Застосування радянськими спецслужбами допоміжних засобів у боротьбі з підпіллям ОУН та УПА

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
Hauptverfasser:	Іщук, О., Ніколаєва, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України 2008
Schriftenreihe:	Український визвольний рух
Schlagworte:	Період збройної боротьби ОУН і УПА
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65419
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Застосування радянськими спецслужбами допоміжних засобів у боротьбі з підпіллям ОУН та УПА / О. Іщук, Н. Ніколаєва // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 134-162. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-65419
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-654192014-06-26T03:01:22Z Застосування радянськими спецслужбами допоміжних засобів у боротьбі з підпіллям ОУН та УПА Іщук, О. Ніколаєва, Н. Період збройної боротьби ОУН і УПА 2008 Article Застосування радянськими спецслужбами допоміжних засобів у боротьбі з підпіллям ОУН та УПА / О. Іщук, Н. Ніколаєва // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 134-162. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65419 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА
spellingShingle	Період збройної боротьби ОУН і УПА Період збройної боротьби ОУН і УПА Іщук, О. Ніколаєва, Н. Застосування радянськими спецслужбами допоміжних засобів у боротьбі з підпіллям ОУН та УПА Український визвольний рух
format	Article
author	Іщук, О. Ніколаєва, Н.
author_facet	Іщук, О. Ніколаєва, Н.
author_sort	Іщук, О.
title	Застосування радянськими спецслужбами допоміжних засобів у боротьбі з підпіллям ОУН та УПА
title_short	Застосування радянськими спецслужбами допоміжних засобів у боротьбі з підпіллям ОУН та УПА
title_full	Застосування радянськими спецслужбами допоміжних засобів у боротьбі з підпіллям ОУН та УПА
title_fullStr	Застосування радянськими спецслужбами допоміжних засобів у боротьбі з підпіллям ОУН та УПА
title_full_unstemmed	Застосування радянськими спецслужбами допоміжних засобів у боротьбі з підпіллям ОУН та УПА
title_sort	застосування радянськими спецслужбами допоміжних засобів у боротьбі з підпіллям оун та упа
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Період збройної боротьби ОУН і УПА
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65419
citation_txt	Застосування радянськими спецслужбами допоміжних засобів у боротьбі з підпіллям ОУН та УПА / О. Іщук, Н. Ніколаєва // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 134-162. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
series	Український визвольний рух
work_keys_str_mv	AT íŝuko zastosuvannâradânsʹkimispecslužbamidopomížnihzasobívuborotʹbízpídpíllâmountaupa AT níkolaêvan zastosuvannâradânsʹkimispecslužbamidopomížnihzasobívuborotʹbízpídpíllâmountaupa
first_indexed	2025-07-05T15:54:43Z
last_indexed	2025-07-05T15:54:43Z
_version_	1836822963375046656
fulltext	134 135 № 12ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ… ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ ДОПОМІЖНИХ ЗАСОБІВ У БОРОТЬБІ З ПІДПІЛЛЯМ ОУН ТА УПА Протистояння між органами НКВД-НКҐБ-МҐБ-МВД-КҐБ Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) та підпіллям Організації Українських Націоналістів бандерівського спрямування — ОУН й Української Повстанської Армії — УПА, яке тривало в період з 1944 до 1955 р., вирізнялося особливою жорстокістю. Для боротьби проти українського визвольного руху чекісти застосовували не лише зброю, а й хитрість та підступ- ність, використовуючи найновіші досягнення техніки. В міру сво- їх можливостей тим самим їм відповідали й українські підпіль- ники. Спробуємо проаналізувати найбільш показові допоміжні засо- би проти українського визвольного руху, що їх використовували чекісти. Під допоміжними засобами розуміємо розшукових собак, отруйні речовини, міни та бомби, радіосингналізаційну техніку, розвідку з літаків тощо. На сьогодні ця тема мало вивчена, хоча частково відображена у працях Д. Вєдєнєєва, В. Сергійчука, А. Русначенка та ін. Окремі документи, які містять інформацію з цієї теми, опубліковано у ви- данні «Літопис УПА» та інших збірниках документів. Наша розвідка не претендує на вичерпний аналіз цієї теми. Метою публікації є проаналізувати показові випадки застосуван- ня органами держбезпеки УРСР допоміжних засобів у боротьбі з підпіллям ОУН і УПА. Актуальність праці зумовлена необхідністю всебічного вивчен- ня українського визвольного руху, у ній використано досі мало відомі дослідникам архівні документи українського підпілля та органів державної безпеки УРСР, які зберігаються у фондах Галу- зевого державного архіву (ГДА) СБ України. ВИКОРИСТАННЯ СЛУЖБОВИХ СОБАК Одним з успішних спеціальних методів, який використовували органи МҐБ УРСР в боротьбі проти підпілля ОУН і УПА, було за- стосування службово-розшукових собак. Слід зазначити, що практика використання собак із розшуко- вою метою має досить тривалу історію. Протягом кількох останніх століть розшукових собак використовувала поліція багатьох єв- ропейських країн. Досить згадати хоч би оповідання про Шерлока Холмса, події Першої світової війни, використання собак у німець- кій армії у 1939-1945 рр. тощо. Радянські спецслужби взяли до уваги світовий досвід. Цікаві результати його застосування викладено в довідці з успішного ви- користання службово-розшукових собак проти підпілля за січень- квітень 1949 р. за підписом заступника міністра МҐБ УРСР М. По- переки. У довідці зазначено, що службово-розшукові собаки надавали значну допомогу у проведенні чекістсько-військових операцій із розшуку та ліквідації підпільників ОУН. Собак тренували спеці- ально вишколені військовослужбовці-інструктори, які відповідали за їх безпосереднє використання в бойових умовах. Під час розшу- кових операцій інструкторів із собаками використовували для ви- явлення бункерів та слідів підпільників. Знаючи про це, підпілля ОУН видало спеціальну інструкцію про те, як уникати переслідування собак. У разі збройної сутички підпільники насамперед намагалися вбити службово-розшукову собаку або її інструктора. Солдати внутрішніх військ МҐБ, які бра- ли участь в операціях, дбали про охорону службово-розшукових собак та їхніх інструкторів, намагалися прикривати їх вогнем. Станом на 1 травня 1949 р. за штатом у частинах військ МҐБ Українського округу необхідно було утримувати 507 службово- розшукових собак. Реально ж у той період на території західних областей України використовували 444 службово-розшукові соба- ки, в тому числі в областях: Львівській — 91, Дрогобицькій — 63, Тернопільській — 69, Рівненській — 68, Станіславській — 119, Во- линській — 341. 1 Галузевий державний архів Служби безпеки (ГДА СБ) України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 60. 136 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 137 № 12ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ… За час від 1 січня до 1 травня 1949 р. у результаті застосування службово-розшукових собак органи МҐБ знешкодили 52 підпільни- ки, з яких 7 — захоплено живими, 22 — вбито, 23 — затримано. Наведемо найхарактерніші випадки вдалого застосування службово-розшукових собак під час проведення чекістсько-вій- ськових операцій із ліквідації підпільників ОУН і УПА. Так, 27 лютого 1949 р. о 23.00 пошукову групу 6-ї стрілецької роти (СР) 332-го стрілецького полку (СП) при підході до с. Йоси- повичі Стрийського р-ну Дрогобицької (нині — Львівської) обл. об- стріляно із засідки, внаслідок чого загинув рядовий зі складу по- шукової групи, були поранені рядовий військ МВД та дільничний міліціонер, які перебували у складі наряду. Учасникам нападу вда- лося безперешкодно втекти. На місце події виїхав командир 6-ї СР 332-го СП із групою сол- датів, інструктором служби собак мол. серж. Коноваловим та роз- шуковим собакою Джоєм. Пущений на обшук місцевості собака виявив три сліди, які йшли в різних напрямках. Коновалов пустив собаку по одному із цих слідів. Опрацьовуючи його, собака пройшов полем 4 км і привів наряд на хутір Піддембіна Стрийського р-ну до будинку місцевого мешканця Плахти, де в підвалі будинку виявив схови- ще. У ньому під час збройної сутички було вбито три підпільники ОУН2. 1 березня 1949 р. військова група 2-го стрілецького батальйону (СБ) 91-го стрілецького полку (СП) з інструктором служби собак мол. серж. Мельниковим та розшуковим собакою Дінкою проводи- ла операцію із розшуку підпільників ОУН у лісовому масиві Старо- самбірського р-ну Дрогобицької (нині — Львівської) обл. О 9.30 ранку інструктор служби собак 4-ї стрілецької роти (СР) мол. серж. Мельников, йдучи попереду пошукової групи, пустив собаку Дінку обшукати місцевість. У результаті ретельного пошу- ку собака виявив криївку, у якій було 11 підпільників. На пропози- цію здатися живими підпільники відкрили сильний вогонь з авто- матичної зброї, зав’язалася перестрілка. Під час бою 10 учасників ОУН загинули, а одного захопили живим. 2 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 62. Таким чином, внаслідок умілого використання розшукового со- баки Дінки чекісти повністю знищили надрайонний провід ОУН3. 2 квітня 1949 р. пошукова група 86-го СП з інструктором служ- би собак мол. серж. Успенським та розшуковим собакою Рексом, здійснюючи пошук, виявила в одному з будинків мешканця села Трибухівці Бучацького р-ну Тернопільської обл. трьох підпільни- ків ОУН та зав’язала з ними перестрілку. У результаті бою двох підпільників ОУН було вбито, а третій, поранений в руку, утік. Пущений на його переслідування собака Рекс пробіг близько од- ного кілометра, наздогнав підпільника й повалив його на землю. Підпільник не розгубився і вчинив збройний спротив, однак його вбили солдати наряду, які наздогнали його. Підпільник виявився керівником місцевої боївки ОУН4. Успішне використання собак у боротьбі з підпіллям спонукало МҐБ УРСР та внутрішні війська МҐБ Українського округу до за- ходів, спрямованих на забезпечення ширшого використання служ- бово-розшукових собак під час здійснення чекістсько-військових операцій із розшуку підпільників ОУН і УПА. Однак підпілля ОУН і УПА призвичаїлося до такого методу роботи чекістів і, знаючи про активне використання розшукових собак, застосовувало про- ти них свої заходи безпеки. Зокрема, щоб збити собаку зі сліду, підпільники посипали сліди перцем, змащували підошви взуття бензином, ацетоном й іншими сильнодіючими засобами. У разі без- посереднього зіткнення з чекістськими групами, які використо- вували розшукових собак, підпільники ліквідовували їх. Завдяки цим заходам безпеки доволі часто використання розшукових собак не приносило очікуваного успіху чекістам. КОМБІНАЦІЇ З ПРИМАНКАМИ Значно витонченішим методом боротьби з повстанцями були комбінації з приманками. Це особливий вид діяльності МҐБ УРСР з метою розгрому підпілля ОУН і УПА. Аби спровокувати підпільників ОУН на збройні сутички та знищити їх із засідки, 3 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 61. 4 Там само. – Арк. 63-64. 138 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 139 № 12ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ… співробітники МҐБ УРСР готували приманки — наприклад, цін- ний вантаж начебто без охорони, або імітували нечисленні вій- ськові групи. Лише за час від 1 грудня 1945 р. до 15 січня 1946 р. районними відділами НКҐБ по Львівській області було проведено 175 комбі- націй із приманками. З них 44 виявилися успішними, а 131 — без- результатна5. Суть комбінацій із приманками добре видно з наведених нижче прикладів. 4 грудня 1945 р. в с. Юшкевичі Глинянського р-ну Львів- ської обл. скеровано групу працівників районного комітету КП(б)У та районного відділу НКВД, які залишилися там ночувати. Спів- робітники райвідділу НКҐБ, знаючи, що підпільники спробують здійснити напад на цю групу, поблизу будинку, де вона ночувала, влаштували велику засідку. 5 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 25. Чекістсько-військова група Славського райвідділу УМҐБ у Дрогобицькій об- ласті зі службово-розшуковим собакою перед операцією проти підпільників ОУН(б). 1951 р. Вночі до будинку підійшли 4 озброєні підпільники ОУН. У ре- зультаті дій засідки їх усіх захоплено живими, а одного поранено6. Тоді ж Бродівський районний відділ НКВД отримав дані, що на околицю лісу біля с. Монастирок іноді приходять підпільники ОУН. Співробітники Бродівського райвідділу НКВД влаштували неподалік засідку, а як приманку на околиці лісу залишили двох осідланих коней. Через кілька годин із лісу вийшов один озброєний підпільник, який помітив коней, що паслися неподалік, і зробив два постріли з гвинтівки в повітря, аби перевірити, чи немає нікого не- подалік. Відтак із лісу вийшов ще один підпільник, після чого оби- два пішли до коней, аби забрати їх. Бійці засідки затримали обох підпільників живими. Виявилося, що це були члени боївки ОУН Мар’яна Кравчука — «Малинового»7. Поряд з успішними комбінаціями з приманками вистачало й невдалих. Так, у ніч на 9 грудня 1945 р. Львівський райвідділ НКВД під час проведення операції виявив схованку, було вбито 2 підпіль- ники. Знаючи, що підпільники обов’язково повернуться до бунке- ра, аби забрати й поховати загиблих, чекісти вирішили не чіпати трупів, а поряд із криївкою залишили добре озброєну засідку. Од- нак протягом 2-х днів до бункера ніхто не приходив, й операція з приманкою позитивних результатів чекістам не принесла8. Куликівський райвідділ НКВД Львівської обл. отримав інфор- мацію про те, що в ніч із 5-го на 6-е грудня 1945 р. в с. Блищеводи мають прийти 7 підпільників ОУН. У зв’язку з цим до села скерували працівника районного комі- тету КП(б)У, який залишився там на ніч під прикриттям виставле- ної засади підрозділу внутрішніх військ НКВД. Однак командир бригади внутрішніх військ НКВД, не поставив- ши до відома начальника райвідділу НКВД, наказав своїм бійцям знятися із засади й послав їх на іншу операцію, що й було виконано. Разом з бійцями із села пішов і працівник райкому КП(б)У. Між тим, цієї ночі в село приходили підпільники ОУН і зранку безперешкодно повернулися до лісу9. 6 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 25-26. 7 Там само. – Арк. 27. 8 Там само. – Арк. 27-28. 9 Там само. – Арк. 28. 140 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 141 № 12ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ… Іноді доходило до курйозів. Навесні 1950 р. чекістсько-військо- ва група Межиріцького райвідділу МҐБ Рівненської обл. в одному із сіл влаштувала засідку для захоплення або знищення боївки ра- йонного провідника ОУН «Славка», який, за наявними у чекістів даними, мав прийти в село до своїх довірених осіб. Однак засідку в перший же день розконспірувало місцеве на- селенням, бо солдати голосно розмовляли між собою. Начальник райвідділу МҐБ майор Успенко, який очолював за- сідку, десять днів просидів зі своїми бійцями в будинку, поки хтось із підпільників або їхніх прихильників не наклеїв на дверях запис- ки такого змісту: «Група МҐБ, не сидіть даремно, ми все одно не прийдемо»10. Комбінації з приманками, як бачимо, не завжди приносили успіх чекістам. До того ж методи радянських спецслужб невдовзі стали добре відомі місцевому населенню. Служба безпеки ОУН і УПА ви- магала від підпільників максимальної уважності та спостережли- вості, щоб не стати жертвою операцій із чекістськими приманками. ВИКОРИСТАННЯ ЛІТАКІВ, ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ НКВД у боротьбі з підпіллям, починаючи з 1944 р., дедалі шир- ше застосовував різноманітні технічні засоби. В окремих виданнях з історії УПА згадано про те, що в 1944-1945 рр. органи НКВД під час проведення масових облав на вояків УПА активно використовували для їх виявлення авіацію, навіть бомбардували лісові масиви. Літа- ки також допомагали відшукати місця базування та перебування великих відділів УПА, навести внутрішні на них війська НКВД. Згодом літаки використовували для боротьби з меншими відді- лами УПА. Зокрема, у доповіді МҐБ УРСР про результати бороть- би з підпіллям ОУН і УПА та його озброєними групами на території Української РСР за червень 1950 р. вказано, що підпільники влітку часто використовували для сховку хлібні посіви, що утруднювало їх розшук. Зважаючи на те, що чекістсько-військові групи не здійснювали активних пошуків підпільників у хлібних посівах, аби не завдавати 10 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 277. господарських збитків, підпільники стали часто переховуватися в них і потаємно пересуватися між населеними пунктами, уникаючи в такий спосіб сутичок і переслідувань з боку МҐБ. Зважаючи на таку ситуацію, органи МҐБ Рівненської обл. ста- ли застосовувати з розшуковою метою літаки ПО-2 і досягли знач- них успіхів. Зважаючи на це, МҐБ УРСР орієнтувало управління МҐБ всіх західних областей України використовувати цю тактику в боротьбі з підпіллям. Лише в червні 1950 р. УМҐБ по Рівненській, Тернопільській та Станіславській обл. було проведено 13 успішних операцій із засто- суванням літаків. У результаті комбінованих дій літаків та чекіст- сько-військових груп у густих посівах було виявлено й ліквідовано 17 підпільників ОУН, у яких було вилучено 29 одиниць зброї та різ- ні документи11. Група співробітників Солотвинського райвідділу МҐБ Станіславської області після завершення чергової операції з розшуку Миколи Твердохліба – «Грома». Квітень 1950 р. 11 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 132. 142 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 143 № 12ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ… Органи МҐБ УРСР активно використовували в боротьбі з під- піллям ОУН і УПА вибухові пристрої та отруту, які вміщували в пошту чи особисті речі підпільників. Зазвичай такі міни й отруту виготовляли у спеціальних лабораторіях. Міни були порівняно не- великі, але містили потужний заряд, а отрута була сильно концен- трована. Потім їх за допомогою особливо важливої агентури вміщу- вали в підпільну пошту або речі підпільників із розрахунком на те, аби пристрої спрацювали через певний час, щоб не розсекретити агентів. 11 липня 1953 р. у Білогірському р-ні Хмельницької обл. за- арештовано члена Проводу ОУН Василя Галасу — «Орлана», його дружину Марію Савчин — «Марічку» та їхнього бойовика Миколу Приймаса — «Чумака». На слідстві В. Галаса розповів, що одного разу ледь не загинув від міни, яку співробітники МҐБ помістили в підпільну пошту. Тоді він перебував у Цуманському лісі Рівненської обл. Пошта надійшла з півдня, тобто від Крайового проводу ОУН «Поділля». Підпільники, серед яких був сам В. Галаса, М. Савчин, окруж- ний провідник «Ат», бойовик «Колодка», цуманський районний проводник «Іван» та два зв’язкові, які принесли пошту, — «Дми- тро» і «Чорний», розпалили в лісі вогнище й розташувалися навко- ло нього. Аби швидше розібратися з поштою, В. Галаса став читати перші листи й доручив «Ату» розпаковувати решту кореспонден- ції. «Ат» робив це на відстані приблизно 4-х метрів від нього. У той час, коли В. Галаса читав пошту, а решта підпільників відпочива- ли, несподівано пролунав потужний вибух. Як виявилося, в одному з пакетів, які відкривав «Ат», була міна. Від вибуху окружний про- відник «Ат» загинув, М. Савчин та «Колодка» отримали серйозні поранення. В. Галаса, «Іван» та «Дмитро» отримали легкі поранен- ня. Неушкодженим залишився лише бойовик «Чорний», який у цей час збирав дрова. У результаті вибуху вся група підпільників опинилася у вкрай скрутному становищі: загинув окружний провідник; поранення отримали зв’язкові, які мали вести групу далі; не було чим про- мити рани; одяг був пошматований уламками міни; не було продук- тів12. З іншого боку, на думку М. Савчин, яку вона висловила у своїх 12 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 139-140. спогадах «Тисяча доріг», їм ще пощастило: якби міна вибухнула в підземному бункері, то, найімовірніше, вони б усі загинули, а їхні тіла завалило б землею13. Проаналізувавши цей випадок, В. Галаса дійшов висновку, що на одному з проміжних пунктів на підпільній лінії зв’язку діяли агенти МҐБ (найімовірніше — самі ж підпільники, які під тиском МҐБ погодилися на співпрацю) і саме вони за дорученням чекістів помістили міну в пошту й передали її далі. Розрахунок був про- стий: зважаючи на сувору конспірацію в підпіллі, ніхто навіть не знатиме, хто ж це зробив. Так воно й сталося. Від отруйного газу, вміщеного в підпільну пошту, ледь не заги- нув Головний командир УПА В. Кук. Навесні 1951 р. член Проводу ОУН Петро Федун — «Полтава» через легального кур’єра передав лист до В. Кука, запакований у тюбику зубної пасти. Однак цього кур’єра виявили, і лист разом із паролями про дату й місце зустрічі потрапив до співробітників МҐБ УРСР, які замінили його на інший, а сам тюбик начинили сильнодіючим отруйним газом. Зустріч між справжнім кур’єром В. Кука та підставною особою із МҐБ відбулася на вул. Академічній у Львові 16 квітня 1951 р., обмін листами успішно відбувся. В. Кук отримав тюбик із листом, перебуваючи в бункері. Коли він став відкривати тюбик, його за- пекли очі. Тоді він, зорієнтувавшись, у чому справа, одразу ж ки- нув тюбик на підлогу, разом зі своїми бойовиками вистрибнув на поверхню і не заходив назад, поки добре не провітрив бункер. Газ сильно вплинув на його зір, він став гірше бачити, але залишився живим. Звісно, підпільники намагалися убезпечити себе від таких не- приємностей. Оскільки це був далеко не перший випадок, коли співробітникам МҐБ вдавалося начинити пакет із поштою ОУН отруйним газом або вибухівкою, В. Кук, П. Федун та Роман Крав- чук — «Степовий», теж член Проводу ОУН, невдовзі дали вказівку керівникам підпілля розкривати всі пакети з організаційною по- штою, яка прийшла через пункти зв’язку, таким способом: перехо- вуючись в укритті за деревами або в ямах, прив’язувати до пакета мотузку й так тягнути за неї, щоб пакет розірвався на безпечній 13 Савчин М. Тисяча доріг. Спомини / Літопис Української повстанської армії. – Т. 28. – Торонто, 1995. – С. 393. 144 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 145 № 12ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ… відстані. Лише коли після цього нічого не траплялося, рекомендо- вано ознайомитися з поштою14. Однак за допомогою подібної операції із препаруванням міни чекістам вдалося знищити заступника Крайового проводу ОУН «Москва», який діяв на території Волині, Івана Троцюка — «Вер- ховинця». У червні 1950 р. УМҐБ по Волинській обл. від одного зі своїх агентів отримало інформацію про те, що його викликає на зустріч «Верховинець», який, крім іншого, просить також придбати бата- рею живлення для радіоприймача. З метою знищення «Верховинця» співробітники УМҐБ по Во- линській обл. вирішили використати його прохання купити батарею живлення до радіоприймача для виготовлення міни-сюрпризу. У Києві за сприяння управління 2-Н МҐБ УРСР було виготов- лено спеціальну анодну батарею з потужним зарядом вибухівки. Для запобігання провалу операції міну-сюрприз виготовлено з тим розрахунком, щоб вибух відбувся не відразу, а через кілька днів після того, як підпільники почнуть користуватися цією батареєю. Чекісти розраховували на те, що підпільники в цей момент пере- буватимуть у підземному сховищі і від вибуху міни всі загинуть. 7 жовтня 1950 р. підпільники «Адам», «Конон» та «Андрон» із охорони Крайового проводу ОУН «Москва» забрали батарею жив- лення у своєї довіреної особи. Чекісти стали очікувати результатів своєї комбінації. Певний час ніяких відомостей про долю «Верховинця» у чекіс- тів не було. Але 18 січня 1951 р. в с. Золочівка Демидівського р-ну Рівненської обл. співробітники МҐБ вбили керівника Крайового проводу ОУН «Москва» Івана Литвинчука — «Дубового». Серед ін- шого в нього виявили документи, які свідчили, що всі його спроби встановити зв’язок зі своїм заступником «Верховинцем» успіху не мали, і тому він вважав його загиблим. Зважаючи на це, УМҐБ по Волинській обл. вжило заходів для уточнення того, що сталося з «Верховинцем». 25 січня 1951 р. в ході заходів із розшуку «Верховинця» чекіс- ти через своїх інформаторів отримали повідомлення про те, що в с. Радомишлі Луцького р-ну Волинської обл. в одному з бункерів у 14 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 16. – Арк. 304-305. грудні 1950 р. начебто через необережність підірвалося кілька під- пільників ОУН, серед яких були й керівники. Цього ж дня у вказане село чекісти скерували агентурно-бо- йову групу, яка під виглядом СБ ОУН ініціювала розслідування даного випадку та з’ясування причин загибелі підпільників. У ре- зультаті вжитих заходів 27 січня 1951 р. бункер із трупами вби- тих підпільників виявлено в садибі місцевого мешканця Олексія Корецького. Останній розповів, що дав згоду на побудову бункера під своїм будинком і переховував підпільників. 11 грудня 1950 р. підпільники перебували в бункері під його будинком і навіть за- прошували його спуститися вниз і послухати разом з ними музику з радіоприймача. Однак невдовзі в бункері стався сильний вибух, у результаті якого «Верховинець», «Адам», «Конон» та «Андрон» загинули. О. Корецький боявся відповідальності перед радянською владою за переховування підпільників і тому не став нікого про це повідомляти15. Слід зазначити, що підпільники ОУН і УПА також застосову- вали мінування для боротьби зі співробітниками МҐБ. Вони міну- вали порожні бункери, лісові стежки, будинки і т.д. На таких при- хованих мінах неодноразово підривалися чекісти. У Підкамінському р-ні (тепер Бродівський р-н) Львівської обл. у 1949-1951 рр. діяла боївка «Панька», яка широко застосовувала в боротьбі з радянською владою міни, що збереглися з часів Другої світової війни. «Панько» замінував польову сумку, вручив її при- хильниці ОУН та наказав занести в районний відділ МҐБ. Коли че- кісти відкривали її, пролунав вибух, однак жертв не було16. «Панько» наклеїв на паркані в одному із сіл Підкамінсько- го р-ну, де перебував заступник начальника місцевого райвідділу МҐБ Літус, підпільну листівку. З іншого боку паркана він закріпив міну. Літус, виявивши листівку антирадянського змісту, намагався її зірвати, у результаті міна вибухнула й він загинув. Під час подальшого розшуку «Панька» останньому вдалося знищити ще кілька автомашин і солдатів МҐБ, мінуючи мости і до- роги, але згодом чекісти вистежили та вбили «Панька»17. 15 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 72-79. 16 Там само. – Т. 61. – Арк. 296. 17 Там само. – Арк. 298. 146 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 147 № 12ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ… ЗАСТОСУВАННЯ ОТРУТИ Для боротьби з підпільниками ОУН і УПА співробітники МҐБ УРСР застосовували спеціальні засоби, які дозволяли отруїти або знешкодити людину. Одним із них був засіб «Нептун-47» — хіміч- ний препарат, якого непомітно підсипали в їжу і який майже не мав запаху та смаку. Звісно, що підпільники, яким підсипали такі засо- би в їжу, навіть не здогадувалися про їх наявність. Після вживання отрути людина втрачала здатність пересуватися або засинала на 6-8 годин (або й більше). Типовим прикладом використання засобу «Нептун-47» є че- кістська операція із захоплення керівника Луцького окружного проводу ОУН Олександра Савири — «Яроша». Чекісти знали про діяльність одного з найважливіших керівни- ків підпілля на Волині ще з 1945 р., однак, незважаючи на всі вжиті заходи, тривалий час не могли виявити місця його перебування. У 1953 р. співробітники органів держбезпеки УРСР залучили до співпраці мешканця одного із сіл Теремнівського р-н Волинської обл., який раніше мав контакт із підпільниками та надавав їм ма- теріальну допомогу. Він особисто знав оточення О. Савири, і тому чекісти сподівалися, що рано чи пізно підпільники звернуться до нього по допомогу. 13 травня 1953 р. «А» повідомив Теремнівський райвідділ МҐБ, що підпільники О. Савира — «Ярош» та надрайонний провідник Микола Стасюк — «Василь» перебувають у нього на обійсті в сараї. Оскільки чекісти хотіли захопити О. Савиру живим, щоб отримати від нього свідчення про діяльність підпілля та місця перебування його учасників, то вирішили застосувати для цього спеціальний за- сіб «Нептун-47». Для захоплення «Яроша» та «Василя» господареві будинку, де вони перебували, конспіративно вручили «Нептун-47» із завдан- ням застосувати його — розчинити в молоці й віддати підпільни- кам, як тільки стемніє. Аби уникнути розправи підпільників над господарем у разі виявлення спеціального засобу, неподалік від будинку засіла чекістсько-військова група, яка мала роззброїти й Зважаючи на чинне законодавство України, яке забороняє оприлюднювати справ- жні імена та псевдоніми агентури МҐБ УРСР, назвемо його просто «А». доставити в УМҐБ захоплених учасників ОУН у разі, якщо вони після вживання «Нептуна»залишились би в будинку. Дружина «А» влила препарат у молоко і, скуштувавши його, виявила, що молоко гірчить. Незважаючи на це, вона розлила мо- локо у два півлітрові горнятка й віднесла у стодолу підпільникам. Перевіривши стодолу через півгодини, дружина господаря ви- явила, що підпільники випили молоко (в одному горнятку залиша- лося менше склянки) і зникли. Судячи з усього, «Ярош» і «Василь» помітили щось підозріле й намагалися якнайшвидше і якнайдалі втекти з місця події. При цьому їхній відхід залишився непоміче- ним як для господарів будинку, так і для чекістсько-військової гру- пи, яка перебувала неподалік. Хоча в документах цього не зазначено, але не виключено також, що господар будинку, вимушений під тиском обставин співпрацю- вати з органами МҐБ, переживав про долю своєї родини й тому просто не захотів своєчасно повідомляти їх про застосування Чекістсько-військова група Дрогобицького райвідділу МҐБ перед операцією з розшуку Дублянського районного проводу ОУН(б). 1949 р. 148 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 149 № 12ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ… препарату, щоб не втрапити в перестрілку між отруєними підпіль- никами і чекістами. Через 20 хвилин, коли, за розрахунками, підпільники вже мали перебувати під дією «Нептуна», по їхніх слідах пущено два служ- бово-розшукові собаки. Однак жоден із них не зміг взяти слід. У зв’язку з цим чекісти на місце подій кинули військовий під- розділ для оточення місця ймовірного перебування втікачів. При цьому враховували, що підпільники, будучи під впливом «Непту- на», могли пройти півтора-два кілометри, після чого перебували в безпомічному стані 5-6 годин. Це дозволило б співробітникам МҐБ виявити їх до світанку. Близько 6-ї години ранку 14 травня 1953 р. військовий секрет у складі трьох солдатів виявив обох підпільників ОУН, що лежали на полі за два кілометри від будинку, де їх отруїли. Побачивши, як до них наближається мол. серж. Ворков, підпільники підняли- ся і спробували втікати, причому один із них відкрив вогонь по солдатах. Солдати відкрили вогонь у відповідь, у результаті чого обидва втікачі були вбиті. Виїзд бійців внутрішніх військ МҐБ в с. Жовтанці Львівської області на появу підпільників. 1950 р. Таким чином, за допомогою використання спеціальної добавки в їжу чекісти вбили керівника Луцького окружного проводу ОУН та захопили цінні підпільні документи18. Підпілля ОУН і УПА добре знало про те, що чекісти розроби- ли спеціальні отруйні засоби, які вручають своїм інформаторам та агентам із завданням отруювати підпільників і захоплювати їх жи- вими. У зв’язку із цим Служба безпеки ОУН розробила спеціальну інструкцію «Про снодійні засоби» щодо запобігання отруєнню під- пільників. Інструкція датована серпнем 1951 р. Її доводили до відо- ма всіх підпільників для впровадження в життя. Автором інструк- ції був підпільник «Т-48»19. У документі вказано, що з часу приходу більшовиків у Західну Україну пріоритетним для них є питання ліквідації ОУН. На думку «Т-48», у 1951 р., коли світ був охоплений психозом «холодної вій- ни», це питання стало ще гостріше, і тому воно є основним у всіх заходах радянської каральної системи. Автор інструкції зазначив, що оскільки в чесній і відкритій бо- ротьбі більшовики не в змозі добитися повної ліквідації українсько- го підпільного руху, вони не соромляться найпідліших і віроломних засобів, аби лише досягти своєї мети. Вони почали використовувати хімію, доручаючи своїм ученим створювати снодійні засоби без за- паху та смаку, які можна було б підмішувати в рідкі й сухі продукти, напої, тютюн. «Т-48» підкреслив, що такі засоби чекісти видавали своїй аген- турі разом із радіосигнальними апаратами, через які можна по- відомити оперативному працівникові про отруєння підпільників. Завдяки застосуванню таких методів у полон неодноразово потрап- ляли живими навіть найбільш ідейні підпільники, які в іншій ситу- ації ніколи б не здалися живими ворогові20. Унаслідок ахоплення підпільників живими співробітники МҐБ отримували подвійну користь. По-перше, вони за допомогою захоплених ліквідували органі- заційні ланки підпілля. 18 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 19-21. 19 Там само. – Арк. 133-138. Можливо, «Т-48» – це керівник СБ Коломийського окружного проводу ОУН Роман Тучак – «Клим». 20 Там само. – Арк. 133. 150 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 151 № 12ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ… По-друге, здійснювали заходи з компрометації підпільного руху серед цивільного населення, вносили дезорганізацію в укра- їнські маси тим, що, мовляв, підпільники самі з’являються з повин- ною і видають людей, які їм допомагають. В інструкції відзначено, що після захоплення підпільників жи- вими чекісти намагалися будь-якими засобами, в т.ч. катуваннями, дізнатися від них усі організаційні таємниці — таємні постої ке- рівництва підпілля, розташування криївок, складів із продуктами, зв’язки з місцевим населенням. Звісно, що деякі підпільники не ви- тримували таких допитів й видавали частково або повністю все, що знали. Зважаючи на такі обставити, «Т-48» рекомендував вжити пев- них заходів для запобігання отруєння підпільників. Він зазначав, що підпілля не має будь-яких хімічних препаратів, які могли б до- помоги протидіяти отруті, тому єдиним виходом для підпільників вважав надзвичайну обережність і ретельне вивчення людей, з якими доводиться працювати, а також ретельне вивчення методів боротьби чекістів.21 Зважаючи на зазначені обставини, «Т-48» зобов’язав усіх ке- рівників та рядових учасників підпілля застосовувати такі засте- режні заходи: 1. Шукати контакти з новими людьми, які могли б переховувати підпільників. У підпільників частіше за все було так, що, перебува- ючи на території, вони постійно брали продукти й переховувалися у своїх старих знайомих, а не шукали нових баз. «Т-48» рекоменду- вав пам’ятати, що такі будинки часто бувають розконспірованими, а їхні господарі можуть бути завербованими й під тиском обставин можуть погодитися на все. Саме такі «старі бази» співробітники МҐБ й використовували для отруєння і захоплення на них підпіль- ників. Тому рекомендовано брати продукти в таких будинках, де ворог не розраховує на появу «хлопців з лісу». 2. Під час переходу та квартирування треба точно дотримува- тися такого правила: усі підпільники однієї групи не мають права їсти одночасно: частина їсть, а інша частина має їсти не раніше ніж за годину. Цього привила «Т-48» рекомендував дотримуватися на- віть у найбільш перевірених господарів. 3. Отримуючи продукти, спочатку давати попробувати їх гос- подарям, стежити за їхньою реакцією, а через годину їсти самим, причому так, як вказано в п. 2, тому що чекісти могли підсипати в їжу снодійне повільної дії.22 4. Якщо затриматися в господарстві, щоб поїсти, неможливо че- рез небезпеку, слід забрати продукти з собою, піти в надійне місце і їсти там. При цьому вжити заходів для замаскування напрямку відходу й перевірити, чи ніхто не йде слідом. У надійному місці та- кож їсти не одночасно. 5. Під час піших переходів не можна пити води з криниць, які не мають стоку, оскільки вони можуть бути отруєні. Саме тому доволі часто підпільники пили воду зі струмків, які отруїти неможливо. 6. Людей, у яких доводиться брати продукти, попереджати про наслідки підсипання снодійного засобу та отрути — ліквідацію всі- єї родини та конфіскацію майна. 7. На запитання господарів «Чому всього не їсте?» ввічливо від- повідати: «У продуктах може бути снодійний засіб, тому вимушені вчиняти так, хоча вам цілком довіряємо. Маємо наказ проводу і по- винні його дотримуватися». Стежити за тим, щоб грубою відповід- дю не налаштувати проти себе населення. 8. На території стежити за цигарками, оскільки були випадки, коли й вони були отруєні. 9. Якщо сталося так, що один підпільник вжив отруту або снодійне, а другий не їв, то цей другий має на місці організува- ти захист, перенести отруєного в надійне місце, а якщо йому це не під силу — організувати місцевих людей для перенесення під- пільника. Місцевих мешканців відпустити лише після одужання отруєного. «Т-48» у разі отруєння рекомендував не витрачати ані хвилини, тому що агенти МҐБ про отруєння повідомляють радіо- сигналом.23 У разі переслідування й неможливості втечі отруєного слід за- стрелити, а про обставини події відразу ж доповісти керівникам. 10. На постоях у лісі слід усі продукти варити, а сало чи ковба- су пересмажити, щоб високою температурою знешкодити снодійні засоби. 22 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 135. 23 Там само.. – Арк. 136. 21 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 134. 152 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 153 № 12ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ… 11. Коли з постою частина групи прямувала на територію, вона мала сказати решті, у кого буде харчуватися, щоб у разі неприєм- ностей можна було швидко розшукати винних. Рекомендувалося домовлятися про запасні зустрічі в інших будинках на випадок за- грози, а також про час повернення з території, щоб у разі небезпе- ки негайно йти з місця постою24. «Т-48» рекомендував дотримуватися обережності не лише на території, а й у підземних бункерах, оскільки були випадки, коли підпільники вживали їжу від людей, в господарстві яких містився бункер, після чого засинали і їх живими захоплювали чекісти, цьо- му питанню також приділено велику увагу: 1. Старатися по можливості, щоб постачання їжі в криївку не залежало від господарів, в обійсті яких вона міститься. Якщо госпо- дар подає воду, то її треба кип’ятити і вживати лише такою. 2. Якщо продукти в бункер постачає господар, то їсти всім ра- зом не можна і слід дотримуватися тих самих заходів безпеки, що й на території. «Т-48» вважав, що головним запобіжним заходом проти даван- ня снодійного внутрішньою агентурою (підпільниками ОУН, яких завербували співробітники МҐБ) має бути виключно «революційна пильність»25. ЗАСТОСУВАННЯ ОТРУЙНИХ ГАЗІВ ПІД ЧАС ЗАХОПЛЕННЯ ПІДПІЛЬНИКІВ У КРИЇВКАХ Співробітники МҐБ УРСР застосовували отруту й у разі ви- явлення повстанських криївок. За допомогою отруйного газу та ракет, які кидали в бункери, чекісти намагалися захоплювати під- пільників живими. Типовим прикладом може бути операція із захоплення чле- на Проводу ОУН Петра Дужого та його підлеглих у с. Дев’ятники Дрогобицької (нині — Львівської) обл. Згідно із «Протоколом за- тримання» від 4 червня 1945 р. чекісти виявили у криївці повстан- ців, які відхилили пропозицію здатися. Тоді оперативнии НКВД у 24 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 137. 25 Там само.. – Арк. 138. криївку «кинули гранати та ракети. Від накопичених газів бандити почали задихатися, під сараєм сусіднього будинку почувся стогін. Внаслідок вжитих заходів із розкопок криївки звідти витягнуто 8 осіб, в тому числі 7 чоловіків та 1 жінку»26. Слід зазначити, що операції із захоплення підпільників у кри- ївках часто призводили до втрат серед співробітників МҐБ. 19 серпня 1945 р. (за іншими даними — 1944 р.) Миколаївський райвідділ НКҐБ Дрогобицької (нині — Львівської) обл. проводив операцію з розшуку бункерів біля с. Розділ. У ній брало участь ке- рівництво (полковники та майори) зі Стрия, начальник райвідділу НКҐБ, офіцери та солдати — усього приблизно 50 осіб. Оточивши лісовий масив, у якому, за даними інформаторів НКҐБ, мали бути криївки, вони розпочали прочісування. Об 11-12 год. дня під час прочісування лісу один із червоноар- мійців помітив пеньок, зарослий мохом, збив його ногою і побачив, що під ним була дошка. Він негайно повідомив про це керівникові операції — полковнику. Той підійшов, уважно оглянув і покликав до себе керівників райвідділу МҐБ, аби показати, як замаскована криївка. Далі чекісти відкрили вхід до криївки, і звідти пролунав постріл. Після цього 10-15 бійців почали розкопувати криївку, а всі ке- рівники операції відійшли на 20 метрів від цього місця. У цей же час військовослужбовці у зв’язку з відсутністю гранат почали палити солому, щоб димом викурити підпільників. Несподівано на відста- ні 5 метрів від керівників операції відкрився другий вхід у бункер, замаскований мохом, з нього вистрибнув підпільник з автоматом. Полковники, майори та солдати, які брали участь в операції, ки- нулися тікати в різні боки. Підпільник відкрив вогонь і чергою з автомата вбив двох майорів НКҐБ. Чекісти оговталися й відкрили вогонь у відповідь. Підпільник почав тікати, наштовхнувся на двох військовослужбовців, яких також убив з автомата, кинув гранату і, Тоді чекісти захопили Крайового референта пропаганди Петра Дужого – «Аркадія», представника ГК УПА Михайла Медведя – «Кременя», заступника крайового референта пропаганди Миколу Дужого – «Вирового», машиністку Марію Юрчак – «Марійку», охоронців «Гонтара» й Дмитра Сусика, господарчого «Ігоря» та власника будинку. 26 ГДА СБ України. – Ф. 6. – Спр. 72362-ФП. – Арк. 7. Був опублікований у «Літописі УПА», канадська серія, том 26 (про УГВР). 154 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 155 № 12ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ… користуючись незлагодженістю дій чекістів, — зник у лісі. Разом з ним з бункера вийшли та втекли ще двоє підпільників, зникнення яких через розгубленість майже ніхто з учасників операції не по- мітив. Невдовзі криївку розкопали, з неї було вилучено велику кіль- кість радянських грошей, три друкарські машинки, дві рації, до- кументи, підпільну літературу тощо. За даними НКҐБ, у цій кри- ївці могли переховуватися керівники підпілля «Федір» та «Явір» (справжні імена та прізвища не встановлено)27. Отож, за допомогою отруйного газу, ракет або інших засобів чекістам іноді вдавалося захопити в криївках живими керівників українського підпілля. Однак ці операції не завжди були успішни- ми. Досить часто підпільники в бункері розуміли, що їх намагають- ся отруїти або приспати газом, і, не бажаючи здаватися живими, — пускали кулю собі в скроню. ЗАСТОСУВАННЯ РАДІОСИГНАЛІЗАЦІЙНИХ АПАРАТІВ «ТРИВОГА» Радіосигналізаційні апарати «Тривога» співробітники МҐБ ви- користовували для зв’язку зі своїми найбільш цінними агентами, котрі працювали над виявленням підпільників ОУН і УПА. Принцип роботи з цією технікою був такий. У будинку довірено- го агента чекісти конспіративно встановлювали апарат «Тривога» порівняно невеликого розміру, зазвичай закопували або ретельно замасковували його. У разі появи підпільників у селі агентові до- сить було натиснути на одну кнопку, щоб передати сигнал, який отримував черговий у районному відділі МҐБ на пульті. Після цьо- го на місце події вирушала оперативно-військова група, завданням якої було захопити або знищити підпільників. За вмілого викорис- тання ніхто з місцевих мешканців навіть не здогадувався про на- явність цього апарату в селі. Практичне використання радіосигналізаційних апаратів «Три- вога» дозволило чекістам вирішити одне з основних своїх завдань щодо швидкого та конспіративного зв’язку з агентурою. Застосу- 27 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 162-163. вання апаратів для подання сигналів про появу підпільників суттє- во допомогло військовим підрозділам розшукувати їх. У тих управ- ліннях та відділах МҐБ, де правильно застосовували цю техніку, були досягнуті значні успіхи в боротьбі з ОУН і УПА28. Радіосиналізаційну техніку почали широко використовувати в західних та окремих східних областях України з червня 1948 р. За період 1948-1950 рр. за допомогою апаратів «Тривога» було ви- явлено та знешкоджено 136 керівників підпілля. Зокрема, в Стані- славській (нині — Івано-Франківській) обл. чекісти виявили й зне- шкодили 69 провідників та учасників ОУН. За допомогою вмілого застосування радіотехніки знешкоджено таких керівників підпіл- ля, як заступник провідника опозиційного Крайового проводу ОУН «Одеса» Святослав Титко — «Роман», керівник окружного проводу «Схід» «Дем’ян», керівник Демидівського районного проводу ОУН Нарада співробітників МҐБ на місцевості. Івано-Франківська область, початок 1950-х рр. 28 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 1. 156 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 157 № 12ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ… «Ярослав», політичний референт Золочівського окружного прово- ду ОУН «Січовий» та інші29. Проводячи заходи з розшуку боївкарів СБ Бучацького район- ного проводу ОУН в Тернопільській обл., оперативні працівники місцевого райвідділу МҐБ дізналися, що два учасники групи пере- ховуються в с. Берем’яни. У зв’язку з цим чекісти доручили своїм агентам, які мешка- ли в цьому селі, зайнятися розшуком інформації про місце пере- бування підпільників, а для швидкого та конспіративного зв’язку в їхніх садибах встановлено апарати «Тривога», причому один із них нової вдосконаленої моделі, для передавання закодованих сигналів. Крім того, у с. Берем’яни в одному з господарств була конспіра- тивно розміщена чекістсько-військова група, особовий склад якої пробув у засідці 11 днів. У розпорядженні групи також був апарат «Тривога». На 12-й день по радіоапарату «Тривога» чекісти отримали за- кодоване повідомлення про те, що один з агентів помітив двох під- пільників, які переховуються в селі в одному з будинків. Прийнявши сигнал, чекістсько-військова група негайно ви- йшла на операцію, виявила підпільників і запропонувала їм зда- тися живими. Однак учасники СБ ОУН вчинили збройний спро- тив, відтак загинули30. Вигодський районний відділ МҐБ Станіславської обл. отримав дані про те, що в с. Кропивник часто з’являються члени куща ОУН «Верх», «Сокіл» та інші. Зважаючи на віддаленість цього села від райцентру, інформа- ція про появу підпільників у райвідділ МҐБ постійно надходила із запізненням, через що підпільники тривалий час безперешкодно уникали переслідування. Для своєчасного інформування про перебування підпільників у селі в будинку одного з місцевих агентів МҐБ 28 червня 1950 р. було встановлено апарат «Тривога». Майже через місяць, 26 липня 1950 р., у райвідділі МҐБ було отримано радіосигнал про появу підпільників у с. Кропивник. На 29 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 66-67. 30 Там само. – Арк. 1-2. цей сигнал негайно виїхала чекістсько-військова група, яка вияви- ла та заблокувала будинок, де вони переховувалися. Внаслідок проведеної операції члени куща ОУН «Верх» та «Со- кіл» загинули31. Водночас співробітники управління 2-Н МҐБ УРСР вважали, що поряд із позитивними результатами застосування радіосигна- лізаційної техніки й незважаючи на допомогу, надану управлінням МҐБ в західних областях України, станом на кінець 1950 р. цінну апаратуру використовували незадовільно. Начальник 4-го відділу управління 2-Н МҐБ УРСР інж.-май. Александров зазначав, що станом на 14 січня 1951 р. із 1169 вста- новлених апаратів «Тривога» було прийнято 186 сигналів про по- яву підпільників у населених пунктах. Але з огляду на вайлува- тість окремих начальників і співробітників райвідділів МҐБ, із 31 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 4. Чекісти УКҐБ в Івано-Франківській області з мешканцями села Верхня Ли- пиця Рогатинського району після віднайдення бункера, в якому був виявлений та вбитий підпільник «Петро». 1960 р. 158 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 159 № 12ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ… 186 отриманих сигналів було реалізовано лише 52, при чому зне- шкоджено 136 підпільників32. За період 1949-1950 рр. було офіційно зареєстровано 80 випад- ків запізнень із виїздами чекістсько-військових груп на прийняті сигнали до місць появи повстанців, внаслідок чого упущено 193 під- пільники, хоча про їхню появу інформатори МҐБ своєчасно пода- вали радіосигнали. Проведеною управлінням 2-Н МҐБ УРСР у 1950 р. перевіркою було встановлено низку недоліків у використанні апаратів «Триво- га», а саме: 1. З наявних в управліннях МҐБ апаратів «Тривога» використо- вували не більше 25-30%, а решта техніки лежала на складах. 2. Апарати «Тривога» встановлювали лише в тих районах, де місцеві начальники райвідділів МҐБ по-справжньому оцінили пе- ревагу радіотехніки в оперативній роботі, самі вимагали в обласно- го керівництва цю техніку, а потім успішно її застосовували. 3. Керівники відділів 2-Н в обласних управліннях МҐБ не змог- ли досягти того, щоб застосовувати радіотехніку передусім у тих районах, де підпілля ОУН діяло найсильніше. Наприклад, у 1950 р. апарати «Тривога» взагалі на застосовували в Деражнянському, Острозькому, Рівненському та інших районах Рівненської обл. 4. У багатьох випадках через невмілу роботу з агентами значну частину апаратів «Тривога» встановлено в недостатньо перевіре- них МҐБ осіб (тобто — у прихильників підпілля), які по кілька мі- сяців тримали апарати без жодних результатів, радіосигналів про появу підпільників не подавали й обманювали оперативників. Лише в тодішній Дрогобицькій обл. у 1950 р. було встановлено близько 70 апаратів «Тривога», а результатів не було. 5. Чимало агентів, які під тиском обставин вимушені були по- годитися співпрацювати з МҐБ, вели подвійну гру. Зокрема, два агенти одного з райвідділів МҐБ Львівської обл. тривалий час утри- мували у своїх будинках апарати «Тривога», а сигналів про появу підпільників не подавали. Лише після того, як співробітникам МҐБ з інших джерел ста- ло відомо, що підпільники продовжують відвідувати села, в яких жили ці агенти, було вжито відповідних заходів. Чекісти зняли 32 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 68. апарати «Тривога» в агентів і пояснили їм, що апарати потребують ремонту, а замість знятих видадуть нові. Через певний час агентів викликали на конспіративні квартири, де їм видавали макети під виглядом справжніх апаратів, які вони мали доставити до своїх будинків, встановити й законспірувати. Коли агенти поверталися з макетами апаратів кожен у своє село, по дорозі в лісових масивах їх конспіративно заарештовува- ли спеціально підготовлені агентурно-бойові групи МҐБ, які про- водили розслідування під виглядом СБ ОУН. У результаті цих заходів чекісти встановили, що агенти співчу- вали підпіллю й надавали йому допомогу. 6. Окремі начальники райвідділів МҐБ формально підходили до виконання вказівок з Києва про активне використання радіосигна- лізаційної апаратури. Не завжди забезпечували надійне прийняття сигналів на приймальних пунктах. Зафіксовано випадки, коли сиг- нали подавали на відстань 15-20 кілометрів, через що надіслані для затримки учасників підпілля оперативники не встигали своєчасно прибути на місце подій. Не всі чекістсько-військові групи, які діяли в районах, використовували переносні приймальні апарати. 7. У практиці діяльності органів МҐБ часто траплялися випад- ки, коли за прийнятими радіосигналами про появу підпільників чекістсько-військові групи виїжджали на місце події з великим запізненням і не встигали реалізувати інформацію. Лише в 1949 р. було зареєстровано 75 випадків запізнення з виїздами за радіосиг- налами чекістсько-військових груп на місця події. У результаті по- вільних дій начальників райвідділів та інших керівників операцій близько 200 підпільників змогли втекти від переслідування33. Зокрема, за липень та серпень 1950 р. лише у Львівській обл. було зареєстровано 8 випадків, коли інформатори МҐБ своєчасно подавали радіосигнали про появу підпільників, але затримати їх із різних причин не вдалося. 2 липня 1950 р. надійшло повідомлення про появу підпільників у с. Зарудці Червоноградського р-ну Львівської обл., 23 липня 1950 р. в цьому ж районі із с. Завадів отримано інформацію про появу під- пільників. 22 серпня 1950 р. із с. Стремінь Великомостівського ра- йону Львівської області надійшов сигнал про появу підпільників, 33 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 10-13. 160 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 161 № 12ОЛЕКСАНДР ІЩУК, НАТАЛІЯ НІКОЛАЄВА ЗАСТОСУВАННЯ РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ… а 23 серпня 1950 р. із с. Гумани-Заболотні Бузького району — про появу 13 підпільників. У всіх перелічених випадках чекістсько-вій- ськові групи МҐБ виїжджали за радіосигналами із запізненням й упустили підпільників34. 8. У деяких обласних управліннях технічні засоби давали не- постійний результат. Зокрема, в УМҐБ по Станіславській обл. в 1949 р. було реалізовано 10 радіосигналів про появу підпільників, а в 1950 р. — лише один. На 1 січня 1951 р. із 40 наявних у резер- ві апаратів «Тривога» було встановлено лише 6, з них у грудні 1950 р. — лише три35. 9. В УМҐБ по Тернопільській обл. за весь 4-й квартал 1950 р. зо- всім не проводили встановлення апаратів «Тривога», що свідчило про їх недооцінку керівництвом управління. Зокрема, заступник начальника відділу 2-Н УМҐБ по Тер- нопільській обл. Дубовий повідомив комісії управління 2-Н МҐБ УРСР, що йому зовсім не потрібні апарати «Тривога», він і без них переб’є підпільників36. 10. Іноді траплялися випадки порушення правил зберігання цілком таємних радіоапаратів. У Тернопільській області чекіс- ти загубили й не знайшли один апарат. У Солотвинському районі Станіславської обл. через погане маскування підпільники виявили агента МҐБ й апарат «Тривога» і викрали їх. Про цей надзвичай- ний випадок райвідділ навіть не повідомив керівництво, і його лише згодом виявили співробітники обласного управління37. Допущені недоліки в роботі з радіосигналізаційними апаратами можна пояснити ще й тим, що деякі начальники районних і міських відділів МҐБ недооцінювали всього значення застосування радіо- техніки в агентурно-оперативній роботі, не хотіли морочитися з цією технікою, боялися відповідальності за наслідки, якщо апарат потрапить до ненадійних людей. У багатьох відділах 2-Н обласних управлінь, райвідділах та міськвідділах МҐБ начальники мало популяризували радіосигна- лізаційну техніку серед оперативного складу. Багато оперативних 34 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 13. 35 Там само. – Арк. 69. 36 Там само. 37 Там само. – Арк. 70. працівників навіть не були ознайомлені зі змістом директиви МҐБ УРСР щодо її використання. З іншого боку, позитивні приклади використання апаратів «Тривога» засвідчили, що добре підготовлені й чітко реалізовані заходи проти підпілля ОУН були цілком ефективним і своєчасним засобом для налагодження швидкого й конспіративного контакту з інформаторами. Врешті, застосування радіосигналізаційних засобів за хорошої організації роботи надало відчутну перевагу чекістам, особливо в захопленні керівників підпілля, які були особливо ретельними в дотриманні правил конспірації38. У підсумку слід зазначити, що станом на 1951 р. усі УМҐБ за- хідних областей України були в достатній кількості забезпечені справними радіосигналізаційними апаратами «Тривога». Однак, на думку інженер-майора Александрова, усю цю цінну техніку та Чекісти на привалі під час операції з розшуку підпільників 38 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 13-14. 162 ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА 163 № 12 наявний штат досвідчених радіоспеціалістів усе ж використовува- ли незадовільно39. ВИСНОВКИ Органи державної безпеки УРСР у боротьбі з підпіллям ОУН і УПА активно застосовували спеціальні й технічні засоби. Слід за- значити, що іноді вони приносили успіх чекістам, а іноді — ні. Підпільники ОУН і УПА застосовували у відповідь контрзахо- ди з таким самим успіхом: іноді вдало, іноді — ні. Однак сили були нерівні, тому чекісти мали значну фізичну й матеріальну перевагу. Із кожним роком підпільників ставало все менше й менше. Активне використання радянськими спецслужбами отрути, службово-розшукових собак та інших заходів було зумовлене над- звичайно жорстоким характером протистояння з ОУН і УПА та впертим спротивом українського підпілля, подолати який без цих засобів було практично нереально. Керівники органів держбезпеки УРСР протягом 1944-1955 рр. надавали великого значення активному застосуванню та широко- му впровадженню подібних методів роботи. Судячи зі збережених документів, кожне обласне управління НКВД-НКҐБ-МҐБ-МВД- КҐБ, райвідділи та їхній апарат були порівняно непогано забез- печені радіосигналізаційними апаратами, отрутою, службово-роз- шуковими собаками тощо. Якщо ж була відчутна нестача техніки, знаходили інші методи боротьби з підпіллям. Не всі операції були успішними, але поступово чекісти перемагали підпілля. Завдяки налагодженню роботи з переслідування підпільників та активному використанню додаткових засобів чекісти зуміли досягти значних успіхів у боротьбі з підпіллям і до середини 1950-х рр. повністю розгромили його. Застосування спеціальних засобів є цікавою сторінкою бороть- би радянських спецслужб із підпіллям ОУН і УПА, яка потребує від дослідників українського визвольного руху подальшого опра- цювання. 39 ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 70. ДО ІСТОРІЇ ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО КОНФЛІКТУ ВАСИЛЬ ДЕРЕВІНСЬКИЙ ПОЛЬСЬКЕ ПИТАННЯ В ЕТНОНАЦІОНАЛЬНІЙ КОНЦЕПЦІЇ ОУН Взаємовідносини між сусідніми національними спільнота- ми складалися й складаються під впливом різноманітних обста- вин — політичних, економічних, культурних тощо. Процес їхнього етнічного й політичного зміцнення нерідко призводив до зіткнен- ня інтересів, на основі чого розгорталися збройні конфлікти. Їхній результат був різний — від ослаблення завойовницьких тенденцій до поневолення слабшої сторони. У другому випадку поневолювач спрямовував свої дії на довічне закріплення захоплених територій за собою. З огляду на це поневолений етнос або зникав, або ціною жертовної боротьби залишався існувати та згодом відновлював не- залежність. Українсько-польські міжнаціональні відносини мають до- сить подібних рис світового етнонаціонального процесу. Особливо яскравим з цього огляду виявилося ХХ ст., коли два сусідні на- роди замість того щоб розвивати мирні добросусідські відносини, здійснювали жорстоку боротьбу між собою. Початок двадцятого століття був періодом активізації як українського, так і польсько- го відродження. Однак польські лідери не обмежилися відновлен- ням власної держави, а доклали зусиль до повалення Української й захопили українські землі, спричинившись тим самим до від- новлення та загострення давнього українсько-польського антаго- нізму. Знищення і поділ Української держави сусідніми країнами (СРСР, Польщею, Румунією і Чехословаччиною) призвели до ство- рення українських визвольних структур по всіх українських зем- лях. Спектр організацій, що постали в поневоленій Польщею час- тині України, був різноманітний: від легальних політичних партій до підпільних військових формувань, що сповідували еволюцій- но-парламентські або збройно-революційні методи відновлення

Застосування радянськими спецслужбами допоміжних засобів у боротьбі з підпіллям ОУН та УПА

Institution

Ähnliche Einträge