Відозва «До молодих робітників, ремісників, селян, студентів членів ОУН!»
Збережено в:
Дата: | 2008 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2008
|
Назва видання: | Український визвольний рух |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65422 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Відозва «До молодих робітників, ремісників, селян, студентів членів ОУН!» / М. Посівнич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 197-203. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-65422 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-654222014-06-26T03:01:24Z Відозва «До молодих робітників, ремісників, селян, студентів членів ОУН!» Посівнич, М. Джерела до історії ОУН 2008 Article Відозва «До молодих робітників, ремісників, селян, студентів членів ОУН!» / М. Посівнич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 197-203. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. XXXX-0120 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65422 uk Український визвольний рух Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Джерела до історії ОУН Джерела до історії ОУН |
spellingShingle |
Джерела до історії ОУН Джерела до історії ОУН Посівнич, М. Відозва «До молодих робітників, ремісників, селян, студентів членів ОУН!» Український визвольний рух |
format |
Article |
author |
Посівнич, М. |
author_facet |
Посівнич, М. |
author_sort |
Посівнич, М. |
title |
Відозва «До молодих робітників, ремісників, селян, студентів членів ОУН!» |
title_short |
Відозва «До молодих робітників, ремісників, селян, студентів членів ОУН!» |
title_full |
Відозва «До молодих робітників, ремісників, селян, студентів членів ОУН!» |
title_fullStr |
Відозва «До молодих робітників, ремісників, селян, студентів членів ОУН!» |
title_full_unstemmed |
Відозва «До молодих робітників, ремісників, селян, студентів членів ОУН!» |
title_sort |
відозва «до молодих робітників, ремісників, селян, студентів членів оун!» |
publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
publishDate |
2008 |
topic_facet |
Джерела до історії ОУН |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/65422 |
citation_txt |
Відозва «До молодих робітників, ремісників, селян, студентів членів ОУН!» / М. Посівнич // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2008. — Збірник 12. — С. 197-203. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
series |
Український визвольний рух |
work_keys_str_mv |
AT posívničm vídozvadomolodihrobítnikívremísnikívselânstudentívčlenívoun |
first_indexed |
2025-07-05T15:54:51Z |
last_indexed |
2025-07-05T15:54:51Z |
_version_ |
1836822971415527424 |
fulltext |
196
ДО ІСТОРІЇ ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО КОНФЛІКТУ
197
№ 12
з’єднаннями, як сотні, що, зрештою, стало однією з причин їхнього
розгрому загонами ОГ «Вісла». У результаті визвольний рух на За-
керзонні не зумів здійснити переходу на підпільну тактику бороть-
би й продовжити своє існування після 1947 р.
Метою розгортання повстанського руху на Закерзонні був,
передусім, захист місцевого українського населення. Крім того,
діяльність УПА мала пропагандистську мету — поширити у сві-
ті інформацію про український визвольний рух. Закерзоння було
важливим вузлом зв’язку між Проводом ОУН в Україні та на емі-
грації. Керівництво визвольного руху розглядало його також як
можливий плацдарм для започаткування спільної українсько-
польської антирадянської боротьби. Зважаючи на особливі обста-
вини всередині Польщі (прихід до влади комуністів), у світі (неба-
жання держав Заходу втручатися в події за «залізною завісою»),
жодного із зазначених завдань українським повстанцям повніс-
тю виконати не вдалося. Попри те їхня завзята боротьба й захист
українського населення стали однією з найяскравіших сторінок
історії УПА.
ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ОУН
МИКОЛА ПОСІВНИЧ
ВІДОЗВА «ДО МОЛОДИХ РОБІТНИКІВ, РЕМІСНИКІВ,
СЕЛЯН, СТУДЕНТІВ ЧЛЕНІВ ОУН!»
Одним із найважливіших напрямів діяльності ОУН у 1930-х рр.
стала боротьба з комуністичними впливами. Маючи фінансову під-
тримку з-за кордону в 1920-30 рр., Комуністична партія Західної
України (КПЗУ) активізувала свою підпільну діяльність. У жур-
налі «Розбудова нації» було зазначено, що ОУН буде поборювати
ідеологію протилежних політичних угруповань і вживати рішучих
заходів проти всіх ворогів, передусім проти своїх найбільш крайніх
противників — «угодовців-хрунів» та «радянофілів-ікроїдів»1.
Політичну пропаганду як засіб боротьби проти більшовизму
було розвинено до найширших меж. Як легальна українська преса,
що перебувала під впливом ОУН, так і вся підпільна преса присвя-
тили цій справі максимум уваги. Вони висвітлювали суть більшо-
визму й розкривали його як новітню форму «московського імпері-
алізму». Преса представляла західноукраїнських радянофілів як
національних запроданців, що своєю роботою допомагають Москві
зміцнити панування на Східній Україні. Крім того, усі члени ОУН на
Західноукраїнських землях (ЗУЗ) отримали вказівку якнайширше
використовувати осередки «Просвіти», «Рідної школи» та інших ле-
гальних організацій, для того щоб за допомогою доповідей і дискусій
ознайомити український народ із суттю й цілями більшовизму та
радянофільства, небезпекою, яку вони становлять для нації.
У період, коли Крайовим провідником був Степан Бандера,
важливим аспектом діяльності ОУН стали антирадянські агіта-
ційно-пропагандистські та бойові акції. У 1932-1933 рр., під час го-
лодомору, організованого комуністичним режимом в Радянській
Україні, ОУН проводила потужну роз’яснювальну антибільшо-
вицьку кампанію, трактуючи загибель мільйонів українців УРСР
1 С. В. [Ленкавський С.] Внутрішня пропаґанда // Розбудова Нації. – 1932. –
№ 7-8. – С. 174.
198
ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ОУН
199
№ 12МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВІДОЗВА «ДО МОЛОДИХ РОБІТНИКІВ, РЕМІСНИКІВ, СЕЛЯН, СТУДЕНТІВ ЧЛЕНІВ ОУН!»
як сплановану акції, за допомогою якої радянська влада прагне
ослабити український народ. Крайова Екзекутива ОУН на чолі зі
С. Бандерою доручила найліпшим оунівським пропагандистам ви-
голосити в усіх студентських осередках спеціальні доповіді. Кори-
стуючись мережею легальних українських товариств й організацій,
ОУН у зазначений час провела політичну кампанію, спрямовану на
викриття злочинних дій СРСР. Ця акція оунівців ударила по радян-
ських позиціях у Західній Україні. Боротьбу за допомогою усного й
друкованого слова доповнювали акти індивідуального терору щодо
комуністів. Оунівці переслідували не лише високопоставлених ра-
дянофілів, а й прибічників цих ідей серед представників різних
верств населення. Про це ставало відомо всій околиці й зацікавлю-
вало навіть тих, хто був байдужий до того, хто такі совєтофіли-ко-
муністи і чим вони можуть зашкодити українцям. У декількох міс-
цевостях, де КПЗУ мала сильні позиції, дійшло до масових сутичок,
зокрема на Дрогобиччині, у Яворівщині та інших районах2.
На знак протесту проти штучного голодомору 1932-1933 рр.,
влаштованого радянською владою, 22 жовтня 1933 р. Микола Ле-
мик вчинив замах на високопоставленого чиновника й розвідника
НКВД Алєксєя Майлова, який працював у радянському консуль-
стві у Львові. Атентат було здійснено з наказу С. Бандери3. 12 трав-
ня 1934 р. відома активістка ОУН Катерина Зарицька заклала
бомбу під редакцію газети «Праця»4. З наказу С. Бандери Ярослав
Карпинець виготовив у Кракові спеціальні повітряні балони для
переправляння й розкидання оунівських відозв і летючок над при-
кордонними областями Радянської України. Також було виготов-
лено два радіоприймачі для зв’язку з організаційними кур’єрами5.
Саме за рекомендацією С. Бандери Євген Коновалець доручив
Іванові Мітринзі — «Сергію Орелюку» — «Бирону» організацій-
ний зв’язок зі Східною Україною. І. Мітринга очолив референтуру
2 Мірчук П. Нарис історії ОУН / За ред. Ленкавського С., Штикала Д., Чайківсько-
го Д. – Мюнхен – Лондон – Нью-Йорк, 1968. – С. 451.
3 Науменко К. Генеральне консульство СРСР у Львові // Україна: культурна
спадщина, національна свідомість, державність. Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України. – Львів, 2000. – Вип. 7. – С. 397.
4 Центральний державний історичний архів України у місті Львові. – Ф. 371. –
Оп. 1. – Спр. 74. – Арк. 10; Там само. – Спр. 75. – Арк. 147.
5 Климишин М. В поході до волі. – Торонто, 1975. – Т. 1. – С. 85.
з «підсовєтських» справ (згодом його призначено спеціальним ре-
ферентом із соціальних питань*) і діяв окремо від основної мере-
жі ОУН. Він особисто підібрав у референтуру помічників, безпо-
середньо контактував із Є. Коновальцем. Працівники референтури
переправляли нелегальну літературу в радянську Україну й отри-
мували звідти потрібну інформацію6.
Під впливом комуністичних репресій в УРСР та активної ді-
яльності ОУН свої позиції різко почала втрачати КПЗУ. З її рядів
почали масово виходити національно свідомі українці, унаслідок
чого у складі партії стали переважати поляки та євреї. Розмах ан-
тикомуністичної діяльності ОУН у Західній Україні в 1929-1935 рр.
приголомшив комуністичну партію, і вона не намагалася чини-
ти активного спротиву. Щойно після масових арештів оунівців у
1934-1935 рр. комуністи, заохочені натиском польської влади й по-
ліції, вирішили завдати націоналістам удар у відповідь. Яскравим
прикладом цієї боротьби є відозва Комуністичного союзу молоді
Західної України (КСМЗУ) «Друзі! Товариші» від грудня 1935 р.,
де йдеться про події, які відбувалися під час Варшавського про-
цесу над Степаном Бандерою і товаришами (18.ХІ.1935-13.І.1936).
У завуальованій формі молоді комуністи з національних позицій
прагнули завоювати симпатії українського суспільства й очолити
визвольний рух проти Польщі. У цій унікальній листівці її автори
по суті були вимушені визнати членів ОУН борцями за свободу.
«Молоді робітники, селяни, студенти, — читаємо тут, — Ви йшли
до ОУН, йшли з думкою боротьби за незалежну Україну, за Укра-
їну без «без хлопа й пана», про яку співав, за яку боровся наш ве-
ликий бунтар Шевченко й тисячі безіменних борців».
Документ є досить цінним свідченням того, як трактував діяль-
ність ОУН її основний суперник по підпіллю в Західній Україні.
Документ зберігається в приватному архіві колекціонера Віта-
лія Манзуренка у Львові. Надрукований на газетному папері роз-
міром 16,5х25 см.
* З другої половини 1930 рр. члени цієї референтури згуртувалися навколо видавниц-
тва «Дешева книжка».
6 Бойко Ю. Націоналізм на східньоукраїнських землях у добі Коновальця // Євген
Коновалець та його доба. – Мюнхен: Видання фундації ім. Є. Коновальця, 1974. –
С. 611 – 612.
200
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН І УПА
201
№ 12МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВІДОЗВА «ДО МОЛОДИХ РОБІТНИКІВ, РЕМІСНИКІВ, СЕЛЯН, СТУДЕНТІВ ЧЛЕНІВ ОУН!»
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
КОМУНІСТИЧНИЙ СОЮЗ МОЛОДІ ПОЛЬЩІ
(СЕКЦІЯ КОМ. ІНТЕРНАЦІОНАЛУ МОЛОДІ)
КОМУНІСТИЧНИЙ СОЮЗ МОЛОДІ ЗАХ. УКРАЇНИ.
До
молодих робітників, ремісників, селян, студентів членів ОУН!
цілого молодого покоління Західної України!
ДРУЗІ! ТОВАРИШІ!
Варшавський трибунал судить 12 діячів О. У. Н. за вбивство
ката Пєрацкого.
Протягом усього процесу окупант день-у-день топче націо-
нальну гідність українського народу. Від люті піняться прокурори
на звук українського слова. Не вільно підсудним зізнавати рідною
мовою. Ні слова сказати ані боронитись. Нашу мову вигнано з судо-
вої салі, безправно, насильно.
Суд сам «зізнає», зі слідчих актів відчитує зізнання. За що-будь
карами сипле, поліцаї волочать зі салі. Їх вязнено в кайдани зако-
ваних.
Польський окупант промовчує співпрацю ОУН з Гітлером в
імя злочинного польсько-німецького воєнного союзу. Зате спільно
з Гітлером використовують процес проти Литви й Чехословаччи-
ни. Хочуть шлях промостити до нападу на ці народи й Радянську
Украйну.
Підсудним шибениця грозить. Кат вже суче стрички, а ключни-
ки ключами бряжуват** щоб на довгі роки замкнути тюрму.
Ні! Цьому не бути! Бо кара смерті на підсудних — це нові ре-
пресії й знущання над українським народом. Це жорстокіші роз-
бої й дике безправя над нами. Чи треба казати, як страждаємо, му-
чимося? Як без праці, без шкіл наша молодь вин родовлювається
[винародовлюється. — М.П.], в злиднях і темряві поневіряється. Як
переслідується нашу мову й пісню, а культуру нівечиться. Як за-
перто нас в льох панської неволі, країна кровю й слізми стікає. Чи
треба казати?
Й тому польський окупант не сміє судити! Не сміє судити той,
що залізним бичем панує на нашій рідній землі, а свавільно душить
власний народ. І тому всі станьмо проти намірів і плянів шайки гно-
бителів!
Хто проти окупації, за національні свободи — хто проти реак-
ції, насилля, за поступ, культуру — хто проти злочинної війни, за
мир — той стоїть проти окупаційного суду, за оборону підсудних.
Ні! Окупант не має права судити, судити діяльність О.У.Н.,
право судити за українським народом.
Члени О. У. Н.
Ви маєте найперше право до цього. Беріть слово! Судіть!
Молоді робітники, селяни, студенти — ті всі «малі люди», про
яких говорив Мигаль, — Ви йшли до ОУН, йшли з думкою бороть-
би за незалежну Україну, за Україну без «без хлопа й пана», про
яку співав, за яку боровсь наш великий бунтар Шевченко й тисячі
безіменних борців.
А ОУН Ваші чисті бажання й прагнення зганьбила, збезчес-
тила. Звязалася з гітлерівським катівством і чорною реакцією та
Вас, що про волю думали, зробила виконавцем ворожих україн-
ській нації сил. Вашу совість ОУН сплямила мордами, погромами
українських селян. Що Ви робили в 1934 р.? Тоді, коли червона Во-
линь кровю стікала, несучи геройсько прапор визвольних боїв, Ви
на приказ проводу стріляли й били селян, робітників, комуністів.
Завіщо? Кому в користь? Чи возвольним змаганням українського
народу, чи окупаційним бандитам? Судіть!
Ваш провід, Коновалець, Сушко, Ярий посилають членів УВО-
ОУН на Радянську Україну. Про це згадав Спольський. І там Ваші
висланники на cлужбі Гітлера, разом з петлюрівцями на служ-
бі ІІ штабу польської дефензиви, там палили, шкодили, нищили
колгоспи, трактори — плоди творчої праці українського народу.
А тут — на Західній Україні — Ви організовуєте скажену нагінку
проти Радянської України разом з усією угодовською Ундо-зра-
дою. Можете не погоджуватись на радянський лад. Але хто орга-
нізовує антирадянську нагінку, той в один ряд стає з Гітлером і
польським окупантом, той організовує війну чужих грабіжників.
Кому в користь? Чи за самостійну, соборну Україну, чи за колонію
польських панів і гітлерівських баронів? Судіть!
202
ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ ОУН
203
№ 12МИКОЛА ПОСІВНИЧ ВІДОЗВА «ДО МОЛОДИХ РОБІТНИКІВ, РЕМІСНИКІВ, СЕЛЯН, СТУДЕНТІВ ЧЛЕНІВ ОУН!»
Ви думали, що індивідуальний терор є засобом боротьби. Але
це банкрутує. Бо не можна замінити масової боротьби народних
мас револьверовим замахом одиниці.
На такій ідеології, на такій роботі зроджуються Малюци, Споль-
ські, Мигалі. Росте деморалізація, ренегатство, провокація.
Сміло гляньте правді в очі! Хай той процес буде для Вас і всіх
незабутньою наукою. Хай наукою назавжди буде те, що Гітлер
Лебедя видав під шибенецю й опльовує Ваших бойовиків, коли
Ваш провідник Ярий далі в Берліні торгує з Гітлером нашими
земляками. Провірте свою думку й погляди! Вийдіть з сліпого
кута, в який ОУН Вас всадила. Мигаль, ренегат — лізе в багно
ундівської угоди. Зате Ундо його виславлює. Але не для Вас туди
шлях, не для Вас, що хочете визволення. Разом з народом ста-
вайте, усіма поступовими, революційними силами боронім під-
судніх!
Тисячі українських, польських і жидівських робітників, се-
лян, інтелігенції — комуністи, соціялісти, демократи, поступо-
ві люди праці й думки — перші кинули грімкий протест проти
смерті на підсудних на вічах у справі амнестії. Бо окупаційний
суд, коли шибениці готує, думає про шибениці для українського
народу.
Спільною зненавістю до спільного ворога запалені — спільно бо-
ронімся: за допущення української мови в суді, за свободу внесків і
запитів для оборонців і підсудніх, проти кар і репресій, за усунення
поліції зі салі розправ, за допущення всіх свідків оборони, за від-
читання тайних документів і архіву про співпрацю ОУН з Гітлером
і І відділу генеральним штабом.
Запротестуймо могутнім голосом проти кари смерті! Не даймо
підсудніх під стричок окупаційних катів. Геть катівські руки!
Організовуймо спільні ЗІБРАННЯ, НАРАДИ, ВІЧА! По всіх
організаціях і товариствах, по РОБІТНИЧИХ ГРОМАДАХ І КА-
МЕНЯРАХ, по ПРОСВІТАХ, РІДНИХ ШКОЛАХ, СОКОЛАХ,
ЛУГАХ, КЛЮБАХ СПОРТОВИХ, по ФАБРИКАХ І ПРОФСПІЛ-
КАХ, по містах і селах, по всій нашій Західній Україні!
Висилаймо протестаційні резолюції й телеграми до ВАРШАВ-
СЬКОГО СУДУ, до МІНІСТЕРСТВА СПРАВЕДЛИВОСТІ!
Організовуймо ПОХОДИ й ДЕМОНСТРАЦІЇ до ГМІН і СТА-
РІСТВ!
Хай народня хвиля протестів запалює єдиним вогнем гніву й
змагань у ФРОНТІ МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ за національні
права й свободи, за освіту, й мир, проти дикої реакції і неволі, за
незалежність українського народу!
ВИЖЧЕ ПРАПОР НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИХ БОЇВ!
ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ
КОМУНІСТИЧНОГО СОЮЗУ МОЛОДІ
ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ.
Львів, грудень 1935.
|