Діяльність ОУН на Наддніпрянщині (1942-1943 рр.)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Щур, Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2008
Назва видання:	Український визвольний рух
Теми:	Період збройної боротьби ОУН і УПА
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65416
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Діяльність ОУН на Наддніпрянщині (1942-1943 рр.) / Ю. Щур // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 49-73. — Бібліогр.: 81 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-65416
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-654162014-06-26T03:01:25Z Діяльність ОУН на Наддніпрянщині (1942-1943 рр.) Щур, Ю. Період збройної боротьби ОУН і УПА 2008 Article Діяльність ОУН на Наддніпрянщині (1942-1943 рр.) / Ю. Щур // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 49-73. — Бібліогр.: 81 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65416 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА
spellingShingle	Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА Щур, Ю. Діяльність ОУН на Наддніпрянщині (1942-1943 рр.) Український визвольний рух
format	Article
author	Щур, Ю.
author_facet	Щур, Ю.
author_sort	Щур, Ю.
title	Діяльність ОУН на Наддніпрянщині (1942-1943 рр.)
title_short	Діяльність ОУН на Наддніпрянщині (1942-1943 рр.)
title_full	Діяльність ОУН на Наддніпрянщині (1942-1943 рр.)
title_fullStr	Діяльність ОУН на Наддніпрянщині (1942-1943 рр.)
title_full_unstemmed	Діяльність ОУН на Наддніпрянщині (1942-1943 рр.)
title_sort	діяльність оун на наддніпрянщині (1942-1943 рр.)
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Період збройної боротьби ОУН і УПА
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65416
citation_txt	Діяльність ОУН на Наддніпрянщині (1942-1943 рр.) / Ю. Щур // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 49-73. — Бібліогр.: 81 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT ŝurû díâlʹnístʹounnanaddníprânŝiní19421943rr
first_indexed	2025-07-05T15:54:34Z
last_indexed	2025-07-05T15:54:34Z
_version_	1836822953816227840
fulltext	48 ІСТОРІЯ УВО ТА ОУН У 1920-1939 РОКАХ 49 № 12 стратегічного, а тим більше тактичного плану здобуття української держави. Отож, можна твердити, що розвиток націоналізму та католиць- кого руху міжвоєнного періоду пов’язаний із модернізмом, зокре- ма у сфері політичної, національної та соціальної думки. Проте аж ніяк не можна стверджувати, що цілком модерним був лише укра- їнський інтегральний націоналізм. Так само, як і не можна вважати духовенство, католицькі партії, організації на сто відсотків немо- дерними, консервативними явищами. Погляди багатьох клерика- лів були цілком нові, адекватні до політичної ситуації та відповіда- ли часу і його викликам. ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА ЮРІЙ ЩУР ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН НА НАДДНІПРЯНЩИНІ (1942-1943 РР.) Діяльність Організації Українських Націоналістів (ОУН), як один із проявів національно-визвольного руху ХХ століття, є не- віддільною складовою частиною історії України. Розвиток історич- ної науки на сучасному етапі зумовлює ґрунтовніший аналіз подій, які так чи інакше впливали на здобуття Україною державної неза- лежності. Цьому сприяє відхід від однобічного висвітлення історич- ного процесу, що було притаманним для радянської історіографії. ОУН, керована Революційним Проводом на чолі зі С. Бандерою, як органічна складова частина загальноукраїнського антирадян- ського руху Опору, суттєво відрізнялася від інших організацій та груп. Одним зі своїх першочергових завдань Організація вважала охопити націоналістичними ідеями широкий простір Наддніпрян- ської України для реалізації соборницького напряму визвольного руху. Перші дослідження з історії націоналістичного руху на Наддні- прянщині під час німецької окупації з’являються в повоєнні роки в середовищі української політичної еміграції. Умови та особливості політичного життя еміграції мали вплив на праці з історії новітньо- го визвольного руху на українських землях, зокрема на Наддні- прянщині. Окремої уваги заслуговує монографія Л. Шанковсько- го «Похідні групи ОУН», у якій на підставі документів із Архіву Закордонного Представництва Української Головної Визвольної Ради проаналізовано створення та діяльність осередків ОУН на Півдні України1. Після проголошення незалежності України проблемою діяль- ності ОУН почали цікавитися вітчизняні історики. Слід підкреслити, що за 17 років існування незалежної Української держави опубліко- вано значну кількість праць із теми, винесеної в назву пропонованої 1 Шанковський Л. Похідні групи ОУН: причинки до історії похідних груп ОУН на центральних і східних землях України в 1941-1943 рр. – Мюнхен, 1958. – 370 с. 50 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 51 № 12ЮРІЙ ЩУР ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН НА НАДДНІПРЯНЩИНІ (1942-1943 РР.) статті, зокрема деякі аспекти висвітлено у кандидатській дисерта- ції О. Ходановича2. Різнорідну інформацію про підпільно-револю- ційний етап діяльності ОУН та розвиток національно-визвольного руху на Наддніпрянщині протягом 1942-1943 рр. знаходимо у пра- цях О. Стасюк3, Я. Грицака4, А. Русначенка5 та інших. Важливим здобутком сучасної історіографії є публікація рані- ше засекречених документів німецьких та радянських партійних і каральних органів. Слід відзначити збірники, що їх впорядкували В. Сергійчук6 та В. Косик7. Значна інформація з історії діяльності ОУН, зокрема на Наддніпрянщині, міститься у фондах М. Лебедя та Закордонних Частин ОУН, що зберігаються в Архіві Центру до- сліджень визвольного руху (м. Львів). В останні роки Служба Безпеки України проводить активну роботу щодо розсекречення та опублікування архівних матеріалів, пов’язаних з діяльністю ОУН, в тому числі й на Наддніпрянщині. Публікація розсекречених фондів з історії ОУН має велике нау- ково-практичне та суспільно-політичне значення. Це, безумовно, розширює джерельну базу наукових праць з історії ОУН, в тому числі її «наддніпрянського вектора». Отож, на сьогодні опубліковано значну кількість досліджень і збірників документів, присвячених підпільно-революційному ета- пу діяльності ОУН та розвиткові національно-визвольного руху на Наддніпрянській Україні. Тому мета пропонованого досліджен- ня полягає не лише у висвітленні проблеми діяльності ОУН на 2 Ходанович О. Військово-політична діяльність похідних груп ОУН на території України в роки Другої світової війни. Автореф. дис. к-та іст. наук: 20.02.22 / Національна академія оборони України. – Київ, 2006. – С.20. 3 Стасюк О. Видавничо-пропагандивна діяльність ОУН (1941-1953 рр.). – Львів, 2006. – 384 с. 4 Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. – Київ, 1996. – 360 с. 5 Русначенко А. Народ збурений: Національно-визвольний Рух в Україні й націо- нальні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940-50-х роках. – Київ, 2002. – 519 с. 6 Сергійчук В. Український здвиг: Наддніпрянщина. 1941-1955. – Київ, 2005. – 836 с.; Роман Шухевич у документах радянських органів державної безпеки (1940- 1950). – Київ, 2007. – Т.1. – 640 с.; Сергійчук В. ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. – Київ, 1996. – 496 с. 7 Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матері- алів (1942-1943) / Упоряд. В. Косика. – Львів, 1999. – Т. 3. – 384 с. Наддніпрянщині протягом 1942-1943 рр. Автор, залучаючи не пу- бліковані раніше документи, досліджує увесь спектр розгортання визвольного руху під керівництвом ОУН: методику роботи, ство- рення осередків тощо. Крім того, проаналізовано основні напрями діяльності націоналістичного підпілля (інформаційно-пропаган- дистський, організаційно-кадровий, мобілізаційний, аналітичний, військовий тощо). На початку 1942 р. відбувається реорганізація сил, зміна такти- ки та внесення нових елементів у програму ОУН. Від того часу чле- ни націоналістичного підпілля не афішували перед німцями свого українського патріотичного й самостійницького налаштування, че- рез те що німецькі каральні органи заарештовували навіть тих, хто повертався із сибірського заслання, думаючи, що це небезпечний елемент. Протягом зими 1941-1942 рр. німці заарештували низку діячів національно-культурного руху, що хотіли за допомогою ле- гальних методів організувати українську державну самостійність. Керівництво національно — визвольного руху приходить до розу- міння, що боротися за самостійність можна лише підпільними ме- тодами. Розпочинається підпільно-революційний етап діяльності ОУН на Наддніпрянщині8. На початку 1942 р. на Наддніпрянщині було закріплено орга- нізаційну структуру з двома центрами ОУН — Краєвими прово- дами — Осередньо-Східних (Центральних) українських земель (ОСУЗ) у м. Києві, який очолив Дмитро Мирон — «Орлик», та Пів- денно-Східних українських земель (ПівдСУЗ) у Дніпропетров- ську на чолі з Василем Куком — «Лемішем»9. До першого входили Кам’янець-Подільська, Житомирська, Вінницька, Київська, Чер- нігівська, Полтавська, Сумська й Харківська області. Заступником керівника Крайового проводу деякий час був видатний діяч націо- налістичного руху Дмитро Маївський — «Косар». До Проводу на- лежали Пантелеймон Сак — «Могила», Ю. Бузат, Мирослав Про- коп та Хомів-Лімницький. 25 липня 1942 р. у перестрілці з гестапо 8 Стахів Є. Похідні групи ОУН на Східній Україні в 1941-1943 // Національно-виз- вольна боротьба 20-50-х років ХХ століття в Україні. Збірник матеріалів Першої міжнародної наукової конференції, Львів, 25-26 червня 1991 р. – Київ–Львів, 1993. – С.150. 9 Ключник В. Василь Кук: УПА закликала червоноармійців воювати разом // Львівська газета. – 2006. – 11 травня. 52 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 53 № 12ЮРІЙ ЩУР ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН НА НАДДНІПРЯНЩИНІ (1942-1943 РР.) на вулиці Києва загинув провідник «Орлик», після чого на чолі проводу став П. Сак, який загинув у грудні того ж року. При джерелах проводу ПівдСУЗ стояв провідник Півден- ної похідної групи Зенон Матла — «Вовк», заступником якого був Тиміш Семчишин — «Річка». У лютому 1942 р. Т. Семчишин був заарештований гестапо, а З. Матла виїхав до Галичини. У травні того ж року Провід очолив В. Кук. До керівництва націо- налістичного підпілля входили Омелян Логуш, Петро Дужий — «Арсен», Петречко — «Граб», І. Павлович, К. Карпович. Після за- гибелі П. Сака провідника ОСУЗ не було призначено і від 1943 р. В. Кук — «Леміш» — став провідником ОУН у всьому Рейхскомі- саріаті Україна10. З огляду на німецькі репресії відбувається зміна внутрішньої структури ОУН на Наддніпрянщині. Замість прийнятої раніше системи п’ятірок підпілля переходить на ланки, які складалися з трьох осіб11. Організаційна робота від весни 1942 р. лягла на плечі професійних підпільників, які жили за фальшивими документами на підпільних «хатах». Вперше з’являються підпільники з місцевого населення, що займали різні посади на всіх щаблях організаційної роботи12. Керівник одного з районних проводів ОУН на Кіровоград- щині С. Глід вказував, що на початку 1942 р. члени похідних груп із Західної України організаційною мережею майже не займалися, а всю оргроботу виконували місцеві оунівці, які орієнтувалися на місцевості й, на відміну від західняків, не відрізнялися від інших мовою спілкування13. У 1942 р., за свідченням Євгена Стахіва, центральні терени з ор- ганізаційного погляду були добре охоплені мережею ОУН. Всі об- ласті мали керівництво та досить розгалужену мережу підпілля14. На початку 1942 р. перед керівництвом ОУН постала пробле- ма подальшої організаційної діяльності. Хвиля німецьких репре- сій примусила націоналістів перейти до глибокого підпілля. У той 10 Стахів Є., вказана праця. – С. 151. 11 Україна в Другій світовій війні у документах. - Т.3. – С. 127. 12 Сергійчук В. Український здвиг. Наддніпрянщина. – С. 156. 13 Глід С. Праця ОУН в Кіровоградщині // В боротьбі за Українську Державу: есеї, спогади, свідчення, літописання, документи Другої світової війни / За ред. М. Марунчака. – Вінніпег, 1990. – С.851. 14 Русначенко А., вказана праця. – С. 60. самий час залишалася нез’ясованою ситуація щодо ставлення до німецької окупаційної влади. Незважаючи на застереження С. Бандери про шкідливість антинімецьких виступів, члени ОУН не могли ігнорувати того факту, що від початку 1942 р. на окупо- ваних теренах України активізувався комуністичний підпільно- партизанський рух, ширилися стихійні виступи населення, яке не бажало терпіти окупаційної політики. За таких обставин оунівці могли залишитися осторонь антинацистського руху Опору, який набирав сили на українських землях15. Для вирішення поточних політичних проблем і з’ясування зав- дань Організації у квітні 1942 р. під Львовом відбулася Друга кон- ференція ОУНб. Було визначено «близьку можливість збройної боротьби за українську державність у слушний час (розбиття Моск- ви, загальне виснаження, зовнішнє й внутрішнє потрясіння Німеч- чини)». Висовуючи тезу про пріоритетність творення власних сил, Пантелеймон Сак– «Могила» з дружиною Параскевією та дочкою Ларисою. 1937 р. 15 Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія. Історичні нариси / Дзьобак В., Іллюшин І., Касьянов Г. та ін. – Київ, 2006. – С.95. 54 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 55 № 12ЮРІЙ ЩУР ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН НА НАДДНІПРЯНЩИНІ (1942-1943 РР.) ОУН застерігала від стихійності та партизанщини, наголошуючи на потребі планованої мобілізації. У постановах конференції зазначено, що в процесі боротьби за Українську Державу ОУН вважає «найближчим і найважнішим завданням — творити з нашої Організації міцну всеохоплюючу ре- волюційно-політичну Організацію провідного активу з усіх верств, оперту на всіх шарах народу, яка охоплювала б всі українські зем- лі». З огляду на це на землях Наддніпрянщини ОУН свою револю- ційно-політичну роботу планувала скерувати на: «а) організування провідного активу, як керівної всеукраїн- ської політично-творчої сили; б) творення організаційної сітки, що провадитиме політичну бо- ротьбу на всіх ділянках; в) політичне вироблення керівних кадрів; г) політичне активізування всіх здорових сил міста й села; д) опанування виховання молоді; е) організацію й активізацію жіноцтва; є) прищеплення народові віри у власні сили й перемогу; ж) прищеплення націоналістичної ідеї відповідньо до теперіш- нього духовного розвитку даних теренів і на поглиблення собор- ницького поєднання творчих сил Осередніх і Східньо-Українських Земель та Західньо-Українських Земель; з) опанування міст, промислових центрів, особливо робітничого елементу своєю пропагандою й агітацією, політичною боротьбою, суспільними акціями й організаційною працею; и) опанування зверха й знизу осередків суспільного, господар- ського, адміністративного, професійного, транспортового, культур- но-освітнього та релігійного питання, звертаючи головно увагу на найбільш важливі осередки з погляду стратегічно-політичного, або загрожені наступом чужинців, зокрема москалів»16. У повсякденній діяльності членів ОУН виникали проблеми вза- ємодії з населенням Наддніпрянщини. Невідомий член київського націоналістичного підпілля в листі до центрального керівництва вка- зував на основні помилки в діяльності на східних теренах. Зокрема 16 Постанови Другої Конференції Організації Українських Націоналістів (квітень 1942 р.) // ОУН в світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших доку- ментів з Боротьби. 1929-1955 р. – Б.м., 1955 – С. 62-64. наголошував на тому, що ОУН мусить однозначно відокремитися від усього, що нагадує націонал-соціалізм чи фашизм. Він же під- креслював, що на Східній Україні прийнятним є лише той держав- но-політичний лад, який заперечує будь-яке поневолення народу, верстви, одиниці. Для успішного закріплення діяльності «здобутки революції 1917 р. мусять бути збережені (Ленін у великій пошані). До цих здобутків належить (на тутешню думку, головно молоді) — розвій науки і право людини на неї, звільнення людини від усіх блахманів з релігією виключно, упромисловлення країни»17. На проблемах у сприйнятті націоналізму більшістю населення Східної України наголошував і американський історик Дж. Арм- стронґ. Серед факторів, які, на думку дослідника, були причиною такого стану речей, він називає брак інформації, постійний тиск німецької окупаційної адміністрації та небезпеку з боку агентів НКВД. Крім того, скрутне матеріальне становище окупаційного часу відсувало національне питання на задній план, а сама про- грама націоналістичного руху, в якій мало уваги приділено грома- дянським правам, економічним і соціальним питанням, викликала негативну реакцію18. Боротьба за вплив на Наддніпрянщині змушувала представ- ників українського визвольного руху до переосмислення векторів своєї діяльності. Зазнаючи, що на східноукраїнських землях йде напружена боротьба за ідейне обличчя «українського материка», невідомий автор стверджував, що «наша головна увага мусить бути спрямована на О і СУЗ* і всі наші головні сили мусять завжди бути готові до їх диспозиції. Не доля таких чи інших наших окраїн є вирі- шальною для справи самостійної української держави, для нашого національного «бути чи не бути», лише доля нашого материка — О і СУЗ». З огляду на це актуальним був клич «Лицем до Сходу»!19. Важливу роль у проблемі охоплення Наддніпрянщини від- водили інформаційно-пропагандивному напрямові роботи націо- налістичного підпілля. Повернувшись із відрядження до Східної 17 Державний архів Рівненської області (далі ДАРО). – Ф. Р-30. – Оп. 2. – Спр.3. – Арк. 120. 18 Armstrong J. Ukrainian Nationalism 1939-1945. – 2-nd. New York, 1963. – Р. 282. * Осередні і Східні українські землі. 19 Armstrong J. Ukrainian Nationalism 1939-1945. - Р. 282. 56 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 57 № 12ЮРІЙ ЩУР ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН НА НАДДНІПРЯНЩИНІ (1942-1943 РР.) України, М. Прокоп — «Гармаш» на нараді Проводу ОУН у 1942 р., вказуючи на основні недоліки роботи Організації, запропонував внести певні корективи: 1. Перейти в ідейно-програмній роботі до проголошення соці- ально-економічної і державотворчої політики. 2. Припинити популяризацію гасел, які принижують інші націо- нальності. Знайти основу для залучення неукраїнців до визвольно- го руху шляхом пропаганди рівності і співдружності всіх націй, які проживають в Україні. 3. Вести боротьбу не під гаслом «Самостійної України», а звіль- нення території СРСР від більшовиків. 4. Посилити антинімецьку пропаганду і перейти до активніших форм боротьби проти німців. 5. Від створення організаційної мережі і зв’язків перейти до глибокої ідейно-політичної роботи20. Проблема проведення агітаційної роботи на Наддніпрянщи- ні знайшла своє відображенні і в матеріалах Другої конференції ОУН, де зазначено: «Приготувати Пропагандивний матеріал, при- стосований передусім до потреб Осередніх і Східніх Українських Земель, а також до відповідних середовищ з розв’язкою актуаль- них питань, як робітниче питання, селянське питання, боротьба за Українську Державність, розуміння української національної ре- волюції й збройного зриву, значення всеукраїнської національної організації та нашої політичної концепції, питання нової провідної верстви, виховання молоді і под.». Незабаром після цього під гри- фом ОУН з’явилися фахові розвідки, у яких пропонувано шляхи розв’язання нових ідейних, політичних, економічних, морально- етичних проблем Організації21. Реакція жителів Наддніпрянщини на оунівську пропаганду була різною. Як вказував невідомий член київського націоналістич- ного підпілля, деякі видання прийнято із задоволенням, але були й такі, що не принесли користі ОУН: «рішала завжди ясність думки, відважне ставлення проблематики та розумна постановка». Основ- ною причиною неприйняття певних матеріалів була політична 20 Дзьобак В. Конфлікти в ОУН (Б) і їх вплив на український Рух Опору (1941- 1944 рр.). – Київ, 2005. – С. 34-35. 21 Стасюк О., вказана праця. – С. 44-45. вишколеність жителів Радянської України й, відповідно, ігнору- вання поверхневих матеріалів. Аналізуючи друковану продук- цію, яка надходила із Західної України, активіст ОУН відзначав її основні похибки. Зокрема вказував, що «листівка на 30 червня … буде цілком зла. Її зміст так завуальований, що ніяк розібрати не можна чого автор хоче. Найкращий доказ, що хоч стаття дуже до- вга — ні один раз не ужито слова «німці» та ніде не зазначено що це саме вони зліквідували акт 30 червня 1941 р.»22. Від літа 1942 р. ОУН продовжує агітаційно-пропагандивну ро- боту, але вже з урахуванням зауважень членів наддніпрянських підпільних клітин. Активізується видання місцевих оунівських часописів: «Вісті» (Крайового проводу (КП) ПівдСУЗ, м. Дніпропет- ровськ), «За державність», «Чорноморський вісник» (Провід ОУН Трансистрії, м. Одеса), «За самостійну державу», «За самостій- ну Україну» (КП ОСУЗ, м. Київ), «За соборну Україну» (Кірово- градський обласний провід ОУН), «Молода Україна» (КП ПівдУЗ, м. Одеса), «Прапор молоді» (Провід Юнацтва ОСУЗ)23. Враховано було й соціальні та етнонаціональні проблеми. Зокрема, у липневому випуску газети «За Самостійну Україну» було поміщено редакційну «Відозву до пригноблених народів Сходу»24, а в серпні того ж, 1942 р., видано листівку «Українці!» із закликом не допустити нового голодомору25. Згідно з визначен- ням Л. Шанковського нові напрями агітаційної роботи сприяли залученню до націоналістичного підпілля нових членів, зокрема серед національних меншин. У Донецькій області було створено підпільний видавничий осередок, що друкував самостійницьку літературу російською мовою. Після розгромлення осередку ні- мецькою поліцією в 1942 р. шахтарі-росіяни самочинно перенесли типографію до однієї із шахт, де продовжили друк націоналістич- них видань. Вказаний автор зазначав, що у зв’язку з діяльністю осередку в містах Донецьку та Макіївці гестапо заарештувало близько 30 росіян26. 22 ДАРО. – Ф. Р-30. – Оп. 2. – Спр. 3. – Арк. 121. 23 Стасюк О., вказана праця. – С.241-256. 24 Відозва до пригноблених народів Сходу // Ідея і Чин. – 1942. - № 1. – С. 17-18. 25 Сергійчук В. Український здвиг. Наддніпрянщина. – С. 73. 26 Шанковський Л., вказана праця. – С. 55. 58 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 59 № 12ЮРІЙ ЩУР ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН НА НАДДНІПРЯНЩИНІ (1942-1943 РР.) Проблема агітаційної роботи залишалася актуальною і в 1943 р. Від якості поширюваних ОУН видань залежала реакція населен- ня Наддніпрянщини. Через це в аналітичному звіті КП ПівдУЗ про суспільно-політичне, культурне й господарське життя Південної України наголошувано: «для вироблення листівок і звернень до на- роду обов’язково залучити творчий, але місцевий (східноукраїн- ський) елемент, бо конче треба позбутися суто ГАЛИЦЬКИХ І ОПО- ЛЯЧЕНИХ СЛІВ І ВИРАЗІВ, що зустрічаються в кожній листівці, брошурі чи книжці. Місцевому простому люду обов’язково треба говорити про його думки і його власне горе, його бажання і завдання його власною, а не чужою (чи з чужим домішком) МОВОЮ»27. Незважаючи на певні проблеми ОУН в агітації, остання зна- ходила відгук серед наддніпрянців. 10 квітня 1942 р. керівництво Айнзацгрупи «С» повідомляло Начальнику поліції безпеки та СД про масове цілеспрямоване поширення націоналістичної друкова- ної продукції на східноукраїнських землях28. Восени того ж р. гес- тапо, аналізуючи український підпільний рух, зазначало: «гіпоте- за, що арешт Степана Бандери, лідера ОУН, а також керівників у Рейху та Львові суттєво зменшить діяльність цієї організації, не підтвердилась. Тон бандерівської пропаганди, спочатку поміркова- ний, став більш агресивним. Листівки, поширені пізніше, скеровані супроти Німеччини. Ця пропаганда-збурення, підвела послідовни- ків Бандери до замахів на життя деяких німців, особливо агентів таємної поліції»29. З огляду на це логічним є пункт №1 таємної ні- мецької інструкції по Україні, де ворогами німецької влади назва- но комуністів, послідовників Бандери та партизанів. Оунівців ви- знано потенційно найбільш небезпечними й такими, що підлягали знищенню за будь-яку ціну30. Підсилив думку про небезпеку оунівського руху один із праців- ників апарату рейхскомісаріату Україна професор фон Грюнберг, який здійснив тривалу робочу поїздку за маршрутом Рівне — Бер- дичів — Вінниця — Київ — Кіровоград — Дніпропетровськ — 27 Сергійчук В. Український здвиг. Наддніпрянщина. – С. 199. 28 Report no. 191 on events in the USSR // The Ukrainian review. – 1987. - №2. – Р. 37. 29 Excerpt from Gestapo report No. 8 on important police matters // The restoration of the Ukrainian State in World War II. – London: UPL, 1987. – P. 70. 30 Secret German instruction concerning Ukraine // The restoration of the Ukrainian State in World War II. – London: UPL, 1987. – P. 69. Запоріжжя — Кривий Ріг — Миколаїв — Херсон — Сімферополь — Севастополь. У своїй доповіді він, зокрема, відзначив надзвичайну активність українського самостійницького руху, що створює свої центри та поширює свій вплив у трикутнику міст Київ — Вінни- ця — Полтава та Київ — Харків — Сталіно (Донецьк). Уважно відстежуючи розвиток українського самостійницько- го руху на окупованих східних землях, поліція безпеки та СД за- значали, що на Наддніпрянщині члени ОУН «щодо більшовицьких банд дотримуються доброзичливого нейтралітету»31. Особливо чіт- ко це проявлялося в південних областях України. Зокрема, тісна співпраця націоналістичного та прорадянського підпілля існувала в Мелітопольському районі Запорізької області, м. Маріуполі та м. Волновасі Донецької й Нововоронцовському районі Херсонської областей32. Активізація антинімецької діяльності націоналістичного підпіл- ля вимагала негайної реакції окупаційної влади. Протягом першої половини 1942 р. німецька поліція та гестапо провели арешти чле- нів та прихильників ОУН в Цетральній, Південній та Східній Укра- їні. Зокрема, лише в Кіровоградській області за причетність до на- ціоналістичного підпілля було розстріляно 120 осіб. Репресій також зазнали самостійники Криму33. Згідно з інформаційною довідкою ОУН «Терор німецьких окупантів на Україні (від 1942 до 1944 рр.)», протягом другої половини 1942 — першої половини 1943 років на Наддніпрянщині німецькі каральні органи провели масові арешти членів націоналістичного підпілля в областях, які були під юрис- дикцією КП ПівдУЗ (листопад-грудень 1942 р.), та на Вінниччині й Кам’янець-Подільщині (травень-серпень 1943 р.). Інші області та- кож перебували під пильним наглядом поліції безпеки34. У цей час ОУН втратила багато кваліфікованих підпільників, зокрема серед 31 Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія. Історичні нариси. – С. 104. 32 Щур Ю. Подружилися червона зірка і золотий тризуб: дещо про співпрацю кому- ністів й націоналістів на Півдні України під час нацистської окупації // Просто (Запоріжжя). – 2007. – 6 вересня. 33 Ідзьо В. Українська Повстанська Армія – згідно зі свідченнями німецьких та ра- дянських архівів. Монографія. – Львів, 2005. – С. 26-27. 34 Архів Центру досліджень визвольного руху (далі Архів ЦДВР). – Ф. М. Лебедя. – О.з. 169. – Арк. 1-4. 60 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 61 № 12ЮРІЙ ЩУР ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН НА НАДДНІПРЯНЩИНІ (1942-1943 РР.) керівного складу наддніпрянських осередків. Внаслідок німецьких репресій загинули П. Сак — «Могила», голова КП ОСУЗ; Черник, член окружного проводу ОСУЗ; «Вій», Окружний провідник Кам’я- нець-Подільщини; Л. Шостак, організатор ОУН на Кіровоградщині; Василь Гадада — «Юрко», член обласного проводу Дніпропетров- щини; Г. Яворів, провідник Вінничини й Полтавщини35; Я. Петреч- ко — «Граб», керівник Служби Безпеки ОУН на Наддніпрянщині; Б. Мовчан, заступник обласного провідника Запорізької області36. Враховуючи такі обставини, задля збереження кадрів від репре- сій, керівництво ОУН мусило вжити ще більшої конспірації. З літа 1943 р. заборонено збирати на наради понад 4-5 осіб, не дозволено писати протоколи та будь-які документи про роботу ОУН37. Незважаючи на посилення репресій з боку німецької окупаційної влади, націоналістичне підпілля продовжувало активну діяльність. У постановах ІІІ-ї Конференції ОУН, яка відбулася 17-21 лютого 1943 р., відзначено, що 1942 р. в діяльності організації позначився скріпленням самостійницької акції та наростанням єдиного фронту боротьби українського народу. На думку Проводу ОУН, це вияви- лося у зростанні національної свідомості під впливом самостійниць- кої пропаганди, ліквідації компартійних впливів серед населення України, участі у національно-визвольній боротьбі різних верств українського народу та зростанні кадрів борців за Українську са- мостійну Соборну Державу на всіх українських землях38. Відображення таких настроїв у середовищі ОУН чітко зафік- совано, зокрема, у наказі крайового провідника центральноукра- їнського оунівського підпілля з нагоди Свята зброї від 31 серпня 1942 р. Крайовий провід зазначав, що на той час ОУН є єдиною си- лою, «що бореться за Самостійну Українську державу, а значить, за землю, за волю, за правду, за справедливу працю і оплату, за безоплатну і загальну українську середню і вищу школу для укра- їнської молоді, за людське життя для українського народу»39. 35 Впали на полі слави // Ідея і Чин. – 1945. - № 8. – С. 37-43. 36 Там само. – № 9. – С. 35. 37 Нікольський В. Підпілля ОУН (б) у Донбасі. – Київ, 2001. – С.38. 38 Постанови ІІІ Конференції Організації Українських Націоналістів Самостійників Державників (ОУНСД) // ОУН в світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших документів з Боротьби. 1929-1955 р. – Б.м., 1955 – С. 78-79. 39 Роман Шухевич у документах радянських органів державної безпеки. – С. 342. Як політична сила, що претендувала на першість у боротьбі за ви- зволення України, ОУН мусила швидко реагувати на виклики часу. Зокрема, під час засідання Проводу ОУН у Львові у листопаді 1942 р. представники центрально- та східноукраїнських осередків органі- зації у своїх виступах наголошували на необхідності активних анти- німецьких дій у зв’язку з надзвичайним нацистським терором40. Постанови та рішення центрального керівництва знайшли від- ображення у діяльності низових ланок ОУН на Наддніпрянщині. Донецький обласний провід своїм периферійним організаціям на- дав такі вказівки: забезпечити розмноження й поширення листівок та відозв, організувати збір зброї та грошей у фонд створюваної по- встанської армії. Крім того, провід вирішував питання формування збройних загонів, створення широко розгалуженої мережі підпіль- них осередків та посилював роботу з ідеологічного вишколу своїх кадрів та молоді41. Також у Донецькій області в 1942 р. за сприяння оунівців було видано сім наказів про запровадження української мови як офіційної в шести районах. Відомо про аналогічний наказ кінця 1942 р. щодо запровадження української мови на всій тери- торії Луганської області42. Серед загальноукраїнських заходів ОУН, які були проведені на Наддніпрянщині, найпомітнішими, за визначенням самих чле- нів націоналістичного підпілля, були: організована акція проти виїзду й вивозу молоді на примусові роботи до Німеччини, акція проти прислужництва німцям з боку місцевих людей та агітація за збирання й переховування врожаю від окупаційної влади43. Під час проведення першої акції було видано листівку із закликом до українців зберегти українську молодь від вивезення до Німеччи- ни. Листівка також містила заклик до росіян — працівників поліції сприяти молоді ухилятися від вивезення44. Аналізуючи проведені акції у своїй політичній доповіді під час засідання Першого великого збору Української Головної Виз- вольної Ради у липні 1944 р., референт пропаганди Проводу ОУН 40 Патриляк І. Український визвольний рух у 1942 р. // Український визвольний рух. – Львів: Мс, 2006. – Збірник 7. – С. 226. 41 Сергійчук В. Український здвиг. Наддніпрянщина. – С. 319. 42 Добровольський О. Оунівське підпілля Донеччини. – Слов’янськ, 2008. – С. 4-5. 43 Архів ЦДВР. – Ф. М. Лебедя. – О.з. 172. – Арк. 3. 44 ДАЗО. – Ф.Р. 5747. – Оп. 3. – Спр. 8729. м- Арк. 31-32. 62 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 63 № 12ЮРІЙ ЩУР ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН НА НАДДНІПРЯНЩИНІ (1942-1943 РР.) М. Прокоп — «Орлович» зазначав, що зосередження націоналіс- тичного підпілля на проблемах вивезення на примусові роботи, реквізиції продуктів харчування, нівелювання окупаційною вла- дою людської гідності та масових розстрілів й екзекуцій дода- ло йому симпатій українського населення. Важливість полягала в тому, що «хто хотів в той час здобути впливи для якоїсь ідеї та вдержати себе на поверхні політичного життя, мусів заняти вираз- не становище до всіх тих окупантських практик, як і до німецького режиму взагалі. Це найкраще видно по інших політичних угру- пованнях, що старалися лявірувати з німцями. Вони на поверхні життя не вдержалися»45. Так, зокрема, трапилося з Громадським комітетом на чолі з В. Доленком, який займався організацією міс- цевого самоврядування й культурно-освітніх закладів у Харкові: після того як на початку 1942 р. українська адміністрація була роз- пущена німецькою окупаційною владою, Комітет пішов у підпілля й фактично припинив свою діяльність46. Умови діяльності ОУН на Наддніпрянщині вказували, що ба- гато програмних й організаційних принципів націоналістичного руху — вождівства, монопартійності, етнічної винятковості — ви- кликали серед жителів сумніви й заперечення. Актуальнішим було розв’язання соціальних питань у майбутній українській державі тощо47. Логічним наслідком внутрішньої організаційної дискусії, започаткованої Проводом ПівдУЗ, було проведення Третього Над- звичайного Великого Збору ОУН, у роботі якого вперше за історію Організації взяли участь представники Наддніпрянської України. У постановах Збору, який відбувся 21-25 серпня 1943 р., відзначе- но, що ОУН виступає за свободу друку, слова, думки, переконань, віри й світогляду та що ОУН проти офіційного нав’язування сус- пільності світоглядних доктрин і догм. У постановах знайшли своє відображення й соціально-економічні питання, зокрема наголошу- вано на необхідності ліквідації колгоспної системи48. 45 Орлович В. Політична доповідь, червень 1944 // Український визвольний рух. – Львів, 2005. – Збірник 5. – С. 53. 46 Сергійчук В. ОУН-УПА в роки війни. – С. 45. 47 Грицак Я. Вказана праця. – С. 252. 48 Прокоп М. До історії розвитку української політичної думки під час Другої світо- вої війни // Сучасність. – 1979. - №1. – С. 80-82. На сьогодні існують три основні погляди на причини прове- дення Третього Збору. Перший належить радянській історіогра- фії і полягає в тому, що Збір знаменував собою початок боротьби ОУН з радянською владою й переорієнтацію на нового союзника: від Німеччини до західних альянтів49. Провідник ОУН на ПівдУЗ В. Кук основною причиною проведення Збору називав проблему переходу націоналістичного підпілля на нові умови діяльності у зв’язку з набутим на Наддніпрянщині досвідом та поверненням радянської влади на зміну німецької50. Дещо протилежний погляд на причини скликання Збору мав ще один активний діяч наддні- прянського підпілля — П. Дужий. Він стверджував, що основною причиною був перехід від одностайного керівництва Організаці- єю (принцип Провідника) до колегіального (Бюро Проводу)51. На думку автора дослідження, останні два тлумачення причин скли- кання ІІІ-го НВЗ ОУН є правдоподібними й доповнюють одне одного. На думку В. Кука, рішення Третього Збору дали можливість провести 21-22 листопада 1943 р. Першу конференцію поневоле- них народів Східної Європи та Азії, яка стала початком Антибіль- шовицького Блоку Народів, та 11-15 липня 1944 р. — Перший Ве- ликий Збір Української Головної Визвольної Ради — підпільного парламенту воюючої України52. Враховуючи, що Третій Збір відбувався тоді, коли на німець- ко-радянському фронті стався кардинальний перелом на користь СРСР, що зумовило швидке просування Червоної армії по терито- рії України, постанови Збору не були повною мірою використані в роботі наддніпрянськими осередками ОУН. Попри те, у подальшій діяльності Організації, в умовах повернення радянської влади, рі- шення Надзвичайного Збору ОУН широко використовували в про- паганді ідей національно-визвольного руху53. 49 Масловський В. Дорога в безодню: про злочинні дії українських буржуазних націо- налістів проти радянського народу. – Львів: Каменяр, 1978. – С. 149. 50 Бондарук Л. Державотворчий збір ОУН // Шлях перемоги. – 2003. – 10 вересня. 51 Дужий П. Українська справа: вчора і сьогодні. Збірник статей і спогадів. Львів: Афіша, 2002. – Т. 1. – С. 284. 52 Бондарук Л., вказана праця. 53 Щур Ю. Нарис історії діяльності Організації Українських Націоналістів на Східноукраїнських землях. – Запоріжжя, 2006. – С. 55-56. 64 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 65 № 12ЮРІЙ ЩУР ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН НА НАДДНІПРЯНЩИНІ (1942-1943 РР.) Окремо варто виділити діяль- ність спеціальної служби розвідки та контррозвідки ОУН — референ- тури Служби Безпеки. За свідчен- нями Крайового провідника ПівдУЗ В. Кука-»Леміша», до завдань СБ у період німецької окупації входило вивчення методів роботи німецької розвідки, і з цією метою працівників референтури засилали для роботи в органи німецької розвідки та контр- розвідки. Якщо на початковому етапі функціонування націоналістичного підпілля на Наддніпрянщині проти- німецькі заходи СБ мали здебільшого пасивний характер, що було зумовле- но загальною тактичною лінією ОУН того часу, то з 1942 р. робота Служ- би безпеки активізувалася. Зокрема, восени за вказівкою представника Проводу ОУН М. Прокопа на засі- данні у Києві було ухвалено рішення про створення спеціальних агентурних груп для збору інформації про німецьку окупаційну владу та спецслужби. Контррозвідка під- пілля виявляла та заводила справи на агентів гестапо серед членів підпілля. Кожний референт СБ мав двічі на місяць подавати керів- ництву звіт про роботу німецьких карально-репресивних органів, проведені ними арешти або розшукові заходи, про осіб, запідозре- них в агентурних стосунках, або тих, що офіційно співпрацювали з окупантами. Збір подібної інформації допомагав виводити підпіль- ників з-під ударів німецьких спецслужб54. Спецслужба ОУН також постійно проводила операції знищення агентів, що брали участь в антиукраїнських акціях: українських по- мічників СД, членів охоронних підрозділів, радянських агентів на ні- мецькій службі. Після проведених замахів члени націоналістичного Василь Кук – «Коваль», «Леміш» 54 Вєдєнєєв Д., Биструхін Г. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА. 1920-1945. – Київ, 2006. – С. 172-173. підпілля поширювали листівки із закликом до населення допомага- ти українським революціонерам, а окрема листівка була звернена до шуцманів, щоб не переслідували самостійницького руху: «На те- рор відповімо терором» — погрожували листівки. Референтом СБ КП ПівдУЗ був Іван Білик — «Кость». Під його керівництвом у 1943 р. есбістам вдалося звільнити в’язнів із концтаборів в містах Ірпені, Мелітополі, Кривому Розі та отрима- ти харчі для підпільників з німецьких магазинів. У серпні 1943 р. він організував широку «атентатну акцію» проти найбільш зне- навиджених працівників гестапо та їх прислужників. Розмах ак- ції занепокоїв німецьку окупаційну владу, по території Південної України було проголошено розшук «Костя» та його групи, зокрема сильно непокоїв поліцію місцевий українець «Жора», який провів низку вдалих замахів55. Влітку 1943 р. на Наддніпрянщині активізується військова ро- бота ОУН, що було пов’язано із переходом націоналістичного під- пілля до активних бойових дій проти окупаційної влади. Оунівцям вдалося організувати перші боївки на Київщині, Полтавщині, Він- ниччині та Дніпропетровщині, які, однак, проіснували недовго56, зо- крема через безлісний терен, потребу докладного вужчого добору членів партизанських відділів, брак зброї та наступ Червоної ар- мії. Характерними напрямами діяльності націоналістичних боївок у цей час була ліквідація німецьких адміністративних чиновників, поборювання німецьких та більшовицьких грабіжницьких груп й опорних пунктів57. Створення власних збройних формувань доволі жваво обгово- рювали в середовищі ОУН протягом 1942-43 рр. Зокрема, у лис- топаді 1942 р., одразу після проведення засідання Проводу ОУН, у Львові відбулася військова конференція, на якій були присутні урядуючий провідник Микола Лебедь, військовий референт Про- воду Дмитро Грицай, військовий референт ОУН ПЗУЗ Василь Іва- хів, військовий референт ОУН ОСУЗ Михайло Медвідь та офіцер 55 Слободянюк М., Шахрайчук І. Рух Опору на Дніпропетровщині в роки Великої Вітчизняної війни. – Дніпропетровськ, 2004. – С. 210-11. 56 ОУН на СУЗ від 1941 р. – Б.м., 1947. – С. 16-17. 57 Лебідь М. УПА. Українська повстанська армія. Її генеза, ріст і дії у визвольній боротьбі українського народу з Українську Самостійну Соборну Державу. – Дрогобич: Відродження, 1993. – Ч.1: Німецька окупація України. – С. 54. 66 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 67 № 12ЮРІЙ ЩУР ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН НА НАДДНІПРЯНЩИНІ (1942-1943 РР.) для спеціальних доручень Проводу Іван Климів. Конференція ухвалила рішення розпочати формування «збройних сил ОУН»58. Навесні 1943 р. розроблено проект розгортання повстанської армії «До ситуації» (датований 12 квітня 1943 р.), де проблемі поширення УПА (в документі УВА — Українська Визвольна Армія) на Наддні- прянську Україну приділено значну увагу. Перехід ОУН до збройної боротьби автори документа відносять до другого тактичного ступе- ня діяльності — самооборонного. У рамках цього ступеня планували, зокрема, ліквідувати комуністичний вплив серед українського насе- лення Наддніпрянщини. Також пропоновано в міру можливості по- чати організацію третього перехідного осередку, що своєю базою мав би Холодноярські ліси та дніпровські плавні. Завдання цього осеред- ку полягало в: гуртуванні боєздатних втікачів (із примусових робіт, таборів полонених тощо) й після організації переправлення їх на По- лісся. Своєю увагою цей осередок мав охопити й Лівобережжя. Коор- динувати діяльність повстанських сил мав центр у Галичині59. На початку свого існування Українська повстанська армія охоплювала територію Волині-Полісся. На кінець 1943 р. тут було створено чотири Воєнні округи (ВО), серед них і ВО «Тютюнник» на чолі із поручником Федором Воробцем — «Верещакою», яка охоплювала територію Житомирщини. З літа волинські й поділь- ські відділи йшли рейдами в центральноукраїські землі, зокрема Житомирську, Кам’янець-Подільську й Вінницьку області, де їх- нім завданням була допомога місцевій мережі ОУН у боротьбі з на- цистами. Цим вони також сприяли формуванню місцевих повстан- ських відділів, із яких восени того ж року почали формуватися окремі військові частини на Вінниччині, Уманщині та Черкащині60. Згідно з інформацією Л. Шанковського про джерела створен- ня групи УПА-«Південь», рейдуючий відділ УПА скеровано із Волині, який, пройшов через Житомирщину, Трипільщину і Чер- кащину, прибув до Кіровоградщини, де мав зустріч із місцевим обласним провідником ОУН М. Мартином. Влітку 1943 р. на тери- торії центральноукраїнських областей створено два відділи УПА: 58 Патриляк І., вказана праця. – С. 226-227. 59 Архів ЦДВР. – Ф. М. Лебедя. – О.з. 353. – Арк. 1-2. 60 Содоль П. Українська повстанча армія, 1943-49. Довідник. – Нью-Йорк, 1994. – С. 16, 19. в Холодному Яру під командуванням І. Білика — «Костя» та на Уманщині під командуванням М. Мартина — «Остапа». Наприкін- ці літа до них долучився відділ із Полтавщини під командуванням «Діда Тараса», колишнього учасника повстансько-партизанського руху на Наддніпрянщині в 1920-23 рр. Для підсилення повстанської групи в жовтні 1943 р. із Волині на Наддніпрянщину відправлено сотню під командуванням Омеляна Грабця — «Батька», тереном діяльності для якої було визначено Вінницьку область61. Василь Чижевський, ад’ютант командира групи «Захід», вказу- вав, що у грудні 1943 р. відбувається завершення організації УПА й таким чином підсумовується перший етап організації повстанської армії. На той час УПА складалася із трьох груп: «Північ», «Захід» та «Південь», що формувалася. Запланована група «Схід» створена не була. Територія Наддніпрянщини підпадала під юрисдикцію двох груп — «Північ» та «Південь». До території впливу першої входи- ла північна Житомирщина по Дніпро. Група УПА- «Південь» мала охопити Вінницьку, Кам’янець-Подільську, Дніпропетровську, Одеську, Херсонську, Миколаївську області та Бессарабію. Коман- диром групи став провідник ОУН цих земель В. Кук — «Леміш»62. На кінець 1943 р. ВО «Тютюнник» охоплювала Житомирську об- ласть і західні райони Київської області та поділялася на воєнні над- райони Житомирський, Бердичівський, Андрушівський, Новоград- Волинський, Овруцький і Фастівський. Воєнну округу «Тютюнник» у поширюваній на підконтрольній їй території пропагандистській літературі ідентифікували як УПА-«Схід», однак вона не мала свого крайового командування. Група «Південь» була сформована на осно- ві виокремлено зі складу ВО 2 «Богун» групи УПА — «Північ» опе- ративної групи «Кодак», що діяла на Хмельниччині та Вінниччині, і КП ПівдУЗ, який станом на кінець 1943 р. охоплював контрольовану ОУН територію центральних, південних і східних регіонів України. Основним тереном діяльності південної групи були Камянець-По- дільська, Вінницька та південна частина Київської області63. 61 Шанковський Л., вказана праця. – С. 193-194. 62 Мороз В. До початків діяльності Української Головної Визвольний Ради // Український визвольний рух. – Львів, 2007. – Зб. 10. – С. 219-220. 63 Вовк О. Короткий нарис діяльності УПА та її запілля на ПЗУЗ і в прилеглих регіонах у 1943-1946 рр. // Український визвольний рух. – Львів, 2006. – Зб. 8. – С. 177, 184. 68 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 69 № 12ЮРІЙ ЩУР ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН НА НАДДНІПРЯНЩИНІ (1942-1943 РР.) Використання в пропагандистських цілях назви УПА-«Схід» призвело до певної плутанини щодо структури повстанської армії. Зокрема Р. Гоше в дослідженні, присвяченому опозиційним рухам у Радянському Союзі, аналізуючи структуру УПА, називає чотири великі армії, серед них і Схід, відділи якої діяли на північно-захід- ній Київщині64. Із переходом до відкритої збройної боротьби відкрилися гострі проблеми організаційної мережі. За визначенням авторів проек- ту «До ситуації», на центральноукраїнських землях не вистачало кваліфікованих досвідчених підпільників, зокрема для проведення масових суспільно-політичних акцій. Для умов збройної боротьби замало було вже лише існуючої підпільної мережі, бо, спираючись лише на неї, відділи наражалися на її повсякденні проблеми: про- вокації, арешти, втрату та проблемність зв’язків. На думку авторів проекту, центральноукраїнські землі відзначалися непідготовле- ним середовищем українських народних мас65. Задля вирішення вказаних проблем командування УПА від- правляє на Наддніпрянщину рейдуючі відділи. Рейди мали по- літичні та практичні передумови. По-перше, на теренах, не охоп- лених визвольним рухом, було необхідно популяризувати ідеї боротьби за самостійність України. На думку З. Семеніва, для цьо- го не вистачало лише літератури, листівок, закликів чи діяльності законспірованих підпільників. Жива сила у формі бойового відділу своєю організованістю, поведінкою, бойовими пропагандистськими акціями чи обороною населення мала б свідчити вірність поширю- ваним ідеям тощо. Крім того рейдуючі групи допомагали місцевим відділам у боротьбі проти окупаційного терору та проводили роз- відку на не охоплених повстанською армією теренах66. Протягом травня-жовтня 1943 р. відділи повстанської армії на території Житомирської, Кам’янець-Подільської, Вінницької та Київської обл. мали близько сорока боїв, не враховуючи дрібних сутичок, із німецькою жандармерією й поліційними частинами та загонами червоних партизанів67. Згідно з організаційними звітами, 64 Gaucher R. Opposition in the USSR, 1917-1967 // The restoration of the Ukrainian State in World War II. – London: UPL, 1987. – P. 56. 65 Архів ЦДВР. – Ф. М. Лебедя. – О.з. 353. – Арк. 3. 66 Семенів З. Рейди УПА й їх значення // До зброї. – 1952. - № 16. – С. 15. 67 Архів ЦДВР. – Ф. ЗЧ ОУН м. Нью Йорк. – О.з. 5. – Арк. 2-8. протягом другого півріччя 1943 р. повстанські відділи оперували в чорнобильських, чернігівських та київських лісах, де організову- вали свою «республіку», не допускаючи на цю територію німецьку адміністрацію та радянських партизанів68. Варто також зазначити, що на Наддніпрянщині в 1943 р. дія- ли самостійницькі повстанські загони, не підпорядковані Проводу ОУН та командуванню УПА. На Київщині, в околицях Трипілля, діяв повстанський загін «Зеленівців»69, а північних районах Черні- гівської обл. — «Чернігівська Січ» на чолі з полковником. «Стріль- цем». Загін підтримував зв’язки з обома групами ОУН. Напередо- дні приходу Червоної армії «Січ» саморозпустилася70. Незважаючи на те, що керівництво УПА досить оптимістично оцінювало підсумки перших рейдів повстанських відділів на цен- тральноукраїнські землі, ці акції показали, що завоювати довіру й підтримку населення на цих теренах буде дуже важко. Зокрема, в одному зі звітів зауважено, що «загально люди звали нас банде- рівцями, менше повстанцями, але ніколи партизанами». А саме з партизанами у свідомості місцевих жителів асоціювалася боротьба з німецькими окупантами. Зауважемо, що попри певні негаразди в діяльності УПА на Над- дніпрянщині, її присутність у цьому регіоні викликала занепокоєн- ня радянської влади. Починаючи з травня 1943 р. командири парти- занських загонів постійно інформували ЦК КП(б)У та Український штаб партизанського руху щодо просування на схід у бік Дніпра повстанських відділів. Зокрема, у вересні 1943 р. ген.-май. О. Фе- доров повідомляв про рух у район Києва та м. Білої Церкви загону «Залізняка», завдання якого полягало в тому, щоб «піти в підпіл- ля, потім активізуватися і, залишившись у тилу Червоної армії, нищити залізничні мости, підривати ешелони й паралізувати кому- нікації»71. Враховуючи потенційну небезпеку поширення дій УПА на територію Лівобережжя, народний комісар внутрішніх справ УРСР М. Рясний 4 жовтня 1943 р. підписав Директиву обласним управлінням НКВД щодо поліпшення оперативної роботи стосов- но ОУН. У документі вказано, що в районах і містах Лівобережжя 68 Українська повстанча армія діє // Вісті. – 1943. - № 3. – С. 8. 69 Архів ЦДВР. – Ф. М. Лебедя. – О.з. 172. – Арк. 4. 70 Русначенко А. Вказана праця. – С. 62. 70 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 71 № 12ЮРІЙ ЩУР ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН НА НАДДНІПРЯНЩИНІ (1942-1943 РР.) необхідно отримати таку агентуру, яка за своїми даними може бути використана для внутрішнього висвітлення й розробки соціальної бази націоналістичних формувань, якою є колишні куркулі, що працювали в німецьких окупаційних установах, поліцаї, дезертири з Червоної армії, члени сімей репресованих, що виїхали з німцями, землевласники, працівники торгівлі тощо. Відповідно до цього осо- бистий склад апарату для боротьби з бандитизмом і дезертирством мав бути ретельно підібраним та фахово підготовленим72. Питання агентурної розробки націоналістичного підпілля не було новим для органів державної безпеки Радянської України. Під час німецької окупації на Наддніпрянщині було створено ши- року мережу агентури та резидентури НКВД для проникнення в оунівське підпілля. Особливу увагу приділяли організації опера- тивної роботи проти ОУН у великих промислових та адміністра- тивних центрах: у Києві, Харкові, Одесі та інших містах. У Києві та Київській області для організації боротьби з націоналістичним підпіллям НКВС УРСР залишило близько 50 агентів, багато з яких увійшли до складу резидентур. З конкретним завданням органів безпеки на окупованій території залишено такі резидентури: у Харкові — 3 (11 агентів); в Одесі — 2 (12 агентів); в Полтаві, Ми- колаєві, Дніпропетровську, Житомирі та інших областях — по одній резидентурі73. Агент 4-го Управління республіканського НКГБ «Якорь», який перебував в тилу німецьких військ до жовт- ня 1942 р., зібрав відомості про націоналістичне підпілля в кількох окупованих областях, зокрема в Житомирській, Київській, Кірово- градській, Дніпропетровській та Запорізькій74. Наявність радянської агентури негативно впливала на роботу підпілля. Зокрема, на думку О. Добровольського, головним недо- ліком діяльності Донецького обласного підпілля була максимальна інфільтрація агентів НКВС до його керівного складу, як у містах 71 Кентій А. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр. – К., 1999. – С. 167. 72 Роман Шухевич у документах радянських органів державної безпеки. – С. 251. 73 Ткачук В. Перед судом истории: сотрудничество германских фашистов и украин- ских националистов в годы второй мировой войны и борьба против них советских органов государственной безопасности. – К., 2000. – С. 185. 74 Підсумкова доповідь про бойову й агентурно-оперативну роботу 4-го Управління НКДБ УРСР в 1941-1945 рр. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 1995. – № 1-2. – С. 22. області, так і у самому Донецьку. Наприклад, заступником голови обласного проводу ОУН та фактичним керівником мережі в Донець- ку в 1942-43 роках був агент «Дорошенко»75. Не кращою була ситуа- ція і в Крайовому Проводі ОУН Південноукраїнських земель, де на радянські спецслужби працював провідник Криворіжчини, згодом політичний референт Донбасу М. Кривошапка — «Козик»76. Через агентуру радянські органи безпеки отримували первин- ну інформацію про оунівське підпілля та його активістів. Зусиллями агентів було виявлено 57 націоналістичних організацій різного рів- ня, а під час наступу Червоної армії виявлено й піддано репресіям 153 членів ОУН. За матеріалами місцевої агентури, Управлінням НКГБ по Одеській області було заведено справи, за якими розроб- ляли понад 50 членів націоналістичного підпілля, 26 з яких були за- арештовані й засуджені77. Завдяки інформації «Дорошенка» вже у жовтні 1943 р. радянськими спецслужбами було розгромлено 5 ра- йонних проводів ОУН, що базувалися навколо Донецька, та взято під повний контроль НКВД Донецьку міську організацію ОУН78. На кінець 1943 р. Червона армія контролювала значну частину українських земель. Радянські органи безпеки пильно стежили за діяльністю мережі ОУН: після Сталінградської битви розвідка по- чала збирати детальну інформацію про український визвольний рух. У квітні 1943 р. при комісаріаті оборони СРСР було утворе- не Головне Управління контррозвідки СМЕРШ («Смерть шпигу- нам»), одним із завдань якого була боротьба з ОУН та УПА. Розпо- чинається планомірна ліквідація осередків ОУН, зокрема у жовтні 1943 р. було зачищено мережу підпілля в Полтаві79. З наближенням Червоної армії до східноукраїнських областей, охоплених мережею націоналістичного підпілля, ОУН почала готу- ватися до збройного опору і відправляти молодь до УПА. Основним напрямком маршруту щойно сформованих груп повстанців були райони Чорного лісу на Кіровоградщині та Холодного Яру Чер- каської області. Найбільш продуктивно в цьому питанні працював 75 Добровольський О., вказана праця. – С.3. 76 Архів наукового проекту «Незнані герої». – Ф.3. – Оп. 1. – Спр. 15. – Арк. 9. 77 Ткачук В., вказана праця. – С. 186. 78 Добровольський О., вказана праця. – С. 3. 79 Киричук Ю. Нариси з історії українського національно-визвольного руху 40-50 ро- ків ХХ століття. – Львів, 2000. – С. 88. 72 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 73 № 12ЮРІЙ ЩУР ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН НА НАДДНІПРЯНЩИНІ (1942-1943 РР.) Дніпропетровський обласний провід. Цими акціями часто керував близький співробітник керівника КП ПівдУЗ В. Кука М. Криво- шапка та колишній офіцер Червоної армії Тарасов — «Доктор». Із Дніпропетровської області восени 1943 р. до УПА вирушили групи із Широківського, Солонянського районів, самого Дніпропетров- ська, Нижньодніпровська та Кривого Рогу80. В умовах радянської дійсності оунівське підпілля на Наддні- прянщині висуває нові гасла, зокрема: «Українська радянська вла- да без більшовиків» або «Радянська Україна без більшовиків і без диктатури радянської влади». Підготовка до боротьби з радянською владою мала розпочатися з посилення агітаційної роботи. Зокрема, відомий оунівський пропагандист, уродженець Наддніпрянщини Й. Позичанюк — «Шугай», писав: «треба використати на Сході ім’я Леніна. Може тому, що з цим ім’ям зв’язана романтика революцій- ної боротьби і великих подій. Використати це в боротьбі з сталініз- мом, як і інші розходження між ленінською політикою і політикою Сталіна (що «спотворив Леніна») не зашкодить»81. Таким чином, можемо зробити певні висновки й зауваження. Протягом 1942-1943 років на Наддніпрянщині в роботі націоналіс- тичних осередків тривав підпільно-революційний етап діяльності ОУН. Оговтавшись після перших невдач, зокрема в галузі держа- вотворення, члени націоналістичного підпілля створили численну широко розгалужену мережу осередків по всій території Радян- ської України, включаючи й українські етнічні землі, які перебу- вали у складі інших держав. Робота на СУЗ спричинилася до змін всередині самої ОУН, зокрема в площині ідеології й напрямів діяльності. Під впливом Наддніпрянської України ОУН пішла на перетворення ідеології українського націоналізму на ідеологію національно-визвольно- го руху, що в кінцевому підсумку було оформлено в постановах ІІІ НВЗ ОУН 1943 р. Наслідком віянь нового часу став пошук но- вих форм для втілення ідеології, що піддалася корекції. Одним із перших проектів у цьому напрямку стала спроба створити на базі ОУН 17-18 липня 1944 р. Національно-Визвольну Революційну 80 Іванченко І. Діяльність похідних груп ОУН на Дніпропетровщині в роки ІІ-ої Світової війни. – Севастополь, 2003. – С. 60. 81 Там само. Організацію (НВРО), одним із ініціаторів якої виступив керівник КП ПівдУЗ В. Кук. Програмні положення НВРО наголошували на соціальних питаннях та боротьбі проти імперіалізму. Проаналізувавши діяльність осередків ОУН на Наддніпрянщи- ні, можемо виокремити основні її напрями: організаційно-мобілі- заційний, культурницько-пропагандистський, терористично-бо- йовий (військовий). Перший полягав у створенні органів місцевого самоврядування, розширенні підпільної мережі й залученні нових членів до організації. У межах культурницько-пропагандистського напряму засновували театри, реорганізували роботу школи й ін- ших освітніх установ, поширювали різноманітну літературу, за- сновували типографії тощо. Останній напрям мав відмінність на ОСУЗ і ПдУЗ. На Центральній Україні поряд із проведенням ін- дивідуальних терактів проти представників окупаційної влади й каральних органів, від 1943 р. проводили роботу з організації від- ділів УПА. В областях, підконтрольних КП ПдУЗ, що являв собою степову зону, організація великих озброєних груп була неможли- ва, тому тут обмежилися лише мобілізаційною роботою з відправ- ленню до УПА членів підпілля. На момент розгортання підпільно-революційної діяльності ОУН на Наддніпрянщині німецькі спецслужби повністю усвідомили не- безпеку націоналістичного підпілля й нагромадили досвід боротьби з оунівцями, якого не мали на початку німецько-радянської війни. Крім того, Наддніпрянщина — не Полісся й Галичина, лісу — за- хисника партизанів й підпільників — тут мало, тому й боротися з рухом Опору легше. Радянські спецслужби продовжили боротьбу з підпіллям після повернення радянської влади. До проблеми ліквідації оунівської мережі органи НКВД-МГБ підійшли ретельніше. Протягом другої половини 1943 р. їм вдалося ліквідувати основну масу осередків на ПдУЗ й частково на ОСУЗ. Незважаючи на це, націоналістичне підпілля продовжувало свою діяльність, пристосовуючись до но- вих умов боротьби.

Діяльність ОУН на Наддніпрянщині (1942-1943 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси