ДОЛИНЩИНІ В 1920-1929 РОКАХ Долинщина вирізнялася серед більшості інших повітів Стані- славівського воєводства тим, що її населення брало активну участь у перших визвольних змаганнях. Чимало вихідців із цього регіо- ну воювали в легіоні Українських Січових Стрільців (УСС), лавах Української Галицької Армії (УГА). Свідомість населення залиша- лася на досить високому рівні, незважаючи на поразки, яких за- знав визвольний рух у 1918-1920 рр. Цей повіт став поряд із Ко- ломийщиною, Рогатинщиною та іншими тим благодатним ґрунтом, де посіяне зерно високих ідеалів боротьби завжди було важко ви- корінити ворогам. Тому й не дивно, що тут чи не найраніше у воє- водстві було створено Українську Військову Організацію (УВО), котра швидко переросла в досить потужну силу, здатну протисто- яти польському окупаційному режимові. Про новий етап визвольного руху, започаткований діяльністю УВО, збереглося, на жаль, мало інформації у спогадах та працях істориків1. Поправити ситуацію дозволяє широка джерельна база, зосереджена у фондах Державного архіву Івано-Франківської об- ласті (ДАІФО)2 та частково Центрального державного історичного архіву у м. Львові (ЦДІА у Львові)3. Документи, що стосуються за- значеної тематики, зосереджені в наглядових поліційних справах за членами УВО та ОУН, звітах Долинського повітового староства та повітової поліції, листуванні повітової поліції з воєводським по- ліційним управлінням тощо. Володимир В’ятрович Український визвольний рух на Закерзонні в 1944-1947 роках ............................................................................... 181 ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ОУН Микола Посівнич Відозва «До молодих робітників, ремісників, селян, студентів членів ОУН!» .................................................................. 197 Євген Луньо Нацистські окупаційні порядки в українському селі крізь призму народнопісенної сатири ................................... 204 Відомості про авторів ........................................................................... 219 1 Про діяльність УВО на Долинщині можемо почерпнути скупу інформацію із праць: Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949 – 349 с. та Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920-1939 роки. Видання третє, доповнене. – Київ, 2007. – 1006 с. 2 Фонд 2 «Станіславське воєводське управління» та фонд 68 «Станіславське воє- водське Управління державної поліції». 3 Фонд 91 «Воєнізовані організації та військові установи». 6 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ 7 № 12РУСЛАН ЗАБІЛИЙ ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ДОЛИНЩИНІ… Згідно з документами, у 1920 р. українське підпілля в Долин- ському повіті явно не діяло. Не виявлено жодної інформації про це у звітуванні повітової поліції загального аналітичного характеру.4 Це, однак, не означає, що тут не існувало організації. Причина від- сутності інформації в іншому: польська поліція на той час ще не створила агентурної мережі, яка забезпечувала б її необхідною ін- формацією. Колишні військовики УГА та Армії УНР створили в Празі таєм- ну організацію «Воля», яка 1 вересня 1920 р. видала наказ №15, а в грудні того ж року «Волю» на Долинщині створив поручник україн- ської армії Володимир Горбовий6. Невдовзі «Воля» прийняла назву «Українська військова організація». 25 грудня 1920 р. В. Горбового призначено повітовим провідником організації на Долинщині7. Створювалася повітова УВО з учнів Долинської української гімназії — молодих хлопців, котрі, повернувшись із війни, про- довжували здобувати освіту. Вони воювали в складі українських формувань, мали бойовий досвід. Про настрої гімназистів-вояків М. Селешко згадував: «Ми відчували, що ми творці чогось нового. Ми чекали на початок дій, що їх співучасниками мали бути. Ходи- ли чутки, що УВО має ще якусь надбудову і що в ній є також стар- ші люди, але це нас мало цікавило. Ми чекали дії. А позатим треба було вчитися й точно ходити до школи»8. Навесні 1921 р. В. Горбовий провів перші збори членів повітової УВО, на яких було до десяти присутніх. Бойовики довідалися про те, що мають дбати про зброю й бути готовими до дій. Виявилося, що майже кожен з них озброєний і тримає у сховку австрійський або російський карабін, револьвер, гранати. Було заховано також кілька кулеметів та скриньки з набоями9. Деякий час, перебуваючи на стадії створення, повітова УВО зберігала строгу конспірацію. Цього ж 1921 р., а особливо у 1922 р. УВО сколихнула Долинський повіт численними та різнорідними акціями. Акції диверсійного й терористичного характеру вимагали не тільки відповідного плануван- ня та підготовки, а й наявності кадрового та матеріально-технічного ресурсу, широких зв’язків, організації розвідувальної діяль- ності. Усе це могли здійснити тільки місце- ві бойовики УВО, які відмінно знали ситу- ацію в повіті й мали відповідні можливості для реалізації запланованого. Безпосередньо керував підпіллям та організовував акції в повіті Володимир Мацевич* — перший бойовий референт УВО Долинщини10. Діяльність УВО на Долинщині вперше проявилася в жовтні 1921 р., коли бойови- ки отримали наказ не допустити перепису населення повіту. Метою зриву перепису було «довести до того, щоб врешті ворог не знав, скільки населення має окупована ним наша земля»11. Бойовики виготовили рукописні відозви до се- лян із закликом не брати участі в переписі, які ночами розкидали в селах, клеїли на деревах, стовпах та парканах. У результаті одно- часної та добре організованої пропагандистської акції хід перепису населення в повіті було частково провалено12. 4 Державний архів Івано-Франківської області (далі ДАІФО) – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 690. 5 Горбовий В. Погода совісті. // Архів Центру досліджень визвольного руху (далі АЦДВР). – Фонд «Архів Нью-Йорку» – Од. зб. 1714. – Арк. 12. 6 В. С. Завжди незламний. (У 80-ліття д-ра Володимира Горбового) // Українська думка. – Ч. 19. – 10 травня 1979 р. 7 Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920-1939 роки. Видання третє, доповнене. – Київ, 2007. – С. 660. 8 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 30. 9 Там само. Володимир Горбовий, перший командант Долинської повітової екзекутиви УВО * Мацевич Володимир – «Яструб». Народився 1899 р. в м. Долині. У 1920-1922 рр. очолював бойову референтуру повітової УВО. Восени 1922 р. втік від поліції до Чехословаччини. Там здобув вищу технічну освіту. Член ОУН. У грудні 1936 р. по- вернувся до Станіславова, а 3 січня 1937 р. арештований польською поліцією в Коломиї та переданий до окружного суду у Львові. Подальша доля не відома. 10 Центральний державний історичний архів України у м. Львові (далі ЦДІА України у м. Львові). – Ф. 91. – Оп. 3. – Спр. 98. – Арк. 10. 11 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 30. 12 Там само. 8 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ 9 № 12РУСЛАН ЗАБІЛИЙ ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ДОЛИНЩИНІ… У листопаді 1921 р. повітова УВО, що нараховувала вже 17 бойо- виків13, отримала наказ знищити акти перепису населення. Їх було спалено в будинку повітового староства14. Організував і провів ак- цію Богдан Федак, якого відразу ж після неї арештувала поліція15. Поліція також арештувала В. Горбового, але, не маючи, очевидно, доказів про його участь в акції, звільнила16. До першої диверсійної акції готувалися ретельно. Добре працю- вала розвідка, яка якось виявила, що урядовець не зачинив щільно вікна староства. Бойовики відразу ж скористалися нагодою зни- щити акти. «Через невисокий балькон вони дістались до середини будинку, полляли акти нафтою і запалили. Правда, акти погоріли тільки частково, бо папір горить зле, коли звалений на купу, тай ще коли нема продуву; вдодаток заалярмована охорона староства за- гасила пожежу. Але в загальному акція вдалася, бо що не згоріло, було припалене й обкурене, а в додаток полите водою, так що ніяк не можна було використати актів перепису»17. 18 квітня 1922 р. за виголошення антидержавної промови на цвинтарі в Долині арештовано повітового команданта УВО В. Гор- бового18. Його арешт не вплинув на ефективність діяльності УВО в повіті, яка розгорнулася в червні з новою силою. Бойовики зо- середилися на диверсіях і терактах — відповідно до вказівок На- чальної Команди УВО, що проводила першу широкомасштабну саботажну акцію. Йшлося про те, щоб створити в Західній Україні такі умови, які привернули б увагу міжнародної спільноти, свідчи- ли б про те, що українці не погоджуються з польською окупацією своїх земель. Акції були спрямовані проти польської держави та всього, що їй належало. Диверсійні акції УВО в повіті можна поділити на три групи: вони були спрямовані на комунікації, урядові будівлі та майно окремих поляків-колоністів і громадських організацій. Тоді було підпиляно стовпи та перервано телефонні лінії До- лина — Вигода, Долина — Раків, Рожнятів — Перегінськ19. Злетів у повітря залізничний міст через р. Свіча біля с. Тяпчого на шляху Львів-Станіславів20. У с. Старому Мізуні згоріло приміщення над- лісництва, а у с. Вигоді — пошта. У м. Долині запалали стодоли Микульського та Халецького, будівлі, що належали «Кулку роль- нічему»21, згорів маєток «люстратора дібр» Ґречля22. Бойовики застрелили війта Пацикова Ілька Матійчина та гайо- вого в с. Солотвині Мізунській, поранили постерункового в с. Мізуні Старому Степана Сковінського23. У с. Вишкові застрелено Антона Березовського, українця, що хотів висуватися кандидатом у депу- тати до сейму та провадив антиукраїнську пропаганду, доносив по- ліції про діяльність УВО24. Деяким долинським полякам, що мали крайні антиукраїнські настрої, розіслали листи з погрозами25. Упродовж 1922 р. бойовики УВО під керуванням В. Мацевича здійснили 22 акції26. Саме в Долині започатковано вид акцій, що їх невдовзі організа- ція широко розгорнула в Західній Україні, — експропріаційні акти («екси»), метою яких було здобуття коштів на бойову діяльність. Розвідка повітової УВО звернула увагу на касира Долинського сільзаводу, який перевозив для робітників цього державного під- приємства чималі суми грошей. Повітова УВО відчувала великий брак коштів для своєї діяльності, тож вирішено було відібрати їх 13 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 30. 14 ДАІФО – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 690. – Арк. 81. 15 Горбовий В. Погода совісті. – АЦДВР. – Фонд «Архів Нью-Йорку» – Од. зб. 1714. – Арк. 14. 16 В. С. Завжди незламний. (У 80-ліття д-ра Володимира Горбового) // Українська думка. – Ч. 19. – 10 травня 1979 р. 17 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 31. 18 ДАІФО – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 1669. – Арк. 2 зв. 19 ДАІФО – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 690. – Арк. 81 зв. 20 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 50. * За спогадами М. Селешка, знищити надлісництво в Мізуні Старому не вдалося, бо місцеві члени УВО не зуміли потруїти собак з його охорони, до того ж до по- вітової каси не надійшла сума грошей, потрібна для проведення диверсії. Семеро бойовиків обмежилися тим, що вирішили за допомогою міни спалити деревину на лісопильні. Однак хоча міна й спрацювала, намокле дерево (акція була пізньої осе- ні 1922 р.) не згоріло. Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 49. 21 ДАІФО – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 690. – Арк. 81 зв. 22 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 31. * Тепер належить до селища Вигода. 23 ДАІФО – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 690. – Арк. 81 зв. 24 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 45. 25 ДАІФО – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 690. – Арк. 81 зв. 26 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 91. – Оп. 3. – Спр. 98. – Арк. 10. 10 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ 11 № 12РУСЛАН ЗАБІЛИЙ ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ДОЛИНЩИНІ… у поляків. Серед білого дня в м. Долині бойовики відібрали в касира мішок із понад чотирма мільйонами марок, який через кілька днів опинився у Львові в головній касі УВО27. Діяльність перших членів УВО в 1922 р. спричинилася до того, що в деяких селах повіту мешканці почали самотужки або в по- розумінні з повітовою командою УВО організовувати боївки. Такі селянські боївки виконували допоміжну функцію — здійснювали розвідку, охорону, організаційно-пропагандистську роботу. У де- яких селах число організованого й готового до дії селянства сягало до 20 осіб. Подекуди колишні військовики почали організовувати в лісах вишколи місцевої молоді. За допомогою селянських боївок у гірських селах повітова ко- манда УВО встановила зв’язок з українськими військовиками, інтернованими в Чехословаччині, а також контрабандистами, які добре знали переходи кордону у важкодоступних місцях Карпат. Створені лінії зв’язку перебували на контролі в повітового коман- данта УВО. Такі зв’язки були надзвичайно цінними для організації, адже через них із-за кордону йшли зброя та різні військові мате- ріали. Це мало значення не тільки для Долинського повіту, а й для цілої округи. Через те зазначену лінію зв’язку виділили в окрему, до якої не мали доступу бойовики28. Однак не всі акції повітової УВО завершувалися успіхом. Деякі з них провалювалися через прорахунки бойовиків, непередбачува- ні обставини під час їх виконання і т. д. Не вдалося, наприклад, покарати коменданта поліції в с. Ста- рому Мізуні. Засідку бойовиків біля будинку коменданта виявив пес. На це відреагувала поліція й переслідувала бойовиків кілька кілометрів, аж до лісу біля c. Новоселиці. Невдало закінчився екс на надлісництво в с. Рахині — озброєні поляки здійняли стрілянину29. Іноді доходило до сутичок із поліцією, які закінчувалися жерт- вами та пораненнями. Восени 1922 р. поліція переслідувала групу бойовиків, що перебиралася з-за кордону з бойовими матеріалами. Група з трьох бойовиків несподівано зіткнулася з поліцією в с. Мі- зуні Новому. У стрілянині двоє поляків загинуло, один отримав поранення, інші порозбігалися. Бойовики розділилися, й один із них пішов до с. Мізуня Старого, де в черговій сутичці поранив ще одного польського поліціянта30. Але попри невдачі члени організації не розчаровувалися, адже, до прикладу, у повіті тільки спалено було понад 20 різних об’єктів31. Така діяльність членів УВО в повіті підняла на ноги всю полі- цію. Вона нишпорила по селах, збирала інформацію про бойовиків у своєї агентури з місцевих колоністів та посадників, влаштову- вала застави на шляхах. Для посилення боротьби з бойовиками у повіт присилали досвідчених агентів-українців навіть зі Львова. Вони намагалися проникнути в середовище УВО, дізнатися про її склад, озброєння, плани тощо. Виявлені агенти пропадали безслідно, залишаючи повідомлен- ня для поліції про те, що той чи інший «покидає службу й перехо- дить до Чехії»32, а фактично бойовики їх ліквідовували. Попри вживані повітовою УВО заходи, все ж таки не вдалося уникнути арештів. У с. Пацикові поліція арештувала Григорія Ян- чуру та Юрія Кобрина, у м. Долині — Івана Ярошевича, а в с. Ново- селиці — Теодора Семківа33. Вдалося втекти від поліції в Чехословаччину Михайлові Косі- ву, Миколі Сові, Михайлові Селешку, Володимиру Мацевичу та Іванові Мазуркевичу. Суд над чотирма виконавцями акцій відбувся в Стрию, окруж- ному місті. Г. Янчуру засудили на 20 років, Ю. Кобрина — на 10, а І. Ярошевича — на 6 років тюрми. Це був перший судовий процес над членами УВО з Долинщини. Польська поліція не мала ніяких прямих доказів того, що ареш- товані належать до УВО чи акції здійснювано із санкції організації. Не зізналися в належності до УВО й арештанти. Через це всіх чо- тирьох судили як політичних злочинців, що належали до невідомої української таємної боївки. Проте було зрозуміло, що подібними акціями як на Долинщині, так і в інших повітах Станіславівщини керує УВО. На причетність організації до акцій у повіті вказувало 27 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 49. 28 Там само. – С. 45. 29 Там само. – С. 49-50. 30 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 45. 31 Там само. – С. 49. 32 Там само. – С. 51. 33 ДАІФО – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 690. – Арк. 81 зв. 12 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ 13 № 12РУСЛАН ЗАБІЛИЙ ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ДОЛИНЩИНІ… також те, що засуджених добре знав долинянин Антон Стефани- шин, член Стрийської окружної команди УВО34. Враховуючи те, що арештовані походили з м. Долини та най- ближчих сіл від Вигоди, а також здійснювали акції на території цих населених пунктів і їхніх околицях, напрошується висновок, що перші боївки УВО розпочали свою діяльність у м. Долині та Ви- годщині й поширювали її майже на весь повіт, але не охопили пові- ту організаційною мережею. Польська поліція, не маючи точної інформації про чисельність, наміри й силу УВО не тільки в повіті, а у воєводстві, значно пере- оцінювала її можливості. Про це свідчить той факт, що поліція Ста- ніславівського воєводства під впливом перших масових акцій УВО впродовж минулих двох років була сильно занепокоєна ситуацією у воєводстві на початку 1923 р. Поштовх до такої стурбованості спричинило рішення Ради по- слів Великої Британії, Франції, Італії та Японії 14 березня 1923 р. про визнання легітимною влади Польщі в Східній Галичині. При- хильники Євгена Петрушевича, що застрягли в міжпартійних чва- рах, не могли вплинути на Лігу націй і вирішити питання статусу Східної Галичини на користь українців35. Про таку ситуацію у «ве- ликій політиці», гадаємо, добре знали поляки, але вони не здогаду- валися, очевидно, що добре не згуртована й на той час нечисленна УВО не могла змінити ситуацію на свою користь. Польську владу діяльність УВО спонукала вживати превен- тивних заходів. Поліція Станіславівського воєводства у квітні 1923 р. отримала інформацію, що в травні на теренах воєводства може вибухнути повстання під керуванням членів УВО, яке «має засвідчити перед всім світом, що український народ не сприймає і абсолютно не погоджується із шкідливим для українців рішенням Ради послів»36. Повітова поліція отримала з воєводства відповідні вказівки, які зводилися до спостереження за зміною настроїв населення, пиль- ним спостереженням за діяльністю українських політичних осе- редків. Особливу увагу слід було звернути на поведінку осіб, які раніше засвідчили своє негативне ставлення до польської влади, були військовослужбовцями української або австрійської армії, — наголошено на потребі ретельного стеження за ними. Виявивши ознаки підготовки українців до повстання, поліційні постерунки самостійно приводилися до бойової готовності, повідом- ляючи про це повітову поліцію. Передбачалося, що українці боїв- ками по 4-5 осіб спробують роззброїти поліційні постерунки. У разі нападу поліції дозволено відкривати вогонь та вживати гранати37. Існував певний конкретний план збройних дій поліції, оскільки в разі вибуху повстання й участі в ньому переважаючих сил укра- їнців поліція із с. Осмолоди мала відступити до c. Перегінська; по- ліційні постерунки із с. Вишкова та с. Людвиківки* відходили б Члени УВО Долинського повіту. 1920-ті рр. 34 ДАІФО – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 690. – Арк. 81 зв. 35 Кентій А. В. Українська військова організація (УВО) в 1920-1928 рр. Короткий нарис. – Київ, 1998. – С. 24-25. 36 ДАІФО – Ф.2. – Оп.1. – Спр.329. – Арк. 20. 37 Там само. * Тепер с. Мислівка. 14 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ 15 № 12РУСЛАН ЗАБІЛИЙ ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ДОЛИНЩИНІ… до с. Велдіжа. Поліція із с. Мізуня Старого мала приєднатися до найближчого поліційного постерунку в Стрийському повіті. Полі- ція із с. Брязи* діставалася б до м. Болехова, поліція із с. Небилова відходила б до с. Перегінська, а всі інші постерунки стягнулися б до м. Долини. Інформацію про можливість повстання у повіті було доведено також до 2-го батальйону 1-го полку прикордонної охорони38. Ціл- ком логічно можна припускати, що батальйон отримав наказ про приведення особового складу до повної бойової готовності. Передбачалося, що повстання може й не бути, бо українці мог- ли б обмежитися масовими демонстраціями. За такого розвитку подій поліція отримала розпорядження в жодному разі не допус- тити використання зброї зі свого боку або іншого кровопролиття, що спровокувало б у кінцевому підсумку непередбачувану й неке- ровану ситуацію39. Попри всі очікування повстання не відбулося, що розв’язало руки поліції, і вона та поляки-колоністи перейшли в наступ. Поля- ки відповіли масовими арештами молоді згідно з донесеннями аген- тури та «всліпу», без ґрунтовної доказової бази належності того чи іншого до організації. У січні 1923 р. в тюрмі Бригідки у Львові пе- ребувало до 15 тис. ув’язнених українців40. У м. Долині та повіті, окрім арештів, поляки спалили майно українця Мацевича (21 вересня 1923 р.), підклали бомбу в примі- щенні української гімназії41. 3 жовтня 1923 р. змушені були неле- гально перейти кордон із Чехословаччиною, уникаючи польського переслідування, В. Горбовий, Осип Бойдуник і Яків Кралько, що прибув із Рівненського повіту42. Після судового процесу, масових арештів та інших репресив- них заходів польської влади будь-яка активна діяльність УВО на території повіту завмерла на три роки. Фактично, ще не ставши як слід на ноги, повітова УВО залишилася без керівництва. «В тюрму попало багато невинних людей; виарештований був і сільський ак- тив. При цьому майже зліквідовано гімназію й учит[ельську] семи- нар[ію]. Повіт лишився без рук, бо інші активісти, що не попали до тюрми, поховалися»43. Польська поліція не зафіксувала жодної акції бойовиків на До- линщині в 1923-1924 рр., хоч ретельно спостерігала за суспільно- політичним життям українців. Це, однак, не означає що УВО при- пинила тут своє існування. Вона відбудовувала мережу й посилила конспірацію членства настільки, що поліція не могла роздобути жодної інформації про життя організації. На терені Долинського повіту в 1924 р. здійснила «рейд» гру- па бойовиків УВО у складі 14 осіб, що сформувалася на території Чехословаччини. Йдучи півтора місяця маршрутом із Ясіня на За- карпатті через Печеніжинщину на Долинщину, бойовики здійсню- вали пропаганду та розганяли поліційні постерунки. Але якогось особливого успіху цей «рейд» не мав44. У 1925 р. бойовики знову заявили про себе в повіті. Цього разу це були «екси» з метою здобути кошти на подальшу діяльність. Їх організація та втілення вимагали ретельної підготовки, відваги бойовиків та чималих зусиль. Посилення конспірації стало запо- рукою того, що поліція не мала можливості вийти на слід окремих учасників акцій, а якщо виконавці й були їй відомі, то тривалий час не могла їх розшукати. В акції на Долинщині брали участь місцеві бойовики та члени «Летючої бригади» Юліана Головінського, спеціально підготовле- ної для здійснення таких операцій. Повітовий бойовий референт УВО та місцеві бойовики мали забезпечувати проведення «ексів» розвідкою, зв’язком тощо45. 18 липня 1925 р. члени «Летючої бригади» Антон Медвідь, Ан- тон Дубаневич та Микола Ясінський із бойовиком повітової УВО Андрієм Оленським виконали «екс» на Долинську повітову касу46. З неї планували забрати близько 84 000 злотих47. * Тепер с. Шевченкове. ** Тепер с. Козаківка. 38 ДАІФО – Ф.2. – Оп.1. – Спр.329. – Арк. 20 зв. 39 Там само. 40 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 52. 41 Там само. 42 ДАІФО – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 1669. – Арк. 2 зв. 43 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 54. 44 Там само. – С. 70. 45 Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920-1939 роки. Видання третє, доповнене. – Київ, 2007. – С. 660. 46 ДАІФО – Ф.2. – Оп.1. – Спр.690. – Арк. 82. 16 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ 17 № 12РУСЛАН ЗАБІЛИЙ ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ДОЛИНЩИНІ… М. Ясінський забезпечував охо- рону операції. Технічне забезпе- чення «ексу» планував А. Дуба- невич. «Влом» до повітової каси здійснювали вночі. «Професійні вломники «розпорювали» або зад- ню, або бічну стінку каси і тоді за- бирали поємність одного чи двох переділів. Дубаневич вирішив віді- мкнути двері з фронту й дістатися до всіх комор. Він зладив особли- вий сверлик, що прошивав най- твердшу сталь. Під час акції він вирізав у касі всі три замки, пра- цюючи коло кожного 15-20 хвилин. Але, відкривши касу, знайшли в ній тільки 7 000 злотих, бо — як пізніше виявилось — попереднього дня приїхав був воєвода й забрав готівку»48. Після виконання «ексу» група розбилася на частини. А. Дубане- вич та А. Медвідь пішли в с. Рахиню на потяг. Біля залізничної каси постерунковий Мечислав Громадка намагався арештувати А. Ду- баневича й відвести на постерунок у м. Долину. По дорозі бойовик його застрелив. А. Дубаневич безслідно зник, як і всі інші учасники нападу49. Однак ця історія мала непередбачуваний кінець. Під час ареш- ту А. Дубаневича в Рахині А. Медвідь ховався неподалік у полі. Коли почув постріли, вирішив тікати й у поспіху забув портфель із готівкою та документами. Те, що в бойовика був портфель із до- кументами та забраною з каси готівкою, було грубим порушенням конспірації. За кілька днів поліція знайшла портфель і вийшла на слід А. Дубаневича. Його арештували у Львові, а на станції в м. Стрию — А. Медведя, який вирішив, не пові- домляючи про помилку членів УВО, знайти злополучний портфель50. Окрім цих бойовиків, поліція арештувала ще Пантелеймона Кос- тюка, Василя Костинюка, Михайла Гука, Василя Куровського та Анто- на Стефанишина, які, за зібраними матеріалами, також брали участь в організації «ексів»51. Невдала акція не зупинила бо- йовиків: 1 вересня 1925 р. на дорозі Долина — Рожнятів вони відібрали 4 200 злотих у Тадея Урбаніка, які той віз для оплати зарплатні поль- ським учителям. Поліції вдалося ви- йти на слід учасника «ексу» Василя Дренькала зі с. Старого Мізуня, але він, як тільки дізнався про можливість арешту, негайно перейшов у Чехословаччину52. Діяльність «летючої бригади» Ю. Головінського завершилася в 1926 р. великим процесом «поштовців». На лаві підсудних опинили- ся М. Ясінський, А. Дубаневич, А. Медвідь, А. Оленський, Я. Бара- новський, Р. Барановський та інші, яким інкримінували й інші по- дібні «екси», як у м. Долині. Хоч очікували, що прокурор присудить три смертні вироки, «поштовці» отримали досить м’які присуди: А. Дубаневич — 8 р., М.Ясінський — 4 р., А. Медвідь та А. Олен- ський — по 3 р., а Барановські по 2 з половиною роки53. Юліян Головінський, комендант «Летючої бригади» УВО. Микола Ясінський, член «Летючої бригади» УВО. 47 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 68. За даними поліції, із каси бойовики забрали 6 500 злотих. ДАІФО – Ф.2. – Оп.1. – Спр.690. – Арк. 82. 48 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 69. 49 ДАІФО – Ф.2. – Оп.1. – Спр.690. – Арк. 82. 50 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 70. 51 ДАІФО – Ф.2. – Оп.1. – Спр.360. – Арк. 21. 52 Там само. – Спр.690. – Арк. 82. 53 Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 76. 18 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ 19 № 12РУСЛАН ЗАБІЛИЙ ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ДОЛИНЩИНІ… Після арештів у вересні 1925 р. повітова поліція вважала, що підпілля на Долинщині ліквідовано остаточно54. Правда, 31 груд- ня 1925 р. невідомі здійснили невдалий напад на Тадея Моронія біля м. Болехова, який віз зарплату польським учителям. Бойови- ки вступили в перестрілку зі Станіславом Медвецьким, який су- проводжував віз, важко поранили його й розбіглися, не забравши грошей55. На початковому етапі слідства поліція не мала жодних підстав звинувачувати в нападі УВО, тому прийшла до висновку, що це справа рук звичайних грабіжників56. Через кілька місяців розслі- дування поліція зуміла з’ясувати деякі обставини нападу й вияви- ти причетність до нього бойовиків УВО57. У другій половині 1925 р. повітова УВО перейшла в глибоке під- пілля. Такою ж ситуація залишалася і в 1926 р. — поліція не зафік- сувала ознак діяльності УВО на Долинщині. На запити поліційно- го управління Станіславівського воєводства долинський староста відписував, що не вдалося розкрити існування жодної нелегаль- ної української організації й «правдоподібно тут такі не діють»58. Ситуація залишалася незмінною й у січні 1927 р. — жодних ознак діяльності УВО поліція не виявила59. Однак це не відповідало дійс- ності. Фактично УВО перебувала в глибокій конспірації, не прово- дила «ексів», саботажних чи терористичних акцій, а здійснювала відновлення мережі, проникнення в середовище легальних органі- зацій, намагаючись таким чином впливати на ситуацію в повіті та контролювати її. У лютому 1927 р. поліція вийшла на слід членів повітової УВО в результаті розслідування обставин вбивства у Львові 19 жовтня 1926 р. шкільного куратора Яна Собінського. В атентаті на курато- ра брав участь Прокіп Матійців, який, мабуть, і розкрив деяких членів повітової УВО. Поліція взяла під нагляд Олену Королюк та Антоніну Яніцьку, учителів приватної школи в Долині, та студентів Іванну Грицей, Василя Дзуля й Остапа Дерлицю60. Також повітова поліція встановила, що члени УВО входять до товариств «Сокіл» та «Луг», але поки що ніяких акцій не організовують. Це спонукало брати їх на особливий контроль і пильніше, ніж дотепер пригляда- тися до діяльності цих організацій. Після арешту Василя Атаманчука в справі вбивства Яна Со- бінського, який до цієї справи взагалі не був причетний61, але знав багатьох членів УВО з Долинщини, повітом прокотилися арешти62. У 1927-1928 рр. члени УВО зосередилися на проникненні в українські товариства, кооперативні спілки, партійні середовища, розгортанні своєї діяльності через їхні структури й поширенні там своїх впливів. У деяких селах повіту діяльність товариства «Сокіл» заборо- няли. Так, воєводський рескрипт від 2 червня 1927 р. припинив дію «Сокола» в с. Церківна через антипольські настрої товариства, але в серпні 1928 р. тут створюється товариство «Луг», до якого ввійшли всі «соколи»63. Це був не єдиний вихід для відновлення громад- ського життя сільської молоді. Іншим методом було пожвавлення вже діючих і відновлення саморозпущених осередків «Сокола» та «Лугу», розширення їх кількості. 1928 р. ці товариства помітно активізувалися. Такий поштовх був наслідком того, що в багатьох осередках товариств опинилися члени УВО. До того ж повітове керівництво «Сокола» із 27 червня 1928 р. очолив В. Горбовий, а до управи ввійшли Юрій Антонович як заступник, Владислав Антонович як секретар та Олена Коро- люк як «більйотер»64. Справа опанування громадських організацій та середовищ суспільного життя не була легкою для членів УВО. 54 ДАІФО – Ф.2. – Оп.1. – Спр.360. – Арк. 21. 55 Там само. 56 Там само. – Спр. 690. – Арк. 81. 57 Там само. – Спр.360. – Арк. 21. 58 Там само. – Арк. 90. 59 Там само. – Арк. 132. * Матійців Прокіп народився в с. Белеїв Долинського повіту, де був командантом боївки УВО, що діяла на терені сіл Тур’я Велика, Белеїв та Тростянець. 60 ДАІФО – Ф.2. – Оп.1. – Спр.360. – Арк. 137. * Польський суд засудив В. Атаманчука до кари смерті, замінивши її згодом на 10 років тюрми. Фактично ж виконавцями атентату були Роман Шухевич та Богдан Підгайний. 61 Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920-1939 роки. Видання третє, доповнене. – Київ, 2007. – С. 28. 62 ДАІФО – Ф.2. – Оп.1. – Спр.360. – Арк. 194. 63 Там само. – Ф. 68. – Оп. 2. – Спр. 113. – Арк. 126. 64 Там само. – Арк. 40. 20 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ 21 № 12РУСЛАН ЗАБІЛИЙ ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ДОЛИНЩИНІ… У цьому їхніми конкурентами були члени Українського народно- демократичного об’єднання (УНДО). Під час перевиборів керівництва місцевих осередків, напри- клад, «Сокола», що проходили в червні-липні 1928 р., туди увійшли здебільшого «затяті ундовці»65, але членам УВО вдалося зайняти провідні позиції, і то дуже швидко. За статистичними відомостями, станом на 1928 р. у 64-х осеред- ках «Просвіти» повіту було 4409 членів, які належали до УНДО, у восьми осередках «Сокола» — 462 члени, усі також із середовища УНДО. У «Рідній школі» та «Союзі українок» — по 150 та 60 членів відповідно, і всі також належали до УНДО66. Незважаючи на таку ситуацію, члени УВО вже в липні 1928 р. розпочали потужну агі- таційну кампанію, спрямовану на залучення нового членства до «Сокола» в м. Долині67. Прихід нових кадрів у легальні організації, а фактично до УВО, дозволив відновити здійснення акцій. У ніч із 4 на 5 серпня 1928 р. на стовпах біля костьолу в м. Болехові з’явилися летючки із закликами до протестів проти смертної кари учасникам нападу на пошту у Львові68. У вересні 1928 р. по всіх лугових та со- кільських осередках повіту впроваджено та проведено інтенсивні військові вишколи69, що, безумовно, свідчить про зростання впли- вів УВО в цих товариствах. Станом на початок 1929 р. найдієздатнішими в повіті були осе- редки УВО в м. Долині, м. Болехові, сс. Пацикові, Мізуні Старому, Новоселиці, Креховичах, Ракові, Надієві, Нінові Долішньому, Лісо- вичах, Гошеві, Витвиці, Ценяві й Осмолоді70. У червні цього ж року поліція зафіксувала діяльність осередків УВО у сс. Струтині Виж- ньому, Струтині Нижньому, Рожнятові та Сваричеві71 — у тих на- селених пунктах, де раніше осередків організації не було, а якщо й були, то не вирізнялися активністю. Поліція зібрала беззаперечні докази належності до УВО на 55 осіб. Найбільш небезпечними для влади вважали тих, що від- були покарання за участь у діяльності УВО й після тюрми повер- нулися на Долинщину, а таких під наглядом перебувало вісім осіб: Антон Стефанишин, Іван Ярошевич, Антон Медвідь, Володимир Горбовий, Юрій Кобрин, Теодор Семків, Максим Тимків. З них поліція затримала лише Володимира Сухого, греко-католицько- го священика з м. Болехова72. Окрім цих діячів, у полі зору поліції перебувало ще близько 200 осіб, яких підозрювали в причетності до УВО73. У 1929 р. члени УВО здобули міцні позиції в пожежно- гімнастичних товариствах «Сокіл» та «Луг», «Просвіті», коопера- тивах «Бесіда», «Сила» і «Надія»74. Під впливом організації пере- бували адвокати, вчителі, духовенство, не кажучи вже про молодь та селян. Отже, у Долинському повіті новий етап визвольного руху розпочався зі створення у грудні 1920 р. підпільної організації «Воля» — попередниці УВО. Кадровий ресурс повітової екзеку- тиви УВО становили колишні вояки українських формувань, що дозволило розгорнути активну діяльність організації. Найбіль- шою активністю УВО вирізнялася в 1921-1922 рр., коли здійсни- ла низку різноманітних акцій та започаткувала «екси» — експро- пріаційні акції, що набули значного поширення. У 1923-1924 рр. повітова УВО не провадила активної роботи через арешти член- ства та репресивні заходи поляків і змушена була діяти законспі- ровано. У 1925 р. діяльність УВО в повіті тісно пов’язувалася з акціями «летючої бригади» Ю. Головінського, через що мережа членів по- вітової організації тривалий час не виявляла жодних ознак існу- вання. Однак у 1926-1929 рр. повітова УВО доклала чимало зусиль для того, аби проникнути в середовище різних легальних україн- ських організацій та партій (УНДО) для посилення своїх впливів у цих середовищах. Пожвавлення суспільно-громадського життя у повіті внаслідок діяльності УВО дозволяло не тільки впливати на Українське народно-демократичне об’єднання (УНДО) – партія правоцен- тристського спрямування, заснована в 1925 р. шляхом об’єднання інших партій. Саморозпустилася в 1939 р. 65 ДАІФО. – Ф. 68. – Оп. 2. – Спр. 113. – Арк. 71 зв. 66 Там само. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 649. – Арк. 213. 67 Там само. – Ф. 68. – Оп. 2. – Спр. 113. – Арк. 71 зв. 68 Там само. – Арк. 125 зв. 69 Там само. – Арк. 193 зв. 70 Там само. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 526. – Арк. 226. 71 ДАІФО. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 694. – Арк. 161 зв. 72 Там само. – Спр. 526. – Арк. 226. 73 Там само. – Арк. 227. 74 Там само. – Спр. 690. – Арк. 86. 22 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ 23 № 12 ситуацію, а й виховувати та вишколювати молодь, систематично організовувати й проводити свята, що перетворилися в культові: день пам’яті Ольги Басараб, свято Матері, могил, Листопадового Чину та ін. Така діяльність формувала й виховувала покоління майбутніх членів ОУН, що розгорнули активну діяльність у повіті в 1930-1940-х рр. ВАСИЛЬ СТЕФАНІВ ДИСКУСІЯ МІЖ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЮ ЦЕРКВОЮ ТА ОРГАНІЗАЦІЄЮ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ ПРО АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В 1920-Х-1930-Х РОКАХ Серед численних досліджень про діяльність ОУН (А. Кентія1, П. Мірчука2, М. Сосновського3, М. Мандрик4 та ін.) і меншої кіль- кості розвідок, присвячених ГКЦ (переважно невеликих за об- сягом, — О. Єгрешія5, О. Лисенка6, М. Марчука7), майже відсутні праці, які простежували б дискурс і динаміку стосунків між ОУН і ГКЦ. Їхні погляди часто перетиналися на ідейному рівні, тому є ра- ція докладно простежити їхні відносини, а також з’ясувати вплив цих стосунків на українське суспільство загалом. У пропонованій розвідці маємо на меті дослідити взаємодію двох суспільно-політичних течій в українській спільноті Галичини, що стали найвпливовішими у 1920-1930-х рр., — консерватизму, пред- ставленого передовсім клерикальними інституціями, та модернізму, репрезентованого різними націоналістичними організаціями. У між- воєнний період відбулося багато знакових подій для обох цих течій. З боку українських націоналістичних організацій — створено ОУН, що мала об’єднати всі націоналістичні сили й стати для них єди- ним координаційним та ідеологічним центром; проведено саботажні 1 Кентій А. Нарис історії Організації Українських Націоналістів (1929-1941 рр.). – Київ, 1998. – 200 с. 2 Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. – Мюнхен– Лондон–Нью-Йорк, 1968. – 514 с. 3 Сосновський М. Дмитро Донцов: політичний портрет. – Нью-Йорк – Торонто, 1974. – 419 с. 4 Мандрик М. Український націоналізм: становлення у міжвоєнну добу, Київ, 2006. – 388 с. 5 Єгрешій О. Взаємовідносини митрополита Андрея Шептицького і єпископа Григорія Хомишина // Галичина. – 2001. – № 5-6. – С. 315 – 320. 6 Лисенко О. Релігійне питання у теорії та практиці українського націоналізму в першій половині ХХ ст. // Український історичний журнал. – 2000. – № 6. – С. 29 – 50. 7 Марчук М. Греко-католики в Другій Речі Посполитій: суспільний чин та конфе- сійно-територіальний устрій // Галичина. – 2001. № 5-6. – С. 302 – 307.

Діяльність Української Військової Організації на Долинщині в 1920-1929 роках

Репозитарії

Схожі ресурси